Підготовка майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

УДК 378.22.09:[373+371.65]

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Підготовка майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Пусепліна Наталія Миколаївна

Полтава - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бойко Алла Микитівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент Борисов В'ячеслав Вікторович, Слов'янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки і методики технологічної освіти;

кандидат педагогічних наук Павленко Юлія Григорівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, доцент кафедри природничих і математичних дисциплін.

Захист відбудеться «8» грудня 2009 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.053.01 у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

Автореферат розісланий «7» листопада 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.І. Шиян

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Вітчизняна педагогічна думка в умовах багатобарвності й складності соціально-виховного простору характеризується появою інноваційних підходів у поєднанні з багатими традиціями і досвідом українського народу, переосмисленням, здавалося б, усталених теорій, переоцінкою звичних ідей і соціально-педагогічних практик. У цьому контексті особливе значення надається оновленню і збагаченню засобів підготовки вчителя до виховної роботи в загальноосвітній школі.

У тематичному полі сучасних досліджень з проблем підготовки вчителя до виховної роботи найчіткіше, як актуальні, нами визначено такі напрями: 1) мета виховання та особистісно орієнтоване його здійснення на основі суб'єкт-суб'єктних відносин учителів і учнів (І. Бех, А. Бойко, Н. Дем'яненко, Л. Кравченко, В. Кремень, А. Макаренко, І. Мар'єнко, В. Сластьонін, О. Сухомлинська, Г. Троцко та ін.); 2) наповнення виховання етнотрадицієзнавчим змістом і сучасними досягненнями педагогічної науки й практики (А. Алексюк, Н. Кичук, В. Кузь, Н. Кузьміна, Т. Рогова, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, Т. Сущенко та ін.); 3) оптимальне поєднання у підготовці до виховної роботи педагогічної теорії і практики, навчальної і наукової діяльності, внутрішньої і зовнішньої взаємодії із соціумом (О. Абдулліна, Н. Бібик, І. Гавриш, В. Євдокимов, О. Лавріненко, Л. Нечепоренко, О. Савченко, В. Сипченко, Н. Щуркова та ін.); 4) використання творчого доробку видатних педагогів: Г. Ващенка, В. Верховинця, А. Макаренка, В. Сухомлинського та ін. (М. Антонець, В. Бобрицька, А. Бойко, В. Борисов, Л. Гордін, Н. Дічек, С. Карпенчук, Л. Крамущенко, О. Сухомлинська, А. Фролов та ін.).

Провідну роль у реалізації виявлених напрямів підготовки вчителя до виховної роботи покликана відіграти педагогічно обґрунтована діяльність музеїв і музейних комплексів різних профілів. Музейна діяльність найбільш досліджена в музеєзнавчій, пам'яткоохоронній, історико-краєзнавчій, літературно-краєзнавчій та туристичній підготовці (Й. Аве, Н. Ганнусенко, О. Кушпетюк, Р. Маньковська, Г. Мезенцева, О. Січкарук, М. Степаненко, В. Шевченко, Л. Шляхтіна, Т. Юренева, М. Юхнєвич та ін.). Проблема використання виховного потенціалу музеїв представлена значно бідніше: музей як соціально-культурний центр досліджувався Т. Бєлофастовою, О. Вансловою, К. Газаловою, Ю. Ключко, Т. Мишевою, М. Нагорським, І. Пантелійчук; функціонування музеїв у загальноосвітній та вищій школі, переважно з навчальною метою, вивчалося Л. Гайдою, М. Гнедовським, І. Косовою, І. Лаксій, Н. Макаровою, Ю. Омельченком, О. Січкаруком, Б. Столяровим. До проблеми музеїв педагогічного профілю як чинника професійної підготовки вчителя зверталися лише окремі дослідники - Є. Герасименко, В. Закалюжний, Н. Карапузова, Ю. Павленко. А отже, діяльність музеїв різних профілів із підготовки вчителя до виховної роботи залишається недостатньо дослідженою.

У сучасних реаліях європейського вибору України роль музеїв різних профілів у підготовці вчителя до виховної роботи постійно зростає, оскільки їх діяльність має вирішувати завдання духовного наповнення внутрішнього світу дитини, збагачення національної аксіосфери й загальнокультурного досвіду, недопущення нівелювання і розчинення національного в уселюдських досягненнях.

Водночас, вивчення сучасного стану взаємодії музеїв і педагогічних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у підготовці вчителя показує, що остання спрямовується, в основному, на майбутнього педагога як носія знань, а не культури, і переважно на студентів певних факультетів - історичного, географічного, природничого тощо, й базується на загальновідомих вихідних положеннях музеєзнавства. Дані пілотажного експерименту (І. Мар'єнко) засвідчують, що підготовка майбутнього вчителя до виховної роботи з використанням потенціалу музейно-педагогічної діяльності здійснюється побіжно і безсистемно, а 84,2 % респондентів зовсім не ознайомлені з її змістом. Залишаються недослідженими і науково не обґрунтованими процес, етапи, зміст, не виявлено умови й не розроблено модель підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності.

Таким чином, соціальна значущість проблеми, потреби використання педагогічного потенціалу музеїв різних профілів у підготовці вчителя до виховної роботи та недостатня її розробленість зумовили актуальність і доцільність дослідження та дали підстави для визначення теми дисертації: «Підготовка майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є плановою в структурі науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка в контексті фундаментальних держбюджетних досліджень «Теоретико-методологічні й методичні засади організації закладів педагогічної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації як педагогічних комплексів» (державний реєстраційний № 0103U001236) та «Педагогічні засади єдності теорії і практики в багаторівневій підготовці майбутніх учителів - бакалаврів та магістрів» (державний реєстраційний № 0100U001530). Тему затверджено вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол № 8 від 27.01.2005 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 24.05.2005 р.).

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні процесу та виявленні основних умов підготовки майбутніх учителів до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1.Схарактеризувати і теоретично обґрунтувати сучасний стан взаємодії музеїв різних профілів і закладів педагогічної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації у підготовці вчителя до виховної роботи.

2.Науково обґрунтувати процес і основні етапи підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності.

3.Виявити умови, розкрити засоби музейно-педагогічної діяльності з підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у відповідності до обґрунтованих етапів.

4.Розробити модель підготовки до виховної роботи, теоретично обґрунтувати основні музейно-педагогічні компенентності майбутнього вчителя.

5.З'ясувати, науково узагальнити, здійснити модифікацію понять «музейно-педагогічний комплекс», «музейно-педагогічна діяльність», «музейно-педагогічна компетенція».

6.Створити кімнату-музей Г. Ващенка у процесі конструювання передового досвіду музейно-педагогічної діяльності з метою обґрунтування та апробації процесу, основних етапів та умов підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи; розробити елективний навчальний курс і методичні рекомендації з використання засобів музейно-педагогічної діяльності у підготовці вчителя до виховної роботи.

Об'єкт дослідження - підготовка майбутніх учителів до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження - процес та умови підготовки майбутніх учителів до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на науковому припущенні, що результативність підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності якісно і кількісно зросте на основі науково обґрунтованого процесу, його етапів, виявлення основних умов, а також розроблення моделі підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності.

Методолого-теоретичну основу дослідження становлять: вихідні концептуальні положення Конституції України, Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту” та „Про музеї та музейну справу”, Державної національної програми „Освіта” („Україна ХХІ століття”), Державної програми „Вчитель”, Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті; теоретичні узагальнення про пізнання як активну відображувальну і перетворювальну діяльність людини; наукові положення про взаємозумовленість теорії і практики, єдність наукових і емпіричних знань, національних і загальнолюдських цінностей; відносницький, аксіологічний, культурологічний, компетентнісний підходи (В. Андрущенко, Є. Бондаревська, А. Бойко, В. Кремень, Н. Кузьміна, О. Савченко та ін.); особистісно орієнтований характер виховання; концепція суб'єкт-суб'єктних відносин (Ш. Амонашвілі, І. Бех, А. Бойко, О. Захаренко, О. Сухомлинська та ін.); теоретичні положення музеєзнавства (Й. Аве, Р. Маньковська, Г. Мезенцева, Ю. Омельченко, М. Рутинський, ін.) та музейно-педагогічної діяльності (Т. Бєлофастова, О. Ванслова, Л. Гайда, Ю. Павленко, Б. Столяров та ін.).

У дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз і синтез філософської, педагогічної і психологічної літератури, архівних матеріалів із метою виявлення, порівняння та зіставлення наукових даних і підходів до досліджуваної проблеми; вивчення нормативних, законодавчих, музеєзнавчих джерел, інноваційних досягнень педагогічної теорії і шкільної практики, їх логіко-теоретичний аналіз для обґрунтування процесу та етапів підготовки вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності в контексті Болонських реформ; методів проектування та моделювання для розроблення моделі, формулювання основних понять, виділення критеріїв і показників для перевірки гіпотези дослідження; емпіричні - провідним став комплексний метод педагогічного дослідження - цілеспрямоване конструювання передового педагогічного досвіду (А. Бойко), в процесі якого було здійснено якісну і кількісну характеристику процесу, етапів, умов та моделі; використано методи: письмового й усного опитування, спостереження, кваліметрії, контент-аналізу, оцінки й самооцінки, тестування, а також педагогічний експеримент та методи математичної статистики для кількісної обробки й аналізу одержаних результатів.

У процесі дослідження авторкою здійснено ретроспективний аналіз власного досвіду керівництва музейно-педагогічною діяльністю у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка протягом 8 років.

Експериментальна база дослідження: Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, Ніжинський державний університет імені М. Гоголя, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. Сковороди; музейно-педагогічний комплекс Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, який налічує 19 музеїв, кімнат-музеїв, музейних аудиторій; дослідною роботою було охоплено 619 студентів та 20 викладачів.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягають у тому, що в ньому вперше: науково обґрунтовано процес підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності у єдності трьох етапів (діагностико-підготовчий, прагматично-діяльнісний, креативно-узагальнювальний); виявлено його організаційно-педагогічні умови: а) наявність внутрішніх і зовнішніх суб'єкт-суб'єктних відносин; б) єдність урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної виховної діяльності; в) створення спеціально організованого музейно-педагогічного середовища; г) інтеграція складників музейно-педагогічної діяльності й виховного змісту загальнопедагогічних та фахових дисциплін; розкрито засоби процесу музейно-педагогічної діяльності: аксіолого-антропоцентричний зміст, словесні, практично-дійові та наочні методи (ігрово-виховний, аналізу експонатів, «інтелектуального штурму», дискусії, «занурення» та ін.), форми та види діяльності (традицієзнавчі та науково-пошукові зібрання, творчі майстерні, студії, екскурсії, конкурси, презентації, виставки та ін.); розроблено організаційно-функціональну модель підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи, її цільовий, мотиваційно-стимулювальний, змістовий, контрольно-регулятивний, оцінювально-результативний компоненти; обґрунтовано комплекс основних музейно-педагогічних конпетентностей; з'ясовано, науково узагальнено, здійснено модифікацію понять «музейно-педагогічний комплекс», «музейно-педагогічна діяльність», «музейно-педагогічна компетенція»; схарактеризовано сучасний стан взаємодії музеїв різних профілів і закладів педагогічної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації як нестабільний, ситуативний, недостатньо результативний у підготовці майбутнього вчителя до виховної роботи.

Розширено і поглиблено наукові знання про специфіку використання у підготовці вчителя до виховної роботи окремо музейних комплексів, музеїв, кімнат-музеїв, музейних аудиторій. Подальшого розвитку й збагачення набув зміст підготовки майбутнього вчителя до виховної діяльності у загальноосвітній школі. Уточнення і розширення дістали функції музейно-педагогічної діяльності: виховна, наукова, навчальна, ознайомлювальна, культурологічна, середовищна.

Практичне значення дослідження полягає у розробленні комплексу методичного супроводу процесу підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності, виявленні умов, змісту та засобів музейно-педагогічної діяльності згідно з визначеними етапами процесу. Основні теоретичні положення, викладені у дисертації, реалізовано в елективному навчальному курсі „Музейно-педагогічна діяльність як комплекс засобів підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітній школі” та авторських методичних рекомендаціях щодо використання комплексу музейно-педагогічних засобів у підготовці майбутніх учителів до виховної роботи.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в педагогічний процес Ніжинського державного університету імені М. В. Гоголя, (довідка № 04/1431 від 11.09.09 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди (довідка № 582 від 14.09.09 р.), Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 3238/01-37/29 від 25.08.09 р.) та Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського (довідка № 848/1 від 09.09.09 р.), в процесі конструювання передового досвіду створено першу в Україні кімнату-музей Г. Ващенка, що активно функціонує в ПДПУ імені В. Г. Короленка і використовується у підготовці майбутніх учителів до виховної роботи.

Матеріали дослідження можуть бути використані на регіональному і всеукраїнському рівнях педагогічними і загальноосвітніми навчально-виховними закладами, районними і міськими методкабінетами, інститутами підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів, а також для написання підручників і посібників із музейно-педагогічної діяльності, курсових, дипломних та магістерських робіт, подальших наукових досліджень з проблеми.

Особистий внесок автора: у науковій публікації, написаній у співавторстві з А. Бойко, авторові належить розробка структури та змісту, тематичного розподілу лекційних, практичних занять і самостійної роботи студентів; у публікації, підготовленій у співавторстві з В. Жук, автором розроблено основні теоретичні ідеї та характеристику змістового наповнення експозиції й основних фондів музею історії Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

Обґрунтованість і вірогідність висновків дисертації забезпечується виваженістю теоретико-методологічних підходів і положень, використанням комплексу взаємоперевіряючих методів, що відповідають меті, завданням, об'єкту і предмету дослідження, науковим аналізом значного обсягу різноманітних джерел і їх об'єктивним трактуванням; науковою перевіркою гіпотези, цілеспрямованим конструюванням досвіду, репрезентативністю вибірки, позитивними наслідками впровадження основних результатів роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати, положення, висновки й узагальнення дисертації апробовано на науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, конгресах, круглих столах: міжнародних: «Педагогічні та рекреаційні технології в сучасній індустрії дозвілля» (Київ, 2005), «Інноваційні технології в професійній підготовці вчителя трудового навчання: проблеми теорії і практики» (Полтава, 2006), «Педагогічна україністика в контексті Болонського процесу: європейський та регіональний аспект» (Полтава, 2008), «Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2008); «Духовно-моральна парадигма творчості Григорія Ващенка» (Полтава, 2008); усеукраїнських: «Зміст освітньої галузі «Технологія» в 12-річній школі та профільне навчання» (Полтава, 2004), «Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України» (Ялта, 2006), «Організація навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації як соціально-педагогічних комплексів» (Полтава, 2006); «Проблеми і перспективи розвитку музеїв ВНЗ України» (Київ, 2007); «Студентське й учнівське самоврядування: досвід, проблеми та перспективи розвитку» (Полтава, 2008); регіональних: «Від педагогічної теорії до практики шкільної освіти» (Полтава, 2008). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях ученої ради та кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 25 працях (23 одноосібних), із яких 9 опубліковано у фахових наукових виданнях, 16 - у збірниках статей та матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, 5 додатків (на 142 сторінках), списку використаної літератури (312 назв). Робота містить 14 таблиць (на 13 сторінках) і 3 рисунки. Загальний обсяг дисертації 352 сторінки, основний текст викладено на 184 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розробленості проблеми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу, теоретико-методологічні основи та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість результатів, аргументовано надійність та обґрунтованість результатів наукового пошуку, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Теоретичні засади музейно-педагогічної діяльності» -проаналізовано розвиток музейно-педагогічної діяльності в історії педагогічної думки, з'ясовані теоретичні основи використання потенціалу музею у підготовці вчителя, охарактеризовано сучасний стан взаємодії музею і вищого педагогічного закладу освіти в системі підготовки вчителя до виховної роботи.

На підставі вивчення науково-педагогічної, музеологічної, культурологічної та історичної літератури (Л. Данилова, Т. Калугіна, О. Крук, Р. Маньковська, Г. Мезенцева, Ю. Омельченко, Б. Столяров, М. Юхневич) проаналізовано еволюційний шлях музейно-педагогічної діяльності від застосування найпростіших її форм до сучасних освітніх технологій, теоретичні та практичні аспекти використання потенціалу музею у педагогічному процесі для вдосконалення та подальшого доцільного використання навчально-виховного потенціалу музейно-педагогічної діяльності як у загальноосвітніх школах, так і у професійній підготовці вчителя.

На основі авторського та інших педагогічних і соціологічних підходів з'ясовано передумови виникнення та функціонування вітчизняних і зарубіжних музеїв: соціально-економічні - зміна ідеології, світогляду та світосприйняття; розвиток промислового виробництва, потреба в освіченості та підвищенні професійного рівня населення; пошуки шляхів розв'язання соціальних проблем у діяльності державних і громадських організацій; педагогічні - пошуки й удосконалення принципу наочності; використання колекцій із науково-дослідницькою та освітньо-виховною метою, розповсюдження знань, закладених у першоджерелах; спрямованість виховного процесу на розвиток ініціативи та самостійності учнів, виховання їхнього естетичного смаку, моральності, формування світогляду, творчої активності; діяльність органів освіти, наукових, науково-просвітницьких, педагогічних товариств, спрямована на виховання молоді та поширення знань серед населення; усвідомлення здатності музеїв нести інформацію про навколишній світ та про наочно-порівняльні способи одержання цієї інформації.

Доведено, що музейно-педагогічна діяльність відображає соціально-політичні та економічні процеси суспільства й ініціюється, насамперед, реформами в галузі освіти. Переосмислення сучасної освітньої концепції музею базується на аксіологічно-антропоцентричному підході, безпосередньо пов'язується з реформуванням освіти на засадах індивідуалізації, гуманізації та співробітництва, формування суб'єкт-суб'єктних відносин у виховному процесі. При цьому музей виконує роль унікального освітньо-виховного центру з передачі наукового, художнього, історичного досвіду поколінь, формування ціннісного ставлення до культурно-історичної спадщини, збагачення внутрішнього світу людини, її чуттєво-емоційної сфери й творчої активності, створення необхідних умов для самореалізації особистості.

Цим зумовлюється поглиблення розуміння самого терміну „музейно-педагогічна діяльність”, який визначаємо як вид педагогічної діяльності - послідовну, системно організовану, науково обґрунтовану, цілеспрямовану творчу суб'єкт-суб'єктну взаємодію викладача і студента, педагога й учня, спрямовану на забезпечення єдності урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної роботи для виховання, навчання, розвитку особистості в умовах музейного середовища. Визначено головну мету взаємодії: здійснення виховного процесу на основі педагогічних принципів і закономірностей, моделювання нових напрямів і способів залучення особистості до пізнання історико-культурної спадщини, виховання цілісної творчої особистості на основі вселюдських, національних, регіональних гуманістичних цінностей.

Підтверджено, що основою музейно-педагогічної діяльності є її аксіологічна концепція, сутність якої полягає у формуванні ціннісного ставлення до культурно-історичної спадщини. Тому актуалізується потреба підвищення професійно-педагогічної підготовки музейного фахівця і майбутнього вчителя, здатного здійснювати виховання засобами музейно-педагогічної діяльності, розробляти і впроваджувати нові програми, експериментувати в пошуках методів, форм роботи з дітьми, здійснювати соціально-психологічні дослідження тощо. З позицій сучасного розуміння особистісно-соціальної природи виховання вважаємо музейно-педагогічне середовище вагомим чинником і своєрідним суб'єктом виховання.

З'ясовано, що виховний потенціал сучасного музею розкривається у таких основних напрямах: 1) виховання на основі здобутків національної і загальнолюдської культури; 2) засвоєння та поглиблення знань, формування вмінь і навичок у різних галузях людської життєдіяльності; 3) розвиток творчих здібностей і створення умов для самотворення і самовдосконалення особистості. Водночас, музей є невід'ємним складником культурно-виховного простору і суб'єктом виховного впливу. Взаємозв'язки музею і освітньо-виховних закладів реалізуються у сферах урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної діяльності у таких функціях: виховна, наукова, навчальна, ознайомлювальна, культурологічна, середовищна; на основі принципів суб'єктності, гуманізації, цілісності, стимулювання до самовиховання, актуальності, опори на позитивне, поєднання теорії і практики, самостійного вибору, культуровідповідності, систематичності, наступності, доступності, наочності, науковості та підходів - відносницького, аксіологічно-антропоцентричного, культурологічного, компетентнісного.

Аналіз конструювання досвіду дає підстави стверджувати, що організація музеїв і створення музейно-педагогічних комплексів на базі вищих педагогічних закладів освіти сприяє особистісному і професійному зростанню майбутнього вчителя, формуванню та розвиткові духовних і професійно значущих якостей педагога. Водночас, існуюча підготовка майбутнього вчителя на основі співпраці музеїв, їх комплексів і вищих педагогічних навчальних закладів спрямовується, в основному, на поглиблення знань за спеціальністю і розширення загальної культури особистості, та базується на загальних вихідних положеннях музеєзнавства. При цьому підготовка майбутнього педагога до виховної роботи з використанням потенціалу музейно-педагогічної діяльності здійснюється побіжно і безсистемно, а 84,2 % респондентів зовсім не ознайомлені з її змістом. Отже, реалізація виховного потенціалу музею вимагає цілеспрямованої підготовки майбутнього вчителя до використання його можливостей у виховній діяльності.

У другому розділі - «Обґрунтування етапів процесу, умов, моделі та музейно-педагогічних компетентностей майбутнього вчителя» обґрунтовано процес підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності у єдності трьох етапів, виявлено його організаційно-педагогічні умови, розкрито засоби, розроблено організаційно-функціональну модель та проаналізовано компетентнісний підхід до підготовки вчителя з виховної роботи у музейно-педагогічному комплексі вишу, науково обґрунтовано формування музейно-педагогічної компетенції як узагальненого критерію процесу підготовки до виховної роботи.

Доведено, що цілеспрямована організація у вищому педагогічному навчальному закладі підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи має враховувати природні педагогічні здібності особистості, що забезпечуються професійною орієнтацією і відбором; сприяти вихованню майбутнього вчителя на основі національних і загальнолюдських цінностей і розвитку високого рівня загальної культури; забезпечувати свідоме засвоєння професійно значущих знань, формування педагогічних умінь і оволодіння педагогічною технікою на основі взаємозв'язку теорії і практики; стимулювати самоосвіту, самоактуалізацію і саморозвиток особистості вчителя.

З'ясовано, що названі завдання сьогодні можуть бути реалізовані на основі відносницького, аксіологічного, культурологічного, компетентнісного підходів (В. Андрущенко, В. Антипова, Є. Бондаревська, А. Бойко, В. Введенський, В. Євдокимов, В. Кремень, Н. Кузьміна, О. Савченко, А. Хуторський, М. Чошанов), що в умовах соціокультурного оновлення українського суспільства й уходження держави до світового співтовариства вимагає інтеграції наявного вітчизняного і зарубіжного досвіду як теоретичної основи сучасної системи підготовки фахівців, у тому числі й педагогічних кадрів до виховної роботи в загальноосвітній школі.

На основі встановлених критеріїв (загальний зміст підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи; послідовність у використанні виховного потенціалу музеїв; активність формування музейно-педагогічних компетентностей та компетенції) науково обґрунтовано процес підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності у єдності трьох послідовних взаємозумовлених етапів: діагностико-підготовчого (І-ІІ курси), прагматично-діяльнісного (ІІІ-ІV курси), креативно-узагальнювального (V-VІ курси).

Метою діагностико-підготовчого етапу є ознайомлення студентів із загальними основами музейно-педагогічної діяльності як виду педагогічної діяльності. Серед завдань виділяємо вивчення особистісних якостей студента з точки зору реалізації особистісно-орієнтованого підходу для забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії; з'ясування індивідуальних можливостей кожного суб'єкта процесу підготовки у відповідності до професійних і духовно-культурних потреб та інтересів. Зміст цього етапу реалізується створенням індивідуальної програми у відповідності до виявлених здібностей, вивченням основ наукової роботи, формуванням загальної гуманітарної культури, моральної самосвідомості, цілісної картини світу тощо. педагогічний акредитація освіта вчитель

Прагматично-діяльнісний етап має на меті активне залучення суб'єктів підготовки до участі у музейно-педагогічній діяльності. Його завданнями визначені: представлення відносно самостійних компонентів музейно-педагогічної діяльності як цілісної педагогічної системи у сукупності їх взаємозв'язків і взаємозалежностей; забезпечення методичної та практичної підготовки майбутнього вчителя (засвоєння методів, форм і видів музейно-педагогічної діяльності), усвідомлення та засвоєння музейно-педагогічних компетентностей. На цьому етапі майбутні вчителі опановують методи експозиційної, екскурсійної, фондової роботи, здійснюють підготовку наукових публікацій, розробку сценаріїв виховних заходів, музейних уроків і втілюють їх у навчально-виховний процес.

Метою креативно-узагальнювального етапу є забезпечення пошуку студентами інноваційних шляхів реалізації музейно-педагогічної діяльності як засобу виховання, діагностика і корекція сформованості музейно-педагогічної компетенції. Пріоритетними завданнями визначено: вдосконалення методичної та практичної підготовки; організація науково-дослідницької діяльності, формування об'єктивної самооцінки для стимулювання самовиховання, саморозвитку і самотворення особистості фахівця. Зміст цього етапу реалізується в ході узагальнення майбутніми вчителями досвіду музейно-педагогічної діяльності, підготовки методичних розробок виховних заходів у музейному середовищі, здійснення творчого підходу в практиці використання музейно-педагогічних засобів.

Доведено, що суб'єктами процесу підготовки до виховної роботи виступають студент, викладач, музейний працівник, учитель і учень. Визначено організаційно-педагогічні умови забезпечення ефективності процесу і його етапів: 1) наявність внутрішніх і зовнішніх суб'єкт-суб'єктних відносин; 2) єдність урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної діяльності; 3) створення спеціально організованого музейно-педагогічного середовища; 4) інтеграція складників музейно-педагогічної діяльності й виховного змісту загальнопедагогічних та фахових дисциплін.

На основі загальноєвропейської класифікації компетентностей (інструментальні, міжособистісні, системні, спеціальні) та кваліфікаційної характеристики випускника вищого педагогічного закладу освіти - класного керівника (А. Бойко) обґрунтовано основні рівні музейно-педагогічної компетенції, розроблено структурно-логічну схему у галузі виховної діяльності. Поняття «музейно-педагогічна компетенція» визначаємо як диференційовано-інтегровану професійну якість на основі теоретичних знань, практичних умінь і навичок, значущих особистісних рис та досвіду, що забезпечує ефективне використання музейного потенціалу у виховальній взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу.

Установлено, що музеї та музейні комплекси мають значний потенціал у підготовці майбутніх учителів до виховної роботи як у формуванні загальних, так і спеціальних професійних компетентностей. Зокрема, висока моральна самосвідомість, здатність сприймати міжкультурні відмінності, навички міжособистісної взаємодії (міжособистісні компетентності), формування професійно-педагогічного мислення, забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей тощо (спеціальні компетентності, світоглядно-культурологічний аспект) реалізується в ході екскурсійної, виставкової, експозиційної роботи. У процесі музейно-педагогічної діяльності (лекційна, екскурсійна, опанування нормативних і спеціальних курсів на основі інтеграції змісту предметних фахових, загальнопедагогічних дисциплін і музеєзнавства, проведення практик на базі музеїв і музейного комплексу) відбувається підготовка до виховної діяльності, здатність до аналізу та синтезу тощо (загальні інструментальні компетентності), опанування методологією пізнавальної і виховної діяльності, усвідомлення необхідності включення кожної дитини у різноманітні види діяльності (спеціальні компетентності, світоглядно-культурологічний аспект), усвідомлення необхідності підпорядкування виховних і дидактичних завдань формуванню цілісної особистості тощо (спеціальні компетентності, психолого-педагогічний та методичний аспект). Залучення майбутніх учителів до наукового пошуку з використанням засобів музейно-педагогічної діяльності через організацію наукових студій, фондової роботи, проведення науково-практичних конференцій і семінарів, конкурсів дослідницьких робіт сприяє формуванню гуманітарної культури, забезпечує оволодіння методологією виховної і пізнавальної діяльності (світоглядно-культурологічний аспект); дозволяє компетентно користуватися педагогічними методами діагностики (психолого-педагогічний та методичний аспект); дає можливість використовувати надбання народної педагогіки, навчитися визначати конкретні виховні завдання, враховуючи мету виховання, соціальну ситуацію, рівень розвитку колективу (педагогічні вміння та навички).

Доведено, що досягнення визначених компетентностей і напрямів реалізації виховного і науково-дослідницького потенціалу музейного середовища формує педагогічну компетенцію, підтверджує доцільність використання музейно-педагогічних засобів у процесі підготовки майбутніх учителів до виховної діяльності.

Нами визначено, що музейний комплекс - це об'єднання відносно самостійних музеїв, кімнат-музеїв, музейних аудиторій, структурний підрозділ вищого педагогічного закладу освіти, функціонування якого підпорядковане загальній меті формування особистості майбутнього вчителя та його підготовці до виховної роботи.

З'ясовано, що ефективність педагогічного процесу підготовки вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності залежить від використання її операційного компоненту (методів, форм і видів) у змісті навчання і виховання.

Розроблено організаційно-функціональну модель підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності, яка складається з таких компонентів: цільового, мотиваційно-стимулювального, змістового, операційно-процесуального, контрольно-регулятивного, оцінювально-результативного, та відповідно спроектовано технологію підготовки.

Аналітичне вивчення функціонування музейно-педагогічного комплексу вищого закладу освіти дає підстави стверджувати, що останній, по-перше, втілює в життя виховний і науково-дослідницький потенціал музею через інтеграцію традиційних та інноваційних методів і форм навчання та виховання; по-друге, формує професійно спрямовану музейно-педагогічну компетенцію, що сприяє ефективному використанню музейного потенціалу у виховальній взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу; по-третє, забезпечує підготовку майбутніх учителів до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності; по-четверте, реалізує принцип єдності урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної діяльності особистості в умовах спеціально організованого музейного середовища на основі суб'єкт-суб'єктної взаємодії студентів і викладачів, учителів і учнів, по-п'яте, реалізує виховну, наукову, ознайомлювальну, культурологічну, середовищну функції музейно-педагогічної діяльності.

У третьому розділі - «Характеристика процесу підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності, його кількісної і якісної результативності» - представлено цілісний аналіз конструювання передового педагогічного досвіду як основного методу дослідження процесу підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності. На цій основі розкрито кількісну і якісну ефективність розробленого процесу підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи. У процесі конструювання досвіду використовувався комплекс емпіричних методів та педагогічний експеримент.

Установлено, що спеціально відібрані у процесі конструювання досвіду нові теоретично обґрунтовані наукові ідеї (з'ясування поняття «музейно-педагогічна діяльність майбутнього вчителя»; компетенція як особистісний інтегративний результат; створення музейно-педагогічного середовища навчального закладу та ін.) стали основою для перевірки гіпотези і завдань дослідження, появи нових педагогічних досягнень, що становили кращий зразок педагогічної діяльності. У процесі перевірки ефективності процесу, його етапів, моделі підготовки таким явищем стала організація широкої науково-педагогічної діяльності студентів експериментальних груп зі створення кімнати-музею Г. Ващенка у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, в процесі якого майбутні вчителі мали змогу впродовж усього періоду навчання поетапно включатися до різних форм і видів роботи, опановувати технології виховної діяльності музейно-педагогічними засобами (збір експозиційних матеріалів, розроблення змісту та оформлення кімнати-музею, фондова робота, презентація і проведення екскурсій, участь у конференціях і педагогічних читаннях, публікація і апробація власних результатів дослідження та ін.). Одержані результати підтвердили достовірність обґрунтування процесу та розробленої на теоретичному рівні моделі, засвідчили їхню результативність.

Отже, робота з цілеспрямованого конструювання передового педагогічного досвіду у процесі підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності супроводжувалася глибоким якісним і кількісним аналізом показників розвитку досліджуваного явища на діагностико-підготовчому, прагматично-діяльнісному та креативно-узагальнювальному етапах підготовки. Для цього було створено і перевірено організаційно-педагогічні умови, спеціально організоване музейно-педагогічне середовище, кімната-музей Г. Ващенка, а також вивчення спеціального елективного навчального курсу „Музейно-педагогічна діяльність як комплекс засобів підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітній школі”, розробленого для студентів експериментальних груп, та здійснено інтеграцію складників музейно-педагогічної виховної діяльності до змісту загальноосвітніх і фахових професійно-педагогічних дисциплін.

Для вивчення динаміки процесу підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності, а також інтерпретації якісних і кількісних даних у ході експериментальної перевірки, у відповідності до обґрунтованих критеріїв та їх показників: мотиваційного (усвідомлення майбутніми вчителями значення музейно-педагогічної діяльності у виховному процесі загальноосвітньої школи, особистісна зацікавленість у використанні потенціалу музею як дієвого засобу гармонійного розвитку учня), когнітивно-діяльнісного (активність майбутнього вчителя в опануванні професійно орієнтованими знаннями, здатність реалізовувати теоретичні положення музейно-педагогічної діяльності у виховному процесі, використання інтерактивних засобів музейно-педагогічної діяльності), рефлексивно-оцінювального (самооцінка власного рівня компетентності у галузі застосування музейно-педагогічних засобів, оцінка викладача і класного керівника), рівнів сформованості музейно-педагогічної компетенції (критичний, задовільний, достатній, оптимальний), розроблено і впроваджено діагностичний тест, який дав можливість диференціювати ступінь мотивації, когнітивно-діяльнісну сферу й адекватність оцінки й самооцінки власних можливостей майбутніх учителів у галузі виховної роботи, а також комплексно й об'єктивно оцінити їх музейно-педагогічну компетенцію та її рівні як узагальненого критерію. До складу експериментальних груп уходили студенти Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, а до контрольних, окрім названого вишу, студенти Ніжинського державного університету імені М. Гоголя та Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди. Передовий досвід конструювався лише в процесі підготовки до виховної діяльності студентів Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

За підсумками етапів процесу підготовки майбутніх учителів до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності їх музейно-педагогічна компетенція у середньому зросла на діагностико-підготовчому етапі в експериментальних групах на 18,3 %, у контрольних - тільки на 4,7 %, на прагматично-діяльнісному, відповідно, - на 15,1 та 4,9 %, на креативно-узагальнювальному - на 6,8 та 2,2 %.

У результаті порівняння узагальнених даних експерименту виявлено зростання оптимального рівня сформованості музейно-педагогічної компетенції в експериментальних групах до 24,1 %, а в контрольних - до 7,7 %; достатнього рівня - відповідно на 16,1 і 4,1 %; зафіксовано зменшення задовільного рівня на 24,2 % в експериментальних групах, та на 5,2 % - в контрольних; критичного рівня - відповідно на 16,0 і 6,6 % (табл. 1).

Таблиця 1. Узагальнені дані дослідження процесу (його етапів) підготовки майбутніх учителів до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах (%)

Перевірка ефективності процесу підготовки виявила, що цілеспрямовано сконструйований досвід музейно-педагогічної діяльності у межах дослідження забезпечив єдність педагогічної теорії і шкільної практики у підготовці майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах. Це підтверджується одержаними у якісному та кількісному значенні показниками динаміки поетапного зростання підготовки майбутніх учителів у експериментальних групах, що свідчить про вірогідність одержаних даних, досягнення мети і доводить доцільність гіпотези дослідження.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено нове вирішення проблеми підготовки майбутніх учителів до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах засобами музейно-педагогічної діяльності.

1. Схарактеризовано стан взаємодії музеїв різних профілів, музейних комплексів і закладів педагогічної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації як ситуативний, нестабільний і недостатньо результативний. Виявлено, що зазначена взаємодія потребує наукового обґрунтування й спеціальної педагогічно доцільної організації процесу підготовки майбутніх учителів на основі співпраці музеїв, їх комплексів і вищих педагогічних навчальних закладів. У сучасних умовах взаємодія спрямовується переважно на поглиблення знань за спеціальністю і базується на загальних вихідних положеннях музеєзнавства. Підготовка майбутнього педагога до виховної роботи з використанням педагогічного потенціалу музейно-педагогічної діяльності здійснюється побіжно і безсистемно, а 84,2 % респондентів зовсім не ознайомлені з її змістом. Оскільки музей є невід'ємною складовою культурно-виховного простору навчального закладу і суб'єктом виховного впливу, взаємодія музеїв і закладів педагогічної освіти реалізується у виховній, науковій, навчальній, ознайомлювальній, культурологічній та середовищній функціях.

2. Визначено та обґрунтовано процес підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності як складний, неоднозначний і багатовекторний, який здійснюється у послідовності взаємозумовлених етапів: 1) діагностико-підготовчого (І-ІІ курси); 2) прагматично-діяльнісного (ІІІ-ІV курси); 3) креативно-узагальнювального (V-VІ курси). У процесі цих етапів передусім реалізується виховний і науково-дослідний, а потім увесь комплекс потенціалу музеїв; формується виховна та інші музейно-педагогічні компетентності майбутнього учителя. Критеріями обґрунтування етапів було визначено: а) загальний зміст підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи; б) послідовність у використанні виховного потенціалу музеїв; в) активність особистості майбутнього вчителя у формуванні музейно-педагогічних компетентностей та компетенції.

3. На основі комплексу емпіричних методів, насамперед - цілеспрямованого конструювання передового досвіду, виявлено й експериментально перевірено основні організаційно-педагогічні умови забезпечення ефективності процесу підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності: 1) наявність внутрішніх і зовнішніх суб'єкт-суб'єктних відносин; 2) єдність урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної діяльності; 3) створення спеціально організованого музейно-педагогічного середовища; 4) інтеграція складників музейно-педагогічної діяльності й виховного змісту загальнопедагогічних та фахових дисциплін.

Розкрито словесні, наочні і практично-дійові методи музейно-педагогічної діяльності: розповідь, пояснення, бесіда, лекція, навчальна дискусія, робота з книгою, демонстрація, ілюстрація, спрямовані на забезпечення єдності аудиторної і позааудиторної діяльності в підготовці до виховної роботи; дидактично-ігровий метод, аналіз конкретних ситуацій, проблемно-пошуковий, розв'язання виховних ситуацій за алгоритмом, «інтелектуальний штурм», метод «занурення», а також активні та інтерактивні методи: виховна гра, аналіз традицій, розв'язок проблемних завдань, що забезпечують формування практичних умінь та навичок в урочній, позакласній та позашкільній виховній діяльності, форми та види виховної діяльності: семінари-практикуми, консультації, виховні та наукові конференції, екскурсії, презентації, виставки, факультативні заняття, робота творчих майстерень, конкурси у процесі всіх видів занять та педагогічних практик.

4. Розроблено організаційно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності в єдності цільового, мотиваційно-стимулювального, змістового, контрольно-регулятивного, оцінювально-результативного компонентів. Конструювання передового досвіду підтвердило доцільність її впровадження у навчально-виховний процес вищої педагогічної школи.

5. З'ясовано поняття «музейно-педагогічний комплекс» як об'єднання відносно самостійних музеїв, кімнат-музеїв, музейних аудиторій, структурний підрозділ вищого педагогічного закладу освіти, функціонування якого підпорядковане загальній меті формування особистості майбутнього вчителя та його підготовці до виховної роботи. Науково узагальнено поняття «музейно-педагогічна діяльність» як вид педагогічної діяльності - послідовна, спеціально організована, науково обґрунтована, цілеспрямована творча суб'єкт-суб'єктна взаємодія викладача і студента, педагога й учня, спрямована на забезпечення єдності урочної, позакласної і позашкільної, аудиторної і позааудиторної роботи для виховання, навчання, розвитку особистості в умовах музейного середовища. Здійснено модифікацію поняття «музейно-педагогічна компетенція» як диференційовано-інтегровану професійну якість на основі теоретичних знань, практичних умінь і навичок, значущих особистісних рис та досвіду, що забезпечує ефективне використання музейного потенціалу у виховальній взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу.

6. На основі конструювання передового педагогічного досвіду, в тому числі проведення експерименту з підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи засобами музейно-педагогічної діяльності, у складі музейно-педагогічного комплексу Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка створено першу в Україні кімнату-музей видатного педагога Г. Ващенка, на базі якої проводиться активна підготовка майбутніх учителів до виховної діяльності. Розроблено спеціальний елективний навчальний курс «Музейно-педагогічна діяльність як комплекс засобів підготовки майбутнього вчителя до виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах», методичні рекомендації щодо використання засобів музейно-педагогічної діяльності у підготовці вчителя до виховної роботи: «Музейно-педагогічна діяльність у системі викладання педагогічних дисциплін («Інтегрований курс теорії та історії педагогіки», «Методика виховної та соціально-педагогічної діяльності вчителя», «Персоналії в історії української педагогіки»)», «Зміст та завдання музейно-педагогічної діяльності майбутніх учителів під час педагогічної практики».