Педагогічні умови політичної соціалізації учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи в Російській Федерації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

13.00.05 - соціальна педагогіка

УДК 37.013.42-057.874(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ

МАЧУСЬКИЙ ВАЛЕРІЙ

ВАЛЕРІЙОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник доктор педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Лавриченко Наталія Миколаївна,

Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії порівняльної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Радул Валерій Вікторович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук Загородній Юрій Іванович, Соціал-демократична партія України (об'єднана), голова партії.

Захист відбудеться 16 червня 2009 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий 15 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л. М. Масол

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Демократичні перетворення, що мають місце в українському суспільстві, висувають на одне з пріоритетних місць проблему формування в молодого покоління соціально-політичної компетентності, цілісного світогляду, ґрунтованого на демократичних принципах і нормах, - якостей, які б дали змогу активно долучатися до політичних процесів, входити рівноправними громадянами в життя соціуму. Її успішне розв'язання можливе за умов забезпечення ефективної політичної соціалізації особистості.

У науковій літературі проблема політичної соціалізації висвітлюється як вітчизняними, так і зарубіжними авторами. У рамках філософсько-політологічної та соціологічної парадигм предметом вивчення є соціально-політичний контекст становлення особистості громадянина; розвиток політичних якостей індивіда під впливом різних соціальних інституцій (К. Гаджієв, Ф. Рудич, О. Степанова); формування національної ідентичності в умовах трансформації політичної системи (С. Алещенок, О. Вишневський, О. Гукаленко, А. Данилюк, C. Макеєв, С. Оксамитна, О. Швачко); особистість як об'єкт зовнішніх соціалізуючих впливів політичного оточення (А. Адлер, Д. Істон, Дж. Денніс, С. Ліпсет, К. Макхейм).

Психологічні аспекти політичної соціалізації особистості набули висвітлення в працях російських (Г. Андреєва, Г. Дилигенський, С. Слаква) та українських (Г. Авер'янова, Н. Дембицька, В. Москаленко, Л. Орбан-Лембрик) дослідників.

До соціально-педагогічного ракурсу вивчення цих проблем звертаються О. Безпалько, Т. Бєлікова, Б. Вульфов, З. Гасанов, Ю. Загородній, П. Кендзьор, В. Радул, І. Кондратенко, Н. Косарєва, І. Кострульова, Н. Лавриченко, В. Оржеховський, С. Савченко, А. Сиротенко, А. Хорошенюк, Н. Чернуха.

Особливої уваги у цьому контексті заслуговує учнівська молодь старшого шкільного віку. Саме цей період є психологічно сприятливим для формування світоглядних, ідеологічних, соціальних установок і орієнтацій особистості. Старшокласникам значною мірою притаманне прагнення заявити про себе, самоствердитись у суспільно-корисній діяльності й отримати визнання їхньої активної та конструктивної соціальної позиції. Різні аспекти формування та розвитку старшокласників набули висвітлення в працях Л. Божович, І. Кона, Н. Лавриченко та ін.

Сьогодні спостерігається стійке прагнення використати притаманний молодим людям потяг до соціальної активності та соціальної творчості для підвищення ефективності їхньої політичної соціалізації. В умовах інтенсифікації та ускладнення політичних процесів у позначеному глобалізаційними реаліями динамічному світі політична соціалізація молоді набуває дедалі більшої ваги та значущості у пострадянських країнах, зокрема в Російській Федерації та Україні.

У Російській Федерації проблеми політичної соціалізації молодого покоління перебувають у фокусі держави, про що свідчить низка документів, спрямованих на їх вирішення (Закон РФ „Про освіту”, Федеральна програма розвитку освіти, Національна доктрина освіти в Російській Федерації, Концепція модернізації російської освіти до 2010 року, Державна програма „Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2001-2005 рр.”, Федеральна цільова програма „Формування установок толерантної свідомості й профілактика екстремізму в російському суспільстві (2001-2005 рр.)” та ін.).

В Україні ці питання набули відображення в Законах України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Концепції громадянського виховання та Концепції громадянської освіти, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді, інших чинних документах.

Водночас на вітчизняному ґрунті існує ряд суперечностей, що утруднюють перебіг політичної соціалізації молодого покоління. Головними з-поміж них вважаємо суперечності між нагальною необхідністю виховання політично свідомих громадян, яким притаманні адекватні політичні уявлення, політичне мислення, політичні цінності, активна політична позиція і поведінка, та відсутністю чітко визначених педагогічних засад цього процесу.

Тим більш цікавим із наукової точки зору постає необхідність проведення аналізу сучасного стану та педагогічних засад політичної соціалізації учнів старшого шкільного віку в Російській Федерації. Така робота сприятиме винайденню прогресивних засобів поліпшення реалізації цього процесу в умовах українського соціуму.

Враховуючи актуальність теми дослідження, а також охарактеризовані суперечності, ми обрали тему дисертаційного дослідження у такому формулюванні: „Педагогічні засади політичної соціалізації учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи в Російській Федерації”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи лабораторії порівняльної педагогіки Інституту педагогіки АПН України і є складовою теми „Тенденції реформування загальної середньої освіти у країнах Європейського Союзу”. Державний реєстраційний № 0105U000280. Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України (протокол № 1 від 31 січня 2005 р.) та узгоджено на засіданні бюро ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 14 червня 2005 р.).

Мета дослідження - на основі конструктивно-критичного аналізу визначити педагогічні засади політичної соціалізації учнів старших класів загальноосвітньої школи в Російській Федерації і сформулювати рекомендації для української педагогіки щодо поліпшення цього процесу.

Завдання дослідження:

1. Уточнити поняття політичної соціалізації особистості в сучасних умовах та основні її структурні компоненти;

2. З'ясувати стан політичної соціалізації сучасних російських старшокласників;

3. Виявити педагогічні засади політичної соціалізації школярів у Російській Федерації;

4. Дослідити педагогічні засади політичної соціалізації учнів старших класів у загальноосвітніх навчальних закладах Російської Федерації;

5. Порівняти напрями політичної соціалізації старшокласників у загальноосвітніх школах України і Російської Федерації, сформулювати рекомендації щодо поліпшення цього процесу.

Об'єкт дослідження - процес політичної соціалізації школярів у Російській Федерації.

Предмет дослідження - педагогічні засади політичної соціалізації учнів старших класів Російської Федерації і напрями їх реалізації у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.

Теоретичну основу дослідження склали концептуальні положення теорії політичної соціалізації (Г. Андреєва, З. Гасанов, Н. Косарєва); культурно-діяльнісні концепція соціалізації (В. Кулініченко, Н. Лавриченко, В. Лісокий, О. Лосєва); теоретичні погляди на освіту і виховання як складові політичної соціалізації молодого покоління (Ю. Загородній, С. Савченко, А. Хорошенюк).

У процесі дослідження використовувався комплекс взаємопов'язаних методів: для створення теоретичної бази дослідження застосовувалися загальнонаукові методи (історіографічний, компаративний); аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення та аналогія використовувалися при визначенні теоретичних підходів, що покладаються в основу політичної соціалізації особистості, вивченні та інтерпретації матеріалу прикладного характеру щодо політичної соціалізації учнів старшого шкільного віку в Російській Федерації; проблемно-порівняльний метод - для характеристики змісту та основних напрямів здійснення політичної соціалізації учнів старших класів у Російській Федерації та Україні, формулювання висновків і рекомендацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше виявлені педагогічні засади політичної соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі Російської Федерації, до яких відносимо: збереження національно-історичної наступності в змісті навчально-пізнавальної діяльності; формування соціальних, правових і світоглядних норм; предметний та інтегрований підходи в громадянській освіті; забезпечення різноманітності світоглядних підходів до розуміння соціальної і політичної реальності; уточнено поняття „політична соціалізація” стосовно учнів старшого шкільного віку, під якою розуміємо процес засвоєння індивідом певних політичних уявлень, ідей, цінностей, що забезпечує формування його політичної свідомості, яка виявляється у відповідній поведінці. Подальшого розвитку набули положення щодо використання можливостей навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи з метою поліпшення політичної соціалізації учнів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що встановлені в процесі дослідження факти і сформульовані на їх основі висновки можуть стати в нагоді при визначенні напрямів поліпшення політичної соціалізації школярів української національної школи. Матеріали роботи можуть бути використані вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, викладачами вищих педагогічних закладів для вдосконалення існуючих і розробки нових навчальних програм із політичної соціалізації учнівської молоді.

Результати дослідження впроваджено в Інституті політології і права Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова у процесі викладання студентам політологічних дисциплін (довідка № 02-10/2048, від 27.10.08), у ЗОШ І-ІІІ ступеня №№ 29 (довідка № 69 від 24.10.08), 225 (довідка № 181 від 24.10.08) м. Києва, позашкільному навчальному закладі Станції юних техніків - центрі науково-технічної творчості молоді Дніпровського району м. Києва (довідка № 120 від 27.10.08).

Апробація результатів здійснювалася шляхом виступів на засіданнях лабораторії порівняльної педагогіки Інституту педагогіки АПН України; звітних конференціях цього ж інституту (2006-2007 рр.); міжнародних „Проблеми залучення молоді до процесу прийняття рішень на місцевому і регіональному рівнях” (2005 р., м. Київ), „Громадянська освіта в дії. Молодь - школа - громада” (2006 р., м. Київ), „Науково-методичне забезпечення позашкільної освіти: теорія і практика” (2008 р., м. Київ); всеукраїнських „Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді” (2005 р., м. Київ), „Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів” (2006 р., м. Київ), „Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (2006 р., м. Київ), „Особистість ХХІ століття: проблеми виховання та шляхи їх вирішення” (2007 р., м. Київ) науково-практичних конференціях.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у 7 одноосібних працях, 5 із них - опубліковані в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (243 найменування, з них 8 - іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг дисертації - 225 сторінок, з них основного тексту - 185 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, наукову новизну, сформульовано об'єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження; розкрито теоретичні основи й методи дослідження, наведено дані про апробацію і впровадження здобутих результатів.

У першому розділі - „Теоретичні засади політичної соціалізації учнів старшого шкільного віку в Російській Федерації” - розглядається сутність політичної соціалізації, визначено й охарактеризовано структурні компоненти цього особистісного утворення, проаналізовано відображення основних аспектів політичної соціалізації учнівської молоді в державній освітній політиці Російської Федерації.

Доля будь-якого суспільства значною мірою залежить від того, яких соціально-політичних цінностей, норм і правил життєдіяльності дотримуються його члени. Однак, людина не народжується з готовою сумою знань про соціально-політичні закони суспільного розвитку, а набуває і перевіряє їх протягом усієї життєдіяльності. Процес входження індивідів у суспільство через різні спільноти, колективи, групи завдяки засвоєнню норм, ідеалів, цінностей шляхом виховання та научіння називається соціалізацією. Ці питання набули висвітлення в науковому доробку О. Беспалько, Є. Пенькова, С. Слакви, Н. Лавриченко, Я. Щепанського та ін.

Поняття „політична соціалізація” є похідним від родового „соціалізація” і виступає його невід'ємною складовою. Якщо сутність соціалізації загалом полягає у засвоєнні індивідом певних знань, норм і цінностей, які дають йому змогу функціонувати як повноправному члену суспільства, то сутність політичної соціалізації полягає у включенні особистості в політичні відносини, суспільно-політичне життя, підготовці до діяльності у сфері політики.

Започатковані зарубіжною науковою думкою, ці питання набули висвітлення в працях А. Адлера, Дж. Денніса, Е. Еріксона, Д. Істона, С. Ліпсета, К. Манхейма, Г. Маркузе, X. Ортеги-і-Гассета, З. Фройда, Е. Фромма, К. Юнга та ін.

На російському ґрунті перші праці, присвячені проблемам політичної соціалізації, датуються 60-70-ми роками ХХ ст. До них слід віднести наукові розвідки І. Кона, Б. Ананьєва, О. Дмитрієва, С. Іконнікова, О. Леонтьєва та ін., в яких розглядаються загальні теоретико-методологічні аспекти цього феномена, аналізується діалектика об'єктивного і суб'єктивного в процесі формування і розвитку особистості, простежується взаємозв'язок природних, соціально-політичних й особистісних факторів. Загалом, формалізація політичного процесу призводила до відчуження людини від політики, що набуло наприкінці 70-х - на початку 80-х рр. тотального характеру. Об'єктивний аналіз проблеми політичної соціалізації на той час був неможливим і не потрібним владним структурам. Тому вона перебувала поза увагою науковців. Протягом тривалого часу особистість у російському суспільстві сприймалася лише як об'єкт виховання, ідеологічної просвіти й підпорядкування.

Ситуація почала набувати змін у другій половині 80-х років ХХ ст., коли в суспільстві поступово активізуються процеси демократизації, що викликало інтерес до участі в політичному житті широких верств населення, особливо молоді. Проте така участь значною мірою мала емоційно-навіювальний, а не усвідомлений характер.

Наприкінці 80-х - початку 90-х рр. ХХ ст. під впливом тогочасних суспільних реалій науковці звертаються до розробки теоретико-методологічних аспектів політичної соціалізації, акцентуючи увагу на розкритті специфіки її перебігу в різних суспільних системах. Активізуються питання прикладного вивчення політичної соціалізації, визначення змісту, форм і методів поліпшення цього процесу.

У 90-ті роки ХХ ст., коли виникли нові суспільні цінності і на перший план виступило вміння орієнтуватися в політичних подіях, відбувається становлення більш прагматичного інтересу до політики.

Початок 2000-х років може бути схарактеризований як новий період розробки проблем політичної соціалізації російськими науковцями. Основний наголос у працях В. Кулінченко та О. Кулінченко, М. Федорової робиться на співвіднесенні політичної соціалізації з ідеями громадянського суспільства.

Окремий напрям досліджень політичної соціалізації російськими дослідниками пов'язаний із встановленням взаємозв'язку між державною молодіжною політикою і політичною соціалізацією молоді. Сюди слід віднести праці М. Анохіна, І. Батаніної, Ю. Васютіна, В. Огнєва, В. Савіна та ін.

Сьогодні як серед російських, так і українських дослідників простежується два основних підходи до визначення сутності політичної соціалізації, що відповідають широкому і вузькому розумінню цього терміну.

У широкому сенсі політична соціалізація тлумачиться як механізм, за допомогою якого загальна культура суспільства передає політичну культуру як її складову своїм носіям. Таке розуміння політичної соціалізації притаманне філософсько-політологічній і соціологічній парадигмам, у межах яких вивченню підлягає соціальний контекст становлення людини політичної. За такого підходу проблематика політичної соціалізації обіймає лише надіндивідуальні процеси, вивчаючи дієвість різних соціально-політичних агентів щодо формування політичних якостей людини. Остання виступає об'єктом зовнішніх соціалізуючих впливів політичного оточення.

Політична соціалізація у вузькому розумінні - це процес навчання політичному життю, активного освоєння політичної культури, її інтеріоризація завдяки власним зусиллям особистості. Основна увага тут центрується навколо особистості з її потенціалом активного ставлення до політичної дійсності як суб'єкта перетворень у політичній сфері. Відповідно до цього розрізняють два базові параметри досягнень соціалізації: особистісні настанови, переконання, які можуть не стосуватися безпосередньо політичного життя, але певним чином визначати політичну поведінку індивіда (перший параметр), а також знання і вміння, які стосуються інституційного функціонування політичної системи (другий параметр).

Науковий інтерес становить аналіз об'єктивних умов і суб'єктивних факторів політичної соціалізації особистості. Під об'єктивними умовами політичної соціалізації зазвичай розуміють політичний устрій держави, в якій живе індивід. Це економічні, політичні та ідеологічні реальності; функціонуючі форми і види суспільно-політичної діяльності та інші елементи соціального життя суспільства.

Суб'єктивні фактори включають свідому, планомірну, цілеспрямовану діяльність з формування в людини певних політичних якостей, а також використання з цією метою різних організацій і закладів, форм і методів впливу на свідомість людей. У даному випадку йдеться про політичне виховання й освіту, ідеологічний вплив і пропаганду, їх дієвість; інші види цілеспрямованого впливу на особистість.

Між об'єктивними умовами і суб'єктивними факторами існує діалектична єдність. Об'єктивні умови самі по собі не можуть сформувати політично зрілу особистість, яка відповідала б вимогам певного історичного етапу розвитку суспільства. Суб'єктивні фактори без урахування реальних обставин, конкретних умов життєдіяльності індивіда не можуть досягти наміченої мети.

Підтвердження правомірності такого погляду зустрічаємо в працях як російських (К. Гаджієв, Д. Гончаров, І. Гоптарьова, В. Лісовський Б. Ломов), так і українських (Ю. Загородній, В. Лісовий, Л. Орбан-Лембрик, В. Радул, С. Савченко) науковців, які стверджують, що людина не тільки адаптується до соціально-політичних умов, норм, що складаються на різних рівнях життєдіяльності суспільства, а й перетворює їх у власні цінності, орієнтації, настанови завдяки власній активності. Остання сприяє як злиттю індивіда із соціумом (ідентифікації), так і збереженню власного „Я” (індивідуалізації). Тобто активність виступає і як перетворення особистості, і як механізм подолання зустрічних детермінант у процесі становлення.

На нашу думку, політична соціалізація - це процес засвоєння індивідом певних політичних уявлень, ідей, цінностей, що забезпечує формування його політичної свідомості, яка виявляється у відповідній поведінці. Політична соціалізація має складний багатомірний характер, в якому взаємодіють різноманітні чинники як зовнішнього середовища, так і внутрішні психологічні механізми реагування особистості на стимули цього середовища.

У контексті теоретичного аналізу сутності політичної соціалізації розглянуто основні її структурні компоненти, до яких відносимо: політичну свідомість, політичні ідеї, політичну ідеологію, політичні уявлення, політичне мислення, політичні цінності, соціальні норми, норми права, релігійні норми, політичну позицію, політичну поведінку.

Вагома роль у політичній соціалізації учнівської молоді належить системі освіти. Ці питання набули затвердження в Конституції Російської Федерації, Законі „Про освіту”, „Федеральній програмі розвитку освіти”, „Національній доктрині освіти в Російській Федерації”, „Концепції модернізації російської освіти до 2010 р.”, Державній програмі „Патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2001-2005 рр.”, Федеральній цільовій програмі „Формування настанов толерантної свідомості й профілактика екстремізму в російському суспільстві (2001-2005 рр.)” та ін.

Аналіз цих документів засвідчив, що законодавство Російської Федерації в галузі освіти визначає провідні завдання, вирішення яких спрямоване на посилення політичної соціалізації молоді. Проте закладені в законодавчих документах ідеї не завжди відзначаються послідовністю, існують суперечності між основними підходами до виховання особистості в різних нормативних актах.

У другому розділі - „Сучасний стан і педагогічні засади оптимізації політичної соціалізації учнів старших класів у Російській Федерації” - наводяться результати досліджень російських науковців щодо політичної соціалізації старшокласників, визначено роль освіти в цьому процесі, виявлено педагогічні засади політичної соціалізації учнів старших класів та основні напрями їх реалізації у діяльності загальноосвітньої школи, здійснено порівняння напрямів політичної соціалізації у школах Російської Федерації та України.

Політична соціалізація не є обмеженим у часовому вимірі процесом. Вона відбувається протягом усієї життєдіяльності індивіда. Найбільш сенситивним у цьому плані вважаємо старший шкільний вік, до основних новоутворень якого належать: відкриття сутності власного „Я”, розвиток рефлексії, усвідомлення своєї індивідуальності та її властивостей, появу життєвого плану, настанова на свідому вибудову власного життя. Ці новоутворення мають важливе значення для забезпечення політичної соціалізації особистості, адже сприяють не лише усвідомленому пізнанню нею навколишньої суспільно-політичної дійсності, а й інтеріоризації її елементів (Л. Божович, І. Кон, Л. Корінна та ін.).

Аналіз результатів експериментальних досліджень (Р. Гурова, О. Карпухін, Е. Макаревич, В. Максаковський, О. Степанова) засвідчив, що у сучасних російських старшокласників орієнтація на власні сили, на особистий успіх помітно переважає цінності суспільного плану. Значного поширення набуло відчуття неповноцінності статусу росіянина, прагнення жити у високорозвинених країнах світу.

Ґрунтуючись на аналізі й узагальненні досліджень російських науковців (М. Анохіна, І. Батаніної, Ю. Васютіна, В. Огнєва, В. Савіна, І. Протасової та ін.), були виявлені педагогічні засади політичної соціалізації учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи в Російській Федерації. Такими засадами є: збереження національно-історичної наступності в змісті навчально-пізнавальної діяльності; формування соціальних, правових і світоглядних норм; предметний та інтегрований підходи в громадянській освіті; забезпечення різноманітності світоглядних підходів до розуміння соціальної і політичної реальності.

Важлива роль у політичній соціалізації учнівської молоді покладається на загальноосвітню школу - певним чином організований і модифікований соціальний простір, що є багаторівневою і багатовимірною реальністю, що становить своєрідну модель простору суспільства і має всі його основні властивості і характеристики. Шкільна освіта орієнтується не лише на засвоєння учнями певної суми знань, а й на розвиток їхньої особистості, пізнавальних і перетворювальних здібностей, сприяння соціалізації, у тому числі й політичній, формування в учнів нової системи універсальних знань, умінь, навичок, а також досвіду самостійної діяльності та особистісної відповідальності (А. Валицька, О. Степанова). Ця думка поділяється й українськими дослідниками, які вважають, що політична соціалізація є осібним педагогічним завданням, а отже, повинна розглядатися як невід'ємний елемент навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи (Н. Лавриченко). політичний соціалізація старшокласник школа

Реалізація виявлених нами педагогічних засад у школах Російської Федерації відбувається за такими напрямами:

– навчальний процес (історія, суспільствознавство), орієнтований на трансляцію базових теоретичних знань про політику, політичні процеси, діяльність партій, парламенту, уряду; знань релігієзнавчої спрямованості; вироблення навичок політичного аналізу; навчання методам залучення до політичних процесів;

– громадянське виховання у позаурочній і позашкільній діяльності;

– активізація учнівського самоврядування.

Схематично напрями реалізації педагогічних засад політичної соціалізації учнів старших класів у загальноосвітній школі Російської Федерації подані на рис. 1.

Відповідно до „Федерального компоненту державних освітніх стандартів” вивчення суспільствознавства (включаючи економіку і право) в старшій школі на базовому рівні спрямоване, зокрема, на досягнення таких цілей:

– розвиток особи в період ранньої юності, її політичної і правової культури, соціальної поведінки, заснованої на пошані закону і правопорядку, здатності до особистого самовизначення і самореалізації; розвиток критичного мислення, що дає змогу об'єктивно сприймати різнорідну соціальну інформацію;

– виховання громадянської відповідальності, правової самосвідомості, національної ідентичності, толерантності, прихильності до гуманістичних і демократичних цінностей, закріплених у Конституції Російської Федерації;

– освоєння системи знань про суспільство, його сфери, правове регулювання суспільних відносин, необхідних для взаємодії з соціальним середовищем і виконання типових соціальних ролей людини і громадянина;

– оволодіння вміннями отримувати і критично осмислювати соціальну інформацію, аналізувати, систематизувати отримані дані; освоєння способів пізнавальної, комунікативної, практичної діяльності, необхідних для участі в житті громадянського суспільства і держави;

– формування досвіду застосування отриманих знань і вмінь для вирішення типових завдань у галузі соціальних відносин; громадянської і суспільної діяльності, міжособистісних відносин, відносин між людьми різних національностей і віросповідань.

Вагоме місце у політичній соціалізації відводиться релігієзнавчим знанням (Л. Боголюбов, І. Галицька, В. Йоффе, О. Кишенкова, І. Кондратенко, Є. Королькова, А. Кравченко, А. Лазебникова, І. Метлик, А. Нікітін, Н. Суворова, С. Тирін, Н. Тюляєва), доцільність включення яких до змісту курсів суспільствознавства та історії обґрунтовується їх необхідністю для: формування світогляду і світоглядної орієнтації школярів; забезпечення в змісті освіти різноманітності світоглядних підходів; розвитку в учнів навичок самостійного мислення, вироблення здатностей до раціональної рефлексії, аналізу й зіставлення політичних явищ, подолання забобон і нераціонального, негативного ставлення до іншої думки; оволодіння учнями специфічними поняттями, що полегшують розкриття причиново-наслідкових зв'язків між різноманітними соціально-політичними процесами, історичними подіями, мотиваціями поведінки історичних діячів, особливостей і динаміки сучасної соціокультурної ситуації в країні та світі.

Громадянське виховання, що здійснюється у процесі позаурочної і позашкільної діяльності, передбачає формування в учнівської молоді громадянської самосвідомості, громадянських якостей, цінностей, правової і політичної культури, суспільно-активної позиції (І. Ільїнський, Д. Фельдштейн, Г. Філонов, І. Щеглов).

В основу виховної роботи покладаються принципи:

– демократизму (виховання особистості, спроможної ефективно діяти в умовах демократичних реформ);

– гуманізму (ставлення до особистості учня як до цінності, здатної до творчого саморозвитку);

– духовності (формування в особистості сенсожиттєвих духовних орієнтацій, потреб до засвоєння і відтворення цінностей культури, дотримання загальнолюдських норм гуманістичної моралі);

– патріотизму (формування національної свідомості як засобу забезпечення цілісності Росії, виховання громадянських якостей);

– толерантності (формування плюралізму думок, поглядів, терпимість до позицій інших людей, їхніх інтересів, культури, поведінки);

– індивідуалізації (надання свободи для прояву індивідуальних здібностей, інтересів, потреб, творчої активності).

Основними формами виховної діяльності є: класні години, класні збори, колективні творчі справи, гра „Зірниця”, регіональні й місцеві виховні програми, дискусії, політичні турніри та ін.

Важливим напрямом реалізації педагогічних засад політичної соціалізації старшокласників у школах Російської Федерації є учнівське самоврядування (М. Капустін, О. Карпухін).

Російська система шкільного самоврядування має три рівні. Перший (базовий) - класне учнівське самоврядування (діє на рівні класних колективів), другий - шкільне учнівське самоврядування (самоврядування колективу учнів школи), третій - шкільне самоврядування (рада школи, яка складається з членів ради другого рівня, педагогів-консультантів, батьків).

Трирівнева структура шкільного самоврядування прийнята і на рівні місцевого самоврядування. Стосовно до місцевої системи управління - управа, округ, місто - також розрізняють три рівні самоврядування: голови рад учнів шкіл складають раду учнів районної управи, якою управляє відповідальний за освітню політику в управі; із голів рад учнів при управі складається рада учнів адміністративної округи, а з її голів - рада учнів міста. Система шкільного самоврядування є цілісною не лише за структурою, а й за змістом діяльності її органів. Змістовний аспект забезпечується єдиним плануванням виховної діяльності.

В Україні важливим чинником політичної соціалізації учнівської молоді визнано громадянську освіту, в основу якої покладено національну ідею (Концепція громадянської освіти в школах України).

На рівні загальноосвітньої школи громадянська освіта здійснюється за такими напрямами:

1. Створення окремих навчальних курсів. Для старшої школи - це інтегрований, своєрідний узагальнюючий тренінг з питань демократії.

2. Варіативні курси подають теоретичні знання, пов'язані з історичним досвідом і життєдіяльністю сучасних демократичних суспільств, політичною системою та конституційним устроєм Української держави, взаємозв'язком соціальної структури і норм соціальної взаємодії, правами людини і механізмами їх захисту тощо.

3. Організація виховної роботи в процесі позакласної та позашкільної діяльності, реалізується через проведення предметних тижнів, лекцій, творчих
зустрічей, екскурсій та експедицій громадянознавчого спрямування, диспутів, дебатів та інших заходів змагального характеру.

4. Організація шкільного життя на демократичних засадах. Практичною школою демократії для учнів визначено учнівське самоврядування, яке формує навички проведення передвиборчих кампаній, участі у виборах, розробки та реалізації власної політичної програми, апеляції до владних структур з метою захисту своїх прав, ефективної взаємодії з владою (Концепція громадянської освіти в школах України).

Таким чином, як у вітчизняній, так і в російській педагогіці існує певна тотожність поглядів на основні напрями політичної соціалізації учнів старших класів. І там, і тут цей процес здійснюється за - навчальним (освіта) та позанавчальними (громадянське виховання, учнівське самоврядування) напрямами.

В українських школах навчальний напрям представлений комплексом суспільствознавчих дисциплін інваріантної („Історія України”, „Всесвітня історія”, „Основи правознавства”, „Основи політології”, „Основи філософії”, „Людина і світ”) та варіативної („Практичне право”, „Права людини”, „Вчимося бути громадянами”, „Громадянська освіта”, „Європейські студії”) складових. Об'єднавчою базою для різних предметів у вирішенні стратегічних завдань політичної соціалізації школярів є зміст, що включає політичні, правові знання, знання основних соціально-економічних процесів у суспільстві, історичних і культурних досягнень України і світової цивілізації.

У працях українських дослідників (Ю. Загородній, Н. Чернуха) простежується тісний зв'язок між політичною соціалізацією і громадянським вихованням (позанавчальна виховна діяльність) через узгодження їх цілей і визначення бажаних якостей. Однак на противагу російським педагогам, які вбачають у громадянському вихованні один із напрямів політичної соціалізації учнів старшого шкільного віку, українські дослідники першість надають політичній соціалізації, успішний перебіг якої покликаний забезпечити формування в індивіда громадянськості.

Іншим напрямом політичної соціалізації старшокласників в українських загальноосвітніх школах, що реалізується у позанавчальній діяльності, визначено учнівське самоврядування, на яке покладається завдання забезпечити розвиток в учнівської молоді нових способів мислення, сформувати громадянське почуття особистісної відповідальності за майбутнє держави, виробити життєві орієнтири, які зможуть забезпечити підготовку учнів старших класів до життя в суспільстві з новим політичним, соціальним та економічним устроєм.

Основними аспектами учнівського самоврядування є соціальний, психологічний і педагогічний.

Соціальний аспект: формування соціальної активності учнів, залучення до оволодіння соціальними ролями, збагачення досвідом взаємодії з іншими людьми, реалізація лідерського, творчого потенціалу.

Психологічний аспект: сприяння набуттю учнями своєї ідентичності, формування вмінь робити адекватний вибір щодо способів поведінки і діяльності.

Педагогічний аспект: організований виховний вплив учнів один на одного, розвиток колективної життєдіяльності.

Таким чином, провідними напрямами політичної соціалізації учнів старших класів у школах України є: обов'язкові навчальні курси, факультативи за вибором, громадянське виховання у процесі позанавчальної та позашкільної діяльності, учнівське самоврядування.

На основі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Вивчення стану проблеми політичної соціалізації у науковій літературі засвідчило, що це питання є актуальним для Російської Федерації.

Визначено, що поняття „політична соціалізація” є похідним від родового „соціалізація” і включає всю сукупність процесів становлення політичної свідомості й поведінки індивіда, аж до прийняття і виконання політичних ролей, прояву політичної активності завдяки входженню в соціально-політичне середовище і взаємодію з ним. Ці питання перебувають у фокусі уваги зарубіжних, зокрема російських учених, а також вітчизняних науковців, у працях яких подаються різні підходи до тлумачення сутності терміну „політична соціалізація”.

Уточнено поняття політичної соціалізації, під якою розуміємо процес засвоєння індивідом певних політичних уявлень, ідей, цінностей, що забезпечує формування його політичної свідомості, яка виявляється у відповідній поведінці. Політична соціалізація має складний багатомірний характер, в якому взаємодіють різноманітні чинники як зовнішнього середовища, так і внутрішні психологічні механізми реагування особистості на стимули цього середовища.

Розглянуто основні структурні компоненти політичної соціалізації, до яких відносимо: політичну свідомість, політичні ідеї, політичну ідеологію, політичні уявлення, політичне мислення, політичні цінності, соціальні норми, норми права, релігійні норми, політичну позицію, політичну поведінку.

2. Проаналізовано законодавчу та концептуальну базу політичної соціалізації, які орієнтують російську освіту і виховання на підготовку молодої людини до життя в суспільстві, що реформується, на засадах гуманізму та демократії. Сучасна російська педагогічна наука, досліджуючи основні напрями політичної соціалізації, акцентує на тому, що цей процес має бути спрямований на розвиток патріотизму, формування громадянських якостей, розвиток планетарної свідомості, розвинутої правосвідомості, політичної культури.

Виявлено педагогічні засади політичної соціалізації дітей старшого шкільного віку в Російській Федерації, до яких відносимо: збереження національно-історичної наступності в змісті навчально-пізнавальної діяльності; формування соціальних, правових і світоглядних норм; предметний та інтегрований підходи в громадянській освіті; забезпечення різноманітності світоглядних підходів до розуміння соціальної і політичної реальності.

3. Розглянуто вікові особливості учнів старшого шкільного віку в плані політичної соціалізації; з'ясовано сучасний стан політичної соціалізації старшокласників у Російській Федерації, виявлено основні чинники, що негативно впливають на цей процес, гальмують належний його перебіг.

З'ясовано, що в контексті прямування Російської держави до розбудови громадянського суспільства, вагома роль у політичній соціалізації учнівської молоді відводиться освіті, що висуває перед загальноосвітньою школою завдання забезпечити належний рівень громадянської освіти й виховання

4. Визначено основні напрями роботи школи з політичної соціалізації старшокласників. Першим напрямом є спеціальні навчальні дисципліни: історія і суспільствознавство, спрямовані на забезпечення когнітивного компоненту політичної соціалізації старшокласників. Освіта в цьому контексті має на меті передачу базових теоретичних знань про політику, політичні процеси, організації і функціонування громадських організацій, партій, парламенту, уряду, судів, знань релігієзнавчого змісту; вироблення навичок політичного аналізу; навчання методам залучення до політичних процесів. Другий напрям - громадянське виховання, що реалізується у процесі позаурочної і позашкільної діяльності. Третій напрям - запровадження органів учнівського самоврядування.

5. У вітчизняній практиці політичної соціалізації старшокласників представлено чотири напрями діяльності школи в цьому аспекті - наповнення змісту суспільствознавчих дисциплін відповідним змістом, впровадження додаткових навчальних курсів і факультативів, активізація громадянської спрямованості позакласної і позашкільної роботи, запровадження учнівського самоврядування.

Порівняння змісту та основних напрямів політичної соціалізації в Російській Федерації та Україні дає змогу зробити висновки про існування як спільних, так і відмінних ознак цього процесу.

Спільними ознаками вважаємо:

– розуміння сутності політичної соціалізації як процесу засвоєння індивідом політичного досвіду, політичних знань, переконань, навичок, здатністю реалізовувати їх у своїй повсякденній діяльності; акцентуації на тісному взаємозв'язку політичної соціалізації і громадянського виховання;

– надання суттєвого значення цій проблемі в змісті освітньої політики держави;

– надання важливої ролі у політичній соціалізації учнів старших класів загальноосвітній школі, яка реалізує її за такими напрямами, як: навчальний процес; позаурочна і позашкільна виховна діяльність; запровадження учнівського самоврядування;

– насичення навчальних програм з історії та суспільствознавства матеріалом, що сприяє успішній соціалізації школярів в умовах сучасного соціуму.

Відмінності, які існують у підходах до політичної соціалізації старшокласників у Російській Федерації та Україні, полягають у наступному:

– у Російській Федерації значного опрацювання набули теоретичні положення політичної соціалізації особистості. Українськими дослідниками також проводяться відповідні дослідження, проте при обґрунтуванні теоретичних аспектів помітне місце посідає урахування наукового доробоку російських колег. В Україні більша увага надається розробці прикладних аспектів проблеми політичної соціалізації учнівської молоді, пошукам шляхів і засобів практичного поліпшення політичної соціалізації як важливої складової загальної соціалізації особистості;

– у навчальному процесі російських загальноосвітніх навчальних закладів різні аспекти політичної соціалізації зосереджуються в змісті таких предметів, як суспільствознавство та історія; значна увага надається впровадженню в зміст цих предметів релігієзнавчих знань; а в Україні ці питання відображені в змісті всіх суспільствознавчих дисциплін інваріантної („Історія України”, „Всесвітня історія”, „Основи правознавства”, „Основи політології”, „Основи філософії”, „Людина і світ”, „Історія релігій”) та варіативної („Практичне право”, „Права людини”, „Вчимося бути громадянами”, „Громадянська освіта”, „Європейські студії”) складової;

– суттєва відмінність у поглядах російських та українських науковців існує щодо співвіднесення політичної соціалізації і громадянського виховання. У Російській Федерації громадянське виховання розглядається як провідний засіб політичної соціалізації учнів старших класів, тоді як на вітчизняному грунті спостерігається зворотна тенденція, згідно з якою політична соціалізація постає передумовою успішного виховання в учнів громадянськості.

Підсумовуючи викладене, сформульовано рекомендації щодо поліпшення політичної соціалізації учнівської молоді в Україні:

1. Посилити увагу до питань політичної соціалізації молодого покоління в педагогічному контексті (визначення педагогічних умов поліпшення та активізації цього процесу, змісту, форм і методів його реалізації у педагогічній діяльності загальноосвітніх шкіл).

2. Розробити і запровадити в зміст шкільних курсів суспільствознавчих дисциплін, громадянської освіти й спеціальних факультативів тематику, спрямовану на формування в учнів старших класів політичного світогляду, політичних уявлень, відповідних ціннісних орієнтацій, розвиток політичного мислення тощо.

3. Розширити соціально-політичну спрямованість позаурочної виховної роботи та урізноманітнити форми її реалізації (шкільні та міжшкільні виховні програми, тренінги, ділові ігри, метод проектів тощо).

4. Активізувати залучення учнів до політично-громадської діяльності на шкільному, міжшкільному, міському, районному, обласному, загальноукраїнському рівнях.

Дослідження не вичерпало всіх проблем політичної соціалізації в Російській Федерації. Доцільно поширити сферу вивчення на інші вікові групи, адже наявні у старшокласників компоненти політичної соціалізованості ґрунтуються на попередньому когнітивному, афективному та діяльнісному досвіді. Важливим напрямом подальшого наукового опрацювання вважаємо такий аспект, як вплив сім'ї на політичну соціалізацію особистості, його співвіднесення з впливом освітньої сфери.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Мачуський В. В. Компоненти і рівні політичної соціалізації учнівської молоді / В. В. Мачуський // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. - К. : Ін-т проблем виховання АПН України, 2005. - Вип. 8, кн. 1. - С. 133-135.

2. Мачуський В. В. Теоретичні проблеми політичної соціалізації у науковій літературі / В. В. Мачуський // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. - К. : Ін-т проблем виховання АПН України, 2006. - Вип. 9. - С. 138-141.

3. Мачуський В. В. Роль школи як інструмента політичної соціалізації шкільної молоді в Російській Федерації / В. В. Мачуський // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. - К. : Ін-т проблем виховання АПН України, 2007. - Вип. 10. - С. 211-219.

4. Мачуський В. В. Теоретичний аналіз проблеми політичної соціалізації старшокласників у Російській Федерації / В. В. Мачуський // Нова педагогічна думка. - 2008. - № 3. - С. 40-43.

5. Мачуський В. В. Політична соціалізація у контексті поглядів російських науковців / В. В. Мачуський // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : наук. зб. - Умань : Уманський державний педагогічний ун-т імені Павла Тичини. - Вип. 25. - С. 138-145.

Інші публікації:

6. Мачуський В. В. Виховання політичної культури в учнів старших класів / В. В. Мачуський // Проблеми залучення молоді до прийняття рішень на місцевому і регіональному рівнях : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 15-16 груд. 2005 р.) / ред. кол.: І. Д. Бех (гол. ред.) та ін. - Тернопіль : Тернограф, 2006. - С. 176-183.

7. Мачуський В. В. Роль сім'ї та школи у формуванні політичної свідомості учнівської молоді в Російській Федерації / В. В. Мачуський // Анотовані результати НДР Інституту педагогіки АПН України за 2006 р. - К.: Педагогічна думка, 2007. - С. 46-47.

АНОТАЦІЯ

Мачуський В. В. Педагогічні умови політичної соціалізації учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи в Російській Федерації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми політичної соціалізації учнів старших класів загальноосвітньої школи Російської Федерації.

Уточнено поняття „політична соціалізація” стосовно дітей старшого шкільного віку. Проаналізовано основні напрями теоретичних досліджень російських науковців
у контексті політичної соціалізації особистості, виявлено домінування в цьому процесі громадянського виховання.

Проаналізовано державну політику РФ у галузі освіти в контексті політичної соціалізації молодого покоління.

Розкрито сучасний стан політичної соціалізації учнівської молоді в РФ та основні чинники, що впливають на її перебіг.

Визначено педагогічні засади політичної соціалізації старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів, проаналізовано напрями їх реалізації: наповнення відповідним змістом навчальних дисциплін (суспільствознавства, історії), посилення громадянської спрямованості позакласної і позашкільної роботи, демократизація внутрішньошкільного життя через активізацію органів учнівського самоврядування.

Проведено порівняння умов політичної соціалізації в Україні та в Російській Федерації, визначено їх спільні риси та відмінності.

Ключові слова: педагогічні засади, політична соціалізація, учні старших класів, загальноосвітні навчальні заклади Російської Федерації, громадянське виховання, навчально-виховний процес.

Мачусский В. В. Педагогические условия политической социализации учащихся старших классов средней общеобразовательной школы в Российской Федерации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию актуальной проблемы политической социализации учащихся старших классов общеобразовательной школы Российской Федерации.

Уточнено понятие „политическая социализация” относительно детей старшего школьного возраста. Рассмотрены основные структурные компоненты политической социализации, к которым относим: политическое сознание, политические идеи, политическую идеологию, политические представления, политическое мышление, политические ценности, социальные нормы, нормы права, религиозные нормы, политическую позицию, политическое поведение.

Современная российская педагогическая наука рассматривает политическую социализацию учащихся в контексте гражданского воспитания, уделяя особое внимание формированию у них патриотизма, гражданских качеств и ценностей, правосознания, политической культуры и культуры межличностного общения.

Законодательство Российской Федерации в сфере образования определяет приоритетные задачи, решение которых направлено на усиление политической социализации молодежи. Однако заложенные в законодательных документах идеи не всегда отличаются последовательностью, существуют противоречия между основными подходами к воспитанию личности в разных нормативных актах.

Выяснено, что педагогическими основами политической социализации российских старшеклассников есть: сохранение национально-исторической преемственности в содержании учебно-познавательной деятельности; формирование социальных, правовых и мировоззренческих норм; предметный и интегрированный подходы в гражданском образовании; обеспечение разнообразия мировоззренческих подходов к социальной и политической реальности.

Реализация педагогических основ политической социализации старшеклассников в школах Российской Федерации осуществляется по трем направлениям: учебный процесс (история, обществоведение); гражданское воспитание во внеурочной и внешкольной работе, демократизация внутренней жизни школы благодаря активному развитию ученического самоуправления. Сущность работы по этим направлениям видится российскими педагогами в формировании у учащихся старших классов ценностей демократии, правовой и политической культуры, обеспечении становления общественно-активной, социально компетентной, наделенной гражданским самосознанием личности, умеющей представлять и защищать свои права и интересы, уважая интересы и права других людей.

Установлено, что в отечественной практике политическая социализация старшеклассников в условиях общеобразовательной школы осуществляется по четырем направлениям: обществоведческие дисциплины инвариантной части программы, внедрение дополнительных учебных курсов и факультативов, активизация гражданской направленности внеклассной и внешкольной работы, внедрение ученического самоуправления.