Педагогічні ідеї в просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І. Котляревського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний

університет імені В. Г. Короленка

УДК 37.017.4:821.161.2(092)(043.3)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Педагогічні ідеї в просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І.П. Котляревського

Петренко Леся Миколаївна

Полтава - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Бойко Алла Микитівна, Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри загальної педагогіки та андрагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України Троцко Ганна Володимирівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, проректор з науково-педагогічної роботи;

кандидат педагогічних наук Зелюк Віталій Володимирович, Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського, ректор ПОІППО, завідувач кафедри менеджменту освіти.

Захист відбудеться 16 червня 2011 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.053.01 у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Остроградського, 2.

Автореферат розісланий 14 травня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н. І. Шиян

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Особливе місце у плеяді найвизначніших культурно-освітніх діячів України кінця XVIII - першої третини XIX ст. належить І. П. Котляревському (1769-1838) - педагогу, зачинателеві нової української літератури і нової української літературної мови, українського театру, просвітницькому та активному громадському діячеві. Дослідження й аналіз розвитку національної педагогічної думки крізь призму діяльності І. П. Котляревського „дає можливість провести наукову реконструкцію епохи і висвітлити загальнопедагогічний досвід даного періоду” [О. Сухомлинська].

За свою самовіддану тридцятирічну просвітницько-виховну діяльність, бездоганну військову службу, талановиту літературну творчість він удостоєний державних нагород: ордена Св. Анни 4-го ступеня і медалі, „монаршого благовоління” - діамантового персня з Кабінету Його Імператорської Величності Олександра І, значного пенсіону понад платню, високого військового чину та інших відзнак. І. П. Котляревський - новатор у пізнанні основ етнопедагогіки, глибинному вивченні життя народу, палкий патріот України, одним із перших довів її право на „імення, мову, віру, вид”, необхідність виховання молоді на національних ідеях і традиціях.

Таким чином, доцільність звернення до педагогічної спадщини І. П. Котляревського зумовлена, по-перше, необхідністю визначення його місця в розвитку національної педагогічної думки досліджуваного періоду; по-друге, значущістю для становлення національної системи виховання сформульованих ним педагогічних ідей; по-третє, ідентифікуванням діяльності педагога як носія етнографічно-культурницької народної педагогічної парадигми для вдосконалення національного виховання в сучасних умовах. А отже, І. П. Котляревський залишив нам багатогранну просвітницько-виховну та літературну спадщину, яка має загальнопедагогічну цінність, оскільки дає можливість дослідити в педагогічній ретроспективі актуальні проблеми становлення національної педагогіки. Ним безпосередньо творився український педагогічний простір як виразник культури українського народу.

У ході наукового пошуку з'ясовано, що спадщина І. П. Котляревського вивчалася здебільшого з філологічних позицій. У дореволюційних наукових працях (учені С. Катранов, М. Петров, О. Пипін, І. Франко та ін.) головно відображено результати дослідження літературної спадщини І. П. Котляревського; у цей період з'явилися наукові узагальнення, присвячені визначенню його місця і ролі в розвитку українського літературного контексту (М. Віленкін, М. Дашкевич, П. Житецький, О. Єфименко, О. Огоновський, М. Пачовський, І. Стешенко та ін.); велися теоретичні розвідки з метою виявлення внеску І. П. Котляревського у становлення української мови (С. Єфремов, В. Короленко, М. Максимович, В. Науменко та ін.).

У радянській історіографії аналіз творчості І. П. Котляревського, хоч і не був позбавлений ідеологем, здійснювався за такими напрямами: продовжувалося вивчення його внеску у розвиток української літератури (О. Білецький, І. Єрьомін, М. Рильський, П. Приходько, П. Хропко, Д. Чалий, А. Шамрай та ін.); української мови (А. Бурячок, М. Левченко, П. Плющ та ін.); зростала увага до творчості І. Котляревського у зв'язку зі становленням української драматургії (Є. Кирилюк, В. Шубравський, М. Яценко та ін.); українського театру (М. Грицай, М. Дібровенко, П. Лобас, Р. Пилипчук, Є. Шабліовський та ін.). Слід зазначити, що в цей період, хоч і фрагментарно, почала вивчатися просвітницько-виховна діяльність педагога (П. Волинський, А. Залашко, В. Каспрук, М. Мазурик, І. Наливайко та ін.), дістали висвітлення деякі аспекти виховного спрямування його літературної творчості (О. Бандура, Б. Год, О. Мазуркевич, І. Павловський, І. Пуха та ін.). У працях (В. Верига, С. Єфремов, П. Загайко, Т. Ісаєнко, П. Ротач та ін.) доведено, що значний вплив на всю діяльність І. П. Котляревського мала спадщина просвітника і гуманіста Г. Сковороди.

У сучасних умовах у зв'язку з обмеженістю визнання І. П. Котляревського на теренах колишнього Радянського Союзу, установлено піднесення інтересу до творчості й постаті І. П. Котляревського, його усвідомлення як першого класика нової української літератури, зачинателя нової української літературної мови (О. Борзенко, А. Окара, П. Ротач, М. Степаненко та ін.). Переконливо доведено, що цей письменник і просвітник став предтечею науки українознавства (Т. Усатенко), теоретично обґрунтовано, що він увійшов у історію педагогіки України як продовжувач педагогічних поглядів Г. Сковороди і талановитий попередник Т. Шевченка (І. Пуха), що визначний майстер слова є позитивним прикладом у вихованні молоді як громадський діяч і патріот (М. Степаненко). Значення педагогічної спадщини І. П. Котляревського в сучасних умовах актуалізується, оскільки інтеграційні процеси вимагають значного піднесення вселюдської й національної культури особистості.

Проте педагогічні ідеї І. П. Котляревського у його просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості залишаються не виокремленими і науково не обґрунтованими. Загострюється суперечність між соціально-педагогічними запитами на виховні та культурні цінності, створені І. П. Котляревським, і недостатньо дослідженим педагогічним змістом його просвітницько-виховної діяльності і літературної творчості. Отже, значущість постаті І. П. Котляревського для розвитку культури й освіти, актуальність педагогічних ідей просвітницько-виховної діяльності та літературної творчості, відсутність цілісного дослідження його педагогічної спадщини та гостра потреба практичного використання педагогічних ідей письменника і педагога в сучасних умовах оновлення національної системи освіти зумовили вибір теми дослідження: „Педагогічні ідеї в просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І.П. Котляревського”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка: „Методолого-теоретичні й методичні засади виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу в умовах євроінтеграції” (державний реєстраційний № 0100U000667). Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 7 від 31.01.2008 р.) та узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 3 від 25.03.2008 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні та систематизації педагогічних ідей у просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І. П. Котляревського, обґрунтуванні доцільності їхнього розвитку і використання в сучасних умовах.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

Проаналізувати ступінь наукової розробленості проблеми, визначити місце і роль І. П. Котляревського в розвитку української педагогічної думки досліджуваного періоду.

З'ясувати соціально-педагогічні передумови формування й розвитку педагогічних ідей у просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості педагога й ключові чинники становлення педагогічної позиції І. П. Котляревського.

Виявити основні педагогічні ідеї просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського та систематизувати їх згідно з теоретично обґрунтованими етапами. котляревський педагогічний освіта український

Проаналізувати й узагальнити педагогічні ідеї в літературній творчості І. П. Котляревського.

Обґрунтувати доцільність розвитку педагогічних ідей І. П. Котляревського в сучасних умовах оновлення національної системи освіти, окреслити перспективні напрями їхнього використання.

Об'єкт дослідження: творча спадщина І. П. Котляревського.

Предмет дослідження: педагогічні ідеї в просвітницько-виховній та художньо-літературній спадщині І. П. Котляревського.

Методи дослідження: персоналістично-біографічний, застосований із метою всебічного розкриття життєвого шляху і просвітницько-виховної діяльності та літературної творчості І. П. Котляревського; пошуково-бібліографічний, який дозволив здійснити вивчення бібліографічних видань, архівних і бібліотечних каталогів, описів; історико-ретроспективний, що дав можливість проаналізувати зміст та етапи просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського; порівняльно-зіставний, який дозволив здійснити зіставлення подій, відомостей і фактів, простежити генезис світогляду І. П. Котляревського; хронологічний, що забезпечив розгляд діяльності педагога в динаміці та часовій послідовності; пілотажний експеримент (І. С. Мар'єнко), методи теоретичного узагальнення, за допомогою яких було сформульовано й обґрунтовано результати й висновки дослідження.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось упродовж 2007 - 2011 рр. і включало три етапи: проблемно-пошуковий (2007-2008 рр.); теоретико-аналітичний (2008-2010 рр.); системно-узагальнювальний (2010-2011 рр.).

Хронологічні межі дослідження. Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють період кінця ХVІІІ - першої третини ХІХ ст., на який припадає час життя та діяльності І. П. Котляревського. Нижня хронологічна межа - 1789 р. - визначається початком літературної творчості й просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського в умовах ліквідації автономії України, зокрема Гетьманщини, Запорізької Січі, перетворення освіти у знаряддя русифікації українського населення. Верхня - 1835 р. - збігається з обґрунтуванням І. П. Котляревським українського народу як нації, необхідності письма і читання рідною мовою, національного виховання дітей, що було вершиною його педагогічної думки в кінці творчого життя; подальшим прогресуванням хвороби і його поданням про вихід на пенсію за станом здоров'я.

Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання; учення про людину як біосоціальну цілісність, задану певною особистісною й соціальною системами; положення про діалектичну єдність загальнолюдського й національного; взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність історико-педагогічного процесу і явищ об'єктивної дійсності; науковий плюралізм в оцінці педагогічних персоналій та ідей; доцільність творчого використання історико-педагогічного досвіду минулого в сучасній освітній практиці. Дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах науковості, культуровідповідності, системності, історизму, об'єктивності, елективності та цілісності, єдності теорії і практики.

Теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні положення державних документів у галузі освіти - Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти України, Закону України „Про виховання дітей та молоді” та ін.; наукові підходи дослідників історії педагогіки до специфіки висвітлення педагогічних персоналій (Н. Дем'яненко, В. Зелюк, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, Г. Троцко та ін.); концептуальні ідеї теорій дитиноцентризму, суб'єктно-суб'єктних відносин, духовно-моральних цінностей, толерантності та ін. (А. Бойко, О. Захаренко, В. Кремень, О. Савченко, О. Cухомлинська, В. Сухомлинський та ін.); історико-педагогічні узагальнення щодо розвитку вітчизняної системи освіти на національній основі (Г. Ващенко, М. Грушевський, М. Драгоманов, О. Духнович, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Т. Шевченко та ін.); методолого-теоретичні положення сучасної філософії освіти та оновленої парадигми виховання (В. Андрущенко, А. Бойко, С. Клепко, В. Кремень, В. Лутай, М. Степаненко та ін.).

Джерельна база дослідження: праці І. Котляревського (літературні твори, листи); спогади його сучасників (С. Стеблін-Камінський, І. Срезневський), публікації його біографів (І. Павловський, О. Терещенко), учнів (М. Остроградський, А. Щепкін), дослідників його життя й творчості (П. Волинський, Є. Кирилюк) та ін.; фактологічні дані -- документи й матеріали з фондів Центрального державного історичного архіву (ф. 59, 127, 442, 533, 707, 726, 1508, 2162), Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ф. 106), Державного архіву Полтавської області (ф. 83, Р - 9092); директивні та нормативні акти уряду Росії, під владою якої були українські землі; шкільні навчальні плани, програми, підручники; матеріали Полтавської обласної бібліотеки імені І. П. Котляревського, Полтавського літературно-меморіального музею І. П. Котляревського; наукова література кінця ХІХ - початку ХХ ст. (О. Єфименко, Г. Коваленко, І. Франко та ін.); педагогічна періодика („Журнал Министерства народного просвещения”, „Журнал Императорского человеколюбивого общества”, „Киевская старина”, „Основа”, „Учитель”, „Школьная жизнь”, „Русская школа” та ін.); матеріали залу україністики та педагогічного відділу рукописів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського, Педагогічного музею в м. Києві, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського; наукові монографії сучасних українських учених (А. Бойко „Виховання людини: нове і вічне” (2007), В. Кремень „Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору” (2008), О. Сухомлинська „Українська педагогіка в персоналіях” (2005) та ін.); а також статті, автореферати, дисертаційні дослідження, матеріали наукових зібрань і публікації в сучасній періодиці - „Дивослово”, „Книгар”, „Рада”, „Рідний край”, „Світло”, „Рідна школа”, „Українська хата”, „Шлях освіти” та ін.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: виявлено і систематизовано педагогічні ідеї в просвітницько-виховній діяльності І. П. Котляревського (високої значущості освіченості українського народу для процесів державотворення; необхідності захисту та толерантного ставлення до знедолених, хворих і сиріт, які потерпали від дій поліції, суду, чиновників; індивідуалізації виховного впливу на основі педагогічної допомоги і підтримки, звернення до совісті й почуттів дитини; пріоритету дитячої особистості у взаємодії вихователя й вихованців та ін.), у літературній творчості (неповторності української нації, її права на „імення, мову, віру, вид”; використання української мови як засобу національного виховання; формування громадянськості як інтегральної риси людини, захисту її прав незалежно від соціального стану та ін.); проаналізовано ступінь наукової розробленості проблеми за такими напрямами: 1) роль творчості І. П. Котляревського в становленні нової української літератури; 2) його внесок у заснування нової української літературної мови; 3) значення І. П. Котляревського у розвитку педагогічної думки окресленого періоду; з'ясовано соціально-педагогічні передумови формування і розвитку педагогічних ідей І. П. Котляревського: 1) ліквідація Гетьманської України, зруйнування Запорізької Січі; 2) юридичне оформлення кріпосного права та введення станового поділу населення; 3) розвій в Україні передової суспільної думки - виникнення просвітництва; 4) усвідомлення значущості рідної мови, літератури, традицій в українському державотворенні; визначено ключові чинники становлення педагогічної позиції І. П. Котляревського: 1) родинне виховання; 2) народні традиції, звичаї та побут; 3) відгомін і дух козаччини; 4) викладацький корпус семінарії; 5) соціальне оточення; теоретично обґрунтовано етапи просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського: І (1789-1810) - пошуково-педагогічний, ІІ (1810-1818) - організаційно-педагогічний, ІІІ (1818-1827) - навчально-виховний, ІV (1827-1835) - педагогічно-узагальнювальний, згідно з якими виявлено й систематизовано педагогічні ідеї; обґрунтовано доцільність їх розвитку і основні напрями використання в сучасних умовах.

Набуло подальшого розвитку національне виховання у контексті світових інтеграційних процесів, на основі теоретичних ідей дитиноцентризму, суб'єктно-суб'єктних відносин, толерантності, коріння яких бере початок в просвітницько-виховній діяльності й літературній творчості І. П. Котляревського.

Уточнено поняття „українознавство”, а також на основі обґрунтованих у роботі десяти напрямів просвітницько-виховної діяльності педагога конкретизовано її педагогічний зміст.

До науково-педагогічного обігу введено 58 архівних матеріалів, із них 27 маловідомих і невідомих.

Практична цінність роботи в тому, що в ній: 1) на основі отриманих результатів доведено доцільність розвитку і здійснено актуалізацію педагогічних ідей І. П. Котляревського; 2) розроблено основні напрями, визначено методи, прийоми та засоби його просвітницько-виховної діяльності; 3) створено і впроваджено в практику авторський спецкурс „Просвітницько-виховна спадщина І. П. Котляревського та шляхи її використання в сучасних умовах” для педагогічних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації та системи післядипломної педагогічної освіти. Педагогічні ідеї просвітницько-виховної діяльності та літературної творчості І. П. Котляревського можуть бути з успіхом використані як засоби реформування системи національної освіти; а також при створенні підручників і навчальних посібників; при розробці спецкурсів і проведенні спецсемінарів з педагогіки й методики викладання філологічних дисциплін, у процесі написання курсових, дипломних та магістерських робіт, підготовки доповідей і наукових повідомлень, розробки лекцій; у діяльності наукових гуртків, факультативів, творчих груп та інших науково-пошукових об'єднань студентів і учнів; при проведенні просвітницько-виховної роботи серед населення.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 1167/01-30/29 від 11.03.2011), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського (довідка № 118 від 24.03.2011), Слов'янського державного педагогічного університету (довідка № 68-01-81 від 11.02.2011), Кременчуцького педагогічного училища імені А. С. Макаренка (довідка № 255 від 29.03.2011), Полтавського міського багато-профільного ліцею ім. І. П. Котляревського (довідка № 87 від 15.03.2011).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та висновки з роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях ученої ради, кафедри загальної педагогіки та андрагогіки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, а також на семінарах, конгресах, науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях різних рівнів: міжнародних - науково-практичній конференції „Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка” (Суми, 2009), наукових читаннях „Інтернаціоналізація засобів формування особистості майбутнього вчителя у контексті Болонського реформування” (Полтава, 2009), на педагогічному конгресі „Духовно-моральна парадигма творчості Григорія Ващенка” (Полтава, 2008); всеукраїнських - науковій конференції, присвяченій 240-річчю від дня народження класика нової української літератури І. П. Котляревського „Іван Котляревський та українська культура ХІХ - ХХІ століть” (Полтава, 2009), науковій конференції „Тьюторство як фактор індивідуалізації педагогічного процесу в контексті кредитно-модульної системи навчання” (Полтава, 2010), науковій конференції „Актуальні питання сучасної науки й освіти” (Слов'янськ, 2011); регіональних - педагогічних читаннях „Г. Ващенко і А. Макаренко в діалозі з сучасністю” (Полтава, 2010), науковому семінарі „Суб'єкт-суб'єктні відносини вчителя і учнів як чинник гуманізації загальноосвітньої школи” (Полтава, 2010).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено у 12 одноосібних публікаціях, із них 7 - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (365 найменувань, із них 58 архівних позицій), 7 додатків. Повний обсяг дисертації становить 253 сторінки, основний зміст викладено на 183 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, доцільність її розробки, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, розкрито його об'єкт і предмет, методи й хронологічні межі, визначено його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, окреслено джерельну базу, відображено апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - „Соціально-педагогічні основи становлення й розвитку педагогічних ідей та діяльності І. П. Котляревського” - проаналізовано ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми та основні напрями її вивчення на основі комплексного аналізу опублікованих матеріалів, з'ясовано соціально-педагогічні передумови формування й розвитку педагогічних ідей у просвітницько-виховній діяльності І. П. Котляревського та ключові чинники становлення його педагогічної позиції, розроблено періодизацію його просвітницько-виховної діяльності, виокремлено її етапи.

Виділено такі основні напрями досліджень: 1) роль творчості І. П. Котляревського у становленні нової української літератури (О. Білецький, О. Єфименко, С. Єфремов, Є. Кирилюк, М. Рильський, П. Ротач, П. Хропко та ін.); 2) внесок І. П. Котляревського у заснування нової української літературної мови (О. Бандура, А. Бурячок, В. Короленко, М. Левченко, В. Науменко, П. Плющ, М. Степаненко та ін.); 3) значення І. П. Котляревського у розвитку педагогічної думки першої третини ХІХ ст. (В. Горленко, Т. Ісаєнко, О. Мазуркевич, І. Павловський, І. Пуха, А. Сбруєва, С. Стеблін-Камінський, І. Терещенко та ін.). Зацікавленість у вивченні творчої діяльності І. Котляревського зростає.

Визначено провідні соціально-педагогічні передумови формування й розвитку педагогічних ідей у просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І. П. Котляревського: 1) ліквідація Гетьманської України, козацького устрою, зруйнування Запорізької Січі, зміни в адміністративному поділі земель України; 2) юридичне оформлення кріпосного права та введення станового поділу населення; 3) розвій передової суспільної думки - виникнення просвітництва; 4) усвідомлення значущості рідної мови, літератури, традицій в українському державотворенні. Відбулося зародження усвідомлення нації, що зумовило етнографічно-культурницький, народний характер діяльності І. П. Котляревського як одного із його очільників.

Установлено, що на формування педагогічної позиції І. П. Котляревського вагомий вплив мали такі чинники: 1) родинне виховання; 2) народні традиції, звичаї та побут; 3) відгомін і дух козаччини, що виховувало національно-патріотичні почуття, заклало те підґрунтя, на якому сформувався світогляд І. П. Котляревського; 4) викладацький корпус семінарії, завдяки якому І. П. Котляревський зростав на рідному ґрунті, не пориваючи із своїм народом; 5) соціальне оточення, чільне місце в якому займали представники української інтелігенції.

Обґрунтовано етапи просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського на основі таких критеріїв: 1) соціально-економічні умови розвитку держави; 2) характер просвітницько-виховної діяльності; 3) результативність літературної творчості педагога. І етап (1789-1810) - пошуково-педагогічний - характеризувався формуванням патріотичних почуттів, глибоким вивченням життя народу, його традицій, побуту, культури, етнографії, пошуком шляхів самоствердження на педагогічній ниві та військовій службі, становленням українського письменника, у творах якого знайшли відображення його педагогічні погляди та ідеї. У цей період ішов напружений пошук шляхів реалізації ідеї служіння народові, розпочиналася безпосередня педагогічна діяльність. І. П. Котляревський працював підканцеляристом, канцеляристом, займався викладанням, потім служив у війську дванадцять років. Основними напрямами роботи на цьому етапі були: організаційно-канцелярський, етнографічно-дослідницький, художньо-літературний (початок літературної творчості). Досягнутий успіх у літературній діяльності свідчить про важливість цього напряму. ІІ етап (1810-1818) - організаційно-педагогічний - відзначався утвердженням на педагогічній ниві, упровадженням у практику нових методів виховання, активною громадською, літературною та театральною діяльністю. Виконуючи обов'язки наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян, І. П. Котляревський працював творчо, вдумливо, намагався якнайповніше реалізувати свої організаторські здібності та погляди, багато уваги приділяв удосконаленню навчання й виховання дітей. З цим періодом пов'язаний початок його просвітницько-виховної діяльності. Основними напрямами роботи на цьому етапі були: організаційно-виховний, епістолярно-дослідницький, творчо-педагогічний. ІІІ етап (1818-1827) - навчально-виховний - характеризувався як найважливіший період життя й творчості педагога, упродовж якого він досяг розквіту своєї просвітницько-виховної діяльності. Цей етап характеризувався зростанням його авторитету, пошуком шляхів удосконалення виховного процесу, активною громадською діяльністю, розширенням жанрів літературної творчості. Саме в цей період до нього прийшло визнання, повага, з'явився інтерес до його наукових досліджень, розширилося коло спілкування, виникли стосунки з прогресивними діячами культури, літераторами. Поєднання педагогічних, літературних, дослідницьких інтересів дає підстави вважати головними напрямами його діяльності: організаційно-просвітницький, літературно-педагогічний (розквіт літературної творчості). ІV етап (1827-1835) - педагогічно-узагальнювальний - відзначався узагальненням форм і методів виховної роботи, власного досвіду, активною громадською та науковою діяльністю. Установлено, що 30-ті роки ХІХ ст. стали періодом активної педагогічної, просвітницько-виховної та етнографічно-дослідницької діяльності І. П. Котляревського. Продовжуючи працювати на посаді наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян, педагог досяг значних успіхів у справі виховання дітей, створення для них належних умов життя. Визначальним кроком для подальшого становлення І. П. Котляревського як педагога було його призначення на посаду опікуна богоугодних закладів, де він проявив себе як сумлінний, вимогливий, відповідальний, турботливий керівник. Цінним у роботі І. П. Котляревського було те, що його праця на посаді наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян зробила цей заклад привабливим та авторитетним, а управління богоугодними закладами сприяло поліпшенню умов для лікування хворих. Етнографічно-дослідницька діяльність І. П. Котляревського привернула увагу науковців, педагогів, літераторів до питання вивчення народознавства в Україні як дієвого засобу виховання підростаючого покоління. Провідними у його діяльності на цьому етапі стали просвітницько-опікунський, традицієзнавчий напрями. Особливий вплив на всю діяльність і формування педагогічних ідей І. П. Котляревського мала філософсько-педагогічна творчість Г. Сковороди.

З'ясовано, що вся його діяльність була спрямована на вивчення життя українського народу, на національне виховання високоморальної особистості - патріота, захисника справедливості, інтересів простих людей. Це передусім вимагало використання народнопоетичної творчості, етнографічно-культурницьких знань у системі виховної роботи з дітьми, збереження, розвитку і використання надбань національно-культурної спадщини українського народу.

У другому розділі - „Систематизація педагогічних ідей у просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І. П. Котляревського” - проаналізовано й узагальнено педагогічні ідеї І. П. Котляревського в літературній творчості, епістолярній спадщині, виявлено та систематизовано педагогічні ідеї у його просвітницько-виховній діяльності на посаді наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян, директора Полтавського театру, опікуна богоугодних закладів та в літературно-педагогічних товариствах, розкрито погляди педагога стосовно організації виховання молоді на національній основі. Зроблено узагальнювально-теоретичний висновок про його внесок у розвиток національної педагогічної думки.

Установлено, що в педагогічній діяльності й літературній творчості І. П. Котляревського пріоритетною була ідея високоморального виховання молодого покоління, духовного відродження нації, збереження національної самобутності українського народу. І. П. Котляревський підкреслював важливу педагогічну роль виховання, яке базувалося на національно-культурних традиціях, на глибокому вивченні етнографії, на засадах української народної педагогіки, виступаючи, таким чином, за українське національне виховання. Особливу увагу він приділяв формуванню шанобливого ставлення до національних цінностей: рідної мови, літератури, народної культури. Це дало письменнику, педагогу можливість уперше сформулювати українську національну ідею, показати українців як націю, згуртовану силу, з якою рахуються на світовій арені. Цей шлях, на думку педагога, лежить через пошук форм розвитку національної свідомості, морального вдосконалення. У ході реалізації національної ідеї відбувається формування національної свідомості, що сприяє усвідомленню народом своєї причетності до історичних подій минулого й сучасності, сприяє визначенню свого місця в майбутньому, виявленню власних духовних цінностей, моральних якостей.

Дослідженням доведено, що в основу системи виховної роботи з дітьми І. П. Котляревський поклав основні засади народної педагогіки, з якої випливають такі напрями виховання підростаючого покоління: родинне, розумове, моральне, естетичне, трудове, фізичне. На підставі аналізу літературного доробку І. П. Котляревського з'ясовано, що у своїй педагогічній діяльності він не тільки будував виховний процес відповідно до основних засад народної педагогіки, вивчаючи звичаї, повір'я, традиції, прислів'я, приказки, види українського мистецтва, а й керувався найголовнішими принципами національного виховання: народності, культуровідповідності, гуманізму, демократизму, історизму.

Отже, здійснена педагогом дослідницька робота в галузі народознавства мала неабияку вартість не лише як етнографічна, а й виховна діяльність, що заклало початок глибокого наукового вивчення життя народу. Проведене дослідження засвідчило, що звернення І. П. Котляревського до народної творчості при створенні системи виховної роботи з дітьми відображає новаторський підхід педагога до цих питань і дозволяє виокремити його провідні педагогічні ідеї: 1) необхідності суспільного виховання дітей-сиріт; 2) відповідальності батьків за виховання дітей; 3) виховання в дітей поваги до батьків, пошани до старших; 4) необхідності впровадження однакової освіти для всіх соціальних станів; 5) запровадження якісної освіти для дівчаток; 6) естетичного виховання засобами народної пісні, танцю й образотворчого мистецтва; 7) піднесення значення такої чесноти, як праця, - запорука успішного виховання підростаючого покоління; 8) доцільності гармонійного духовного і фізичного розвитку особистості; 9) використання української мови як засобу національного виховання; 10) неповторності української нації, її права на „імення, мову, віру, вид”.

Важливе значення для вивчення педагогічних ідей І. П. Котляревського має його епістолярна спадщина. Вона слугує цінним джерелом, по-перше, для характеристики особистісних рис педагога як позитивного прикладу у вихованні дитини; по-друге, для вивчення його підходів до виховання особистості, зорієнтованих на національно-культурні й уселюдські цінності; по-третє, для розкриття вагомості внеску педагога в просвітницько-виховну та громадсько-доброчинну діяльність, що вказує на підпорядкованість його життя розв'язанню педагогічно важливих завдань. Аналіз епістолярної спадщини І. П. Котляревського дає нам можливість зробити висновок про такі його педагогічні ідеї: 1) виховання в дітей пошани до матері, відповідальності за її життя; 2) формування громадянськості як інтегральної риси людини, захисту її прав незалежно від соціального стану; 3) індивідуального підходу до виховання особистості, ідею виховання дитини через звертання до її совісті та почуттів, 4) виховання особистості на національно-культурних традиціях. Науковий аналіз епістолярної спадщини педагога не лише розкриває теоретичне значення його педагогічних ідей, але й має практичну цінність у сучасних умовах розбудови української школи.

Установлено, що робота педагога на посаді наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян була спрямована: по-перше, на вирішення організаційних питань щодо забезпечення належної життєдіяльності закладу; по-друге, на пошук шляхів ознайомлення з діяльністю закладів подібного типу в Росії з метою запозичення їхнього досвіду; по-третє, на визначення системи засобів (форм, методів та прийомів) педагогічного впливу на виховання дітей. З'ясовано, що нагальною потребою в перші роки роботи І. П. Котляревського на посаді наглядача було вирішення питань зміцнення матеріальної бази закладу.

До його обов'язків входило забезпечення вихованців: одягом, взуттям і білизною, посудом різного призначення, продуктами харчування, підручниками, художньою літературою, папером та іншим канцелярським приладдям, медикаментами, а також він ніс відповідальність за організацію опалення й освітлення приміщення Будинку виховання дітей бідних дворян. З метою створення оптимальних умов для організації діяльності вихованців І. П. Котляревський розробив режим дня. Це давало можливість уникнути шаблону, раціонально організувати навчально-виховний процес, сприяти саморозвитку дитини.

З'ясовано, що для педагогічної діяльності І. П. Котляревського властивими були такі методи: 1) методи формування свідомості особистості - метод переконування, роз'яснення, бесіда; метод позитивного прикладу вихователя, батьків, однокласників; 2) методи формування позитивного досвіду поведінки: педагогічна вимога, вправи, привчання, суспільна думка; 3) методи стимулювання і корекції поведінки: громадська думка, заохочення, покарання; 4) методи самовиховання: самоаналіз, самооцінка. Вихователеві допомагали також прийоми: довіра, розуміння, обговорення, спонукання, співчуття, звертання до совісті, почуття справедливості, любові, естетичного почуття, милосердя, сорому. Успіх досягався шляхом використання наявних на той час засобів, таких, як книги, театральні вистави, праця, слово вихователя, спілкування з вихованцями, педагогічно доцільна діяльність. Методи і прийоми педагог обирав відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх розумового розвитку, здатності засвоювати знання, набувати уміння й навички.

На особливу увагу заслуговує його смілива думка щодо необхідності побудови системи виховання на національній основі, його звернення до витоків народної педагогіки, науковий підхід до вивчення життя українського народу. Саме І. П. Котляревський першим привернув увагу широкої громадськості до цих питань.

Доведено, що його просвітницька діяльність здійснювалась, по-перше, засобами виховання населення на посаді директора Полтавського театру; по-друге, завдяки членству в літературно-педагогічних товариствах: „Харківському Товаристві аматорів красної словесності”, масонській ложі „Любов до істини”, „Біблійному товаристві”, „Вільному товаристві любителів російської словесності”; по-третє, завдяки залученню громадської доброчинності під час його перебування на посаді опікуна богоугодних закладів.

Доведено, що просвітницько-виховна діяльність І. П. Котляревського на посаді директора театру зумовлювалася: 1) глибоким переконанням у важливості створення професійного театру, 2) розумінням необхідності формування театрального репертуару національного змісту та просвітницько-виховного спрямування, 3) усвідомленням значущості української драматургії, українського театру для формування української нації. Участь у роботі товариств пов'язана як із літературною, так і з педагогічною діяльністю, яка була високо оцінена сучасниками та відповідала вимогам ідеалу просвітників щодо вирішення освітянських питань на той час. Установлено, що перебування І. П. Котляревського на посаді почесного опікуна богоугодних закладів Полтавщини розкрило такі риси його особистості, як співчуття до знедолених, чесність, наполегливість, уміння відстояти інтереси справи, незважаючи на осіб, які обіймали високі службові посади. Незалежна поведінка піднесла його авторитет перед генерал-губернатором, працівниками канцелярії та Наказу громадського піклування. Обґрунтовано педагогічні ідеї в просвітницько-виховній діяльності І. П. Котляревського: 1) використання української мови як засобу національного виховання; 2) виховання високоморальної гуманної особистості; 3) індивідуалізації виховного впливу на основі педагогічної допомоги і підтримки; 4) оптимістичного ставлення до індивідуальних проявів дитини у спілкуванні та поведінці; 5) пріоритету дитячої особистості у взаємодії вихователя й вихованців; 6) вагомості театрального і музичного мистецтва для духовного, морально-естетичного розвитку дорослої людини; 7) значущості освіченості українського народу для процесів державотворення; 8) необхідності захисту та толерантного ставлення до знедолених, хворих і сиріт, які потерпали від дій поліції, суду, чиновників; 9) національного виховання дітей, письма й читання рідною мовою.

У третьому розділі - „Актуалізація педагогічних ідей просвітницько-виховної діяльності та літературної творчості І. П. Котляревського, доцільність їх розвитку й використання в сучасних умовах” - розглянуто звернення до його педагогічної спадщини в сучасних умовах оновлення національної системи освіти, окреслено перспективу та основні напрями їхнього використання.

З'ясовано доцільність актуалізації й розвитку таких ідей і досвіду І. П. Котляревського: 1) звернення до коренів, які живили українську націю, глибоке наукове вивчення життя українського народу - започаткування наук українознавство, етнографія; 2) усебічне використання народознавчих засад при організації виховної роботи з дітьми; 3) ознайомлення з основними ідеями народної педагогіки та етнопедагогіки; 4) збирання та творче використання фольклорних скарбів у вихованні дітей; 5) використання драматургічних творів та професійного театру як засобів виховання особистості; 6) підпорядкування просвітницько-виховної діяльності вирішенню завдань виховання нової людини; 7) обґрунтування принципів та напрямів народознавчого характеру виховної роботи з дітьми; 8) розробка педагогічних ідей виховання молоді; 9) збагачення змісту, методів, прийомів, засобів виховання особистості українським фольклором та етнографічними пошуками; 10) прагнення до вдосконалення народознавчих підходів до виховання людини.

Виявлено такі перспективні напрями впровадження педагогічних ідей та досвіду І. П. Котляревського в діяльність навчально-виховних закладів різних рівнів акредитації на сучасному етапі: 1) надання пріоритетного значення національному вихованню; 2) використання літературної творчості І. П. Котляревського з метою посилення виховного впливу на дітей при вивченні національно-культурних традицій; 3) поширення його досвіду щодо використання театральних гуртків для організації виховної роботи з дітьми; 4) визначення доцільності врахування основних педагогічних принципів, методів і прийомів, які використовував І. П. Котляревський при організації виховної роботи; 5) застосування досвіду науково-етнографічних досліджень педагога у практиці позакласної роботи з дітьми; 6) залучення молоді до вивчення українських обрядів, проведення національних фольклорних свят, фестивалів; 7) посилення уваги при організації виховної роботи з дітьми до основних розділів етнопедагогіки: народної дидактики, дитинознавства, деонтології, теорії виховання, зокрема - морального, трудового, естетичного його компонентів.

Виявлені ідеї та досвід педагога стали підґрунтям для створення спецкурсу „Просвітницько-виховна спадщина І. П. Котляревського та шляхи її використання в сучасних умовах” (36 годин). Із метою встановлення рівня обізнаності з просвітницько-виховною спадщиною педагога було проведено пілотажний експеримент. Він здійснювався шляхом опитування 63 студентів V курсу Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка і 60 слухачів курсів післядипломної педагогічної освіти. З'ясовано, що педагогічні ідеї та досвід просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського використовуються в практиці не в повному обсязі. Основною причиною такого стану, як показало дослідження, є недостатня обізнаність із просвітницько-виховною діяльністю та літературною творчістю педагога. Аналіз результатів пілотажного експерименту засвідчив, що опанування спецкурсу сприяло: 1) ознайомленню з життям і просвітницько-виховною діяльністю І. П. Котляревського, розширенню обсягу знань у галузі історії педагогіки; 2) актуалізації педагогічних ідей його просвітницько-виховної діяльності та літературної творчості; 3) формуванню у студентів та слухачів курсів готовності використовувати педагогічні ідеї І. П. Котляревського у власній навчально-виховній діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі відповідно до мети і завдань здійснено аналіз просвітницько-виховної та художньо-літературної спадщини І. П. Котляревського, у результаті чого досягнуто нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні і систематизації основних педагогічних ідей І. П. Котляревського. Доведено значний потенціал цих ідей у подальшій модернізації освіти України в умовах інтеграційних процесів. Одержані в процесі дослідження результати дозволяють зробити висновки, що мають теоретичне і практичне значення.

1. Проаналізовано ступінь наукової розробленості проблеми в історико-педагогічній літературі, визначено основні напрями здійснених досліджень та вплив на них соціально-політичних подій: 1) роль творчості І. П. Котляревського у становленні нової української літератури; 2) внесок І. П. Котляревського в заснування нової української літературної мови; 3) значення І. П. Котляревського у розвитку педагогічної думки досліджуваного періоду. Визначено місце і роль І. П. Котляревського в розвитку української педагогічної думки. І. П. Котляревський став очільником зародження і становлення нової етнографічно-культурницької педагогічної парадигми, національно-народницького етапу в розвитку виховання й освіти. Він палкий патріот України, одним із перших довів її право на „імення, мову, віру, вид”, необхідність виховання молоді на національних ідеях і традиціях.

2. З'ясовано соціально-педагогічні передумови формування й розвитку педагогічних ідей у просвітницько-виховній діяльності та літературній творчості І. П. Котляревського: 1) ліквідація Гетьманської України, зруйнування Запорізької Січі; 2) юридичне оформлення кріпосного права та введення станового поділу населення; 3) розвій в Україні передової суспільної думки - виникнення просвітництва; 4) усвідомлення значущості рідної мови, літератури, традицій в українському державотворенні; визначено ключові чинники становлення педагогічної персоналії І. П. Котляревського: 1) родинне виховання; 2) народні традиції, звичаї та побут; 3) відгомін і дух козаччини; 4) викладацький корпус семінарії; 5) соціальне оточення.

3. Виявлено і систематизовано основні педагогічні ідеї І. П. Котляревського згідно з теоретично обґрунтованими етапами становлення просвітницько-виховної діяльності. І етап (1789-1810) - пошуково-педагогічний: ідеї використання української мови як засобу національного виховання; формування високоморальної гуманної особистості; ІІ етап (1810-1818) - організаційно-педагогічний: ідеї виховання у дітей пошани до матері, відповідальності за її життя; формування громадянськості як інтегральної риси людини, захисту її права незалежно від соціального стану; індивідуального підходу до виховання дитини через звертання до її совісті й почуттів; виховання особистості на національно-культурних звичаях і традиціях; ІІІ етап (1818-1827) - навчально-виховний: ідеї індивідуалізації виховного впливу на основі педагогічної допомоги і підтримки у розвитку дитини; оптимістичного ставлення до індивідуальних проявів дитини у спілкуванні та поведінці; пріоритету дитячої особистості у взаємодії вихователя й вихованців; ІV етап (1827-1835) - педагогічно-узагальнювальний: ідеї вагомості театрального і музичного мистецтва для духовного, морально-естетичного розвитку дорослої людини; значущості освіченості українського народу для процесів державотворення; необхідності захисту та толерантного ставлення до знедолених, хворих і сиріт, які потерпали від дій поліції, суду, чиновників; національного виховання дітей, письма й читання рідною мовою.

Обґрунтовано основні напрями просвітницько-виховної діяльності педагога: організаційно-канцелярський, етнографічно-дослідницький, художньо-літературний (початок літературної творчості), організаційно-виховний, епістолярно-дослідницький, творчо-педагогічний, організаційно-просвітницький, літературно-педагогічний (розквіт літературної творчості), просвітницько-опікунський, традицієзнавчий. На основі обґрунтованих напрямів уточнено зміст та основні педагогічні ідеї просвітницько-виховної діяльності педагога.

4. Проаналізовано й узагальнено педагогічні ідеї в літературній творчості І. П. Котляревського: необхідності суспільного виховання дітей-сиріт; відповідальності батьків за виховання дітей; виховання в дітей поваги до батьків, пошани до старших; необхідності впровадження освіти, однакової для всіх соціальних станів; запровадження якісної освіти для дівчаток; естетичного виховання засобами народної пісні, танцю й образотворчого мистецтва; піднесення значення такої чесноти, як праця, - запорука успішного виховання; доцільності гармонійного духовного і фізичного розвитку особистості; неповторності української нації, її права на „імення, мову, віру, вид” та ін.

Педагогічні ідеї І. П. Котляревського, по-перше, характеризуються розкриттям сутності національного виховання; по-друге, вказують на необхідність реалізації розроблених ним принципів, методів виховання, зосереджуючи увагу на значенні особистості вихователя, прикладу його життя, загальнолюдських цінностей. Головним серед чинників, що забезпечували національне виховання особистості, як показало дослідження, є педагог, рівень його національної свідомості та професіоналізму.

5. Обґрунтовано доцільність розвитку і використання педагогічних ідей І. П. Котляревського, окреслено перспективу і напрями впровадження основних ідей просвітницько-виховної діяльності та літературної творчості І. П. Котляревського в сучасних умовах: надання пріоритетного значення національному вихованню; використання виховного потенціалу літературної творчості І. П. Котляревського в загальноосвітніх навчальних закладах при вивченні його художніх творів; поширення досвіду І. П. Котляревського щодо використання театральних гуртків для організації виховної роботи з дітьми; визнання доцільності врахування основних педагогічних принципів, методів і прийомів виховання, які використовував І. П. Котляревський при організації виховної роботи; застосування досвіду науково-етнографічних досліджень педагога у практиці позакласної роботи з дітьми; залучення молоді до вивчення українських традицій та обрядів, проведення національних фольклорних свят, фестивалів; посилення уваги при організації виховної роботи з дітьми до основних розділів етнопедагогіки: народної дидактики, дитинознавства, деонтології, теорії виховання, зокрема - морального, трудового, естетичного його компонентів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребує епістолярна спадщина І. П. Котляревського, а також організаційно-управлінська діяльність педагога на посаді наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

статті в наукових фахових виданнях

1. Петренко Л. М. Педагогічні ідеї у просвітницько-виховній діяльності І. П. Котляревського / Л. М. Петренко // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка. - Серія „Педагогічні науки”. - Полтава : Техсервіс, 2008. - Вип. 6 (64). - С. 263-270.

2. Петренко Л. М. Провідні чинники формування педагогічних поглядів та світоглядної позиції І. П. Котляревського / Л. М. Петренко // Зб. наук. праць „Педагогічні науки” Сумського держ. пед. ун-ту ім. А. С. Макаренка. - Суми : СДПУ, 2009. - № 1. - С. 41-48.

3. Петренко Л. М. Суспільно-політичні і культурно-освітні передумови появи педагогічної персоналії І. П. Котляревського / Л. М. Петренко // Зб. наук. праць Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В. Г. Короленка. - Серія „Педагогічні науки”. - Вип. 7 (65). - Полтава : Техсервіс, 2009. - С. 130-134.

4. Петренко Л. М. Гуманістична спрямованість просвітницько-виховної діяльності І. П. Котляревського / Л. М. Петренко // Гуманізація навчально-виховного процесу : Зб. наук. праць. - Вип. LIII / За заг. ред. проф. В. І. Сипченка. - Слов'янськ : СДПУ, 2010. - С. 111-117.