Професійно орієнтована освітня діяльність у процесі довузівської підготовки абітурієнтів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

УДК 373. 57

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Професійно орієнтована освітня діяльність у процесі довузівської підготовки абітурієнтів

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Сошенко Світлана Михайлівна

Харків 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Освіта є однією з головних функцій цивілізованої держави, пріоритетною сферою соціально-економічного, інтелектуального, духовного і культурного розвитку нації, шляхом розвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу. За останні 20 років кількість молоді, яка здобуває вищу освіту, збільшилася майже вдвічі, але значною залишається кількість непрацевлаштованих та незадоволених обраною професією випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ).

З огляду на те, що в сучасному світі професій вимоги до працівників швидко змінюються й виникає необхідність зміни сфери діяльності, профорієнтація виступає важливою ланкою зв'язку між людиною, системою професійної підготовки, господарством. Фахівець на своєму робочому місці реалізує творчий потенціал, а суспільство отримує максимальну віддачу. Неправильний вибір професії зумовлює затрати сил, коштів, часу на здобуття спеціальності, труднощі в процесі праці, а для суспільства - збитки від нераціонального використання коштів на професійне навчання, нестачі кадрів одних фахівців і надлишку інших.

Випускники загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) прагнуть здобути вищу професійну освіту, але об`єктивна реальність (рівень знань і вмінь учнів, вимоги зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) якості освіти, перспективи професійної реалізації за фахом) корегує суб`єктивні плани професійного майбутнього. Проте можливість здобуття будь-якої відомої професії не означає, що суспільство отримає кваліфікованого фахівця певної галузі, адже професійна придатність зумовлює задоволення обраною спеціальністю, основою якої є сприятливі чи несприятливі психофізіологічні можливості індивіда.

Існуючі системи освіти в ЗНЗ повною мірою не вирішують питання профорієнтації: абітурієнти недостатньо володіють інформацією про можливості здобуття вищої освіти, перспективи професійної реалізації за фахом, а обирають професію з інших причин, зокрема з 780 опитаних у процесі пілотажного дослідження абітурієнтів Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського: не пройшли за конкурсом на обрану спеціальність (30 % осіб); обрали спеціальність у зв'язку з можливістю навчатися за державним замовленням (40 % осіб); можливість отримувати стипендіальне забезпечення (25 % осіб); інші заохочення (5 % осіб). Отже, виникає порушення профорієнтаційної наступності «ЗНЗ - ВНЗ», а профорієнтаційний компонент довузівської підготовки (ДП) утратив актуальність всупереч вимогам сьогодення щодо неперервності та послідовності навчання. Тому постає необхідність професійно орієнтованої ДП при ВНЗ як невід`ємної частини навчального процесу для усунення порушення профорієнтаційної наступності «ЗНЗ - ВНЗ», підвищення рівня загальноосвітньої підготовки випускників, необхідного для професійного визначення та корегування вибору професії абітурієнтами, що має не тільки рекомендаційний характер «ким бути?», а й спонукає до професійного самовизначення, що ґрунтується на міцних знаннях, інформаційній обізнаності, урахуванні потреб народного господарства й індивідуальних особливостей.

Освітня діяльність у процесі ДП абітурієнтів має охоплювати соціологічний, педагогічний, фізіологічний і психологічний аспекти профорієнтації, які передбачають урахування придатності людини до більшості професій, нахили, особисті якості та потреби народного господарства у фахівцях.

Філософсько-соціологічні, управлінські аспекти проблеми довузівської освіти знайшли своє відображення в працях сучасних вітчизняних учених: Г. Балла, М. Євтуха, П. Лузана, В. Маслова, Н. Ничкало, О. Пєхоти, С. Сисоєвої, Г. Філіпчука. Дидактичні аспекти управління якістю шкільної та довузівської освіти висвітлено в наукових розвідках Н. Бібік, В. Бондаря, М. Бурди, Н. Буринської, С. Гончаренка, В. Мадзігона, В. Маслова, В. Паламарчук, Т. Рогової, О. Савченко. Окремі аспекти ДП були об'єктом дисертаційних досліджень Н. Алік, І. Бичкової, П. Гончарук, Л. Григорчук, О. Резван, С. Селівестрова, Е. Фатєєвої, В. Федяєвої, Д. Філіппова.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що відсутні праці, в яких досліджено зміст, структуру, умови організації ДП майбутніх студентів, не розкрито педагогічні можливості системи довузівської освіти, остаточно не сформовано поняттєво-термінологічний апарат, нечітко визначено категорію «довузівська освіта»; практично не виконано праць щодо професійного спрямування ДП. Воднораз формування свідомого професійного самовизначення та підвищення рівня сформованості знань і вмінь абітурієнтів потребує поєднання профорієнтаційного спрямування із навчальною діяльністю в процесі ДП, тобто професійно орієнтована освітня діяльність у процесі ДП абітурієнтів має відігравати корегуючу роль, проводячи профорієнтацію відповідно до потреб суспільства, мінімізуючи негативні наслідки помилок при виборі професії. Існують об`єктивні суперечності в системі освіти між рівнем підготовки випускників ЗНЗ та вимогами ЗНО якості освіти, потребою суспільства у фахівцях та несформованою професійною спрямованістю абітурієнтів, між попитом ринку праці та кількісним і якісним випуском ВНЗ.

Отже, актуальність проблеми, її недостатня наукова розробленість, а також об`єктивна потреба вирішення означених суперечностей зумовили вибір теми дослідження: «Професійно орієнтована освітня діяльність у процесі довузівської підготовки абітурієнтів».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри педагогіки та методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії «Теоретичні та методичні основи педагогічної складової інженерно-педагогічної освіти» (протокол № 16 від 16.06.2004 р.).

Тему дисертації затверджено вченою радою Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 7 від 02.03.2010 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі психології та педагогіки в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні впливу теоретично обґрунтованих педагогічних умов та їх експериментальної перевірки в процесі професійно орієнтованої довузівської підготовки на свідоме професійне самовизначення та підвищення рівня сформованості знань і вмінь абітурієнтів.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

1. На основі аналізу наукової літератури з`ясувати стан розробленості проблеми довузівської підготовки абітурієнтів та виявити специфіку професійно орієнтованої освітньої діяльності на підготовчих курсах при ВНЗ.

2. Розробити, теоретично обґрунтувати педагогічні умови професійно орієнтованої освітньої діяльності в процесі довузівської підготовки абітурієнтів та експериментально перевірити їх ефективність.

3. Уточнити критерії й показники ефективності професійно орієнтованої освітньої діяльності в процесі довузівської підготовки абітурієнтів.

Об'єкт дослідження - процес довузівської підготовки абітурієнтів.

Предмет дослідження - педагогічні умови професійно орієнтованої освітньої діяльності на підготовчих курсах у процесі довузівської підготовки абітурієнтів.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що реалізація науково обґрунтованих педагогічних умов у процес довузівської підготовки (забезпечення професійного спрямування, урахування індивідуальних особливостей абітурієнтів у навчальному процесі, нормалізація функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах довузівської підготовки) сприятиме професійному самовизначенню та вмотивованості професійного вибору, дозволить значно підвищити рівень сформованості знань і вмінь абітурієнтів.

Для виконання окреслених завдань і перевірки гіпотези використано комплекс методів дослідження: теоретичні - аналіз, порівняння, узагальнення і систематизація психолого-педагогічної та навчально-методичної літератури для визначення стану розробленості досліджуваної проблеми; емпіричні - анкетування, спостереження, педагогічний експеримент для перевірки ефективності розроблених педагогічних умов; статистичні - методи математичної статистики та якісного аналізу отриманих даних, прийняття рішення щодо спростування або підтвердження гіпотези дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідження виконувалося в Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського впродовж 2005-2009 років.

Наукова новизна й теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

· вперше розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови професійно орієнтованої освітньої діяльності на підготовчих курсах у процесі довузівської підготовки абітурієнтів, а саме: забезпечення професійного спрямування з метою формування професійного самовизначення абітурієнтів та корегування професійного вибору; урахування індивідуальних особливостей абітурієнтів у навчальному процесі для підвищення рівня сформованості їхніх знань і вмінь; нормалізація функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах довузівської підготовки з метою підвищення ефективності освітньої діяльності;

· уточнено суть понять «професійне самовизначення абітурієнтів» як процес формування ставлення абітурієнта до себе як суб`єкта майбутньої професійної діяльності, що зумовлюється його індивідуальними особливостями й зовнішніми умовами; самостійне й усвідомлене узгодження професійно-психологічних особливостей особистості із змістом і вимогами професійної діяльності; «професійно орієнтована довузівська підготовка» як реальна відкрита динамічна й цілеспрямована педагогічна система, організована взаємодія педагогів і абітурієнтів, що забезпечує професійно орієнтовану освітню діяльність абітурієнтів з метою їхнього свідомого професійного самовизначення, комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня свідомого професійного самовизначення абітурієнтів, підвищення рівня знань та подолання втоми, напруження, депресії і тривожності; критерії і показники професійно орієнтованої освітньої діяльності довузівської підготовки;

· дістала подальшого розвитку методика комплексного викладання дисциплін у процесі довузівської підготовки для актуалізації навчальної мотивації особистості.

Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що практично реалізовано педагогічні умови професійно орієнтованої освітньої діяльності на підготовчих курсах у процесі довузівської підготовки абітурієнтів, які підтвердили свою ефективність.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес підготовчих курсів Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, до складу якого входять підготовчі курси учбово-консультаційних пунктів м. Олександрія, м. Комсомольськ, смт. Козельщина, м. Глобине (Акт про впровадження від 08.06.2010 р.) та довузівську підготовку Кіровоградського національного технічного університету (Акт про впровадження від 01.06.2010 р.).

Теоретичні положення, практичні напрацювання, викладені в дисертації, можуть бути адаптовані до освітньої діяльності на підготовчих відділеннях вищих навчальних закладів, підготовчих курсах, навчанні, яке організується без відриву від виробництва, підвищення кваліфікації фахівців системи професійно-технічної освіти; написання дипломних і магістерських робіт студентами, укладання підручників.

Особистий внесок дисертанта в працях, написаних у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми педагогічних умов, а також науковій інтерпретації отриманих даних; проведенні експериментальних досліджень, узагальненні й статистичному опрацюванні результатів досліджень.

Вірогідність і обґрунтованість результатів дослідження забезпечено застосуванням методів, відповідних меті й завданням дослідження, об'єктивною реєстрацією основних чинників якості професійно орієнтованої освітньої діяльності, обробкою достатньої кількості статистичних даних, що забезпечують отримання вірогідних оцінок якості професійно орієнтованої освітньої діяльності в процесі довузівської підготовки абітурієнтів.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських конференціях: «ЮНИТЕХ`09» (ґаброво, 2009 р.); «Біосферно-ноосферні ідеї В.І. Вернадського та еколого-економічні і гуманітарні проблеми розвитку реґіонів» (Кременчук, 2010 р.); «Проблеми та перспективи розвитку інженерно-педагогічної освіти» (Бердянськ, 2010 р.); науково-методичній комісії МОН України з машинобудування та матеріалообробки (0505) «Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення підготовки фахівців для інноваційного машинобудування» (Кременчук, 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено в 11 публікаціях (9 одноосібних), із них 7 - у провідних фахових виданнях, 1 - в ін-ших виданнях, 2 - у матеріалах конференції, 1 - у матеріалах науково-методичної комісії МОН України.

Структура й обсяг дисертації обумовлені логікою наукового пошуку. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків на 43 сторінках, списку літератури (192 найменування, із них 18 - іноземною мовою), 52 таблиць (на 19 сторінках), 45 рисунків (на 22 сторінках), 30 формул. Загальний обсяг роботи - 243 сторінки (159 - основний текст).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження; сформульовано гіпотезу; розкрито наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, їх вірогідність, обґрунтованість; подано відомості про апробацію на практиці.

У першому розділі «Теоретичні питання професійно орієнтованої освітньої діяльності в процесі довузівської підготовки абітурієнтів» на підставі аналізу психолого-педагогічної літератури розкрито суть понять «професійне самовизначення», «довузівська підготовка», «освітня діяльність»; виділено стадії професійного самовизначення та основні чинники, які впливають на вибір професії абітурієнтами; виявлено основні психолого-педагогічні аспекти освітньої діяльності в процесі ДП, обґрунтовано педагогічні умови професійно орієнтованої освітньої діяльності в процесі ДП абітурієнтів.

На основі аналізу наукових праць С. Чистякової, Є. Климова, Л. Йовайші, М. Пряжнікова, Е. Зеєра, Н. Скоморохова з`ясовано, що професійне самовизначення розглядається як вибіркове ставлення індивіда до світу професій в цілому та до певної обраної професії; як самостійне й усвідомлене знаходження сенсу праці й усієї життєдіяльності людини в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації, зумовлене переважно зовнішніми умовами. Є. Гінзбург визначає стадії професійного самовизначення (стадія фантазії, гіпотетична та реалістична стадії) як процесу, що розвивається в часі.

Професійне самовизначення абітурієнтів (абітурієнтом є особа, яка закінчує середній навчальний заклад /складає випускні іспити/; особа, яка вступає до середнього спеціального або вищого навчального закладу) є процесом формування ставлення людини до себе як суб`єкта майбутньої професійної діяльності, що зумовлюється індивідуальними особливостями особистості й зовнішніми умовами; самостійним і усвідомленим узгодження професійно-психологічних особливостей особистості із змістом і вимогами професійної діяльності.

З`ясовано, що вибір професії як частина соціального самовизначення особистості включає формування понять про мету і зміст життя, переконань, ідеалів, від яких залежить соціальна позиція абітурієнта, передбачаючи не тільки оцінку своєї відповідності вимогам професії, а й визначення спрямування роботи щодо самовиховання, самовдосконалення, розвитку в собі якостей спеціаліста.

Ученими (Є. Климов, Є. Павлютенков, С. Чистякова) доведено, що свідомий вибір професії можливий у разі мотивованості: абітурієнти усвідомлюють суспільну значущість обраної професії, правильно оцінюють власні можливості та зміст майбутньої трудової діяльності. Цілеспрямована діяльність абітурієнтів щодо професійного самовизначення створює результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби професійної самореалізації.

Діалектична єдність потреб, інтересів і стимулів породжує мотивацію абітурієнтів як внутрішнє спонукання до дії. Новий мотив виникає тільки в діяльності, а інтелектуальне оцінювання усіх «за» і «проти» не здатне перебудувати систему мотиваційних тенденцій (В. Мерлін). Наявність сформованої потреби в оволодінні конкретною предметною діяльністю, видом праці робить вибір професії мотивованим; усвідомлені потреби формують інтереси, які є основою діяльності, спрямованої на здійснення всього комплексу мотивації (А. Здравомислов).

У дослідженнях Л. Йовайші (316 опитаних осіб) зазначено, що вибір професії абітурієнтом визначає сукупність чинників: позиція старших членів родини (45,7 %), особисті професійні плани (32,3 %), позиція товаришів і однолітків (11%), інформованість (6,7%), позиція педагогічного колективу (3,7%), власний досвід (0,6%); також наголошено на причинах помилкового вибору професії (неправильне ставлення до обставин вибору, недостатня самостійність у прийнятті рішень; недостатність знань, досвіду, інформованості). Проте, враховуючи «основні ознаки професійного сьогодення», виділені A. Люмпе (необхідність готовності абітурієнтів до непередбачуваності у світі праці і професій, уміння орієнтуватися та стабілізувати свою діяльність, зумовлену зміною впродовж трудової діяльності і професії, і форм занять), змінилася вагомість чинників впливу на професійне визначення, зазначених Л. Йовайшою. Тому нинішні уподобання, інтереси абітурієнтів є важливою, але не єдиною умовою професійного визначення, а формула вибору професії (за О. Беліковим) «потрібно - можу - хочу» набуває іншого виду: «об`єктивно існуюча потреба в кадрах - професійна придатність - професійні плани».

Оскільки ЗНЗ у повному обсязі не гарантують свідомого професійного визначення абітурієнтів, не забезпечуючи відповідного рівня знань та професійної поінформованості, а важливі моменти випускних іспитів, вступу та навчання у ВНЗ розрізнені між собою, професійно орієнтована освітня діяльність у процесі ДП абітурієнтів при ВНЗ дозволяє вибудувати логічну послідовність «ЗНЗ - ДП - ВНЗ».

Довузівська підготовка як освітня діяльність започаткована державою в 70 р. XX ст. для поглиблення загальноосвітньої підготовки абітурієнтів, подолання психологічного бар'єру між ЗНЗ та ВНЗ, підготовки до вступних іспитів. У науковій літературі освітня діяльність визначається як діяльність навчальних закладів щодо надання освітніх послуг людині з метою соціалізації нахилів, здібностей та інтересів. Різняться думки вчених щодо визначення поняття «довузівська підготовка»: комплекс заходів та дій, спрямованих на підготовку абітурієнтів до вступу до ВНЗ (Є. Климов); тривалий процес навчання й виховання, починаючи з раннього дитинства і до моменту вступу до ВНЗ (навчання й виховання в ДНЗ, ЗНЗ, підготовчі курси (ПК), заняття з репетитором тощо) (Є. Павлютенков). Функціонування різних видів ДП (факультет ДП; ПК; педагогічні класи; система «Школа - ВНЗ»; система «Коледж - ВНЗ»; центри профорієнтації; заняття з репетитором тощо) вимагає впровадження засобів впливу на вибір професії абітурієнтами, адже мета ДП - не тільки допомогти абітурієнту підготуватися до ЗНО якості освіти та вступити до ВНЗ, але й зробити усвідомлений вибір професії.

У дисертації професійно орієнтована довузівська підготовка (як додаткова освіта) розглядається як реальна відкрита динамічна й цілеспрямована педагогічна система, організована взаємодія педагогів і абітурієнтів, що забезпечує професійно орієнтовану освітню діяльність абітурієнтів з метою їхнього свідомого професійного самовизначення. Освітня діяльність на ПК ДП має свою специфіку, зумовлену зміною соціальної позиції «школяр - абітурієнт - студент»; якісним складом контингенту (осіб різного рівня підготовки та віку); методами та способами здійснення навчальної діяльності; специфікою процесу навчання - суттєвим фізичним і психологічним навантаженням, що знижує ефективність підготовки та вимагає заходів щодо зменшення його негативного впливу. Обмеженість терміну навчання в процесі ДП, вивчення дисциплін відповідно до переліку ЗНО якості освіти зумовлює недостатній рівень профорієнтації. Однак наукового підґрунтя та методично-дидактичного забезпечення не розроблено й нині, зокрема не вибудовано структурно-логічну модульність дисциплін, що вивчаються. Профорієнтація фактично залишається тільки в ЗНЗ, втративши чинність у процесі ДП, що розриває наступність професійної орієнтації та порушує її основні принципи - неперервності й системності.

Отже, професійно орієнтована освітня діяльність на ПК у процесі ДП абітурієнтів є актуальною і потребує реалізації таких педагогічних умов, які суттєво впливають на її результативність, зокрема: забезпечення професійного спрямування; урахування індивідуальних особливостей особистості в навчальному процесі; нормалізації функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах ДП.

Педагогічною умовою професійно орієнтованої освітньої діяльності в процесі ДП абітурієнтів є забезпечення професійного спрямування, що передбачає введення в навчальний процес професійної складової та професійно орієнтованих дисциплін для формування професійного самовизначення та корегування професійного вибору.

Професійне спрямування ДП націлене на вирішення таких завдань: підвищення рівня поінформованості абітурієнтів шляхом вивчення загального та професійно орієнтованого циклу дисциплін; розширення професійного досвіду (ознайомлення з професіями, ВНЗ; організація практичної діяльності відповідно до особливостей абітурієнтів з урахуванням вимог професії); формування мотивів вибору; надання допомоги абітурієнтам у процесі самовизначення (вивчення особистості учнів; керівництво мотивацією вибору професії); підготовка до ЗНО якості освіти та вступу до ВНЗ для реалізації планів щодо здобуття майбутньої професії.

Реалізація професійно орієнтованої складової ДП дає можливість корегувати вибір професії абітурієнтами в процесі професійно орієнтованої ДП. У процесі спілкування з 780 абітурієнтами з`ясовано, що 85 % осіб, не вміючи правильно обрати професію, потребує порад, консультацій фахівців (абітурієнт добре орієнтується у світі професій, обрав професію відповідно до своїх інтересів і здібностей, знає, як здобути обраний фах, звертається для підтвердження правильності власного вибору; абітурієнт має кілька варіантів власного професійного майбутнього, але вагається, до якого ВНЗ вступити, щоб наблизити його; існує конфліктна ситуація: професійний план абітурієнта викликає або внутрішні розбіжності /недооцінка себе, але завищений рівень прагнень/, або зовнішні /неузгодженість вибору з позицією батьків, учителів тощо/; абітурієнт немає професійного плану, невпевнений у своїх можливостях, але демонструє нахили до певного виду діяльності; «нульова» ситуація: особа не має ані чіткого професійного плану, ані схильностей до певного виду діяльності), що обумовлює необхідність підвищення професійної поінформованості абітурієнтів, яка включає (за Є. Климовим) макроінформованість: а) знання про світ професій та види професійної освіти (про основне розмаїття предметів, мети, знарядь і умов праці; структуру соціального попиту на поповнення кадрів у сфері праці; систему професійних навчальних закладів і типових перспективах професійного зростання); б) знання про працю і суб`єкт праці (про мету і мотиви діяльності; здібності, професійну придатність і основні шляхи її розвитку, засоби самовиховання; вимоги професії до людини; юридичні, моральні норми регулювання трудових відносин; норми, правила і типові помилки, пов`язані з процесом самовизначення) та мікроінформованість: а) знання про обраний вид діяльності (про особливості предметів, мети, знарядь, умов праці; повсякденні обов`язки на трудовому місці, спосіб життя і соціальне оточення, пов`язане з певною професією; навчальні заклади, в яких можна отримати обрану професію); б) знання про себе (про професійно значущі якості та якості, які необхідно компенсувати, подолати; свої найбільш дієві мотиви; соціально побутову ситуацію; відповідність зробленого вибору нормам і основним принципам вирішення завдання вибору професії). Лише 25 % абітурієнтів, обираючи професію, орієнтується на знання, які, на їхню думку, гарантують успіх у майбутній професійній діяльності.

Формування професійної спрямованості виявляється в професійній активізації безпосередньо в процесі читання викладачами ВНЗ курсу «Вступ до спеціальності» (знайомство абітурієнтів зі спеціальностями свого профілю, розкриття їх змісту; розвиток здібностей та інтересів абітурієнтів шляхом поглиблення знань, умінь і навичок та залучення їх до практичної діяльності; застосування сучасних досягнень у галузі науки і техніки, мистецтва, розкриття перспективи наукових досліджень та значення їх результатів для людства; виявлення можливостей абітурієнтів з урахуванням їхнього фізичного та психічного стану /у разі необхідності своєчасна переорієнтація, переключення пізнавальних і професійних інтересів для успішного розвитку здібностей абітурієнтів та інших особистісних якостей/), адже вибір професії має бути не тільки вільним, але і певною мірою свідомим, відповідати інтересам як особистості, так і суспільства. Обираючи професію, абітурієнти обирають галузь застосування сил, а разом із тим відповідну роботу і спільність людей, тобто шлях засвоєння певної системи знань і умінь, розвитку певних особистісних якостей.

Професійне спрямування ДП також передбачає введення в навчальний процес професійно орієнтованих компонентів до програм із загальноосвітніх дисциплін, комплексне викладання загальноосвітніх та професійно орієнтованих дисциплін для формування професійної спрямованості, корегування професійного вибору, підвищення рівня сформованості знань і умінь абітурієнтів. Із цією метою до кожної загальноосвітньої дисципліни додається профкомпонент, враховуються напрями підготовки (технічні, природничі, економічні, філологічні, юридичні тощо). Організаційні форми (індивідуальна, самостійна, групова) обираються залежно від мети і завдань занять; використовуються поточна і підсумкова форми контролю.

Професійне спрямування ДП дозволяє створювати умови для ознайомлення з певним видом праці, перевірки власних можливостей, фізичних і психічних сил, а, відповідно, оцінки правильності вибору.

Вважаємо, що необхідною педагогічною умовою професійно орієнтованої освітньої діяльності є врахування індивідуальних особливостей абітурієнтів у навчальному процесі. Абітурієнти відрізняються за динамічними характеристиками, типовою поведінкою в усталених ситуаціях, за легкістю і швидкістю засвоєння знань, умінь і навичок, тобто за індивідуально-типологічними особливостями (темпераментом, характером, здібностями). Урахування індивідуальних особливостей абітурієнтів дозволяє здійснювати індивідуалізацію та диференціацію навчання, використовувати репродуктивні, програмно-алгоритмізовані, проблемно-пошукові, інтерактивні методи, а також стимули (довіра, інтерес, відповідальність, лідерство, час, важливість, професія, контроль).

Диференціація навчання надзвичайно актуальна для ефективності освітньої діяльності в процесі ДП абітурієнтів, тому що контингент ПК формується переважно з випускників ЗНЗ різного профілю (85 %), випускників ВНЗ I-II рівнів акредитації (10 %), осіб, які мають суттєвий розрив між навчанням у школі та вступом до ВНЗ (5 %), тобто абітурієнтів різного рівня підготовки та віку. Різноманітність загальноосвітньої підготовки абітурієнтів посилюється й індивідуальними особливостями та потенційними можливостями, тобто сформованістю основних навчальних умінь, тому що засвоєння матеріалу вимагає вміння аналізувати його, порівнювати, узагальнювати, виділяти головне, суттєве, знаходити відмінне й подібне. Індивідуалізація передбачає співвідношення навчального матеріалу з індивідуальними особливостями й можливостями суб'єктів навчання. Впровадження індивідуалізації навчання доцільне для індивідуального сприймання, запам'ятовування та застосовування отриманих знань в умовах групового навчання у процесі ДП. Використання програмно-алгоритмізованих методів сприяє актуалізації знань, навичок та вмінь діяти в ситуації з чітко визначеним алгоритмом дій. Ситуації, коли особі необхідно визначитися з кількома варіантами, прийняти правильне рішення, потребують застосування проблемних та інтерактивних методів навчання, тому важливим засобом формування знань, умінь і навичок щодо професійного самовизначення є пошукові, проблемно-пошукові методи навчання.

Важливою умовою професійно орієнтованої освітньої діяльності є нормалізація функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах ДП. Освітня діяльність абітурієнтів у період ДП характеризується високою нервово-психічною напругою, хронічною втомою, підвищеною тривогою, емоційним і інформаційним стресом, зумовленими інтенсивною розумовою працею абітурієнта після участі в навчальному чи трудовому процесі впродовж дня, що призводить до певних несприятливих наслідків, а саме: виснаження функціональних резервів організму, зниження працездатності, втоми, депресії, тривожності тощо. Втома зумовлює трансформацію мотивів діяльності: на ранніх стадіях зберігається адекватна «ділова» мотивація, потім переважають мотиви припинення діяльності, що призводить до негативних емоційних реакцій та порушення уваги, тобто відбуваються порушення в процесах свідомого контролю за виконанням діяльності. Для подолання означених проявів та стимуляції пізнавальної діяльності абітурієнтів необхідні: розробка оптимальних режимів праці та відпочинку; ритмічне зростання навантаження, що передбачає зміну психофізіологічного навантаження залежно від нервово-психічного напруження; адекватна організація навчального процесу, попередження та профілактика захворювань; компенсація додаткового психофізіологічного навантаження.

Отже, зазначеними теоретичними положеннями доведено важливу роль професійно орієнтованої освітньої діяльності ДП абітурієнтів, передбачено, що її ефективність забезпечується визначеними педагогічними умовами.

У другому розділі «Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов професійно орієнтованої освітньої діяльності у процесі довузівської підготовки абітурієнтів» розкрито питання підготовки та проведення педагогічного експерименту з перевірки ефективності запропонованих педагогічних умов, проаналізовано результати дослідження.

Для перевірки гіпотези дослідження проведено педагогічний експеримент за участю 780 абітурієнтів ДП Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського.

На констатувальному етапі визначено діагностичний інструментарій щодо професійного вибору абітурієнтів, рівня знань із загальноосвітніх дисциплін, прояву функціонального стану абітурієнтів (втома, тривожність, депресія) з використанням діагностик: анкета «Мотиви і фактори, які впливають на професійне самовизначення», тест «Параметри особистості» (за Г. Айзенком), тест «Самооцінка вольових якостей» (за І. Юсуповим), тест «Чи лідер ви?»; тест «Характер. Акцентуації» (за Шмішеком), тест «Чи не геній ви?», «Методика піктограм», зрізи знань з української мови та математики (визначених як конкурсні «Умовами вступу до ВНЗ України» для більшості навчальних закладів), опитувальник САН (за К. Яхіним і Д. Менделевичем), методика «Коректурна проба Бурдона».

Дослідження мотивів вибору професії, психофізіологічних якостей та інтелектуальних здібностей, рівня сформованості знань і вмінь 780 абітурієнтів на діагностичному етапі дозволило зазначити, що в 60 % абітурієнтів самооцінка завищена чи занижена, тобто більша частина випускників не може самостійно обрати професію відповідно до своїх можливостей, адже оцінює себе необ'єктивно; 93 % - 95 % осіб має високий і середній рівень як організаторських здібностей, так і вольових якостей, необхідних для самостійного вибору професії та додаткового навчання на ПК, раціональної організації свого робочого часу; 65 % осіб на початку навчання відчувають ознаки втоми; 30 % абітурієнтів на початку навчання за узагальненими показниками рівня знань, інтелекту, запам'ятовування мають низький рівень, що свідчить про незабезпеченість цих осіб основними знаннями та вміннями їх здобувати.

З`ясували, що відбулися суттєві зміни як у пріоритетності дії чинників, що обумовлюють професійне самовизначення студентів (195 осіб), так і в мотиваційній сфері: для студентів технічних спеціальностей (118 осіб) найвпливовіший чинник - позиція старших членів родини; переважна частина студентів порівнює власні здібності з майбутнім фахом; потім враховують особисті професійні плани; студенти економічного напряму (77 осіб) переважно звертають увагу на особисті професійні плани, потім порівнюють власні здібності зі змістом професії. Ця категорія респондентів більше враховує нахили до обраної професії за слабко вираженої поінформованості, що вимагає активізації профорієнтаційної роботи та формування комплексного уявлення щодо змісту праці.

Отримані дані засвідчили, що необ`єктивна самооцінка й суттєве посилення ролі педагогічного колективу та фактору поінформованості створює можливість коригування свідомого професійного вибору на етапі ДП; високий і середній рівень як організаторських здібностей, так і вольових якостей підтверджує здатність абітурієнтів до освітньої діяльності, спрямованої на професійне самовизначення; прояв ознак втоми та низький рівень сформованості знань специфічного контингенту підкреслює необхідність використання методів і засобів навчальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей абітурієнтів. На основі визначених критеріїв і показників сформовано контрольну групу (КГ, 21 особа) і експериментальні (ЕГ 1 - ЕГ 5, 80 осіб, інші ЕГ, 679 осіб).

Формувальний етап експерименту було спрямовано на реалізацію теоретично обґрунтованих педагогічних умов.

Так, в усіх ЕГ відбувалося забезпечення професійного спрямування ДП впродовж кожного тижня експерименту (щопонеділка - включення до програм із загальноосвітніх дисциплін профкомпоненту; щосереди - вивчення професійно орієнтованих дисциплін; щосуботи - вивчення загальноосвітніх дисциплін та курсу «Вступ до спеціальності»).

Впровадження профорієнтаційної складової й професійно орієнтованих дисциплін до загальноосвітніх дисциплін передбачало формування мотивів професійного вибору, прояву активності абітурієнтів, спрямованого на здобуття відповідного рівня знань і вмінь. Засвоєння абітурієнтами загальноосвітніх знань відбувалося одночасно із комплексною систематичною професійною спрямованістю, а саме:

· до програми з кожної загальноосвітньої дисципліни додавався профкомпонент (наприклад, українська мова - «Фонетика. Графіка. Орфоепія. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста», «Лексикологія. Фразеологія. Типи словників. Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика»; англійська мова - «Іменник. Розповідь «Моя сім'я. Професії моїх батьків», «Іменник. Тестування з теми «Іменник». Аудіювання. Розповідь «Моя майбутня професія», історія України - «Вступ. Стародавня історія України. Суспільний розподіл праці в стародавньому світі», «Виникнення та розквіт Київської Русі. Розвиток ремісництва та торгівлі», математика - «Квадратні корені, їх властивості. Ірраціональні числа. Квадратні рівняння. Теорема Вієта. Використання ірраціональних функцій в інженерній механіці», «Первісна і невизначений інтеграл. Формула Ньютона-Лейбніца. Застосування інтеграла для обчислення площ, об'ємів у фізиці, техніці»);

· здійснювалося комплексне вивчення загальноосвітніх і професійно орієнтованих дисциплін для напрямів підготовки (технічні спеціальності: укр. мова, математика, фізика, креслення; природничі спеціальності: укр. мова, математика, фізика, біологія або хімія; економічний напрям: укр. мова, математика, англійська мова, основи правознавства або географія; філологічний напрям: укр. мова, англійська мова, німецька мова, історія України; юридичний напрям: укр. мова, історія України, англійська мова, основи правознавства); освітній довузівський підготовка абітурієнт

· викладався курс «Вступ до спеціальності» (відповідно до галузевого стандарту), який проводили викладачі факультетів права і гуманітарних наук, природничих наук, управління, економіки, електроніки та комп`ютерної інженерії, механіки та матеріалознавства, транспортних засобів і технологій, інституту електромеханіки, енергозбереження і систем управління з метою ознайомлення з професіографією, професіограмами та психограмами професій, визначаючи шляхи професійного самовиховання на основі самооцінки абітурієнтів.

Вибір організаційних форм здійснювали залежно від мети і завдань занять: індивідуальна - обумовлювалася необхідністю розвитку професійно важливих умінь і якостей особистості з урахуванням індивідуальних особливостей, інтелектуальних здібностей та нахилів; самостійна - організовувалася для усвідомлення важливості професійного визначення (самостійне вирішення проблеми, аналіз складових прийняття рішення, висновки й окреслення шляхів реалізації власного вибору); групова - застосовувалася з метою закріплення, поглиблення, систематизації знань, набутих у ЗНЗ, вивчення загальних положень, нормативних документів, розгляду варіантів дій у проблемних ситуаціях професійного самовизначення.

Комплексне і систематичне введення професійного спрямування до загальноосвітніх дисциплін у процесі ДП формувало професійну обізнаність абітурієнтів про світ праці та зміст професії, роль загальноосвітніх знань у галузі професійного визначення, створюючи умови для професійного визначення чи його корегування та залишаючи право професійного вибору за абітурієнтом.

Професійному самовизначенню та підвищенню рівня сформованості знань і вмінь абітурієнтів сприяло впровадження такої педагогічної умови, як урахування індивідуальних особливостей абітурієнтів у навчальному процесі ДП. Із цією метою:

· в ЕГ 1 і ЕГ 5 здійснювали індивідуалізацію та диференціацію навчання для збереження, урахування й розвитку особистих якостей кожного суб'єкта навчання, враховуючи прояв типу темпераменту (64 % холерики, 48 % сангвініки); диференціація (внутрішня, зовнішня) обумовлена якісним складом контингенту (абітурієнти різного рівня підготовки та віку), а різноманітність загальноосвітньої підготовки абітурієнтів посилюється й індивідуальними особливостями та потенційними можливостями (сформованість основних навчальних умінь); індивідуалізація передбачала співвідношення навчального матеріалу з індивідуальними особливостями й можливостями суб'єктів навчання, тобто індивідуальне сприймання, запам'ятовування та застосовування знань в умовах групового навчання;

· в ЕГ 2, ЕГ 3 використовували інтерактивні методи навчання, що створювали умови співпраці (полілог), коли центральне місце посідає абітурієнт (за М. Кларкіним), сприяли подоланню прояву понад норми акцентуацій характеру (гіпертимність, емотивність, циклотимічність, дистимічність) відповідно до психофізіологічної характеристики групи, зокрема: робота в малих групах («Шляхи здобуття професійної освіти», «Моя професійна концепція»), дискусії («Чим визначається престижність професії?», «Які професії популярні нині?»), диспути («Роль волевиявлення особистості при виборі професії»), дебати («Професійна придатність - заборона чи стимул для самовдосконалення?»), навчання як систематичне дослідження («Чи є професія засобом самореалізації особистості?», «Вплив оплати праці на вибір професії»), «синектика» («Родинні династії в наш час»), ділові ігри («Інтерв`ю з представником сфери обслуговування, правоохоронних органів»), імітаційні ігри («Я - інженер-еколог, інженер-будівельник»), ситуаційні вправи, проблеми) та дозволяли виконати більший обсяг роботи, результативні при засвоєнні знань і формуванні вмінь, мотивів навчання, уміння співпрацювати, планувати діяльність, здійснювати рефлексію, контроль, самоконтроль;

· використовували в усіх ЕГ стимули: довіри (наданням абітурієнтам можливості самостійно приймати рішення щодо професійного самовизначення, спираючись на рівень знань та професійну поінформованість), інтересу (активізація в процесі оволодіння знаннями, новою інформацією про професії, корегування професійного вибору), відповідальності (розгляд варіантів хибного вибору професії та аналіз їх наслідків), лідерства (заохочення в процесі вибору професії творчого підходу, активності абітурієнтів), часу (систематичне нагадування про ліміт часу, який виникає в період остаточного вибору навчального закладу та майбутньої професії), важливості (роз'яснення значення загальних та спеціальних знань - основи формування професійних умінь, навичок), професії (акцентування уваги на позитивних сторонах певних професій, їх специфіка та важливість для суспільства), контролю (контроль за засвоєнням знань, аналіз помилок, ініціювання самостійності у виборі професії).

Реалізація такої педагогічної умови, як нормалізація функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах ДП, передбачала:

· в ЕГ 4 для зменшення негативного впливу функціональних станів (відповідно до прояву тривожності, депресії) аромотерапії, стимуляції кольором, музикою, ПСР; компенсація збільшення навантаження зміною режиму праці та відпочинку, поповнення енергетичних резервів організму з метою підвищення працездатності абітурієнтів; для подолання пограничних станів та стимуляції пізнавальної діяльності абітурієнтів впроваджено переконуючу бесіду; навіювання в бадьорому стані; уживання в образ; створення ситуацій переживання успіху; систему занять ПСР, що рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров`я (див. додаток до дисертиції Л);

· для зниження проявів тривожності та депресії, зняття психофізіологічного навантаження та стимуляції працездатності в ЕГ 4 комплексно використано музику, запах і колір у три етапи (13 - 15 хв.): (відволікання, заспокоєння, стимулювання);

· в усіх ЕГ з метою компенсації збільшення навантаження та зменшення впливу втоми на працездатність абітурієнтів у процесі ДП збільшено першу перерву на 5 хв., другу - 10 - 15 хв. за умови збереження (збільшення) обсягу програмового матеріалу; запропоновано ланч на першій перерві, що сприяло підвищенню швидкості виконання операцій (у межах 10 одиниць) у ЕГ та засвоєнню обсягу матеріалу.

На контрольному етапі експерименту визначено ефективність упровадження педагогічних умов, реалізація яких суттєво вплинула на результативність професійно орієнтованої освітньої діяльності. Для виявлення й аналізу кількісних і якісних змін проведеної експериментальної роботи, використали критерії готовності абітурієнтів до свідомого професійного самовизначення. Результати забезпечення професійного спрямування контингенту представлено в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка сформованості готовності абітурієнтів ПК до професійного самовизначення

Урахування індивідуальних особливостей особистості в навчальному процесі, використання методів навчання відповідно до психофізіологічної характеристики групи, нормалізацію функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах ДП оцінено за рівнем знань та показниками втоми абітурієнтів (визначеними методикою Бурдона) шляхом встановлення коефіцієнтів концентрації уваги (k) та швидкості виконання операцій (s) на початку кожного заняття та в кінці. Успішність абітурієнтів свідчить про однаковий рівень сформованості знань досліджуваних, але різну динаміку та показники після ДП: ЕГ 1 - 5 суттєво поліпшили результат (оцінений за - середнім балом із загальноосвітніх дисциплін) з одночасним зменшенням дисперсії, похибка визначення результату незначна.

Запроваджена в ЕГ 1, ЕГ 5 індивідуалізація дозволила врахувати індивідуальні особливості абітурієнтів в умовах групового навчання, а диференціація - специфіку освітньої діяльності; показники рівня знань підвищилися: не виявлено осіб з низьким рівнем; 35 % осіб із середнім рівнем підвищили знання до достатнього; а 1 особа - до високого, що не є статистично значущим у порівнянні з контингентом.

Інтерактивні методи в ЕГ 2, 3 частково сприяють підвищенню показника k, зростанню s, створюючи резерви для профорієнтаційної складової. Спостерігається підвищення рівня знань абітурієнтів, особливо з низьким рівнем підготовки.

Уведення профілактичних заходів, зміна режимів праці й відпочинку, поповнення енергетичних резервів організму для подолання симптомів гострої втоми дозволили констатувати, що спостерігається підвищення k та підвищення s.

Позитивна динаміка кількісних даних підтверджує ефективність аромотерапії, стимуляції кольором, музикою, ПСР: середній показник тривожності із 2,38 підвищився до 3,92; середній показник депресії із 1,04 підвищився до 3,55 (2 особи пограничного стану тривожності віднесені після сеансів ПСР до норми, із 7 осіб пограничного стану депресії 6 нормалізували самопочуття, 1 особа потребує тривалішого впливу для покращення психічного здоров`я). Психогенні сеанси впливали на загальне самопочуття й настрій, що відображалося на результаті навчальної діяльності абітурієнтів, які підвищили s без суттєвого підвищення k; абітурієнти з високим рівнем тривожності та депресії стабілізували психічний стан, але суттєвого покращення рівня знань не досягли.

Отже, зміна k і s у ЕГ свідчить про готовність абітурієнтів до виконання навчальної діяльності на необхідному рівні k; значне підвищення s супроводжується збільшенням кількості помилок, але є свідченням прояву значної сили волі та мобілізації резервів організму.

Статистична обробка інформації дозволила констатувати, що всі особи по-різному сприймають педагогічні засоби впливу та підвищують рівень знань, зокрема: концентрація уваги та спроможність запам'ятовувати позитивно впливають на рівень знань; тривожність істотно знижує якість навчання; менш суттєвий вплив інтелектуальних здібностей, оскільки підготовка спрямована на підвищення рівня знань, яке вимагає формування навчальних умінь і навичок; у абітурієнтів з вищим рівнем інтелекту, пам'яті менша динаміка успішності, ніж з нижчим рівнем інтелекту; значний вплив на навчання організаторських здібностей; максимальний вплив прояву депресії; вища самооцінка - менша динаміка успішності.

Отже, нами розроблено, впроваджено та перевірено ефективність педагогічних умов професійно орієнтованої освітньої діяльності на ПК у процесі ДП абітурієнтів. Аналіз отриманих результатів свідчить, що педагогічний експеримент підтвердив правильність висунутої гіпотези.

Узагальнення результатів теоретичного пошуку, експериментального дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. На підставі аналізу наукової літератури визначено суть професійного самовизначення абітурієнтів як процесу формування ставлення абітурієнта до себе як суб`єкта майбутньої професійної діяльності, що зумовлюється його індивідуальними особливостями й зовнішніми умовами, самостійного й усвідомленого узгодження професійно-психологічних особливостей особистості із змістом і вимогами професійної діяльності. Уточнено поняття «професійно орієнтована довузівська підготовка» як реальна відкрита динамічна й цілеспрямована педагогічна система, організована взаємодія педагогів і абітурієнтів, що забезпечує професійно орієнтовану освітню діяльність абітурієнтів з метою їхнього свідомого професійного самовизначення.

2. Розроблено, теоретично обґрунтовано педагогічні умови професійно орієнтованої освітньої діяльності ДП: забезпечення професійного спрямування з метою формування професійного самовизначення та корегування професійного вибору; урахування індивідуальних особливостей абітурієнта в навчальному процесі для підвищення рівня сформованості їхніх знань і вмінь; нормалізація функціонального стану абітурієнтів у специфічних умовах ДП з метою підвищення ефективності освітньої діяльності.

2.1 Забезпечення професійного спрямування ДП передбачає введення до навчального процесу професійної складової та професійно орієнтованих дисциплін для формування професійного самовизначення та корегування професійного вибору (підвищення рівня поінформованості абітурієнтів, розширення професійного досвіду, формування мотивів вибору, допомога в процесі самовизначення, підготовка до ЗНО якості освіти та вступу до ВНЗ для реалізації планів щодо здобуття майбутньої професії).

2.2 Урахування індивідуальних особливостей абітурієнтів у навчальному процесі ДП (динамічні характеристики, типова поведінка, легкість і швидкість засвоєння знань, умінь і навичок) дозволяє використовувати індивідуалізацію та диференціацію, репродуктивні, програмно-алгоритмізовані, проблемно-пошукові, інтерактивні методи та стимули (довіра, інтерес, відповідальність, лідерство, час, важливість, професія, контроль), забезпечуючи засвоєння та застосовування знань в умовах групового навчання.