Організаційно-методичні умови діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 37.013.42 (043.3)

13.00.05 - соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Організаційно-методичні умови діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини

Гуріч Володимир Олексійович

Луганськ - 2011

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано у Запорізькому національному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Міщик Людмила Іванівна, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, завідувач кафедри загальної та соціальної педагогіки;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Поліщук Віра Аркадіївна, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри соціальної роботи;

кандидат педагогічних наук, професор Архипова Світлана Петрівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри соціальної роботи.

Захист відбудеться 17 березня 2011 року о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 17 лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л. Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На даний час в Україні проблема реалізації прав дитини зумовлюється економічними та соціальними протиріччями, що негативно впливають на розв'язання завдань організації захисту дітей. Одним з найважливіших напрямків діяльності соціально орієнтованої держави є сприяння розвитку молодого покоління, задоволення його потреб та виконання обов'язків, передбачених, зокрема, Конвенцією ООН про права дитини. Втілення в життя вимог міжнародних нормативних документів потребує від держави невідкладних дій, спрямованих на пріоритетне ефективне вирішення проблем дитинства.

Правовою базою, що регламентує норми взаємовідносин дітей, осіб, які є за них відповідальними, та соціумом, є комплекс міжнародних документів, визнаних Україною, і внутрішніх законодавчих актів, що спрямовані, зокрема, на забезпечення медичних, соціально-економічних, освітньо-культурних та політичних прав дитини. Як правило, комплексність проблем у даній сфері вимагає адекватного підходу до їх розв'язання у ході реалізації соціально-правової складової діяльності соціального педагога, зокрема, охоронно-захисної функції. Проблема стану захисту прав дітей, за оцінками фахівців, полягає в тому, що вимоги законодавства та відповідні процедури і методики знають лише ті фахівці, хто безпосередньо захищає ці права. Значна частина соціальних педагогів відчуває брак спеціальних знань, технологій роботи, практичних навичок співпраці з метою забезпечення прав неповнолітніх.

У дисертаційних дослідженнях з проблем права обґрунтовано теоретичні засади, розкрито методичні положення та практичні заходи щодо вдосконалення діяльності державних органів та визначено напрями полі-тики держави у галузі забезпечення захисту прав дитини (І. Цибуліна), досліджено теоретичні та практичні аспекти змісту міжнародних стандартів прав дитини та ступеня виконання Україною зобов'язань згідно з конвенцією про права дитини (О. Вінгловська). Окремі теоретико-правові аспекти правого статусу дитини розкриті у працях З. Ромовської, В. Рясенцева, С. Саблука, В. Тарасенко, С. Червоного, Я. Шевченко.

У роботах соціальних педагогів В. Бочарової, Л. Волинець, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Коваль, І. Козубовської, Г. Лактіонової, Л. Міщик, А. Мудрика, В. Оржеховської та ін. глибоко досліджено різноманітні аспекти проблематики соціалізації дітей, які потрапили у складні життєві обставини, висвітлено теоретичні концепції соціально-педагогічної робо-ти з дітьми та молоддю (І. Звєрєва, А. Капська, Л. Міщик, А. Рижанова, Л. Штефан), особливості соціалізації дітей та молоді в сучасних умовах (Г. Лактіонова), технології соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів (Р. Вайнола, Н. Заверико, С. Харченко), з дітьми в соціальних інституціях громади (О. Безпалько), з сім'єю (Т. Алєксєєнко, Л. Волинець, І. Трубавіна), організаційно-методичні основи діяльності центрів соціальних служб для cім'ї, дітей та молоді (С. Толстоухова).

У дисертаційних дослідженнях визначено педагогічні умови опти-мального забезпечення та реалізації прав старшокласників (Н. Агаркова), комплекс соціально-педагогічних умов захисту дитинства у загально-освітній школі (О. Караман), соціально-педагогічні засади формування усвідомленого ставлення батьків до прав дитини (Н. Шевченко).

Проблема теоретичної та практичної підготовки соціальних педагогів до реалізації професійних завдань отримала розробку в працях С. Архипової, О. Безпалько, М. Галагузової, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченка та ін). Питання практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів актуалізовано у дисертаціях З. Фалинської (модель неперервної практичної підготовки соціальних педагогів), В. Багрій (формування професійних умінь майбутніх соціальних педагогів у процесі педагогічної практики), фахової підготовки соціальних працівників до професійної соціально-правової діяльності (І. Ковчина), особливостей підготовки до виконання певних професійних функцій (Г. Локарєва, Д. Пащенко, А. Первушина).

Аналіз юридичної та соціально-педагогічної літератури свідчить про актуальність дослідження соціально-педагогічних умов і механізмів соціально-правового захисту дітей. Проте наукове обґрунтування органі-заційно-методичних умов роботи соціального педагога у цій сфері не може бути визнаним достатнім, хоча професійні знання і вміння (зокрема, технології реалізації прав дитини) можуть допомогти у вирішенні питань розвитку сім'ї і дитини, допомогти розв'язати проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, визначити не тільки моральні, але й обґрунтовані правом критерії суспільної поведінки в усіх сферах життєдіяльності.

Актуальність і наукова значимість роботи зумовлена спрямованістю її результатів на вирішення низки протиріч між: необхідністю соціально-педагогічного захисту дитини та відсутністю належної системи умов для його здійснення; потенційними можливостями всіх суб'єктів держави і суспільства забезпечувати соціально-педагогічний захист дитинства та відсутністю науково обґрунтованих механізмів його здійснення; між необхідністю підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації соціально-педагогічних кадрів та недосконалістю навчальних планів і програм спеціалізації тощо.

Актуальність проблеми, недостатність її теоретичної, методичної і практичної розробленості зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Організаційно-методичні умови діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Запорізького національного університету як складова колективної теми кафедри проблем керування та соціальної педагогіки „Концепту-альні основи методичного забезпечення особистісно орієнтованої підготовки соціальних педагогів в умовах університету” (державний реєстраційний номер 7/00100U001732). Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 18.06.2002 р.).

Об'єкт дослідження - професійна діяльність соціального педагога із соціально-правового захисту дитини.

Предмет дослідження - організаційно-методичні умови організації діяльності соціальних педагогів щодо забезпечення прав дитини.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-методичні умови практичної діяльності соціального педагога щодо забезпечення прав дитини.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що діяльність соціального педагога із забезпечення прав дитини - соціально-правового захисту, правової адаптації та інтеграції дитини в суспільство - набуде ефективності у разі дотримання таких організаційно-методичних умов: взаємодії соціальних інститутів щодо забезпечення прав неповнолітніх, включеності соціального педагога до їх скоординованої співпраці; здійснення теоретичної та практичної підготовки соціальних педагогів до соціально-правового захисту дітей на підставі визначених змісту, методів і організаційних форм професійної діяльності соціального педагога із забезпечення прав дітей; цілеспрямованого застосування корекційних, профілактичних та реабілітаційних форм і методів соціально-педагогічної роботи із забезпечення прав дитини, обраних з урахуванням галузі їх реалізації; організації діяльності соціального педагога або фахівця, який виконує охоронно-захисну функцію щодо неповнолітніх, на основі спеціальної соціально-педагогічної технології забезпечення прав дитини за участі батьків та працівників відповідних соціальних інститутів.

Предмет дослідження, його мета й гіпотеза зумовили вирішення таких завдань:

Визначити історичні передумови організації соціально-педагогічної діяльності з метою забезпечення прав дитини на основі міжнародної та національної нормативно-правової бази.

Розкрити сутність поняття „забезпечення прав дитини”, зміст практичної діяльності соціального педагога із охорони прав неповнолітніх з урахуванням психолого-педагогічних особливостей сприйняття дитиною правових норм як регулятивів поведінки.

Дослідити напрямки реалізації соціальними педагогами завдань забезпечення прав дитини в Україні згідно положень Конвенції ООН про права дитини. право дитина педагог соціальний

Визначити і теоретично обґрунтувати організаційно-методичні умови реалізації функцій соціального педагога із забезпечення прав дитини.

Експериментально перевірити ефективність організаційно-методичних умов діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини.

Методологічною основою дослідження є філософські, психологічні, педагогічні положення про єдність діяльності та свідомості, про активність особистості як суб'єкта діяльності в процесі соціалізації; сучасні концепції гуманістичної освіти, взаємовпливу загальнолюдської моралі і моралі права; теорії системного, особистісно орієнтованого, діяльнісного підходів у розкритті процесів соціалізації та захисту особистості, ролі соціальних інститутів у цих процесах.

Теоретичну основу дослідження становлять ідеї, концепції, положення та висновки, що стосуються: проблеми визначення змісту цінностей та соціальних ідеалів, соціокультурної детермінації розвитку особистості, діяльнісного буття людини, аналізу основних сфер соціума, осмислення змісту концепції гуманізму (С. Батенін, Г. Батіщев, І. Кон, О. Крутова, М. Каган, Л. Коган, В. Орлов, В. Сержантов); методології соціальної педагогіки як науки (М. Галагузова, Г. Филонов Л. Коваль, І. Звєрєва, Л. Міщик, А. Мудрик, А. Рижанова); напрямів і технологій соціально-психологічної роботи з дітьми та молоддю (Б. Ананьєв, Л. Виготський, С. Рубінштейн, Б. Ломов, К. Платонов, В. Мерлін, В. Мясищев, Ю. Забродін, А. Петровський, А. Реан, Є. Рогов); розвитку проблеми соціально-педагогічного захисту дитини в Україні, вітчизняних та зарубіжних концепцій сприйняття дитиною власних прав та правового виховання, захисту дитинства як соціально-педагогічної категорії, існуючої системи захисту прав дитини на державному, регіональному та місцевому рівнях (І. Звєрєва, Г. Лактіонова, Л. Міщик, А. Капська, Л. Коваль, І. Ковчина, А. Мудрик, В. Оржеховська, Л. Волинець, А. Зінченко, С. Толстоухова, Ю. Гапон, І. Смолюк); концепції та технології реалізації охоронно-захисної функції роботи соціального педагога на державному, регіональному та місцевому рівнях (О. Безпалько, В. Бочарова, Л. Волинець, О. Грива, І. Звєрєва, А. Капська, О. Караман, Л. Коваль, Г. Лактіонова, Л. Міщик, Н. Малярова, В. Оржеховська, С. Харченко, Т. Василькова, Ю. Василькова, О. Холостова); правового виховання як засобу формування правової культури (С. Алексєєв, Р. Габдреєв, В. Головченко, Г. Дави-дов, К. Ігошев, О. Коваленко, В. Котюк, М. Кейзеров, В. Лазарєв, В. Костюк, В. Оксамитний, О. Татарінцева, Р. Сафаров); соціально-педагогічних технологій у професійній діяльності соціального педагога (М. Барахтян, Р. Вайнола, М. Галагузова, Н. Заверико, І. Звєрєва, А. Капська, О. Кара-ман, І. Ковчина, С. Козлова, І. Козубовська, Р. Короткова, О. Матюшкін, Л. Міщик, О. Нікітін, Р. Овчарова, Л. Олефиренко, О. Столяренко, С. Толстоухова); положень міжнародних та державних документів, що визначають шляхи і засоби забезпечення прав дитини в Україні.

Для реалізації поставлених завдань та перевірки гіпотези застосовувався комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз філософських, психологічних, правових та соціально-педагогічних джерел з метою розкриття та уточнення сутності понять „забезпечення прав дитини”, „соціально-правовий захист”, „соціально-правове середовище дитини”, „правова інтеграція дитини”, вивчення і узагальнення соціально-педагогічних умов організації захисту прав дитини на державному, регіональному та місцевому рівнях; абстрагування та конкретизація для визначення організаційно-методичних умов захисту дитини у різних галузях її життєдіяльності; ідеалізація для створення системи організаційно-методичних умов забезпечення дитячих прав в Україні, моделювання та проектування для розробки соціально-педагогічної технології соціально-правого захисту; емпіричні: спостереження, бесіда, інтерв'ювання, анкетування, вивчення документації для уточнення змісту і форм, критеріїв ефективності професійної діяльності; соціально-педагогічний експеримент з метою перевірки організаційно-методичних умов забезпечення прав дитини, оцінка (експертна й самооцінка) для моніторингу процесу і результатів експериментальної діяльності); статистичні методи для обробки та інтерпретації результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проходила у Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (м. Херсон), загальноосвітніх закладах м. Херсона, вечірній середній школи № 12 (м. Херсон), Державному комплексі соціальної реабілітації дітей-інвалідів (м. Миколаїв), Херсонському державному університеті. На різних етапах експериментальної роботи брали участь 228 осіб, з них 91 соціальний педагог, 23 соціальних працівника, 25 співробітників ЦССДМ, 21 державний службовець, 21 співробітник служб у справах неповнолітніх, 37 представників громадських організацій.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що: уперше визначено і обґрунтовано сутність і зміст діяльності соціального педагога щодо забезпечення прав дитини, організаційно-методичні умови діяльності соціального педагога із забезпечення прав неповнолітніх, який реалізується на державному, галузевому та індивідуальному рівнях; визначене поняття „забезпечення прав дитини”, „соціально-правове середовище дитини”; отримали подальший розвиток наукові уявлення про соціально-педагогічні аспекти захисту дитинства, соціально-педагогічні технології у професійній діяльності соціального педагога; удосконалено зміст охоронно-захисної функції соціального педагога з урахуванням нової міжнародної та державної законодавчо-нормативної бази; форми та методи діяльності соціального педагога із забезпечення прав дитини.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблено програму підготовки та перепідготовки соціальних педагогів для реалізації соціально-педагогічних завдань щодо забезпечення прав дитини, технологію діяльності соціального педагога у випадку порушень прав дитини, навчально-методичне забезпечення спецкурсів „Актуальні проблеми соціально-правового захисту дитинства”, „Основи соціально-правового захисту дитинства”, „Основи адвокатування прав дитини” для підготовки та перепідготовки соціальних педагогів.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі діяльності соціальних педагогів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, освітніх закладів, притулків та інших соціальних установ, у процесі підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації соціальних педагогів, соціальних працівників, у самоосвітній діяльності тих, хто працює з дітьми та сім'ями.

Результати впроваджено у процесі перепідготовки соціальних педагогів і соціальних працівників на базі Державного комплексу соціальної реабілітації дітей-інвалідів м.Миколаїв (довідка про впровадження № 126 від 29.04.2009 р.), у навчально-виховному процесі Херсонського державного університету (довідки про впровадження № 03-08/774 від 22.04.2002, 07-12/606 від 24.04.2009, № 02-21/312-10/07 від 01.06.2010 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалась на науково-практичних конференціях різного рівня - Міжнародних: „Соціальна ро-бота: теорія, досвід, перспективи” (Ужгород, 1999), „Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні і за рубежем” (Ужгород, 2003), „Формування ціннісних орієнтацій молодших школярів у європейському контексті” (Херсон, 2004), Всеукраїнських: „Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000), „Проблеми соціалізації молодших школярів” (Херсон, 2003). Результати дисертаційної роботи обговорювалися засіданнях кафедри проблем управління та соціальної педагогіки Запорізького національного університету, засіданнях кафедр соціальної і правової педагогіки економіко-правового факультету, кафедри соціальної роботи та соціальної педагогіки Інституту психології, історії та соціології Херсонського державного університету, використано у в серії авторських радіопередач до Дня захисту дитини на обласному ТОВ „Радіо Авто” 105.6ФМ (м. Херсон).

Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлено у 12 одноосібних публікаціях, з них 5 статей у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (348 найменувань, у тому числі 32 іноземними мовами), 13 додатків на 32 сторінках. Робота містить 6 таблиць, 10 малюнків. Загальний обсяг дисертації становить 277 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовані гіпотеза і завдання; розкрито теоретико-методологічні основи, методи дослідження; визначено наукову новизну, практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію й упровадження результатів дисертації.

У першому розділі - „Теоретичні засади діяльності соціального педагога із захисту прав дитини” - проаналізовано сутність соціально-педагогічної діяльності щодо охорони прав дитини з погляду сучасної практики їх реалізації; розглянуто особливості соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на забезпечення прав дитини в Україні; визначено психолого-педагогічні особливості сприйняття дитиною власних прав як регулятивів поведінки в контексті правого середовища.

Аналіз ґенези становлення системи соціально-правового захисту дитини в Україні в історичному ракурсі дозволив зробити висновок про закріплення нормативно-правовими актами правил, норм, стандартів і вимог щодо організації життєдіяльності дитини в Україні, існування певних механізмів їх реалізації. Це дає підстави говорити про наявність умов для створення структурованої системи соціально-педагогічного захисту дитинства і становить підґрунтя сучасного бачення змісту фахової діяльності соціальних педагогів з метою забезпечення прав дітей.

На основі міжнародної та української законодавчих баз визначено зміст та принципи соціально-правового захисту, роль держави і місце соціальних педагогів у даному процесі, класифіковано права дитини. У нашому досліджені уточнено визначення дитини як особи віком до 18 років, яка з моменту народження має всі права та свободи людини і громадянина своєї країни, а також особливі права, що належать дитині відповідно до її статусу і затверджені в Конвенції ООН про права дитини.

Поняття „забезпечення прав” ширше за своїм змістом, ніж поняття „захист прав” і визначається як діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і громадян із створення сприятливих умов (гарантій) для правомірної та неухильної реалізації й захисту прав громадян. На підставі аналізу соціально-педагогічної літера-тури (О. Безпалько, В. Бочарова, Л. Волинець, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Коваль, Г. Лактіонова, Л. Міщик, А. Мудрик, В. Оржеховська, С. Толстоухова, І. Трубавіна та ін.) визначено, що охорона прав дитини є комплексною діяльністю, спрямованою на адекватний її природним задаткам розвиток і реалізацію природних здібностей, на правову адаптацію мікросоціуму до потреб дитини і захист її життєво важливих інтересів. Тож, під поняттям „забезпечення прав дитини” нами пропонується розуміти комплекс взаємопов'язаних правових, економічних, соціально-педагогічних, психологічних, медичних та інших держав-них і суспільних заходів щодо забезпечення прав і свобод неповнолітніх для поліпшення якості їх життєдіяльності та задоволення соціально важливих інтересів та потреб. У соціальній педагогіці такий термін можна застосовувати у широкому значенні - загальна мета соціально-педагогічної діяльності; у вузькому - напрям такої діяльності.

Сутність забезпечення прав дитини полягає у підтримці і допомозі з метою задоволення потреб й інтересів неповнолітніх за допомогою організаційних, правових, економічних, психологічних, соціально-педагогічних та інших засобів, форм і методів. Реалізація цих завдань передбачає формування особливого соціально-правового мислення у тих суб'єктів соціуму, які беруть участь у роботі з дітьми, оволодіння ними технологіями соціально-правового захисту, що сприяють розвитку соціальних ініціатив неповнолітніх, повноцінному використанню потенціалу сім'ї та інших соціальних інститутів для забезпечення дотримання прав дітей, організації підвищення якості їх життя.

Складовими елементами забезпечення прав дитини на державному регіональному та місцевому рівнях є система нормативних актів, механізмів їх дотримання, скоординована система державних і недержавних суб'єктів реалізації прав дітей, наявність спеціально підготованих кадрів, які здійснюють власне соціально-правовий захист, правову адаптацію та інтеграцію дитини в суспільство. Також серед завдань визначається і допомога відповідальним за дітей особам у реалізації прав дитини у соціумі.

Під соціально-правовим захистом неповнолітніх пропонуємо розу-міти комплексну взаємодію державних та недержавних установ, інституцій, організацій щодо законодавчого закріплення і соціальної реалізації прав дітей на основі стандартів Конвенції ООН про права дитини. Завданнями цієї діяльності є юридична допомога і консультування, соціально-педагогічна та інформаційно-правова допомога, контроль за діяльністю суб'єктів реалізації прав дитини тощо.

Дослідження проблеми соціально-педагогічного захисту дитини в Україні, аналіз вітчизняних та зарубіжних концепцій сприйняття дитиною власних прав та правового виховання, наявної системи захисту прав дитини доводять, що у процесі усунення суспільних протиріч у галузі дитинства підсилюється роль соціальної педагогіки, що здатна вирішувати питання правового інтегрування дитини - складного соціально-педагогічного процесу із створення правового середовища дитини, організації та захисту належного її життя в ньому і навчанню самостійному функціонуванню у власному правовому середовищі і середовищі суспільства взагалі. Діяльнісними компонентами цього процесу є організація соціально-правового середовища дитини; захист належного життя дитини у вищезазначеному середовищі; навчання функціонуванню в соціально-правовому середовищі. Правовий захист дитинства у соціально-педагогічній діяльності є системою державно-правових гарантій забезпечення дитині охорони її прав, що включає в себе комплекс юридичних норм і організаційних заходів регуляційного та захисного характеру. Забезпечуючи захист дитини, соціальний педагог надає такі соціальні послуги, як соціальне обслуговування, супровід, профілактика, реабілітація, інспектування тощо.

Враховуючи вищенаведене, визначено сутність соціально-педагогічної діяльності із забезпечення прав дитини як один з різновидів діяльності професійно підготовленого фахівця, що спрямований на надання правової допомоги дитині в процесі її соціалізації і самореалізації у суспільстві. Така діяльність має комплексний характер і може носити як адресний характер, спрямований на вирішення індивідуальних проблем, що виникають у процесі інтеграції дитини в суспільство, так і узагальнений, спрямований на суспільну профілактику порушення прав дитини. З огляду на практику можна передбачити, що реалізація різних її напрямків у роботі соціального педагога буде ефективною за умов наявності організаційної і методичної основи захисту дитини, професійної підготовки до цього.

Реалізація захисної функції в професійній діяльності соціального педагога залежить від розуміння психолого-педагогічних особливостей сприйняття дітьми правових норм як регулятивів поведінки в контексті відповідного правого середовища в соціумі, розвитку розуміння своїх прав, свобод та обов'язків як невід'ємної частини людського життя, як цінності, що є визначальною для самоактуалізації дитини. В залежності від віку, умов виховання, актуальних потреб і конфліктів, з якими зіштовхуються неповнолітні, можна вибудовувати певну ієрархію прав і свобод, забезпечення яких носитимуть життєво важливий характер. Для спеціально організованого педагогічного середовища виховання і навчання дитини, що засновано на засадах поступового навчання власним правам і розумінні прав людини як основі взаємин у суспільстві, соціальний педагог повинен враховувати природовідповідність форм і методів розвитку дитини і будувати свою фахову охоронно-захисну діяльність, ґрунтуючись на цих засадах.

У другому розділі „Експериментальна перевірка ефективності організаційно-методичних умов діяльності соціального педагога із забезпечення прав дитини” визначено організаційно-методичні умови, форми і методи професійної діяльності соціального педагога із забезпечення прав дитини; запропоновано технологію соціально-правового за-хисту, зміст теоретичної підготовки, критерії ефективності відповідної діяльності соціального педагога; проаналізовано результати експериментальної роботи.

Виходячи із сутності поняття „соціально-педагогічна діяльність із забезпечення прав дитини”, нами визначено, що її зміст включає технологію соціального діагнозу, забезпечення різних видів соціального патронажу й обслуговування, здійснення форм і методів роботи з питань охорони прав дітей, запобігання їх порушень, підвищення рівня право-свідомості та правове виховання неповнолітніх, просвітницько-інформаційну роботу серед батьків, населення, соціальне прогнозування загалом та у кожній конкретній ситуації дитини. Така діяльність може ефективно здійснюватися з урахуванням такого ряду взаємопов'язаних організаційно-методичних умов: взаємодії соціальних інститутів щодо забезпечення прав неповнолітніх, включеності соціального педагога до їх скоординованої співпраці; здійснення теоретичної та практичної підготовки соціальних педагогів до соціально-правового захисту дітей на підставі визначених змісту, методів і організаційних форм професійної діяльності соціального педагога із забезпечення прав дітей; цілеспрямованого застосування корекційних, профілактичних та реабілітаційних форм і методів соціально-педагогічної роботи із забезпечення прав дитини, обраних з урахуванням галузі їх реалізації; організації діяльності соціального педагога або фахівця, який виконує охоронно-захисну функцію щодо неповнолітніх, на основі спеціальної соціально-педагогічної технології забезпечення прав дитини за участі батьків та працівників відповідних соціальних інститутів.

Об'єктом діяльності є взаємодія учасників соціального оточення дитини з метою реалізації та захисту її прав. Суб'єктом виступають соціальний педагог, сім'я, колектив освітнього закладу, фахівці тих галузей, що пов'язані із завданнями соціалізації дитини. Предметом є способи організації, координації та управління взаємодією суб'єктів дитячого середовища з метою забезпечення прав дитини. Сфери роботи соціального педагога щодо реалізації прав дитини можуть бути визначені як: охорона здоров'я, освіта, соціальний контроль, правоохорона, послуги у структурі соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді, позашкільних закладах, недержавних організаціях та об'єднаннях.

Організаційна структура взаємодії суб'єктів забезпечення прав дитини у межах територіальної громади може бути розділена на дві складові: шкільну та позашкільну. Суб'єктами першої є шкільна рада, адміністрація освітнього закладу, опікунська рада, педагогічна рада, батьківський комітет, шкільні соціальний педагог і психолог. Зовнішніми суб'єктами виступають органи законодавчої і виконавчої влади, структурні установи системи державного управління з освіти, охорони здоров'я, служби у справах неповнолітніх, соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді, соціального захисту населення, соціального контролю, органів внутрішніх справ, установ позашкільного виховання, недержавних організацій. Робота соціального педагога полягає в організації діяльності з правової адаптації дитини, координації зусиль щодо створення педагогічно-правового оточення, допомозі у налагодженні взаємозв'язку дитини, батьків та осіб, що їх заміняють, з медичними, освітніми, правовими, культурними закладами, благодійницькими організаціями з метою забезпечення інтересів неповнолітніх. Але виникнення критичних ситуацій вимагає створення специфічної технології діяльності соціального педагога - спеціаліста із захисту прав дитини.

Технологія соціально-педагогічної діяльності із забезпечення прав дитини розуміється як структурована система форм та методів професійної діяльності соціального педагога та інших фахівців, спрямованих на послаблення, усунення, попередження для дітей негативних наслідків процесів, що відбуваються в суспільстві, а також на створення умов для реалізації інтересів, життєво важливих потреб. Така технологія ґрунтується на положеннях державної соціальної політики, стандартів та нормативів її реалізації; законодавчій базі і механізмах реалізації прав дітей; наявності компетентних органів, визначених їх функцій та координації роботи.

Визначено структурні компоненти діяльності соціальних педагогів із соціально-правого захисту дитинства: ціннісно-мотиваційний (правові цінності, установки та переконання фахівця, що мотивують його до професійної діяльності); теоретико-методичний (знання форм і методів забезпечення прав дитини, ступінь володіння методиками на різних етапах спеціальної технології соціально-педагогічної діяльності, структури відповідальних соціальних інституцій і способів їх взаємодії з метою реалізації прав дитини); технологічно-діяльнісний (володіння технологією соціально-педагогічної діяльності із забезпечення прав дитини, вміння будувати співпрацю та координувати зусилля відповідних установ, служб і організацій), які покладено в основу визначення критеріїв ефективності діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини.

Констатувальний етап експериментального дослідження засвідчив, недостатній рівень включеності соціального педагога у взаємодію суб'єктів забезпечення прав дитини, спеціальних знань, умінь і навичок для реалізації завдань забезпечення прав дитини, необхідність спеціалізації соціальних педагогів і фахівців соціальних служб. Дослідження у групі загальною кількістю 121 особа, що складалась із співробітників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних педагогів шкіл, державних службовців, працівників служб у справах неповнолітніх МВС, громадських організацій показало, що фахівці, які не мають систематизованих знань й умінь щодо забезпечення прав дитини, не завжди можуть достатньо кваліфіковано визначити випадок і сутність порушення і впевнено побудувати професійну діяльність щодо відновлення статусу дитини. Результати констатувального етапу засвідчили, що переважна більшість фахівців очікують конкретних схем роботи соціального педагога у випадку порушення прав дитини, не враховуючи того, що такі технології мають бути гнучкими та відкритими; незважаючи на професійні теоретичні знання, соціальні педагоги не ознайомлені достатньо із законодавством України щодо захисту прав дитинства; недостатньо використовуються неюридичні технології забезпечення прав неповнолітніх.

У ході експериментальної роботи взаємодія суб'єктів забезпечення прав дитини, ступінь включеності соціального педагога до співпраці соціальних інститутів забезпечувалася за рахунок координації зусиль різних установ та організацій згідно структурно-функціональної системи профілактики правопорушень в освітньому закладі. Вона складається із внутрішньо- та зовнішньошкільної взаємодії суб'єктів забезпечення прав дітей. На базі шкіл м. Херсона та обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді реалізовано форми та методи співпраці соціальних педагогів з різними установами та організаціями з метою профілактики порушень прав дитини, корекції та відновлення її соціально-правового статусу.

У процесі підготовки та перепідготовки соціальних педагогів до забезпечення прав дитини було розроблено зміст, визначені методи та організаційні форми, що забезпечують ефективність реалізації поставлених завдань. Так, для соціальних педагогів загальноосвітніх та спеціальних закладів упроваджено спецкурси „Актуальні проблеми соціально-правового захисту дитинства”, „Основи соціально-правового захисту дитинства”, „Основи адвокатування прав дитини”, що сприяло, по-перше, систематизації соціально-педагогічних знань та вмінь фахівців з соціальної педагогіки, соціальної роботи з комплексу правових проблем дитинства, механізмів захисту інтересів дитини, системи правових актів міжнародного та національного рівня, по-друге, ознайомленню з досвідом правозахисної роботи різних суб'єктів соціальної роботи у суспільстві, по-третє, засвоєнню значення прав дитини в юридичному, педагогічному та моральному аспекті, мотивації до професійної діяльності, формуванню відповідної системи цінностей та інтересів, по-четверте, створенню „банку” прецедентів і варіантів вирішення реальних та прогнозованих ситуацій щодо забезпечення прав дитини. Ефективним визнано метод дослідження випадків у розвитку навичок ідентифікації проблем, систематизації та аналізу викладених фактів і розробки альтернатив рішення у галузі забезпечення прав дитини.

Соціальні педагоги, які брали участь в експериментальній роботі, згідно із завданнями дослідження використовували такі форми соціально-педагогічної роботи із забезпечення прав дитини (з урахуванням галузі їх реалізації), як корекційні (патронаж, консультування, листування та ін.), профілактичні (лекції, семінари, бесіди, тренінги з формування навичок виявлення і виправлення правопорушень та ін.) та реабілітаційні (органі-зація супроводу, консультування, тренінги навичок дій щодо захисту прав дітей).

Вибір форм і методів у ході організації діяльності соціального педагога зумовлювався спеціальною соціально-педагогічною технологією забезпечення прав дитини за участі батьків та працівників відповідних соціальних інститутів, що складалася з таких етапів: діагностичний (оцінка правової сторони ситуації, потреб дитини для надання допомоги; формулювання проблеми, складання плану дій щодо нормалізації становища дитини, її сім'ї, оточення); робоча фаза (організація власне діяльності соціального педагога, координація зусиль соціальних інститутів щодо реалізації робочого плану дій на основі чинної нормативної і ресурсної бази); заключний (аналіз проведеної роботи, підведення підсумків, визначення наступних кроків).

Аналіз результатів експериментальної роботи відповідно до визначених структурних компонентів та критеріїв ефективності діяльності соціальних педагогів із соціально-правого захисту дитинства засвідчив, що після підготовки за спеціальною програмою соціальні педагоги краще розуміють суть та зміст прав дитини, структуру професійної діяльності щодо їх реалізації. Це відбивається на їх професіоналізмі, вони більш впевнено та активно надають у випадках порушення прав дитини консультації, звертаються або допомагають оформити звернення до компетентних органів, більш обізнані щодо досвіду правозахисної роботи різних суб'єктів соціальної роботи у суспільстві (Таблиця 1).

Таблиця 1 - Результати експериментальної роботи ( у балах)

Достовірність отриманих результатів доведено за допомогою якісного та кількісного аналізу, зокрема t-критерію Стьюдента. Це доводить, що упровадження організаційно-методичних умов організації діяльності соціальних педагогів щодо забезпечення прав дитини позитивно вплинули на підвищення загального рівня професійної готовності соціальних педагогів до діяльності із соціально-правового забезпечення прав дитини.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне розв'язання проблеми діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці організаційно-методичних умов, що забезпечують підвищення ефективності діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини.

2. Вивчення міжнародної та національної нормативно-правової бази забезпечення прав дитини, ґенези становлення системи соціально-правового захисту дитини в Україні в історичному ракурсі засвідчило, що прийняття Конвенції ООН про права дитини стало логічним завершенням тривалого процесу вироблення норм взаємостосунків держави, суспільства і дитини. Закріплення нормативно-правовими актами правил, норм, стандартів і вимог щодо організації життєдіяльності дитини в Україні, існування механізмів їх реалізації створює підстави для створення структурованої системи соціально-педагогічного захисту дитинства, визначення змісту фахової діяльності соціальних педагогів з метою забезпечення прав дітей. Дослідження сучасних тенденцій та технологій реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, законодавчих актів України дозволили нам констатувати недостатність дослідження системи захисту прав дітей як об'єкта і категорії соціальної педагогіки; визнати недостатньо розробленим зміст навчальних програм з теорії, практики та методики соціально-педагогічної діяльності із захисту прав дитини для підготовки фахівців із роботи з дітьми.

3. На підставі аналізу юридичної, соціально-педагогічної літератури, обґрунтування понять „соціально-правовий захист неповнолітніх”, „правове інтегрування дитини”, „соціально-правове середовище дитини” визначено сутність поняття „забезпечення прав дитини”, зміст практичної діяльності соціального педагога із охорони прав неповнолітніх з урахуванням психолого-педагогічних особливостей сприйняття дитиною правових норм як регулятивів поведінки. Забезпечення прав дитини розглядається як комплекс взаємопов'язаних правових, економічних, соціально-педагогічних, психологічних, медичних та інших державних і суспільних заходів щодо забезпечення прав і свобод неповнолітніх для поліпшення якості їх життєдіяльності та задоволення соціально важливих інтересів та потреб. Складовими елементами забезпечення прав дитини на державному регіональному та місцевому рівнях є система нормативних актів, механізмів їх дотримання, скоординована система державних і недержавних суб'єктів реалізації прав дітей, наявність спеціально підготованих кадрів, які здійснюють власне соціально-правовий захист, правову адаптацію та інтеграцію дитини в суспільство, допомога відповідальним за дітей особам у реалізації прав дитини у соціумі.

4. Соціально-педагогічна діяльність із забезпечення прав дитини розглядається як різновид професійної діяльності соціального педагога, спрямована на надання правової допомоги дитині в процесі її соціалізації і самореалізації у суспільстві, зміст якої включає технологію соціального діагнозу, забезпечення різних видів соціального патронажу й обслуговування, здійснення форм і методів роботи з питань охорони прав дітей, запобігання їх порушень, підвищення рівня правосвідомості та правове виховання неповнолітніх, просвітницько-інформаційну роботу серед батьків, населення, соціальне прогнозування загалом та у кожній конкретній ситуації дитини. Значущими визнано комплексний характер, адресність, гнучкість та варіативність відповідної діяльності соціального педагога, спрямованою на конкретну дитину, на рішення її індивідуальних проблем, що виникають у процесі інтеграції дитини в суспільство.

5. Організаційно-методичними умовами реалізації функцій соціального педагога із забезпечення прав дитини визначено такі: взаємодія соціальних інститутів щодо забезпечення прав неповнолітніх, включеності соціального педагога до їх скоординованої співпраці; здійснення теоретичної та практичної підготовки соціальних педагогів до соціально-правового захисту дітей на підставі визначених змісту, методів і організаційних форм професійної діяльності соціального педагога із забезпечення прав дітей; цілеспрямоване застосування корекційних, профілактичних та реабілітаційних форм і методів соціально-педагогічної роботи із забезпечення прав дитини, обраних з урахуванням галузі їх реалізації; організація діяльності соціального педагога або фахівця, який виконує охоронно-захисну функцію щодо неповнолітніх, на основі спеціальної соціально-педагогічної технології забезпечення прав дитини за участі батьків та працівників відповідних соціальних інститутів. Згідно із структурою діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини визначено критерії ефективності зазначеного процесу (ціннісно-мотиваційний, теоретико-методичний, технологічно-діяльнісний) з відповідними показниками.

6. У процесі упровадження організаційно-методичних умов діяльності соціального педагога із забезпечення прав дитини важливою визнана скоординована співпраця соціальних інститутів (загальноосвітня школа, позашкільні заклади, соціальні служби для дітей, сім'ї та молоді, служби у справах неповнолітніх МВС, органи державної влади, місцевого самоврядування, медичні, культурні заклади, громадські об'єднання, благодійницькі організації). Теоретична та практична підготовка соціальних педагогів до соціально-правового захисту дітей відбувалася на базі Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, загальноосвітніх шкіл, у процесі самоосвітньої діяльності. Упроваджено спецкурси „Актуальні проблеми соціально-правового захисту дитинства”, „Основи соціально-правового захисту дитинства”, „Основи адвокатування прав дитини” з відповідним навчально-методичним забезпеченням

Доведено ефективність корекційних, профілактичних та реабілітаційних форм і методів діяльності соціального педагога, соціально-педагогічна технології забезпечення прав дитини за участі батьків та працівників відповідних соціальних інститутів.

7. Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив ефективність розроблених організаційно-методичних умов, суттєве підвищення теоретико-методичних знань соціальних педагогів у галузі захисту прав дитини, технологічних засад їхнього забезпечення, обізнаності щодо досвіду право-захисної роботи різних суб'єктів соціальної роботи у суспільстві, включеності соціального педагога до скоординованої співпраці різних соціальних інститутів тощо.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань досліджуваної проблеми. Подальшої розробки потребують питання організації спеціалізованої практики соціальних педагогів з метою набуття навичок правозахисної роботи у співробітництві з іншими суб'єктами реалізації прав дитини в українському суспільстві, соціально-педагогічних засад створення та функціонування адвокатури із захисту прав дітей, підготовки майбутніх соціальних педагогів та соціальних працівників до забезпечення прав дитини.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гуріч В. О. Правове виховання дитини як основа її моральності і духовності / В. О. Гуріч // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді) : зб. наук. пр. - К. : Пед. думка, 2000. - Кн.1. - С.109 -112.

2. Гуріч В. О. Проблема підготовки спеціалістів з прав дитини в соціальній педагогіці / В. О. Гуріч // Педагогічні науки : зб. наук. статей : - Херсон : ХДПУ, 2001. - Вип. XVII. - С.230 - 236.

3. Гуріч В. О. Сутність соціально-педагогічної діяльності по захисту прав дитини / В. О. Гуріч // Вісн. Запоріз. держ. ун-ту : Педагогічні науки. - 2002. - № 1. - С. 29 - 34.

4. Гуріч В. О. До проблеми підготовки майбутніх соціальних педагогів до діяльності щодо реалізації прав дитини / В. О. Гуріч // Вісн. Запо-різ. нац. ун-ту : Педагогічні науки / Гол. ред. Міщик Л. І. - 2007. - № 2. - С. 66 - 70.

5. Гуріч В. О. Адвокатування дитини як напрям шкільної соціально-педагогічної роботи / В. О. Гуріч // Вісн. Черкас. нац. ун-ту імені Бог-дана Хмельницького : Педагогічні науки. - 2008. - Вип. 122. - С. 54 -58.

6. Гуріч В. О. Соціально-правова клініка як форма організації навчальної практики майбутніх соціальних педагогів / В. О. Гуріч // Наук. зап. Ніжин. держ. пед. ун-ту імені Миколи Гоголя : Серія „Психолого-педагогічні науки”. - Ніжин : Вид-во НДУ ім. М.Гоголя, 2009. - № 6. - Ч. 1. - С. 105 - 107.

7. Гуріч В. А. К проблеме подготовки социальных педагогов - специалистов по защите прав ребенка / В. О. Гуріч // Економіко-правові проблеми становлення в Україні громадянського суспільства : зб. наук.-метод. пр. - Херсон, 2002. - С. 370 - 378.

8. Гуріч В. О. Проблема соціально-педагогічної діяльності щодо захисту гідності дитини / В. О. Гуріч // Проблеми підготовки фахівців на новому етапі розбудови української держави : зб. наук. пр. - Херсон : ХДУ, 2003. - С. 284 - 290.

9. Гуріч В. О. До проблеми змісту правової освіти соціальних педагогів / В. О. Гуріч // Соціальна робота: теорія. Досвід, перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (21 - 22 жовт. 1999 р., м. Ужгород). - Ужгород, 1999. - Ч.1. - С. 181 - 188.

10. Гуріч В. О. Правове виховання студентів - соціальних педагогів у процесі вивчення курсу „Соціально-правовий захист дитинства” / В. О. Гуріч // Актуальні проблеми професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні та за рубежем : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (5 - 6 трав. 2003 р., м. Ужгород). - Ужгород : Мист. лінія, 2003. - С. 103 - 105.

11. Гуріч В. О. Формування ціннісних орієнтацій професійної діяльності майбутніх соціальних педагогів щодо захисту прав дитинства / В. О. Гуріч // Проблеми соціалізації молодших школярів : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (24 - 25 груд. 2003 р.); Формування ціннісних орієнтацій молодших шко-лярів у європейському контексті : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (19 - 20 квіт. 2004 р. ): Наук.-метод. видання. - Херсон : Айлант, 2004. - С.152 - 156.

12. Гуріч В. О. Основи соціально-правового захисту особистості: Метод. рекомендації до організації та проведення самост. роботи студентів / В. О. Гуріч. - Херсон : Айлант, 2007. - 48 с.

Гуріч В. О. Організаційно-методичні умови діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми організаційно-методичних умов діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини.

Визначено історичні передумови організації соціально-педагогічної діяльності з метою забезпечення прав дитини на основі міжнародної та національної нормативно-правової бази. Розкрито сутність поняття „забезпечення прав дитини”, зміст практичної діяльності соціального педагога із охорони прав неповнолітніх з урахуванням психолого-педагогічних особливостей сприйняття дитиною правових норм як регулятивів поведінки.

Обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-методичні умови діяльності соціальних педагогів із забезпечення прав дитини. Розроблено та впроваджено зміст, форми та методи підготовки соціальних педагогів до забезпечення прав дитини, програму та навчально-методичні матеріали спецкурсів „Актуальні проблеми соціально-правового захисту дитинства”, „Основи соціально-правового захисту дитинства”, „Основи адвокатування прав дитини”, соціально-педагогічну технологію забезпечення дитячих прав за участі батьків та працівників відповідних соціальних інститутів;

Ключові слова: права дитини, соціально-правовий захист дитини, забезпечення прав дитини, соціально-педагогічна діяльність із забезпечення прав дитини, організаційно-методичні умови діяльності соціального педагога, соціально-педагогічна технологія забезпечення прав дитини.

Гурич В. А. Организационно-методические условия деятельности социальных педагогов по обеспечению прав ребенка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 - социальная педагогика. - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2011.

Диссертация посвящена исследованию проблемы организационно-методических условий деятельности социальных педагогов по обеспечению прав ребенка.

Определены исторические предпосылки организации социально-педагогической деятельности с целью обеспечения прав ребенка на основе международной и национальной нормативно-правовой базы. Закрепление нормативно-правовыми актами правил, норм, стандартов и требований относительно организации жизнедеятельности ребенка в Украине, существование механизмов их реализации создает основу для создания структурированной системы социально-педагогической защиты детства, определения содержания профессиональной деятельности социальных педагогов с целью обеспечения прав детей

Раскрыта сущность понятия „обеспечение прав ребенка”, содержание практической деятельности социального педагога по защите прав несовершеннолетних с учетом психолого-педагогических особенностей восприятия ребенком правовых норм. Обеспечение прав ребенка рассматривается как комплекс взаимосвязанных правовых, экономических, социально-педагогических, психологических, медицинских и других государственных и общественных мероприятий по обеспечению прав и свобод несовершеннолетних для улучшения качества их жизнедеятельности и удовлетворения социально важных интересов и потребностей