Педагогічна діагностика у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

УДК 796.2.: 612.76.577.7

Педагогічна діагностика у процесі навчання фізичнОЇ культурИ учнів загальноосвітніх навчальних закладів

13.00.02 - теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров'я)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ГАЦ ГЕОРГІЙ ОПАНАСОВИЧ

Луцьк 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Волинському національному університеті імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор наук з фізичного виховання і спорту, професор ЦЬОСЬ Анатолій Васильович, Волинський національний університет імені Лесі Українки, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Мартиненко Світлана Миколаївна, Київський університет імені Бориса Грінченка, завідувач кафедри теорії початкової освіти, індивідуального навчання, методик викладання дисциплін гуманітарного циклу;

доктор педагогічних наук, професор Куц Олександр Сергійович, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, завідувач кафедри олімпійського і професійного спорту.

Захист відбудеться 18 березня 2011 року о 12 годині 00 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 32.051.04 Волинського національного університету імені Лесі Українки за адресою: 43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Волинського національного університету імені Лесі Українки (43021, м. Луцьк, вул. Винниченка, 30 а).

Автореферат розіслано 17 лютого 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С. П. Козіброцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Пріоритетне значення фізичного виховання і спорту визначається Законом України “Про фізичну культуру і спорт”, Національною доктриною розвитку фізичної культури і спорту. Відповідно до цих документів фізичне виховання у школі має закласти основи забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров'я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення.

За даними науковців (Г. А. Єдинак, Т. Ю. Круцевич, О. С. Куц), стан здоров'я школярів за останні роки значно погіршився. Майже 90 % учнів мають відхилення у стані здоров'я, понад 50 % - незадовільну фізичну підготовленість.

Результати досліджень у галузі медико-біологічних (С. А. Душанін, І. В. Муравов, Л. Я. Іващенко) і педагогічних (О. Д. Дубогай, Б. М. Шиян) наук свідчать, що виконання фізичних вправ є ефективним засобом забезпечення не лише загального, а й цілеспрямованого розвитку функцій і систем організму людини.

Якісна реалізація оздоровчих, освітніх і виховних завдань у процесі виконання фізичних вправ, оптимальне дозування фізичних навантажень закономірно передбачають покращення педагогічного вивчення школярів протягом усього періоду навчання, виявлення їхніх інтересів та нахилів, а також своєчасне ввстановлення причин відставання у навчанні та незадовільної поведінки окремих учнів, що забезпечить вибір найбільш ефективних шляхів усунення цих явищ.

Кожен учитель повинен уміти сам достовірно та доказово оцінювати як свою навчально-виховну діяльність, так і взаємозумовлену навчально-пізнавальну діяльність учнів і на цій основі - результативність педагогічного процесу. Проте широке застосування різних діагностичних методик (за відсутності системи єдиного інструментарію) може не лише нанести шкоду педагогічній практиці, а й скомпрометувати саму ідею об'єктивної оцінки педагогічних систем та їх компонентів. Тому в нинішніх умовах проводяться фундаментальні дослідження змісту та механізмів реалізації педагогічної діагностики в навчально-виховному процесі учнів (Б. П. Бітінас, О. Д. Божович, А. І. Кочетова, С. М. Мартиненко, І. П. Підласий).

Результати дослідження свідчать, що в наукових джерелах обґрунтовано понятійний апарат, сутність та функції педагогічної діагностики (А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, М. К. Голубєв, К. Інгенкамп, О. В. Киричук, М. М. Левіна, В. М. Полонський, В. А. Семиченко); встановлено історичні етапи розвитку педагогічної діагностики (П. П. Блонський, О. С. Залужний, Г. С. Костюк, О. О. Раєвський, Я. Ф. Чепіга, К. Д. Ушинський; А. Біне, К. Інгенкамп, Ч. Спірмен, З. Стоунс); досліджено окремі методики діагностики навченості (Н. М. Бібік, Н. Ф. Виноградова, Л. В. Занков, С. Д. Максименко, С. І. Маслов, О. Я. Савчен, І. В. Страхова) та діагностики виховного процесу (І. Д. Бех, А. С. Бєлкін, Є. В. Бондаревська, З. І. Васильєва, М. К. Голубєв, В. А. Киричок, А. І. Кочетов, М. І. Монахов, М. І. Шилова) учнів загальноосвітніх навчальних закладів; розроблено педагогічні засади діагностичної діяльності вчителя (І. В. Житко, М. Д. Захарійчук, Л. М. Кравченко, Т. В. Купріянчик, Д. В. Лубовського, С. М. Мартиненко, О. М. Мельник, Т. О. Стефановської, Л. П. Фалько).

Проте значна кількість локальних досліджень, які часто не об'єднані єдиною кінцевою метою, призвела до того, що висновки й рекомендації інколи мають доволі суперечливий характер. Майже не існує спеціальних теоретичних напрацювань щодо визначення сутності, змісту і структури педагогічної діагностики під час вивчення фізичної культури у школі.

Аналіз наукових джерел та практики навчання учнів фізичної культури дає змогу виявити об'єктивні суперечності реалізації педагогічної діагностики, які посилюють актуальність дослідження, а саме:

? між зростанням вимог суспільства до рівня фізичної підготовленості та здоров'я учнів і реальним станом науково-методичного забезпечення навчального процесу в школі;

? між потребою реалізації індивідуального і диференційованого підходів у процесі навчання учнів фізичної культури та наявністю обґрунтованих методик діагностики фізичного стану і навчальних досягнень школярів;

? між потребою реалізації у навчальному процесі з фізичної культури учнів педагогічної діагностики та недостатнім її науково-методичним обґрунтуванням;

? між необхідністю підготовки майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності та відсутністю наукового забезпечення.

Актуальність дослідження, недостатнє теоретичне і практичне вивчення, зазначені суперечності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Педагогічна діагностика у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно зі зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури й спорту за темою 2.1.9 “Оптимізація фізкультурно-оздоровчої роботи у навчальних закладах на основі диференційованого підходу з урахуванням темпів біологічного і морфофункціонального розвитку” (номер держреєстрації 0104U003062). Роль автора полягає в науковому обґрунтуванні змісту та методики реалізації педагогічної діагностики під час навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Тема дисертації затверджена вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол № 2 від 26 жовтня 2006 р.) узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 10 від 26.12.2006 р.).

Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні змісту педагогічної діагностики та умов її реалізації під час навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Завдання дослідження:

1. Визначити зміст і структуру педагогічної діагностики у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

2. Обґрунтувати діагностичні методики під час навчання фізичної культури учнів.

3. Вивчити стан підготовленості вчителів фізичної культури до діагностичної діяльності.

4. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності.

Об'єкт дослідження - навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Предмет дослідження - реалізація педагогічної діагностики під час навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

Для розв'язання сформованих завдань використано такі методи дослідження: учитель фізичний культура навчання

? теоретичні - аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури, порівняння, систематизація інформації (для аргументування вихідних положень дослідження, узагальнення наявних даних, обґрунтування понятійно-термінологічного апарату);

? емпіричні - педагогічне спостереження, бесіди, тестування, анкетування, метод експертних оцінок, методи самооцінки (для визначення результатів навчальної діяльності учнів); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) - для розробки змісту педагогічної діагностики та виявлення ефективності її реалізації у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл;

? статистичні - для обробки емпіричних даних, перевірки достовірності одержаних результатів.

Дослідження відбувалося протягом 2002-2011 рр. і реалізовувалося у кілька етапів.

Аналітико-констатувальний етап (2002-2005 рр.) передбачав аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної, науково-методичної літератури; визначення об'єкта, предмета, мети, завдань, програми дослідження; накопичення і систематизація емпіричного матеріалу.

На пошуковому етапі (2005-2007 рр.) визначено зміст, напрями та методику педагогічної діагностики під час навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл, підібрано діагностичний інструментарій, проаналізовано стан підготовки майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності.

Формувальний етап (2008-2009 рр.) був спрямований на організацію формувального експерименту, перевірку ефективності розробленої методики навчання.

Узагальнювальний етап (2009-2011 рр.) передбачав аналіз, узагальнення даних експерименту, формування висновків, апробацію результатів дослідження, оформлення тексту дисертації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальну роботу здійснювали на базі загальноосвітніх навчальних закладів № 11, 18, 19 м. Луцька та Волинського національного університету імені Лесі Українки. На етапах дослідно-пошукової роботи взяло участь 427 учнів віком від 11 до 15 років, 98 студентів та 107 учителів фізичної культури.

Наукова новизна одержаних результатів:

? вперше розроблено та науково обґрунтовано структурно-функціональну модель педагогічної діагностики у фізичній культурі учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що включає компоненти (методологічний, технічний та теоретико-логічний), функції (здоров'язбережувальна, інформаційна, оцінювальна, прогностична, управлінська) та об'єкти діагностики (педагогічний процес, педагог, учень);

? вперше систематизовано діагностичні методики педагогічної діяльності вчителя фізичної культури;

? уточнено зміст поняття “педагогічна діагностика” у процесі навчання учнів фізичної культури;

? подальшого розвитку набули відомості щодо засобів і методів навчання діагностичної діяльності майбутніх учителів фізичної культури.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що отримані дані включено у навчальний процес загальноосвітніх навчальних закладів та підготовку майбутніх учителів фізичної культури. Використання результатів роботи та практичних рекомендацій дало змогу підвищити ефективність навчання фізичної культури школярів.

Результати дослідження було впроваджено у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів м. Луцька (довідки про впровадження № 365/02-10 від 16.09.2010 р.; № 284 від 21.09.2010 р.; № 302/7 від 15.10.2010 р.), навчальний процес Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка про впровадження № 144-33/03 від 15.02.2011 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка про впровадження № 2/573 від 16.02.2010 р.), Луцького інституту розвитку людини університету “Україна” (довідка про впровадження № 90/1 від 16.09.2010 р.), Луцького педагогічного коледжу (довідка про впровадження № 271/1 від 15.09.2010 р.).

Результати досліджень можуть бути також використані у процесі підготовки фахівців із фізичної культури і спорту під час викладання навчальних дисциплін “Педагогіка”, “Методика виховної роботи”, “Теорія і методика фізичного виховання”, “Теорія і методика оздоровчої роботи”.

Особистий внесок дисертанта полягає у формуванні мети, постановці завдань, виборі методик, проведенні констатувального й формувального експериментів, аналізі та описі одержаних результатів. У працях, виконаних у співавторстві, автору належать експериментальні дані та їх обґрунтування.

Вірогідність результатів дослідження й основних висновків дисертаційної роботи забезпечувалася теоретичним і методологічним аргументуванням основних положень, застосуванням комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження, які відповідають його меті і завданням, репрезентативною вибіркою учасників педагогічного експерименту та його результатами, об'єктивністю критеріїв оцінки кількісних та якісних показників експериментальних даних, підтвердженням основних ідей в результаті педагогічного експерименту.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було висвітлено на Міжнародних науково-практичних конференціях “Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві” (Луцьк, 2002, 2005, 2008), “Молода спортивна наука України” (Львів, 2005); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 2000), щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Волинського національного університету імені Лесі Українки (2000-2010), обласних семінарах та курсах підвищення кваліфікації вчителів.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 11 наукових працях, із яких п'ять надруковано у фахових наукових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (205 позицій) та двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки. Робота містить 14 рисунків і 18 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі аргументовано актуальність дослідження, зазначено його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, охарактеризовано комплекс методів дослідження та етапи науково-педагогічного пошуку, розкрито наукову новизну й практичне значення, обґрунтовано вірогідність одержаних результатів, наведено дані про апробацію та впровадження отриманих результатів.

У першому розділі “Сутність та шляхи використання педагогічної діагностики в навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів” розкрито зміст і структуру педагогічної діагностики, висвітлено стан та проблеми її розвитку у загальноосвітніх навчальних закладах, проаналізовано сучасні підходи до реалізації цієї діагностики під час навчання учнів фізичної культури.

На основі аналізу наукових джерел і практики роботи загальноосвітніх навчальних закладів визначено, що педагогічна діагностика передбачає встановлення, вивчення на основі ретрогенезу та оцінку ознак, які характеризують стан і якість суб'єктів навчально-виховного процесу, міжособистісних стосунків.

На необхідність застосування в навчальному процесі педагогічної діагностики вказували видатні вчені й педагоги Б. Г. Ананьєв, П. П. Блонський, Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський, Я. Ф. Чепіга. Активні дослідження індивідуальних особливостей дитини і відповідних тестових методик проводилися у 20-30-х рр. ХХ ст. Науковці (О. С. Залужний, Г. С. Костюк, О. О. Раєвський, І. О. Соколянський) розробили основи психолого-педагогічного тестування, педологічні характеристики на учнів. Проте педологію було визнано як буржуазну науку й заборонено. Як окремий науковий напрям педагогічна діагностика з'явилася лише наприкінці 60-х рр. ХХ ст. в Німеччині, а пізніше ? в США, Великобританії, Франції, Бельгії. Науковці вивчали питання пізнання особистості дитини, її потенційних можливостей. Згодом були проведені дослідження (А. С. Бєлкін, Б. П. Бітінас, І. В. Житко, Л. М. Кравченко, С. М. Мартиненко, О. М. Мельник), у яких охарактеризовано зміст та складові частини діагностичної діяльності.

У нинішніх розвідках визначено загальнопедагогічні основи та історичні етапи розвитку педагогічної діагностики, розкрито методики встановлення педагогічного діагнозу, особливості педагогічної діагностики вчителя-предметника, окремі методики діагностики навченості та підготовленості учнів. Водночас недостатньо вивченими залишаються теоретико-методичні засади реалізації педагогічної діагностики у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

У другому розділі “Теоретико-методичні засади педагогічної діагностики у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів” розкрито сутність, спрямованість та результативність педагогічної діагностики у фізичній культурі школярів, охарактеризовано напрями діагностичної діяльності педагогів.

Враховуючи результати аналізу літературних джерел, практики роботи загальноосвітніх шкіл та зважаючи на позиції системного підходу як методологічної основи дослідження, була розроблена структурно-функціональну модель педагогічної діагностики у процесі навчання фізичної культури школярів (рис. 1).

Ґрунтуючись на системотвірній ролі педагогічної діагностики, виокремлено її основні компоненти (методологічний, технічний та теоретико-логічний). Методологічний компонент передбачає чітку визначеність понять, які виражають кінцеве спрямування системи діагностичних заходів, а також діагностуючих ознак. Крім того, він передбачає планування діагностичного дослідження (вибір та оцінку методу отримання інформації, визначення діагностичних норм).

Технічний компонент включає в себе систему дій для отримання, фіксації та обробки даних, передбачаючи наявність спеціальних методів та методик діагностичного обстеження. Теоретико-логічний компонент передбачає встановлення діагнозу на основі отриманого результату, інтерпретацію та прогнозування для використання в практичній діяльності.

Педагогічна діагностика як цілісна педагогічна система виконує специфічні функції (здоров'язбережувальну, інформаційну, оцінювальну, прогностичну, управлінську). Здоров'язбережувальна функція забезпечує збереження фізичного здоров'я (раціональне харчування, оптимальна рухова активність, санітарно-гігієнічні навички, режим праці та відпочинку). Інформація про фізичну та функціональну підготовленість школяра, стан здоров'я, рівень засвоєння знань, швидкість формування рухових умінь і навичок, труднощі в навчанні забезпечує зворотний зв'язок до корекції засобів і методів навчання. Оцінювання навчальних досягнень і вихованості школярів створює сприятливі умови для подальшого розвитку індивідуальних можливостей і потреб учнів, можливості допомогти їм подолати труднощі в навчанні. Прогностична функція спрямована на розкриття рис і якостей подальшого випереджувального розвитку особистості учня. Функція управління полягає в коригуванні дій вчителя, внесенні змін у зміст навчально-виховного процесу, оптиміації педагогічного процесу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Стуктурно-функціональна модель педагогічної діагностики у фізичній культурі школярів

Аналіз змісту навчально-виховного процесу з фізичної культури в школі дає підстави стверджувати, що об'єктами педагогічної діагностики є педагогічний процес (зміст, методи, організаційні форми і засоби навчання, окремі напрями виховного процесу (національне, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання), педагог (педагогічна майстерність і професійна компетентність учителя, управлінців), учень (рівень навчальних досягнень, стан здоров'я, рівень вихованості, пізнавальні інтереси, здібності, ставлення до навчання). Діагностуванню підлягає також діяльність шкільних колективів (класу, школи, суспільно-політичних та спортивних дитячих і юнацьких об'єднань), суспільна думка, точка зору батьків на діяльність школи.

До методів діагностичної діяльності належать спостереження, бесіда, опитування, анкетування, тестування, інтерв'ю, аналіз дитячих робіт, метод незалежних характеристик. Більшість із зазначених методів учитель активно використовує в своїй роботі, спостерігаючи за дітьми, спілкуючись з ними, перевіряючи їхні роботи, проводячи бесіди з батьками учнів, колегами.

Для з'ясування окремих аспектів педагогічної діагностики проводився аналіз професійної діяльності вчителів фізичної культури. Предметом аналізу були описи вчителів власної діагностичної діяльності, висновки було зроблено після зіставлення результатів аналізу з даними спостережень.

Підсумки анкетування засвідчили, що діагностична компетентність учителів фізичної культури загальноосвітніх шкіл на низькому рівні. Лише 36,8 % респондентів вказали в своїх відповідях, що знають про методи педагогічної діагностики (краща ситуація спостерігалася щодо методів фізичної та функціональної діагностики ? про свою обізнаність в цьому питанні заявили 93,6 %). Показовим є те, що вчителі найчастіше визначали рівень фізичної підготовленості учнів на основі програмних нормативів; 32,8 % учителів потенційно готові проводити діагностичні заходи, але проводить їх лише 21,6 %.

Потреби педагогів-практиків в тій чи іншій діагностичній інформації мають відмінності, зумовлені, на нашу думку, такими чинниками:

? мірою зацікавленості у виконанні своїх професійних обов'язків на належному методичному й науковому рівнях;

? рівнем підготовленості до проведення діагностичних заходів;

? ставленням до інновацій у діяльності.

Кількісні відмінності дають змогу виділити три умовні групи педагогів: з відносно високим (16,8 % опитаних нами вчителів), середнім (48,7 %) і низьким (34,5 %) рівнем потреб у діагностичній інформації. Слід зазначити, що до третьої групи ввійшли, в основному, вчителі, чий стаж практичної роботи становив 25 і більше років. Причиною може бути те, що педагогам із таким стажем досить важко міняти уявлення про своїх вихованців. Низький рівень потреби в цьому разі - своєрідний відхід від проблеми. Підставою ігнорування “наукової” діагностики на практиці педагоги називають насамперед відсутність часу для проведення діагностичних досліджень.

Водночас результати анкетування дають можливість констатувати, що вчителі все одно стежать за розвитком учнів, засвоєнням знань, умінь та навичок. Тому слід говорити про те, як доцільно організувати роботу, яка вже ведеться, для підвищення якості педагогічно процесу.

На підставі аналізу діагностичної діяльності вчителів фізичної культури можна зробити висновок, що для отримання інформації найчастіше використовуються такі методи, як спостереження, тестування та опитування. Вивчення методик, які застосовуються у навчальному процесі, показало, що вчителі в роботі практикують найрізноманітніші діагностичні методики, при цьому їх кількість (оцінювалося для одного педагога) варіюється від 11 до 34.

На основі аналізу науково-методичної літератури (Б. А. Вяткін, О. Д. Дубогай, О. С. Куц, С. А. Дешле, А. І. Прокоф'єв) та результатів анкетування сформовано систему діагностичних методик, яка використовувалася в практичній діяльності вчителя фізичної культури (табл. 1). Виділені методики пропонувалися також для студентів ІІІ?IV курсів Волинського національного університету імені Лесі Українки під час педагогічної практики.

Таблиця 1

Діагностичні методики в педагогічній діяльності вчителів фізичної культури

Спрямованість методики	Методика
Діагностика цільового компонента педагогічного процесу	оцінка формулювання цілей навчання
Діагностика індивідуальних особливостей учнів, що лімітують педагогічний процес	? коректурна таблиця Анфімова; ? особливості нервової системи
Діагностика мотивів занять фізичними вправами	? методика самооцінки мотивації навчальної діяльності учнів; ? методика самопочуття, активність, настрій
Діагностика міжособистісних взаємин	? метод соціометрії; ? методика Рене Жиля
Діагностика якості формування знань і рухових умінь	? виявлення помилок; ? усвідомленість знань
Діагностика фізичного розвитку	? соматометричні величини; ? фізіометричні величини; ? соматоскопічні величини; ? антропометричні індекси; ? визначення біологічного віку дитини
Діагностика рівня розвитку фізичних якостей учнів	? тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості відповідно до програм; ? тестування за системою “Гарт”; ? система загальноєвропейських тестів “Юрофіт”
Діагностика функціонального стану серцево-судинної системи дітей	? визначення ЧСС; ? вимірювання артеріального тиску
Діагностика функціонального стану дихальної системи дітей	? проба Штанге; ? проба Генчі
Діагностика фізичної працездатності	? проба Руф'є; ? гарвардській тест.
Діагностика стану фізичного здоров'я	методика Г. Л. Апанасенка

Результати дослідження свідчать, що вчителі фізичної культури у процесі фізичного виховання учнів застосовують досить різноманітні діагностичні методики. Їх можна класифікувати на групи: діагностика цільового компонента педагогічного процесу, мотивів занять фізичними вправами, міжособистісних взаємин, формування знань і рухових умінь, фізичного розвитку, розвитку фізичних якостей, функціонального стану серцево-судинної системи, функціонального стану дихальної системи, фізичної працездатності, стану фізичного здоров'я.

Аналіз застосування діагностичних методик фахівцями показав, що залежно від систематичності використання, є три умовні групи цих методик.

Група “одноразових” методик призначена для діагностики достатньо стабільних індивідуальних особливостей учнів, що лімітують навчально-виховний процес; цільового компонента педагогічного процесу (ступені досягнення педагогічної цілі).

“Багаторазові” методики спрямовані на діагностику соціально-психологічних особливостей учнів, рівня розвитку та вихованості школярів, а також змістовного (навчальна інформація та матеріал, для засвоєння яких створюється педагогічна система) та операційно-діяльнісного (засоби, форми та методи педагогічних впливів) компонентів.

До групи “систематичних” належать методики, призначені для оцінки знань, умінь і навичок, які формуються в учнів, оцінки рівня розвитку фізичних якостей та функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем організму, комплексного аналізу фізичного здоров'я.

У третьому розділі “Методика формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності” обґрунтовано розроблену методику навчання, визначено педагогічні умови та засоби її реалізації.

Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності розглядається як процес становлення особистості під час навчально-педагогічної діяльності, спрямованої на її професійний розвиток. Навчально-педагогічна діяльність розглядається як цілісна система, компонентами якої є дидактична, спортивна, методична, організаційна, дослідницька діяльність. Навчання діагностичної діяльності здійснювалося лише в загальному контексті формування цілісної структури професійної діяльності вчителя фізичної культури.

Формування готовності майбутнього вчителя фізичної культури до діагностичної діяльності розглядалося нами як розвиток складного комплексу якостей особистості, що містить в собі мотивацію до діяльності, діагностичні знання та діагностичні вміння, які дають змогу ефективно орієнтуватися в діагностичних заходах. Характеризуючи діагностичні знання, ми виходили із визначення знань як системи понять, які засвоїла людина. Звідси, діагностичні знання - це система засвоєних понять з теорії та практики діагностики, включаючи і сферу фізичної культури.

Вміння - освоєний суб'єктом спосіб виконання дій, які забезпечують сукупність засвоєних знань і навичок; вони формуються шляхом вправ та створюють можливість вчинення дій не лише у звичних, а й у змінених умовах. Зважаючи на це визначення, під діагностичними вміннями ми розуміли засвоєний спосіб виконання дій, який забезпечується сукупністю набутих знань та навичок з педагогічної діагностики.

Враховуючи результати аналізу діагностичної діяльності вчителів, компетентним в галузі педагогічної діагностики ми вважали фахівця, який здатний:

? діяти на репродуктивно-алгоритмічному та продуктивно-евристичному рівнях в галузі фізичної культури;

? аргументувати прийняття педагогічного рішення (встановлення педагогічного діагнозу) знаннями не лише з педагогіки, а й близьких до неї наук (психології, фізіології, теорії і методики фізичного виховання, теорії спорту);

? викладати при цьому інформацію на аналітико-синтетичному та прогностичному ступенях абстракції.

Визначення змісту теоретичного матеріалу проводилося з урахуванням аналізу навчальних програм спортивно-педагогічного циклу, який показав, що питанням діагностики приділяється явно недостатньо уваги. Водночас слід зазначити, що окремі аспекти діагностики розглядаються в межах більш ґрунтовних розділів (спортивний відбір, управління тренувальним процесом). У зв'язку з тим, що діагностика - багатогранний процес, цікавим є аналіз програм дисциплін медико-біологічного та загальнотеоретичного циклів навчальних планів підготовки фахівців фізичного виховання і спорту.

Результати аналізу констатували недостатню увагу до формування у студентів знань і вмінь з діагностичної діяльності. Дані анкетування показали, що 46 % респондентів не змогли визначити сутності діагностики. Отже, однією із причин некомпетентності в галузі педагогічної діагностики майбутніх фахівців фізичного виховання і спорту є відсутність цілеспрямованої підготовки до проведення педагогічної діагностики.

Змістовий компонент навчання педагогічної діагностики, який ми розробили, містить такі елементи:

? систему знань, якими має володіти вчитель фізичної культури (з врахуванням нинішнього стану та перспектив розвитку педагогічної діагностики);

? систему практичних умінь і навичок, які покладено в основу діагностичної діяльності;

? досвід діагностичної діяльності, необхідний для успішного розв'язання конкретних завдань та проблем.

На підставі результатів дослідження, ми визначили комплекс основних діагностичних знань і вмінь, які оцінювали експерти щодо необхідності та достатності. Експертами були викладачі Волинського національного університету імені Лесі Українки (12 осіб). Оцінювання здійснювалося за 10_бальною шкалою. Аналіз експертних оцінок дав змогу визначити основні діагностичні знання і вміння вчителів фізичної культури (табл. 2).

З точки зору вимог багаторівневості комплексів професійних умінь система, яку ми запропонували, впорядковує їх на загальному рівні - за видами діяльності.

Таблиця 2

Діагностичні знання та вміння вчителя фізичної культури

Сутність діагностичних знань
Сутність та зміст педагогічної діагностики та її основного призначення. Основні методи отримання інформації, критерії їх якості та способи уникнення помилок. Критерії якості отриманої інформації. Основні правила обробки результатів та порівняння їх з наявними нормами. Основні підходи до прийняття педагогічних рішень (варіантів встановлення педагогічного діагнозу).
Сутність методологічних умінь
Визначати та сформулювати ціль і завдання діагностичних заходів. Виділяти основну ланку у діагностиці об'єкта. Планувати діагностичний захід.
Сутність технічних умінь
Застосовувати для збору інформації адекватні поставленим завданням методики. Визначати якість методик для отримання інформації. Самостійно конструювати прості діагностичні методики у співвідношенні з критеріями якості. Фіксувати інформацію, яка отримана під час дослідження. Оцінювати та контролювати якість отриманої інформації. Обробляти отриману інформацію.
Сутність логіко-діагностичних умінь
Інтерпретувати отримані дані. Порівнювати отриманий результат з наявними нормами та формулювати педагогічний діагноз.

Для перевірки рівня засвоєння навчальної інформації застосовувалися тести на розрізнення або класифікацію вивчення об'єктів. Комплекс навчальних завдань для підготовки студентів до педагогічної діагностики подано в таблиці 3.

Аналізуючи думки експертів, встановили, що комплекс завдань відповідає вимогам необхідності та достатності. Цей факт дав змогу використовувати його під час професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури.

Із результатів дослідження випливає знання критеріїв якості отриманої інформації, головних правил обробки результатів та порівняння їх з наявними нормами, а також логіко-діагностичні вміння (вміння інтерпретувати отримані дані, формулювати педагогічний діагноз) недостатньо сформовані. Підґрунтям до такого висновку є коефіцієнти засвоєння інформації стосовно цих питань, а також положення про те, що цей показник при успішному педагогічному процесі не має бути меншим 0,7.

Таблиця 3

Завдання для формування основних діагностичних знань та вмінь студентів

Призначення завдань	Зміст завдань
Формування знань	Чинники, які впливають на якість навчально-виховного процесу. Алгоритм діагностичного заходу. Порівняльний аналіз головних методів педагогічної діагностики. Аргументи “за” та “проти” методів прийняття рішень. Розрізнення психологічної, медичної та педагогічної діагностики. Труднощі суб'єктивного характеру в діяльності педагога і принципова можливість їх вирішення за допомогою педагогічної діагностики. Прогнозування в педагогіці.
Формування методологічних умінь	Складання програм проведення спостережень. Визначення оптимального методу отримання інформації (на основі завдань діагностики, особливостей об'єкта). Пошук альтернативних методів отримання інформації.
Формування технічних умінь	Розробка анкети (на задану тему), проведення анкетування. Конструювання тестового завдання. Тестування. Оцінювання ступеня складності тесту (за запропонованими даними). Спостереження за самостійно розробленою програмою. Анкетування з паралельним спостереженням за реакцією респондента під час відповідей на питання. Інтерв'ю з попередньою підготовкою питань. Оцінка (та самооцінка) професійних якостей педагога. Оцінка якості інформації, яка отримана різними спостерігачами.
Формування логіко-діагностичних умінь	Визначення можливого підходу, зважаючи на педагогічний діагноз. Постановка діагнозу та визначення зони близького розвитку учня. Прогнозування і планування розвитку учня, спортсмена. Комплексне завдання і вирішення практичної проблеми за допомогою педагогічної діагностики.

Найбільш високого рівня засвоєння у процесі експерименту вдалося досягнути за вмінням самостійно конструювати прості діагностичні методики. Після завершення експерименту спостерігалася позитивна динаміка стосовно готовності до діагностичної діяльності. Найбільш складними для засвоєння були питання, які висвітлюють:

? сутність та зміст процесу педагогічної діагностики;

? підходи до прийняття педагогічних рішень;

? визначення основної ланки у процесі діагностики педагогічного об'єкта;

? планування діагностичного заходу;

? інтерпретація отриманих даних і формулювання педагогічного діагнозу.

Під час експерименту дотримувалися основні умови успішної підготовки студентів до діагностичної діяльності, серед яких:

? єдність теоретичної та практичної підготовки (під час кожного заняття, ознайомлюючись з теоретичними відомостями, студенти виконували практичне завдання);

? міжпредметна інтеграція (виконання практичних завдань потребувало відновлення знань з інших дисциплін (фізіології, психології), які вивчаються в інституті фізичної культури.

Після завершення експерименту у студентів оцінювався рівень сформованості знань та вмінь з діагностики (табл. 4).

Таблиця 4

Показники сформованості у студентів основних знань та вмінь з діагностики

Показник	Контрольна група	Експериментальна група	Вірогідність різниці
Діагностичні знання	3,3 0,04	4,3 0,03	P < 0,05
Методологічні вміння	3,2 0,02	4,5 0,04	P < 0,05
Технічні вміння	3,4 0,03	4,4 0,02	P < 0,05
Логіко-діагностичні вміння	3,3 0,05	4,6 0,03	P < 0,05

Зважаючи на результати дослідження, рівень готовності майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності після експериментального навчання суттєво підвищився. Студенти експериментальної групи мали достовірно вищий (P < 0,05) рівень знань, методологічних, технічних і логіко-діагностичних умінь з діагностики.

Отже, отримані дані експерименту свідчать про ефективність розробленої методики й можливість її впровадження в процес навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів.

ВИСНОВКИ

1. Здійснений аналіз наукової літератури та практики фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів дав можливість розкрити і уточнити сутність і зміст поняття “педагогічна діагностика”, яку ми розуміємо як встановлення, вивчення на основі ретрогенезу та оцінку ознак, що характеризують стан і якість суб'єктів навчально-виховного процесу, міжособистісних взаємин. Встановлено, що у наукових дослідженнях визначено історичні засади розвитку педагогічної діагностики, обґрунтовано понятійний апарат, описано стадії діагностики, методологію та методи встановлення педагогічного діагнозу, розроблено дидактичні засади педагогічної діагностики вчителя-предметника, розкрито окремі методики діагностики навченості учнів. Водночас майже не існує спеціальних теоретичних напрацювань щодо визначення сутності, змісту і структури педагогічної діагностики та шляхів її реалізації у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх шкіл.

2. Структурно-функціональна модель педагогічної діагностики, розроблена на основі аналізу діагностичної діяльності вчителів фізичної культури й літературних джерел, включає такі складові частини: компоненти (методологічний, технічний та теоретико-логічний), функції (здоров'язбережувальна, інформаційна, оцінювальна, прогностична, управлінська) та об'єкти діагностики (педагогічний процес (зміст, методи, організаційні форми і засоби навчання, окремі напрями виховного процесу, діяльності шкільних колективів), педагог (педагогічна майстерність і професійна компетентність учителя, колективу вчителів, управлінців), учень (рівень навчальних досягнень, стан здоров'я, рівень вихованості, пізнавальні інтереси, здібності, ставлення до навчання тощо).

3. До методів діагностичної діяльності вчителів фізичної культури належать тестування, спостереження, бесіда, опитування, анкетування, інтерв'ю, метод незалежних характеристик. Перелік діагностичних методик, який пройшов перевірку під час експерименту, залежно від доцільності вивчення компонентів педагогічної системи містить три групи (одноразові, багаторазові та систематичні). Група “одноразових” методик призначена для діагностики достатньо стабільних індивідуальних особливостей учнів, що лімітують навчально-виховний процес, цільового компонента педагогічного процесу. “Багаторазові” методики спрямовані на діагностику соціально-психологічних особливостей учнів, рівнів розвитку та вихованості школярів, а також змістовного (навчальна інформація та матеріал, для засвоєння яких створюється педагогічна система) та операційно-діяльнісного (засоби, форми та методи педагогічних впливів) компонентів. До групи “систематичних” відносяться методики, призначені для оцінки знань, вмінь і навичок, які формуються в учнів, оцінки рівня розвитку фізичних якостей та функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем організму, комплексного аналізу фізичного здоров'я.

4. Результати анкетування свідчать, що стан підготовленості до діагностичної діяльності учителів фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів на низькому рівні. Лише 36,8 % респондентів вказали в своїх відповідях, що знають про методи педагогічної діагностики (краща ситуація спостерігалася щодо методів фізичної та функціональної діагностики ? про свою обізнаність в цьому питанні заявили 93,6 %). Найчастіше вчителі визначали рівень фізичної підготовленості учнів на основі програмних нормативів; 32,8 % учителів потенційно готові проводити діагностичні заходи, але проводить їх лише 21,6 %.

Кількісні і якісні відмінності дають змогу виділити три умовні групи педагогів: з відносно високим (16,8 %), середнім (48,7 %) і низьким (34,5 %) рівнем потреб у діагностичній інформації. Слід зазначити, що до третьої групи ввійшли, в основному, вчителі, чий стаж практичної роботи становив 25 і більше років. Причиною може бути те, що педагогам з таким стажем досить важко міняти уявлення про своїх вихованців. Підставою ігнорування застосування діагностики в практичній діяльності педагоги називають насамперед відсутність часу для проведення діагностичних досліджень.

5. Змістовий компонент формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності, який розроблений та пройшов перевірку під час експерименту, включає такі взаємопов'язані елементи: а) комплекс знань, якими повинен володіти майбутній фахівець (з врахуванням нинішнього стану та перспектив розвитку педагогічної діагностики); б) систему практичних умінь і навичок, які лежать в основі діагностичної діяльності фахівця; в) досвід діагностичної діяльності. Показниками якості підготовки студентів до педагогічної діагностики є динаміка рівня сформованості основних знань і вмінь з діагностики, рівень їх засвоєння та усвідомлення, здатність майбутніх фахівців проводити діагностичні заходи на репродуктивно-алгоритмічному та продуктивно-евристичному рівнях діяльності.

6. Формувальний педагогічний експеримент виявив високу ефективність розробленої методики формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до діагностичної діяльності, що підтверджується:

? поліпшенням якості набутих спеціальних знань. Студенти експериментальної групи, порівняно з контрольною, мали достовірно вищий (P < 0,05) рівень знань з діагностики (порівняльний аналіз методів педагогічної діагностики, розрізнення психологічної, медичної та педагогічної діагностики, потенційні можливості педагогічної діагностики, прогнозування результатів діагностики);

? поліпшенням рівня сформованих умінь з діагностики. Студенти експериментальної групи, порівняно з контрольною, мали достовірно вищий (P < 0,05) рівень розвитку методологічних, технічних і логіко-діагностичних умінь;

? підвищенням інтересу та мотивації майбутніх учителів фізичної культури до професійної та діагностичної діяльності. В експериментальній групі більшість студентів має високий та вище середнього рівень інтересу до професійної і діагностичної діяльності, а в контрольній групі їх значно менше. Крім того, в контрольній групі залишилися студенти, у яких немає інтересу до майбутньої професії.

Проведене дослідження не розв'язує усі питання означеної проблеми. Подальшого вивчення потребують особливості реалізації педагогічної діагностики в різних формах фізичного виховання.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гац Г. О. Методика формування діагностичної компетентності майбутніх учителів фізичної культури / Г. О. Гац // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Х., 2010. № 3. С. 18-20.

2. Гац Г. О. Педагогічна діагностика: сутність, зміст і структура / Г. О. Гац // Проблеми педагогічних технологій: зб. наук. пр. ВДУ ім. Лесі Українки. 2005. № 1. С. 10-19.

3. Гац Г. О. Об'єкти шкільної педагогічної діагностики / Г. О. Гац // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Луцьк: Медіа, 1999. С. 307-311.

4. Гац Г. О. Педагогічна діагностика в діяльності вчителя фізичної культури загальноосвітньої школи / Г. О. Гац // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВДУ ім. Лесі Українки. Луцьк, 2005. С. 123-127.

5. Гац Г. О. Діагностична діяльність учителя фізичної культури / Г. О. Гац // Фізичне виховання, спорт і культура здоров'я у сучасному суспільстві: зб. наук. пр. ВНУ ім. Лесі Українки. Т. 1. Луцьк, 2008. С. 149-152.

6. Гац Г. О. Сучасні проблеми розвитку педагогічної діагностики / Г. О. Гац // Наук. вісн. Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Луцьк, 1998. № 8. С. 32-34.

7. Гац Г. О. До питання про визначення раціональних навантажень студентів під час занять фізичною культурою / Гац Г. О. // Матеріали XLII наук.-практ. конф. проф.-викл. складу і студ. ВДУ ім. Лесі Українки. Ч. 2. Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1996. С. 181-182.

8. Виховне значення національних народних ігор в системі виховання школярів / А. Я. Вольчинський, В. І. Поляковский, А. М. Тучак, Г. О. Гац // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні: матеріали Другої всеукр. наук.-практ. конф. К.; Луцьк, 1996. С. 216-219.

9. Гац Г. О. Формування професійної компетентності майбутніх учителів фізичної культури / Г. О. Гац // Молода спортивна наука України: зб. наук. ст. з галузі фіз. культури та спорту. Л., 2001. Вип. 5. С. 40-43.

10. Гац Г. О. Стан та перспективи розвитку педагогічної діагностики в закладах освіти / Г. О. Гац // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: зб. наук. пр. IV Міжнар. наук.-практ. конф. К. ; Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2001. С. 188-191.

11. Гац Г. О. Реалізація педагогічної діагностики у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів: метод. рек. / Г. О. Гац. Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. 42 с.

АНОТАЦІЯ

Гац Г. О. Педагогічна діагностика у процесі навчання фізичної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 ? теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров'я). - Волинський національний університет імені Лесі Українки. ? Луцьк, 2011.

У дисертації розроблено і обґрунтовано структурно-функціональну модель педагогічної діагностики, що включає такі складові частини: компоненти (методологічний, технічний та теоретико-логічний), функції (здоров'язбережувальна, інформаційна, оцінювальна, прогностична, управлінська) та об'єкти діагностики (педагогічний процес, педагог, учень). До засобів діагностичної діяльності належать тестування, спостереження, бесіда, опитування, анкетування, інтерв'ю, метод незалежних характеристик. Діагностичні методики вчителя фізичної культури спрямовані на діагностику якості навчальних завдань, соціально-психологічних особливостей учнів, рівня розвитку та вихованості школярів, оцінку знань, умінь і навичок, рівня розвитку фізичних якостей та функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем організму, комплексного визначення фізичного здоров'я.

Змістовий компонент процесу формування компетентності з педагогічної діагностики включає такі взаємопов'язані елементи: а) комплекс знань, якими повинен володіти майбутній фахівець; б) систему практичних вмінь та навичок, які лежать в основі діагностичної діяльності спеціаліста-практика; в) досвід в галузі діагностичної діяльності.

Ключові слова: педагогічна діагностика, навчання фізичної культури, діагностичні методики, учні загальноосвітніх навчальних закладів, готовність до діагностичної діяльності.

АННОТАЦИЯ

Гац Г. О. Педагогическая диагностика в процессе обучения физической культуре учеников общеобразовательных учебных заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (физическая культура, основы здоровья). - Волынский национальный университет имени Леси Украинки. - Луцк, 2011.

Осуществленный анализ научной литературы и практики физической культуры учеников общеобразовательных учебных заведений дал возможность раскрыть и уточнить сущность понятия “педагогическая диагностика”, что предусматривает установление, изучение на основе ретрогенезу и оценку признаков, которые характеризуют состояние и качество субъектов учебно-воспитательного процесса, межличностных взаимоотношений. Разработана структурно-функциональная модель педагогической диагностики, которая включает в себя такие составляющие: компоненты (методологический, технический, теоретико-логический), функции (сохранения здоровья, информационная, оценивающая, прогностическая, управленческая) и объекты диагностики (педагогический процесс (содержание, методы, организационные формы и средства обучения, отдельные направления воспитательного процесса, деятельности школьных коллективов), педагог (педагогическое мастерство и профессиональная компетентность учителя, коллектива учителей, управленцев), ученик (уровень учебных достижений, состояние здоровья, уровень воспитания, познавательные интересы, способности, отношение к обучению и т. п.).