Педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя майбутніх учителів у процесі фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

УДК: 378.147.8.037:613

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОТРЕБИ В ЗДОРОВОМУ СПОСОБІ ЖИТТЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ДУДОРОВА Людмила Юріївна

Вінниця 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Мельник Василь Володимирович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра теорії і методики фізичного виховання, доцент, м. Вінниця

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Шиян Богдан Михайлович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри теоретичних основ і методики фізичного виховання, м. Тернопіль

кандидат педагогічних наук, доцент Карпюк Роман Петрович, Луцький інститут розвитку людини відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», ректор, м. Луцьк

Захист відбудеться “20” січня 2009 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32.

Автореферат розісланий “19” грудня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Коломієць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Поліпшення ефективності системи освіти, її впливу на соціальне, економічне і духовне життя суспільства значною мірою залежить від учителя: рівня його професійної майстерності, моральних і фізичних якостей. У зв'язку з цим проблема формування особистості учителя постійно привертає до себе увагу науковців.

Недостатньо дослідженим залишається питання формування в майбутніх учителів потреби у здоровому способі життя. В той самий час аналіз практики свідчить про серйозні недоліки у фізичному стані студентів, відсутність у них потреби у фізичному самовдосконаленні. Важлива роль у вирішенні цього завдання відводиться заняттям з фізичної культури, котрі покликані сформувати у студентів потребу в здоровому способі життя, забезпечити розвиток у них основних фізичних якостей.

Проте аналіз програми фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (ВНЗ) засвідчує, що вона переважно зорієнтована лише на розвиток певних фізичних якостей. За таких умов поза увагою залишається потреба у здоровому способі життя як ціннісна орієнтація особистості. Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що до цього часу недостатньо досліджено роль фізичного виховання у формуванні потреби в здоровому способі життя в майбутніх учителів, недостатньо чітко обґрунтовані педагогічні умови цього процесу (В. Бальсевич, М.Віленский, А. Внуков, М. Годик, М. Зубалій, В. Тимошкин та ін.).

Пріоритетна спрямованість на гуманізацію вищої педагогічної освіти, усвідомлення особистості як цінності освітянського процесу, визначила необхідність створення для неї такого соціокультурного середовища, в якому вона може повноцінно реалізувати свої особистісні інтереси та здібності. Суттєва роль у цьому належить фізичному вихованню майбутніх учителів як підсистеми цілісного педагогічного процесу; включення в структуру гуманітарної освіти навчальної дисципліни "Фізичне виховання" підкреслює її людинознавську, культуро-створювальну функцію (Б. Шиян, В. Папуша та ін.).

Результатом освіти в галузі фізичної культури виступає, зокрема, створення стійкої мотивації та самовизначення особистості в здоровому продуктивному стилі життя, опанування засобами і методами, що забезпечують її фізичне і психічне благополуччя. Вимагають подальшого дослідження зміст, форми і методи роботи викладача фізичного виховання з формування в студентів потреби у здоровому способі життя в умовах розвитку України в ХХІ столітті.

Навчально-виховний процес у вищих педагогічних навчальних закладах свідчить про суттєву обмеженість можливостей фізичної культури у формуванні здорового способу життя (ЗСЖ) студентів. Низька освіченість майбутніх учителів у цій сфері культури знижує можливість переносу одержаних знань і практичних навичок на культуру навчальної і професійної праці, побуту, відпочинку, харчування, сну, спілкуванню, подоланню згубних звичок, сексуальну поведінку і т.п. Як результат, у них не формується здатність до самовизначення, потреби в ЗСЖ, що визначає ставлення особистості до себе, свого здоров'я, психофізичного стану, режиму фізичних та інтелектуальних навантажень, раціонального використання вільного часу і т.п. Багато майбутніх учителів наприкінці професійного навчання обтяжені низкою серцево-судинних, шлунково-кишкових, нервових хвороб: вони мають слабку стійкість до простудних захворювань, а це не дозволяє їм на повну силу реалізувати свій творчий потенціал в педагогічній праці (Д. Воронін, Н.Завидівська, Т. Кириченко та ін.).

Вивчаючи проблематику фізичної культури в контексті формування потреби особистості в ЗСЖ, можна подолати вказану однобокість і більш повноцінно використовувати потенціал фізичної культури в рамках ВНЗ і програми підготовки фахівців.

Враховуючи актуальність проблеми, недостатню її дослідженість, темою дисертації обрано: «Педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя майбутніх учителів у процесі фізичного виховання».

Зв'язок роботи дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукового дослідження кафедри педагогіки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського „Теоретико-методологічні основи педагогічної підготовки майбутніх учителів” (держ. реєстр. № 0397U002868).

Тема дисертації затверджена вченою радою Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол № 2 від 28.10.2004 року) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 21.12.2004 року).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх учителів у процесі фізичного виховання.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження необхідно було виконати такі завдання:

1. Проаналізувати наукову психолого-педагогічну літературу, в якій висвітлені питання формування потреби в здоровому способі життя у студентів.

2. Вивчити показники та стан сформованості потреби в здоровому способі життя у майбутніх учителів.

3. Визначити ефективність педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх вчителів засобами фізичного виховання.

4. Експериментально перевірити ефективність процесу формування потреби в ЗСЖ у майбутніх учителів.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх учителів засобами фізичного виховання в вищих навчальних закладах буде ефективним за умов: формування особистісного смислу занять на основі розвитку практичних вмінь на базі теоретичних знань, культурного середовища, матеріальних можливостей; орієнтації на норми, цінності, зміст ЗСЖ, що регулюють життєдіяльність майбутніх учителів; комплексного підходу до фізичного виховання з єдністю теоретичного і практичного компонентів, включаючи проблему паралельного формування знань і вмінь самостійно займатися фізичними вправами. здоровий спосіб життя учитель

Об'єкт дослідження - процес формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх учителів.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх учителів.

Методологічну основу дослідження становлять загальнотеоретичні та методологічні принципи теорії наукового пізнання; ідеї філософії й педагогіки про людину та її виховання, про природу й сутність людської діяльності, її доцільність і творчий характер; теорія особистісно орієнтованого підходу до процесу виховання; концептуальні положення про цілісність і наступність змісту навчального матеріалу з фізичного виховання у вищих навчальних закладах; концептуальні положення педагогічної науки про сутність і значення фізичного виховання в розвитку особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять ідеї, положення і висновки, які стосуються: діяльності та розвитку особистості (Б. Ананьєв, Л. Божович, Л.Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, І. Бех, О. Леонтьєв, А. Маслоу, В. Рибалка, В. Семиченко та ін.); організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі (В. Безпалько, В. Зінченко, Ю. Кулюткін, Н. Мойсеюк, М. Чобітько та ін.); системного підходу до сутності здоров'я (М. Амосов, Г. Апанасенко, В. Войтенко, Д. Давиденко, О. Дубогай, Ю. Лісіцин, В. Оржеховська, В. Петленко та ін.); соціально-педагогічних аспектів процесу формування здорового способу життя (Е. Бондаревський, П. Виноградов, Н. Завидівська, М. Зубаій, Б. Куланін, Т. Кириченко та ін.); положень програмних державних документів, що визначають шляхи та засоби формування здорового способу життя у молоді України.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, перевірки висунутої гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичних (аналіз наукової літератури з філософії, соціології, педагогіки, психології, медицини; вивчення державних документів з питань формування здорового способу життя і розвитку фізичної культури з метою встановлення вихідної концепції предмета дослідження й визначення його поняттєво-критеріального апарату); емпіричних (педагогічне спостереження, анкетування, бесіда, педагогічний експеримент, педагогічна експертиза та спостереження за особливостями перебігу процесу дослідження з метою аналізу й наукового пояснення одержаних фактів; методи математичної статистики з метою обробки результатів дослідження і перевірки статистичної гіпотези.

Експериментальна база дослідження. Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінницький соціально-економічний інститут Відкритого міжнародного університету розвитку людини „Україна”, Вінницький національний технічний університет, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Вінницький обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників. На різних етапах дослідження експериментальною роботою охоплено 794 особи (759 студентів, 35 учителів фізичного виховання).

Організація та етапи дослідження. Дослідження проводилося протягом 2000-2008 років та охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2000-2001 рр.) вивчено стан досліджуваної проблеми у філософській, педагогічній, психологічній, соціологічній, медичній літературі; визначено вихідні теоретичні положення, об'єкт, предмет, мету, сформульовано робочу гіпотезу, завдання дослідження, проведено констатувальний експеримент.

На другому етапі (2001-2006 рр.) здійснено формувальний експеримент, перевірено ефективність педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх учителів засобами фізичного виховання.

На третьому етапі (2007-2008 рр.) узагальнено проміжні та кінцеві результати педагогічного експерименту; сформульовано основні висновки і положення дослідження, здійснено їх упровадження в практику, оформлено кандидатську дисертацію.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше розроблені, теоретично обґрунтовані та експериментально перевірені педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя майбутніх учителів (формування особистісного смислу занять на основі розвитку практичних вмінь на базі теоретичних знань, культурного середовища, матеріальних можливостей; орієнтація на норми, цінності, зміст ЗСЖ, що регулюють життєдіяльність майбутніх учителів; комплексний підхід до фізичного виховання з єдністю теоретичного і практичного компонентів, включаючи проблему паралельного формування знань і вмінь самостійно займатися фізичними вправами);

- удосконалені зміст, форми і методи формування потреби в заняттях фізичними вправами студентами педагогічного ВНЗ;

- уточнені поняття «здоровий спосіб життя», «потреба в здоровому способі життя», критерії, показники та рівні сформованості потреби в здоровому способі життя студентів;

- подальшого розвитку набули положення щодо взаємозв'язку потреби в здоровому способі життя студентів із заняттями фізичною культурою і спортом.

Практичне значення одержаних результатів полягає у підготовці методичного посібника з проблеми здорового способу життя студентської молоді; запровадженні основних положень і рекомендацій стосовно формування потреби в здоровому способі життя студентів засобами фізичного виховання в навчально-виховному процесі ВНЗ.

Результати дослідження можуть бути використані для підвищення кваліфікації учителів, також і для створення нових навчальних програм і посібників зі спортивно-педагогічних дисциплін для студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Упровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського (довідка № 10/02 від 10.01.2008 р.), Вінницького соціально-економічного інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (довідка 1/27-32 від 16.01.2008 р.), Житомирського державного університету ім. І. Франка (довідка №514 від 26.02.2007 р.), Вінницького національного технічного університету (довідка №11/7 від 1.02.2008 р.), Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка №15 від 15.01.2008), Вінницького обласного гуманітарно-педагогічного коледжу (довідка № 01-05-23 від 23.01.2008).

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку; застосуванням комплексу методів науково-педагогічного дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті і завданням; використанням кількісного і якісного аналізу даних педагогічного експерименту; математичною обробкою кількісних показників експериментальної роботи.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр теорії і методики фізичного виховання, олімпійського і професійного спорту та кафедри фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (2003-2008 рр.), кафедри фізичного виховання Вінницького національного технічного університету (2007 р.), кафедри теорії та методики фізичного виховання Житомирського державного університету імені Івана Франка (2007 р.), науково-практичної конференції вузів Подільського регіону «Удосконалення навчального процесу з фізичного виховання студентів» (Вінниця, 1993 р.), IV і V міжнародних науково-практичних конференціях «Фізична культура, спорт та здоров'я нації» (Вінниця, 2004, 2006 рр.), наукових конференціях викладачів та студентів інституту фізичного виховання і спорту Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського «Актуальні проблеми фізичного виховання та методики спортивного тренування» (Вінниця, 2005,2006,2008 рр.), VІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми» (Вінниця, 2008р.)

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 15 одноосібних публікаціях, серед них 1 методичний посібник, 9 статей у фахових виданнях України, 5 - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел. Список використаних джерел містить 254 найменування, з них 18 іноземною мовою. Робота містить 17 таблиць, 5 рисунків. Загальний обсяг дисертації 204 сторінки, основна її частина займає 167 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та доцільність проведення дослідження; визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет; сформульовано гіпотезу; схарактеризовано методи дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів, особистий внесок здобувача; висвітлено напрями впровадження й апробації результатів експериментального дослідження.

У першому розділі - «Теоретичні основи формування потреби в здоровому способі життя у студентів» - на основі аналізу філософсько-соціологічної, психолого-педагогічної та медичної літератури схарактеризовані базові поняття дослідження, проаналізовані педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя студентів, визначений стан сформованості потреби в здоровому способі життя, проаналізована необхідність формування ціннісної орієнтації студентів.

Згідно з логікою дослідження проаналізовані та уточнені базові поняття: «потреба», «спосіб життя», «здоров'я», «здоровий спосіб життя», «потреба в здоровому способі життя», «мотиви», «інтерес», «ціннісні орієнтації».

На основі теоретичного аналізу зроблено висновок, що під «здоровим способом життя» визначені типові форми повсякденної культурної життєдіяльності, що поєднують норми, цінності, зміст регульованої ними діяльності, зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють повноцінному, необмеженому виконанню навчально-трудових, соціальних і біологічних функцій.

Установлено, що потреба в здоровому способі життя - якісний стан особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що визначає спрямування її активності на всебічну фізкультурно-оздоровчу, естетичну, духовну, моральну і суспільну діяльність в силу усвідомлення її особистісного змісту, життєвої значимості і емоційної привабливості.

Формування потреби в здоровому способі життя є актуальною проблемою, в постановці якої можна виділити філософські, педагогічні, психологічні, медичні, фізіологічні аспекти дослідження (О.Катіков, С.Лапаєнко, Б.Куланін, Ю.Жилко, М.Зубалій та ін.). Потреба в здоровому способі життя залежить від рівня свідомості та загальної культури людини.

Проведений аналіз літературних джерел, дисертаційних досліджень свідчить, що проблема формування потреби в здоровому способі життя тільки починає розроблятися. Виділяються мотиви занять студентами фізичними вправами. Розкривається значення фізичного виховання в структурі здорового способу життя, акцентується увага на ролі фізичних вправ як головного компоненту фізичного вдосконалення та на рівнях фізичної підготовленості як основного показника здоров'я (Д.Воронін, П.Виноградов, М.Віленський, О.Дубогай, Т.Кириченко та ін.).

Визначено, що фізичне виховання, будучи підсистемою цілісного вузівського процесу, зорієнтоване на виконання соціального замовлення суспільства з підготовки здорового фахівця, здатного організувати і вести здоровий спосіб життя (Н.Завидівська). Забезпечити вирішення цієї важливої соціальної проблеми можливо шляхом досягнення стратегічної мети фізичного виховання - формування в студента потреби в здоровому способі життя як системної та інтегральної якості особистості, невід'ємного компоненту загальної культури майбутнього вчителя.

Проаналізовано педагогічні умови формування потреби в здоровому способі життя в студентів; розкрито форми впливу на процес розвитку і задоволення потреб особистості; перераховані закономірності, що лежать в основі розвитку всіх психогенних потреб; етапи формування потреби в здоровому способі життя.

Аналіз спеціальної літератури свідчить, що у формуванні потреби в здоровому способі життя ефективним є використання засобів фізичної культури і спорту; формування потреби в здоровому способі життя засобами фізичної культури проходить тільки за умови активної участі особистості в фізкультурній діяльності, що викликає позитивні емоційні переживання.

Характеризуючи об'єктивні зв'язки між особистістю студента, зовнішнім середовищем і умовами навчальної діяльності, потреби пробуджують його інтерес і активність, викликають цілеспрямовані дії щодо їх реалізації.

Характерною рисою ЗСЖ є його нерозривний зв'язок з загальною культурою особистості студента. Він є складовою частиною загальної культури особистості, що стає критерієм оцінки способу її буття, рівня біологічної життєдіяльності і соціальної практики. Будучи базовою цінністю людини, ЗСЖ забезпечує біологічний потенціал життєдіяльності організму, створює передумови для гармонійного розвитку особистості, створює прояви високого рівня соціальної активності і творчого ставлення до професійної діяльності.

Формування ЗСЖ здійснюється шляхом надбання і накопичення певних знань та вмінь на навчальних заняттях не тільки з фізичного виховання, а й з психолого-педагогічних, соціально-культурних, медико-біологічних циклів дисциплін. Освіченість дає більш широкий діапазон для розвитку загальнолюдської культури молодої людини.

У процесі визначення критеріальних характеристик сформованості ЗСЖ студента педвузу нами використані такі узагальнені показники: 1) рівень фізичного стану студентів; 2) наявність системи знань і практичних вмінь по ЗСЖ; 3) ставлення до нього; 4) свідоме ставлення до занять фізичною культурою; 5) мотивація й інтерес до конкретних видів прояву ЗСЖ; 6) спрямованість та задоволеність організацією ЗСЖ; 7) регулярність діяльності, спрямованої на його реалізацію; 8) ступінь прояву ЗСЖ в основних видах життєдіяльності студентів; 9) ступінь готовності до його дотримання і пропаганди (реклами); 10) заняття фізкультурно-оздоровчою діяльністю в позанавчаль-ний час. Використання такого інтегративного критерію доповнювалось шкалою показників, застосування якої дозволило в процесі масового обстеження студентів виявити чотири рівні сформованості ЗСЖ: високий, середній, низький і дуже низький.

Із 759 обстежених студентів до високого рівня було віднесено лише 5,9%. Він характеризується оптимальним співвідношенням усіх критеріїв ЗСЖ, регулярним, більше трьох разів на тиждень, включенням основних засобів фізичної культури в життєдіяльність і щоденним використанням таких її форм, як ранкова гімнастика, загартовування, дотримання правил гігієни, а також використання методів психічної саморегуляції організму й ін.; студенти, віднесені до даного рівня, мають глибокі знання і міцні навички в галузі ЗСЖ, а також повну готовність до його дотримання і пропаганди (реклами) серед свого соціального оточення.

Середній рівень ЗСЖ виявився у 34 % майбутніх учителів, в життєдіяльності яких окремі критеріальні характеристики і засоби фізичної культури використовувались як правило епізодично: ЗСЖ охоплює в них окремі види життєдіяльності (наприклад, дозвілля), значна частина студентів віднесених до цього рівня є пропагандистами ЗСЖ.

Низький рівень виявлено у 51 % обстежених, які мають індиферентне ставлення до ЗСЖ, дуже обмежені знання і вміння в цій галузі, практично не використовують цінностей ЗСЖ в своїй життєдіяльності або роблять це в дуже обмеженому переліку (прогулянка, ігри на свіжому повітрі) і дуже рідко.

Дуже низький рівень у 9,1 % студентів, яким притаманне негативне і пасивне ставлення до ЗСЖ, його дотримання визнається або в сучасних умовах неможливим, або й непотрібним. Найчастіше всі ці люди з серйозними відхиленнями у здоров'ї, звільнені лікарями від занять з фізичної культури ще зі школи. Одержані нами результати підтверджують дані досліджень П. Виноградова, О. Дубогай, Т. Кириченко, А.Ляховича та ін.

Для визначення рівня фізичного стану студентів нами використовувався навантажувальний степ-тест. Результати вивчення фізичного стану студентів першого курсу свідчать, що для більшості першокурсників (51,4%) характерний задовільний рівень фізичного стану. Кількість студентів, у яких спостерігається незадовільний (5,9%) і низький (2,7%) рівень фізичного стану відносно незначна (в сумі 8,6 %). Добрий рівень фізичного стану у кожного четвертого першокурсника (24,8 %). Більше 15,2 % студентів першого курсу демонструють відмінний рівень фізичного стану.

За нашими даними анкетування встановлено, що із 759 опитаних студентів І-V курсів тільки 23,2 % виконують необхідний об'єм рухової активності, 29,5 % вважає, що вони мають для цього недостатньо часу, 19,9 % бачать причину у незнанні і недооцінці занять фізичними вправами для свого здоров'я, а 12,9 % бачать причину у власних лінощах, 14,6 % пояснюють свою низьку рухову активність відсутністю відповідних умов та невмінням раціонально розподілити свій час.

Соціологічними дослідженнями встановлено, що серед студентів, які займаються фізичною культурою і спортом дівчат значно менше, ніж юнаків. Наприклад, кількість студенток першого курсу, які постійно займаються фізичною культурою та спортом, а також різними видами оздоровчої діяльності становіть лише 5,5 %; в юнаків такий показник значно вищий - 22,1 %.

Про низьку фізичну культуру особистості сучасного студента говорить слабке використання можливостей, які суспільство надає молоді для вдосконалення свого фізичного стану. Адже практично чверть студентів ігнорує досягнення сучасної медицини (уникає диспансеризації, планових медичних оглядів, не звертається до лікаря навіть у разі нездужання). Підтвердженням низького рівня фізичної культури особистості є також і те, що до 15 - 20 % студентів узагалі вважають непотрібною оздоровчу фізичну культуру, а до початку виробничої діяльності такий контингент навіть зростає. Як негативний факт слід відзначити те, що, як правило, фахівці переоцінюють значення змагальної діяльності як чинника формування інтересу до занять фізичними вправами у молоді: цей чинник як значущий визначається лише однією з семи студенток і менш, ніж третиною студентів.

Аналіз ціннісних орієнтацій (ЦО) на потребу в ЗСЖ 759 студентів 1-5 курсів свідчить про те, що вони в повній мірі наявні лише у 2,5%, в пізнавальному, моральному і естетичному аспекті - 5,4%, в аспекті регуляції поведінки - 2,3%, в професійній сфері - 9,1% респондентів. Причому в професійній сфері адекватний характер ціннісних уявлень могли зазначити 10,5%, неадекватний виявлено у 61%, суперечливий у 17%. Це свідчить про слабку реалізацію ідеї професійної спрямованості цілісного процесу формування особистості у фізичній освіті і вихованні майбутніх вчителів, не дивлячись на підкреслену в програмі необхідність актуалізації цієї сторони їхньої підготовки. Без сумніву, це відображається на професійному мисленні фахівців, у структурі якого ЦО на ЗСЖ або відсутні, або переміщені на периферію і мало відбиваються на переконаннях в реальній професійній поведінці особистості. Разом з тим, провідне місце в ЦО сучасного фахівця займають орієнтації на професійні цінності, формування яких необхідно розглядати як найважливішу умову не лише професійної підготовки, а й становлення особистості в цілому. Акцентується те, що потреби не можуть бути нав'язані індивіду ззовні, вони повинні відповідати його ціннісній орієнтації. Отже, тільки врахування інтересів контингентів дозволяє продуктивно формувати установку на конкретну діяльність (в нашому випадку - формування потреби в здоровому способі життя) і засвоїти засоби реалізації такої установки в повсякденному житті.

У другому розділі - “Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх вчителів” проведена експериментальна перевірка педагогічних умов формування потреби в здоровому способі життя засобами фізичної культури, розкриті особливості формування вмінь та навичок здорового способу життя та досліджена динаміка процесу формування потреби в здоровому способі життя у студентів за період навчання.

Дослідження проводились в умовах Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, що дозволило максимально послабити вплив непередбачених чинників, які здатні негативно вплинути на одержаний результат і, крім цього, для створення найбільшої „чистоти” експерименту; однакових умов навчального процесу, постійного професорсько-викладацького складу. В якості досліджуваних до експерименту залучались студенти - юнаки в експериментальній групі - в кількості 15 чол., в контрольній - 15 чол., дівчата - відповідно - 16 чол. і 15 чол. гуманітарних факультетів, які поступили в університет після закінчення середньої школи. Всі вони пройшли комплексне медичне обстеження.

За результатами дослідження встановлено, що значних відхилень у стані здоров'я, котрі б не дозволяли їм займатись в основній медичній групі ніхто не мав. За якісним критерієм в експериментальну групу були відібрані юнаки та дівчата з відносно нижчим рівнем сформованості здорового способу життя. Основними базальними ознаками ідентичності при виборі цих груп виступали соціально-демографічні: стать, вік, сімейний стан, рівень загальної фізичної підготовленості і рівень сформованості здорового способу життя.

Пошукова робота полягала у співставленні даних експериментальної і контрольної груп (ЕГ, КГ), одержаних в процесі викладання в вузі від 1 до 3 курсів і самостійно на старших курсах.

Таблиця 1

Рівень сформованості потреби в ЗСЖ у студентів першого курсу (%)

Рівень сформованості	Експериментальна група	Контрольна група
	Жінки	Чоловіки	Жінки	Чоловіки
	Кільк. студ.	%	Кільк. студ.	%	Кільк. студ.	%	Кільк. студ.	%
Високий	-	-	-	-	-	-	-	-
Середній	7	43,75	7	46,66	7	46,66	7	46,66
Низький	9	56,25	8	53,33	8	53,33	8	53,33

Дослідженнями експериментальної та контрольної груп було встановлено (табл. 1), що 17 студентів (54,7 %) експериментальної групи мали низький рівень, а 14 (45,3 %) - середній рівень сформованості потреби в ЗСЖ, до високого рівня не віднесено жодного студента. Майже такі самі результати були зафіксовані і в контрольній групі: низький рівень сформованості потреби в ЗСЖ мали 16 чол. (53,3 %), середній - 14 (46,7 %).

Аналіз результатів вихідних випробувань студентів, які брали участь у дослідженні, дозволив зробити такі висновки:

1. Проведені медпрацівниками ВНЗ комплексні медичні обстеження не виявили протипоказань до навчально-тренувальних та спортивно-оздоровчих занять у студентів, залучених до експерименту.

2. 3а рівнем показників фізичної підготовленості студенти досліджуваних груп відстають від нормативних вимог комплексної програми з фізичного виховання для студентів ВНЗ.

3. За рівнем фізичної підготовленості в цілому студенти досліджуваних груп становлять типовий для ВНЗ контингент, для яких систематичні заняття фізичними вправами пов'язуються лише з навчальними заняттями з фізичного виховання.

4. Статистично достовірних відмінностей між контрольною та експериментальною групами перед початком експерименту не виявлено в жодному з компонентів та показників сформованості потреби в здоровому способі життя. В цілому середньогрупові результати контрольної групи дещо вищі експериментальної.

У результаті аналізу трьох етапів у формуванні потреби в здоровому способі життя встановлено, що в процесі розробки програм з цільовою установкою на формування потреби в ЗСЖ на базі використання засобів фізичної культури необхідно дотримуватись таких основних умов:

- формування особистісного смислу занять на основі розвитку практичних вмінь на базі теоретичних знань, культурного середовища, матеріальних можливостей;

- орієнтації на норми, цінності, зміст ЗСЖ, що регулюють життєдіяльність майбутніх учителів;

- комплексного підходу до фізичного виховання з єдністю теоретичного і практичного компонентів, включаючи проблему паралельного формування знань і вмінь самостійно займатися фізичними вправами.

Результати пошуково-констатувального експерименту та соціологічних досліджень сприяли уточненню і розробці педагогічних умов із формування потреби в здоровому способі життя. Це дозволило нам приступити до формувального педагогічного експерименту.

Комплекс досліджень передбачав: виявлення реального стану здорового способу життя серед майбутніх учителів. Також корекційну роботу, що включає складання і реалізацію виховних, профілактичних фізкультурно-оздоровчих заходів, спрямованих на покращення стану здоров'я, консультування студентів з питань ЗСЖ; уведення лекційного, навчального курсу в навчальний процес під назвою „Здоровий спосіб життя і моє здоров'я ”, вплив на емоційно-вольову і мотиваційно-ціннісну сферу життєдіяльності майбутніх педагогів з урахуванням їхніх індивідуальних і колективних запитів.

Поряд із вирішенням основних, планувалось також вирішення додаткових завдань, тісно пов'язаних з основними для подальшої педагогічної діяльності. Вони передбачали: озброєння майбутніх педагогів необхідними теоретичними знаннями щодо ЗСЖ.

Навчання самостійному складанню індивідуальної програми ведення ЗСЖ і використання її в професійній діяльності і повсякденному житті, опанування навичками самоконтролю, самовиховання і самовдосконалення. Виховання в студентів потреби у веденні ЗСЖ як основи фізичного, психічного і морального благополуччя, а також для майбутньої роботи вчителя-предметника, класного керівника, здатного вирішувати оздоровчі, освітні і виховні завдання з колективом класу і школи в цілому.

Зміст діяльності студентів у цьому процесі передбачав, що їхня власна життєва позиція, прийоми і форми життєдіяльності в більшій мірі визначаються якістю постановки такого процесу у ВНЗ, роллю особистості викладача. Наряду з іншими зовнішніми чинниками, передбачалось, що на позицію студентів стосовно ЗСЖ мають впливати навчальні заняття не тільки з фізичного виховання, а й психолого-педагогічного, медико-біологічного, соціально-культурного циклів. Однак, ураховуючи, що відвідування занять з цих і інших дисциплін протягом 3 - 5 років ще не забезпечує гарантії активізації позиції студентів стосовно ЗСЖ, була висунута пропозиція про необхідність підвищення ролі фізичного виховання як однієї зі складових і провідних ланок ЗСЖ.

Організовуючи практичні заняття студентів з фізичного виховання ми враховували таке: на кожному занятті вирішувались завдання, що утворюють логічну єдність і зв'язок з попередніми і майбутніми заняттями; забезпечувалося усвідомлення студентами поставлених перед ними завдань, що мають особисту і суспільну значимість. Професійна спрямованість практичних занять передбачала також придбання необхідних професійних умінь та навичок. З цією метою пропонувалося фізичне навантаження, адекватне їхнім можливостям, виключались необґрунтовані простої та паузи, які заповнювались освітньо-виховним змістом і індивідуальними завданнями.

Практикувалося також поєднання різних засобів, форм і методів навчання і виховання, що розвивають інтерес студентів до занять. Ці методи і прийоми підвищують їхню активність і самостійний пошук рішення; широке використання ігрового кругового, змагального методів, створення проблемних ситуацій і вирішення поточних педагогічних завдань, використання індивідуально-диференційованого та комплексного підходів до навчання і виховання студентів, створення доброзичливої атмосфери, позитивного психологічного клімату в навчальних групах у процесі занять.

Процес формування потреби в здоровому способі життя проходив згідно з виявленими типологічними особливостями у майбутніх учителів. Класифікуючи молодь за ставленням до дотримання ЗСЖ, нами визначені основні типи студентів: "активно-діяльнісні", "раціонально-орієнтовані" і "індиферентні”, кожен з яких потребував певної організації засобів його формування. Так, для "активно-діяльнісного" типу, що має високу мотивацію на ЗСЖ, основним напрямом роботи було: на базі сформованих мотивів і цінностей, поглиблення знань і вмінь в ЗСЖ, спрямованих на самовдосконалення і самореалізацію. Для "раціонально-орієнтованого" типу з менш високим рівнем мотивації на ЗСЖ основний акцент приділявся розширенню кола ціннісних орієнтацій, формуванню стійкої мотивації на оздоровчо-рекреаційні і духовно-естетичні групи цінностей ЗСЖ, здійснення теоретико-практичної підготовки до професійно-педагогічної роботи в школі. "Індиферентний тип, що характеризується низькою мотивацією на цінності ЗСЖ і професійно-педагогічну діяльність було зорієнтовано на формування інтересу до занять з фізичного виховання на основі нових, модних, емоційно-забарвлених засобів фізичної культури, а також за допомогою висунення і реалізації легкодоступних найближчих мотивів і цілей особистісного плану (покращення самопочуття, підняття настрою і т.п.), з наступним розширенням ціннісних орієнтацій на більш перспективні (професійно-педагогічні і ін).

Комплексне використання вищевказаних засобів фізичного виховання в період екзаменаційної сесії виявив, що студенти експериментальної групи фізично і психічно краще перенесли екзамени. Вони менше хвилювалися, зберігали почуття впевненості, сон у них був міцніший, вони не відчували головного болю, швидше відновлювали свої сили після екзаменів, їхні об'єктивні показники психофункціонального стану були кращими, ніж у контрольній групі.

Порівняльний аналіз рівня знань і вмінь в дослідно-експериментальній роботі визначив більш високий приріст показників в експериментальній групі за наявністю в майбутніх вчителів системності знань про ЗСЖ, мобільності їх практичного використання.

Використання високої мобільності знань пов'язане з включенням студентів у різні педагогічні ситуації, що потребують постійного використання одержаних на лекційно-методичних заняттях знань про ЗСЖ. Більш високий, порівняно з контрольною групою, рівень міцності збереження вмінь щодо ЗСЖ, їх творче використання, студенти відносять до постійного використання органічного зв'язку, обов'язкових і самостійних занять з фізичної культури, що сприяло самостійному мисленню майбутніх учителів, їх постійному самовдосконаленню. В репродуктивних вміннях студентів обох груп достовірної різниці не виявлено.

Таблиця 2

Ставлення майбутніх вчителів до ЗСЖ (%)

Показники ставлення до ЗСЖ	Експериментальна група	Контрольна група
	1 курс	3 курс	5курс	1 курс	3 курс	5 курс
Впевнений в необхідності ЗСЖ	61,3 %	87 %	93,5 %	60 %	66,7 %	63,3 %
ЗСЖ швидше потрібен, ніж не потрібен	19,3 %	6,4 %	3,2 %	20 %	16,7 %	13,3 %
Не знаю, чи потрібен ЗСЖ	6,4 %	3,2 %	3,2 %	6,6 %	6,6 %	3,2 %
ЗСЖ швидше не потрібен, ніж потрібен	6,4 %	3,2 %	-	6,6 %	6,6 %	10 %
ЗСЖ не потрібний зовсім	6,4 %	-	-	6,6 %	3,3 %	10 %

Ступінь сформованості ЗСЖ багато в чому залежить від мотивації і ставлення студентів до його елементів. Таблиця 2 показує динаміку ставлення майбутніх учителів до здорового способу життя в процесі дослідно-експериментальної роботи.

Узагальнюючи сказане вище відзначимо: позитивне ставлення до ЗСЖ у студентів експериментальної групи за період дослідно-експериментальної роботи значно підвищилося і до випускного курсу досягло 93,5%. Практично в ній не залишилось студентів з негативним та індиферентним ставленням до ЗСЖ. Це пояснюється тим, що у них в процесі педагогічного експерименту пройшла верифікація життєвих цінностей і цінностей ЗСЖ. У студентів контрольної групи показники практично не змінились. Це пояснюється тим, що в них не пройшла трансформація зовнішніх чинників у внутрішні, що відображають зміну мотивації та інтеріоризації ціннісних установок на ЗСЖ.

Таким чином, педагогічний експеримент показав високу ефективність запропонованої методики формування потреби в здоровому способі життя майбутніх учителів у процесі фізичного виховання, що підтверджує правильність нашої гіпотези.

Висновки

1. Аналіз науково-методичної літератури i узагальнення передового практичного досвіду дозволив констатувати: в комплексі завдань, що стоять перед системою освіти і потребують підвищення якісного рівня підготовки педагогічних кадрів, особливе соціальне, педагогічне і психологічне значення відіграє проблема формування потреби в здоровому способі життя у майбутніх вчителів.

Вирішення цієї педагогічної проблеми можливе шляхом експериментального вивчення методології фізичного виховання студентів, посилення освітньої та естетичної спрямованості, наповнення змісту занять соціально-гуманітарним змістом, використання в їх організації численних засобів, облік індивідуальних особливостей і фізкультурних інтересів студентів буде сприяти формуванню потреби в ЗСЖ.

Вирішення розглянутих завдань щодо формування потреби в ЗСЖ студентів потребує розробки і реалізації нової стратегії фізкультурного виховання. Перш за все, впровадження в практику навчального процесу таких напрямів:

- відповідність змісту фізичної підготовки індивідуальному стану студентів;

- гармонізації та оптимізації фізичних тренувань;

- вільного вибору форм фізкультурно-спортивної діяльності відповідно до особистої схильності кожного студента.

2. Результати констатувального експерименту показали, що питанням формування здорового способу життя у майбутніх учителів у ВНЗ уваги практично не приділяється і, як наслідок цього, лише один студент з десяти опитаних регулярно включає його основні елементи в своє повсякденне життя; в ієрархії цінностей для подальшої професійної діяльності у майбутніх учителів ЗСЖ займає одне з останніх місць, у них спостерігається висока захворюваність, зниження рівня здоров'я.

Навчально-виховний процес у ВНЗ стосовно формування ЗСЖ у майбутніх учителів не має певної системи і наукового обґрунтування. Заходи, спрямовані на його формування, носять спонтанний, епізодичний, ситуативний характер. Обов'язкові навчальні заняття з фізичного виховання не орієнтують студентів на самовизначення в ЗСЖ, цілі занять часто не усвідомлюються студентами, мотивація на регулярні фізкультурно-оздоровчі заходи практично відсутня. В освітньо-виховній роботі питання взаємозв'язку ЗСЖ з подальшою професійно-педагогічною діяльністю не розглядаються і не вирішуються. У двох третин опитаних студентів виявлено практично повну відсутність системи теоретичних знань і практичних вмінь в галузі ЗСЖ. Зміст позаурочної фізкультурно-спортивної діяльності майбутніх учителів не відповідає колективним і індивідуальним інтересам і запитам студентів, не враховуються їхні соціально-психологічні і типологічні особливості.

Участь студентів у багатьох спортивно-масових вузівських заходах носить, нерідко, примусовий характер, що також не сприяє підвищенню мотивації в майбутніх учителів до культури фізичної.

3. У процесі дослідження були розкриті суть, структура і зміст ЗСЖ, виявлені його основні компоненти.

Найбільш ефективне функціонування ЗСЖ як цілісної системи визначено в структурному взаємозв'язку його основних компонентів: цільового, змістово-операційного, мотиваційно-ціннісного, програмно-орієнтованого, емоційно-вольового, діяльнісного і оцінного. На різних етапах процесу формування потреби в ЗСЖ ці компоненти мають різний ступінь прояву. На першому етапі формування потреби в ЗСЖ провідним виступає мотиваційно-ціннісний, на другому етапі - програмно -орієнтований, на третьому етапі - оцінний компонент. Визначено, що процес формування потреби в ЗСЖ у майбутніх учителів можливий лише за наявності та взаємодії всіх вище вказаних структурних компонентів. Зміна одного з них веде до зміни його цілісного образу.

Реальне вивчення навчально-виховного процесу дозволило виявити в життєдіяльності майбутніх учителів основні складові ЗСЖ. До них належать: культура навчальної праці з елементами її наукової організації; організація режиму харчування, сну, перебування на свіжому повітрі, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, організація індивідуального доцільного режиму рухової активності; змістовне дозвілля, що має розвиваючий вплив на особистість; подолання згубних звичок (алкоголь, куріння, токсикоманія та ін.), культура сексуальної поведінки; культура міжособистіс-ного спілкування і поведінки в колективі; культура самоуправління і самоорганізації. Всі вище вказані елементи ЗСЖ проектуються на особистість студента, його життєві, плани, цілі, запити, поведінку.

4. У результаті аналізу трьох етапів у формуванні потреби в здоровому способі життя встановлено, що в процесі розробки програм з цільовою установкою на формування потреби в ЗСЖ на базі використання засобів фізичної культури необхідно дотримуватись таких основних педагогічних умов:

- формування особистісного смислу занять на основі розвитку практичних вмінь на базі теоретичних знань, культурного середовища, матеріальних можливостей;

- орієнтації на норми, цінності, зміст ЗСЖ, що регулюють життєдіяльність майбутніх учителів;

- комплексний підхід до фізичного виховання з єдністю теоретичного і практичного компонентів, включаючи проблему паралельного формування знань і вмінь самостійно займатися фізичними вправами.

5. На основі даних умов і комплексного критерію рівнів сформованості ЗСЖ у процесі дослідно-експериментальної роботи була розроблена комплексна програма педагогічних впливів і взаємовпливів студентів на ЗСЖ. ЇЇ характерні риси - це вплив на мотиваційно-ціннісну, емоційно-вольову сфери життєдіяльності майбутніх учителів, перетворення студента з об'єкту в активний суб'єкт діяльності; професійна спрямованість, що визначає взаємозв'язок ЗСЖ і вчительської діяльності; створення єдиної системи формування ЗСЖ в логічному зв'язку навчального процесу і позанавчальної діяльності.

Аналізуючи одержані дані, можна стверджувати, що процес формування ЗСЖ у дослідно-експериментальній групі носив яскраво виражену професійно-педагогічну спрямованість. Її показники до кінця експерименту зросли у понад 4 рази - з 19,3 % до 83,9 %; майже в 4 рази - з 19,3 % до 80,6 % - зросла спрямованість майбутніх учителів у формуванні ЗСЖ серед свого найближчого оточення. Це вказує на те, що в процесі спеціально організованих педагогічних впливів у студентів формувались професійно-значущі якості, спрямовані на передачу одержаних знань і вмінь на своє найближче (сім'я, родичі) і соціальне оточення (друзі, одногрупники), що є важливим для подальшої роботи в школі. В контрольній групі результати виявились менш значними: цінності ЗСЖ у 53,3 % майбутніх учителів були спрямовані тільки на себе, а 16,7 % студентів навіть до випускного курсу так і не визначились в ній.

Перевірка комплексної програми в дослідно-експериментальній роботі дозволила виявити її надійність і прогностичну цінність, що виразилось в позитивній динаміці змістово-операційного (розширення теоретичних знань і практичних вмінь по ЗСЖ), мотиваційно-ціннісного (підвищення переконаності в потребі ЗСЖ), програмно-орієнтованого (опанування навичками із самостійного складання індивідуальної програм ЗСЖ), діяльнісного і оцінного компонентів (успішне досягнення наміченої мети з додаванням необхідних зусиль особистості і реальної самооцінки результатів своєї діяльності).

Подальші дослідження цієї проблеми можуть бути пов'язані із розробкою питань формування загальнокультурного рівня вчителя і його подальшого професійного самовдосконалення в питаннях ЗСЖ в післявузівському періоді життєдіяльності.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Дудорова Л.Ю. Взаємозв'язок між показниками фізичної підготовленості і функціональним станом серцево-судинної системи як критерій оцінки стану здоров'я студентської молоді /Л.Ю. Дудорова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць за ред. Єрмакова С.С. Харків: ХДАДМ (ХХПІ); 2005. №5. С. 11-16.

2. Дудорова Л.Ю. Формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів на здоровий спосіб життя / Л.Ю. Дудорова// Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. 2005. №2. С. 39-42. (Серія «Педагогіка»).

3. Дудорова Л.Ю. Фізична підготовленість майбутніх учителів як показник способу життя і рівня здоров'я / Л.Ю. Дудорова // Наука і сучасність: зб. наук. праць Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. Т. 47. С. 64-71.

4. Дудорова Л.Ю. Соціально-педагогічні аспекти організації здорового способу життя студентської молоді / Л.Ю. Дудорова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. праць за ред. Єрмакова С.С. Харків: ХДАДМ (ХХІІІ), 2005. №8. С. 24-30.

5. Дудорова Л.Ю. Організаційно-педагогічні умови формування здорового способу життя студентів в процесі фізичного виховання / Л.Ю. Дудорова // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2005 - Вип. 15. С. 132-134. (Серія «Педагогіка і психологія»).

6. Дудорова Л.Ю. Професійно-прикладні основи формування здорового способу життя майбутніх вчителів / Л.Ю. Дудорова // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вінниця, 2007 - Вип. 20. С. 193-195. (Серія «Педагогіка і психологія»).