Педагогічні засади організації фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх школах західної України (1919–1939 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

УДК 373.5:796.011.3(477.8) (1919-1939)(043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ РОБОТИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (1919 - 1939 рр.)

13.00.01- загальна педагогіка та історія педагогіки

МУЖИЧОК ВАДИМ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Чернігів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті імені

Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор

ЗАВГОРОДНЯ Тетяна Костянтинівна,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

ЧЕПІЛЬ Марія Миронівна,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри загальної

педагогіки та дошкільної освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент

ВИННИЧУК Олег Теофілович,

Тернопільський державний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка,

доцент кафедри педагогіки.

Захист відбудеться «23» червня 2011 року об 11.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.053.03 у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка за адресою: 14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53, зала засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка за адресою: 14013, Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53.

Автореферат розісланий «23» травня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої радиМіненок А.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фізкультурний західноукраїнський буковина міжвоєнний

Актуальність і доцільність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні характеризується загальним погіршенням стану здоров'я населення, зокрема дітей та шкільної молоді. Саме під час навчання в школі 8% українських дітей набувають хвороби органів травлення, 5% - хребта, 5% - органів зору, 5% - шкіри, кожний другий старшокласник систематично хворіє на застудні захворювання, 40% усіх дітей шкільного віку мають три й більше хронічних захворювань. А за останні роки в країні зафіксовані смертельні випадки на уроках фізкультури або під час занять спортом.

Серед причин такого становища медики (Г. Апанасенко, Л. Качалова, Л. Квашніна, Р. Моісеєнко, О. Орда, В. Пономаренко та ін.), педагоги (С. Операйло, О. Остапенко та ін.), фахівці в галузі фізичної культури і спорту (П. Віноградов, М. Дутчак, Ю. Окуньков та ін.) визначають існування в умовах екологічної кризи, малорухливий спосіб життя, погане харчування, схильність молодого покоління до зловживання алкоголем, тютюнопалінням та наркотиками.

Для забезпечення ефективного і нагального вирішення цієї проблеми виникає гостра потреба у реорганізації системи фізичного виховання в сучасних закладах освіти і, зокрема посиленні уваги до фізкультурно-спортивної роботи в школі. Адже саме фізичному вихованню відведено роль суспільного фактора адекватного реагування на порушення здоров'я школярів, дестабілізацію їхньої поведінки та зміну життєвих орієнтацій. Отже, сьогодні від суспільства вимагається ретельніше придивитися до досвіду розв'язання аналогічних проблем попередніми поколіннями, знайти в ньому раціональні способи гармонійного розвитку особистості, вивірені століттями прийоми підтримання фізичного й морального здоров'я нації.

Для визначення можливих напрямів реформування необхідно врахувати досвід становлення і розвитку фізичного виховання в різні історичні періоди, у тому числі в міжвоєнний період. Особливий інтерес для сучасних дослідників представляє організація фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх школах на землях Західної України (1919-1939 рр.).

Наукові розробки питань фізичного виховання всіх верств населення Буковини, Галичини і Закарпаття, ролі фізичного ґарту у всебічному вихованні молодого покоління, зокрема організації фізкультурно-спортивної роботи зі школярами були започатковані вченими другої половини ХІХ - початку ХХ ст., більшість з яких брала безпосередню участь у громадському та культурному житті регіонів (Й. Басіка, Л. Васілєску, Т. Драбчук, Г. Жекфу, А. Іонеску, Ф. Константініу, К. Логін та ін.). Різні аспекти розвитку фізичної культури на Західній Україні розглядали тогочасні педагоги - Б. Барвінський, І. Боберський, С. Гайдучок, М. Кордуба, К. Левицький, В. Сімович, С. Смаль-Стоцький, П. Сова, Т. Франко та ін. Окремі питання фізичного виховання молоді західноукраїнських земель означеного періоду відображено у дослідженнях Л. Галицького, Я. Гладкого, С. Горука, Д. Євстафієвича, Е. Жарського, О. Іванчука, Б. Тесаржа, І. Ющишина та ін.

Зміст і завдання фізкультурно-спортивного руху на західноукраїнських землях, проблеми їх організації, перспективи розвитку товариств „Сокіл”, „Січ”, „Пласт”, „Луг”, „Каменярі” та ін., стали темою низки публікацій М. Грушевського, Д. Донцова, І. Лакусти, М. Макуха, О. Тисовського, П. Франка, Н. Шкургана та ін.

Корисними для нашого дослідження є роботи радянських вчених (І. Ванат, М. Герц, Г. Кожолянко, М. Ліщенко, М. Кузьмин, О. Романець, Ю. Химинець, Д. Щербина), які звертали увагу на освітні процеси як невід'ємну складову підвищення культурного рівня в регіоні. Проте проблеми організації фізичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах майже не розглядались ними. Характерним є й те, що в більшості досліджень цього періоду на фоні докладного та розгорнутого аналізу системи фізичного виховання населення радянської України, питання фізкультурно-спортивної роботи з дітьми і молоддю на західноукраїнських землях не викликали зацікавлення (А. Догмаров, М. Гонжа, Ю. Кордіяк, В. Прядченко, А. Санцевич, Б. Трофім'як, Ю. Теппер, О. Чернова).

В умовах становлення самостійної української держави склалися сприятливі умови для подальшого дослідження історії визначених регіонів, і, зокрема фізкультурно-спортивної роботи в закладах освіти. Педагогічні засади формування культури праці, патріотичних рис, розвитку особистісних якостей у школярів стали предметом досліджень Б. Голуба, П. Коваля, С. Лісової, П. Онищука, педагогічні основи культурно-спортивної роботи зі старшокласниками аналізував Т. Палагнюк. Деякі аспекти фізкультурно-спортивної роботи з школярами західноукраїнських земель у своїх роботах розглядали М. Барна, Т. Завгородня, Л. Кобилянська, І. Курляк, В. Моцок, Р. Найда, М. Пантюк, Д. Пенішкевич, І. Петрюк, Н. Сабат, Б. Савчук, Б. Ступарик, П. Ходанич, М. Чепіль, Я. Яців.

Організація спортивно-масових заходів на території Західної України висвітлена в роботах Я. Боднаря, О. Вацеби, О. Винничука, М. Гуйванюка, В. Окаринського, А. Сови, А. Цьося, фізичне виховання буковинських школярів другої половини ХІХ - початку ХХ століття аналізували Н. Гнесь, І. Ковальчук, О. Цибанюк. Проте, досліджень, у яких об'єктом вивчення стала би проблема фізичного виховання учнів шкіл Закарпаття, нами не зафіксовано.

Однак, незважаючи на значну кількість сучасних дослідників, що зверталися до висвітлення різних аспектів фізичного виховання населення західноукраїнського регіону, організації фізкультурно-спортивного руху і діяльності різноманітних тіловиховних організацій на галицьких та буковинських землях, фізичне виховання дітей та молоді в регіоні міжвоєнного періоду залишилось переважно поза їх увагою, як і проблема фізкультурно-спортивної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл Буковини, Галичини і Закарпаття періоду 1919-1939 рр.

Актуальність проблеми, її соціально-педагогічне значення та недостатня розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Педагогічні засади організації фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх школах Західної України (1919-1939 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Розвиток освіти і виховання в Україні і українському зарубіжжі” (державний реєстраційний номер теми 0105U004499).

Тему дисертаційної роботи затверджено на засіданні Вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №4 від 31.05.2007 р.), погоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол №6 від 24.09.2007 р.).

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати педагогічні засади організації фізкультурно-спортивної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл західноукраїнських земель (1919-1939 рр.) з метою врахування їх у сучасній системі освіти України.

Завдання дослідження:

– проаналізувати ступінь дослідженості проблеми в історико-педагогічній літературі та сутність поняття „фізкультурно-спортивна робота”;

– визначити фактори, що впливали на організацію даного напряму роботи в загальноосвітніх школах Західної України (1919-1939 рр.);

– окреслити зміст, методи і форми фізкультурно-спортивної роботи в урочній, позаурочній та позакласній діяльності в школах на західноукраїнських землях досліджуваного періоду;

– розкрити діяльність товариств Буковини, Галичини і Закарпаття міжвоєнного періоду з організації фізкультурно-спортивної роботи з учнівською молоддю;

– виокремити шляхи творчого використання досвіду роботи з фізичного виховання учнів у школах Західної України досліджуваного періоду в освітній системі сучасної України.

Об'єкт дослідження: фізкультурно-спортивна робота з учнівською молоддю на західноукраїнських землях.

Предмет дослідження: організація фізкультурно-спортивної роботи загальноосвітніх шкіл Західної України (1919-1939 рр).

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять: філософські положення про людину, діалектичний характер її взаємодії з суспільством; концептуальні положення філософії й педагогіки про формування особистості, її духовності в процесі навчання і виховання. Основу дослідження становлять теорія і практика наукового пізнання; положення про взаємозв'язок та взаємозумовленість явищ, доцільність їхнього вивчення в конкретно-історичних умовах; єдність національного та загальнолюдського; системний, культурологічний, особистісно-діяльнісний та правовий підходи.

Для реалізації поставлених завдань використовувався комплекс взаємопов'язаних методів дослідження - теоретичні: методи конкретно історичного аналізу, сходження від абстрактного до конкретного, моделювання й монографічний метод; порівняльно-аналітичний: порівняльний та історико-педагогічний аналіз архівних матеріалів і періодичної преси, юридичної літератури з метою встановлення теоретико-методологічних основ управління; структурний: ретроспективний аналіз нормативно-правових документів, архівних джерел та статистичних звітів освітніх установ для визначення змісту, методів і форм фізкультурно-спортивної роботи; порівняльний аналіз навчальних планів, програм, підручників, методичних розробок; предметно-цільовий аналіз першоджерел, матеріалів періодичних видань досліджуваного періоду, а також загальнонаукові методи: абстрагування, логічний і системно-структурний.

Джерельну базу дослідження складають фонди Державних архівів Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Тернопольської та Чернівецької областей; Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського НАН України, Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України; бібліотек Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Ужгородського національного університету, Львівського національного університету імені Івана Франка; періодичні видання - „Самостійна думка української матері”, „Час”, „Самостійна думка”, „Bukowinaer Wochenschau” („Буковинський журнал”) (Буковина); „Батьківщина”, „Відродження”, „Вільна думка”, „Вісті з Лугу” (Галичина); „Підкарпатська Русь”, „Учитель” (Закарпаття).

Хронологічні межі дослідження: вихідний рубіж (1919) зумовлений закінченням першої світової війни та переходом західноукраїнських земель під опіку різних держав. Верхня межа (1939) збігається з початком другої світової війни, яка призвела до суспільно-політичних і культурно-освітніх змін на Західній Україні.

Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням висхідних позицій, використанням комплексу методів дослідження, адекватних предмету та завданням, репрезентативністю джерельної бази, всебічним теоретичним аналізом фактів, матеріалів, які розкривають теоретичну та практичну сторони досліджуваної проблеми.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: на основі культурологічного, аксіологічного, особистісно-діяльністного підходу вперше теоретично обґрунтовано педагогічні засади організації фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх школах на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду; виокремлено фактори, що впливали на організацію фізкультурно-спортивної роботи в школах Буковини, Галичини і Закарпаття досліджуваного періоду; проаналізована еволюція структури уроку фізичного виховання, яка полягала у науковому обґрунтуванні його складових частин; конкретизовано вплив тіловиховних товариств регіону на посилення фізкультурно-спортивної роботи з учнівською молоддю загальноосвітніх шкіл (1919-1939 рр.); окреслено можливості творчого використання результатів дослідження в освітній системі сучасної України. У науковий обіг уведено маловідомі та невідомі праці істориків, педагогів громадських діячів (В. Бедулєску, Л. Василєску, А. Іонеску, К. Ланц, Е. Попа, В. Чарноцька-Карпінська та ін.), архівні матеріали (ДАЗО, Ф. 21, оп. 1, од.зб. 14; ДАІФО, Ф. 408, оп. 1, од.зб. 8; 9; 13; ДАЛО, Ф.1, оп. 52, од.зб. 2554; ДАТО, Ф. 3, оп. 2, од. зб. 1176; Ф. 226, оп. 1, од.зб. 188; ДАЧО, Ф. 16, оп. 3, од.зб. 25 та ін.).

Практичне значення роботи визначається тим, що основні положення та висновки дослідження використані при розробці спецкурсу „Історія фізичної культури” для студентів спеціальності „Теорія і методика середньої освіти. Фізичне виховання” Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (акт №214-271 від 22.04.2010 р.), Кам'янець-Подільського педагогічного університету імені Івана Огієнка (акт №24 від 22.04.2010 р.), при розробці курсу лекцій, які прочитано для вчителів фізичного виховання й керівників спортивних секцій в Чернівецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (акт №2/4-271 від 22.04.2010 р.).

Результати дослідження можуть бути використані під час розробки програм, навчально-методичних посібників з організації фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах, а також у процесі створення навчальних програм дисциплін, спецкурсів і спецсемінарів у закладах підготовки й підвищення кваліфікації педагогів-організаторів означеного напряму роботи. Методичні рекомендації щодо впровадження виявлених фахових підручників і посібників, плакатів, ілюстрацій, зразків обладнання для занять спортом безпосередньо використовуються в практичній діяльності викладачів кафедр фізичного виховання Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а також учителями фізичного виховання загальноосвітніх закладів І-ІІІ ступенів м. Чернівці: шкіл №15, 24; гімназії №1 (акт №01-15/582 від 21.04.2010 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом оприлюднення одержаних матеріалів на міжнародних: „Трансформація особистості в умовах соціально-політичних та економічних змін” (Чернівці, 2007), „Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті Болонського процесу” (Чернівці, 2007), „Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2008), „Фізична культура, спорт та здоров'я нації” (Вінниця, 2009), „Основні проблеми сучасної науки” (Софія, 2010), „Педагогіка і соціальна робота” (Ужгород, 2011); всеукраїнських: „Актуальні проблеми розвитку фізичного виховання і спорту у ВНЗ при підготовці майбутніх фахівців в умовах Європейського освітнього простору” (Чернівці, 2007), „Соціалізація особистості і суспільні трансформації: механізми взаємовпливу та вияви” (Чернівці, 2009), „Фізичне виховання: минуле і сучасність” (Полтава, 2011) науково - практичних конференціях; на міжнародних педагогічних читаннях „Василь Сухомлинський - видатний педагог, гуманіст, мислитель ХХ століття” (Чернівці, 2008), „Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти” (Івано-Франківськ, 2008); звітних конференціях викладачів кафедри педагогіки та методики початкової освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2007-2010 рр.).

Публікації за темою дисертації. Основний зміст і положення дисертації викладено в 13 наукових одноосібних публікаціях, з яких 9 - у фахових виданнях з педагогіки, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків, уміщених на 166 сторінках, списку використаних джерел (621 найменування, із них 72 - іноземними мовами). Загальний обсяг дослідження становить 392 сторінок, із яких 174 - основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи та джерельну базу роботи, її хронологічні межі, доведено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі - „Організація фізкультурно-спортивної роботи з учнівською молоддю на Західній Україні (1919-1939 рр.) як педагогічна проблема” - проаналізовано ступінь дослідженості проблеми в історико-педагогічній літературі, визначено сутність поняття „фізкультурно-спортивна робота”. Враховуючи історичний період дослідження (1919-1939 рр.), належність західноукраїнських земель до різних країн і використання різних мов у регіонах, означено багаточисленність та різноманітність тлумачень основних термінів і понять галузі фізичної культури і спорту в тогочасній науково-методичній літературі.

Встановлено, що зміст основних понять фізкультурно-спортивної термінології переосмислювався, синтезувався і модернізувався. У період започаткування гімнастичних систем фізичного виховання (кінець ХVIII - початок ХІХ ст.) терміни „гімнастика” і „фізичне виховання” ототожнювались. Паралельно із трансформацією гімнастики відбувалось оформлення спорту як суспільного явища: першим варіантом стало визначення спорту як розваги та відпочинку, другим - як можливість виховувати здорову, сильну і свідому молодь. Проте розуміння спорту як частини загальної культури людства не знаходило підтримки серед тогочасних науковців і педагогів. У ХІХ ст. учені не змогли дійти спільної думки стосовно використання таких понять як гімнастика, фізичне виховання, тіловиховання, спорт тощо. Здебільшого спорт визначали як забаву, розвагу, жарт і приємно проведений час, а не як систематичні заняття, фізичне навантаження, змагальну діяльність. Серед причин, що вплинули на трактування таких значущих понять у галузі фізичного виховання як „гімнастика” і „спорт”, визначаємо потужний вплив гуманістичних ідей і поглядів про людину, розвиток ринку праці, відповідна необхідність у здорових, витривалих працівниках, що в свою чергу зумовило соціальну потребу в розвитку фізичного виховання всіх верств населення, зокрема дітей та молоді.

У розділі дано визначення фізкультурно-спортивній роботі з учнями загальноосвітніх шкіл Західної України міжвоєнного періоду як спеціально організованому педагогічному процесу фізичного виховання учнів, що включав ігри, танці й розваги, гімнастику, туризм і спорт (змагальну діяльність) під час уроків і поза ними, в позакласній і позашкільній діяльності, спрямований на їхній всебічний гармонійний розвиток і зміцнення здоров'я.

Під педагогічними засадами фізкультурно-спортивної роботи зі школярами розуміємо систему шляхів вирішення завдань фізичної культури і спорту в навчальному закладі як педагогічно організованого процесу. Загальні завдання фізичного виховання (зміцнення здоров'я, фізичний розвиток, удосконалення рухових здібностей, придбання знань, формування особистості) вирішуються за допомогою двох основних форм організації педагогічного процесу - занять фізичною культурою і занять спортом. Визначаємо поняття „фізична культура” і „спорт” як педагогічні явища тотожними.

Педагогічними принципами в контексті дослідження називаємо науково-методичні положення, що відображають закономірності оволодіння руховими навичками, розвитку рухових здібностей в процесі рухової активності і побудови занять фізичною культурою і спортом. До них відносимо: єдність навчання і розвитку; структурність уроку або заняття; врахування особливостей учнів (віку, статі, підготовленності); контроль процесу; поступове підвищення навантаження тощо. До засобів фізкультурно-спортивної роботи відносимо дії та форми діяльності учнів та вчителя, що безпосередньо спрямовані на вирішення завдань заняття, з різноманітними видами інформації.

Додатковими факторами, що впливають на вирішення завдань фізкультурно-спортивної роботи є режим дня, кліматичні та соціальні умови.

Доведено, що наукова розробка питань теоретико-методичного обґрунтування фізичного виховання у системі шкільної освіти, передумов становлення національної системи фізичного виховання на західноукраїнських землях досліджуваного періоду була започаткована істориками, етнографами, педагогами, громадськими діячами регіону. Проблемам виховання здорового, міцного і свідомого молодого покоління в досліджуваних регіонах, діяльності фізкультурно-спортивних товариств приділили увагу І. Боберський, С. Горук, Ю. Григорчук, М. Івегеш, В. Зіневич, М. Кордуба, К. Левицький, Б. Тесарж, І. Ющишин та інші.

Публікації у тогочасній періодичній пресі західноукраїнських земель були об'єднані загальною тематикою: суспільні, психологічні, фізіологічні особливості фізичного виховання й спортивної діяльності дівчат (Я. Благітка, А. Васкова, К. Емма, Б. Ліськевич, Т. Поліха, Г. Прокопів, О. Рибак, В. Стоцький та ін).

Значний внесок в історію фізкультурно-спортивної роботи зробили ті педагоги, які після другої світової війни опинилися за межами своєї Батьківщини. У їх дослідженнях широко використовувалися спогади сучасників, безпосереднє спілкування з учасниками визвольного руху, ілюстративний матеріал. Разом із тим від'ємною рисою емігрантських досліджень була відсутність можливості звертатись до архівних справ, які залишились на території Радянської України. Показовим з цієї точки зору є книга „Буковина: її сучасне і минуле” (1956), авторами якої були Т. Бринзан, Л. Бурачинська, А. Жуковський, Д. Квітковський, В. Кубійович та інші.

Радянські історики, які аналізували особливості суспільно-політичного й економічного розвитку, етнографічний аспект народонаселення земель Західної України в різні історичні періоди (І. Ванат, М. Герц, Г. Кожолянко, М. Ліщенко, М. Кузьмин, О. Романець, Ю. Химинець, Д. Щербина та ін.) звертали увагу на освітні процеси як невід'ємну складову підвищення культурного рівня у регіоні, проте організація фізичної культури в школі майже не розглядалась. Характерно, що в більшості досліджень того періоду на фоні докладного та розгорнутого аналізу системи фізичного виховання населення Радянської України, питання фізкультурно-спортивної роботи з дітьми і молоддю краю зовсім не висвітлювались (А. Догмаров, М. Гонжа, Ю. Кордіяк, В. Прядченко, А. Санцевич, Б. Трофім'як, Ю. Теппер, О. Чернова та ін.).

Проаналізовано доробок сучасних педагогів (Н. Гнесь, І. Ковальчук, О. Цибанюк (Буковина), Т. Завгородня, І. Курляк, М. Пантюк, Б. Савчук (Галичина)), які в умовах самостійної України розглядали історичні аспекти становлення системи фізичного виховання в досліджуваних регіонах, організації фізкультурно-спортивної роботи в школах, діяльності фізкультурно-спортивних товариств на західноукраїнських землях.

У розділі виокремлено суспільно-політичні, етнічні, соціально-економічні та культурно-освітні фактори, що спричинили певні особливості та специфіку організації фізкультурно-спортивної роботи у системі шкільництва в регіоні міжвоєнного періоду: анексія буковинських та галицьких земель Румунією і Польщею, добровільне об'єднання Закарпаття з Чехо-Словаччиною; мілітаристична політика цих держав; багатонаціональний склад населення регіону і його поліконфесійний характер; стабільний розвиток будівництва, промисловості, зовнішньої торгівлі, туристичної галузі, створення нових робочих місць; аграрність Буковини, Галичини та Закарпаття; стан охорони здоров'я; антиалкогольний громадський рух; зацікавленість регіональної преси питаннями фізичного виховання всіх верств населення; розвиток системи освіти; вплив європейських тенденцій організації фізичного виховання; існування цілісної, структурованої системи фізичного виховання школярів, що зберігалась з часів Австро-Угорської імперії.

Законодавча база фізкультурно-спортивної роботи з учнями західноукраїнських шкіл суттєво відрізнялась. На Буковині, що входила до складу королівської Румунії, вона була представлена 5 загальними законами, з яких 3 були законодавчими актами щодо організації фізичного виховання (1923, 1929, 1933 рр.) всіх верств населення, здебільшого дітей та молоді; численними вказівками міністерства освіти і Національне бюро фізичного виховання (з 1929). Закони Румунії, що забезпечували фізкультурно-спортивну роботу з учнівською молоддю, знаходились у стані постійного розвитку, регламентуючи та охоплюючи велику кількість питань щодо організації фізичного виховання населення в країні і учнів буковинських шкіл зокрема.

Основним документом, на якому базувалась система фізичного виховання школярів Галичини, був законодавчий акт від 10 листопада 1926 року, затверджений Радою Міністрів Польщі. Цей правовий акт оголосив фізичне виховання обов'язковим, починаючи з шестирічного віку, виокремив вагомість фізичного виховання в школі, яке повинно прищеплювати навички, необхідні воякові й громадянинові держави Польщі.

Провідною особливістю правового забезпечення системи фізкультурно-спортивної роботи зі школярами буковинського й галицького країв досліджуваного періоду було зростання мілітаристичного спрямування фізичного виховання в школах та законодавче санкціонування тиску на українські національні товариства.

Система освіти Закарпаття частково зберегла положення австро-угорських законів, у тому числі щодо організації фізичного виховання, і, відповідно, фізкультурно-спортивної роботи з учнями. „Малий шкільний закон” (1922) вводив нові навчальні дисципліни, серед яких було і фізичне виховання (яке замінювало гімнастику). Основною відмінністю в законодавстві щодо фізкультурно-спортивної роботи в школах Закарпаття від аналогічних законодавчих актів Буковини і Галичини стало розпорядження від 10 червня 1924 року, що затверджувало систему фізичного виховання для навчальних закладів, яке було синтезом офіційного визнання фізичного виховання складовою всебічного виховання молоді, підтвердженням потреби та обов'язковості введення „тілесного виховання” як предмету в систему освіти регіону та „Учебных основ”, що по суті були навчальною програмою.

У другому розділі - „Організація фізкультурно-спортивної роботи в шкільництві Західної України (1919-1939)” - охарактеризовано програмове і методичне забезпечення фізкультурно-спортивної роботи зі школярами західноукраїнських земель. Здебільшого програми з фізичного виховання були своєрідним переліком гімнастичних та легкоатлетичних вправ, рухливих ігор і вимог до них. Матеріали дослідження свідчать про високий рівень вивчення гімнастичних вправ, їхню різноманітність, методично правильний добір етапів навчання відповідно до вікових особливостей дітей.

У досліджуваному періоді спостерігався розвиток програмового забезпечення фізичного виховання як навчального предмету: відсоток стройових та гімнастичних вправ зменшувався на користь національних, рухливих і спортивних ігор та різноманітних видів спорту (плавання, боротьба, легка атлетика, бокс, лижі і санчата тощо). Очевидним виступає принцип урахування вікових і індивідуальних особливостей учнів з чітким розмежуванням навантажень за ознакою статевих відмінностей.

Структура уроку фізичного виховання (тіловиховання, гімнастики) в закладах освіти західноукраїнських земель відповідала тогочасним вимогам: урок складався зі вступної (підготовчої), фундаментальної (основної) і фінальної (заключної) частин. Для всіх без винятку шкіл західноукраїнських земель міжвоєнного періоду характерним було використання наочних, словесних і практичних методів фізичного виховання, що дало можливість обирати спосіб регулювання навантаження і порядок його поєднання з відпочинком.

Усі форми (урочна, позаурочна і позакласна), що використовувались педагогами регіону означеного періоду у фізкультурно-спортивній роботі зі школярами, були поєднані спільною метою: впливати на особистість в цілому, виховуючи фізично і духовно; сприяти розв'язанню загальних завдань: розвивати організм дітей та молоді, боротись із негативним впливом навколишнього середовища, виховувати духовність, силу волі, відвагу, витривалість, самостійність, дисциплінованість, уміння швидко орієнтуватись. У свою чергу, вирішувалися власні специфічні завдання - створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять, закріплення й удосконалення засвоєних на уроках вправ, набутих знань, і, як наслідок, сприяння запровадженню фізичної культури в побут народу.

Характерними для початкової та середньої ланок освіти в регіоні були такі позаурочні форми фізичного виховання: гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки і паузи, організовані перерви, короткотривалі ігри й забави, години для занять іграми і спортом. Аналіз архівних джерел дозволив визначити, що комплекси вправ до занять постійно оновлювались, а їх інтенсивність і характер відповідали порі року, характерним стало використання музичного супроводу для виконання „ритмічної руханки” (Галичина, Закарпаття) або „ритмічної гімнастики” (Буковина).

На основі аналізу архівних даних наведені приклади використання інноваційних методик, зокрема проведення інтегрованих активних перерв у школах, одна частина яких була інформаційною, а друга - рухливою (командні змагання з вивчених раніше ігор з обов'язковим підведенням підсумків).

На початку ХХ століття в загальноосвітніх навчальних закладах Буковини, Галичини і Закарпаття розпочалось широке впровадження таких різновидів спорту, як баскетбол, волейбол, бокс, боротьба, легка атлетика, плавання та інших в урочний та позаурочний час роботи зі школярами. Тенденція „рекордів”, яка була запроваджена в досліджуваний період, не підтримувалась педагогами західноукраїнських земель, які були впевнені, що спорт у школі має носити, в першу чергу виховну спрямованість. Виховні аспекти занять спортом підпорядковувались ідеям оборони, і саме тому зверталась увага на бойові містецтва та єдиноборства, стрілецтво, „безмоторове літання”.

Позакласна фізкультурно-оздоровча робота зі школярами на Західній Україні передбачала залучення їх до участі в діяльності гуртків з баскетболу, волейболу, боксу, боротьби, легкої атлетики, плавання та ін.; участі в іграх та розвагах після уроків; влаштуванням прогулянок і екскурсій, спортивних змагань і масових заходів. Завданнями таких форм було плекання різних видів спорту; організація товариських забав й ігор; формування туристичних навичок; виховання в учнів фізичних якостей, а також почуття національної гордості, любові до рідного краю тощо.

Одним із основних напрямів діяльності фізкультурно-спортивних товариств на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.) була фізкультурно-спортивна робота зі школярами загальноосвітніх шкіл. Вона здійснювалась поза школою національними культурно-освітніми, фізкультурно-спортивними товариствами і родиною. На теренах означеного регіону діяли такі фізкультурно-спортивні організації: „Гонта”, „Довбуш”, „Іван Мазепа”, „Запороже”, „Кармелюк”, „Каменярі”, „Луг”, „Пласт”, „Січ”, „Сокіл”, „Стража церій”, які брали активну участь в організації позашкільної фізкультурно-спортивної роботи з учнівською молоддю досліджуваної доби. Серед заходів спортивного та фізкультурно-масового змісту в їх діяльності практикувались естафети-пробіги, таборування та мандрівництво, навчально-тренувальні і показові заняття з відомими спортсменами, пропаганда здорового способу життя, організація й участь у масових змаганнях та фізкультурно-художніх святах, створення мережі фізкультурно-спортивних споруд тощо.

У третьому розділі - „Можливості використання ідей фізкультурно-спортивної роботи з учнями в західноукраїнських школах (1919-1939рр.) в освітній системі України” - проаналізовано законодавчу базу сучасної України, яка є основою діяльності галузі фізичної культури і спорту, представлені шляхи можливого використання ідей організації фізкультурно-спортивної роботи з учнівською молоддю досліджуваного періоду на західноукраїнських землях в закладах освіти.

Сучасна законодавча база, яка регламентує галузь фізичної культури і спорту України і, зокрема організацію фізкультурно-спортивної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл: представлена Конституцією України, Законами України „Про фізичну культуру і спорт”, „Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні”, „Про об'єднання громадян”, Цільовою комплексною програмою „Фізичне виховання - здоров'я нації”, низкою законів щодо боротьби з допінгом, Національною доктриною розвитку фізичної культури і спорту та низкою підзаконних нормативно-правових актів, є потужною й водночас розгалуженою. Вона вимагає вдосконалення системи фізичного виховання, і законодавчого забезпечення, зокрема внаслідок її об'ємності, наявності різниці у тлумаченні основних визначень, а також незадовільного стану здоров'я сучасних школярів країні.

Для підвищення ефективності організації фізкультурно-спортивної роботи з сучасними школярами цікавим задля творчого використання є досвід організації фізкультурно-спортивної роботи з учнівською молоддю на Західній Україні 1919-1939 рр.

У розділі, враховуючи національні, регіональні оздоровчі та тіловиховні традиції, проаналізовано організацію гри „ойна”, що була обов'язковою для вивчення у всіх закладах освіти Буковини. А саме: вимоги до облаштування майданчиків, методичні рекомендації по опануванню ігрових прийомів, тактики і стратегії гри, правила змагань тощо. На основі цього розроблено програму по впровадженню гри „ойни” у зміст дисципліни „Фізична культура” загальноосвітніх шкіл, факультетів фізичного виховання й спорту ВНЗ.

Представлена програма, розрахована на 2 роки із невизначеним терміном початку. Модуль складається зі змісту навчального матеріалу, вимог до рівня загальнофізичної підготовки учня, орієнтовних навчальних нормативів, переліку обладнання. Окремо, подано підготовчі вправи до гри, завдання гравців кожної команди. У розділі представлено конспекти уроків, завдання для тренувань школярів різних вікових категорій, фотоматеріали, що презентують впровадження модулю в навчальний процес сучасних загальноосвітніх шкіл.

Враховуючи доробок західноукраїнських учителів фізкультури, діячів різноманітних товариств, інструкторів з різних видів спорту досліджуваного періоду щодо впливу музики і танців на ефективність організації фізкультурно-спортивної роботи з дітьми, в розділі виокремлено навчально-виховні завдання фізичного виховання школярів засобами хореографії. Представлені приклади ритмічних вправ, що використовуються як комплекси загальнорозвивальних вправ під час ранкової гімнастики, показових виступів і спортивних свят тощо. Використання елементів народних танців, комплексів ритмічних вправ з предметами, елементів акробатики, пірамід тощо визначено нами одним із шляхів підвищення інтересу учнів до занять фізичною культурою і спортом.

У дослідженні розкрито використання в навчально-виховному процесі сучасних загальноосвітніх шкіл різних видів спорту, що набули широкої популярності в країнах Європи та світу (бокс, плавання) досліджуваного періоду. З урахуванням правил змагання з боксу для дітей шкільного віку (1939), використанням тогочасних прийомів, техніки різновидів ударів і тактика боксу розроблено конспекти уроків та показового тренування. Залучення хлопців _ учнів загальноосвітніх шкіл до участі в них сприяло зростанню бажання (до 89%) продовжувати тренувальні заняття протягом навчального року.

Враховуючи, що в Україні склалася критична ситуація щодо володіння всіма верствами населення навичками плавання: майже 70% українців зовсім не вміють плавати, в країні в 10 разів менше басейнів, ніж потрібно, у розділі представлено можливі шляхи її покращення. Наприклад, прийняття регіональних програм навчання плаванню („Програма навчання плаванню у м. Львові на 2009-2013 роки”), розповсюдження відео-посібників з методики початкового навчання плавання, облаштування басейнів і купалень на природних водоймищах, враховуючи рекомендації щодо організації безпечного плавання учнів у відкритих водоймах (А. Фавицький, „Плавання” Львів, 1939).

Впровадження історично традиційних для Буковини, Галичини і Закарпаття регіональних рухливих ігор і розваг, видів спорту (бокс, різновиди єдиноборств тощо), вимагає від учителя фізичної культури цілого комплексу теоретичних знань, практичних умінь і навичок. З метою підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів фізичної культури до використання здобутків організації фізкультурно-спортивної роботи на західноукраїнських землях міжвоєнного періоду, нами розроблені й введені до робочої програми курсу „Теорія і методика викладання рухливих ігор та забав” такі навчальні елементи: „Оволодіння практичними та організаторськими навичками у проведенні західноукраїнських рухливих ігор та забав з дітьми шкільного віку” та „Оволодіння практичними навичками та уміннями проведення регіональної народної гри ойна в школі”, а також для їх впровадження розроблений навчально-методичний комплекс.

У розділі обґрунтовано доцільність введення спецкурсу „Педагогічні засади організації фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх школах Західної України (1919-1939рр.)”, визначено його мету (ознайомити студентів з історією організації фізкультурно-спортивної роботи на західноукраїнських землях досліджуваного періоду як складової частини світової та вітчизняної культур і з можливостями його творчого використання в сучасних закладах освіти), і розроблено робочу програму, яку впроваджено в навчально-виховний процес ВНЗ.

Враховуючи результати анонімного анкетування вчителів фізичної культури, що проходили курсову перепідготовку в Чернівецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (2010), з'ясовано, що 75% слухачів курсів не знають жодної регіональної гри, яку можна було би використовувати із старшими школярами, 15% - назвали дві гри, і лише 10% змогли перелічити 5 і більше, чітко визначивши їх мету і правила проведення. З метою підвищення ефективності підвищення кваліфікації вчителів нами в інституті проведено цикл лекційних та практичних занять зі слухачами на тему: „Організація фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітніх закладах Західної України (1919-1939 рр.)”.

ВИСНОВКИ

На основі наукового та методологічного обґрунтування педагогічних засад фізкультурно-спортивної роботи загальноосвітніх навчальних закладів Західної України (1919-1939 рр.) можна констатувати наступні висновки:

1. Галузі фізичної культури та спорту притаманний систематичний розвиток, а саме: виникнення нових видів спорту та створення інноваційних технологій, переосмислення і модернізування понятійного апарату, утвердження нових понять, термінів тощо. Належність західноукраїнських земель до різних країн у досліджуваний період, державна політика мілітаризації фізичного виховання цих країн, розвиток олімпійського руху, тенденція визначення за фізичним вихованням статусу обов'язкового навчального предмету як для хлопців, так і для дівчат спричинили багаточисленність та різноманітність тлумачень основних термінів і понять в тогочасній науково-методичній літературі.

На початку ХХ століття для західноукраїнських земель характерним було ототожнення термінів „гімнастика”, „тіловиховання” і „фізичне виховання”, визначення гімнастики як системи фізичних вправ або сукупності методів і засобів фізичного виховання, чи навпаки, спостерігалася відмова від трактування основних понять у галузі фізичної культури і спорту. Паралельно із формуванням терміну „гімнастика” з'явилося поняття „спорт”, який спочатку визначався як відпочинок від праці, забава, жарт тощо. Розуміння спорту як частини загальної культури людства серед тогочасних науковців і педагогів лише започатковувалось.

У перші десятиріччя ХХ ст. в регіоні значно посилилась увага до фізичного виховання населення, зокрема в сфері організації фізкультурно-спортивної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл. Не випадково система фізичного виховання на західноукраїнських землях досліджуваного періоду, стан роботи з підростаючим поколінням у національних фізкультурно-спортивних товариствах постійно знаходились у центрі уваги українських педагогів (Я. Благітка, М. Валківський, Л. Галицький, Я. Гладкий, С. Горук, М. Грушевський, Д. Донцов, Д. Євстафієвич, Е. Жарський, І. Лакуста, М. Макух, Б. Тесарж, О. Тисовський, брати Франко, І. Ющишин та ін.). Свій внесок у розробку досліджуваної проблеми зробили також К. Гаульгофер, Ф. Грілліч, А. Івашенов, П. Лесгафт, Ф. Лупу, К. Сієжинський, А Слам, Б. Хоман, М. Штрейхер, Т. Ярошинський.

Проблеми фізичного виховання населення західноукраїнського регіону, діяльність різноманітних тіловиховних організацій на галицьких та буковинських землях у міжвоєнний період висвітлені у дослідженнях сучасних науковців України (І. Андрухів, Я. Боднар, О. Вацеба, Т. Завгородня, І. Ковальчук, І. Курляк, І. Петрюк, Є. Приступа, Б. Савчук, А. Цьось та ін.). Основні засади організації фізичного виховання у народних буковинських школах розглядала Н. Гнесь, управління системою фізичного виховання школярів на Буковині проаналізувала О. Цибанюк.

Разом із тим, далеко не всі питання, пов'язані з проблемами функціонування фізкультури і спорту в Буковині, Галичині й Закарпатті розглянуті всебічно та ґрунтовно.

Враховуючи зміни у тлумаченні понять галузі фізичної культури і спорту, що відбулися за досліджуваного періоду, фізкультурно-спортивну роботу із учнями загальноосвітньої школи Західної України міжвоєнного періоду слід розглядати як спеціально організований педагогічний процес фізичного виховання школярів, що включав ігри, танці і розваги, гімнастику, туризм і спорт (змагальну діяльність) під час уроків, в позакласній і позашкільній діяльності, спрямованій на їхній всебічний гармонійний розвиток і зміцнення здоров'я.

2. Проблеми організації фізкультурно-спортивної роботи в контексті розвитку освіти на західноукраїнських землях не можна досліджувати поза суспільно-політичними, соціально-економічними, культурно-освітніми, етнічними факторами, подіями і процесами, що відбувалися в Румунії, Польщі та Чехословацькій республіці досліджуваного періоду. Їх ретроспективний аналіз дав змогу визначити такі загальні групи факторів, що вплинули на організацію фізкультурно-спортивної роботи в школах регіону: суспільно-політичні (приналежність Буковини, Галичини і Закарпаття до Румунії, Польщі і Чехо-Словаччини відповідно; спрямування молоді на підготовку до війни, що підтримувалось владою; різне ставлення до національних меншин), соціально-економічні (розвиток промисловості й сільського господарства, які потребували фізично підготовленої молоді; низький рівень організації охорони здоров'я на Буковині і Галичині, започаткування соціальної мережі закладів профілактики захворювань на Закарпатті), етнічні (багатонаціональна структура і поліконфесійність населення регіону) та культурно-освітні (існування цілісної системи освіти; наявність системи фізичного виховання школярів, успадкованої від Австро-Угорщини; широка мережа педагогічної, просвітницької преси; рух тверезості).

3. Метою фізичного виховання учнів Західної України в досліджуваний період у початковій школі було: всебічний і гармонійний розвиток організму дитини, зміцнення здоров'я та реакції на негативний вплив навколишнього середовища, напрацювання й виховання правильності і естетичності постави, рухів, волі, економічного використання здобутих сил; гарт таких рис характеру як відвага, розум, уміння спостерігати, витривалість, солідарність, життєрадісність, виховання навичок здорового способу життя, потреби до систематичних занять фізичним вихованням; боротьба зі шкідливими звичками. У середній школі - сприяння загальному гармонійному розвитку шкільної молоді, забезпечення краси та здоров'я тіла, його гнучкості та пластичності, що мало сприяти збільшенню впливу фізичного виховання на особистість, постійний гарний настрій для праці.

Серед основних принципів організації фізкультурно-спортивної роботи у досліджуваний період були: систематичність та послідовність, єдність теоретичних знань та включення дітей у різноманітні форми фізкультурно-спортивної роботи, народність, врахування вікових та індивідуальних особливостей, зв'язку з громадськістю, співпраця сім'ї і школи, пріоритет роздільності виховання фізичної культури і спорту для хлопців і дівчат.

Еволюції змісту фізичного виховання у міжвоєнний період сприяли: позитивний розвиток програмового забезпечення фізичного виховання як навчального предмету, підпорядкування змісту освіти ідеям оборони держави (бойові мистецтва, стрілецтво, легка атлетика, боротьба та ін.), зменшення частки стройових, шикувальних і гімнастичних вправ на користь національних, рухливих і спортивних ігор та різноманітних видів спорту (плавання, боротьба, легка атлетика, бокс, лижі, санчата тощо).

Для початкової та середньої ланок освіти на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.) характерними були такі форми організації навчально-виховної роботи з фізичного виховання учнів: урочні (лекційні й практичні уроки з фізичної культури націлювали вчителів та школярів не тільки на фізичний розвиток, правильне дихання, й виховання естетики рухів, а й дисциплінованість, здатність швидко мислити і орієнтуватись, витривалість, товариськість тощо), позаурочні (гімнастика перед заняттями, фізкультурні хвилинки і паузи, організовані перерви, короткотривалі ігри й забави (до 3 хв.), години для занять іграми та спортом - 2 години щотижня, організовані перерви, ручна праця, шкільні музеї спортивної слави, книги спортивної пошани, оформлення спортивних споруд, використання “спортивних закликів”), позашкільні (навчально-тренувальні і показові заняття, лижні прогулянки та катання на ковзанах, участь у масових змаганнях, організація туристичних походів та фізкультурно-художніх свят, створення мережі фізкультурно-спортивних споруд).

Значення уроків фізичного виховання, основної форми фізкультурно-спортивної роботи в школах міжвоєнного періоду, посилювалося внаслідок змін програмових вимог.

Для всіх без винятку шкіл західноукраїнських земель означеного періоду характерним було використання наочних, словесних і практичних методів фізичного виховання. Саме показ учням ілюстративних посібників: плакатів, таблиць, картин широко використовували вчителі фізичної культури.

4. Фізкультурно-спортивна робота з учнівською молоддю виступала одним із основних напрямів діяльності фізкультурно-спортивних товариств на західноукраїнських землях 1919-1939 рр. Адже спільна робота школи і фізкультурно-спортивних товариств у міжвоєнний період створювала умови для всебічного гармонійного розвитку молоді.

Велику популярність на західноукраїнських землях досліджуваного періоду здобули такі фізкультурно-спортивні організації: „Гонта”, „Довбуш”, „Іван Мазепа”, „Запороже”, „Кармелюк”, „Каменярі”, „Луг”, „Пласт”, „Січ”, „Сокіл”, „Стража церій”, діяльність яких передбачала організацію навчально-тренувальних і показових занять, проведення лижних прогулянок та катання на ковзанах, участь в масових змаганнях, організацію туристичних походів та фізкультурно-художніх свят.

Просвітницька робота товариств базувалась на співпраці з педагогічними колективами навчальних закладів, активістами культурно-просвітницьких товариств, громадських діячів щодо пропаганди спорту і здорового способу життя, боротьбі з пияцтвом та антисанітарією на шпальтах газет краю, афішах і плакатах, під час лекцій та демонстрацій кінофільмів. Потужна повсякденна діяльність товариств Буковини, Галичини і Закарпаття втілювалась у вихованні національно свідомого, морально стійкого, політично виваженого та справжнього громадянина. Одним із напрямів діяльності фізкультурно-спортивних товариств західноукраїнських земель міжвоєнного періоду визначено створення і утримання мережі спортивних споруд: стадіонів, спортивних майданчиків, ковзанок і гімнастичних залів.

5. У сучасних загальноосвітніх навчальних закладах України доцільно творчо використовувати такі ідеї з досвіду організації фізкультурно-спортивної роботи міжвоєнного періоду:

? утвердження за школою статусу основного закладу фізичного виховання всіх верств населення, створення умов для занять спортом після уроків всім бажаючим;

? взаємодоповнення фізкультурно-спортивної роботи в загальноосвітній школі залученням учнів до діяльності в молодіжних організаціях та спортивних товариствах;

? підготовка батьків до спільних спортивних заходів, організації ранкової гімнастики у сім'ї;

? насичення змісту фізкультурно-спортивної роботи елементами етнопедагогіки;

? введення ранкової гімнастики і організація активних перерв для всіх класів загальноосвітніх шкіл;

? поєднання фізкультхвилин і пауз із віршованим та музичним супроводом;

? збільшення кількості регламентованого законодавством тижневого фізичного навантаження за рахунок введення годин для обов'язкових занять іграми та спортом у другій половині дня під керівництвом учителів фізичної культури на шкільних ігрових майданчиках і стадіонах шляхом визначення у навчальній програмі „годин здоров'я”;