Виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля

УДК 37.03:[796.071:796.342]

13.00.07 - теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів

Светова Альона Олегівна

Луганськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, професор ШЕВЧЕНКО Галина Павлівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри педагогіки, директор Науково-дослідного інституту духовного розвитку людини.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор РОТЕРС Тетяна Тихонівна, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри теорії і методики фізичного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент Серебряк Володимир Васильович, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дидоренка Міністерства внутрішніх справ України, начальник факультету економічної безпеки.

Захист відбудеться 28 грудня 2010 року о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а, ауд. 215 другого навчального корпусу.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а.

Автореферат розіслано 27 листопада 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.В. Фунтікова

Анотації

Светова А.О. Виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.07 - теорія та методика виховання - Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010.

Дисертація присвячена проблемі виховання духовно-моральних якостей в учнів підліткового віку - майбутніх професійних тенісистів. На основі історико-педагогічного та філософського аналізу розкрито сутність понять "духовність", "моральність", "мораль", "якості особистості", "духовно-моральні якості особистості" та "духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів". Визначено смислову сутність духовно-моральних якостей особистості. Схарактеризовано духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів.

Розроблено науково-методичний інструментарій дослідження, проведена діагностика рівнів духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів. виховання тенісист педагогічний

У дисертації теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність процесу виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів, експериментально перевірено їх ефективність через визначені критерії, показники та рівні.

Ключові слова: духовність, моральність, мораль, якості особистості, духовно-моральні якості особистості, духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів, морально-етичний кодекс тенісиста.

Светова А.О. Воспитание духовно-нравственных качеств будущих профессиональных теннисистов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2010.

Диссертация посвящена проблеме воспитания духовно-нравственных качеств у учащихся подросткового возраста - будущих профессиональных теннисистов. На основе историко-педагогического и философского анализа раскрыта сущность понятий "духовность", "нравственность", "мораль", "качества личности", "духовно-нравственные качества личности" и "духовно-нравственные качества будущих профессиональных теннисистов". Охарактеризованы духовно-нравственные качества будущих профессиональных теннисистов.

Разработан научно-методический инструментарий исследования, проведена диагностика уровней духовно-нравственных качеств будущих профессиональных теннисистов. Использованы методики: тесты Н. Щурковой "Рассуждаем о жизненном опыте"; С. Петровой "Пословица"; методика "Ценностные ориентации" М. Рокича; методика Б. Битинаса, которая предусматривает коррекцию процесса воспитания, использования ситуационного подхода, имеющий название воспитательной ситуации; методика М. Шиловой, которая позволила изучить и проанализировать уровень духовно-моральной воспитанности современных юных теннисистов.

Диссертационное исследование было организовано на основе тесного взаимодействия тренеров, спортсменов, родителей спортсменов. Процесс воспитания духовно-нравственных качеств юных спортсменов проводился комплексно, одновременно исследовался уровень нравственности, духовности, духовно-нравственных качеств тренеров, спортсменов и родителей спортсменов и создавалась программа духовно-нравственного воспитания представителей теннисного сообщества.

В диссертации теоретически обоснованы педагогические условия, которые обеспечивают эффективность процесса воспитания духовно-нравственных качеств будущих профессиональных теннисистов, определены критерии, показатели и уровни сформированности духовно-нравственных качеств, разработаны педагогические технологии воспитания нравственности, духовности, духовно-нравственных качеств юных спортсменов.

На основе наблюдений автора диссертации в процессе многолетней тренерской работы по подготовке профессиональных теннисистов, анализа существующей практики организации детского спорта разработана воспитывающая методика педагогической ситуации для тренеров, спортсменов, родителей спортсменов. В диссертации представлен разработанный автором кодекс теннисной этики для родителей, морально-этический кодекс теннисистов для тренеров и спортсменов.

Ключевые слова: духовность, нравственность, мораль, качества личности, духовно-нравственные качества личности, духовно-нравственные качества будущих профессиональных теннисистов, нравственно-этический кодекс теннисистов.

Svetova A.O. Education of spiritual and moral qualities of the future professional tennis players. - Manuscript.

The thesis for acquiring academic degree of Candidate of Pedagogical Sciences on the specialty 13.00.07 - Theory and Methods of Education. - Volodymyr Dahl East Ukrainian National University. - Luhansk, 2010.

The thesis is devoted to the problem of education of spiritual and moral qualities of pupils of teenage age - future professional tennis players. On the basis of historical, pedagogical and philosophical analysis the essence of concepts "spirituality", "morals", "morality", "qualities of the person", "spiritual and moral qualities of the person" and "spiritual and moral qualities of the future professional tennis players" is disclosed. Semantic essence of spiritual and moral qualities of the person is defined. The thesis gives characteristics to spiritual and moral qualities of the future professional tennis players.

Scientific and methodical toolkit of the research is developed, diagnostics of the levels of spiritual and moral qualities of the future professional tennis players is carried out.

The thesis gives theoretical prove to pedagogical conditions which provide efficiency of the process of education of spiritual and moral qualities of the future professional tennis players, their efficiency is checked up experimentally through certain criteria, indicators and levels.

Keywords: spirituality, morals, morality, qualities of the person, spiritual and moral qualities of the person, spiritual and moral qualities of the future professional tennis players, moral and ethical code of the tennis player.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасне українське суспільство значну увагу приділяє вихованню фізично здорового покоління, яке здатне буде з повною віддачею працювати, творити майбутнє в ім'я розквіту Батьківщини. Цьому сприяє державна політика у галузі розвитку здорового способу життя шкільної та студентської молоді, її занять різними видами спорту, набуттям навичок фізичної культури.

Найбільш сенситивним періодом для духовно-морального та фізичного розвитку особистості є підлітковий вік, бо саме в цьому віці активно здійснюється вибір цінностей та ідеалів, формуються різносторонні інтереси та потреби, жагуче прагнення до самоствердження у певному виді діяльності. Заняття спортом сприяють не тільки фізичному оздоровленню дітей, а й набуттю духовно-морального досвіду, спілкуванню з оточуючими людьми, культурі взаємодії з тренерами, спортсменами, прояву високоморальних вчинків і морально-естетичної поведінки.

В умовах зростаючої комерціалізації спорту і омолоджування дитячого професійного спорту значно актуалізується проблема виховання духовно-моральних якостей юних спортсменів. Це пов'язано, перш за все, з тим, що рання націленість на високий спортивний результат може викликати суперечності у вихованні духовно-моральних ідеалів юних спортсменів: з одного боку, потрібно дотримуватись моральних норм та правил вести чесну гру, проявляти високий патріотизм, виконувати громадянський обов'язок, а з іншого боку - будь-якою ціною здобувати перемогу, навіть попираючи моральні норми та принципи спортивного змагання.

Спорту, як відомо, притаманні дві домінуючі тенденції: спрямованість на досягнення максимального спортивного результату та всебічний розвиток особистості спортсмена. Проте, на сучасному етапі розвитку спорту ці тенденції можуть вступати в протиріччя між собою, тому що "смисл спорту як засобу розвитку здібностей людини, підготовки її до життя відійшов на задній план і перемога предстала єдиною метою спорту" (М. Боген). Отже, духовно-моральні якості дітей підліткового віку є показником їх духовно-морального спортивного обличчя, морального права брати участь у чесній спортивній боротьбі за можливість стати першим в числі найсильніших спортсменів. Останнім часом у дітей підліткового віку значно виріс інтерес до тенісного спорту.

Одна із особливостей сучасного дитячого спорту - це рання спеціалізація. Діти і підлітки починають професійно займатися вибраним видом спорту дуже рано, перебуваючи в стані розумового, фізичного і духовно-морального становлення, що значно ускладнює вирішення завдань спортивної діяльності, які інколи не під силу навіть дорослим людям. Позитивний результат ситуації залежить в першу чергу від людей, що оточують дитину, та її власної життєвої і спортивної позиції.

На формування духовно-моральних якостей підростаючих поколінь, які обрали для себе в майбутньому такий професійний спорт, як теніс, впливає багато чинників (школа, батьки, тренер, клуби, взаємини зі спонсорами, організація тенісу в цілому в країні). Останнім часом в заняттях тенісним спортом все більше зростає роль батьків у вихованні майбутнього професійного спортсмена. Тому особливої уваги заслуговує дослідження впливу батьків на духовно-моральні якості юних спортсменів, ступінь впливу на ці якості тренера, установ спортивної освіти (дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ), клуби). Екологія спортклубу полягає у прагненні тренера і батьків проникнути у внутрішній світ учня, встановити з ним духовний контакт, здійснити емоційний зв'язок з дітьми, у створенні умов для самовиразу, для самоствердження кожного майбутнього спортсмена.

Різноманітні аспекти виховання духовно-моральних якостей майбутніх спортсменів знайшли своє відображення в працях С. Бубки, Л. Волкова, О. Демінського, Ю. Железняка, В. Платонова, Т. Ротерс, Л. Сущенко, В. Серебряка, Б. Шияна та ін. Ми спираємося на наукові праці психологів Р. Загайнова, М. Фішера, Б. Гілберта, Ш. Тарпіщева, А. Петровського, Р. Кричевського та ін..

Утім, аналіз наукових праць і практики підготовки майбутніх професійних тенісистів свідчить про те, що проблема виховання в них духовно-моральних якостей не була предметом спеціального дослідження.

Наша увага звернена до дослідження духовно-моральних аспектів спортивних занять учнів підліткового віку, які роблять для себе вибір у майбутньому - професійний теніс. Особливістю наукового пошуку є виявлення педагогічних умов, що забезпечують ефективність виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів. Саме це і зумовило вибір теми нашого дослідження - "Виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах комплексної науково-дослідної теми "Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика" (номер держреєстрації 0105U000264), що виконується на кафедрі педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Тема дисертації затверджена Вченою радою Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (протокол № 5 від 29.01.2010) та узгоджена із рішенням Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 30.03.2010).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів та експериментальній перевірці педагогічних умов їх формування.

Завдання дослідження:

· розкрити проблему виховання духовно-моральних якостей особистості в історико-педагогічному аспекті;

· визначити змістовну сутність духовно-моральних якостей особистості;

· схарактеризувати духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів;

· здійснити діагностику рівня духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів;

· визначити педагогічні умови формування духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів;

· розробити кодекс тенісної етики (для тренерів, юних спортсменів, батьків спортсменів).

Об'єкт дослідження - процес виховання духовно-моральних якостей у майбутніх професійних тенісистів.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання духовно-моральних якостей у дітей підліткового віку в умовах дитячо-юнацького спортивного клубу.

Відповідно до поставленої мети та завдань у дисертаційній роботі використано комплекс методів дослідження: теоретичні - вивчення й аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури для виявлення ролі і місця духовно-моральних якостей в розвитку людської особистості, для теоретичного обґрунтування значущості духовно-моральних якостей для професійного зростання особистості юних спортсменів; систематизація і узагальнення наукових ідей щодо особистісного і професійного розвитку майбутніх спортсменів-тенісистів; емпіричні - педагогічні спостереження, анкетування, опитування, тестування, аналіз духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів, педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний етапи) для розробки та експериментальної перевірки педагогічних умов виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів; статистичні методи для кількісного і якісного аналізу результатів експериментальної роботи, визначення ефективності розроблених педагогічних умов виховання духовно-моральних якостей у дітей підліткового віку в умовах дитячо-юнацького спортивного клубу.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що: вперше на теоретико-методологічному і технологічному рівнях розглядається проблема виховання духовно-моральних якостей дітей підліткового віку в умовах дитячо-юнацького спортивного тенісного клубу; уточнено сутність понять духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів; подальшого розвитку набули ідеї виховання майбутніх професійних спортсменів в їх духовно-моральному розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці педагогічних технологій виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів та визначенні педагогічних умов, що забезпечують його ефективність; у розробці кодексу тенісної етики для тренерів, спортсменів, батьків. Результати дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, клубах, у процесі підвищення кваліфікації спортивних тренерів, впроваджені в практику Федерації тенісу Україні.

Результати дослідження впроваджено в роботу тренерів Донецької обласної федерації тенісу (довідка № 3 від 11 січня 2010 р.), (м. Донецьк); в навчально-виховний процес громадської організації "Тенісний Клуб ВікКорт" (довідка № 29/Б від 12 січня 2010 р.), (м. Донецьк); в роботу тренерів Федерації фехтування Луганської області (довідка № 34 від 15 січня 2010 р.), (м. Луганськ).

Особистий внесок автора у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає у тому, що автор розкрила психолого-педагогічну структуру здібностей; розкрила організацію і розвиток спортивно-педагогічних систем; вплив духовно-моральних якостей юних тенісистів на ефективність управління тренувальним процесом; розглянула процес розвитку пристосувальних функцій систем організму юних тенісистів у процесі рухової активності.

Апробація результатів дослідження здійснювалася через публікацію матеріалів дисертації. Основні теоретико-методологічні положення роботи, результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри педагогіки Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи (м. Донецьк, 2004); на науково-практичній конференції "Актуальні проблеми науково-методичного і медико-біологічного забезпечення спортивної підготовки" (м. Слов'янск, 2005 р.); на ІV Міжнародному симпозіумі з біоетики (м. Київ, 2006 р.); на ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Здоров'я і освіта: проблеми та перспективи" (м. Донецьк, 2006 р.); на І Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Донецької області "Актуальні питання вищої професійної освіти" (м. Донецьк, 2007 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції "Здоров'я і освіта: проблема та перспективи" (м. Донецьк, 2008 р.); на V Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток творчої особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії" (м. Донецьк, 2008 р.); на Міжвузівській науковій конференції молодих вчених та студентів (м. Донецьк, 2008 р.); на ІV Міжнародній конференції "Духовно-культурні цінності освіти та виховання" (м. Луганськ, 2009 р.).

Публікації. Зміст і результати дослідження відображено в 14 публікаціях, з яких 5 надруковано у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 225 найменувань, додатків на 10 сторінках. Робота проілюстрована 3 таблицями. Загальний обсяг дисертації становить 191 сторінку, обсяг основного тексту - 160 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості проблеми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи, сформульовано наукову новизну, практичне значення результатів дослідження, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі "Теоретичні засади виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів" розкривається проблема духовно-моральних якостей особистості в історико-педагогічному аспекті, визначається змістовна сутність духовно-моральних якостей особистості та характеризуються духовно-моральні якості майбутніх професійних тенісистів.

З'ясовано, що вся історія людської думки свідчить про те, що предметом педагогічного дослідження завжди є людина, її самореалізація і самовдосконалення під впливом виховання і освіти. Саме виховання формує цілісну особистість з розвинутим світоглядом і ціннісною системою, здатною відповідати за все, що відбувається у світі. Кожна історична епоха формувала свій образ людини і складовою цього образу завжди були духовно-моральні якості особистості. Вже в первісному суспільстві були закладені елементарні основи духовно-моральних якостей людини.

В рабовласницьких державах Стародавнього Сходу, в Греції та Римі складалися перші системи сімейного та суспільного виховання, зароджувалися перші педагогічні теорії. В Спарті у вихованні основний акцент робився на розвитку фізичних якостей, оскільки завданням виховання була підготовка громадянина-воїна. Але поруч з тим виховувались такі духовно-моральні якості як обов'язок, відданість Батьківщині, мужність. В Афінах завдання виховання полягало у поєднанні розумового, морального, естетичного і фізичного розвитку людини, виховання в дусі калокагатії.

В дисертації розкриваються погляди Демокрита на проблеми виховання, на його призначення у формуванні духовного обліку людини, очищенні душі, її досконалості, "… досконалість душі виправляє недоліки тіла, тілесна ж сила без розуму аж ніяк не покращує душу". Демокрит наголошував на необхідності виховувати інтелект, почуття обов'язку і відповідальності як умову і запоруку успіху у вихованні та освіті.

Сократ був першим, хто зробив самопізнання основним стрижнем свого вчення і принципом життя та спілкування викладача і учня. Ідея "пізнай самого себе" стала аксіоматичною для педагогіки до теперішнього часу. До того ж, Сократ вважав, що природні здібності людини проявляються саме в самопізнанні, завдяки вихованню і освіті люди стають "відмінними, корисними діячами".

В контексті нашого дослідження викликають інтерес педагогічні ідеї Платона щодо необхідності для тіла гімнастичного виховання, а для душі - мусичного, яке має передувати гімнастичному. Мусичне виховання створює добрий душевний стан у людини і обумовлює найкращий стан тіла. Платон уявляв виховання як довічний процес і особливу увагу пропонував звертати на фізичне виховання засобом спортивних вправ і танців, що сприяє розвитку духовно-моральних якостей.

В епоху Середньовіччя досить цікавими є погляди Августина Блаженного, який визначав людину як єдність душі і тіла. Саме ця єдність набуває міру буття. Провідну роль в цій єдності відіграє душа. Августин звертав увагу на необхідність розвитку людської особистості і найбільш тонкому проникненні в її внутрішній світ.

В дисертації розкриваються антропологічні концепції епохи Відродження. Педагогічна філософія проголосила ідеал духовної і фізично розвиненої особистості, утверджувала культ мудрості, духовності і моральності. В першу чергу у вихованні приділялася увага формуванню духовно-моральних якостей, а потім фізичній досконалості.

В роботі підкреслюється ідеї М. Монтеня, який першочергове значення відводив вихованню. Він наголошував на необхідності спеціальної підготовки вихователів - професіоналів, що володіють різними підходами до різних дітей. Основне завдання виховання він вбачав в тому, щоб виховати освічену людину, яка за допомогою знань повинна "збагатити і прикрасити себе зсередини". Корисними є думки М. Монтеня щодо насильства і примушення у вихованні і навчанні, які він категорично заперечував. А натомість пропонував методику поєднання суворості і м'якості, завдяки якій вихованець буде сильним і міцним юнаком, який не буде задовольнятися досягнутим.

З'ясовано, що значний інтерес в плані духовного та морального виховання представляють ідеї Т. Мора про внесення моральності у кожну особистість, Ж.-Ж. Руссо про почуття як основу моральності, про розвиток почуттєво-емоційної сфери без якої не може бути людини, ідеї І. Канта щодо сутності людини та моралі як основи формування особистості. Він вважав, що тільки "моральність може зробити людей щасливими і мудрими". Роздумуючи про фізичне виховання, І. Кант відніс до нього також "виховання душевних здібностей" (або культуру душі). При цьому він підкреслював, що фізична культура ґрунтується на вправах і дисципліні, а моральна - на принципах, а не на дисципліні. Він наголошував, що людина повинна виховуватися для добра.

Слушною для дисертаційного дослідження є думка Ф. Шиллера, який вважав, що будь-які недоліки морального виховання, духовну нерозвиненість і невігластво народу, моральну зіпсованість вищих кіл суспільства можна ліквідувати завдяки естетичному вихованню. Важливою є ідея Ф. Шиллера щодо концепції формування цілісної особистості, методику виховання якої має розробити педагогіка.

В дисертації розглядаються ідеї Р. Оуена, К. Ушинського, А. Макаренко, сучасників педагогічної науки щодо духовно-моральних якостей особистості, підкреслюється необхідність будувати внутрішній світ людини, духовно-моральний світ і духовно-моральні якості.

Доведено, що змістовною сутністю духовно-моральних якостей особистості є категорії духовність і моральність. Духовний початок є певною універсальною здібністю особистості, задатком, талантом, які необхідно розвивати протягом усього життя. Духовність пронизує всі сфери особистості і є її стрижнем. Охоплюючи емоційно-почуттєву сферу, вона породжує особливий характер відносин до світу, людства, до себе самого. Моральність як інтегральна особистісна характеристика передбачає наявність об'єму індивідуальних ціннісно-смислових установок і особистісних властивостей, які складають внутрішній психологічний ресурс стійкості людини проти будь-яких проявів зла і руйнування власної природи.

Підкреслено, що поняття духовність і мораль в педагогіці зазвичай пов'язують воєдино. Це пов'язано з тим, що у самому загальному вигляді моральність - це наслідок і причина устрою життя людських співтовариств; саме тут народжуються і живуть норми, цінності і смисли людського буття. Мораль відбиває цілісну систему поглядів на соціальне життя, що вміщує в собі те чи інше розуміння сутності суспільства, історії, людини та її буття. Моральне схвалення або засудження вчинків має ідеально-духовний характер.

З'ясовано, що в моралі значну роль відіграє індивідуальна свідомість (особистісні переконання, мотиви і самооцінки), що дозволяє людині самій контролювати, внутрішньо мотивувати свої дії, самостійно давати їм пояснення, виробляти лінію поведінки. Згідно золотого правила моральності - чого в іншому не любиш - того сам не роби.

В дисертації розкривається сутність понять мораль і моральність. Моральність розглядається як спосіб соціальної регуляції, практично-духовного освоєння світу, ціннісне відношення до світу, як суспільна форма відносин між людьми. Моральність є певною властивістю реальних суспільних відносин. Моральні відносини фіксуються в поняттях моральної свідомості (добро, обов'язок, совість, справедливість тощо). Структура моралі на рівні емпіричної фіксованості предстає у двох основних формах: як особистісні властивості, які називають моральними якостями; як сукупність суспільних норм поведінки і оцінних понять.

Доведено, що в історії етики склалася система категорій, які відбивають в своєму змісті моральні цінності суспільства: "добро" і "зло", "обов'язок", "совість", "честь", "гідність", "щастя", "любов", "дружба", "смисл життя". Ці категорії є не тільки теоретичними поняттями етики, але і основними поняттями моральної свідомості, якими користується людина, оцінюючи ті або інші вчинки людей, і через які суспільство здійснює моральну регуляцію поведінки людей.

В дисертації розкриваються центральні поняття моральної свідомості -"добро" і "зло" та теорії їх співвідношення, "совість" як найвища цінність осягнення моральної істини, взаємозв'язок усвідомлення морального значення, скоєного особистістю вчинку і його емоційного переживання, що породжує почуття сорому, провини перед собою і перед іншими людьми. Совість і є виразом моральності всередині людини.

Дається характеристика категорії "обов'язок" і її зв'язок з такими поняттями як відповідальність, самосвідомість, честь і гідність. Згідно з А. Шопенгауером, честь - це зовнішня совість, а совість - це внутрішня честь. Аналізуються такі етичні категорії як щастя, любов, дружба, смисл та ідеал людського життя.

Розкривається значущість якостей особистості як однієї із складових її компонентів. Якості особистості - це вроджені або набуті звички, образ мислення і поведінки. За якостями, їх наявністю і розвиненістю розрізняють людей і дають їм особистісну характеристику. Вперше поняття "моральні якості" було виділене в старогрецькій етиці (поняття доброчинностей у Аристотеля), при цьому акцент робився на якості особистості.

Моральні якості входять в структуру моральної свідомості і характеризують вчинки, незалежно від того, ким вони здійснюються, і окремі сторони поведінки певної особистості, що виступають в якості рис її характеру. Моральні якості поділяються на позитивні і негативні, які ще називають доброчинностями та вадами. Виділяють позитивні моральні якості: гуманізм, людяність, честь, совість, скромність, справедливість, вірність тощо. Суспільством засуджуються негативні якості: цинізм, грубість, байдужість, вульгарність тощо. Основоположними моральними якостями є честь і людська гідність.

У понятті "моральні якості" втілена оцінна сторона: вираження певного (позитивного чи негативного) відношення до них, тому певні якості вчинку є критерієм його моральної оцінки.

Доведено, що духовні якості проявляються у прагненні особистості до перетворення свого внутрішнього світу, що пов'язане з моральним удосконаленням на основі самопізнання, самовизначення, вільного вибору, з народженням внутрішнього творчого імпульсу до виходу за актуальні буттєві кордони.

Підкреслюється, що духовна особистість складає той невидимий стрижень, ядро нашого Я, на якому все тримається. Це внутрішні душевні стани, що відбивають прагнення до певних духовних цінностей та ідеалів.

Духовно-моральні якості виростають зсередини, стаючи ланцюжком, що поєднує людину з буттєвими джерелами. Духовне зростання особистості супроводжується формуванням системи ціннісних орієнтацій, які важливі для наповнення власного життя найвищими смислами. Шлях до духовності пов'язаний з моральним вибором, який передбачає подолання обставин і себе в цих обставинах.

На основі теоретичних узагальнень установлено, що в освітніх програмах, програмах виховання, у вибраній пріоритетній низці цінностей, які освіта передбачає виховати в людині, імпліцитно відбита відповідна модель якостей людини (А. Субетто). В кожній "цивілізації" формується свій "ідеал людини", що переходить в "модель якостей людини".

Згідно позицій І. Ільїна, А. Карсавіна, В. Соловйова, В. Шадрікова вимоги до якості людини в освітньому просторі спираються на багатовіковий досвід рефлексії національної культури. В. Шадріков виокремив сутнісну якість людини - "людяність" і, відповідно, спираючись на рефлексію російської культури, виділив такі "якості російської людини": державність, патріотизм, внутрішня свобода, прагнення до соціальної рівності, соборність, колективізм, доброта, співчуття. В. Соловйов серед якостей людини на перший план висунув духовність, любов, повинність, добротолюбство.

У дисертації подається характеристика духовно-моральних якостей майбутніх тенісистів. Установлено, що досвід освоєння духовно-моральних смислів і цінностей культури дозволяє вирішити одне із найбільш актуальних завдань сучасної педагогічної науки - спонукати підростаюче покоління до саморозвитку і самовдосконалення на основі розрізнення добра і зла, допомогти йому вибрати ціннісні орієнтири моральної оцінки як своїх дій, так і різних сторін міжособистісних відносин.

Духовно-моральні якості особистості є результатом формування в неї духовно-моральної культури, яка розглядається як процес духовно-морального становлення особистості. Духовно-моральна культура особистості включає ідеали, смисли, цінності, зразки, концепти, символи, моральні і правові норми, традиції, тому в сфері особистісного розвитку духовно-моральна культура покликана розкрити творчий потенціал підростаючих поколінь, підтримати становлення і визрівання вищих моральних якостей: совісті, любові, милосердя, формувати почуття відповідальності, виховувати патріотизм, громадянськість, безкорисну любов до Вітчизни, малої Батьківщини, сім'ї та співвітчизників, сприяти формуванню власної життєвої позиції і світогляду, орієнтації на базові цінності національної культури.

У дисертації наголошується на тому, що духовно-моральна культура спрямована на виховання у майбутніх професійних тенісистів почуття толерантності і співробітництва, прагнення до консолідації і стабільності духовно-моральних відносин.

Доведено, що в основі будь-яких спортивних занять лежать принципи олімпійського руху, тому духовно-моральні якості спортсмена повинні відповідати якостям справжнього олімпійця, у якого гармонійно поєднується фізична досконалість і висока духовна культура. П'єр де Кубертен висунув вимоги до особистості олімпійця, підкреслюючи, що він повинен володіти високорозвиненою фізичною культурою, спиратися на рицарський дух - "чесну гру", естетичне сприйняття, на культ всього прекрасного і витонченого. Він надавав перевагу чесній, благородній, рицарській поведінці в спортивних поєдинках, підкреслюючи важливість таких духовно-моральних якостей як не перемога над суперником, а відвага, мужність, що проявляється у процесі боротьби за цю перемогу, сам дух боротьби, що спонукає особистість до досконалості, до подолання самого себе, своїх слабкостей і недоліків. Акцентується увага на таких духовно-моральних якостях майбутніх професійних тенісистів як сміливість, совість, благородство.

Установлено, що в процесі спортивних занять формуються такі високодуховні якості як воля, сила духу, культура почуттів, самовідданість, характер лицаря. Завдяки напруженим спортивним заняттям юні спортсмени проходять школу фізичного і духовно-морального зростання, набуваючи досвід спілкування, перенесення фізичних і психологічних навантажень, переживання радості перших перемог та невдач. В цих умовах юний спортсмен повинен мати високий внутрішній психологічний ресурс стійкості проти будь-яких проявів зла і руйнування власної природи. А цей ресурс формується на основі індивідуальних ціннісно-смислових установок і особистісних властивостей.

Доведено, що актуальною проблемою сьогодення став на часі відбір спортсменів, які здібні до найвищих рекордів, і методика підготовки цих спортсменів. Професійний теніс використовує таку ж систему відбору, як й інші види спорту. Зважаючи, що вікові кордони учасників знизилися до 12-14 років, пошук талантів для професійного тенісу починається вже з 10 років. Аналіз існуючої світової практики з відбору майбутніх професійних спортсменів свідчить про те, що згідно з розробленими критеріями (педагогічними, психологічними, медико-біологічними) при однакових високих показниках названих критеріїв тільки одиниці із багатьох висококласних спортсменів стають чемпіонами. Тому, приступаючи до відбору юних тенісистів, нами враховувались духовно-моральний початок, духовно-моральні якості підлітків, рівень розвитку їх духовності. В дисертації представлена структурна схема проведення селекційної роботи, яка апробована в процесі підготовки спортсменів-тенісистів.

На основі багаторічних спостережень і безпосередньої участі у професійному тенісному спорті дисертантом зроблено висновок про те, що для майбутніх спортсменів особливо важливо вірити в силу людського духу і ця віра стає джерелом нових устремлінь. Наявність особливого каналу зв'язку вольової сфери з внутрішнім світом особистості, з її духовним багажем, з вмінням включити всі духовно-моральні сили в зверхзусилля може забезпечити спортсмену перемогу.

У дисертації відмічено, що сьогодні у сфері дитячого і юнацького спорту необхідно заповнити духовний вакуум, зосередити увагу на формуванні духовно-моральних якостей, на яке мають інтегруючий вплив всі типи спільностей, починаючи з сім'ї. До таких якостей відносяться обов'язок, почуття власної гідності, патріотизм, громадянськість, дисципліна, відповідальність, самоконтроль і самопізнання. Передувати формуванню цих духовно-моральних якостей повинне усвідомлення таких базових понять духовності як Добро і Зло, Любов. Основним лозунгом у вихованні юних тенісистів є лозунг: "Перемагати з любов'ю", який стверджує, що справжній спортсмен повинен бути вище за будь-які мілкі корисні інтереси, заздрощі і проявляти мотиви добра, любові і розуміння. Провідною ідеєю у заняттях з юними тенісистами є необхідність поважати і вчитися у свого суперника тому, що він робить краще і красивіше за тебе, і що він повинен стати "краще за себе самого".

Підкреслено, що для юних тенісистів притаманні дві базові духовно-моральні якості: здатність до прояву любові (любов до обраного виду спорту, суперника, тренера, товаришів по команді) і прагнення до самовдосконалення, самовизначення, самоорганізації (перш за все перемога над собою).

У дисертації детально розкриваються духовно-моральні якості юних тенісистів такі як обов'язок, патріотизм, дисциплінованість, виховання поважного ставлення до праці і громадських обов'язків, поєднання навчання і тренування з участю у всіх видах суспільно-корисної праці. Підкреслено, що заняття тенісом сприяють самі по собі розвитку працелюбства, яке необхідно постійно виховувати; вчити подоланню будь-яких труднощів, наполегливості, підвищеної працездатності, сміливості, рішучості, упевненості у своїх силах, формуванню установки на майбутній матч, під якою розуміється своєрідний духовно-моральний стан спортсмена, який визначає його попередню готовність суб'єктивно діяти в ситуації змагання. Особливо важливо тут мати позитивний емоційний настрій.

Серед важливих завдань виховної роботи з майбутніми професійними тенісистами є виховання спортивної етики, куди входять перш за все норми поведінки і спілкування між тренером і спортсменом, між юними спортсменами секції або групи, між спортсменами-суперниками із різних шкіл і між спортсменами-школярами та їх уболівальниками.

У другому розділі "Педагогічні умови виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів" представлено науково-методичний інструментарій дослідження, діагностика духовно-моральної вихованості тенісистів підліткового віку, критерії, показники та рівні духовно-моральної вихованості, експериментально перевірено педагогічні умови виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів та ефективність розробленої методики.

Дослідження проводилося протягом п'яти років на базі тенісного клубу "ВікКорт", СДЮСШОР "Локомотив" м. Донецька. На констатувальному етапі експерименту, в якому брали участь 100 дітей, 33 тренера, 90 батьків, виявлявся рівень сформованості духовно-моральних якостей особистості.

Для вивчення питання про вплив на вихованість духовно-моральних якостей юних тенісистів розглядалося два найбільш важливих фактори - батьки і тренер. Вибіркова сукупність здійснювалась за трьома категоріями - юні спортсмени, батьки і тренери. Для визначення стану духовно-моральних якостей юних спортсменів, батьків і тренерів використовувалися методики: тести Н. Щуркової "Розмірковуємо про життєвий досвід" для визначення моральної спрямованості особистості; С. Петрової "Прислів'я", яка дозволяє визначити рівень духовно-моральної вихованості учнів і виявити особливості ціннісного відношення до життя, до людей, до самих себе; методика "Ціннісні орієнтації" М. Рокича - це тест спрямований на вивчення ціннісно-мотиваційної сфери особистості. Система ціннісних орієнтацій визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відношень до оточуючого світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і "філософію життя". Методика Б. Бітінаса передбачає корекцію процесу виховання, ситуаційний підхід, який має назву виховної ситуації. Методика М. Шилової дозволила вивчити і проаналізувати рівень духовно-моральної вихованості сучасних юних тенісистів. Це - доступна діагностична програма, що включає "прикмети" (за В. Далем) для розпізнавання. Такою прикметою для розпізнавання просування дітей в духовно-моральному, морально-вольовому розвитку прийнято рахувати співвідношення зовнішньої регуляції і внутрішньої саморегуляції діяльності і поведінки, активної особистісної позиції, що свідчить про прояв деяких перших ознак громадянськості.

Були визначені критерії сформованості духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів (батьків, тренерів). До них віднесено:

- когнітивно-культурологічний, показниками якого є розуміння сутності духовно-моральних якостей і усвідомлення їх значущості в культурі поводження з оточуючими людьми (спортсменами, батьками, тренерами), в культурі вчинків;

- емоційно-аксіологічний, показниками якого є розвиненість вміння встановити емоційний контакт з оточуючими, культура почуттів, переживань, ціннісне відношення до виконання своїх спортивних і особистісних обов'язків;

- поведінково-вчинковий, показниками якого є моральна відповідальність, толерантність, духовно-моральна спрямованість вчинків і поведінки, стійкість, наполегливість, мужність, сміливість.

Відповідно до критеріїв та в залежності від зовнішньої і внутрішньої саморегуляції виявлені рівні духовно-моральної вихованості: високий, достатній, середній і низький.

Високий рівень духовно-моральної вихованості відзначається наявністю у юних спортсменів стійкої і позитивної самостійності в діяльності і поведінці, розумінням сутності духовно-моральних якостей і усвідомленням їх значущості в культурі поводження з оточуючими людьми, вмінням встановити емоційний контакт з оточуючими, культурою почуттів, переживань, ціннісним відношення до виконання своїх спортивних і особистісних обов'язків, духовно-моральною спрямованістю вчинків і поведінки.

Достатній рівень духовно-моральної вихованості відзначається самостійністю, проявом самореалізації і самоорганізації, хоча громадянська позиція ще активно не проявляється; сутність духовно-моральних якостей усвідомлюється, проте не завжди виявляється у поводженні з оточуючими; культура почуттів і переживань носить дещо обмежений характер, ціннісне відношення до виконання своїх спортивних і особистісних обов'язків має місце, проте не повною мірою.

Середній рівень духовно-моральної вихованості відзначається слабким, ще не стійким досвідом позитивної поведінки, яка регулюється в основному вимогами старших і іншими зовнішніми стимулами і спонуканнями, при цьому самоорганізація і саморегуляція ситуативні.

Низький рівень духовно-моральної вихованості відзначається негативним досвідом поведінки, яка важко виправляється під педагогічними впливами, нерозвиненістю самоорганізації і саморегуляції.

Тренерами фіксувалися отримані результати у звідних листах, для лаконічності вираження результатів та використання їх з метою корекції. Відзначалися рівні духовно-моральної вихованості конкретного спортсмена. Перевага яскравих проявів відображає самостійність, високу моральність діяльності, поведінки, ознаки продуктивного, діяльнісного характеру (серйозний, самостійний, добре вихований учень). Перевага ознак достатнього рівня - учень не достатньо самостійний і не завжди саморегулює свою діяльність, активну моральну позицію - це вихований учень. Перевага ознак середнього рівня: перевага зовнішньої регуляції в його діяльності і відносинах, такий спортсмен потребує спонукання і контролю (це недостатньо вихований учень). Перевага негативних проявів, шкідливих звичок у поведінці учня характеризує його як не вихованого.

На основі оцінки ціннісних орієнтацій за методикою М. Рокича у юних тенісистів виявився низький рівень розвитку патріотизму, що співпадає з оцінкою тренерів. Аналіз отриманих даних дозволяє більш ефективно організовувати планування виховної роботи, спрямовуючи її на формування інтересу юних тенісистів, на вивчення власного внутрішнього світу, власних особливостей і можливостей, міжособистісних відносин.

На основі дослідження рівня духовно-моральної вихованості і ціннісних орієнтацій різних груп людей в тенісному співтоваристві (тренерів, спортсменів, батьків спортсменів) було виявлено, що їх загальний рівень задовільний. Викликають тривогу результати вивчення ціннісних орієнтацій вище перерахованих категорій людей. Такі загальнолюдські цінності як патріотизм (любов до Батьківщини), громадянський обов'язок і віра в Бога знаходяться на останніх місцях в системі цінностей, а саме ці цінності складають ядро духовності і є найбільш важливими для формування духовно-моральних якостей людей.

З метою виховання духовно-моральних якостей тренерів, спортсменів, батьків спортсменів проводилась робота у двох напрямах. Було розроблено два види норм, тобто:

· норми, що дозволяють (рекомендації для тренерів, батьків спортсменів у вигляді педагогічних ситуацій. У даному випадку педагогічні ситуації виступають як метод набуття досвіду моральної поведінки представниками різних груп тенісного співтовариства);

· норми, що забороняють (у вигляді Кодексів етики: Кодекс тенісної етики - для всього співтовариства, Етичний кодекс тренера з тенісу, етичні норми для батьків, розділ етичних норм, що діють на території України, Кодекс поведінки гравця).

У розділі представлені матеріали формувального експерименту у вигляді педагогічних ситуацій як методу набуття досвіду моральної поведінки членами тенісного співтовариства. З метою вивчення досвіду моральної поведінки в різних ситуаціях юних українських спортсменів-тенісистів було запропоновано досвідченим українським тренерам описати моральну (або аморальну) педагогічну ситуацію, яка змінила відношення спортсменів до раніше обраних моральних орієнтирів, або наочно ілюструвало виявлення тієї чи іншої духовно-моральної якості в певних ситуаціях. В результаті аналізу 100 ситуацій, представлених українськими тренерами, було вивчене їх суб'єктивне відношення і оцінка поведінки в різних життєвих ситуаціях їх спортсменів, батьків спортсменів і родичів, колег та їх власні дії у педагогічних ситуаціях, що спрямовані на виховання певних духовно-моральних якостей.

Інтерпретація виховних ситуацій дозволила виявити, що зміни в духовній сфері спортсменів викликані найчастіше подіями кризового характеру (травма, хвороба); зіткнення з різними негативними явищами і необхідність протистояти їм; нові умови життя, що вимагають зміни точки зору на звичні речі, явища, події; "відкриття" творів мистецтва, краси природи; необхідність вибирати між різними "сценаріями власного життя"; необхідність надати допомогу іншій людині (як правило тому, хто опинився в ще більш тяжкій ситуації). Ряд респондентів відмітили, що духовний перелом відбувався у спортсменів (за спостереженнями тренерів і за словами самих спортсменів) під впливом випадково почутої фрази, випадкової події, яке підказало їм вихід із безвихідної ситуації.

Педагогічна ситуація у сфері духовно-морального виховання передбачає збереження автономності внутрішнього світу вихованця, а тому вимагає розуміння без насильницького вторгнення в ті куточки духовного життя, куди вихованець не бажає або не готовий його допустити, педагогічного такту, нерозголошення (навіть у формі натяку) довіреної таємниці.

Педагогічна ситуація повинна відповідати вимогам актуальності. Актуальність обумовлюється, по-перше, подіями зовнішнього світу, які впливають на моральний розвиток вихованця; по-друге, особливостями духовного життя в момент включення його в ситуацію, потребами його духовного становлення.

Обов'язковою вимогою до педагогічної ситуації є її природність, органічна включеність у повсякденне життя вихованця і в цілісне виховне середовище, коли моральне виховання здійснюється непомітно для самого вихованця. Будь-яка педагогічна ситуація має окрім діагностичного, ще й виховний потенціал. Організовуючи педагогічну ситуацію з метою діагностики процесу і результатів морального виховання, педагог одночасно допомагає зрозуміти зміст тих чи інших цінностей, залучаючись до прекрасного у мистецтві, природі, спорті, відношень між людьми.

Приклад ситуації. "В 1998 році я вперше як тренер приїхала в Париж на юніорський Ролан Гаррос. Ми пройшли три найважчих матчі кваліфікації на запасному стадіоні. І ось нарешті довгоочікуваний день - ми учасники турніру Великого шлему. Нас переповнює почуття радості від виконаного, від атмосфери тенісного свята, яку не передати словами, почуття гордості і причетності до спортивної еліти. Наступного дня мав відбутися матч проти пакистанця. Коли ми прийшли на призначений нам корт, там підняли український прапор на честь мого спортсмена, у якого від патріотичних почуттів були вологі очі. Я побачила, що його чутливість може відіграти з нами злий жарт. Ми програли матч… Я не була готова до такого, не прорахувала цей можливий варіант психологічного тиску. Але мала нагоду переконатися в тому, що спортсмен володіє сильно розвиненим почуттям патріотизму і високими духовно-моральними якостями".

У дисертації представлено розроблений автором Кодекс тенісної етики для батьків спортсменів, для тенісистів і тренерів - Морально-етичний кодекс. Ці матеріали використовувалися у формувальному експерименті з метою виховання духовно-моральних якостей юних спортсменів - майбутніх професійних тенісистів.

Провідним принципом виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів є принцип безперервного розвитку особистості - фізичного, духовного, морального, естетичного, світоглядного, екологічного, ціннісно-смислового, емоційно-почуттєвого, поведінково-вчинкового.

На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, проведеної експериментальної роботи виявлені наступні педагогічні умови, що забезпечують ефективність виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів:

· педагогічна, духовно-моральна взаємодія тренера, спортсменів та їх батьків з метою інтеграції зусиль гуманістичного духовно-морального впливу на підростаючу особистість;

· обопільне прагнення тренера і батьків проникнути у внутрішній світ учня, встановити емоційний контакт, здійснити духовний зв'язок з дітьми;

· високий рівень цінностей сім'ї як фактора впливу на виховання духовно-моральних якостей майбутніх професійних тенісистів;