Теоретико-методичні засади ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК 378.14: 17.022.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Теоретико-методичні засади ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Пелех Юрій Володимирович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор, дійсний член НАПН України ЄВТУХ Микола Борисович, Національна академія педагогічних наук України, академік-секретар відділення вищої освіти.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор, дійсний член НАПН України ЗЯЗЮН Іван Андрійович Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України, директор;

доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України ГЛУЗМАН Олександр Володимирович, Республіканський вищий навчальний заклад „Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта), ректор;

доктор педагогічних наук, професор ЛУЗІК Ельвіра Василівна, Національний авіаційний університет, завідувач кафедри педагогіки і психології професійної освіти.

Захист відбудеться 7 жовтня 2010 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.456.02 в Інституті вищої освіти НАПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти НАПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розіслано 7 вересня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Олексюк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки проблема дослідження теоретико-методичних засад формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності має важливе наукове, освітнє та суспільне значення.

В умовах розбудови громадянського суспільства в Україні педагога-практика варто вважати не тільки суб'єктом процесу навчання і виховання, а й активним перетворювачем культурно-історичних подій, рушієм аксіоцентрованої гуманітарної парадигми у межах мікро- і макросоціуму. Відтак, особливої актуальності у процесі професійної підготовки студента педагогічного університету набуває проблема вивчення системи його цінностей та утворених ними ціннісних орієнтацій, що мають гуманістичну природу і лежать в основі людських взаємовідносин. Пріоритетною цінністю за таких умов є особистість самого педагога з його внутрішнім світом, інтересами, потребами, здібностями, можливостями й індивідуальними особливостями. При цьому ціннісна сфера майбутнього фахівця - стрижнева вісь, базис формування професійної майстерності, що зумовлена домінуванням соціально-гуманістичних чинників, які пронизують усі ланки суспільного життя. У цьому контексті необхідність наукових розвідок у царині змістового наповнення ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього педагога детермінована постійною потребою відповідей на виклики сьогодення, в якому він постає як основний транслятор цінностей та ініціатор ціннісно-мотиваційного розвитку суб'єктів навчально-виховного процесу.

Актуальність проблеми формування ціннісно-смислової готовності майбутнього фахівця до педагогічної діяльності посилюється також невизначеністю, у якій функціонує нині вища школа України: випускника потрібно підготувати до професійного життя, умови і якість якого швидко змінюються. Останнє зумовлює необхідність перегляду теоретичних і методичних засад навчально-виховної системи вищого педагогічного навчального закладу, особливо на етапі переходу від традиційно-дисциплінарної моделі засвоєння знань до аксіоцентричної моделі професійного саморозвитку.

Варто зазначити, що на сьогодні у наукових студіях зарубіжних і вітчизняних учених визначено окремі підходи щодо формування готовності особистості педагога до професійної діяльності, окреслено способи їхнього аналізу, запропоновано деякі принципи побудови процесу навчання і виховання у ВНЗ на основі проектування позицій суб'єктів та умов ефективної діяльності кожного з них.

Авторське бачення досліджуваної проблеми базувалося на інтерпретації результатів теоретичних праць І. Беха, В. Бондаря, В. Галузинського, О. Дубасенюк, І. Зязюна, О. Коберника, В. Лугового, А. Лігоцького, Ю. Машбиця, В. Монахова, Г. Селевка, В. Сидоренка з основ змісту професійної підготовки фахівців. Вагомим для визначення напряму дослідження був розгляд філософських питань у царині розвитку аксіопедагогічної теорії, здійснений і представниками класичної історико-філософської думки (від Аристотеля до Г. Гегеля і Б.Кроче), й ученими сучасності: В. Андрущенко, С. Анисимов, Л. Вовк, В. Лутай, І. Надольний, М. Каган, В. Кремень, В. Курило.

Питання класифікації цінностей та їхньої інтеріоризації у ціннісні орієнтації концептуалізувалось на основі робіт таких психологів і педагогів, як О. Асмолов, Ф. Басін, Б. Братусь, В. Войтко, І. Головаха, В. Франкл, П. Ігнатенко, О. Леонтьєв, Д. Леонтьєв, А. Маслоу, А. Петровський, А. Сєрий, В. Тугаринов, Ш. Шварц, Ф. Щербак, М. Яницький та ін.

Аналіз теоретичних положень з проблем готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності на всіх стадіях розвитку студента у педагогічному ВНЗ (від адаптації до професіоналізації) було проведено на грунті теоретико-методологічних праць Ю. Бабанського, В. Байденко, Є. Бондаревської, Б. Гершунського, С. Гончаренка, К. Дурай-Новакової, В. Загвязинського, І. Зязюна, І. Зимньої, І. Ісаєва, В. Каширіна, Н. Кузьміної, І. Лернера, В. Сластьоніна, Є. Шиянова та ін.; наукових розвідок із дидактики професійної освіти А. Алексюка, В. Андрєєва, О. Глузмана, Б. Голуба, М. Євтуха, М. Махмутова, В. Ситарова, М. Скаткіна, М. Фіцули, А. Хуторського, В. Ягупова та ін.; психолого-педагогічних праць Б. Ананьєва, Г. Балла, І. Беха, М. Боришевського, Л. Виготського, П. Гальперіна, М. Дьяченка, Р. Інглхарта, Л. Кандибовича, Г. Костюка, Р. Мея, С. Максименка, В. Моляко, Г. Олпорта, О. Олексюк, С. Рубінштейна, К. Роджерса, М. Рокича, В. Семиченко, Л.Смірнова, Б. Федоришина, К. Юнга, В. Ядова, Т. Яценко та ін.

Певний науковий інтерес на етапі технологічного означення концептуальної моделі становили студії вітчизняних та зарубіжних учених, присвячені опрацюванню теоретико-методичних аспектів упровадження інтерактивних технологій навчання (В. Беспалько, А. Воловик, Р. Гуревич, М. Левшин, В. Моргун, В. Рибалка, О. Пометун, О. Савченко, С. Сисоєва, П. Стефаненко, А. Хуторськой та ін.).

Попри вказане, аналіз науково-джерелознавчого базису і досвіду практичної роботи у ВНЗ України дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки немає комплексного дослідження з проблеми обґрунтування і розроблення теоретико-методичних засад формування ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності. Тому актуальність окресленої проблеми в умовах парадигмальних змін зумовлена також наявністю стійких суперечностей і на законодавчому, і на практико-методичному рівнях, а саме:

- між визнанням важливості модернізації системи підготовки майбутніх педагогів-фахівців та нерозробленістю цілісного підходу до її реалізації, що мав би аксіопедагогічну основу;

- між об'єктивною потребою у педагогові з високими ціннісними орієнтирами (зокрема, у царині професійних цінностей) його культурологічної сфери і недостатнім її розвитком у випускників вищих педагогічних навчальних закладів;

- між необхідністю формування у педагогів-практиків ціннісно-смислового професійного самовизначення як однієї з найважливіших складових професійно-педагогічної компетентності та відсутністю для реалізації цього відповідних організаційних і методичних засобів, законодавчих норм.

Відтак, необхідність вирішення проблеми підготовки висококваліфікованого фахівця на основі практичного впровадження концептуальної моделі у контексті реалізації основних завдань педагогічної теорії і практики в умовах реформування вищої освіти в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Теоретико-методичні засади формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає планам науково-дослідницької роботи Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука в межах наукових тем: «Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ» (державний реєстраційний номер 0106U002439) та «Теоретико-методологічні засади становлення та розвитку аксіопедагогіки на сучасному етапі гуманізації системи освіти України» (державний реєстраційний номер 0109U008291), які було виконано у 2007-2010 рр. під керівництвом автора дисертації.

Тему дисертації обґрунтовано автором і затверджено вченою радою Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (протокол № 2 від 29 вересня 2006 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 18 грудня 2007 р.).

Мета дослідження полягала у розробленні теоретико-методичних засад формування ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності у навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу та експериментальній перевірці їхньої педагогічної ефективності.

У контексті досягнення мети дослідження було виділено низку завдань:

- з'ясувати стан розроблення проблеми у психолого-педагогічній науці, сучасній навчально-виховній практиці вищих педагогічних навчальних закладів та обрати напрями дослідження;

- концептуалізувати поняттєво-категоріальний апарат дослідження, у зв'язку з чим обґрунтувати наукове бачення сутності та змісту трактувань понять, основних положень, що окреслюють феноменологію процесу ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності;

- розкрити співвідношення між розвитком ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього педагога та рівнями його готовності до професійної діяльності;

- визначити сутність диференційованого підходу до формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога, педагогічні передумови, критерії відбору, принципи конструювання аксіозмісту навчального матеріалу та відповідні закономірності;

- розробити й обґрунтувати модель та структуру ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу;

- виокремити психолого-педагогічні принципи та чинники, педагогічні умови проектування технології формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності;

- експериментально перевірити ефективність функціонування аксіозмісту, форм та методів навчання і виховання у структурі ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності.

Об'єкт дослідження - професійно-педагогічна підготовка майбутнього педагога.

Предмет дослідження - процес формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності.

Методи дослідження. Для реалізації основних завдань дослідження на різних його етапах було використано систему теоретичних, емпіричних і статистичних методів, а саме:

- теоретичний системний, об'єктний та предметний аналіз, синтез, порівняння та зіставлення - для концептуалізації філософської та психолого-педагогічної наукової літератури, вивчення нормативно-правових документів в галузі освіти, словників, енциклопедій, Інтернет-ресурсів, авторефератів, дисертацій, досвіду роботи вчителів-практиків, провідних учених з теоретичних та методичних засад формування ціннісно-смислової готовності (ЦСГ);

- хронологічний - для з'ясування гносеологічних меж дослідження, виявлення періодичних взаємозв'язків у процесі визначення предмету дослідження;

- моделювання та технологічне проектування - виокремлення змісту, педагогічних умов проектування технології, моделі та структури ЦСГ майбутнього педагога до професійної діяльності;

- узагальнення - для опрацювання та інтерпретації необхідної шкільної та університетської документації (навчальні плани, програми, комплекси методичного забезпечення), продуктів інтелектуальної діяльності студентів;

- обсерваційні (тестування, анкетування, інтерв'ювання, бесіди, пряме і непряме педагогічне спостереження, самоспостереження) - для діагностики ціннісно-смислової сфери, динаміки її розвитку, рівнів сформованості ЦСГ майбутнього педагога;

- педагогічний експеримент - для визначення якісних і кількісних показників на кожному етапі дослідження та перевірки ефективності концептуальної моделі та структури ЦСГ;

- математичної статистики - для перевірки ефективності впровадження у процес навчання і виховання ВНЗ концептуальної моделі ЦСГ, її структури (критерій Стьюдента, коефіцієнт кореляції за Пірсоном).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

- визначено феноменологічну сутність проблеми формування ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності як однієї з найактуальніших для сучасної педагогічної теорії та практики;

- розроблено модель (у вигляді ціннісно-смислової матриці) формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності, яка впроваджується у практику функціонування вищої школи шляхом реалізації ціннісно-мотиваційного, професійно-організаційного, емоційно-вольового, операційно-дієвого та мобілізаційного компонентів відповідної структури та інтерпретується у вигляді цілісної концепції, спроектованої з позицій аксіологічного, діяльнісного та системного підходів;

- з'ясовано питання взаємозв'язку професійної готовності до педагогічної діяльності студентів з інтегрованими якостями ціннісно-смислової сфери особистості педагогів-наставників та ефективності його вияву у педагогічній практиці; виявлено безпосередню залежність між рівнями розвитку ціннісно-смислової сфери і рівнями готовності до професійної діяльності майбутнього педагога, що дало змогу провести цілісний аналіз (включаючи нові - інтегральні якості) духовної сфери особистості;

- виокремлено, проаналізовано та концептуалізовано теоретико-методичні основи формування ціннісно-смислової готовності студентів до професійної діяльності у навчально-виховному процесі педагогічного вищого навчального закладу та відзначено ефективність їхнього впливу на становлення та прискорення адаптації майбутнього педагога на етапах соціалізації та професіоналізації;

- теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено та доведено дієвість специфіки змісту і структури ціннісно-смислової готовності; встановлено її інтегральні змінні та показники, визначено нові методологічні та технологічні концепції, що дають змогу проводити діагностику і прогнозування рівнів розвитку ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності; проаналізовано динаміку сформованості цих рівнів, унаслідок чого виявлено тенденції до підвищення ефективності проектування процесу професійного розвитку та попередження кризи професійного становлення досліджуваних;

- схарактеризовано, концептуалізовано та введено до наукового обігу поняття «аксіопедагогіка»;

удосконалено:

- певні положення психолого-педагогічної теорії про ціннісно-смислову сферу особистості, динаміку її розвитку та рівні сформованості;

- структуру готовності майбутнього педагога до професійної діяльності, поетапність та наступність її складових у цілісному вимірі, а також місце у моделі ціннісно-смислової матриці;

- концептуальну методику (на основі модифікації методології Ш. Шварца) визначення динаміки розвитку системи ціннісних орієнтацій майбутнього педагога;

- навчально-методичне забезпечення процесу формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності;

набули подальшого розвитку:

- теоретико-методичні основи ціннісно-смислового підходу до формування готовності майбутнього педагога до професійної діяльності;

- методологія діагностики ціннісно-смислової сфери та рівнів ЦСГ особистості майбутнього педагога;

- теорія оптимізації змісту навчальних дисциплін у структурі особистісно орієнтованого навчання і виховання, що базувалася на виокремленні «аксіоядра» у системі культурологічної підготовки фахівця (Є. Бондаревська) і розвитку рефлексивно-ціннісного (як складової аксіологічного) підходу (О. Асмолов) як чинника підвищення рівня сформованості професійних компетенцій;

- тлумачення філософських і психолого-педагогічних паттернів («цінності», «смисл», «готовність», «ціннісно-смислова готовність», «модель ціннісно-смислової готовності», «педагогічні умови формування ЦСГ», «проектування педагогічної технології ЦСГ»).

Практичне значення одержаних результатів полягає у теоретичному розробленні, експериментальному обґрунтуванні та впровадженні у практику роботи ВНЗ науково-методичного комплексу: підручника «Педагогіка вищої школи» (з грифом МОН України), навчально-методичних посібників: «Перші кроки до спеціальності» та «Підвищення кваліфікації вчителя: розвиток творчих здібностей молодших школярів» (у співавторстві, з грифом МОН України), монографії «Ціннісно-смисловий концепт професійної підготовки майбутнього педагога», спецкурсу «Технологія формування ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів як засіб досягнення професійної майстерності» для денної та заочної форм навчання, методичних рекомендацій, програм психологічних тренінгів та науково-методичних семінарів щодо формування ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності.

Основні положення, результати і висновки проведеного дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів, учителями-практиками, науковцями для подальшого обґрунтування теоретичних і методичних засад аксіопедагогіки.

Результати дослідження впроваджено у практику роботи вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації України: Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем'янчука (довідка № 04/226 від 07.12.2009 р.); Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 04-1152 від 15.09.2009 р.), Волинського національного університету імені Лесі Українки (довідка № 3/3857 від 19.11.2009 р.), Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 1158 від 29.12.2009 р.), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка №231 від 24.03.2009 р.), Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (довідка № 108-115-346/40 від 04.02.2010 р.), Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (довідка № 1064-33/03 від 29.10.2009 р.), Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта) (довідка № 02/01 від 21.09.2009 р).

Особистий внесок здобувача. У виданому спільно з Т. Пагутою навчально-методичному посібнику «Перші кроки до спеціальності» (гриф МОН України) автору належить розроблення змісту, педагогічних умов, принципів, закономірностей, що сприяють прискоренню процесу адаптації майбутніх педагогів у вищому педагогічному навчальному закладі. У працях, опублікованих у співавторстві з Т. Пагутою, І. Цимбалюком, О. Цимбалюк автору належить конструктивізація ідей щодо впровадження основних положень Болонської декларації в освітній простір України, визначення етапів формування ціннісно-смислової сфери майбутніх педагогів у період навчання у вищому педагогічному навчальному закладі, проектування модифікованих технологій професійної підготовки майбутніх фахівців.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження було оприлюднено й позитивно оцінено під час проведення міжнародних науково-практичних конференцій: «Az iskola minosмge» (Nyiregihaza, 2008), «Професіоналізм педагога. Інноваційні підходи до процесу його формування» (Краматорськ, 2008); «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2008, 2009); «Професіоналізм педагога у контексті європейського вибору України» (Ялта, 2008); «Розвиток міжнародного співробітництва в галузі освіти у контексті Болонського процесу» (Ялта, 2009), «Міжкультурні комунікації та толерантність в освіті» (Артек, 2009); «Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону» (Ялта, 2009), «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (Умань, 2008; Тернопіль, 2009); «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Горлівка, 2009); «Духовно-культурні цінності освіти та виховання» (Луганськ, 2009), «Інтеграція системи безперервної освіти України в європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи» (Чернівці, 2009); «Проблеми управління якістю підготовки фахівців в умовах інтеграції в міжнародний освітній простір» (Рівне, 2009), «Науково-методичні засади управління якістю освіти в університетах» (Київ, 2010), «Mysl i praktyka edukacyjna w obliczu zmian cywilizacyjnych» (Rzeszow, 2010), «State economy, society: globalization in the contemporary world» (Krakow, 2010); всеукраїнських науково-практичних конференцій: «Підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності» (Переяслав-Хмельницький, 2009); «Видатні педагоги ХІХ ст. про виховання «нової людини» (М. Демков, М. Корф, К. Ушинський, М. Пирогов, С. Русова, М. Костомаров, М. Драгоманов)» (Ніжин, 2009); «Цінності особистості в контексті викликів сучасності» (Київ, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної праці відображено в 42 публікаціях (37 одноосібних): 1 монографія, 1 підручник (у співавторстві), 2 навчально-методичні посібники для студентів (у співавторстві), 25 одноосібних статей у фахових виданнях з педагогічних наук, затверджених ВАК України, 7 статей у наукових збірниках і періодичних виданнях, 6 статей у матеріалах та тезах науково-практичних конференцій та семінарів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (727 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 534 сторінки, основний текст викладено на 405 сторінках рукопису. Робота містить 45 таблиць та 6 рисунків на 34 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь розроблення теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідницько-експериментальної роботи, виокремлено і схарактеризовано методи, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їхню апробацію та впровадження, подано структуру дисертації.

У першому розділі - «Формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності як філософсько-культурологічна проблема» - проаналізовано філософські, психологічні, педагогічні наукові джерела для з'ясування змісту аксіологічних характеристик особистості сучасного педагога. Для дескриптивного розкриття сутності означення «ціннісно-смислова готовність педагога» проведено аналіз таких його складових як «аксіологія», «цінність», розглянуто наявні у науковому обігу класифікації цінностей та окреслено сучасне бачення розвитку ціннісно-смислової сфери педагога. Встановлено передумови для виділення аксіологічної компоненти у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця.

У дослідженні визначено, що в сучасній науці сформувалося уявлення про принципову важливість аксіологічного знання. Зокрема, у розділі відзначено, що поняття «цінність» має широкий діапазон трактувань у різних філософсько-аксіологічних системах - натуралістичний психологізм, трансценденталізм (Баденська школа неокантіанства), персоналістичний онтологізм, культурно-історичний релятивізм, соціологізм. Сукупність цих тлумачень дає підстави стверджувати, що цінності поєднують ознаки об'єктивного та суб'єктивного, духовного і матеріального, індивідуально-особистісного та загальнолюдського. Втім, результати дослідження засвідчують, що категорія «цінність» є загальнометодологічним орієнтиром у вирішенні різноманітних соціальних (зокрема педагогічних) проблем. Саме аксіологічний підхід дає змогу систематизувати об'єктивні знання про соціальну дійсність.

У контексті осмислення теоретико-методичних засад формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності було проведено змістовий аналіз філософсько-світоглядних та теоретико-педагогічних підходів до проблеми аксіологічного змісту у структурі особистості педагога. Антропологічний підхід дає підстави констатувати, що вирішення проблеми пошуку ідеального образу вчителя започатковане ще у роздумах античних учених. Упродовж усієї історії філософії, що мала безпосередній вплив на розвиток педагогічної теорії та практики, уявлення про те, яким повинен бути педагог, зазнавали певних трансформацій, а отже, змінювалися цінності та ціннісні орієнтації, притаманні останньому. У матеріалах роботи підтверджено, що цінності, які сповідує педагог та згодом передає їх своїм учням, залежать від соціальних, політичних, економічних стосунків у суспільстві, що впливають на еволюцію педагогіки та освітньої практики. З іншого боку, у змісті розділу доведено, що методичні трансформації навчально-виховного процесу, їхнє сприйняття, застосування та поширення у педагогічному середовищі зумовлені професійним рівнем окремого педагога, багатством його духовного світу, зокрема й цінностями, що набули певної класифікації, наприклад, цінності консервативні чи прогресивні, патріархальні чи модерністські, а нині - постмодерністські.

У межах розділу проведено семантико-смисловий аналіз понять, що визначають закономірність функціонування системного новоутворення «ціннісно-смислова готовність майбутнього педагога до професійної діяльності», його актуальність та вплив на процес формування і розвиток особистості. При цьому враховано думку дослідників (J. Atkinson, M. Cieli) про те, що на сьогодні необхідною і доцільною є констатація факту ненаявності ґрунтовних наукових розробок, результати яких уможливлювали б «вимір» цінностей у суспільстві загалом та навчальному середовищі зокрема. Для цього у гносеологічному аспекті було схарактеризовано ознаки, що формують ціннісні орієнтації майбутніх фахівців.

На підставі вивчення сучасного стану проблеми ціннісно-смислової готовності встановлено, що названий концепт має термінологічну і сутнісну категоріальну неоднорідність. У психологічних студіях спостережено взаємозаміну та недиференційованість понять «цінності», «ціннісні орієнтації», «смисл», «готовність», «установка», «спрямованість особистості», «позиція». З огляду на зазначене подальший науковий пошук був спрямований у бік визначення та аналізу вищезазначених паттернів.

З позиції концептуального підходу у дисертації запропоновано класифікацію системи цінностей, сформованих на сучасному етапі (зокрема, у сфері освіти і науки) на основі їхньої ієрархієзації внаслідок дії суб'єктивних та об'єктивних факторів (чинників). На грунті виокремлення природного середовища як самоутворювального синергетичного елемента мегасистеми Всесвіту, що може впливати на вироблення життєвих цінностей в об'єкта як їхнього носія, визначено його основоположну функцію в алгоритмі процесу аксіологічних новоутворень. З'ясовано, що у результаті домінування впливу об'єктивних (природних як носіїв духовних) чинників на суспільно-елементні утворення (сім'ю, класний колектив, соціальне угрупування, народність, націю) продукується вироблення різного типу нашарувань, що тією чи іншою мірою детермінують природу взаємолюдських міжособистісних, міжвікових, міжстатевих та інших стосунків. Відтак, тлумачимо цінності як філософське поняття, яке виражає інтеріоризований (інтерналізований) у свідомості особистості та пов'язаний із задоволенням духовних і матеріальних потреб індивідуальний максимум, що у процесі соціалізації набув ознак еталона, уніфіковано класифікувавшись у часовій абстракції. На цій основі актуалізовано твердження про те, що цінностями можуть бути світоглядні норми, уявлення, ідеали; окремі риси людини, зокрема доброта, співчуття, ніжність, вияв турботи; житло, домашній комфорт, одяг, успіх, кар'єра, здоров'я, улюблена праця, сім'я; діти в нашому суб'єктивному розумінні також є певними цінностями.

Підтверджено, що жодна діяльність не розпочинається без готовності до певної форми реагування - установки. Спираючись на дослідження Д. Узнадзе, констатуємо, що поведінка людини регулюється на двох рівнях: імпульсивному й вольовому. Із соціологічною концепцією установки пов'язуємо поняття «ціннісні орієнтації», їхній зв'язок з певними правилами (нормами) поведінки, завдяки яким суспільство чи окрема група може здійснювати контроль за поведінкою людей. Відтак, соціальна установка - це певний психічний стан переживання індивідом цінності, значення або смислу соціального об'єкта. Під час вивчення проблеми готовності, яку потрактовано як інтегровану якість особистості, спрямовану на адекватну реакцію щодо можливості ситуативного вирішення універсальних освітніх завдань за допомогою активізації і застосування набутої у навчально-виховному процесі системи компетенцій, що означені за таких умов диференційно-варіативними видозмінами, у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній теорії (А. Асмолов, К. Дурай-Новакова, В. М'ясищев, Д. Узнадзе, В. Ядов, Ф. Знанецький, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фром, Е. Шпрангер) відзначено майже ідентичність вказаного паттерну (готовність - авт.) з установкою. Тому установку на педагогічну діяльність шляхом інтеріоризації її аксіооснови ототожнено з професійною готовністю педагога. А ціннісно-смислову готовність визначено як сформоване у процесі навчання та соціалізації у ВНЗ стійке й водночас динамічне інтегральне смислоутворення у свідомості особистості, що може породжувати формування, а в подальшому функціонування особистісних цінностей і їхню трансформацію у професійно-значущі в результаті дії компетентнісних змінних, що детермінує набуття професійних особистісних якостей як установки до здійснення ефективної педагогічної діяльності та набуття високого рівня професійної майстерності у сукупності соціального, професійного та особистісного розвитку майбутнього педагога. У висновках до розділу визначено основні напрями дослідження.

У другому розділі - «Психолого-педагогічний контекст проблеми формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності» - виокремлено методи та сформовано методологію дослідження проблеми формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності з обґрунтуванням доцільності їх застосування.

На основі історико-теоретичного матеріалу, у якому висвітлено питання розвитку проблеми формування ціннісно-смислової готовності студента до професійної діяльності, окреслено її аксіологічні характеристики.

Водночас розглянуто різні класифікації ціннісних ієрархій та змісту ціннісного наповнення духовної сфери особистості педагога. Це дає змогу стверджувати, що аксіологічні розвідки у сфері підготовки майбутнього педагога є актуальними і мають прикладний характер. У матеріалах розділу підтверджено теорію (Г. Залеський, Д. Леонтьєв) про те, що будь-яке знання стає насправді дієвим, якщо набуває для людини ціннісного статусу (аксіозначення).

Виконання поставленої мети та завдань дослідження відбувалось в умовах реалізації концепції, яка базувалась на ідеї підвищення якості підготовки майбутніх педагогів і відповідного рівня готовності в умовах квазіпрофесійної діяльності (реалізації предметного, технологічного, соціально-рольового змісту) на основі розвитку їхньої ціннісно-смислової сфери як динамічної системи.

Концептуальну основу дисертаційної роботи визначали положення про те, що:

- формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності відбуватиметься в умовах функціонування розвивальної, гуманістичної парадигми освіти;

- методологія формування змісту ЦСГ майбутнього педагога вирізнятиметься інноваційністю і базуватиметься на кращих європейських та світових досягненнях у галузі психолого-педагогічних наук;

- концептуальна модель, що конкретизована у відповідній структурі й побудована на принципах цілісності та синергетичності здатна сформувати ціннісно-смислову готовність майбутнього педагога до професійної діяльності;

- процес становлення майбутнього педагога-фахівця розглядатиметься відповідно до основних положень особистісно орієнтованого навчання і виховання;

- структура ЦСГ детермінована специфікою варіативно-регуляційних функцій мікро- і макроаксіосередовища вищого педагогічного навчального закладу;

- професійна підготовка майбутніх педагогів зумовлена виокремленням аксіозмісту навчальних дисциплін, приведених у відповідність до європейських аналогів у навчальних планах та програмах, і передбачає обов'язкове залучення фахівців до науково-дослідницької діяльності для формування певних компетенцій на етапі професіоналізації;

- всебічний і гармонійний розвиток ціннісно-смислової сфери майбутнього педагога охоплює підвищення рівня його готовності до професійної діяльності та сприятиме досягненню основної мети - сформованості професійної майстерності.

Актуальність концептуальних ідей дослідження доведено шляхом підтвердження загальної гіпотези , яка полягала в тому, що рівень готовності майбутнього педагога до професійної діяльності помітно зростатиме за умов практичного впровадження у процес навчання і виховання моделі ЦСГ, коли домінуючим у змісті професійно-педагогічної підготовки буде аксіологічний компонент, практична реалізація якого сприятиме наданню ціннісного смислу теоретичним, методологічним і прикладним знанням (як необхідним для набуття означених компетенцій) у результаті їхньої інтеріоризації у відповідну систему ціннісних орієнтацій.

Дослідницько-експериментальну роботу проводили у чотири етапи:

Перший етап (2002-2004 рр.) - підготовчий (рекогносцирувальний). Дисертантом було проведено первинні спостереження та самоспостереження, пов'язані з розвитком ціннісно-смислової сфери особистості майбутнього педагога у процесі його адаптації до умов навчально-виховного процесу ВНЗ. Шляхом аналізу й узагальнення вивчався зарубіжний та вітчизняний досвід з проблем формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності, розроблялася програма й методика дослідження.

Другий етап (2005-2007 рр.) - теоретико-пошуковий. На цьому етапі уточнено проблему дослідження, визначенo його мету та завдання. Розроблено і схарактеризовано модель і структуру ЦСГ, скореговано змістовий компонент підготовки сучасного студента педагогічного ВНЗ. З'ясовано експериментальну базу та напрями дослідження.

Третій етап (2007-2008 рр.) - проектувально-експериментальний. Проведено контрольні експериментальні зрізи. Впроваджено у навчально-виховний процес спецкурс та застосовано методики проведення психологічних тренінгів з метою розвитку ціннісно-смислової сфери майбутнього педагога.

Четвертий етап (2008-2009 рр.) - завершально-узагальнювальний. Систематизовано й узагальнено результати експерименту, на основі статистичної обробки перевірено їх вірогідність. Констатовано висновки та рекомендації, визначено перспективи подальших наукових пошуків з проблеми дослідження.

Застосування у дослідженні концептуально-аналітичного, герменевтичного підходів до виокремлення аксіозмістової компоненти формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності передбачало вироблення механізму трансформації найважливіших загальнолюдських, суспільних цінностей у професійно-значущі. На пропедевтико-аксіодіагностичному етапі цей процес був пов'язаний із накопиченням та систематизацією змістово-предметних знань на основі «ціннісно-смислової матриці». Як когнітивно-творчий, він був позначений аксіоактивізацією «інтегративних можливостей» блоку гуманітарних дисциплін із проведенням структурно-ранжувального аналізу для подальшої діагностики з метою диференціації аксіовпливу на сенсотворчість. При цьому було обрано дисциплінарний перелік для виділення студентами аксіологічно-значущої основи предметного змісту. На професійно-орієнтувальній стадії було проведено спостереження за процесом інтеріоризації змістових предметних цінностей, відібраних студентами під час першого етапу. На цій основі укладено екстернкурси предметів, тестові завдання, проведено диференціальний контент-аналіз, формування аксіопортфоліо. На проектуально-технологічному етапі було з'ясовано ступінь дієвості застосування методів та педагогічних технологій з огляду на індивідуальні особливості розвитку ціннісно-смислової сфери учасників експерименту на момент професіоналізації. Змістово-логічний ряд дослідження було продовжено шляхом створення комплексу психолого-педагогічних, соціологічних, математично-статистичних та інших методів. Їхнє застосування було детерміноване потребою вирішення одного з основних завдань дослідження - з'ясування закономірностей алгоритму перетворювальної дії «зовнішніх» об'єктивних цінностей у «внутрішні» (суб'єктивні) та набуття «особистісного смислу» для якісного формування готовності до професійної діяльності.

Крім використання традиційних методів, під час визначення процесу формування системи смислових цінностей особистості, було апробовано концептуально модифіковану методику Ш. Шварца (табл.1).

Таблиця 1 Результати застосування модифікованої методики Ш. Шварца з вивчення ціннісних орієнтацій особистості

№	Універсальні цінності Шварца	Середній коефіцієнт значущості	Асоціативні кольори
		А	В	С
1.	Влада	6,2	6,7	5,0	червоний
2.	Досягнення	3,4	4,0	6,1	червоний
3.	Гедонізм	6,3	6,2	4,3	жовтий
4.	Стимуляція	5,9	5,0	6,4	зелений
5.	Самостійність	4,6	3,9	5,3	червоний і білий
6.	Універсалізм	6,3	5,4	9,7	білий
7.	Доброта	2,7	2,9	4,1	жовтий
8.	Традиція	6,4	6,1	5,4	червоний
9.	Конформність	8,7	9,8	6,6	чорний
10.	Безпека	3,5	4,1	6,4	білий

Таким чином, виокремлення і застосування комплексу методів для діагностики ціннісно-смислової сфери особистості та визначення рівнів сформованості ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності створили креативне підґрунтя для подальшої наукової розвідки проблеми дослідження. З'ясовано, що такий підхід базується на виявленні і розвитку у суб'єктів процесу навчання і виховання професійно-значущих властивостей на основі розвитку особистісних психічних якостей.

У третьому розділі - «Концептуалізація дидактичних засад формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності» - розкрито передумови та чинники формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності, що характеризувались низкою діяльнісно-процесуальних особливостей, пов'язаних із функціонуванням дуалізаційного (природного та соціального) навчально-виховного середовища ВНЗ. З'ясуванню передумов формування ЦСГ передував психолого-формувальний алгоритм, який складався з декількох етапів:

- на першому етапі студенти на рівні «значення для мене» осмислювали загальнолюдські та соціально значущі цінності, що мали на меті (шляхом акомодації через асиміляцію) формувати ціннісно-смислову сферу як динамічне системоутворення. Відповідно, після інтеріоризації у свідомості майбутнього педагога утворювався особистісний смисл, який:

- на другому етапі був класифікований як зміст смислової установки - «первинний» вид готовності до виконання вже педагогічно спрямованої діяльності. Результатом постає ціннісно-смислове самовизначення майбутнього педагога. Важливим за такого підходу є також те, що смисловий досвід, вибудований на основі «присвоєння» ціннісних орієнтирів людства, включаючи знаннєвий - набутий у процесі суб'єкт-суб'єктної взаємодії, міг актуалізуватися у нових діях, надаючи їм характеру ціннісного (оцінно-осмисленого) спрямування;

- на третьому етапі особистісні ціннісно-смислові новоутворення в індивідуальній свідомості майбутнього педагога отримували здатність «рухатись» до вироблення певних навичок та звичок, що ставали підгрунтям професійних компетенцій у структурі моделі ціннісно-смислової готовності.

Визначено, що правильне виокремлення передумов ЦСГ впливає на становлення індивідуальності майбутнього педагога у процесі професійної підготовки. Тому формування індивідуальних якостей студента педагогічного ВНЗ розглянуто у контексті розвитку різних сфер його діяльності: практично-процесуальної, екзистенційної, саморегуляційної, пізнаннєвої, емоційно-вольової. До передумов формування ЦСГ зараховано також здатність майбутнього педагога до варіативно-регуляційного маніпулювання психологічними категоріями антиципації, апперцепції та інтуїції. Відзначено, що гуманістичний смисл (на базі шкали особистісних смислів) дає підстави вирізняти як особливу передумову гуманізацію навчально-виховного процесу. Ще однією передумовою, виокремленою у роботі із загальних, є діалогічна взаємодія викладачів та студентів. Установлено, що лише за умови використання педагогом діалогічної стратегії суб'єкти впливу матимуть можливість реалізовувати власну індивідуальну, особистісну позицію у процесі навчання і виховання. Наступна важлива передумова - це смислотворчість майбутнього педагога у навчально-виховному аудиторному та позааудиторному середовищах. З огляду на вказане зроблено висновок, що пошук сенсу власного існування - рефлексивний, навчально-пізнавальний діалог із самим собою - призводить до ускладнення смислової картини світу загалом, наповнення її конкретним змістом. Нерозвинений зовсім, або недостатній рівень розвитку рефлексивності у такому разі може бути наслідком втрати джерела енергії «Я» для творення нових смислів. На основі виділених передумов у роботі було визначено такі категоріальні чинники формування ЦСГ майбутніх педагогів до професійної діяльності: педагог навчання виховання

- робота викладачів щодо розвитку у студентів-майбутніх педагогів ціннісно-смислової готовності до майбутньої професійної діяльності (від адаптації до професіоналізації);

- готовність до розвитку нових, ціннісно-осмислених якостей професійного «Я»;

- розвиток ціннісно-пізнавальної та творчої активності студентів як суб'єктів діалогічних впливів та взаємодій;

- визначення ціннісно-мотиваційного чинника навчальної діяльності як основного регулятора процесу підвищення ефективності набуття професійних компетенцій;

- стимулювання розвитку суб'єктних якостей як результату аксіовзаємодії;

- самопізнання, саморозвиток та рефлексія форм власного існування як професіонала.

На шляху до досягнення поставленої мети дослідження було виявлено закономірності формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності, як от:

- зв'язок змісту освіти із розвитком ціннісних системоутворень конкретної суспільно-економічної формації та певного історичного періоду розвитку суспільства;

- пріоритетна роль впливу особливостей онтогенезу формування ціннісно-смислової сфери майбутнього педагога на його професійну спрямованість та процес адаптації до професійного середовища;

- взаємозв'язок між розвитком ціннісно-смислової сфери особистості, готовністю до професійної діяльності та компетентнісним підходом в освіті.

З огляду на вищезазначене, було встановлено етапи (IV) та рівні сформованості ЦСГ майбутнього педагога (високий, достатній, середній та низький), що дало змогу простежити динаміку формування аналізованої сфери й оцінити ступінь ефективності концептуальної моделі. Концептуальну модель було потрактовано як динамічно-синергетичне системоутворення, схематизація якого передбачає відображення проекції програмованих дій на формування досліджуваного об'єкта (суб'єкта), явища і є «моделлю розвитку». Її представлено у герменевтичному вигляді (рис. 1) як ціннісно-смислову матрицю готовності майбутнього педагога до професійної діяльності.

Серед базових професійно-педагогічних цінностей, формування яких передбачає використання концептуальної моделі, у роботі виділено такі: конативні, комунікативні, дидактичні, креативні, емпатійні, організаційні, проективні, перцептивні, гностичні, афективні та академічні. Детально критеріальні чинники ЦСГ означеної вище моделі було конкретизовано та реалізовано у межах відповідної структури (розділ 4).

Така структура є багатогранною. Одним із її фундаментальних компонентів вважаємо ціннісно-мотиваційний - стрижень особистості, що окреслює професійне спрямування і значною мірою - рівень ЦСГ майбутнього педагога до професійної діяльності.

Рис. 1. Модель ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності

У четвертому розділі «Організаційно-технологічні основи формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності» - шляхом інтерпретації традиційного базису у цій царині встановлено концептуальні психолого-педагогічні принципи формування ЦСГ майбутнього педагога до професійної діяльності. Основу цього процесу становило виділення категорії ціннісно-смислової готовності як особистісної якості, структуризованої ціннісно-смисловими новоутвореннями свідомості, що уможливлюють реалізацію перетворювальної функції та внаслідок ідентифікації дають змогу для формування нових уявлень про ціннісно-мотиваційні фактори, як-от: зміст потреб і ціннісних мотивацій педагогічної діяльності; рівень знань про сутність професії як особистісної цінності; ступінь усвідомлення відповідальності за результати педагогічної діяльності; рівень мобілізації та активізації цінностей-знань, умінь, навичок і професійно-значущих якостей особистості; якість соціальних установок на ціннісне осмислення педагогічної діяльності; рівень стабільності професійних інтересів.

На грунті загальнопедагогічних принципів навчання і виховання особистості у ВНЗ, сформовано їхні концептуальні аналоги у контексті формування ЦСГ майбутнього педагога до професійної діяльності: принцип варіативності та проблематизації ціннісного смисловиокремлення, принцип міждисциплінарної ціннісно-смислової систематизації, принцип аксіогуманізації, принцип ціннісної взаємодії, принцип життєвої смислотворчої самодіяльності. Система застосування вказаних принципів задовольняє потребу у наданні ознак цілісності та системності дослідницькому процесу. Відтак, потреба забезпечення цілісності наукового пошуку окреслює системно-інтегративну сутність аксіології педагогічної освіти.

Таке бачення уможливлювало встановлення педагогічних умов проектування технології ціннісно-смислової готовності майбутніх педагогів до професійної діяльності, які у структурі раціонально-ефективного функціонування моделі ЦСГ розуміємо як створення креативної атмосфери, що сприяє накопиченню ціннісно-смислових новоутворень у динаміці розвитку відповідної сфери (як результат інтеріоризації індивідуальних ціннісних конструктів), на основі чого відбувається набуття майбутнім педагогом професійно-значущих якостей для формування професійних компетенцій, що визначають рівень готовності фахівця до професійної діяльності.

Технологія формування у майбутніх педагогів ціннісно-смислової готовності передбачала послідовне використання засобів активізації розумово-пошукової діяльності (асоціативні ігри, складання опорних схем на основі символів, навчальні дискусії), структуризацію професійних значень (ситуації проблематизації професійних цінностей і значень, прийоми самодіагностики особистісно-професійного розвитку, цілісне проектування освітніх стратегій, навчальні ситуації й ділові ігри з спрямуванням на індивідуалізацію навчального процесу) і розвитку смислотворчої активності, що зумовило багатопозиційний аналіз педагогічних феноменів, планування і проектування професійної діяльності, засвоєння техніки досягнення оптимального емоційного стану.

Відтак, технологічну модель означено як певну мегасистему, у її межах визначено дієвий інструментарій впливу на формування ціннісно-смислової сфери, а відповідно - ЦСГ майбутнього педагога до професійної діяльності.

З огляду на зміст ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога, визначаємо, що її структура зумовлена єдністю таких взаємодіючих функціональних компонентів:

- ціннісно-мотиваційного (професійно-значущі потреби, інтереси й мотиви педагогічної діяльності, що впливають на формування ціннісних орієнтацій);

- професійно-організаційного (знання про зміст професії, вимоги до професійних ролей, структуру педагогічної діяльності, способи вирішення професійно-педагогічних завдань; самооцінка професійної підготовленості й відповідності процесу розв'язання професійних завдань та оптимальних умов праці);

- емоційно-вольового (інтеріоризація професійних цінностей, почуття відповідальності за результати педагогічної діяльності; самоконтроль, уміння керувати діями, що впливають на виконання трудових обов'язків педагога);

- операційно-дієвого (наявність професійних знань, умінь, навичок, способів виконання професійних завдань, адаптація до труднощів, розподілу професійних ролей і умов педагогічної діяльності);

- мобілізаційного (здатність і можливість керувати своїми психічними станами у різних педагогічних ситуаціях).

У п'ятому розділі - «Дослідницько-експериментальна перевірка ефективності формування ціннісно-смислової готовності майбутнього педагога до професійної діяльності» - зроблено аналіз показників рівнів сформованості ЦСГ на основі визначення динаміки розвитку ціннісно-смислової сфери майбутніх педагогів. Дослідницько-пошукова робота, спрямована на встановлення взаємозв'язку між цими двома категоріями дала змогу виявити безпосередню залежність між розвитком складових їхніх системних елементів. При цьому загальна кількість респондентів становила 1147 осіб, з яких 832 студенти чотирьох різних спеціальностей (початкове навчання, англійська та німецька філологія зі спеціалізацією польська філологія, українська мова та література), 177 молодих учителів, стаж роботи яких не перевищував трьох років, та 39 вчителів, стаж роботи яких - п'ять і більше років. Як компетентних суддів було залучено 99 керівників загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, батьків, наукових співробітників ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука». Кількість студентів з І по V курс становила: І курс - 19,8 %, ІІ курс - 36,9 %, ІІІ курс - 15,1%, IV курс - 14,8 %, V курс - 13,4 %. Респондентів було розділено на групи «А» (264), «В» (311), «С» (257).