Методика вивчення творів української літератури в 10–11 класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

УДК 373.5.016:821.161.2.09

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Спеціальність 13.00.02 - Теорія і методика навчання (українська література)

Методика вивчення творів української літератури в 10 - 11 класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи

Білоус Наталя Валентинівна

Київ - 2009

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Ситченко Анатолій Люціанович, Миколаївський державний університет імені В. О. Сухомлинського, завідувач кафедри теорії літератури і методики її викладання;кандидат педагогічних наук, доцент Лісовський Антон Михайлович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри дидактичної лінгвістики та літературознавства.

Захист відбудеться «24» червня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в Державній науково-педагогічній бібліотеці України ім. В. О. Сухомлинського (за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано «22» травня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Вивчення української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи є частиною дидактичної проблеми міжпредметних зв'язків.

На сучасному етапі розвитку літературної освіти здобуття учнями інтегрованих знань стало одним з основних завдань школи.

Державний стандарт базової і повної середньої освіти визначає основні завдання вивчення літератури в школі:

- розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва;

- формування читацької та мовленнєвої культури, творчих здібностей, культури полеміки, критичного мислення, самостійного аналізу та оцінювання прочитаного;

- виховання гуманістичного світогляду, духовного світу людини, її моральних і естетичних цінностей, особистісних рис громадянина України, який сприймає і поділяє національні й загальнолюдські цінності, відчуває свою приналежність до європейської спільноти .

Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі спрямовує вчителів на виховання школяра як громадянина України, національно свідомої особистості. Саме тому організація, зміст, форми й методи навчання та виховання школярів у загальноосвітній школі мають будуватися з урахуванням тисячолітньої історії, споконвічних культурно-історичних традицій народу на основі національної культури, збагаченої кращими досягненнями загальнолюдських цінностей.

Сутністю вивчення художніх творів на тлі історичних подій є розуміння учнями ідейного змісту, проблематики художнього твору, уміння зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою, аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі, розрізняти правду історичну і правду художню. Вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи знаходить своє вираження у міжпредметних зв'язках літератури й історії. Щоб глибше осмислити характерні тенденції літературного життя на певному етапі історії, потрібно розглядати їх у контексті суспільно-політичного і загальнокультурного процесу, виокремлюючи те найважливіше, що засвідчувало новаторські пошуки письменників (П. Хропко).

У художніх творах відображено найтиповіші риси епохи, найважливіші події й характерні факти. Водночас письменник, майстерно володіючи словом і художніми засобами, має більші можливості довести до розуму та серця образ певного історичного діяча та період, у який діяли герої. Учні не лише запам'ятовують історичні факти, а й виявляють до них відповідне емоційне ставлення. Усе це полегшує осмислення причинності й зумовленості історичних подій.

Ідея міжпредметних зв'язків цікавила педагогів, починаючи з Я. Коменського, Дж. Локка, Й. Песталоцці, К. Ушинського. Навчальні функції, виховна спрямованість і проблема використання міжпредметних зв'язків досліджувалися також у працях Ш. Ганеліна, І. Звєрєва, Д. Кирюшкіна, П. Кулагіна, Н. Лошкарьової, В. Максимової, Є. Мінченкова, С. Пультера, А. Усової, В. Федорової.

Важливими в розробці проблеми взаємозв'язків різних навчальних предметів у процесі формування знань є погляди психологів Б. Ананьєва, І. Беха, Д. Богоявленського, Л. Божович, П. Гальперіна, В. Давидова, І. Кона, Г. Костюка, В. Крутецького, Н. Менчинської, Ю. Самаріна, І. Синиці.

Ідеї міжпредметних зв'язків розвивали вчені-методисти О. Бандура, Г. Бєлєнький, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, Н. Волошина, А. Градовський, С. Жила, Л. Мірошниченко, Н. Назарова, К. Нартов, В. Неділько, Є. Пасічник та інші.

Теоретичний аналіз проблеми міжпредметних зв'язків літератури й історії засвідчив, що більшість науковців вважають взаємозв'язане вивчення літератури й історії важливим шляхом підвищення ефективності вивчення української літератури в загальноосвітніх навчальних закладах. Однак ціла низка аспектів цієї проблеми ще недостатньо опрацьована. Немає спеціальних досліджень, присвячених питанням вивчення української літератури на тлі подій та явищ історичної епохи. Адже, як зауважує В. Неділько, одним з важливих принципів літературознавства є історизм, тобто необхідність розгляду будь-якого літературного явища чи факту, по-перше, у зв'язку з суспільно-історичними обставинами і в контексті літературного процесу того часу, коли вони виникли; по-друге, залежно від того, наскільки повно, правильно і переконливо висвітлено певну подію стосовно тієї історичної епохи, коли вона відбувалась; і, нарешті, по-третє, й сам літературний факт чи явище і події, відображені в художньому творі, мають дістати вичерпну й обґрунтовану оцінку з позицій сучасності.

Розв'язання цієї проблеми сприятиме формуванню національної свідомості, патріотизму старшокласників, адже вивчення української літератури на тлі історичних подій є могутнім виховним засобом, що стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості школярів. За допомогою художнього твору вчитель привертає увагу учнів до визначальних, не другорядних фактів, тим самим посилюючи інтерес до тієї чи іншої події.

Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження «Методика вивчення творів української літератури в 10 - 11 класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи» зумовлений соціальною значущістю і недостатньою розробленістю проблеми вивчення української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи в теоретичному і практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематичним планом наукової роботи лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України «Науково-методичне забезпечення вивчення української і зарубіжної літератур у 12-річній середній загальноосвітній школі» (реєстр. № 0103U000400).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику вивчення творів української літератури в 10 - 11 класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати сучасний стан проблеми в психологічній, педагогічній, літературознавчій та методичній літературі.

2. Здійснити теоретичний аналіз навчальних програм, підручників і посібників з української літератури та історії в аспекті досліджуваної проблеми.

3. Визначити оптимальні методи, прийоми, форми і засоби використання історичного матеріалу на уроках української літератури.

4. Експериментально перевірити ефективність запропонованої методики.

Об'єкт дослідження - навчальний процес на уроках української літератури в 10 - 11 класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - методика вивчення української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи в старших класах загальноосвітньої школи.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є вчення про зв'язок явищ і процесів у природі й суспільстві; психолого-педагогічні праці про важливість залучення міжпредметних зв'язків та особливості навчальної діяльності старшокласників; методичні дослідження про шляхи вивчення української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи.

Для розв'язання окреслених завдань використовувалися такі методи дослідження:

а) теоретичні - аналіз педагогічної, психологічної, літературознавчої літератури для вивчення стану теоретичної розробки проблеми; методичних праць для з'ясування найефективніших шляхів вивчення цієї теми; теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз навчальних програм, шкільних підручників з метою вивчення стану проблеми на сучасному етапі літературної освіти.

б) емпіричні - педагогічний (констатувальний, формувальний) експеримент, спостереження та аналіз уроків, бесіди з учителями та учнями, анкетування словесників, аналіз стенограм уроків, усних і письмових робіт старшокласників з метою виявлення стану досліджуваної проблеми у практиці сучасної школи і визначення рівня знань і сформованості вмінь учнів аналізувати художні твори на тлі історичної епохи; кількісний і якісний аналіз результатів зрізових робіт та експериментального навчання для з'ясування ефективності розробленої методики та її впровадження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальне навчання проводилось на базі загальноосвітніх шкіл І -ІІІ ступенів №22, №15, №32 м. Вінниці, сіл Стрижавки, Агрономічного Вінницької області, Чорноострівського навчально-виховного комплексу Хмельницької області, Кам'янець-Подільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Хмельницької області, Хмельницької гімназії № 1 імені Володимира Красицького, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. В. Г. Короленка м. Житомира № 6, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 19 м. Житомира.

У дослідно-експериментальному навчанні брали участь 467 учнів 10 - 11 класів.

Організація та етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося в три етапи протягом 2002 - 2008 років.

На першому етапі (2002-2003) визначалися об'єкт, предмет, мета, завдання дослідження; здійснювалося вивчення психологічних, педагогічних, літературознавчих, методичних праць з досліджуваної проблеми; аналізувалися навчальні програми, шкільні підручники з української літератури та історії, методичні посібники і рекомендації щодо вивчення літератури у взаємозв'язках з історією.

На другому етапі (2004-2007) проводився констатувальний зріз, аналізувалися його результати; розроблялася методика експериментального навчання, здійснювався формувальний експеримент та перевірялася ефективність запропонованої методики вивчення української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи.

На третьому етапі (2007-2008) проводилася перевірка методичних висновків, одержаних у процесі експериментального навчання, оцінювалась ефективність пропонованої методики, оформлялися результати роботи.

Наукова новизна здобутих результатів полягає у тому, що:

- уперше розроблено й експериментально перевірено методику вивчення творів української літератури в 10-11 класах загальноосвітньої школи на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи;

- визначено та обґрунтовано теоретико-методичні засади реалізації міжпредметних зв'язків літератури й історії;

- відібрано оптимальні методи, прийоми, види і форми навчальної діяльності у процесі вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи та визначено критерії ефективності їх використання в навчальному процесі;

- подальшого розвитку набула проблема формування вмінь аналізувати художні твори на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи;

- удосконалено методику роботи над розумінням ідейного змісту художнього твору, проблематики, взаємодії художньої та історичної правди.

Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на посилення ефективності навчального процесу і вдосконалення літературної освіти старшокласників, забезпечення активної навчальної діяльності учнів на основі формування в них умінь і навичок аналізу художніх творів на тлі історичних подій, самостійної роботи з критичними матеріалами, історичними документами, наукового аналітичного мислення; у впровадженні в роботу вчителя-словесника науково обґрунтованої й експериментально перевіреної методики вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи. Запропонована методика, яка сприяє свідомому засвоєнню учнями творів української літератури у взаємозв'язках з історією, може бути впроваджена в навчально-виховний процес, використана для вдосконалення програм і підручників.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом участі у всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Михайло Коцюбинський - митець, педагог і громадянин» (Вінниця, 2004); «Компетентісно зорієнтована освіта майбутнього вчителя-словесника» (Миколаїв, 2007); звітних наукових конференціях Інституту педагогіки АПН України: «Зміст і технології шкільної освіти» (Київ, 2005-2007). Наукові результати знайшли відображення у статтях, надрукованих у науково-методичних журналах і збірниках.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 7 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи 191 сторінка, 170 - основного тексту. Бібліографія включає 235 найменувань і подана на 20 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, розкриті наукова новизна, практичне значення здобутих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів експериментально-дослідного навчання.

У першому розділі - «Наукові засади реалізації міжпредметних зв'язків літератури й історії в 10 - 11 класах загальноосвітньої школи» - подано аналіз проблеми міжпредметних зв'язків у педагогічній і літературознавчій науках, розкрито психологічні підходи до вивчення старшокласниками художньої літератури на міжпредметній основі. Розглядається також місце досліджуваної проблеми у методиці літератури, аналізуються програми, підручники з огляду на реалізацію взаємозв'язаного вивчення літератури й історії в шкільній практиці.

Відомі педагоги минулого звертали увагу на негативні наслідки ізольованого існування в школі суміжних предметів. Уже Я. Коменський уявляв собі процес навчання як єдиний шлях пізнання, поступового розвитку різноманітних знань з одного спільного кореня. Міжпредметні зв'язки, стверджував він, являють собою необхідну умову цілісності і системності знань. Для систематизації необхідно, щоб знання викладались у послідовному й нерозривному зв'язку. Учений-педагог Й. Песталоцці у своїх дослідженнях розкрив ідеї розвивального навчання і різноманітність взаємозв'язків навчальних предметів. На його думку, під час навчального процесу існує велика небезпека відриву одного предмета від іншого.

Філософ Дж. Локк вважав, що зв'язки між явищами сприяють утворенню суджень. На думку відомого філософа, основне завдання освіти полягає не в тому, щоб дати учням знання однієї з наук, а в тому, щоб сприяти такому розвитку і передумовам їх розуму, які сформували здібності оволодіти знаннями будь-якої науки. Установлення і засвоєння учнями зв'язків між окремими елементами знань і умінь із різних навчальних предметів допоможе формуванню системності знань і динамічності мислення.

У класичній педагогіці найповніше обґрунтування сутності міжпредметних зв'язків подав К. Ушинський. Учений, досліджуючи природу асоціацій, виводить на їх основі різні види зв'язків: за подібністю і відмінністю, часом, місцем, ступенем, числом. Крім того, на думку К.Ушинського, пам'ять людини не може засвоїти одиничних, від усього відірваних уявлень.

Погляди К. Ушинського вплинули і на методичну розробку теорії міжпредметних зв'язків, якою займались відомі педагоги, (В. Стоюнін, Н. Бунаков, В. Водовозов). Зокрема, В. Стоюнін, досліджуючи взаємозв'язки російської літератури та історії, доводив, що історичне вивчення художньої літератури можна починати тільки тоді, коли учні зрозуміють, як життя зі своєю дійсністю відображається в літературі

Н. Бунаков аналізував методичні шляхи і прийоми, за допомогою яких порівняно швидко досягалося б міцне оволодіння учнями певної суми знань і одночасно розвивалося б мислення. Він обґрунтовано доводить, що будь-яке уявлення формується під впливом зв'язку з іншим. Такий зв'язок може бути як зовнішнім, так і внутрішнім.

На особливу увагу заслуговують погляди М. Скаткіна, який стверджував, що предметна структура навчального плану приховує небезпеку того, що ціле закриється його окремими частинами. Щоб уникнути цієї небезпеки, необхідно у змісті навчання забезпечити синтез, інтеграцію, об'єднання частин у ціле. Усе це можна реалізувати за допомогою міжпредметних зв'язків, об'єднання навчального матеріалу навколо ключових ідей науки.

Наукові праці багатьох відомих педагогів свідчать про те, що проблема міжпредметних зв'язків була актуальною ще у минулі століття. Вона виникла в період становлення дидактики як науки. Учені обґрунтували необхідність здійснення взаємозв'язків різних предметів у процесі навчання. Особливо важлива роль міжпредметних зв'язків полягає в тому, що вони дають можливість сформувати цілісну картину про сутність того чи іншого явища.

Проблема використання міжпредметних зв'язків, їх навчальні функції та виховна спрямованість досліджувалися також у працях Ш. Ганеліна, П. Кулагіна, І. Звєрєва, В. Максимової, Є. Мінченкова, С. Пультера, П. Бєлєнького, Н. Лошкарьової, А. Усової, В. Федорової, Д. Кирюшкіна.

Автори багатьох досліджень використовували різні підходи щодо класифікації міжпредметних зв'язків. Дослідники намагалися подати науково обґрунтовану характеристику їх типам і видам, знайти більш узагальнені, оптимальні та універсальні критерії їх виділення. Хоч значний досвід встановлення зв'язків між суміжними предметами у педагогіці існує, та все ж питання про шляхи і форми реалізації міжпредметних зв'язків, їх структуру залишається одним із актуальних питань сьогодення.

Дослідники вказують також на важливість використання міжпредметних зв'язків під час вирішення завдань проблемного характеру (І. Звєрєв, А. Матюшкін, М. Махмутов, В. Маткін). Методика міжпредметних зв'язків, яка застосовується під час проблемного навчання, сприяє активізації розумової діяльності учнів, формуванню самостійності мислення.

Для нашого дослідження цінними є висновки літературознавчої науки щодо вивчення української літератури у взаємозв'язках з історією. Адже вивчення літератури передбачає висвітлення понять художнього твору та його аналізу, літературного твору і тексту, складників змісту і форми єдності думки й почуття, урахування специфіки мистецтва слова та вивчення його в школі, визначення основних методів і шляхів цієї роботи (А. Ситченко). Вивчаючи літературу, учені не можуть обійтися без знання історії народу, його культурної спадщини.

На важливості вивчення художньої літератури у взаємозв'язках з історією наголошують відомі літературознавці О. Галич, М. Наєнко, М. Ільницький.

Проблема взаємозв'язків шкільних гуманітарних предметів є однією з актуальних проблем у сучасній дидактиці. Учений-методист Н. Волошина зазначає, що сьогодні великого значення набуває проблема міжпредметних зв'язків - між викладанням літератури та інших предметів гуманітарного циклу. Найповнішим комплексним дослідженням з проблеми міжпредметних зв'язків під час вивчення літератури є праця О. Бандури «Міжпредметні зв'язки в процесі вивчення української літератури».

На сучасному етапі розвитку методики викладання української літератури автори багатьох статей та дисертацій досліджують проблему взаємозв'язаного вивчення української літератури та інших предметів гуманітарного циклу: українська література - зарубіжна література (А. Градовський, Л. Бондаренко, Ж. Клименко, В. Снєгірьова), українська література - українська мова (Г. Грибан), література - образотворче мистецтво (С. Жила), українська література - народознавство (Ж. Свірська).

Для нашого дослідження важливе значення мають висновки психологів про використання міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі. Розробка теорії міжпредметних зв'язків базується на вченні І. Сєченова та І. Павлова про закономірності вищої нервової діяльності. Дослідники вбачали основу розумової діяльності саме в різноманітності утворюваних зв'язків.

Значним внеском у розробку проблеми взаємозв'язків різних навчальних предметів у процесі формування знань є праці таких психологів, як Б. Ананьєв, І. Бех, Д. Богоявленський, Л. Божович, П. Гальперін, В. Давидов, О. Кабанова-Меллер, І. Кон, Г. Костюк, В. Крутецький, Н. Менчинська, Н. Лейтес, Ю. Самарін, І. Синиця. Учені вказали на системний характер різних рівнів розумової діяльності, що призводить до утворення міжсистемних асоціацій.

У дисертаційній роботі спираємося на психологічні дослідження з проблеми розвитку мислення старшокласників на уроках літератури (О. Богданова, О. Никифорова, Л. Рожина, Г. Петрова). Адже навчання в старших класах загальноосвітньої школи висуває досить складні вимоги до мислення учнів. Воно змінює ставлення до загального і конкретного, змушує школярів виділяти істотне і відображати внутрішні зв'язки не тільки в предметному, але й в абстрактному змісті.

З метою вивчення методичного забезпечення досліджуваної проблеми здійснено аналіз програм і підручників з української літератури й історії. Автори програм і підручників частково заклали вимоги до розгляду художніх творів на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи, але без певної системи.

У другому розділі - «Вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи» - обґрунтовано системний підхід до розроблення пропонованої методики і представлено організаційно-методичні засади її впровадження, описано організацію і хід експериментального навчання, проаналізовано й узагальнено результати формувального експерименту.

Розробка методики вивчення творів української літератури на тлі історичних подій і явищ відповідної епохи обумовила необхідність визначення на кожному етапі літературної освіти школярів основних завдань, які сприяли б вихованню в них загальнолюдських ціннісних орієнтацій, моральних якостей громадянина, емоційного зв'язку зі спадщиною минулих поколінь.

Під час підготовки до проведення констатувального зрізу було визначено його мету і завдання, вікові групи учнів, школи, де мало проводитися дослідження, обрані методи дослідження, розроблені анкети. У процесі дослідно-експериментальної роботи багаторазово перевірялися і коректувалися форми і зміст занять, які знайомили учнів з міжпредметними зв'язками.

Для проведення констатувального зрізу обрано школи, у яких працювали вчителі різних кваліфікаційних категорій, що забезпечувало об'єктивність експерименту й давало змогу зробити правильні висновки та узагальнити здобуті результати.

З метою виявлення ставлення до порушеної в дисертаційному дослідженні проблеми проведено індивідуальні бесіди та анкетування вчителів шкіл Вінницької, Житомирської та Хмельницької областей - всього 76 чоловік. Педагогічний стаж учителів літератури, охоплених експериментальною роботою, становив 10-20 років. Під час проведення індивідуальних бесід з учителями ставилася мета: визначити, чи вважають вони, що проблема вивчення творів української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи є актуальною і потребує детального розроблення в методичній літературі та особливої уваги у практиці роботи школи.

70,6% учителів дали ствердну відповідь. Вони вважають, що проблема взаємозв'язаного вивчення літератури й історії є дуже важливою, оскільки література є дзеркалом історії. На думку вчителів, вивчення художніх творів на тлі історичних подій та явищ сприяє глибокому і свідомому засвоєнню матеріалу учнями та формуванню у них відповідних оцінних умінь, а саме: оцінювати авторську позицію, давати характеристику образам-персонажам художнього твору; усвідомлювати історичні поняття та уявлення; мотивувати й обґрунтовувати оцінку твору з позицій сучасності; зіставляти історичні факти з тим, що відображено у творі, оцінювати їх та висловлювати власні погляди. Поєднання літератури й історії комплексно формує уявлення старшокласників про літературний процес та історичний розвиток суспільства.

Учителі переконані, що ця проблема є недостатньо розробленою в методичній літературі, а тому їй не приділяється належної уваги у шкільній практиці.

20,4% учителів вважають, що досліджувана проблема не є актуальною, а тому вона не потребує детального розгляду в методичній літературі.

Проводилося опитування також і серед учнів 10-11 класів. Зокрема з'ясовувалося, які історичні події описують у своїх творах українські письменники; чи є українська література невід'ємною частиною історичного розвитку суспільства.

Відповідаючи на перше запитання, понад 44% учнів назвали голодомор 1932-33 років; 18% указали Велику Вітчизняну війну 1941-45 років; 25% назвали сталінські репресії; 13% старшокласників не змогли дати відповідь на поставлене запитання. На друге запитання «так» відповіли 44% учнів, «ні» - 24% і 32% школярів не змогли дати відповідь.

Отже, менше половини опитаних старшокласників вважають літературу органічною складовою історичного розвитку суспільства.

Таким чином, проведене анкетування дає підстави стверджувати, що у школі вчителі не приділяють достатньої уваги проблемі вивчення художніх творів на тлі історичних подій та явищ відповідної епохи, унаслідок чого старшокласникам важко аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі; зіставляти літературний твір з відповідною історичною епохою; розуміти авторську оцінку героїв, описуваних подій, висловлювати власне ставлення до сприйнятого.

Результати анкетування вчителів та учнів, а також відвідані заняття словесників засвідчують, що у взаємозв'язках літератури з історією опрацьовується переважно матеріал, представлений таким чином у методичних посібниках і публікаціях.

Питання реалізації взаємозв'язаного вивчення літератури й історії ще не стало предметом постійної уваги і методичних об'єднань учителів.

Такий підхід до вивчення української літератури зумовлює відрив та ізолювання її від історичного розвитку суспільства, втрату можливості виховувати національно свідому, духовно багату особистість.

Методика вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи розроблялася із урахуванням:

- розвитку пізнавальних процесів, вікових особливостей учнів старших класів, що характеризуються інтенсивним інтелектуальним дозріванням, у якому провідна роль належить розвитку мислення, тобто здатності обґрунтовувати свої судження, доводити істинність висновків, робити узагальнення (за В. Крутецьким);

- необхідності використання міжпредметних зв'язків літератури й історії, що забезпечують комплексне використання знань і вмінь у процесі пізнавальної діяльності учнів (за О. Бандурою).

Для наукового обґрунтування формувального експерименту розв'язувалися такі завдання:

1) визначалася його мета;

2) з'ясовувалося, на уроках яких типів можливе використання міжпредметних зв'язків під час вивчення художніх творів у 10-11 класах;

3) встановлювалося, які методи і прийоми є оптимальними на цих заняттях;

4) визначалося, на яких етапах уроку з української літератури можливе використання історичного матеріалу;

5) з'ясовувалося, які прийоми аналізу художнього твору переважають під час дослідного навчання.

Мета формувального експерименту полягала в тому, щоб визначити умови, за яких взаємозв'язане вивчення літератури й історії сприяє формуванню вмінь учнів, необхідних для глибокого сприймання художніх творів у контексті історичного розвитку суспільства.

Вивчення художніх творів на тлі історичних подій та явищ може відбуватися на уроках літератури різних типів: вивчення нового матеріалу, удосконалення вмінь і навичок, узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок, комбінованих уроках.

Під час взаємозв'язаного вивчення української літератури й історії використовувалися різні методи навчання: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, дослідницький. Під час вивчення творів української літератури в експериментальних класах використовували також інтерактивні методи навчання, які враховують суб'єктний досвід учня-читача та процеси розумових операцій. Інтерактивне навчання -- це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету -- створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність (О. Пометун, Л. Пироженко). Наприклад, у процесі вивчення роману І. Багряного «Тигролови» використовували такі інтерактивні методи: рольову гру «Інтерв'ю письменника» і ділову гру «Акваріум», що дало змогу старшокласникам краще зрозуміти не тільки історичний контекст, а й сьогоднішню соціальну і політичну ситуації.

Уроки, на яких мала місце інтерактивна діяльність, дали змогу висвітлити тему ґрунтовніше, використати нові резерви педагогічного впливу на старшокласників.

Під час експериментально-дослідного навчання найчастіше зверталися до таких прийомів, як порівняння, аналіз, розв'язування проблемних завдань, побудова системи запитань, бесіда за прочитаним.

Вивчення художнього твору в старших класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи можливе на таких етапах уроку:

- під час актуалізації опорних знань учнів;

- у процесі вивчення нового матеріалу;

- під час закріплення вивченого;

- у ході підбиття підсумків.

Уроки під час експериментально-дослідного навчання часто проводилися у формі семінарських занять, бінарних уроків з учителем історії, який знайомив старшокласників з історичним тлом виучуваного художнього твору, лекцій з елементами бесіди, що відкривало широкі можливості для підготовки старшокласників до сприймання складного матеріалу.

Серед прийомів аналізу художнього твору пріоритетними були ті, що ґрунтувалися на принципі зіставлення художніх творів з історичними подіями. історичний літературний твір аналіз

В основу критеріїв ефективності пропонованої методики вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи покладено формування таких умінь старшокласників:

1) зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою;

2) аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі;

3) розрізняти правду історичну і правду художню.

У дослідженні наводяться приклади уроків української літератури в 10 - 11 класах загальноосвітньої школи, на яких розглядалися художні твори, що найбільш повно, правильно і переконливо висвітлюють певні події відповідної історичної епохи, розкривається лабораторія підготовки вчителя до взаємозв'язаного вивчення літератури й історії («Українська драматургія і театр другої половини XIX - початку XX століття», «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, «Бояриня» Лесі Українки, новела Василя Стефаника «Камінний хрест», роман Уласа Самчука «Марія», «Жовтий князь Василя Барки» та ін.).

У процесі формувального експерименту було з'ясовано, що вивчення української літератури на тлі історичних подій дає змогу:

- активізувати мислення й увагу учнів, виробляти вміння аналізувати і синтезувати, робити власні висновки;

- збільшувати коло порушених проблем;

- сприяти глибшому засвоєнню художнього твору із залученням історичного матеріалу, розуміння його змісту та авторської позиції;

- формувати в учнів уміння аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі.

Підсумки експериментально-дослідного навчання підбивалися на основі аналізу результатів:

- анкетування та інтерв'ювання вчителів;

- письмових відповідей і творчих робіт старшокласників.

Учителі відповідали на запитання анкети:

1. Чи підвищує запропонована методика інтерес учнів до вивчення літератури (наведіть приклади)?

2. Чи сприяє вона поглибленню літературних знань і розвитку навчальних умінь (якщо так, то яких саме)?

3. Назвіть найбільш ефективні види робіт, які були проведені під час формувального експерименту.

Відповідаючи на перше запитання, словесники були майже одностайними: старшокласникам подобається вивчати художні твори на тлі історичних подій. Взаємозв'язане вивчення літератури й історії спонукає учнів до роздумів, активізує їхню увагу. Учителі зазначали також, що в експериментальних класах зросла кількість цікавих, неоднозначних відповідей, які виявляють уміння школярів аналізувати художні твори на тлі відповідної історичної епохи, порівнювати образи-персонажі з історичними діячами, узагальнювати, аргументувати свої думки.

У відповідях на друге запитання анкети педагоги констатували, що пропонована методика забезпечує розвиток міжпредметних і спеціальних умінь та підвищує рівень таких загальнонавчальних умінь, як аналіз фактів і явищ, порівняння предметів, узагальнення вивченого. Дослідне навчання сприяло глибокому усвідомленню учнями художнього твору та правильному визначенню його основної ідеї.

Відповідаючи на третє запитання, учителі називали такі види робіт:

· постановка проблемних запитань на міжпредметній основі;

· порівняння художніх образів із реальними історичними діячами;

· підготовка екскурсу в минуле.

Контрольні запитання для учнів добиралися таким чином, щоб з'ясувати рівні умінь старшокласників зіставляти літературний твір з відповідною історичною епохою, аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі, розрізняти правду історичну і правду художню. Усі завдання, пропоновані для учнів, були подібні до тих, які виконувалися в ході констатувального зрізу і аналізувалися за такими критеріями:

Правильними повними вважалися відповіді, у яких учні 10 - 11 класів виявили вміння характеризувати художній твір, розуміючи зв'язок між естетичним змістом твору і явищами дійсності, з'ясовувати, як висвітлена історична епоха у творі, авторське ставлення до описуваних подій, національне підґрунтя художніх образів складати характеристики образів-персонажів, прототипами яких стали історичні особи, давати оцінку їхньої діяльності, пояснювати інтерпретацію подій минулого, історичних образів у художній літературі, осмислювати і виявляти співвідношення історичної правди і правди художньої в зображенні подій, явищ, образів.

Правильними неповними вважалися відповіді, у яких старшокласники недостатньо розкрили сутність питання, не змогли дати обґрунтовану оцінку художньому твору з позицій сучасності, проаналізувати історичні образи, зображені в художніх творах, не достатньо чітко встановили відповідність відображених у творі подій історичній правді.

Неправильними відповіді вважалися у випадках, коли учні не змогли дати об'єктивної оцінки історичним персонажам, правильно визначити основну ідею художнього твору та зіставити його з відповідним історичним періодом.

Репрезентація виконання контрольних завдань наведена в таблиці 1.

Таблиця 1 Результати кількісного аналізу відповідей учнів 10-х та 11-х класів на контрольні запитання

Відповідь	10 класи	11 класи
	Експериментальні 243 учні	Контрольні 267 учнів	Експериментальні 198 учнів	Контрольні 204 учні
Правильна	152	62,4%	103	38,6%	116	58,3%	78	38,3%
Правильна неповна	59	24,4%	91	34,2%	57	29%	63	31%
Неправильна	32	13,2%	73	27,2%	25	12,7%	63	30,7%

Відображені в таблиці 1 показники свідчать про те, що цілеспрямована і систематична робота над вивченням творів художньої літератури в 10 - 11 класах загальноосвітньої школи на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи формує в старшокласників уміння розглядати українську літературу в широкому суспільно-історичному контексті. В експериментальних класах, де проводилась робота за пропонованою методикою, учні впорались із завданнями швидше і з кращими показниками.

Крім того, старшокласникам пропонувалися контрольні творчі завдання, у результаті аналізу яких визначався рівень володіння ними вмінням оперувати прийомами аналізу, синтезу, порівняння й узагальнення, оформлювати на письмі результати мислительної діяльності. Зіставлення результатів виконання завдань учнями контрольних і експериментальних класів відображено у таблиці 2.

Таблиця 2 Репрезентація якісних і кількісних змін у розвитку вмінь учнів аналізувати художні твори у взаємозв'язках з історією

Класи	Зміст завдання	Виконали завдання
		Правильно (%)	Частково правильно (%)	Неправильно (%)
		ЕК	КК	ЕК	КК	ЕК	КК
10	Підготувати повідомлення про історичні події, які описані в художньому творі	56,2	26,7	34,8	44,8	9	28,5
	Написати твір-роздум з елементами історичного коментаря до художнього твору	51,8	32,7	28,6	47,2	19,6	20,1
11	Скласти характеристики образів - персонажів, прототипами яких стали історичні особи	64,6	45,8	24,8	36,6	10,6	17,6
	Написати реферат на тему узагальнювального характеру	48,4	21,4	36,9	41,5	14,7	37,1

ЕК - експериментальні класи; КК - контрольні класи

Наведені вище показники результативності виконання контрольних творчих завдань свідчать про результативність розробленої методики вивчення художньої літератури на тлі відповідної історичної епохи. Найкращі результати продемонстровано у процесі виконання першого завдання. Найбільші труднощі у старшокласників виникли під час написання твору-роздуму та реферату узагальнювального характеру. У цілому ж результати виконання творчих завдань учнями експериментальних класів свідчать, що після проведення дослідного навчання більшість школярів одержали чіткі уявлення про взаємозв'язок літератури й історії.

Таким чином, різнобічний кількісний і якісний аналіз результатів формувального експерименту дав змогу зробити висновок про ефективність розробленої методики вивчення української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи. Експериментальне навчання довело, що пропонована методика допомагає старшокласникам глибше осмислити характерні тенденції розвитку літератури на певному етапі історії, усвідомити літературний процес у контексті суспільно-політичного розвитку суспільства.

Висновки

Дослідження проблеми вивчення творів української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи ґрунтується на положеннях психолого-педагогічної науки про роль міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі, методичних працях про основні аспекти, принципи, методи і прийоми взаємозв'язаного вивчення літератури й історії.

Ефективність методики вивчення творів української літератури на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи забезпечується дотриманням таких психолого-педагогічних умов:

- урахування особливостей психічного розвитку старшокласників;

- забезпечення формування узагальнених знань і вмінь (аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, робити власні висновки), самостійної пошукової діяльності школярів, доступність змісту навчального матеріалу для активізації мислення учнів.

Результати дослідно-експериментального навчання дають підстави стверджувати, що розроблена методика вивчення творів української літератури у взаємозв'язках з історією сприяє значному підвищенню рівня сформованості умінь і навичок учнів 10-11 класів аналізувати художні твори на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи, що досягається використанням різних методів і прийомів навчання (наприклад, методи розповіді, лекції вчителя-експериментатора, бесіди репродуктивного і евристичного характеру, пошукової і самостійної роботи).

Установлено, що здобуття необхідних знань, формування вмінь аналізувати художні твори на тлі відповідної історичної епохи досягаються цілеспрямованою і систематичною роботою на уроках різних типів: урок-бесіда, урок-лекція, бінарний урок, урок-дослідження.

Під час взаємозв'язаного вивчення літератури й історії старшокласники оволодівають уміннями, серед яких основними є:

- зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою;

- аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі;

- розрізняти правду історичну і правду художню.

Розроблені критерії оцінки рівня сформованості вмінь аналізувати твори української літератури на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи дали змогу підтвердити ефективність пропонованої експериментально-дослідної методики. Про це свідчать результати письмових робіт, проведених у контрольних та експериментальних класах.

Підтверджені в результаті теоретичного обґрунтування та дослідно-експериментальної роботи висновки можуть бути основою для подальших пошуків у руслі цієї проблеми. Зокрема, у створенні експериментальних програм і підручників, які орієнтували б учителя на розгляд художніх творів української літератури у взаємозв'язках з історією; розробці посібників, що слугували б вагомим методичним забезпеченням взаємозв'язаного вивчення літератури й історії; удосконаленні методики аналізу художнього твору відповідно до сучасних вимог.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми вивчення творів української літератури в 10-11 класах загальноосвітньої школи на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи. Заслуговують на увагу питання про розгляд художніх творів у взаємозв'язку з історією під час вивчення біографій письменників, оглядових тем, у позакласній роботі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Білоус Н.В. «Історії ж бо пишуть на столі…» (Вивчення роману Л. Костенко «Маруся Чурай» у взаємозв'язках з історією) / Н.В. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №4. - С. 10-13

2. Білоус Н.В. Заворожений світ Гуцульщини (сторінки історії та етнографії під час вивчення повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» у школі) / Н.В. Білоус // «Наукові записки» Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Збірник наукових праць. Серія: Філологія. - 2005. - Випуск 7. - С. 147-151

3. Білоус Н.В. Взаємозв'язок у вивченні української літератури й історії в школі / Н.В. Білоус // Зміст і технології шкільної освіти: Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 30-31 березня 2005 року. - Ч.І. - К.: Пед. думка, 2005. - 100с.

4. Білоус Н.В. Вивчення роману І. Багряного «Тигролови» на тлі історичних подій і явищ із застосуванням інтерактивних методів навчання / Н.В. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. - 2006. - №1. - С. 28-31

5. Білоус Н.В. Українська драматургія другої половини ХІХ - початку ХХ століття на історичному тлі театрального руху / Н.В. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. - 2006. - №5. - С. 37-40

6. Білоус Н.В. Система тестових завдань за романом Уласа Самчука «Марія» / Н.В. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. - 2007. - №3. - С. 48-50

7. Білоус Н.В. Використання історичного матеріалу на уроках української літератури. 10 - 11 класи / Н.В. Білоус // Українська література в загальноосвітній школі. - 2009. - №3. - С. 18-21

8. Білоус Н.В. Методика вивчення творів української літератури в 10-11 класах загальноосвітньої школи на тлі подій та явищ відповідної історичної епохи / Н.В. Білоус // Анотовані результати НДР Інституту педагогіки за 2006 р. - К.: Пед. думка, 2007. - 251 с.

9. Білоус Н.В. Підготовка студентів до вивчення української літератури на тлі подій відповідної історичної епохи / Н.В. Білоус // Науковий вісник Миколаївського державного університету: Збірник наукових праць. - Випуск 19: Педагогічні науки. - Миколаїв: МДУ, 2007. - 392 с.

Анотації

Білоус Н.В. Методика вивчення творів української літератури в 10 - 11 класах на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України. - Київ, 2009.

У дисертації представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методику вивчення творів української літератури в 10 - 11 класах загальноосвітньої школи на тлі подій і явищ відповідної історичної епохи. Автор розглядає ефективні методи і прийоми роботи над формуванням в учнів умінь зіставляти літературний твір із відповідною історичною епохою, аналізувати історичні образи та порівнювати історичні дані про них з інтерпретацією образів-персонажів у художній літературі, розрізняти правду історичну і правду художню. Здобування необхідних знань, формування вмінь аналізувати художні твори на тлі відповідної історичної епохи досягаються цілеспрямованою і систематичною роботою на уроках різних типів: урок-бесіда, урок-лекція, бінарний урок, урок-дослідження.

Встановлено, що запропонована методика активізує розумову діяльність старшокласників, сприяє формуванню національної самосвідомості, усвідомленому сприйняттю художніх творів, становленню учнів як кваліфікованих читачів.

Ключові слова: історичне тло, міжпредметні зв'язки, взаємозв'язки, аналіз художнього твору на тлі історичних подій.

Белоус Н.В. Методика изучения произведений украинской литературы в 10 - 11 классах на фоне событий и явлений соответствующей исторической эпохи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики АПН Украины. - Киев, 2009.

В диссертационном исследовании рассматривается актуальная для национального образования старшеклассников проблема изучения произведений украинской литературы на фоне событий и явлений соответствующей исторической эпохи.

Важным заданием школьного курса литературы является ознакомление учашихся с действительностью, с жизнью родного народа - его прошлым и настоящим, формирование умений воспринимать жизненные факты и позиции, которые изображаются в литературном произведении, давать им оценку с позиций общечеловеческих ценностей. Поэтому при изучении украинской литературы необходимо базироваться на знаниях истории и устанавливать связи с социальными науками. Это возможно реализовать при условии использования межпредметных связей в содержании литературного образования.

Анализ теоретических источников доказывает, что для правильной научной организации учебно-воспитательной работы необходимы знания психологических особенностей процесса обучения. В педагогической психологии определены разные уровни развития активности учащихся. Учителю важно знать индивидуальные особенности отдельных психических процессов, в частности, восприятия, внимания, памяти, мышления старшеклассников.

В диссертации представлены основные направления исследований межпредметных связей - это трактовка определения «межпредметных связей», их классификация, научно-теоретическое обоснование необходимости их использования в учебном процессе, воспитательный аспект решения этой проблемы, типы уроков, на которых реализуются межпредметные связи.

Теоретический анализ проблемы межпредметных связей литературы и истории доказывает, что изучение художественных произведений на фоне исторических событий является одним из наиболее важных способов улучшения эффективности изучения украинской литературы в общеобразовательной школе.

Результаты костатирующего этапа педагогического эксперимента подтвердили предположения о возможности активного влияния на восприятие учащимися художественного произведения в процессе обращения к знаниям, приобретенным на уроках истории, а также засвидетельствовали низкий уровень старшеклассников анализировать произведения украинской литературы на фоне событий и явлений соответствующей исторической эпохи.

В диссертационном исследовании обоснован системный подход к разработке предлагаемой методики и представлены методические основы ее внедрения, установлены цель и задания педагогического эксперимента, описаны организация и ход экспериментального обучения, сделан анализ и обобщение его результатов.

Эффективность методики изучения произведений украинской литературы на фоне событий и явлений соответствующей исторической эпохи обеспечивается соблюдением таких психолого-педагогических условий:

- учитываются особенности психического развития старшеклассников;

- обеспечивается формирование обобщенных знаний и умений (анализировать, сравнивать, делать выводы), самостоятельная поисковая деятельность школьников, доступность содержания учебного материала и его сложность для активизации мышления учеников.

Представленная методика предусматривает формирование у школьников умений сопоставлять художественное произведение с соответствующей исторической эпохой, анализировать исторические образы и сравнивать исторические данные о них с интерпретацией образов в художественной литературе, отличать правду художественную и правду историческую.

Изучение художественного текста на фоне исторических событий, по мнению автора диссертации, дает возможность учителю-словеснику активизировать умственную деятельность учащихся, стимулирует образное и абстрактное мышление старшеклассников.

Методика базируется на положениях психолого-педагогической науки о роли межпредметных связей в учебно-воспитательном процессе, методических трудах об основных принципах, методах и приемах взаимосвязанного изучения литературы и истории.

Используя разные методы обучения (метод творческого чтения, репродуктивный, эвристический, исследовательский), отдавая предпочтение таким приемам, как постановка системы вопросов, исследовательские задания, филолог привлекает исторический материал к изучению художественных сочинений, что позволяет:

· активизировать мышление и внимание учеников, формировать умения анализировать и синтезировать, обобщать, делать собственные выводы;

· способствовать более глубокому усвоению художественного текста с использованием исторического материала, пониманию его смысла и авторской позиции.

В процессе эксперимента установлено, что разработанная методика способствует формированию умений учащихся анализировать проблематику художественных произведений, образов-персонажей на фоне исторических событий, помогает осознать закономерности мирового художественного процесса, формировать национальное самосознание старшеклассников.

Экспериментальное обучение доказало, что предлагаемая методика помогает старшеклассникам более глубоко осмыслить характерные тенденции развития литературы на данном этапе истории, осознать литературный процесс в контексте социально-политического развития государства.