Методика формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-их класів філологічного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.02 - теорія та методика навчання (російська мова)

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ СТИЛІСТИЧНИХ УМІНЬ З РОСІЙСЬКОЇ МОВИ УЧНІВ 10-ИХ КЛАСІВ ФІЛОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

МЕЛЬНИЧУК ЮЛІЯ ЮРІЇВНА

Херсон - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Філософія людиноцентризму, відображена в Законі України “Про загальну середню освіту”, Державній національній програмі “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи, Концепції профільного навчання й Загальноєвропейських Рекомендаціях з мовної освіти, визначає сьогодні стратегію і тактику розвитку освітньої системи України.

Одним із найважливіших завдань педагогічної науки є своєчасне наукове та методичне забезпечення особистісної орієнтації освіти. Вирішення проблеми профільного навчання старшокласників у такому спрямуванні дозволить максимально враховувати індивідуальні особливості й пізнавальні, ціннісні та професійні інтереси учнів. Профільне навчання є невід'ємною складовою допрофесійної підготовки учнів та їх соціальної адаптації після закінчення школи. З метою забезпечення якісного профільного навчання створюються профільні класи в середніх навчальних закладах, видається відповідна методична література та різнорівневі навчальні посібники, здійснюється цілеспрямована підготовка й перепідготовка педагогічних кадрів. Сучасний етап профілізації (в одинадцятирічний школі), що реалізується відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 20 травня 2003 р. № 306 “Про затвердження Типових навчальних планів для організації профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах”, можна визначити як перехідний і експериментальний щодо профільного навчання дванадцятирічної школи.

Питання організації профільного навчання в старшій загальноосвітній школі досліджується вченими, розробляється в наукових лабораторіях Академії педагогічних наук України, Інституту педагогіки та Інституту проблем виховання АПН України. Проблему профільного навчання висвітлено в працях В.Буряка, П.Гусака, Д.Дейкун, В.Кізенка, О.Корсакової, І.Лікарчука, П.Лернера, Я.Фруктової та ін. Теоретичні напрацювання та результати експериментальних досліджень стали основою для створення Концепції профільного навчання, навчальних програм.

Концепцією профільного навчання задекларовано п'ять напрямів шкільної освіти: суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний. У межах кожного з них виділяють певні профілі. Так, до суспільно-гуманітарного напряму належить філологічний профіль, який складається з циклу споріднених предметів, що вивчаються поглиблено (українська, російська й іноземні мови, література, історія, правознавство та ін.).

Досконале володіння мовами (й російською зокрема) є необхідною умовою успішної реалізації трудової діяльності для низки спеціальностей сучасного ринку праці. Знання російської мови потребують такі професії, як “учитель російської мови”, “філолог-русист” “журналіст”, “перекладач”, “коректор”, “психолог”, “культуролог”, “екскурсовод”, “актор”, “юрист”, “дипломат”, “менеджер”, “копірайтер” і т. п. Значення російської мови актуалізується на допрофесійному рівні, оскільки початкові професійні вміння й навички учні набувають у профільній школі.

Професійне володіння мовою, тобто вміння вільно, грамотно висловлювати свої думки в різних життєвих ситуаціях та видах мовленнєвої діяльності, насамперед передбачає засвоєння стилістичних знань та оволодіння стилістичними вміннями.

Стилістика є невід'ємною складовою мовної системи, характеризує її як культурне явище, що виявляється в конкретних комунікативних ситуаціях. Стилістика співвідноситься з ортологією, наукою про правильність і культуру мовлення. Вивчення цих споріднених дисциплін не лише сприяє підвищенню рівня мовленнєвої культури учнів, а й виховує в них мовне чуття, поглиблює світогляд, розвиває пізнавальні здібності, допомагає в засвоєнні решти шкільних предметів. Оскільки мова й мислення перебувають у постійному й тісному взаємозв'язку, розвиток стилістичних умінь убачається неможливим без тренування пам'яті, логічних і продуктивних міркувань.

Теоретичну базу методики формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю становлять: а) різноаспектні дослідження зі стилістики (Л.Барлас, Р.Будагов, Л.Булаховський, Н.Валгіна, В.Виноградов, О.Гвоздєв, І.Голуб, О.Єфімов, Л.Кайда, А.Коваль, М.Кожина, М.Колтунова, В.Костомаров, Л.Мацько, В.Москвін, Д.Розенталь, Н.Романова, Г.Солганик, Ю.Сорокін); б) лінгводидактичні праці, присвячені: вивченню стилістики в школі (О.Антонова, Ю.Бєльчиков, Ф.Буслаєв, Є.Голобородько, І.Кучеренко, М.Пентилюк, О.Пєшковський, М.Пльонкін, І.Срезневський, Т.Чижова), оволодінню учнями комунікативною компетенцією (Л.Вознюк, М.Гульчин, В. Добромислов, Г.Іваницька, Т.Ладиженська, Г.Михайловська, Н.Пашківська, Т.Симоненко, Л.Федоренко), особливостям навчання учнів профільних класів (О.Андрієць, О.Горошкіна, І.Ґудзик, С.Караман, М.Пентилюк, В.Тихоша); в) психологічні джерела: праці з загальної психології (К.Платонов, А.Петровський, М.Ярошевський), педагогічної та вікової психології (М.Гамезо, І.Дубровіна, М.Заброцький, Н.Захарова, І.Кон, Г.Костюк, Б.Круглов, В.Крутецький), психолінгвістики (М.Жинкін, І.Зимня, О.Леонтьєв, А.Маркова); г) педагогічні дослідження, що розкривають питання диференціації освіти (М.Артюхов, Г.Вержицький, В.Власов, І.Осмоловська), освітніх технологій, (Є.Бондаревська, Н.Кочетурова, О.Павлик, О.Пометун, Г.Селевко), наукові засади організації навчально-виховного процесу під час вивчення мови в загальноосвітніх закладах (Ю.Бабанський, О.Біляєв, М.Вашуленко, Є.Голант, Л.Давидюк, В.Масальський).

Проблемі вивчення стилістики в школі присвячено низку дисертацій: В.Благово (удосконалення стилістичних навичок на завершальному етапі навчання в середній школі), Л.Кузнєцової (формування стилістичних понять як основа розвитку мовленнєвих умінь і навичок учнів), С.Молодцової (вивчення стилістичних понять на уроках російської мови як засоби вдосконалення мовленнєвої культури учнів IV-VIII класів), Л.Новосьолової (система вправ зі стилістики як засіб формування комунікативних умінь), Т.Чижової (основи методики навчання стилістики в середній школі). Основні теоретичні положення відбито в шкільних програмах і підручниках, за якими учні середніх навчальних закладів одержують на уроках з російської та української мови елементарні стилістичні відомості, набувають стилістичні вміння й навички. Активно проблема вивчення стилістики в школі розроблялася російськими вченими-мовознавцями й лінгводидактами в другій половині ХХ ст. У дослідженнях з методики навчання російської мови в Україні ця проблема не виокремлювалася. Нові підходи до системи освіти вимагають удосконалення деяких аспектів вивчення стилістики в профільних класах, що й зумовило вибір теми дисертації “Методика формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-их класів філологічного профілю”. Актуальність наукового пошуку визначається певними суперечностями між: а) вимогами до комунікативної компетенції професіонала та її реальними показниками; б) рівнем сформованості стилістичних умінь учнів загальноосвітньої школи й вимогами профільної школи. Результати дослідження можуть бути однією з методичних засад навчання російської мови в класах філологічного профілю.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри слов'янських мов та методик їх викладання з теми: “Теорія і практика вивчення слов'янських мов”, що входить до загальноуніверситетської теми Херсонського державного університету “Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи” (реєстраційний № 0103U000374). Тему дисертації затверджено (протокол №6 від 05.02.2007) й уточнено вченою радою Херсонського державного університету (протокол №6 від 04.02.2008) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 20.03.2007).

Об'єктом дослідження є навчання російської мови в десятих класах філологічного профілю.

Предмет наукового пошуку - методика формування стилістичних умінь десятикласників на матеріалі фонетики, лексики, словотвору й морфології.

Мета дослідження - розробити, науково обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю.

Відповідно до мети дослідження визначено такі основні завдання:

1) дослідити сучасний стан організації профільного навчання російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах (школах, ліцеях, гімназіях) України;

2) обґрунтувати теоретичні засади вивчення стилістики в 10-х класах філологічного профілю;

3) розробити критерії та виявити рівні сформованості стилістичних умінь з російської мови десятикласників;

4) створити лінгводидактичну модель і методику формування стилістичних умінь з російської мови учнів десятих класів;

5) перевірити ефективність розробленої методики.

Методологічною основою дослідження є закони й принципи наукового пізнання; концептуальні положення філософії, психології, педагогіки щодо взаємозв'язку мови, мовлення й мислення; теорії особистісно-зорієнтованого, комунікативного та розвивального навчання; законодавчі акти, концепції й Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз лінгвістичної, психолого-педагогічної та лінгводидактичної літератури дозволив конкретизувати поняття “профільне навчання”, вивчити історико-генетичний аспект проблеми та її сучасний стан, описати стилістичні можливості фонетики, лексикології, словотвору та морфології російської мови, установити психолого-педагогічні засади формування стилістичних умінь десятикласників; метод теоретичного моделювання застосовувався для розробки лінгводидактичної моделі й методики формування стилістичних умінь учнів 10-х класів філологічного профілю; емпіричні: педагогічне спостереження, вивчення досвіду роботи вчителів російської мови в профільних класах, аналіз нормативних документів, методичних робіт з проблеми дослідження, анкетування та бесіди з учителями-словесниками, учнями залучалися для висвітлення стану організації профільного навчання російської мови в загальноосвітніх навчальних закладах і визначення методичних проблем, що потребують вирішення; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) використовувався для перевірки ефективності розробленої методики формування стилістичних умінь десятикласників; статистичні: кількісний і якісний аналіз отриманих результатів дослідного навчання щодо рівнів сформованості стилістичних умінь учнів десятих класів філологічного профілю.

Експериментальною базою дослідження було обрано Херсонський навчально-виробничий комплекс №51 ім. Г.О.Потьомкіна, Херсонський Академічний ліцей при Херсонському державному університеті, гімназію №153 ім. О.С.Пушкіна м. Києва, Київську середню загальноосвітню школу № 25, Сімферопольську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №8, Харківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №167, середні загальноосвітні школи І-ІІІ ступенів № 10, 17 м. Луганська, комунальний заклад “Луганська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №26”, середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №7 м. Молодогвардійська Луганської області.

Загалом до участі в експерименті було залучено 355 учнів профільних класів.

Дослідження проходило в три етапи протягом 2005-2008 років.

На першому (ознайомлювальному) етапі (2005-2006 рр.) - визначено теоретичні основи наукового пошуку (об'єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи дослідження); проаналізовано наукову (лінгвістичну, психолого-педагогічну та лінгводидактичну) і навчально-методичну літературу з теми дисертації; здійснено анкетування та бесіди з учителями-словесниками, учнями; розроблено критерії сформованості стилістичних умінь учнів 10-х класів філологічного профілю; проведено констатувальний експеримент та виявлено рівні сформованості стилістичних умінь десятикласників.

На другому (формувальному) етапі (2006-2007 рр.) розроблено програму й лінгводидактичну модель формування стилістичних умінь з російської мови учнів десятих класів філологічного профілю; проведено формувальний і контрольний експерименти, що підтвердили правильність висунутої гіпотези.

На третьому (підсумковому) етапі (2007-2008 рр.) здійснено якісний і кількісний аналіз матеріалів дослідження, узагальнено його результати, доведено ефективність експериментально-дослідного навчання, сформульовано й теоретично обґрунтовано висновки, оформлено текст дисертації.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше визначено теоретичні (лінгвістичні, психолого-педагогічні та лінгводидактичні) засади формування стилістичних умінь учнів 10-х класів філологічного профілю, розроблено критерії та виявлено рівні сформованості стилістичних умінь десятикласників філологічного профілю, створено й експериментально перевірено лінгводидактичну модель і методику формування досліджуваних умінь. Новаторським змістом позначено формування стилістичних умінь учнів упродовж п'яти етапів: повторювально-мотиваційному, когнітивно-тренувальному, систематизувально-узагальнювальному, контрольно-оцінному, корегувальному. Удосконалено зміст навчання (затверджені Міністерством освіти і науки України програми з російської мови для класів філологічного профілю доповнені відомостями зі стилістики: стилістичні функції паронімів та професіоналізмів, стилістичні ресурси фразеології, поняття про морфемні синоніми та ін.) і методику виконання стилістичних вправ (фонетико-стилістичних, лексико-стилістичних, морфемно-стилістичних, граматико-стилістичних, аналітико-синтетичних, аналітичних, власне стилістичних). Уточнено специфіку вивчення російської мови в 10-х класах філологічного профілю, а також поняття “стилістичні уміння”, “стилістична помилка”. Забезпечено подальший розвиток психолого-педагогічних та дидактично-методичних засад формування стилістичних умінь десятикласників філологічного профілю: урахування вікових особливостей учнів, знання вчителем механізмів породження мовлення й використання цих факторів у процесі формування стилістичних умінь, розвиток мовного чуття, інтересу, пам'яті, процесів мислення школярів, дотримання загальнодидактичних та специфічних принципів (для профільного навчання: природовідповідності, профорієнтованості й загальнокультурності; для методики вивчення стилістики: урахування стилістичних норм і допускання/недопускання відхилень від цих норм, системно-функціональний і діяльнісний принципи), використання елементів традиційних та інноваційних технологій (традиційне навчання, розвивальне навчання, проблемне навчання, навчання із застосуванням інформаційно-комп'ютерних технологій, ігрове навчання, технологія “Метод проектів” та ін.).

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що лінгводидактична модель, експериментальна методика й дидактичний матеріал можуть бути застосовані вчителями російської мови в ході проектування та організації навчання в профільних класах, викладачами методики російської мови на лекційних і практичних заняттях у вищих навчальних закладах та студентами-філологами під час проходження педагогічної практики. Результати дослідження можуть бути використані в процесі вдосконалення програм з російської мови для класів філологічного профілю, підготовки підручників та методичних посібників, а також на курсах підвищення кваліфікації вчителів-словесників.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується науковим обґрунтуванням його вихідних теоретичних положень; використанням комплексу методів, адекватних меті та завданням наукового пошуку; репрезентативністю вибірки інформантів; експериментальною перевіркою сформульованої гіпотези; кількісним та якісним аналізом результатів експериментального навчання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри слов'янських мов та методик їх викладання Херсонського державного університету (2005-2009 рр.), висвітлювалися в доповідях і повідомленнях на: міжнародних науково-практичних конференціях “Зміст громадянської освіти й виховання: історія, реалії, перспективи” (Херсон, 2006 р.); “Російська мова як фактор розвитку духовності в сучасній Україні” (Луганськ, 2008 р.); “Мовна й мовленнєва підготовка студентів-нефілологов” (Тирасполь, 2008 р.); “Рівноправність української та російської мови - основа консолідації народу України” (Луганськ, 2009 р.); VI Міжнародній науковій конференції “Міжкультурні комунікації: стратегія освіти й методика навчання мовам” (Алушта, 2007 р.); всеукраїнській науково-методичній конференції “Сучасні педагогічні технології формування готовності молоді до соціально-виробничої адаптації в профільному та професійному навчанні” (Херсон, 2005 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях “Мова, лінгвістика тексту: теоретичний і прагматичний аспекти” (Херсон, 2008 р.); “Теорія та практика навчання іноземних мов і світової літератури” (Суми, 2009 р.); всеукраїнських студентських наукових конференціях “Проблеми духовно-морального виховання молоді в полікультурному слов'янському просторі” (Кривий Ріг, 2004 р.); “Східнослов'янська філологія: здобутки та перспективи” (Кривий Ріг, 2005 р.); регіональному форумі викладачів-русистів України “Актуальні питання сучасної російської лінгводидактики. Нові технології у викладанні російської мови й літератури” (Херсон, 2007 р.); обласному науково-практичному семінарі “Риторична культура вчителя в умовах профілізації старшої школи” (для керівників міських (районних) методичних об'єднань, учителів російської мови й літератури) (Луганськ, 2008 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Формування патріотизму, моральності, культури, здорового способу життя у студентської молоді” (Одеса, 2006 р.).

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Херсонського навчально-виробничого комплексу № 51 ім. Г.О. Потьомкіна (акт упровадження № 78/06-04 від 20.03.09), Херсонського Академічного ліцею при Херсонському державному університеті (акт упровадження № 59 від 19.03.09), гімназії № 153 ім. О.С. Пушкіна м. Києва (акт упровадження № 17 від 17.03.09), Сімферопольської середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 8 (акт упровадження № 74/02-05 від 17.03.09), Харківської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 167 (акт упровадження № 360 від 24.04.09), комунального закладу “Луганська спеціалізована школа I-III ступенів № 26” (акт упровадження № 59 від 16.04.2009).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 одноосібних наукових праць; із них 8 статей - у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України.

Структура та обсяг дисертації. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків до них, загальних висновків, додатків і списку використаних джерел, що містить 262 найменування. Зміст дисертації викладено на 250 сторінках, із них - 182 сторінки основного тексту, додатки містяться на 46 сторінках. В основному тексті роботи вміщено 7 таблиць і 4 ілюстрації, загальним обсягом 5,3 сторінки. Шість додатків (А, Б, В, Г, Д, Е) включають 4 таблиці й 24 ілюстрації у вигляді графіків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано завдання наукового пошуку, вказано методи та окреслено етапи дослідження, висвітлено його наукову новизну й практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів роботи в практику загальноосвітньої школи.

У першому розділі “Теоретичні основи формування стилістичних умінь учнів 10-х класів філологічного профілю” здійснено теоретико-функціональний аналіз лінгвістичних, лінгводидактичних та психолого-педагогічних засад вивчення стилістики в десятих класах філологічного профілю; розмежовано й уточнено ключові лінгвістичні та лінгводидактичні поняття дослідження: стиль, практична й функціональна стилістика, стилістичні ресурси фонетики, лексикології, словотвору й морфології, текст, стилістичні поняття, стилістичні вміння, стилістичні недоліки.

Ґрунтовний аналіз наукового доробку вчених-лінгвістів (В.Виноградова, О.Єфімова, М.Кожиної, В.Москвіна та ін.) та опрацювання енциклопедичних джерел дозволили всебічно схарактеризувати сферу використання, призначення, основні ознаки, функції, характерні мовні засоби функціональних стилів мовлення: розмовного, наукового, офіційно-ділового, публіцистичного й художнього. Результати проведеного аналізу дають підстави стверджувати, що певні стилістичні функції виконують мовні одиниці всіх рівнів сучасної російської мови (від фонетики до синтаксису). Проте важливо наголосити, що ступінь вияву їх стилістичного значення не рівномірний. Так, найбільш повно і яскраво представлено одиниці лексичної стилістики; фонетичні зображувальні засоби, не маючи постійного стилістичного значення, набувають і реалізують його лише в контексті; використання в мові стилістичних засобів словотворчого рівня зумовлено їх ємністю, економічністю і, на відміну від фонетичних ресурсів, більшою доступністю моделі вживання; стилістичні можливості морфологічної системи сучасної російської мови наділені широким функціональним потенціалом, на противагу незначному емоційно-експресивному забарвленню. Варто зауважити, що засоби стилістичного синтаксису не були предметом нашого дослідження, оскільки вивчення відповідного розділу передбачено програмою одинадцятого класу.

Спираючись на наукові доробки провідних психологів (М.Жинкін, М.Заброцький, І.Зимня, Г.Костюк, В.Крутецький, О.Леонтьєв, К.Платонов) та методистів (В.Благово, Є.Голобородько, Л.Кузнєцова, І.Кучеренко, М.Львов, Г.Михайловська, М.Пентилюк, О.Пєшковський, Т.Чижова) стилістичне уміння розглядаємо як функціонально поєднану сукупність операцій, що становить спосіб визначення та врахування стилістичних властивостей мовних одиниць у процесі аналізу або породження мовлення. У роботі виділяємо такі види стилістичних умінь: 1) знаходити стилістичні явища в тексті та аналізувати їх; 2) оцінювати доречність уживання стилістичного засобу й обґрунтовувати свою точку зору; 3) використовувати стилістичні можливості російської мови (за схемою, та в довільному мовленні); 4) удосконалювати стилістичні вміння.

Проблема мовленнєвих і мовних компетентностей і компетенцій тісно пов'язана з проблемою формування стилістичних умінь. Отже, підкреслимо, що стилістичні вміння є невід'ємною складовою комунікативної та мовної компетенцій.

Ефективному формуванню стилістичних умінь у старшій школі сприяють знання вчителем механізмів породження мовлення та застосування їх на практиці, засвоєння учнями норм використання російської мови, розвиток мовного чуття, пам'яті, уваги, мислення, сприймання художнього слова, урахування вікових особливостей учнів, дотримання загальнодидактичних (науковості, доступності, наочності, систематичності й послідовності, наступності й перспективності, свідомості й активності, зв'язку навчання з життям) і специфічних для профільного навчання принципів, застосування відповідних методів. Особливої ваги для нашого дослідження набуває принцип наступності й перспективності, оскільки навчальна програма з російської мови для десятого класу передбачає вивчення мовного матеріалу у функціонально-стилістичному стилістичного аспекті, спираючись на попередні знання, отримані учнями в основній школі. Узагальнюючи методичний досвід провідних учителів-словесників, ми визнаємо, що успіх у формуванні стилістичних умінь залежить від урахування внутрішніх відношень між етапами навчання, міжпредметних зв'язків (зокрема з українською мовою та зарубіжною літературою), ефективності використання вчителем попередньо вивченого матеріалу (окремих стилістичних понять, елементів функціональної стилістики, сформованих стилістичних умінь) для послідовного розвитку відповідних умінь.

У другому розділі “Стан досліджуваної проблеми в теорії і практиці профільної школи” проаналізовано програми й підручники з російської мови для одинадцятирічної та дванадцятирічної школи, методичну літературу, педагогічний досвід учителів-словесників, досліджено організацію навчання російської мови в класах філологічного профілю загальноосвітніх навчальних закладів України, обґрунтовано критерії та визначено рівні сформованості стилістичних умінь учнів десятих класів. Описано хід і результати констатувального експерименту.

Аналіз науково-методичного забезпечення навчання російської мови в класах філологічного профілю виявив, що в сучасних наукових дослідженнях і методичній літературі недостатньо повно висвітлена проблема формування стилістичних умінь з урахуванням специфіки викладання російської мови як профільної дисципліни. Результати анкетування вчителів свідчать, що певні труднощі в організації навчання російської мови в профільних класах спричинені недостатньою кількістю спеціальних підручників і методичних посібників.

Метою констатувального етапу дослідного навчання було з'ясувати рівень засвоєних знань та стилістичних умінь учнів. Результати експериментальних завдань оцінювалися за такими критеріями: сформованість умінь виявляти стилістичні явища, класифікувати та аналізувати їх і виконувати різноманітні стилістичні завдання; уміння учнів послуговуватись стилістичними ресурсами російської мови у власному мовленні; прагнення удосконалювати стилістичні вміння. На підставі зазначених критеріїв установлено рівні сформованості стилістичних умінь: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень передбачає, що учні вміють виявляти в тексті стилістичні явища та аналізувати їх; правильно класифікують стилістичну й емоційно-оцінну забарвленість слів; визначають доречність уживання стилістичних засобів і обґрунтовують свою точку зору, успішно виконують різноманітні стилістичні завдання (стилістичний аналіз, добір різностильових синонімів, стилістичний експеримент, редагування, удосконалення написаного), доцільно використовують стилістичні можливості російської мови у своїй мовленнєвій практиці, а також самостійно працюють над удосконаленням стилістичних умінь.

Достатній рівень сформованості стилістичних умінь виявляють учні, які в цілому успішно виконують різноманітні стилістичні завдання, але допускають окремі огріхи (неточності у виявленні стилістичних явищ, класифікації, аналізі та визначенні доречності їх уживання; неповний стилістичний аналіз; відсутність необхідної аргументації). У власних висловлюваннях (усних та письмових) недостатньо точно використовують стилістичні засоби художньої виразності. Удосконалення стилістичних умінь відбувається нерегулярно.

Середній рівень характеризується тим, що у власних висловлюваннях учні послуговуються стандартним набором засобів художньої виразності, у запропонованому тексті виявляють лише поодинокі стилістичні явища, припускають 5-7 помилок у класифікації стилістичної та емоційно-оцінної забарвленості слів, не завжди правильно визначають доречність уживання стилістичного засобу й не можуть обґрунтувати свою точку зору. Стилістичний аналіз тексту виконують не в повному обсязі, укладений ними синонімічний ряд частковий, більш продуктивно редагують чужий текст, аніж власне висловлювання. Самостійно не відчувають потреби в удосконаленні стилістичних умінь.

Низький рівень виявляють учні, які не виконують завдання стилістичного характеру (не вміють виділяти в тексті стилістичні явища та аналізувати їх, класифікувати стилістичну й емоційно-оцінну забарвленість слів, правильно визначати доречність уживання стилістичного засобу й обґрунтовувати власну точку зору) або допускають у них більше 8 помилок. Лексичний запас цих учнів обмежений, а мовлення збіднене й невиразне, виклад матеріалу позбавлений логічної послідовності. У власних висловлюваннях також наявні стилістичні недоліки, які учні не визначають і при повторному прочитанні. Не прагнуть до вдосконалення стилістичних умінь. Констатувальний зріз виявив у десятикласників недостатній (низький і середній) рівень володіння стилістичними уміннями виділяти й аналізувати стилістичні засоби російської мови. Більшість досліджуваних (76,3%) не диференціює стилістичну функцію словотвірних одиниць мови, хоча володіє основними стилістичними поняттями. Учні визначають стилістичні недоліки й виправляють їх, однак уміння оцінювати доречність уживання окремого слова в певному контексті та класифікувати стилістичну й емоційно-оцінну забарвленість розвинені в них недостатньо. За даними діагностико-констатувального зрізу виявлено значну кількість порушень норм культури мовлення (приблизно 83,4%). Достатнього й високого рівня уміння добирати різностильові слова-синоніми досягли лише 29,7% учнів. Спостереження та бесіди з десятикласниками засвідчили, що їх мовлення збіднене, іноді трапляються логічні помилки, відхилення від стилістичних норм російської мови, що свідчить про недостатню комунікативну компетенцію учнів.

З метою створення оптимальної методики формування стилістичних умінь, розрахованої не лише на десятикласників, що навчаються за системою “5-11 класи”, але й на школярів, які навчаються за системою дванадцятирічної школи, тобто для забезпечення перспективності пропонованої методики, був проведений додатковий зріз у восьмих класах загальноосвітніх навчальних закладів Херсонської області. Проведений аналіз програм і підручників для 12-річної школи дозволив висунути припущення про більш високий рівень сформованості стилістичних умінь в учнів 12-річної школи порівняно зі школярами 11-річної системи навчання. Порівняльний аналіз результатів сформованості стилістичних умінь у десятикласників 11-річної системи навчання та восьмикласників 12-річної школи подано в таблиці (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльні показники рівнів сформованості стилістичних умінь десятикласників 11-річної і восьмикласників 12-річної системи навчання

Аналіз результатів додаткового зрізу довів, що рівень сформованості стилістичних умінь у восьмикласників дванадцятирічної школи в цілому вищий, ніж у десятикласників одинадцятирічної системи навчання в середньому на 2,7%, однак є недостатнім і вимагає подальшого формування стилістичних умінь у старших класах. Таким чином, учні десятих класів виявили низький рівень стилістичних знань і вмінь, залишкові стилістичні знання та вміння восьмикласників також не є належними, що підтверджує необхідність створення науково обґрунтованої методики формування стилістичних умінь учнів, побудованої з урахуванням останніх досягнень сучасної лінгводидактики.

У третьому розділі “Експериментальна методика формування стилістичних умінь з російської мови в 10-х класах філологічного профілю” представлено мету педагогічного експерименту, завдання дослідного навчання, уточнено зміст роботи з формування стилістичних умінь учнів десятих класів за системою “5-11 класи” та “5-12 класи”, подано методи й прийоми, типологію вправ, запропоновано оптимальне поєднання традиційних та інноваційних освітніх технологій. Описано експериментальну програму, розроблену на основі затверджених Міністерством освіти і науки України програм з російської мови для класів філологічного профілю, доповнених відомостями зі стилістики: стилістичні функції паронімів і професіоналізмів, стилістичні ресурси фразеології, поняття про морфемні синоніми та ін., зорієнтовану на розвиток і удосконалення комунікативної компетенції десятикласників. Висвітлено основні аспекти створеної лінгводидактичної моделі експериментальної методики формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю (схема 1), викладено хід та результати дослідного навчання, доведено ефективність його впровадження в практичну діяльність учителів-філологів.

Лінгводидактична модель передбачає формування стилістичних умінь упродовж п'яти етапів.

Перший (повторювально-мотиваційний) етап включав повторення вивчених у 5-9 класах стилістичних відомостей і мовленнєвих понять, необхідних для розвитку вмінь висловлювати власні думки, послуговуватися зображувальними засобами російської мови, сприймати, розуміти, засвоювати навчальну інформацію, відтворювати й творчо її застосовувати. Мета цього етапу - повторення та активізація інтересу учнів до вивчення російської мови взагалі й стилістики зокрема. Для подальшого посилення інтересу використовувалися частково-пошуковий метод, метод проблемного викладу та інтерактивні технології (“Мозкова атака”, складання блок-схеми за змістом нового навчального матеріалу).

На другому (когнітивно-тренувальному) етапі передбачалося цілеспрямоване засвоєння нових стилістичних відомостей і формування стилістичних умінь. Використання інноваційних чи традиційних технологій на цьому етапі залежало від ступеня новизни матеріалу. Так, розглядаючи лексичну стилістику, основи якої учні вивчали в попередні роки, широко застосовувалися дослідницький метод і метод проблемного викладу, інтерактивні технології навчання, дидактичні ігри, творчі вправи тощо. Для опанування нових тем (стилістичний словотвір) і відповідно формування нових стилістичних умінь (визначати стилістичну функцію числівників, встановлювати стилістичні відмінності прислівників одного синонімічного ряду й мотивувати їх уживання в текстах різних стилів та ін.) доцільно використовувати традиційні технології, репродуктивний і пояснювально-ілюстративний методи. Найбільш ефективними для осмислення нових понять і формування стилістичних умінь виявилися комплексні вправи: фонетико-стилістичні, лексико-стилістичні, морфемно-стилістичні, граматико-стилістичні. Використання комп'ютерних технологій (ілюстрація, обробка чи зберігання даних), СМС- та Інтернет-технологій сприяло активізації пізнавальної діяльності учнів та оволодінню стилістичними вміннями як при вивченні нового матеріалу, так і повторенні вже відомого.

Третій (систематизувально-узагальнювальний) етап пов'язаний з поглибленням отриманих знань про стилістичні можливості фонетики, лексикології, словотвору й морфології російської мови та закріпленням стилістичних умінь: виявляти стилістичні явища та аналізувати їх, класифікувати стилістичне й емоційно-оцінне забарвлення слів, встановлювати доречність уживання стилістичного засобу, виконувати стилістичні вправи, створювати стилістично диференційовані тексти. Акцентувалася особлива увага учнів на культурі спілкування в різних життєвих ситуаціях. Важлива роль на цьому етапі відводилася аналітико-синтетичним, власне стилістичним і творчим вправам, а також технологіям розвивального, проблемного, інтерактивного (“Круглий стіл”, “Акваріум”, “Ажурна пилка”), ігрового навчання та “Методу проектів”.

Схема 1. Лінгводидактична модель експериментальної методики формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю

Четвертий (контрольно-оцінний) етап передбачав перевірку засвоєних знань та оцінку рівня сформованості стилістичних умінь. Основна увага на цьому етапі приділялася поєднанню креативних завдань (моделювання словосполучень, текстів із застосуванням комп'ютерних технологій, продукування стилістично диференційованих текстів, виконання тестів, робота з мультимедійним тренажером) з традиційними (відповідь на запитання, диктант із граматико-стилістичним завданням, переказ тощо), що сприяло активній самостійній роботі десятикласників.

П'ятий (корегувальний) етап спрямований на формування в учнів умінь аналізу та самоаналізу, їх удосконалення. Значна увага на цьому етапі приділялася дискусійному обговоренню контрольних робіт, самоаналізові власних текстів і їх удосконаленню, рецензуванню творів та їх подальшому редагуванню й коректуванню. При цьому застосовувалися елементи особистісно-зорієнтованого навчання: учитель проводив аналіз робіт і виявляв, помилки якого типу допускають учні, і по тому добирав індивідуальні завдання для кожного окремо.

Проведення контрольного експерименту довело ефективність розробленої лінгводидактичної моделі й методики формування стилістичних умінь десятикласників. Учні експериментальних класів виявили більш високі результати, вони свідомо й обґрунтовано використовували стилістичні можливості мовних одиниць, складали тексти різних стилів та жанрів відповідно до висунутих вимог. Виконання стилістичних вправ і творчих завдань позитивно вплинуло на мовленнєвий розвиток школярів. Середні показники сформованості стилістичних умінь десятикласників експериментальних і контрольних класів до початку експерименту й після експерименту представлені в табл. 2 і на діаграмі 1. Таким чином, в експериментальних класах якість навчання збільшилася на 19% (високий рівень), на 20,9% (достатній рівень), а в контрольних - на 2,6% (високий рівень) та 4,5% (достатній рівень), що підтверджує ефективність запропонованої методики формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю.

Таблиця 2. Рівні сформованості стилістичних умінь десятикласників до й після експериментального навчання

Діаграма 1. Рівні сформованості стилістичних умінь десятикласників до й після експериментального навчання

Таким чином, результати контрольного зрізу дали можливість переконатися в тому, що рівень стилістичних знань і вмінь учнів експериментальних класів значно підвищився (на 19% - високий рівень і на 20,9% - достатній рівень), порівняно з початковими показниками (даними констатувального експерименту) і результатами контрольних класів, що навчалися за традиційною методикою. Спостереження за учнями на уроках російської мови в експериментальних класах виявило, що в них зросла пізнавальна активність, посилився інтерес до навчання, а також підвищився рівень комунікативної компетенції.

ВИСНОВКИ

На основі теоретичних й емпіричних узагальнень з проблеми дослідження ми дійшли таких висновків.

У роботі вперше досліджено проблему формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю, розроблено й апробовано експериментальну методику, що сприяла ефективному користуванню десятикласниками усною і писемною формами літературної мови, багатством її виражальних засобів залежно від мети висловлювання та ситуації спілкування.

1. Профільне навчання сьогодні - це педагогічна система, що має на меті виявити інтелектуальний потенціал та творчі здібності кожної дитини й створити умови для їх оптимального розвитку. Основне спрямування профільного навчання - досягнути максимального засвоєння матеріалу з профільних дисциплін та обов'язкового мінімуму з непрофільних.

2.Профільне навчання російської мови в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів має свою історію у вітчизняній лінгводидактиці (школи й класи з поглибленим вивченням російської мови та літератури, факультативи). Відповідно до сучасних документів, що регламентують освітні процеси (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, шкільні програми), теоретичну основу формування стилістичних умінь десятикласників становлять стилістичні можливості тих рівнів мови, знання яких поглиблюються в десятому класі (фонетика, лексикологія, словотвір і морфологія).

3. Аналіз програм, підручників, науково-методичної літератури довів, що чітко не визначено місце російської мови в класах філологічного профілю, цілі її вивчення й зміст на кожному з рівнів (профільному та академічному). У процесі дослідження перебувають принципи, методи, прийоми, типологія вправ, а також форми й засоби навчання російської мови в класах філологічного профілю.

4. Результати анкетування та бесід з учителями й учнями підтвердили, що існують певні труднощі в процесі навчання російської мови в профільних класах, зумовлені недостатньою кількістю спеціальних підручників, мультимедійних засобів, іншої методичної та наукової літератури. Таким чином, особливо гостро постає проблема підготовки й видання програм з російської мови з урахуванням специфіки профільної освіти, рівневої диференціації та 12-річного навчання, підручників (у тому числі інтерактивних), методичних посібників.

5. Аналіз наукової та навчально-методичної літератури, анкетування вчителів, власні педагогічні спостереження сприяли визначенню критеріїв (сформованість уміння виявляти в тексті стилістичні явища, класифікувати та аналізувати їх і виконувати різноманітні стилістичні завдання; використання учнями стилістичних ресурсів російської мови у власному мовленні; прагнення удосконалення стилістичних умінь) та рівнів сформованості стилістичних умінь: високий, достатній, середній, низький. Констатувальний експеримент засвідчив, що стилістичні уміння з російської мови учнів десятих класів загальноосвітніх навчальних закладів різних регіонів України відповідають середньому та низькому рівням.

6. Зміст дослідного навчання відображено в експериментальній програмі, побудованій на основі затверджених Міністерством освіти і науки України програм з російської мови для класів філологічного профілю й доповненій відомостями зі стилістики: стилістичні функції паронімів і професіоналізмів, стилістичні ресурси фразеології, поняття про морфемні синоніми та ін. Створенню оптимальної методики формування стилістичних умінь у десятих класах сприяв відбір специфічних для методики вивчення стилістики принципів (принцип урахування стилістичних норм і допускання/недопускання відхилень від них, взаємозв'язку навчання стилістики з іншими розділами мови, системно-функціональний, текстоцентричний, діяльнісний і комунікативний принципи), відповідних методів (розкриття стилістичних понять і відомостей, стилістичний аналіз мовних одиниць і тексту, продукування стилістично диференційованих текстів, удосконалення написаного) і прийомів (проведення стилістичного експерименту, моделювання словосполучень та речень, рецензування, редагування й саморедагування), удосконалення методики проведення стилістичних вправ (фонетико-стилістичних, лексико-стилістичних, морфемно-стилістичних, граматико-стилістичних, аналітико-синтетичних, аналітичних, власне стилістичних).

7. Розроблена лінгводидактична модель формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів філологічного профілю передбачає їх формування впродовж п'яти етапів (повторювально-мотиваційного, когнітивно-тренувального, систематизувально-узагальнювального, контрольно-оцінного, корегувального). Вона включає цілі, завдання, зміст, методи й прийоми, типи вправ і елементи традиційних та інноваційних освітніх технологій кожного етапу дослідного навчання.

Дослідне навчання показало, що в ході експериментального дослідження найефективнішими засобами формування стилістичних умінь виявилися аналітико-синтетичні та власне стилістичні вправи, завдання креативного характеру, застосування традиційних технологій на етапі викладення нового матеріалу та інноваційних - для активізації інтересу на етапах повторення, систематизації та узагальнення. Ці засоби сприяли підвищенню пізнавальної активності старшокласників, готовності до сприймання, розуміння та засвоєння навчального матеріалу, удосконаленню стилістичних умінь і формуванню мовленнєвої компетенції.

8. Результати проведеного дослідження, зрізові контрольні роботи довели, що стилістичні вміння десятикласників, які навчалися за експериментальною методикою, зросли (на 19% - високий рівень і на 20,9% - достатній рівень) порівняно з початковими показниками (даними констатувального експерименту) і результатами контрольних класів, що навчалися за традиційною методикою. У контрольних класах рівень сформованості стилістичних умінь у середньому підвищився на 2,6% - високий рівень та 4,5% - достатній рівень.

Таким чином, дослідне навчання підтвердило гіпотезу про те, що формування стилістичних умінь з російської мови учнів 10-х класів може бути ефективним за таких умов: уточнення змісту роботи; відбір відповідних принципів, методів і прийомів навчання, спрямованих на активізацію пізнавальної діяльності учнів; науково обґрунтоване використання доцільної типології вправ зі стилістики; раціональне поєднання традиційних та інноваційних (розвивальне навчання, проблемне навчання, навчання із застосуванням інформаційно-комп'ютерних технологій, ігрове навчання, технологія “Метод проектів” та ін.) педагогічних технологій.