Формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

13.00.07 - теорія та методика виховання

УДК 378.035

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ПОЧУТТЄВОЇ СФЕРИ СТУДЕНТІВ ГУМАНІТАРНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Гуковська Тетяна

Геннадіївна

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент Бєлих Олександр Сергійович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Танько Тетяна Петрівна, Харківський національний університет імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри музично-теоретичної та художньої підготовки, декан факультету дошкільної освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент Кір'ян Марина Михайлівна Донбаський інститут техніки та менеджменту ЗАТ «Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая», доцент кафедри природничих та гуманітарних дисциплін.

Захист відбудеться 26 травня 2010 року о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд. 215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034 м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розісланий 24 квітня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В.Фунтікова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток суспільства значною мірою залежить від духовного потенціалу нації, від рівня культури всіх груп населення, студентської молоді зокрема. Активний процес становлення людини-гуманіста здійснюється насамперед у вищому навчальному закладі, у різноманітній діяльності й спілкуванні студентської молоді. У цьому процесі важливу роль відіграє емоційний фактор, що впливає на інтелект і моральність, свідомість і поведінку особистості. Від емоційної вихованості студента залежить його статус у суспільстві, успішність взаємодії з іншими людьми, відношення до життя тощо. Важливість формування емоційно-почуттєвої сфери студентів вищих навчальних закладів обумовлена й потребами професійного становлення їх як фахівців, необхідністю постійного розширення соціального простору особистості.

Студенти знаходяться в ситуації життєвого і професійного самовизначення, активних соціальних контактів, оволодіння полікультурним досвідом у навчально-виховному процесі і мають гостру потребу в розвитку і вдосконаленні емоційно-почуттєвої сфери.

Відомо, що в загальноосвітній школі в процесі навчання використовуються методи й прийоми, що спираються на емоції й почуття, формують творчу уяву дітей і підлітків. Проте у вищій школі відбувається різкий перехід до переважно односторонньо логізованної подачі навчального матеріалу, до невиправданої домінанти раціонально-аналітичного мислення, почуття сприймаються в основному як перешкода на шляху пізнання. У результаті часто відбувається мимовільне «відучування» студентів від емоційного сприйняття природи, людей, вчинків, громадського життя тощо, втрачається потенціал творчого мислення, студенти починають мислити готовими штампами й формулами.

Сучасне розуміння сутності особистості, виховання і культури детермінує важливість формування емоційно-почуттєвої сфери особистості для її змістовного, повноцінного життя.

Проблема формування емоційно-почуттєвої сфери особистості привертала увагу багатьох дослідників. Сутність емоцій та почуттів досліджували Б. Ананьєв, П. Анохін, В. Вілюнас, К. Ізард, О. Лук, Я. Рейковський, С. Рубінштейн, Г. Шингаров, М. Яновська. Вплив музики на формування емоційно-почуттєвої сфери вивчали Е. Панаіотіді, М. Старчеус. Л. Виготський, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Г. Шингаров, П. Якобсон та інші науковці досліджували механізми виникнення і розвитку емоційно-почуттєвих процесів, Л. Фаустова, П. Якобсон та ін. визначили тісний зв'язок розвитку емоційно-почуттєвої сфери та розвитку інтелекту особистості, їх нерозривну цілісність.

Проблема особливостей розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості є актуальною як у теоретичному, так і в суто прикладному аспектах (І. Бех, О. Запорожець, О. Кульчицька, Я. Неверович та інші). Розкриття психологічних механізмів, що детермінують розвиток емоційно-почуттєвої сфери, ускладнюється багатьма факторами. Одним з головних виступає недостатня теоретична з'ясованість загальних уявлень щодо сутності емоцій (В. Вілюнас, К. Ізард, О. Чебикін та інші), їх інтегративності (Л. Аболін, В. Вунд, П. Симонов та інші), динамічності протікання (В. Вілюнас, О. Саннікова та інші), амбівалентності (М. Арнолд, І. Васильєв, С. Томкінс та інші) тощо.

Філософи, педагоги, психологи зробили значний внесок у розробку змісту, шляхів і засобів формування емоційно-почуттєвої сфери студентів. Емоційно-ціннісні компоненти вищої освіти відображені в працях Т. Маслової, Е. Зеєр, Е. Симанюк. Роль емоцій у формуванні людини-творця висвітлили у своїх роботах Г. Андрєєва, І. Воропаєва, Н. Чуприкова, І. Петров, Р. Шакуров та інші.

Особливості розвитку студентської молоді досліджувались у працях Б. Ананьєва, О. Винославської, Ю. Вишневського, А. Власенко, З. Єсаревої, С. Іконнікової, В. Лисовського, О. Леонтьєва, О. Семашка та багатьох інших науковців. Психологічні особливості студентської молоді, її ціннісні орієнтації, психологічні фактори емоційного розвитку розробляли такі вчені як: В. Ситаров, Ю. Кондратьєв, Н. Низовських, А. Холмогорова, Н. Гаранян, Я. Євдокімова, М. Москова, М. Новіков, О. Ященко, Г. Солодова, Ч. Лотова.

Гуманітаризацію вищої освіти, особливості навчання і виховання студентів-гуманітаріїв досліджували Г. Сорокін, С. Бєлова, А. Камалєєва, О. Орлов та інші науковці.

Емоційна культура як результат формування і розвитку емоційно-почуттєвої сфери особистості і компонент духовної культури досліджувалася в працях таких вчених, як І. Зязюн, І. Карпенко, Н. Крилова, М. Киященко, М. Лейзеров, О. Рудницька, В. Федотова, Г. Шевченко, П. Якобсон та ін. Проблемі виховання емоційної культури дітей молодшого шкільного віку були присвячені дослідження П. Єлісєєвої, Р. Калініної, Н. Ульянової. Окремі її аспекти представлені у дослідженнях Т. Антонєнко, О. Лука, В. Поплужного, П. Якобсона, присвячених формуванню культури почуттів на різних вікових етапах. Певний внесок у розв'язання проблеми здійснили Л. Сбітнєва, І. Сілютіна, Л. Соколова, О. Турська, досліджуючи формування емоційної культури дітей старшого шкільного віку.

Але лише незначна кількість дослідників спрямували науковий пошук на розв'язання проблеми формування емоційної культури у вищих навчальних закладах. Так, формування емоційної культури майбутніх учителів музики досліджувала І. Могілей, майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін розглядала І. Аннєнкова, психологічні механізми й умови формування культури емоцій студентів вищих технічних закладів освіти вивчались у дисертаційному дослідженні С. Колот.

Проте, за останні роки в Україні суттєво змінилася як духовна, так і соціокультурна ситуація, з'явилися нові фактори впливу на молодіжну культуру (формування ринкових відносин, проникнення західних стандартів моралі, способу життя і поведінки, ціннісний хаос, зниження престижу моралі, активне поширення в суспільстві продукції «масового мистецтва» тощо). Зрозуміло, що виходячи з цього необхідно вносити корективи в зміст, форми і методи навчально-виховного процесу всіх рівнів, постійно відстежувати зміни в духовній культурі студентської молоді. Склалися певні протиріччя між потребою суспільства у відродженні духовності особистості та матеріалістично-раціональним характером навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, між загальною потребою у збагаченні внутрішнього світу майбутніх фахівців та відсутністю системи формування їх емоційно-почуттєвої сфери.

Зазначені обставини і вплинули на вибір теми дисертаційного дослідження «Формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось в контексті теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля «Духовність особистості: методологія, теорія і практика» (реєстраційний № 0105U000264). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 6 від 27.02.2004 р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 23.11.2004 р.).

Мета дослідження полягає в розробці науково обґрунтованої та експериментально перевіреної педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

· проаналізувати стан дослідження проблеми формування емоційно-почуттєвої сфери особистості у філософській, психологічній, педагогічній науковій літературі та визначити психолого-педагогічні аспекти формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах;

· обгрунтувати структуру та особливості емоційно-почуттєвої сфери студентської молоді;

· проаналізувати специфіку навчально-виховного процесу гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів та її зв'язок з розвитком емоційно-почуттєвої сфери студентів;

· визначити критерії та рівні сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів;

· розробити та експериментально перевірити педагогічну систему формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах.

Об'єктом дослідження є процес формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.

Предмет дослідження - педагогічна система формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах.

Методологічною основою дослідження є філософські положення про всебічний та гармонійний розвиток особистості, теоретичні положення про формування творчої, емоційно-почуттєвої сфери особистості. Дослідження проводилося з урахуванням Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти України, Концепції національного виховання.

Теоретичну основу дослідження складають: концептуальні ідеї духовного оновлення свідомості особистості в контексті формування її емоційно-почуттєвої сфери (Ш. Амонашвілі, І. Бех, М. Євтух, І. Зязюн, Г. Шевченко та інші), теоретичні основи психології емоцій (І.Бех, Г. Вартанян, І. Васильєв, Ф. Василюк, В.Вілюнас, Л. Виготський, С. Гіппіус, Л. Гозман, Б. Додонов, К. Ізард, В. Лабунська, Л. Лавренчук, Ю. Наумова, Я.Рейковський, П.Симонов В. Поплужний, О. Тихомиров, П. Якобсон та інші), особливості емоційного розвитку в онтогенезі (І. Бех, Л. Божович, О. Запорожець, О. Кононко, А. Кошелєва, Я. Неверович, А. Ольшаннікова), теоретико-методичні положення про організацію процесу формування культури почуттів (Т. Антоненко, М. Кiр'ян, Л. Коваль. О. Лук, В. Поплужний, П. Якобсон), формування емоційної культури особистості (Б. Додонов, П. Єлісєєва, Р. Калініна, І. Карпенко, Г. Костюк, Є. Печерська, Л. Разнатовська, Л. Сбітнева, І. Сілютіна, В. Семіченко, Л. Соколова, Л. Стрєлкова, М. Телешевська, О. Турська, Н. Ульянова, О. Чебикін та інші).

Дослідження емоційно-почуттєвої сфери студентів значною мірою ґрунтуються на теоретичних засадах зарубіжних педагогів-класиків: І. Гербарта, Я. Коменського, Дж. Локка, І. Песталоцці, Ж. Руссо та вітчизняних педагогів і діячів культури: Г. Ващенко, А. Макаренка, І. Сікорського, В. Сухомлинського, К. Ушинського.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на системі самопізнання та самовдосконалення, що забезпечує не тільки адекватне і свідоме пізнання навколишньої реальності через розвиток емоційно-почуттєвої сфери особистості, але й здатність її перетворення.

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети використано комплекс методів, адекватних досліджуваній проблемі, а саме:

· теоретичні: аналіз наукової літератури з питань методології та теорії емоційного та почуттєвого розвитку особистості для зіставлення та порівняння різних поглядів учених на досліджувану проблему, визначення психолого-педагогічних аспектів формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів, порівняння, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних; метод теоретичного моделювання для побудови моделі педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів;

· емпіричні: анкетування, тестування, бесіди, педагогічне спостереження з метою визначення рівня сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний); кількісний та якісний аналіз результатів для визначення ефективності розробленої педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому що: вперше обґрунтовано структуру та особливості емоційно-почуттєвої сфери студентської молоді; теоретично обґрунтовано та розроблено педагогічну систему формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, принципи ефективного функціонування цієї системи; визначена специфіка емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, визначені рівні сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів; уточнено зміст понять «емоційно-почуттєва сфера» стосовно особистості студентів гуманітарних факультетів; дістала подальшого розвитку особистісно-орієнтована система виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Практичне значення роботи полягає у впровадженні педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у педагогічний процес, у дослідженні фактичного стану сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. Результати дослідження можуть бути використані у підготовці навчальних курсів для студентів гуманітарних факультетів. У плануванні, організації та проведенні виховних заходів зі студентами гуманітарних факультетів.

Результати проведеного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка про впровадження №01-362 від 07.09.2009 р.), Донбаського інституту техніки та менеджменту ЗАТ «Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая» (довідка про впровадження № 17С від 15.09.09 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка про впровадження № 194 від 15.09.09 р.).

Апробація дисертації здійснювалася в процесі обговорення теоретико-методологічних положень роботи, результатів дослідження на засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, на І, ІІ, ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика» (м. Луганськ, 2004, 2005, 2006 рр.);

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено в 9 публікаціях, з яких 6 надруковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, додатків на 10 сторінках, списку використаних джерел, який містить 204 найменування. Робота містить 16 таблиць, 1 рисунок. Загальний обсяг роботи складає 196 сторінок, обсяг основного тексту - 170 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, наведено дані про апробацію, впровадження результатів дисертаційної роботи та її структуру.

У першому розділі «Теоретичні основи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у вищих навчальних закладах» здійснено аналіз наукових підходів до вивчення проблеми формування емоційно-почуттєвої сфери студентів у науковій літературі, обґрунтовано структуру і зміст емоційно-почуттєвої сфери студентської молоді, простежено динаміку розвитку емоційно-почуттєвої сфери студентів, визначено специфіку навчально-виховного процесу гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів

Аналіз стану дослідженості проблеми сутності та значення емоцій та почуттів у психологічній науці виявив велику кількість різних точок зору на їх походження та механізми існування: еволюційна теорія (Ч. Дарвін), асоціативна теорія (В. Вундт), психоаналітична теорія (З. Фрейд), біологічна теорія (П. Анохін), фрустраційні теорії (Д. Дьюї, Е. Клапаред, Л. Фестінгер), когнітивістські теорії (С. Шехтер, Р. Лазарус), інформаційна теорія (П. Симонов), теорія диференціальних емоцій (К. Ізард) та інші.

У психологічній літературі немає єдиної точки зору щодо різниці між емоціями та почуттями. Одні науковці (Е. Клапаред. В. Вундт, В. Дерябин, Л. Куліков, О. Захаров, А. Зарудна, Р. Нємов) ототожнюють їх. Інші вчені (О. Леонтьєв, Г. Фортунатов, В. Крутецький, В. Нікандров, К. Платонов) розводять ці поняття. У дисертації ми дотримуємося другої точки зору.

Визначаючи емоцію як складову емоційно-почуттєвої сфери, науковці (Р. Ектап, І. Бех, В. Вілюнас, В. Гальперин, Б. Додонов) підкреслюють, що вона виникає і виявляється на основі переживання, зазначають її взаємозв'язок із потребами, мотивами, діяльністю, поведінкою та використовують узагальнену класифікацію, згідно з якою емоції характеризують за модальністю, перебігом, функціональним призначенням, розподіляють на базові й вторинні. У практиці виховання поняття "емоція" розглядається як короткочасний відгук на конкретну ситуацію та використовується одночасно з іншими поняттями "почуття", "емоційна реакція", "емоційне реагування", які не є тотожними. Почуття, на думку науковців, порівняно з емоціями є більш стійким й тривалим утворенням (Л. Виготський, А. Ковальов, В. М'ясищев), емоційне реагування - мимовільна відповідь, емоційна реакція - свідома та умисна дія. У наукових працях підкреслено, що результат взаємодії залежить від дотримання "особливих правил", які регулюють способи і доречність прояву емоцій (Я. Рейковський), адекватного поводження (Н. Коврига, Є. Носенко) та врахування в процесі інтеріоризації емоцій фізичного, психічного стану іншої людини, її індивідуальних особливостей: темпераменту, здібностей, потреб, попереднього життєвого досвіду, емоційних особливостей.

Аналіз стану дослідження проблем емоційно-почуттєвої сфери людини показав, що в психологічній науці не склалося одностайної думки щодо сутності й походження емоцій та почуттів. Учені-психологи акцентують увагу на розкритті сутності культури емоцій та почуттів та педагогічних умовах їх виховання засобами різних видів мистецтва. Аналіз праць психологів та педагогів Б. Ананьєва, П. Анохіна, Т. Антоненко, В. Вілюнаса, К. Ізарда, М. Кір'ян, О. Лука, Я. Рейковського, С. Рубінштейна, Л. Сбітнєвої, І. Сілютіної, Г. Шингарова, М. Яновської та інших науковців показав, що в ефективному формуванні гармонійної емоційно-почуттєвої сфери як втіленні цілісності особистості надзвичайно важливим є дослідження ролі креативного компоненту, сприймання і розуміння творів мистецтва.

У почуттях виявляється відношення людини до самої себе, до близьких, до друзів та ворогів. Емоції немов би „висвітлюють” собою та „забарвлюють” в певні тони інтелект, інтереси і пошуки людини.

Емоції і почуття виступають як необхідні умови людського буття. Саме вони „олюднюють” людське існування, забарвлюють повсякденне життя людини. Емоційно-почуттєва сфера виступає як своєрідний регулятор всіх інших сфер життєдіяльності людини, утворює мотиваційну систему її існування.

У сучасних педагогічних дослідженнях, присвячених теорії виховання, емоції і почуття розглядаються в декількох аспектах: як основа яскравої, насиченої позитивними переживаннями життєдіяльності особистості; як найважливіший компонент морального виховання; як джерело активізації мотиваційної сфери особистості і психологічний механізм її емоційного стимулювання; як фактор продуктивності процесу спілкування й діяльності.

Для характеристики емоційно-почуттєвої сфери особистості принципово важливе чітке розрізнення психічного і духовного в її змісті. Психічне є основою розвитку духовного. Аналіз наукових праць (Г. Вартанян, Є. Петров, А. Ольшаннікова та ін.) показав, що під психічною основою емоційно-почуттєвої сфери в науці розуміється здатність до емпатії і рефлексії.

Аналіз досліджень феномену вищої освіти (Т. Маслова, Б. Коломієць, В. Лісовський, М. Нечаєв, В. Тужилкін, С. Траунберг та інші) привів до висновку, що вища освіта є нерозривною єдністю інтелектуального, емоційного і валеологічного компонентів. Інтелектуальний компонент являє собою передачу професійних знань, умінь та навичок, розвиток професійного мислення. Емоційний компонент спрямований на становлення емоційно-почуттєвої сфери студентів, формування позитивного відношення до праці, інтелектуальної і творчої діяльності. Валеологічний компонент пов'язаний з фізичним розвитком студентів та залученням їх до здорового способу життя. Процес формування емоційно-почуттєвої сфери студентів має особливе значення, адже найважливішим шляхом передачі їм професійних цінностей є пробудження адекватних емоційних переживань (Л. Виготський).

На основі праць І. Беха, Б. Додонова, О. Кононко, В. Семиченко, які на базі визначення емоцій і почуттів розкрили сутність поняття «емоційно-почуттєва сфера», це поняття в дисертації розглядається як інтегративна сукупність емоцій та почуттів як особливих психічних процесів, станів та стійких емоційних відношень у навчальній, громадській та приватній сфері життєдіяльності особистості, пов'язаних з їх потребами і мотивами та відображенням емоційної сторони духовного світу особистості. Таким чином, емоційно-почуттєва сфера - це сукупність таких психічних процесів, які проявляються у формі переживання відношення особистості до матеріальних і ідеальних явищ. На основі такого розуміння в дослідженні розроблена структура емоційно-почуттєвої сфери студентів, яка включає такі компоненти:

– емоційні реакції студента (емоційний тон почуттів-переживань життєво важливих впливів; ситуативні емоції як форма вираження ступеня задоволення потреб);

– емоційні стани студента (настрої);

– емоційне відношення як домінуюче стійке почуття студента до матеріальних або духовних об'єктів, що є вищим рівнем розвитку емоцій особистості майбутнього фахівця.

Емоційно-почуттєва сфера студентів виконує декілька важливих функцій: гностичну (задоволення від процесу пізнання світу), комунікативну (емоційне забарвлення спілкування з оточенням), корекційну (задоволення позитивними змінами у свідомості та поведінці), соціалізаційну (переживання процесу входження в соціум), оціночну (пізнання емоційно-потрібнісної значимості того, що відбувається), стимулюючу (побудження діяти певним чином у певних ситуаціях), закріплюючу (накопичення та актуалізація індивідуального емоційного досвіду), евристичну (завчасне переживання наслідків певних дій), синтезуючу (узагальнення суб'єктивного емоційного відображення дійсності).

Розвиток емоційно-почуттєвої сфери студентів у дисертації розглядається як поступова диференціація емоцій і почуттів, вербалізація їх, розширення кола об'єктів та суб'єктів, що викликають емоційний відгук, збагачення переживань, формування здатності регулювати й контролювати емоції і почуття.

Емоційно-почуттєва сфера студентів розвивається за наступними напрямами: диференціація емоцій і почуттів (збагачення якісної палітри переживань); формування здатності контролювати та регулювати емоції і почуття; зменшення з віком абсолютної частоти емоційних реакцій (у зв'язку з розвитком мотиваційно-потребнісної сфери).

У психологічній науці усталеним є погляд стосовно органічного взаємозв`язку пізнавальних процесів з емоційно-почуттєвою сферою. Позитивні емоції є рушійною силою людської думки, потреб й інтересів, спонукань у навчанні та творчій діяльності, пробудження естетичної та пізнавальної активності особистості, прагнення до естетичної самореалізації.

Аналіз поглядів видатних вітчизняних психологів (Б. Додонова, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва) на сутність та зміст естетичних емоцій показав, що емоції, викликані мистецтвом, не мають зовнішнього вираження й у цьому «затримуванні» їх у корі головного мозку полягає їхня духовна сила.

Також з'ясовано, що на сьогоднішній день у науці немає усталеної концепції щодо механізму впливу розвитку емоційно-почуттєвої сфери на результати діяльності людини. Видатні психологи (В. Вілюнас, Б. Додонов, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, П. Якобсон та інші), які займалися цією проблемою, лише констатують, що цей вплив значний і неоднозначний.

На основі аналізу та узагальнення поглядів науковців на природу та значення емоцій й почуттів у діяльності людини, зокрема у педагогічному процесі, формування емоційно-почуттєвої сфери визначено нами як цілеспрямований педагогічний процес взаємодії педагогів та студентів, метою якого є набуття знань про структуру емоційно-почуттєвої сфери, емоційне відношення до діяльності, емоційне сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків, вміння контролювати власні емоції. Цей процес складається з пошуку емоційного відгуку, виховання емоційної культури, досягнення емоційної зрілості та емоційної компетентності.

Аналіз соціологічної, психологічної, педагогічної наукової літератури, присвяченій дослідженню студентського віку (Б. Ананьєв, О. Винославська, Ю. Вишневський, А. Власенко, З. Єсарева, С. Іконнікова, В. Лисовський, О. Леонтьєв, О. Семашко та інші), дозволив визначити характерні риси студентського віку: заняття переважно навчальною діяльністю; накопичення соціокультурного досвіду з паралельним навчанням; побудова «життєвої стратегії»; певна соціальна неадаптованість і незахищеність в соціокультурному середовищі; відкритість інноваціям, експериментам, всякого роду змінам; високий ступінь готовності до плюралізму думок; уміння відчужувати неприйнятні для себе орієнтири, піддавати їх критичному осмисленню; загострене почуття соціальної справедливості; прагнення до соціального престижу; певна затримка соціального становлення порівняно з іншими групами молоді; близькість до інтелігенції за характером діяльності, інтересами, орієнтаціями; спрямованість на підготовку до вибраної професії тощо.

На основі узагальнення філософських праць, присвячених дослідженню феномену гуманітарності (В. Шаповалов, М. Бахтін, В. Розін та інші) були визначені особливості гуманітарного знання: по-перше, суб'єктність пізнання, по-друге, безпосередність пізнання явищ духу, особистісне переживання їх, по-третє, індивідуалізація методу гуманітарного знання, по-четверте, ідеологічність гуманітарного знання, по-п'яте, діалогічність гуманітарного дискурсу, по-шосте, плюралістичність поглядів на одну проблему.

Аналіз особливостей гуманітарного знання, результати, отримані іншими дослідниками (В. Мусієнко, К. Ваганова, Т. Колесникова, В. Семіков та інші), та власні спостереження дозволили визначити специфічні риси студентів гуманітарних спеціальностей, важливі для нашого дослідження: образність мислення; естетичне забарвлення світу; гнучкість мислення; швидке пристосування до нових умов; відкритість новому; готовність до діалогу, толерантного сприйняття іншої думки, світоглядної позиції, до компромісу; емоційність висловлювань, сприйняття подій, явищ, людських вчинків; креативність, прагнення до творчих, нестандартних рішень проблем, що виникають; інтерес до мотивів людської поведінки, до історій життя людей, до моральних проблем, до конкретної людини; швидка зміна настрою, психологічних станів, інтересів та захоплень; інтерес до «вічних» питань людського буття, питань сенсу життя, мети існування; прагнення до самовдосконалення, саморозуміння, самоактуалізації, самовизначення, самореалізації; інтерес до розуміння й інтерпретації з різних точок зору соціальних явищ.

На основі теоретичного аналізу наукових праць з психології, соціології. культурології, педагогіки вищої школи (Б. Ананьєв, В. Лисовський, О. Семашко та інші) були визначені специфічні особливості емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів: переважання естетичного сприйняття світу; високий рівень адаптивності та гнучкості емоцій та почуттів; переважання оптимістичного настрою; схильність до емпатійної взаємодії з соціумом.

Аналіз наукових поглядів на сутність та особливості виховного процесу у вищій школі (Л. Бєлова, С. Вітвіцька, В. Галузинський, М. Євтух, О. Ізвєков, Б. Нагорний, В. Носков, Ю. Фокін, Г. Шевченко, А. Яковенко, М. Яковенко та інші) показав, що вища школа має великий виховний потенціал, який полягає у формуванні інтелектуальної свободи, навиків міжкультурного діалогу, прагнення до самовизначення та самоідентифікації студентів.

Розв'язання проблеми формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів є складовою рішення проблеми формування духовного світу майбутнього фахівця.

У другому розділі «Експериментальне дослідження проблеми формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів» розроблені критерії та рівні сформованості емоційно-почуттєвої сфери, проаналізований стан сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів, розкритий зміст педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів, проаналізовані результати її впровадження в навчально-виховний процес.

Експериментальне дослідження ефективності педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів передбачало констатувальний (пошуковий і діагностичний підетапи), формувальний та контрольно-аналітичний етапи.

На пошуковому підетапі констатувального експерименту основними завданнями були: визначення критеріїв та рівнів сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів; розробка методик діагностики сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів; визначення бази проведення діагностувального підетапу констатувального експерименту та репрезентативної вибірки респондентів.

На основі теоретичного аналізу змісту та особливостей емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів визначені критерії сформованості емоційно-почуттєвої сфери: когнітивний (показники: усвідомлення складу емоційно-почуттєвої сфери, особливостей її проявів та необхідності поглиблювати й вдосконалювати своє емоційне життя); емоційно-ціннісний (показники: усвідомлення ролі емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо), усвідомлення цінності емоційного сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків тощо); поведінковий (показники: вміння контролювати свої емоції, долати стресові стани, адекватно оцінювати емоційні стани партнерів по спілкуванню, спільній діяльності, будувати свої відносини та дії з урахуванням цієї оцінки).

Згідно визначених критеріїв були визначені та схарактеризовані рівні сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів: високий, достатній, середній, низький.

Високий рівень характеризувався усвідомленням студентами складу емоційно-почуттєвої сфери, особливостей її проявів та необхідності поглиблювати й вдосконалювати своє емоційне життя. Студенти, яких віднесено до означеного рівня, повністю усвідомлюють роль емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо), цінності емоційного сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків тощо. Їхня поведінка характеризується вмінням контролювати свої емоції, долати стресові стани, адекватно оцінювати емоційні стани партнерів по спілкуванню, спільній діяльності, будувати свої відносини та дії з урахуванням цієї оцінки..

Студенти з достатнім рівнем сформованості емоційно-почуттєвої сфери достатньо чітко усвідомлюють склад емоційно-почуттєвої сфери, розуміють особливості її проявів, досить твердо переконані в необхідності поглиблювати й вдосконалювати своє емоційне життя. У них наявний достатній запас знань про роль емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо), вони достатньо усвідомлюють цінності емоційного сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків тощо Їхня поведінка характеризується вмінням контролювати свої емоції, долати стресові стани, адекватно оцінювати емоційні стани партнерів по спілкуванню, спільній діяльності, будувати свої відносини та дії з урахуванням цієї оцінки. Водночас вони не демонстрували повного контролю над своїм емоційним станом, готовності розуміти емоційний стан інших людей. Не завжди вони могли адекватно діяти у стресових ситуаціях. емоційний гуманітарний навчальний студент

До середнього рівня сформованості емоційно-почуттєвої сфери ми відносили студентів, які в основному усвідомлюють склад емоційно-почуттєвої сфери, в загальних рисах розуміють особливості її проявів, майже переконані в необхідності поглиблювати й вдосконалювати своє емоційне життя. У них є певний запас знань про роль емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо), вони в основному усвідомлюють цінності емоційного сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків тощо. Їхня поведінка характеризується вмінням в більшості випадків контролювати свої емоції, як правило долати стресові стани, майже адекватно оцінювати емоційні стани партнерів по спілкуванню, спільній діяльності, намаганням будувати свої відносини та дії з урахуванням цієї оцінки. Водночас вони не завжди могли контролювати свої емоційні прояви, не завжди були готові розуміти емоційний стан інших людей. Не завжди вони могли адекватно діяти у стресових ситуаціях.

Низький рівень емоційно-почуттєвої сфери спостерігався у студентів, які мали елементарні відомості про склад емоційно-почуттєвої сфери, погано розуміли особливості її проявів, були не переконані в необхідності поглиблювати й вдосконалювати своє емоційне життя. У них майже відсутні знання про роль емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо), тому вони не усвідомлюють цінності емоційного сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків тощо. Їхня поведінка характеризується безконтрольними проявами емоцій, у стресових ситуаціях вони себе не контролюють і безпорадні, не можуть адекватно оцінювати емоційні стани партнерів по спілкуванню, спільній діяльності, і тому не можуть будувати свої відносини та дії з урахуванням цієї оцінки, а також не виявляють інтересу до емоційного стану інших людей.

Методика діагностики сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів передбачала аналіз документації, педагогічного досвіду, педагогічне спостереження, анкетування, бесіди зі студентами і викладачами, експертну незалежну оцінку.

Експериментальним дослідженням було охоплено 633 студенти вищих навчальних закладів. Дослідження проводилося на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (233 респондента), Донбаського інституту техніки та менеджменту ЗАТ «Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая» (200 респондентів), факультету української та іноземної філології Рівненського державного гуманітарного університету (200 респондентів).

Завданням діагностувального підетапу констатувального експерименту було визначення рівня сформованості у студентів емоційно-почуттєвої сфери.

На діагностувальному підетапі констатувального експерименту був проведений аналіз планів виховної роботи кураторів студентських груп, проводилося спостереження за студентами з метою виявлення стану сформованості їх емоційно-почуттєвої сфери, вивчався передовий педагогічний досвід викладачів ВНЗ з досліджуваної проблеми, проводилося анкетування студентів і викладачів з метою виявлення самооцінки студентів щодо сформованості їхньої емоційно-почуттєвої сфери та порівняння її з результатами експертної оцінки викладачів, проводилася робота з виявлення готовності студентів до цілеспрямованого вдосконалення своєї емоційно-почуттєвої сфери.

Аналіз даних діагностувального підетапу констатувального експерименту показав, що високого рівня сформованості емоційно-почуттєвої сфери досягли 20,7% студентів; достатнього - 16%; середнього - 41,1% респондентів; на низькому рівні сформованості знаходиться емоційно-почуттєва сфера 22,2% студентів. Таким чином, можна стверджувати, що емоційно-почуттєва сфера переважної більшості опитаних студентів знаходиться на середньому рівні розвитку, тобто в основному усвідомлюється склад емоційно-почуттєвої сфери, в загальних рисах розуміються особливості її проявів. Наявний певний запас знань про роль емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо). Студенти в більшості випадків контролюють свої емоції, як правило, долають стресові стани.

Але такий рівень сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів має бути закріплений і вдосконалений цілеспрямованими педагогічними діями, що і було здійснено в ході формувального етапу педагогічного експерименту. Крім того, занепокоєння викликає досить велика (22,2%) частина студентів з низьким рівнем сформованості емоційно-почуттєвої сфери.

Формувальний етап педагогічного експерименту мав на меті впровадження педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів у педагогічний процес вищих навчальних закладів.

Педагогічна система формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів охоплює весь педагогічний процес, інтегрує аудиторну і позааудиторну діяльність студентів з урахуванням впливу навколишнього середовища (соціального і природного), засобів масової комунікації.

Аналіз показав, що основними функціями педагогічної системи є перетворювальна, спонукальна, розвивальна, інформаційна, культуротворча та інтегруюча.

Принципами, на основі впровадження яких досягається ефективність системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів, є: формування емоційного досвіду студентів; діалогічності; активності особистості; креативності; природовідповідності; культуровідповідності.

Провідним засобом формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів була обрана інтегративна дія основних видів мистецтва (літератури, музики, живопису) та створення відповідного емоційно насиченого середовища.

Педагогічна система включає аксіологічний, суб'єктний, діяльнісний, комунікативний компоненти, які забезпечують інтеграційний характер розвитку системи, в результаті чого формується та розвивається емоційно-почуттєва сфера студентів, що у свою чергу впливає на якість навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі.

Аксіологічний компонент є ціннісно-смисловим ядром педагогічної системи і зорієнтований на етично-культурні цінності: Красу, Добро, Творчість, Культуру, Духовність, Мистецтво тощо. Головною метою змодельованої системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів було створення умов для розвитку особистості студента, здатної до самореалізації на основі інтелектуального, етичного, естетичного і фізичного розвитку.

Суб'єктний компонент включає всіх осіб, що так чи інакше, беруть участь в навчально-виховному процесі (студентів, кураторів академічних груп, адміністрацію, викладачів, керівників студентських об'єднань за інтересами). Взаємодія педагогічного колективу і студентів будується не на основі адміністрування, а на основі творчої співпраці всіх учасників.

Стрижнем діяльнісного компоненту виступає емоційно забарвлений навчально-виховний процес, що реалізується перш за все через емоційні компоненти різноманітних організаційних форм педагогічного процесу (лекції, практичні заняття, самоврядування, студентський клуб, спортивні секції, заняття всіляких гуртків за інтересами тощо).

Діяльнісний компонент включав до себе педагогічні умови формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів: емоційність подання викладачами навчального матеріалу; перетворення студентів на суб'єктів педагогічного процесу; систематична підтримка ініціатив студентів щодо творчого наповнення навчально-виховного процесу; індивідуальний підхід до кожної особистості; поетапне включення суб'єктів виховного процесу в емоційно забарвлену навчальну і позанавчальну діяльність; підключення до процесу формування емоційно-почуттєвої сфери студентів органів студентського самоврядування; поступове ускладнення змісту процесу формування емоційно-почуттєвої сфери студентів за ступенем значущості, об'єму, включеності в емоційно забарвлений навчально-виховний процес; використання позитивного емоцієутворюючого потенціалу простору вищого навчального закладу; максимальне використання можливостей емоційного впливу зовнішнього середовища; розвинений емоційний слух педагогів, спрямований на виявлення образності, розгортання емоційного змісту комунікативних засобів спілкування; педагогічна емпатія викладача; створення емоційного середовища як організація ситуацій педагогічного супроводу, що сприяють максимальному прояву певної якості, властивості особистості, адекватної реакції на те, що відбувається, заснованої на самопізнанні і самоконтролі.

Комунікативний компонент сполучає всі її елементи в єдине ціле і забезпечує зв'язок педагогічної системи з соціокультурним і природним середовищем. Завдяки цьому створюється виховний простір, в якому здійснюється спільна діяльність і спілкування членів студентського товариства, розвиваються емоційно забарвлені особистісні й ділові відносини, формуються індивідуальні і групові ціннісні орієнтації, самореалізується і самостверджується особистість студента.

У дослідженні визначені етапи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів, кожний з яких передбачав досягнення окремих цілей: а) діагностувально-проектувальний; б) орієнтувально-мотиваційний; в) інформаційно-рецептивний; г) інтерпретувальний; д) творчий.

Результати діагностувально-проектувального етапу дослідження дозволили визначити педагогічні умови формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних спеціальностей, виявити рівні сформованості їх емоційно-почуттєвої сфери. На орієнтувально-мотиваційному етапі забезпечувалося включення студентів в емоційно насичену навчальну і позанавчальну діяльність, на навчальних заняттях створювалися сприятливий емоційний фон, емоційне середовище, студенти залучалися до роботи в мікроколективах, що сприяло вдосконаленню їх емоційно-почуттєвої сфери, набуттю ними досвіду розуміння емоційних станів інших людей (обговорення, обмін думками, вербалізація емоційного стану, методики визначення емоцій інших людей). Крім того, у позанавчальній діяльності студентів використовувалися елементи методики колективної творчої справи (підготовка до факультетських виховних заходів, свят, конкурсів), що дозволяло закріпити й доповнити набутий студентами емоційно-почуттєвий досвід. Важливу роль на цьому етапі відігравали засоби мистецтва, які використовувалися як у навчальній, так і у виховній діяльності. На інформаційно-рецептивному етапі відбувалося збагачення „емоційно-почуттєвого словника” студентів як частини їх емоційно-почуттєвого досвіду - психологічної основи становлення їх емоційно-почуттєвої компетентності, чому сприяла організація різноманітних за характером і складністю методів роботи над поняттями: репродуктивних (відтворення засвоєних понять про емоції і почуття у формі понятійного диктанту, термінологічного „двобою”, перевірка понять „ланцюжком”, ведення словничка понять), частково-пошукових (виокремлення, диференціація, систематизація ознак понять, що позначають емоції й почуття, та формулювання на їх основі власних визначень), творчих (самостійне встановлення причинно-наслідкових, функціональних, тимчасових й інших зв'язків між поняттями, що позначають емоції й почуття). На інтерпретувальному етапі використовувалися проблемне навчання, ділові ігри, дискусії, післядискусійне есе, дискусійні методики (дублювання ролей, відстежування логіки думок і емоцій співбесідника, історичний коментар, монолог-презентація), „мозковий штурм”, евристичні бесіди, „круглий стіл”, комунікативне навчання, а також методи організації самостійного контролю, емоційної рефлексії діяльності тощо. На творчому етапі основними методами проведення узагальнюючих і позааудиторних занять були методи спонукання до роздумів, пошуку істини, бачення парадоксу, діалогу, творчого звіту, літературного рингу, прес-конференції, ділових і рольових ігор, тематичних дискусій, лекцій-полілогів, що зумовило характер, зміст, структуру занять, що проводилися: „культурологічної симфонії”, „діалогу з великими”, „понятійного збагачення”.

Сутність контрольно-аналітичного етапу педагогічного експерименту полягала у повторному діагностуванні рівня сформованості їх емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів.

Аналіз отриманих за підсумками експерименту результатів дозволив створити інформаційно-дослідницьку базу для остаточних висновків. Використовувалися методи кількісного та якісного аналізу отриманих результатів дослідження, проводився порівняльний аналіз результатів контрольних та експериментальних груп. В якості контрольних груп виступали по 1 групі на кожному з факультетів, охоплених експериментом. Аналіз результатів показав, що цілеспрямовані систематичні педагогічні дії з формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів призвели до якісних позитивних змін всіх параметрів досліджуваного феномена. Різниця між результатами контрольних та експериментальних груп за основними критеріями (усвідомлення складу емоційно-почуттєвої сфери, особливостей її проявів та необхідності поглиблювати й вдосконалювати своє емоційне життя; усвідомлення ролі емоційного ставлення до діяльності (навчальної, майбутньої професійної, громадської тощо), усвідомлення цінності емоційного сприйняття явищ культури, творів мистецтва, людських вчинків тощо); вміння контролювати свої емоції, долати стресові стани, адекватно оцінювати емоційні стани партнерів по спілкуванню, спільній діяльності, будувати свої відносини та дії з урахуванням цієї оцінки) складає 3-5% на користь груп, що були задіяні в експериментальній роботі.

Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. З'ясовано, що емоційно-почуттєва сфера особистості вивчалася психологами, педагогами (Б. Ананьєв, В. Вілюнас, Л. Виготський, С. Гіппіус, Б. Додонов, К. Ізард, М. Киященко, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн тощо) з різних точок зору, з різних методологічних позицій. В результаті досліджень також виявлено, що на вектор та темп формування емоційно-почуттєвої сфери особистості дуже сильний вплив здійснюють засоби мистецтва, наприклад, музика, живопис, поезія.

2. Обгрунтовано структуру та особливості емоційно-почуттєвої сфери студентської молоді, виходячи з особливостей студентського віку взагалі. Визначено, що емоційно-почуттєва сфера студента, його домінуючі емоційні стани здійснюють значний вплив на темп та ефективність навчального процесу, на характер стосунків в студентському середовищі, з викладачами, і взагалі із соціумом. Крім того, впливають на плідність педагогічного процесу специфічні риси притаманні студентам гуманітарних факультетів (образність та гнучкість мислення; естетичне забарвлення світу; швидке пристосування до нових умов; відкритість новому; готовність до діалогу; емоційність; креативність; інтерес до моральних проблем тощо).

3. У процесі експериментальної роботи з перевірки ефективності педагогічної системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів, яка проходила в декілька етапів (констатувальний, формувальний, контрольний та аналітичний) були розроблені критерії оцінювання успішності експериментальної роботи (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий), визначені та схарактеризовані рівні сформованості емоційно-почуттєвої сфери студентів (високий, достатній, середній, низький), визначені провідні засоби формування емоційно-почуттєвої сфери студентів (інтегративна дія основних видів мистецтва та створення відповідного емоційно насиченого середовища).

4. Розроблено педагогічну систему формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів, яка охоплює весь педагогічний процес, інтегрує аудиторну і позааудиторну діяльність студентів, діяльність і спілкування за межами ВНЗ з урахуванням впливу навколишнього середовища (соціального і природного), засобів масової інформації. Система має відкритий, варіативний, інтеграційний характер.

5. Поетапний характер розвитку системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів дозволяє проводити корегуючий вплив за результатами контролю ефективності кожного етапу, діагностувати та прогнозувати ймовірні подальші результати функціонування системи, вносити в неї зміни, відповідні змінам в соціумі.

6. Основні функції системи формування емоційно-почуттєвої сфери студентів гуманітарних факультетів (перетворювальна, спонукальна, розвивальна, інформаційна, культуротворча та інтегруюча) були втілені в системі принципів її ефективного функціонування (формування емоційного досвіду студентів; діалогічності; активності особистості; креативності; природовідповідності; культуровідповідності).