Професійна спрямованість науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України у другій половині ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

УДК 37.017.91(477)(091)”19”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

Єфремов Сергій Володимирович

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Микитюк Олександр Миколайович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Буряк Володимир Костянтинович, Криворізький державний педагогічний університет, завідувач кафедри педагогіки та психології;

кандидат педагогічних наук Степанець Іван Олексійович, Харківський гуманітарно - педагогічний інститут, проректор з наукової роботи.

Захист відбудеться 30 вересня 2010 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 214 - Б).

Автореферат розісланий 28 серпня 2010 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. А. Штефан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

студент навчальний дослідний

Актуальність і доцільність дослідження. Провідним принципом державної освітньої політики, накресленим у Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, визначено принцип єдності освіти і науки, реалізація якого передбачає концентрацію сил і ресурсів на підготовці молодих науковців-дослідників як пріоритетній стратегічній меті вищої освіти, що вимагає інтенсифікації науково-дослідної роботи студентів, її орієнтації на майбутню професійну діяльність. Вирішення цих завдань сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в професійній діяльності новітні досягнення науково-технічного й культурного прогресу.

Суттєвою допомогою в цьому аспекті може стати вивчення й творче використання педагогічно цінних ідей і досвіду минулого. Досвід попередніх поколінь, їх теоретичні й практичні здобутки нині стають джерелом розвитку й удосконалення організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів згідно з вимогами сьогодення.

Слід підкреслити, що інтеграція вітчизняної освіти в міжнародний освітній простір базується на засадах пріоритету національних інтересів, поваги до здобутків інших освітніх систем та пошуку ефективної моделі кооперації різних систем освіти. Усе це актуалізує дослідження розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи в українських вищих навчальних закладах другої половини ХХ століття.

У цей період накопичено значний досвід з організації науково-дослідної роботи студентів як складника їхньої професійної підготовки у вищих навчальних закладах. Функціонування широкопрофільних академічних та вузькоспеціальних вищих навчальних закладів, науково-виробничих комплексів професійної освіти сформувало методологічне підґрунтя для підготовки молодих науковців в Україні.

Аналіз матеріалів дослідження доводить, що вивчення питань організації науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України перебуває в колі актуальних досліджень широкого загалу учених ? філософів, соціологів, психологів, педагогів, істориків, економістів та інших.

Наукову літературу з теми дослідження проаналізовано та узагальнено за напрямами:

1. Загальні процеси розвитку академічної освітньої галузі:

- кількісне зростання мережі наукових закладів, організація науково дослідних інститутів (колектив авторів під керівництвом Г. Доброва);

- питання історії створення інститутів і університетів, їхньої структури, підготовки наукових і педагогічних кадрів, видавничої діяльності, участі студентів в експериментальних дослідженнях (К. Галкін, С. Золотухіна, В. Клименюк, В. Онопрієнко, І. Прокопенко, О. Топчієв, В. Чуткарашвілі, Л. Штефан);

- створення наукових центрів у різних регіонах Української РСР, організація студентських наукових об'єднань (В. Даниленко, В. Гриньова, Т. Марусик, Т. Полушкіна, Т. Щербань); історія розвитку в Україні окремих науково-дослідних інститутів (О. Богдашина, В. Курило, Ю. Легун, О. Мартиненко, Ю. Маланчук, О. Микитюк, К. Мельник, І. Сіра).

2. Кадрова політика й підготовка науково-педагогічних кадрів:

- засвідчено динаміку якісних змін кадрового складу освітніх закладів, висвітлено форми й методи підготовки кадрів для науки (Т. Заєць, Є. Козакова, О. Курочкіна, О. Кубинська, В. Пресняков, К. Степанкевич).

3. Питання фінансового забезпечення науки й науково-дослідної роботи в незалежній Україні, значення приватного капіталу в розвитку прикладної науки й наукових розробок (О. Авдулов, С. Бублик, О. Кулькін, В. Теренов, М. Шулежко та інші).

4. Правове регулювання праці професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, організації науково-дослідної роботи студентів за радянських часів (Г.Федькін).

5. Філософський аспект використання науки як форми творення культури в контексті гуманітаризації вищої освіти в другій половині ХХ ст. (О. Герасименко); теорія й методологія наукових досліджень (Т. Білоусова, К. Добросельський, В. Шейко).

6. Педагогічні аспекти організації науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах:

- загальні основи, зміст, форми й методи організації науково-дослідної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах (О. Воробйов, М. Донченко, О. Лушников, О. Микитюк, Д. Цхакая та інші);

- інтегрування науки й навчального-виховного процесу в освітніх закладах (І. Іваненко, Є. Каменкін, І. Каташинська, Л. Коржова, О. Котова, В. Литовченко, Т. Сидорчук, А. Троцко, Ф. Орехов, Д. Цхакая, І. Яковлєв);

- умови успішної організації науково-дослідної роботи студентів (Г. Дресвянська, О. Єгорова, Є. Спицин, С. Пашаєв, М. Перпер);

- активізація науково-дослідної роботи студентів під час вивчення професійно спрямованих курсів у вищих навчальних закладах економічного профілю (В. Попов);

- професійна спрямованість навчально - дослідної діяльності майбутніх учителів (Н. Амеліна).

Аналіз наявної наукової літератури з теми дає підстави стверджувати, що проблема професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів і організації такої роботи у вищих навчальних закладах України в другій половині ХХ століття детально не досліджувалася.

Отже, актуальність проблеми, її недостатня розробленість у науково-педагогічних розвідках, доцільність використання досвіду минулого з питань організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів зумовили вибір теми дисертації: «Професійна спрямованість науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України у другій половині ХХ століття».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах» (РК№1200199004104) та кафедри історії педагогіки і порівняльної педагогіки «Підготовка викладацьких кадрів для середньої та вищої школи у науково-педагогічній спадщині вітчизняних і світових педагогів, діячів освіти і культури ХІХ-ХХ ст.» (РК№1-200199004104) Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 23 грудня 2005 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 4 від 24 квітня 2006 р.).

Мета дослідження полягає в систематизації теоретичних ідей і узагальненні досвіду організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України в другій половині ХХ століття для підвищення якості професійної підготовки фахівців у сучасних умовах.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

Проаналізувати ступінь наукової розробки досліджуваної проблеми, з'ясувати сутність базових дефініцій дослідження, схарактеризувати передумови становлення ідеї професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів в історії вітчизняної педагогічної думки.

Науково обґрунтувати етапи розвитку проблеми професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України в другій половині ХХ століття.

Проаналізувати особливості змісту, форми й методів організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України досліджуваного періоду.

Накреслити перспективи творчого використання педагогічно цінних знахідок в організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України за сучасних умов.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у вищих навчальних закладах України.

Предмет дослідження - професійно спрямована науково - дослідна робота студентів у вищих навчальних закладах України в другій половині ХХ століття.

Методологічну основу дослідження становлять загальні положення теорії наукового пізнання з її вимогами об'єктивності й доказовості; філософські ідеї про діалектичне розуміння суті історико-педагогічного процесу, про взаємозв'язок, взаємозумовленість і цілісність сучасних та минулих явищ суспільства, про необхідність вивчення педагогічних явищ в історичному вимірі; діалектико-матеріалістичні положення про соціальну зумовленість розвитку освітніх процесів; ідеї єдності історичного й логічного, особливого й загального, національного й загальнолюдського; ідеї інтеграції в загальноєвропейський освітній простір за умови збереження національних особливостей. Дослідження здійснювалося за принципами історизму, науковості, об'єктивності, єдності теорії і практики, цілепокладання, наступності, детермінізму.

Теоретичним підґрунтям для розробки дослідження стали сучасні наукові праці, в яких аналізуються питання розвитку національної системи освіти й педагогічної думки в Україні (О. Алексюк, А. Бондар, Л. Вовк, М. Євтух, С. Золотухіна, О. Попова, О. Сухомлинська, Л. Штефан та інші); теоретичні й методологічні основи вищої професійної освіти (О. Алексюк, В. Буряк, О. Вербицький, В. Гриньова, В. Євдокимов, В. Лозова, О. Микитюк, М. Подберезький, І. Прокопенко, А. Троцко та інші); загальні основи, зміст, форми й методи організації науково-дослідної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах (О. Воробйов, М. Донченко, О. Лушников, О. Микитюк, І. Степанець, Д. Цхакая та інші); питання професійної спрямованості навчання у вищих навчальних закладах (К. Абульханова-Славська, Н. Амеліна, П. Блонський, Є. Климов, В. Лозовецький, Л. Сподін та інші).

Дослідження спирається на законодавчо-нормативну базу освітньої галузі, закріплену в Конституції України, Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Державному стандарті вищої освіти, Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті.

У роботі використано традиційні для історико-педагогічних досліджень методи : порівняльно-історичний і системно-структурний - з метою визначення ступеня дослідженості проблеми, конкретизації історії становлення ідеї науково-дослідної роботи; загальнонаукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукових фактів для визначення й характеристики етапів розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України в конкретний історичний період; вивчення історичної літератури, архівних, статистичних, нормативних документів - для узагальнення практичного досвіду науково-дослідної роботи студентів; педагогічна ретроспекція - для розробки шляхів творчого використання позитивних здобутків за умов сьогодення.

Джерельна база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку вивчалися документи й матеріали Центрального державного історичного архіву України (м. Київ), Державного архіву Харківської області, Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Київського автомобільно-дорожнього університету, Київського міжнародного університету, Харківського національного технічного університету (ХПІ), Харківської зооветеринарної академії, Харківського національно-технічного університету сільського господарства імені П. Василенка, Донецького політехнічного університету, Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара, Національної металургійної академії України, Луцького національного технічного університету, Львівського національного університету імені І. Франка, Одеського кредитно-економічного університету, Одеського університету імені І. І. Мечникова, Вінницького національного технічного університету, Вінницького національного торгівельно - економічного інституту (КНТЕУ), Сумського державного університету, Херсонського національного техничного університету, Чернівецького національного університету, а також науково-педагогічні матеріали Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, бібліотеки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Джерелами дослідження також стали законодавчі й нормативно-правові акти урядів СРСР та УРСР; Верховної Ради й Кабінету Міністрів незалежної України; Міністерства освіти УРСР (статути, накази, розпорядження тощо); матеріали з'їздів і нарад з питань удосконалення кадрової політики, професійної підготовки фахівців у вищих закладах освіти; дисертаційні дослідження й автореферати, в яких висвітлено теоретичні аспекти окресленої проблеми; монографії та підручники з педагогіки, психології, філософії освіти; історична, історико-педагогічна й сучасна психолого-педагогічна і методична література; наукові збірники з педагогіки та психології; матеріали міжнародних, всесоюзних і всеукраїнських науково-педагогічних конференцій періоду, що вивчається.

У процесі дослідження широко послугувалися публікаціями періодичних видань окресленого періоду (журнали «Вопросы психологии», «Советская педагогика», «Педагогика», «Новые исследования в педагогических науках», «Педагогіка і психологія», «Шлях освіти» та інші).

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ століття. Нижня межа (50-і рр. ХХ ст.) визначається позитивними соціально-економічними (подолання труднощів післявоєнного періоду) й організаційно-педагогічними (перегляд змісту, форм і методів науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах, спрямування її на вирішення проблем у виробничій сфері та сільському господарстві) чинниками. Верхня межа (90-і рр. ХХ ст.) обґрунтовується зміною суспільного ладу, «трансформаційною кризою педагогічної науки» (О. Сухомлинська), що призвело до зміни змісту науково-дослідної роботи студентів відповідно до нових політичних і соціально-економічних умов розвитку незалежної України.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше цілісно визначено проблему організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України; науково обґрунтовано етапи розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України досліджуваного періоду (50-ті - перша половина 70-х років ХХ ст. ? етап поглиблення провідної ролі професійної спрямованості в науково-дослідній роботі студентів; друга половина 70-х - 80-і роки ХХ ст. ? етап посилення інтеграції науково-дослідної роботи студентів з навчальним процесом у вищих навчальних закладах, науковими установами та виробництвом; 90-ті роки ХХ ст. - етап зміни змісту науково-дослідної роботи студентів відповідно до нових політичних і соціально-економічних умов розвитку незалежної України); систематизовано відповідно до напрямів науково-дослідної роботи форми й методи організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів (у навчальному процесі, у позааудиторній роботі, під час пропаганди наукових досягнень); визначено прогностичні тенденції подальшого розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів (творча організація навчальної праці на підставі посилення індивідуального спрямування навчальних планів і програм; поширення глибокої профілізації та спеціалізації змісту освіти; підвищення престижу наукової, пошукової діяльності в студентському молодіжному середовищі; стимулювання студентів до творчої самостійної роботи, удосконалення її планування та організації, раціональне використання робочого й вільного часу; поширення в освітній практиці активних методів і засобів навчання та різновидів науково-дослідної роботи студентів; інтегрування навчальних видів робіт і виробничої практики студентів, створення для цього навчально-науково-виробничих комплексів, які б забезпечували використання здобутих знань у конкретній виробничій і науково-дослідній діяльності; удосконалення неперервної професійної освіти).

Уточнено й конкретизовано суть поняття «професійна спрямованість науково-дослідної роботи студентів» як системи їх професійних мотивів і ціннісних орієнтацій, що передбачає розв'язання наукових і виробничих проблем (теоретичних і практичних), які формують зміст майбутньої професійної діяльності; вимоги до організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у сучасних вищих навчальних закладах.

Подальшого розвитку набули питання узагальнення історії становлення науково-дослідної роботи студентів у вітчизняній педагогічній думці; положення про суспільно-історичну, соціально-економічну та організаційно-педагогічну зумовленість розвитку й удосконалення організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці на основі матеріалів дисертаційного дослідження програми методичного спецсемінару «До організації і проведення науково-дослідної роботи у вищих педагогічних навчальних закладах» для магістрів вищих педагогічних навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 03 - 203 від 19.11.2009), Криворізького державного педагогічного університету (довідка № 136 - к від 15.10.2009 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 01 - 12/ 37 від 12.02.2010 р.).

Теоретичні положення і висновки дисертації можуть бути використані під час читання лекцій з курсів «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Порівняльна педагогіка», «Основи наукових досліджень», при написанні підручників, розробці методичних рекомендацій і навчальних посібників, при керуванні процесом написання курсових, дипломних та магістерських робіт студентів з педагогіки та історії педагогіки в педагогічних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його теоретичних положень; використанням комплексу взаємодоповнювальних методів, адекватних предмету, об'єкту, меті й завданням роботи; аналітичним опрацюванням широкої джерельної бази (архівні матеріали, науково-педагогічна література, нормативні документи тощо); апробацією матеріалів дисертації на наукових конференціях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати й висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедр загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, історії педагогіки і порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (2005 - 2008 рр.). Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях «Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності» (Полтава, 2008), на конференціях молодих учених Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2006, 2007).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 16 одноосібних публікаціях, із них 7 статей ? у наукових фахових виданнях, 3 - в інших виданнях, 6 ? матеріали наукових конференцій. Обсяг авторського доробку становить 3,5 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (221 найменування, з них архівних документів - 76, маловідомих першоджерел - 5), 4 додатків на 6 сторінках, 9 таблиць на 5 сторінках, 1 схеми. Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок, з них основного тексту - 178 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено хронологічні межі й схарактеризовано джерельну базу, відображено форми апробації та впровадження в практику результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України», на підставі вивчення й аналізу науково-педагогічної літератури, архівних матеріалів, нормативних документів офіційних органів, з'ясовано сутність професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів і проаналізовано її мету, принципи, напрями, форми й методи в сучасних вищих навчальних закладах; охарактеризовано передумови становлення ідеї професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів вищих закладів освіти у вітчизняній педагогічній думці, науково обґрунтовано етапи розвитку зазначеної проблеми у період, який вивчається.

На підставі наукового пошуку доведено, що переважна більшість учених розглядають науково-дослідну роботу студентів в інтегративній єдності з навчальним процесом у вищому навчальному закладі, вважаючи її системоутворювальним чинником, завдяки якому в студентів формуються професійні ціннісні орієнтації, активне особистісне становлення, що сприяє підвищенню якості фахової підготовки. У дисертації науково-дослідну роботу студентів представлено як складову їхньої професійної підготовки, що визначається як пошукова діяльність наукового характеру, у результаті якої суб'єктивний характер «відкриттів» може набувати певної об'єктивної теоретичної і практичної значущості й новизни.

У комплексних планах і робочих програмах сучасних ВНЗ визначено такі вимоги до організації науково-дослідної роботи: індивідуальний підхід керівника до роботи з кожним студентом; розвиток умінь бачити проблему й формулювати її; забезпечення можливості активної участі студента у виборі теми дослідження; навчання постановці завдань дослідження; формування інтересу до сучасних методів наукових досліджень; забезпечення наступності й неперервності у виконанні роботи; досягнення реалізованості етапних завдань дослідження за безпосередньої участі студента; розкриття наукової і практичної значущості виконуваної роботи; оцінка ефективності отриманих результатів; забезпечення конкретності результатів виконаної науково-дослідної роботи; розкриття творчих проблем професії; поглиблення знань і розширення їх творчого використання шляхом залучення студентів до взаємонавчання; розвиток умінь знаходити й формувати актуальну тематику наукових повідомлень і доповідей за результатами досліджень.

У дисертації з'ясовано, що професійна спрямованість науково-дослідної роботи студентів визначає систему професійних мотивів і ціннісних орієнтацій їхньої професійної підготовки, передбачає розв'язання наукових і виробничих проблем (теоретичних і практичних), що формують зміст майбутньої професійної діяльності.

На підставі вивчення документів досліджуваного періоду, архівних джерел, періодичних видань, досвіду роботи закладів вищої освіти проаналізовано передумови становлення теорії і практики професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів. Проведене дослідження дало можливість свідчити, що перші спроби організації такої роботи були здійснені ще в ХVІ столітті.

У дисертації доведено, що розробці питань професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах сприяли: досвід діяльності Острозької академії, де у 80-ті роки ХVІ ст. було утворено перший гурток літературного спрямування, в якому студенти виконували наукові дослідження з риторики, піїтики, здійснювали науковий аналіз давніх літературних творів; громадські ініціативи учених-педагогів Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича, І. Кониського, Р. Заборського та інших, котрі спонукали студентів до наукових спостережень з астрономії, професійної практики під час кондицій; діяльність Харківського колегіуму, в якому вперше застосовано систему вільного вибору профільних дисциплін, що забезпечувало свідому і професійно спрямовану підготовку молоді в етико-політичному, філологічному, фізико-математичному напрямах; поширення студентських наукових гуртків, товариств (у Київському університеті - товариство природників, історичне ім. Нестора-літописця, правниче та акушерсько-гінекологічне; у Харківському університеті ? товариства дослідників природи, дослідників наук і математичне, історико-філологічне, при якому було створено педагогічний відділ; у Одеському університеті - товариства природодослідників, правниче, історико-філологічне та історії і старовини), члени яких друкували результати наукових спостережень у періодичних виданнях («Трудах», «Cборниках» тощо), виступали з публічними лекціями з проблематики обраного профілю, брали участь у практичній дослідницькій роботі, у проведенні з'їздів природознавців, лікарів, педагогів, археологів тощо, заснуванні читацьких спілок, організації професійної самоосвіти, надавали необхідну студентську взаємодопомогу.

У дисертації виокремлено й обґрунтовано етапи розвитку проблеми професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України в другій половині ХХ століття. Критеріями для визначення етапів були суспільно-політичні, соціально-економічні й організаційно-педагогічні чинники, а також нормативні документи (положення, урядові розпорядження, навчальні плани й програми тощо), що визначали мету, завдання, зміст, форми і методи науково-дослідної роботи студентів.

Перший етап (50-ті - перша половина 70-х років ХХ ст.) визначено як етап поглиблення провідної ролі професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів.

З'ясовано, що на розв'язання досліджуваної проблеми на цьому етапі позитивно вплинули демократичні процеси в усіх сферах суспільного життя, які отримали назву «відлиги».

У дисертації виявлено, що за Положенням про науково-дослідну роботу 1953 року вперше було визначено професійну спрямованість як пріоритетну ознаку науково-дослідної роботи студентів. Слід підкреслити, що саме в цей час був уведений до наукового обігу термін «професійна спрямованість».

Професійне спрямування науково-дослідної роботи зумовлювалося метою практичної підготовки, зорієнтованої на оволодіння студентами декількома робочими професіями, ознайомлення з виробничою технологією та одночасне засвоєння встановлених навчальних програм, які передбачали реалізацію таких завдань: послідовне оволодіння технологією певного виробництва, опанування професією студентами молодших курсів; тривалу професійно спрямовану науково-дослідну роботу студентів у процесі виробничої практики в колгоспах, радгоспах або на промислових підприємствах.

Цей етап характеризується наближенням науково-дослідної роботи студентів як складової професійної підготовки фахівців до рівня вимог тогочасної науки; фундаментальністю тематики й напрямів професійно спрямованих студентських наукових досліджень; орієнтацією на практику у виробничій та сільськогосподарській галузі; плановим характером науково-дослідної роботи, централізованим управлінням і суворим контролем; пріоритетом державного фінансування; міждисциплінарним, комплексним підходом до розробки змісту.

Дослідженням доведено, що ознаками, які характеризують професійну спрямованість науково-дослідної роботи студентів на цьому етапі, були: наближення визначеної проблематики до актуальних питань поглибленого вивчення навчальних курсів; ознайомлення студентів з послідовністю, методикою здійснення наукових досліджень профільного спрямування; уведення науково-дослідної роботи в навчальні плани й програми професійної підготовки; залучення студентів до практичної дослідницької діяльності на кафедрах і в лабораторіях; поширення повноважень органів студентського самоврядування в організації та управлінні науково-дослідною роботою; надання певної міри автономії вищим навчальним закладам в організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи в новостворених відділах і секторах. Позитивною тенденцією на цьому етапі було чергування теоретичних дослідницьких занять із роботою студентів на виробництві, що сприяло забезпеченню науково-дослідної роботи студентів зокрема і їх професійної підготовки в цілому.

Як свідчить здійснений науковий пошук, у більшості освітніх закладів було створено науково-дослідні відділи й сектори, запроваджено посаду проректора з наукової роботи. Увага зосереджувалась на оновленні планів вузівських досліджень, зокрема на збільшенні їх кількості.

Вадами в організації науково-дослідної роботи, які негативно впливали на її професійну спрямованість, названо надмірну регламентацію і централізацію управління, що призвело до формального оцінювання рівня організації науково-дослідної роботи за чисельними показниками участі в ній студентів; зниження якості виконуваних досліджень внаслідок невідповідності завдань науково-дослідної роботи і матеріально-технічного забезпечення установ, де ця робота проводилася.

Другий етап (друга половина 70-х - 80-і роки ХХ ст.) представлено як етап посилення інтеграції науково-дослідної роботи студентів з навчальним процесом у вищих навчальних закладах, науковими установами і виробництвом.

Мета науково-дослідної роботи студентів на цьому етапі спрямовувалася на формування особистості, здатної до творчої, самостійної діяльності з обраного фаху, стимулювання розвитку наукової ерудиції майбутніх спеціалістів. Наголошуючи на тому, що науково-дослідна робота студентів має бути складником комплексних наукових досліджень кафедр, наукових установ, було визначено такі завдання: пропаганда досягнень науки; залучення студентів до наукової і технічної творчості; пошук і підтримка обдарованої молоді, відбір і рекомендація кандидатів для вступу в аспірантуру, на викладацькі посади тощо; залучення студентів до громадської, суспільно корисної діяльності.

У дисертації доведено, що для цього етапу характерним був комплексний характер організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у закладах, на базі яких створювалися міжвузівські наукові центри. У плануванні науково-дослідної роботи простежувався програмно-цільовий підхід, що зумовлювався поширенням навчально-науково-виробничих комплексів і регіональних центрів вищої школи. Головним координуючим центром з проблем вищої і середньої спеціальної освіти стали науково-дослідні інститути, які здійснювали організацію сумісних досліджень та обмін досвідом між вищими навчальними закладами.

Виявлено, що на цьому етапі були дещо конкретизовані й розширені змістові аспекти науково-дослідної роботи, зокрема в напрямі розробки фундаментальних теоретичних проблем суспільних, гуманітарних, природничих і технічних наук.

Установлено, що утвердженню ідеї про єдність науково-дослідної і навчальної роботи студентів сприяло створення навчально-науково-виробничих комплексів (ННВК), завданнями яких було: підвищення якості підготовки спеціалістів; залучення до науково-дослідної роботи всіх студентів; заміна штучних курсів і лабораторних робіт з профільних дисциплін реальними дослідженнями й розробками; забезпечення можливостей швидкої перебудови спеціалізації вищих навчальних закладів відповідно до актуальних потреб народного господарства, науки й техніки.

Для оптимізації професійної спрямованості науково-дослідної роботи у визначенні тематики було здійснено переорієнтацію з кафедрального підходу на індивідуальний.

На цьому етапі з метою розширення прогресивної практики перенесення частини навчального процесу на виробництво створюються навчально-дослідні лабораторії, експериментальні майданчики.

До головних недоліків, які негативно впливали на професійну спрямованість науково-дослідної роботи студентів, віднесено такі : формалізм у роботі зі студентською молоддю; недостатня увага до впровадження елементів науково-дослідної роботи у навчальний процес, виконання значної кількості планових наукових досліджень та експериментально-конструкторських робіт за господарсько-договірною тематикою (понад 30 % без участі студентів); низькі обсяги впровадження у виробництво наукових розробок за участі студентів.

Третій етап (90-ті роки ХХ ст.) схарактеризовано як етап зміни змісту науково-дослідної роботи студентів відповідно до нових політичних і соціально-економічних умов розвитку незалежної України.

Перед незалежною Україною на початку 1990-х років постало важливе питання збереження й нарощування рівня інтелектуального потенціалу, удосконалення його структури відповідно до нових умов життя. Зростали вимоги до наукових кадрів, посилювалася їх економічна й соціальна роль. Пріоритетного розвитку набули гуманітарні й соціальні дослідження. Основні зусилля економістів, правознавців, соціологів сконцентрувалися на розробці наукових основ економічних реформ, конституційних засад, структурно-інвестиційної та інноваційної політики України. Отже, на цьому етапі розпочалось докорінне реформування системи освіти в Україні з метою гармонійного поєднання потреб держави і кожного її громадянина.

Проте складний фінансовий стан наукових організацій України, скорочення обсягів бюджетного фінансування, різке зниження попиту виробничої галузі на науково-технічну продукцію через відсутність вільних коштів призвели до погіршення матеріально-технічного забезпечення, морального старіння устаткування та обладнання для потреб науки. Це, у свою чергу, було однією з причин зменшення кадрового наукового потенціалу країни, фактичного вилучення студентів із середовища наукових об'єднань.

Для підтримки фундаментальних наукових досліджень, здійснюваних науковими установами, вищими навчальними закладами, вченими, було створено Державний фонд фундаментальних досліджень, який вніс зміни у фінансування витрат на науку і ознаменував початок створення державної науково-технічної політики України. З метою фінансового забезпечення державної політики в науковій і науково-технічній діяльності і заходів, спрямованих на розвиток та використання досягнень науки в Україні, було створено Державний інноваційний фонд.

У Законах України «Про освіту» (1991р.), «Про вищу освіту» (2002 р.) задекларовано, що державна політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципі державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень, а науково-дослідну роботу визначено одним із основних напрямів діяльності вищого закладу освіти, складовою частиною підготовки фахівців. Пріоритет фундаментальних досліджень, реалізованих у системі освіти, визначає держава.

У нормативних документах з організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах було визначено превалювання національного компонента; серед завдань на перший план виступили задоволення потреб кожного конкретного регіону, посилення ролі самостійності студентських творчих об'єднань; у змістовому забезпеченні - звернення до проблеми розвитку індивідуальних творчих здібностей особистості, визначення пріоритету соціальної, гуманітарної та екологічної проблематики.

Аналіз джерел за темою дисертації довів, що значно активізувалися міждисциплінарні комплексні дослідження з найбільш гострих для України проблем. Багато уваги приділено питанням енергетики, екологічного становища в Україні, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перспективам еколого-географічної ситуації в країні, зміцненню мінерально-сировинної бази. Розширився спектр досліджень з новітніх фізичних проблем, а також клітинної біології та генної інженерії. Особливу увагу було приділено суспільним наукам, проблемам духовного й культурного відродження українського народу. Низка інститутів гуманітарного й соціального профілів переорієнтована на вирішення нових першочергових завдань, що виникли в різних галузях суспільного життя. Збільшено обсяг досліджень з питань державного суверенітету України, правових аспектів її економічної самостійності, переходу до ринкових відносин, соціального розвитку села.

У другому розділі «Досвід організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України другої половини ХХ століття» на підставі вивчення й узагальнення архівних джерел, наукової літератури та педагогічних видань визначено напрями, форми й методи організації цієї роботи студентів; накреслено перспективи використання позитивного досвіду організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у сучасних вищих навчальних закладах; визначено прогностичні тенденції розв'язання досліджуваної проблеми.

У дисертації на підставі аналізу й узагальнення практичного досвіду діяльності вищих навчальних закладів України впродовж окресленого періоду (друга половина ХХ ст.) визначено напрями науково-дослідної роботи студентів: 1) науково-дослідна робота як складник навчального процесу, комплексу профільних дисциплін за умови керівництва її викладачами; 2) самостійна науково-дослідна робота в позааудиторний час у межах різних студентських творчих об'єднань; 3) науково-дослідна робота студентів як елемент просвітницької пропаганди досягнень науки і техніки.

Спираючись на досвід гуманітарних та інженерно-технологічних вищих навчальних закладів України, які репрезентують систему вітчизняної вищої професійної освіти, у процесі наукового узагальнення розроблено класифікацію форм і методів організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів, поданої в додатках дисертації.

З'ясовано, що форми й методи, запроваджувані для організації науково-дослідної роботи студентів в аудиторний час, переслідували: 1) загальнонаукові дидактичні цілі й слугували умовою для вибору профільних завдань і видів навчальної діяльності (елементи науково-дослідної роботи в лекційних курсах, практичні й семінарські заняття; завдання дослідницького характеру, лабораторні практикуми, курс «Основи наукових досліджень»); 2) професійно спрямовані дидактичні цілі (курсові та дипломні роботи; навчально-наукові семінари; дослідні завдання під час виробничої практики, стажування, експедиції).

Слід підкреслити, що в процесі дослідження накопичено корисний досвід щодо організації курсового й дипломного проектування з реальної виробничої тематики. Завдання для таких проектів викладачі розробляли спільно з фахівцями-практиками. Це забезпечувало максимальну наближеність навчального процесу до умов професійної діяльності майбутніх спеціалістів, стимулювало підвищення інтересу студентів до науково-дослідної роботи.

Вивчення практичного досвіду харківських, донецьких, львівських, одеських, київських, дніпропетровських вищих навчальних закладів щодо організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у позааудиторний час дало змогу виявити найбільш поширені її форми й методи, серед яких виокремлено такі, що вирішували завдання, пов'язані із задоволенням персональних потреб і професійних інтересів студентів (студентські наукові гуртки, секції наукових товариств; проблемні галузеві лабораторії, студентські конструкторські бюро - СКБ, інші бюро), а також ті, що розв'язували комплексні завдання (науково-дослідна робота студентів за тематикою досліджень профільних кафедр, науково-дослідних інститутів, комплексних наукових центрів; організація роботи студентських науково-виробничих загонів у період канікул).

На підставі вивчення прогресивних здобутків організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів на різних етапах названого періоду (друга половина ХХ ст.) з'ясовано, що сучасна практика науково-дослідної діяльності майбутніх фахівців збагатилася педагогічно цінними ідеями й здобутками, а саме: вимогами до змісту та організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів (забезпечення єдності цілей науково-дослідної, навчальної та виховної діяльності; взаємозв'язку й наступності всіх форм і методів фахової підготовки студентів; безперервності науково-дослідної роботи, узгодження її з проблематикою підрозділів вищого навчального закладу, громадських і державних науково-дослідних установ; комплексного й персоналізованого підходу, прикладного характеру науково-дослідної роботи); формами (наукові гуртки й товариства, виставки, огляди, конкурси студентських наукових робіт, конференції, олімпіади) і методами (проблемні лекції, професійно спрямовані завдання дослідницького характеру), які сприяють формуванню професійних мотивів, є стимулом до професійного самовдосконалення майбутніх фахівців.

Виявлено й науково обґрунтовано такі прогностичні тенденції подальшого розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України в ХХІ ст., як-от: творча організація навчальної праці на підставі посилення індивідуального спрямування навчальних планів і програм загальноосвітніх, суспільних і фахових дисциплін, спецкурсів, поширення глибокої профілізації та спеціалізації змісту освіти; підвищення престижу наукової, пошукової діяльності в студентському молодіжному середовищі; стимулювання студентів до творчої самостійної роботи, удосконалення її планування й організації, раціональне використання робочого та вільного часу, визначення частки участі й керівництва викладача таким видом роботи; поширення в освітній практиці активних методів і засобів навчання та різновидів науково-дослідної роботи студентів; інтегрування навчальних видів робіт і виробничої практики студентів, створення для цього навчально-науково-виробничих комплексів, які б забезпечували використання здобутих знань у конкретній виробничій і науково-дослідній діяльності; утвердження ідеї про необхідність безперервної професійної освіти.

Узагальнення результатів проведеного дослідження дає підстави зробити такі висновки:

У дисертації, відповідно до мети і завдань дослідження, з'ясовано сутність основоположних базових дефініцій дослідження, схарактеризовано передумови становлення ідеї професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів в історії вітчизняної педагогічної думки.

1.1. Сучасні наукові розробки досліджуваної проблеми групуються за напрямами: дослідження загальних процесів розвитку академічних науково-дослідних установ, інститутів, лабораторій; підготовка наукових кадрів, управління науково-дослідною роботою студентів; соціально-економічні, правові аспекти науково-дослідної роботи в окремих вищих навчальних закладах України; діяльність регіональних, галузевих навчально-науково-виробничих комплексів і специфіка науково-дослідної роботи в них; філософські, культурологічні й загальнопедагогічні проблеми наукової творчості студентів у процесі науково-дослідної роботи; виховний аспект науково-дослідної роботи студентів.

1.2. Аналіз науково-педагогічних джерел окресленого періоду, який вивчається, став підставою для визначення науково-дослідної роботи студентів як складової їхньої професійної підготовки, що визначається як пошукова діяльність наукового характеру, у результаті чого суб'єктивний характер «відкриттів» може набувати певної об'єктивної теоретичної і практичної значущості і новизни.

У дослідженні з'ясовано, що професійна спрямованість науково-дослідної роботи студентів визначає систему професійних мотивів і ціннісних орієнтацій їхньої професійної підготовки, передбачає розв'язання наукових і виробничих проблем (теоретичних і практичних), що формують зміст майбутньої професійної діяльності.

1.3. На підставі вивчення документів визначеного періоду, архівних джерел, періодичних видань, досвіду роботи закладів вищої освіти проаналізовано передумови становлення теорії і практики професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів: досвід діяльності Острозької академії, де у 80-ті роки ХVІ ст. було утворено перший гурток літературного спрямування; громадські ініціативи учених-педагогів Києво-Могилянської академії Ф. Прокоповича, І. Кониського, Р. Заборського та інших; діяльність Харківського колегіуму, в якому вперше застосовано систему вільного вибору профільних дисциплін; поширення студентських наукових гуртків, товариств.

2. У дисертації обґрунтовано й схарактеризовано етапи розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України у другій половині ХХ століття. Перший етап (50-ті - перша половина 70-х років ХХ ст.) - етап затвердження провідної ролі професійної спрямованості в науково-дослідній роботі студентів - визначається наближенням науково-дослідної роботи студентів як складової професійної підготовки фахівців до рівня вимог тогочасної науки; фундаментальністю тематики й напрямів професійно спрямованих студентських наукових досліджень. Другий етап (друга половина 70-х - 80-і роки ХХ ст.) - етап посилення інтеграції науково-дослідної роботи студентів з навчальним процесом у вищих навчальних закладах, науковими установами та виробництвом - виділяється комплексним характером організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у закладах, створенням навчально-науково-виробничих комплексів. Третій етап (90-ті роки ХХ ст.) представлено як етап зміни змісту науково-дослідної роботи студентів відповідно до нових політичних і соціально-економічних умов розвитку незалежної України, який відзначається превалюванням національного компонента, соціальної, гуманітарної та екологічної проблематики; посиленням ролі самостійності студентських творчих об'єднань; зверненням до проблеми розвитку індивідуальних творчих здібностей студентів.

3. На підставі наукового пошуку в дисертації проаналізовано особливості змісту, визначено найбільш поширені форми й методи організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України окресленого періоду.

3.1. Особливостями змісту професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у досліджувальний період визначено: посилення інтеграційних процесів в організаційному й науково-методичному забезпеченні; поступовий перехід від екстенсивного характеру розвитку до інновації науково-дослідної роботи студентів; підвищення ролі органів студентського самоврядування в плануванні й організації такої роботи.

3.2. Відповідно до напрямів науково-дослідної роботи систематизовано форми й методи організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів (у навчальному процесі ? елементи науково-дослідної роботи в лекційних курсах; завдання дослідницького характеру; лабораторні практикуми; курс «Основи наукових досліджень»; курсові та дипломні роботи; навчально-наукові семінари; дослідні завдання під час виробничої практики, стажування, експедиції; у позааудиторній роботі ? студентські наукові гуртки, секції наукових товариств; проблемні галузеві лабораторії, студентські конструкторські бюро; організація роботи студентських науково-виробничих загонів у період канікул; під час пропаганди наукових досягнень ? виставки, конкурси студентських наукових робіт, конференції, олімпіади тощо).

4. Заслуговують на вивчення й творче використання педагогічно цінні знахідки в організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах України за сучасних умов: єдність цілей науково-дослідної, навчальної та виховної діяльності; персоналізований підхід, прикладний характер науково-дослідної роботи; форми й методи, які сприяють формуванню професійних мотивів, слугують стимулом до професійного самовдосконалення майбутніх фахівців.

До прогностичних тенденцій подальшого розвитку професійно спрямованої науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах віднесено: посилення індивідуального спрямування навчальних планів і програм; поширення глибокої профілізації та спеціалізації змісту освіти; стимулювання студентів до творчої самостійної роботи; поширення в освітній практиці активних методів і засобів навчання та різновидів науково-дослідної роботи студентів; інтегрування навчальних видів робіт і виробничої практики студентів, створення для цього навчально-науково-виробничих комплексів, які б забезпечували використання здобутих знань у конкретній виробничій і науково-дослідній діяльності; удосконалення безперервної професійної освіти.

Проведене історико-педагогічне дослідження не вичерпує всіх аспектів указаної проблеми. Подальшого наукового обґрунтування потребують дослідження особливостей забезпечення професійної спрямованості науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах різного профілю, а також питання порівняльного аналізу організації професійно спрямованої науково-дослідної роботи в Україні та провідних країнах світу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І . Статті у наукових фахових виданнях :

Єфремов С. В. Значення та основні завдання науково-дослідної роботи студентів у вищих навчальних закладах / С. В. Єфремов // Педагогіка та психологія формування творчої особистості : Проблеми та пошуки : зб. наук. праць. - Вип. 37. - Київ - Запоріжжя: ЗІДМУ, 2006. - С. 190 - 194.

Єфремов С. В. Розвиток особистості студента як суб'єкта професійної творчості в процесі науково-дослідної роботи / С. В. Єфремов // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : зб. наук. праць. - Вип. 24. Частина 1. - Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2006. - С. 62 - 65.