Вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10–11 класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

Вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10-11 класах

13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література)

Логвіненко Наталія Михайлівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Волошина Ніла Йосипівна,

Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Жила Світлана Олексіївна,

Чернігівський інститут післядипломної педагогічної освіти, професор кафедри української мови і літератури;

кандидат педагогічних наук, доцент

Пультер Станіслав Олександрович,

Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри дидактичної лінгвістики та літературознавства.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Загальноосвітня школа виконує вирішальну роль у розв'язанні проблеми національно-культурного утвердження українського народу, формування його історичної свідомості, збереження й примноження традицій, вивчення національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Це визначено основними програмними документами культурно-освітнього розвитку держави. У Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ ст., Державному стандарті базової і повної середньої освіти особливу увагу зосереджено на діяльності школи, яка ґрунтується на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського. У Концепції 12-річної загальної середньої освіти зазначається, що зміст шкільної освіти детермінований українознавчим спрямуванням, який безпосередньо забезпечується вивченням таких загальноосвітніх предметів, як українська мова і література, історія України, географія України, українська художня культура тощо, а також висвітлення українознавчого матеріалу в змісті інших навчальних предметів. Тільки якісна освіта може забезпечити випускникам української школи рівноправне співжиття у світовому просторі.

Українській літературі як одному з базових предметів у шкільному курсі національної освіти відведено визначальну роль у цьому процесі, оскільки в умовах становлення незалежної української держави виняткового значення набуває художня література як націотворчий фактор. Зреалізувати можливості націотворчого впливу художнього слова на майбутніх громадян України, зберегти родовідне коріння, історичну пам'ять нації допомагають фольклорні твори, що становлять один із знакових складників національної культури і є втіленням національної сутності нашого народу, його "колосального багатства" (Б. Степанишин).

Необхідність розбудови національної школи, гуманізації освіти, оновлення змісту літературної освіти, її впливу на розвиток особистості, сприяння процесу національно-духовної ідентифікації; залучення старшокласників до загальнолюдських моральних цінностей, глибокого зацікавлення учнів історією, культурою рідного народу зумовили теоретичну й практичну значущість розроблення методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках літератури.

Психолого-педагогічними засадами нашого дослідження стали праці видатних педагогів, письменників, котрі надавали великого значення творам фольклору в реалізації національної системи виховання й освіти (К. Ушинський, Т. Шевченко, І. Франко, Н. Русова, О. Білоусенко, Г. Ващенко, В. Сухомлинський та ін.). Їхні наукові дослідження розкривають надзвичайний потенціал усної народної творчості для розвитку інтелектуальної особистості, емоційно-естетичного збагачення кожної дитини. Фольклор дає ключ до розуміння вікової психології, дитячих художніх смаків, творчих можливостей. Вивчення усної народної творчості, її поетики сьогодні посідає важливе місце в літературній освіті школярів, оскільки допомагає сформувати в них чіткіше уявлення про самобутність рідного народу, його національне світобачення і світосприймання, а також відчути зображувальну силу слова, глибше й повніше усвідомити процес розвитку художньої літератури, розкрити її національне коріння.

Методологічні засади розв'язання проблеми закладено в працях фольклористів В. Бойка, О. Вертія, М. Грицая, М. Грицюти, В. Гусєва, О. Дея, М. Дмитренка, Є. Кирилюка, Л. Міщенко, М. Пазяка, C. Росовецького, В. Чичерова, Ю. Соколова; літературознавців М. Грушевського М. Драгоманова, М. Максимовича, В. Петрова; мовознавця О. Потебні; письменників І. Франка, О. Гончара, М. Рильського, М. Стельмаха та ін. про вплив народної творчості на розвиток художньої літератури, її національну сутність.

Роль фольклору в розвитку літературної мови простежували М. Костомаров, І. Срезневський, О. Потебня, І. Франко, М. Драгоманов, М. Рильський, О. Гончар, розглядають цю проблему й сучасні дослідники С. Єрмоленко, Н. Данилюк та ін.

Аналізуючи виявлення в мові невловимого "національного духу", "духу народу" (О. Потебня), учені доводять, що мова як специфічне явище людської культури зберігає й передає наступним поколінням світ поетичних уявлень народу, а розвиток художнього стилю літературної мови здійснюється завдяки синтезові традиційного й новаторського, завдяки діалектичній єдності та співмірності загальнолюдського й національного в мистецтві.

Для з'ясування розвитку літературного процесу у світі, визначення місця української літератури (усної й писемної) у світовому контексті, зацікавлення ним старшокласників важливими є думки фольклористів О. Дея, О. Зілінського, Р. Кирчіва, Н. Шумади та ін. про те, що український фольклор як "винятково багата галузь слов'янського фольклору" зіграв надзвичайно важливу роль у розвитку не тільки національної літератури (українська народна поезія має широку популярність у слов'янському світі й займає особливе місце в обміні художніми цінностями з іншими країнами).

До досліджуваної проблеми в різні часи зверталися вчені-методисти М. Рибникова, Т. Бугайко і Ф. Бугайко, О. Мазуркевич, Л. Удод, Ф. Поліщук і вчителі-практики.

Вивченню фольклору, окремим його аспектам присвячено дисертації О. Скиби, О. Прокопової, у яких опосередковано розглядається досліджувана нами проблема.

Формуванню теоретико-літературних понять учнів з проблеми надавали особливу увагу О. Бандура, Н. Білоус, О. Вертій, О. Телехова.

Однак стан дослідження обраної теми відзначається відсутністю методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках літератури в старших класах, яка дала б змогу глибоко і всебічно розкривати літературно-фольклорні зв'язки та їх роль в історії розвитку мистецтва художнього слова.

Отже, дослідження "Вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках літератури в 10-11 класах" має теоретичну й практичну значущість, актуалізоване суспільними і культурологічними чинниками.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукової роботи лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України "Науково-методичне забезпечення вивчення української і зарубіжної літератур у 12-річній середній загальноосвітній школі" (реєстр. № 0103U000400).

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників, спрямованої на розуміння особливостей естетичного навантаження художнього слова, єдності форми і змісту літературного твору, творчої індивідуальності письменника, розкриття національного коріння їхніх творів; посилення впливу на емоційну сферу та інтелект учнів, створення найголовнішого підґрунтя для успішного розвитку їхнього духовного світу.

Реалізація мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

– вивчити і проаналізувати теоретичні положення цієї проблеми; з'ясувати стан дослідженості її в педагогічній спадщині та практиці сучасної школи;

– здійснити відбір літературних творів за програмою 10-11 класів, які дадуть можливість найповніше розкрити значення фольклорних джерел;

– визначити методи, форми ефективного засвоєння знань з фольклористики і літературознавства;

– виявити ступінь сформованості у старшокласників умінь визначати й аналізувати фольклорні джерела творчості українських письменників;

– розробити та експериментально перевірити ефективність пропонованої методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10-11 класах.

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес на уроках української літератури в 10-11 класах загальноосвітніх шкіл.

Предметом дослідження - методика вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках літератури в старшій школі.

Дослідження проблеми будувалося на методологічній основі гуманізації та гуманітаризації освіти, наукових праць визначних фольклористів, літературознавців і педагогів з питань трансформації та синтезу фольклору в літературі, з проблеми формування особистості, світогляду, національної самосвідомості.

Під час дослідження використано такі методи наукового пошуку:

теоретичні - аналіз і синтез фундаментальних праць з фольклористики, літературознавства, педагогіки, дидактики, психології для вивчення стану теоретичної розробки проблеми; методичних праць для з'ясування найефективніших шляхів вивчення цієї теми; дисертаційних досліджень з метою вивчення стану дослідженості проблеми на сучасному етапі;

емпіричні -діагностичний метод (анкетування, бесіди з учителями та учнями з метою виявлення стану досліджуваної проблеми у практиці сучасної школи); обсерваційний метод (педагогічні спостереження, самоспостереження та аналіз уроків літератури, усних і письмових відповідей респондентів для визначення рівня знань і сформованості умінь опрацьовувати фольклорні джерела творів); педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний етапи) для з'ясування ефективності розробленої методичної системи та її впровадження; аналіз та обробка здобутих результатів.

Експериментальною базою дослідження стали ЗОШ № 206, школа-ліцей № 38 ім. В. М. Молчанова м. Києва, колегіум № 16 м. Дніпрдзержинська, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 28 м. Житомира, ЗОЗ № 8, № 9, № 20, № 22 м. Рівного, ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, № 3 м. Глухова, Глухівська спеціалізована школа-інтернат І-ІІІ ступенів ім. М. І. Жужоми, Рейська ЗОШ І-ІІІ ступенів та Гришковецька гімназія Бердичівського р-ну Житомирської обл., ЗОШ Миколаївської обл.

Дисертаційне дослідження здійснювалося у три етапи.

На першому етапі (2002-2003 рр.) вивчалися праці фольклористів, літературознавців, психологів, педагогів і методистів з досліджуваної проблеми; розроблялися теоретичні положення, формулювалися й уточнювалися об'єкт, предмет, мета, завдання; з'ясовувався стан проблеми в практиці сучасної школи; здійснювався відбір літературних творів за чинними програмами; готувалися навчальні матеріали для апробації.

На другому етапі (2003-2004 рр.) здійснювався констатувальний зріз та аналізувалися його результати; розроблялася методика формувального експерименту.

На третьому етапі (2004-2008 рр.) проводилося експериментальне навчання з метою перевірки ефективності пропонованої методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників. Здобуті в процесі навчання результати поетапно і всебічно аналізувалися та узагальнювалися; формулювалися й уточнювалися основні положення і висновки роботи; здійснювався опис експериментального дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що:

– уперше розроблено та експериментально перевірено методику вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках літератури в

– 10-11 класах;

– визначено показники й рівні сформованості знань і умінь старшокласників аналізувати твір з погляду використаних у ньому фольклорних джерел;

– доведено практичну доцільність авторських моделей уроків із вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників, серед яких - інтегровані уроки, уроки-подорожі, уроки-дослідження, уроки-зустрічі в літературних вітальнях; індивідуальна робота з учнями - учасниками Малої академії наук;

– узагальнено і систематизовано на основі розрізнених джерел відомості про фольклоризм творчості письменника як теоретико-літературне поняття, визначено методи, форми ефективного засвоєння знань з фольклористики й літературознавства;

– удосконалено методику роботи над розумінням особливостей естетичного навантаженя художнього слова, гармонії форми й змісту літературного твору;

– подальшого розвитку набули методичні підходи до організації науково-дослідницької роботи старшокласників.

Практичне значення здобутих результатів полягає в підвищенні ефективності літературної освіти старшокласників, забезпеченні активної навчальної діяльності учнів на основі формування в них умінь і навичок самостійної роботи з художнім твором, підручником, критичними матеріалами, на основі розвитку їхніх творчих здібностей, наукового аналітичного мислення, посиленні впливу на емоційну сферу та інтелект учнів; у впровадженні в роботу вчителя-словесника науково обґрунтованої й експериментально перевіреної методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників, використання її для вдосконалення шкільних програм і підручників; у створенні дидактичних засад підготовки майбутніх учителів до викладання літературно-фольклорних зв'язків на уроках української літератури.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Зміст і структура шкільної літературної освіти" (м. Глухів, 2002 р.), "Фольклор і література в історичному розвитку та державотворенні" (м. Бориспіль, 2005 р.), "Культурологічні та філологічні аспекти формування особистості ХХІ ст." (м. Херсон, 2007), "Українська література: погляд із ХХІ ст." (м. Миколаїв, 2008); на засіданнях лабораторії навчання української мови та літератури, звітних науково-практичних конференціях Інституту педагогіки АПН України (2002-2006 рр.); на семінарах і засіданнях методичних об'єднань учителів-словесників загальноосвітніх шкіл міст Києва, Житомира, Глухова.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено у 17 публікаціях; з них 10 - у виданнях, затверджених ВАК України, 4 - у наукових вісниках за результатами науково-практичних конференцій, 2 - методичних посібниках (у співавторстві), 1 - програмі з української літератури для 12-річної школи (у співавторстві).

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг роботи 226 сторінок, 192 - основного тексту (в тому числі 7 таблиць, 1 діаграма), 11 сторінок - додатки. Бібліографія включає 259 найменувань і подана на 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет, об'єкт, мету, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів експериментально-дослідного навчання.

У першому розділі - "Теоретико-методичні засади вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10-11 класах" - розкрито погляди фольклористів, літературознавців, письменників на проблему взаємозв'язку і взаємовпливів між художньою літературою й народною творчістю; розглянуто літературознавчі основи вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників, виокремлено складові поняття "фольклоризм літератури", "фольклорні джерела творчості"; проаналізовано методичні посібники, програми і підручники з української літератури для виявлення стану дослідження проблеми в методиці викладання літератури і шкільній практиці.

Перші спроби висвітлення проблеми взаємозв'язку між художньою літературою й народною творчістю та їх взаємовпливів сягають початку ХІХ століття, коли в Україні відбувався активний розвиток фольклористики й етнографії. Над вивченням цієї проблеми активно працювали М. Костомаров, І. Срезневський, М. Максимович, М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський, В. Петров (Домонтович) та ін.

Аналіз наукових праць учених-фольклористів, літературознавців, письменників показав, що найбільш значущим ідейно-художній вплив народнопоетичної словесності був у період становлення літератури, формування її основних естетичних позицій.

Праці М. Максимовича привернули нашу увагу до основного висновку, який робить учений після ретельного вивчення пам'яток давньої літератури: високорозвинений різножанровий фольклор сприяв швидкому становленню писемної літератури на засадах історизму, гуманізму й просвітництва, що в свою чергу впливало на розвиток духовного життя народу. Першовідкривачами духовної ролі фольклору в утвердженні національної самобутності тодішнього письменства, у патріотичній і художній орієнтації М. Максимович вважає літописців Никона й Нестора.

Важливими для нашого дослідження є досягнення М. Грушевського, М. Драгоманова, І. Франка, які, поклавши в основу дослідження літератури вивчення усної народної творчості, розв'язали одну з головних проблем тогочасного літературознавства: бачення цілісності історії української літератури, її специфічних особливостей як національної літератури. Учені доводили, що художня сила багатої української народнопоетичної творчості надихала на органічне, глибинне засвоєння її ідейно-естетичних надбань писемною літературою.

Взаємовпливи усної й писемної літератури в епоху середньовіччя, ренесансу-бароко, класицизму, сентименталізму, романтизму, реалізму досліджували М. Максимович, І. Франко, В. Петров (Домонтович), Д. Чижевський, сучасні вчені М. Дмитренко, Д. Наливайко, В. Погребенник, Н. Шумада, М. Яценко, І. Денисюк, С. Росовецький, О. Вертій та ін.

Виявлення фольклорних джерел у літературному процесі різних епох відбувалося через опрацювання та аналіз системи жанрів, тем, мотивів, зображувальних засобів, з'ясування шляхів і прийомів засвоєння народної творчості представниками певної літературної течії, що розкривало сутність поняття "фольклоризм літератури". Вивчення й аналіз теоретичних положень означеної проблеми дали змогу зробити висновок, що творчі зв'язки українських письменників різних часів з народними традиціями надзвичайно глибокі та багатогранні, а проблема фольклоризму літератури багатоаспектна. Це допомогло визначитися у вживанні під час експериментального навчання терміна "фольклоризм", що синонімічний поняттю "фольклорні джерела", під яким розуміємо всі варіанти впливу фольклору на літературний текст, серед них: як свідоме використання народної поетики, стилістики, символіки, фольклорних мотивів, сюжетів у літературних творах, так і неусвідомлене автором наповнення тексту фольклорними елементами; пряме цитування фольклорних творів, їх переосмислення; фольклорні ремінісценції, асоціації тощо (Ю. Шутенко).

Звернути увагу на морально-етичну сутність поняття, що полягає у розкритті народознавчого аспекту фольклору, спонукали нас дослідження вчених (М. Жулинський, В. Шевчук, Н. Савушкіна, Г. Насмінчук) про фольклоризм як художнє явище, що розширюється до етнокультурного чи соціально-етнографічного явища.

На основі порівнянь наукових досліджень фольклористів і літературознавців зроблено висновки, що діапазон фольклоризму в українській літературі досить широкий і найчастіше визначається на основі фольклоризму індивідуальної творчості окремих письменників: від введення митцями слова окремого фольклорного жанру, до створення на основі народних мотивів, сюжетів цілком оригінальних художніх епічних, драматичних, поетичних творів; використання фольклорного стилю з його епітетами, системою художніх образів, характерними паралелізмами, поетичними прийомами.

У методичній науці досліджувана нами проблема частково знайшла своє розв'язання вже в перші десятиліття ХХ ст., коли інтенсивно починає розвиватися національна школа. У цей час перевага надавалась комплексному вивченню народної й літературної творчості, яке передбачало послідовне опрацювання різних форм народної і зразків індивідуальної поетичної творчості з поясненням переходу від фольклорної до письменницької творчості; широким висвітленням зв'язків національної і світової культур.

Подальшого розвитку проблема з'ясування зв'язків народної й літературної творчості знайшла своє відображення в працях учених-методистів Т. Бугайко, Ф. Бугайка, М. Рибникової, О. Мазуркевича, Ф. Поліщука, Л. Удод та ін.

Аналіз методичної літератури показав, що з'ясування фольклорних джерел творчості українських письменників важливе для виразного читання тексту, уміння в читанні передавати красу й принаду художніх образів, збагачення мовлення (усного й писемного) та розвитку мислення, бачення красивого й потворного, виховання найкращих рис характеру (М. Рибникова); систематизації й закріплення здобутих під час вивчення фольклору знань із теорії літератури, формування уявлень про фольклор як основу художньої літератури, її народності; розуміння ролі образу-персонажа в творі, аналізу мотивів вчинків героїв і правильної її оцінки (Л. Удод, Ф. Поліщук, О. Скиба); осмислення художньої майстерності письменників, особливостей мови їхніх творів як засобу вираження думок і почуттів автора, що створює особливу художню форму, від довершеності якої залежить повнота і виразність змісту, осягнення художнього тексту - це дає можливість навчати учнів аналізувати текст у єдності форми й змісту, глибоко розкривати національне коріння творів (Т. Бугайко, Ф. Бугайко); забезпечення чуттєвого, емоційного сприйняття, активного мислення, гостроти думки, критичного осмислення і творчого засвоєння художнього твору (О. Мазуркевич).

Методисти В. Неділько, С. Пультер, Н. Ткаченко, К. Ходосов, Є. Ломонос, Л. Міщенко, О. Непорожній, І. Семенчук, І. Проценко, О. Гнідан, О. Вертій вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників пов'язували із впливом фольклору на розвиток світогляду людини, становлення її особистості; зі з'ясуванням витоків таланту митців художнього слова; характеристикою особливостей індивідуального стилю письменника; аналізом авторського тексту. Такі відомості про творчі зв'язки українських поетів, прозаїків, драматургів з фольклором знаходять своє відображення на різних етапах вивчення їхньої творчості під час лекції вчителя, його роз'яснення, коментованого читання художніх текстів. Запитання й завдання, уміщені в методичних посібниках, в основному носять репродуктивний характер. Самостійній роботі учнів відводиться увага на факультативних заняттях, під час гурткової роботи, рідко пропонуються випереджувальні завдання і завдання пошуково-дослідницького характеру.

З метою вивчення методичного забезпечення досліджуваної проблеми було здійснено аналіз програм з української літератури і підручників, що допомагали в їх реалізації та сприяли літературній освіті школярів з 1991 року - початку нового етапу розбудови національної школи. Автори програм і підручників частково заклали вимоги до розгляду літературно-фольклорних зв'язків, але без певної системи; статті підручників не завжди подають матеріал, який висвітлював би зазначене у програмах питання; не знайшли свого тлумачення літературознавчі поняття, що сприяло б грамотному аналізові фольклорних джерел творчості письменників; запитання і завдання з проблеми носять епізодичний характер. З чинних підручників з української літератури для 11-го класу навчальна книжка авторів Г. Семенюка, М. Ткачука, О. Ковальчука найбільш послідовно висвітлює проблему впливу фольклору на розвиток національної літератури в ХХ ст.

Досвід, який існує в шкільній практиці, в узагальненому вигляді може стати основою для послідовної роботи з питань з'ясування фольклорних джерел творчості українських письменників. Сприятимуть системній роботі закладені в нові програми літературної освіти старшокласників вимоги до вивчення літературно-фольклорних зв'язків; включення необхідних для засвоєння відомостей про фольклоризм літератури, фольклорні джерела творчості письменника в коло теоретико-літературних понять, введення їх у статті або в літературознавчі словнички підручників, систематичне забезпечення дидактичним матеріалом.

У другому розділі - " Експериментальна методика вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10-11 класах" - висвітлено хід і результати констатувального етапу педагогічного експерименту, подано теоретичне обґрунтування методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників і практичне її впровадження, аналіз результатів дослідно-експериментального навчання.

Констатувальні зрізи проводились на другому етапі дослідження з 2003 р. по 2004 р. з метою одержання вихідних даних для створення експериментальної методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників у 10-11 класах, визначення показників ефективності роботи.

Було опитано 143 учителі, 321 учень, 168 слухачів підготовчих курсів для вступу до ВНЗ України.

Анкетування виявило групу творчих учителів, які відповідально ставляться до обраного фаху, розуміючи, що найперше література формує духовний світ людини, визначає ставлення до вічних вселюдських цінностей, пробуджує історичну пам'ять, національну самосвідомість народу. Переважна більшість словесників усвідомлює, що проблема вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників - одна із значущих у літературній освіті старшокласників. Хоча практична діяльність учителів показала, що у процесі проведення уроку недостатня увага приділяється вивченню елементів теорії літератури з досліджуваного питання: при нагоді даються визначення певних понять, а подальша практична робота над розкриттям їх змісту і ролі у творі відсутня; під час аналізу художнього тексту переважають запитання репродуктивного характеру; рівень самостійно-пошукової роботи учнів низький; аналіз фольклорних джерел твору не пов'язується з ідейно-тематичним задумом автора, розкриттям особливостей образної системи твору. Найчастіше проблема висвітлюється під час вивчення стилістичної майстерності письменника шляхом констатації факту впливу фольклору на майстерність письма.

Визначення рівня знань і сформованості вмінь опрацьовувати фольклорні джерела творів учнями 10-11 класів проводилось протягом трьох етапів констатувального зрізу. Метою першого етапу було: виявити рівень знань старшокласників з фольклору, оскільки ефективне вивчення на уроках української літератури досліджуваної нами проблеми можливе лише за умови глибоких знань досконалої фольклорної поетики, змісту і форм народнопоетичних творів. Під час другого - з'ясовувалось розуміння старшокласниками проблеми літературно-фольклорних зв'язків.

У процесі констатувального зрізу виявлено низький загальний рівень знань старшокласників з фольклору, його жанрових особливостей; фольклористичної діяльності українських письменників, спрямованої на збереження і популяризацію культурних надбань рідного народу. Вплив народнопоетичної творчості на розвиток і становлення писемної літератури в основному розуміє 56 % опитаних учнів. Значення теоретико-літературних понять, пов'язаних з проблемою "фольклорні джерела", пояснюють в середньому 36,6 % учнів.

Завершальний етап констатувального зрізу передбачав з'ясування самостійності учнів у визначенні фольклорних джерел художнього твору. Одинадцятикласникам було запропоновано, без настанов, коментарів і пояснень, дати відповіді на запитання: "Чи відчутний вплив фольклору у романі І. Багряного "Тигролови"? Якщо "так", то у чому він виявляється?"

Над завданням працювало 268 учнів (100 %), 187 (69,8 %) учнів відповіли: "так", у романі І. Багряного "Тигролови" відчутний вплив фольклору, 11(4,1 %) осіб не відчувають його у творі, 70 (29,1 %) респондентів на запитання відповіді не дали. Прокоментувати, у чому виявляється вплив фольклору у романі І. Багряного "Тигролови", змогли 134 (50 %) одинадцятикласники, з яких повну правильну відповідь дало лише 8 (3 %) учнів, неповну правильну - 44 (16,4 %) учні, частково правильну - 65 (24,3 %) учнів, неправильну - 17 (6,3 %) учнів.

Правильними повними вважалися відповіді, в яких учні називали фольклорні джерела літературного твору, безпомилково визначаючи фольклорні мотиви, образи, народнопоетичні художні засоби, виявляли вміння коментувати їх значення для розкриття проблематики, образності авторського тексту.

Правильними неповними вважалися відповіді, в яких учні допускали неточності у визначенні фольклорних мотивів, образів, народнопоетичних художніх засобів або в оцінці їх впливу на проблематику й образність літературного тексту.

Правильними частково вважалися відповіді, в яких учні лише називали деякі види фольклорних творів, що вжиті автором у художньому тексті, але не змогли пояснити їх ролі у змалюванні образів, ідейно-художньому змісті твору. фольклористика старшокласник український письменник

Неправильними вважалися відповіді, в яких учні виявили невміння розкрити фольклорні джерела художнього твору.

На основі опрацювання й осмислення наукових психолого-педагогічних джерел розроблено критерії визначення вмінь старшокласників з'ясовувати літературно-фольклорні зв'язки, що виявляються в аналізі фольклорних джерел, трансформованих письменниками в авторський текст:

– визначати, оперувати і пояснювати зміст понять "фольклорні джерела", "фольклорні види й жанри", "фольклорні теми, мотиви, образи", "народнопоетичні художні засоби";

– виділяти, аналізувати і розкривати смислове навантаження цих понять під час роботи над літературним твором;

– застосовувати знання у процесі аналізу життя й творчості письменника;

– визначати місце фольклорного елемента в структурі художнього твору;

– з'ясовувати роль фольклорних джерел у розкритті ідейного задуму автора;

– розкривати функції фольклорних джерел у характеристиці образів-персонажів;

– визначати народнопоетичні художні засоби;

– з'ясовувати народознавчий зміст фольклорного елемента.

Результати письмових відповідей та творчих робіт дали змогу визначити рівні вмінь старшокласників самостійно аналізувати фольклорні джерела художнього твору.

До високого рівня умінь відносимо відповіді, у яких учні точно використовують понятійний апарат, чітко й вільно оперують літературознавчою термінологією, уміють виділити проблему, повно й правильно аналізують роль фольклору в розкритті ідейно-тематичного задуму автора, образної системи твору; аргументовано доводять, що народнопоетичні твори мали вплив на манеру письма митців слова, на естетичні почуття читача, дають власну оцінку аналізованому явищу.

До достатнього рівня умінь відносимо відповіді, у яких учні застосовують теоретичні відомості про фольклоризм творчості письменника, висловлюють власні судження про використання письменником фольклорних джерел, їх роль у розумінні ідейно-тематичного спрямування твору, зіставляють і аналізують прочитане, добирають художній матеріал для підтвердження власних висновків. У роботах достатнього рівня виявлено не досить чітке розуміння смислового навантаження деяких фольклорних елементів, трансформованих автором у художній твір.

До середнього рівня умінь відносимо відповіді, для яких характерне часткове використання понятійного апарату, репродуктивне відтворення частини літературного матеріалу, розкриття розуміння проблеми відбито через констатацію використаних автором фольклорних форм, їх мотивів та образів, зроблено деякі висновки щодо їх ролі у розкритті характерів героїв, їхніх учинків.

До низького рівня вмінь старшокласників з'ясовувати фольклорні джерела твору відносимо відповіді, у яких майже не використано понятійний апарат, поверхово розкривається розуміння проблеми через відтворення фрагментів твору, що пов'язується лише із змалюванням збережених традицій деякими героями, осмислення прочитаного передається через констатацію деяких фактів, відсутній аналіз літературно-фольклорних зв'язків у творі.

Систематизовані результати дослідження можливостей учнів 10-11 класів самостійно визначати фольклорні джерела художнього твору представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівні вмінь учнів самостійно визначати фольклорні джерела художнього твору

Рівні	низький	середній	достатній	високий
Кількість учнів: 268	101	97	63	7
У %	37,7	36,2	23,5	2,6

Як бачимо, група респондентів з високим і достатнім рівнями сприйняття й аналізу тексту з погляду використаних у ньому фольклорних джерел незначна (26,1 %). Наведені в таблиці результати свідчать про недостатню увагу до досліджуваної проблеми під час вивчення творчості українських письменників на уроках української літератури, оскільки під час виконання роботи учні мали продемонструвати вироблені вміння й навички самостійної аналітичної роботи: відчувати - бачити - спостерігати - знаходити - розуміти - аналізувати - роботи висновки з досліджуваної проблеми.

Отже, констатувальний зріз підтвердив необхідність створення науково обґрунтованої методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10-11 класах; висунув досліджувану проблему в ряд актуальних, що має теоретичне й практичне значення.

Методика вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників розроблялась із урахуванням:

– вікових особливостей сприймання художнього твору старшокласниками, що характеризуються силою емоційної реакції, правильністю понятійного засвоєння, чіткістю змісту, концепційністю читацького сприймання; конкретизацією літературних образів в уяві читача, баченні тексту; усвідомленні автора як творця, відчуття естетичної форми (за В. Маранцманом, Б. Степанишиним);

– методики елементарного розпізнавання в літературному творі уснопоетичних за походженням елементів, що визначає послідовність завдань (за С. Росовецьким, Р. Дорсоном);

– необхідності засвоєння фольклоризму творчості письменника як теоретико-літературного поняття (за О. Бандурою);

– упорядкованих способів взаємозв'язної діяльності вчителя й учнів, спрямованих на розв'язання навчально-виховних завдань.

Під час з'ясування фольклорних джерел творчості українських письменників на першому й другому етапах формувального експерименту застосовувався частково-пошуковий метод, зміст якого полягає в цілеспрямованому керівництві пізнавальною діяльністю учнів у процесі осягнення ними закономірностей літературного процесу та аналізу художнього твору. Цей метод, як показує досвід, забезпечує поступове вироблення вмінь і навичок самостійно вирішувати проблеми через навчання виконувати окремі кроки розв'язку, окремі етапи дослідження через здійснення ряду пошукових дій (за І. Лернером, Л. Момот).

Застосування частково-пошукового методу дає змогу поділити складне завдання на серію доступних підзавдань, що обумовлюються методикою елементарного розпізнавання в літературному творі уснопоетичних за походженням елементів:

– виписати з висловлювань про народнопоетичні джерела творчості письменника ключові слова, що їх визначають;

– опрацювати додаткову літературу, запропоновану вчителем;

– самостійно дібрати й опрацювати літературно-критичні праці про контакти письменника з усною традицією;

– скласти план (тези) статті підручника, дібрати ілюстративний матеріал із художнього твору;

– відібрати з літературного твору фольклорний матеріал (виписати приказки, прислів'я, народні пісні та пісенні звороти, народнопоетичні образи сонця, вітру, птахів, дерев тощо), визначити напрями й засоби його трансформації;

– порівняти мотиви й образи фольклорних та авторських творів;

– відшукати в авторському тексті народні пісні, прочитати їх, визначити, які почуття в них розкриті; з'ясувати, чи допомагає фольклорний елемент розкрити тему твору;

– повторно перечитати авторську поезію, зіставити її з народнопоетичним твором, виявити ступінь фольклорного впливу на літературний твір;

– дослідити мову художнього твору через виокремлення в ньому фольклорного елемента та ін.

Застосування частково-пошукового методу було спрямоване на організацію учителем пізнавальної діяльності учнів, залучення їх до самостійної практичної діяльності через спостереження і зіставлення різних явищ літературно-фольклорних зв'язків, пошук необхідної інформації, елементарне дослідження літературного твору, уривків художнього тексту.

Сприяло цьому і застосування різних методів і прийомів читання художнього твору: первинне самостійне читання художнього твору як важлива й успішна передумова ознайомлення з творчістю будь-якого письменника, початковий етап аналізу твору; вибіркове читання, повторне (уголос, мовчазне, напам'ять) читання, коментоване читання.

Визначення національної (етичної) належності усного об'єкта рецепції, розкриття його народознавчого аспекту - один із шляхів з'ясування національних особливостей літературного твору. А вивчення фольклорних джерел творчості письменників сприяє усвідомленню національних особливостей літератури будь-якого народу.

Зміст дослідницької роботи визначався програмою з української літератури для середньої загальноосвітньої школи (автори Волошина Н. Й., Бандура О. М.). Підготовка уроків із застосуванням частково-пошукового та дослідницького методів передусім починалась із тематичного планування, аналізу навчального матеріалу з теми, виділення основних понять, що їх учні повинні засвоїти, визначення вмінь, якими старшокласники повинні оволодіти. Винесені для пошуково-дослідної роботи теми визначені програмою, план проведення експериментальних уроків складався на основі тематичного планування, результати дослідного навчання оцінювалися під час тематичної атестації старшокласників.

Комплекс розроблених для 10 класу завдань, об'єднаних загальною темою "Фольклорні джерела творчості українських письменників", застосовується і в

11 класі, тільки з більшою увагою на самостійне розкриття проблеми, що розвиває набуті в попередньому класі вміння з'ясовувати роль народнопоетичних образів, мотивів, символів, художніх засобів у розкритті загального спрямування літературного твору, особливостей авторського стилю. Спрямовуємо діяльність учня на творче застосування здобутих знань, умінь і навичок, результатом якого має стати самостійне дослідження.

У Програмі з української літератури для 11 класу загальноосвітньої школи передбачено вивчення деяких аспектів зв'язків творчості письменників з фольклором. Їх з'ясування проводилося на уроках у контексті вивчення монографічної теми, під час виконання домашніх завдань.

Для самостійного дослідження десятикласникам було запропоновано такі теми: "Народнопоетична основа поезій збірки І. Франка "Зів'яле листя", "Фольклорно-етнографічні джерела повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків", "Український образ світу в поезії Б.-І. Антонича".

В 11 класі учні самостійно досліджували такі теми: "Фольклорні джерела роману І. Багряного "Тигролови"; "Пісенна творчість українських поетів А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, Д. Луценка".

Ефективність розробленої методики перевірялась шляхом з'ясування ступеня сформованості у старшокласників комплексу вмінь аналізувати фольклорні джерела творчості українських письменників. Характер підсумкових завдань, що їх виконували учні в ЕК і КК, був таким, що й під час констатувального зрізу. Для з'ясування ефективності оцінки результатів створеної методики був проведений порівняльний експеримент: учні КК та ЕК ставилися в однакові умови навчання. Різниця була лише в тому, що вміння учасників експериментального навчання з'ясовувати фольклорні джерела творчості українських письменників формувалися за допомогою створеної методики, у контрольних класах - за традиційною методикою і чинними підручниками.

З метою зіставлення результатів експериментального й традиційного навчання під час контрольного зрізу учні ЕК (100 % - 308) і КК (100 % - 241) виконували однакові завдання.

Контрольні зрізи, як і експериментальне навчання, проводились поетапно.

Так, після проведення уроків "Народнопоетична основа поезій збірки І. Франка "Зів'яле листя" та "Фольклорно-етнографічні джерела повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" учні ЕК і КК відповідали на запитання: "Чому І. Франко, М. Коцюбинський так багато уваги приділяли вивченню творчості рідного народу?", "Що дає знання фольклорних джерел творчості письменників?" Аналіз письмових відповідей допоміг з'ясувати рівень розуміння учнями проблеми фольклорно-літературних взаємозв'язків. Фольклористична діяльність цих письменників розкривалась учнями ЕК безпосередньо на перших уроках вивчення художніх творів, а не під час вивчення біографії письменників, як це зазвичай робиться. Таке місце вивчення творчих зв'язків письменника з фольклором у монографічній темі дає змогу активізувати знання з проблеми, поповнити їх новими, сконцентрувати увагу учнів на виробленні практичних умінь розкривати значення трансформованих автором фольклорних елементів у художній твір.

У процесі самостійної індивідуальної роботи учнів під час з'ясування фольклоризму улюбленої поезії зі збірки І. Франка "Зів'яле листя" та дослідження, як за допомогою пісні (коломийки) М. Коцюбинський розкриває тему поетичного кохання двох молодих людей, перевірялися практичні вміння десятикласників знаходити фольклорний елемент у художньому творі, розкривати його ідейно-художнє навантаження, красу взаємин між молодими людьми; виявляти творчі здібності, вихованість почуттів, рівень умінь застосовувати прийоми розумової діяльності.

Перший етап дослідного навчання засвідчив активний процес формування й розвитку вмінь аналізувати фольклорні джерела художнього твору учнями ЕК, серед учнів КК такий процес не спостерігався. Результати контрольного зрізу показали, що найлегшими завданнями для учнів і ЕК, і КК були: пошук біографічних свідчень про контакти письменника з усною традицією, визначення жанрової специфіки усної рецепції, виділення фольклорних елементів у творі, до яких старшокласники відносили фольклорні види і жанри, фольклорні теми, мотиви, образи, народнопоетичні художні засоби. Для учнів ЕК викликало труднощі з'ясування авторського переосмислення й використання особливостей народнопоетичних жанрів, установлення місця фольклорного елемента в структурі твору, розкриття його значення в характеристиці образів-персонажів та ідейного задуму письменника. Для учнів КК такі розумові операції були дуже складними.

Під час проведення другого етапу експериментального дослідження акцент робився на розвиток комплексу практичних умінь старшокласників визначати фольклорні джерела творчості українських письменників. З'ясовуючи літературно-фольклорні зв'язки Лесі Українки, В. Стефаника та ін., учні висвітлювали основні етапи життєвого й творчого шляху письменників, виділяли досягнення, пов'язані з фольклористичною діяльністю, розкривали ті характерні особливості художнього світу, мови, стилю автора, що сформувались під її впливом. Знання основних теоретико-літературознавчих понять виявляли під час аналізу художніх творів. Уміння старшокласників аналізувати фольклорні джерела літературного твору, оперувати теоретико-літературознавчими поняттями, аргументувати своє ставлення до зображуваного у художньому творі, інтерпретувати роль фольклорного елемента у розкритті змісту твору, порівнювати літературні й народнопоетичні образи, мотиви, жанри, засоби виразності перевірялись під час уроків за творчістю Б.-І. Антонича. Випереджувальні завдання щодо з'ясування народнопоетичних джерел творчості митця, аналізу тематики поетичних збірок, символіки художніх творів, засобів творення художніх образів вимагали вмінь зіставляти і порівнювати фольклорні й авторські мотиви й образи, знаходити витоки поетичних метафор, уособлень, порівнянь, персоніфікацій.

Якісні та кількісні зміни у рівнях розвитку практично-дослідницьких умінь старшокласників подані у таблиці 2.

Порівняння одержаних даних першого і другого етапів експериментального навчання виявили зростання практичних умінь старшокласників ЕК з'ясовувати роль фольклорних джерел у розкритті ідейного задуму автора, характеристиці образів-персонажів, знаходити фольклорні елементи в творі й визначати розвиток народнопоетичних художніх засобів в авторському тексті майже в 1,5 рази.

Фронтальній перевірці всього комплексу вмінь аналізувати фольклорні джерела творчості українських письменників були присвячені уроки-дослідження "Фольклорні джерела роману І.Багряного "Тигролови"; "Пісенна творчість українських поетів А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, Д. Луценка" в 11 класах на третьому, заключному, етапі експериментального навчання.

Під час підсумкового уроку-конференції "Пісенна творчість українських поетів" учні ЕК та КК виголошували свої повідомлення як результати самостійної дослідницької роботи. Учні давали відповідь на заздалегідь поставлене запитання: "Що з народної пісні увібрала поезія А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, Д. Луценка?"

Таблиця 2

Репрезентація якісних і кількісних змін у розвитку практично-дослідницьких умінь старшокласників визначати фольклорні джерела творчості українських письменників (у %)

Уміння	І етап	ІІ етап
	ЕК	КК	ЕК	КК
1. Знаходили фольклорні елементи у творі	51,7	34,7	71,5	44,3
2.Установлювали місце фольклорного елемента у структурі твору	34,2	11,9	47,8	18,9
3.З'ясовували роль фольклорних джерел у розкритті ідейного задуму автора	26,5	5,8	45,9	5,8
4.Розкривали значення фольклорних джерел у характеристиці образів-персонажів	36,2	5,4	68,2	8,6
5.Визначали розвиток народнопоетичних художніх засобів в авторському тексті	49	34,5	73	24,5

Відповідно до вироблених під час констатувального етапу експериментального навчання критеріїв навчальних досягнень старшокласників з'ясовувати фольклорні джерела творчості українських письменників проводилася оцінка самостійно-дослідницьких робіт. Результати перевірки подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Рівні сформованості вмінь старшокласників визначати фольклорні джерела творчості українських письменників

Рівні навчальних досягнень	Кількість учнів ЕК	%	Кількість учнів КК	%
	308	100	241	100
Високий	69	22,4	4	1,7
Достатній	109	35,4	7	2,9
Середній	74	24	61	25,3
Низький	56	18,2	169	70,1

Наведені результати дають змогу констатувати, що в ЕК переважають роботи високого й достатнього рівнів (57,8 %) порівняно з КК, де переважає кількість робіт середнього й низького рівнів (95,4 %), в КК такі роботи становлять всього 4,6 %. Порівняльний аналіз результатів констатувального зрізу й формувального експерименту також засвідчив якісно високий рівень навчальних досягнень старшокласників у з'ясуванні фольклорних джерел творчості українських письменників. Якщо констатувальний зріз виявив незначну (26,1 %) групу респондентів з високим і достатнім рівнями сприйняття й аналізу тексту з погляду використаних у ньому фольклорних джерел, то формувальний - 57,8 % відповідей старшокласників високого й достатнього рівнів навчальних досягнень. Перевага робіт високого й достатнього рівнів в ЕК є результатом застосування експериментальної методики.

Порівняння кількісних репрезентацій рівнів сформованості вмінь учнів 10-11 класів самостійно визначати фольклорні джерела художнього твору на початок і на кінець експерименту відображено на діаграмі:

Рис. 1. Зіставлення рівнів сформованості вмінь старшокласників визначати фольклорні джерела творчості українських письменників

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів формувального експерименту засвідчив ефективність розробленої методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників.

Здійснене дисертаційне дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. Усвідомленому розумінню проблеми фольклорних джерел творчості українських письменників сприяє засвоєння старшокласниками відповідних теоретичних знань з фольклористики і літературознавства, наявність сформованих умінь і навичок осмислювати проблему в контексті цілого, що поглиблює розуміння краси художнього слова, гармонії форми і змісту літературного твору, його національного спрямування.

2. Формування вмінь і навичок з'ясовувати фольклорні джерела творчості українських письменників реалізувалися в уміннях спілкуватися з художнім твором: визначати проблематику прочитаного, основну тему, головний задум автора, провідну ідею та систему образів; визначати самобутність художнього твору, усвідомлювати витоки художньо-естетичного світу майстрів слова; читати підтекст, "внутрішню суть думок і почуттів героїв художнього твору", коли відбувається його чуттєве сприйняття. Під час вивчення фольклорних джерел учні оволодівали вміннями виокремлювати фольклорний елемент, порівнювати усний об'єкт рецепції з авторським, коментувати його роль у контексті цілого, осмислювати національне й загальнолюдське у творі.

3. Застосування різних видів пошукової роботи як основи дослідно-експериментального навчання сприяло ефективному виробленню вмінь і навичок самостійної аналітичної роботи: відчувати - бачити - спостерігати - знаходити - розуміти - аналізувати - робити висновки з досліджуваної проблеми - виявляти особистісне ставлення до знайдених доказів - застосовувати здобуті знання в новій навчальній ситуації. Наступність етапів навчання обумовлювалась і забезпечувалась його змістом, системою самостійних завдань, що ускладнювались на кожному новому етапі. Проведення самостійних літературних досліджень сприяло активізації роботи учнів у підготовці й проведенні різних типів уроків, позаурочних заходів, у навчально-виховному процесі всієї школи.

4. Ефективне проведення експериментально-дослідного навчання забезпечувалось зацікавленістю словесників порушеною проблемою, літературно-художнім і науково-методичним забезпеченням уроків, що є основними чинниками розкриття всього багатства змісту літературних явищ.

5. Експериментально-дослідне навчання виявило ефективність розробленої методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників, що підтверджується й аналізом результатів формувального експерименту: в ЕК роботи високого і достатнього рівнів значно переважають такі роботи в КК. Це дає підстави рекомендувати впровадження розробленої методики в практику шкільного вивчення української літератури, оскільки, по-перше, орієнтує вчителя на застосування таких методів навчання, що розвивають уміння самостійно вчитися, критично мислити, створюють умови для самопізнання та самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності, розвивають необхідні для життєвого й професійного вибору вміння та навички; по-друге, допомагає розв'язати одне з основних завдань вивчення літератури в школі - формування національної свідомості громадян України засобами художнього слова.