Просвітницько-громадська діяльність православних братств Волині (друга половина XX – початок XX століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 37(09):[281.9:255](477.81/.82)“18/19”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Просвітницько-громадська діяльність православних братств Волині (друга половина XЙX - початок XX століття)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Тимочко Ірина Богданівна

Рівне-2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Рівненському державному гуманітарному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Омельчук Володимир Васильович, Дубенський коледж Рівненського державного гуманітарного університету, голова предметно-методичної комісії шкільної педагогіки і психології.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Сейко Наталія Андріївна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, професор кафедри соціальної педагогіки і педагогічної майстерності;

кандидат педагогічних наук, доцент Костюк Оксана Юріївна, Національний університет “Острозька академія”, доцент кафедри міжнародної мовної комунікації.

Захист відбудеться 22 березня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.053.01 у Рівненському державному гуманітарному університеті за адресою: 33028, м. Рівне, вул. С. Бандери, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Рівненського державного гуманітарного університету за адресою: 33000, м. Рівне, вул. Остафова, 31.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Галатюк Ю. М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Духовне відродження держави, розпочате ще на початку 90-х років XX століття, відбувається на складному соціальному ґрунті, що проявляється у кризі моралі, яка пронизує усі сфери нашого життя. Тому на сучасному етапі розвитку освіти й науки з огляду на нагальні потреби гуманізації українського суспільства необхідним є повернення до відродження християнських моральних цінностей у виховному процесі навчальних закладів.

Релігія, будучи органічною складовою духовного життя суспільства, відігравала важливу роль у процесі українського державного і культурного будівництва, допомагала українцям упродовж багатьох століть берегти національну ідентичність. Громадсько-просвітницька діяльність духовенства та представників православної громадськості щодо поширення освіти, культури, духовності, що ґрунтувалися на місцевих традиціях, сприяла збереженню національної самобутності народу.

У суспільно-культурному житті Волині у другій половині XIX - на початку XX століття наукового аналізу потребує процес формування і розвитку освіти у контексті просвітницько-громадської діяльності православних інституцій, зокрема, внеску православних братств у розвиток освітньо-культурних традицій волинського краю. Саме в цей період, попри посилення централізованого імперського управління, прийняття деструктивних нормативно-правових актів у галузі освіти, на Волині відродилася підтримка освіти зі сторони громадських релігійних організацій - православних братств.

Просвітницько-громадська діяльність православних братств, зміцнена зростанням рівня духовних освітніх закладів, набула як релігійного статусу, так і загальнокультурного значення. Через зміст освіти в досліджуваний період реалізовувалася успадкована волинським регіоном полікультурність, поліфонізм виховних імперативів, інтеграція національних, загальноосвітніх, морально-духовних показників.

Значимими для ретроспективного аналізу історико-культурних умов формування освітніх традицій Волинського краю є наукові розвідки О. Борейка, С. Бричок, О. Лінроді, М. Перевезєва, М. Теодоровича та ін. У цьому контексті вирішальну роль також відіграли праці П.Андрухова, Г. Бухала, Є. Дзюби, С. Жилюка, М. Киричука, О. Костюк, М. Моліса, Р. Оксенюк, В. Омельчука та ін. Дослідженню розвитку народної освіти на Волині та інших суміжних регіонів приділяли увагу І. Гаврищак, Т. Джаман, Л. Єршова, Н. Рудницька, Н. Сейко.

Деякі аспекти для історико-педагогічного та культурологічного аналізу проблеми дослідження, окремі питання розвитку освіти в Україні, що репрезентують органічну єдність і водночас соціокультурну своєрідність регіонів представлено в історичних працях М. Андрусак, П. Антоновича, П. Батюшкова, М. Возняка, М. Грушевського, П. Голубєва, О. Єфіменко, Є. Маланюка, І. Огієнка, М. Петрова, Н. Полонської-Василенко, І. Рибалка, А. Савич, О. Субтельного, Д. Чижевського, О. Цинкаловського та ін. Теоретичні засади нашого дослідження склали також концептуальні ідеї істориків педагогіки (Л. Березівська, Г. Ващенко, В. Вихрущ, О. Вишневський, Л. Вовк, Н. Дем'яненко, С. Золотухіна, В. Карагодін, В. Кравець, М. Левківський, О. Любар, Л. Медвідь, Є. Мединський, Б. Мітюров, Ф. Науменко, Ю. Руденко, С. Сірополко, М. Стельмахович, О. Сухомлинська, Є. Сявавко, Є. Шестун та ін.).

Важливе значення для вивчення розвитку православних традицій волинського краю, для аналізу різнобічних аспектів і форм культурно-освітньої діяльності православних інституцій має низка праць сучасних істориків та істориків педагогіки (В. Бабійчук, О. Борейко, С. Бричок, А. Горецька, С. Горін, С. Жилюк, Л. Казначеєва, О. Костюк, І. Мельник, О. Михайлюк, А. Опря, В. Павленко, Н. Стоколос, В. Шеретюк та ін.). Християнську освітню модель висвітлили історики православної церкви (А. Лопухін, митрополит Макарій (Булгаков), Є. Смирнов, Н. Тальберг, О. Чистович та ін.), а також А. Колодний, О. Крижанівський, І. Огієнко, С. Плохій, В. Рожко, П. Яроцький.

Деякі аспекти походження та характер діяльності братського руху розкрито у працях (І. Власовського, С. Голубєва, О. Єфіменко, Х. Кострицького, М. Кояловича, А. Криловського, М. Лінчевського, А. Папкова, А. Савича, Н. Скабаллановича, С. Соловйова, П. Тріпольського, І. Флерова). Аналізу традицій, специфіки управління та особливостей діяльності православних братств присвячені роботи сучасних дослідників (В. Буцяк, С. Гаврилюк, Г. Капустін, С. Кваша, П. Кралюк, Я. Ісаєвич,). Дослідження благодійності як соціокультурного явища за сприяння громадських структур здійснили О. Донік, Ю. Коптюх, В. Корнієнко, Г. Кособуцька, О. Кравченко, Г. Круль, Л. Ланчуківська, А. Морозова, О. Морозова, О. Пашковський, Н. Сейко, Л. Хобта, Р. Шпізель.

Проте, всебічний аналіз становлення та розвитку просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині другої половини XЙX - початку XX століття не здійснювався. Відтак, актуальність теми дисертаційної роботи обумовлена необхідністю інтенсифікації наукових пошуків щодо організації, змісту та форм просвітницько-громадської діяльності православних братств у галузі освіти, культури, соціальної підтримки дітей та молоді у досліджуваний період, вивчення досвіду організації православних братств, заснованих на базових християнських цінностях; а також відсутністю наукового комплексного історико-педагогічного дослідження з позиції проблемно-хронологічного підходу. Це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження - “Просвітницько-громадська діяльність православних братств Волині (друга половина XIX - початок XX століття)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Рівненського державного гуманітарного університету і є складовою частиною комплексної науково-дослідницької теми кафедри практичної психології та психотерапії РДГУ “Розвиток життєтворчої активності особистості” № 0109U000499. Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 2 від 25 вересня 2009 року) і узгоджена в Раді з координації досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 7 від 23 листопада 2009 року).

Мета дослідження - здійснити історико-педагогічний аналіз основних передумов, напрямів, змісту, форм та методів просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати науково-теоретичні засади, категоріальний апарат та історіографію проблеми просвітницько-громадської діяльності православних братств як історико-педагогічного явища.

2. З'ясувати історичні, соціально-політичні та соціокультурні передумови виникнення, а також суперечності розвитку просвітницько-громадської діяльності православних братств на Волині у другій половині XЙX - на початку XX ст.

3. Розкрити організаційні характеристики, а також особливості змісту, форм, методів і засобів просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині в досліджуваний період.

4. Обґрунтувати роль організаторів та членів православних братств у просвітницько-громадському русі волинського регіону в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Об'єкт дослідження - розвиток освіти і педагогічної думки на Волині у другій половині XIX - на початку XX століття.

Предмет дослідження - організаційні та змістові характеристики просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині.

Хронологічні межі роботи - друга половина XIX - початок XX століття. Нижня хронологічна межа зумовлена розвитком і активізацією змісту та форм просвітницько-громадської діяльності братського руху на території Волинської губернії, що було викликано появою “Правил про церковні православні братства” (1864 р.); цей період позначений якісно новими підходами в організації системи освіти в Південно-Західному краї, появою суспільних умов для зростання рівня просвітницько-громадської діяльності православних братств на Волині, зумовлених освітніми реформами 60-х рр. ХІХ ст. Верхня межа наукового пошуку (1917 р.) зумовлена революційними соціально-політичними змінами початку ХХ століття та, у зв'язку з цим, відмиранням релігійного компонента в системі освіти й виховання підростаючого покоління.

Територіальні межі дослідження охоплюють історичну територію “Великої Волині”, що в межах досліджуваного періоду визначалася як Волинська губернія, поділена на 12 повітів: Житомирський, Новоград-Волинський, Заславський (Ізяславський - з 1910 року), Старокостянтинівський, Острозький, Кременецький, Дубенський, Володимир-Волинський, Ковельський, Луцький, Рівненський, Овруцький.

Методологічною основою дослідження є загальні положення теорії пізнання та діалектичного розуміння суті історико-педагогічного процесу, використані з метою створення міждисциплінарної методології дослідження; положення про визнання всезагальної значущості педагогічної думки кожної нації, народу, етносу, задля виокремлення специфіки діяльності православних братств у волинському регіоні; загально-методологічні принципи аналізу історико-педагогічних явищ і процесів: об'єктивності, історизму, світоглядного плюралізму, гуманізму та демократизму, системності у вивченні педагогічних явищ, пріоритетності християнських цінностей в історії освіти України. Дослідження ґрунтується на історико-генетичному, історико-системному та історико-порівняльному підходах, а також історико-педагогічному регіоналізмі, які враховують історичну ретроспективу, специфіку культури й освіти волинського регіону, а також всезагальний характер християнських цінностей у сфері освіти та виховання підростаючого покоління.

Міждисциплінарний характер нашого дослідження зумовив необхідність звернення в процесі її виконання до філософії й соціології релігії, методології культурології та історії, що дозволило цілісно розглянути проблему просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Теоретичну основу дослідження становлять: філософські концепції функціонування та розвитку освітніх систем, в яких формуються теоретичні основи перебудови освіти на засадах розв'язання суперечностей між зростаючою уніфікацією культурного життя націй та збереження їх національної ідентичності (В. Андрущенко, С. Гончаренко, І. Зязюн, О. Сухомлинська); теоретичні положення щодо педагогічних процесів, педагогічної думки з позицій історико-порівняльного підходу (К. Корсак, Г. Лактіонова, І. Руснак, А. Сбруєва); концепції розбудови національної школи (Г. Ващенко, М. Грушевський, С. Сірополко, Б. Ступарик, І. Курляк); дослідження проблем історичного розвитку педагогічної науки та національного шкільництва (Л. Вовк, В. Омельчук, О. Савченко, О. Сухомлинська); наукові праці з проблем заснування та діяльності православних братств на Україні і, власне, на території Волині (С. Голубєв, А. Єфіменко, М. Коялович, А. Криловський, М. Лінчевський, А. Папков, А. Савич, С. Соловйов, П. Тріпольський, І. Флеров, Н. Скабалланович).

Методи наукового дослідження. Мета, завдання та міждисциплінарний характер дослідження зумовили необхідність використання комплексу дослідницьких методів:

– загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, систематизація) та хронологічно-проблемного (вивчення, узагальнення та систематизація педагогічних поглядів науковців на проблему дослідження);

– історичних та історико-педагогічних: історико-системний (членування досліджуваних феноменів минулого на їх складові у загальному системному явищі діяльності православних братств), історико-генетичний (спостереження за зміною феномена у просторі та часі і встановлення його науково обґрунтованої періодизації), історико-порівняльний (визначення регресу і прогресу різних явищ минулого);

– спеціально-наукових методів дослідження, які дозволили цілісно вивчити об'єкт дослідження - аксіологічного (забезпечення взаємозв'язку і взаємозумовленості загальнолюдських і національних цінностей системи освіти), персоналістично-біографічного (аналіз життєдіяльності окремих духовних осіб, педагогів, громадських діячів), монографічного (цілісне вивчення діяльності конкретних православних братств Волині та окремих просвітницьких та освітньо-виховних закладів, що були засновані та активно діяли за сприянням братчиків).

Джерельну базу дослідження складають документи та матеріали: Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАУК), Державного архіву Волинської області (ДАВО), Державного архіву Рівненської області (ДАРО), Державного архіву Тернопільської області (ДАТО), Державного архіву Житомирської області (ДАЖО). Проаналізовано фонди Інституту рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ); матеріали Волинської, Рівненської, Житомирської і Тернопільської державних наукових бібліотек та Кременецької науково-педагогічної бібліотеки; документальні фонди обласних краєзнавчих музеїв мм. Рівного, Житомира, Луцька, Кременця та фонд Острозького історико-краєзнавчого заповідника. У науковому дослідженні використано окремі документи з архівного фонду Богоявленського Кременецького монастиря. Велике значення для цілісного дослідження проблеми просвітницько-громадської діяльності православних братств мало вивчення політичної та педагогічної преси досліджуваного періоду, а саме: “Волинських єпархіальних відомостей” (частина офіційна та неофіційна), “Церковних відомостей”, щомісячника Училищної ради при Святійшому Синоді “Народна освіта”, газет “Волинь” і “Подорожній”. Використано масив нормативно-правових документів - статутів, звітів і статистичних відомостей про діяльність православних братств; актів, ухвал та постанов державних органів кінця XIX - початку XX століття; довідкових видань, навчально-методичної літератури досліджуваного періоду; дисертацій, авторефератів, монографій, матеріалів міжнародних та всеукраїнських конференцій, наукових матеріалів вищих навчальних закладів України, присвячених проблемам формування та діяльності просвітницько-громадської діяльності православних інституцій, їхньому значенню у системі розвитку культурно-освітніх традицій.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше:

– здійснено історико-педагогічний аналіз просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині протягом другої половини ХІХ - початку ХХ століття;

– виявлено й уточнено специфічні категоріальні характеристики понять “просвітницько-громадська діяльність”, “православне братство”;

– на основі архівних, статистичних та інших історичних джерел здійснено аналіз змісту, структури, етапів розвитку та тенденцій просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині;

У науковий обіг уведено невідомі та маловідомі історичні й історико-педагогічні матеріали в контексті просвітницько-доброчинної діяльності православного братського руху Волинської губернії.

Конкретизовано та удосконалено історико-педагогічні відомості про творчий доробок, просвітницьку та благодійну діяльність членів православних братств Волині у досліджуваний період.

Подальшого розвитку набуло історико-педагогічне знання про систему освіти й виховання в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки дослідження можуть бути використані: для визначення стратегії співпраці державних навчальних закладів та релігійних громадських організацій з метою духовно-морального виховання підростаючого покоління. Запропоновані в дослідженні матеріали поглиблюють зміст навчальних курсів з педагогіки, історії педагогіки і можуть бути використані у процесі викладання лекцій з вітчизняної історії, культури та освіти, соціальної педагогіки, народознавства, етики та релігієзнавства, у дослідженні діяльності громадсько-релігійних організацій та ролі духовенства в галузі розвитку духовного просвітництва в різних регіонах України. Робота може бути використана в системі післядипломної педагогічної освіти, а також у практичній діяльності керівників закладів освіти, організаторів духовних навчально-виховних закладів, викладачів, студентів, наукових працівників, педагогів-практиків, краєзнавців.

Впровадження результатів дослідження здійснювалося у навчально-виховному процесі Рівненського державного гуманітарного університету (акт впровадження № 12 від 26. 01. 2011 р.); Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету (акт впровадження № 126 від 11. 08 2010 р.); Житомирського державного гуманітарного університету імені І. Франка (акт впровадження № 99 від 8. 02. 2011 р.); Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (акт впровадження № 108 від 10. 10. 2010 р.); Дубенського педагогічного коледжу Рівненського державного гуманітарного університету (акт впровадження № 220 від 09. 02. 2011 р.). педагогічний волинь православний

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дослідження були представлені у доповідях на міжнародних науково-практичних конференціях: “Громадська освіта в дії. Молодь - школа - громада” (Київ, 2006 р.), “Й Міжнародна науково-практична конференція молодих дослідників, аспірантів” (Рівне, 2009 р.), Міжнародної науково-практичної конференції “Україна: шляхи формування державно-національної цінності суспільства та утвердження духовної основи української цивілізації” (Ужгород, 2010 р.), V-ої Міжнародної науково-практичної конференції “Вища освіта України у контексті інтеграції європейського освітнього простору” (Київ, 2010 р.) “ЙЙ Міжнародної наукової конференції молодих науковців, аспірантів, здобувачів: Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії” (Рівне 2010 р.); Всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях: Регіональні педагогічні читання на тему: “Історичні аспекти становлення і розвитку національної системи освіти в Україні у контексті педагогічної спадщини Б. Н. Мітюрова”; були обговорені на науково-методичних семінарах і засіданнях кафедри педагогіки Рівненського державного гуманітарного університету (Рівне, 2009-2010 рр.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображено у 8 одноосібних друкованих працях, із них 5 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статті - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, 25 додатків на 58 сторінках, списку використаних джерел (487 найменувань, з них 9 найменувань іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації становить 307 сторінок, обсяг основного тексту складає 194 сторінок. У роботі вміщено 3 таблиці на 3 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено його хронологічні й територіальні межі; сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт, наукову новизну і теоретичну значущість, практичне значення, методи дослідження, схарактеризовано джерельну базу; визначено зв'язок роботи з науковими програмами й темами; подано відомості про апробацію та впровадження результатів наукової праці.

У першому розділі - “Просвітницько-громадська діяльність православних братств Волині як історико-педагогічна проблема” - здійснено теоретичний аналіз проблеми дослідження, а також вивчено історіографічну базу проблеми просвітницько-громадської діяльності православних братств у досліджуваний період.

На основі вивчення філософських, історичних, культурологічних, соціологічних та педагогічних праць у дисертації визначено провідні теоретичні підходи до проблеми дослідження, які використовуються в історії педагогіки як необхідні для цілісного й системного аналізу історико-педагогічних явищ та процесів (С. Смирнов, С. Стельмах). До таких підходів відносяться, насамперед, історико-генетичний, історико-системний та історико-порівняльний. Історико-генетичний (Я. Верменич, М. Зеленов, Ю. Левада) дав нам можливість розглядати просвітницько-громадську діяльність православних братств у другій половині XЙX - на початку XX століття як закономірний наслідок розвитку братського руху в попередні століття, а також культурно-освітньої моделі православ'я впродовж усього періоду його існування. Застосування історико-генетичного підходу дає можливість: виявити закономірності розвитку православного братського руху як історико-педагогічного феномена в умовах волинського регіону; визначити сутність співвідношення суб'єктивного і об'єктивного в історичних процесах (у нашому випадку - особистісного внеску членів православних братств та об'єктивного фактора їх існування в освітньому просторі Волині). Завдяки історико-генетичному підходу ми можемо окреслити православні братства як громадські організації, які мають кількасотлітню історію і вироблені на основі історії свого існування традиції, закономірності й тенденції просвітницько-громадської діяльності. Історико-системний підхід в історико-педагогічних дослідженнях дозволяє нам розглядати історико-педагогічні явища як системні утворення, тобто такі, які мають свою структуру і самі є частиною більших системних утворень (І. Блаурберг, І. Ковальченко, Ю. Семенов, Е. Юдін). Виходячи з базових положень історико-системного підходу, просвітницько-громадська діяльність православних братств охарактеризована в сукупності компонентів, кожен з яких має своє смислове й функціональне навантаження. Визначаючи напрями й види просвітницько-педагогічної діяльності православних братств, підкреслюємо їх системний характер, оскільки без характеристик системності і сама діяльність православних братств не може бути окреслена як окреме історико-педагогічне явище з ознаками завершеності й цілісності. Історико-порівняльний підхід в історико-педагогічних дослідженнях дає можливість здійснити компаративний аналіз проблеми дослідження, виходячи з його порівняння з іншими історико-педагогічними явищами, які мають схожі характеристики або ознаки. На засадах історико-порівняльного підходу у дисертаційному дослідженні просвітницько-громадська діяльність православних братств співвіднесена з: культурно-освітньою, освітньою, благодійною діяльністю інших громадських утворень на території Волині.

Доведено, що просвітницько-громадська діяльність має розглядатися як міждисциплінарна проблема, у зв'язку з чим залучено методологічний апарат філософії релігії (об'єктивація релігійного відношення людини до дійсності, положення про концепцію буття віруючої людини), соціології релігії (використання визначення релігії як соціального інституту з певними соціальними функціями, просвітницько-громадська діяльність як різновид соціальної діяльності в духовно-релігійному просторі Волині), культурології (культурне значення православ'я для розвитку українського народу та його аксіологічного простору, розгляд просвітницько-громадської діяльності православних братств у межах культурних реалій України другої половини ХІХ - початку ХХ століття, роль і значення православних братств Волині в аксіологічному, адаптаційному, людинотворчому, світоглядному відношенні), історії (історична специфіка волинського регіону, історичний досвід діяльності православних братств в XVI - XVIII столітті, історичні закономірності відновлення просвітницької діяльності братств у другій половині ХІХ століття, історичні передумови й тенденції розвитку православного братського руху).

У дисертації здійснено категоріально-понятійний аналіз проблеми дослідження. Виявлено провідні категоріальні характеристики понять “просвітництво”, “братство”, “православне братство”, “просвітницька діяльність”, “просвітницько-громадська діяльність”. Доведено, що категорії “братство” і “православне братство” є основоположними для цілісного аналізу проблеми дослідження, оскільки характеризують його об'єкт. Вивчені в ході дослідження джерела засвідчили існування кількох теорій походження братств як історичного явища та наукового поняття: теорія “братчин” Київської Русі (С. Соловйов); теорія “цехових організацій” (І. Флеров, І. Скребницький, М. Коялович), теорія “колективного патронату” (С. Голубєв, А. Савич), теорія “материнської форми” (О. Єфіменко).

Аналіз братств як категорії історико-педагогічної науки дозволив дійти висновку, що вони відродилися та набули поширення у другій половині XЙX століття в західному та південно-західному регіонах Російської імперії, маючи істотні відмінності від своїх попередників - середньовічних громадсько-політичних та культурно-освітніх організацій. У братському русі XЙX століття відродилася роль виразника великодержавної ідеї про єдність території та історичного шляху східнослов'янських народів. Доведено, що незважаючи на спільні характеристики, притаманні просвітницько-громадській діяльності братств досліджуваного періоду, братства південно-західних губерній мали самобутні національно-етнічні особливості, які впливали на характер їх діяльності.

У результаті категоріального аналізу “православне братство другої половини ХІХ - початку ХХ століття” визначено в дисертації як культурно-просвітницька організація, яка виникла або відродила свою діяльність у зазначений період задля благодійної й культурно-просвітницької підтримки сфери освіти й культури певного регіону. “Просвітницько-громадська діяльність православних братств” у дослідженні окреслена як різновид людської діяльності (зокрема, й професійної), що реалізується окремими особами чи групами відповідно до цілей і змісту діяльності православного братства як громадського утворення, і спрямована на поширення знань серед різних прошарків населення, в тому числі й на благодійних засадах.

У дисертації здійснено історіографічний аналіз проблеми дослідження. Задіяні в ході дослідження численні наукові джерела та історичні матеріали класифіковано за двома критеріями: за ступенем наближеності до проблеми дослідження (педагогічні розвідки видатних науковців у сфері вивчення та аналізу етапів, шляхів розвитку культурно-виховних, освітніх ідей; фундаментальні праці загальноісторичного характеру; наукові праці з історії розвитку православної культури на території нашої держави; праці з проблем історії культурно-освітньої, національно-виховної, меценатсько-доброчинної діяльності православних братств України, зокрема, на історичній території Волині) та за типологією матеріалів (директивно-довідкова література; документи та література щодо змісту та сутності просвітницько-педагогічних ідей досліджуваного періоду; нормативно-правові документи; мемуарна література). У роботі висвітлено специфіку організації змісту та сутності просвітницько-громадської діяльності православних братств у російській історіографії кінця ХІХ - початку ХХ століття; у радянській науковій літературі; в російській та польській історіографії різного періоду. Доведено непересічне значення архівних джерел ХІХ століття для цілісного й комплексного вивчення проблеми дослідження.

У другому розділі - “Головні передумови та організаційні засади просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині” - виявлено провідні передумови просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині; проаналізовано базові організаційні засади створення та діяльності православних братств в регіоні.

На підставі історико-педагогічного аналізу джерельної бази дослідження встановлено передумови, які визначили зміст, сутність, форми й методи просвітницько-громадської діяльності православних братств на Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття:

1) історичні, тобто комплекс історичних обставин, що спричинили створення православних братств у XVI - XVII століттях та становлення їх просвітницько-громадської діяльності;

2) соціально-політичні, які детермінували нормативно-правові й організаційні засади діяльності православних братств на фоні реформування сфери освіти й культури волинського регіону в межах Російської імперії;

3) соціокультурні, що визначали необхідне наповнення змісту та форм просвітницько-громадської діяльності православних братств у досліджуваний період.

Аналізуючи організаційні умови діяльності православних братств Волині у зазначений період, встановлено, що основним документом, який визначав зміст, напрями, форми і методи просвітницько-громадської діяльності братств, був Статут братства. Згідно з цим документом, серед членів братства виокремлювали дійсних, почесних, членів-жертвувачів, співревнителів, братчиків. Іноді членами братства могли ставати представники неправославних конфесій. Чисельність братчиків могла бути різною - від кількох десятків до сотень осіб. Членство у братстві було добровільним, благодійні внески братчики робили в міру своїх можливостей, без примусу і не задля перспективи отримання матеріальних благ і винагороди за свою доброчинність, а лише керуючись аксіологічними принципами, традиційними для українського менталітету.

Аналіз історичних документів дав змогу стверджувати, що створення та діяльність православних братств відбувалися під опікою православних приходів, які здійснювали загальну опіку над змістовими формами просвітницько-громадської діяльності; при цьому храми за необхідності переймали під свою опіку всі організаційні й кадрові ресурси братства і за умови припинення діяльності братства могли забезпечувати православну просвітницьку місію. До складу братства могли входити як прихожани певного православного храму, так і особи з-поза середовища приходу, що суттєво розширювало можливості ведення просвітницько-громадської діяльності.

Важливо, що окремим компонентом у структурі братства були молодіжні відгалуження, що сприяло забезпеченню наступності в просвітницько-громадській діяльності членів братства й накопиченню традицій цієї діяльності протягом десятиліть.

У третьому розділі - “Змістові характеристики просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)” - здійснено характеристику провідних напрямів та видів просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині; виявлено роль активних членів православного братського руху у культурно-просвітницькій та культурно-освітній діяльності братств.

З урахуванням передумов та організаційних характеристик просвітницько-громадської діяльності братств у дисертації виявлено й схарактеризовано головні види зазначеної діяльності братств на Волині - організаторську, професійно-педагогічну, опікунську, благодійну, дослідницьку, видавничу.

У процесі дослідження вивчено просвітницько-громадську діяльність значної кількості православних братств волинського регіону: Острозького Кирило-Мефодіївського братства, Братства імені князів Острозьких (м. Остріг), Богоявленського Свято-Миколаївського (м. Кременець), Свято-Покровського (с. Кричильськ), Заболотце-Біличського (с. Заболотце), Свято-Володимирського (м. Володимир-Волинський), Братства Святого Архистратига Михаїла (с. Вербче), Свято-Володимир-Василівського братства (м. Житомир), Архангело-Михайлівського (м. Шепетівка), Костянтинівського Святого Хреста братства (м. Старокостянтинів), Луцького Хрестовоздвижинського, Свято-Миколаївського (м. Дубно), Василівсько-Макарівського (м. Овруч), Єпархіального Почаєво-Богородичного (с. Почаїв), братства Св. Архистратига Михайла Свято-Михайлівської церкви (с. Велика Вербча), Архангело-Михайлівського (м. Шепетівка), Богоявленського Свято-Миколаївського (м. Кременець) та ін.

На основі аналізу історичної літератури встановлено, що головними методами просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині у досліджуваний період стали: методи організації просвітницько-громадської діяльності (діалог, бесіда, дискусія, переконання, метод власного прикладу, залучення до просвітницько-громадської діяльності членів сімей братчиків тощо); методи стимулювання (заохочення кращих учнів братських шкіл, метод осуду; проведення “братських судів”; формування громадської думки тощо); методи формування досвіду поведінки православної громади (участь братчиків у максимально можливій кількості заходів, організованих братством; залучення до діяльності братства членів сімей братчиків; надання братчикам індивідуальних доручень братства; обговорення діяльності братств на засіданнях Ради братства тощо). Головними засобами здійснення просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині у досліджуваний період стали “чарівні ліхтарі з туманними картинками”, книги, брошури, листівки, періодична преса, результати діяльності учнів народних шкіл, предмети релігійного культу.

У роботі досліджено просвітницько-громадську діяльність громадських і культурних діячів - активних учасників православного братського руху другої половини XЙX - початку XX століття. У дисертації представлено внесок у культурно-освітню діяльність представників світської та духовної інтелігенції графині А. Блудової , О. Дверницького, П. Бичковського, В. Ліберовського, А. А. Терлецького, Ф. В. Четиркіна, М. І. Теодоровича, М. Петрова, І. І. Тихомиорва, В. Г. Леонтовича, єпископа Ієрофея (Лобачевського Якова Федоровича), архімандрита Амвросія (Лотоцького Афанасія Лукича), архієпископа Волинського Агафангела (Соловйова Олексія Федоровича), архієпископа Волинського і Житомирського Палладія (Ганкевича Павла), архієпископа Модеста (Стрельбицького Данила), єпископа Острозького Віталія (Грегулевича Василія), ієрея Миколая Левитського, протоієрея Юлія Гапановича, протоієрея Іларіона Івановича Коровицького, ієрея Аполлонія Сендульського, ієрея Михайла Андрійовича Тучемського.

Вивчення просвітницько-громадської діяльності найбільш відомих і незаслужено забутих діячів православного братського руху дало підстави для виокремлення загальних характеристик їх педагогічних ідей та безпосередньої просвітницької діяльності: акцентація на непересічній ролі сім'ї у вихованні та навчанні дітей у православному дусі; тяжіння до надання всьому процесу навчання православного змісту; бажання поєднати в процесі виховання і навчання шкільну і позашкільну сферу; прагнення до залучення широкої приватної і громадської ініціативи для розвитку просвітницько-громадської діяльності; системні дослідження історії й пам'яток рідного краю та оформлення цих досліджень в численних публікаціях та книгах.

Аналіз наукової літератури та інших історичних джерел дає можливість зробити висновок, що православні братства Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття стали значущим суб'єктом просвітницько-громадської діяльності в сфері освіти й культури волинського регіону. Їх діяльність позначилася на розвитку православної громади усього Південно-Західного краю, сприяла поширенню благодійної підтримки навчальних закладів та установ соціального захисту, стала підґрунтям для залучення громадської і приватної ініціативи до розвитку культурно-освітнього простору волинського краю.

Водночас встановлено, що в просвітницько-громадській діяльності православних братств в окреслений дослідженням період спостерігалися певні суперечності: між загальнохристиянською концепцією виховної системи православ'я та замкненим конфесійним характером реалізації цієї виховної системи (щодо представників інших конфесій, насамперед); між необхідністю осучаснення напрямів, форм і методів просвітницької діяльності православних братств та консервативними вимогами щодо організації освітнього й виховного процесу з боку Святійшого Синоду; між загальним проросійським характером просвітницько-громадської діяльності братств та присутністю етнонаціонального компонента в окремих формах і видах цієї діяльності (насамперед, дослідницькій).

Загальні висновки

Дослідження розвитку просвітницько-громадської діяльності православних братств на Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття, здійснене в історії педагогіки на засадах міждисциплінарного підходу, в результаті проведеної роботи дає змогу зробити такі загальні висновки.

1. У дисертаційному дослідженні проаналізовано науково-теоретичні засади, категоріальний апарат та історіографію проблеми просвітницько-громадської діяльності православних братств як історико-педагогічного явища. Доведено, що теоретичний аналіз проблеми дослідження ускладнюється її міждисциплінарним характером, який зумовлює необхідність залучення методологічного апарату різних гуманітарних наук - філософії, соціології, педагогіки, історії, культурології. Обґрунтовано історичні засади постановки завдань та формулювання концепції дослідження; представлено культурологічні й філософські параметри проблеми просвітницько-громадської діяльності православних братств як складного культурно-освітнього явища й соціальної інституції в Російській імперії досліджуваного періоду.

Дослідження засвідчило, що на сутність та зміст просвітницько-громадської діяльності православних братств справив уплив весь історичний досвід православного просвітництва. Необхідність залучення культурологічного підходу до аналізу проблеми дослідження зумовлена, насамперед, функціональним навантаженням предмета дослідження - в адаптаційному, аксіологічному, людинотворчому, світоглядному відношенні.

Методологія історії дала можливість розглянути проблему дослідження з точки зору історико-генетичного, історико-порівняльного та історико-системного підходів. Тому просвітницько-громадська діяльність православних братств окреслена в роботі як сукупність компонентів, кожен з яких має своє смислове навантаження. Доведено, що без характеристик системності і сама діяльність православних братств не може бути окреслена як окреме історико-педагогічне явище з ознаками завершеності й цілісності.

Категорія “просвітницько-громадська діяльність православних братств” визначена в дослідженні як різновид людської діяльності (зокрема, й професійної), що реалізується окремими особами чи групами відповідно до цілей і змісту діяльності православного братства як громадського утворення, і спрямований на поширення знань серед різних прошарків населення, в тому числі й на благодійних засадах.

У дисертації здійснено також історіографічний аналіз проблеми дослідження. Задіяні в ході дослідження численні наукові джерела та історичні матеріали класифіковано за двома критеріями: за ступенем наближеності до проблеми дослідження (педагогічні розвідки видатних науковців у сфері вивчення та аналізу етапів, шляхів розвитку культурно-виховних, освітніх ідей; фундаментальні праці загальноісторичного характеру; наукові праці з історії розвитку православної культури на території нашої держави; праці з проблем історії культурно-освітньої, національно-виховної, меценатсько-доброчинної діяльності православних братств України, зокрема, на історичній території Волині) та за типологією матеріалів (директивно-довідкова література; документи та література щодо змісту та сутності просвітницько-педагогічних ідей досліджуваного періоду; нормативно-правові документи; мемуарна література).

2. У дисертаційному дослідженні визначено провідні передумови, які вплинули на становлення та розвиток просвітницько-громадської діяльності православних братств на Волині, серед яких найважливішими стали: історичні (тенденції в розвитку православного виховного ідеалу; історична специфіка волинського регіону; історичні традиції соборних православних братств, починаючи з XVI століття); соціокультурні (реформа церковної освіти, розпочата наприкінці XVI століття; становлення української православної інтелігенції; наявний стан розвитку друкарської справи в Україні); соціально-політичні (розповсюдження та утвердження православної віри на новоприєднаних землях та поширення з цією метою просвітницького християнського руху; боротьба з вільнодумством, сектантством та різними інорелігійними впливами; прагнення до зростання авторитету Російської православної церкви серед населення; державне сприяння покращенню матеріального становища місцевих церков, монастирів та інших православних культових споруд).

Виявлено головні організаційні характеристики просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Доведено, що основним документом, який визначав зміст, напрями, форми і методи просвітницько-громадської діяльності братств, був Статут братства. Згідно з цим документом, серед членів братства виокремлювали дійсних, почесних, членів-жертвувачів, співревнителів, просто братчиків. Дослідження довело, що членство у братстві відбувалося лише на добровільних засадах, благодійні внески братчики робили в міру своїх можливостей.

Аналіз історичних документів дає змогу стверджувати, що створення та діяльність православних братств відбувалися під опікою православних приходів, які здійснювали загальну опіку над змістовими формами просвітницько-громадської діяльності. До складу братства мали право входити як прихожани певного православного храму, так і особи з поза середовища приходу, що суттєво розширювало можливості ведення просвітницько-громадської діяльності. Особливий акцент в організації та проведенні просвітницько-громадської діяльності православного братського руху був звернений на те, що досить важливим компонентом у структурі братства були молодіжні відгалуження, що сприяло забезпеченню наступності в просвітницько-громадській діяльності членів братства й накопиченню традицій цієї діяльності протягом десятиліть.

Дослідження засвідчило, що в просвітницько-громадській діяльності православних братств в окреслений дослідженням період спостерігалися певні суперечності, найголовнішими з яких є суперечність між загальнохристиянською концепцією освітньо-виховної системи православ'я та замкненим конфесійним характером реалізації цієї системи; між необхідністю осучаснення напрямів, форм і методів просвітницької діяльності православних братств та консервативними вимогами щодо організації освітнього й виховного процесу з боку Святійшого Синоду; між загальним проросійським характером просвітницько-громадської діяльності братств та етнонаціональним характером окремих форм і методів зазначеної діяльності (передусім, дослідницької).

3. На підставі аналізу історичних джерел виявлено провідні напрями, форми, методи та засоби просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині у досліджуваний період. Так, провідними напрямами просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині були: організація та сприяння розвитку мережі братських шкіл; благодійна підтримка діяльності церковно-приходських шкіл; сприяння в організації середніх навчальних закладів: училищ (жіночих та чоловічих), гімназій, прогімназій, професійних училищ, трудових майстерень, та їх благодійна підтримка; організація народних недільних читань релігійно-історичного, духовно-просвітницького та морально-етичного спрямування; створення народних бібліотек-читалень; краєзнавча діяльність та пов'язане з цим відкриття музеїв, давньосховищ, а також сприяння у пошуку пам'яток старовини; заснування власних видавничих центрів та друкарень; організація народних свят та інших дозвіллєвих заходів християнського спрямування; надання допомоги малозабезпеченим, безпритульним, знедоленим, вдовам, сиротам; організація лікарень, лазаретів та аптек, де можна було отримати безкоштовну допомогу та ліки; заснування різного виду притулків, сиротинці та особливого виду типу притулку для подорожуючих паломників, які відвідували святі місця; організація меценатсько-благодійної допомоги вихованцям навчальних закладів у вигляді фінансової допомоги учням та ученицям, виділення благодійних стипендій при оплаті за навчання, турбота про долю випускників та сприяння у їхньому працевлаштуванні.

Доведено, що головними видами просвітницько-громадської діяльності православних братств стали: організаторська (організація масових заходів, залучення нових членів братства, організація недільних читань тощо); професійно-педагогічна (викладацька діяльність членів православних братств у навчальних закладах та на народних читаннях, виховна й освітня діяльність у школах та закладах соціального захисту тощо); опікунська (попечительство над навчальним закладами, окремими учнями й студентами; опіка над шпиталями, бібліотеками тощо); благодійна (пошук та зібрання коштів і матеріальних засобів для утримання шкіл, училищ, закладів соціального захисту, окремих учнів; для підтримки православних храмів та ін.); видавнича (створення та налаштування діяльності друкарень та видавництв); дослідницька (організація краєзнавчо-пошукової роботи, створення давньосховищ та музеїв, розробка навчально-методичного забезпечення освітнього процесу в народних школах, на недільних читаннях).

Виокремлено також провідні форми (народні читання, бесіди, індивідуальна допомога школярам та членам їхніх сімей, видавництво книг, благодійні акції, масові заходи) і методи просвітницько-громадської діяльності: організації просвітницько-громадської діяльності (діалог, бесіда, дискусія, переконання, метод власного прикладу, залучення до просвітницько-громадської діяльності членів сімей братчиків тощо); стимулювання (заохочення кращих учнів братських шкіл, метод осуду; проведення “братських судів”; формування громадської думки тощо); формування досвіду поведінки православної громади (участь братчиків у максимально можливій кількості заходів, організованих братством; залучення до діяльності братства членів сімей братчиків; надання братчикам індивідуальних доручень братства; обговорення діяльності братств на засіданнях Ради братства тощо).

4. Аналіз науково-педагогічної літератури, історичних джерел засвідчує, що православні братства Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття стали значущим суб'єктом просвітницько-громадської діяльності в сфері освіти й культури волинського регіону. Їх діяльність позначилася на розвитку православної громади усього Південно-Західного краю, сприяла поширенню благодійної підтримки навчальних закладів та установ соціального захисту, стала підґрунтям для залучення громадської і приватної ініціативи до розвитку культурно-освітнього простору волинського краю. Дослідження просвітницько-громадської діяльності діячів православного братського руху дало підстави для таких висновків щодо загальних характеристик їх діяльності: акцентація на непересічній ролі сім'ї у вихованні та навчанні дітей у православному дусі; тяжіння до надання всьому процесу навчання православного змісту; бажання поєднати в процесі виховання і навчання шкільну та позашкільну сферу; прагнення до залучення широкої приватної і громадської ініціативи для розвитку просвітницько-громадської діяльності; системні дослідження історії й пам'яток рідного краю та оформлення цих досліджень в численних публікаціях та книгах.

Дослідження не вичерпує проблеми просвітницько-громадської діяльності православних братств у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття. Перспективними напрямками історико-педагогічних пошуків вважаємо аналіз благодійної діяльності православних братств України в сфері освіти та соціального захисту; вивчення історії культурно-просвітницької діяльності православних братств різних регіонів України; компаративний аналіз просвітницької діяльності братств різних релігійних конфесій.

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в публікаціях автора

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Тимочко І. Б. Християнські цінності як важлива складова національного виховання / І. Б. Тимочко // Гуманітарний вісник ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - 258 с. - С. 130-133.

2. Тимочко І. Б. Заснування бібліотек-читалень як засіб здійснення просвітницької діяльності православних братств Волинського краю (2 половина XЙX - початок XX ст.) / І. Б. Тимочко // Вища освіта України - Додаток 4, том V (23) - 2010 р. - Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” - 572 с. - С. 307-312.

3. Тимочко І.Б. Історіографія просвітницько-громадської діяльності православних братств Волині (друга половина XЙX - початок XX століття) у працях сучасних вітчизняних дослідників / І. Б. Тимочко // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія [Зб. статей]. - Ялта: РВВ КГУ, 2010. - Вип. 30. - Ч. 1. - 268 с. - С. 205-209.

4. Тимочко І. Б. Недільні народні читання як організаційна форма просвітницької діяльності православних братств Волині (друга половина XЙX - початок XX століття) / І. Б. Тимочко // ; українська мова, 9 сторінок. (Для надрукування у фаховому збірнику “Педагогічні науки” (м. Суми)).