Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

УДК 378.937

ДИДАКТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ НА ЗАСАДАХ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ

13.00.09 - теорія навчання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ЖЕЛЯСКОВ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ

Кривий Ріг 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Цокур Ольга Степанівна, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Малафіїк Іван Васильович, Рівненський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри загальної і соціальної педагогікита акмеології;

кандидат педагогічних наук Зоренко Ірина Станіславівна, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри англійської філології.

Захист відбудеться 15квітня 2011 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 09.053.01 у Криворізькому державному педагогічному університеті за адресою: 50086, м. Кривий Ріг, просп. Гагаріна, 54,ауд. 230.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького державного педагогічного університету (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, 54).

Автореферат розіслано 14 березня 2011 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г. Б. Штельмах

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Інтеграційні процеси, що відбуваються в сучасному світі, розширення сфер міжнародного співробітництва закономірно ведуть до формування принципово нового багатовимірного соціокультурного простору. За цих умов забезпечення міжкультурної комунікації в усіх галузях взаємодії стає першорядним завданням, реалізувати яке неможливо без висококваліфікованих перекладачів, які володіють лінгвістичною, соціокультурною, комунікативною, соціально-психологічною, інформаційною компетентностями, необхідними для здійснення ефективної перекладацької діяльності. У зв'язку з цим питання щодо навчання всебічно поінформованих і висококомпетентних перекладачів, що відповідають новим потребам інформаційного суспільства та зростаючим потребам ринку перекладацьких послуг, наразі набувають особливої актуальності.

Незважаючи на те, що переклад є дуже давнім видом людської діяльності, необхідність підготовки дедалі більшої кількості професійних перекладачів виникла порівняно недавно. Зумовлено це «інформаційним вибухом», який відбувся у світі в другій половині ХХ ст. в результаті різкого збільшення обсягу інформації, якою стали обмінюватися люди й народи внаслідок значного зростання їхніх міжнародних контактів і листування, а також розширення культурних зв'язків, обсягів міжнародної торгівлі й дипломатичної діяльності, пов'язаних з появою нових держав, виникненням численних міжнародних організацій і всесвітніх рухів.

Зазначимо, що проблема навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу дотепер не була предметом спеціального й системного дидактичного дослідження. Натомість її розробка необхідна й можлива завдяки творчому внеску визнаних учених у розвиток теорії сучасної дидактики вищої школи, які висвітлили концептуальні засади компетентнісного підходу (Н. Бібік, В. Буряк, А. Вербицький, Л. Кондрашова, І. Малафіїк,О. Малихін, О. Пометун, О. Савченко, А. Хуторськой, О. Цокур, В. Якунін), комунікації й перекладу (Л. Бархударов, І. Зимня, В. Комісаров, Л. Латишев, Р. Міньяр-Бєлоручев, Ю. Найда, Г. Почепцов, Я. Рецкер, С. Семко, А. Федоров, І. Халєєва, М. Цвіллінг, А. Швейцер),мовної особистості (Л. Буєва, Ю. Караулов, І. Халєєва), міжкультурної комунікації(В. Верещагін, Н. Гальскова, В. Сафонова, С. Тер-Мінасова, В. Фурманова, Л. Шкатова),навчання студентів-перекладачів іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування (М. Байрам, І. Зимня, І. Зоренко, Г. Китайгородська, С. Ніколаєва, У. Літллвуд, Ю. Пассов, Г. Штельмах, Е. Шубін), модернізації професійної підготовкимайбутніх перекладачів (І. Алексєєва, І. Анікєєва, Є. Бесєдіна, Л. Голубенко, А. Гребенщикова, Л. Демчук, К. Касаткіна, М. Князян, В. Коміссаров, Н. Коміссарова, Р. Мирам, С. Скидан, Ж. Таланова, Л. Тархова, К. Шапошников).

Проте незважаючи на значущість отриманих вищезазначеними науковцями результатів дотепер остаточно не визначені як концептуальна та організаційно-педагогічна основа навчання, зорієнтованого на здобуття компетенцій і компетентностей, так і перелік складових професійної компетентності перекладача. Тому й досі не розроблена ефективна дидактична система їх формування в майбутніх перекладачів упродовж навчання у вищих навчальних закладах. Основними причинами цього, на нашу думку, є відсутність у дослідженнях розуміння базових компетенцій перекладача як складноструктурованих феноменів, що потребують для формування спеціально організованих дидактичних заходів; недостатня розробленість теоретично-методологічних засад організації навчання майбутніх перекладачів на компетентнісній основі, а також відповідного дидактичного забезпечення означеного процесу; перевага й активне використання в традиційній професійній підготовці майбутніх перекладачів застарілих методик і дидактичних технологій, розрахованих на засвоєння ними переважно формальних аспектів іноземної мови тощо.

Таким чином, актуальність дослідження визначається необхідністю навчання професійно компетентних перекладачів, здатних на рівні світових вимог ефективно здійснювати поліваріативні функції перекладацького сервісу в мінливих умовах розвитку ринку інтелектуальних послуг; нереалізованим дидактичним потенціалом вищих навчальних закладів у підготовці висококваліфікованих перекладачів як носіїв відповідних компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної професійної комунікації; значним підвищенням вимог до рівня базових і предметних компетенцій та якості виконання завдань діяльності професійних перекладачів; недостатньою розробленістю дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, спрямованого на формування в них професійної компетентності.

Отже, наявна суперечність між новою роллю сучасного перекладача як ефективного фахівця сфери міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації й ринку перекладацьких послуг, який має високий рівень сформованості професійної компетентності, і недостатньою теоретичною та практичною розробленістю питань щодо відповідного дидактичного забезпечення процесу його навчання на засадах компетентнісного підходу.

Соціальна й науково-практична значущість та актуальність досліджуваної проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Дидактичне забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до тематики, передбаченої планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Одеського національного університету імені І. І. Мечникова «Концептуальні засади та психолого-педагогічні підходи до визначення методологічної сутності і дидактичного структурування інноваційних технологій навчання у вищій школі» (№ 0101U008291). Автором досліджувався аспект моделювання дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Тему дисертації було затверджено Вченою радою факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (протокол № 4 від 14.12.2006 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 4 від 29.09.2007 р.).

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати дидактичні умови та модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, розробити дидактичне забезпечення означеного процесу, експериментально апробувати його ефективність.

Завдання дослідження:

1) виявити особливості виникнення й розвитку ідей компетентнісного підходу у вітчизняній та зарубіжній дидактиці вищої школи, розкрити його специфіку як нової дидактичної парадигми;

2)з'ясувати сучасний стан та етапи розвитку ідей компетентнісного підходу у теорії навчання майбутніх перекладачів, уточнити поняття «компетенція», «компетентність», «професійна компетенція», «професійна компетентність»;

3) обґрунтувати сутність і структуру професійної компетентності як прикінцевого результату навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, виокремити критерії та показники, схарактеризувати рівні її вияву;

4) виявити дидактичні умови, на їх підставі спроектувати модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу;

5) розробити дидактичне забезпечення означеного процесу, апробувати його ефективність. навчання компетентнісний дидактика школа

Об'єкт дослідження - процес навчання майбутніх перекладачів.

Предмет дослідження - дидактичні умови навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Гіпотеза дослідження - навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу відбуватиметься ефективніше, якщо його дидактичне забезпечення ґрунтуватиметься на створенні таких дидактичних умов, як-от:

- структурування змісту навчальних дисциплін у логіці визначення вимог до особистості перекладача як взірця компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації;

- стимулювання інтересу майбутніх перекладачів до набуття провідного освітнього результату - професійної компетентності в сфері перекладацьких послуг;

- атестація та оцінювання навчальних досягнень майбутніх перекладачів як носіїв свідомості вторинної мовної особистості за критеріями компетентнісного виміру.

Методологічними засадами дослідження стали провідні положення наукової теорії пізнання щодо єдності діяльності, свідомості й особистості, їх соціальної природи; єдності мови, мовлення та свідомості особистості. Конкретна методологія ґрунтувалася на ідеях навчання майбутнього перекладача як носія свідомості вторинної мовної особистості; єдності процесів професійного навчання, виховання й саморозвитку майбутнього перекладача як провідного механізму, що зумовлює набуття ним компетенцій і компетентностей, необхідних для успішного виконання функцій професійної ролі.

Теоретичні джерела дослідження склали ідеї і положення, розроблені в теорії сучасної дидактики вищої школи (В. Бондар, В. Буряк, А. Вербицький, І. Малафіїк,О. Савченко, А. Хуторський, О. Цокур); теорії комунікації і перекладу (Л. Бархударов,Н. Жинкін, В. Комісаров, Л. Латишев, Р. Міньяр-Бєлоручев, Ю. Найда, Г. Почепцов, Я. Рецкер, І. Халєєва, М. Цвіллінг); теорії мовної особистості (Г. Богін, Л. Буєва, Ю. Караулов, Л. Щерба); теорії міжкультурної комунікації (В. Верещагін, В. Костомаров,В. Сафонова, С. Тер-Мінасова, В. Фурманова, Л. Шкатова); концепції діалогу культур (Е. Баллер, М. Бахтін, B. Біблер); методиці викладання іноземних мов (І. Зимня, Г. Китайгородська, У. Літллвуд, С. Ніколаєва, Є. Пассов, С. Савіньон) і практики перекладу (В. Комісаров, Л. Латишев, М. Хольц-Мянттярі, А. Швейцер);у працях, присвячених проблемам професійної підготовки майбутніх перекладачів (І. Алексєєва, Є. Беседіна, Л. Зоренко, С. Скидан, Ж. Таланова, Л. Тархова); формування в них іншомовної комунікативної компетентності (О. Бігич, М. Князян, Т. Корольова, Д. Сердюков, Г. Штельмах).

Методи дослідження - теоретичні: аналіз і узагальнення наукової та навчально-методичної літератури з проблем дидактики вищої школи й інтенсифікації навчання майбутніх перекладачів для визначення етапів і розкриття специфіки компетентнісного підходу як нової дидактичної парадигми; конкретизація сутності та схематизація структури професійної компетентності майбутніх перекладачів як провідного результату й освітнього продукту впровадження компетентнісного підходу; проектування моделі навчання майбутніх перекладачів з метою виваження доцільності його дидактичного забезпечення на засадах компетентнісного підходу; прогнозування для визначення динаміки розвитку означеного процесу; емпіричні: соціологічне опитування (анкетування, бесіда, інтерв'ювання) професійних перекладачів, викладачів кафедр теорії та практики перекладу та іноземних мов з метою вияву структури, конкретизації критеріїв і показників професійної компетентності майбутніх перекладачів; спостереження для вияву динаміки процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; тестування, експертна оцінка й самооцінка для визначення рівнів професійної компетентності майбутніх перекладачів; дидактичний експеримент з метою з'ясування ефективності запропонованих дидактичних умові дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; статистичні: математична обробка результатів дослідно-експериментальної роботи та їх інтерпретація з метою підтвердження достовірності здобутих результатів дослідження й правомірності висунутої гіпотези.

Базою дослідження стали філологічні та соціально-гуманітарні факультети вищих навчальних закладів України, зокрема в Ізмаїлі, Кіровограді, Мелітополі, Миколаєві, Одесі, Ялті, що здійснюють підготовку майбутніх перекладачів. У дослідженні взяли участь 113 викладачів кафедр теорії та практики перекладу та іноземних мов, 570 студентів спеціальності «Переклад». У дидактичному експерименті було задіяно 120 студентів-перекладачів і 19 викладачів Ізмаїльського інституту водного транспорту, Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса).

Згідно з планом дослідження дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом 3 етапів: пошукового (2004-2006 рр.), на якому визначено стан теоретичної розробленості досліджуваної проблеми, сформульовано концептуальний апарат дисертації; констатувального (2006-2007 рр.), на якому визначено реальний стан організації навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, конкретизовано сутність і структуру їхньої професійної компетентності, уточнено критерії, показники та рівні її сформованості; перетворювального (2007-2010 рр.),на якому реалізовано програму експерименту щодо апробації потужності виявлених дидактичних умов і дидактичного забезпечення авторської моделі навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, узагальнено результати дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

- уперше теоретично обґрунтовано модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу, розроблено дидактичне забезпечення означеного процесу, експериментально апробовано його ефективність; обґрунтовано дидактичні умови навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (структурування змісту навчальних дисциплін в логіці визначення вимог до особистості перекладача як взірця компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації; стимулювання інтересу майбутніх перекладачів до набуття провідного освітнього результату - професійної компетентності в сфері перекладацьких послуг; атестація та оцінювання навчальних досягнень майбутніх перекладачів як носіїв свідомості вторинної мовної особистості за критеріями компетентнісного виміру); з'ясовано сучасний стан і етапи розвитку ідей компетентнісного підходу в теорії навчання майбутніх перекладачів; конкретизовано сутність і структуру професійної компетентності як прикінцевого результату навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (у складі лінгвістичного, соціокультурного, соціально-психологічного, перекладацького, інформаційно-інформативного компонентів); виокремлено критерії (когнітивний, операціональний і особистісний), показники (системність і глибина професійних знань, мобільність і гнучкість професійних умінь, інтенсивність вияву професійно важливих якостей), схарактеризовано рівні професійної компетентності майбутніх перекладачів - мінімальний (minimal), достатній (intermediate) та просунутий (advanced);

- уточнено поняття «компетенція», «компетентність», «професійна компетенція», «професійна компетентність»;

- подальшого розвитку дістали положення теорії особистісно зорієнтованої освіти студентів за рахунок її збагачення моделлю дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що створено, апробовано й упроваджено в процес навчання майбутніх фахівців за спеціальністю «Переклад»: спецкурс «Професійна компетентність і базові компетенції перекладача», методичні рекомендації щодо організації навчально-пізнавальної та навчально-професійної діяльності майбутніх перекладачів, оцінки їхніх досягнень за параметрами сформованості в них професійної компетентності. Удосконалено способи викладання загально-гуманітарних та фахових дисциплін студентам спеціальності «Переклад» шляхом упровадження моделі дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (коопероване навчання, ігрове моделювання, кейс-метод, мовний, психолого-педагогічний і професійний портфоліо, симуляції, комунікативний тренінг, практикум особистісно-професійного росту, solo work, self-access work, autonomous learning, self-directed learning та ін.). Основні положення, науково-методичні рекомендації та висновки дослідження можуть бути використані для оптимізації особистісно зорієнтованого навчання майбутніх перекладачів з урахуванням вимог компетентнісного підходу, у їхній самоосвітній діяльності, а також у системі підвищення кваліфікації та перепідготовки перекладачів.

Упровадження результатів дослідження здійсненов процес навчання студентів спеціальності «Переклад» Ізмаїльського інституту водного транспорту (акт від 03.06.2007 р.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (акт від 17.10.2009 р.), Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (акт від 27.04.2010 р.), Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (акт про впровадження №558 від 25.05.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. У роботах, опублікованих у співавторстві [8, 9] роль автора полягає у висвітленні доцільності ідей компетентнісного підходу у навчанні майбутніх перекладачів.

Достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням апробованого діагностичного інструментарію; репрезентативністю масиву досліджуваних; експериментальною перевіркою основної гіпотези, висновків і рекомендацій; використанням методів, що є адекватними до мети, завдань і логіки розробки проблеми; кількісним аналізом експериментальних даних.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднено на науково-практичних конференціях, семінарах і форумах різних рівнів:

- міжнародних: «IV Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті В. Л. Скалкіна» (Одеса, 2005); «Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Одеса, 2005); «Ciaglosc і zmiana w pedagogice XXІ wieku» (Siedlce, 2007); «V Міжнародна науково-практична конференція з питань методики викладання іноземної мови, пам'яті проф. В. Л. Скалкіна» (Одеса, 2007), «Формування професіоналізму майбутнього фахівця в контексті вимог Болонського процесу» (Одеса, 2008); «Інтеграція учнівської і студентської молоді з особливими потребами у систему професійної освіти і сучасне життя» (Одеса, 2009); «Педагогіка вищої школи у XXI столітті: проблеми і перспективи розвитку» (Одеса, 2010); «ІХ Слов'янський педагогічний собор» (Одеса, 2010); «Філологія і освітній процес: ХХІ століття» (Одеса, 2010);

- регіональних: «Наука. Культура. Образование» (Комрат, 2008, 2009); «Актуальні проблеми теорії і практики сучасної освіти» (Одеса, 2009).

Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорено й схвалено на засіданнях кафедри теорії і практики перекладу, щорічних науково-практичних конференціях викладачів Ізмаїльського інституту водного транспорту, на засіданнях кафедри педагогіки та семінарах аспірантів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковано в 17 наукових і науково-методичних працях, з яких 7 статей у фахових наукових виданнях,9 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, 1 методичні рекомендації.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 240 сторінок, з них основного тексту - 180 сторінок, додатки - на 21 сторінці. Список наукових джерел складається з 409 найменувань, з них 23 - іноземною мовою. Дисертація містить 9 таблиць та 3 рисунки на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення дослідження; висвітлено дані щодо впровадження та апробації результатів; наведено структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі «Навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу як проблема сучасної дидактики вищої школи» узгоджено особливості виникнення й перспективи розвитку ідей компетентнісного підходу у вітчизняній та зарубіжній дидактиці вищої школи; розкрито його специфіку як нової дидактичної парадигми; з'ясовано етапи розвитку та сучасний стан проблеми навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; уточнено поняття «компетенція», «компетентність», «професійна компетенція», «професійна компетентність».

Теоретичний аналіз наукових джерел переконливо засвідчив, що концептуальні ідеї компетентнісного підходу у вітчизняній дидактиці вищої школи значно актуалізувалися в умовах інтеграції України в єдиний європейський та світовий соціокультурний простір. Доцільність їх упровадження визначається нагальною необхідністю підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних ефективно діяти в умовах постійних соціальних і економічних трансформацій, коли потрібно виявляти високу професійну готовність своєчасно відчувати й конструктивно вирішувати нові проблеми, відмовитись від традиційних стереотипів мислення, мобільно реконструйовувати функції своєї діяльності на інноваційних засадах, домагаючись її вдосконалення з найменшими витратами й найбільшими прибутками.

Доведено, що проблема навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу має свою специфіку. Через це в історії її становлення й розвитку доцільно виокремити щонайменше три провідних етапи, а саме:

1) етап зародження ідеї (60-70-ті рр. XX ст.) - формування професійної компетентності майбутніх перекладачів набуває властивостей предмета наукового дослідження. Переважно в теорії зарубіжної лінгвістики розпочалася розробка певних стратегій, спрямованих на вияв сутності лінгвістичної та іншомовної комунікативної компетенцій майбутніх перекладачів, що забезпечують їхню ефективну комунікацію на рідній та іноземній мовах;

2) етап постановки проблеми формування професійної компетентності майбутніх перекладачів у системі вищої освіти (80-90-ті рр. XX ст.) - здійснювалася її досить ґрунтовна рефлексія в контексті актуальних завдань методики навчання іноземних мов. Натомість дослідження складових професійної компетентності майбутніх перекладачів, а також розробка способів її формування, як правило, здійснювалися без урахування специфіки перекладацької діяльності й особливостей становлення іншомовної свідомості перекладача як вторинної мовної особистості;

3) етап інтенсивної розробки проблеми формування професійної компетентності майбутніх перекладачів (кінець 90-х рр. XX ст. - наш час) -створюється теоретико-методологічна база для всебічного наукового вивчення сутності й структури означеного феномена й процесу його формування в системі вищої лінгвістичної освіти. У зв'язку з дією чинників глобалізації та євроінтеграції ця проблема стала актуальним предметом міждисциплінарних наукових досліджень, проведених у межах теорії й практики перекладу, психолінгвістики, мовознавства, теорії та методики професійної освіти майбутніх перекладачів. Однак незважаючи на це проблема не вичерпана повною мірою, особливо в загальнопедагогічному та дидактичному аспектах.

З'ясовано, що компетентнісний підхід - це нова дидактична парадигма, яка спрямовує зусилля науково-педагогічних працівників вищої школи на поступову переорієнтацію домінуючого, когнітивно-знаннєвого, виду навчання майбутніх перекладачів з переважною трансляцією готових для засвоєння теоретичних знань і формуванням відповідних умінь і навичок іншомовного спілкування на створення необхідних дидактичних умов для оволодіння ними професійною компетентністю та комплексом необхідних компетенцій, що зумовлюють їхню здатність до виживання й стійкої життєдіяльності в мінливому соціально-політичному, ринково-економічному, інформаційно-комунікаційному просторі сучасного суспільства, що переживає низку криз. Як результат, провідною концептуально-мотиваційною настановою компетентнісного підходу в навчанні майбутніх перекладачів є формування в них професійно важливого новоутворення особистості - професійної компетентності, на що повинні бути спрямовані цілі, зміст, форми й методи фахової підготовки у вищій школі, що потребує відповідного дидактичного забезпечення.

У другому розділі «Проектування та експериментальна апробація дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу» узгоджено сутність і структуру професійної компетентності майбутніх перекладачів як прикінцевого результату їхнього навчання на засадах компетентнісного підходу; виокремлено критерії, показники та схарактеризовано рівні її вияву; виявлено й обґрунтовано дидактичні умови, спроектовано модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; розроблено й апробовано ефективність дидактичного забезпечення означеного процесу.

З опорою на принцип єдності діяльності, свідомості й особистості було встановлено: зміст і структура професійної компетентності майбутнього перекладача, що підтверджується численними дослідженнями, визначається як специфікою його професійної - перекладацької - діяльності, так і разом з тим специфікою його професійної свідомості як особливої - вторинної - мовної особистості. Тому при уточненні смислу поняття «професійна компетентність майбутнього перекладача» й визначенні структури цього феномена за основу бралася сутність перекладацької діяльності як особливого виду іншомовної діяльності, спрямованої на успішну реалізацію завдань міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації за допомогою виконання ним когнітивно-комунікативної, проектувальної, організаторської, гностичної, посередницької й креативної функцій. Через це було обґрунтовано, що структура професійної компетентності майбутнього перекладача містить принаймні п'ять основних компонентів: лінгвістичну, соціокультурну, соціально-психологічну, перекладацьку та інформаційну компетенції. Покомпонентна характеристика змісту професійної компетентності майбутнього перекладача свідчить про те, що вона відбиває високий рівень розвитку його особливої - іншомовної (білінгвальної) - свідомості як вторинної мовної особистості, що має вербально-семантичний код іноземної мови, яка вивчається, тобто «мовної картини світу» носіїв певної мови, і «глобальну» картину, що дозволяє зрозуміти нову для нього соціокультурну дійсність.

Наша дослідницька позиція при проведенні дидактичного дослідження полягала в тому, що професійна компетентність майбутнього перекладача не є природним новоутворенням його особистості, яке виникає саме по собі в процесі його навчання. Для цього, за нашим припущенням, необхідно організувати процес навчання майбутніх перекладачів на відповідному концептуальному підґрунті - дидактичних засадах компетентнісного підходу.

З урахуванням специфіки спеціальності «Переклад» спроектовано авторську модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (рис. 1), спрямовану на формування в них професійної компетентності, а також розроблено її відповідне дидактичне забезпечення. Під дидактичним забезпеченням процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу розуміється спеціально спроектована освітня технологія, спрямована на формування в них професійної компетентності в якості суб'єктів сфери перекладацьких послуг шляхом стимулювання їхньої власної навчально-пізнавальної активності щодо набуття необхідних компетенцій під впливом створення відповідних для цього дидактичних умов.

Так, створення першої дидактичної умови - структурування змісту навчальних дисциплін в логіці визначення вимог до особистості перекладача як взірця компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації-вимагало звернення до аналізу державного стандарту вищої професійної освіти за спеціальністю «Переклад». При цьому було встановлено, що зміст вимог розкривається у двох блоках: загальні вимоги до освіченості перекладача як до фахівця-професіонала; вимоги до знань і вмінь перекладача з окремих дисциплін (загальних гуманітарних, соціально-економічних, природничо-наукових, загальнопрофесійних та спеціальних дисциплін). Через це, дидактичне забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів в контексті створення першої дидактичної умови вимагало зміни концептуального апарату робочих програм кожної навчальної дисципліни в логіці дидактичних категорій «компетентність» і «компетенція». Це передбачало насамперед більш чітке формулювання їх освітніх цілей і завдань. Крім того, щоб вивчення навчальних дисциплін відбувалося саме на компетентнісній основі, що передбачає інтенсивний зріст пізнавальної активності, свідомості й відповідальності викладачів і студентів, було запропоновано вдосконалення навчально-методичного супроводу робочих програм, структура якого вимагала наявності: тематичного плану навчальної дисципліни, орієнтованого на формування конкретних компетенцій майбутніх перекладачів; теоретичного блоку, що відбиває змістовний компонент кожної навчальної теми з конкретизацією видів самостійної роботи студентів, ключових понять теми та їх дефініцій, списку рекомендованої літератури; практичного блоку, що відбиває способи організації й програми проведення практичних і семінарських занять, індивідуальні й групові завдання; дидактичні матеріали у вигляді структурно-логічних схем, таблиць, наочних моделей; діагностичного блоку завдань, що містить тестовий контроль і самоконтроль, діагностичні анкети та опитувальники, контрольні питання, винесені на іспит або залік; методичні рекомендації з організації самостійної роботи майбутніх перекладачів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Дидактична модель навчання майбутніх перекладачів
на засадах компетентнісного підходу

Зокрема, у курсі дисциплін спеціалізації («Практика перекладу», «Переклад з аркуша текстів ділового листа») дослідження проблем сучасного перекладу з позицій «діалогу культур» дозволила по-новому визначити роль особистості сучасного перекладача: не стільки як посередника, скільки як активного учасника процесу міжкультурних комунікацій, що володіє високорозвиненою професійною(соціокультурною, полікультурною та міжкультурною) компетентністю. При дидактичному забезпеченні процесу навчання мовних дисциплін уявлялося доцільним оптимізувати процес формування складових професійної компетентності майбутніх перекладачів, використовуючи засоби комунікативного тренінгу. Відрізняючись від інших форм «стихійного» набуття індивідуального професійного досвіду своєю інтелектуальністю (спеціальні вправи в діадах, тріадах і т. д., групові обговорення у вигляді мозкового штурму, групової дискусії, комунікативного дискурсу, звітів про роботу в підгрупах) і структурованістю (рольові ігри, нерольове ігрове моделювання), комунікативний тренінг дозволяв «тут і зараз» розвивати різні компоненти комунікативної компетентності майбутніх перекладачів.

Створення другої дидактичної умови-стимулювання інтересу майбутніх перекладачів до набуття провідного освітнього результату - професійної компетентності в сфері перекладацьких послуг -вимагало конкретизації у свідомості майбутніх перекладачів того, що компетенції й компетентності, будучи результативно-цільовою основою компетентнісного підходу до навчання, виконують принаймні три функції: забезпечують здатність особистості вчитися самостійно й протягом усього життя; сприяють здобуттю необхідної для працевлаштування гнучкості й адаптивності особистості; допомагають успішності особистості в подальшому житті й професійній кар'єрі. При реалізації дидактичного забезпечення цієї умови, здійснено спробу активізувати прихований потужний дидактичний потенціал загально-гуманітарних дисциплін, який у традиційній практиці навчання майбутніх перекладачів майже не враховується, оскільки вони викладаються в логіці розвитку відповідних наук, досить далекої від здобуваного ними предмета професії та заснованої на вільному володінні рідною й іноземною мовами.

Для цього зміст загальногуманітарних дисциплін перебудовувався в логіці вирішення майбутніми перекладачами своїх особистісних, соціально-психологічних і професійних проблем, що саме по собі стимулювало їхній індивідуально-професійний інтерес і забезпечувало активну, тобто суб'єктну позицію в процесі навчання. Так, з огляду на величезний освітньо-виховний потенціал змісту психолого-педагогічної науки в межах навчальної дисципліни «Основи педагогіки і психології» спеціальну увагу приділено питанням професійного самовизначення майбутніх перекладачів, а також тих аспектів, які стосуються сутності їхньої професійної освіти й існуючих парадигм, чому були присвячені нові теми («Професійний вибір і професійне самовизначення майбутнього перекладача», «Освіта, заснована на новій якості знань», «Компетенції і компетентності сучасного перекладача: міф або реальність?» та ін.). Крім цього, майбутнім перекладачам були запропоновані для вивчення особливостей своєї особистості тести й опитувальники, що дозволяють виявити сильні та слабкі риси, які виявляють позитивні й негативні впливи на успішність виконання ними професійних функцій. Цьому був присвячений психологічний міні-практикум «Який Я перекладач?». При проведенні семінарських занять часто використовувалися методи групового вирішення проблем і мозкового штурму, майбутніх перекладачів привчалися до роботи в команді. Кожна команда у своєму складі розподіляла майбутніх перекладачів за ролями: менеджера, доповідача, критика, аналітика, роботодавця тощо. При цьому пізнавальна активність майбутніх перекладачів на семінарському занятті оцінювалася за критерієм прояву конкретного виду компетенцій - предметної, комунікативної, наукової, дослідницької, освітньої, соціальної, психологічної, педагогічної тощо.

Дидактичне забезпечення курсу «Вступ до професії перекладача» передбачало використання засобів активного та інтерактивного навчання, залучало майбутніх перекладачів до участі в лекціях-дискусіях, лекціях-візуалізаціях («Перекладач у сучасному світі»), лекціях-прес-конференціях («Професійний портрет перекладача ХХІ століття»). Крім того, на заняттях майбутніх перекладачів в експериментальних групах особливе місце відводилося застосуванню кейс-методу (від англ. case-випадок), переваги якого - у можливості формування професійної компетентності в єдності її провідних складових. Він дозволяє перекладачам оволодіти навичками й прийомами аналізу ділових ситуацій; відпрацювати вміння запиту додаткової інформації, необхідної для уточнення початкової ситуації; здобути навички застосування теоретичних знань для аналізу практичних проблем; наочно уявити особливості приймання рішення в ситуації невизначеності, а також різні підходи до розробки плану дій, орієнтованих на кінцевий результат; здобути навички ясного й точного викладу власної точки зору в усній і письмовій формах; виробити вміння переконливо обґрунтовувати й захищати свою точку зору; відпрацювати навички критичного оцінювання точки зору інших; навчитися приймати самостійні рішення на основі групового аналізу ситуації; навчитися витягати користь зі своїх і чужих помилок, спираючись на результати зворотного зв'язку.

Створення третьої дидактичної умови-атестації та оцінювання навчальних досягнень майбутніх перекладачів як носіїв свідомості вторинної мовної особистості за критеріями компетентнісного виміру- потребувало узгодження впродовж навчання майбутніх перекладачів мети, критеріїв та процедур діагностики рівня реального досягнення ними ключових компетенцій та необхідних для успішної професійної діяльності компетентностей, як у межах всієї системи їх професійної підготовки (адміністративна стратегія впровадження компетентнісного підходу), так і в межах викладання окремих навчальних дисциплін, що входять до її складу (локальна стратегія впровадження компетентнісного підходу). Це відбувалося під час упровадження й конкретизації змісту нового аспекту професійної освіти майбутніх перекладачів - тематичної підготовки, необхідної для забезпечення успішної роботи в конкретній галузі перекладознавства (науково-технічній, культурознавчій, економіко-правовій і т. д.). Для цього на спеціальних засіданнях кафедр основних експериментальних баз, які здійснюють педагогічний супровід майбутніх перекладачів щодо опанування ними іноземної мови, засвоєння теорії й технологій перекладу, а також необхідний методичний супровід на виробничих - перекладацькійі педагогічній - практиках, здійснювалося сприяння більш чіткому усвідомленню викладачами дидактичної сутності феноменів «лінгвокомунікативна компетентність», «перекладацька компетентність», «професійно-педагогічна компетентність». З цією метою було проведено три науково-методичних семінари за темами «Сутність і структура перекладацької компетентності», «Шляхи та засоби формування перекладацької компетентності у майбутніх перекладачів», «Методика виміру рівнів сформованості перекладацької компетентності».

Так, через уведення в межах запропонованого експерименту аспекту позааудиторної тематичної підготовки майбутні перекладачі з експериментальних груп активно залучалися до участі в наукових конференціях за певним фаховим спрямуванням (соціологічним, психологічним, педагогічним, культурологічним, економічним, юридичним та ін.). При цьому за мету ставилося набуття ними як предметної компетенції щодо актуальних питань сучасної науки, так і відповідної іншомовної лінгвокомунікативної та суто перекладацької компетентності. Для цього використовувалися різні форми організації їхньої самостійної роботи, як-от: solo work, self-access work, autonomous learning, self-directed learning тощо. Цьому сприяло відповідне дидактичне керівництво і супровід двох викладачів, які здійснювали наставництво майбутніх перекладачів під час оволодіння основами професійноорієнтованого перекладу: провідного науковця в галузі виконуваного дослідження (Scientific adviser); мовного консультанта й майстра перекладу (Language adviser), які здійснювали контроль письмової та усної презентації доповідей майбутніх перекладачів на іноземній мові. Крім того, ми, розкриваючи концепцію портфоліо перед майбутніми перекладачами, зосереджували їх увагу на тому, що портфоліо набуває ваги як метод їхнього самонавчання, самоатестації та самооцінювання, оскільки стає предметом збереження їхніх власних думок, ідей, проектів, навчальних досягнень, які знаходяться в постійному розвитку та які час від часу доцільно піддавати інтроспекції.

Зазначимо, що впродовж проведення експерименту з апробації ефективності дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу було застосовано критеріально-рівневий підхід, згідно з яким було здійснено три діагностичних зрізи - початковий, проміжний і прикінцевий. У таблиці1 подано результати прикінцевого діагностичного зрізу щодо ступеня сформованості професійної компетентності майбутніх перекладачів як критерію ефективності дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу.

Таблиця 1

Результати експерименту з апробації ефективності дидактичного забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу (за критерієм сформованості професійної компетентності)

Умовні позначки. 1) ЕГ - експериментальні групи; 2) КГ - контрольні групи; 3) Ксф. - коефіцієнт сформованості; 4) 1,2,3 - номер групи досліджуваних.

Як видно з таблиці 1, результати третього - прикінцевого - діагностичного зрізу переконливо засвідчили відчутну динаміку формування всіх складових професійної компетентності майбутніх перекладачів, які були залучені до експериментальних груп. Так, за індексом сформованості професійної компетентності, який в експериментальній вибірці складав величину 0,782 (проти 0,486 на проміжному і 0,185 на початковому зрізах), а в контрольній виборці - 0,487 (проти 0,325 на проміжному і 0,184 на початковому зрізах), різниця була статистично значущою та складала величину 0,295. Крім того, було зафіксовано, що за величинами коефіцієнтів сформованості професійної компетентності майбутні перекладачі, які навчалися в експериментальних групах, значно випереджали своїх однокурсників з контрольних груп за всіма компонентами, особливо за соціально-психологічною (0,873 і 0,373), перекладацькою (0,867 і 0,630) та інформаційною (0,583 і 0,173) компетенціями. Різниця в індексах професійної компетентності була статистичнозначущою (відповідно, 0,782 в експериментальних і 0,487 у контрольних групах).

Отримані в ході математичної обробки даних експерименту результати підтвердили гіпотезу, покладену в його основу.

У висновках наведені результати проведеного дослідження, основними з яких є такі.

У дисертації вперше теоретично обґрунтована модель навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу; виявлено дидактичні умови формування в них професійної компетентності; розроблено й експериментально апробовано дидактичне забезпечення означеного процесу.

1. Компетентнісний підхід до навчання майбутніх перекладачів - це нова дидактична парадигма, яка спрямовує зусилля науково-педагогічних працівників вищої школи на поступову переорієнтацію домінуючої - когнітивно-знаннєвої стратегії освіти з переважною трансляцією готових для засвоєння теоретичних знань і формуванням відповідних умінь і навичок діяльності переважно в стандартних ситуаціях на особистісно та виключно практично орієнтовану стратегію неперервної освіти шляхом набуття професійної компетентності та комплексу необхідних компетенцій, що зумовлюють їхню здатність до виживання й стійкої життєдіяльності в мінливому соціально-політичному, ринково-економічному, інформаційно-комунікаційному просторі сучасного суспільства, що переживає низку криз. Ми переконані, що перехід до визнання в якості прикінцевих результатів вищої освіти майбутніх перекладачів компетенцій і компетентностей, є важливим і дієвим кроком у подоланні наявних кризових явищ сучасної освіти, на шляху до забезпечення високої якості навчання, що відповідає європейським і світовим стандартам.

2. Узгоджено, що у процесі становлення проблеми навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу правомірно виділити три етапи: етап зародження ідеї(60-70-ті рр. XX ст.), етап постановки проблеми формування професійної компетентності майбутніх перекладачів у системі вищої освіти (80-90-ті рр. XX ст.) та етап її інтенсивної розробки на більш широкій міжпредметній основі (кінець 90-х рр. XX ст. - наш час). Конкретизовано, що навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу- це спеціально спроектована освітня технологія, спрямована на формування в них професійної компетентності в якості суб'єктів сфери перекладацьких послуг, шляхом стимулювання їхньої власної навчально-пізнавальної активності щодо набуття необхідних компетенцій під впливом створення відповідних для цього дидактичних умов.

3. Уточнено, що компетенція - це здатність людини реалізувати на практиці свою компетентність, тобто виявити готовність до діяльності, що ґрунтується на досвіді та знаннях. Знання й уміння є основою компетенції, а також формою її вияву. Разом з тим, компетенція - це основа для формування компетентності, що служить засобом її досягнення. Ми пов'язуємо компетенцію зі знаннями, обізнаністю, а компетентність - з особистістю, з досвідом самої людини. Під професійною компетенцією розуміється деяка завчасно задана вимога до професійної підготовки майбутнього фахівця, а під професійною компетентністю - його особиста якість (характеристика), що вже склалася. Під професійною компетентністю перекладача ми розуміємо його готовність (тобто наявність у суб'єкта перекладацької діяльності образу структури певної дії й постійної спрямованості його свідомості на виконання останньої) та здатність (тобто наявність у нього можливості здійснювати певні дії) використовувати засвоєні теоретичні знання й накопичений практичний досвід для конструктивного вирішення професійних завдань. Це означає, що сутність професійної компетентності майбутнього перекладача, яка, формуючись на основі засвоєння теорії та здобуття індивідуального досвіду здійснення перекладацької практики, проявляється не у формі завченого знання, а в стані актуалізованого вміння пізнавати, мислити, спілкуватися й діяти, висувати й вирішувати певні типи професійних завдань, аналізувати перебіг і результат їх вирішення, постійно вносити доцільні корективи в перекладацький процес.

4. Доведено, що дидактичне забезпечення процесу навчання майбутніх перекладачів на засадах компетентнісного підходу передбачає:

- проектування в якості провідної мети означеного процесу формування професійної компетентності майбутніх перекладачів як такої характеристики особистості висококваліфікованого фахівця сфери міжкультурної, міжмовної і міжособистісної комунікації, що дозволяє йому з високим ступенем ефективності здійснювати різноманітні функції професійної діяльності в соціальному статусі сервісодавця перекладацьких послуг;

- створення низки необхідних та достатніх для цього дидактичних умов, як-от: структурування змісту навчальних дисциплін в логіці визначення вимог до особистості перекладача як взірця компетенцій у сфері міжкультурної, міжмовної та міжособистісної комунікації; стимулювання інтересу майбутніх перекладачів до набуття провідного освітнього результату - професійної компетентності в сфері перекладацьких послуг; атестація та оцінювання навчальних досягнень майбутніх перекладачів як носіїв свідомості вторинної мовної особистості за критеріями компетентнісного виміру;

- використання переважно активних та інтерактивних методів і форм організації навчально-професійної діяльності майбутніх перекладачів (зокрема коопероване навчання, кейс-метод, мовний, психолого-педагогічний і професійний портфоліо, симуляції, комунікативний тренінг, практикум особистісно-професійного зростання,solo work, self-access work, autonomous learning, self-directed learning та ін.) шляхом постійного залучення до розв'язання проблемних ситуацій і позитивної емоційної дидактичної взаємодії, орієнтованої на їхній успіх;