Методика застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.02 - теорія та методика навчання

(фізична культура, основи здоров'я)

МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ КОМБІНОВАНОЇ АЕРОБІКИ У ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

ГЛОБА ГАЛИНА ВАЛЕРІЇВНА

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Слов'янському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 18 червня 2010 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.04 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 1-238 (зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 17 травня 2010 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Г. Чорноштан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Здоров'я - один із основних чинників щастя, повноцінного життя, благополуччя та культурного рівня народу. Згідно з Державними національними програмами «Освіта України ХХІ століття» та «Фізичне виховання - здоров'я нації», головними завданнями національної освіти є формування творчої особистості, забезпечення становлення її фізичного й морального здоров'я. Потреба в розробці та впровадженні в практику означених програм обумовлена тим, що в Україні останнім часом чітко визначилась негативна тенденція погіршення здоров'я населення. Ряд відомих учених, таких як Г. Апанасенко (1992), В. Бальсевич (1998), В. Горащук (2006), А. Ільченко (2003), Б. Шиян (2001), наводять дані наукових досліджень про те, що 70 - 80 % школярів мають низький рівень розвитку рухових здібностей та відхилення в стані здоров'я. Аналіз чинників, що зумовлюють виникнення в учнів різних патологічних станів, свідчить про неефективне застосування засобів фізичної культури в школі та за місцем проживання, низький рівень знань учнів у галузі фізичної культури й оздоровчих технологій, наявність негативної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, відсутність в них піклування про здоровий спосіб життя. На думку таких вчених, як О. Дубогай (2005), Т. Ротерс (2008), О. Худолій (2004), основною причиною невдач інновацій та реформ у сфері фізичної культури стала загальна для сучасної педагогіки невирішеність проблеми оптимального сполучення масової освіти з сучасними ефективними фізкультурно-оздоровчими програмами.

Про актуальність проблеми оптимізації фізичної культури школярів України свідчить низка спеціальних державних програм: «Фізичне виховання - здоров'я нації», «Обдаровані діти», «Школи сприяння здоров'ю», «Діти України», «Допоможи собі сам». Зміст означених програм складає основу стратегії науково-методичної роботи в галузі фізичної культури. Численні педагоги, психологи, фізіологи - Г. Апанасенко (2000), Л. Баль (1998), К. Купер (1989), C. Томпсон (1995), Б. Френкс (2000) - указують на те, що сучасні фітнес-програми як форми рухової активності, спеціально організованої в рамках групових або індивідуальних занять, мають оздоровчу, корекційну спрямованість, містять потенціал до вдосконалення традиційних форм фізичного виховання. Вони є доступними, фінансово маловитратними, побудованими на природних рухах, мають високу ефективність у збереженні й розвитку здоров'я представників різних вікових і соціальних груп населення. В Україні розробкою фізкультурно-оздоровчих програм займаються такі фахівці, як С. Душанін (1980), Л. Іващенко (2008), Т. Круцевич (2001), І. Муравов (2003), С. Операйло (2002), однак науково-методичних механізмів інтеграції різноманітних фітнес-програм у структуру фізичної культури школярів практично немає.

Класифікації й систематизації сучасних аеробних програм присвячені дослідження М. Булатової (2008), Т. Лисицької (2009), О. Сайкіної (2007). Л. Сиднєва (1997, 2000) у навчальних посібниках зі степ-аеробіки, оздоровчої аеробіки для студентів вузів зазначає, що степ-аеробіка має найбільший потенціал до застосування у масовій освіті з усіх інших видів аеробіки через можливість індивідуально-дозованого підходу до розподілу навантаження в період одночасного виконання фізичних вправ за рахунок регуляції висоти платформи. Впровадженню аеробних технологій у процес фізичного виховання школярів приділяли увагу О. Губарєва (2001) О. Калініченко (2006), О. Кібальник (2007), І. Степанова (2006). Проте означені автори або охоплюють невелику кількість аудиторії (молодші школярі, чи тільки дівчата), або надають перевагу лише одному з видів фітнес-програм (шейпінг, степ-аеробіка тощо). Тоді як загальновідомим є факт, що кожна з цих фізкультурно-оздоровчих технологій окремо має специфічний акцент фізичного навантаження і не застосовує всі резерви організму.

Отже, актуальність розробки та наукового обґрунтування ефективної моделі фізичної культури учнів з використанням комбінованих форм аеробіки зумовлена необхідністю подолання суттєвих протиріч між: об'єктивною державною потребою у залученні дітей та підлітків до систематичних занять фізичними вправами та низькою ефективністю педагогічних технологій цього залучення у школі; можливостями ефективного збереження, зміцнення здоров'я школярів шляхом створення відповідного соціального й фізкультурно-оздоровчого середовища та відсутністю дидактичних й інформаційних моделей такої педагогічної діяльності в закладах освіти; необхідністю забезпечення сприятливих умов для фізичного розвитку школярів і недостатньо розробленими науковими засадами використання у фізичному вихованні школярів сучасних, високоефективних спортивних і фізкультурно-оздоровчих технологій.

Актуальність проблеми, її недостатня розробленість і необхідність розв'язання виявлених протиріч і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Методика застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри методики викладання спортивно-педагогічних дисциплін Слов'янського державного педагогічного університету, що виконується за проблемою «Оптимізація фізичного виховання та оздоровлення учнів загальноосвітніх шкіл» у структурі державних програм «Вчитель» (від 28.03.2002 р. №379), «Фізичне виховання - здоров'я нації» (пункт 36 цільової комплексної програми від 01.09.1998 р. № 963а/98).

Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Слов'янського державного педагогічного університету (протокол № 5 від 30 грудня 2008 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 29 вересня 2009 року).

Мета роботи: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи.

Відповідно до мети було сформульовано такі завдання дослідження:

1. Вивчити стан питання щодо використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій у процесі занять з фізичної культури в загальноосвітній школі.

2. Дослідити систему чинників, що впливають на: формування в учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою; вікові закономірності формування здоров'я учнів; вікові закономірності формування рухової підготовленості учнів.

3. Розробити критерії оцінювання виконання комплексів комбінованої аеробіки для урочної та позакласної форм організації занять з фізичної культури для учнів 11-12 років.

4. Розробити методику застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи та експериментально перевірити її ефективність.

Об'єкт дослідження: процес навчання фізичної культури учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: методика навчання комбінованої аеробіки в процесі занять з фізичної культури учнів основної школи

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять новітні педагогічні та психологічні теорії особистісно-орієнтованої освіти та виховання (В. Кривуша, 2000; О. Пометун, 2000; В. Синьов, 2000), зокрема особистісно-орієнтованого фізичного виховання (І. Бех, 1998; О. Дубогай, 2005); загальні положення теорії та методики фізичного виховання (Л. Волков, 1998; Т. Круцевич, 2003; Б. Шиян, 2003 та ін.); сучасні розробки та класичні положення у сфері аеробних технологій (М. Булатова, 2008; О. Калініченко, 2006; Т. Лисицька, 2009; О. Сайкіна, 2007; Л. Сиднєва, 2000; І. Степанова, 2006); сучасні теоретичні положення валеології (Е. Булич, 2003; І. Муравов, 2003); загальногуманістичні ідеї, що відображені в працях Л. Виготського, Я. Коменського, В. Сухомлинського.

Відповідно до завдань використовувався комплекс методів: теоретичні - аналіз та узагальнення психолого-педагогічних, медичних, методичних, статистичних, спортивних літературних джерел для визначення поняттєвого апарату й теоретичних засад оптимізації процесу фізичного виховання школярів; вивчення та узагальнення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми фізичного виховання учнів і проблеми особистісно-орієнтованого навчання з метою об'єктивної оцінки сучасного стану роботи у сфері фізичної культури; аналіз навчальних програм і документації для виявлення частоти використання у них інноваційних методик; емпіричні - педагогічне спостереження, психологічне тестування, анкетування для з'ясування особливостей функціонування мотиваційної сфери учнів у процесі навчання фізичної культури; оцінка фізичної підготовленості та стану здоров'я учнів, медико-біологічні методи дослідження, педагогічний експеримент для перевірки результативності розробленої методики; методи статистичної обробки даних для кількісного та якісного аналізу результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідна експериментальна робота проводилася у загальноосвітніх школах № 1, 12, 13 м. Слов'янська, Билбасівській НШ I-II ступенів та Рибінській ЗОШ I-III ступенів Волновахського району Донецької області. Усього в процесі дослідження взяли участь 1072 учня 11-17 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: вперше визначено особливості реалізації особистісно-орієнтованого підходу в фізичному вихованні школярів на основі методики застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи; вивчено та визначено педагогічні умови ефективної інтеграції комбінованої аеробіки в систему навчання фізичної культури учнів основної школи та розроблено критерії оцінювання виконання комплексів степ- і фітбол-аеробіки; визначено раціональні параметри фізичних навантажень силового, швидкісного, швидкісно-силового, аеробного спрямування в системі занять степ-аеробікою та фітбол-аеробікою (інтенсивність, обсяг, час одноразового впливу фізичного навантаження, кількість серій, інтервали відновлення, форми відновлення, темп музичного супроводу); дістало подальшого розвитку вивчення комплексу чинників, які впливають на динаміку формування в учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя.

Практичне значення роботи полягає в тому, що розроблено методику застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури, яка впливає на розвиток рухових здібностей та фізичної роботоздатності учнів, сприяє корекції здоров'я школярів, формуванню в учнів позитивної мотивації до систематичних занять фізичною культурою, спортом, до здорового способу життя. Розроблені комплекси комбінованої аеробіки для урочної та позакласної форм організації занять у основній школі. Розроблено критерії оцінювання якості виконання зазначених вище комплексів і методичні рекомендації щодо їх виконання. Результати дослідження можуть бути застосовані в практиці навчання фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах; у системі освіти для вдосконалення програм і створення підручників з дисципліни «Фізична культура і основи здоров'я», навчальних і методичних посібників з питань фізичного виховання учнів основної школи; у системі підвищення кваліфікації учителів фізичної культури та у сфері професійної підготовки студентів інститутів і факультетів фізичного виховання і спорту.

Результати дослідження впроваджено в роботу загальноосвітніх шкіл Донецької області, про що є відповідні акти впровадження: ЗОШ №12 (від 24.05.06 р.), №13 (від 20.05.2006 р.) м. Слов'янська; Билбасівської НШ I-II ступенів (від 22.05.06 р.) й Слов'янського педагогічного ліцею Слов'янської міської ради (від 22.05.2007 р.); в систему професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури Слов'янського державного педагогічного університету (акт впровадження від 26.06.08 р.).

Особистий внесок автора в роботі, опублікованій у співавторстві [10], полягає в узагальненні теоретичних та організаційно-методичних засад підвищення мотивації школярів до занять ритмічною гімнастикою.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом їхнього обговорення на засіданні кафедри методики викладання спортивно-педагогічних дисциплін Слов'янського державного педагогічного університету. Основні результати дослідження повідомлялися та обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Фізична культура, спорт та здоров'я нації» (м. Вінниця, 2004), «Олімпійський спорт, фізична культура, здоров'я нації в сучасних умовах» (м. Луганськ, 2004), «Молода спортивна наука України» (м. Львів, 2006), «Фізична культура, спорт та здоров'я» (м. Харків, 2006), «Спорт, духовність та гуманізм у сучасному світі» (м. Донецьк, 2007).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 робіт, серед яких 3 одноосібних у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 8 додатків. Загальний обсяг дисертації 242 сторінки, з яких 176 сторінок основного тексту. У тексті міститься 26 таблиць, 7 рисунків. У списку використаної літератури 231 найменування. У додатках - 5 таблиць та 104 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, визначено наукову новизну та практичну значущість роботи.

У першому розділі - «Теоретичні і науково-практичні основи використання комбінованої аеробіки на заняттях з фізичної культури» -проведено теоретичний аналіз літературних джерел для вивчення стану питання щодо використання сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій у процесі занять з фізичної культури в загальноосвітній школі.

Ряд відомих учених, таких як В. Григоренко (2005), О. Дубогай (2005), Т. Круцевич (2008), О. Куц (2005) та ін. аргументовано довели, що пошук варіантів удосконалення традиційних програм фізичного виховання, оздоровлення учнів загальноосвітніх шкіл знаходиться в площині систематичних наукових досліджень, аналізу світового та вітчизняного педагогічного досвіду. Значних змін зазнали дослідження, присвячені оптимізації якісних характеристик фізичного виховання. Втрачають провідне значення першості показники фізичного розвитку. Проводяться дослідження фізичної підготовленості, функціональних можливостей дитини, її основних систем життєзабезпечення: серцево-судинної, дихальної, м'язової. Саме на цій основі повинно здійснюватись дозування фізичних навантажень, прогнозуватися зміни рівнів фізичної підготовленості та функціональних можливостей учнів. Одним із резервів удосконалення рухового режиму, на думку О. Губарєвої (2001), О. Калініченко (2009) та ін. є розробка наступності всіх форм організації занять з фізичної культури з урахуванням мотивації учнів. При цьому позаурочний час може бути використано для закріплення набутих на уроках фізичної культури знань, умінь та навичок, та самостійного виконання підготовчих, імітаційних вправ, що, у свою чергу, полегшує засвоєння техніки нових рухів на подальших уроках фізкультури.

Отже, оптимізація сучасної системи фізичної культури школярів повинна здійснюватися на основі інтеграції в її зміст нових, популярних та ефективних фітнес-програм (степ-аеробіка, слайд-аеробіка, фітбол-аеробіка, супер-стронг, тераробіка, лоу-аеробіка, танцювальна аеробіка, флекс, кікс-аеробіка, бокс-аеробіка тощо). Результатом такої інтеграції буде створення інноваційної програми з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл.

У другому розділі - «Аналіз системи чинників, що впливають на розвиток рухових здібностей та стан здоров'я школярів» - описано методи й організацію дослідження та визначено структуру психо-мотиваційних компонентів у ставленні учнів до фізичної культури, спорту і здорового способу життя.

Дослідницька робота здійснювалася в чотири етапи в період з 1998 по 2008 рік. Анкетуванням (за анкетою А. Щелкунова (2003) «Здоров'я дитини - особистісно-соціальна цінність»), психологічними (метод Ч. Спілберга та Ю. Ханіна) й різноманітними руховими тестами (на основі міжнародної батареї тестів оцінки фізичної підготовленості дітей та молоді, яку детально викладено в працях Л. Сергієнка (2001)) та функціональними пробами (проба Руф'є, індекс Скибінськи, проба Сєркіна) було охоплено 1072 школяра.

У констатувальному експерименті було з'ясовано, що більшість із респондентів (83,7 %) стверджують, що сучасна система фізичного виховання не є ефективною, формує негативне ставлення до фізичної культури, спорту, до правил особистої та суспільної гігієни. Значна кількість учнів 5-11 класів (88,2 %) бажають використовувати в процесі фізичного удосконалення сучасні (популярні) фізкультурно-оздоровчі технології. Вивчення динаміки показників поширення в середовищі учнів ЗОШ шкідливих звичок та чинників, що впливають на їхнє формування, нами було розглянуто як об'єктивну необхідність. Зміст методики застосування комбінованої аеробіки в процесі навчання фізичної культури учнів було побудовано з урахуванням недоліків загальної системи профілактики негативних звичок. За даними, які було отримано на основі методики Г. Апанасенка (1998), високий рівень здоров'я не мав жоден учень з усього обсягу вибірки. Рівень здоров'я вище за середній мала тільки незначна - 0,69% - кількість учнів. Тільки 19,63 % досліджуваних мали середній рівень; 79,68% школярів було віднесено до нижчого за середній та низького рівнів здоров'я. Викладена динаміка статистичних показників розподілу учнів за станом фізичного здоров'я доповнюється даними патологічних проявів у учнів загальноосвітніх шкіл (досліджено за методикою Н. Судакова). Якщо в 1998 році до диспансерної групи потрапило 21,64 % дітей, то в 2008 році - більше половини вибірки (50,19 %). Негативна динаміка щільно пов'язана з падінням соціально-економічного рівня життя (харчування, платне медичне обслуговування тощо) і погіршенням способу життя (паління, комп'ютеризація, неоптимальний руховий режим). Отже, стан здоров'я сучасних школярів на різних етапах онтогенезу визначається цілою низкою специфічних чинників. А це говорить про необхідність їхнього постійного моніторингу. Тільки такий підхід дозволяє зробити обґрунтований вибір при прийнятті рішень з оптимізації фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітній школі. Дослідженням також було виявлено, що майже 65,4 % дітей мають низький рівень фізичної підготовленості та лише 3,1% - високий рівень.

Підсумком такої роботи є аргументовані підстави для визначення пріоритетних напрямків діяльності школи в сфері удосконалення фізичної культури та оздоровлення учнів, розробки інноваційних педагогічних програм в означеній галузі.

У третьому розділі - «Сутність методики застосування комбінованої аеробіки в процесі навчання фізичної культури учнів основної школи та оцінка її ефективності» - експериментально перевірено етапно структуровану модель методики застосування комбінованої форми аеробіки у фізичному вихованні учнів протягом формувального педагогічного експерименту.

На основі базових положень системного підходу до оптимізації фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх школах було побудовано формувальний експеримент. В організаційному плані він мав етапний характер, а в структурному аспекті поєднував традиційний зміст державної програми з фізичної культури в школі з сучасною, спеціально розробленою методикою фізкультурно-оздоровчої роботи з використанням комбінованої аеробіки (степ-аеробіка, фітбол-аеробіка). При цьому як чинник інтеграції використовувалась методика формування в учнів компонентів свідомого ставлення до систематичних занять фізичною культурою.

Для вирішення поставленого завдання (ІI-й етап) було проведено дослідження, у якому взяли участь 76 школярів 11-12 років (ЕГ=38 (18 хлопців, 20 дівчат), КГ=38 (18 хлопців, 20 дівчат)). Порівняльний аналіз впливу фізичних навантажень різної функціональної спрямованості з різних фізкультурно-оздоровчих програм дозволили виявити оптимальні педагогічні параметри їхнього застосування у фізичному вихованні школярів. Усі вправи виконувалися до рівня повторного максимуму. Повторний максимум фізичного навантаження в програмі степ-аеробіки та фітбол-аеробіки був основою обчислення повторного оптимуму в серійному рішенні його впливу. При цьому функціональний стан контролювався за показниками ЧСС, ЖЄЛ (проба Розенталя), за показником адекватності темпу музичного супроводу динаміці фізичної роботоздатності.

Аналіз структури фізичної роботоздатності при виконанні базових фізичних вправ в структурі занять за програмами степ-аеробіки та фітбол-аеробіки дозволив установити багатокомпонентну структуру сумарних фізичних навантажень, визначити її оптимальні параметри: інтенсивність, обсяг, тривалість одноразового впливу фізичного навантаження в серійному режимі, інтервали відновлення, час релаксації, функціональну спрямованість фізичних навантажень. У результаті аналізу було розроблено комплекс «степ-аеробіка+фітбол-аеробіка» й розраховано кількісні параметри дозування навантажень для урочної форми занять із застосуванням комбінованої аеробіки (табл.1).

Таблиця 1. Модельні характеристики методики застосування комбінованої аеробіки в процесі уроку фізичної культури основної школи

Оптимальні параметри підготовчої частини заняття характеризувалися такими показниками: обсяг фізичного навантаження становив 6-8 серій з 4-6 повтореннями (70-85 елементів), кількість серцевих скорочень при цьому сягала 110-125 уд.хв.^-1. При цьому інтенсивність фізичних навантажень коливалась у межах 40-50 %. Темп музичного супроводу становив 105-115 уд.хв.^-1. Тривалість цієї частини заняття варіювала в межах 5-8 хвилин. Оптимальні параметри основної частини заняття були такими: інтенсивність фізичного навантаження перебувала в межах 80-85 %, обсяг сягав рівня 350 елементів при 14-16 серіях з 12-18 повтореннями, ЧСС при цьому перебувала в межах 165-185 уд.хв^.-1, темп музичного супроводу був 130-150 уд.хв.^-1. Оптимальна тривалість коливалася в межах 30-35 хвилин. Заключна частина занять мала таку динаміку оптимальних параметрів фізичного навантаження: інтенсивність перебувала в діапазоні 25-30%, обсяг навантажень був оптимальним у межах 60-70 елементів при 6-8 серіях з 2-4 повтореннями, ЧСС при цьому була в межах 110-115 уд.хв^-1. Темп музичного супроводу був 60-65 уд.хв^-1, трохи вищим за помірний.

Нами було розроблено оптимальні параметри побудови занять в умовах позакласної роботи, де вчитель фізичної культури може більш індивідуально підходити до кожного учня та дозувати фізичне навантаження з урахуванням рівня фізичної підготовленості учнів (низький, середній та високий) (табл. 2).

комбінований аеробіка фізкультура оцінювання

Таблиця 2. Модельні характеристики методики застосування комбінованої аеробіки у процесі позакласних занять для учнів основної школи (І - ІІІ етап)

2 + урок ФК

Размещено на http://www.allbest.ru/

2 + урок ФК

Размещено на http://www.allbest.ru/

2-3 + урок ФК

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таким чином, існує аргументована можливість використати отримані результати дослідження як модельні параметри побудови оптимальних занять у методиці застосування комбінованої форми аеробіки у навчанні учнів основної школи. Методика застосування комбінованої аеробіки в процесі навчання фізичної культури учнів основної школи була розроблена і структурована як педагогічна проективна модель. Вона включала три взаємопов'язаних етапи її реалізації в практичних умовах функціонування основної школи протягом навчального року. Системоутворюючим фактором експериментальної педагогічної методики була мета, сутність якої полягала у оптимізації результатів фізичної підготовленості, стану здоров'я, профілактики шкідливих звичок учнів основної школи. Для оперативної перевірки ефективності розробленої методики на початку та у кінці кожного етапу нами було проведено вимірювання рівня фізичної підготовленості, стану здоров'я й техніки виконання рухових вправ.

Перший етап використання запропонованої методики нами було визначено як мотиваційно-підготовчий. Мета даного етапу: сприяти індивідуалізованому розвитку адаптаційних можливостей підлітків до фізичних навантажень різної інтенсивності та обсягу, що входять до складу експериментальної методики застосування комбінованої аеробіки шляхом реалізації таких завдань: сформувати в учнів 11-12 років позитивну мотивацію до систематичних занять комбінованою аеробікою; вивчити базові фізичні вправи, що складають зміст комбінованої форми аеробіки; сприяти оптимальному розвитку в учнів аеробних можливостей організму та сформувати механізми їх транспозиції при розвитку в учнів силових, швидкісних, швидкісно-силових здібностей; сформувати систему спеціальних знань, гігієнічних навичок в учнів щодо фізкультурно-оздоровчих технологій, профілактики травматичних ушкоджень. З метою вирішення означених завдань на цьому етапі використовувалися методи, спрямовані на оволодіння руховими вміннями та навичками. Термін означеного етапу тривав 2 місяці (19 занять + 2 уроки з фізичної культури).

Другий етап - мотиваційно-тренувального впливу, метою якого було: досягнення ефективного розвитку функціональних систем організму в режимі аеробної витривалості. Термін цього етапу становив 8 місяців, протягом яких було проведено 62 позакласних заняття з комбінованої аеробіки; частково були задіяні уроки з фізичної культури. Структура означеного етапу визначалася наступними завданнями: стабілізувати рівень позитивної мотивації в учнів основної школи до систематичних занять комбінованою формою аеробіки; удосконалити техніку базових фізичних вправ із програми комбінованої аеробіки з елементами імпровізації; удосконалити аеробні й анаеробні можливості учнів у процесі розвитку загальної витривалості; сформувати систему спеціальних знань з питань фізкультурно-оздоровчої роботи, раціонального харчування, психофізичної регуляції, профілактики шкідливих звичок; підготувати учнів до самостійних занять комбінованою аеробікою в умовах дозвілля. На цьому етапі використовувалися методи удосконалення рухових навичок та розвитку фізичних якостей.

Третій етап - мотиваційно-стабілізуючого впливу. Мета етапу: стабілізація психоемоційних і функціональних можливостей учнів та формування в них системи спеціальних знань, вмінь і навичок щодо самостійних занять фізичними вправами в режимі аеробної витривалості. Термін означеного етапу складав 2 місяці й нараховував 15 занять (2 рази на тиждень позакласних занять + урок з фізичної культури). Зміст цього етапу визначався низкою спеціальних завдань: стимулювати творчі аспекти свідомого відношення учнів до систематичних занять комбінованою аеробікою; удосконалити техніку фізичних вправ комбінованої аеробіки в аспекті поглибленої її індивідуалізації; розширити функціональні можливості учнів; збільшити кількість фізичних вправ аеробного спрямування, необхідних для різноманітних рухових імпровізацій; удосконалити підготовку учнів з питань методики самостійних занять фізичними вправами аеробного і анаеробного спрямування. Визначені завдання ефективно вирішувалися за допомогою індивідуально-інтегрованих та індивідуально-варіативних фізичних вправ.

Нами було розроблено критерії оцінювання виконання комплексу комбінованої аеробіки учнями основної школи за аналогією з новою навчальною програмою з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів (5-9 класи), рекомендованої Міністерством освіти і науки України (лист від 01.07.09 р. №1/11-4630), де оцінювання результатів пропонується робити на основі чотирьох рівнів компетентності (табл. 3).

Таблиця 3. Критерії оцінювання виконання комплексу комбінованої аеробіки учнями основної школи

Результати дослідження свідчать про те, що особливого розвитку в процесі формувального експерименту зазнали структурні компоненти мотивації діяльності підлітків. Так в експериментальній групі показник мотивації до систематичних занять зріс до 78,2 % (ВМУ=7,2), а в КГ 43,5 % (ВМУ=0,9). Рівень сформованості спеціальних знань та умінь в учнів в ЕГ сягав 86,9 % (ВМУ=4,2), в КГ - 14,3 % (ВМУ=0,9). Показник пропусків занять із причин захворювання в учнів зменшився в ЕГ до 21,7 %, а в КГ - до 30,2 %, динаміка статистично достовірна (ВМУ=0,5 у КГ, ВМУ=2,15 у ЕГ). Рівень бажання займатися фізичною культурою, спортом, вести здоровий спосіб життя в учнів 11-12 років мав тенденцію зростання в ЕГ до 92,3% (ВМУ=2,3), в КГ - тільки до 42,4 % (ВМУ=0,7). Показник ризику шкідливих звичок характеризувався такою динамікою: в ЕГ показник зменшився до 25,3 % (ВМУ=2,2), а в КГ - тільки на - 1,6% (ВМУ=0,4). Таким чином, в експериментальній групі позитивної динаміки показників мотивації та емоційної поведінки учнів, а також їхнього свідомого ставлення до фізкультурно-оздоровчої діяльності було досягнуто завдяки мотиваційно-стимулюючим можливостям експериментальної методики комбінованої аеробіки.

Результати формувального педагогічного експерименту дозволили виявити позитивну тенденцію статистично достовірного покращення показників рухової підготовленості підлітків, а рисунок 2 яскраво ілюструє співвідношення якісних параметрів за 13 руховими, фізіологічними та психологічними тестами. Експериментально виявлені та методично забезпечені підходи до розробки й упровадження етапно структурованої комбінованої форми аеробіки забезпечили статистично достовірне покращення показників тривожності, показників розвитку фізичної роботоздатності в підлітків. Динаміка зниження ситуативної тривожності доповнювалась позитивними результатами показника свідомого консультування в психологів і педагогів. У процесі застосування експериментальних комплексів аеробної спрямованості у процесі навчання фізичної культури учнів було отримано також позитивні результати покращення стану їхнього здоров'я (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка показників стану здоров'я учнів під впливом експериментальних комплексів комбінованої аеробіки, %

Отримані результати дозволяють сформулювати висновок про те, що розроблена методика застосування комбінованої аеробіки у процесі навчання фізичній культурі учнів є науково обґрунтованою, ефективною, якій притаманні всі ознаки інноваційності.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел, практика викладання фізичної культури у загальноосвітніх школах України виявили наявність суттєвого протиріччя між суспільним запитом щодо вдосконалення системи фізичного виховання учнів на основі використання сучасних фізкультурно-оздоровчих програм та відсутністю науково-обґрунтованих педагогічних механізмів їхнього поєднання з уроками фізичної культури. Одним із перспективних напрямків оптимізації навчально-виховного процесу є збагачення уроків фізичної культури комплексами вправ аеробної структури (у вікові періоди природного розвитку аеробної витривалості з 8 до 9 років, з 11 до 12 і з 14 до 15 років), під впливом яких значно підвищуються показники всіх функціональних систем організму.

2. Дослідженням виявлено:

· негативну мотивацію більшості учнів до уроків фізичної культури. Більшість респондентів (84,1 %) стверджують, що сучасна система фізичного виховання учнів є неефективною: 78,6 % учнів не влаштовує матеріально-технічна спортивна база, 63,4 % не задоволені гігієнічними нормами умов, у яких проводяться заняття з фізичної культури. Це обумовлює низькі показники мотивації до систематичних занять фізичною культурою, бо переважають не внутрішні позитивні мотиви, а зовнішня примусовість: лише 15 % учнів відвідують заняття для отримання задоволення від фізичної культури; для 28,3 % учнів єдиним стійким мотивом для занять фізичною культурою є отримання позитивної оцінки в атестат; 16,4 % учнів відвідують заняття для покращення здоров'я та 17,6 % - для вдосконалення фізичних якостей, 21,6 % - через турботу про красиву фігуру. 81,8 % учнів відзначають, що для них має велике значення особистість викладача з фізичної культури; звісно, що роль батьків у формуванні мотивації дітей ще більша, а в 57,0 % школярів батьки ставляться до уроків з фізичної культури як до неважливих. Більшість учнів (88,2 %) бажають вивчати в процесі фізичного виховання такі сучасні фізкультурно-оздоровчі програми, як степ-аеробіка, фітбол-аеробіка, шейпінг; 85,7 % респондентів (11-12 років) свідчать, що з фінансових причин ці заняття їм не доступні;

· негативну динаміку вікового розподілу показників здоров'я учнів. Так, жоден учень в усіх вікових групах не мав високого рівня фізичного здоров'я, 0,69% мали вищий за середній рівень, а 79,68% школярів - низький і нижчий за середній рівні. Виявлена динаміка співвідношення кількості здорових учнів та школярів із різними відхиленнями в стані здоров'я з 1998 по 2008 роки мала негативний результат (-28,54 %);

· незадовільний стан комплексної фізичної підготовленості учнів: 65,4 % мають низький, 31,5 % - середній, тільки 3,1 % - високий рівень. Параметри фізичної підготовленості та їхній низький рівень свідчать про необхідність оперативного вирішення проблеми з оптимізації системи фізичної культури школярів.

3. На основі дослідження показників оптимальних параметрів навантаження при виконанні вправ силового, швидкісно-силового, швидкісного та аеробного спрямування було складено комплекси з комбінованої аеробіки (степ-аеробіка + фітбол-аеробіка) для урочної та позакласної форм організації занять з фізичної культури для учнів 11-12 років. Було розроблено критерії оцінювання виконання комплексів комбінованої аеробіки учнями основної школи за чотирма рівнями компетентності.

Аналіз динаміки показників фізичної роботоздатності учнів 11-12 років у процесі виконання експериментальних комплексів з комбінованої аеробіки був основою індивідуалізованого дозування фізичних навантажень за такими основними показниками, як потужність (інтенсивність), обсяг, темп музичного супроводження, тривалість одноразового впливу фізичного навантаження, кількість серій фізичного навантаження, інтервали відновлення, форми відновлення, функціональна спрямованість фізичних вправ.

4. Результати дослідження дозволили розробити й впровадити методику застосування комбінованої аеробіки в процес навчання фізичної культури учнів основної школи. Означену методику, як педагогічну модель, було структуровано трьома етапами її реалізації: етапи мотиваційно-підготовчого, мотиваційно-тренувального і мотиваційно-стабілізуючого впливу. Кожен етап характеризувався специфічною тривалістю, домінуючими засобами, їхнім співвідношенням, інтенсивністю за відсотком від МСК, ЧСС та моторною щільністю занять.

Залежно від рівня фізичної підготовленості учнів (низький, середній, високий) було розраховано оптимальні параметри побудови занять в умовах застосування розробленої методики. Означені параметри дозволили в повному обсязі врахувати індивідуальні й типові особливості учнів 11-12 років.

Ефективність розробленої методики було підтверджено покращенням показників рівня розвитку основних рухових якостей школярів: у експериментальній групі результат у бігові на 50 м покращився на 18,3 % (р<0,05); стрибок у довжину з місця - на 29,6 % (р<0,05); результат у бігові на 600 м покращився на 44,3% (р<0,05); показник кистьової динамометрії - на 54,7 % (р<0,05); результат у висі на зігнутих руках - на 46,9 % (р<0,05); досягнення в підніманні тулуба з положення лежачи (30 с) - на 72,2 % (р<0,05); результат човникового бігу (410 м) покращився на 10,2 %. Її ефективність також була підтверджена динамікою показників рівня тривожності, функціональних проб та стану здоров'я: показник тесту Руф'є в ЕГ зменшився на 26,5 % (р<0,05); результат проби Сєркіна збільшився на 27,5 % (р<0,05); показник індексу Скибінськи збільшився на 53,4 % (р<0,05); рівень ситуативної тривожності зменшився на 28,9 % (р<0,05); рівень позитивної мотивації до занять фізичною культурою збільшився на 34,9 % (р<0,05). У КГ достовірність різниці зазначених вище показників була незначною. У ЕГ динаміка середнього рівня здоров'я складала 49,72 % (ВМУ=4,97, р<0,05), рівня вище середнього складала 18,33 %, високого рівня складала 4,28 %, тобто в результаті експерименту більше 70% учнів ЕГ покращили свій стан здоров'я; кількість пропущених занять із причин захворювання в ЕГ зменшилося на 19,7 % (р<0,05), в КГ - на 1,6 %; єдина позитивна динаміка в КГ (10,83%) спостерігалася на рівні нижчому за середній.

5. Отримані результати дослідження є вірогідними, що дозволяє широко використовувати їх у процесі побудови та модифікації різних фізкультурно-оздоровчих програм (шейпінг, денс-аеробіка, степ-аеробіка, фітбол-аеробіка, аква-аеробіка тощо). Теоретичні та методичні положення роботи є основою їхньої ефективної інтеграції в традиційну систему фізичного виховання учнів основної школи. Результати роботи відкривають перспективний напрямок подальших наукових розробок, що дають можливість формувати й модифікувати нові програми ефективної корекції та розвитку здоров'я, фізичної підготовленості, розвитку мотивації в учнів різного віку та статі, їхньої підготовки до творчої практики в різних соціально-обумовлених сферах діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Глоба Г.В. Соціально-психологічна структура чинників рухової активності та здоров'я учнів загальноосвітніх шкіл в системі розробки інноваційних фізкультурно-оздоровчих технологій / Г.В. Глоба // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. моногр. / за ред. проф. С. Єрмакова. - Харків: ХДАДМ (ХХIIІ), 2006. - № 2. ? С. 28-31.

2. Глоба Г.В. Педагогічна проективна модель інноваційної системи фізичного виховання учнів ЗОШ з використанням аеробних технологій / Г.В. Глоба // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. моногр. / за ред. проф. С. Єрмакова. - Харків, 2007. - № 7. - С. 38-42.

3. Глоба Г.В. Характеристика інноваційної програми використання аеробних технологій у навчанні школярів ЗОШ / Г.В. Глоба // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. моногр. / за ред. проф. С. Єрмакова. - Харків, 2007. - № 11. - С. 114-118.

4. Глоба Г.В. Педагогічні технології оздоровлення учнів в загальноосвітніх навчальних закладах / Г.В. Глоба // Олімпійський спорт, фізична культура, здоров'я нації у сучасних умовах: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. XXVIII олімпійським іграм в Афінах [13-14 травня 2004 р.] / за заг. ред. Г.М. Максименко. - Луганськ, 2004. - С. 221-225.

5. Глоба Г.В. Науково-методичні шляхи оптимізації рухової активності оздоровчого спрямування у дітей та підлітків / Г.В. Глоба // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: зб. наук. пр. V Міжнар. наук.-практ. конф. - Вип. 5. - Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2004. ? С. 48-52.

6. Глоба Г.В. Дидактичні, інформаційні основи методики навчання здоров'я та формування здорового способу життя школярів / Г.В. Глоба // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХДАФК, 2005. - № 8. ? С. 276-279.

7. Глоба Г.В. Оцінка ефективності інноваційної системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл з використанням аеробних технологій / Г.В. Глоба // Спортивна наука України: наук. вісник Львівського державного інституту фізичної культури. - Львів, 2006. - № 8(9). - С. 9-15.

8. Глоба Г.В. Оптимізація системи фізичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл на основі інноваційної технології аеробного спрямування / Г.В. Глоба // Молода спортивна наука України. - Львів: НВФ «Укр. технології», 2006. - Вип.10. - Т. 1. - С. 169-174.

9. Глоба Г.В. Теоретичні і експериментальні основи побудови інноваційної системи фізичного виховання школярів з використанням аеробних технологій / Г.В. Глоба // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХДАФК, 2006. - № 9. - С. 35-37.

10. Глоба Г.В. Мотиваційна діяльність до занять ритмічною гімнастикою / Г.В. Глоба, І.Б. Рибаков // Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі : зб. наук. праць Донецького держ. мед. ун-ту за матеріалами III Всеукр. наук.-практ. конф. / під заг. ред. В.М. Казакова. - Донецьк: Дон.ДМУ імені М. Горького, 2001. - С. 166-168.

11. Глоба Г.В. Методика викладання фітбол-аеробіки в загальноосвітній школі: метод. рекомендації / Г.В. Глоба. - Слов'янськ : СДПУ, 2009. - 27 с., іл.

Глоба Г.В. Методика застосування комбінованої аеробіки у процесі занять з фізичної культури учнів основної школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров'я). - Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2010.

У дисертаційній роботі розроблено методику комплексної фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями в умовах систематичних занять комбінованою аеробікою. Дослідженням визначено вікову динаміку здоров'я та вікові особливості фізичної підготовленості учнів основної школи Донецького регіону; установлено особливості фізичної роботоздатності учнів в умовах використання базових засобів степ-аеробіки та фітбол-аеробіки. Експериментально визначено раціональні параметри фізичних навантажень в системі занять степ-аеробікою та фітбол-аеробікою (інтенсивність, обсяг, час одноразового впливу фізичного навантаження, кількість серій, інтервали відновлення, форма відновлення, темп музичного супроводження); вивчено психологічні, педагогічні механізми ефективної інтеграції степ-аеробіки та фітбол-аеробіки в систему фізичного виховання учнів; встановлено кількісні та якісні показники оптимального проведення з учнями основної школи занять з комбінованої аеробіки; розроблено комплексну педагогічну методику застосування комбінованої аеробіки в структурі навчання фізичній культурі учнів основної школи.

Ключові слова: степ-аеробіка, фітбол-аеробіка, комбінована аеробіка, учні основної школи, фізичні якості, тестування.

Глоба Г.В. Методика использования комбинированной аэробики в процессе занятий по физической культуре учеников основной школы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (физическая культура, основы здоровья). - Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2010.

Исследованием выявлено существенное противоречие между большим социальным запросом по усовершенствованию системы физического воспитания учеников методами современных физкультурно-оздоровительных систем и отсутствием научно обоснованных педагогических механизмов их объединения с уроками физической культуры.

Методика использования комбинированной аэробики в процессе обучения физической культуре учеников основной школы была разработана и структурирована как педагогическая проективная модель. Она включала три взаимосвязанных этапа ее реализации в практических условиях функционирования основной школы на протяжении учебного года. Исследовательская работа проводилась в четыре этапа в период с 1998 по 2008 год. На первом этапе исследования анкетированием, психологическими и разнообразными двигательными тестами, функциональными пробами было охвачено 1072 ученика разного возраста и пола. Исследование выявило тревожную ситуацию с низким и средним уровнями физической подготовленности и низким уровнем здоровья, характерную для всех возрастных групп.