Формування краєзнавчих знань в учнів основної школи у процесі навчання предметів природничого циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 373.5:908-057.874

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Формування краєзнавчих знань в учнів основної школи у процесі навчання предметів природничого циклу

13.00.09 - теорія навчання

Лиховид Олена Романівна

Кривий Ріг - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки НАПН України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Доброскок Ірина Іванівна, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент Криловець Микола Григорович, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, професор кафедри географії;

кандидат педагогічних наук, доцент Елькін Марк Веніамінович, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри педагогіки і педагогічної майстерності, перший проректор.

Захист відбудеться «12» травня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54, к. 230).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54).

Автореферат розіслано «9» квітня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Б. Штельмах.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розбудова системи краєзнавчої освіти потребує пошуку засобів навчання, на засадах яких здійснювалося б формування особистісно орієнтованого індивіда, що дасть можливість розвивати в учнів творчі інтелектуальні здібності з урахуванням їхніх пізнавальних потреб, здійснювати самоосвіту в процесі навчання. Засвоювання краєзнавчих знань розширює розуміння загальногеографічних понять і явищ, пов'язує теорію з практикою та сприяє набуттю практичних навичок, необхідних у житті. Передумови для цього закладено в Національній доктрині розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти у 12_річній школі, Державному стандарті, де зазначено, що важливу роль у забезпеченні належної теоретичної підготовки учнів до розбудови держави, у формуванні особистості громадянина покликана відігравати шкільна краєзнавча освіта.

Здебільшого таким вимогам відповідають краєзнавчі знання, які не тільки розглядають діяльність учнів, а й спрямовані на вивчення рідного краю, довкілля й системи краєзнавчих знань через освітню галузь «природознавство» та шкільні предмети: географію, біологію, хімію, фізику, астрономію, що належать до природничих дисциплін і які відповідно до змісту визначають послідовність і тривалість їх вивчення в основній школі. Водночас застосування краєзнавчих знань у навчально-виховному процесі є переважно ситуативним, а використання потенціалу для системного вивчення й розвитку пізнавального інтересу учнів у процесі навчання залишається поза увагою науковців і практиків. Саме тому вагомим є питання реалізації краєзнавчих знань, змісту, структури й логічності поєднання з навчальним матеріалом природничих предметів.

Проблема реалізації краєзнавчих матеріалів у природничій освіті не є принципово новою, вона перебувала в центрі уваги дослідників різних періодів. Окремі питання окресленого наукового поля знайшли послідовне висвітлення в методологічних працях Я. Коменського, Ж. Руссо, К. Ушинського та інших.

Методологічні й загальнопедагогічні підходи до розробки природничої освіти відображено в працях вітчизняних (Н. Буринська, С. Гончаренко, Ж. Гуз, Я. Жупанський, В. Ільченко, В. Корнєєв, Ю. Мальований, В. Обозний) та зарубіжних учених (А. Даринський, Б. Комісаров, А. Мягкова, А. Хрипкова).

У концепціях природничої (К. Гуз, В. Ільченко), біологічної (М. Кучеренко, Н. Матяш, А. Степанюк), хімічної (Н. Буринська, Л. Величко), фізичної (М. Головко, О. Бугайов, Є. Коршак та інші) й географічної (О. Бугрій, М. Костриця, В. Корнєєв, О. Корнєєв, М. Криловець, Л. Круглик, А. Сиротенко, О. Топузов, Б. Чернов) освіти розкрито окремі дидактичні й методичні аспекти вивчення шкільних краєзнавчих знань, відтворено елементи використання їх у практиці вітчизняної школи.

Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що в більшості праць зосереджено увагу на категоріальному аспекті краєзнавства, на вивченні рідного краю, процесів і явищ, які відбуваються в географічному освітньому дискурсі. Водночас досліджень, у яких обґрунтовується освітній і розвивальний потенціал краєзнавчих знань у змісті природничих наук, дидактичний аспект його впровадження в практику загальноосвітньої школи, не виявлено.

У педагогічній теорії не знайшли належного висвітлення змістові й процесуальні компоненти реалізації краєзнавчих знань у системі природничої освіти на засадах шкільних підручників. Формування краєзнавчих знань у процесі вивчення предметів природничого циклу постає основним мотивом удосконалення змісту, структури й дидактичних основ шкільної географії, біології, хімії, фізики, астрономії, позначається на результативності навчальної діяльності. Очевидною є й практична потреба з'ясувати умови ефективного поєднання навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках (програмове краєзнавство) та в позаурочний час (позашкільне краєзнавство) на основі шкільних підручників.

Актуальність порушеної проблеми зумовлена такими суперечностями:

- між вимогами, що постали перед природничою освітою в забезпеченні поєднання краєзнавчих знань зі шкільними природничими предметами та реалізацією змістового наповнення предметів цього циклу;

- між потребами учнів у набутті практичних краєзнавчих знань у системі шкільної освіти, яка розвивається з випередженням, і наявними засобами їхнього розвитку;

- між необхідністю застосовування в навчально-виховному процесі ефективних технологій, методів, форм і засобів навчання, які сприяли б формуванню краєзнавчих знань учнів загальноосвітньої школи, і недостатньою визначеністю змістового та процесуального наповнення цих компонентів.

Необхідність подолання виявлених суперечностей і недостатній рівень опрацювання проблеми зумовили вибір теми дослідження «Формування краєзнавчих знань в учнів основної школи у процесі навчання предметів природничого циклу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи лабораторії географічної і економічної освіти Інституту педагогіки НАПН України «Науково-методичні засади відбору та реалізації змісту географічної освіти в середній загальноосвітній школі» (№ ДР 0102U000214); тему затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 33 від 23.02.2010).

Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні методики формування краєзнавчих знань у шкільній природничій освіті.

Для досягнення поставленої мети сформульовано такі завдання:

1. Вивчити стан проблеми в психолого-педагогічній літературі й шкільній практиці.

2. Обґрунтувати педагогічні умови, форми, методи та етапи формування краєзнавчих знань у процесі навчання.

3. Визначити критерії добору навчального матеріалу й рівні сформованості краєзнавчих знань в учнів основної школи.

4. Розробити методику формування краєзнавчих знань в учнів основної школи з предметів природничого циклу.

5. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики формування краєзнавчих знань та її впровадження в шкільні природничі курси.

6. Розробити спецкурс, фрагменти уроків для вчителів-предметників природничих наук загальноосвітніх навчальних закладів.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес навчання природничих дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження - педагогічні умови, принципи та критерії відбору краєзнавчих знань, зміст, форми й методи їх формування в природничих предметах у загальноосвітніх навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження: формування краєзнавчих знань під час вивчення природничих предметів учнями основної школи стає більш ефективним, якщо:

- визначити загальнонавчальні педагогічні умови організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах;

- відібрати навчальний матеріал за відповідними критеріями;

- розробити й обґрунтувати методику формування краєзнавчих знань у процесі навчання учнів основної школи;

- розширити й поглибити сфери застосування практичного досвіду учнів і вчителів шляхом участі в навчальній діяльності міжпредметного характеру, що сприятиме пізнавальній активності й самостійності засвоєння шкільних предметів природничого циклу.

Методологічну основу дослідження становили фундаментальні положення теорії пізнання, зокрема про активну роль особистості в здобуванні знань; психологічні аспекти теорії діяльності; принципи взаємозв'язку навчання й розвитку особистості; принцип єдності теорії та практики; психолого-педагогічна теорія розвитку краєзнавства в системі шкільної освіти. Дослідження спиралося на вихідні концептуальні положення державних документів про стратегію розвитку освіти, викладені в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», у Державній національній програмі «Освіта», Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст., Державному стандарті загальної середньої освіти.

Теоретичну базу дослідження становлять положення й основні результати теорії дидактики й розвитку педагогічного процесу, зокрема про організацію та здійснення краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах (А. Алексюк, Ю. Бабанський, В. Буряк, С. Гончаренко, В. Давидов, М. Елькін, І. Звєрєв, Т. Ільїна, В. Корнєєв, О. Корнєєв, М. Криловець, І. Лернер, В. Обозний, В. Онищук, В. Паламарчук, Г. Пустовіт, Б. Райков, О. Савченко, М. Скаткін, О. Топузов та інші); системний підхід до дослідження наукових проблем (А. Алексюк, С. Гончаренко, Н. Кузьміна та інші); становлення й розвиток національної системи освіти та виховання особистості (В. Кремень, С. Русова, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, Т. Сущенко, М. Ярмаченко та інші); розвиток особистості в різних процесах і формах взаємодії з навколишньою дійсністю (І. Бех, Д. Бенет, Л. Божович, Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Киричук, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн, М. Сметанський, В. Сухомлинський, К. Ушинський та інші); погляд на дитину як на суб'єкт життєдіяльності в соціумі (К. Абульханова-Славська, Г. Балл, І. Бех, Л. Божович, М. Боришевський, І. Булах, О. Киричук, С. Максименко, В. Моляко, В. Рибалка та інші); активність суб'єкта й об'єкта в процесі навчання й виховання (М. Боришевський, В. Лозова, Г. Пустовіт, М. Соловей, Т. Сущенко, Г. Троцько та інші); методику наукового дослідження (Н. Буринська, С. Гончаренко, В. Загвязинський, О. Новиков, В. Семиченко та інші); теоретичні засади формування й розвитку пізнавальних інтересів у процесі навчання (Н. Бібік, О. Киричук, В. Корнєєв, А. Маркова, М. Топузов, О. Топузов, Т. Шамова, Г. Щукіна та інші).

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи:

теоретичні - аналіз і узагальнення психологічної, педагогічної й навчально-методичної літератури, що дало змогу здійснити порівняльний аналіз стану проблеми дослідження та визначити дидактичну зумовленість краєзнавчої освіти; метод теоретичного аналізу й синтезу на етапах визначення мети, об'єкта, предмета та завдань дослідження, педагогічних умов у процесі діяльності; аналіз результатів експерименту, визначення їхньої наукової новизни та практичної цінності, що необхідне для перевірки ефективності змодельованої ситуації в навчальному процесі;

емпіричні - діагностичні (анкетування, бесіда, тестування, інтерв'ювання) з метою вивчення навчальної ситуації на уроках; педагогічний експеримент;

обсерваційні - педагогічне спостереження за процесом навчання, самоспостереження, рейтинг з метою вивчення стану проблеми в шкільній практиці.

Експериментальна база дослідження. У педагогічному експерименті узяли участь 36 учителів і понад 400 учнів основної школи. Вивчено досвід практичних працівників загальноосвітніх навчальних закладів з упровадження краєзнавчих знань у шкільну природничу освіту й реалізації напрацьованих навчальних матеріалів в експериментальних загальноосвітних закладах №№ 7, 21, 26 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Криворізької гімназії № 91, Криворізького гуманітарно-технічного ліцею № 129; загальноосвітніх закладах №№ 19, 42 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Під час формування емпіричної бази даних використано матеріали з досвіду роботи методичних об'єднань учителів географії міст Дніпропетровська, Києва, Кіровограда, Умані.

Дослідження проводилося протягом 2004-2010 рр. у три етапи:

На підготовчо-констатувальному етапі (2004-2005 рр.) вивчено вітчизняний і зарубіжний досвід з краєзнавства в навчально-виховному процесі; проаналізовано психолого-педагогічну й методичну літературу з проблеми дослідження; розроблено програму педагогічного експерименту; проведено констатувальний експеримент.

На формувальному етапі (2005-2009 рр.) теоретично обґрунтовано дидактичні основи формування краєзнавчих знань у шкільному навчальному процесі; розроблено методику впровадження краєзнавчих знань у шкільну природничу освіту; визначено критерії добору навчального матеріалу; створено експериментальні матеріали для методичного забезпечення формувального експерименту, проведено формувальний експеримент.

На завершально-узагальнювальному етапі (2009-2010 рр.) підсумовано результати досліджень; перевірено методичну доцільність формування краєзнавчих знань у природничих предметах у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, усунено її недоліки; проаналізовано етапи формування краєзнавчих знань у педагогічному експерименті, виконано математичну обробку результатів; здійснено впровадження методики формування краєзнавчих знань в основній школі в процесі вивчення природничих наук у практику роботи експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів; літературно оформлено рукопис дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- уперше теоретично обґрунтовано проблему формування краєзнавчих знань в основній школі в процесі вивчення предметів природничого циклу предметом спеціального дослідження у вітчизняній теорії навчання; зміст, форми й методи впровадження краєзнавства в шкільну теорію та практику; методику формування краєзнавчих знань на уроках з предметів природничого циклу; загальнопедагогічні умови формування краєзнавчих знань у природничій освіті як засобу розвитку пізнавальних і творчих інтересів учнів;

- розроблено критерії добору навчального матеріалу природничих предметів для формування краєзнавчих знань учнями основної школи на практиці;

- охарактеризовано форми, методи й етапи продуктивного засвоєння краєзнавчих знань учнями основної школи в загальноосвітніх навчальних закладах;

- удосконалено підходи до змісту, структури й методичного апарату шкільних підручників з природничих предметів завдяки розробці критеріїв і добору навчального матеріалу та його застосування в експериментальних навчальних закладах;

- подальшого розвитку дістали сутність змісту понять «знання», «краєзнавчі знання», «пізнавальна діяльність»; теорія та практика краєзнавства, його вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці й науковому обґрунтуванні методики формування краєзнавчих знань, яка може бути використана в навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів, системі післядипломної педагогічної освіти, під час розробки навчальних програм з предметів природничого циклу.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи середніх загальноосвітніх закладів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 7 (довідка № 460 від 12.11.2009), № 21 (довідка № 67 від 14.10.2009), № 26 (довідка № 167 від 26.10.2009), № 91 (довідка № 201 від 12.11.2009), № 129 (довідка № 93 від 23.09.2009), міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 19 (довідка № 97 від 29.03.2010), № 42 (довідка № 245 від 01.03.2010).

Вірогідність одержаних результатів і висновків забезпечено методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, урахуванням сучасного рівня та тенденцій розвитку педагогічної науки й практики навчання природничої освіти; використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті, завданням; кількісним і якісним аналізом одержаних результатів експериментальної роботи; репрезентативністю вибірки.

Апробацію результатів дисертації здійснено під час проведення педагогічного експерименту, а також шляхом оприлюднення результатів під час виступів на всеукраїнській науково-практичній конференції «Дидактичні проблеми освіти в Україні» (Чернігів, 1998), усеукраїнській конференції «Психолого-педагогічні засади природничо-географічної та економічної освіти: досвід, проблеми, перспективи» (Вінниця, 2005), науково-практичній конференції «Шкільна географічна освіта: проблеми і перспективи» (Київ, 2005), науковій конференції в Інституті педагогіки АПН України «Проблеми сучасного підручника» (Київ, 2009), усеукраїнському науково-практичному семінарі «Географія та екологія Полтави» (Полтава, 2008), усеукраїнському науково-практичному семінарі «Стратегії розвитку сучасного менеджменту та управління проектами» (Полтава, 2010).

Основні положення, висновки й результати дослідження обговорювалися на засіданнях педагогічних рад і методичних об'єднань учителів загальноосвітніх навчальних закладів міст Кривого Рогу та Дніпродзержинська Дніпропетровської області, на базі яких реалізовано програму експериментальної роботи.

Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 15 праць, з них 7 одноосібних статей у фахових виданнях України, 7 статей в інших виданнях, 1 методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел з 279 найменувань, 13 додатків, містить 11 таблиць, 10 рисунків і викладена на 270 сторінках. Обсяг основного тексту - 165 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність наукового дослідження, його значення для педагогічної теорії та практики, визначено мету й завдання роботи, об'єкт, предмет і гіпотезу дослідження, викладено методологічні та теоретичні основи й методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів.

У першому розділі «Теоретичні основи формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу» проаналізовано стан досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі, розкрито сутність, структуру й зміст понять «знання», «краєзнавчі знання», «пізнавальна діяльність»; виявлено показники та рівні сформованості краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі вивчення предметів природничого циклу; визначено загальнопедагогічні умови, форми, методи та етапи вивчення краєзнавчих знань учнями в основній школі.

Досліджено, що краєзнавство у своєму розвитку пройшло складний шлях становлення, що передбачав накопичення знань про рідний край і поступове впровадження в навчальний процес краєзнавчого підходу, принципу та змісту навчальних предметів, що зумовлено культурно-історичними й соціально-економічними суспільними змінами й у сучасній педагогічній думці позначено розвідками широкого діапазону.

У межах поняттєво-категорійної парадигми обґрунтовано зміст понять «шкільне краєзнавство», «краєзнавча робота», «краєзнавчі знання». Шкільне краєзнавство - це освітньо-виховна робота, спрямована на всебічне вивчення (області, району, міста, селища), під час якої в учнів накопичується досвід взаємодії з природним і соціальним середовищем. Поняття «краєзнавча робота» визначають як складову частину шкільного навчально-виховного процесу, орієнтованого на краєзнавчий підхід, спрямовану на активізацію діяльності учнів, пов'язану з вивченням ними природних, культурно-історичних і соціально-економічних особливостей рідного краю, виявленням екологічних проблем своєї місцевості, пошуком і практичним здійсненням доступних для учнів способів вирішення поставлених перед учнями завдань. Краєзнавча робота реалізується через краєзнавчу діяльність, що передбачає вивчення учнями рідного краю, безпосередньо спілкуючись з природою. Краєзнавчі знання становлять сукупність: 1) емпіричних знань (поняття й терміни - природні компоненти; фізико-географічні, соціально-економічні, соціокультурні явища; факти навколишньої дійсності); 2) теоретичних знань (закони, теорії, гіпотези - взаємозв'язок природних об'єктів, процесів, явищ, їх структурна характеристика, особливості й закономірності розвитку).

Огляд педагогічної літератури показав, що проблема формування краєзнавчих знань у загальноосвітній школі перебувала в центрі уваги протягом усього періоду становлення та розвитку національного краєзнавства й на сьогодні лишається актуальною стосовно невирішеності питань, пов'язаних з розмежуванням навчальної діяльності учнів на уроках природничого циклу та запровадженням методики формування краєзнавчих знань у загальноосвітні навчальні заклади.

Проте в поглядах науковців немає одностайності в розумінні базових складових і визначенні рівнів сформованості краєзнавчих знань. Категорію «знання» витлумачено відповідно до традиційної вітчизняної педагогічної концепції й відображено в усіх елементах змісту освіти й у всіх функціях знань, що уможливлює виокремлення її зі змісту навчання. Розуміння навчання як цілеспрямованого процесу передавання та засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини дає можливість дійти висновку, що формування в учнів краєзнавчих знань передбачає застосовування методів навчання, принципів активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі краєзнавчої роботи, упровадження системи форм цієї роботи, структурування змісту краєзнавчої освіти, який би трансформував наукову інформацію в краєзнавчі знання.

Відповідно до теорії поетапного формування знань (П. Гальперін, Н. Тализіна), вироблення розумових дій повинне не тільки відбуватися під час засвоювання знань, а й бути предметом спеціального дослідження.

Визначено критерії, за якими діагностувалася сформованість краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання природничих предметів: а) повнота, міцність й усвідомлення засвоєння змісту й обсягу понять, уміння оперувати поняттями, виявляти причинно-наслідкові зв'язки між природними й соціокультурними явищами та процесами відносно невеликої території; б) сформованість в учнів умінь і навичок реалізації набутих знань у краєзнавчій пошуковій роботі; в) спрямованість учня на значущі особисті цілі, прагнення до самореалізації, самостійності, ініціативності, прагнення до досягнення високих результатів діяльності. При вивченні й оцінюванні сформованості краєзнавчих знань у процесі пізнавальної діяльності розроблено мотиваційний, операційний і творчий рівні. При опановуванні й оцінюванні краєзнавчих знань у процесі навчання предметів природничого циклу мотиваційний рівень перебуває в пропорційному взаємозв'язку з операційним рівнем пізнавальної діяльності в процесі засвоювання знань і творчого перетворення дійсності за допомогою здобутих знань. Виразність показників сформованості краєзнавчих знань зумовлює різні рівні вияву пізнавальної діяльності: високий рівень характеризується яскравим виявом усіх показників і компонентів пізнавальної діяльності; середній - сформованістю достатньою мірою більшої частини показників і компонентів пізнавальної діяльності; низький - недостатньою вираженістю показників і компонентів пізнавальної діяльності.

У контексті проблеми дослідження виокремлено соціальний аспект краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі, відповідно до якого активність витлумачують як характеристику творчої соціальної діяльності, оцінювання рівня активності індивіда за результатами її особистісно та соціально значущої діяльності.

Під час дослідження встановлено поетапність формування краєзнавчих знань учнів основної школи в процесі вивчення предметів природничого циклу, виявлено залежність ефективності навчально-виховного процесу від рівнів сформованості краєзнавчих знань.

Обґрунтовано поетапний процес формування краєзнавчих знань під час навчання предметів природничого циклу в загальноосвітніх навчальних закладах на основі пізнавальної діяльності й активності учнів: 1) вступ до краєзнавства (зв'язок краєзнавства з науками) передбачає навчальну діяльність на уроках природничих дисциплін; 2) розвиток краєзнавчих знань передбачає здійснення краєзнавчого пошуку безпосередньо в природному середовищі з використанням засвоєних на уроках знань; 3) систематизація й узагальнення краєзнавчих знань шляхом переосмислення самостійно зібраної краєзнавчої інформації з метою розкриття нових понять і закономірностей на уроці; 4) науково-дослідний націлений на більш глибоке вивчення рідного краю на основі сформованих знань. При такому розумінні проблеми пізнавальна активність учнів у процесі формування краєзнавчих знань сприяє виробленню у свідомості учнів наукової картини світу, ціннісних категорій стосовно навколишнього середовища - соціального й природного (теоретичний аспект), здобуванню відповідних знань, розвитку творчих умінь і навичок його вивчення (теоретико-прикладний аспект), застосовуванню здобутих знань, сформованих творчих умінь і навичок в організації та здійсненні як у колективі, так і самостійно конкретної суспільно корисної роботи (прикладний аспект).

Доведено, що процес залучення учнів до різноманітних форм краєзнавчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах має на меті озброєння їх міцними знаннями з природничих наук, що є базовими в змісті навчальних предметів, і формування особистості з високим рівнем творчого потенціалу, соціальної активності, свідомої своєї громадянської позиції.

Висвітлено загальну методологію системного аналізу складних соціокультурних явищ, які впливають на розвиток краєзнавчої педагогічної освіти, що дає змогу на практиці конструювати стратегію побудови її структурних компонентів і здійснювати ефективне управління ними.

Таким чином, комплексний аналіз педагогічної теорії та шкільної практики підтверджує доцільність формування краєзнавчих знань предметів природничого циклу та їх застосування на уроках, оскільки це дає змогу вдосконалити й оптимально враховувати дидактичні аспекти організації навчально-виховного процесу.

У другому розділі «Дослідно-експериментальна перевірка методики формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання природничих предметів» виокремлено можливості навчально-виховного процесу у формуванні краєзнавчих знань завдяки педагогічним умовам, дотримання яких забезпечить успішне формування краєзнавчих знань учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу; експериментально перевірено вплив визначених педагогічних умов на ефективність формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу.

Ретельність вивчення завдань досліджуваної проблеми згідно з констатувальним експериментом зумовила такі етапи роботи: 1) з'ясування первинного рівня сформованості краєзнавчих знань в учнів основної школи; 2) визначення фахової підготовки вчителів щодо формування краєзнавчих знань в учнів основної школи; 3) аналіз труднощів і недоліків краєзнавчої роботи в загальноосвітніх закладах, що негативно впливають на рівень сформованості краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі вивчення природничих предметів.

Проведено анкетування, спостереження, аналіз результатів пізнавальної діяльності учнів, експертне оцінювання стану сформованості краєзнавчих знань учнів основної школи в процесі навчання природничих предметів.

Відповідно до розроблених навчальних матеріалів і проведених контрольних зрізів установлено, що високий рівень сформованості краєзнавчих знань мають 12,2 % учнів контрольної та 11,2 % експериментальної груп; домінують середній (45,1 % і 43 %) та низький (42,7 % і 45,8 %) рівні сформованості краєзнавчих знань учнів.

Під час дослідження з'ясовано, що процес формування краєзнавчих знань не знайшов послідовної реалізації в природничій підготовці учнів загальноосвітніх шкіл саме через недостатнє розроблення змістової сторони й методичного забезпечення, які б відображали теоретичні та практичні аспекти досліджуваної проблеми, пропонували б конкретну технологію, яка б мала на меті формування краєзнавчих знань учнів.

Перевага низького й середнього рівнів сформованості краєзнавчих знань учнів зумовлена низкою обставин: учні не мають чіткого уявлення про сутність, зміст і структурні компоненти, показники та рівні вияву краєзнавчої освіти; рівень сформованості краєзнавчих знань учнів загальноосвітніх навчальних закладів низький, процес її формування в системі фахової підготовки не є цілеспрямованим і систематичним; природнича підготовка учнів не сприяє повною мірою процесові формування краєзнавчих знань.

Метод опитування та педагогічне спостереження дали змогу встановити, що процес формування краєзнавчих знань в учнів основної школи під час вивчення природничих предметів не є цілеспрямованим і систематичним; викладання природничих дисциплін не сприяє оптимальному формуванню краєзнавчих знань в учнів основної школи.

Виявлено, що в практиці середньої школи є суперечності між потенціалом природничої підготовки та її практичною реалізацією, між постійно зростаючим інтересом учнів до процесу формування основних показників сформованості краєзнавчих знань і традиційною методикою викладу природничих предметів. Усунення суперечностей убачається через забезпечення стійкої позитивної мотивації до навчання, постійне оновлення й розширення інформаційно-змістових блоків навчального матеріалу; застосування різноманітних форм і засобів організації краєзнавчої роботи учнів у ході вивчення природничих предметів; урахування міжпредметних інтегративних зв'язків і рефлексивного підходу до процесу формування краєзнавчих знань.

Окреслений стан проблеми в практиці загальноосвітньої школи зумовив необхідність розробки й реалізації програми дослідно-експериментальної роботи, метою якої є встановлення ефективності впровадження в навчально-виховний процес визначених педагогічних умов формування краєзнавчих знань учнів.

Формування краєзнавчих знань у дослідженні спирається на принцип моделювання як загальний аспект пізнавального процесу науково-категорійного апарату природничої галузі.

Формувальний експеримент проводився в три етапи. На першому етапі розроблено методику, яка передбачала розв'язування завдань: формувати в учнів свідоме ставлення до краєзнавчої роботи; виробляти мотиви і способи пізнавальної діяльності учнів; розвивати вміння і навички краєзнавчої роботи; використовувати міжпредметні зв'язки з метою формування в учнів реального уявлення про роль краєзнавчого аспекту у становленні їх як усебічно розвиненої особистості; стимулювати учнів до активної та науково-творчої краєзнавчої діяльності.

Дидактичні принципи навчання: науковість, систематичність, наочність, доступність і міцність засвоєння знань, умінь і навичок - сприяли активізації пізнавальної діяльності учнів щодо формування краєзнавчих знань на уроках предметів природничого циклу в основній школі.

Другий етап педагогічного експерименту мав на меті вироблення в учнів чіткого уявлення про зміст і структуру краєзнавчих знань, свідоме ставлення до краєзнавчої роботи, процесу здобування краєзнавчих знань. З огляду на специфіку формування краєзнавчих знань учнів загальноосвітніх шкіл поєднували класну та позакласну роботу середньої школи, ураховуючи програми викладання природничих дисциплін і додаючи різноманітні позакласні форми роботи, які поглиблювали й урізноманітнювали краєзнавчі знання учнів. Поєднання класних і позакласних занять давало змогу забезпечити комплексний підхід до формування краєзнавчих знань учнів і дотримуватися запланованих експериментом педагогічних умов.

Спецкурс «Методика формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу» мав на меті усвідомлення учнями змісту та структури краєзнавчих знань; розвиток в учнів моральних і духовних якостей, необхідних для подальшого свідомого життя, вияву активної життєвої позиції. Описуваний етап передбачав вироблення мотиваційного, операційного та творчого компонентів пізнавальної діяльності під час формування краєзнавчих знань. Зокрема, здійснено діагностику динаміки рівнів сформованості краєзнавчих знань учнів за допомогою контрольних зрізів у процесі вивчення природничих предметів; визначення оптимальних методів і форм роботи на уроках у ході засвоювання навчального матеріалу з предметів природничого циклу; спостереження за пізнавальною діяльністю учнів під час формування краєзнавчих знань; сприяння творчому мисленню учнів основної школи за допомогою конструктивних і проблемно-пошукових завдань, конференцій, усних журналів, звітів про науково-дослідницьку діяльність, творчих проектів.

Концептуальними ідеями розробки програми спецкурсу були практико-орієнтований підхід при формуванні краєзнавчих знань в учнів у процесі навчання предметів природничого циклу; компетентнісний підхід, який є джерелом інформаційного та педагогічного зростання учителя-предметника; інтегрований підхід, що використовується з метою формування в учнів системних і цілісних знань.

На третьому етапі формувального експерименту роботу спрямовано на розвиток умінь і навичок учнів у процесі вивчення природничих предметів. Завершальний етап представлений фактологічними даними про ступінь сформованості краєзнавчих знань в учнів основної школи за допомогою операційного та творчого компонентів пізнавальної діяльності учнів. Під час застосовування методів навчально-виховної роботи реалізовано педагогічні умови: забезпечення міжпредметних зв'язків, рефлексивного та особистісно орієнтованого підходів до навчально-виховного процесу.

Ефективність підібраного змісту, вживаних форм і прийомів формування краєзнавчих знань визначено за виділеними заздалегідь критеріями. Оцінювання результатів процесу формування краєзнавчих знань у цілому визначено методом співвідношення, тобто за відповідністю кількості (частки) учнів, які перебували на тому або іншому рівні на початку експерименту та під час дослідно-експериментальної роботи. Використано такі показники динамічних рядів:

1. Середній показник (Ср), що відображає кількісне оцінювання зростання рівня сформованості краєзнавчих знань, обчислене за формулою:

Ср = ,

де а, b, c - кількість учнів, які перебували на неприпустимому (низькому), припустимому (середньому) та оптимальному (високому) рівнях сформованості краєзнавчих знань, %.

2. Абсолютний приріст показника (G), який відображає різницю початкового та кінцевого значення досліджуваного показника:

G = П(кін.кін.) - П(поч.),

де П(поч.) - початкове значення показника; П (кін.) - кінцеве значення показника.

3. Показник темпу зростання (КЕ), який відображає ефективність запропонованої методики формування краєзнавчих знань учнів, обчислено за формулою: краєзнавчий школа загальноосвітній

КЕ = Ср(е) / Ср(к),

де Ср(е) - значення середнього показника експериментальної групи; Ср(к) - значення середнього показника контрольної групи.

Для відображення динаміки формування краєзнавчих знань учнів за допомогою компонентів пізнавальної діяльності в кожному класі в загальноосвітніх навчальних закладах у табл. 1 відображено дані, одержані після завершення формувального експерименту.

Таблиця 1 Стан сформованості краєзнавчих знань в учнів у ході формувального етапу педагогічного експерименту

Класи та групи	Рівні сформованості краєзнавчих знань	Ср	КЕ
	Низький	Средній	Високий
	кількість	%	кількість	%	кількість	%
Ек	30	36,1	42	50,6	11	13,3	1,77	1,021
К	31	39,2	38	48,1	10	12,7	1,73
6 клас
Ек	25	30,5	41	50,0	16	19,5	1,89	1,061
К	29	37,2	37	47,4	12	15,4	1,78
7 клас
Ек	19	23,2	41	50,0	22	26,8	2,04	1,112
К	27	35,1	36	46,8	14	18,2	1,83
8-9 клас
Ек	14	17,1	41	50,0	27	32,0	2,16	1,161
К	26	33,7	36	46,8	15	19,5	1,86	-

Перевірку гіпотези здійснювали за допомогою статистичного критерію «ч-квадрат», вибір якого пояснюється тим, що він дає змогу не розглядати аналізований статистичний розподіл як функцію та не передбачає попереднього обчислення параметрів розподілу. Тому його застосовування до порядкових показників, якими є виділені рівні сформованості краєзнавчих знань, уможливлює достатню вірогідність висновку про результати експериментального дослідження.

Критерій «ч -квадрат» обчислено за формулою

.

Одержані дані наочно відображають динаміку зміни середнього показника, коефіцієнта ефективності запропонованої методики й рівня сформованості краєзнавчих знань в учнів після проведення формувального етапу педагогічного експерименту.

Формувальний експеримент показав, що поставлені завдання можуть бути успішно виконані, якщо процес формування краєзнавчих знань буде керованим, цілісним і проводитися в системі з дотримуванням сукупності педагогічних умов, які можуть забезпечити позитивну динаміку формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі вивчення природничих предметів.

Педагогічний експеримент і одержані в ході його результати підтвердили гіпотезу дослідження та довели ефективність і доцільність упровадження методики формування краєзнавчих знань у процесі навчання природничих предметів в учнів основної школи.

Висновки

Аналіз психолого-педагогічних досліджень показав, що проблема формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу зумовлена необхідністю вирішення стратегічних завдань реформування вітчизняної освіти з урахуванням її національного характеру, осмислення ролі краєзнавства на тлі соціально-економічного й культурного розвитку; опанування багатств регіональної культури, її невіддільності від національного ґрунту; пошуку автентичності з метою гідної презентації власного історико-культурного надбання перед європейською та світовою спільнотою; органічного взаємозв'язку з практикою навчально-педагогічного досвіду нації й рідного краю.

За результатами дослідження зроблено такі висновки:

1. Установлено, що краєзнавство - один з прогресивних напрямів вітчизняної педагогіки - у своєму розвитку пройшло складний шлях становлення, що передбачав накопичення знань про рідний край, їх теоретико-методологічне осмислення й наукове узагальнення, інституалізацію всіх напрямів національного краєзнавства, поступове впровадження в навчальний процес краєзнавчого підходу, принципу та шкільної дисципліни, що зумовлено культурно-історичними та соціально-економічними суспільними змінами й у сучасній педагогічній думці позначено широким діапазоном. Краєзнавство набуло важливого науково-дослідного, навчально-виховного, культурно-освітнього та практичного значення.

Визначено понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження й основні підходи до її розв'язання як на теоретичному, так і на практичному рівні. Подальшого розвитку надано трактуванню понять «краєзнавство», «краєзнавча робота», «краєзнавчі знання».

Огляд науково-методичної літератури дозволив констатувати, що в структурі краєзнавства стрижневим є географічне краєзнавство, оскільки краєзнавство вивчає територіальну (просторову) організацію певного соціуму на рівні «територія - час - людина», ознаки етно-ландшафтно-господарської цілісності, у межах якої простежується взаємозалежність між природними умовами, природними ресурсами й етносом, способами господарювання та духовними цінностями. Відповідно до цього краєзнавчі знання розуміються як форма засвоєння й осмислення результатів пізнання рідного краю, відображення навколишньої дійсності в єдності зв'язків між природними та соціокультурних об'єктами. Зміст краєзнавчих знань визначено як сукупність: 1) емпіричних знань (поняття й терміни - природні компоненти; фізико-географічні, соціально-економічні, соціокультурні явища; факти навколишньої дійсності); 2) теоретичних знань (закони, теорії, гіпотези - взаємозв'язок природних об'єктів, процесів, явищ, їх структурна характеристика, особливості й закономірності розвитку). Активна краєзнавча навчальна діяльність учнів сприяє самостійному розкриттю ними найважливіших закономірностей і причинно-наслідкових зв'язків у природному середовищі, створює оптимальні умови впровадження в навчальному процесі елементів наукового пошуку, формуючи наукову картину світу.

2. Краєзнавча освіта визначається як система змістово-теоретичного та організаційно-методичного забезпечення навчальної діяльності учнів з урахуванням особливостей того чи іншого регіону. Організаційно-методична система краєзнавчої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах базується на інтегрованому підході, що передбачає вивчення спеціально орієнтованого циклу природничих предметів.

Доведено, що краєзнавчі знання як один з важливих засобів створення культуротворчого середовища в навчально-виховному процесі, задовольняє потреби в самопізнанні, самореалізації, сприяє формуванню особистісних якостей і ціннісних орієнтацій, викликає прагнення мислити, здійснювати інтенсивну пізнавальну діяльність і впливає на розвиток спрямованості особистості, особливо на сферу інтересів.

Для ефективного формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання природничих дисциплін обґрунтовано педагогічні умови, відображені в триєдиному аспекті «знати - вміти - застосовувати»: а) координація краєзнавчих навчальних досліджень учнів зі змістом, структурою й основними завданнями предметів природничого циклу; б) системна реалізація міжпредметних зв'язків і встановлення відповідності краєзнавчих знань з матеріалом, який вивчається в предметах природничого циклу; в) застосування особистісно орієнтованого підходу до навчально-виховного процесу, надання особистісного смислу й забезпечення мотивації учнів в оволодінні краєзнавчими знаннями й уміннями використовувати їх при розв'язанні проблемних ситуацій і пізнавальних завдань; г) застосування рефлексивного підходу до навчання, реалізація практичних умінь і навичок практичного характеру в найбільш високоорганізованих формах краєзнавчої роботи.

Теоретичний аналіз і різнобічне вивчення нормативної документації, методів викладання природничих дисциплін та використовуваних форм навчання дозволили з'ясувати, що під час навчання переважно використовуються неефективні навчально-виховні методи й форми, такі, що утруднюють формування краєзнавчих знань учнів основної школи.

Доведено, що процес залучення учнів до різноманітних форм краєзнавчої роботи, застосування в процесі навчання природничих дисциплін інформаційних, пошукових, дослідних методів навчання, методів взаємного збагачення знаннями та досвідом краєзнавчої роботи, що полягає в активному обміні інформацією, фактами, думками в процесі бесід, конференцій, уявних подорожей, диспутів, націлених на поєднання теорії з практичним застосуванням з огляду на специфіку краєзнавчої діяльності, сприяє формуванню системних краєзнавчих знань учнів основної школи.

Виокремлення структурних компонентів краєзнавчого матеріалу дозволив обґрунтувати етапи формування краєзнавчих знань учнів основної школи в процесі навчання природничих дисциплін: 1) вступ до краєзнавства (зв'язок краєзнавства з науками) передбачає навчальну діяльність на уроках природничих дисциплін; 2) розвиток краєзнавчих знань передбачає здійснення краєзнавчого пошуку безпосередньо в природному середовищі з використанням засвоєних на уроках знань; 3) систематизація й узагальнення краєзнавчих знань шляхом переосмислення самостійно зібраної краєзнавчої інформації з метою розкриття нових понять і закономірностей на уроці; 4) науково-дослідний націлений на більш глибоке вивчення рідного краю на основі сформованих знань. Важливим методологічним принципом в організації шкільного краєзнавства є системний підхід, що забезпечує єдність урочної та позаурочної навчальної діяльності учнів; системи понять і закономірностей, які розкриваються на уроках природничих дисциплін і під час краєзнавчих пошуків.

3. Формування змісту краєзнавчих знань відбувається шляхом добору краєзнавчого навчального матеріалу за такими критеріями: 1) загальнопедагогічними (принцип науковості, системності, безперервності, комплексності, наступності й перспективності, доступності), наочності, практичної спрямованості; 2) специфічними для предмету дослідження критеріями (принцип супідрядності напрямів навчальних пошуків відповідно до змісту та структури природничих предметів; сталості інтегративного базису; достатності обсягу навчального матеріалу, який може бути вивчений на базі іншої дисципліни; варіативності; постійного оновлення навчального матеріалу, що сприятиме формуванню краєзнавчих знань у предметах природничого циклу).

Визначено рівні (високий, середній і низький) сформованості краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання природничих предметів відповідно до таких критеріїв: а) повнота, міцність й усвідомлення засвоєння змісту й обсягу понять, уміння оперувати поняттями, виявляти причинно-наслідкові зв'язки між природними й соціокультурними явищами та процесами відносно невеликої території; б) сформованість в учнів умінь і навичок реалізації набутих знань у краєзнавчій пошуковій роботі; в) спрямованість учня на значущі особисті цілі, прагнення до самореалізації, самостійності, ініціативності, прагнення до досягнення високих результатів діяльності.

4. Теоретично обґрунтовану сукупність педагогічних умов реалізовано в процесі дослідно-експериментальної роботи, що здійснювалася поетапно й передбачала апробацію методики формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу. Експериментальна методика базувалася на вивченні авторського спецкурсу, зміст якого забезпечував формування краєзнавчих знань.

5. Позитивна динаміка одержаних результатів педагогічного експерименту довела дієвість розробленої методики формування краєзнавчих знань в учнів й педагогічного інструментарію її реалізації. Діагностика результатів педагогічного експерименту виявила залежність між рівнями сформованості краєзнавчих знань і реалізацією педагогічних умов. Констатовано, що в ході формувального експерименту позитивні зміни збіглися з очікуваними результатами, що підтверджує гіпотезу дослідження.

У цілому результати дослідно-експериментальної роботи дають підстави стверджувати, що висунуту гіпотезу підтверджено, а мету дослідження досягнуто.

6. Проведене дослідження дало підстави розробити спецкурс, фрагменти уроків для вчителів щодо формування краєзнавчих знань в учнів основної школи в процесі навчання предметів природничого циклу. Дослідження не вичерпало всіх аспектів досліджуваної проблеми: подальшого вивчення потребують проблеми підготовки учителів до використання новітніх підручників з природничих предметів в основу яких покладено система краєзнавчих знань у практику навчання учнів основної школи, унесення змін до навчальних програм відповідних дисциплін, у тому числі навчальних посібників для студентів ВНЗ, розробці концепції краєзнавства в системі безперервної природничої освіти, подальшій інституалізації національного краєзнавства в Україні з метою вирішення загальнопедагогічних питань, пов'язаних з розвитком і формуванням краєзнавчих знань у природничій освіті.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

Статті в наукових фахових виданнях

1. Лиховид О. Р. Формування краєзнавчих уявлень школярів під час екскурсій / О. Р. Лиховид // Початкова школа. - 1999. - № 7. - С. 38-41.

2. Лиховид О. Р. Технологія використання краєзнавчого матеріалу в процесі навчання учнів початкової школи / О. Р. Лиховид // Школа першого ступеня: теорія і практика : зб. наук. праць Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. - Тернопіль : Вид-во «Астон», 2005. - Вип. 15-16. - С. 68-73.

3. Лиховид О. Р. Основні етапи соціалізації учнівської молоді / О. Р. Лиховид // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка : зб. наук. праць у 2-х т. - Чернігів : ЧДПУ, 2006. - Вип. 41. - Т. 2. - С. 115-118.

4. Лиховид О. Р. Екологічне виховання молодших школярів на народних природознавчих традиціях / О. Р. Лиховид // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : наук.-теорет. зб. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - Вип. 11. - С. 108-111.

5. Лиховид О. Р. Проектування краєзнавства у процес навчання географії учнів основної школи / О. Р. Лиховид // Витоки педагогічної майстерності : зб. наук. праць. - Полтава : ПДПУ ім. В. Г. Короленка. - 2010. - Вип. 7. - С. 63-69.

6. Лиховид О.Р. Педагогічні умови пізнавальної активності учнів у процесі вивчення краєзнавства в загальноосвітній школі / О.Р. Лиховид // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія «Педагогіка і психологія» : зб. наук. праць. - Вінниця : ТОВ «Планер», 2010. - № 3. - С. 50-55.

7. Лиховид О. Р. Інтергративність як визначальна характеристика краєзнавчого курсу в загальноосвітній школі / О. Р. Лиховид // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України [Електронний ресурс] : електрон. наук. фах. вид. 2010. Вип. 1. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ Vnadps/2010_1/10lorkzs.pdf. - Заголовок з екрана.

Статті в інших виданнях

8. Лиховид О. Р. Цілеспрямовані особисті спостереження і чуттєвий досвід - основа краєзнавчого принципу навчання / О. Р. Лиховид, Р. І. Бондаренко, Б. О. Чернов // Педагогічна спадщина Я. А. Коменського і перспективи розвитку народної освіти : тези доп. Міжвуз. наук.-теорет. конф. - Переяслав-Хмельницький : Вид-во філіалу КДПУ, 1992. - Ч. 1. - С. 60-62. Автору належить обґрунтування використання методів краєзнавчого навчання.