Теоретико-методологічні та технологічні засади формування міжкультурної комунікації студентів вищих навчальних закладів економічного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

13.00.04 - Теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теоретико-методологічні та технологічні засади формування міжкультурної комунікації студентів вищих навчальних закладів економічного профілю

Колбіна Тетяна Василівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор

ДМИТРЕНКО Тамара Олександрівна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди,

професор кафедри соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор

РАДУЛ Валерій Вікторович,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Винниченка, завідувач кафедри педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор

ВОЛКОВА Наталія Павлівна,

Дніпропетровський університет

економіки та права, професор кафедри практичної психології;

доктор педагогічних наук, професор

ПАСИНОК Валентина Григорівна,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

завідувач кафедри методики та практики англійської мови.

Захист відбудеться “9” квітня 2010 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.04 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розіслано “____” березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І. І. Облєс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку економіки характеризується посиленням взаємозалежності країн світу, їх економічних систем, відкритістю національних ринків, поглибленням міжнародного поділу й кооперації праці на основі міжкультурної комунікації (далі - МКК).

Постійне зростання масштабів міжнародного економічного співробітництва України гостро поставило питання оновлення професійної підготовки майбутніх економістів до МКК, які здатні не тільки успішно взаємодіяти з діловими партнерами інших країн у вирішенні спільних соціально-економічних проблем, а й захищати національні інтереси, забезпечуючи подальший розвиток української економіки і стабільне функціонування українського суспільства, кваліфіковано здійснювати професійну комунікацію з представниками інших країн, приймати відповідальні й економічно обґрунтовані рішення згідно з етичними нормами, враховуючи соціальні наслідки своєї діяльності.

У зв'язку із цим у Законі України “Про освіту”, Національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”) та Національній доктрині розвитку освіти пріоритетними завданнями ВНЗ визнано підготовку студентської молоді до мирного співіснування і співпраці з представниками інших народів, формування національних та загальнолюдських цінностей, культивування ідеї розуміння “Іншого” (системи цінностей, комунікативної поведінки), виховання міжкультурної толерантності, що забезпечить конкурентоспроможність на ринку праці і професійно-особистісну самореалізацію завдяки засвоєнню знань про сутність процесу МКК та розумінню особливостей культур потенційних ділових партнерів, сформованості необхідних ціннісних орієнтацій, набуттю комунікативних і мовленнєвих умінь, навичок соціальної взаємодії в умовах суб'єкт-суб'єктних відносин.

Втім, розв'язання окреслених проблем стримує низка існуючих суперечностей:

між об'єктивною потребою переходу суспільства до сталого економічного розвитку та відсутністю науково обґрунтованих педагогічних стратегій професійної підготовки до такого переходу спеціалістів, випускників вищих навчальних закладів економічного профілю;

між потребою українського суспільства у фахівцях високого рівня сформованості МКК та відсутністю цілісної концепції формування МКК майбутніх економістів, нерозробленістю її теоретико-методологічних засад;

між необхідністю цілеспрямованого формування міжкультурної комунікації та відсутністю для цього науково обґрунтованих інноваційних технологій, у процесі яких розвивається культура професійного спілкування.

Фундаментальну основу формування міжкультурної комунікації майбутніх економістів становлять дослідження, що були здійснені в різних напрямах філософії, психології та педагогіки.

У новій філософії підготовки сучасних економістів, що знайшло відображення в галузевих стандартах вищої освіти, закладено основи, які дозволяють розглядати економічну діяльність як процес реалізації та розвитку культури фахівця, зокрема в міжкультурному комунікативному аспекті. Її становлення й неперервний творчий розвиток має відбуватися в особистісно орієнтованому педагогічному процесі формування МКК, центром якого є людина як міра всіх речей.

Визнаючи унікальність кожної особистості, в основу дослідження проблеми формування МКК покладено гуманістичні ідеї Ш. Амонашвілі, А. Дистервега, А. Макаренка, А. Маслоу, К. Роджерса, В. Сухомлинського, розвинуті представниками особистісно орієнтованого навчання (Г. Балл, І. Бех, О. Бондаревська, М. Євтух, І. Зязюн, В. Кремень, О. Пєхота, В. Сєріков, С. Сисоєва, А. Сущенко, Т. Сущенко, Н. Щуркова, І. Якиманська та інші).

Теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові розробки актуальних питань професійної підготовки майбутніх фахівців (А. Алексюк, В. Андреєв, Б. Гершунський, О. Гура, Е. Зеєр, В. Кремень, Н. Кузьміна, В. Ледньов, В. Ляудіс, М. Махмутов, В. Радул, Н. Тализіна та інші); різних аспектів навчальної діяльності у ВНЗ (В. Безрукова, І. Зимня, В. Краєвський, О. Леонтьєв, І. Лернер, В. Лозова, М. Скаткін, Т. Сущенко, С. Рубінштейн, Н. Тализіна, Г. Щедровицький та інші); наукових засад організації педагогічного процесу у ВНЗ (Ю. Бабанський, В. Беспалько, В. Загвязинський, І. Ільясов, П. Каптерєв, В. Сластьонін та інші); технологічних основ управління навчальною діяльністю студентів (Г. Атанов, П. Гальперін, Т. Дмитренко, В. Євдокимов, О. Пєхота, І. Прокопенко, Г. Селевко, Н. Тализіна, В. Якунін та інші).

Це дослідження ґрунтується на працях С. Амеліної, Л. Барановської, В. Гриньової, М. Васильєвої, Н. Волкової, В. Кан-Калика, Г. Локарєвої, А. Мудрика, Л. Паламар, В. Пасинок, І. Тимченко та інших учених, які розглядали наукові засади формування комунікативної культури майбутніх фахівців різних напрямів професійної підготовки.

Теоретичні питання й шляхи формування МКК частково висвітлено в працях вітчизняних та зарубіжних учених: О. Бердичевського, Т. Білоус, І. Бім, О. Бистрай, І. Воробйової, Н. Гальськової, Н. Гез, Т. Грушевицької, П. Донця, Г. Єлізарової, Н. Єлухіної, Ю. Пассова, В. Попкова, О. Садохіна, Г. Ауерхеймера (G. Auerheimer), Л. Бределли (L. Bredella), М. Геменде (M. Gemende), В. Деланой (W. Delanoy), А. Кнапп-Поттхофф (A. Knapp-Potthoff), М. Лідке (M. Liedke), С. Стінга (S. Sting), К.-Ц. Флексіга (К.-Z. Flechsig), М. Фрідентал-Хаасе (M. Friedenthal-Haase) та інших.

Дослідженню шляхів засвоєння студентами економічного профілю змісту і методів професійної діяльності присвячено праці В. Волкової, Н. Драб, Т. Качеровської, Л. Морської, І. Полєщук, О. Тарнопольського, У. Клемента (U. Clement), Б.-Д. Мюллера (B.-D. Mьller), М. Хартіга (M. Hartig), Р. фон Хелмолта (R. v. Helmolt); проблему формування професійних якостей майбутніх менеджерів розглянуто в дисертаційній роботі Н. Замкової.

Аналіз наукових праць із цієї проблеми свідчить про те, що досить ґрунтовно вивчено лише окремі аспекти проблеми формування МКК, здебільшого - лінгвістичний. Водночас актуальним залишається виконання системного педагогічного дослідження, спрямованого на визначення теоретико-методологічних та технологічних засад формування МКК студентів економічного профілю.

Отже, актуальність, соціально-педагогічне значення досліджуваної проблеми, виявлені суперечності та необхідність їх вирішення зумовили вибір теми дослідження “Теоретико-методологічні та технологічні засади формування міжкультурної комунікації студентів вищих навчальних закладів економічного профілю”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної теми “Сучасні освітньо-виховні технології в підготовці майбутніх учителів” кафедри теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди відповідно до плану АПН України за № 3.8, затвердженого постановою Президії АПН України від 5.12.2005 р. № 1-7/14-238, науково-дослідної роботи “Формування міжкультурної комунікації студентів економічного профілю” Харківського національного економічного університету (державний реєстраційний номер 0107U005678 від 05.11.2007 р.). Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (протокол № 4 від 26.10.2007 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 29.01.2009 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження - обґрунтування теоретико-методологічних та технологічних засад формування міжкультурної комунікації студентів ВНЗ економічного профілю.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

на основі аналізу наукової літератури обґрунтувати теоретико-методологічні засади міжкультурної комунікації та процесу її формування;

визначити сутність та функції міжкультурної комунікації і педагогічного процесу її формування;

уточнити критерії, показники та рівні сформованості міжкультурної комунікації студентів-економістів;

теоретично обґрунтувати концепцію і модель формування міжкультурної комунікації майбутніх економістів;

розробити технологію формування міжкультурної комунікації економістів, експериментально перевірити її ефективність в умовах професійної підготовки; міжкультурний комунікація професійний

забезпечити навчально-методичний супровід процесу формування міжкультурної комунікації у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки фахівців з економіки у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та технологічні засади формування міжкультурної комунікації студентів ВНЗ економічного профілю.

Концепція дослідження ґрунтується на розумінні того, що формування МКК у ВНЗ є невід'ємним складником професійної підготовки майбутніх економістів, у процесі якої відбувається всебічний розвиток студента як цілісної творчої особистості.

Провідною ідеєю концепції є положення про те, що цілеспрямоване формування МКК студентів ВНЗ економічного профілю на підґрунті визначених теоретико-методологічних та технологічних засад забезпечить підвищення якості їхньої фахової підготовки, здатність до соціальної взаємодії на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, професійно-особистісне становлення, спроможність до неперервної самоосвіти з питань МКК.

Вирішення завдань вищої освіти щодо досягнення належного рівня особистісно-професійної підготовки студентів до МКК зумовлює необхідність реалізації формування МКК як цілісного педагогічного процесу, спрямованого на засвоєння студентами знань щодо різних аспектів МКК, розвитку в них умінь здійснювати МКК, виховання професійно значущих особистісних якостей.

Виходячи з того, що під час навчання у ВНЗ майбутнім економістам слід набути досвіду здійснення МКК у сфері професії, навчальна діяльність проектується з урахуванням закономірностей і особливостей процесу МКК у реальному житті. Для втілення концептуальної ідеї потрібно теоретично й практично забезпечити основні вектори багатовимірного педагогічного процесу: його організацію на основі проектування компонентів педагогічної системи формування МКК студентів-економістів; цілеспрямоване управління ним завдяки впровадженню відповідної технології, системи дидактичних засобів на кожному із її етапів; стимулювання діалогічного спілкування суб'єктів навчальної діяльності, що уможливлює взаємний інтелектуальний і духовний обмін викладачів і студентів, їхню продуктивну професійну взаємодію.

Реалізація провідної ідеї забезпечується застосуванням сукупності методологічних підходів на підґрунті концепції формування МКК, відповідної моделі, спроектованої педагогічної системи та технології, дидактичних засобів управління навчальною діяльністю студентів. Її втілення передбачає необхідність цілеспрямованої теоретико-методологічної й технологічної підготовки викладачів до формування МКК, розроблення відповідного науково-методичного супроводу.

За нашою концепцією, теоретичне підґрунтя досліджуваної проблеми становлять фундаментальні закони пізнання сутності соціально-економічних та педагогічних явищ, а також гуманістичні погляди науковців різних напрямів, що співзвучні ідеям антропологічного підходу в педагогіці.

Дослідження проблеми формування МКК ґрунтується на сукупності підходів, доцільність застосування яких пояснюється такими теоретичними положеннями:

системний підхід забезпечує дотримання логіки здійснення наукового дослідження, уможливлює визначення сутності навчальної діяльності з формування МКК, розробку моделі формування МКК, педагогічної системи формування МКК, системи дидактичних засобів тощо;

факторний підхід як універсальний інструмент аналізу умов, що впливають на здійснення людиною будь-якого виду діяльності, використовується для визначення актуальності проблеми, виявлення особливостей МКК у сфері професійної діяльності майбутніх економістів і специфіки формування МКК, обґрунтування змісту й педагогічних принципів, розробки технології формування МКК студентів економічного профілю;

культурологічний підхід орієнтує на формування студента як суб'єкта свідомої й доцільної діяльності, носія інформації та знань, культурних цінностей і мови; сприяє визначенню змісту МКК у професійній підготовці економістів, характеру спілкування учасників педагогічного процесу, організаційних форм їхньої взаємодії, критеріїв оцінювання рівнів сформованості МКК;

діяльнісний підхід до визначення сутності педагогічного процесу дає змогу організовувати і здійснювати навчальну діяльність з формування МКК відповідно до її соціальної сутності - як спільної продуктивної діяльності, побудованої на основі суб'єкт-суб'єктних відносин її учасників;

технологічний підхід створює підґрунтя для реалізації розробленої педагогічної системи формування МКК майбутніх економістів; визначення етапів педагогічної технології згідно із закономірностями здійснення діяльності надає можливість врахувати психологічні особливості засвоєння студентами навчального матеріалу, що сприяє розкриттю їхніх сутнісних сил у процесі формування МКК;

кібернетичний підхід уможливлює управління навчальною діяльністю майбутніх фахівців на кожному етапі педагогічної технології формування МКК; дає змогу визначити відповідну систему дидактичних засобів, що в поєднанні з діалогічним спілкуванням створює умови для переведення студентів з рівня прямого управління з боку викладача через співуправління на рівень самоуправління своїм професійно-особистісним розвитком.

Вивчення літературних джерел з різних наукових напрямів, орієнтація на провідні парадигми в педагогічній науці (знаннєва, культурологічна, гуманістична) дозволили визначити теоретичні засади дисертаційного дослідження, що охоплюють ідеї, теорії, концепції, основні категорії й поняття, які створюють підґрунтя для всебічного вивчення досліджуваної проблеми. На основі їх ретельного аналізу сформульовано такі положення:

навчальна діяльність, зокрема і з формування МКК, є багатовимірним процесом, що потребує організації, управління і спілкування її суб'єктів (організація педагогічного процесу необхідна для здійснення запланованого впливу на особистість студента, управління - на його навчальну діяльність, спілкування на діалогічних засадах - для взаємного обміну інформацією, емоціями й духовними цінностями між її учасниками);

для реалізації педагогічного процесу формування МКК необхідно спроектувати педагогічну систему, визначити та детально описати кожний з її компонентів (суб'єкти, педагогічні цілі, принципи, зміст, методи, засоби та організаційні форми навчання); спроектовані компоненти мають відтворювати сутність МКК як реального процесу життя, а також враховувати особливості діяльності фахівця у сфері економіки;

аналогом моделювання змісту формування МКК студентів-економістів є соціальний досвід у сфері професійної діяльності, якого вони набувають завдяки засвоєнню знань, усвідомленню цінностей національної та інших культур, набуттю вмінь здійснення професійної діяльності в ситуаціях МКК; орієнтирами для відбору змісту є культурні універсалії, джерелом його формування - національні особливості культури іншого народу, способом засвоєння - комунікативна діяльність з урахуванням особливостей процесу МКК, що усвідомлюються на основі порівняння реалій іншої та рідної культур;

компоненти змісту МКК мають відтворювати складники загальнолюдської культури як універсального феномену і способу передачі соціального досвіду: когнітивний (передбачає засвоєння системи знань щодо іншої культури); емоційно-ціннісний (є основою формування світогляду особистості завдяки набутим ціннісним орієнтаціям у світі та міжособистісних відносинах людей); комунікативно-поведінковий (розкриває способи здійснення комунікативної діяльності на різних рівнях);

педагогічна технологія формування МКК є соціальною за своєю сутністю; вона має відображати інваріантні етапи діяльності людини, зокрема навчальної (орієнтування, пізнання об'єкта вивчення, його перетворення й оцінювання); її реалізація має створювати оптимальні психолого-педагогічні умови для інтелектуального та духовного зростання особистості фахівця, розвитку навичок соціальної взаємодії у вирішенні особистісних і професійних проблем;

формування культури професійного спілкування в процесі МКК можливе за умови організації й реалізації суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників педагогічного процесу (викладача зі студентами, студентів між собою).

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження й виконання поставлених завдань застосовано комплекс наукових методів, а саме: теоретичні - дедукція, індукція, аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, які дозволили всебічно вивчити об'єкт дослідження та визначити його особливості; моделювання - для розробки різних моделей (концептуальної моделі формування МКК, педагогічного процесу, педагогічної системи, змісту тощо); емпіричні - методи анкетування, бесіди з метою визначення стану з формування МКК; спостереження й самоспостереження, експертного опитування, методи діагностики, адаптовані відповідно до завдань дослідження для встановлення динаміки сформованості МКК; педагогічний експеримент, проведений для перевірки ефективності концепції формування МКК, розробленої на визначених теоретико-методологічних і технологічних засадах; методи математичної статистики - для визначення експериментальних і контрольних груп, порівняння середніх показників, кореляційного аналізу, обробки результатів діагностики, що подані у вигляді графіків, діаграм, таблиць.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що в сучасних умовах постійного зростання обсягів міжкультурної комунікації ефективність її формування можна суттєво підвищити, якщо побудувати процес професійної підготовки майбутніх економістів на основі діалогічної концепції культури, що інтегрує діяльнісний, аксіологічний та інформаційно-семіотичний аспекти й характеризує студента як суб'єкта цілеспрямованої діяльності, носія інформації, культурних цінностей і мови.

Загальна гіпотеза конкретизована в часткових припущеннях, відповідно до яких формування міжкультурної комунікації майбутніх економістів у вищому навчальному закладі буде більш успішним, якщо забезпечити такі педагогічні умови:

формування МКК організувати як цілісний педагогічний процес, що сприяє професійно-особистісному зростанню майбутніх економістів;

педагогічний процес формування МКК реалізувати як спільну продуктивну діяльність його суб'єктів, що ґрунтується на діалогічних відносинах між ними, співтворчості та взаємодії;

формування досвіду МКК здійснювати в типових ситуаціях професійної діяльності, що дає змогу студентам набути вміння приймати економічно обґрунтовані рішення та розвивати здатність до співпраці в міжкультурній “команді”;

ефективність педагогічного процесу з формування МКК оцінювати за результатами навчальної діяльності студентів за такими критеріями: якість знань, рівень сформованості МКК, професійно-особистісні якості;

функціонування педагогічної системи формування МКК постійно коригувати на основі зворотного зв'язку і спрямовувати на досягнення оптимальних результатів;

набутий досвід здійснення МКК розглядати як результат успішної навчальної діяльності студентів, що забезпечує їхню здатність аналізувати складні економічні об'єкти та ситуації в процесі професійної діяльності, враховуючи економічні та соціокультурні чинники МКК;

постійно підвищувати рівень теоретико-методологічної й технологічної підготовки викладачів, що сприятиме оптимізації педагогічного процесу, спрямованого на формування МКК у студентів ВНЗ економічного профілю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

науково обґрунтовано теоретико-методологічні та технологічні засади дослідження проблеми формування МКК студентів ВНЗ економічного профілю на підставі системного, парадигмального, факторного, культурологічного, діяльнісного, технологічного й кібернетичного підходів, що дало можливість розкрити сутність цього феномену як цілісного педагогічного процесу, під час якого відбувається навчання, виховання, розвиток і соціалізація майбутнього фахівця;

розроблено й верифіковано модель цілісного педагогічного процесу формування МКК студентів економічного профілю, реалізація якої дала їм змогу набути досвіду активного здійснення МКК у професійній діяльності;

на наукових засадах розроблено й обґрунтовано таку педагогічну систему формування МКК, яка забезпечує органічну єдність теоретичної і практичної підготовки майбутнього фахівця до професійної діяльності;

розроблено й експериментально перевірено особистісно орієнтовану технологію формування МКК у педагогічній практиці, впроваджено дидактичні засоби управління навчальною діяльністю студентів, визначено критерії, показники та рівні сформованості МКК, доведено їх позитивну динаміку як результат застосування розробленої технології;

доведено, що необхідними та достатніми умовами для набуття студентами досвіду МКК є створення відповідної педагогічної системи, її реалізація та корекція в педагогічному процесі, цілеспрямоване проектування технології поетапного формування МКК, застосування відповідних дидактичних засобів організації та управління навчальною діяльністю студентів на кожному з них, забезпечення діалогічного спілкування й суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників навчальної діяльності;

подальшого розвитку набула діалогічна концепція культури щодо умов і механізмів успішної соціальної комунікації в міжкультурному контексті, а також науково-методичне забезпечення формування у студентів ВНЗ комунікативної компетентності, мовленнєвих умінь, відповідних професійно-особистісних якостей, що розглядаються як основа становлення культури соціальних відносин з представниками інших країн;

уточнено й конкретизовано такі основні наукові поняття: “міжкультурна комунікація”, “міжкультурна толерантність”, “міжкультурний діалог”, “сутність процесу формування МКК”, “досвід МКК”, “принципи МКК”, “зміст МКК” тощо;

розроблено й удосконалено наукове та навчально-методичне забезпечення педагогічного процесу, спрямованого на формування МКК студентів ВНЗ економічного профілю.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні та упровадженні моделі формування МКК студентів економічного профілю, що може застосовуватись як основа для моделювання відповідного процесу для студентів ВНЗ інших спеціальностей. Удосконаленню системи професійної підготовки економістів сприяли: спроектована педагогічна система формування МКК, що пройшла випробування в навчальному процесі й підтвердила свою достовірність; теоретично обґрунтована педагогічна технологія формування МКК студентів економічного профілю, система дидактичних засобів управління навчальною діяльністю студентів на кожному з етапів упровадженої технології, доцільність використання якої підтверджено педагогічною практикою.

Теоретичні розробки дисертаційної роботи, викладені в монографії й навчальних посібниках, знайшли практичну реалізацію в навчально-виховному процесі. Зокрема, в Харківському національному економічному університеті впроваджено спецкурс “Основи міжкультурної комунікації”, що передбачає орієнтування студентів на успішне використання знань з різних аспектів МКК в майбутній професійній діяльності. Практичні заняття за розробленою технологією сприяють успішному формуванню МКК; самостійна робота студентів над проектами з проблем МКК, а також позааудиторні заходи (наукові студентські конференції, конкурси, робота “клубів” з вивчення культурологічної інформації стосовно різних країн світу, диспути, дискусії тощо) стимулюють прагнення студентів до професійної самореалізації у процесі МКК.

З метою підготовки викладачів економічних ВНЗ до практичного втілення розробленої концепції запропоновано програму науково-методичного семінару з проблем формування МКК, мета якого - підвищити їхній теоретико-методологічний рівень, підготувати до спільної продуктивної навчальної діяльності зі студентами на основі діалогічних відносин.

Практичне значення мають розроблені й втілені в педагогічну практику такі спецкурси, як: “Міжкультурні особливості ведення ділових переговорів”, “Країнознавство”, “Міжкультурні особливості перекладацької діяльності”.

Матеріали дослідження можуть бути використані науково-педагогічними працівниками закладів освіти різного рівня акредитації в підготовці нових навчальних програм, посібників, курсових і дипломних робіт, у системі підвищення кваліфікації викладачів.

Матеріали дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного економічного університету (довідка про впровадження № 86/30-165/1 від 22.05.2009 р.), Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (довідка про впровадження № 0101 від 13.04.2009 р.), Харківської державної академії культури (довідка № 392 від 27.02.2009 р.), Сумського державного університету (довідка № 26.03.06/2771 від 02.07.2009 р.), Запорізького інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 848 від 17.10.2009 р.); використано в роботі Міжвузівської школи-семінару “Нові підходи до вивчення іноземної мови” на базі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Всеукраїнського науково-практичного семінару з проблем формування МКК на базі культурно-просвітницького і мовного центру “Будинок Нюрнберга” (довідка від 17.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Навчальний посібник “Про бізнес німецькою мовою” (у співавторстві з Л. В. Мельніченко) створено на основі розробленої автором концепції формування МКК майбутніх фахівців з економіки. У викладенні навчального матеріалу застосовано етапи спроектованої педагогічної технології, використано дидактичні засоби формування МКК. Крім цього, автором особисто підготовлено розділи “Продукт на ринку. Виставки та ярмарки”, “Портрет підприємства”; до кожного розділу розроблено матеріали з метою висвітлення різних міжкультурних особливостей ведення бізнесу з представниками інших країн.

Ідеї співавторів окремих публікацій (статей у нефахових виданнях, матеріалів конференцій та тез доповідей) у дисертаційній роботі не використовувались.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у педагогічних і науково-методичних публікаціях автора. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема:

міжнародних: “Гуманізм і освіта” (Вінниця, 2006), “Соціально-психологічні технології управління персоналом” (Харків, 2006), “Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації” (Харків, 2007), “Управління в освіті” (Львів, 2007), “Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2007), “Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій” (Суми, 2008), “Соціальні комунікації в стратегіях формування суспільства знань” (Харків, 2009);

всеукраїнських: “Актуальні проблеми філології, методики та психології навчання іноземних мов управлінських кадрів” (Харків, 2004), “Актуальні питання викладання іноземної мови спеціалістам з державного управління” (Харків, 2005), “Інформаційно-культурологічна та мистецька освіта (консенсус, партнерство, стандарти) в контексті Болонського процесу” (Харків, 2005), “Методологія сучасних наукових досліджень” (Харків, 2006), “Підвищення ефективності викладання іноземної мови в системі підготовки управлінських кадрів” (Харків, 2006), “Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття” (Харків, 2006, 2007), “Специфіка мовної підготовки державних службовців в умовах європейської інтеграції України” (Харків, 2007), “Вища школа України: поступ у майбутнє” (Черкаси, 2007), “Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації” (Луганськ, 2008).

Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр соціальної педагогіки, теорії і методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, кафедри іноземних мов та перекладу Харківського національного економічного університету, а також рад факультетів ВНЗ, які брали участь у педагогічному експерименті.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в 52 працях, серед яких: 1 монографія, 2 навчально-методичні посібники (1 - у співавторстві), 25 одноосібних статей у фахових виданнях з професійної педагогіки, 2 статті в нефахових виданнях, 24 публікації в збірниках матеріалів і тез доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 58,52 авт. арк.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за темою “Функции интерпозитивного авторского ввода в синтаксической конструкции прямой речи в современном немецком языке” було захищено в 1988 р. за спеціальністю 10.02.04 - германські мови, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (678 найменувань, з них 40 - іноземними мовами) і додатків. Загальний обсяг роботи становить 537 сторінок, із них 389 сторінок - основний текст. Робота містить 8 таблиць і 5 рисунків на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність; висвітлено ступінь наукової розробленості обраної теми; визначено мету й завдання, об'єкт, предмет; сформульовано концепцію дослідження, гіпотезу, методологічні й теоретичні засади; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо апробації й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Обґрунтування методологічних засад дослідження на основі аспектного аналізу процесу міжкультурної комунікації” - викладено узагальнені результати аналізу наукової літератури з філософії, психології, культурології, лінгвістики, економіки, що дало змогу здійснити всебічне вивчення властивостей об'єкта наукового пізнання й дослідити його особливості. Їх виявлення стало можливим завдяки ґрунтовному вивченню теоретичних питань стосовно поняття комунікації, що визначається як особливий вид діяльності, в процесі якої відбувається формування особистості (її когнітивної, емоційно-ціннісної й комунікативно-поведінкової сфер).

З'ясовано, що комунікативна діяльність суттєво впливає на інші види людської діяльності (пізнавальну, перетворювальну, ціннісно-орієнтувальну); сутність комунікації як конструктивної форми взаємодії людей становлять суб'єкт-суб'єктні відносини між ними; структура будь-якого комунікативного акту відображає перцептивний, комунікативний та інтерактивний аспекти; на особистісному рівні здійснюється взаємний вплив людей у результаті обміну інформацією, культурними цінностями, емоціями, моделями комунікативної поведінки.

Розгляд філософського аспекту дав змогу визначити МКК як одну з найважливіших форм соціальної комунікації та взаємодії представників різних культур, що здійснюється з метою взаємного пізнання, спільної діяльності та співпраці. Спираючись на праці філософів В. Біблера, В. Бушкової, В. Лекторського, У. Макбрайта, В. Табачковського, Р. А. Малла (R. А. Маll), Ф. М. Віммера (F. M. Wimmer), А. Хаммершмідта (A. Hammerschmidt), Д. П. Хенгста (D. P. Hengst), К. Барлоєвена (C. Barloewen), Х. Кіммерле (H. Kimmerle) та інших, доведено, що досягнення взаєморозуміння в процесі МКК можливо на основі міжкультурного діалогу, сутність якого становлять суб'єкт-суб'єктні відносини між представниками різних культур і міжкультурна толерантність, що ґрунтується на визнанні рівноправності культур і характеризується відкритістю до сприйняття “Іншого”, повагою до цінностей іншої культури, доброзичливим і тактовним ставленням до її носіїв, готовністю до взаєморозуміння та взаємодії, а також комунікативною активністю, спрямованою на реалізацію цих намірів.

Дослідження культурологічного аспекту МКК (А. Арнольдов, Г. Батищев, М. Бахтін, Л. Буєва, Г. Буш, Г. Вижлецов, В. Малахов, П. Гуревич, Б. Єрасов, М. Каган, А. Кармін, Л. Коган, В. Межуєв, Е. Соколов, В. Тугаринов, Н. З. Чавчавадзе, М. Шибаєва та інші) дало змогу виявити взаємозв'язок комунікації й культури; визначити зміст, який необхідно засвоїти для успішного формування досвіду МКК, а також оптимальний характер відносин людей у процесі МКК, критерії його успішності. Аналіз праць науковців дозволив дійти висновку, що культура є найскладнішим феноменом, що визначає систему ціннісних орієнтацій кожної людини як носія певної культури. Оскільки національні культури формуються в різних природних і соціальних умовах, то їх неможливо порівнювати безпосередньо. Пряме порівняння культур призводить до їх неправильного розуміння й виникнення стереотипів або навіть упереджень. Вивчення іншої культури необхідно здійснювати на основі культурних універсалій, що дають можливість розглядати кожен елемент культури як такий, що має історично укорінені особливості, притаманні тільки цій культурі; орієнтація загальнолюдські цінності створює основу для взаєморозуміння.

Розгляд сучасних культурологічних теорій показав, що в розроблених концепціях культури (діяльнісна, аксіологічна, інформаційно-семіотична) переважають суб'єкт-об'єктні відносини, які не дають змоги повною мірою виявити сутність процесу МКК. Тож на основі проведеного дослідження подальшого розвитку набула діалогічна концепція культури, сутність якої становлять суб'єкт-суб'єктні відносини під час соціальної взаємодії, що ґрунтуються на загальнолюдських цінностях. У діалогічній концепції культури враховано діяльнісний, аксіологічний та інформаційно-семіотичний підходи, що зумовлено інтегративною роллю людини як суб'єкта свідомої й доцільної комунікативної діяльності, носія культурних цінностей і мови. З позицій цієї концепції, успішність взаємодії визначається рівнем засвоєння знань щодо особливостей культури партнера з МКК, розвитком мовленнєвої культури, сформованістю професійно-особистісних якостей.

Культурологічний підхід до вивчення МКК дав змогу констатувати, що компоненти змісту її формування мають відтворювати складники загальнолюдської культури як універсального феномену і способу передачі соціального досвіду: когнітивний, емоційно-ціннісний і комунікативно-діяльнісний. Згідно з цим, визначено, що для набуття досвіду МКК студентам необхідно засвоїти: 1) систему знань стосовно іншої культури (критерій засвоєння: якість знань, їх повнота та гнучкість); 2) систему ціннісних орієнтацій у світі, комунікативно-поведінкові норми в соціальних відносинах між представниками інших культур (критерії: рівень мотивації, професійно-особистісні якості); 3) уміння здійснювати МКК (критерій - рівень сформованості МКК: високий, середній, низький).

Вивчення психологічного аспекту МКК на основі праць Г. Андреєвої, О. Асмолова, О. Бороноєва, Ю. Бромлей, В. Кочеткова, В. Крисько, В. Куніциної, О. Леонтьєва, В. Павленко, Т. Стефаненко, С. Тагліна М. Ердхейма (М. Erdheim), Е. Е. Боеша (E. E. Boesch), Б. Крупки (B. Krupka), А. Томаса (A. Thomas) та інших учених допомогло виявити психологічні проблеми, що виникають під час МКК; причини виникнення стереотипів і упереджень стосовно іншої культури та її представників; механізм досягнення порозуміння в процесі МКК.

На основі системного аналізу виокремлено й детально схарактеризовано елементи МКК: суб'єкт, об'єкт, процес МКК, засоби МКК (вербальні й невербальні) та її продукти. Суб'єктами МКК є представники різних культур; об'єкт їхньої взаємодії - соціально-економічний фрагмент навколишнього світу, на який спрямовано спільну діяльність; засоби - вербальні, невербальні та екстралінгвістичні елементи, що складають національно-культурний код; продукти - результати діяльності з пізнання та перетворення об'єкта (нові знання, вміння, ціннісні орієнтації, психологічні зміни в особистості щодо її мотивації, вольових якостей, моральних характеристик тощо). На відміну від комунікації з представниками своєї культури особливість процесу МКК становить те, що адресант кодує своє повідомлення в притаманних його культурі значеннях і формах, а адресат декодує його у власному культурному коді. Виникнення психологічних труднощів під час МКК (занепокоєння, тривога, невпевненість, розчарування, стрес, страх, “культурний шок”) зумовлено тим, що учасники МКК, які є представниками різних культур, мають відмінності у світогляді, ціннісних орієнтаціях, комунікативному стилі, особистісних характеристиках, нормах комунікативної поведінки, недосконало оперують засобами комунікації (вербальними, невербальними). Наслідком є непорозуміння, виникнення національних стереотипів і упереджень стосовно іншої культури та її носіїв.

Доведено, що для досягнення взаєморозуміння між учасниками МКК необхідно: 1) засвоїти знання щодо іншої культури й набути досвіду її сприйняття, аналізу, порівняння, оцінювання; 2) бути психологічно готовими до особливостей МКК, набути досвіду емоційного ставлення до різноманітних фактів іншої культури, навчитися керувати своїми почуттями та психологічними реакціями; 3) вміти інтерпретувати прояви культурних розбіжностей, емпатійно ставитися до них, створювати в процесі МКК спільне значення, ґрунтуючись на загальнолюдських цінностях; 4) практикувати відкритість до сприйняття “інакшості”, відмовлятися від стереотипів, виховувати готовність змінювати свої погляди на іншу культуру, свої особистісні якості; 5) прагнути глибше вивчати мову іншого народу, яка допомагає осягати сутність іншої культури, її цінності, комунікативну поведінку її носіїв тощо.

На основі досліджень науковців Є. Верещагіна, В. Костомарова, О. Леонтович, Й. Стерніна, С. Тер-Мінасової, Й. Больтена (J. Bolten), Г. Брюннера (G. Brьnner),

Х.-Й. Херингера (H.-J. Heringer), Х.-Й. Крумма (H.J. Krumm) та інших щодо нерозривного взаємозв'язку між мовою, культурою й комунікацією вироблено шляхи формування у студентів мовленнєвих умінь, без яких неможливе ефективне здійснення МКК. Розгляд лінгвістичного аспекту МКК дав змогу довести: здатність людини гнучко користуватися мовою (рідною й іноземною) як засобом комунікації означає, що вона усвідомлює особливості культури, які відтворюються в мові; засвоєння вербальних і невербальних засобів мови є необхідним для формування національної “картини світу” культури, що є підґрунтям для осягнення її смислів.

МКК відбувається не тільки як безпосереднє міжособистісне спілкування, але й більшою мірою як опосередкована комунікація з представниками іншої культури через тексти, в яких відтворюється певний соціокультурний фрагмент реального світу. Тексти, що завжди адресуються “Іншому”, є невичерпним джерелом поповнення знань стосовно іншої культури. У процесі їх інтерпретації людина, намагаючись осягнути смисл задуманого автором, “спілкується” з ним, формує своє ставлення до явищ іншої культури. Умовою правильної інтерпретації тексту є розуміння його історичного соціокультурного контексту. Визначено, що засвоєння студентами розробленої схеми інтерпретації тексту сприяє швидкому вилученню необхідної інформації.

У розділі визначено, що для успішної соціальної взаємодії в умовах МКК людині необхідно мати певний рівень лінгвістичної підготовки, який би давав їй змогу обирати адекватні мовленнєві засоби відповідно до ситуації МКК, здійснювати правильну референцію, співвідносити ментальні схеми з явищами реальної дійсності. Обґрунтовано, що основою для діагностики рівня МКК студентів-економістів є визначені Радою Європи рівні мовної компетенції, які характеризують основні типи користувачів мови: низький (початківець), середній (незалежний), високий (досвідчений).

Аналіз літературних джерел щодо професійного спілкування у сфері економіки (В. Андреєв, Г. Бороздіна, Р.Д. Льюїс, М. Мескон, А. Морозов, Р. Янке (R. Jahnke), Г. Хофштеде (G. Hofstede), Х. Мауріц (H. Mauritz), М. Штіх (M. Stich) та інші) дозволив показати дію чинників, що впливають на діяльність людей у сфері економіки; визначити особливості міжкультурної взаємодії в економічній сфері; вплив цінностей національної культури на діяльність організації, характер спілкування її співробітників.

Доведено доцільність застосування “параметрів культури” Г. Хофштеде (дистанція до влади; колективізм - індивідуалізм; маскулінність - фемінінність; визначеність - невизначеність комунікативної ситуації) до аналізу національних особливостей професійної комунікації ділових партнерів з різних країн, їх взаємне врахування під час МКК є запорукою комерційного успіху.

Показано, що особливості МКК як специфічної форми взаємодії людей у сфері економічної діяльності виявляються в її об'єкті, цілях, засобах і результатах. З'ясовано: результат міжнародного співробітництва значною мірою залежить від рівня сформованості МКК, що виявляється у вмінні приймати економічно доцільні рішення в проблемній ситуації МКК, здатності працювати в міжкультурній “команді”. Описано ознаки прояву цих важливих критеріїв МКК, які свідчать про професійний рівень фахівців з економіки вирішувати проблеми у співпраці з діловими партнерами інших країн.

Аспектний аналіз дав змогу визначити сутність МКК як форми соціальної взаємодії представників різних культур, що здійснюється з метою вирішення певної проблеми професійного або особистісного характеру (пізнання “Іншого”, навчання, комунікація заради обміну інформацією, досвідом, думками, цінностями, почуттями тощо). У процесі МКК відбувається не тільки пізнання нової інформації щодо об'єкта іншої культури матеріального та духовного плану, а й її перетворення та оцінювання, результатом чого є вироблення ціннісних орієнтацій, необхідних для життя в сучасному мультикультурному світі.

МКК як цілеспрямований і мотивований процес стимулює комунікативну активність представників різних культур, що забезпечує їхню взаємодію. У результаті проведеного аналізу встановлено, що особливості виявляються в усіх аспектах структури МКК: комунікативному (міжособистісний обмін інформацією для однієї із сторін здійснюється за допомогою вербальних і невербальних засобів іншої культури); інтерактивному (прояв національних та індивідуальних особливостей комунікантів під час МКК, характеру соціальних стосунків між ними); перцептивному (відмінності в кодуванні, декодуванні і сприйнятті інформації; розбіжності в розумінні комунікантами ситуації МКК, інтерпретації й оцінюванні отриманої інформації, комунікативної поведінки й особистісних якостей співрозмовників - представників різних культур). Досягнення порозуміння і результатів МКК у сфері професійної діяльності можливе лише за умови взаємодії рівноправних партнерів на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, що означає визнання цінності іншої людини й усвідомлення особливостей її культури.

Відповідно до сутності МКК визначено напрями підготовки майбутніх фахівців з економіки до здійснення комунікації в міжкультурному контексті: 1) філософський; 2) культурологічний; 3) психологічний; 4) лінгвістичний; 5) економічний.

Результати аспектного аналізу використано як теоретико-методологічні основи для проектування компонентів педагогічної системи й організації педагогічного процесу формування МКК.

У другому розділі - “Теоретичні засади педагогічного процесу формування міжкультурної комунікації студентів ВНЗ економічного профілю” - розглянуто парадигмальний аспект педагогічного дослідження; обґрунтовано доцільність застосування концепції особистісно орієнтованого навчання як теоретичної основи формування МКК; доведено необхідність організації й реалізації педагогічного процесу формування МКК на засадах комунікативно-діяльнісного підходу; з'ясовано специфіку педагогічного процесу формування МКК студентів ВНЗ економічного профілю.

Аналіз сучасних наукових парадигм у педагогічній науці (знаннєва, культурологічна, гуманістична) дозволив визначити теоретичні, методологічні та аксіологічні орієнтири щодо реалізації цілісного педагогічного процесу формування МКК. Здійснений аналіз дав підстави констатувати: для дослідження шляхів формування МКК доцільно використовувати переваги гуманістичної парадигми, в якій головною цінністю визнається людина з її інтересами, здібностями й індивідуально-особистісними характеристиками, реалізуються діалогічні (суб'єкт-суб'єктні) відносини між учасниками педагогічного процесу. Згідно з нею, визначено, що метою формування МКК у ВНЗ є всебічний розвиток особистості студента (єдність інтелектуального, загальнокультурного, соціально-морального і професійного аспектів).

Доведено, що теоретичною основою формування МКК має бути концепція особистісно орієнтованого навчання. Аналіз сутності поняття “особистість”, моделей особистості, створених ученими різних наукових напрямів, дав змогу визначити: унікальність і неповторність кожної людини полягає в тому, що вона може обирати пріоритети у своєму житті. Такий шлях формування особистості передбачає поступове звільнення її від безпосереднього впливу навколишнього середовища, перетворення на активного діяча, здатного до самопізнання й саморозвитку.

Порівняння закономірностей особистісно орієнтованого навчання з традиційним дозволило виявити його сутнісні переваги. Вони полягають у можливості учасників педагогічного процесу спільно планувати і здійснювати навчальну діяльність, прогнозувати й оцінювати її результати (діалог є основною формою спілкування); самостійно здобувати і творчо використовувати отримані знання в ситуаціях повсякденної та професійної діяльності й на цій основі формувати досвід пізнавальної та практичної діяльності; будувати з іншими людьми суб'єкт-суб'єктні відносини співробітництва і взаємної підтримки.

Розгляд понять “діяльність”, “навчальна діяльність” дозволив теоретично обґрунтувати сутність педагогічного процесу формування МКК і довести необхідність застосування комунікативно-діяльнісного підходу до організації навчальної діяльності студентів у ВНЗ економічного профілю. На основі аналізу наукової літератури (Г. Батищев, О. Брушлинський, Л. Виготський, Е. Ільєнков, М. Каган, В. Лекторський, Б. Ломов, Е. Маркарян, В. Розін, С. Рубінштейн, В. Сагатовський, В. Швирьов, Г. Щедровицький, Е. Юдін та інші) з'ясовано, що всі види діяльності людей (пізнавальна, перетворювальна та ціннісно-орієнтувальна) опосередковуються комунікацією, ефективність якої залежить від характеру соціальних відносин між ними.

Вивчення напрацювань Г. Атанова, П. Гальперіна, В. Давидова, Д. Ельконіна, П. Каптерєва, О. Леонтьєва та інших учених щодо поняття “навчальна діяльність” дало змогу визначити сутність формування МКК як цілісного педагогічного процесу, під час якого відбувається навчання, виховання, розвиток і соціалізація студента. Формування МКК - це спеціально організована діяльність студентів, що спрямована на засвоєння соціокультурного досвіду діяльності в економічній сфері; метою й результатом формування МКК є позитивні зміни в студентах (приріст знань, набуття вмінь МКК, здатності здійснювати творчу діяльність, виховання професійно-особистісних якостей). Під час проектування педагогічного процесу формування МКК студент є об'єктом впливу педагога, але у процесі його реалізації він має перетворитися на її суб'єкта. Навчальна діяльність з формування МКК є важливим джерелом збагачення студентів досвідом соціальних відносин і комунікативної поведінки, тому для його набуття доцільно використовувати метод моделювання ситуацій спільної продуктивної діяльності (СПД), побудованих на діалогічних відносинах між ними. Ефективність навчальної діяльності студентів визначається рівнем сформованості досвіду навчально-пізнавальної орієнтації, що виявляється в їхній обізнаності щодо етапів навчальної діяльності, поінформованості стосовно передумов і результатів кожного з її етапів (пізнання, перетворення, оцінювання). Діяльнісний підхід до організації й реалізації педагогічного процесу формування МКК сприяє засвоєнню студентами способів навчально-пізнавальної, практично-перетворювальної, ціннісно-орієнтувальної та комунікативної діяльності, розвитку їхніх пізнавальних здібностей і творчого потенціалу.

На підґрунті досліджень науковців (Т. Дмитренко, М. Каган та інші) з'ясовано, що педагогічний процес формування МКК є багатовимірним, потребує забезпечення організації, управління і спілкування між його суб'єктами. Для організації необхідно спроектувати педагогічну систему, компоненти якої відтворюють специфіку професійної діяльності майбутніх економістів; для управління навчальною діяльністю - розробити й впровадити відповідну технологію; для досягнення суб'єкт-суб'єктної взаємодії її учасників - здійснювати спілкування на діалогічних засадах.

На основі аналізу освітньо-кваліфікаційних характеристик визначено специфіку формування МКК фахівців з економіки, що зумовлюється змістом їхньої професійної діяльності в міжкультурному контексті. Метою професійної підготовки економістів є формування професійно-особистісних якостей, що потрібні для суспільства (соціальна активність, відповідальність, комунікативна гнучкість, толерантність, готовність постійно вчитися новому та “іншому”, здатність реагувати на зміни в соціальній і професійній сферах), і формування його професійної діяльності в умовах МКК (здатність виконувати виробничі функції та типові завдання). Досягнення наведених вище цілей під час формування МКК потребує створення педагогічної системи, компоненти якої мають ураховувати специфіку професійної освіти економістів. На основі проведеного дослідження зроблено висновок: для того щоб студенти набули здатності виконувати виробничі функції та вирішувати типові завдання професійної діяльності, необхідно спроектувати навчальні ситуації, які відтворюють певний фрагмент соціально-економічної дійсності й моделюють бажаний тип професійної діяльності та систему соціальних відносин під час її здійснення.