Формування образного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.03 - корекційна педагогіка

Формування образного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення

Ільїна Наталія Володимирівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Марченко Інна Сергіївна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Інститут корекційної педагогіки та психології, доцент кафедри логопедії.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Тарасун Валентина Володимирівна, Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, головний науковий співробітник лабораторії діагностики і психічного розвитку дитини;

кандидат психологічних наук, доцент Гаврилова Наталія Степанівна, Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, доцент кафедри логопедії та спеціальних освітніх методик.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.В. Федоренко.

Анотація

педагогічний мовлення дошкільний

Ільїна Н.В. Формування образного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.03 - корекційна педагогіка. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - Київ, 2011.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. В дослідженні визначено особливості стану сформованості лексичної сторони мовлення (антонімічних, синонімічних явищ, явищ полісемії та інших засобів образності: тропів, емоційно-оцінної лексики, фразеологізмів, образних порівнянь) у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення.

Представлено теоретичне обґрунтування методики формувального етапу експерименту, розкриті організаційні форми, принципи і зміст методики. Сформульовано необхідні педагогічні умови досягнення позитивних результатів корекційно-формувального навчання. Визначено напрямки та розділи методики формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ, а також узагальнено одержані результати проведеної експериментальної роботи, статистично підтверджено ефективність запропонованої методики. Результати дослідження довели педагогічну доцільність та ефективність запропонованих методики, яка дозволяє формувати в дітей цілісну систему мовних та мовленнєвих умінь та навичок.

Ключові слова: образне мовлення, лексичні засоби образності, конотативне значення слова, діти старшого дошкільного віку, загальне недорозвинення мовлення.

Аннотация

Ильина Н.В. Формирование образной речи у детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 - коррекционная педагогика. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена проблеме формирования образной речи у детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи.

Цель исследования заключалась в научном обосновании, разработке и експериментальной проверке педагогических условий и эффективности методики коррекционной (логопедической) роботы, направленной на формирование образной речи у детей старшего дошкольного возраста с общим недоразвитием речи (ОНР). В исследовании уточнены понятия «образная речь» и «лексические средства образности». Последние включают в себя синонимы, антонимы, многозначные слова, тропы, эмоционально-оценочную лексику, фразеологизмы, образные сравнения. Раскрыто процесс трансформации концептуального значения слова в коннотативное, выяснено механизмы, которые лежат в основе понимания и употребления образных средств речи (метафоризации, инференции, генерализации, смысловых замен, языкового контроля).

Разработано методику исследования состояния сформированности образной речи у детей старшего дошкольного возраста с ОНР. Анализ данных констатирующего этапа эксперимента показал, что дошкольники с ОНР третьего уровня находятся на более низкой ступени развития образной речи, чем сверстники с нормально развитой речью. У детей с ОНР определены некоторые особенности их речевого развития: выраженные отклонения в формировании прежде всего семантического звена лингвистического компонента речевой деятельности. Определены и научно обоснованы педагогические условия формирования образной речи у детей старшего дошкольного возраста с ОНР: обогащение мотивации использования средств образности в собственной речи; разработка системы речевых упражнений, которые будут внедряться в учебный процесс на логопедических занятиях и занятиях воспитателя по заданию логопеда; создание развивающей среды (включение образных средств языка в игровую, бытовую, трудовую и другие виды деятельности; активное использование средств образности в речи педагогов; создание определенного речевого режима в деятельности педагогов).

Разработано методику формирования образной речи, которая представлена системой упражнений и заданий, подобранных в пределах наиболее распространенных лексических тем в старшей группе для детей с ОНР. Данная методика предусматривала такие направления: коррекция развития антонимических явлений, коррекция развития синонимических явлений, формирование явлений полисемии, формирование умения понимать и использовать такие средства образности как тропы, эмоционально-оценочная лексика, фразеологизмы, образные сравнения.

Направления реализовывались последовательно-параллельно с выделением таких разделов коррекционно-формирующей работы: 1) формирование разных уровней лексических обобщений: а) категориального значения слова, контекстуально обусловленного значения слова, куммуляции вариативных значений одного и того же слова; б) коннотативного значения слова; 2) усвоение разных лексико-семантических явлений синонимии, антонимии, полисемии; 3) усвоение таких средств образности как тропы, эмоционально-оценочная лексика, фразеологизмы, образные сравнения.

Качественный анализ выполнения заданий контрольного этапа исследования свидетельствует о том, что дети показали способность: сравнивать предметы, действия и признаки предметов, дифференцировать прямое и переносное значения слов, понимать и объяснять значения образных языковых средств, определять скрытый смысл образных выражений, составлять словосочетания, предложения, небольшие тексты с использованием средств вторичной номинации. Появилась положительная динамика не только в развитии образной речи, но и речи и мышления в целом. Результаты исследования доказали педагогическую целесообразность и эффективность предложенной методики, которая позволяет формировать у детей целостную систему языковых и речевых учений.

Ключевые слова: образная речь, лексические средства образности, коннотативное значение слова, дети старшого дошкольного возраста, общее недоразвитие речи.

Annotation

Iljina N.V. Figurative speech formation of elder preschool children with general underdeveloped speech. - Manuscript.

Thesis for a degree of candidate of Pedagogical sciences on speciality 13.00.03 - Corrective pedagogic. - National Pedagogical University named after M.P. Dragomanov. - Kyiv, 2011.

The thesis devoted to the problem of figurative speech formation of elder preschool children with general underdeveloped speech. Levels and peculiarities of the formation of lexical side of speech (phenomena of antonymy, synonymy, polysemy and other figurative means: emotional-evaluative vocabulary, phraseologisms, tropes, similes) of elder preschool children with general underdeveloped speech are defined in the research work.

Theoretical grounds of methods of experiment forming state are presented and organizing forms, principles and contents of methods are exposed. Necessary pedagogical conditions for the achievement of positive results of corrective-forming education are formulated here. Directions and sections of method of figurative speech of elder preschool children with general underdeveloped speech are defined; the results of experimental work are generalized and the effectiveness of the proposed methods is statistically approved. The results of the research proved pedagogic expediency and effectiveness of suggested system of tasks, which allow to form children's integral system of language and speech skills and acquired habits.

Key words: figurative speech, lexical means of figurativeness, connotative mean of word, children of elder preschool age, general underdeveloped speech.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні системи освіти багатьох країн орієнтуються на входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу.

Система освіти в Україні також зазнає істотних змін, пов'язаних із суспільно-політичним життям. Реформи відбуваються в усіх ланках освіти, зокрема, в дошкільній. Основна мета освіти - виховання гармонійної, всебічно розвиненої особистості. Необхідною умовою розв'язання завдань розумового, естетичного та морального виховання дітей у максимально сензитивний період розвитку є повноцінне оволодіння рідною мовою в дошкільному віці. Серед провідних засобів реалізації поставлених завдань слід виділити збагачення, активізацію й уточнення лексичного запасу дитини. Кінцевим результатом такого навчання в дошкільному закладі є формування культури мовлення і спілкування дітей.

Проблемою мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку займалися психологи, педагоги, лінгвісти (Л. Виготський, В. Виноградов, А. Гвоздєв, Д. Ельконін, О. Запорожець, М. Коніна, О. Леонтьєв, А. Леушина, Л. Пеньєвська, А. Пєшковський, С. Рубінштейн, О. Соловйова, Ф. Сохін, Є. Тихєєва, К. Ушинський, Є. Фльорина, Л. Щерба та інші). Їхні дослідження створили передумови для побудови комплексного підходу до вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників.

Розв'язання проблеми розвитку мовлення дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) має особливе значення, тому що ця патологія позначається на формуванні всього психічного життя дитини. Під впливом мовленнєвого дефекту часто виникає низка вторинних відхилень, які утворюють картину аномального розвитку дитини в цілому. Специфіка ЗНМ полягає в системному порушенні всіх сторін і форм мовлення. Найістотніші вади виявляються під час засвоєння й застосування дітьми лексики та граматики рідної мови на практичному рівні. У їхніх висловлюваннях спостерігається недосконалість змістових та формальних характеристик мовлення. Учені Н. Гаврилова, Р. Лалаєва, Р. Лєвіна, В. Тищенко, Є. Соботович, В. Тарасун, Т. Філічева, М. Шеремет та інші звертають увагу на те, що в дітей із загальним недорозвиненням мовлення сюжети бідні й неоригінальні, порушено структуру повідомлення, спостерігається обмеженість у використанні стилістичних засобів.

У дослідженнях багатьох фахівців (Г. Бабіна, B. Воробйова, Ю. Гаркуша, Т. Захарова, Є. Карпушкіна, Р. Лалаєва, Р. Левіна, Н. Січкарчук, Т. Туманова, Т. Філічева, С. Шаховська, М. Шеремет) звертається увага на утруднення в засвоєнні дошкільниками із ЗНМ експресивних мовних засобів. На думку вчених, несформованість мовленнєвих операцій (задум, програмування, відбір і синтез мовленнєвого матеріалу) призводить до того, що дитина із ЗНМ не вміє лексично і граматично правильно оформити думку, переказати текст, зберігаючи авторські слова і вирази, скласти зв'язну розповідь за малюнком або серією малюнків, використовуючи образні засоби мови. Велике значення для вивчення питання щодо корекції лексико-граматичного боку мовлення в дітей із ЗНМ мають дослідження І. Кондратенко, С. Коноплястої, І. Марченко, Р. Лалаєвої, Н. Пахомової, О. Ревуцької, Н. Серебрякової, Н. Січкарчук, Є. Соботович, В. Тарасун, В. Тищенка, М. Шеремет та інших.

Сучасні дослідження показують, що основним напрямом словникової роботи повинно бути забезпечення мовленнєвого розвитку дітей, створення умов для засвоєння мовних засобів і мовленнєвих навичок у системі подальшої підготовки дитини до шкільного навчання. У корекційно-логопедичній роботі широко використовують носії образності (казки, вірші, загадки, прислів'я, приказки), і не лише під час корекції лексико-граматичної сторони мовлення, але й фонетико-фонематичної. Для більшості дітей із ЗНМ важко зрозуміти їх зміст через наявність великої кількості образних висловів, отже, реальна ефективність використання літературних творів значно нижча за потенційну. Д. Богоявленський, А. Гвоздєв, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, О. Ревуцька, Є. Соботович, О. Шахнарович, М. Шеремет та інші зазначають, що основною рушійною силою розвитку мовлення дитини є семантика мови, і надають великого значення розширенню меж смислової сторони слова, словосполучення, фрази. Це передбачає приділення більшої уваги розвитку семантики мовних одиниць, семантичних відношень між ними засобами української літературної творчості.

Аналіз літературних джерел дав змогу констатувати відсутність досліджень щодо стану сформованості образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ, особливостей його розвитку та використання в різних видах мовленнєвої діяльності.

Психолого-педагогічна значущість проблеми та її недостатнє теоретичне і методичне розроблення обумовили вибір теми нашого дослідження: «Формування образного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом «Навчання, виховання, соціальна адаптація дітей із порушеннями психофізичного розвитку» проблема «Навчання та виховання дітей із ТПМ». Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 7 від 23 лютого 2006 року) й узгоджено в Міжвідомчій Раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 7 від 26 вересня 2006 року).

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні, розробленні та експериментальній перевірці педагогічних умов та методики корекційної (логопедичної) роботи, спрямованої на формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

З'ясувати рівень розробки досліджуваної проблеми в загальній і спеціальній літературі.

Визначити стан і особливості сприймання та використання образного мовлення дітьми із ЗНМ.

Визначити психолого-педагогічні умови формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Обґрунтувати та розробити зміст методики формування образного мовлення в дітей із ЗНМ, експериментально апробувати її ефективність.

Об'єктом дослідження є мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Предметом дослідження є педагогічні умови та методика корекційної (логопедичної) роботи з формування образного мовлення в дошкільників із ЗНМ.

Методи дослідження було обрано відповідно до специфіки об'єкта і предмета дослідження, а також мети і завдань дослідження:

теоретичні: вивчення, аналіз, порівняння різних поглядів на досліджувану проблему; узагальнення й синтезування психолого-педагогічної, спеціальної і методичної літератури для з'ясування науково-теоретичних засад розвитку образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ; аналіз навчальних програм, психолого-педагогічної документації для вивчення особливостей корекційно-формувальної роботи щодо образного мовлення в зазначеної категорії дітей;

емпіричні: цілеспрямоване спостереження за корекційно-формувальним процесом; педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) для визначення рівнів розвитку образного мовлення у старших дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення та перевірки ефективності методики формування образного мовлення;

статистичні: кількісний та якісний аналіз і узагальнення експериментальних даних, методи статистичного аналізу.

Методологічним і теоретичним підґрунтям дослідження є фундаментальні положення психології, психолінгвістики, логопедії: про структуру мовленнєвого дефекту в дітей із ЗНМ та його вплив на формування мовної функціональної системи (Л. Виготський, Н. Гаврилова, І. Зимня, С. Конопляста, Т. Сак, О. Леонтьєв, О. Лурія, Є. Соботович, О. Шахнарович, М. Шеремет); сучасні лінгвістичні і психолінгвістичні уявлення про слово як знак сенсорного, когнітивного та інших видів досвіду (зв'язок слова з базовими знаннями) (О. Ахманова, Д. Ганич, Б. Головін, М. Жинкін, І. Зимня, О. Леонтьєв, О. Лурія, І. Олійник); про статус образних засобів мови як одиниць вторинної номінації (Т. Ахутіна, В. Віноградов, Н. Серебрякова, В. Харченко, Д. Шмельов та інші); про онтогенез мовленнєвої діяльності в період дошкільного віку і конкретно образних засобів мови в мовленнєвому розвитку (Н. Гавриш, Н. Манько, В. Тарасун, В. Харченко, Б. Хоменко, С. Цейтлін, І.Чеботарьова, М. Шеремет та інші); про попередження та корекцію порушень мовленнєвого розвитку в дітей із ЗНМ (І. Марченко, Р. Лалаєва, Р. Лєвіна, О. Мастюкова, О. Ревуцька, С. Серебрякова, Є. Соботович, Л. Спірова, В. Тарасун, В. Тищенко, Т. Філічева, М. Шеремет та інші).

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що:

уперше визначено особливості образного мовлення в дітей із ЗНМ, етапи та педагогічні умови його формування;

обґрунтовано й розроблено методику формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ з урахуванням виявлених психологічних механізмів недорозвинення мовленнєвої системи;

уточнено методи та прийоми роботи з формування образного мовлення в дітей із загальним недорозвиненням мовлення;

подальшого розвитку набула реалізація теоретико-методичних основ підвищення ефективності формування образного мовлення й мовлення взагалі дітей із загальним недорозвиненням мовлення.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що створено оригінальну авторську методику формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвиненням мовлення. Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес спеціалізованих груп для дітей із загальним недорозвиненням мовлення у дошкільних навчальних закладах м. Києва № 576 (довідка № 41 від 31.05.2011 р.), м. Луцька № 3 (довідка № 29 від 03.09.2009 р.), м. Мелітополя № 2 (довідка № 30 від 03.06.2009 р.), м. Херсона № 9 (довідка № 26 від 20.06.2011 р.), № 11 (довідка № 43 від 20.06.2011 р.).

На різних етапах дослідження до експериментальної роботи було залучено 135 дітей старшого дошкільного віку, серед яких 105 дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення та 30 дітей без мовленнєвої патології. Результати дослідження можуть бути використані в практиці індивідуальної і групової роботи з дітьми із загальним недорозвиненням мовлення, у практиці дошкільних закладів, альтернативних організацій, діяльність яких спрямовано на розвиток мовлення дітей; можуть бути використані у змісті лекцій і семінарських занять у системі професійної підготовки логопедів, вихователів дошкільних закладів, у процесі вдосконалення програм для дітей із загальним недорозвиненням мовлення, під час створення посібників для логопедів-практиків, підручників для вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Підвищення ефективності логопедичної роботи в умовах здійснення дошкільної та початкової освіти» (Херсон, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Психолого-педагогічні умови організації розвивального середовища в закладах освіти» (Херсон, 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Удосконалення підготовки майбутнього педагога в контексті Болонської конвенції» (Мукачево, 2010 р.), звітних науково-практичних конференціях НПУ імені М.П. Драгоманова (Київ, 2005-2011 рр.), засіданнях кафедри логопедії Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова та інші.

Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у 6 одноосібних публікаціях автора (з них 5 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (278 найменувань), додатків, містить 13 таблиць і 9 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 253 сторінки, з них основного тексту - 198 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні основи, методи; розкрито наукову новизну, практичну значущість роботи, наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідно-пошукової роботи, представлено структуру роботи.

У першому розділі - «Науково-теоретичні засади проблеми формування образного мовлення в дошкільників» - представлено результати аналізу загальної та спеціальної психолінгвістичної і психолого-педагогічної вітчизняної та зарубіжної науково-методичної літератури з проблеми формування образного мовлення в дошкільників; розкрито психолого-лінгвістичні і теоретико-методичні основи формування образного мовлення; проаналізовано чинні програми навчання і виховання дітей старшого дошкільного віку в аспекті досліджуваної проблеми.

У науково-методичній літературі існує кілька тлумачень образного мовлення і образності як якості мовлення (О. Ахматова, М. Пентилюк, Ю. Руденко та інші). Найдоцільнішим щодо теми нашого наукового дослідження ми вважаємо наступне: образне мовлення - це мовлення, що характеризується яскравістю, багатством мовних засобів виразності. До лексичних засобів образності належать тропи (епітети, порівняння, метафори, метонімії, синекдоха, гіпербола, уособлення), синоніми, антоніми, емоційно-оцінна лексика, фразеологізми, образні порівняння. Для розуміння суті образного мовлення ми детально ознайомилися з базовою одиницею мови - словом і його лексичним значенням.

В образному мовленні лексичне значення слова визначається другорядними ознаками, конотативним значенням, тобто вторинним семантичним забарвленням. Під час утворення вторинної номінації відбувається актуалізація і розвиток початкового базового концепту, який формується в результаті процесу переробки і впорядкування мовленнєвого досвіду. Основним знаряддям розвитку системи лексичних значень, як відзначають Л. Виготський, Н. Жинкін, О. Леонтьєв, О. Лурія, є мислення. В основі розуміння і вживання образних засобів мови лежить ряд механізмів: метафоризація, інференція, генералізація, смислові заміни, мовний контроль.

Формування образного мовлення визначається цілою низкою умов: тренуванням мовленнєвих навичок, спрямованістю на розуміння виразних можливостей мови, розвитком спеціальної мовленнєвої інтенції, накопиченням досвіду використання мовних засобів, розвитком когнітивних аспектів семантики мовних одиниць. Значне місце у засвоєнні мовних знань, умінь та навичок належить так званому «чуттю мови», яке визначається як вміння користуватися мовними засобами відповідно до мовленнєвої ситуації (нормами мови) без звернення до знань про мову.

Про прояв у дошкільників великої чутливості до слова говорять численні дослідження лінгвістів і психологів (О. Гвоздєв, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, С. Цейтлін, Л. Журова, B. Мухіна та інші), вислови письменників і батьків (К. Чуковській та інші). У загальній педагогіці проблемі розвитку образного мовлення дітей приділяли увагу такі педагоги, як Н. Гавриш, Є. Лукіна, Н. Карпинська, Ю. Руденко, Є. Тіхєєва, О. Ушакова, Є. Фльорина та інші. Дитина на п'ятому році життя починає засвоювати логічні зв'язки між предметами та явищами довкілля, своєрідно пояснюючи їх. Дошкільник опановує різні типи лексичних явищ (синонімія, антонімія, деякі слова з переносним значенням). У цей час починає формуватися розуміння багатозначних слів. Словник дітей поповнюється словами, що позначають збірні та абстрактні поняття (добро, дружба, злість). Онтогенетичні дослідження з проблеми розуміння і використання засобів вторинної образної номінації показують, що дітям дошкільного віку доступне вживання низки образних засобів: спочатку засвоюються прості форми образного мовлення, потім - стійкі поєднання слів, що володіють високим ступенем метафоризації.

Сприйняття образних засобів дітьми відображає хід пізнавальної діяльності людини: виявлення в навколишньому світі схожих речей; процесів, перенесення значення за схожістю з одного явища на інше; вираз емоцій, оцінки, суб'єктивного погляду на світ. Усвідомлення дошкільниками переносного значення слова обумовлено загальними закономірностями засвоєння дітьми значень слів.

Порівняно з дітьми з нормальним мовленнєвим розвитком у більшості старших дошкільників із III рівнем загального недорозвинення мовлення не сформовані навики використання та розуміння образної лексики. Діти не розуміють і не користуються лексико-семантичними засобами образності: словами з переносним значенням, багатозначними словами, синонімами, епітетами, метафорами, порівняннями; у розвитку синтаксичних засобів спостерігаються порушення розуміння та труднощі використання малих форм народної творчості (прислів'їв, приказок, загадок, фразеологізмів тощо). У дітей із порушеним мовленнєвим розвитком конкретність мислення обмежує можливості розуміння змісту метафоричного виразу. Сприймаючи переносне значення слова, діти звужують його зміст (О. Бєлобородова, Т. Захарова, Е. Карпушкіна, Т. Песькішева, Л. Спірова, Т. Філічева, Л. Халілова, М. Шеремет та інші). Образне мовлення дітей III рівня ЗНМ може слугувати засобом спілкування лише в певних умовах, що вимагають постійної допомоги і спонукання у формі додаткових запитань, підказок, оцінних і заохочувальних суджень з боку логопеда, вихователя, батьків. Дослідженнями Р. Лєвіної, В. Тищенка, Є. Соботович, Л. Спірової, М. Шеремет ті інших встановлено, що формування мовлення у дітей із ЗНМ значно відстає від вікової норми і потребує спеціально організованого навчанням для його формування та розвитку. Сучасна методика корекційно-логопедичної роботи при ЗНМ спрямована на інтенсивний розвиток процесу розуміння зверненого мовлення, формування здатності його наслідування, збільшення кількості слів в активному словнику, ускладнення змісту та структури складових мовленнєвої діяльності.

З метою визначення стану розробленості проблеми формування образного мовлення у спеціальній літературі проаналізовані сучасні програми навчання та виховання дітей дошкільного віку та спеціальні програмно-методичні посібники з розвитку мовлення.

Було виявлено, що в дошкільних програмах «Я у Світі», «Малятко», «Дитина», «Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку» досить широко подається матеріал для засвоєння образних засобів мовлення, на відміну від спеціальних програмно-методичних посібників (Л. Лопатіна, Л. Трофименко, Т. Філічева, Г. Чиркіна), де цей матеріал є дуже обмеженим. Таким чином, виявлені проблеми в науково-теоретичних засадах формування образного мовлення в корекційно-розвивальному навчанні старших дошкільників із ЗНМ зумовили необхідність розробки експериментальної методики його формування.

У другому розділі - «Особливості образного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ» - на основі розробленого нами змісту діагностичної методики наведено результати експериментального дослідження особливостей лексичної сторони мовлення зазначеної категорії дітей.

Метою констатувального етапу дослідження було виявлення особливостей лексичної сторони мовлення зазначеної категорії дітей, а саме: особливостей сприймання та використання синонімів, антонімів, багатозначних слів та інших засобів образності (тропів, фразеологізмів, образних порівнянь і емоційно-оцінної лексики). У процесі розробки методики констатувального експерименту ми спиралися на психолінгвістичні дані із періодизації мовленнєвого розвитку дошкільників з нормальним розвитком, еталонні рівні якої є умовними критеріями для оцінки цього розвитку. У процесі констатувального етапу дослідження передбачалося з'ясувати:

Рівень сформованості та якісних характеристик антонімічних явищ у мовленні дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ, а саме: розуміння та вживання антонімів.

Рівень сформованості та якісних характеристик розуміння та вживання інших засобів образності (тропів, емоційно-оцінної лексики, фразеологізмів, образних порівнянь) в мовленні дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ.

Для вирішення цих завдань було розроблено авторську методику обстеження образного мовлення. Вона включала чотири блоки, кожен з яких мав шість завдань. Обстеження проводилося за принципом співробітництва дитини та експериментатора. Завдання мали не лише діагностичний, але й навчально-розвиваючий характер.

Такий стиль проведення констатувального експерименту обумовлений положенням Л.С. Виготського про обов'язкове дослідження двох рівнів розвитку інтелектуальної діяльності дитини. Стосовно нашого дослідження це визначається у фіксуванні наявного рівня розвитку образного мовлення і визначенні потенційних можливостей дошкільників із ЗНМ (встановлення «зони найближчого розвитку»). Насамперед вивчалося, як дитина із ЗНМ самостійно справляється із завданням. У тому випадку, якщо вона не справлялась із завданням або допускала помилки, їй надавалася певна допомога на невербальному та вербальному рівнях. Допомога експериментатора була дозована і включала три послідовні етапи - кожний наступний етап включав усе більшу допомогу дитині, ураховуючи складність і характер виконання експериментального завдання. Інтерпретація матеріалів обстеження з погляду встановлення фактів, що лежать в основі виявлених особливостей розуміння та використання таких засобів образності, як тропи, емоційно-оцінна лексика, фразеологізми, образні порівняння, дозволяє зробити певні припущення. Помилкові відповіді асоціативного характеру свідчать про обмеженість асоціативних семантичних зв'язків слів, спрямованість на актуалізацію випадкових, фонетичних, дериваційних відношень лексичних одиниць, низький рівень категоризації лексичного запасу, недиференційованість периферії семантичних полів, несформованість зв'язків між словом і образом, обмеження можливостей ідентифікації об'єктів і ситуації, конкретність і однозначність розуміння та використання образних виразів, фразеологізмів.

Труднощі інтерпретації фразеологізмів обумовлені низкою факторів: фразеологічні одиниці називають те або інше явище, яке вже має лексичне найменування; ступінь правильності розуміння дитиною значення фразеологізмів у контексті залежить від прозорості внутрішньої форми, що обумовлює лексичне значення фразеологічної одиниці; дошкільникам не вистачає життєвого досвіду, щоб оцінити специфіку метафоричного досвіду. В усвідомленні фразеологічних зворотів діти проходять шлях від актуалізації значень частин фразеологізму до цілісного сприйняття його значення (тому у відповідях дітей переважає орієнтація на пряме значення компонентів фразеологізмів). Діти не усвідомлюють цілісність фразеологічного звороту через обмеженість семантичного простору їхньої мови, що перешкоджає розумінню виразів із прихованим смислом.

Дослідження свідчить про порушення центральних операцій, які забезпечують засвоєння мови, а саме: процесів метафоризації, інференції, генералізації мовних явищ, смислових замін, мовного контролю. Обмеження можливостей розуміння дошкільниками переносного значення вторинних найменувань, порушення зв'язків між первинними і вторинними найменуваннями свідчить про недостатність полісемантизації, про труднощі моделювання і конструювання нових смислів, що свідчить про дисфункцію механізму метафоризації. Недостатня визначеність значень, буквальне розуміння значень образних виразів, труднощі виявлення прихованого змісту образних виразів, значне обмеження фонових знань і зв'язків між мовними одиницями дозволяють зробити висновки про низький рівень сформованості механізму інференції. Недостатній ступінь автоматизованості в мовленні вторинних найменувань є показником обмеження функціонування механізму генералізації. Нездатність відійти від переносного значення слова і пояснити його пряме значення свідчить про стирання меж переносу під час використання поширених вторинних номінацій. У таких випадках спостерігається актуалізація концептуального змісту, який узагальнює первинне і вторинне значення лексичної одиниці. Звуження спектру варіативності використання образних засобів, труднощі синтагматичних і парадигматичних мовних відношень дозволяють казати про недостатній ступінь сформованості механізму смислових замін. Труднощі в семантизації і контекстуалізації полісемантичних одиниць, привнесення хибного змісту в значення образних засобів, неможливість їх включення в контекст речення є свідченням дисфункції механізму мовного контролю.

Аналіз та зіставлення результатів констатувального етапу дослідження дозволив виділити чотири загальних рівні розвитку образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ та нормальним мовленнєвим розвитком: високий, достатній, середній і низький (табл. 1).

Для визначення загального рівня розвитку образного мовлення було застосовано статистичний метод визначення коефіцієнта результативності виконання всіх завдань експерименту (К). Розподіл рівнів за числовими даними здійснювався таким чином: коефіцієнт, який знаходиться в числовому проміжку (1;1,5), відповідає низькому рівню розвитку досліджуваної якості; (1,5;2,5) - середньому рівню; (2,5;3,5) - достатньому рівню, (3,5;4) - високому рівню розвитку досліджуваної якості.

Таблиця 1. Кількісні показники рівнів розвитку образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку під час проведення констатувального етапу експерименту

Категорія дітей	Рівень та кількісні показники
	Високий %	Достатній %	Середній %	Низький %
ЗНМ ІІІ рівня (105 дітей)	---	6,67	74,28	19,05
Нормальний мовленнєвий розвиток (30 дітей)	43,33	50	6,67	---

Отже, виявлені порушення відображають специфіку недорозвитку лексичної сторони мовлення в дітей цієї категорії та мають бути врахованими під час розроблення відповідних змістових ліній корекційного навчання з розвитку мовлення.

У третьому розділі - «Методика формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ» _ представлено теоретичне обґрунтування методики формувального етапу експерименту, організаційні форми, принципи, зміст, педагогічні умови, напрями та етапи впровадження методики формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ, а також узагальнено одержані результати проведеної експериментальної роботи, статистично підтверджено ефективність запропонованої методики.

Метою формувального експериментального навчання було розробити теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування образного мовлення дітей із ЗНМ, визначити педагогічні умови, що забезпечать успішну реалізацію поставлених завдань, можливість підвищення ефективності роботи з формування образного мовлення в дітей із ЗНМ. Розробляючи методику навчального експерименту, ми спиралися на такі загальні закономірності оволодіння мовою як засобом спілкування: розуміння смислу мови (друга закономірність), засвоєння виразності мови (третя закономірність), засвоєння норм літературної мови (четверта закономірність), темпи збагачення мови (шоста закономірність). На наш погляд, основною умовою успішності процесу формування образного мовлення у дітей із ЗНМ є спеціально організоване навчання, яке ґрунтується на загальнометодичних, часткових і спеціальних принципах. В основу розробленої методики формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ покладено такі теоретичні положення:

про структуру мовленнєвого дефекту в дітей із ЗНМ та його вплив на формування мовної функціональної системи (Л. Виготський, І. Зимня, С. Конопляста, О. Леонтьєв, О. Лурія, Т. Сак, Є. Соботович, В. Тарасун, О. Шахнарович, М. Шеремет);

сучасні лінгвістичні і психологолінгвістичні уявлення про слово як знак сенсорного, когнітивного та інших видів досвіду (О. Ахманова, Б. Головін, Д. Ганич, І. Олійник, М. Жинкін І. Зимня, О. Леонтьєв, О. Лурія);

про статус образних засобів мови як одиниць вторинної номінації (Т. Ахутіна, В. Віноградов, Н. Серебрякова, В. Харченко, Д. Шмельов та інші);

про онтогенез мовленнєвої діяльності в період дошкільного віку і конкретно образних засобів мови в мовленнєвому розвитку (Н. Гавриш, Н. Манько, В. Харченко, Б. Хоменко, С. Цейтлін, І. Чеботарева, М. Шеремет та інші);

про попередження та корекцію порушень мовленнєвого розвитку в дітей із ЗНМ (Р. Лалаєва, Р. Лєвіна, І. Марченко, О. Мастюкова, О. Ревуцька, С. Серебрякова, Є. Соботович, Л. Спірова, В. Тарасун, В. Тищенко, Т.Філічева, М. Шеремет та інші).

Корекційна логопедична робота з формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ передбачала такі напрями, які реалізувалися в рамках кожної лексичної теми:

Корекція розвитку антонімічних явищ, а саме: розуміння та вживання антонімів.

Формування явищ полісемії, а саме: розуміння та вживання багатозначних слів.

Формування інших засобів образності (тропів, емоційно-оцінної лексики, фразеологізмів, образних порінянь).

Напрями реалізувалися послідовно-паралельно з виділенням таких розділів корекційно-формувальної роботи:

Формування різних рівнів лексичних узагальнень:

категоріального значення слова, контекстуально зумовленого значення слова, кумуляція варіативних значень одного і того самого слова;

конотативного значення слова.

Засвоєння різних лексико-семантичних явищ: синонімії, антонімії, полісемії.

Засвоєння таких образних засобів мови як тропи, емоційно-оцінна лексика, фразеологізми, образні порівняння).

Під час реалізації корекційно-формувального навчання відбувалося формування механізмів, які є основою розуміння і вживання образних засобів мови, а саме: метафоризації, інференції, генералізації, механізму смислових замін та мовного контролю. Тому під час реалізації напрямів і розділів корекційно-формувальної роботи завдання розроблялися з урахуванням необхідності формування психологічних механізмів, які лежать в основі засвоєння образних засобів.

Виходячи із напрямів і розділів корекційно-формувального навчання, зміст роботи можна визначити такими завданнями:

Збагачення фонових знань, які є основою для розуміння та використання образних виразів.

Формування структури значення слова, а саме: розвиток у дітей значень полісемічних слів, уточнення значень слів на основі протиставлення антонімів і зіставлення синонімів та слів, близьких за значенням.

Збагачення словника дітей антонімами, синонімами, народними образними виразами, прислів'ями, приказками, порівняннями, метафорами, епітетами, сприяння засвоєнню дітьми переносних значень слів.

Розвиток уміння розуміти зміст образних виразів, свідомо сприймати і використовувати слова з переносним значенням.

Розширення меж використання образних засобів.

З метою досягнення позитивних результатів корекційно-формувального навчання було сформульовано необхідні педагогічні умови:

- Збагачення мотивації щодо використання засобів образності у власному мовленні дітей.

- Розроблення системи мовленнєвих вправ, які будуть впроваджуватися в навчальний процес на логопедичних заняттях і заняттях вихователя за завданнями логопеда.

Створення розвивального середовища, а саме:

включення образних засобів мови в ігрову, побутову, трудову та інші види діяльності;

активне використання засобів образності в мовленні педагогів;

створення певного мовленнєвого режиму в діяльності педагогів.

Основною формою організації формувального навчання були логопедичні заняття. Окрім чітко регламентованих занять, робота проводилася під час організації спілкування дітей у різних видах діяльності (ігровій, побутовій, трудовій). Відбір змісту методики здійснювався відповідно з вимогами програм навчання (дошкільного навчального закладу та спеціальних логопедичних груп для дітей із загальним недорозвиненням мовлення) і з урахуванням тематичного планування корекційної логопедичної роботи у старших групах для дітей із ЗНМ.

На заняттях з метою формування образного мовлення використовувалися такі методи навчання: словесні (читання та розповідання літературних творів, переказ, бесіди, пояснення, розповіді та описи з опорою чи без опори на наочний матеріал, показ мовленнєвого зразка тощо), наочні (показ предметів, іграшок, картин, розглядання ілюстрацій тощо), практичні (репродуктивні: складання словосполучень і речень за зразком, перетворення деформованих речень, запам'ятовування образних слів і виразів; продуктивні: творчі розповіді з використанням образних слів і виразів, складання речень за предметними картинками чи за уявленнями з використанням образних слів і виразів). До найважливіших методів і прийомів формування та розвитку образного мовлення, на нашу думку, належать такі: лексичні та ігрові вправи (добір епітетів до предмета, відгадування об'єкта за поданою характеристикою, добір слів, що визначають дії, назви предметів тощо), дидактичні розповіді, вправи, прийом відшукування у тексті потрібних висловів і їх аналіз, добір до фразеологічного виразу синонімів, художній аналіз прислів'їв та приказок.

Методика формування образного мовлення представлена системою навчальних вправ та завдань, дібраних у межах найуживаніших лексичних тем у старшій групі для дітей із ЗНМ відповідно до зазначених напрямів та розділів роботи. Відповідно до розділів корекційно-формувальної роботи можна виділити загальний алгоритм оволодіння фразеологізмами або образними виразами:

забезпечення дітям первинного сприймання слів, які входять до фразеологізму або образного виразу, а саме: семантичного визначення слова, його відношення з позамовною реалізацією, уточнення вимови. Семантичне визначення слова включає уточнення категоріального значення слова, ознайомлення з контекстуально зумовленим значенням і кумуляцію варіативних значень одного і того самого слова;

забезпечення дітям первинного сприймання безпосередньо фразеологізму або образного виразу;

демонстрація зразка використання фразеологізму або образного виразу. Уставляючи образний вираз у словосполучення, речення, дитина оволодіває синтагматичними зв'язками певної лексичної одиниці;

оволодіння парадигматичними зв'язками конототивної одиниці, вироблення вміння добирати до неї антоніми, синоніми тощо;

закріплення образного виразу в активному словнику з урахуванням його лексичного та граматичного значень. Добір власних прикладів, що ілюструють його використання.

По закінченню формувального експерименту було проведено заключний діагностичний експеримент, який дозволив оцінити ефективність, а також динаміку формування образного мовлення в дітей із ЗНМ старшого дошкільного віку. Якісний та кількісний аналіз результатів формувального експерименту здійснювався порівняно з результатами констатувального етапу дослідження та результатами експериментальної (ЕГ - 57 осіб) і контрольної (КГ - 48 осіб) групи дітей.

Контрольні завдання були розроблені аналогічно до завдань констатувального експерименту, але із застосуванням іншого мовленнєвого матеріалу. Результати проведеної експериментальної роботи з формування образного мовлення у старших дошкільників із ЗНМ показали, що в умовах цілеспрямованого систематичного і послідовного навчання діти цієї категорії здатні істотно підвищити рівень розвитку досліджуваної якості. Наприкінці навчального року дошкільники, що навчалися за експериментальною методикою, показали достатньо високі результати. Дошкільники із ЗНМ контрольної групи виявили нижчий рівень (у порівнянні із дошкільниками експериментальної групи) сформованості образного мовлення. Ця група дітей є досить неоднорідною за своїм проявом з різною динамікою розвитку мовлення (табл. 2).

Таблиця 2. Кількісні показники рівнів розвитку образного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня експериментальної та контрольної групи

Категорія дітей	Рівень та кількісні показники
	Високий, %	Достатній, %	Середній, %	Низький, %
ЕГ (57 дітей)	5,26	24,56	68,42	1,76
КГ (48 дітей)	---	12,5	70,83	16,67

Якісний аналіз виконання завдань показав, що діти ЕГ виявили здатність: порівнювати предмети, їх дії та ознаки, диференціювати пряме і переносне значення слів, розуміти і пояснювати значення образних мовних засобів, виявляти прихований зміст образних виразів, складати словосполучення, речення, невеликі тексти з використанням засобів вторинної образної номінації. У мовленнєвій діяльності діти ЕГ виявили тенденцію до самостійного виразного інтонування, тобто до свідомого відбору голосових засобів для виділення в мовленнєвому потоці образних засобів. Це є об'єктивним доказом того, що у старших дошкільників утворилися зв'язки, які правильно відображають взаємодію значень слів.

Діти ЕГ стали продуктивніше використовувати допомогу, що вказує на розширення «зони найближчого розвитку». Якісний аналіз помилок в експериментальній групі вказує на їх менш грубий характер, що свідчить про позитивну динаміку не лише в розвитку образного мовлення, але і мовлення та мислення взагалі. Підвищення рівня засвоєння образних мовних засобів указує на те, що в мовленнєво-мисленнєвій діяльності дітей відбулося формування когнітивних механізмів, які забезпечують взаємодію концептів: можливість модифікації вихідного концепту (розвиток або розширення його смислу); можливість взаємних трансформацій між ними.

На етапі контрольного дослідження значно скоротилася кількість такого типу помилок, як відсутність відповіді. Це свідчить про подолання труднощів у виконанні завдань дітьми ЕГ. Під час контрольного обстеження діти ЕГ більш охоче йшли на контакт з експериментатором. Слід зазначити більшу зацікавленість їх під час виконання завдань. Діти уважніше прислухалися до експериментатора, намагалися розмірковувати. Можна сказати, що вони стали впевненішими у власних мовленнєвих і інтелектуальних здібностях.

Таким чином, аналіз результатів формувального етапу дослідження дав змогу виявити динаміку рівнів сформованості образного мовлення та зробити висновок про ефективність запропонованої корекційно-розвивальної методики, як такої, що може бути доцільно використано в організації навчально-виховного процесу в дошкільних закладах для дітей з вадами мовлення. З метою виявлення статистичної значущості та достовірності показників сформованості образного мовлення в дітей із ЗНМ ми порівняли результати виконання завдань формувального етапу дослідження ЕГ і КГ. Згідно з результатами перевірки статистичної значущості виявлено відсутність істотних зрушень у рівнях сформованості образного мовлення в дітей КГ на початку та після проведення формувального етапу дослідження. Таким чином, без упровадження спеціальної системи заходів із формування образного мовлення розвиток цього процесу відбувається лише незначною мірою та зі значними недоліками.

Для порівняння результатів виконання завдань дітьми експериментальної і контрольної групи між собою після проведення корекційно-формувальної роботи використано критерій ц* Фішера (кутове перетворення Фішера), який засвідчив, що середній рівень розвитку образного мовлення в дітей експериментальної групи є вищим, ніж у дітей із ЗНМ контрольної групи. Отже, результати формувального експерименту свідчать про те, що за умов спеціально організованої, цілеспрямованої, послідовної та систематичної корекційно-формувальної роботи за представленою методикою у дітей із ЗНМ підвищується рівень розвитку образного мовлення.

Висновки

Вивчення науково-теоретичних засад формування образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ та узагальнення результатів проведеного експериментального дослідження дали змогу сформулювати такі висновки:

Аналіз спеціальної науково-методичної літератури та сучасних підходів до навчання і виховання дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ дає змогу стверджувати, що проблема формування образного мовлення в зазначеної категорії дітей є досить актуальною і повинна вирішуватися як загальнорозвивальне і корекційне завдання, що сприяє розвитку мовлення дітей із ЗНМ. Вивчення дошкільної практики формування образного мовлення дало можливість виявити недостатню розробленість методичної системи та майже повну відсутність практичних посібників, призначених для безпосереднього застосування на логопедичних заняттях у дошкільних навчальних закладах для дітей з вадами мовлення.

У дослідженні уточнено поняття «образне мовлення» та «лексичні засоби образності», що включають синоніми, антоніми, багатозначні слова, тропи, емоційно-оцінну лексику, фразеологізми, образні порівняння; розкрито процес трансформації концептуального значення слова в конотативне; з'ясовано механізми, які лежать в основі розуміння і вживання образних засобів мови (метафоризації, інференції, генералізації, смислових замін, мовного контролю).

Розроблено методику дослідження стану сформованості образного мовлення в дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ. На основі матеріалів констатувального етапу дослідження було визначено особливості сприймання й використання синонімів, антонімів, багатозначних слів та інших засобів образності (тропів, емоційно-оцінної лексики, фразеологізмів, образних порівнянь). Аналіз даних констатувального етапу експерименту показав, що дошкільники із ЗНМ третього рівня знаходяться на нижчій сходинці розвитку образного мовлення, ніж однолітки з нормально розвинутим мовленням. У дітей із ЗНМ виявилися певні особливості їхнього мовленнєвого розвитку: виражені відхилення у формуванні передусім семантичної ланки лінгвістичного компонента мовленнєвої діяльності: узагальненого і абстрактно-узагальненого лексичного значення слова, різних типів лексичного значення, семантичної структури речення, змішування, несформованість семантичних полів, особливо їх периферії, стереотипність семантичних уявлень, збіднілий словниковий запас, зокрема словник антонімів і синонімів, труднощі розуміння слів за межами знайомих ситуацій; низький обсяг слухомовленнєвої пам'яті та швидке угасання слухових слідів; недостатній обсяг знань про навколишнє середовище; невпевненість у правильності власних відповідей в результаті усвідомлення власного мовленнєвого дефекту. Як наслідок, діти не усвідомлюють цілісність фразеологічного звороту через обмеженість семантичного простору їхньої мови, яке перешкоджає розумінню виразів із прихованим смислом.