Народні традиції у вихованні здорового способу життя учнів початкових шкіл західної України (1919-1939 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК: 37: 373.31: 613/614: 392 “1919/1939”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Народні традиції у вихованні здорового способу життя учнів початкових шкіл західної України (1919-1939 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Сливка Лариса Володимирівна

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Білавич Галина Василівна, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, доцент кафедри філології та методики початкової освіти

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Курляк Ірина Євгенівна, Львівський науково-практичний центр професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник

кандидат педагогічних наук, доцент Кондратюк Світлана Миколаївна, Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, завідувач кафедри педагогіки, психології та методики початкового навчання

Захист відбудеться «24» червня 2010 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79, конференц-зала Будинку вчених.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий «22» травня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Р. Кирста

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства в Україні характеризується значним зниженням рівня здоров'я дітей та юнацтва. Зокрема, серед учнів початкових класів близько 35 % дітей мають хвороби дихання, 45 % - хвороби органів травлення, 10 % - хвороби нервової системи, 35 % - розлади психіки. Проблеми, пов'язані зі здоров'ям, значно загострюються внаслідок поширення в учнівському середовищі паління, алкоголю, наркотичних речовин. Така ситуація великою мірою зумовлена відсутністю свідомого ставлення до свого здоров'я, розуміння його значення для себе і для суспільства. Не випадково пріоритетними завданнями сучасної освіти в напрямі збереження й зміцнення здоров'я зростаючого покоління є активізація здоров'язберігаючої позиції самої особистості, оволодіння нею уміннями й навичками здорового способу життя (ЗСЖ), виховання у школярів свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності. На це орієнтують Закон про загальну середню освіту, Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепція неперервного валеологічного виховання та освіти, Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей і молоді, Державний стандарт середньої освіти, де до базових навчальних планів уведено освітню галузь “Здоров'я і фізична культура”.

Проблема здорового способу життя є предметом пильної уваги науковців. Зокрема, у сучасних дослідженнях розроблено її філософсько-теоретичні, методологічні засади (Г. Апанасенко, Е. Булич, М. Гончаренко, В. Горащук, І. Муравов, О. Савченко, Л. Сущенко), актуалізовано доцільність упровадження в навчальний процес спеціальних освітніх програм і навчальних дисциплін з формування здорового способу життя (В. Бобрицька, Т. Бойченко, Т. Воронцова, М. Гриньова, В. Пономаренко), відображено оригінальні концепції професійної підготовки майбутнього вчителя до здійснення “здоров'яформуючої” діяльності (В. Бабич, О. Бондаренко, В. Звєкова, В. Нестеренко, О. Омельченко, Н. Урум, О. Філіпп'єва), конкретизовано технології виховної роботи в зазначеному напрямі з дітьми різних вікових категорій (О. Ващенко, Ю. Гавриленко, О. Дубогай, О. Жабокрицька, С. Кондратюк, С. Омельченко, С. Свириденко, Г. Сіліна, Т. Шаповалова, І. Шеремет, С. Юрочкіна), представлено ретроспективу проблеми здорового способу життя особистості в контексті загального історичного розвитку (В. Бобрицька, Е. Булич, О. Ващенко, С. Горбунова, Л. Жовніренко, С. Кириленко, І. Муравов, Л. Сущенко, А. Чаговець).

Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) та низка інших освітніх документів визначають пріоритетні напрями реформування виховання - його наповнення культурно-історичними надбаннями українського народу, розроблення теоретико-методологічних аспектів національного виховання з урахуванням вітчизняного досвіду. У цьому контексті заслуговують на увагу дослідження, у яких представлено етнічний досвід збереження та зміцнення здоров'я особистості (З. Болтарович, І. Кліш, О. Мандзяк, В. Пилат, І. Піскунова, Є. Приступа, В. Старков, М. Стельмахович, В. Струманський, А. Цьось), теоретичні й методичні аспекти використання народних традицій здорового способу життя українців у сучасній практиці виховання дітей і молоді (В. Бобрицька, А. Вольчинський, Г. Воробей, М. Гриньова, Н. Деделюк, Б. Кіндратюк, В. Левків, С. Литвин-Кіндратюк). Результати аналізу цих праць дають підстави для висновків, що використання багатовікового досвіду українців щодо збереження і зміцнення здоров'я в сучасному освітньому процесі забезпечить дотримання принципів єдності, системності та наступності поколінь, сприятиме внесенню національного й етнопедагогічного компонентів у структуру теорії й практики виховання здорового способу життя, що дозволить більш ефективно формувати мотивацію і цінності оздоровчої активності школярів.

Запорукою успіху в розв'язанні завдань формування у зростаючого покоління ЗСЖ виступає поєднання сучасних досягнень наукової думки й спадщини минулого, органічний зв'язок з історією української школи, особливостями національного виховання.

Вивчення історії розвитку педагогічної думки, української освіти й національного виховання на західноукраїнських землях наприкінці ХІХ - в першій третині ХХ ст. є одним із найвагоміших напрямів історико-педагогічних досліджень (Д. Герцюк, В. Гоммонай, А. Грицан, І. Курляк, О. Пенішкевич, Н. Сабат, В. Стинська, Б. Ступарик, Л. Тимчук, М. Чепіль та ін.). Завдяки науковим дослідженням сучасних учених (І. Андрухів, Я. Боднар, О. Винничук, О. Волянюк, Н. Гнесь, Т. Завгородня, С. Івах, З. Нагачевська, Б. Савчук, О. Цибанюк) вітчизняну науку збагачено матеріалами про окремі аспекти проблеми збереження, зміцнення і формування здоров'я дітей та юнацтва в Західній Україні означеного періоду. Проте проблема виховання здорового способу життя школярів на цих теренах ще не була предметом спеціальних розвідок і не виокремлена як напрям наукових пошуків.

Таким чином, актуальність проблеми збереження і зміцнення здоров'я зростаючої собистості, потреба здійснення комплексного об'єктивного історико-педагогічного вивчення досвіду минулого, його переосмислення, інтерпретація з метою моделювання нових підходів до формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя сучасних дітей і молоді, відсутність окремого дослідження з теорії і практики виховання ЗСЖ школярів на західноукраїнських землях у міжвоєнний період ХХ ст. спричинили вибір теми дисертації: “Народні традиції у вихованні здорового способу життя учнів початкових шкіл Західної України (1919-1939 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження є складовою дослідницької проблеми кафедри педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання в системі безперервної освіти в Україні та зарубіжжі” (номер державної реєстрації 0108U009122). Тему дисертації затверджено Вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 8 від 13 березня 2007 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 3 від 20 березня 2007 р.).

Мета дослідження - обґрунтувати теоретичні основи та узагальнити практику застосування народних традицій у вихованні здорового способу життя молодших школярів Західної України міжвоєнного періоду ХХ ст. з метою їх творчого використання в освітньо-виховній діяльності сучасної початкової школи.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

· проаналізувати ступінь розробленості проблеми в науковій літературі;

· охарактеризувати передумови виховання здорового способу життя молодших школярів на засадах народних традицій у Західній Україні 1919-1939 рр.;

· означити шляхи реалізації народних традицій у вихованні здорового способу життя учнів початкових шкіл регіону в міжвоєнний періоду ХХ ст. у навчальному процесі та в позакласній і позашкільній роботі;

· розкрити етновалеологічну сутність західноукраїнської навчальної і позанавчальної літератури для дітей аналізованої доби;

· окреслити можливості творчого використання результатів наукового дослідження у валеологічному вихованні учнів сучасної початкової школи України.

Об'єкт дослідження - теорія та практика виховання здорового способу життя молодших школярів Західної України в 1919-1939 рр.

Предмет дослідження - українські народні традиції як чинник виховання здорового способу життя учнів початкових шкіл регіону досліджуваного періоду.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять філософські положення про закони й категорії наукового пізнання; загальнонаукові положення про взаємозумовленість педагогічних явищ, процесів, про місце та роль досвіду минулого в розвитку сучасної теорії й практики; концептуальні положення психології і педагогіки про виховання здорового способу життя особистості, а також педагогічна спадщина видатних українських та зарубіжних науковців першої третини ХХ ст., праці сучасних дослідників, у яких розкриваються теоретичні основи українського виховання в історичному та сучасному аспектах; принципи взаємозв'язку теорії з практикою, культуровідповідності; єдності національного із загальнолюдським.

У дослідженні використовувалися такі методи: пошуково-бібліографічний (теоретичний аналіз, синтез, систематизація та класифікація архівних документів, науково-педагогічної літератури, законодавчих актів України); порівняльно-аналітичний (порівняльний та історико-педагогічний аналіз архівних матеріалів і періодичної преси); структурний (аналіз навчальних планів, програм, підручників для початкової школи); предметно-цільовий аналіз матеріалів періодичних видань; методи узагальнення, систематизації вивчених документів, матеріалів, одержаних фактів і даних.

Джерельну базу дослідження складають: фонди Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІАУ) (№ 179, № 206, № 348, № 389. № 567, № 640); державних архівів Волинської (ДАВО) (№ 16, № 36, № 54, № 454), Закарпатської (ДАЗО) (№ 27, № 28), Івано-Франківської (ДАІФО) (№ 68, № 299), Тернопільської (ДАТО) (№ 194, № 196), Чернівецької (ДАЧО) (№ 28, № 213, № 515) областей; документи й матеріали Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (м.Київ); Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (м.Львів); Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка; Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки (м. Луцьк); бібліотеки народного закладу імені Оссолінських (Zakіad Narodowy im. Ossoliсskich) (м. Вроцлав, Польща); бібліотек Львівського, Прикарпатського, Ужгородського, Чернівецького національних університетів. Значну групу джерел становлять періодичні видання Східної Галичини, Західної Волині, Буковини, Підкарпатської Русі кінця ХІХ-першої третини ХХ ст., західноукраїнська навчальна і позанавчальна література для дітей 1919-1939 рр., дослідження сучасних учених з проблеми здорового способу життя, народних традицій здорового способу життя, історії освіти і виховання в Західній Україні міжвоєнного періоду ХХ ст.

Хронологічні межі дослідження: вихідний рубіж (1919) зумовлений закінченням Першої світової війни та переходом західних земель України під владу різних держав. Верхня межа (1939) збігається з початком Другої світової війни, яка призвела до істотних суспільно-політичних і культурно-освітніх змін у Західній Україні.

Територіальні межі дослідження охоплюють Західну Україну - географічний регіон, куди за міжвоєнного періоду входили Східна Галичина, Західна Волинь, Буковина, Закарпаття (Підкарпатська Русь).

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше: комплексно проаналізовано теоретичні основи й практичний досвід виховання здорового способу життя учнів початкових шкіл західного регіону України міжвоєнного періоду ХХ ст.; поточнено й конкретизовано сутність категорій “здоровий спосіб життя”, “виховання здорового способу життя”, “народні традиції здорового способу життя”; охарактеризовано низку праць педагогів, науковців, громадсько-просвітницьких діячів, лікарів Західної України міжвоєнного періоду з проблем гігієнічного й антиалкогольного виховання; проаналізовано етновалеологічний зміст українських букварів і читанок, позанавчальної літератури, які в 20-30-х рр. ХХ ст. були засобом формування основ здорового способу життя дітей та юнацтва Галичини, Волині, Буковини, Підкарпатської Русі; окреслено можливості творчого використання результатів наукового дослідження у валеологічному вихованні учнів сучасної початкової школи.

До наукового обігу введено маловідомі архівні документи й матеріали (ДАВО - ф. 36, оп. 18, спр. 70; ДАЗО - ф. 27, оп. 1, спр. 288, 794; ф. 28, оп. 3, спр. 378, 382, 971; ДАЧО - ф. 515, оп. 1, спр. 454; ЦДІАУ у м. Львові - ф. 179, оп. 1, спр. 633, 634, 636, 637, 704; ф. 206, оп. 1. спр. 1471).

Практичне значення роботи. За матеріалами дослідження розроблено спецкурс “Виховання здорового способу життя учнів початкових шкіл Західної України (1919-1939 рр.) на засадах народних традицій” для студентів педагогічних спеціальностей; основні положення і висновки дисертації включено у зміст курсів “Історія педагогіки”, “Методика виховної роботи”, використано при читанні нормативної дисципліни “Методика вивчення валеології та основ безпеки життєдіяльності в початковій школі”, які впроваджено в навчальний процес Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/06-01/272 від 09. 03. 10), Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (акт № 17-14/431 від 11. 02. 10), ДВНЗ “Ужгородський національний університет” (довідка № 01-10/457 від 12. 03. 10), а також у практику роботи загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ст. м. Івано-Франківська: № 7 (довідка № 69 від 16. 03. 10), № 12 (довідка № 20 від 15. 03. 10) та Городенківської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 (довідка № 58 від 10. 03. 10).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження оприлюднено на: міжнародних - “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (Горлівка, 2007), “Теоретико-методологічні засади особистісного становлення дошкільника в полікультурному просторі соціуму в добу його освітніх трансформацій” (Івано-Франківськ-Берегово-Хмельницький, 2008), “Проблеми якості виховання і навчання у системі безперервної освіти” (Івано-Франківськ, 2008), “Розвиток освітньо-виховного простору в Карпатах в умовах глобалізації: стан, проблеми, перспективи” (Івано-Франківськ, 2008), “Народні звичаї, традиції та обряди: етнорегіональний вимір у полікультурному просторі сучасного суспільства” (Івано-Франківськ-Львів, 2009), “Інтеграція системи безперервної освіти України в Європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи” (Чернівці, 2009); всеукраїнських - “Професійна підготовка вчителів початкових класів в умовах входження України в Європейський освітній простір” (Дрогобич, 2007), “Етнопедагогічний контекст освітнього процесу в сучасних навчальних закладах України” (Івано-Франківськ, 2007), “Актуальні проблеми формування здорового способу життя учнівської та студентської молоді” (Ніжин, 2007), “Вища педагогічна освіта в Україні: історія та сучасність” (Глухів, 2009); регіональних - “Видатні педагоги Буковини: погляд крізь сучасність” (Чернівці, 2010) науково-практичних конференціях, а також на щорічних звітних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2007-2010).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в 13 одноосібних публікаціях, 10 з яких надруковано у фахових науково-педагогічних виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, уміщених на 88 стор., списку використаних джерел (604 найменування, із них 42 - іноземними мовами та 64 - архівних документів). Загальний обсяг дослідження становить 312 сторінок, із яких 170 - основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, методи та джерельну базу роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне і практичне значення, представлено сферу апробації основних положень дослідження та їх упровадження.

У першому розділі - “Виховання здорового способу життя молодших школярів на засадах народних традицій як історико-педагогічна проблема” - висвітлено стан дослідженості проблеми в науковій літературі; узагальнено теоретико-методичні основи виховання здорового способу життя в цілому, на засадах народних традицій зокрема; виокремлено передумови використання народних традицій у вихованні здорового способу життя учнів початкових шкіл Західної України 1919-1939 рр.; охарактеризовано праці українських педагогів краю міжвоєнного періоду ХХ ст. із проблем гігієнічного й антиалкогольного виховання зростаючої особистості.

Результати дослідження показали, що серед наукових праць у галузі історії шкільництва і виховання на західних землях України 1920-1930-х років, здорового способу життя, народних традицій збереження і зміцнення здоров'я наразі відсутні такі, які б відтворювали історію і розвиток порушеної проблеми.

На основі результатів аналізу сучасних наукових джерел з'ясовано, що здоров'я - це не просто відсутність хвороб, а багатовимірний феномен, який охоплює фізичне, психічне (емоційне), соціальне і духовне благополуччя. Здоровий спосіб життя (ЗСЖ) особитості розглядаємо як типові форми її повсякденної життєдіяльності, що забезпечують збереження, зміцнення і формування здоров'я, і виокремлюємо його якісні характеристики: оптимальну рухову, фізичну, трудову активність; загартовування організму; дотримання санітарно-гігієнічних навичок; раціональне чергування праці й відпочинку згідно з біологічними ритмами й індивідуальними особливостями; збалансоване харчування; особистісну поведінку, спрямовану на подолання шкідливих звичок; профілактику захворювань; здатність підтримувати емоційну стабільність, долати хворобливі психічні, зокрема й руйнівні (страх, гнів, жадібність, заздрість), емоції; гармонійну взаємодію з оточуючими людьми й уміння розв'язувати конфлікти на основі взаєморозуміння і взаємодопомоги; чистоту думок, бажань, учинків, слів.

Під вихованням здорового способу життя розуміємо складний інтегративний процес, що включає комплекс виховних впливів на людину інших людей та усіх оточуючих її умов, які сприяють формуванню знань, поглядів, переконань, охоплюють емоційно-вольову сферу особистості, забезпечують усвідомлення нею відповідних цінностей суспільства, вдосконалюють поведінку, які в єдності створюють передумови для формування способу життя, який зберігає, зміцнює й формує здоров'я особистості. Означений процес поєднує інформаційний, мотиваційний і діяльнісно-практичний аспекти. Знання основ здорового способу життя (інформаційний аспект) слугують підґрунтям для вироблення стійких поглядів і переконань, що є спонукальною системою до здійснення відповідних дій та вчинків (мотиваційний аспект). Діяльнісно-практичний аспект виховання здорового способу життя передбачає включення особистості в конкретну практичну діяльність у рамках системи ЗСЖ.

Українські народні традиції здорового способу життя (валеологічні традиції) є теоретичним і практичним досвідом, системою ідеалів, прагнень, знань, установок, правил поведінки та принципів, сукупністю поглядів і звичок українців, що склалися історично й перманентно передаються, закріплюючи й відтворюючи в нових поколіннях типи мислення і поведінки задля збереження та зміцнення здоров'я. Важливим засобом конкретизації валеологічних традицій, а також способом їх передачі є усна народна творчість, де зафіксовано виховний ідеал здорової особистості українців, закумульовано їх соціальний досвід щодо умов і способів збереження і зміцнення здоров'я людини, окреслено певний алгоритм формування її ЗСЖ. Народні традиції здорового способу життя закріплювалися і передавалися наступним поколінням також у різноманітних звичаях, обрядах, святах, органічно вплетених у повсякденно-побутову життєдіяльність сім'ї, родини, громади й цілісну структуру народного календаря. Важливими засобами виховання здорового способу життя були рухливі ігри, забави, розваги, танці, що є систематичними елементами народних валеологічних традицій.

У роботі проаналізовано соціокультурні передумови виховання ЗСЖ на засадах народних традицій, унаслідок чого встановлено, що незадовільний стан здоров'я дітей та юнацтва в Західній Україні міжвоєнного періоду, який називали навіть загрозою “для існування української нації”, здебільшого пов'язували з низьким рівнем культури здоров'я населення, браком “ширшої загальної освіти”, недостатніми знаннями із санітарії та гігієни, байдужістю та консерватизмом селян у цьому питанні, забобонами, “нерозумним” способом життя, а також “невідповідним” вихованням у молодості. З огляду на це проблема формування здорового способу життя зростаючої особистості чітко виокремлюється з низки педагогічних проблем та розглядається як загальнонаціональна, оскільки тільки здорова нація є життєздатна і має майбутнє. У прогресивнах колах українства домінувала думка, що “недержавна нація” повинна звернути особливу увагу на проблему здоров'я дітей і молоді - майбутніх будівників незалежної української держави. В руслі означених ідей видатні педагоги, лікарі, громадські та релігійні діячі Західної України 1919-1939 рр. зазначали, що “теперішнє” і “майбутнє” життя “вимагає людей сильних і здорових” (С. Парфанович), а народ, який “сягає по прийдешнє і хоче побудувати тривкий політичний організм, мусить ... мати й ... здоров'я” (О. Барвінський), що здоровий спосіб життя є “не тільки метою”, а й “посередником для здобування гарніших і висших форм життя народа” (К. Феделеш).

Поштовхом до актуалізаціїі проблеми здорового способу життя в Західній Україні міжвоєнного періоду стали: увага світової спільноти до здоров'язбереження, свідченням чого розглядаємо міжнародні з'їзди і конференції, у роботі яких питання санітарного стану шкіл, лікарського догляду за учнями, фізичного, гігієнічного, антиалкогольного виховання зростаючої особистості посідали чільне місце; вивчення західноукраїнськими педагогами досвіду закордоння (зокрема, американського, польського) в ділянці здорового способу життя, надбань зарубіжних (С. Копчинський, К. Міткевич, Є. Пясецький, ін.) і радянських (О. В. Корчак-Чепурківський, А. Макаренко, В. Пальчинський) науковців; нормативно-законодавча база правлячих держав (Польщі, Румунії, Чехословаччини).

На основі аналізу праць Ф. Балицького, І. Блажкевич, Д. Волковського, Ю. Дзеровича, О. Макарушки, Ю. Рибачевського, Т. Франка з'ясовано, що бачення науковцями шляхів збереження і зміцнення здоров'я особистості здебільшого відповідає якісним характеристикам здорового способу життя, виокремленим сучасними дослідниками. Головними проявами поведінки здорової особистості освітяни вважали дотримання вимог індивідуальної і суспільної гігієни, рухову активність, загартування, раціональне харчування, подолання шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю), дотримання етично-моральних засад. За досліджуваного періоду ще не послуговувалися терміном “виховання здорового способу життя”. Формування у школярів ЗСЖ реалізовувалося в руслі фізичного (І. Боберський, А. Вахнянин, С. Гайдучок, О. Суховерська, О. Тисовський, П. Франко, Т. Франко, І. Ющишин), гігієнічного (М. Василів, А. Гончарів-Гончаренко, Ю. Григорук, І. Деяк, М. Івеґеш, І. Куровець, С. Микуланинець, О. Філяс), антиалкогольного й протинікотинового (А. Волошин, І. Герасимович, Ю. Дзерович, Ю. Каменецький, С. Парфанович, К. Феделеш, М. Чайківський) виховання. В аналізовану добу активно розробляли ціннісно-мотиваційну стратегію реалізації означених напрямів виховання (І. Біденко, П. Біланюк, В.Кисілевський).

Важливе значення у збереженні, зміцненні і формуванні здоров'я зростаючої особистості відводили школі (Ю. Дзерович, М. Івеґеш, І. Куровець, В. Куцик, С. Микуланинець, О. Філяс, М. Чайківський), оскільки лише там уможливлювався цілеспрямований педагогічний вплив на особистість. У педагогічній думці Західної України міжвоєнного періоду активно пропагувалася ідея про те, що змалечку прищеплені дітям знання, уміння і навички сприяння здоров'ю перетворяться згодом у важливий компонент їх загальної культури і впливатимуть на формування здорового способу життя всього суспільства.

Встановлено, що зарубіжні освітяни досліджуваного періоду (Й. Блайк, Я. Міхаловська, С. Северин) актуалізовували думку про те, що дитина виховується у процесі взаємодії соціального і культурного оточення, відтак важливу виховну роль відводили етнічному середовищу, що акумулює певні цінності. В 1919-1939 рр. концепція побудови навчально-виховного процесу на засадах народної педагогіки активно пропагувалася й культурно-освітніми діячами Західної України. З огляду на те, що школи Західної України досліджуваного періоду змушені були працювати за державними програмами Польщі (Східна Галичина, Західна Волинь), Румунії (Буковина), Чехословаччини (Підкарпатська Русь), в українських педагогічних колах домінувала думка про необхідність проведення “повної ревізії” навчання й виховання і їх доповнення “своїми засобами у вихованні молоді в національному дусі” (В. Пачовський). У працях П. Біланюка, А. Волошина, Ю. Дзеровича, М. Макуха, С. Маланюка, В. Пачовського, Г. Терлецького, І. Ющишина перманентно пропагувалася ідея про те, що визначальними у вихованні є чинники, що зумовлюють творення історії нації, а саме: національні погляди, почуття, прагнення, релігія, мова, усталені норми супільного й родинного життя, традиції, звичаї.

Реалізація виховання здорового способу життя зростаючої особистості на засадах народних традицій опиралася в Західній Україні 1919-1939 рр на своєрідне “етнографічне” підґрунтя: на той час уже існували певні здобутки в ділянці етнографії; фольклорні й етнографічні матеріали включалися до змісту навчальної літератури для майбутніх учителів, педагогічних і дитячих часописів; у педагогічній літературі з'являлися методичні рекомендації щодо використання етнографічних джерел у навчально-виховному процесі школи; активно пропагували самостійну пошукову діяльність учителів та учнів щодо збору й систематизації народознавчого матеріалу (прислів'я, пісні, легенди, опис ігор та забав тощо).

Дослідження уможливило висновок, що проблема збереження і зміцнення здоров'я зростаючої особистості в Західній Україні 1919-1939 рр. мала “соціальне замовлення”, підкріплювалась нормативно-законодавчою базою Польщі, Румунії, Чехословаччини, а творчі пошуки українських педагогів, лікарів, громадських діячів у цій галузі спирались на відповідну науково-педагогічну спадщину і були пов'язані з досягненнями й даними практичної діяльності зарубіжних і радянських науковців, формували загальні, оптимальні для того часу, педагогічні рекомендації. Важливість розв'язання проблеми формування здорового способу життя дітей і молоді зумовлювалася передовсім потребою виховати свідомих і здорових будівників майбутньої української держави. Пріоритетним підходом реалізації освіти і виховання в 1919-1939 рр. був тісний зв'язок навчання і виховання із культурою свого народу.

У другому розділі - “Реалізація українських народних традицій у вихованні здорового способу життя учнів початкових шкіл Західної України (1919-1939 рр.)” - виявлено традиційно-звичаєвий компонент змісту виховання здорового способу життя молодших школярів під час навчання та в позакласній і позашкільній роботі; проаналізовано етновалеологічний потенціал західноукраїнської навчальної і позанавчальної літератури для дітей; відображено діяльність громадських інституцій Західної України досліджуваного періоду з виховання здорового способу життя молодших школярів на засадах народних традицій; визначено можливості творчого використання результатів наукового дослідження у валеологічному вихованні учнів сучасної початкової школи.

У 20-30-х рр. ХХ ст. питання стосовно збереження, зміцнення і формування здоров'я школярів розглядалися за такими напрямами: а) гігієна оточення (створення належних санітарно-гігієнічних умов навчання і виховання); б) гігієна навчання (сьогодні - це “здоров'язберігаючі технології”); в) боротьба із хворобами; г) фізичне виховання; д) виховання “в засадах гігієни” (нині - це спеціальні предмети валеологічного спрямування, позакласна і позашкільна діяльність задля формування засад ЗСЖ учнів).

Фундаментальною основою розв'язання завдань виховання здорового способу життя виступає концепція виховуючого навчання. Відповідно до програм навчання в початкових школах Західної України аналізованого періоду матеріал з питань гігієни був “розкладений” на низку предметів. Систематично гігієну вивчали у 7-ому класі початкових школах вищого ступеня (7-класних і 8-класних) на уроках природи; рекомендувалося використовувати також уроки фізкультури. Молодші школярі отримували відомості про здоров'я і здоровий спосіб життя на уроках рідної мови, “початкової науки” (вивчалася в 1-2 класах початкових шкіл Підкарпатської Русі; її завдання - “психологічне і доцільне” використання “дійсності” довкілля і здібностей учнів для їх усебічного розвитку), трудового навчання, “горожанської науки” (за змістом нагадувала сучасний предмет “Я і Україна”), “краєзнавства”, фізичного виховання.

Народні традиції здорового способу життя знаходили своє віддзеркалення на уроках природи, співів, математики, трудового навчання. Реалізація народних традицій у вихованні ЗСЖ на уроках української мови виявлялася у наповненні змісту букварів і читанок для початкової школи віршами й оповіданнями, прислів'ями, приказками, народними піснями, творами тогочасних педагогів і письменників, стилізованими під фольклор. Вони акумулювали досвід українського народу про цінності здоров'я, шляхи його збереження і зміцнення, відображали звичаї й обряди українців, що сприяли формуванню здорового способу життя особистості. На основі цього матеріалу відбувалися розповіді, з учнями проводили бесіди, створювали виховні ситуації з метою розширення відповідних знань, формували уявлення, переконання, перші ціннісні орієнтації молодших школярів.

На уроках фізичної культури народні традиції знаходили вираження “під формою” особливого добору рухових вправ, забав, ігор і танців, що мав “числитися ... з місцевою традицією та звичаями”. Так, зокрема, у Галичині, відповідно до проекту “Програм в народних школах третього ступеня для дітей української національності”, передбачалося в “науці руханкових вправ” використовувати “при кожній нагоді” “українські елементи й національні мотиви”. Дієвими в контексті досліджуваної проблеми вважали так звані середлекційні вправи (нині - це фізкультхвилинки), а також “10-хвилинні вправи”, які проводилися перед уроками або на великій перерві із обов'язковим включенням “коротких” рухливих ігор. Українські народні ігри, забави й танці слугували засобом відпочинку молодших школярів на перервах між уроками. У процесі дослідження віднайдено низку збірок українських народних ігор і забав, які використовувалися в навчально-виховному процесі початкових шкіл Західної України аналізованого періоду.

Знання, уміння й навички здорового способу життя молодших школярів доповнювали, зміцнювали та закріплювали “при кожній можливості” у позакласній і позашкільній роботі: під час бесід, залучення школярів до драматизацій, випуску шкільних часописів, участі у самоврядуванні, проведення прогулянок і екскурсій.

Про актуальність і масштабність у тогочасному західноукраїнському суспільстві проблеми здорового способу життя зростаючої особистості засвідчує зміст букварів і читанок для початкових шкіл. Через те що виховання молодших школярів засобами українських підручників у межах державних шкіл мало обмежені можливості (за винятком початкових шкіл Підкарпатської Русі), зростала роль української книги і у справі самонавчання і самовиховання. У процесі дослідження виявлено твори валеологічної тематики для дітей, написані педагогами, громадськими діячами, письменниками (О. Білоусенком, І. Блажкевич, М. Гриньовською, А. Животком, О. Жуковецькою, К. Малицькою, Марійкою Підгірянкою, Ю. Шкрумеляком). Важливими засобами виховання, які доповнювали “шкільну науку” молодших школярів, були українські дитячі та юнацькі часописи (“Дзвіночок”, “Світ Дитини” в Галичині; “Віночок для підкарпатських діточок”, “Пчілка”, “Юнацтво” у Підкарпатській Русі; “Сонечко” на Волині; “Українська ластівка” на Буковині). Значення цієї преси за міжвоєнного періоду ХХ ст. полягало в тому, що вона була інколи єдиним україномовним джерелом інформації для дітей. Серед віршів, байок і казок, написаних прозою і віршем, оповідань, пісень, забав, ігор, які складали зміст тогочасних часописів, вагоме місце посідали твори валеологічної тематики. Змістовні і цікаві матеріали про здоровий спосіб життя для учнів початкових шкіл публікував галицький часопис “Народне здоровля”, який видавало Українське гігієнічне товариство (УГТ) спільно з українським протиалкогольним і протинікотиновим товариством “Відродженням”. Своєрідним гаслом цього єдиного україномовного “періодика” у Польщі за 1930-х рр., що популяризував основи гігієнічних знань та здоровий спосіб життя серед широких верств населення та був розрахований для “найпростішого” сприймання, стали слова, опубліковані в його першому номері: “Здоров'я народу - це найбільший капітал нації”. Пропаговані в навчальній і позанавчальній літературі для дітей “оздоровчі” ідеї органічно поєднували загальнонаукові засади в ділянці ЗСЖ та споконвічні уявлення українців про засоби збереження, зміцнення і формування здоров'я.

Становленню та утвердженню в суспільстві поглядів на здоров'я як на необхідний компонент повноцінного розвитку кожної особистості зокрема й усього суспільства загалом сприяла діяльність українських професійних, медичних, освітніх, гігієнічних, фахових товариств (“Відродження”, “Просвіта”, Українське педагогічне товариство (УПТ) “Рідна школа”, Українське лікарське товариство, Українське гігієнічне товариство, “Медична громада”, Ліга імені Т. Масарика, Чехословацький Червоний Хрест в Підкарпатській Русі). Існувала певна єдність у діях громадськості щодо збереження, зміцнення і формування здоров'я, яка майже рівнозначно виявлялася у змісті, формах і методах виховного впливу на дітей і молодь. Дієвими формами пропагандистської праці означених інституцій задля формування ЗСЖ були: проведення лекцій; випуск і поширення (кольпортаж) літератури; організація гуртків серед учнів у межах школи і поза нею (протиалкогольних - у Галичині; Доросту Червоного Хреста, протитуберкульозних - у Підкарпатській Русі); проведення у школах “протиалкогольних тижнів” і “тижнів чистоти”, що супроводжувалися різними заходами; організація курсів народного танцю (“Просвіта”, Ліга імені Т. Масарика); сходини (“Просвіта”); вакаційні оселі, півоселі; “пописи”, фестини. здоровий життя школяр міжвоєнний

Особливої популярності в 1919-1939 рр. набули свята - молоді, матері, жнив, народної культури, ювілейні свята окремих товариств (“просвітянські”, “рідношкільні”, “сокільські”, ін.), свята в честь громадських діячів, письменників т. ін. Невід'ємним складником таких заходів стали систематичні елементи валеологічних традицій українців - руханкові вправи, народні ігри, забави, пісні, танці, інсценізації. До їх програм радили ширше включати народні жартівливі звичаї, забави, ігри (А. Пясецький). Національні свята були найпоширенішими серед виховних заходів УПТ, а учні початкових шкіл були активними їх учасниками. Так, приміром, 12 червня 1932 р. 2500 учнів львівських шкіл цього товариства взяло участь у Святі молоді; у “повітовому святі Підгаєччини” - “Дні Весни” (1937) - було задіяно понад 600 учениць шкіл “Рідної школи”.

Потужний виховний вплив на формування здорового способу життя українських молодших школярів чинили осередки “Пласту”. На основі аналізу пластових підручників, періодичних видань досліджуваного періоду, архівних джерел встановлено, що здоровий спосіб життя (зокрема, фізична активність, загартовування, особистісна поведінка, спрямована на подолання шкідливих звичок, безконфліктна взаємодія з довкіллям, наявність адекватних позитивних емоцій) був важливим складником змісту виховання у “Пласті”. Традиційно-звичаєвий компонент домінував у цій ділянці виховного впливу: чільне місце на сходинах новаків відводили українським народним рухливим іграм і забавам; після складання І-го пластового “іспиту вмілостей” пластун-новак повинен був знати не менше п'яти народних забав і двох народних танців; на шпальтах пластових часописів пропагувалися вивчення народних звичаїв, обрядів, самостійний пошук етнографічних матеріалів; пластуни збирали лікарські трави і вивчали народні засоби лікування й профілактики захворювань. Оздоровчо-виховна методика “Пласту” була оперта на традиціях запорізького козацтва: спосіб життя та світогляд козаків слугували потужним орієнтиром, прикладом виховання.

Поєднання зусиль школи і діяльності українських громадських товариств і організацій щодо виховання здорового способу життя молодших школярів перетворило аналізований процес у неперервний, забезпечило наступність у вихованні учнів у школі й поза її межами, розширило інформаційне забезпечення відповідної освіти, пропагувало ідею здорового способу життя в середовищі дорослих. Встановлено, що зміст, методи і форми виховної діяльності означених інституцій вибудовувалися на принципах культуровідповідності й етнізації.

Набутки в галузі впровадження народних традицій у виховання здорового способу життя молодших школярів Західної України міжвоєнного двадцятиріччя ХХ ст. створили реальне підґрунтя щодо їхнього реанімування й активного втілення у валеологічному вихованні учнів сучасної початкової школи.

Висновки

1. На основі узагальнення і систематизації літератури з проблеми виокремлено три групи джерел. Перша - історико-педагогічні праці, які дають уявлення про соціокультурні умови розгортання українського шкільництва, національного виховання дітей і молоді в Західній Україні 1919-1939 рр. (М. Гарас, В. Гоммонай, І. Курляк, Н. Сабат, Б. Ступарик, М. Чепіль, ін.) та висвітлюють окремі аспекти проблеми збереження, зміцнення і формування здоров'я (І. Андрухів, Я. Боднар, О. Винничук, О. Волянюк, Т. Завгородня, С. Івах, З. Нагачевська, Б. Савчук). Другу групу становлять наукові роботи, що розкривають теоретичні підходи та практичні шляхи розв'язання проблеми виховання здорового способу життя школярів на сучасному етапі (Т. Бойченко, О. Ващенко, Т. Воронцова, Ю. Гавриленко, М. Гриньова, О. Жабокрицька, С. Кондратюк, С. Омельченко, В. Оржеховська, С. Свириденко, Т. Шаповалова, С. Юрочкіна, ін.), відображають ретроспективу цієї проблеми в контексті загального історичного розвитку (В. Бобрицька, О. Ващенко, А. Горбунова, Л. Жовніренко, С. Кириленко, Л. Сущенко, А. Чаговець, ін.). У працях, виокремлених у третю групу, репрезентовано сутність (З. Болтарович, О. Мандзяк, В. Пилат, І. Піскунова, Є. Приступа, В. Старков, М. Стельмахович, В. Струманський, А. Цьось) та способи трансмісії (В. Бобрицька, А. Вольчинський, Г. Воробей, Б. Кіндратюк, В. Левків, С. Литвин-Кіндратюк) українських народних традицій здорового способу життя. Встановлено, що актуалізована нами проблема ще не була предметом спеціальних розвідок і не виокремлена як напрям наукових пошуків.

2. Головними передумовами виховання здорового способу життя учнів початкових шкіл Західної України 1919-1939 рр. на засадах народних традицій стали: загострення проблеми здоров'я дітей та юнацтва; потреби національного шкільництва (виховання свідомих і здорових будівників майбутньої суверенної української держави); принципово нові підходи до навчально-виховного процесу - пріоритетність у ньому виховання, тісний зв'язок навчання і виховання із культурою свого народу; положення базових освітніх документів Польщі, Румунії, Чехословаччини міжвоєнної доби ХХ ст., які регламентували відповідний процес; праці педагогів, лікарів, громадських і релігійних діячів кінця ХІХ-першої третини ХХ ст., у яких порушувалися проблеми збереження і зміцнення здоров'я зростаючої особистості.

3. Результати дослідження засвідчили, що зміст виховання учнів початкових шкіл Західної України міжвоєнного періоду ХХ ст. у навчальній, позакласній і позашкільній роботі охоплював низку питань щодо здорового способу життя особистості, які передбачали гармонійне поєднання наукових знань та традиційно-звичаєвої культури українців: піклування про охайність і чистоту тіла; загартовування організму; активна рухова діяльність, що виявлялася в іграх, забавах, танцях; засудження шкідливих звичок (п'янства, паління) та запобігання їм; переважання в раціоні харчування овочевих страв, молокопродуктів, страв із зернових культур; дотримання постів; піклування про санітарно-гігієнічні норми середовища, у якому перебуває людина; залучення до трудової активності всіх членів родини; прикрашання житла різним зіллям для оздоровлення середовища існування людини; використання лікарських рослин з метою профілактики і лікування захворювань; прощення один одному всіляких образ, провин, гнівань напередодні великих християнських свят (Різдва Христового та Великодня) задля досягнення гармонії в родинних взаєминах і громаді; підтримання позитивно-емоційного стану.

Реалізація народних традицій у вихованні здорового способу життя молодших школярів виявилася: а) в інтегруванні валеологічного змісту прислів'їв, приказок, пісень, казок, прозових і віршованих творів із сутністною характеристикою народних звичаїв, обрядів, свят задля збереження і зміцнення здоров'я в різні шкільні навчальні дисципліни (українська мова, природа, співи, математика); б) у використанні в навчально-виховному процесі початкових шкіл (на уроках фізичної культури, при проведенні 10-хвилинних вправ, на перервах) народних рухливих ігор, забав, розваг, танців і таких дійств, які за змістом і формою проведення є подібними до народних; в) у застосуванні в позакласній та позашкільній виховній роботі валеологічних традицій.

За умов відсутності української державності, відтак державних інституцій з відповідним полем діяльності вагомим чинником, спрямованим на формування позитивної мотивації щодо здорового способу життя дітей стали українські громадські товариства і організації (“Відродження”, “Просвіта”, “Рідна школа”, Українське гігієнічне товариство, протитуберкульозна Ліга імені Т. Масарика, Чехословацький Червоний Хрест в Підкарпатській Русі, “Пласт”). Їх діяльність сприяла тому, що за 1919-1939 рр. у Західній Україні поступово сформувалася неофіційна система національного виховання здорового способу життя дітей і молоді. Відповідні виховні впливи означені інституції здійснювали через різноманітні форми виховної роботи: організацію публічних лекцій; видавництво і поширення (кольпортаж) літератури; створення гуртків серед учнів у межах школи і поза нею (протиалкогольних, протитуберкульозних, доросту Червоного Хреста), курсів народного танцю; влаштовування “сходин”, вакаційних осель, півосель, “пописів”, фестин, свят. Важлива місія українських громадських об'єднань полягала в тому, що вони здійснювали комплексний виховний вплив на молодших школярів і членів їхніх сімей: батьків, старших братів і сестер, родичів. Вищезазначене дало підстави стверджувати про дотримання наступності та безперервності цього процесу, посилення інформаційного забезпечення відповідної освіти, утвердження ЗСЖ у середовищі дорослих, що за умов відсутності української державності забезпечувало формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя не лише дітей, а й нації загалом.

4. Навчальний матеріал українських букварів і читанок для початкових шкіл Західної України 1920-1930-х рр. переконливо доводить, що їх автори відвели багато уваги реалізації логічного зв'язку мовної освіти із розширенням валеологічного світогляду молодших школярів через формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя: а) на рівні фізичного здоров'я - прагнення фізичної досконалості; ставлення до власного здоров'я як до найвищої соціальної цінності; загальна фізична працездатність; загартовування організму; дотримання раціонального режиму дня; виконання вимог особистої гігієни; правильне харчування; б) соціального здоров'я (соціального добробуту) - здатність до налагодження добросусідських взаємин, позитивного спілкування т.ін.; в) психічного здоров'я - відсутність шкідливих звичок; г) духовного здоров'я - узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей; працелюбність. Виховний потенціал навчальної літератури (букварів і читанок) для дітей у ділянці виховання здорового способу життя на засадах народних традицій убачаємо у доборі текстів, що передбачали формування валеологічних знань і уявлень на основі опанування прислів'їв, приказок, крилатих висловів, народних пісень, а також творів, у яких віддзеркалено валеологічні звичаї і обряди, описано народні рухливі ігри й забави. За досліджуваного періоду зростала роль української книги й часопису у справі самонавчання і самовиховання молодших школярів. Можемо говорити про своєрідний “етновалеологічний” підхід педагогів, письменників, громадських діячів (О. Білоусенко, І. Блажкевич, М. Гриньовська, А. Животко, В. Жуковецька, К. Малицька, Марійка Підгірянка, Ю. Шкрумеляк) до змісту творів для дітей, які сприяли формуванню у молодших школярів способу життя, що зберігає і зміцнює здоров'я на засадах традиційно-звичаєвої культури українців.

5. Використання результатів дослідження у валеологічному вихованні сучасних молодших школярів розглядаємо у теоретичній і практичній площинах. Ідеться зокрема про наповнення сучасних підручників із читання і “Основ здоров'я” етновалеологічними матеріалами навчальної і позанавчальної літератури для початкових шкіл Західної України 1920-1930-х років; застосування в навчально-виховному процесі 1-4-х класів опублікованих у західноукраїнських педагогічних джерелах, дитячо-юнацьких часописах, інших виданнях міжвоєнного періоду ХХ ст. народних рухливих ігор та забав і тих, що подібні до народних; розробку методичних рекомендацій щодо використання творів валеологічної тематики, уміщених у навчальній і позанавчальній літературі Західної України аналізованої доби, для учителів початкових класів сучасної загальноосвітньої школи.

З огляду на це актуальною є підготовка майбутніх учителів до здійснення валеологічного виховання на засадах народних традицій, що передбачає оволодіння ними навичками формування здоров'я в річищі народних традицій, усталеними прийомами його зміцнення, а також уміннями дотично застосовувати надбання народної педагогіки.

У сучасному освітньому просторі можна творчо використати такі теоретичні надбання педагогічного досвіду: широке використання народнопедагогічної скарбниці тіловиховання в навчально-виховному процесі початкових класів; налагодження спільної діяльності різних товариств, причетних до здоров'язбереження дітей і юнацтва; активне впровадження до навчальної і позанавчальної роботи зі школярами українських народних ігор і забав; популяризування досвіду “Пласту” з виховання ЗСЖ (доцільно створити в регіоні спеціальні туристичні маршрути і табори з метою оздоровлення дітей); активізація антиалкогольної й антинікотинової пропаганди в усіх ділянках освіти, залучення до цієї роботи різних суспільних чинників виховання, громадськості, державних структур, лікарів, церковнослужителів; реанімування таких форм позакласної і позашкільної роботи з виховання здорового способу життя дітей та юнацтва, як проведення масових заходів, де неприпустимим було вживання алкоголю та тютюнопаління.

Проведене дослідження не претендує на повне і всебічне розкриття всіх аспектів проблеми. Перспективними напрямами для майбутніх наукових розвідок, зокрема, є такі: порівняльний аналіз теорії і практики виховання ЗСЖ зростаючої особистості в українській, радянській і зарубіжній педагогіці 1919-1939 рр.; місце школи у валеологічному просвітництві батьків; діяльність української церкви на ниві здоров'язбереження дітей і молоді; співпраця сучасної загальноосвітньої школи із дитячо-юнацькими організаціями з виховання здорового способу життя; теоретико-методологічні засади використання валеологічних традицій у вихованні сучасних молодших школярів.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Сливка Л. Готовність майбутніх учителів до здійснення здоров'яформуючої діяльності в школі / Лариса Сливка // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Педагогіка. - Випуск ХV-ХVІ. - Ч. 1. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 296-300.

2. Сливка Л. Діяльність західноукраїнських громадських товариств з виховання здорового способу життя дітей і молоді (міжвоєнна доба ХХ сторіччя) / Лариса Сливка // Вісник Прикарпатського університету. Серія : Педагогіка. - Випуск ХІІІ-ХІV. - Ч. 1. ? Івано-Франківськ, 2007. - С. 136-144.