Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Організація самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття

Котова Анна Володимирівна

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:	доктор педагогічних наук, доцент Ткачова Наталія Олександрівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри педагогіки.
Офіційні опоненти:	доктор педагогічних наук, професор Чиж Олександр Никифорович, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри дошкільної та початкової освіти;
	кандидат педагогічних наук Репко Інна Петрівна, Харківський гуманітарно-педагогічний інститут, декан факультету іноземної філології.

Захист відбудеться 15 квітня 2010 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 15 березня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність і доцільність дослідження. Входження України в загальноєвропейський простір та її приєднання до Болонського процесу вимагає динамічної модернізації системи вищої освіти. Сучасні тенденції її подальшого розвитку відображають нагальну потребу суспільства в забезпеченні безперервного навчання кожної особистості впродовж усього життя, підготовки у ВНЗ фахівців, які здатні самостійно мислити та творчо підходити до виконання професійних завдань.

Серед різних типів вищих навчальних закладів чільне місце посідають університети, які в розвинених країнах традиційно вважаються центрами науки та інноваційних освітніх стратегій. У зв'язку із підвищенням ролі вітчизняних університетів у підготовці професіоналів різного профілю, посиленням активності самих студентів в освоєнні інформації, необхідністю виявлення ними вмінь організовувати власну самостійну роботу, обсяг якої у навчальних планах постійно зростає, перспективним є вивчення та впровадження в сучасну практику вищої школи прогресивного досвіду організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у минулі часи.

Проблема організації самостійної роботи учнівської молоді у процесі навчання має давні корені. Зокрема, умови її організації було порушено Демокритом, Сократом, Платоном, Аристотелем, Сенекою та ін. Окремі її аспекти (розвиток самостійного мислення, уміння критичного аналізу явищ, які вивчаються) знайшли відбиття у педагогічній спадщині таких видатних зарубіжних і вітчизняних мислителів та педагогів, як Я.А. Коменський, Дж. Локк, Ж. - Ж. Руссо, М. Монтень, М. Сумцов, К. Ушинський та ін.

У працях провідних сучасних учених розкрито: наукові підходи до визначення сутності самостійної роботи (С. Архангельський, В. Буряк, Б. Єсипов, В. Козаков, Б. Коротяєв, М. Никандров, П. Підкасистий, М. Скаткін, І. Харламов та ін.); специфіку змісту, форм і видів самостійної роботи (О. Євдокімов, Б. Єсипов, В. Король, Г. Майборода, Т. Мальцева, В. Махінько, Р. Нізамов, В. Селецький, В. Фоменко, І. Харламов, Ш. Чанборисів та ін.); шляхи й умови забезпечення ефективності організації самостійної роботи учнів та студентів (В. Буряк, Б. Єсипов, Л. Жарова, Л. Ісаченкова, В. Козаков, О. Рогова, В. Селецький, В. Ужик, Є. Шершевський, О. Чиж, О. Юрков та ін.).

У дисертаційних працях історико-педагогічного характеру було висвітлено: особливості самостійної роботи обдарованої молоді у вищих педагогічних закладах України у другій половині ХХ століття (Л. Прокопів, 2006); теорію і практику самостійної роботи суб'єктів навчання у вітчизняній педагогіці другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (О. Іоніна, 2005) тощо.

Аналіз наукової літератури свідчить, що дотепер не проведено окремого дослідження, у якому було б систематизовано теорію й узагальнено передовий досвід організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ ст. Однак саме цей історичний період характеризується появою вагомих наукових і науково-методичних доробків з окресленої проблеми, використання яких у сучасних ВНЗ забезпечить підвищення якості підготовки майбутніх фахівців.

Тенденції розвитку вищої освіти та аналіз теоретичних і практичних напрацювань учених дозволили виявити суперечності між: необхідністю розробки теоретичної бази організації самостійної роботи студентів ВНЗ та недостатнім науковим її обґрунтуванням; накопиченим вітчизняними університетами в минулі часи прогресивним досвідом організації самостійної роботи студентів та недостатнім його використанням у професійній підготовці сучасних фахівців.

Отже, актуальність дослідження, об'єктивна потреба впровадження на практиці кращих педагогічних ідей та здобутків вітчизняних університетів щодо організації самостійної роботи, необхідність розв'язання виявлених суперечностей і відсутність дослідження, у якому б цілісно розглядалася ця проблема в конкретних хронологічних межах, й зумовили вибір теми дисертації "Організація самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з темою науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди "Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” (РК № 1-00199004104). Тему затверджено Вченою радою факультету психології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (протокол № 10 від 27.11.2007 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 27.05.2008 р.).

Хронологічні межі дослідження охоплюють період другої половини ХХ ст., який характеризується посиленням уваги науковців до проблеми організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів, зокрема вітчизняних університетів. Вибір нижньої межі дослідження (кінець 40-х рр. ХХ ст.) зумовлено інтенсивними змінами в системі вищої освіти, пов'язаними з необхідністю її відновлення після війни й подальшого розвитку відповідно до тогочасних вимог суспільства, опублікуванням низки важливих наказів та постанов, спрямованих на поліпшення стану навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти, що суттєво вплинуло й на організацію самостійної роботи студентів вітчизняних університетів. Верхня межа (кінець 90-х рр. ХХ ст.) пояснюється необхідністю переосмислення накопиченого досвіду з організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів, що зумовлено соціальним замовленням у забезпеченні особистісно орієнтованої освіти у ВНЗ і значним підвищенням ролі самостійної роботи серед інших форм навчання майбутніх фахівців.

Об'єкт дослідження - навчально-виховний процес у вітчизняних університетах у другій половині ХХ століття.

Предмет дослідження - теорія та практика організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду.

Мета дослідження полягає в систематизації теоретичних ідей та узагальненні досвіду організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів другої половини ХХ століття для творчого використання їх у навчально-виховному процесі сучасних ВНЗ.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати витоки розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів.

2. Розкрити сутність, цілі, функції, принципи та види самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду.

3. Науково обґрунтувати етапи розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття.

4. Схарактеризувати форми, умови організації та особливості діяльності викладача в організації самостійної роботи студентів у вітчизняних університетах у другій половині ХХ століття.

5. Визначити напрями творчого використання досвіду з питань організації самостійної роботи студентів у сучасних умовах розвитку вітчизняних ВНЗ.

Теоретико-методологічні засади дослідження становлять: загальні положення теорії наукового пізнання; концептуальні ідеї психології, філософії, педагогіки про особистість як найвищу цінність суспільства й необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, педагогічні положення про важливість поєднання чуттєвого й раціонального в пізнавальному процесі, стимулювання активності людини щодо засвоєння знань; сучасні педагогічні положення з питань розвитку національної системи вищої освіти (А. Алексюк, Н. Бібік, О. Глузман, Л. Головко, В. Лозова, О. Рогова, Н. Ткачова, В. Ягупов); історико-педагогічні аспекти навчання студентів у ВНЗ (Л. Ваховський, О. Глузман, С. Золотухіна, О. Микитюк, О. Сухомлинська); концептуаль-ні положення та рекомендації з питань організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду (О. Євдокімов, В. Єлютін, В. Козаков, Б. Коротяєв, В. Ужик, І. Тарапов, О. Чиж).

Методи дослідження. Для розв'язання означеної проблеми запроваджувався комплекс традиційних для історико-педагогічних робіт методів дослідження: історико-педагогічний, теоретичний і системно-структурний, що застосовувалися з метою систематизації теоретичних ідей та узагальнення досвіду організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття; аналіз педагогічної літератури, монографічних видань, періодичних педагогічних видань і нормативних документів досліджуваного періоду для виявлення перспектив використання педагогічно цінних ідей з окресленої наукової проблеми за сучасних умов.

Джерельну базу дослідження складають архівні матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України м. Києва (ЦДАВО України, Ф.166), Державного архіву Харківської області (ДАХО, Р.2792); матеріали Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Харківської наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна; періодичні видання другої половини ХХ ст., зокрема "Alma Mater”, "Вестник высшей школы”, "Нові технології навчання”, "Педагогика”, "Педагогика высшей школы”, "Педагогика высшей и средней специальной школы”, "Педагогіка та психологія”, "Проблемы высшей школы”, "Советская педагогика” тощо; науково-літературні джерела педагогічного, психологічного, історичного змісту; постанови, накази й інструкції Міністерства вищої освіти СРСР (з 15 березня 1946 р. до 21 червня 1959 р.), Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР (з 22 червня 1959 р. до 5 березня 1988 р.) з питань організації самостійної роботи студентів ВНЗ, зокрема університетів, у другій половині ХХ ст., законодавчі акти та накази Президента України, Верховної Ради й Кабінету Міністрів незалежної України з означеної проблеми.

самостійна робота студент університет

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: вперше цілісно в широких хронологічних межах досліджено проблему організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів другої половини ХХ ст., розкрито передумови організації самостійної роботи студентів в історії педагогічної думки; науково обґрунтовано етапи розвитку зазначеної проблеми у другій половини ХХ ст. (кінець 40-50-х рр. - етап відновлення організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів після Великої Вітчизняної війни; початок 60 - кінець 80-х рр. ХХ ст. - етап формулювання теоретичних положень і накопичення досвіду щодо організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ ст. у межах централізованого управління системою освіти; 90-ті рр. ХХ ст. - 2000 р. - етап інтенсивного розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів з урахуванням соціально-політичних і економічних змін у незалежній Україні); виявлено та узагальнено умови організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду (оптимальне керування, наявність відповідної тогочасним потребам університетів матеріально-технічної бази, врахування профілю фахової підготовки і традицій університетів); накреслено напрями творчого використання прогресивних ідей з питання організації самостійної роботи студентів за сучасних умов; удосконалено підходи до визначення сутності, цілей, основних функцій, принципів та видів самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду; подальшого розвитку набула характеристика форм (фронтальна, групова, індивідуальна) організації самостійної роботи студентів та розкриття особливостей діяльності викладача в її організації й забезпечення відповідного методичного супроводу цього процесу.

У науковий обіг уперше введено маловідомі архівні матеріали (19 найменувань), окремі факти, які розширюють уявлення про організацію самостійної роботи студентів в університетах у визначений період.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні положення й узагальнений позитивний досвід організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у досліджуваний період можуть бути використані під час проведення подальших історико-педагогічних досліджень, викладання курсів з історії педагогіки, загальної педагогіки, часткових методик у вищих навчальних педагогічних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації, в розробці спецкурсів, написанні навчальних посібників та підручників з педагогіки, підготовці курсових і дипломних робіт, а також у процесі організації самостійної роботи студентів і під час проведення практичних, лабораторних та семінарських занять у ВНЗ.

Особистий внесок автора у праці, написаній у співавторстві, полягає в узагальненні відображених у науковій літературі прогресивних ідей щодо ролі викладача в організації самостійної роботи студентів, аналізі його діяльності під час планування, контролю та керування діяльністю студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки виконаної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри англійської мови, кафедри загальної педагогіки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2007-2009 рр.) та кафедри загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2009 р.); на Міжнародних науково-практичних конференціях "Інформаційні технології в наукових дослідженнях і навчальному процесі" (Луганськ, 2007), "Vedecky prumysl evropskeho kontinentu” (Дніпропетровськ; Прага, 2008), "Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність” (Харків, 2008), "Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болонського процесу" (Бердянськ, 2008), "Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України" (Ялта, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 13 публікаціях, з яких 8 одноосібних статей у наукових фахових виданнях, 5 - у збірниках наукових праць і матеріалів конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (444 найменування), 4 таблиць, 2 додатків на 3 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 234 сторінки, із них - 178 сторінок основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, її хронологічні межі, розкрито ступінь розробленості проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, теоретико-методологічні засади, відображено джерельну базу дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні питання організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття” на основі аналізу історико-педагогічної літератури розкрито витоки розвитку ідеї організації самостійної роботи особистості, з'ясовано внесок педагогів досліджуваного періоду в розробку її теорії.

На підставі всебічного та ґрунтовного аналізу історико-педагогічних джерел установлено, що увага питанням організації самостійної роботи у процесі навчання приділялася ще у працях стародавніх мислителів. Зокрема, вони зазначали, що успішність організації самостійної роботи молоді залежить від ступеня урахування її природних здібностей (Демокрит), сформованості адекватного ставлення до себе (Сократ), забезпечення самостійного пошуку "справжнього знання” (Платон), стимулювання активності вихованців, розвитку в них умінь робити власні умовиводи (Аристотель) та ін.

У процесі наукового пошуку з'ясовано, що передвісниками класичної університетської освіти виступили моделі двох університетів: Болонського і Паризького, в яких навчальний процес складався з лекцій (ординарних та екстраординарних) і практичних занять. Установлено, що певна увага викладачів під час проведення практичних занять приділялася самостійній роботі, яка полягала в організації підготовки студентів до участі у диспутах, написання трактатів, у формулюванні запитань тощо.

Аналіз історико-педагогічних досліджень дає підстави стверджувати, що важливу роль у становленні вітчизняної університетської освіти відіграли Острозька академія та Києво-Могилянська академія, які заклали фундамент для розвитку вищої освіти на українських землях. Першими університетами, відкритими на території сучасної України були Харківський (1805), Київський (1834), Одеський (1865) і Львівський (1661) університети. Від часів заснування значна увага в цих навчальних закладах приділялася організації самостійної роботи студентів (написання творчих робіт, анотацій до творів відомих авторів, виконання письмових вправ, підготовка усних доповідей тощо). Висвітлені ідеї знайшли відображення і в подальшій історії університетів, зокрема другої половини ХХ століття.

У дисертації з'ясовано, що в науковій літературі досліджуваного періоду пропонуються різні визначення поняття самостійної роботи. Сутність самостійної роботи різними авторами трактується як: робота без безпосередньої допомоги педагога, але за його завданням та під його контролем (Б. Єсипов, Н. Шишкіна), активна індивідуальна або групова навчально-пізнавальна діяльність студентів, яка проводиться під керівництвом викладача за його завданням та методичними вказівками (Н. Нізамов, І. Харламов), активна індивідуальна робота з навчальною та науковою літературою переважно в позааудиторний час (С. Назарова), форма навчання, яка прищеплює молоді психологічну потребу у систематичному поповненні своїх знань, уміння орієнтуватися в потоці наукової інформації (Г. Козючиц) та ін. Аналіз визначень самостійної роботи засвідчив, що її головною ознакою була пріоритетність самостійності студентів за умови керівної ролі викладача.

Отже, узагальнюючи погляди педагогів, самостійну роботу можна визначити як форму активної пізнавальної діяльності, що виконується одним або групою студентів за завданням викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

Саме у досліджуваний період було виділено основні цілі самостійної роботи, які науковці (Б. Єсипов, В. Козаков, П. Підкасистий та ін.) вбачали у формуванні в студентів самостійності як риси характеру, а також прищепленні їм умінь самостійно поповнювати свої знання та вільно орієнтуватися у потоці наукової інформації. Поряд з цим, такі учені як В. Козаков, Н. Шишкіна наголошували на необхідності врахування особистісної мети студентів, яка може бути зумовлена внутрішніми й зовнішніми чинниками. Науковцями було запропоновано класифікації видів самостійної роботи студентів за такими ознаками: дидактичною метою (вивчення нового матеріалу, закріплення і вдосконалення знань і умінь, перевірка знань і умінь студентів); рівнем виявлення самостійності (самостійні роботи за зразком, конструктивно-варіативного типу, евристичні, дослідницькі), ступенем участі (обов'язкові й факультативні); структурно-логічним зв'язком (внутрішньопредметні та міжпредметні); місцем проведення (аудиторна й позааудиторна).

Педагогічну теорію досліджуваного періоду збагатили визначення основних функцій самостійної роботи студентів (навчально-пізнавальна, коригувальна, стимулююча, виховна, розвивальна, прогностична) і принципів її організації (активність, доступність, чіткість та визначеність завдань, наочність, систематичність і послідовність у формуванні навичок самостійної роботи, зв'язок з життям тощо).

Проведений історико-педагогічний аналіз дав підстави виокремити у межах досліджуваного періоду три етапи розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів. Критеріями визначення етапів розвитку досліджуваної проблеми були соціально-політичні та організаційно-педагогічні чинники, які знайшли відображення в урядових розпорядженнях та нормативних документах, що регулювали організацію самостійної роботи студентів.

Перший етап (кінець 40-50-х рр. ХХ ст.) - етап відновлення організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів після Великої Вітчизняної війни. У цей час діяльність університетів здійснювалась на тлі ліквідації наслідків воєнних подій, відродження промисловості та народного господарства, причому освіта майже всюди поєднувалася з трудовою діяльністю. Незважаючи на складну суспільно-політичну ситуацію в країні, ідеологічну спрямованість навчально-виховного процесу, уряд видав певні нормативні постанови й інструкції ("Про підвищення якості лекцій у вищих навчальних закладах”, "Про покращення постановки лабораторних занять у вищих навчальних закладах”, Інструктивний лист Міністерства вищої освіти СРСР № І-100 від 15 вересня 1956 р.), спрямовані на вдосконалення організації самостійної роботи студентів.

Реалізуючи визначені в нормативних документах завдання, університети (у 1951 р. функціонувало 34 таких ВНЗ) вносили певні зміни в організацію навчального процесу. Зокрема, відбувалося незначне скорочення кількості лекційних і семінарських занять на користь самостійної роботи студентів, створювалися методичні секції з її організації. Водночас на цьому етапі існували й певні проблеми (обмеженість кількості публікацій із цього питання, відсутність централізованого планування самостійної роботи студентів у низці ВНЗ), які заважали ефективній організації самостійної роботи студентів.

Другий етап (початок 60 - кінець 80-х рр. ХХ ст.) визначається як етап формулювання теоретичних положень і накопичення досвіду щодо організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів (у 80-ті рр. функціонувало більше 50 університетів) у межах централізованого управління системою освіти. На цьому етапі розвитку досліджуваної проблеми відбувалася часткова перебудова системи вищої освіти, яка спрямовувалася на інтенсифікацію навчального процесу за допомогою ефективно організованої самостійної роботи студентів, заохочення майбутніх спеціалістів до прояву ініціативи й самовираження. Саме у цей час з'явилися фундаментальні праці з організації самостійної роботи в навчальних закладах (М. Данилов, Б. Єсипов та ін.). Хоча основна увага науковців приділялася організації самостійної роботи в загальноосвітніх школах, ці праці суттєво вплинули і на організацію самостійної роботи студентів у вітчизняних університетах.

Установлено, що посилилася увага до організації самостійної роботи студентів і на державному рівні. Зокрема, вийшла значна кількість нормативних документів, постанов та інструктивних листів Міністерства вищої та середньої освіти СРСР, ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР ("Про заходи щодо корінного покращення підготовки та використання спеціалістів з вищої освітою в народному господарстві”, Інструктивний лист Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР від 31 липня 1962 р. № І-37 "Про тижневе навантаження студентів усіма видами навчальних занять” тощо), які були спрямовані на вдосконалення самостійної роботи студентів. Проблемі організації самостійної роботи студентів присвячувалися також наукові семінари, наради та конференції (Всесоюзні наради-семінари "Проблеми активізації самостійної роботи студентів”, "Методичні проблеми активізації самостійної роботи студентів" тощо). Разом з тим, на цьому етапі виявлено й деякі недоліки в організації самостійної роботи студентів університетів: відсутність системності у нормуванні самостійної роботи майбутніх фахівців, недотримання кафедрами раціонального бюджету часу, недостатнє врахування індивідуальних особливостей студентів.

Третій етап (90-ті рр. ХХ ст. - 2000 р.) у дослідженні представлено як етап інтенсивного розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів з урахуванням соціально-політичних і економічних змін у незалежній Україні. З цього часу вища освіта в Україні регулюється такими нормативно-правовими документами як Конституція України, Закон України "Про освіту”, Державна національна програма "Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах тощо. З'ясовано, що після здобуття Україною незалежності в державі було проведено модернізацію системи вищої освіти, переглянуто її зміст. У цей період з'явилося багато нових університетів, створених на базі інститутів.

Відповідно до наявної суспільної потреби, систему навчання в університетах було реорганізовано таким чином, щоб студенти набували знання та вміння в активній самостійній роботі, вчилися самостійно орієнтуватися в потоці наукової інформації та відповідати за прийняття своїх рішень. Самостійну роботу студентів було зорієнтовано на підготовку ерудованих, творчих, освічених та професійно підготовлених фахівців. Інтенсифікація зв'язків вітчизняних університетів з університетами інших держав після здобуття незалежності України привела до значного підвищення уваги вітчизняних науковців до організації самостійної роботи та ознайомлення з методами її організації в інших країнах.

Значний внесок у розвиток теорії та практики організації самостійної роботи студентів у цей історичний період зробили такі відомі українські вчені, як В. Буряк, О. Євдокімов, В. Козаков, Б. Коротяєв, В. Лозова та ін. Зокрема, В. Буряк розробив ергономічні засади навчального процесу у вищій школі (оптимізація діяльності педагога і студентів, удосконалення умов праці, дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо), що сприяло піднесенню самостійної роботи студентів на якісно новий рівень її організації.

Разом з тим, на цьому етапі вітчизняні ВНЗ зіткнулися зі значними проблемами в організації навчально-виховного процесу в цілому та самостійної роботи зокрема: недостатнє фінансування університетів, скорочення кількості практичних занять не дозволяли в повній мірі втілити теоретичні розробки у практику навчання.

У ході дослідження встановлено, що саме в класичних університетах приділялася значна увага організації самостійної роботи студентів, яка враховувала особливості підготовки майбутніх фахівців окремо за науково-педагогічним та науково-виробничим напрямками. Університети визнавалися провідною ланкою вітчизняної системи вищої освіти, яка забезпечувала підготовку і перепідготовку фахівців для різних галузей народного господарства, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Водночас університети були потужними навчально-методичними центрами, в яких розроблялися навчальні плани, програми і підручники для всіх ВНЗ країни. На випускників класичних університетів покладалася також велика надія щодо подальшого розвитку науки в країні та висококваліфікованого здійснення педагогічної діяльності.

Отже, проведений науковий пошук свідчить про особливу актуальність проблеми організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття. Основні теоретичні положення (підходи до визначення сутності, цілей, функцій, принципів і видів самостійної роботи) було розкрито в наукових і науково-методичних працях з означеної проблеми, матеріалах семінарів, нарад і конференцій з питань підвищення ефективності її організації.

У другому розділі "Досвід організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття” на основі вивчення архівних джерел, наукової літератури, періодичних видань узагальнено досвід організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття, визначено напрями його творчого використання в сучасних умовах.

З'ясовано, що організації самостійної роботи студентів у вітчизняних університетах другої половини ХХ століття приділялася значна увага як на аудиторних заняттях, так і в позааудиторній діяльності. Дослідження засвідчило, що у вітчизняних університетах другої половини ХХ століття (Донецький, Київський, Московський, Харківський, Одеський тощо) використовували різні форми самостійної роботи студентів: фронтальну (під час проведення лекцій, конференцій тощо), групову (на семінарах, практичних і лабораторних заняттях, консультаціях, колоквіумах, у роботі наукових студентських гуртків і товариств), індивідуальну (підготовка рефератів, курсових, дипломних проектів тощо).

Установлено, що у процесі навчання знайшли втілення обґрунтовані в теорії функції (навчально-пізнавальна, коригувальна, стимулююча, виховна тощо), принципи (активності, доступності, чіткості та визначеності завдань, наочності, систематичності та послідовності, зв'язку з життям) і види (за дидактичною метою, рівнем виявлення самостійності, структурно-логічним зв'язком, місцем проведення) самостійної роботи студентів.

Так, на окремих лекціях (проблемні лекції, лекції з "навмисними” помилками) викладачі активізовували самостійну роботу студентів за допомогою питань (Чи погоджуєтесь ви? Як ви аргументуєте свою позицію? Чому? тощо), кольорових слайдів, кінофрагментів, що стимулювало їх мислення (Харківський державний університет). Також для активізації самостійної роботи студентів під час лекцій в університетах (Київський, Харківський, Білоруський, Донецький та ін.) використовувалися: поділ навчального матеріалу на інформаційні блоки, ретроспективний метод, попереднє самостійне вивчення навчального матеріалу з його уточненням під час лекцій тощо. Цікавим, з огляду на досліджувану проблему, є досвід Донецького університету, де окремі лекції читалися без оголошення назв питань, але викладачем виділявся початок та кінець кожного з них. Наприкінці такої лекції студенти самостійно складали її план, що надавало можливість ще раз осмислити новий матеріал.

Значна увага організації самостійної роботи студентів приділялася на семінарських (семінари-брифінги, семінари-дискусії, семінари-конференції, семінари-дослідження, проблемні семінари), практичних і лабораторних заняттях. Причому її функції і види змінювалися залежно від дидактичної мети заняття. Самостійна робота на цих заняттях передбачала підготовку студентами рефератів, виступи з доповідями з визначеної теми, виконання завдань з наступним колективним обговоренням та оцінюванням результатів самостійної роботи під керівництвом викладача, роботу з навчальною і науковою літературою, проведення дослідів та експериментів. Особливо цікавими ці форми занять були представлені в Латвійському (врахування міждисциплінарних зв'язків, наближення завдань до професійної діяльності), Кабардино-Балкарському (залучення студентів до науково-дослідницької діяльності), Київському (виконання індивідуальних досліджень з теми, що обрали студенти, самостійний добір обладнання для проведення експерименту), Харківському (запис окремих занять на плівку з метою їх аналізу), Ростовському (проведення окремих занять на виробництві) університетах.

Для підвищення ефективності занять у вітчизняних університетах розроблялися також методичні рекомендації, вказівки, поради щодо організації самостійної роботи студентів, плани семінарських занять, які містили ключові теоретичні питання та джерела для самостійного опрацювання тощо.

Особлива увага викладачів приділялася також самостійній роботі навчально-дослідницького (курсові, дипломні роботи) й науково-дослідницького (участь у наукових студентських гуртках, товариствах, семінарах, конференціях, конкурсах на кращі роботи) характеру. Зокрема, у Білоруському і Московському державних університетах студентів залучали до такого виду роботи з першого курсу, що дозволяло прищепити їм навички наукового пошуку від самого початку навчання в університеті.

Виявлено, що в організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду значну роль відігравали консультації групові (тематичні, установчі та передекзаменаційні) і індивідуальні, присвячені розкриттю специфіки навчальної дисципліни, висвітленню незрозумілих для студентів моментів тощо.

У ході дослідження було з'ясовано умови організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів (Бурятський, Харківський, Донецький, Ростовський, Саратовський, Сімферопольський тощо) у другій половині ХХ ст.:

1) оптимальне керування, що включало раціональний розподіл бюджету часу студентів, розрахунок коефіцієнту трудомісткості, встановлення міждисциплінарних зв'язків (так, в Ростовському університеті для поєднання самостійної роботи з іншими видами навчальної діяльності було розроблено спеціальні структурно-логічні схеми навчальних курсів), проведення лекцій на відповідну тематику ("Самостійна робота студентів в університеті”, "Як самостійно працювати з книгою” тощо), надання індивідуальних рекомендацій щодо поліпшення якості самостійної роботи, здійснення систематичного контролю (попередній, поточний, тематичний, періодичний, підсумковий, самоконтроль) за організацією самостійної роботи студентів;

2) наявність відповідної тогочасним потребам університетів матеріально-технічної бази, яка включала оснащення методичних кабінетів, кабінетів технічних засобів навчання, лінгафонних кабінетів, постійно поновлюваний бібліотечний фонд;

3) врахування профілю (гуманітарний і природничий) фахової підготовки студентів і традицій університетів, що впливало на специфіку проведення семінарських, практичних та лабораторних занять.

На основі вивчення досвіду вітчизняних університетів досліджуваного періоду було розкрито особливості діяльності викладача (керівник, консультант, модератор) та принципи її здійснення (наукове обґрунтування самостійної роботи студентів, дієвість її функцій тощо).

Як засвідчили результати дослідження, теоретичні ідеї та практичний досвід організації самостійної роботи студентів університетів у другій половині ХХ ст. можуть бути творчо осмислені й реалізовані на нинішньому етапі розвитку вищої освіти України в таких напрямах: узагальнення теорії з самостійної роботи студентів, застосування передового досвіду педагогів другої половини ХХ ст. з організації самостійної роботи студентів на лекціях (використання методу-ретроспективи, попереднє самостійне вивчення студентами навчального матеріалу, що буде висвітлюватися на лекції), семінарських (запис деяких з них на відеокамеру з метою аналізу заняття, проведення різноманітних за формами семінарів), лабораторних та практичних заняттях (проведення частини занять на виробництві), активніше залучення студентів до навчально-пошукової та науково-пошукової діяльності з першого курсу навчання у ВНЗ. Під час організації самостійної роботи студентів у сучасних ВНЗ корисним є досвід вітчизняних університетів досліджуваного періоду з питань урахування та розподілу бюджету часу студентів, рівномірного планування самостійної роботи протягом семестру, розрахунку коефіцієнту трудомісткості, проведення спеціальних лекцій, прищеплення навичок самоконтролю тощо.

На підставі аналізу джерельної бази, систематизації теоретичних питань та узагальнення результатів дослідження дійшли таких висновків:

1. У дисертації здійснено цілісний теорії і практики організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ ст., науково обґрунтовано етапи розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів у досліджуваний період, визначено напрями творчого використання досвіду з питань організації самостійної роботи студентів у сучасних умовах розвитку вітчизняних ВНЗ

2. У дисертації розкрито витоки розвитку ідеї організації самостійної роботи, систематизовано погляди зарубіжних та вітчизняних мислителів і педагогів (Я.А. Коменський, М. Монтень, М. Сумцов, К. Ушинський). У ході наукового пошуку установлено, що в університетах з перших часів їх існування організації самостійної роботи студентів приділялася значна увага. Зокрема, у середньовічних університетах вона насамперед передбачала вироблення у студентів умінь формулювати запитання, складати трактати тощо.

3. На базі аналізу педагогічної літератури досліджуваного періоду з'ясовано, що самостійна робота студентів розглядалася як активна пізнавальна діяльність, що виконувалася одним або групою студентів за завданням викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі. Основні цілі організації самостійної роботи студентів науковці досліджуваного періоду вбачали у формуванні самостійності як риси характеру, подальшому саморозвитку, самоосвіті й самореалізації студентів. Визначено її функції (навчально-пізнавальна, коригувальна, стимулююча, виховна, розвивальна, прогностична) та принципи організації (активність, індивідуалізація, доступність матеріалу, що вивчається, чіткість і визначеність завдань та ін.). Ученими було також представлено класифікації видів самостійної роботи (за дидактичною метою, рівнем виявлення самостійності, ступенем участі, структурно-логічним зв'язком, місцем проведення).

4. На основі аналізу наукової літератури, нормативних документів, урядових розпоряджень та наявної соціально-політичної ситуації в країні виділено три етапи розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ ст. Установлено, що перший етап (кінець 40-50-х рр. ХХ ст.) характеризується як етап відновлення організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів після Великої Вітчизняної війни. Другий етап (початок 60 - кінець 80-х рр. ХХ ст.) визначається як етап формулювання теоретичних положень і накопичення досвіду щодо організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у межах централізованого управління системою освіти. Третій етап (90-ті рр. ХХ ст. - 2000 р.) представлено як етап інтенсивного розвитку ідеї організації самостійної роботи студентів з урахуванням соціально-політичних і економічних змін у незалежній Україні.

5. На підставі аналізу теорії та практики вітчизняних університетів другої половини ХХ століття виявлено, що у вирішенні проблеми організації самостійної роботи студентів спостерігалися такі позитивні тенденції: посилення уваги до її теоретичних питань, урізноманітнення видів з наданням переваги самостійній роботі дослідницького характеру, розробка методичних вказівок, рекомендацій та порад до її виконання, аналіз особливостей діяльності викладача в її організації. Науковцями було також виявлено умови ефективної організації самостійної роботи студентів (оптимальне керування, наявність відповідної тогочасним потребам університетів матеріально-технічної бази, врахування профілю фахової підготовки студентів і традицій університетів).

6. Вивчення й аналіз вітчизняного досвіду організації самостійної роботи в університетах стали підґрунтям для висновку, що вона була важливим елементом навчальної діяльності студентів як на аудиторних заняттях (лекціях, семінарах, практикумах), так і в позааудиторний час (наукові гуртки, конференції, збори наукових студентських товариств тощо). Установлено, що особлива увага під час організації самостійної роботи студентів приділялася підготовці доповідей, рефератів з визначених тем, роботі з навчальною і науковою літературою, виконанню навчальних завдань, проведенню дослідів і експериментів, написанню курсових і дипломних робіт. Значна увага викладачів приділялася також організації самостійної роботи науково-дослідницького характеру, яка передбачала залучення студентів до участі в роботі наукових студентських гуртків, товариств, семінарів, конференцій, конкурсах на кращі творчі роботи, до підготовки публікацій тощо.

7. Заслуговують на вивчення та творче використання педагогічно цінні напрацювання викладачів вітчизняних університетів у другій половині ХХ ст., застосування передового досвіду з організації самостійної роботи студентів на аудиторних та позааудиторних заняттях (застосування ретроспективного методу, попереднє самостійне вивчення навчального матеріалу з його уточненням під час лекції, проведення частини занять на виробництві, активне залучення студентів до навчально-пошукової та науково-пошукової діяльності з першого курсу навчання), цілеспрямоване створення й дотримання окреслених умов організації самостійної роботи студентів у навчально-виховному процесі сучасних ВНЗ.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної наукової проблеми. Подальшого наукового пошуку потребують питання розвитку самостійності студентів як риси характеру у процесі організації їх самостійної роботи, вивчення досвіду університетів інших країн щодо організації самостійної роботи студентів.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

1. Котова А.В. Використання інформаційних технологій в органі-зації самостійної роботи студентів / А.В. Котова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2007. - № 21 (137). - С.159 - 165.

2. Котова А.В. Організація самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах другої половини ХІХ сторіччя / А.В. Котова // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: Питання професійної підготовки фахівців у сучасних педагогічних дослідженнях: зб. наук. пр. - Х.: Стиль-Іздат, 2007. - С.106 - 112.

3. Котова А.В. Формування ціннісної культури студентів у процесі організації самостійної роботи / А.В. Котова // Зб. наук. пр. Бердян. держ. пед. ун-ту: Педагогічні науки (за матеріалами Міжнар. інтернет-конф. "Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болон-ського процесу”). - Бердянськ: БДПУ, 2008. - № 3. - Ч.1. - С.96 - 99.

4. Котова А.В. Визначення сутності та змісту самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах / А.В. Котова // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: зб. наук. пр. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2008. - № 3. - С.92 - 95.

5. Котова А.В. Планування самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах / А.В. Котова // Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. статей: Педагогіка і психологія. - Ялта: РВВ КГУ, 2008 - Вип.17. - Ч.1. - С.145 - 149.

6. Котова А.В. Висвітлення питань керування самостійною роботою студентів у педагогічній літературі / А.В. Котова // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. - 2008. - № 8 (147). - С.23 - 27.

7. Котова А.В. Висвітлення прогресивних педагогічних ідей про роль викладача в організації самостійної роботи студентів у сучасному ВНЗ / А.В. Котова // Вісн. Львівського ун-ту: Педагогічні науки. - Л.: Видавн. центр ЛНУ імені І. Франка, 2009. - Вип.25. - Ч.3. - С.250 - 256.

8. Котова А.В. Організація контролю самостійної роботи студентів ВНЗ другої половини ХХ століття / А.В. Котова // Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. статей: Педагогіка і психологія. - Ялта: РВВ КГУ, 2008. - Вип. 19. - Ч.2. - С.28 - 31.

9. Котова А.В. Керування самостійною роботою студентів у вищих навчальних закладах другої половини ХХ сторіччя / А.В. Котова // Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків,20 - 21 трав. 2008 р.) / Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди. - Харків: Харк. нац. пед. ун-т імені Г.С. Сковороди, 2008. - Ч.1. - С.233 - 235.

10. Котова А.В. Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів з друкованими носіями інформації / А.В. Котова // Vedecky prumysl evropskeho kontinentu: матеріали ІV Міжнар. наук. - практ. конф. (Дніпропетровськ; Прага, 1-15 груд. 2007). - Д.; Прага: Publishing House "Education and Science”, 2007. - С.3 - 5.

11. Котова А.В. Організація самостійної роботи студентів із використанням інформаційних технологій / А.В. Котова // Інформаційні технології в наукових дослідженнях і навчальному процесі: матеріали ІІІ Міжнар. наук. - практ. конф. (Луганськ, 14-16 листоп. 2007 р.) / Луган. нац. пед. ун-т імені Тараса Шевченка. - Луганськ: ЛНПУ імені Тараса Шевченка, 2007. - С.122 - 123.

12. Котова А.В. Роль викладача в організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів / Н.О. Ткачова, А.В. Котова // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України: матеріали Міжнар. наук. - практ. конф. (Ялта, 18 - 20 верес. 2008 р.). - Ялта: РВВ КГУ, 2008 - С.120 - 123.

13. Котова А.В. Самостійна робота студентів вищих навчальних закладів як засіб формування ціннісної культури / А.В. Котова // Інтегративний характер ціннісних вимірів освіти в стандартах Болонського процесу: матеріали Міжнар. наук. - практ. конф. (Бердянськ, 21-23 трав. 2008 р.). - Бердянськ: БДПУ, 2008. - С.88 - 89.

14. Котова А.В. Організація самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття. ? Рукопис.

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 ? загальна педагогіка та історія педагогіки. ? Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010.

На підставі аналізу архівних матеріалів, науково-педагогічної літератури, нормативних документів уперше цілісно в широких хронологічних межах досліджено організацію самостійної роботи студентів вітчизняних університетів у другій половині ХХ століття.

Розкрито сутність, дидактичні цілі, основні функції, принципи, проаналізовано класифікації видів самостійної роботи студентів вітчизняних університетів досліджуваного періоду, науково обґрунтовано етапи розвитку ідеї її організації.

Узагальнено досвід організації самостійної роботи студентів вітчизняних університетів другої половини ХХ століття: схарактеризовано форми та умови її ефективної організації, особливості діяльності викладача як її керівника. Визначено шляхи реалізації накопиченого досвіду в сучасних умовах.

Ключові слова: самостійна робота, студенти, університет.

Котова А.В. Организация самостоятельной работы студентов отечественных университетов во второй половине ХХ столетия. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 ? общая педагогика и история педагогики. ? Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2010.

На основе анализа научно-педагогической литературы, архивных материалов и нормативных документов впервые целостно в широких хронологических рамках исследована проблема организации самостоятельной работы студентов в отечественных университетах второй половины ХХ века.

Рассмотрены истоки организации самостоятельной работы студентов, проанализированы взгляды философов и общественных деятелей на ее организацию. Выявлено место и роль самостоятельной работы студентов в рамках становления университетского образования.

Раскрыты взгляды известных ученых (В. Буряк, Б. Есипов, Р. Низамов, П. Пидкасистый и др.) на определение сущности самостоятельной работы, обобщены и проанализированы ее функции (учебно-познавательная, корректирующая, стимулирующая, воспитательная, развивающая, прогностическая), принципы организации (активность, индивидуализация, доступность учебного материала, четкость и определенность заданий и др.) и виды (по дидактической цели, уровню выявления самостоятельности, степени участия, структурно-логической связи, месту проведения).