Теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів

Розглянуто специфіку культури професійного спілкування фахівців-аграріїв, зумовлену насамперед виконанням за допомогою засобів професійного спілкування професійних завдань і досягнення таким чином успіхів у всіх сферах життя - професійній, соціальній тощо. Констатовано відхід від традиційної належності професій аграрної сфери до системи "людина-природа" у зв'язку з тим, що спрямованість діяльності багатьох фахівців аграрного сектора стрімко змінюється, частково наближаючись до динамічної системи "людина-людина". При цьому зростає престижність професії аграрія. Водночас його професійна діяльність і культура професійного спілкування безпосередньо пов'язані з матеріальною сферою діяльності суспільства. Специфіка культури професійного спілкування аграріїв зумовлена також особливостями їхньої професійної діяльності, яка є своєрідним укладом життя, коли кількість контактів у професійному спілкуванні обмежена, але на відміну від інших професій вони є сталими.

Доведено, що, незважаючи на зростаючу увагу дослідників до різних аспектів культури спілкування, культура професійного спілкування поки що не осмислена як самостійне утворення, не визначений зміст процесу її формування, не обґрунтовані педагогічні фактори впливу на реалізацію процесу формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв. Відтак стає очевидною необхідність концептуального осмислення вказаних феноменів.

У другому розділі - "Концептуальні засади формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ" - розкрито концепцію формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв.

Концепція формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв вимагає уточнення понятійного апарату вказаної проблеми. Спираючись на дослідження науковцями проблем формування різних аспектів культури у психології, соціології та педагогіці професійної освіти, конкретизовано такі важливі дефініції:

· процес формування культури професійного спілкування - це цілеспрямований, розгорнутий у часі, заснований на співпраці і співтворчості суб'єктів педагогічного процесу, вплив на культуру їхніх дій, відносин і почуттів;

· культура діалогу - володіння уміннями й навичками діалогічної взаємодії у мотиваційній, пізнавальній, діяльнісній, почуттєвій і комунікативній сферах.

На основі визначених сфер взаємодії й усвідомлення її необхідності для успішного формування і розвитку культури професійного спілкування, доведено, що до механізмів спілкування належать: прагнення до пізнання нового; бажання здійснити обмін інформацією; прагнення до духовного збагачення; задоволення емоційних потреб; самовдосконалення та реалізація особистісного потенціалу; намагання досягти взаєморозуміння.

У пошуках шляхів вирішення проблеми зроблено висновок про те, що професійне спілкування, побудоване на діалогічних засадах, надає постійний імпульс до взаєморозвитку партнерів, є засобом науково-пізнавальної творчості, ключовою стратегією вирішення найважливіших проблем людства. Доведено, що в гуманістичній парадигмі освіти справжні суб'єкт-суб'єктні відносини учасників педагогічного процесу можуть реалізуватися тільки в діалозі. Потреба у природності, динамічності, мобільності професійного спілкування, плідній взаємодії і співпраці у сфері професійної діяльності визначає пріоритет діалогічності у професійному спілкуванні. Це, у свою чергу, створює підстави розглядати культуру діалогу як основну характеристику якості професійного спілкування.

Культура діалогу як означений вище показник унаочнює системність культури професійного спілкування.

У розділі доведено, що культура професійного спілкування як система є складним, багатоаспектним та інтегративним утворенням, яке існує на перетині культур суспільства, соціальної групи, професійної групи й особистості. Формування культури професійного спілкування відбувається за постійної їх взаємодії.

Обґрунтовано, що культура професійного спілкування як інтегративне явище, що складається з взаємопов'язаних компонентів, потребує системного підходу до її формування. Його значущість посилює той факт, що цей процес відбувається в рамках системи професійної підготовки майбутніх фахівців, тобто включається як підсистема у загальну систему фахової підготовки студентів у аграрних ВНЗ. На основі аналізу феномену культури професійного спілкування як інтегративного явища визначено її компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-пізнавальний, морально-духовний, емоційно-почуттєвий, операційно-діяльнісний, мовно-мовленнєвий.

Аналіз психолого-педагогічних досліджень (К. Абульханова-Славська, Г. Андреєва, Л. Анциферова, О. Бодальов, Н. Богушевич, М. Боришевський, М. Вайновська, М. Васильєва, Н. Волкова, П. Гальперін, Б. Головін, В. Грехнєв, О. Грива, В. Гриньова, В. Киричук, Ю. Кулюткін, С. Рубінштейн, Г. Сухобська та ін.) дозволив уточнити критерії сформованості знань, умінь, цінностей та особистісних якостей, що характеризують відповідні компоненти культури професійного спілкування. Мотиваційно-ціннісний компонент характеризується інтересом до формування культури професійного спілкування, бажанням до постійного самовдосконалення, зацікавленістю у взаємодії з опонентом, орієнтацією на співпрацю при вирішенні проблемних професійних питань, сформованістю системи ціннісних орієнтацій у професійній взаємодії. Сформованість системи знань про сутність, культуру й особливості професійного спілкування, психологію міжособистісних взаємин і психологічні особливості людей; розвиток умінь орієнтації в інформаційному просторі у пошуку матеріалу для самовдосконалення з метою підвищення рівня культури професійного спілкування свідчать про рівень розвитку когнітивно-пізнавального компонента. Дотримання загальнолюдських моральних принципів і норм, гуманізація ставлення до опонента, готовність до духовної взаємодії відображають рівень сформованості морально-духовного компонента, а толерантність, здатність до самоконтролю і подолання агресивності - емоційно-вольового. Операційно-діяльнісний компонент характеризується комунікативно-технологічними уміннями, ініціативністю й активною позицією в професійному спілкуванні, раціональною поведінкою у різних ситуаціях спілкування. Сформованість мовно-мовленнєвого компонента виражається через уміння правильно, стисло, точно й логічно висловлювати свої думки, володіння мовленнєвим етикетом, обсяг загального та термінологічного словника, словниковий запас, адекватність висловлювання, дотримання мовних норм (граматичних, лексичних, стилістичних).

Описано три рівні сформованості культури професійного спілкування: високий, середній і низький.

Установлено, що системний підхід у контексті дослідження означає цілісність науково-методичної системи формування культури професійного спілкування, взаємозв'язок і взаємообумовленість усіх її компонентів (мети, змісту, методів, засобів, форм і результатів), поетапність здійснення формуючого впливу на розвиток культури професійного спілкування, комплексність і взаємозв'язок складових частин технології формування культури професійного спілкування, що відображається в моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв.

У розділі наведено результати пілотажного дослідження, які дозволили зробити висновок про те, що формування культури професійного спілкування - багатогранний, тривалий і взаємообумовлений процес, успішна організація якого залежить від багатьох чинників. Визначено фактори впливу на культуру професійного спілкування майбутніх аграріїв та класифіковано їх як суб'єктивні (психологічні чинники різного роду, особистісні якості, певні вміння й навички спілкування) й об'єктивні (пов'язані з організацією навчально-виховного процесу в межах аграрних ВНЗ, зумовлені розвитком загального освітнього простору тощо).

На основі опитування викладачів і студентів, анкетування, проведених спостережень виявлено зміст наявних психолого-педагогічних знань про професійне спілкування, рівні культури у навчальних взаєминах; встановлено характер утруднень у процесі навчального спілкування викладачів і студентів. Типовими виявились такі утруднення: психологічні бар'єри (побоювання, нерішучість, хвилювання); низький рівень умінь і навичок спілкування; авторитарність викладачів і пасивність студентів; неготовність студентів бути рівноправним партнером у навчальному спілкуванні, а викладачів - сприймати їх у цій якості.

Результати, одержані під час дослідження, дають підставу зробити висновок про те, що рівень розвитку культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів досить низький, а проблема її формування актуальна. Звідси випливає потреба у розробленні концепції формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ.

У розділі доведено, що формування культури професійного спілкування має ґрунтуватися на ідеях гуманізації професійної освіти (Г. Балл, І. Бех, О. Бодальов, Є. Бондаревська, С. Гончаренко, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кудін, В. Лутай, А. Сущенко, Т. Сущенко, Н. Тализіна, Г. Щукіна та ін.). Гуманістичні засади процесу формування культури професійного спілкування подано як спрямованість його на формування позитивного наповнення кожного "я" (віра у власні здібності, сили і можливості; концентрація на позитивних особистих переживаннях і емоціях; постійне підвищення самооцінки).

З урахуванням особистісної орієнтації форм та засобів навчання і виховання (Ш. Амонашвілі, Г. Балл, І. Бех, Є. Бондаревська, О. Леонтьєв, О. Пєхота, К. Роджерс, В. Семиченко, І. Якиманська та ін.), при формуванні культури професійного спілкування велика увага акцентується на індивідуальності кожного студента, його унікальності й неповторності, власному досвіді, мотивації і готовності до оволодіння новими знаннями та компетенціями.

Викладено концептуальне положення щодо використання ідей прихильників діяльнісного підходу до підготовки фахівців (К. Альбуханова-Славська, Б. Ананьєв, Г. Балл, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, В. Лозова, С. Рубінштейн, В. Семиченко, Г. Троцко та ін.), оскільки процес формування культури професійного спілкування є специфічним видом діяльності, у ході якого відбувається взаємодія між студентом і викладачем у різних сферах. Аргументовано, що діяльнісний підхід передбачає обов'язкове врахування когнітивних, емоційних і вольових здібностей кожного студента.

Установлено важливість аксіологічного підходу (Л. Божович, І. Кон, О. Леонтьєв, В. М'ясищєв, С. Рубінштейн, В. Сластьонін, Н. Ткачова, Д. Узнадзе та ін.), тому що культура професійного спілкування акумулює у собі ті гуманістичні цінності, які традиційно належать до загальнолюдських: доброзичливість, повагу і толерантність до інших, почуття самоповаги і власної гідності.

Визначено, що за комунікативного підходу до навчання (О. Бодальов, Н. Волкова, В. Гриньова, В. Грехнєв, І. Зязюн, С. Єлканов, В. Кан-Калик, Н. Крилова, О. Леонтьєв, С. Мусатов, О. Рудницька, Г. Сагач, В. Семиченко, В. Сластьонін, І. Тимченко та ін.) творча комунікативна діяльність студента дозволяє йому оволодіти вміннями і навичками професійного спілкування, розвинути власні комунікативні здібності, засвоїти норми комунікативної поведінки у різних ситуаціях, набути власного комунікативного досвіду. Обґрунтовано, що формування культури професійного спілкування має сприяти реалізації акмеїстичних прагнень людини як особистості і як фахівця (А. Бодальов, А. Маслоу, Г. Нестеренко, А. Сущенко, Т. Сущенко та ін.).

Викладене вище дає підстави для розробки концептуальної моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ.

У третьому розділі - "Науково-методичне забезпечення формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних закладів освіти" - обґрунтовано модель цілісного процесу формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ (рис.1), схарактеризовано її компоненти та розкрито шляхи розвитку культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв.

У розділі сформульовано загальну мету процесу формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв - сформованість культури професійного спілкування. Виокремлено педагогічні принципи його організації: діалогізація педагогічного процесу; духовна взаємодія та інтелектуальна співтворчість партнерів; творча активність у спілкуванні. Викладено вихідні положення щодо забезпечення складників загальної мети: когнітивного (збагачення викладачів і майбутніх фахівців необхідними педагогічними і психологічними знаннями про професійне спілкування); розвивального (розвиток мислення, творчості, мовлення та природних здібностей кожного індивіда); виховного (засвоєння морально-етичних норм і цінностей, підвищення загального рівня особистісної культури); діяльнісного (надання суб'єктам процесу формування культури професійного спілкування можливості засвоювати та реалізувати набуті відповідні знання, уміння і навички безпосередньо у процесі спілкування); комунікативного (озброєння педагогів і майбутніх фахівців навичками і уміннями навчального і професійного спілкування, мовленнєвим етикетом).

У роботі розкрито принципи та наукові положення, які покладено в основу розробленої дослідної моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ.

Викладено сутність діалогізації педагогічного процесу як фактору удосконалення культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв. Подано матеріали, що доводять доцільність проведення підготовки викладачів аграрних ВНЗ до діалогізації навчально-виховного процесу у формі семінару "Діалог у навчанні", робота якого має ґрунтуватися на таких принципах: активної співучасті; принципу "навчатись вчитися"; мультиплікації; плюралізму; особистої зацікавленості та ін.

У розділі показано, як налагодження духовної взаємодії між викладачами і студентами сприяє розвитку таких компонентів культури професійного спілкування, як-от:

· мотиваційно-ціннісний (пробудження інтересу до професійного спілкування; розвиток системи гуманних цінностей та ідеалів; сенсибілізація почуття власної гідності і поваги до опонента);

· когнітивно-пізнавальний (пізнання нових "іншостей"; відкриття нових відмінностей між особистостями; сприйняття різних типів міжособистісних стосунків; знайомство з новими ідеями і різними, аж до протилежних, поглядами на проблеми; самопізнання через стосунки з іншими; зацікавлення думками та ідеями опонентів);

· морально-духовний (формування свідомого прагнення до духовного збагачення; підвищення рівня моральності; засвоєння етичних норм та правил соціальної поведінки; формування активної життєвої позиції особистості);

· емоційно-вольовий (розвиток толерантності та емпатії; формування доброзичливого і тактовного ставлення до опонентів; контроль над власними емоціями і почуттями, стримування прояву негативних емоцій);

· операційно-діяльнісний (оволодіння комунікативними вміннями; спільний пошук шляхів розв'язання проблем; сумісне прийняття рішення; можливості прояву та розвитку індивідуальних здібностей кожного студента);

· мовно-мовленнєвий (розвиток умінь і навичок професійного спілкування; встановлення статусних та міжособистісних комунікативних відносин у соціумі; оволодіння мовленнєвим етикетом).

Запропоновано застосування алгоритму підвищення рівня культури професійного спілкування у процесі саморозвитку студентів і викладачів, який включає: самодіагностику, самоаналіз, самомотивацію, самовдосконалення і самовиховання, самооцінювання, самокоригування, самореалізацію. Наведено результати застосування запропонованого алгоритму, що свідчать, насамперед, про якісні зміни стану розвитку культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв: зростання самооцінки, полегшення порозуміння з викладачами і одногрупниками, отримання задоволення від своїх досягнень.

У розділі розкрито технологію формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв, яка включає: діалогізацію навчання у аграрних ВНЗ; внесення змін до змісту нормативних дисциплін гуманітарного циклу ("Українська мова за професійним спрямуванням", "Ділова українська мова", "Українська словесність", "Іноземна мова", "Ділова іноземна мова"); запровадження нових дисциплін за вибором вищого навчального закладу та за вибором студента ("Культура мовлення", "Культура наукової мови", "Ораторське мистецтво", "Мовна модель сучасного інформаційного простору", "Ведення ділових переговорів",); роботу психолого-педагогічного семінару "Діалог у навчанні" для викладачів та аспірантів; проведення зі студентами і викладачами тренінгів з розвитку навичок та умінь діалогічного спілкування; організацію позааудиторної та виховної роботи у формі заходів, спрямованих на активне спілкування та інтелектуальну взаємодію; педагогічне консультування з питань культури професійного спілкування.

Акцентовано на необхідності реалізації концептуальної моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування у природних умовах: у навчальному процесі; у позанавчальній діяльності викладачів і студентів; у науково-дослідній роботі студентів (інтерв'ю, бесіди, проектна робота); під час навчально-виробничої практики; у процесі навчального та навчально-виробничого стажування за кордоном.

У четвертому розділі - "Експериментальна робота з формування культури професійного спілкування" - здійснено аналіз кінцевих результатів наукового пошуку, ефективності технологічної реалізації концептуальної моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ.

На констатувальному етапі педагогічного експерименту розроблено та обґрунтовано програму діагностики рівня сформованості культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв.

Висвітлено результати формувального експерименту на всіх його етапах (мотиваційно-підготовчому, когнітивно-пізнавальному, операційно-діяльнісному, аналітико-рефлективному), порівняльного аналізу даних констатувального і формувального експериментів та узагальнено результати усіх діагностичних зрізів. Базою фоpмувального етапу експеpименту став Дніпропетровський державний аграрний університет (920 студентів таких спеціальностей: агрономія, технологія зберігання і переробки продукції рослинництва, садово-паркове господарство, екологія, гідромеліорація, облік та аудит, фінанси, менеджмент організацій, маркетинг, механізація сільського господарства, біотехнологія, ветеринарна медицина). Експериментальні групи налічували 690 студентів, контрольні - 230. Порівняльне вивчення одних і тих же студентів проводилося рік за роком. Період формування певних компонентів культури професійного спілкування тривав три - п'ять років. Уся діяльність в експериментальних групах згідно з розробленою технологією формування культури професійного спілкування була спрямована на оволодіння майбутніми аграріями теоретичними знаннями й практичними навичками, необхідними для успішного виконання професійних завдань під кутом зору культури професійного спілкування, свідоме застосування їх у штучно створених (навчальне спілкування) і реальних (практика, проектна робота тощо) ситуаціях. Контрольні групи працювали за традиційними програмами аграрного ВНЗ.

Доведено дієвість упровадження спеціальних тренінгів з розвитку умінь і навичок діалогічного спілкування, які застосовувались на всіх етапах формувального експерименту для реалізації його завдань, і узагальнено прикінцеві результати. За свідченням учасників експерименту, тренінги виявились ефективним засобом формування навичок та умінь встановлення контакту, зацікавлення співрозмовника своєю ідеєю, аргументування власної позиції та переконання опонента у її правильності, слухання партнера у спілкуванні, реагування на опозиційні висловлювання та вияв негативних емоцій опонента.

Виявлено фактори впливу на формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв та здійснено їх ранжування: збагачення психолого-педагогічними знаннями про професійне спілкування, діалогізація навчання, забезпечення духовної взаємодії викладачів і студентів, пробудження інтересу до професійного спілкування, виховання толерантності у навчальних взаєминах, становлення суб'єкт-суб'єктних відносин між учасниками педагогічного процесу, розвиток ставлення до опонента як до рівноправного партнера, формування спрямованості на взаємодію, формування готовності до навчального діалогу, розвиток саногенного мислення викладачів і студентів, організація співпраці у команді, визнання досягнень кожного студента, формування активної позиції у навчальному спілкуванні, розвиток здатності до емпатії, створення ситуацій успіху. Одержані дані засвідчили, що процес формування культури професійного спілкування зазнає суттєвого впливу багатьох чинників, які існують не окремо один від одного, а в тісному взаємозв'язку і взаємодії.

Експериментальне дослідження підтвердило ефективність науково обґрунтованих психолого-педагогічних умов, які забезпечують формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв:

· здійснення цілеспрямованої теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до формування культури професійного спілкування;

· організація професійної підготовки студентів на діалогічних засадах;

· забезпечення духовної взаємодії викладачів і студентів у процесі навчального спілкування;

· поступове накопичення досвіду розв'язання проблемних питань, пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю;

· створення позитивної емоційної насиченості навчального спілкування; залучення студентів до професійної самореалізації у процесі навчального діалогу;

· розширення сфери активного професійного спілкування майбутніх аграріїв у навчально-виховному процесі.

Визначено труднощі процесу формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ: відсутність педагогічної освіти у викладачів аграрних ВНЗ, переважання традиційних форм навчання, низький рівень культури мовлення студентів, низький рівень навичок і вмінь роботи з різними джерелами інформації випускників сільських шкіл через недостатній доступ до них; досвід спілкування у дуже обмеженій сфері міжособистісних відносин.

До визначення стану сформованості культури професійного спілкування залучалися всебічно обґрунтовані, апробовані на практиці методики, що суттєво підвищило вірогідність висновків. Це такі методики, як: діагностика мотивації професійної діяльності (методика К. Замфір у модифікації А. Реана), діагностика пізнавального інтересу (за бальною шкалою Н. Кузьміної), методика САМОАЛ (методика Е. Шострем, адаптована Ю. Альошиною, Л. Гофманом та ін.); методика оцінки способів реагування у конфлікті (К. Томас), діагностика спрямованості особистості (методика В. Смекала і М. Кучера), діагностика атмосфери в групі (методика Ф. Фідлера, адаптована В. Семиченко), діагностика соціально-психологічного клімату колективу (методика Н. Бордовської, А. Реана, адаптована нами).

У розділі викладено результати дослідження за наведеними методиками змін у таких особистісних та міжособистісних характеристиках суб'єктів педагогічного процесу, як тип мотивації професійної діяльності, мотиваційна спрямованість особистості, ступінь розвитку комунікативних умінь, рівень сформованості провідних морально-духовних цінностей, способи реагування у конфлікті тощо. Дослідження мотиваційної спрямованості особистості засвідчило значне зростання кількості студентів з домінуванням спрямованості особистості на взаємодію з іншими.

Кількісні зміни показників водночас відобразили якісні перетворення у свідомості й поведінці студентів: зникли побоювання висловлювати власні думки, натомість з'явилося прагнення й уміння сприймати ідеї опонента, спільно вирішувати проблемні питання. За допомогою діагностики мотивації професійної діяльності встановлено, що провідним мотивом для студентів, окрім грошового заробітку, стала можливість найбільш повної особистісної реалізації.

Опитування студентів (146 осіб) і викладачів (28 осіб) підтвердило, що діалогізація педагогічного процесу позитивно вплинула на ставлення до інших учасників навчального спілкування - значно зріс рівень толерантності, сформувалось позитивне сприйняття "іншості" з усвідомленням права кожного на власну думку і власну позицію.

Порівняльний аналіз діагностичних зрізів констатувального і контрольного експериментів зафіксував позитивну динаміку розвитку культури професійного спілкування, а саме: унаслідок формувального експерименту відбулись статистично значущі кількісні та якісні зміни рівнів сформованості виділених нами компонентів культури професійного спілкування: мотиваційно-ціннісного, когнітивно-пізнавального, морально-духовного, емоційно-вольового, операційно-діяльнісного і мовно-мовленнєвого.

Найбільше зростання спостерігається у мотиваційно-ціннісній сфері. Майже у третини усіх студентів - учасників формувального експерименту - зросла мотивація до участі у професійному спілкуванні, відстоювання активної позиції. Ці дані свідчать про те, що до початку нашого дослідження зовсім незначна увага приділялась мотивації студентів аграрних ВНЗ до навчального спілкування.

Найменшим є зростання у мовно-мовленнєвій сфері - кількість студентів з високим та середнім рівнем сформованості цього компонента культури професійного спілкування зросла на 12,8%. Це можна пояснити тим, що шкільна мовна підготовка абітурієнтів як важлива база розвитку мовно-мовленнєвого компоненту культури професійного спілкування була вкрай низькою.

Унаслідок проведення формувального етапу експерименту сталися позитивні зміни в розвитку культури професійного спілкування, які виявились значущими, що дістало статистичне підтвердження. В експериментальних групах (690 осіб) на 12,4% зросла кількість студентів з високим рівнем культури професійного спілкування. З 37,8% до 48,7% збільшилась кількість студентів з середнім рівнем культури професійного спілкування (приріст склав 10,9 відсотків). Водночас кількість студентів з низьким рівнем культури професійного спілкування зменшилась з 49,9% до 26,7%, тобто на 23,2%.

Узагальнення цих суттєвих зрушень відображено у таблиці 1.

Високий рівень культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв характеризується чітко вираженим стійким інтересом до формування культури професійного спілкування і бажанням до постійного самовдосконалення, зацікавленістю у взаємодії з опонентом, орієнтацією на співпрацю при вирішенні проблемних професійних питань, сформованістю системи ціннісних орієнтацій у професійній взаємодії. Студенти високого рівня володіють системою знань про сутність, культуру й особливості професійного спілкування, психологію міжособистісних взаємин і психологічні особливості людей; вільно оперують основними поняттями; активно використовують знання на заняттях; орієнтуються в інформаційному просторі у пошуку матеріалу для самовдосконалення з метою підвищення рівня культури професійного спілкування. Прагнуть постійно дотримуватися загальнолюдських моральних принципів і норм; мають розвинену систему якостей, значущих для культури професійного спілкування: почуття власної гідності, повага до опонента, готовність до духовної взаємодії. Володіють комунікативними вміннями та вміннями самоконтролю у професійному спілкуванні; адекватно реагують на опозиційні висловлювання опонента; прагнуть запобігати конфліктним ситуаціям. Характеризуються спрямованістю на взаємодію й співпрацю, ініціативністю й активною позицією в професійному спілкуванні. Здатні стисло, точно й логічно висловлювати свої думки; володіють великим за обсягом загальним та термінологічним словником; дотримуються мовних норм (граматичних, лексичних, стилістичних); володіють мовленнєвим етикетом.

Таблиця 1 Порівняльний аналіз рівнів сформованості культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ (%)

Середній рівень культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ характеризують нестійкий інтерес до формування культури професійного спілкування, ситуативна зацікавленість в її формуванні у випадку утруднень, епізодичне бажання до самовдосконалення. Студенти мають міцні базові знання про культуру й сутність професійного спілкування фахівців-аграріїв, але виявляють інертність при їх використанні. Потребують спонукань до самоосвіти, хоч уміють використовувати різні інформаційні джерела для поглиблення знань про культуру професійного спілкування. Керуються загальнолюдськими моральними нормами. Володіють окремими вміннями самоконтролю, проте здатність уникати конфліктних ситуацій розвинена недостатньо. Характеризуються переважно спрямованістю на результат у ситуаціях професійного спілкування, а не на взаємодію. Володіють окремими комунікативними вміннями, виявляючи деяку інертність у професійному спілкуванні. Мають незначні утруднення при використанні мовних і мовленнєвих засобів; сформовано достатній загальний та термінологічний словник; не завжди дотримуються мовних норм і мовленнєвого етикету.

Для низького рівня культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв характерними є відсутність інтересу до формування культури професійного спілкування і недостатньо виражене бажання до самовдосконалення. Студенти не усвідомлюють важливість культури професійного спілкування, вважаючи процес її формування стихійним. Мають розрізнені знання про професійне спілкування і виявляють пасивність при їх використанні. Займаються самоосвітою тільки з примусу, недостатньо працюють з джерелами інформації щодо культури професійного спілкування аграріїв. Епізодично виявляють схильність до дотримання моральних норм. Сформовано окремі вміння самоконтролю, які також проявляються епізодично, через що часто губляться у конфліктних ситуаціях. Володіють окремими комунікативними вміннями, які епізодично застосовують на заняттях і на практиці; виявляють пасивність у професійному спілкуванні. Мають недостатньо сформований загальний та термінологічний словник; не дотримуються мовленнєвого етикету в багатьох ситуаціях професійного спілкування; допускають велику кількість помилок під час мовлення.

Доводячи статистичну значущість результатів експерименту шляхом використання критерію ч2, отримали ч2емп=31,431 > ч2крит=5,991, що вказує на істотну відмінність між результатами контрольної та експериментальної груп і суттєві позитивні зрушення досліджуваних феноменів в результаті технологічної реалізації у навчальному процесі аграрного ВНЗ моделі цілісного процесу формування культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв.

Таким чином, мета нашого дисертаційного дослідження досягнута, завдання виконані, гіпотеза підтверджена, що дозволяє сформулювати загальні висновки.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми формування культури професійного спілкування аграріїв як системи комунікативних норм, знань, умінь і цінностей. Осмислення феномену "культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв" ґрунтується на ідеях філософів, наукових досягненнях педагогів, психологів, культурологів, соціологів, лінгвістів, теоретичних і методичних напрацюваннях провідних представників сучасної вітчизняної й зарубіжної педагогічної думки. Вони засвідчили появу, становлення та розвиток феномену культури професійного спілкування; визначили види і типи процесів міжособистісного спілкування і взаємодії; детально вивчили мовленнєві та позамовленнєві форми спілкування; розкрили сутність спілкування як характеристики освіченості, вихованості та інтелігентності; сформулювали положення про високий рівень культури спілкування як запоруку майбутнього успішного існування людини у суспільстві.

2. Доведено, що культура професійного спілкування - один із найважливіших складників професійної культури фахівця-аграрія, який забезпечує його конкурентоспроможність на сучасному та майбутньому ринку праці, дозволяє вирішувати виробничі проблеми, спираючись на уміння спілкуватись і співпрацювати з різними людьми.

Встановлено, що культура професійного спілкування є системою, інтегративною єдністю таких компонентів: мотиваційно-ціннісного; когнітивно-пізнавального; морально-духовного; емоційно-почуттєвого; оперативно-діяльнісного й мовно-мовленнєвого. Зазначені змістово-структурні компоненти культури професійного спілкування діалектично пов'язані між собою. Динаміка їх розвитку залежить від цілеспрямованості та інтенсивності впливу на нього, створення відповідного соціокультурного фону і психолого-педагогічних умов, урахування особистих потреб, інтересів, прагнень і досвіду майбутніх спеціалістів-аграріїв.

Досліджено існуючі підходи до формування культури майбутніх фахівців та проаналізовано праці сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячені розробленню шляхів формування різних аспектів професійної та особистісної культури майбутніх фахівців. На основі проведеного аналізу уточнено такі дефініції:

· культура професійного спілкування аграріїв - це система комунікативних норм, знань, умінь і цінностей, яка реалізується у процесі міжсуб'єктної взаємодії фахівців і є фактором, що супроводжує його професійну діяльність у виробничій сфері й зумовлює її фахово-комунікативну спрямованість;

· процес формування культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ - це цілеспрямований, розгорнутий у часі, заснований на співпраці і співтворчості суб'єктів педагогічного процесу, вплив на культуру їхніх дій, відносин і почуттів.

Доведено, що культуру діалогу можна розглядати як основну характеристику якості професійного спілкування, зумовлену діалогічним характером процесів пізнання, існування особистості та її професійної діяльності. Культура діалогу є актуалізацією мислення людини у контексті культури дій, відносин і почуттів. Високий рівень культури діалогу є адекватне відображення суб'єкт-суб'єктного характеру у професійному спілкуванні. На основі аналізу відповідних джерел конкретизовано таке визначення: культура діалогу - це володіння вміннями і навичками діалогічної взаємодії у мотиваційній, пізнавальній, діяльнісній, почуттєвій і комунікативній сферах.

3. Теоретико-методичну концепцію формування культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ створено на основі органічного поєднання паралельних процесів: внутрішньовузівської теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до діалогізації педагогічного процесу та педагогічної підтримки самовдосконалення викладачів і майбутніх фахівців-аграріїв.

Цілеспрямоване формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів сприяє підвищенню якості їхньої професійної підготовки, формуванню активної та виваженої громадянської і життєвої позиції, всебічному професійно-особистісному саморозвитку. Концепція дослідження ґрунтується на розумінні культури професійного спілкування як невід'ємного складника професійної культури майбутнього фахівця-аграрія.

Концепція формування культури професійного спілкування у студентів аграрних ВНЗ ґрунтується на таких положеннях:

· гуманістична орієнтація вузівського педагогічного процесу на взаємопов'язаний розвиток та саморозвиток викладачів і студентів має включати в себе як урахування їхніх інтересів, переконань та здібностей, так і узгодження цих інтересів з потребами суспільства;

· дійсним відображенням рівноправності та партнерства викладачів і студентів можуть бути тільки суб'єкт-суб'єктні навчальні відносини;

· власна активність студента у спілкуванні уможливлює повне розкриття його когнітивних, оперативних, емоційних та вольових здібностей;

· розвиток культури професійного спілкування студентів у процесі їхнього самовдосконалення ґрунтується на прагненні кожної особистості до самореалізації.

Розроблено і теоретично обґрунтовано концептуальну модель цілісного процесу формування культури професійного спілкування у педагогічному процесі аграрного ВНЗ, яка ґрунтується на системному, культурологічному, гуманістичному, особистісно-зорієнтованому, діяльнісному підходах. Схарактеризовано складники моделі: мета, засоби її науково-методичного забезпечення, педагогічні принципи формування культури професійного спілкування, результати.

Доведено, що формування культури професійного спілкування спирається на діалогізацію навчальної діяльності, інтелектуальну взаємодію та співтворчість викладачів і студентів, їхню активність у діалозі. Кінцевим результатом є високий рівень сформованості культури професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв, яка вважається сформованою, якщо:

· сформована позитивна мотивація до професійного спілкування (пробуджено свідоме бажання обміну інформацією, думками, аргументацією та зацікавленість у тому, щоб спілкування відбулося);

· забезпечена рівноправність усіх учасників спілкування, толерантне ставлення до опонента;

· сформована готовність до інтелектуальної співпраці під час пошуку шляху розв'язання проблеми чи розвитку ідеї;

· розвинена сукупність комунікативних умінь;

· забезпечена коректність спілкування під кутом зору загальної та мовленнєвої культури.

4. Встановлено, що формування культури професійного спілкування майбутніх аграріїв як цілісний процес включає: діалогізацію педагогічного процесу аграрних ВНЗ; внесення доповнень до змісту нормативних дисциплін гуманітарного циклу; запровадження нових дисциплін за вибором вищого навчального закладу та за вибором студента, що сприяють формуванню і розвитку культури професійного спілкування ("Культура мовлення", "Культура наукової мови", "Ораторське мистецтво", "Мовна модель сучасного інформаційного простору", "Ведення ділових переговорів" тощо); роботу психолого-педагогічного семінару "Діалог у навчанні" для викладачів та аспірантів; проведення зі студентами і викладачами тренінгів з розвитку навичок та вмінь діалогічного спілкування; організацію позааудиторної та виховної роботи у формі заходів діалогічного спрямування (диспути, дискусії, "круглі столи", прес-конференції та ін.); педагогічне консультування з питань навчального і професійного спілкування; педагогічну підтримку підвищення рівня культури професійного спілкування у процесі самовдосконалення викладачів і студентів.

5. Доведено, що необхідними й достатніми психолого-педагогічними умовами ефективного формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв є такі:

· здійснення теоретико-методичної підготовки викладачів і студентів до формування культури професійного спілкування;

· організація професійної підготовки студентів на діалогічних засадах;

· забезпечення духовної взаємодії викладачів і студентів у процесі навчального спілкування;

· залучення студентів до вирішення проблемних питань, пов'язаних з їхньою майбутньою професійною діяльністю;

· створення позитивної емоційної насиченості навчального спілкування; стимулювання прагнення викладачів і студентів до самореалізації у навчальному діалозі;

· розширення активного поля професійного спілкування майбутніх фахівців-аграріїв.

6. Проведене дослідження дає можливість певним чином упорядкувати сукупність існуючих критеріїв і показників та обґрунтувати комплексний діагностичний інструментарій встановлення рівнів сформованості культури професійного спілкування, який містить валідні методики. За їх допомогою досліджуються такі особистісні та міжособистісні зміни суб'єктів педагогічного процесу (студентів і викладачів): тип мотивації професійної діяльності, мотиваційна спрямованість особистості, ступінь розвитку комунікативних умінь, рівень сформованості провідних морально-духовних цінностей, способи реагування у конфлікті тощо.

Зафіксовано позитивні якісні зрушення, що відбулись у результаті експериментального дослідження: зростання мотивації й підвищення інтересу майбутніх аграріїв до професійної діяльності, зниження рівня хвилювання і тривожності учасників спілкування, підвищення самооцінки, створення сприятливої психологічної атмосфери, набуття досвіду встановлення і розвитку контактів у спілкуванні, керування своїми емоціями, підвищення порогу стресостійкості.

Узагальнення результатів експерименту свідчить про те, що в ході проведення тривалого педагогічного дослідження, змістовий і цільовий аспекти якого створені на базі авторської теоретико-методичної концепції формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів, сталися невипадкові істотні зрушення в особистісних і міжособистісних характеристиках суб'єктів педагогічного процесу - учасників експерименту. Це дає підстави для висновку, що теоретико-методична концепція на практиці довела свою ефективність і може претендувати на статус теоретико-методичних основ формування культури професійного спілкування студентів вищих аграрних начальних закладів освіти. Отже, задекларована мета дисертаційного дослідження досягнута.

Розроблена на основі теоретико-методичної концепції модель виявилась дієвою у цілісному процесі формування культури професійного спілкування у майбутніх фахівців-аграріїв. Навчально-методичні посібники "Діалог у навчанні", "Тренінги з розвитку умінь та навичок діалогічного спілкування", методичні рекомендації для викладачів з питань формування культури професійного спілкування можуть застосовуватись у подальшій роботі з її розвитку в аграрних ВНЗ.

Проблема формування культури професійного спілкування студентів аграрних ВНЗ є складною та багатогранною, тому проведене теоретичне та емпіричне дослідження не може вирішити всі її аспекти.

Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на створення системи підвищення педагогічної майстерності викладачів з питань формування культури професійного спілкування, детальну розробку методики розвитку у студентів окремих її компонентів, дослідження культури діалогу як основної характеристики якості професійного спілкування; докладне вивчення питання підвищення рівня її розвитку у процесі самовиховання та самовдосконалення майбутніх фахівців.

1. Амеліна С.М. Теоретико-методичні основи формування культури професійного спілкування у студентів вищих аграрних навчальних закладів: теорія і практика: Монографія. - Д.: ДДАУ, 2007. - 360 с.

2. Амеліна С.М. Діалог у навчанні: Навчально-методичний посібник / С.М. Амеліна. - Д.: ДДАУ, 2006. - 108 с.

3. Амеліна С.М. Тренінги з розвитку вмінь та навичок діалогічного спілкування / С.М. Амеліна. - Д.: Пороги, 2005. - 74 с.

4. Амеліна С.М. Щодо формування мовленнєвої культури студентів аграрних вищих навчальних закладів / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2002. - Вип.24. - С.336-339.

5. Амеліна С.М. Формування діалогічної культури у студентів вищих навчальних закладів / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2002. - Вип.25. - С.98-101.

6. Амеліна С.М. Проблема формування діалогічної культури у студентів вищих навчальних закладів освіти / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2003. - Вип.27. - С.175-178.

7. Амеліна С.М. Дослідження стану розвитку діалогічної культури у вищих навчальних закладах / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2003. - Вип.28. - С.117-121.

8. Амеліна С.М. Інформаційний простір як фактор впливу на формування діалогічної культури / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2003. - Вип.29. - С.132-135.

9. Амеліна С.М. Діагностика існуючого стану розвитку культури діалогу студентів у масовій вузівській практиці / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2004. - Вип.30. - С.105-110.

10. Амеліна С.М. Філософські джерела формування культури діалогу / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2004. - Вип.31. - С.152-158.

11. Амеліна С.М. Становлення і розвиток культури діалогу у вітчизняній педагогічній спадщині / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2004. - Вип.32. - С.164-171.

12. Амеліна С.М. До питання культури діалогу у професійній підготовці студентів у зарубіжних вищих навчальних закладах / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2004. - Вип.33. - С.243-246.

13. Амеліна С.М. Діалог у педагогіці античності / С.М. Амеліна // Імідж сучасного педагога. - 2005. - № 1-2 (50-51). - С.66-67.

14. Амеліна С.М. Навчальний діалог як засіб професійної підготовки спеціалістів-аграріїв / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2005. - Вип.34. - С.238-241.

15. Амеліна С.М. Діалогічні методи навчання як фактор вдосконалення професійної підготовки студентів / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2005. - Вип.36. - С.244-248.

16. Амеліна С.М. Навчальний діалог у аграрному ВНЗ: переваги і проблеми / С.М. Амеліна // Педагогічні науки: Зб. наук. пр. - Херсон. - 2006. - Вип.43. - С.213-216.

17. Амеліна С.М. Аналіз утруднень викладачів і студентів у навчальному спілкуванні / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2006. - Вип.37. - С.194-198.

18. Амеліна С.М. Підвищення рівня культури діалогу у процесі саморозвитку викладачів і студентів вищих навчальних закладів / С.М. Амеліна // Наук. вісн. нац. аграр. ун-ту. - Київ. - 2006. - Вип.102. - С.343-348.

19. Амеліна С.М. Шляхи підвищення педагогічної майстерності викладачів ВНЗ у використанні навчального діалогу / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2006. - Вип.38. - С.172-176.

20. Амеліна С.М. Тренінги як засіб розвитку умінь та навичок навчального діалогічного спілкування / С.М. Амеліна // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. - Вип.31. - С.7-9.

21. Амеліна С.М. Концептуальні основи формування культури діалогу у студентів вищих навчальних закладів освіти / С.М. Амеліна // Наук. зап.: Зб. наук. ст. Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - Вип.63. - С.3-10.

22. Амеліна С.М. Оновлення духовної взаємодії викладачів і майбутніх фахівців-аграріїв у процесі формування культури діалогу / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2006. - Вип.39. - С.18-24.

23. Амеліна С.М. Культура діалогу у системі формування культури фахівців / С.М. Амеліна // Вісн. Черкас. ун-ту. - Сер. Пед. науки. - Черкаси. - 2006. - Вип.88. - С.151-154.

24. Амеліна С.М. Наукове обґрунтування моделі формування культури діалогу в майбутніх фахівців-аграріїв / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2006. - Вип.40. - С.10-16.

25. Амеліна С.М. Психолого-педагогічні умови формування культури діалогу у студентів аграрних ВНЗ / С.М. Амеліна // Педагогіка вищої та середньої школи. - Кривий Ріг. - 2007. - Вип.17. - С.152-160.

26. Амеліна С.М. До проблеми формування культури у системі неперервної освіти / С.М. Амеліна // Вісн. Черкас. ун-ту. - Сер. пед. науки. - Черкаси. - 2007. - Вип.97. - С.3-6.

27. Амеліна С.М. Використання потенціалу дисциплін гуманітарного циклу в процесі формування культури діалогу в майбутніх фахівців-аграріїв / С.М. Амеліна // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2007. - Вип.44. - С.18-23.