Методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи та музею

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ НАПН УКРАЇНИ

УДК 373.5.016:94(477)

13.00.02 - теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ ШКОЛИ ТА МУЗЕЮ

Михайличенко Сергій Сергійович

Київ - 2011



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук старший науковий співробітник Мороз Петро Володимирович, Інститут педагогіки НАПН України, старший науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Мовчан Ольга Миколаївна, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат педагогічних наук, доцент Фрейман Григорій Ошерович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри філософії права та юридичної логіки.

Захист відбудеться “08” червня 2011 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.03 в Інституті педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки НАПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

Автореферат розісланий “05” травня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Мацейків



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Входження України до загальноєвропейського освітнього простору сприяло розробці та впровадженню нових стандартів освіти, які орієнтовані на поліпшення змісту і якості навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. Підготовка школярів до професійної діяльності, самореалізація особистості нині є ключовими проблемами становлення й розвитку української школи як основи національної системи освіти. Якщо донедавна метою шкільної освіти була підготовка випускника, який опанував знання в межах програми і набув навчальних вмінь і навичок, то сучасні методисти, дидакти, психологи вказують на необхідність формування в учнів ключових, галузевих і предметних компетентностей. Одним з ефективних способів досягнення цієї мети є організація дослідницької діяльності учнів старшої школи як на уроках, так і у позаурочний час.

Потенціал сучасної української освіти може бути суттєво збільшений за рахунок активної і цілеспрямованої дослідницької діяльності учнів. Дослідницька діяльність старшокласників розглядається сьогодні не лише як мета, а й як спосіб гармонійного розвитку особистості, її здатності проявити творчий, дослідницький підхід до конкретної справи. З огляду на це учень знаходить можливості для самовираження, задовольняє свої духовні потреби, створює суспільнозначущі цінності. Саме тому проблема підвищення її ефективності й цілеспрямованого розвитку в учнів дослідницьких умінь, творчих здібностей і здатності до самостійних суджень і оцінок, навичок критичного мислення нині є однією з центральних наукових і практичних проблем. Як доводять фундаментальні праці з вікової психології, найбільш глибокі, творчі, наукові дослідження в школі здатні здійснювати старшокласники.

У сучасних умовах перебудови і реформування української освітньої системи постає питання про нові підходи до організації і змісту навчальної, зокрема дослідницької діяльності учнів. Чільне місце серед них посідає один із перспективних напрямів сучасної шкільної педагогіки - музейна педагогіка, що розв'язує проблеми формування особистості, а саме - залучення старшокласників до дослідницької діяльності засобами музейної експозиції, розвиток їхніх дослідницьких умінь і творчих здібностей, здатності до самостійних суджень і оцінок, навичок критичного мислення. Увага до проблеми методичних засад дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи та музею обумовлена пошуком умов розвитку творчого потенціалу учня в рамках реалізації моделі профільного навчання, а також необхідністю оптимізації навчального навантаження учнів.

Стан розроблення проблеми. Вагомий внесок у розробку теоретичних засад дослідницького методу навчання ще в 20-30-х роках ХХ століття зробили педагоги Г. Ващенко, Б. Всесвятський, Б. Райков, К. Ягодовський та ін.

Проблемі організації дослідницької діяльності учнів присвячено низку наукових праць А. Альбрехт, К. Баханова, С. Васильєвої, В. Гнєдашева, В. Голобородька, М. Довгань, І. Кущенко, Л. Михайлик, П. Мороза, О. Пометун, Я. Рибалко, С. Сєрової, Н. Фоміної, Г. Фреймана, Г. Шумицької та інших дослідників, де проаналізовано організаційно-педагогічні й дидактичні аспекти дослідницької діяльності учнів, закцентовано увагу на її значенні у формуванні творчої особистості.

У російській педагогічній науці питання з проблем організації дослідницької діяльності учнів висвітлені в роботах Н. Алексєєва, В. Андрєєва, Г. Іванова, В. Іванчихіна, І. Ільясова, А. Каменського, А. Леонтовича, О. Обухова, А. Поддьякова, О. Савенкова, В. Слободчикова, З. Смирнової, І. Усачової та ін.

У процесі дослідницької діяльності учнів старшої школи удосконалюються відповідні уміння. Значний вклад у розв'язання проблеми формування і розвитку дослідницьких умінь учнів внесли В. Андрєєв, Л. Вишневська, В. Гнєдашев, Я. Кривенко, Л. Левченко, А. Леонтович, М. Левін, Н. Недодатко, О. Павленко, А. Сологуб, С. Фамеліс та інші науковці. Більшість досліджень з цієї проблеми було здійснено на матеріалах середніх загальноосвітніх шкіл і лише невелика їх кількість (Г. Пустовіт, В. Редіна) була присвячена відповідним процесам у позашкільних закладах освіти. Проте залишаються недостатньо розробленими методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України у позашкільних установах, зокрема у музеях історичного профілю.

Ефективна взаємодія загальноосвітніх закладів і музеїв є запорукою успішної реалізації зазначених процесів посилення творчих засад у навчанні старшокласників.

Проблема розвитку музейно-педагогічної діяльності стала предметом досліджень (Т. Бєлофастова, Г. Брейс, Л. Гайда, Л. Іващенко, О. Караманов, О. Козлова, Ф. Левітас, К. Левикін, М. Лисенко, Р. Маньковська, І. Медведєва, В. Петренко, Т. Пономарьова, С. Пшенична, Б. Райков, А. Родін, В. Снагощенко, Б. Столяров, В. Хербст, М. Юхневич та ін.), присвячених історії і сучасному стану музейної педагогіки в Україні, розробці навчальних музейно-педагогічних програм, музейним формам роботи з учнями.

Історіографічний огляд проблеми дає підстави стверджувати, що дослідницька діяльність старшокласників з історії України у процесі взаємодії школи і музею ще не була предметом окремого дослідження, зокрема не дістали належного теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення проблеми використання музейної експозиції як засобу розвитку дослідницьких умінь учнів старшої школи, системної і злагодженої співпраці загальноосвітніх закладів з музеями історичного профілю у вирішенні дослідницьких завдань у навчанні. У науковій літературі наявне лише фрагментарне висвітлення окремих аспектів зазначеного процесу.

Актуальність означеної проблеми та недостатня розробленість її теоретичних аспектів зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: "Методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи та музею".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено згідно з комплексним тематичним планом досліджень Інституту педагогіки НАПН України за темою "Методичні засади діяльнісного підходу до навчання історії" (реєстраційний номер 0105U000272).

Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки НАПН України (протокол № 10 від 22.11.2007 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 1 від 29.01.2008 р.).

Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи та музею.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження.

1. На основі аналізу психолого-педагогічної і методичної літератури уточнити понятійний апарат дослідження та охарактеризувати взаємодію музейних і шкільних установ в Україні (70-ті рр. ХІХ ст. - початок ХХІ ст.), її сутність та особливості на різних історичних етапах.

2. Визначити сучасні форми, методи і засоби організації дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії України в процесі взаємодії школи і музею. музейний шкільний історія дослідницький

3. Обґрунтувати методичні умови організації взаємодії школи і музейних установ у навчально-виховному процесі профільної школи.

4. Розробити та експериментально перевірити авторську методику організації дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи і музею.

Об'єкт дослідження - процес навчання історії в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження - дослідницька діяльність старшокласників з історії України у процесі взаємодії школи і музею.

Методологічною основою дослідження становлять сучасні психолого-педагогічні теорії розвитку особистості та організації навчально-дослідницької діяльності; філософські положення системного підходу як методологічного способу пізнання особливостей розвитку історико-педагогічних явищ; положення теорії пізнання, зокрема про активну роль особистості у засвоєнні знань, необхідність поєднання чуттєвого й раціонального у пізнавальному процесі; принцип взаємозв'язку навчання і розвитку; концепції психолого-педагогічного забезпечення особистісно-орієнтованого навчання історії в школі; закони та інші нормативно-правові акти, що стосуються системи шкільної освіти, музеїв і музейної справи.

Для досягнення визначеної в дисертації мети і розв'язання поставлених завдань застосовано комплекс загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів:

теоретичні методи: а) історико-педагогічний аналіз і синтез для визначення вихідних положень дослідження - об'єкта, предмета, мети, завдань; б) проблемно-генетичний метод для з'ясування генезису теорії дослідницької діяльності й практики її реалізації в процесі взаємодії школи і музею; в) порівняльно-зіставний для виявлення поглядів різних учених і практиків на досліджувану проблему; г) історико-генетичний і структурно-функціональний аналіз для з'ясування конкретно-історичних форм взаємодії музейних і шкільних установ у розвитку середньої освіти в Україні в досліджуваний період (70-ті рр. ХІХ ст. - початок ХХІ ст.); д) системно-функціональний і системно-структурний методи та метод моделювання для розробки методичних засад організації дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії України в процесі взаємодії школи і музею.

емпіричні: діагностичні (анкетування); соціометричні, прогностичні (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик тощо), за допомогою яких вивчалася сформованість дослідницьких умінь старшокласників з історії України;

педагогічний експеримент використовувався з метою перевірки ефективності розробленої методики дослідницької діяльності учнів старшої школи у музейному середовищі;

методи математичної статистики застосовувалися для опрацювання здобутих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами та процесами.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася у 9-11-х класах середніх загальноосвітніх шкіл м. Києва, м. Сум і Сумської області, м. Мукачевого Закарпатської області. Всього в експериментальній роботі на різних етапах взяли участь 685 учнів і 138 учителів.

Дослідження проводилося у три взаємопов'язані етапи протягом 2007-2010 років.

На першому етапі (2007-2008 рр.) було здійснено теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури; розроблено понятійний апарат, визначено концептуальні засади, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформовано робочу гіпотезу; проаналізовано досвід співпраці загальноосвітніх закладів з музеями історичного профілю і стан сформованості навчальних досягнень старшокласників.

На другому етапі (2008-2009 рр.) розроблено методичні засади організації дослідницької діяльності учнів старшої школи у музейному середовищі та технологія навчання учнів історії України у співпраці загальноосвітніх шкіл і музеїв історичного профілю на основі запропонованої методики, обґрунтовано дидактичні умови ефективного впливу музейних пам'яток на формування історичної свідомості старшокласників та розвиток у них дослідницьких умінь, здійснено констатувальні дослідження й узагальнено їх результати.

На третьому етапі (2009-2010 рр.) здійснено формувальний експеримент, узагальнено кількісні і якісні результати експериментальної роботи, сформульовано загальні висновки дослідження, розроблено методичні рекомендації для музейних працівників й учителів історії щодо організації дослідницької діяльності старшокласників у музейних установах, остаточно оформлено дисертаційне дослідження.

Наукова новизна і теоретична значущість здобутих результатів дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано й експериментально перевірено методичні засади дослідницької діяльності учнів старшої школи в процесі взаємодії школи та музею, визначено методичні умови її ефективної організації на основі залучення учнів до активної участі у різних видах дослідницької роботи на базі музейних експозицій.

У процесі дослідження удосконалено поняттєво-категоріальний апарат з досліджуваної проблеми, зокрема уточнено поняття "дослідницька діяльність старшокласників з історії", "дослідницькі вміння учнів профільної школи з історії", "взаємодія школи і музею", організація дослідницької діяльності учнів засобами музейної експозиції.

Дістали подальший розвиток положення щодо форм, методів і засобів історичної освіти учнів профільної школи в умовах історичного музею.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її теоретичні висновки й узагальнення, експериментальні матеріали можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних і методичних посібників до шкільних курсів історії основної школи. Науково-теоретичні результати дослідження можуть стати в пригоді для розроблення спецкурсів з методики історії у вищих навчальних педагогічних закладах та системі підвищення кваліфікації вчителів історії, зокрема таких як "Основи історичного музеєзнавства", "Історичне краєзнавство", "Охорона та збереження пам'яток історії та культури", що входять до освітньо-професійної програми підготовки фахівців, які навчаються за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", напрямом - "гуманітарні науки", спеціальності - "історія", у практичній роботі музейних працівників, підготовці підручників, навчальних посібників з педагогіки й методики навчання, а також у розробці навчальних програм і спецкурсів для майбутніх учителів.

Матеріали дослідження впроваджено у навчальний процес середніх загальноосвітніх шкіл м. Києва: № 95 (довідка про впровадження № 177 від 21.05.2009 р.), № 101 (довідка про впровадження № 156 від 21.05.2009 р.), № 139 (довідка про впровадження № 182 від 20.05.2009 р.); Сумських загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів № 6, № 26, Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 10, Конотопської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 5 Конотопської міської ради, Охтирської загальноосвітньої школи № 11 Охтирської міської ради, Мезенівського навчально-виховного комплексу: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів - дошкільного навчального закладу Краснопільської районної ради (довідка про впровадження № 03-1933/01-09 від 13.05.2009 р.), Мукачівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Мукачівської міської ради (довідка про впровадження № 133 від 25.05.2009 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, адекватністю використовуваних методів дослідження меті й завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу результатів дослідження, коректною інтерпретацію результатів експериментального навчання та особистою участю дисертанта в апробації розроблених методичних матеріалів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи оприлюднювалися і обговорювалися на:

* міжнародній науково-практичній конференції "Педагогічна спадщина А.С. Макаренка в контексті сучасної гуманістичної освіти" (Суми, 2008);

* всеукраїнських науково-практичних конференціях "Актуальні питання історії техніки" (Київ, 2008), "Теорія і практика навчання суспільствознавчих дисциплін у профільній школі" (Миколаїв, 2009);

* регіональній науково-практичній конференції (історико-педагогічні читання "Духовно-моральне виховання: минуле, сьогодення, майбутнє" (Росія, м. Бєлгород, 2008);

* у щорічних науково-практичних конференціях Інституту педагогіки НАПН України (2007, 2008, 2009, 2010 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 12 одноосібних наукових праць, з яких 6 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (295 найменувань, із них 14 - іноземною мовою), 12 додатків (на 34 сторінках), 18 таблиць, 35 рисунків. Загальний обсяг дослідження - 242 сторінки (з них 179 - основний текст).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, розкрито ступінь її розробленості, сформульовано мету, об'єкт, предмет, завдання, теоретико-методологічні основи й методи дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів наукового пошуку, наведено дані про їх апробацію й упровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

У першому розділі - «Взаємодія школи і музею у педагогічній теорії й практиці» проаналізовано теоретико-методичні засади дослідження, з'ясовано структурні компоненти дослідницьких умінь, висвітлено історико-порівняльний аналіз взаємодії музейних і шкільних установ в Україні, теоретично проаналізовано підходи до розуміння поняття «музейна педагогіка», її сутності та сучасних завдань, обґрунтовано умови ефективної організації дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії України в процесі взаємодії школи і музею.

Вивчення основних засад дослідження дало можливість уточнити зміст поняття «дослідницька діяльність старшокласників», під якою розуміємо специфічний вид пізнавальної діяльності, що використовує навчальне дослідження як головний засіб досягнення освітнього результату. У процесі дослідницької діяльності учень, використовуючи наявні в нього знання, вміння і навички, опановує специфічні способи діяльності з розв'язання навчальних проблем, розвиває дослідницький тип мислення і свої дослідницькі уміння, а також самостійно здобуває нові знання.

Поняття «дослідницькі уміння» розглядаємо як складне психічне утворення учня, що є поєднанням комплексу дій (інтелектуальних, практичних, самоорганізації і самоконтролю), засвоєних і закріплених в способах діяльності. Ці уміння є основою готовності школярів до пізнавального пошуку і формуються лише в процесі дослідницької діяльності учнів.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень (В. Андрєєв, Н. Недодатко), нами було визначено складові компоненти дослідницьких умінь, а саме: інтелектуальний (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, абстрагування, опис об'єктів, що вивчаються, індуктивний висновок, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, постановка проблеми, висунення гіпотези, її вирішення, пошук і використання аналогії, дедуктивний висновок і доказ), практичний (використання навчальної, довідкової й додаткової літератури, оформлення результатів дослідження), контрольний (планування проведення роботи, раціональне використання роботи й засобів діяльності, регулювання і перебудова своїх дій, самоперевірка здобутих результатів, самооцінка).

З огляду на це, під дослідницькими вміннями учнів профільної школи з історії ми розуміємо вид дослідницьких умінь, що характеризується опануванням старшокласниками інтелектуальними, практичними, контрольно-проективними способами предметної пізнавальної діяльності, результатом якої є здатність самостійного розв'язання пізнавальних проблем.

У дисертації встановлено, що наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття серед закладів, які впливають на професійне самовизначення старшокласників, особливу роль починають відігравати музеї історичного профілю, створюючи додаткові можливості для організації дослідницької діяльності учнів з історії України в альтернативній формі - засобами музейної експозиції.

Теоретичний аналіз педагогічної і музеєзнавчої літератури дав змогу визначити поняття музей як культурно-освітній і науково-дослідний заклад, що призначений для вивчення, збереження і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, долучення громадян до надбань національної та світової історико-культурної спадщини.

Поняття «музеї історичного профілю» розуміємо як групу, до якої належать музеї, що збирають, вивчають й експонують матеріали про розвиток суспільства, про знаряддя праці, пам'ятки побуту й культури, створені народом упродовж століть, про народно-визвольний рух, визначні історичні події. До складу історичних музеїв входять загально-історичні, військово-історичні, археологічні, етнографічні, історико-архітектурні й історико-культурні (музеї або заповідники).

На підставі аналізу і синтезу наукової, історико-педагогічної і музеєзнавчої літератури обґрунтовано й охарактеризовано особливості взаємодії школи і музею на різних історичних етапах.

Перший етап - межа ХІХ-ХХ ст. Взаємодія школи і музею на цьому етапі розвитку шкільної освіти зумовлювалася посиленням уваги методистів і педагогів до використання наочності та появою нових методів у викладанні історії. Серед них були: реальний, лабораторний, трудовий і дослідницький методи навчання, за якими вивчення історії відбувалося під керівництвом учителя шляхом колективної й індивідуальної роботи школярів із наочністю, текстами документів й іншими джерелами. Передбачалося навчання учнів основним прийомам «навчального дослідження», оскільки вони сприяли розвиткові логічного мислення школярів, пробудженню інтересу до історичних знань. У позакласній роботі учнів основна увага приділялася історичним екскурсіям, які розглядалися як засіб локалізації навчального матеріалу, наближаючи його до життя.

Другий етап - 1930-1950 рр. Зміст співпраці школи і музеїв історичного профілю визначався тим, що діяльність музею ставилася в пряму залежність від завдань школи, де переважала заідеологізованість навчального змісту, репродуктивні методи навчання, які сприяли засвоєнню учнями готових знань, формуванню у них відтворювальних умінь і навичок. Відповідно музеї стали розглядатися як ілюстративний засіб до програм навчальних закладів, а їх взаємодія характеризувалася підпорядкуванням музею навчально-виховному процесу в школі.

Третій етап - 1960-1980 рр. характеризується збагаченням освітньо-виховної діяльності музеїв, які спрямовують значні зусилля на створення системи залучення учнів до музею, що передбачає його регулярне відвідування, а також залучення музею до освітнього процесу школи. Таку системну взаємодію школи і музею вдалося побудувати в окремих містах, але не в масштабах країни. Школа здебільшого не вбачала в музеї рівноправного партнера. Проте збагачення форм і напрямів освітньо-виховної діяльності музеїв підготувало підвалини для розробки теоретичних аспектів музейної педагогіки.

На четвертому етапі - 90 рр. ХХ - початок ХХІ ст. особливо відчутною стала необхідність перегляду концепції взаємодії школи й музею, що склалася в основному ще у 1930-ті рр. Її переосмислення було пов'язано з ідеями педагогіки гуманістичної та особистісно орієнтованої педагогіки, що запропонувала шлях відновлення освіти через її індивідуалізацію, повагу до потреб і інтересів особистості, що формується. У цей період розробляються нові музейно-освітні концепції у рамках єдиного завдання - посилення творчих засад у навчанні, створення умов для розвитку творчого потенціалу учня в рамках реалізації дослідницького навчання, створюючи необхідні передумови для цілісного й вільного розвитку людини.

Теоретичний аналіз підходів до розуміння поняття «музейна педагогіка» дав підстави визначити його як поняття, що відображає новий етап у реалізації освітньо-виховного потенціалу музею і розглядається вітчизняними вченими як галузь педагогічної науки, що вивчає освітньо-виховний потенціал формування особистості учня засобами музейної експозиції та в умовах специфічної музейної комунікації.

Поняття «взаємодія школи і музею» в дисертації розглядається як співпраця двох закладів, спрямована на розв'язання освітньо-виховних цілей навчання, зокрема історії України, та організацію дослідницької діяльності старшокласників.

Взаємодія школи і музею в організації дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії України може бути ефективною, якщо буде дотримано наступні методичні умови:

* координація спільної діяльності вчителів історії і музейних працівників з проектування навчально-дослідницької діяльності старшокласників при вивченні базового й елективних курсів учнями профільних класів суспільно-гуманітарного напряму та проведенні позакласної роботи з предмета;

* формування у співтоваристві вчителів позитивного ставлення до комплексної співпраці з музеєм з метою організації дослідницької діяльності старшокласників з історії та їх підготовленість до організації дослідницької роботи учнів засобами музейної експозиції та в умовах специфічної музейної комунікації;

* формування у співтоваристві музейних працівників розуміння необхідності їх участі в організації освітньої діяльності музею як важливої складової формування дослідницьких умінь учнів старшої школи при вивченні історії України та наявність у музейному середовищі кваліфікованих спеціалістів, які на практиці проявляють інтерес до інтеграції підходів і методик шкільної та музейної педагогіки;

* наявність різноманітних і якісних методичних розробок організації дослідницької діяльності старшокласників засобами музейної експозиції в умовах специфічної музейної комунікації, а також матеріально-технічних й організаційних можливостей для їх успішного практичного використання.

Аналіз дидактичної літератури і Концепції позашкільної освіти та виховання, дали змогу сформулювати кілька важливих принципів організації дослідницької діяльності старшокласників засобами музейної експозиції та в умовах специфічної музейної комунікації. Серед них: доступність й відкритість музейних експозицій для дослідницької діяльності старшокласників; науковість і системність пізнавальної діяльності учнів (тісний зв'язок музейної експозиції зі змістом і навчально-виховними завданнями шкільного предмета історія України (10-11 класи); активність учнів під час відвідання музею: свідома навчально-дослідницька позиція старшокласників у процесі здобуття знань, опанування вміннями і навичками; діалогічність взаємодії: експозиція музею представлена як діалог між минулим і сучасним, історичною пам'яткою і учнем; під час заняття відбувається суб'єкт-суб'єктна взаємодія музейного педагога, вчителя і учнів.

У другому розділі - „Експериментальна методика організації дослідницької діяльності учнів старшої школи в умовах взаємодії загальноосвітнього закладу та музею” з'ясовано стан організації дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи і музею в масовій практиці навчання, розкрита методика організації дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії України засобами експозицій музеїв історичного профілю, проаналізовано здобуті результати.

У процесі констатувального дослідження з'ясовано, що найпоширенішим методом організації навчальної діяльності старшокласників в історичних музеях є екскурсія як обов'язкова і необхідна складова навчально-виховного процесу. Під час екскурсії діяльність старшокласників може набувати дослідницького характеру, коли учні черпають інформацію з джерел, представлених у вигляді матеріальних, художньо-ілюстративних (образних), письмових, документальних музейних об'єктів.

Проведене анкетування та опитування серед учнів і вчителів на етапі констатувального експерименту засвідчило, що традиційні основи організації навчально-виховного процесу учнів старшої школи, згідно з якими здійснюється організація дослідницької діяльності старшокласників, недостатньо активізують процес самостійного науково-пізнавального пошуку. Зокрема, школярі не мають стійко сформованих дослідницьких інтересів і потреб, а форми і методи організації дослідницької діяльності учнів з історії України потребують удосконалення. Саме тому були сформовані експериментальні й контрольні класи учнів, вихідні показники стану сформованості дослідницьких умінь яких суттєво не відрізнялися. Всього в експерименті взяло участь 484 особи.

Розроблена методика експериментального навчання у процесі взаємодії школи і музею апробувалась у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів м. Києва, м. Мукачевого, м. Сум і Сумської області, де музейними закладами реалізовувалися запропоновані методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України. Такими закладами були: Національний музей історії України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», Національний музей «Чорнобиль», Мукачівський історичний музей, Сумський краєзнавчий музей, Конотопський краєзнавчий музей та Охтирський краєзнавчий музей.

На етапі формувального експерименту навчання було сплановано у три етапи протягом кожного семестру упродовж навчального року. На підготовчому етапі, внутрішня структура якого ґрунтувалася на основі розроблених блоків музейного впливу на учнів (концептуальних ідей «музейної педагогіки у школі» та «школи у просторі музею»), були проведені бесіди серед учнів щодо змісту діяльності та призначення музеїв історичного профілю в реалізації їхніх пізнавальних інтересів. Також було розроблено і проведено одноденний методичний семінар для вчителів, на якому обговорювалися такі питання: специфіка співпраці загальноосвітніх шкіл і музеїв історичного профілю в реалізації навчально-дослідницьких цілей старшокласників; інтеграція музейно-дослідницького напряму у навчальний план роботи загальноосвітнього закладу; роль учителя і музейного працівника під час дослідницьких екскурсій; перспективи розвитку взаємодії школи і музею у реалізації педагогічних ідей і завдань щодо організації дослідницької діяльності старшокласників з історії України, освітній потенціал партнерських стосунків школи і музею.

Учні були запрошені до добровільної участі в музейних заходах (музейні уроки, мітинги пам'яті, науково-практичні конференції, оглядові екскурсії, героїко-патріотичні фестивалі, семінарські заняття тощо). Багато старшокласників виявили інтерес до такої роботи, що засвідчило прагнення учнів старшого шкільного віку до реалізації своїх пізнавальних потреб, перевірки своїх сил та готовності до подальшої дослідницької роботи в історичних музеях.

Основний етап формувального експерименту передбачав впровадження розробленої методики організації дослідницької діяльності старшокласників засобами музейної експозиції в умовах специфічної музейної комунікації.

На основі аналізу навчальних програм з історії України для 9-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів і специфіки музейних експозицій того чи іншого історичного музею було сплановано дослідницьку діяльність у музейних закладах на спеціальних уроках. У музеях учням пропонувалося виконати низку навчальних і дослідницьких завдань, а саме: оформлення за підсумками дослідницької екскурсії щоденника, в якому старшокласники порівнювали вже засвоєнні знання зі здобутими знаннями під час відвідування музею, складання історичного портрету тієї чи іншої постаті, виконання опису матеріальних пам'яток, різноманітні індивідуальні завдання в архівах музеїв, що потребували самостійності і творчості. Така робота дала змогу поглибити свої знання з предмета, а також розвинути компоненти дослідницьких умінь.

На заключному етапі з метою перевірки рівня сформованості дослідницьких умінь старшокласникам пропонувалося у позанавчальний час самостійно опрацювати дібраний матеріал, оформити щоденник музейно-історичного дослідження, а також додатково використати Інтернет-ресурси інших історичних експозицій музеїв України, присвячені темам, що їх досліджували учні. Така дослідницька діяльність старшокласників засобами музейної експозиції посилює позитивний вплив музею, надає учням нові мотиви і можливості для саморозвитку та самовдосконалення, примножує комунікативні ресурси музейно-педагогічного процесу, а також стає основою розширення освітньої діяльності музею. Тож домашня робота старшокласників вимагала від них глибокого самоаналізу, ретельного осмислення здобутої інформації у процесі дослідницької екскурсії, а також цілеспрямованої пошукової роботи. Також цей етап передбачав на визначеній учителем годині обговорення зі школярами здобутих результатів учнівських досліджень. Учні, які найкраще впоралися із завданнями, виступали з доповідями, й надалі залучалися до участі у науково-практичних семінарах, конференціях тощо.

Результати рівнів сформованості дослідницьких умінь учнів фіксувалися протягом навчального року у відповідях, контрольних роботах, творчих завданнях, на заліках, у доповідях на уроках і на конференціях. Узагальнені дані експериментальної роботи за визначеними в дослідженні критеріями і показниками сформованості дослідницьких умінь старшокласників подано на рис. 1 і 2.

Рис. 1. Рівень сформованості дослідницьких умінь учнів старшої школи до формувального експерименту



Рис. 2. Рівень сформованості дослідницьких умінь учнів старшої школи після формувального експерименту

Як засвідчують формувальні вимірювання, рівень сформованості дослідницьких умінь учнів за сумою трьох компонентів (інтелектуальний, практичний, контрольний) значно зріс. Зокрема, порівнюючи дані з аналогічними результатами на початку експерименту, кількість учнів з високим рівнем збільшилася до 12,2 % (початковий становив 7,5%), із середнім - до 70,6 % (проти 65,3%), а з низьким рівнем зменшилася на 10%. Натомість у контрольних класах на кінець експерименту відбулися незначні зміни: кількість учнів на кожному з рівнів зросла в межах 1%-1,5%. Кількість учнів експериментальних класів, які зацікавлені у співпраці школи і музею й позитивно ставляться до дослідницької діяльності з історії України засобами музейної експозиції (високий рівень) суттєво збільшилася у порівнянні з результатами констатувального експерименту, на 5,5%. Учнів, які виявили середній рівень зацікавленості у дослідницькій діяльності в музеях історичного профілю, стало більше на 6,9%. Позитивні зміни відбулися і серед учнів на низькому рівні, їх чисельність зменшилася на 12,4%.

Отже, здобуті результати свідчать про педагогічну ефективність запропонованих методичних засад дослідницької діяльності старшокласників з історії України засобами музейної експозиції у процесі взаємодії школи і музею, доцільність її впровадження у навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

1. Дослідницька діяльність старшокласників - це специфічний вид пізнавальної діяльності учнів, який передбачає виконання ними самостійних досліджень проблем як головного засобу досягнення освітнього результату. У процесі дослідницької діяльності учень, використовуючи наявні в нього знання, вміння і навички, опановує специфічні способи діяльності з розв'язання навчальних проблем, розвиває дослідницький тип мислення і свої дослідницькі уміння, а також самостійно здобуває нові знання.

Під дослідницькими уміннями учня розуміємо складне психічне утворення, що є комплексом дій (інтелектуальних, практичних, самоорганізації та самоконтролю), засвоєних і закріплених у способах діяльності. Ці вміння є основою готовності школярів до пізнавального пошуку і формуються лише в процесі їхньої дослідницької діяльності.

Складовими компонентами дослідницьких умінь є: інтелектуальний (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація, абстрагування, опис об'єктів, що вивчаються, індуктивний висновок, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, постановка проблеми, висунення гіпотези, її вирішення, пошук і використання аналогії, дедуктивний висновок і доказ), практичний (використання навчальної, довідкової і додаткової літератури, оформлення результатів дослідження), контрольний (планування проведення роботи, раціональне використання роботи й засобів діяльності, регулювання і перебудова своїх дій, самоперевірка здобутих результатів, самооцінка).

З огляду на викладене, під дослідницькими вміннями учнів профільної школи з історії розуміємо вид дослідницьких вмінь, що характеризується опануванням старшокласниками інтелектуальних, практичних, контрольно-проективних способів предметної пізнавальної діяльності, результатом якої є здатність самостійно розв'язувати пізнавальні проблеми.

2. Необхідність організації дослідницької діяльності старшокласників з історії України засобами історичного музею зумовлена процесами модернізації сучасної української шкільної освіти взагалі та історичної, зокрема, що мають на меті підвищення інтелектуально-творчого потенціалу випускника, формування особистості, яка вміє самостійно приймати рішення й нести за них відповідальність, здатна до успішної соціалізації в суспільстві. Взаємодія школи і музею є співпрацею двох закладів, спрямованою на розв'язання освітньо-виховних цілей навчання, зокрема історії України, та організацію дослідницької діяльності старшокласників.

Взаємодія школи і музею визначається спільністю вирішуваних задач і водночас специфікою їх здійснення кожним із цих соціальних інститутів.

Взаємодія школи і музею на різних історичних етапах з 70-их рр. ХІХ ст. до початку ХХІ ст. мала свої особливості:

* на рубежі ХІХ-ХХ ст. взаємодія школи і музею була досить активною у зв'язку із запровадженням у навчальний процес нових методів, що вимагали розвитку дослідницьких умінь учнів, зокрема з вивчення історичних пам'яток у музеях;

* зміст взаємодії школи і музею протягом 1930-1950-х рр. зумовлювався ідеологічними завданнями радянської освіти, зокрема історичної. Музею відводилася пасивна роль «ілюстрації» до більшовицької концепції історії, що вивчалась у школі;

* у 1960-1980-х рр. відбулося збагачення освітньої-виховної діяльності музеїв, які спрямовують значні зусилля на створення системи залучення учнів до музею, проте характер таких відвідувань досить пасивний, а екскурсії - пояснювально-ілюстративні. Проведення в музеях спільно зі школами різноманітних заходів створило підґрунтя для зародження музейної педагогіки;

* у 90-х рр. ХХ - на початку ХХІ ст. концепція взаємодії школи й музею починає переглядатись у бік організації дослідницької діяльності учнів, посилення творчих засад у навчанні, створення умов для розвитку особистості учня.

3. В умовах сучасного профільного навчання, залучення учнів до дослідницької діяльності в музеях історичного профілю має відображати основні характеристики процесу розвитку особистості, відтворювати універсальність її зв'язків з навколишнім світом, ініціювати здібності старшокласника до творчого саморозвитку, продуктивної пізнавальної діяльності, сприяти перенесенню знань, умінь і навичок дослідження у будь-яку сферу пізнавальної і практичної діяльності.

Серед сучасних методів організації дослідницької діяльності старшокласників музейна педагогіка як спеціальна галузь педагогічної науки передбачає частково-пошуковий, роботу з писемними та речовими джерелами, проблемний, реферативний. Серед форм її організації: урок в музеї, екскурсія, позаурочні заняття, зустрічі зі свідками та учасниками історичних подій, гуртки і клуби, індивідуальний проект тощо. Засобами навчання в умовах музею виступають різноманітні історичні джерела: писемні й речові, музейні експозиції, фонди й архіви.

4. Ефективна організація дослідницької діяльності учнів старшої школи в процесі взаємодії школи і музею передбачає реалізацію системи методичних принципів та умов.

Серед методичних умов:

* координація спільної діяльності вчителів історії й музейних працівників з проектування навчально-дослідницької діяльності старшокласників при вивченні базового й елективних курсів учнями профільних класів суспільно-гуманітарного напряму та проведенні позакласної роботи з предмета;

* формування у співтоваристві вчителів позитивного ставлення до комплексної співпраці з музеєм з метою організації дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії і їх підготовленість до організації дослідницької роботи учнів засобами музейної експозиції та в умовах специфічної музейної комунікації;

* формування у співтоваристві музейних працівників розуміння необхідності їх участі в організації освітньої діяльності музею як важливої складової формування дослідницьких умінь старшокласників при вивченні історії України та наявність у музейному середовищі кваліфікованих спеціалістів, які на практиці проявляють інтерес до інтеграції підходів і методик шкільної й музейної педагогіки;

* наявність різноманітних і якісних методичних розробок організації дослідницької діяльності учнів засобами музейної експозиції в умовах специфічної музейної комунікації, а також матеріально-технічних й організаційних можливостей для їхнього успішного практичного використання.

Серед принципів: доступність й відкритість музейних експозицій для дослідницької діяльності старшокласників; науковість і системність пізнавальної діяльності учнів (тісний зв'язок музейної експозиції зі змістом і навчально-виховними завданнями шкільного предмета історія України (10-11 класи); активність учнів під час відвідання музею: свідома навчально-дослідницька позиція старшокласників у процесі здобуття знань, опанування вміннями і навичками; діалогічність взаємодії: експозиція музею представлена як діалог між минулим і сучасним, історичною пам'яткою і учнем; під час заняття відбувається суб'єкт-суб'єктна взаємодія музейного педагога, вчителя і учнів.

5. Ефективність авторської методики організації дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи і музею перевірено за трьома групами критеріїв сформованості дослідницьких умінь, що відповідають їхнім структурним компонентам: інтелектуальному, практичному, контрольному. Виходячи із зазначених критеріїв, визначено три рівні розвитку дослідницьких умінь учнів - високий, середній і низький, що відрізняються якісними і кількісними показниками. Результати експериментального дослідження підтвердили ефективність розробленої автором методики, засвідчивши позитивні зрушення у рівні розвитку дослідницьких умінь та мотивації учнів експериментальних класів у порівнянні з контрольними.

Отже, результати експериментального дослідження дають підстави стверджувати, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, основні поставлені завдання розв'язано.

6. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Зокрема, подальших наукових пошуків потребують такі питання: професійна підготовка музейних працівників для ефективної організації учнівських досліджень із використанням інноваційних технологій як навчання, так і музейної роботи, методично-інформаційне забезпечення використання музейних експозицій, проблеми мотивації й стимулювання школярів до дослідницької діяльності, зарубіжний досвід взаємодії загальноосвітніх закладів з історичними музеями у реалізації дослідницьких завдань у навчанні й формуванні творчої особистості старшокласника.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Михайличенко С. С. Історичні аспекти розвитку музейно-шкільної справи [Текст] / С. С. Михайличенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Вип. 34 / За заг. ред. академіка АПН України Євтуха М. Б. - Суми : «Козацький вал», 2007. - С. 177-179.

2. Михайличенко С. С. Основні соціальні функції музею [Текст] / С. С. Михайличенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Вип. 35 / За заг. ред. акад. АПН України Євтуха М. Б. - К. : КНЛУ, 2008. - С. 194-196.

3. Михайличенко С. С. Музейна експозиція в системі дослідницького навчання учнів історії [Текст] / С. С. Михайличенко // Історія в школах України. - № 12. - 2009. - C. 24-28.

4. Михайличенко С. С. Історичні та краєзнавчі музеї як інструмент формування історичної свідомості учнів профільної школи [Текст] / С. С. Михайличенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Випуск 39 / За заг. ред. акад. АПН України Євтуха М. Б., укл. - проф. Михайличенко О. В. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2009. - С. 150-153.

5. Михайличенко С. С. Історична екскурсія як одна з ефективних форм розвитку дослідницьких умінь учнів старшої школи [Текст] / С. С. Михайличенко // Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць. Вип. 40. - К. : Видавничий центр КНЛУ, 2009. - С. 48-52.

6. Михайличенко С. С. Форми і методи роботи зі старшокласниками в умовах музейного середовища з використанням інформаційних технологій (на прикладі вивчення історії України) [Електронний ресурс] / С. С. Михайличенко // Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання / Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України; гол. ред.: В. Ю. Биков. - 2010. - № 3(17). - Режим доступу до видання: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em17/emg.html

7. Mykhaylychenko S. The National museum of medicine of Ukraine as a scientific-educational centre [Тext] / S. Mykhaylychenko // Journal of history of medicine: Medecina nei Secoli. - Vol. 21. - № 1. - Rome: New Series, 2009. - P. 183-200.

8. Михайличенко С. С. Музей как центр духовно-нравственного воспитания школьников во внеклассной работе [Текст] / С. С. Михайличенко // Духовно-нравственное воспитание: прошлое, настоящее, будущее: материалы ІІІ Региональных историко-педагогических чтений (БелГУ. Белгород, 20 ноября 2008 г.) / Отв. ред.: И. Ф. Исаев, А. М. Болгова. - Белгород: Изд-во БелГУ, 2008. - С. 250-252.

9. Михайличенко С. С. Освітні та виховні аспекти музейної комунікації зі старшокласниками [Текст] / С. С. Михайличенко // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2007 рік: інформаційне видання. - К. : Педагогічна думка, 2008. - С. 169-171.

10. Михайличенко С. С. Роль музейної педагогіки у науково-дослідницькій роботі школярів та студентів [Текст] / С. С. Михайличенко // Актуальні питання історії техніки: Матеріали 6-ї Всеукраїнської наукової конференції, 4-5 грудня 2008 р., м. Київ. - К. : ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2009. - С. 235-238.

11. Михайличенко С. С. Сучасний стан співпраці загальноосвітніх закладів і музеїв [Текст] / С. С. Михайличенко // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2008 рік: інформаційне видання. - К. : Педагогічна думка, 2009. - С. 239-240.

12. Михайличенко С. С. Методичні умови організації дослідницької діяльності старшокласників в музейних закладах [Текст] / С. С. Михайличенко // Анотовані результати науково-дослідної роботи Інституту педагогіки за 2009 рік: інформаційне видання. - К. : Педагогічна думка, 2010. - С. 163-164.



АНОТАЦІЇ

Михайличенко С.С. Методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України в процесі взаємодії школи та музею. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання історії. - Інститут педагогіки НАПН України, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено проблемі методичних засад дослідницької діяльності учнів старшої школи з історії України в процесі взаємодії школи і музею. У ході дослідження розкрито особливості співпраці загальноосвітніх закладів і музеїв на різних історичних етапах. Обґрунтовано систему використання учнями музейної експозиції в процесі дослідницької діяльності. Доведено, що рівень сформованості дослідницьких умінь учнів підвищується за умов дотримання низки принципів ефективного розвитку дослідницьких умінь. На основі теоретичних узагальнень розроблені методичні засади дослідницької діяльності старшокласників з історії України, які передбачають комплексну, поетапну і систематичну реалізацію педагогічних заходів; експериментально перевірено їх ефективність у процесі дослідження.

Ключові слова: дослідницька діяльність, дослідницькі уміння, взаємодія школи та музею, музейна педагогіка, музеї історичного профілю, екскурсія, музейна експозиція, пам'ятка, першоджерело.



Михайличенко С.С. Методические основы исследовательской деятельности старшеклассников по истории Украины в процессе взаимодействия школы и музея. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения истории. - Институт педагогики НАПН Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена проблеме методических основ исследовательской деятельности учащихся старших классов по истории Украины в процессе взаимодействия школы и музея.

В работе исследовательская деятельность определяются как особенный специфический вид учебной деятельности, в процессе которой ученик, используя теоретические и практические знания, умения и навыки, овладевает функциональным навыком исследования, находит решение учебной проблемы, развивает исследовательский тип мышления и свои исследовательские умения, а также углубляет субъективно новые самостоятельно полученные знания.

В ходе изучения психолого-педагогической и музейной литературы выявлено, что в современных условиях реформирования украинской образовательной системы возникает вопрос новых подходов в организации и содержании обучения учеников. Одним из перспективных направлений школьной педагогики последнего десятилетия является музейная педагогика, изучающая вопросы формирования личности, а именно: привлечение ее к музейной культуре, развитие творческих способностей и исследовательских умений средствами музейной экспозиции, выработка способностей самостоятельных суждений и оценок, а также навыков критического мышления.

В диссертации уточнены базовые понятия исследования: «исследовательская деятельность», «исследовательские умения», «музей», «музейная педагогика», «экскурсия». Проанализировав историческую специфику сотрудничества школы и музея (конец ХІХ - начало ХХІ вв.), установлено, что образовательная функция музея, пройдя долгий и сложный путь своего развития, не просто стала популярной в широком общепедагогическом пространстве, но и заняла одно из основных мест в музейной работе со школьниками.