Морально-етичне виховання в українській сім’ї (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки

Морально-етичне виховання в українській сім'ї (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)

Муляр Наталія Михайлівна

Дрогобич 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Пантюк Тетяна Ігорівна, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра загальної педагогіки та дошкільної освіти

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент Вихрущ Анатолій Володимирович, Тернопільський національний економічний університет, завідувач кафедри психологічних і педагогічних дисциплін

кандидат психологічних наук, доцент Міляєва Валерія Робертівна, Національний педагогічний університет Імені М.П. Драгоманова, докторант кафедри психології

Захист відбудеться 6 жовтня 2010 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. Івана Франка, 24, 2-й поверх, к. 20.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (82100, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 2).

Автореферат розісланий 3 вересня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ковальчук В.Ю.

1. Загальна характеристика роботи

педагогічний виховання моральний культурний

Актуальність дослідження. Сім'я була і залишається складним соціокультурним явищем, яке у сучасних умовах однак є досліджене і вивчене недостатньо для того, щоб дати відповіді на складні питання: як відповідально і результативно виконувати свої функції та завдання. У життєдіяльності сім'ї відображені практично всі аспекти людського життя й діяльності. В умовах сьогодення сім'я не втратила своїх позицій щодо відтворення і продовження роду, виховання дітей, турботи про старих та немічних, забезпечення духовного комфорту своїх членів, а її цінності визнаються найважливішими у житті чи не кожної людини. Сім'я залишається також тим осередком, де виховуються і реалізуються на практиці морально-етичні цінності, які є мірилом духовного здоров'я народу, незмінні у житті кожного етносу.

Наше дослідження актуалізується також ще й тим, що численні сучасні розвідки науковців доводять певну втрату сім'єю своїх одвічних традиційних позицій. Учені стверджують, що безшлюбність і бездітність, які традиційно вважалися трагедією людини, перетворюються на перевагу, оскільки самотній людині легше виживати у технізованому та урбанізованому суспільстві. Цінність індивідуальності стає вищою, ніж цінність співтовариства. Якщо сім'я в історичному аспекті традиційно була гарантією соціальної безпеки, то сьогодні з'являються інші інституції, які у цій царині можуть її замінити (страхові компанії, фонди, товариства, страхова медицина тощо). З огляду на це у суспільстві все частіше лунають заклики до свободи від сімейних уз, пропагуються безшлюбність і бездітність, пропонуються альтернативи традиційній сім'ї і родині тощо. Все це не може позитивно впливати на процес збереження й утвердження традиційних сімейних цінностей, зокрема морально-етичних.

Морально-етичне виховання дітей - масштабне і складне завдання, на яке звернено увагу педагогів, батьків, вихователів, учителів. Особливої актуальності воно набуває сьогодні, коли не розв'язані проблеми політичного, соціально-економічного, культурного розвитку країни. Найбільш негативно вони впливають на дітей, особливо тих, хто не має фундаментальної, сформованої, морально зорієнтованої підтримки сім'ї і родини. Рівень духовності дітей знижується, що пояснюється низьким рівнем життя в Україні, відсутністю соціальної захищеності особистості, безробіттям, інфляцією, невизначеністю моральних орієнтирів у політиці держави й повсякденному житті громадян. Засоби масової інформації згубно впливають на підростаюче покоління, пропагуючи насилля й аморальність. Усе це призводить до відчуження дітей від вічних цінностей добра, справедливості та любові.

На моральний розвиток особистості, необхідність відповідної спрямованості освіти і виховання орієнтують державні документи у галузі освіти. Національна доктрина розвитку освіти, Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Концепція національного виховання, Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.) одним із найпріоритетніших напрямів виховання вважають «…організацію родинного виховання та освіти як важливу ланку виховного процесу» і вказують на необхідність «…забезпечення всеукраїнського всеобучу батьків».

У законодавстві України («Сімейний кодекс України», закони України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», «Про охорону дитинства», «Про освіту», «Основи законодавства України про охорону здоров'я) чільне місце відводиться родині, яка забезпечує духовне самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу, плекання пошани і любові дитини до своєї сім'ї, родини, нації, держави.

Вагоме місце у висвітленні структури, складу, функцій та способу утворення українських сімей другої половини ХІХ - початку ХХ століття займають праці педагогів, істориків та етнографів, зокрема: Л. Артюха, М. Грушевського, В. Горленка, Ю. Гошко, В. Дмитровського, П. Єфименка, В. Козлова, О. Кравця, В. Наулка, В. Охрімовича, А. Пономарьова, К. Фортунатова, Р. Чмелика та ін. Дослідниками окреслено характерні риси сімейного побуту українців; визначені особливості та специфічні риси різних типів сімей; здійснено аналіз функцій української сім'ї та її структури; простежена еволюція української сім'ї та вплив на неї соціально-економічних, політичних, національних та релігійних чинників.

Важливе місце в аспекті висвітлення інституту дитинства в традиційній культурі українців займають праці М. Дерлиці, Н. Заглади, Д. Лепкого, Марка Грушевського та ін. Аналіз історико-педагогічних джерел свідчить, що в основу морально-етичного виховання підростаючого покоління у сім'ї були покладенні християнські цінності.

Вивчення історико-педагогічної та науково-методичної літератури дає підставу говорити про необхідність детального і всебічного вивчення історії розвитку та становлення сімейного морально-етичного виховання в Україні задля практичної реалізації головних його позитивних аспектів у практиці сучасного родинно-сімейного виховання.

Активно працюють над вивченням сімейного інституту, дають важливі конкретні рекомендації щодо побудови процесу родинно-сімейного виховання на морально-етичних цінностях сучасні українські педагоги й психологи: Т. Алєксєєнко, М. Боришевський, А. Вихрущ, О. Вишневський, О. Докуніна, К. Журба, Г. Кришталь, В. Міляєва, Т. Пантюк, Т. Руденко, М. Савчин, Н. Скотна, М. Стельмахович, І. Сіданіч, О. Сухомлинська , М. Чепіль та ін.

Незважаючи на наявність досить широкого спектру різнобічних наукових праць, присвячених вивченню сім'ї як суспільного інституту, досі не було цілісного, об'єктивного, комплексного історико-педагогічного дослідження, яке розглядало б морально-етичну складову змісту сімейного виховання у досліджуваний нами період. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: «Морально-етичне виховання в українській сім'ї (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка «Зміст навчання і виховання в умовах реформування освіти України» (протокол № 15 від 21.12.2004 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (протокол № 12 від 16.12.2004 р.) та узгоджено у Раді координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН в Україні (протокол № 5 від 24.05.2005 р.).

Хронологічні межі дослідження. Нижня межа - друга половина ХІХ століття - скасування кріпосницького права на теренах Російської імперії, до якої належала частина українських земель у досліджуваний період та конституційні перетворення у 1860-х роках в Австро-Угорській імперії, до складу якої на той час входили українські землі, забезпечили нове підґрунтя для формування, розвитку та життєдіяльності української сім'ї. Верхня часова межа - 1914 р. - зумовлена початком Першої світової війни, яка призвела до руйнування традиційного укладу життя української сім'ї в умовах складних суспільних катаклізмів, зосередила увагу на матеріальному аспекті та способах виживання.

Об'єкт дослідження: сімейне виховання в українській педагогіці другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

Предметом дослідження є зміст морально-етичного виховання в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття та засоби для реалізації його мети й завдань.

Мета дослідження: систематизувати та узагальнити історичний досвід вітчизняної педагогіки щодо морально-етичного виховання дітей в українській сім'ї у хронологічних рамках досліджуваного періоду і на цій основі визначити перспективи можливого його використання у сучасній педагогічній науці та практиці сімейного виховання.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати історію вивчення проблеми в історико-педагогічній, етнографічній, філософській, соціологічній та психологічній науці;

- охарактеризувати українську сім'ю другої половини ХІХ - початку ХХ століття як основний осередок зародження морально-етичних цінностей у житті людини;

- визначити роль співпраці сім'ї, школи та церкви у процесі морально-етичного виховання особистості;

- проаналізувати практику формування морально-етичних цінностей дітей та молоді в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття;

- обґрунтувати прогресивні надбання українців у царині морально-етичного виховання задля творчого використання у сучасних умовах сімейного виховання.

Методологічну основу дослідження становлять теорія наукового пізнання, принцип всезагального зв'язку предметів і явищ матеріального світу, вивчення їх розвитку на основі єдності історичного та логічного, загального, одиничного та особливого, концептуальні положення про місце і роль досвіду минулого в розвитку наукових знань; положення про єдність народної і наукової педагогіки, ідеї видатних представників українського письменства, освіти й науки та державно-правових документів про необхідність розвитку української системи сімейного виховання.

Теоретичну основу дослідження становлять концептуальні положення державних документів про освіту (Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні (2005), Концепція національного виховання (1994); Закони України про права дитини (Сімейний кодекс України (2008), «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (1999), «Про охорону дитинства» (2008), «Про освіту» (2008), «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (2008)); напрацювання видатних педагогів, письменників доби дослідження, які розкривають систему українського сімейного виховання, ідеологічною основою якого було морально-етичне виховання (О. Духнович, Т. Шевченко, К. Ушинський, І. Франко, Леся Українка, Я. Чепіга, А. Наумова, В. Каховский, Д. Остен-Сакен); доробок педагогів-сучасників у сфері родинного виховання (Г. Авдіянц, О. Вишневський, А. Говорун, К. Журба, О. Сухомлинська та ін.).

На різних етапах історико-педагогічного дослідження використовувалися такі методи: теоретичного узагальнення історичних фактів, подій, явищ; систематизації та класифікації архівних джерел, наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів; порівняльно-зіставний; історико-педагогічний; історико-генетичний та історико-ретроспективний.

Результати теоретичного, історико-педагогічного аналізу літератури, архівних документів та інших джерел дали змогу систематизувати фактологічний матеріал для вивчення досліджуваної проблеми, визначити основу проведення дослідження. Порівняльно-зіставний метод дав можливість зіставити і порівняти події, явища, факти, простежити ґенезу поглядів різних науковців та практиків на роль і місце сім'ї у морально-етичному вихованні особистості; історико-генетичний - сприяв аналізу умов формування та розвитку українських сімей; історико-ретроспективний - допоміг охарактеризувати зміст, цінності, форми й методи морально-етичного виховання у сім'ї; методи порівняльно-історичного аналізу дали змогу обгрунтувати необхідність використання досвіду сімейного виховання другої половини ХІХ - початку ХХ століття у сучасних умовах.

Джерельну базу дослідження складають фонди архівів: Центрального державного історичного архіву України у Львові ФФ. 178, 179, 684, 417, 418, Державного архіву Івано-Франківської області ФФ. 588, 270, Державного архіву Закарпатської області ФФ. 1518, 433, Державного архіву Тернопільської області ФФ. 231, Інституту народознавства НАНУ ФФ.1. Автором вивчалися матеріали Центральної наукової бібліотеки НАНУ ім. В. Вернадського, державної науково-педагогічної бібліотеки ім. В. Сухомлинського, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України, бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка, Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, бібліотеки діаспорної літератури м. Дрогобич.

У процесі дослідження опрацьовано публікації періодичних видань другої половини ХІХ - початку ХХ століття («Вђстникъ воспитанія», «Энциклопедия семейнаго воспітания и обученія», «Задушевное воспитаніе», «Народна школа», «Світло», «Учитель», «Учительське слово», «Життя і школа», «Вільна українська школа» тощо). Важливим підґрунтям стали сучасні законодавчі документи в галузі освіти, праці з історії педагогіки, автореферати дисертацій та дисертаційні дослідження.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає у тому, що: вперше системно та цілісно здійснено аналіз морально-етичного виховання в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття; доповнено передумови становлення та розвитку української сім'ї; досліджено формування цінностей морально-етичного виховання означеного періоду; визначено роль співпраці сім'ї, школи та церкви у процесі формування морально-етичної культури особистості; проаналізовано практику виховання морально-етичних цінностей дітей та молоді в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття; окреслено перспективи і можливості використання позитивного історичного досвіду сімейного морально-етичного виховання у виховній практиці сучасної української сім'ї.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною постановки дослідницьких завдань та відповідністю потребам сучасної історико-педагогічної науки. Матеріали і основні положення дисертації дають цілісне уявлення про розвиток морально-етичного виховання в українській сім'ї досліджуваного періоду, розширюють знання про характер побудови та зміст сімейного морального виховання. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці наукових публікацій з означеної проблеми, узагальнювальних історико-педагогічних праць з історії життя української сім'ї та специфіки виконання нею виховної функції, розробці спецкурсів з дисциплін педагогічного циклу (загальної та соціальної педагогіки, історії педагогіки, методики виховання), самостійної науково-дослідницької роботи студентів, магістрів та аспірантів тощо.

Основні результати дослідження впроваджено у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка: на кафедрах культурології та українознавства (акт № 359 від 22.03.2010 р.), педагогіки та методики початкового навчання (акт № 360 від 22.03.2008 р.); в Службі у справах дітей Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (протокол № 1 від 20.01.2010 року); у Львівському державному університеті внутрішніх справ, факультет психології на кафедрі педагогіки та соціальної роботи (акт № 247 від 19.02.2010 року); у Державному вищому навчальному закладі Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди на кафедрі загальної і соціальної педагогіки (довідка № 127 від 17.02.2010 року); у Київському університеті ринкових відносин на кафедрі гуманітарних дисциплін (протокол № 5 від 12.05.2010 року); у Житомирському державному університеті імені Івана Франка на кафедрі педагогіки (акт № 183 від 02.03.2010 року); у Академії муніципального управління на кафедрі психології та педагогіки (акт № 01-67 від 26.03.2010 року).

Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження забезпечується аналізом значного обсягу джерел, архівних документів і матеріалів у порівняльно-історичному, логічному та проблемному аспектах, опорою на результати наукових досліджень у галузі теорії та історії педагогіки, використання комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження, адекватних його об'єкту, предмету, меті і завданням, опорою на принципи історизму, об'єктивності, системності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати проведеного дослідження доповідалися на: Міжнародній науковій конференції «Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці» (м. Івано-Франківськ, 24 - 25 листопада 2005 р.); V Всеукраїнській науково-методичній конференції «Етнос. Культура. Нація» (м. Дрогобич, 09 - 10 листопада 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування професійної компетенції майбутніх вчителів початкових класів» (м. Херсон, 03 - 04 квітня 2007 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Молодіжна політика: проблеми і перспективи» (м. Дрогобич, 10 - 11 травня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання соціально-педагогічної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах» (м. Київ, 09 - 10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Модернізація педагогічної освіти як основа інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя початкових класів» (м. Дрогобич, 29 - 31 жовтня 2009 р.).

Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження відображені в 11 авторських публікаціях, з них: 7 статей - у фахових науково-педагогічних виданнях, затверджених ВАК України, 4 статті - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (327 найменувань, з них 6 іноземною мовою). Загальний обсяг роботи становить 209 стор. (основний текст займає 177 стор.)

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено хронологічні межі дослідження, об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічні й теоретичні основи, методи, джерельну базу; розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи; подано відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації у практику.

У першому розділі - «Теоретичні засади морально-етичного виховання в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття» - здійснено аналіз історичного досвіду щодо морально-етичного виховання дітей в українській сім'ї; розкрито передумови формування та розвитку сім'ї; окреслено зміст та цінності сімейного виховання; проаналізовано роль співпраці сім'ї, школи, церкви та громадських організацій у процесі духовного формування особистості.

У ході дослідження з'ясовано, що проблема морально-етичного виховання дітей у сім'ї активізувалася сьогодні передовсім через соціальну та духовну кризу, яку переживає українське суспільство. Тому суспільні процеси, що негативно впливають на особистість, спонукають українських дослідників до аналізу позитивного історичного досвіду життя сім'ї і визначення можливості його використання у сучасних умовах.

Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. характеризується новими пошуками у розробці проблем морального виховання у сім'ї, появою наукових педагогічних розвідок, у яких розкрито теоретичні засади морального виховання загалом і сімейного. Зокрема, аналіз наукових праць досліджуваного періоду засвідчує: педагоги морально-етичне виховання у сім'ї тісно пов'язували із християнськими цінностями. Свідченням значного наукового інтересу до сім'ї, родини, сімейно-побутової культури означеного періоду є наукові розвідки учених різних галузей (філософії, етнографії, лінгвістики, педагогіки тощо), які презентовані працями К. Грушевської, В. Гнатюка, Н. Заглади, З. Кузелі, М. Костомарова, О. Левицького, В. Охрімовича, І. Франка, та ін. У них з історичної та народознавчої точки зору подані відомості про українську сім'ю як важливий суспільний і виховний інститут, визначено й схарактеризовано ролі членів сім'ї, родини, показано складну і неоднозначну долю жінки. Важливим для нашого дослідження є те, що усі названі вчені розглядають проблеми тогочасної сім'ї крізь призму моралі та відповідних сімейних стосунків, окреслюють об'єктивну картину життя сім'ї, підкреслюючи її прагнення до кращої морально-етичної моделі існування.

Стан тогочасної української сім'ї на тлі складного суспільного розвитку, особливості виховання дітей, прилучення до духовної культури етносу відображають праці Д. Лепкого «Деякі вірування про дитину» (1886), Х. Ящуржинського «Поверья и обрядности родин и крестин» (1893), М. Дерлиці «Селянські діти» (1898), З. Кузелі «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу» (1906), Н. Заглади «Побут селянської дитини» (1929). Життя сільської молоді (підготовка юнаків та дівчат до одруження, вибір шлюбного партнера, соціонормативні уявлення у рамках звичаєвого права українців досліджуваного періоду) відображене у працях М. Сумцова «Досветки и посиделки» (1886), З. Кузелі «Ярмарки на дівчата» (1914), М. Дикаріва «Збірки сільської молоді на Україні» (1918), В. Гнатюка «Улиця і весілля» (б/д). Вони детально вивчені та проаналізовані у роботі.

Проведене дослідження засвідчило, що значний вплив на формування адекватних, здорових поглядів на мораль, морально-етичне виховання дітей та молоді в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ ст. мали суспільно-політичні процеси, що відбувалися у житті українського народу, і передовсім скасування кріпацтва. Ця трансформація кардинально змінила життя селянства як переважної більшості населення на територіях Центральної та Східної Європи, проте цей факт ґрунтувався на багатьох суперечностях - селяни одержали свободу, стали вільними від рабської праці, але їх очікували справжні, особливо складні духовні й матеріальні зміни, які залежали від кожної окремої особистості.

Аналіз тогочасної наукової літератури дав можливість розкрити спосіб творення та життя української сім'ї досліджуваного періоду з урахуванням особливостей її побудови і функціонування у різних регіонах України, частини територій якої у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. адміністративно підпорядковувалися Австро-Угорській та Російській імперіям. Такі особливості зумовлювалися географічними, демографічними, політичними чинниками, відмінностями у традиційно-побутовій культурі, а важливим аспектом формування родинно-побутової культури та виховання українців виступав етнічний чинник. Саме національний характер, сильні і слабкі сторони ментальності, геополітичний фактор впливали на формування стосунків між членами одного народу, визначали характер міжетнічної взаємодії.

Нами проаналізовані зміст та цінності морально-етичного виховання і способи їхнього втілення у життя української сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ ст. і визначено, що загальнолюдські цінності залишалися пріоритетом для української сім'ї у найскладніших обставинах її існування.

У розділі обґрунтовано важливість взаємодії сім'ї, церкви та громади у процесі формування традицій морально-етичного виховання. Нами доведено, що сім'я досліджуваного періоду у вихованні дітей та молоді опиралася на здорову громадську думку; відповідальну та гуманну позицію у цій справі займали школа, релігійні згромадження, громадські організації та об'єднання. У таких умовах українська сім'я попри складні обставини життєдіяльності змогла утримати, зберегти і розвинути традиції морально-етичного виховання.

У розділі охарактеризовано низку функцій сім'ї (економічна, виховна, етнічного відтворення, природного відтворення, експресивно-рекреаційна), виконання яких забезпечувало їй повноцінне існування як важливої складової суспільства. З огляду на предмет нашого дослідження доведено, що однією із найважливіших функцій виступала виховна, у якій морально-етична складова була сприятливим ґрунтом для розвитку повноцінного сімейного інституту.

У ході дослідження розкрито зміст родинно-сімейного виховання другої половини ХІХ - початку ХХ ст., який був предметом вивчення етнографів, педагогів, психологів, громадських та церковних діячів. Учені активно працюють над проблемою виховання дітей у сім'ї, особлива увага приділяється таким напрямам виховання як моральне, духовне, трудове, фізичне, патріотичне, національне.

Наше дослідження показує, що формування сімейної морально-етичної культури відбувалося під впливом школи, церкви, громади, громадських організацій. Досліджуваний період також характеризується значним розмаїттям періодичної преси, на шпальтах якої освітні, громадські й церковні діячі розкривали важливі питання стану освіти і морально-етичного виховання підростаючого покоління («Світло», «Учитель», «Учительське слово», «Життя і школа», «Вільна українська школа», «Вђстникъ воспитанія» та ін.).

Аналіз педагогічної преси дає підстави стверджувати, що у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. визначне місце у процесі морально-релігійного виховання підростаючого покоління займала школа. До освітньої діяльності залучалися як вчителі, так і священнослужителі, що дало змогу розширити можливість реалізації змісту предметів релігійного циклу, поглибити їх. Як свідчать архівні матеріали, навчання у школі передбачало вивчення молитов, малого, середнього і великого катихизису, біблійних історій, обрядів св. Церкви, церковного співу. Вважаємо позитивним і те, що особливі вимоги ставилися до учителя, покликаного давати добрий приклад морального і шляхетного життя, бути релігійним, скромним, спокійним та покірним.

Друга половина ХІХ - початок ХХ ст. характеризується освітньо-виховною діяльністю у царині морально-етичного виховання громадських та релігійних товариств («Апостольство молитви», «Братство святого Йосафата», «Братство Пресвятого серця Ісусового», «Згромадження СС. Василіянок», «Згромадження Сестер Служебниць Пречистої Діви Марії Непорочного Зачаття» та інші), які активно долучалися до родинно-сімейного морально-етичного виховання і надавали дієву допомогу. Аналіз архівних документів дає підстави стверджувати, що діяльність цих товариств спиралася на пріоритети християнської моралі, що створювало відповідні умови для формування у дитини морально-етичних норм. Особливо ефективно впливи на свідомість дітей та їхню поведінку релігійна література, церковні літургії, молитва, сповідь, Святе Причастя, бесіди, проповіді тощо.

Громадські діячі разом з науковцями створюють певні інституції, покликані визначити мету, завдання і шляхи морально-етичного виховання, зокрема у сім'ї. Такі інституції (курси, гуртки, батьківські збори, лекторії, наради, школи для батьків тощо) започатковувалися на території України й Росії. До них входили відомі педагоги, гігієністи, педіатри, релігійні діячі, психологи.

Наше дослідження також свідчить, що процес морально-етичного вихованя дітей у досліджуваний період мав чимало хиб та суперечностей: ставлення батьків до дітей досить часто не відповідало моральним ідеалам; батьки не завжди відповідально ставилися до реалізації виховної функції; характер взаємин у сім'ї та родині не сприяв становленню здорового психологічного клімату; громада іноді лише регламентувала завдання морального виховання, але не вимагала їхнього виконання; використовувалися не цілком дієві методи виховання - засудження, покарання працею; мали місце фізичні покарання дітей тощо.

У другому розділі - «Практика реалізації завдань морально-етичного виховання в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття» - розкрито практику формування морально-етичних цінностей дітей та молоді в українській сім'ї досліджуваного періоду; проаналізовано родинно-побутову культуру українців, фольклор і доведено, що їх зміст був спрямований на реалізацію основних завдань сімейного морально-етичного виховання; висвітлено роль батьків у виховному процесі; обґрунтовано можливість впровадження історичного досвіду морально-етичного виховання у життя сучасної української родини.

Проведений аналіз наукових надбань другої половини ХІХ - початку ХХ ст. засвідчив, що ідея морально-етичного виховання була провідною у реалізації завдань формування та розвитку особистості в сім'ї, родині. Доведено, що важливим чинником морально-етичного виховання дітей у сім'ї був її психологічний клімат, ритм родинного життя, традиції та неписані правила, які загалом утворювали родинно-побутову культуру.

Досліджено найважливіші чинники сімейного морально-етичного виховання, найдієвішим із яких була праця, яка ушляхетнювала людину, робила її доброю, щирою, вчила поважати власні і чужі результати праці. У роботі підкреслено, що раннє прилучення дітей до спільної з дорослими, проте посильної праці сприяло формуванню морально-етичних якостей особистості: обов'язку, правдивості, доброзичливості, чуйності, пошани до старших. Завдання морально-етичного виховання ефективно розв'язувалося у процесі різноманітних ігор, вони також були важливим засобом морально-етичного виховання дітей. В ігровій діяльності діти засвоювали принципи народної моралі, які проявлялися у красі та шляхетності вчинків, стосунках між людьми, ставленні до природи тощо.

Встановлено, що особливо велике значення у сімейному вихованні мав фольклор (казки, народні пісні, оповідання, прислів'я, приказки), де народне слово виступає зразком найвищої майстерності і виразником усіх морально-етичних цінностей. Завдяки цьому діти мали змогу адекватно оцінювати такі моральні категорії як добро, честь, гідність, справедливість, шляхетність тощо.

На основі аналізу науково-педагогічної, етнографічної, психологічної літератури у дослідженні відображена статева диференціація трудового й морального виховання, яка на практиці виражалася у тому, що малих дівчаток, як правило, виховували матері й бабусі, а хлопчиків ? батьки і дідусі. Це, безумовно, закладало у дитячу свідомість основи материнських та батьківських обов'язків, які згодом вони мали змогу реалізовувати, ставши батьком і матір'ю. Такий підхід до ведення домашнього господарства сприяв становленню у сім'ї моральної атмосфери, її духовному розвитку, привчав дітей ретельно виконувати сімейні обов'язки, справедливо ділити їх.

У дисертаційному дослідженні, проте, констатуємо, що поруч із незаперечною користю праці для морального розвитку дитини був іще один її аспект - заробітчанство, невільницька праця, яка мала зворотну, негативну дію на моральність людини: пригнічувала і принижувала її, формувала комплекси неповноцінності, незадоволеність життям і стосунками між людьми, не давала змоги розвиватися позитивним почуття тощо.

Доведено, що сім'я здійснювала виховання батьківським прикладом, гідним життям старших і поважних членів родини, священнослужителів, засобом настанов, заохочення, застереження від негативних дій та вчинків. Цінними для дослідження є застереження педагогів (О. Духнович, Я. Чепіга, К. Ушинський, Леся Українка) щодо шкідливості надмірної опіки дітей, яка була актуальною у педагогічній науці досліджуваного періоду та залишається важливою й сьогодні, визначаючись як «гіперопіка».

У розділі детально проаналізовані родинно-побутова культура та фольклор як засоби збереження і передачі морально-етичних цінностей, й стверджено, що вони були проникнуті такими цінностями, що опосередковано навчали дитину моралі та етичної поведінки. Емпіричний досвід українців у справі морально-етичного виховання дітей був витворений народом протягом усієї історії існування і ґрунтувався на ідеях любові, добра, честі, шляхетності, справедливості, гідності, віри.

Визначено роль та функції батьків у процесі збереження й розвитку моральних традицій у сім'ї; диференційовано завдання матері, батька, дідуся, бабусі, названих батьків та опікунів у процесі морально-етичного виховання. Проаналізований матеріал дає підставу стверджувати, що показником морального здоров'я етносу було гуманне ставлення до немічних, старих, хворих, калік, сиріт, знедолених.

У дисертаційному дослідженні обґрунтовано актуальність та можливості впровадження історичного досвіду морально-етичного виховання у життя сучасної української родини. Крім того підкреслено, що кращі традиції та педагогічний інструментарій означених процесів може бути з успіхом використано у життєдіяльності сучасної української сім'ї, яка переживає складну кризу і потребує міцного морального підґрунтя задля повноцінного розвитку та виховання дітей.

Аналіз матеріалів педагогічних досліджень щодо питань морально-етичного виховання у сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ ст. свідчить, що сьогодні існує потреба повернення до багатовікового досвіду і традицій морально-етичного виховання з огляду на те, що усталена українська традиція у цій сфері допомогла нашому народові зберегти духовність, самобутність, культуру.

Важливою у сучасних умовах є комплексна, цілеспрямована робота щодо зміцнення сім'ї, формування свідомого і відповідального ставлення батьків до її виховної функції. Домінантою у соціальній політиці держави та громади повинна стати стратегія сприяння розвитку сімейного інституту, формування його морально-етичної складової. Важливими у цьому контексті відповідна законодавча база, педагогічне просвітництво батьків щодо розв'язання проблеми морально-етичного виховання дітей та молоді.

Узагальнення результатів наукового пошуку дає підстави окреслити перспективи подальшої роботи та зробити такі висновки:

1. Наше дослідження довело важливість вивчення та обґрунтування історичного тла життєдіяльності української сім'ї, дослідження взаємодії та стосунків між її членами, специфіки родинних відносин; актуальним видається з'ясування механізмів та чинників морально-етичного виховання дітей, визначення специфіки впливу суспільно-історичних обставин (натуральне господарство, недоступність та недосконалість освіти, спільне проживання великої родини під одним дахом, низький матеріальний статус сім'ї, суспільні стереотипи тощо) на формування певної соціально детермінованої системи моральних і духовних цінностей.

Дисертаційним дослідженням доводимо, що питання морально-етичного виховання дітей у сім'ї активізувалися сьогодні через соціальну, матеріальну та духовну кризу, яку переживає українське суспільство. З огляду на це різноманітні проблеми сім'ї стали предметом дослідження педагогів, психологів, етнографів, філософів, соціологів тощо. Їх авторами є С. Бричок, О. Вишневський, Л. Геник, А. Говорун, Н. Гордій, Б. Добрянський, Г. Ковтун, Д. Луцик, І. Мищишин, Г. Медведєв, А. Над'ярний, І. Петрів, Т. Руденко, М. Стельмахович, О. Сухомлинська, І. Сіданіч, О. Скнар, Н. Скотна, Л. Стахів, О. Тимчик. Учені аналізують українську сім'ю у різних аспектах та ракурсах: з'ясовують вплив суспільних обставин на процес її становлення; визначають важливість зовнішніх впливів на утвердження сімейного інституту та виконання сім'єю виховної функції; обґрунтовують специфіку взаємодії сім'ї, школи, громадськості; вказують на важливість творення та підтримання сімейних традицій тощо.

2. Задля об'єктивного аналізу і розуміння структури, складу, функцій та цінностей української сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ ст. нами вивчено і узагальнено спосіб її утворення, особливості побудови і функціонування на українських теренах, констатуючи, що ці особливості зумовлювалися географічними, демографічними, політичними, етнічними, соціальними чинниками та відмінностями у сімейно-побутовій культурі.

Прагнення свободи, вільної праці, любові, справедливості, добра, правди та гідності для українців завжди були життєвими пріоритетами; усе їхнє життя, творчість і мистецтво відображали загальнолюдські цінності. Крізь призму морально-етичних цінностей нами досліджені питання прав та обов'язків чоловіків і жінок при укладенні шлюбу; показано формальне домінування чоловіка над жінкою; проаналізовані шлюбні звичаї українців та форми дошлюбного спілкування молоді; визначені особливості сімейних і родинних звичаїв та обрядів, проаналізовані функції української сім'ї досліджуваного періоду та місце морально-етичної складової у процесі виховання дітей, а також молоді тощо.

Дисертаційне дослідження довело, що основою морально-етичного виховання підростаючого покоління були загальнолюдські цінності, загальновизнані моральні категорії та норми, які були вироблені народом у процесі історичного розвитку і залишаються незмінними. Саме за допомогою таких стійких народних моральних позицій у дітей формувалися найкращі загальнолюдські якості: гуманність, відповідальність, чесність, безкорисливість, гідність, любов та повага до старших тощо.

3. Наше дослідження з усією очевидністю показало, що суспільство завжди було зацікавлене у фізично міцному, морально здоровому та працьовитому молодому поколінні і для цього задіювало широкий виховний потенціал, особливе місце у якому займали найважливіші виховні інституції: сім'я, школа, церква, засоби масової інформації, громадські організації, релігійні згромадження.

У роботі доводимо, що значне місце у морально-етичному вихованні дітей у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. відводилося спільній виховній праці сім'ї та освітніх суспільних інститутів; особливою результативністю у цій царині відзначалася діяльність школи, яка хоч і перебувала у складних обставинах становлення, все ж прагнула відстоювати моральні цінності; високі вимоги ставилися і до вчителя, який мав подавати вихованцям добрий приклад морального і шляхетного життя; традиційно моральні цінності відстоювала церква, а українська дитина виховувалася у просторі «Церква - Родина», де особливим засобом морального виховання була молитва; активну допомогу сім'ї щодо морально-етичного виховання дітей надавали громадські та релігійні товариства; важливою була роль періодичної преси досліджуваного періоду, на шпальтах якої освітні, громадські і церковні діячі розкривали важливі питання стану освіти і морально-етичного виховання підростаючого покоління.

4. Дисертаційне дослідження дає підстави говорити про особливу важливість практичної складової цілісного процесу морально-етичного виховання у досліджуваний період. У роботі стверджуємо, що лише усвідомлення і розуміння існуючих морально-етичних канонів не свідчило про моральне здоров'я народу. Батьки, педагоги, представники громадськості, релігійні діячі приділяли чимало уваги саме питанням формування дієвої, активної моральної позиції дитини. Наукові джерела свідчать, що для батьків та дітей були сформульовані спеціальні правила моральної поведінки; важливим чинником морально-етичного виховання дітей у сім'ї були її позитивний психологічний клімат, ритм родинного життя, традиції та неписані правила, які загалом утворювали родинно-побутову культуру; особливо важливою у формуванні морально-етичних родинних цінностей була свідома діяльність дитини, що ґрунтувалася на цінностях моралі; значну вагу у практичній реалізації означених завдань виховання мали переконання діями інших та метод прикладу; а також єдність педагогічних впливів; особливого значення у практиці морально-етичного виховання надавалося практичним методам виховання ? вправам, вправлянням, іграм, діяльності; доцільним було поєднання трудового та духовно-релігійного виховання; традиційними засобами виховання виступали: рідна мова, слово батьків, усна народна творчість, народне мистецтво, національні ремесла і промисли, активне прилучення до загальнолюдських та національних цінностей; поєднання морального й трудового виховання. Усі ці компоненти загалом творили досконалу систему становлення моральної особистості.

Нами доведено, що українські педагоги досліджуваного періоду давали об'єктивну оцінку стану практики сімейного виховання українців, відходили від мрійливості та ідеалізації родинно-сімейного життя. Вони наголошували на її позитивних аспектах і не замовчували недоліків та хиб, що існували в сім'ї з огляду на різні обставини. У практиці морально-етичного виховання засуджувалися ті батьки, які вдавалися до жорстоких методів покарання за щонайменшу провину дитини; народна педагогіки виступала з критикою насильства над волею і природою дітей; засуджувалися дитяче заробітчанство, невільницька праця; громадського осуду зазнавали ті батьки, що не виконували своїх виховних обов'язків; сім'ю застерігали як від надмірної опіки дітей так і від гіпоопіки тощо.

5. Детальний аналіз матеріалів педагогічних досліджень щодо питань морально-етичного виховання у сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ ст. свідчить про нагальну потребу повернення до вікового досвіду, традицій та практики морально-етичного виховання. Вважаємо, що саме усталена позитивна українська традиція у сфері морально-етичного виховання допомогла народу зберегти свою духовність, самобутність, культуру, кращі риси ментальності і вистояти у боротьбі за добро, волю та незалежність.

У процесі використання позитивного морально-етичного виховного досвіду українців слід враховувати новітній характер і виклики технізованого, інформатизованого, урбанізованого суспільства, де морально-етичні цінності часто втрачають первісний зміст. Необхідно відійти від трактування моральних цінностей як категорій релятивістських, слід надати їм належного статусу вічності, недоторканності, незмінності.

Сучасна українська сім'я, як доводить наше дослідження, неналежно виконує виховну функцію. Стверджуємо, що часто батьки, займаючись власними справами, не мають часу для дитини та її виховання. Тривожними для морально-етичного становлення особистості є тенденції скорочення кількості одружень, падіння народжуваності, збільшення сімей, що розпадаються.

Сьогодні спостерігається тенденція зміни функцій та завдань сімейного інституту, розподілу ролей, ставлення до традицій, проте моральні підвалини сім'ї залишаються незмінними: гідність як усвідомлення своєї самоцінності, особливе моральне ставлення людини до себе; добро як найвища вселюдська цінність; честь як усвідомлення власного соціального статусу та його цінності; справедливість як належний порядок людського життя, загальне співвідношення цінностей; совість (сумління) як здатність здійснювати моральний самоконтроль; щастя як стан найвищого внутрішнього вдоволення людини тощо.

Відродження морально-етичних цінностей особистості стає необхідною умовою становлення людини нової доби, людини ХХІ століття, від якої залежить майбутня доля України.

Перспективними напрямами подальших досліджень можуть бути проблеми різних аспектів виховання в українській сім'ї, спеціального дослідження потребують чинники сімейного виховання, визначення сутності і змісту родинно-сімейного виховання у різних регіонах України тощо.

Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях

Статті у наукових фахових виданнях

1. Муляр Н. М. Морально-етичне виховання у родинно-сімейній культурі українців / Н. М. Муляр // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія : Педагогіка. - 2005. - № 5. - С. 13 - 16.

2. Муляр Н. М. Розвиток поглядів на сімейне виховання у творчості видатних українських педагогів другої половини ХІХ - початку ХХ століття / Н. М. Муляр // Людинознавчі студії. Збірник наукових праць ДДПУ імені Івана Франка. - Дрогобич : Вимір, 2006. - Випуск 13. Педагогіка. - С. 165 - 174.

3. Муляр Н. М. Особливості морально-етичного виховання в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття / Н. М. Муляр // Педагогічні науки. Випуск 46. - Херсон : Видавництво ХДУ, 2007. - С.27 - 30.

4. Муляр Н. М. Зміст виховання в українській сім'ї та місце у ньому морально-етичної складової / Н. М. Муляр // Молодь і ринок. Щомісячний науковий педагогічний журнал. - № 12 (47) грудень. - Дрогобич : Коло, 2008. - С. 73 - 78.

5. Муляр Н. М. Морально-етичний потенціал родинного виховання в Україні (історичний аспект) / Н. Муляр // Наукові записки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. - Т. 239. - Київ, 2009. - № 81. - С. 80 - 85.

6. Муляр Н. М. Морально-етичне виховання дитини у просторі «Церква - Родина» (друга пол. ХІХ - поч. ХХ ст.) / Н. Муляр // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. Ред. : Мартинюк М. Т. - Умань : РВЦ «Софія», 2009. - Ч. 1. - С. 146 - 151.

7. Муляр Н. М. Ціннісні орієнтації української родини у морально-етичному вихованні дитини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / Н. М. Муляр // Молодь і ринок. Щомісячний науковий педагогічний журнал. - № 9 (56) вересень. - Дрогобич, 2009. - С. 119 - 124.

Статті в інших виданнях та матеріали конференцій

8. Муляр Н. М. Місце морально-етичних цінностей у житті сучасної сім'ї / Н. М. Муляр // Ідея опіки дітей і молоді в історико-педагогічній науці : матеріали Міжнародної наукової конференції. Збірник наукових праць. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 247 - 251.

9. Муляр Н. М. Загальна характеристика української сім'ї у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. / Н. М. Муляр // Етнос. Культура. Нація : матеріали V Всеукраїнської науково-практичної конференції. - / Збірник наукових праць. - Дрогобич : Вимір, 2006. - С. 157 - 167.

10. Муляр Н. М. Роль сучасної української сім'ї у формуванні морально-етичних цінностей дитини / Н. М. Муляр // Молодіжна політика : проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції. - Дрогобич, 2007. - С. 137 - 139.

11. Муляр Н. М. Вплив школи на формування морально-етичного складника змісту сімейного виховання (друга пол. ХІХ - поч. ХХ ст.) / Н. М. Муляр // Модернізація педагогічної освіти як основа інтенсифікації професійної та світоглядно-методологічної підготовки вчителя початкових класів : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю педагогічного факультету / Упор. Г. Філь, Л. Стахів. - Дрогобич : Посвіт, 2009. - С. 117 - 121.

Анотація

Муляр Н.М. Морально-етичне виховання в українській сім'ї (друга половина ХІХ - початок ХХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. - Дрогобич, 2010.

Дисертаційна робота є історико-педагогічним дослідження проблем морально-етичного виховання дітей та молоді в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

У дисертаційному дослідженні системно та цілісно здійснено аналіз морально-етичного виховання в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття; розкрито передумови становлення та розвитку української сім'ї; досліджено процес формування цінностей морально-етичного виховання означеного періоду; визначено роль співпраці сім'ї, школи та церкви у процесі формування морально-етичної культури особистості; проаналізовано практику виховання морально-етичних цінностей дітей та молоді в українській сім'ї другої половини ХІХ - початку ХХ століття.

Ключові слова: українська сім'я, морально-етичне виховання, цінності, мораль, етика, традиції, дитина, родина.

Аннотация

Муляр Н.М. Морально-этическое воспитание в украинской семье (вторая половина ХІХ - начало ХХ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук из специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Дрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франка. - Дрогобыч, 2010.

Диссертационная работа является историко-педагогическим исследованием проблем морально-этического воспитания детей и молодежи в украинской семье второй половины ХІХ - начала ХХ века.

В диссертационном исследовании системно и целостно осуществлен анализ морально-этического воспитания в украинской семье второй половины ХІХ - начала ХХ века; раскрыты предпосылки становления и развития украинской семьи; исследовано процесс формирования ценностей морально-этического воспитания этого периода; определенно роль сотрудничества семьи, школы и Церкви, в процессе формирования морально-этической культуры личности; проанализирована практика воспитания морально-этических ценностей детей и молодежи в украинской семье второй половины ХІХ - началу ХХ века.

Ключевые слова: украинская семья, морально-этическое воспитание, ценности, мораль, этика, традиции, ребенок, семья.

Annotation

Mulyar N.M. Moral and ethical education in the Ukrainian family (in the second half of the XIX century - the beginning of the XX century). - Manuscript.

The thesis is written to gain the scientific degree of Pedagogics. Specialization - 13.00.01 - General Pedagogics and the History of Pedagogics. - Drohobych State Teacher Training University named after Ivan Franko. - Drohobych, 2010.

The thesis is considered to be the historical and pedagogical research of the problem of moral and ethical education of the children and youth in the Ukrainian family in the second half of the XIX century - the beginning of the XX century.

In the thesis the analysis of moral and ethical education in the Ukrainian family in the second half of the XIX century - the beginning of the XX century is researched systematicaly and completely; the reasons of formation and development of the Ukrainian family are taught; the process of formation of values of moral and ethical education of the certain period is researched; the role of collaboration between the family, school and church is determined in the process of formation of moral and ethical culture of the personality; the practice of education of moral and ethical values of the children and youth in the Ukrainian family is analysed in the second half of the XIX century - the beginning of the XX century.

In this thesis the following is researched that the family is called to be the centre of formation for children the main common to mankind morality and also to pass them moral experience. The historical experience shows that the family institute was and it still remains the main cell in the children's education, and its dominant task is to promote moral and ethical development of the personality on the basis of the common to mankind values.