Виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ПАВЛА ТИЧИНИ

УДК 37.03:372.3

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ВИХОВАННЯ ТОЛЕРАНТНИХ ВЗАЄМОСТОСУНКІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

13.00.07 - теорія і методика виховання

СКРИПНИК Неля Іванівна

Умань - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент НАПН України ПОБІРЧЕНКО Наталія Семенівна,

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, ректор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук,

старший науковий співробітник

КРАВЧЕНКО Тамара Володимирівна,

Інституту проблем виховання дитини

НАПН України, завідувач лабораторії

сімейного виховання;

кандидат педагогічних наук, професор

ПОНІМАНСЬКА Тамара Іллівна,

Захист дисертації відбудеться 16 червня 2011 р. об 11⁰⁰годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 74.053.01 в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини за адресою: 20300, Черкаської обл., м. Умань, вул. Садова, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (20300, Черкаської обл., м. Умань, вул. Садова, 2).

Автореферат розіслано 13 травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. М. Коляда

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

дошкільник толерантний виховання

Актуальність теми. Сучасна епоха, що характеризується глобальними і радикальними змінами у політичній, соціальній, економічній сферах життя суспільства, перебудовою національної системи освіти, потребує нових форм співіснування, за яких агресивність, конфронтація, жорстокість у сучасному світі, повинні поступитися гуманному, толерантному ставленню людей одне до одного, взаєморозумінню і довірі.

Правові підходи до розв'язання складних соціальних проблем міжнародне суспільство намагається знаходити, приймаючи різного роду документи, як-то: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про цивільні і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього, Декларація про права народів на мир, Конвенція ООН про права дитини, Декларація щодо заходів по ліквідації міжнародного тероризму, Конвенція та Рекомендація ЮНЕСКО про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти тощо.

Притаманна сучасному суспільству амбівалентність цінностей порушує засади співіснування людей у соціумі, спричинює наростання тривоги, невпевненості у майбутньому, агресивності й жорстокості. Як наслідок, утворилися передумови кризи духовно-ціннісних орієнтацій людини, ускладнився процес виховання підростаючого покоління, залучення його до конструктивних міжособистісних стосунків.

З метою вирішення означених проблем, суспільству необхідно створювати умови для гуманізації освітнього процесу, демократизації стосунків між його учасниками, обравши центром уваги людину, забезпечуючи реалізацію її можливостей і здібностей, за яких пріоритетом стануть загальнолюдські цінності та гармонійні стосунки з навколишнім світом. Втілення в життя гуманістичних ідей нерозривно пов'язане із становленням толерантної особистості як одного з актуальних завдань морального виховання.

Проблема толерантності розглядалася вітчизняними науковцями в контексті виховання дітей молодшого шкільного віку, підлітків та дорослих (О. Безкоровайна, О. Брянцева, В. Волошина, О. Грива, Т. Білоус, О. Клєпцова, О. Матієнко, В. Мижа, Ф.Одиж'є, Ю. Тодорцева та ін.).

У працях дослідників набули висвітлення окремі характеристики, які співвідносяться із толерантністю як якістю особистості, а саме: милосердя (І. Княжева), чуйність (М. Воробйова, Т. Пономаренко), співчуття та співпереживання (Г. Кошелєва, Л. Стрелкова), турботливість (І. Дьоміна, М. Тимошенко, І. Хомякова), взаємодопомога (А. Виноградова, Т. Репіна), полікультурність (В. Бойченко, Л. Ільченко, Е. Койкова), гуманна поведінка та взаємини (Л. Врочинська, А. Гончаренко, О. Козлюк, Н. Химич) та ін.

У науковому доробку Ш. Амонашвілі, А. Асмолова, В. Білоусової, А. Богуш, О. Коберника, Т. Кравченко, В. Кременя, В. Кузя, В. Маралова, А. Маслоу, Н. Побірченко, І. Рогальської, В. Сітарова, О. Сухомлинської та ін. акцентується на необхідності якомога раніше знайомити дітей з гуманістичними поняттями, моральними уявленнями, навчати доброті, виховувати в них відповідні особистісні властивості.

Найбільш сензитивним періодом розвитку у цьому плані є дошкільний вік. Саме в цей період у дитини відбувається перехід від егоцентризму до центрації як передумови знаходження свого місця в системі можливих точок зору, встановлення між іншими людьми та власним “Я” системи спільних і взаємних стосунків. Підтвердження цієї думки знаходимо у працях І. Беха, Н. Гавриш, О. Кононко, К. Крутій, Т. Поніманської та ін., які частково вивчали проблему виховання толерантності у дошкільників. Ширше цю проблему досліджували: Є. Оулер (прояви основ толерантних взаємостосунків дітей у дитячих садках Німеччини), О. Овсяннікова (виховання толерантності засобами мистецтва), В. Ашиков (розробка програми виховання толерантності та основи культури миру в дошкільників) та ін.

Водночас, поза увагою дослідників опинилися питання виховання у дітей дошкільного віку толерантності як особистісного утворення, що набуває безпосереднього прояву у взаємостосунках із оточуючими. Відсутня науково обґрунтована система педагогічних умов, спрямованих на ефективне розв'язання цієї проблеми.

Як наслідок, виникає низка суперечностей між:

- об'єктивною потребою гуманізації дошкільного виховання і недостатньою розробкою відповідного змістового й методичного забезпечення;

- вагомими можливостями суспільства й сім'ї щодо виховання у дошкільників толерантності та непідготовленістю дорослих вирішувати означену проблему;

- необхідністю формування у дітей дошкільного віку толерантних взаємостосунків і традиційними підходами до вихованого процесу в дошкільних закладах.

Зважаючи на актуальність проблеми, вказані суперечності та недостатній рівень її наукової розробленості було обрано тему дослідження - “Виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку”.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри дошкільної педагогіки і психології за колективною темою “Психолого-педагогічний супровід розвитку дітей дошкільного віку в сучасному соціокультурному просторі”, лабораторії “Дошкільна освіта: сутність та перспективи розвитку у ХХІ столітті” Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою університету (протокол № 2 від 25.09.2006 р.) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Національної Академії педагогічних наук України (протокол № 8 від 31.10. 2006 р.)

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання толерантних взаємостосунків у старших дошкільників.

Гіпотеза дослідження. Виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку буде успішним за таких педагогічних умов: цілеспрямованої і конструктивної взаємодії педагогів і сім'ї з метою створення толерантного виховного середовища; формування у старших дошкільників комплексу знань, умінь та навичок толерантних взаємостосунків; використання сукупності форм і методів, які забезпечують виховання у дітей толерантних взаємостосунків.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан дослідження проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці.

2. Визначити сутність поняття “виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку”.

3. Уточнити структуру (компоненти, критерії, показники і рівні) вихованості у старших дошкільників толерантних взаємостосунків.

4. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання у старших дошкільників толерантних взаємостосунків.

Об'єкт дослідження - процес виховання дітей старшого дошкільного віку.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася протягом 2006-2010 рр. на базі дошкільних навчальних закладів № 25, № 1 м. Умані Черкаської області, № 7 м. Калинівки Вінницької області, ДНЗ № 4 м. Тальне Черкаської області, Покотилівського ДНЗ Новоархангельського району Кіровоградської області. Педагогічним експериментом охоплено 142 вихованці, 170 батьків і 120 педагогів дошкільних навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

вперше визначено педагогічні умови виховання толерантних взаємостосунків у старших дошкільників (формування у дошкільників комплексу знань, умінь та навичок толерантних взаємостосунків; використання сукупності форм і методів, які забезпечують виховання у дітей толерантних взаємостосунків; цілеспрямована і конструктивна взаємодія педагогів і сім'ї з метою створення толерантного виховного середовища); визначено сутність поняття “виховання толерантних взаємостосунків у дітей дошкільного віку” як процес формування під впливом спеціально створених педагогічних умов особистості дошкільника, здатного до свідомих характерних проявів (безкорисної турботи та чуйності; доброзичливих емоційних проявів та емпатії; рівноправного, поступливого ставлення до оточуючих; позитивного прийняття себе та стриманого відстоювання своїх позицій), які виявляються у вчинках, спілкуванні та спільній діяльності з оточуючими;

уточнено структуру вихованості у старших дошкільників толерантних взаємостосунків: компоненти (пізнавально-когнітивний, емоційно-ціннісний, мотиваційно-поведінковий) критерії (знання, розуміння; ставлення, ціннісні орієнтації; мотиви, вміння, навички), показники (знання про етичні норми терпимої, доброзичливої взаємодії між людьми для мирного співіснування; ідентифікація емоцій, почуттів та вчинків людей; усвідомлення власної своєрідності та інших людей; розуміння важливості турботливого та чуйного ставлення до навколишніх; уміння оцінювати і розрізняти власні емоційні стани та прояви, співвідносити їх із вимогами у колективі; здатність до емпатії, емоційного сприйняття та оцінювання почуттів, вчинків і позицій інших людей; сформоване рівноправне, поступливе ставлення до навколишніх; мотивація щодо дотримання норм терпимих взаємостосунків, виявлення чуйності та турботи; уміння стримувати негативні емоції, терпеливо відстоювати свої позиції (асертивність); дієво відгукуватися на неприємності та невдачі інших, сформовані навички компромісної та конструктивної взаємодії з іншими у різних видах діяльності);

подальшого розвитку набули форми і методи гуманізації виховного процесу в дошкільному навчальному закладі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці і впровадженні в практику роботи дошкільних навчальних закладів педагогічних умов, які забезпечать оптимальне виховання у дітей старшого дошкільного віку толерантних взаємостосунків та практичних рекомендацій для педагогів і батьків дошкільників поданих у посібнику “Виховання толерантних взаємостосунків у старших дошкільників”.

Результати дослідження можуть бути використані при розробці програм з виховання дітей старшого дошкільного віку, підготовці фахівців з дошкільної освіти у процесі викладання курсу “Вступ до спеціальності “Практична психологія”, “Педагогічна психологія”, “Дошкільна педагогіка” та в системі післядипломної освіти педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів.

Наукові положення дослідження впроваджено у виховну діяльність дошкільних закладів № 25 (акт № 37 від 12.11.2010 р.), № 1 (довідка № 272 від 18.12.2010 р.) м. Умані Черкаської області, № 7 (акт № 39 від 22.10.2010 р.) м. Калинівки Вінницької області, № 4 (акт № 108 від 29.10.2010 р.) м. Тального Черкаської обл., Покотилівського дошкільного навчального закладу Новоархангельського району Кіровоградської області (акт № 8 від 18.09.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях: міжнародних - “Роль едукаційного середовища у підготовці вчителя сільської школи” (Умань, жовтень 2007 р.), “Проблеми дошкільної та початкової освіти у контексті сучасного виміру” (Умань, квітень 2008 р.), “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (Умань, жовтень 2008 р.), “Передшкільна освіта: проблеми та перспективи” (Миколаїв, травень 2008 р.), “Сучасне дошкілля: реалії і перспективи” (Київ, жовтень 2009 р.), “Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, квітень 2009 р.), “Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності” (Житомир, грудень 2009 р.), на V Міжнародних педагогічних читаннях “Формування професійної компетентності вихователя дошкільного навчального закладу в умовах глобалізації” (Херсон, травень 2009 р.); всеукраїнських - “Методи і засоби забезпечення інноваційності едукаційного процесу в закладах освіти” (Черкаси, квітень 2008 р.), “Дошкільне дитинство: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи” (Переяслав-Хмельницький, травень 2008 р.), “Соціально-педагогічні засади виховання морально гармонійної особистості” (Київ, жовтень 2008 р.), “Дошкільна освіта в контексті розвитку суспільства: тенденції та перспективи” (Умань, листопад 2009 р), ХVІ Всеукраїнських педагогічних читаннях “В.О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: ціннісний вимір в освіті” (Херсон, вересень 2009 р.), “Сучасні тенденції розвитку теорії і практики дошкільної освіти” (Полтава, травень 2010 р.), “Теорія і практика оновлення сучасної дошкільної освіти” (Бердянськ, вересень 2010 р.); місцевих та регіональних наукових, методичних і практичних семінарах для психологів, соціальних педагогів, методистів та вихователів дошкільних навчальних закладів; на засіданнях кафедр дошкільної педагогіки і психології, виховних технологій та педагогічної творчості, на звітних наукових конференціях Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2006-2010 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 20 одноосібних публікаціях, з них: 10 статей у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, 1 навчально-методичний посібник та 9 тез доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 253 сторінки. Основна частина викладена на 193 сторінках. Робота містить 17 таблиць та 7 рисунків. Додатки викладено на 40 сторінках. Список використаних джерел містить 211 найменувань, з них 6 іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, гіпотезу, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію і впровадження основних наукових положень, наводяться дані про публікації та структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретичні засади виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку” - проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми у сучасній педагогічній науці; на основі наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених проаналізовано і уточнено педагогічний зміст понять “толерантність”, “взаємостосунки”, ”виховання толерантних взаємостосунків”; з'ясовано особливості проявів толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку; розкрито сутність поняття “виховання толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку”.

Аналіз наукових джерел засвідчив наявність різних підходів до тлумачення сутності поняття “толерантність”. У Декларації принципів толерантності воно визначається як повага, схвалення і правильне розуміння багатого різноманіття культур світу, форм самовираження і способів прояву людської індивідуальності, гармонія в різноманітті, чеснота, яка робить можливим досягнення миру і сприяє заміні культури війни культурою миру.

Згідно з різними науковими підходами толерантність інтерпретується як непасивна згода з думками та поглядами інших, активна моральна позиція та психологічна готовність до терпимості заради взаєморозуміння і позитивної взаємодії (А. Погодіна); моральна якість особистості, яка проявляється у повазі до чужих думок, звичаїв, вірувань, інтересів та почуттів, завдяки чому спілкування між людьми набуває виваженості, сприяє знаходженню істини (О. Матієнко); байдужість, неможливість взаєморозуміння, поблажливість, розширення власного досвіду і критичний діалог (В. Лекторський); прояв усвідомленого і відповідального вибору людини, її особистісної конструктивної позиції та активності в побудові певних взаємостосунків (С. Братченко) та ін.

З'ясовано, що взаємостосунки - це стосунки між людьми, які виникають у процесі спілкування й спільної діяльності. Сутність взаємостосунків полягає в тому, що вони постають не як суб'єкт-об'єктне ставлення одного індивіда до іншого, а як суб'єкт-суб'єктна взаємодія, взаємовплив.

Взаємостосунки передбачають встановлення і розвиток різнопланової і відносно стійкої системи вибіркових, свідомих, емоційно насичених зв'язків між учасниками контактної групи, що проявляються у спілкуванні, спільній діяльності й опосередковуються вчинками, ціннісними орієнтаціями (Л. Байбородова, Л. Божович, Д. Ельконін, А. Запорожець, М. Лісіна, А. Люблінська, В Нечаєв, Т. Репін, С. Рубінштейн, О. Щербакова та ін.).

Під поняттям “виховання толерантних взаємостосунків” дослідники розуміють цілеспрямовану діяльність, спрямовану на формування і розвиток особистості, якій притаманні контактність, терпимість, поступливість, емоційна стабільність, емпатія, вміння прийти на допомогу та свідома соціальна активність у взаємостосунках з оточуючими. Усвідомлене володіння правилами доброзичливої взаємодії, емоційне та ціннісне ставлення до власних і чужих почуттів, досвід терпимої і компромісної взаємодії в різних життєвих ситуаціях зумовлюють становлення особистості, здатної до толерантної взаємодії з оточуючими (Ш. Амонашвілі, І. Бех, Т. Кравченко, В. Маралов, А. Маслоу, Ф. Одиж'є, К. Роджерс та ін.).

Виявлено, що новоутвореннями старшого дошкільного віку, які спричинюють його сенситивність для виховання у дітей толерантних взаємостосунків є позаситуативно-особистісна форма спілкування, що орієнтує дитину на “світ людей”, посилює інтерес до змісту і форм людських взаємин, законів і правил поведінки у суспільстві. Було з'ясовано особливості проявів толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку, серед яких: розвинена природна та набута емоційна чутливість, інтенсивність розвитку емпатійності (І. Бех, А. Венгер, Д. Ельконін, О. Запорожець, Я. Коломенський, О. Кононко та ін.), спрямованість особистості, її ціннісні орієнтації, прагнення, потреби і мотиви (А. Богуш, Н. Гавриш, О. Кононко, Г. Костюк, А. Маслоу, Н. Черепня та ін.), рівень сформованого досвіду доброзичливо і терпимо взаємодіяти у різних ситуаціях (В. Білоусова, А. Гончаренко, В. Киричок, М. Лісіна, Л. Проколієнко,Т. Репіна, Р. Смірнова, Н. Химич та ін.).

У результаті узагальнення наукових характеристик основних дефініцій досліджуваної проблеми з'ясовано, що виховання толерантних взаємостосунків старших дошкільників - це процес формування під впливом спеціально створених педагогічних умов особистості дошкільника, здатного до свідомих характерних проявів (безкорисної турботи та чуйності; доброзичливих емоційних проявів та емпатії; рівноправного, поступливого ставлення до оточуючих; позитивного прийняття себе та стриманого відстоювання своїх позицій), які виявляються у вчинках, спілкуванні та спільній діяльності з оточуючими.

У другому розділі - “Дослідження рівня вихованості толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку” - визначено структуру вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників, розроблено та обґрунтовано методику констатувального експерименту, проаналізовано його результати.

Дослідження рівнів вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників відбувалося у процесі констатувального етапу експерименту, яким було охоплено 142 вихованці дошкільних закладів, 170 батьків і 120 педагогів. Для проведення цієї роботи були обрані контрольна (КГ) та експериментальна (ЕГ) групи, які не мали суттєвих відмінностей за наповнюваністю та статевим розподілом.

Вихованість у старших дошкільників толерантних взаємостосунків розглядали як інтегративне особистісне утворення, що характеризується наявністю в дитини знань про норми і правила терпимої поведінки, позитивного їх переживання як спонуки до певних дій, умінь реалізовувати такі дії у взаємодії з однолітками без зовнішнього регулювання.

У ході аналізу психолого-педагогічної літератури, вікових і психологічних особливостей розвитку старших дошкільників була визначена структура вихованості у них толерантних взаємостосунків (сукупність стійких зв'язків, які забезпечують цілісність суб'єкта і тотожність самому собі, тобто збереження основних його властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах), яка включала три взаємопов'язані компоненти: пізнавально-когнітивний, емоційно-ціннісний, мотиваційно-поведінковий. Критеріями пізнавально-когнітивного компоненту обрали знання і розуміння; емоційно-ціннісного - ставлення, ціннісні орієнтації; мотиваційно-поведінкового - мотиви, вміння, навички.

Показниками критерію знання стали: знання про етичні норми терпимої, доброзичливої взаємодії між людьми для мирного співіснування, про різні емоції, почуття та поведінку людей; розуміння - усвідомлення власної своєрідності та інших людей, важливості турботливого та чуйного ставлення до навколишніх. Показниками критерію ціннісних орієнтацій визначені: уміння оцінювати і розрізняти власні емоційні стани та прояви, співвідносити їх із вимогами у колективі; ставлення - здатність до емпатії, емоційного сприйняття та оцінювання почуттів, вчинків і позицій інших людей, сформоване рівноправне, поступливе ставлення до навколишніх. До показників критерію мотиви зарахували: мотивацію щодо дотримання норм терпимих взаємостосунків, виявлення чуйності та безкорисливої турботи; вмінь - стримувати негативні емоції, терпеливо відстоювати свої позиції (асертивність), дієво відгукуватися на неприємності та невдачі інших; навичок - сформованість навичок компромісної та конструктивної взаємодії з іншими у різних видах діяльності.

На основі визначених критеріїв та їх показників було окреслено рівні вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників - оптимальний, ситуативний, деструктивний.

У процесі дослідження використано комплекс методів: педагогічне спостереження за різними видами діяльності та поведінкою вихованців; опитування; індивідуальні бесіди; анкетування вихователів, батьків; аналіз результатів продуктивної діяльності дітей; аналіз розв'язання ігрових завдань і конфліктних ситуацій; вивчення та аналіз документації дошкільних навчальних закладів; кількісна обробка й якісний аналіз результатів дослідження.

Методикою констатувального експерименту було передбачено три напрями. За першим вивчався рівень уявлень педагогів про зміст досліджуваної категорії та усвідомлення необхідності її виховання в дітей старшого дошкільного віку; за другим - теж саме серед батьків. Вивчалися методи та особливості впливу дорослих на процес виховання дітей. Третій напрям констатувального експерименту передбачав діагностику вихованців дошкільних навчальних закладів за трьома блоками завдань, які виявляли рівень сформованості толерантних стосунків дітей за показниками та критеріями пізнавально-когнітивного, емоційно-ціннісного та мотиваційно-поведінкового компонентів.

Результати констатації показали, що переважна більшість старших дошкільників має ситуативний рівень вихованості толерантних взаємостосунків, у яких переважає суперечливо-ситуативна модель взаємодії. Їм характерне часткове розуміння основних понять про загальнолюдські морально-етичні цінності, правила взаємостосунків з оточуючими. У них сформоване розуміння своїх і чужих емоцій, але емоційний відгук на почуття оточуючих, емпатія і позитивне ставлення до ровесників виявляються вибірковим, згідно власних інтересів. Вони мотивовані на зовнішній прояв доброзичливості, турботи і чуйності, реагування на емоційні стани та поведінку однолітків, але визначається це більше вказівками дорослого, його контролем або вигодою для самої дитини. Їхні емоційні переживання та вчинки часто набувають прагматичний характер. Часто вони не хочуть конструктивно взаємодіють з іншими, подекуди конфліктують з ними, проявляють категоричність у відстоюванні своїх позицій. Таких виявилось 50,9 % (ЕГ) із 70 осіб і 49 % (КГ) із 72 обстежених дошкільників.

Досить великій кількості старших дошкільників характерна деструктивна модель взаємодії, тобто деструктивний рівень вихованості досліджуваного особистісного утворення. Це виявляється у наявності фрагментарних знань щодо моральних норм і правил доброзичливих взаємостосунків, відсутності розуміння того, що всі люди різні, недостатньому усвідомленні сутності терпимої поведінки, турботливого й чуйного ставлення до оточуючих. Їм притаманне егоїстична самооцінка, невміння ідентифікувати емоційні стани самих себе та однолітків; байдуже ставлення до інших, їх емоційних переживань, відсутність мотивації до вияву турботи і чуйності. Позитивне ставлення до ровесників демонструють лише до референтної групи, проте воно є короткочасним, нестійким. У них не сформовані вміння стримувати негативні емоції, а взаємодія з однолітками носить деструктивний характер, часто конфлікт завершується агресивними діями. Ця категорія складає 27,0 % (ЕГ) із 70 осіб і 29,0 % (КГ) із 72 обстежених дітей.

Для старших дошкільників, яким характерна конструктивна модель взаємодії за сукупністю результатів педагогічної діагностики ми віднесли до оптимального рівня. Їм характерні: ґрунтовні знання щодо моральних норм і правил взаємостосунків з навколишніми, способів їх прояву, розуміння того, що всі люди різні, усвідомлення сутності терпимих та доброзичливих взаємостосунків. Вони здатні до емпатії, розрізняти емоційні стани самих себе та однолітків, сприймати та адекватно на них реагувати, виявляти емоційно та дієво позитивне ставлення до іншої людини, її емоційні переживання. У них сформована мотивація на прояв доброзичливості, турботи і чуйності, вміння стримувати негативні емоції, конструктивно взаємодіяти з однолітками, домовлятися, узгоджувати свої дії з іншими. Таких дітей у ході експерименту виявили 22,1 % (ЕГ) із 70 і 22,0 % (КГ) із 72 обстежених дітей.

Результати констатувального експерименту дали підстави вважати рівень вихованості толерантних взаємостосунків у вихованців такий, що потребує корегування та впровадження педагогічних умов, які забезпечать ефективне вирішення основної проблеми дослідження.

У процесі аналізу стану готовності педагогічного колективу та батьків до реалізації завдань досліджуваної проблеми, виявлено чинники, які знижують ефективність процесу виховання толерантних взаємостосунків старших дошкільників:

- низька обізнаність педагогів щодо сутності толерантних взаємостосунків; несистематичний і фрагментарний характер виховної роботи, домінування в її змісті інформування дітей про правила і норми морально-етичної поведінки, яке не супроводжується залученням вихованців до міжособистісної взаємодії на засадах поваги і стриманості, емпатійності, доброзичливих стосунків; не формуються внутрішні рефлексивно-вольові механізми регуляції поведінки, які сприяють формуванню ціннісних орієнтацій, натомість застосовуються методи виховання зовнішнього впливу на поведінку (вказівка, заборона, покарання, заохочення). Ускладнює виховний процес відсутність програм і методичних розробок з досліджуваної проблеми;

- недостатнє розуміння батьків змісту поняття “толерантність” та його характеристик, відсутність толерантних взаємостосунків з дітьми у повсякденному житті, натомість надання пріоритету авторитарному стилю спілкування або гіперопіці, що не створює умов для набуття дитиною досвіду толерантних взаємостосунків з іншими.

У третьому розділі - “Експериментальна перевірка педагогічних умов виховання толерантних взаємостосунків у старших дошкільників” - теоретично обґрунтовано та впроваджено педагогічні умови ефективного виховання толерантної особистості старшого дошкільника у взаємостосунках із оточуючими; розкрито зміст і методику формувального експерименту, представлено аналіз результатів експериментальної роботи.

Визначено педагогічні умови виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку:

- цілеспрямовану і конструктивну взаємодію педагогів і сім'ї з метою створення толерантного виховного середовища;

- формування у старших дошкільників комплексу знань, умінь та навичок толерантних взаємостосунків;

- використання сукупності форм і методів, які забезпечують виховання у дітей толерантних взаємостосунків.

Формувальний експеримент здійснювався протягом 2006-2010 рр. і охоплював 70 дітей старшого дошкільного віку, 86 батьків і 8 педагогів дошкільних закладів.

Стратегія формувального етапу експерименту передбачала реалізацію означених педагогічних умов за двома напрямами: цілеспрямована і конструктивна взаємодія педагогічного колективу й сім'ї з метою створення толерантного виховного середовища та педагогічна робота зі старшими дошкільниками з метою формування у них толерантних взаємостосунків з оточуючими.

Спочатку була проведена пропедевтична робота з педагогами спрямована на підвищення рівня їхньої професійної компетентності з досліджуваної проблеми, вироблення навичок толерантної взаємодії з колегами, батьками та вихованцями. У межах цього були заплановані інтерактивні види роботи: семінари, тренінги, педагогічні читання, консультації, дискусії, проблемні круглі столи, педагогічні ринги, “мозкові штурми”, відкриті перегляди та обговорення різних видів освітньої діяльності. Це дало змогу розширити знання вихователів з проблеми дослідження (створено теоретичний та методичний банк даних), ознайомити з формами та методами виховання толерантних взаємостосунків вихованців, сформувати навички і практичні уміння з організації відповідного навчально-виховного процесу, налагодження толерантних, доброзичливих взаємостосунків з вихованцями.

Також була організована співпраця із родинами дошкільнят за такими напрямами: просвітницька (пропаганда принципів толерантності, виготовлення інформаційних стендів, ознайомлення зі спеціальною літературою, організація тематичних круглих столів, обговорення, бесіди тощо), профілактична (дні відкритих дверей, участь у благодійних акціях, розповсюдження пам'яток для батьків, спільна праця батьків, педагогів та дітей, ділові ігри, спрямовані на корекцію інтолерантної поведінки, батьківські збори і т.п.) та роз'яснювальна-навчальна (семінари із використанням соціально-психологічних тренінгів із вправлянням у побудові різних способів компромісного та терпимого розв'язання життєвих ситуацій, ознайомлення з прийомами активного і ефективного слухання, з методами заохочення та допустимого покарання, проведення індивідуальних консультацій та ін.).

Для ефективної і якісної формувальної роботи зі старшими дошкільниками нами була розроблена програма “Виховання толерантності у дітей старшого дошкільного віку”, побудована на засадах особистісно зорієнтованого, гуманістичного та діяльнісного підходів і розрахована на взаємодію всіх суб'єктів освітнього процесу. Зміст програми розроблявся з урахуванням вікових особливостей дітей старшого дошкільного віку і включав дві взаємопов'язані сфери діяльності: “Я сам” і “Люди”. Для реалізації програми використовувалися різні методи: імпровізаційні, ситуаційні, моделювальні, експресивні; адаптовані інтегровані заняття, ігрові технології, проблемні ситуації, логічні завдання, вправи. Їх зміст відображав поставлені завдання на кожному етапі формувального експерименту:

І етап - перцептивне накопичення елементарних знань. На цьому етапі в дітей формували свідоме ставлення до самого себе як до особистості, яка має свою гідність, права і обов'язки, свої переваги і недоліки; знайомили їх із різними моральними характеристиками та якостями людини, у тому числі з поняттями “терпимість”, “милосердя”, “доброзичливість”; формували знання про різноманітність, багатонаціональність людського суспільства та важливість мирного співіснування між ними; розроблялися та впроваджувалися методи (вправи на самопізнання, етичні бесіди та обговорення художніх творів; ігрові вправи, ігри-моделювання, ігри-стратегії, проективні методики, складання творчих розповідей та ін.), що забезпечували формування знань за показниками пізнавально-когнітивного компонента;

ІІ етап - розвиток емоційно-чуттєвого досвіду та системи ціннісних орієнтирів дитини. На цьому етапі вчили дошкільників розрізняти та оцінювати емоційні стани і почуття; формували здатність до емпатії, доброзичливих емоційних проявів у стосунках з іншими, рівноправного та поступливого ставлення до навколишніх. Для цього добиралися і використовувалися методи, що впливають на розвиток показників за емоційно-ціннісним компонентом. Серед них ефективними виявилися: вправи на зняття негативних емоцій, корекційні вправи та тренінги, ігри на самооцінювання і саморегуляцію, емоційно-розвивальні ігри та ін.;

Динаміка рівнів вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників до формувального етапу експерименту та після його завершення, у %

Статистичний аналіз отриманих результатів дослідження був виконаний за допомогою табличного процесора Excel з використанням вбудованих у ньому статистичних функцій. Зокрема, для кожного рівня були обчислені їхнє середнє значення, дисперсія, стандартне відхилення, довірчий інтервал і встановлено значення значущості відмінностей рівнів до і після експерименту.

У результаті обчислення було доведено, що відмінності рівнів до і після експерименту (з 0,94 до 1,29) в експериментальній групі є невипадковими, бо значення t_експ=2,87 виявилося вищим за критичне значення (t_кр=2,57). Водночас, зростання середнього показника рівня сформованості толерантних взаємостосунків у контрольній групі (з 0,92 до 0,99) можна вважати випадковим, оскільки значення t_контр=0,59 виявилось меншим від t_кр. Мінімальне зростання середнього показника ми пов'язуємо з природними змінами у розвитку дітей старшого дошкільного віку.

Таким чином, можемо констатувати ефективність запропонованих педагогічних умов, які сприяли підвищенню рівня вихованості толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку в експериментальних групах та доцільність їх впровадження в освітній процес дошкільних навчальних закладів.

Результати дослідження дають підстави для висновків, що підтверджують гіпотезу та засвідчують виконання поставлених завдань.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено науково-теоретичне узагальнення досліджуваної проблеми представленої у вигляді розробки, теоретичного обґрунтування та експериментальної перевірки педагогічних умов виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку.

1. Доведено важливість і актуальність обраної проблеми для реалізації гуманістичних ідей формування особистості, що нерозривно пов'язано із вихованням толерантності й наразі вважається одним із важливих завдань сучасної освіти. Учені різних країн займалися і продовжують працювати над розробкою і реалізацією системи заходів щодо формування толерантності та профілактики інтолерантності в суспільстві.

З'ясовано, що означена проблема досліджувалася науковцями лише стосовно більш старших вікових категорій (починаючи з молодшого шкільного віку). Водночас виявлено недостатність спеціальних досліджень цієї проблеми у дошкільній сфері. Науковцями вивчалися лише окремі аспекти виховання гуманної особистості дошкільника, серед яких: формування гуманної поведінки старших дошкільників; особливості становлення у них ціннісного ставлення до однолітків; виховання людяності; специфіка прояву гуманних взаємин дошкільників; проблеми морально-етичного та духовного розвитку особистості; виховання справедливих взаємин; формування у дитини почуття цінності іншої людини тощо. Проблема виховання толерантності у дітей дошкільного віку досліджувалося лише частково, як-то: формування толерантних стосунків дошкільників засобами мистецтва; прояви основ толерантності у дошкільників у дружбі. У ході теоретичного пошуку встановлено, що можливості виховання толерантності у дітей дошкільного віку як особистісної характеристики у взаємостосунках з оточуючими в цілому не досліджені.

2. У результаті аналізу вікових і психологічних утворень, провідних мотивів поведінки та характерних толерантних проявів у взаємостосунках із оточуючими було розкрито сутність поняття “виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку” як процес формування під впливом спеціально створених педагогічних умов особистості дошкільника, здатного до свідомих характерних проявів (безкорисної турботи та чуйності; доброзичливих емоційних проявів та емпатії; рівноправного, поступливого ставлення до оточуючих; позитивного прийняття себе та стриманого відстоювання своїх позицій), які виявляються у вчинках, спілкуванні та спільній діяльності з оточуючими.

3. Уточнено структуру вихованості толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку: пізнавально-когнітивний компонент (критерії - знання та розуміння) характеризується такими показниками: наявність знань про моральні норми терпимої, доброзичливої взаємодії між людьми для мирного співіснування; розуміння власної своєрідності та інших людей, їх емоцій, почуттів, вчинків; усвідомлення важливості турботливого та чуйного ставлення до тих, хто цього потребує; емоційно-ціннісний компонент (критерії - ставлення та ціннісні орієнтації), визначається показниками: уміння оцінювати і розрізняти власні емоційні стани та прояви, співвідносити їх із вимогами у колективі; здатність до емпатії, емоційного реагування та оцінювання почуттів, вчинків і позицій інших людей; сформоване рівноправне та поступливе ставлення до навколишніх; мотиваційно-поведінковий компонент (критерії - мотиви, навички та уміння) характеризуються такими показниками: уміння стримувати негативні емоції, терпеливо обстоювати свої позиції (асертивність); здатність дієво відгукуватися на неприємності і невдачі інших, виявляти великодушність та безкорисливу турботу; сформованість навичок компромісної та конструктивної взаємодії з іншими у різних видах діяльності.

На основі визначених критеріїв і показників охарактеризовані рівні вихованості толерантних взаємостосунків старших дошкільників - оптимальний, ситуативний, деструктивний, які змінювалися під впливом виховного процесу.

4. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують виховання толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку:

- цілеспрямована і конструктивна взаємодія педагогів і сім'ї з метою створення толерантного виховного середовища, якому притаманна взаємна довіра і повага, відкрите і доброзичливе спілкування, відмова від авторитарного стилю керівництва дитячим колективом, в якому панує атмосфера захищеності кожної дитини. Робота здійснювалася за такими напрямами: просвітницький (розширення обізнаності дорослих про поняття і характеристики “толерантності”, пропаганда принципів толерантності, виготовлення інформаційних стендів, ознайомлення зі спеціальною літературою, організація тематичних круглих столів, обговорення, бесіди тощо.); профілактична робота (формування усвідомлення важливості виховання толерантності, організація днів відкритих дверей, участь у благодійних акціях, розповсюдження пам'яток для батьків, спільна праця батьків, педагогів та дітей, ділові ігри, спрямовані на корекцію інтолерантної поведінки, батьківські збори та ін.); роз'яснювально-навчальна робота (ознайомлення з методами налагодження толерантних стосунків на семінарах із використанням соціально-психологічних тренінгів, вправляння у побудові різних способів компромісного та терпимого вирішення життєвих ситуацій, ознайомлення з прийомами активного і ефективного слухання, з методами заохочення та припустимого покарання, індивідуальні консультації тощо);

- формування комплексу знань, умінь і навичок, що реалізовувалось у три етапи: перцептивне накопичення знань та уявлень дитини (про толерантність і її важливість у стосунках людей, уявлення про різноманітність людського суспільства, унікальність кожного, необхідність мирного і доброзичливо співіснування між людьми); розвиток емоційно-чуттєвого досвіду та системи ціннісних орієнтирів дитини (розрізняти та оцінювати емоційні стани і почуття, розвиток емпатії та доброзичливих проявів, поступливого та рівноправного ставлення до навколишніх); формування навичок толерантних взаємостосунків з навколишніми (навички компромісної та конструктивної взаємодії з оточуючими; уміння стримувати негативні емоції та терпимо відстоювати свої позиції; дієво відгукуватися на проблеми інших);

- застосування сукупності форм і методів, які забезпечують виховання у дітей толерантних взаємостосунків: формування свідомості дошкільника (роз'яснення, переконання та обговорення у формі етичних бесід, читання та інсценування художніх творів, складання творчих розповідей, ігри-моделювання та ігри-стратегії, вправи на самопізнання та ін.); емоційний розвитку та самовиховання (корекційні вправи і тренінги на самопізнання, самооцінювання, саморегуляцію, емоційно-розвивальні ігри та вправи на зняття негативних емоцій, педагогічна оцінка вчинків, схвалення і заохочення тощо); організація діяльності, спілкування, формування досвіду толерантних стосунків (вправляння у толерантних взаємостосунках в колективних іграх та вправах, праці та творчій діяльності, приклад оточуючих, привчання, тренування, створення та розв'язання проблемних ситуацій морального вибору, інсценування художніх творів та ін.).

На етапі констатувального дослідження результати комплексного аналізу діагностичних зрізів в експериментальних і контрольних групах засвідчили: із 142 обстежених дітей 27,0 % ЕГ і 29 % КГ мають деструктивний рівень толерантних стосунків з оточуючими; 50,9 % ЕГ і 49,0 % КГ - ситуативний і лише 22,1 % ЕГ і 22,0 % КГ дітей можна зарахувати до тих, у яких сформований оптимальний рівень толерантності у взаємостосунках із оточуючими. Такий розподіл виявився неостаточним, бо набув якісних та кількісних змін під впливом створених ефективних педагогічних умов.

Перевірка результатів формувальної дослідно-експериментальної роботи засвідчила підвищення рівня вихованості толерантних взаємостосунків у дітей старшого дошкільного віку в експериментальних групах, що доводить ефективність та результативність впроваджених педагогічних умов: оптимальний рівень склав 44,3 % (до експерименту - 22,1 %), ситуативний рівень - 40,0 % (до експерименту - 50,9 %), деструктивний рівень - 15,7 % (до експерименту - 27,0 %). Натомість у контрольних групах відбулися незначні зміни: оптимальний рівень - 24,1 % (до експерименту - 22,0 %), ситуативний - 51,7 % (до експерименту - 49,0 %), деструктивний рівень - 24,2 % (до експерименту - 29,0 %).

У результаті статистичних і математичних обчислень було встановлено, що відмінності рівнів у експериментальній групі до і після дослідження є суттєвим і невипадковими, а мінімальне зростання середнього показника у контрольній групі - випадковим і пов'язане з природним віковим розвитком дітей цього віку.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми і потребує подальшої експериментальної роботи. Зокрема, вивчення потребують проблеми наступності у вихованні толерантної поведінки дошкільників та молодших школярів, впливу вікових і статевих особливостей на характер толерантних взаємостосунків вихованців тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Навчально-методичні посібники

1. Скрипник Н. І. Виховання толерантних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку : навч.-метод. посіб. / [уклад. Н. І. Скрипник]. - Умань : ПП Жовтий, 2011. - 99 с.

Публікації у наукових фахових виданнях, внесених до переліку, затвердженого ВАК України

2. Скрипник Н. І. Теоретичні засади виховання толерантності / Н. І. Скрипник // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. праць УДПУ імені Павла Тичини / ред. кол. : Н. С. Побірченко (гол. ред.) [та ін.]. - К. : Міленіум, 2006. - С. 139-143.

3. Скрипник Н. І. Терпимість як одна із якостей морально гармонійної особистості / Н. І. Скрипник Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. - К. : Інститут проблем виховання, 2008. - Вип. 12 - С. 131-137.

4. Скрипник Н. І. Деякі аспекти гуманізації дошкільної освіти / Н. І. Скрипник // Теоретичний та науково-методичний часопис. Тематичний випуск “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології”. - К. : Інститут вищої освіти АПН України, 2008. - Т. 2 - С. 177-182.

5. Скрипник Н. І. Педагогіка гуманізму В. С. Сухомлинського / Н. І. Скрипник // Збірник наукових праць. Педагогічні науки. - Херсон : видавництво ХДУ, 2009. - Вип. 53. - С. 270-273.

6. Скрипник Н. І. Основні складові формування толерантних стосунків старших дошкільників / Н. І. Скрипник Вісник Інституту розвитку дитини. Серія : Філософія, педагогіка, психологія : зб. наук. праць. - К. : Видавництво національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2010. - Вип.8. - С. 172-177.