Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія педагогічних наук України

Інститут вищої освіти

УДК 371.2+37.013.74

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

РОЗВИТОК УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ В ПОЛЬЩІ (КІНЕЦЬ ХХ - ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Майборода Вікторія Сергіївна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН України Луговий Володимир Іларіонович, Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Левченко Тетяна Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, професор кафедри педагогіки;

- кандидат педагогічних наук Кравченко Ірина Миколаївна, Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри педагогіки та психології вищої школи.

Захист відбудеться 7 грудня 2011 року о 13 год 30 хв на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.02 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, 9-й поверх, зала засідань.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розіслано 5 листопада 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Лесик

Анотації

Майборода В.С. Розвиток університетської освіти та науки в Польщі (кінець ХХ - початок ХХІ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти Національної академії педагогічних наук України. - Київ, 2011.

У дисертації вперше здійснене цілісне дослідження тенденцій, принципів та закономірностей розвитку вищої освіти й науки в Польщі. На підставі ретроспективного аналізу літературних джерел виявлено основні періоди розвитку університетської освіти і науки Польщі в кінці ХХ - на початку ХХІ ст., а також тенденції, характерні для кожного періоду: 1) 1990-2000 рр. - пошуки нової оптимальної системи розвитку демократичних основ університетської освіти і науки в умовах створення засад ринкової економіки, що базується на принципах демократизації та гуманізації, інтеграції й модернізації, автономізації, децентралізації і раціональної централізації; 2) 2000-2010 рр. - інтенсивний розвиток університетської науки і освіти Польщі в період глобалізації, який ґрунтується на принципах: цілеспрямованості й демократизації, гуманізації і модернізації, відкритості й інтернаціоналізації, інтеграції та диверсифікації, професіоналізації і праксеологізації. Уточнено зміст понять: "адаптація", "глобалізація", "інтеграція", "модернізація", "трансформація", "корпорація". Визначено перспективи спільного, узгодженого, нормативно-врегульованого використання наявного досвіду Польщі в модернізації університетської освіти в Україні.

Ключові слова: вища освіта, вищий навчальний заклад, Польща, наукові і науково-педагогічні кадри, тенденції розвитку, Болонський процес, модернізація вищої освіти в Україні, суспільство знань, періоди розвитку.

Майборода В.С. Развитие университетского образования и науки в Польше (конец ХХ - начало ХХІ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт высшего образования Национальной академии педагогических наук Украины. - Киев, 2011.

В диссертации впервые осуществлено целостное исследование тенденций, принципов и закономерностей развития высшего образования и науки в Польше в конце ХХ - в начале ХХІ ст.

На основе анализа концептуальных подходов зарубежных и отечественных ученых, а также нормативно-правовых актов конкретизорованы дефиниции понятий "адаптация", "глобализация", "интеграция", "модернизация", "трансформация", "корпорация".

С помощью ретроспективного анализа литературных источников раскрыт генезис и предложена периодизация развития университетского образования и науки в Польше, в пределах которой выявлены периоды: первый период - 1990-2000 гг.; второй период - 2000-2010 гг. Обобщение результатов исследования, анализ статистических данных и нормативных документов дали возможность определить главные тенденции, принципы и закономерности, характерные для каждого периода.

Первый период (1990-2000 гг.) характеризуется становлением и развитием демократических основ университетского образования и науки. В этот период наблюдаются такие тенденции: присоединение к Болонской декларации; информатизация университетского образования и науки; использование опыта ведущих стран мира, которые активно создают инновационную экономику на базе реформирующихся образовательных систем; реализация новых образовательных технологий в учебном процессе и управлении; распространение частного высшего образования; преобладание количества студентов-заочников над количеством студентов стационара; утверждение польского языка как языка преподавания во всех вузах; гибкая система оплаты за обучение; введение трехциклового обучения (3+2+3); усиление практической подготовки специалистов; расширение подготовки научно-педагогических кадров через систему аспирантуры и докторантуры; внедрение кредитной системы; увеличение количества мест на бизнес-направлениях; диспропорции между количеством профессорско-преподавательского состава и студентов университетов.

Второй период (2000-2010 гг.) ознаменовался интенсивным развитием университетского образования и науки Польши в условиях глобализации. Ведущими тенденциями в этот период являются: автономизация университетов путем повышения уровня самоконтроля и самоуправления; интенсивное и массовое развитие частного высшего образования; уменьшение селективности доступа в университеты и количества студентов, в том числе заочной формы обучения; успешное внедрение Европейской системы трансфера оценок (ECTS), кредитно-модульной организации учебного процесса и трехступенчатого высшего образования (лиценциат - магистр - доктор - габилитованый доктор); интеграция, модернизация, интернационализация, диверсификация и повышение мобильности студентов, преподавателей и ученых; снижение качества образования в государственных университетах, а также качества профессорско-преподавательского состава в связи с перемещением прикладных и фундаментальных исследований за пределы университетов; развитие транснационального образования; создание в университетах краткосрочных курсов, адаптированных к потребностям рынка труда; изменения в финансовой поддержке студентов (образовательные субсидии, ссуды).

В диссертации проанализирована структура системы высшего образования в Польше. Сделан акцент на внедрении системы дистанционного обучения в высшей школе Польши. Так, на сегодняшний день во многих высших учебных заведениях созданы центры e-learning, позволяющие пройти дистанционное обучение и получить соответствующий диплом или сертификат; активно развиваются корпоративные учебные центры компаний и государственных структур.

Особое внимание уделено подготовке научных и научно-педагогических кадров и специфике присуждения научных званий и ученых степеней в Польше, поскольку именно научный потенциал является движущей силой развития науки и высшего образования.

Показаны механизмы согласованного, нормативно-урегулированного использования опыта Польши в модернизации университетского образования в Украине. При этом доказано, что адаптация украинской образовательной системы к европейской через Болонский процесс не может быть полной без адаптации украинского общества к Европе; без восприятия ее ценностей и целей развития, культуры, участия в экономических отношениях, создания здоровой конкуренции между учебными заведениями в Украине.

Ключевые слова: высшее образование, высшее учебное заведение, Польша, научные и научно-педагогические кадры, тенденции развития, Болонский процесс, модернизация высшего образования в Украине, общество знаний, периоды развития.

Mayboroda V. S. The development of the university education in Poland (the end XX - the beginning XXI century). - Manuscript.

Thesis to obtain the scientific degree of the candidate of the pedagogical sciences іn specialty 13.00.01 - general pedagogic and the history of pedagogic. - Institute of higher education of the National academy of pedagogical sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

In the thesis for the first time the complex investigation of the principles and tendencies of the development of higher education and science in Poland has been done. On the background of the retrospective analyses of the scientific literature the main periods of the university education development in Poland at the end of the XX and the beginning of the XXI centuries has been done as well as the trends typical of each period: 1) 1990--2000 - the period of the search of the optimal system of the university education in the conditions of the market economy based on the principles of the humanism, integration and modernization, decentralization, intelligent centralization;

2) 2000-2010 - the intensive development of the university education and science of Poland in the period of globalization based on the principles of directness and democracy, humanism and modernization, integration and diversity, openness and internationalization, professionalism and pracceologism. The meaning of the notion "adaptation", "globalization", "integration", "modernsation", "transformation", "corporation" has been detailed. The perspectives of the united, coordinated legally formed experience of the experience of the university education of Poland in Ukraine introduction have been highlighted.

Key words: higher education, higher educational institution, Poland scientific and pedagogic staff, tendencies of development, Bolognese process, modernization of higher education in Ukraine, the society of knowledge, periods of development.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним з найголовніших завдань, які постали перед Україною після проголошення нею державної незалежності (1991 р.), є інтеграція у світове співтовариство. На цьому шляху важливим кроком стало приєднання України до країн - учасниць Болонського процесу (2005 р.), що є незаперечним фактом міжнародного визнання вітчизняної системи вищої освіти. А це, у свою чергу, зобов'язує здійснити модернізацію та реформування вищої освіти, надавати освітні послуги з урахуванням норм і стандартів, розроблених і прийнятих у Лісабоні (1997 р.), Сорбонні (1998 р.), узагальнених у декларації Болонського саміту (1999 р.) міністрів освіти європейських держав. Згадані документи проголошують прихильність університетів до європейських гуманістичних традицій, нероздільність навчання і наукових досліджень.

В умовах світової інтеграції й посилення взаємодії країн набувають актуальності питання поглиблення міжнародної співпраці, вивчення й запровадження досвіду вищих навчальних закладів і наукових установ міжнародного освітньо-наукового простору.

Упровадження Болонської системи в Україні зумовлює необхідність вивчення досвіду тих країн, які розпочали процес адаптації своїх освітніх систем до сучасної загальноєвропейської моделі значно раніше і вже досягли певних успіхів, запровадили й успішно використовують нові форми та методи у вищій освіті. Зокрема, корисним для України може стати досвід сусідньої Польщі, насамперед через схожість освітніх змін, які сьогодні відбуваються в Україні і вже сталися в Польщі.

У Польщі правильно оцінюють тенденції суспільного розвитку й підтримують думку про те, що майбутнє належить "суспільству знань".

Актуальність досліджуваної теми зумовлена також теоретичною і практичною значущістю польського досвіду в галузі розвитку університетської освіти та науки наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст., новітніх тенденцій у вищій школі Польщі, шляхів оновлення польської вищої освіти.

Зазначена проблематика перебуває в полі зору багатьох учених, її різні аспекти досліджувались у працях вітчизняних учених: Н. Абашкіної, А. Василюк, М. Гавран, Л. Гриневич, А. Збруєвої, С. Касьянової, Є. Коваленко, К. Корсака, Т. Левченко, Л. Пуховської, Ю. Соколович-Алтуніної, О. Сухомлинської, Ю. Федорик і зарубіжних: К. Павловського, С. Славінської, А. Смоляльського та ін. Разом з тим, незважаючи на розширення та інтенсифікацію дослідницьких зусиль, спрямованих на вивчення особливостей розвитку вищої освіти зарубіжних країн, певні питання залишилися недослідженими. Бракує системних досліджень, з'ясування загального й особливого, транснаціонального і національного, специфічного в організації освітньої діяльності. Як наслідок практика реформування вищої освіти та реалізації модернізаційних змін у вищій школі України не позбавлена поспішних дій, ігнорування власного й механічного запозичення окремих фрагментів зарубіжного досвіду без достатнього обґрунтування доцільності його застосування. Ураховуючи ці обставини, темою дисертаційного дослідження обрано "Розвиток університетської освіти та науки в Польщі (кінець ХХ - початок ХХІ століття)".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу педагогіки та психології вищої освіти Інституту вищої освіти НАПН України за темою "Психолого-педагогічне проектування особистісно зорієнтованих технологій навчання у вищих навчальних закладах" (ДР № 0103U000963). У межах цієї теми дисертантом досліджувалися тенденції розвитку університетської освіти і науки Польщі в кінці ХХ - на початку ХХІ ст.

Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту вищої освіти НАПН України (протокол від 19 січня 2009 р. № 1/15-4).

Хронологічні межі дослідження. Нижня межа - 1990 р., коли парламент Польщі ухвалив новий Закон про вищу освіту, який передбачав створення приватних навчальних закладів і широку академічну автономію ВНЗ.

Верхня межа - 2010 р., коли Рада Європи на саміті в Барселоні прийняла рішення про досягнення європейською вищою освітою рівня світового стандарту.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування на основі цілісного аналізу освітніх і наукових процесів принципів, закономірностей та тенденцій розвитку університетської освіти і науки Польщі й уможливлення їх практичного використання в модернізації вищої освіти в Україні.

З огляду на мету дослідження поставлено такі завдання:

- здійснити системний аналіз психолого-педагогічної літератури та окреслити напрями, що потребують дослідження;

- сформувати понятійно-категорійний апарат, зокрема конкретизувати зміст понять "адаптація", "глобалізація", "інтеграція", "модернізація", "трансформація", "корпорація";

- розкрити основні періоди становлення і розвитку університетської освіти і науки Польщі (1990 - 2010 рр.);

- виявити закономірності, принципи й тенденції розвитку університетської освіти і науки в Польщі;

- визначити перспективні можливості запровадження досвіду Польщі в Україні в процесі модернізації університетської освіти і науки.

Об'єкт дослідження - система вищої освіти Польщі.

Предмет дослідження - розвиток університетської освіти і науки в Польщі наприкінці ХХ та на початку ХХІ ст.

Методи дослідження. Відповідно до мети та для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс наукових методів дослідження, зокрема:

- емпіричний аналіз, синтез, факторний аналіз, аргументація - для вивчення автентичних джерел, матеріалів теоретичних досліджень, офіційних документів Польщі з питань розвитку університетської освіти та науки;

- контент-аналіз, історико-педагогічний аналіз, класифікація й абстрагування - для уточнення й конкретизації дефініцій і систематизації фактичних та статистичних даних розвитку університетської освіти в Польщі;

- індукція, дедукція, порівняння, конкретизація - для виявлення зв'язків та взаємодії наукової та освітньої систем, визначення періодів розвитку університетської освіти Польщі;

- екстраполяція, конкретизація, структурно-генетичний аналіз і синтез, дедукція - для історико-педагогічного висвітлення та виявлення основних тенденцій розвитку системи університетської освіти і науки в Польщі;

- моделювання, аргументація - для актуалізації і трансформації провідних тенденцій розвитку університетської освіти Польщі в систему вищої освіти України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації

вперше на основі цілісного наукового аналізу встановлено, що процес інтеграції вищої освіти та науки як соціальний феномен включає два умовно визначених і обґрунтованих взаємопов'язаних періоди розвитку університетської освіти і науки Польщі в кінці ХХ і на початку ХХІ ст. Кожен період визначається об'єктивними соціально-економічними умовами, особливостями розвитку вищої школи як важливого соціального інституту, суб'єктами реалізації мети й завдань розвитку вищої університетської освіти і науки:

- 1990-2000 рр. - пошуки нової оптимальної системи розвитку демократичних основ університетської освіти і науки в умовах створення засад ринкової економіки, що базується на принципах інтеграції, автономізації й масовізації вищої освіти в Польщі;

- 2000-2010 рр. - інтенсивний розвиток університетської освіти і науки Польщі в період глобалізації, що ґрунтується на принципах: гуманізації і модернізації, відкритості та інтернаціоналізації, інтеграції й диверсифікації, професіоналізації та праксеологізації;

удосконалено джерелознавче поле проблематики через його розширення:

у науковий обіг уведено документи, категорії й терміни ("професорська корпорація", "ліценціат", "матура"), історичні факти, що дало змогу поглибити й конкретизувати відомості про тенденції й закономірності розвитку вищої освіти і науки в Польщі;

подальшого розвитку набули закономірності розвитку вищої освіти і науки в Польщі (зумовленість процесу інтеграції університетської освіти і науки особливостями суспільно-політичного, соціально-економічного розвитку Польщі; залежність сутності вищої освіти і науки від мети, змісту, форм і методів освітньо-наукової діяльності, умов, у яких вона здійснювалась; взаємозалежність основних форм та видів розвитку освітніх технологій ВНЗ (навчальних, інформаційно-комунікаційних, управління); історичності, за якою будь-яка система (організація) не тільки функціонує, а й розвивається, проходячи етапи становлення, модернізації, розвитку, занепаду).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові узагальнення доведено до рівня конкретних висновків і рекомендацій. Це робить їх придатними для застосування в практиці вищої школи України. Основні результати дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі студентів, аспірантів та докторантів Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського (довідка про впровадження від 17 червня 2011 р. № 01/861), Національної академії Служби безпеки України (довідка про впровадження від 13 травня 2011 р. № 29/93), Українського гуманітарного інституту (довідка про впровадження від 14 червня 2011 р. № 75), Польської вищої теологічно-гуманітарної школи ім. М.Беліні-Чеховского (довідка про впровадження від 7 червня 2011 р.).

Теоретичні положення й висновки, що містяться в дисертаційному дослідженні, можуть знайти застосування в таких сферах:

- науково-дослідній - для розроблення й визначення основних напрямів подальших наукових досліджень;

- процесуально-практичній - як теоретичний матеріал для написання праць з психолого-педагогічних наук; розроблення тематики спецкурсів та спецсемінарів і, відповідно, навчально-методичного забезпечення до них (навчальних посібників, методичних рекомендацій, текстів лекцій, розробок до практичних, семінарських та інших форм аудиторних занять, самостійної роботи курсантів, слухачів, студентів, аспірантів, докторантів);

- освітньо-управлінській - на підставі осмислення тенденцій розвитку вищої освіти і науки в Польщі й використання їх для модернізації вищої освіти України.

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження, отримані безпосередньо дисертантом, відображені в одноосібних працях, а також у спільно опублікованій з В.К. Майбородою статті, де особистим внеском автора є аналіз розвитку системи вищої освіти і науки Республіки Польща.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорено на конференціях різних рівнів, зокрема:

- міжнародних: на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: "Актуальні проблеми гуманітарних, соціальних та економічних процесів у сучасному суспільстві" (Буча, 2008; 2010); "Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України" (Київ, 2010);

- освітніх: Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України (Київ, 2008-2011).

Публікації. Основні результати дослідження відображені у восьми працях, з них п'ять статей опубліковано в наукових фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок, обсяг основного тексту - 157 сторінок, список використаних джерел включає 248 найменувань, із них 61 іноземними мовами. Робота містить 25 таблиць, 5 рисунків та 14 додатків на 37 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, показано зв'язок роботи з науковими планами й програмами, визначено мету й завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації, публікації.

У першому розділі - "Розвиток університетської освіти та науки Польщі в теорії та практиці педагогічної науки" - узагальнено підходи до розв'язання проблеми інтеграції вищої освіти і науки в науково-теоретичних працях вітчизняних і зарубіжних учених, визначено основні напрями дослідження.

Теоретичний аналіз наукової літератури, дисертаційних досліджень за темою роботи дав можливість визначити, що:

- окремі питання теорії та практичних підходів до розвитку вищої освіти і науки досліджували такі вітчизняні науковці, як: А. Алексюк, В. Андрущенко, Г. Козлакова, К. Корсак, Т. Левченко, М. Левшин, В. Манько, Ю. Тихомиров, Р. Фатхутдінов, а також зарубіжні вчені: В. Андреєв, В. Баранська, І. Беганська, Є. Бражник, Л. Влодарська-Зола, А. Волков, Т. Камінський, С. Квятковський, К. Крашевські, А. Мушиньські, К. Павловський;

- розроблення моделей, методів управління, рамок національних кваліфікацій здійснювали В. Андрущенко, К. Астахова, В. Бокайло, О. Голубченко, Т. Камінський, Б. Корольов, В. Луговий, Е. Лузік, Х. Люцина, Є. Хмелецька;

- проблеми підготовки компетентнісних фахівців вивчали В. Бех, А. Бойко, А. Василюк, Л. Возняк, Н. Журавська, А. Карпов, Г. Кєдровіч, Ю. Козелецький, О. Морозова, Р. Мушкета, Г. Онкович, Л. Ткаченко, С. Шляхтина;

- професійна підготовка фахівців була об'єктом наукового аналізу таких науковців, як М. Гавран, Н. Кічук, С. Когут, Ю. Федорик, А. Харченко;

- модернізації вищої освіти присвятили свої праці Н. Дем'яненко, В. Кремень, С. Курбатов, В. Луговий, В. Майборода, Н. Побірченко, Ю. Соколович-Алтуніна, М. Степко, О. Сухомлинська, Ж. Таланова, В. Терещенко, Ю. Федорик;

- тенденції децентралізації управління освітою аналізували В. Грабчук, Я. Гречка, Л. Гриневич, О. Жабенко, Р. Моравський, В. Оконь, Ф. Янушкевич та ін.

У розділі наголошується на тому, що тільки за період 2000-2010 рр. в Україні захищено 22 дисертації з різних проблем вищої освіти й підготовки вчителів у Польщі. У докторській дисертації Б. Сітарської "Теоретичні і методологічні засади дидактичних завдань з педагогіки у процесі підготовки та вдосконалення вчителів" досліджено стратегію професійної підготовки майбутніх педагогів у контексті розвитку педагогічно-психологічної освіти в Польщі на межі ХХ та ХХІ ст. і загальних цивілізаційних принципів; у докторській дисертації Г. Ніколаї "Розвиток музично-педагогічної освіти в Польщі (ХХ століття)" розкрито теоретико-методологічний та історичний аспекти підготовки вчителів музики в контексті музично-педагогічної компаративістики.

Процес трансформації польської системи вищої освіти системно висвітлено в монографії польського вченого-практика Криштофа Павловського "Трансформації вищої освіти в ХХІ столітті: польський погляд". Дослідник запропонував модель її подальшого вдосконалення, розкрив лідерську роль університетів у побудові "суспільства знань".

Аналіз засвідчив відсутність спеціальних комплексних наукових теоретико-методологічних розробок стосовно розвитку науки і освіти в Польщі.

Перед теорією та історією розвитку вищої освіти України постає питання розроблення нових та поглиблення змісту наявних моделей, підходів, принципів, методів, процедур, спираючись на напрацювання психолого-педагогічної науки, соціального управління, політології та державного управління. При цьому вагомим чинником стає дослідження світового досвіду теорії, методології на предмет їх актуальності й доцільності використання у вітчизняній вищій освіті.

У висновках до розділу обґрунтовано пріоритетні напрями дослідження, що є основою для визначення наукових підходів до реформування вищої освіти і науки в Україні.

У другому розділі - "Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми розвитку освіти та науки Польщі" - обґрунтовано вибір напрямів, гіпотези, етапів, загальної методики дисертаційного дослідження, уточнено зміст понять.

Зазначається, що на першому, аналітико-ознайомлювальному етапі дослідження основну увагу зосереджено на визначенні теми і завдань, бібліографічному пошуку й аналізі первинної та наукової інформації, що стосується теми дисертації. На основі теоретичних методів дослідження нормативної (закони та інші нормативно-правові акти), управлінської (акти, інші документи, зокрема у формі рішень, наказів, планів, паспортів спеціальностей, звітів), емпіричної (матеріали Інтернету) та експертної інформації вивчено теоретичні та практичні аспекти стану розробленості проблеми, проаналізовано літературу з теми дослідження, складено список використаних джерел.

На другому, діагностично-пошуковому етапі сформульовано основні гіпотетичні припущення, значне місце відведено визначенню провідної ідеї, гіпотези та вибору найважливіших напрямів дослідження.

Провідною ідеєю дослідження є положення про те, що проблема розвитку університетської освіти й науки Польщі вийшла за межі національних інтересів окремої держави й набула міжнародного значення. В умовах світової інтеграції і посилення взаємодії країн поглиблюється міжнародна співпраця, активніше використовується досвід вищих навчальних закладів і наукових установ міжнародного освітнього простору. Розвиток системи університетської освіти в Польщі (кінець ХХ і початок ХХІ ст.) як особливої цілісності й органічної частини освітньої системи, його закономірності й тенденції можуть стати основою для модернізації системи вищої освіти України, використання нагромадженого досвіду в сучасних умовах.

Провідну ідею відображено в загальній гіпотезі дослідження: тенденції розвитку університетської освіти та науки Польщі можуть розглядатися як пролонгована мета, сукупна характеристика, інтегрований результат застосування механізму спільного, узгодженого, нормативно-врегульованого використання наявного досвіду Польщі в модернізації університетської освіти в Україні. Цей процес стає ефективним, якщо узгоджено функціонування складових освітньої системи, що створює умови для єдності дій, прямого співробітництва України й Польщі.

На третьому, концептуально-моделювальному етапі на основі діалектичного методу, структурно-функціонального аналізу та інтерпретаторсько-аналітичного, діагностичних і теоретичних методів розкрито основні періоди розвитку університетської освіти та науки Польщі, виявлено найважливіші тенденції в кожному досліджуваному періоді.

Наголошується на тому, що на даному етапі в дослідженні широко використано системний підхід, застосування якого передбачало розгляд принципів, тенденцій та закономірностей розвитку університетської освіти і науки в Польщі як взаємодіючих, взаємозумовлених, взаємопов'язаних елементів єдиного цілого. Такий підхід дав змогу розглянути систему університетської освіти і науки Польщі як елемент інших систем (соціології, психології, системи управління), пов'язувати нові знання з набутими раніше, що забезпечує безперервність їх розвитку.

На четвертому, контрольно-впроваджувальному етапі здійснено систематизацію, узагальнення результатів дослідження, прогнозування шляхів удосконалення взаємодії, прямого співробітництва України й Польщі у сфері модернізації вищої освіти.

Основні методи, використані на четвертому етапі, - прогностичні. За допомогою теорії синтезу, зокрема методів індукції та дедукції, узагальнення, розроблено і науково обґрунтовано рекомендації щодо застосування досвіду Польщі в процесі модернізації університетської освіти та науки в Україні.

На підставі методів аналізу, класифікації, абстрагування й узагальнення доведено, що розвиток освіти, і вищої зокрема, в умовах глобальної інтеграції здійснюється за допомогою відповідних засобів: адаптації, трансформації та модернізації.

У розділі конкретизовано дефініції понять "адаптація", "глобалізація", "інтеграція", "модернізація", "трансформація", "корпорація професорів".

Показано, що в Республіці Польща професори є колегіальною більшістю, яка вирішує питання автономії, стратегії розвитку вищих навчальних закладів і розподілу бюджетних коштів на наукові розробки та вищу освіту, а також отримання державної ліцензії на реалізацію певної програми навчання й обрання ректора.

У третьому розділі - "Тенденції розвитку університетської освіти і науки в Польщі наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття" - виявлено основні періоди розвитку вищої освіти і науки в Польщі наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. та обґрунтовано принципи, тенденції і закономірності, характерні для кожного з періодів.

У розділі зазначено, що 1990-2000 рр. - це період становлення й розвитку змісту і форм системи вищої освіти, зокрема університетської, та науки в Польщі в нових умовах. За результатами аналізу змісту Комюніке Комісії Європейського Союзу від 5 лютого 2003 р. "Роль університетів в Європі знань" визначено, що фундаментальною складовою європейського майбутнього є функціонування "європейського суспільства знань", розвиток ефективної та тісної співпраці між університетами й виробництвом, перетворення європейських університетів на світовий орієнтир.

Історико-педагогічний аналіз законів та інших нормативно-правових актів свідчить, що першим офіційним документом незалежної Польщі в галузі освіти став Закон "Про вищу освіту" (1990 р.), у якому записано, що вища освіта в країні є спільною цінністю всього суспільства, керується положеннями Конституції. Структура системи вищої освіти Польщі наведена на рис. 1.

На основі аналізу, методів індукції, дедукції та конкретизації автентичних першоджерел з'ясовано, що "перепусткою" до навчання у ВНЗ є атестат (свідоцтво) зрілості. Оскільки середня освіта в Польщі включає восьмирічний нижчий рівень і чотирирічний рівень у ліцеях загальної освіти або п'ятирічний у професійних закладах, то атестат, що має назву "свідоцтво зрілості" чи "matura" (польск.), видається після їх закінчення. Але його отримання не гарантує автоматичного вступу до ВНЗ. Останні можуть встановлювати власні вимоги і застосовувати свої моделі селекції. Найчастіше у ВНЗ проводяться письмові чи усні вступні іспити за програмою середньої школи, аналізуються шкільні оцінки, проводиться співбесіда для визначення загального рівня розвитку і здібностей вступника. Фахові перевірки проводять і для майбутніх митців та спортсменів. Винятком є переможці та призери всепольських предметних олімпіад, які зараховуються до ВНЗ без вступних екзаменів. Іноземці, крім знання польської мови, повинні продемонструвати такі самі знання, як і польські громадяни.

Рис. 1. Система вищої університетської освіти в Польщі

Зазначається, що навчання у ВНЗ розпочинається 1 жовтня і закінчується у червні, включаючи зимовий і весняний семестри та екзаменаційні сесії в лютому і червні/липні. Увесь період навчання поділяється на цикли, що завершуються присудженням відповідних кваліфікацій. З розвитком тенденції до трансформації та інтернаціоналізації вищої освіти студенти отримали набагато ширші можливості для навчання за індивідуальними навчальними планами. З метою створення міцнішої бази для такої форми навчання планується перехід на систему підрахунку виконання програми через кредити.

Одним із головних здобутків польської вищої освіти є успішне впровадження Європейської системи трансферу оцінок для першого й другого циклів вищої освіти, а також підготовка пілотного проекту використання Європейської системи трансферу оцінок. Польща є однією з 19 країн, в яких у більшості ВНЗ запроваджено двоциклову структурну модель ECTS 180+120=300.У Польщі встановлені мовні вимоги до вступників. Знання польської мови - обов'язкова умова для допуску, успішного навчання на річних мовних курсах та складання заключних екзаменів. Цього зазвичай цілком достатньо для вступу й початку навчання на першому циклі в польських закладах університетського рівня. Його можуть засвідчити посольства і консульства. У разі необхідності вивчення мови кандидат повинен звернутися чи у ВНЗ, чи в мовний центр у м. Лодзь, аби за 9 місяців мовних занять по 20 годин щотижня підготуватися до складання екзаменів і навчання. університетський освіта польща демократизація

Наголошується на тому, що особливістю приватної вищої освіти є застосування дворівневої системи. Після закінчення вищої приватної школи професійної освіти випускники здобувають ступінь інженера (inzynier) або бакалавра (licencjat). Професійний ступінь інженера присуджується після

3,5-4-річного навчання на технічних і сільськогосподарських спеціальностях, а ступінь "ліценціата" - після 3- чи 4-річного навчання на всіх інших спеціальностях. Закінчивши перший рівень навчання, можна продовжити вищу освіту протягом 1,5-2 років і здобути ступінь магістра (magister) чи його еквівалент. В університеті цей ступінь майбутні фахівці здобувають після п'яти років навчання. Після отримання ступеня магістра випускники приватних вищих шкіл можуть продовжити свою наукову роботу і здобути науковий ступінь доктора (doctor, doctor habilitowany).

Професійний ступінь кваліфікаційного рівня "магістр" диференціюється на різні типи: "магістр" (magister); "магістр освіти" (magister edukacji); "магістр мистецтва" (magister sztuki); "магістр-інженер" (magister inzynier); "магістр-інженер-архітектор" (magister inzynier architect). Ступені "магістр", "магістр освіти" і "магістр-інженер" загалом присуджують професійно зорієнтовані приватні вищі навчальні заклади, в яких практично немає спеціальностей мистецького спрямування.

Упровадження дворівневої системи підготовки фахівців з вищою освітою дає змогу послідовно навчатися, а не перенавчатися. Невід'ємною складовою нової системи освіти є навчання впродовж усього життя, що зумовлене надзвичайно коротким життєвим циклом умінь і навичок, які потрібно увесь час вдосконалювати і модернізувати у зв'язку зі зміною професій на ринку праці. Таке навчання слід організовувати згідно з професійними стандартами, сформульованими роботодавцями, без цього подальший успішний розвиток масової вищої освіти на засадах порівняно коротких програм професійної підготовки неможливий.

У межах розділу вказується, що однією з провідних тенденцій розвитку вищої освіти Польщі є інтеграція в освітній простір, модернізація, розширення форм навчання (стаціонарної, вечірньої, заочної, екстернатної, дистанційної) для отримання професійної підготовки з певної спеціальності. У цьому напрямі приватні ВНЗ виявляють високу мобільність та гнучкість, оскільки більшість студентів (близько 70 %) здобувають освіту на заочній чи дистанційній формі навчання.

Зважаючи на те, що на сучасному етапі більшість випускників вищих навчальних закладів здобули лише ступінь "ліценціат", а роботодавці потребують фахівців вищої кваліфікації, значна частина приватних освітніх закладів Польщі пропонує спеціальності (здебільшого економічного та гуманітарного профілю) освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр" заочної форми навчання.

Статистичні дані, наведені в табл. 1, наочно демонструють суттєві позитивні зміни, які відбулися в галузі вищої освіти Польщі за 10 років.

Таблиця 1. Порівняльні дані розвитку вищої освіти в Польщі (1990 - 2000 рр.)

Академічний рік	1990-1991	2000-2001
Кількість ВНЗ	112	351
Чисельність студентів	403 800	1 584 800
Кількість студентів на 100 тис. населення	1 427	4 084
Загальний освітній коефіцієнт (Gross education ratio)	12,9 %	40,7 %
Частка студентів, що навчаються на платній основі	-	56,4 %
Кількість випускників	56 100	261 100
Кількість викладачів	64 500	79 900
Співвідношення "студент/викладач"	6,3	19,8

Важливим етапом у розвитку європейського освітнього простору є налагодження співпраці між навчальними закладами усіх країн - учасниць Болонського процесу. Для її розширення створюються різні програми (SOCRATES, ERASMUS, LEONARDO da VINCI, TEMPUS), що не лише прискорюють процес обміну студентами, а й удосконалюють його. У березні 1998 р. Польща приєдналася до програми SOCRATES, що сприяє мобільності студентів у європейському освітньому просторі. Зазначимо, що лише деякі приватні вищі навчальні заклади Польщі приєдналися до процесу обміну студентами, створивши для цього інформаційний пакет ECTS. Він вміщує всю необхідну інформацію про навчальний заклад, напрями підготовки, професорсько-викладацький склад, матеріально-технічне забезпечення, особливості організації навчально-виховного процесу, процедуру доступу до навчання, умови навчання і проживання тощо.

Однією з найуспішніших є програма університетських обмінів ERASMUS, девізом якої є: "Привести студентів до Європи; принести Європу всім студентам". За статистикою, в європейських університетах з 1998 р. пройшли навчання 42 тис. польських студентів. Для порівняння: за 12 років в Україні видано лише 100 грантів мобільності професорсько-викладацького складу, а європейські університети відвідали 79 студентів, у той час як у Європі в 2000 р. навчалося 23 705 студентів. Вважаємо, що велику роль у цьому відіграє те, що обов'язковою умовою акредитації ВНЗ є їх участь у програмі SOCRATES/ERASMUS. Тенденції до інтеграції й диверсифікації вищої освіти й науки Польщі набули стійкого характеру.

З 2000 р. за проектом Європейської комісії "Настроювання освітніх структур у Європі" в межах Болонського процесу реалізується особистісно орієнтована модель освіти, яка актуалізується в умовах глобалізації, прискорення змін, посилення конкурентності, автономізації, професіоналізації, праксеологізації й підвищення мобільності в сучасному суспільстві. Нові життєві обставини вимагають орієнтації вищої школи на всебічний розвиток особистості фахівця в процесі його підготовки, подальшого успішного впровадження компетентнісного підходу, який враховує потреби та інтереси студентів.

Зазначається, що найбільш відомі приватні вищі навчальні заклади у Польщі асоціюються з особою ректора-лідера та засновника (наприклад, широко вживаються назви: "Школа Бартницького", "Школа Козьмінського", "Школа Лазарського" чи "Школа Помянка").

Упровадження менеджменту суттєво обмежило кошти на функціонування приватних закладів, особливо адміністративні та інші постійні витрати. Кількість адміністративних працівників на 1 тис. студентів у них в кілька разів менша, ніж у державних. Водночас поширеною є думка про значно краще адміністративне обслуговування у класичному приватному закладі освіти. Постійні витрати, що припадають тут на одного студента, також є меншими.

Привертає увагу те, що в Польщі в досліджуваний період почастішали випадки створення освітніх установ, які готують нетипових спеціалістів, наприклад: митників, візажистів, модельєрів.

Наголошується на тому, що структура недержавних закладів освіти, зважаючи на кількість студентів, нестабільна, оскільки нові заклади комплектують потрібну кількість студентів за 3-5 років існування, спостерігається й істотне зменшення кількості кандидатів на заочне навчання на бізнес-напрямах (групи студентів, яка все ще є найбільшою в секторі недержавних освітніх установ).

Так, з 2002/2003 навчального року за критерієм розміру (кількістю студентів, що навчається у ВНЗ) недержавні заклади освіти можна умовно поділити на чотири категорії: 1) дуже великі заклади (понад 10 тис. студентів); 2) великі заклади (5-10 тис. студентів); 3) середні заклади (понад 1,5 тис. студентів, але менше ніж 5 тис.); 4) малі заклади (менше 1,5 тис. студентів, серед яких можна виділити групу дуже малих закладів (менше від 500 студентів).

Основна частина надходжень у недержавні заклади освіти (звичайно понад 90 %) - це плата за навчання й інші кошти, що вносяться студентами.

У розділі значну увагу приділено впровадженню системи дистанційного навчання у вищій школі Польщі. Сьогодні у багатьох вищих навчальних закладах Польщі створені центри e-learning, що дають змогу пройти дистанційне навчання з отриманням відповідного диплома або сертифіката; активно розвиваються корпоративні навчальні центри компаній і державних структур. Так, Польський віртуальний університет проводить підготовку, використовуючи on-line технології, за двома рівнями: бакалаврату та магістратури. На рівні бакалавра можна здобути освіту за спеціальностями: адміністрування, педагогіка, політологія, інформатика; на магістерському рівні - за спеціальністю педагогіка. Також в університеті пропонують і післядипломну педагогічну освіту. Під час семестру студенти навчаються, використовуючи платформу дистанційного навчання. Графік навчального процесу та методичні матеріали розроблені таким чином, щоб максимально полегшити навчання студентам, зробити його систематичним та комплексним. Усі навчальні курси, розроблені викладачами університету, є його власністю.

Особлива увага у розділі приділяється підготовці наукових кадрів, оскільки саме науковий потенціал є рушійною силою розвитку науки й вищої освіти. Зазначається, що до роботи у вищій школі залучаються переважно особи, які мають наукові ступені та вчені звання. У польській вищій освіті зайнято в цілому 170 тис. співробітників, з яких 100 тис. - науковці, які працюють в основному в державних навчальних закладах (84 тис.), частина - в приватних установах (16 тис.).

Підготовку докторів наук здійснюють університети та наукові центри, в яких є докторантура (studia doktoranckie) і які мають право присуджувати докторський ступінь. Набір відбувається на конкурсній основі. Приймальна комісія готує рішення на основі проекту докторської дисертації, інтерв'ю з кандидатом на навчання за докторською програмою, середньої оцінки його атестату бакалавра та магістра. Береться до уваги також і знання іноземної мови та наукова діяльність кандидата до вступу на навчання за програмою.

Наступний ступінь - доктор габілітований (український аналог - доктор наук) присвоюється особі, яка вже має ступінь доктора, зробила значний внесок у науку або мистецтво, пройшла процедуру габілітації й успішно захистила дисертаційну роботу.

Система присудження вчених звань у Польщі має певні особливості. Так, вчене звання професора присвоюється Президентом Республіки Польща. Його власник іменується професором звичайним, на відміну від ученого звання професора надзвичайного, яке присвоюється ректором за особливі заслуги в масштабі ВНЗ. Посада ад'юнкта в польському ВНЗ відповідає посаді доцента у ВНЗ українському.

З метою підтримки докторантів у Польщі створено спеціальну громадську організацію, яка отримала назву Національне представництво докторантів (Krajowa Reprezentacja Doktorantуw (KRD). Організація є верховним представником і виразником волі польських докторантів, статут якої затверджено VIII Національним конгресом докторантів 1 грудня 2007 р.

В Україні переважна більшість європейських і, зокрема, польських нововведень у освіту на сьогодні повністю прийнята, і їх впровадження вже розпочалося й триває. Так, активно впроваджується дворівнева підготовка фахівців "бакалавр-магістр". У рамках міжнародної програми ТЕEMPUS-TACIS виконується низка пілотних проектів, що стосуються автономії ВНЗ, впровадження докторантури за європейськими стандартами, формування системи внутрішнього контролю ВНЗ за якістю освіти. Відбувається постійне реформування з наближенням до європейських вимог державної системи акредитації та ліцензування.

З метою підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки студентів, аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників, проведення авторських досліджень з використанням сучасного обладнання і технологій, опанування новітніми унікальними методами, набуття досвіду провадження науково-дослідної і викладацької діяльності, забезпечення інформаційного обміну та розширення наукових контактів Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 411 запроваджено Положення про навчання студентів та стажування аспірантів, наукових і науково-педагогічних працівників у провідних вищих навчальних закладах та наукових установах за кордоном. Позитивним є те, що відбір осіб на навчання та стажування здійснюється Конкурсною комісією, яка утворюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Як засвідчує досвід Польщі, адаптація української освітньої системи до європейської через Болонський процес не може бути повною без адаптації українського суспільства до Європи: без розуміння і сприйняття її цінностей і цілей розвитку, культури, участі в економічних відносинах, створення здорової конкуренції між освітніми закладами в Україні. Але при цьому важливо зберегти й модернізувати національний інтелектуальний потенціал, розвиток якого значною мірою залежить від поглибленої системної взаємодії освіти, науки і впровадження інновацій.

У висновках до розділу зазначається, що жодні стандарти, типові навчальні плани й програми не повинні обмежувати свободу визначення структури та змісту вищої освіти, форм і методів роботи. Потрібно законодавчо гарантувати право кожного ВНЗ самостійно визначати стандарти та зміст освіти, форми і методи навчальної й наукової роботи.

Умови функціонування вищої освіти в Європі не можна механічно перенести в Україну, яка сьогодні відрізняється від країн ЄС не тільки специфікою економіки і освіти, а й історією, ментальністю, психологією населення. Збереження певних відмінностей між освітніми системами національних держав - членів ЄС і водночас зближення освітніх систем та стандартизація вимог до знань - основні принципи Болонського процесу.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, що виявляється в науковому обґрунтуванні тенденцій та закономірностей розвитку університетської освіти й науки в Польщі (кінець ХХ і початок ХХІ ст.), здійснено їх актуалізацію в сучасних умовах модернізації університетської освіти.

Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають змогу сформулювати висновки й рекомендації щодо використання результатів дослідження.

1. Усебічний історико-системний аналіз монографій, дисертаційних фондів, літературних джерел, нормативно-правової бази дав змогу виявити й систематизувати матеріали з досліджуваної теми.

Розвиток університетської освіти і науки в Польщі на сьогодні є актуальним питанням, яке перебуває в центрі уваги науковців і практиків України й Польщі. При цьому тенденції розвитку університетської освіти і науки не були предметом комплексного дослідження. В окремих роботах різні аспекти вищої освіти Польщі розглядаються фрагментарно. Усе це дало підстави констатувати, що стан наукової розробки вказаної теми не може вважатися задовільним і вона потребує дослідження.

2. Відсутність чітких дефініцій у нормативно-правових актах і працях вітчизняних науковців зумовила необхідність конкретизувати зміст понять: "адаптація", "глобалізація", "інтеграція", "модернізація", "трансформація", "корпорація професорів", визначивши загальні, індивідуальні й особливі риси кожного з них.

3. Процес розвитку університетської освіти і науки в Польщі включає такі періоди:

- І період (1990-2000 рр.) - становлення й розвиток демократичних основ університетської освіти і науки в епоху створення засад ринкової економіки. Для цього періоду характерні такі тенденції: масовізація, автономізація й інформатизація університетської освіти й науки; використання досвіду провідних країн світу, які активно будують інноваційну економіку на базі освітніх систем, що реформуються; реалізація нових освітніх технологій у навчальному процесі та управлінні; поширення приватної вищої освіти; гнучка система оплати за навчання; посилення праксеологічної підготовки фахівців; запровадження кредитної системи; збільшення кількості місць на бізнес-напрямах; диспропорція між кількістю професорсько-викладацького складу і студентів університетів;