Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

Кафедра теорії та методики дошкільної освіти

КУРСОВА РОБОТА

з дитячої психології

на тему: Дидактична гра як засіб засвоєння знань дітьми дошкільного віку

Студентки 3 курсу 311 д групи

напряму підготовки 6.010101 Дошкільна освіта

Титаренко Віталіни Олександрівни

Керівник: старший викладач кафедри теорії та методики дошкільної освіти Савченко Л.Л.

м. Харків - 2014 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи ігрової діяльності дошкільників

1.1 Гра як провідна діяльність дітей дошкільного віку

1.2 Значення дидактичних ігор для дошкільників

1.3 Види дидактичних ігор

1.4 Роль дидактичних ігор в навчанні

Розділ 2. Експериментальне дослідження використання дидактичної гри у формуванні уявлень про геометричні фігури і форми предмета у дітей старшого дошкільного віку

2.1 Виявлення знань старших дошкільників про геометричні фігури і форми предмета

2.2 Формування у старших дошкільників уявлень про геометричні фігури і форми предметів в процесі дидактичних ігор

2.3 Аналіз ефективності використання дидактичних ігор (контрольний зріз)

Висновки

Список літератури

Додатки

Вступ

дидактичний гра дошкільний

Дошкільне дитинство - це пора життя, коли перед дитиною відкривається навколишній світ людської дійсності. В своїй діяльності, насамперед в своїх іграх, дитина заволодіває предметним світом, в яку включені початкові елементи логіки, і дітям з нерозвиненим абстрактно-логічним мисленням складно буде засвоїти нові знання.

У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Гра є провідним видом діяльності в дошкільному дитинстві. Саме в грі у дошкільників вдосконалюються і розвивається такий психічний процес як мислення.

Дитяча гра є центральною проблемою дошкільної педагогіки і дитячої психології. Всі основні напрями психологічного розвитку особистості інтегуються і ігровій діяльності, що формує неповторний і ще маловивчений світ дитини.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).

В останні роки питання теорії і практики дидактичної гри розроблялися багатьма дослідниками: А.П. Усовою, Ф.Н. Блехер, Б.І. Хачяпурідзе, З.М. Богуславським, Є.Ф. Іваницькою, А.І. Сорокіною, Є.І. Удальцовою, В.І. Аванесовою та ін.

Поряд з цим, слід констатувати недостатню розробленість окремих проблем гри, а також незадовільний стан впровадження у практику роботи дошкільних закладів науково-методичних досягнень. Тому темою нашого дослідження ми обрали: «Дидактична гра як засіб засвоєння знань дітьми».

Об'єктом дослідження є дидактичні ігри в навчальній діяльності дошкільників.

Предметом дослідження - методика використання дидактичних ігор на заняттях з дошкільниками з метою засвоєння знань.

Мета дослідження полягає в пошуку практичних шляхів використання дидактичних ігор на заняттях з дітьми старшого дошкільного віку.

При проведенні нашого дослідження ми ставили такі завдання:

- проаналізувати стан досліджуваної проблеми в сучасній психологічній та педагогічній літературі;

- визначити цінність дидактичних ігор як засобу засвоєння знань дошкільників;

- вивчити педагогічний досвід роботи вихователів з використання дидактичних ігор в роботі з дошкільниками.

Матеріалом дослідження послугували теоретичні матеріали з теми дослідження та приклад розробки з формування у старших дошкільників уявлень про геометричні фігури і форми предметів в процесі дидактичних ігор.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи ігрової діяльності дошкільників

1.1 Гра як провідна діяльність дітей дошкільного віку

Особистісні якості дитини формуються в активній діяльності, і перш за все у тій, яка на кожному віковому етапі є провідною. У дошкільному віці такою діяльністю є гра, яка відповідає потребі дитини в пізнанні навколишньої дійсності й дає їй змогу переноситися в чарівний світ фантазій. Як зазначав А.С. Макаренко, «…гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина у грі, така, з багатьох поглядів, вона буде у роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається насамперед у грі» [14, с.227].

Гра - вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої діяльності [17].

У процесі гри у дитини з'являється потреба активно впливати на речі, предмети, що її оточують. Вона розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості.

В історії закордонної і вітчизняної педагогічної науки склалось два напрямки використання гри у вихованні дітей: для усестороннього гармонійного розвитку і у вузько дидактичних цілях.

Яскравим представником першого напрямку був великий чеський педагог Я.А. Коменський. Він вважав гру необхідною формою діяльності дитини, що відповідає її природі і схильностям: гра - серйозна розумова діяльність, в якій розвиваються всі види здатностей дитини; в грі розширюється й збагачується круг уявлень про навколишній світ, розвивається мова; в спільних іграх дитини зближується з іншими дітьми [6].

З найбільшою повнотою дидактичний напрям приставлений в педагогіці Ф. Фребеля. Ф. Фребель надає грі велике виховне значення: гра розвиває дитину фізично, збагачує її мову, мислення, уяву; гра є активною діяльністю для дітей дошкільного віку.

К.Д. Ушинський вказав залежність змісту дитячих ігор від соціального оточення. Він стверджував, що ігри не проходять для дитини безслідно: вони можуть визначити характер і поведінку людини в суспільстві. К.Д. Ушинский надавав велике значення спільним іграм, так як в них зав'язуються перші суспільні відносини [6].

Великий інтерес представляють погляди на гру Е.І. Тихеєвої. Вона розглядає гру як одну з форм організації педагогічного процесу в дитячому саду і разом з тим як одно з найважливіших засобів виховного впливу на дитину. Е.І. Тихеєва справедливо вважала, що дидактична гра надає можливість розвивати самі різноманітні здібності дитини, її сприймання, мову, увагу. Вона визначила значну роль вихователя в дидактичній грі. Е.І. Тихеєва розробила багато дидактичних ігор, які до сих пір використовуються в дитячих садах [20].

Таким чином, гра - серйозна розумова діяльність, в якій розвиваються всі види здібностей дитини, в ній розширюється і збагачується коло уявлень про навколишній світ, розвивається мова. Дидактична гра надає можливість розвивати самі різноманітні здібності дитини, її сприймання, мислення, мову, увагу.

Дошкільний вік характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, коли значно розширюються сфера взаємодії та коло спілкування дитини. Спілкування з дорослим значно ускладнюється, набуває нових форм і змісту. Дошкільнику вже недостатньо уваги дорослого і спільної діяльності з ним, оскільки завдяки мовному розвитку його можливості спілкування розширилися. Він уже здатний спілкуватися не тільки про предмети, які сприймає безпосередньо, а й предмети, відсутні у конкретній ситуації взаємодії. Зміст спілкування стає позаситуативним, виходить за межі сприйнятої ситуації.

Головна потреба дошкільника - бути повноправним членом суспільства, жити і почувати себе на рівні з дорослими. Однак реально включитися у доросле життя він не може через його складність і свої обмежені можливості. Саме в цьому - розриві між прагненням бути як дорослий і неможливістю реалізувати це прагнення - полягає суперечність соціальної ситуації розвитку дошкільника. Єдиною діяльністю, яка дає змогу подолати цю суперечність, є сюжетно-рольова гра, у якій дитина виконує роль дорослого як носія певних суспільних функцій, вступає у стосунки з іншими дорослими, безпосередньо не присутніми. Рольова гра є провідною діяльністю дітей дошкільного віку, спрямованою на орієнтування у предметній і соціальній дійсності.

Рольова гра дає змогу дитині вступити у взаємодію з недоступними їй у реальній практиці сторонами життя, тому є провідною діяльністю дошкільника.

У соціальній ситуації розвитку дитини дошкільного віку все більшу роль починають відігравати однолітки, спілкування і стосунки з якими стають для неї не менш значущими, ніж взаємини з дорослими.

Усе це свідчить, що соціальна ситуація розвитку дошкільника ускладнюється і диференціюється, суттєво змінюються стосунки з дорослими, які і надалі залишаються центром її життя. Якщо у ранньому віці соціальна ситуація розвитку дитини визначалася лише стосунками з близькими людьми, то у дошкільному - вона вступає у стосунки з ширшим соціальним світом. Те, що дитина спостерігає у світі дорослих, стає предметом її ігрової діяльності, у якій дорослий присутній опосередковано. Гра стає провідним видом її діяльності. Спілкування з близькими дорослими набуває позаситуативного характеру і спонукається новими потребами. Дитина опановує нову сферу соціальних контактів - стосунки з однолітками.

Внутрішня позиція дошкільника щодо інших людей характеризується усвідомленням власного Я, своєї поведінки та інтересом до світу дорослих.

1.2 Значення дидактичних ігор для дошкільників

Ігрова діяльність не вичерпується сюжетно-рольовими іграми, хоч вони найхарактерніші для дошкільників. У їхній ігровій діяльності все більше часу займають театралізовані, будівельні, дидактичні ігри та ігри за правилами.

Серед дитячих ігор, які використовують у навчально-виховному процесі дошкільного виховного закладу важливе місце займають дидактичні ігри. Зміст поняття «дидактична гра» визначається як система впливів спрямована на формування у дитини пізнавальної активності. Вона сприяє розв'язанню завдань морального, естетичного, розумового, фізичного і трудового виховання. К.Д. Ушинський з приводу гри писав: «У ній формуються всі сторони душі людської, її розум, її серце і її воля, і якщо говорять, що ігри прорікають майбутню долю дитини, то це правдиво в подвійному розумінні: не тільки у грі виявляються здібності дитини і відносна сила її душі, але й сама гра має великий вплив на розвиток дитячих здібностей і нахилів, а одночасно і на її майбутню долю» [21, с.60].

З середини минулого століття дидактична гра почала успішно використовуватись в навчанні дітей до школи. В дослідженнях вітчизняних педагогів і психологів підкреслювалась багатоплановий зв'язок і взаємовплив гри і навчання. В дидактичних іграх актуалізується інтелектуальний досвід, конкретизуються уявлення про сенсорні еталони, удосконалюються розумові дії, накопичуються позитивні емоції, які підвищують пізнавальні інтереси дошкільників. Ряд досліджень присвячений вивченню дидактичної гри (її структури, змісту, класифікації), це визначило її роль у навчанні дошкільників. Дидактична гра зайняла міцне місце в освітній роботі дитячого садка.

У практиці роботи дошкільних закладів є досвід використання дидактичних ігор при навчанні дітей математики. Дидактичні ігри використовуються як для формування знань, так і для закріплення і для повідомлення нових знань.

У дослідженні А.К. Бондаренко, дидактична гра представляє собою багатопланове, складне педагогічне явище: вона є і ігровим методом навчання дітей дошкільного віку та засобом всебічного виховання особистості дитини. Дидактична гра дозволяє значно підвищити ефективність освітньо-виховного процесу, у тому числі в психологічному розвитку дітей [5].

А.Н. Леонтьєв зазначав, що дидактичні ігри відносяться до «рубіжним ігор», представляючи собою перехідну форму до тієї неігрової діяльності, яку вони готують. Ці ігри сприяють розвитку пізнавальної діяльності, інтелектуальних операцій, що представляють собою основу навчання [13].

Б.Н. Хачапурідзе створив систему дидактичних ігор, які повинні вирішити завдання розумового виховання дошкільника. Він вважав, що дидактична гра аж ніяк не є єдиним засобом розумового виховання, але тільки за необхідне його ланкою. Вихідним моментом при визначенні завдань розумового виховання є по Хачапурідзе, оволодіння предметом і предметними відносинами. Для розкриття змісту завдань розумового виховання дошкільника, Хачапурідзе вказував, які здібності повинні бути розвинені для їх реалізації. До їх числа відноситься готовність сенсорного апарату і здатність активного управління ним, вільне словесне оволодіння сенсорним матеріалом і предметами, сприйняття різноманітних властивостей предмета, розвиток спостережливості, застосування інтелектуальних операцій над чуттєвими властивостями предметів, розвиток волі. Відмінною рисою багатьох ігор, розроблених Хачапурідзе, є використання ігрових моментів, що підвищують інтерес дитини до вправ, але пов'язаних з дидактичним змістом гри побічно, через правило [2].

Наукові інтереси педагога Д.В. Менджеріцької [4] протягом багатьох років були зосереджені на дослідженні значення ігор для інтелектуального розвитку дітей, їх учбово-пізнавальної діяльності. Вона заперечувала проти вузького розуміння дидактичної гри, вважала її однією зі специфічних форм навчання дошкільнят, важливим засобом освітньо-виховної роботи [2].

Дослідження педагогів Т.М. Бабунова і А.К. Бондаренко [3] дозволили визначити дидактичну гру як ефективний метод виховання розумової активності і самостійності. Т.М. Бабунова вважала, що найбільш ефективним умовою для розвитку у молодших дошкільнят розумової активності є: формування у них емоційно-позитивного ставлення до майбутньої розумової діяльності шляхом поетапного введення дидактичних завдань, наділених в ігрову форму; створення ігрових мотивів; певних відносин до розумової діяльності; введення таких прийомів як жарт, ігрові лічилки, ігровий персонаж, послідовне розширення діапазону ігрових дій; рух «ховання-пошуки», «запізнювання-відгадування», розігрування сюжету. Нею була розроблена система дидактичних ігор для дітей 4-х років: ігри-інсценівки, ігри з іграшками і предметами, словесні ігри.

А.К. Бондаренко [3] вивчає можливості дидактичної гри як засобу всебічного виховання дітей дошкільного віку. Вона продовжує дослідження проблеми дидактичної гри, сама створює ігри для дітей. Підсумком роботи була книга «Дидактичні ігри в дитячому садку» (1985 р).

А.П. Усова підкреслювала, що в грі дитина не вчиться жити, а живе своїм власним життям на своєму досвіді осягає «що таке добре, що таке погано».

Дидактична гра з її навчальною завданням, одягнений у ігрову, цікаву форму, привернула до себе увагу видних зарубіжних і російських педагогів ще на зорі зародження теорії і практики навчання і виховання дітей дошкільного віку.

Едуард Сеген, Декролі, Марія Монтенсорі, Блехер Ф.Н., Сорокіна А.К. і багато інших широко використовували дидактичні ігри і підкреслювали їх величезну роль у вихованні і навчанні дітей, особливо таких, які відчувають труднощі у навчанні [13].

Вони дивилися на дидактичну гру не як на розвагу або забаву, а бачили в ній велика праця дітей, що вимагає напруження всіх духовних і фізичних сил. Гру вони вважали найбільш точним показником прояви дитячих здібностей і можливостей. Також вважали, що дидактична гра робить благотворний вплив на розвиток дітей.

Цінність дидактичних ігор полягає в тому, що в них перед дітьми ставляться дидактичні завдання, для розв'язання яких потрібна зосередженість, довільна увага, розумове зусилля, вміння осмислити правила, послідовність дій, перебороти труднощі. Ігри сприяють розвитку у дітей відчуттів і сприймання, формуванню уявлень, засвоєнню знань, дають змогу навчити дітей використовувати раціональні способи розв'язання певних розумових і практичних завдань. Як зазначала Є.І. Тихеєва, гра є основним змістом життя дитини, її працею і розвагою одночасно; вона дає її душі широку можливість виявитися у всій багатогранності своїх рис і особливостей. Бо саме у грі формуються індивідуальні особливості кожної дитини, почуття колективізму, бажання допомогти [14, с.238].

Дидактичні ігри дошкільників створюють дорослі з навчальною метою, організовуючи навчання на основі ігрового і дидактичного завдання. У дидактичній грі дитина не лише отримує, а й узагальнює та закріплює знання, розвиває пізнавальні здібності, засвоює раціональні засоби і способи розумової діяльності.

Дидактична гра - система впливів, спрямована на формування у дитини потреби у знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок [17].

Будь-яка дидактична гра має навчальну мету. Тому основним її компонентом є дидактичне завдання, сховане від дитини в ігровому завданні. Дошкільник не просто грається, а бере участь у процесі стихійного навчання. Своєрідність дидактичної гри полягає в раціональному поєднанні дидактичних та ігрових завдань. Переважання навчального завдання перетворює гру на вправу, ігрового - нейтралізує навчальне значення такої ігрової діяльності.

Навчання у формі дидактичної гри засноване на прагненні дитини входити в уявну ситуацію, діяти за її законами, тобто воно відповідає віковим особливостям дошкільника. Старші дошкільники починають усвідомлювати пізнавальне завдання ігор, надаючи їм певного змісту.

Виконуючи під час гри ігрове завдання, діти виявляють активність, бажання і потребу розв'язати його. Як і дидактичні, ігрові завдання можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, під час гри в лото завдання полягає в тому, щоб першому закрити всі клітинки великої картки; у грі з пірамідкою - зібрати її так, щоб ребро утворювало рівну лінію; у грі «Чарівний мішечок» дитина повинна навпомацки визначити предмети і назвати їх. Дидактичні та ігрові завдання відображають взаємозв'язок навчання і гри.

Неодмінною умовою розв'язання дидактичного завдання є дотримання правил. Дидактична гра відбувається за умови, що правила є і внутрішнім результатом дитячої діяльності, а не лише зовнішньою вимогою дорослого. На відміну від сюжетно-рольової гри, у якій правила можуть не бути усвідомленими, у дидактичній вони завжди усвідомлені.

Дотримання правил у дидактичній грі забезпечують колективна організація діяльності, за якої гравці узгоджують свої дії і контролюють виконання правил однолітками; передавання старшими дітьми свого ігрового досвіду молодшим.

Правила спрямовують гру, об'єднують дидактичне та ігрове завдання, визначають послідовність ігрових дій, підвищують цікавість гри, дають змогу вихователю непрямо керувати нею, регулюючи взаємини дітей, формують міжособистісні стосунки. Без них дидактична гра розвивалася б стихійно, а дидактичне завдання неможливо було б вирішити. Діти підпорядковуються правилам, які складаються з одного-двох загальних для всіх елементів. Старші дошкільники виконують більш узагальнені і складніші правила, самостійно придумують нові. Завдяки цьому в ігрових діях реалізовується ігрове і дидактичне завдання [17].

Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку дошкільників: одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанням іншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а у звичайних - порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правил іншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігрових правил в організації і спрямуванні поведінки дітей є важливим педагогічним завданням.

Як зазначає Г.А. Урунтаєва, існують умови, що забезпечують дотримання правил у дидактичній грі, а саме:

- колективна організація діяльності, гравці погоджують свої дії й контролюють виконання правил однолітками;

- створення різновікових об'єднань, коли старші діти передають свій ігровий досвід молодшим і виконують роль навчаючого [7].

Засобом розв'язання дидактичного завдання є дидактичний матеріал; результатом дидактичної гри - розв'язання ігрового і дидактичного завдання. Розв'язання обох завдань в показником ефективності гри. Молодші дошкільники усвідомлюють ігровий результат, старші - починають згадувати результат, пов'язаний з розв'язанням дидактичного завдання: навчився, здогадався, розв'язав. Додаткові компоненти дидактичної гри (сюжет і роль) не обов'язкові і можуть бути відсутніми.

Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій неможлива гра.

Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, а захопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язання дидактичного завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, що використовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння змістом передбаченого програмою матеріалу.

Ігрові дії малюків полягають у перестановці, збиранні предметів, їх порівнянні, доборі за кольором, розміром, імітуванні рухів, голосів тощо. Ігрові дії дітей середнього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші стосунки між ними. Вони можуть полягати у виконанні конкретної ролі у конкретній ситуації, загадуванні і відгадуванні, своєрідному змаганні (хто скоріше закриє порожні клітинки великої картки маленькими тощо).

Захоплюючими є ігрові дії в народних іграх, завдяки яким, як стверджував К. Ушинський, дитина вчиться мислити, набуває важливі знання. У кожній народній грі розум дошкільника працює жваво й енергійно, почуття напружені, дії організовані. їх зміст насичений яскравими образами, внаслідок чого дитина не просто їх наслідує, а живе у певній ігровій ситуації.

Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вихователя результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагодженні гармонійних взаємин.

Ігровий задум, ігрові дії та правила тісно пов'язані між собою: задум визначає характер ігрових дій, а дотримання правил допомагає в їх здійсненні та розв'язанні ігрового завдання. Відсутність, ігнорування хоча б одного з цих елементів унеможливлює гру.

Дидактична гра є одночасно видом ігрової діяльності і формою організації взаємодії дорослого з дитиною, що зумовлює її своєрідність.

Дидактична гра, як і сюжетно-рольова, за своїм походженням є сюжетною. Однак, якщо у рольовій грі дошкільник засвоює суть людської діяльності, то у дидактичній - суспільно вироблені способи розумової діяльності, оскільки зовні виражений тільки результат цих способів, а самі вони сховані від дитини і засвоюються лише з ініціативи дорослого; у ній більш виражені соціальні стосунки, в які включена дитина. Елементарні форми рольової гри можуть виявлятися без керівництва дорослого, на основі наслідування. Цим зумовлена відмінність компонентів сюжетно-рольових і дидактичних ігор: у сюжетно-рольовій ним є роль, яка фіксує функцію дорослого, у дидактичній - дидактичне завдання, яке передбачає формування засобів і способів пізнання.

Щоб досягти ефективності в організації навчально-виховного процесу, доцільно використовувати такі види дидактичних ігор: ігри з предметами; настільно-друковані; словесні ігри.

Ігри з предметами використовують у процесі ознайомлення дітей з ознаками предметів: кольором, величиною, формою, а також з метою розвитку кисті руки, мускулатури, що є важливим етапом підготовки руки до письма у школі.

Настільно-друковані ігри спрямовані на уточнення і систематизацію знань про довкілля, розвиток мислення і мисленнєвих операцій.

Словесні ігри відіграють важливу роль у розвитку мовленнєвої діяльності дітей. Вони сприяють формуванню слухових умінь, бажання повторювати звукосполучення і слова.

На відміну від інших ігор, дидактична гра має свою сталу структуру, куди входять елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно (дидактичні та ігрові завдання; ігровий задум; ігрові дії; правила; результат).

Керівництво дидактичними іграми потребує великої педагогічної майстерності і такту, бо розв'язуючи у грі і завдяки грі педагогічне завдання, вихователь не повинен «виймати душу з гри», а мусить зберегти особливості гри як діяльності цікавої і захоплюючої.

Як зазначав А.С. Макаренко, «…керувати дитячими іграми потрібно, так, щоб в них були робочі зусилля - фізичні і психічні, без яких гра не може мати серйозного виховного значення…» [14, с.228].

Отже, правильно організована дидактична гра є запорукою успішного навчання дітей у школі. Бо саме вона є своєрідним «містком» переходу ігрової діяльності у навчальну.

1.3 Види дидактичних ігор

Класифікація дидактичних ігор дає змогу простежити їх сутнісні особливості, використання яких забезпечує відповідний навчально-виховний ефект.

У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо. Ці класифікації співвідносяться зі змістом навчання і виховання: ігри для сенсорного виховання, ігри, спрямовані на ознайомлення дітей з об'єктами і явищами навколишньої дійсності, на формування елементарних математичних уявлень, на мовленнєвий розвиток та ін.

Поширеною є класифікація дидактичних ігор за характером матеріалу, згідно з якою виокремлюють:

1. Ігри з предметами. У таких іграх використовують дидактичні іграшки (мозаїку, кубики), реальні предмети, різноманітний природний матеріал (листя, плоди, насіння). Поширені вони в народній педагогіці, яка, враховуючи потребу дитини у пізнанні предметів, створила сюжетні (ляльки, предмети побуту, овочі тощо) і безсюжетні (кулі, циліндри, пірамідки та ін.) дидактичні матеріали. Використання сюжетних дидактичних іграшок має багато спільного із сюжетно-рольовими іграми. Безсюжетні іграшки використовують для закріплення знань про властивості та якості предметів (розмір, кількість, колір, форму). У народних дидактичних іграшках закладено принцип самоконтролю. Це означає, що матрьошка, пірамідка, грибок не закриються, якщо їх частини підібрані неправильно. У процесі ігрових дій (роз'єднання, з'єднання, зняття, нанизування та ін.) за певними правилами дитина освоює спосіб розв'язання дидактичного завдання.

Під час ігор із предметами та іграшками діти ознайомлюються з їх властивостями та ознаками, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об'єднувати предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам'ятовування кількості та розташування предметів, зобов'язують до пошуку відсутньої іграшки тощо. У цьому процесі дошкільники збагачують знання про матеріал, з якого виготовляють іграшки, про необхідні людям у різних видах діяльності предмети. Ігри з природним матеріалом організовують під час прогулянок. Вони сприяють закріпленню знань про природу, формуванню і розвитку мисленнєвих процесів (аналізу, синтезу, класифікації), вихованню бережливого ставлення до природи.

2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Найчастіше вони зорієнтовані на розв'язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.

3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі, з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв'язках. У молодшому дошкільному віці ці ігри спрямовані на розвиток мовлення, уточнення і закріплення словникового запасу, формування вміння рахувати, орієнтуватися у просторі. У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей. Як правило, дошкільникам доводиться описувати предмети, відгадувати їх за описом, за ознаками схожості та відмінності, групувати за властивостями, знаходити алогізми в судженнях, вигадувати власні розповіді.

Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О. Сорокіною, за якою виокремлюють:

1) ігри-подорожі. Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове, складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу дітей на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви тощо;

2) ігри-доручення. Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошик усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та ін.;

3) ігри-припущення. їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б…?», «Що б я зробив, якби…?» та ін. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.

Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на (В. Аванесова):

- ігри-доручення. Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати, складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;

- ігри з відшукуванням предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

- ігри з відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось? »;

- сюжетно-рольові дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

- ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова тощо.

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх автодидактична властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових прийомів у розвитку дитини.

1.4 Роль дидактичних ігор в навчанні

В молодшому віці за допомогою дидактичних ігор можна вчити дітей впізнавати і називати предмети та їх ознаки, розрізняти їх за формою, кольором, величиною, розміщенням у просторі, також робити прості узагальнення, групувати предмети за названими ознаками. Доцільно, щоб під час гри дитина бачила реальний предмет, включаючи в його сприймання якомога більше аналізаторів (оглянути предмет, пошукати, послухати, покуштувати тощо).

Складнішою формою гри є порівняння предметів за однією чи двома ознаками: кольором, формою, величиною. Так підводять дітей до узагальнення. В іграх з картинками вихователь навчає малят порівнювати й добирати картинки за певним значенням (наприклад, до дорослих тварин підбирати їх дитинчат і т. д.).

Діти середнього дошкільного віку здатні оволодіти узагальненими родовими поняттями (наприклад, яблуко, груша, слива - це фрукт). З ними проводять ігри на порівняння та класифікацію предметів і їх зображення на картинках, формування числових понять. У процесі гри діти вчаться більш диференційовано розрізняти кольори і їх відтінки, геометричні форми.

У старшому дошкільному віці педагог за допомогою дидактичних ігор впорядковує і розширює сенсорний досвід дітей, вчить їх точно і швидко виділяти певні ознаки, порівнювати й групувати предмети за спільними ознаками.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гри навчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначає як автодидактизм.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завданнях, які педагог ставить перед дошкільниками не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.). Так у старшому дошкільному віці на основі ігрових інтересів виникають і розвиваються інтелектуальні.

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, вихователь повинен добирати їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри, вихователь ініціює спільне придумування нових ігрових завдань, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізацію всіх учасників гри.

Постійний розвиток самостійних дидактичних ігор неможливий без наявності достатньої кількості ігрового матеріалу. В кожній групі мають бути різних розмірів ляльки з комплектами одягу, посуд, меблі, транспорт, м'які іграшки (тварини, птахи, комахи), настільно-друковані ігри (лото, доміно, шашки, шахи), дидактичні іграшки (матрьошки, кубики, пірамідки та ін.), набори з природного матеріалу, картинки про природу, життя сім'ї, діяльність людей, предмети домашнього вжитку тощо.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Наприклад, розбираючи і збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і називати ознаки (розмір, форму, колір та ін.) предметів. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню у дітей моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку, оскільки, навчившись розрізняти кольори і форми, дитина починає помічати, оцінювати їх. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовці дітей до письма, образотворчої діяльності тощо.

Отже, як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюють загальний особистісний розвиток дошкільників. Поєднання в них готового навчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вихователя майстерного педагогічного керівництва ними.

Розділ 2. Експериментальне дослідження використання дидактичної гри у формуванні уявлень про геометричні фігури і форми предмета у дітей старшого дошкільного віку

2.1 Виявлення знань старших дошкільників про геометричні фігури і формі предмета

У дослідженні брало участь 2 групи (50 дітей) старшого дошкільного віку. Дослідження включало в себе:

1. Констатуючий експеримент.

2. Формуючий експеримент.

3. Контрольний експеримент (контрольний зріз).

Діти були умовно розділені на контрольну та експериментальну групи.

У констатуючому експерименті ставилися наступні завдання:

1. Виявити знання старших дошкільнят про геометричні фігури і форми предмета.

2. Вивчити постановку роботи в дитячому садку по формуванню уявлень про геометричні фігури і форми предмета у дітей старшого дошкільного віку.

У констатуючому експерименті, робота проводилася індивідуально з кожною дитиною.

Дітям пропонувалися такі завдання:

1. Дізнатися і назвати геометричні фігури (площинні та об'ємні)

2. Пояснити значення слова "еталон".

3. Назвати дидактичні ігри з геометричними фігурами.

Завдання 1. Дізнатися і назвати геометричні фігури (площинні та об'ємні).

Дітям послідовно показували геометричні фігури і просили їх назвати.

Спочатку показувалися площинні геометричні фігури:

- коло

-квадрат

-прямокутник

-трикутник

Діти називали ті фігури, які вони впізнавали і знали в процесі показу. Відповіді дітей фіксувалися і відображені в таблиці 2.1.

Потім показувалися об'ємні геометричні фігури:

- куля

- куб

- циліндр

- багатокутник

- овал

- призма

Діти також називали знайомі їм об'ємні геометричні фігури. Ці відповіді також фіксувалися і відображені в таблиці 2.1.

Завдання 2. Пояснити значення слова "еталон".

Перед дітьми були виставлені предмети різної форми:

- кубик

- цеглинка

- рамка

- тарілка

- яйце

- дзеркальце

- стакан

Поруч були розкладені площинні та об'ємні геометричні фігури. Дітям було дано завдання підібрати до кожного предмету свій еталон. Дії та відповіді дітей фіксувалися і відображені в таблиці 2.1.

Завдання 3. Назвати дидактичні ігри з геометричними фігурами.

Дитині пропонувалося згадати дидактичні ігри з геометричними фігурами, які використовувалися на заняттях з математики. Відповіді дітей фіксувалися і відображені в таблиці 2.1.

Отримані в констатуючому експерименті дані відображені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Знання дошкільнят про геометричні фігури і формі предметів (у%)

Група	Впізнавання і називання геометричних фігур	Розуміння значення слова еталон	Знання дид. ігор з гео.фіг.
	площинні	об'ємні
	коло	квадрат	прямок.	трикут.	шар	куб	циліндр	овал	призма
Контр.	40	42	40	42	36	35	33	35	33	28	40
Експер.	38	39	38	39	34	33	30	32	30	28	38

Констатуючий експеримент показав, що до початку навчання рівень розвитку дітей обох груп був приблизно однаковим. 41% дітей контрольної групи знають і називають такі площинні фігури, як коло, квадрат, трикутник, а в експериментальній групі 39% дітей ці фігури дізнаються, але не називають правильно. 40% дітей контрольної групи знають і називають прямокутник. А в експериментальній групі 38% дітей цю фігуру дізнаються, але не називають правильно. 34% дітей контрольної групи дізнаються, але не називають правильно об'ємні фігури як куля, куб, циліндр, овал, призма. А в експериментальній групі 32% слабо володіють знаннями про кубі, кулі, циліндрі, призмі.

Багато дітей та контрольної та експериментальної груп не знають значення слова "Еталон". Вони вагалися при підборі відповідного еталона до певного предмету. Не могли пояснити, чому дана геометрична фігура є еталоном для цього предмета. З цим завданням впоралися всього 28% дітей обох груп.

40% дітей контрольної групи знають і називають дидактичні ігри з геометричними фігурами. Вони назвали такі ігри, як: "Схожий - несхожий", "Геометричне лото", "Які бувають фігури".

38% дітей експериментальної групи знають наступні дидактичні ігри з геометричними фігурами, це: "Знайди фігуру", "Геометричне лото", "Чарівний мішечок".

Все вищевикладене визначило нашу подальшу пошукову роботу, яку ми викладаємо в формуючому експерименті.

2.2 Формування у старших дошкільників уявлень про геометричні фігури і форми предметів в процесі дидактичних ігор

У контрольній групі тривало навчання за програмою. В експериментальній групі проводився формуючий експеримент.

У формуючому експерименті дослідна робота проводилася індивідуально з кожною дитиною. Перш ніж почати дослідницьку роботу з формування у старших дошкільників уявлень про геометричні фігури і форми предмета з дітьми проводилася попередня робота.

У попередню роботу ми включили вправи, розділені на наступні групи:

1. Вправи, спрямовані на розвиток уміння виділяти геометричні фігури на малюнку-кресленні, в навколишній обстановці;

2. Вправи, спрямовані на розвиток навичок конструювання;

3. Вправи, спрямовані на розвиток уміння виділяти елементи і властивість геометричних фігур;

4. Вправи, спрямовані на розвиток уміння виявляти особливості взаємного розташування геометричних фігур.

Розглянемо докладно кожну групу проведених вправ, на основі яких проводилась попередня робота з формування уявлень про геометричні фігури і форми предмета з дітьми експериментальної групи.

1. Вправи, спрямовані на розвиток уміння виділяти геометричні фігури на малюнку, кресленні, в навколишній обстановці - в цих вправах вдосконалюється вміння впізнавати геометричну фігуру, виділяти її з малюнка. Спочатку пропонували малюнки, складені з окремих фігур (жодна фігура не накладається на іншу - не вимагає особливо глибокого аналізу зображення). Потім пропонуємо малюнки більш складні, де одна фігура може складатися з декількох фігур, включати в себе інші фігури. Виділення фігур в навколишній обстановці пов'язане з визначенням форми предметів способом порівняння їх з геометричними фігурами як сенсорними еталонами форми.

1. Які геометричні фігури використані в малюнку? (рис. 1) З яких геометричних фігур складається малюнок? Знайди і назви всі геометричні фігури на малюнку.

2. Скільки на малюнку (рис. 2) трикутників (квадратів, кіл, чотирикутників, овалів, багатокутників)? Закрась кола жовтим олівцем, квадрати зеленим, а трикутники синім.

3. Порівняй малюнки (рис. 3, 4, 5, 6). Чим вони схожі? Чим відрізняються? З яких геометричних фігур складаються?



4. Скільки трикутників на малюнку? (рис. 7)

5. Скільки квадратів, прямокутників, чотирикутників на малюнку? (рис. 8)

6. Скільки на малюнку (рис. 9) трикутників, чотирикутників? Які ще геометричні фігури ти бачиш?

7. Знайди на малюнку (рис. 10) вказану кількість фігур (наприклад, 5 трикутників, 4 прямокутника, 2 квадрата і т.д.)

8. З яких фігур складаються прапорці? (рис. 11)

9. Гра «Чарівні окуляри». Для гри потрібно виготовити спеціальні окуляри зі «стеклами» різної форми (рис. 12). Надівши такі чарівні окуляри, можна бачити предмети тієї форми, яка відповідає формі «скла».



10. Гра «Допоможи художнику». Допоможи художнику перетворити ці геометричні фігури (рис. 13) у якісь предмети, тварин і т.п.

2. Вправи, спрямовані на розвиток навичок конструювання - вправи спрямовані на розвиток умінь працювати за образом: аналізувати зразок, виділяючи його складові частини (тобто геометричні фігури); синтезувати частини в цілісний образ, тотожний зразку. Вправи цієї групи можна розбити на три підгрупи:

1) Вправи на розбиття геометричних фігур на частини, які є такі геометричними фігурами. Спочатку показую дітям різні способи розбиття фігур: розрізання ножицями, тобто реальний поділ; перегинання; проведення необхідних ліній (відрізків).

1. Розріж квадрат на частини так, щоб вийшло: 2 прямокутника; 2 трикутника; 4 квадрати; 4 трикутника; 4 прямокутника; 1 квадрат і 4 трикутника.

2. Поділи трикутник (рис. 14а) так, щоб вийшло: 2 трикутника; 6 трикутників.

3. Поділи чотирикутник (рис. 14б) на дві частини так, щоб вийшли: 2 трикутника; 2 чотирикутника; трикутник і чотирикутник; трикутник і п'ятикутник.

4. У чотирикутнику (трапеції) (рис. 14в) проведи два відрізки так, щоб вийшов прямокутник і два трикутники.

5. У цій фігурі (рис. 14г) проведи відрізок так, щоб він розділив фігуру на 3 трикутника; 2 трикутника; трикутник і чотирикутник; 2 трикутника і шестикутник; п'ятикутник і трикутник.

6. Проведи в кожній фігурі (рис. 15) відрізок так, щоб однієї з частин виявився квадрат.

7. Як з трикутника (рис. 16) зробити шестикутник? Проведи відрізки.

2) Вправи на складання геометричних фігур з частин - вправами даного типу є відомі головоломки «Танграм», «Чарівне коло», «Головоломка Піфагора», «Яйце Колумба», «Листочок», «Пентаніно». Б.П. Нікітіна.

1. Склади трикутник (рис. 17) з двох рівних трикутників, з шести рівних трикутників.

2. Склади прямокутник (рис. 18) з двох рівних трикутників; з двох рівних прямокутників; з двох рівних квадратів; з чотирьох рівних трикутників; з чотирьох прямокутників; з квадрата і двох прямокутників.

3. Склади квадрат (рис. 19) з двох прямокутників; з двох трикутників; з чотирьох квадратів; з чотирьох трикутників; з чотирьох прямокутників; з квадрата і чотирьох трикутників.

4. Серед частин (рис. 20) відзнач три таких, з яких можна скласти коло.

5. Скільки кіл (рис. 21) можна скласти з цих частин?

6. Кожен з п'яти прямокутників (рис. 22) розрізали на дві частини. З'єднай їх знову.



3) Вправи на перетворення фігур по заданій умові - це вправи з паличками, пов'язані з перекладанням частин і отриманням нових фігур.

1. Прибрати в даній фігурі (рис. 23а) дві палички так, щоб вийшло два квадрата.

2. Прибрати 5 сірників так, щоб залишилося три маленьких квадрата (рис. 23б).

3. Перекласти два сірники так, щоб вийшло п'ять рівних квадратів (рис. 23в).

4. Квадрат розрізаний на чотири частини (рис. 23г). Переклади ці частини так, щоб вийшло: 2 однакових квадрата; 2 квадрата - один всередині іншого; 1 трикутник.

3. Вправи, спрямовані на розвиток уміння виділяти елементи і властивості геометричних фігур - ці вправи сприяють усвідомленому виділенню елементів фігур (сторін, вершин, кутів), виявленню деяких істотних властивостей фігур.

1. Вибери серед фігур (рис. 24) трикутники. Поясни свій вибір.

2. Вибери серед запропонованих фігур (рис. 25) чотирикутники. Поясни свій вибір.

3. Дай ім'я кожній фігурі (рис. 26).

4. Вправи, спрямовані на розвиток уміння виявляти особливості взаємного розташування геометричних фігур - вправи спрямовані на розвиток вміння виявляти просторові відносини між геометричними фігурами на площині.

1. Скільки трикутників лежить всередині кола (рис. 28), скільки перетинається з колом, скільки лежить поза колом?

2. Закрась всі кола (рис. 29), які лежать всередині квадрата червоним, а поза квадрата - синім.

3. Яка фігура знаходиться всередині іншої фігури (рис. 30), яка - за контуром?

4. Знайди, назви і покажи всі фігури (рис. 31) у які входить точка А.

5. Продовж орнамент (рис. 32)

Рис. 32

6. Знайди помилку в продовженні орнаменту (рис. 33)

Рис.33

7. Склади візерунок з даних фігур (рис. 34). Розкажи куди покладеш кожну фігуру.

Рис.34

Після проведення попередньої роботи для формування у старших дошкільників уявлень про геометричні фігури і форми предмета з ними були проведені наступні дидактичні ігри:

У формуючому експерименті дослідна робота проводилася індивідуально з кожною дитиною. Для формування у старших дошкільників уявлень про геометричні фігури і форми предмета з ними були проведені наступні дидактичні ігри:

1. Дидактична гра «Поглянь навколо»

Мета: закріпити уявлення про геометричні фігури; вчити знаходити предмети певної форми.

Дітям спочатку пропонується назвати геометричні фігури, прямокутник, трикутник, коло, квадрат, овал, куля.

Після закріплення знань про геометричні фігури, дітям даються такі завдання: