Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ ТА ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ С.А. ЛИТВИНОВА (1916-1982 рр.)

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Лесик Ганна Володимирівна

КИЇВ - 2010

Анотація

Лесик Г.В. Науково-педагогічні погляди та освітня діяльність С.А. Литвинова (1916-1982рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Інститут вищої освіти НАПН України. - Київ, 2010.

У дисертації вперше обґрунтовано та систематизовано науково-педагогічні погляди С.А.Литвинова, проаналізовано й теоретично узагальнено зміст і основні напрями освітньої та науково-педагогічної діяльності вченого.

На основі дослідження біографічних, соціально-педагогічних та історико-хронологічних факторів розроблено наукову періодизацію освітньої діяльності вченого. З'ясовано і охарактеризовано чотири періоди цієї діяльності: 1-й період - пошуково-пропедевтичний (1916-1939рр.), 2-й період - управлінсько-педагогічний (1939-1951рр.), 3-й період - освітньо-педагогічний (1951-1978рр.), 4-й період - узагальнюючий (1978 - 1982рр.).

Охарактеризовано основні напрями історико-педагогічних досліджень С.А. Литвинова: робота з визначення філософських основ педагогіки, історії становлення й розвитку педагогічної думки в Україні; дослідження життєвого шляху та творчої спадщини видатних педагогів та діячів народної освіти, вплив педагогічної преси на педагогів та іншу громадськість.

Розкрито зміст основних напрямів освітньо-педагогічної діяльності вченого, зокрема: дослідження проблем вищої школи; організація методичної роботи; підготовка науково-педагогічних кадрів; підвищення теоретичного та методичного рівня викладання педагогічних дисциплін; удосконалення науково-дослідної та самостійної роботи студентів; організація і здійснення педагогічної практики.

Актуалізовано педагогічний досвід ученого за сучасних умов модернізації університетської освіти.

Ключові слова: вчений, педагог, освітня діяльність, науково-педагогічні погляди, історико-педагогічне дослідження, науково-дослідна діяльність, самостійна робота, вища школа.

Аннотация

Лесик А.В. Научно-педагогические взгляды и образовательная деятельность С.А. Литвинова (1916-1982гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Институт высшего образования НАПН Украины. - Киев, 2010.

В диссертации впервые теоретически обоснованы и систематизированы научно-педагогические взгляды С.А. Литвинова, осуществлен целостный анализ содержания и основных направлений образовательной и научно-педагогической деятельности ученого.

На основе исследования биографических, социально-педагогических иисторико-хронологических факторов в диссертации разработана научная периодизация педагогической деятельности ученого, выделены и охарактеризированы четыре ее периода: 1-й период - поисково-пропедевтический (1916-1939гг.), 2-й период - управленческо-педагогический (1939-1951гг.), 3-й период - образовательно-педагогический (1951 - 1978гг.), 4-й период - обобщающий (1978 - 1982гг.).

В работе впервые представлены результаты изучения и обобщения педагогических идей, научно-преподавательской деятельности С.А.Литвинова в Харьковском педагогическом институте им. А.М.Горького, Киевском государственном педагогическом институте им.А.М.Горького; Украинском научно-исследовательском институте педагогики; выявлены факторы, повлиявшие на формирование научно-педагогического мировоззрения ученого-педагога.

Систематизированы и охарактеризированы основные направления историко-педагогических исследований С.А.Литвинова: изучение истории формирования и развития педагогической мысли в Украине; исследования жизненного пути и творческого наследия выдающихся педагогов.

В диссертации использованы материалы Государственного архива г.Киева, Центрального государственного архива высших органов власти, которые позволили раскрыть особенности преподавательской и управленческой деятельности С.А. Литвинова, предоставить данные об учебных дисциплинах, преподаваемых ученым, отобразить методику работы над созданием учебных пособий, учебников, статей.

Установлены содержание и основные направления педагогической деятельности С.А. Литвинова: методическая и научно-исследовательская деятельность ученого заключалась в издании методической литературы и пособий для учителей общеобразовательных школ, школ-интернатов, высшей школы, изучении и внедрении передового педагогического опыта, усовершенствовании методов научных исследований и улучшении методологической подготовки научных кадров, контроле качественного выполнения научных работ аспирантами; исследования историко-педагогической проблематики проводилось ученым с учетом совершенствования методов научного и учебного познания, многократной проверкой результатов своих научных исследований; работая над психолого-педагогической подготовкой учителя и организацией педагогического процесса в высшей школе, С.А. Литвинов доказал эффективность воспитательного воздействия таких методов, как лекция и личный пример в воспитании морально красивого человека, изучал проблему прохождения студентами педагогической практики, определил важность формирования квалифицированных педагогических кадров для различных типов учреждений, вовлекал в научно-исследовательскую работу в вузе лучший отечественный потенциал; как преподаватель вуза С.А. Литвинов непрестанно работал над совершенствованием и теоретическим обоснованием методов обучения и воспитания, которые основывались на принципах: научности, систематичности, доступности, связи теории с практикой, логической последовательности, историзма.

Высокий профессионализм и организованность управленческой деятельности С.А. Литвинова, позволяли ему определить соотношения перспективных и оперативных заданий, работу с кадрами, умение согласовать собственную позицию с мнением членов коллектива, используя традиционные и инновационные формы организации и регулирования учебно-воспитательного процесса в высшей школе.

Разработанная С.А. Литвиновым научно-педагогическая концепция дает представление о ключевых педагогических идеях ученого: гуманистическом характере образования, приоритетности воспитания на историческом опыте поколений, определении особого значения умственного, морального-этического и физического воспитания, формировании гармонически развитой личности.

Как педагог, преподаватель педагогического вуза С.А. Литвинов постоянно работал над совершенствованием и теоретическим обоснованием методов обучения и воспитания.

В исследовании актуализирован лучший педагогический опыт С.А. Литвинова: разработка методических основ воспитания, создания учебников и методических пособий, в которых определялось содержание высшего образования, предпринимались шаги к улучшению педагогической практики студентов высшей школы, обосновывалась важность изучения и обобщения передового педагогического опыта и историко-педагогических материалов персонифицированного характера; актуализации вопросов классно-урочной системы как одной из наиболее важных форм учебно-воспитательного процесса; разработана методика работы с лидерами комсомольской и пионерской организаций как общественных молодёжных объединений; методических указаний и советов касательно научно-исследовательской работы, самовоспитания и самоусовершенствования; созданы примеры мастерского историко-педагогического анализа исторического времени и педагогической личности; выделено трехступенчатую лестницу для изучения историко-педагогического опыта.

В работе актуализированы педагогические идеи и новаторский опыт подготовки педагогических кадров, заслуживающий дальнейшего изучения и внедрения в практику.

Ключевые слова: ученый, педагог, образовательная деятельность, научно-педагогические взгляды, историко-педагогическое исследование, научно-исследовательская деятельность, самостоятельная работа, высшая школа, ученый, педагог.

Abstract

Lesyk G.V. Scientific Views and Educational Work of S.A.Lytvynov (1916 - 1982). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in pedagogic, speciality 13.00.01 - General Pedagogic and History of Pedagogic. - Institution of Higher Education NAPS of Ukraine. - Kyiv, 2010.

In the thesis scientific and pedagogical views of S.A. Lytvynov have been analyzed and systematized, content and main directions of the scientist's educational and scientific work have been analyzed and generalized.

Based on the studies of biographical, social, educational, historical and chronological factors, scientific periodization of the scientist's educational activities has been developed. Four periods of his activities have been singled out and described: 1^st period - search and propaedeutical work (1916 - 1939), 2^nd period - administrative and teaching work (1939 - 1951), 3^rd period - educational and pedagogical work (1951 - 1978), 4^th period - synthesis (1978 - 1982).

Main directions of S.A. Lytvynov's research in pedagogical history have been determined.

The content and main directions of educational, scientific and educational activities including: high school problems studies, organization of methodological work, teaching staff training, improving theoretical and methodological level of pedagogic based courses teaching, improving students' research work and self study, organization of field pedagogical practice have been pointed.

The scientist's experience for the contemporary university education has been actualised.

Keywords: teacher, scientist, educational activities, scientific and pedagogical views, historical and pedagogical research, research and scientific activities, individual work, higher school.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку та становлення освітньо-виховної системи вищої освіти України пріоритетного значення набуває інтеграція до європейського освітнього простору з урахуванням державних і національних інтересів, соціальних запитів на виховання громадянина вільного, демократичного суспільства, формування в нього високих суспільних цінностей та ідеалів, професійних і особистих якостей.

Реформування системи освіти в Україні, ступінь якого розкривають Закон України „Про освіту”, Закон України „Про вищу освіту”, Державна національна програма „Освіта”(Україна ХХІ століття), Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, спонукають до детального вивчення й творчого переосмислення історико-педагогічного досвіду та дидактики минулого, які не лише збагачують педагогічну науку новими історичними положеннями, але й дають можливість підвищення якості освіти, розвитку всіх ланок освітньої системи.

У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ ст. визначено освіту як основу розвитку суспільства, нації та держави, що є запорукою майбутнього суспільства, наголошено на тому, що освіта України ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності. Свій розвиток вона веде від педагогічної спадщини Київської Русі й доби українського козацтва, світоглядних парадигм В. Мономаха, П. Могили, Г.С. Сковороди, Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка, Л. Українки, С.Ф. Русової, Б.Д. Грінченка, В.О. Сухомлинського, Г.Г. Ващенка та інших видатних українських особистостей. Переосмислення історичного минулого впливає на розвиток освіти в Україні теперішнього часу, адже попередній радянський період тісно пов'язаний із становленням нової незалежної держави зі зміною пріоритетів та тенденцій в освітній галузі.

Посилюється інтерес громадськості до педагогічних персоналій. Переважна частина творчих біографій уперше стає предметом наукових досліджень. Довивчення питань, пов'язаних із зародженням, становленням і розвитком вітчизняної педагогічної думки, спадщини видатних учених, педагогів звертаються сьогодні науковці (В.П. Андрущенко, С.В. Бутівщенко, Л.П. Вовк, Н.В. Гузій, Н.М. Гупан, Н.М. Дем'яненко, Н. Дічек, М.Б. Євтух, Н.П. Калениченко, Т.І. Левченко, О.О. Любар, В.К. Майборода, Л.А. Медвідь, О.М. Микитюк, О.С. Падалка, Н.С. Побірченко, А.А. Сбруєва, С.О. Сисоєва, М.Г. Стельмахович, О.В. Сухомлинська, Н.О. Терентьєва, Т.П. Усатенко, Л.О. Хлєбникова, Д.Т. Федоренко та ін.). Їхні дослідження дають змогу заповнити лакуни історико-педагогічного простору й використати досягнення педагогів-науковців у сучасному освітньому процесі.

Ураховуючи зазначене вище, виникає потреба дослідження освітньої діяльності та науково-педагогічних поглядів Литвинова Степана Андрійовича (1916 - 1982 рр.), одного з видатних українських педагогів, ученого-дослідника філософських основ педагогіки, історії становлення й розвитку педагогічної науки в Україні, фахівця в галузі історії педагогіки, зокрема персоніфікованих досліджень.

Протягом 66 років працював на освітній ниві видатний педагог С.А. Литвинов. Учителював, асистував, викладав, завідував кафедрою педагогіки, був заступником директора Київського педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Він успішно поєднував викладацьку, наукову та адміністративно-педагогічну діяльність.

С.А. Литвинову належить авторство близько 200 наукових праць з теорії та історії педагогіки, зокрема підручника „Педагогіка” (1940) (у співавторстві), монографії „Народна освіта і педагогічна думка в Українській РСР 1917 - 1967” (1967), низки статей для „Української радянської енциклопедії” (1959 - 1964) та „Педагогічного словника” (1960), „Очерков истории школы и педагогической мысли народов СССР. ІІ половина 19 в.” (1976) та посібника „Методика виховної роботи в школі-інтернаті” (1963) (у співавторстві). Редагував „Хрестоматію з історії вітчизняної педагогіки” (1959). Досліджував спадщину Г.С. Сковороди, Я.А. Коменського, А.С. Макаренка, Н.К. Крупської та ін. педагогічних діячів і організаторів освіти.

Дослідження науково-педагогічних поглядів С.А. Литвинова дасть змогу усвідомити важливість його наукових ідей та досвіду, що будуть корисними за сучасних умов реформування й оновлення змісту освіти. Його вагомий внесок у педагогічну теорію, об'єктивний аналіз минулого залишаються актуальними й сьогодні, допомагають визначити перспективи розвитку школи та народної освіти в Україні.

Вивчення й аналіз літературних джерел та архівних матеріалів дає підстави стверджувати, що науково-педагогічна спадщина C.А. Литвинова не була предметом спеціального дослідження.

Історіографічний огляд показав, що науково-педагогічні погляди, багата й різнопланова науково-педагогічна спадщина С.А. Литвинова є майже недослідженим пластом історико-педагогічного спадку. Таким чином, нерозробленість проблеми та її історико-педагогічна значущість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження - „Науково-педагогічні погляди та освітня діяльність С.А. Литвинова (1916 - 1982 рр.)”.

Хронологічні межі дослідження - 1916 - 1982 рр. XX ст. - визначені роками діяльності С.А. Литвинова. Нижня межа - 1916 р. - початок трудової діяльності, верхня межа - 1982 р. - рік смерті вченого.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до тематичного плану науково-дослідних робіт відділу теорії та методології гуманітарної освіти Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України „Теоретико-методологічні засади модернізації змісту гуманітарної освіти у вищій школі України” (шифр 0106U002010), безпосереднім виконавцем яких був дисертант. Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України (протокол від 24 січня 2008 р. № 1) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол від 25 квітня 2008р. №4).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування й систематизація поглядів С.А.Литвинова, визначення місця й можливостей використання доробку вченого в українській педагогічній науці та практиці.

Для досягнення мети ставимо такі завдання:

- проаналізувати стан дослідження проблеми в психолого-педагогічній літературі, її актуальність, рівень розробленості й визначити напрями подальшого дослідження, ґрунтуючись на системно-історичному й функціонально-структурному методах;

- розкрити етапи життєвого й творчого шляху С.А. Литвинова;

- охарактеризувати зміст і основні напрями педагогічної діяльності науковця, розробити її наукову періодизацію;

- виявити провідні науково-педагогічні ідеї вченого-педагога в кожному з визначених періодів;

- оцінити досвід освітньої та науково-педагогічної діяльності С.А.Литвинова у вищих навчальних закладах;

- обґрунтувати перспективи використання педагогічних ідей ученого для розвитку сучасної освіти в Україні.

Об'єкт дослідження - науково-педагогічна спадщина вчених-педагогів України.

Предмет дослідження - освітня діяльність та науково-педагогічні погляди С.А. Литвинова.

Методи дослідження. Для реалізації мети, розв'язання поставлених завдань використано комплекс методів наукового дослідження:

- загальнонаукові (аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення, систематизація) - з метою вивчення творчого доробку С.А. Литвинова з позицій історичного часу й сучасної теорії та практики;

- історико-педагогічні (ретроспективний, логіко-системний, хронологічно-структурний, зіставно-порівняльний аналіз праць ученого-педагога, наукової літератури й архівних матеріалів), які дають можливість розглядати основні ідеї та діяльність С.А. Литвинова в часово-просторовій динаміці;

- пошуково-бібліографічний, хронологічний (систематизації й класифікації архівних фондів, бібліотечних каталогів і наукової літератури з теми дослідження, одиниць епістолярної спадщини), які дали змогу дослідити й представити творчий шлях педагога в логічній послідовності та розробити його періодизацію з урахуванням змін на певних історичних етапах;

- соціологічні (відбір, класифікація та періодизація історичних фактів, опитування), які сприяли визначенню напрямів його науково-викладацької діяльності;

- узагальнення опрацьованих матеріалів - для формулювання висновків та визначення шляхів використання доробку вченого-педагога за сучасних умов.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає втому, що в ньому вперше:

- на основі архівних джерел (145 одиниць), наукової літератури, матеріалів інтерв'ю системно узагальнено біографічні дані, здійснено цілісне дослідження життєвого і творчого шляху педагога-науковця С.А. Литвинова;

- теоретично узагальнено досвід освітньої та науково-педагогічної діяльності ученого-педагога й розроблено її наукову періодизацію, структуровану в чотири основні етапи: пошуково-пропедевтичний (1916-1939 рр.); управлінсько-педагогічний (1939 - 1951 рр.); освітньо-педагогічний (1951 - 1978 рр.; узагальнюючий (1978 - 1982 рр.).

- охарактеризовано визначальні чинники формування науково-педагогічного світогляду С.А. Литвинова (соціальне оточення, історична доба становлення нової держави, вплив викладацького колективу, самоосвіта, науково-педагогічні пошуки).

- систематизовано науково-педагогічні погляди С.А. Литвинова: дослідження в галузі історії педагогіки, зокрема дослідження педагогічних персоналій і періодичної преси; визначено їх роль і значення в системі підготовки майбутніх учителів;

- комплексно досліджено й систематизовано зміст і напрями управлінської діяльності С.А. Литвинова (чітка координація роботи; розв'язання складних ситуаційних завдань; прогнозування; підвищення власного професійного рівня та професійного рівня підлеглих; відповідальністю за управління трудовим колективом);

- проаналізовано й узагальнено систему організації роботи кафедри педагогіки як первинної та основної ланки в підготовці педагогічних кадрів за керівництва С.А. Литвинова;

- уведено в науковий обіг 62 нових архівних документів, а також спогади колег, студентів, членів родини, що посприяло більш глибокому й предметному розгляду освітньої й педагогічної діяльності С.А. Литвинова;

- актуалізовано досвід діяльності С.А. Литвинова в сучасних умовах розбудови системи педагогічної освіти в Україні.

удосконалено:

відомості про життя й творчість ученого-педагога С.А. Литвинова розширенням джерелознавчого поля й залученням невідомих архівних матеріалів.

дістали подальшого розвитку:

- аналіз, зміст та основні напрями педагогічної діяльності вченого (наукова організація навчально-виховного процесу вищої школи й зокрема кафедри педагогіки; освітня робота з громадськістю та батьками; виховання гуманістичних настроїв у молоді);

- методологічні ідеї історико-педагогічного дослідження (дослідження педагогічних персоналій; вивчення розвитку педагогічних ідей в Україні; дослідження системи організації навчально-виховного процесу в дореволюційній Росії);

- науково-педагогічні погляди та ідеї освітньої діяльності вченого з метою створення цілісної системи знань на основі впровадження історико-педагогічного досвіду в навчально-виховний процес підготовки майбутніх учителів (комплексне використання знань; метод апелювання до аудиторії; удосконалення навчально-педагогічної практики; впровадження тематичних циклів методичних рекомендацій; уточнення методологічного апарату педагогіки тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Узагальнення досвіду та науково-педагогічних поглядів С.А. Литвинова полягає у виявленні позитивного досвіду науково-викладацької діяльності вченого, обґрунтуванні можливості його впровадження в сучасних умовах навчального процесу вищої школи; дає можливість використання сформульованих положень для збагачення історико-педагогічних знань, наповнення змісту лекційного курсу „Історія педагогіки”. Матеріали дослідження можуть бути використані для розширення змісту праць з історії педагогіки та дидактики, підручників і навчальних посібників; для підготовки нормативних та елективних спецкурсів і спецсемінарів з педагогіки й історії педагогіки для закладів педагогічної освіти ІІІ-ІVрівнів акредитації; у роботі наукових гуртків і факультативів вищої школи; під час практичного запровадження низки конкретних ідей щодо удосконалення змісту професійно-педагогічної підготовки, зокрема посилення практико-орієнтованого спрямування методичної складової підготовки вчителя, збільшення різновидів і термінів проведення педагогічної практики.

Здобутий дисертаційний матеріал, проаналізований з допомогою порівняльного й узагальнюючого методів, може стати надійним підґрунтям для подальших історико-теоретичних досліджень.

Положення дисертаційного дослідження використано в навчальному процесі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка № 07-10/1969 від 10 вересня 2010 р.), Київського національного лінгвістичного університету (довідка № 1446/03 від 22 вересня 2010 р.), а також Київського гуманітарного інституту (довідка № 120/09 від 21 вересня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, що містить результати, одноосібно здобуті автором. Основні положення, висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету й завдання, практичне значення.

Апробація результатів дисертації здійснювалася шляхом участі внауково-практичних конференціях різних рівнів:

міжнародних „Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського простору: моніторинг якості освіти” (Київ, 2007, 2008, 2009 рр.); „Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі (Київ - Рівне, 2007); „Освіта і доля нації. Український вимір педагогічного поступу” (Суми, 2008); „Друкарство молоде” (Київ, 2008, 2009); „Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2008); „Регіональні ЗМІ: традиції, пошуки, перспективи” (Білорусь, Гродно, 2009); „Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” (Тернопіль, 2009); „Духовно-моральне виховання і професіоналізм особистості в сучасних умовах” (Вінниця, 2009);

всеукраїнських: „Актуальні проблеми педагогіки та психології вищої технічної школи” (Херсон, 2008); ІІІ засіданні Історико-педагогічної Асоціації НПУ імені М.П.Драгоманова (Київ, 2008); „Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України” (Буча, 2008, 2009); „Актуальні проблеми формування особистості лікаря у студента-медика” (Київ, 2008, 2009); ІV міжнародній конференції науковій конференції Інституту вищої освіти АПН України „Вища освіта і наука: технології взаємодії” (2009, 2010); І Всеукраїнські Морозівські педагогічні читання (2010);

загальноінститутських: звітна наукова конференція Інституту вищої освіти НАПН України (2010).

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми та хронологічні межі дослідження, аргументовано його актуальність і доцільність, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру дисертації.

У першому розділі - „Соціально-педагогічні передумови виникнення і розвитку наукових ідей та діяльності С.А. Литвинова у сфері науки й освіти” - системно проаналізовано зміст наукових праць, архівних документів, життєвий і творчий шлях С.А. Литвинова, виявлено основні чинники становлення науково-педагогічного світогляду вченого, здійснено періодизацію та виокремлено головні напрями його освітньої діяльності.

Зазначено, що опрацьовану наукову літературу з досліджуваної проблеми систематизовано за сімома групами: 1) праці вченого (близько 200); 2) довідниково-енциклопедичні видання; 3) монографії, підручники, навчальні посібники; 4) наукові статті; 5) дисертаційні дослідження; 6) епістолярна спадщина та матеріали інтерв'ю; 7) архівні справи.

Для аналізу епохальних змін у галузі освіти та навчання радянської доби було проаналізовано підшивки журналів „Дитячий рух” (1928 - 1932 рр.), „Советская педагогика”(1950 - 1982 рр.), „Радянська школа” (1945 - 1982рр.), Міжвідомчого наукового збірнику „Вища педагогічна освіта” (1965-1978 рр.), газет „Учительська газета” та „Радянська освіта” (1940-1982рр.), а також вивчено архівні матеріали, зразки офіційного й особистого епістолярію С.А. Литвинова, що віднайдені в державних (Ф-166 ЦДАВО України і Р-346 ДАК) та приватних архівах.

Сукупне вивчення архівних документів, біографічної літератури та свідчень членів родини й колег дає підстави стверджувати, що на формування науково-педагогічного світогляду й переконань С.А. Литвинова, визначення ним змісту власної педагогічної діяльності мали такі чинники: 1)рання втрата батька й соціальне оточення, у якому зростав майбутній учений, 2) історична доба народження нової держави, що визначила його демократичні та політичні орієнтири й сприяла формуванню загальнолюдських та педагогічних цінностей; 3) система освіти, за умов якої відбувалося становлення особистості С.А. Литвинова, зокрема роки навчання в аспірантурі, й винятковий вплив викладацького колективу (А.П. Головченко, Д.Д. Довженко, А.І. Зільберштейн, А.О. Іванівський, П.Г. Ковалівський, М.І. Кривородченко, О.С. Крижанівський, О.І. Попов); 4) наукове й методичне опановування найновішими методи виховання; 5) професійне оточення колег Харківського педагогічного інституту ім. О.М. Горького сприяло формуванню педагогічної майстерності викладача вищої школи; 6) самовдосконалення й самостійні науково-педагогічні пошуки вченого.

Аналіз архівних джерел, наукових публікацій (Л.С. Бондар, Л.П. Вовк, О.С. Падалки, В.З. Смаля, Д.Ф. Шелухіна, М.І. Шкіля М.М. Окси В.П. Андрущенка, Г.І. Волинки, Н.Г. Мозкової, Н.М. Гупан, О.О. Любар, Л.А. Медвідь, М.Г. Стельмаховича, О.В. Сухомлинської та ін.) на основі біографічного підходу, що зумовлює розгляд особистості як виразника особливостей історичної епохи радянського періоду (1898 - 1982 рр.), дав змогу встановити, що роки життя й діяльності С.А. Литвинова обмежені XX ст. - радянським періодом історико-педагогічної дійсності, який є складним і неоднозначним етапом вісторії розвитку освіти й вищої школи.

У дослідженні зазначено, що історичні події, зміни в освіті та педагогічній науці України, які відбулися в три етапи: 1-й етап - 1920 - 1933рр. характеризуються створенням власної, оригінальної системи освіти на Україні, в основу якої становила професіоналізація та соціальний захист дитинства; 2-й етап - 1930 - 1950 рр. - аналізом і педагогічним коментуванням класиків марксизму-ленінізму; 3-й етап - 1958 - 1985 рр. пов'язаний із „Законом про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР”, який уможливив часткову демократизацією радянського суспільства, - суттєво вплинули на основні напрями освітньої, наукової та педагогічної діяльності С.А. Литвинова.

Ґрунтуючись на хронологічному підході до вивчення життєвого і творчого шляху С.А. Литвинова, визначено чотири періоди педагогічної діяльності педагога-науковця: 1-й період - пошуково-пропедевтичний (1916-1939 рр.). Початок його педагогічної діяльності (двокласна початкова школа, школа-семирічка, фабрично-заводського семирічка, дитячий будинок „Юна комуна”, Харківський інститут народної освіти та Науково-дослідний інститут педагогіки), який мав пошуково-пропедевтичний характер: виявився й утвердився педагогічний хист, розвинулись педагогічні й професійні здібності, виокремилися провідні напрями подальших творчих пошуків у галузі освіти; виявились управлінські й організаторські здібності.

2-й період - управлінсько-педагогічний (1939 - 1951 рр.). Робота у напрямку забезпечення функціонування навчального та наукового процесу, формування педагогічного колективу за умов війни та післявоєнного часу. Окрім адміністративних функцій С.А. Литвинов здійснював педагогічну діяльність. У цей період відбулось остаточне становлення світогляду педагога. Важливим чинником формування науково-педагогічного світогляду вченого була його співпраця з колегами по ВНЗ і відомими науковими діячами: М.Т. Ананенко, О.М. Білим, Д.А. Вознюком, М.П. Задесенецем, Г.С. Костюком, М.Ф. Даденковим. У цей період поглиблюється увага С.А. Литвинова до історико-педагогічних досліджень, зокрема постаті Н.К. Крупської.

3-й період - освітньо-педагогічний (1951 - 1978 рр.). Характеризується плідними науковими пошуками в галузі історико-педагогічного знання під час роботи в КДПІ ім. О.М. Горького та Науково-дослідному інституті педагогіки, спрямованими на обґрунтування принципово нових теоретичних положень дидактики та історії педагогіки; заснуванням наукової школи. Це період активної освітньої та громадської діяльності на посаді завідуючого кафедрою загальної педагогіки Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького.

4-й період - узагальнюючий (1978 - 1982 рр.). Період узагальнення творчого досвіду, спрямованого на підготовку молодих науковців.

Визначені в досліджені хронологічні межі кожного періоду зумовлені педагогічною та науково-дослідною діяльністю вченого, виконанням ним різних посадових обов'язків, напрямами впровадження власних науково-педагогічних ідей у підготовку майбутніх педагогічних кадрів.

У розділі обґрунтовано вибір напряму та етапності дослідження, визначено й розкрито наукове завдання дослідження, пов'язане з реалізацією, обґрунтуванням та систематизацією науково-педагогічних поглядів С.А. Литвинова. Беручи за основу принципи історико-педагогічного дослідження: єдність теорії і практики, об'єктивність, конкретність, розвиток, закономірність, - розроблено програму дослідження, яка визначила три етапи науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (2007 - 2008 рр.) визначено об'єкт, предмет, мету, завдання вихідні положення дисертаційної роботи. Сформульовано гіпотезу дослідження - історичний досвід, теоретичні розробки й положення сприятимуть поліпшенню навчально-виховного процесу й підготовки педагогічних кадрів; обґрунтовано програму дослідження.

На другому етапі (2008 - 2009 рр.) виявлено, охарактеризовано, систематизовано зміст науково-педагогічної діяльності С.А. Литвинова.

На третьому етапі (2009 - 2010 рр.) структуровано основні положення дисертації, актуалізовано ідеї та науково-педагогічний досвід діяльності вченого, сформульовано загальні висновки.

Зазначена послідовність забезпечувала реалізацію принципу системності, оскільки здобутки попередніх етапів, ставали підґрунтям для узагальнення результатів і наукового обґрунтування шляхів досягнення мети дослідження.

У другому розділі - „Наукова й науково-педагогічна спадщина С.А. Литвинова” - розкрито основні напрями науково-педагогічної діяльності вченого: 1) методична та науково-дослідна діяльність; 2) дослідження проблем історії педагогіки; 3) підготовка викладачів вищої школи.

На основі логіко-системного та хронологічно-структурного методів установлено, що наукова й науково-педагогічна діяльність С.А. Литвинова охоплювала хронологічні межі 1926 - 1982 рр. - час становлення й утвердження радянської педагогічної системи. Особистість ученого розглядалась у контексті особливостей розвитку вищої школи України в зазначений історичний період. Таким чином, дидактичний зміст дисциплін, зокрема історії педагогіки, у вищій школі С.А. Литвинов розробляв, ґрунтуючись на таких принципах: 1)науковості та відповідності сучасному розвиткові суспільства; 2) логічної послідовності; 3) систематичності; 4) доступності; 5) зв'язку теорії з практикою; 6)історизму наукового знання; 7) цілісної загальнонаукової картини світу.

Наголошено, що 1928-1982рр. були роками свідомого заглиблення С.А.Литвинова в проблеми методологічного та історико-педагогічного характеру. У результаті його наукових пошуків було оновлено навчальні плани й програми, підготовлено висококваліфіковані педагогічні кадри для загальноосвітніх шкіл та шкіл-інтернатів, вищих навчальних закладів Української РСР, а також близького й далекого зарубіжжя.

На підставі аналізу джерел, зазначено, що діяльність ученого в означеному напрямі спрямована на вирішення таких завдань: 1)вивчення історії розвитку освітніх систем в Україні та за кордоном; 2)удосконалення системи навчання майбутніх педагогів-вихователів; 3)забезпечення шкіл-інтернатів висококваліфікованими педагогічними кадрами; 4)здійснення методологічного аналізу ефективності навчально-виховного процесу в загальноосвітній та вищій школі; 5)зміцнення навчально-матеріальної бази та поліпшення навчально-виховної роботи в вузі; 6)здійснення керівництва і надання методичної допомоги загальноосвітній школі та школам-інтернатам.

Період суміщення роботи С.А. Литвинова в Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького та Українському науково-дослідному інституті педагогіки (1955 - 1982 рр.) позначений активними науковими пошуками вдосконалення вітчизняної педагогічної науки на Україні. Пошуки шляхів удосконалення велись у таких напрямах: 1) видання методичної літератури й посібників для педагогічних вузів та шкіл-інтернатів; 2) упровадження досягнень педагогічної науки в практику роботи освітніх закладів; 3) вивчення й популяризація передового педагогічного досвіду; 4) вдосконалення навчальних планів і програм для загальноосвітніх навчальних закладів; 5) посилення методичної допомоги вчителям через педагогічні журнали; 6) підвищення рівня підготовки вчительських кадрів; 7) вдосконалення методів наукових досліджень і посилення методологічної підготовки наукових кадрів.

Результати проведеного аналізу історико-педагогічних досліджень С.А. Литвинова свідчать, що його роботи персоніфікованого характеру відрізняються глибоким аналізом літературних джерел і архівних матеріалів, високим рівнем науковості, чіткою композиційною структурою, піонерським характером. Зазначимо, що персоніфікованим дослідженням С.А. Литвинова притаманні такі риси: характеристика історичного періоду та передумов виникнення певних педагогічних явищ; характеристика педагогічних поглядів у сукупності з дидактичними принципами, метою, завданнями й засобами виховання наступних поколінь; визначення ролі й вагомості внеску відомого педагога в розвиток науково-педагогічної думки; шляхи удосконалення освітньо-виховної системи через застосуванням педагогічного доробку відомих педагогів.

Усебічний історико-логічний аналіз наукових джерел показав, що істотний внесок С.А.Литвинова полягає в розкритті глибоких причиново-наслідкових зв'язків аналізованих явищ; активізації пізнавальних інтересів до творчого спадку педагогів; спонуканні до самостійного опанування історико-педагогічного циклу; філігранному умінні переходити від ґрунтовного історико-педагогічного аналізу матеріалів і фактів до сутнісного аналізу й узагальнення, синтезу й дедукції. Однак, дослідження історико-педагогічної спадщини С.А. Литвинова засвідчило ідеологізацію значної частини змісту, що вплинуло на об'єктивність розкриття освітніх процесів у радянській Україні.

У розділі систематизовано науково-педагогічну концепцію вченого, основними складовими якої є методологічна, теоретична та методична. Ключовими педагогічними ідеями вченого визначено такі: гуманістичний характер освіти, пріоритетність виховання на історичному досвіді поколінь, особлива значущість розумового, морального, фізичного й естетичного виховних напрямів, формування гармонійно розвиненої особистості, професіоналізація середньої освіти, трактування історичного розвитку освітньо-виховних теорій на основі ретроспективного й логіко-системного аналізу, історичного та хронолого-компаративного методів, психолого-педагогічний підхід до розгляду ключових пізнавальних здібностей як основоположних факторів ефективного інтелектуального становлення особистості, ключова роль учителя в процесі розвитку самосвідомості учнів, високі вимоги до особистісно-професійних якостей наставників, єдність теоретико-практичного підходу в навчально-виховному процесі тощо.

Доведено, що науково-педагогічні погляди вченого формулюють педагогічну концепцію: цілісність психолого-педагогічної підготовки учителя має базуватися на принципах єдності, історизму, інтеграції змісту навчальних курсів.

На основі узагальнення матеріалів інтерв'ю, бесід із учнями, колегами, теоретичного аналізу й зіставлення архівних документів розкрито особливості підготовки викладачів вищої школи. Учений обґрунтував важливість психолого-педагогічної підготовки вчителя в їх єдності, до якої входили: загальний курс педагогіки, психології, методики навчального предмета, основи педагогічної майстерності, кілька видів навчальної педагогічної практики, робота у наукових гуртках, систематичність у опануванні методиками та їх практичному застосуванні; опанування досвідом співтворчості з викладачами шкіл і вихованцями, усвідомлення важливості науково-дослідної роботи.

Зазначено, що вчений: 1) основну увагу приділяв змісту освіти у вищій школі, зокрема вивченню педагогічних дисциплін; 2) обстоював єдність психолого-педагогічної підготовки вчителя та організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах; 3) систематизував основні вимоги з самовиховання та самовдосконалення до особистості викладача вищої школи; 4) вивчав питання педагогічної майстерності вчителя; 5) дослідив проблему проходження студентами педагогічної практики; 6) визначив місце науково-дослідної роботи студентів у вищій школі та обґрунтував її напрями; 7) запропонував нові форми перепідготовки педагогічних кадрів. Наукова та науково-педагогічна робота С.А. Литвинова підпорядковувалася розв'язанню проблем педагогічної науки й була зумовлена об'єктивним усвідомленням нагальних потреб освітньої галузі та питань підвищення якості підготовки педагогів.

У третьому розділі - „Освітньо-педагогічна діяльність С.А. Литвинова” - усебічно розкрито світоглядні позиції С.А. Литвинова, що знайшли відображення в його багатому творчому доробку, що складався з наукових праць педагогічного напряму, лекційних матеріалів, листування тощо.

Дослідженням установлено, що С.А. Литвинов був неперевершеним оратором, талановитим лектором. Спогади студентів і аспірантів свідчать, що лекції майстра відрізнялися: 1) концептуальною науковістю; 2) методичною вивіреністю; 3) послідовністю й логічністю викладу; 4) раціональним добором фактичного матеріалу й яскравих прикладів (літературного походження й узятих з практичного досвіду); 5) влучністю висловлювань; 6) умінням тримати контакт з аудиторією; 7) умінням оптимально поєднувати наукову термінологію та живу мову; 8) вмінням створювати необхідний емоційний настрій; 9) професійною компетентністю. Методичне та теоретичне удосконалення й обґрунтування методів навчання і виховання студентів, питання педагогічної підготовки майбутніх викладачів вищих навчальних закладів, наукових кадрів перебувало в полі постійної уваги вченого.

З'ясовано, що багатогранний талант С.А. Литвинова виявився в управлінській діяльності, яка реалізовувалася в організації методичної роботи Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького, керівництві кафедрами спеціальної педагогіки та історії педагогіки, науково-дослідною та самостійною роботою студентів, громадській діяльності, підготовці науково-педагогічних кадрів.

Здобуті результати дослідження дозволяють констатувати, що управлінська діяльність С.А. Литвинова характеризується демократичним стилем керівництва, готовністю підтримати ініціативу, чітким орієнтуванням напрямів роботи; високою професійністю та організацією управлінської праці вченого, яка полягала в зрозумілому для підлеглих визначенні завдань та їх розподілі; впевненістю в розв'язанні складних ситуаційних завдань; турботою про підвищення професійного, теоретичного й наукового рівнів колективу та окремих його членів; людяністю в стосунках з членами трудового колективу.

Вивчення досвіду діяльності кафедри педагогіки під керівництвом С.А. Литвинова дає підстави стверджувати, що робота кафедри охоплювала такі напрями підготовки майбутніх учителів: створення навчальної і науково-методичної літератури, встановлення й підтримка зв'язків зі школами; дослідження проблем загальноосвітньої школи, школи-інтернату та вищої школи з метою покращення якості теоретичного та методичного рівня викладання педагогічних дисциплін; упровадження передового педагогічного досвіду; організація й удосконалення педагогічної практики; уживання заходів до виховання любові до педагогічної професії; забезпечення умов для самостійної роботи студентів у вищій школі.

С.А. Литвинов один із перших звернув увагу на залучення до науково-дослідної роботи майбутніх вчителів та вчителів шкіл, і заклав основи створення експериментального осередку підготовки вчителя-дослідника.

Науково-дослідницька, педагогічна, організаційно-управлінська діяльність С.А. Литвинова є яскравим прикладом служіння народові. Його безупинне прагнення до досконалості, широта науково-педагогічних поглядів, віра в суспільне значення й універсальність освіти, що сприяє становленню людини як особистості, є прикладом української освітньої традиції.

Викладацький досвід і більшість зазначених ідей С.А. Литвинова не втратили актуальності в контексті сучасних освітніх трансформацій і заслуговують на більш детальне вивчення й упровадження в навчально-виховний процес вищої школи України: 1) науковість знань; 2) зв'язок науки і вищої освіти з життям; 3) поширення наукових знань серед молоді, які набувають проективного звучання; 4) формування потреб, мотивації інтересів; 5) загальний розвиток мислення, пізнавальних та аналітичних здібностей; 6) розвиток самоосвітніх навичок; 7) безперервність освіти. Фундаменталізація педагогічного знання та структуризація теоретичної загальнопедагогічної підготовки, здійснювані на основі інтеграції філософських, психологічних і педагогічних знань у розробленні змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу, сприятимуть єдності педагогічної теорії і практики в навчальному процесі вищої школи.

литвинов творчий науковець освіта

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання, що виявляється в науково-теоретичному обґрунтуванні та систематизації педагогічних поглядів, змісту освітньої та науково-педагогічної діяльності С.А. Литвинова, визначенні місця творчого доробку вченого в українській педагогічній науці та практиці. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають підстави зробити висновки й запропонувати рекомендації, які мають теоретичне та практичне значення.

1. Ґрунтуючись на пошуково-бібліографічному методі аналізу наукової літератури та архівних документів узагальнено науково-теоретичні дослідження педагогічної спадщини С.А. Литвинова, виявлено недостатню розробленість теми.

Проведений системний аналіз наукових праць за темою дослідження та поділ їх за сімома групами: 1) праці вченого (близько 200), 2)довідниково-енциклопедичні видання; 3) монографії, підручники, навчальні посібники; 4) наукові статті; 5) дисертаційні дослідження; 6)епістолярна спадщина та матеріали інтерв'ю; 7) архівні справи, - вказує на те, що науково-педагогічна спадщина С.А. Литвинова ще не була до цього часу предметом спеціального дослідження. Окремі праці, що стосуються лише певних конкретних її складових, мають фрагментарний характер. Усе це дало підстави визнати стан наукового опрацювання вказаної теми перспективним та зумовило вибір основних напрямів дослідження (обґрунтування науково-педагогічної концепції С.А. Литвинова; визначення провідних позицій науково-педагогічної діяльності науковця та розроблення її періодизації; актуалізації його педагогічних ідей).

2. Визначено етапи життєвого й творчого шляху вченого, з'ясовано й охарактеризовано головні чинники формування його науково-педагогічного світогляду: рання втрата батька й соціальне оточення, в якому зростав майбутній учений; історична доба народження нової держави; система освіти, за умов якої відбувалося становлення особистості С.А. Литвинова, зокрема роки навчання в аспірантурі; наукове та навчально-педагогічне середовище; самовдосконалення й самостійні науково-педагогічні пошуки вченого. Простежено шлях становлення вченого-педагога, виявлено провідні ідеї, розкрито його внесок у розвиток теорії і практики навчання і виховання, наукове й методичне опановування найновіших методів виховання.

3. На основі дослідження творчо-біографічних, соціально-педагогічних, історико-хронологічних факторів виявлено, розроблено й охарактеризовано чотири періоди педагогічної діяльності вченого: 1-й період - пошуково-пропедевтичний (1916-1939 рр.). 2-й період - управлінсько-педагогічний (1939-1951 рр.) 3-й період - освітньо-педагогічний (1951 - 1978 рр.), 4-й період - узагальнюючий (1978 - 1982 рр.).

4.Розкрито зміст науково-педагогічної діяльності С.А.Литвинова через її основні напрями: науково-методичний, організаційно-управлінський, освітньо-педагогічний, видавничо-педагогічний. Науково-викладацька діяльність виявилась у розробці лекційних курсів, удосконаленні технології викладацького процесу, збагаченні методики викладання, написанні посібників. Організаційно-управлінська діяльність обіймала практичні втілення демократичних норм і організаційних принципів вищої школи. Освітньо-педагогічна діяльність полягала в підготовці викладачів для середньої та вищої школи, вихованні наукової зміни, публіцистичній творчості, популяризації освітньої проблематики через діяльність Педагогічного товариства, що сприяло піднесенню педагогічної свідомості суспільства. Видавничо-педагогічна діяльність (редагування „Наукових записок”, Міжвідомчого наукового збірнику „Вища педагогічна освіта”, рецензування наукової та навчальної літератури, сприяння виданню праць молодих науковців) зумовлена необхідністю забезпечення закладів вищої освіти науковою літературою.

5. Систематизовано основні науково-педагогічні ідеї С.А. Литвинова: дослідження в галузі історії педагогіки, зокрема педагогічних персоналій, періодичної преси, узагальнення передового педагогічного досвіду.

6. Проаналізовано та науково узагальнено досвід освітньої та управлінської діяльності у вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах: Науково-дослідному інституті педагогіки УРСР (1926 - 1934; 1955 - 1982 рр.) на посаді старшого наукового співробітника; Київському державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького (1939 - 1982 рр.) на посадах заступника директора з навчальної та наукової роботи, завідуючого кафедр спеціальної педагогіки та історії педагогіки; Республіканському педагогічному товаристві; редколегії інститутського видання „Наукових записок”; головного редактора республіканського науково-методичного збірника „Вища і середня педагогічна освіта”.

7. Виявлено інноваційні ідеї й новаторський досвід діяльності С.А.Литвинова, що заслуговують на подальше вивчення і впровадження в практику, передусім дидактичні узагальнення й висновки щодо підготовки викладачів вищої школи, питання унормування методологічного апарату педагогіки, удосконалення навчального процесу.

Обґрунтовано науково-педагогічну концепцію С.А. Литвинова, яка представлена системою наукових поглядів на мету, завдання, напрями педагогічної діяльності.

8. У дослідженні актуалізовано кращий педагогічний досвід С.А. Литвинова: розроблення методичних основ виховання; створення підручників і методичних посібників, де визначався зміст вищої освіти; кроки до вдосконалення педагогічної практики студентів вищого педагогічного навчального закладу; обґрунтування важливості вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду та історико-педагогічних матеріалів персоніфікованого характеру; актуалізації питань класно-урочної системи як однієї з найважливіших форм навчально-виховного процесу; значне розширення, доповнення й уточнення вимог до керівника педагогічного колективу та обґрунтування демократичного стилю керівництва; розроблено методику роботи з лідерами комсомольської та піонерської організацій як громадських молодіжних утворень; методичні вказівки й поради щодо науково-дослідної роботи, самовиховання та самовдосконалення; наведення прикладів майстерного історико-педагогічного аналізу історичної доби та педагогічної особистості; виокремлення триступеневої драбини для вивчення історико-педагогічного досвіду.

9. Урахування основних результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного і світового досвіду, потреб у використанні педагогічної спадщини визначного вченого дає підстави запропонувати рекомендації щодо оптимізації системи вищої освіти для їх подальшого впровадження в практичну діяльність: посилити увагу до науково-дослідної складової підготовки майбутніх педагогічних кадрів та до підготовки викладачів-вихователів для забезпечення кваліфікованими спеціалістами закладів інтернатного типу; керівникам вищих навчальних закладів необхідно вжити заходів щодо розробки та запровадження науково-методичних семінарів для молодих викладачів на основі осмислення науково-педагогічної спадщини радянського періоду, зокрема С.А. Литвинова.