Адаптація першокласника до умов навчання

За небезпекою ураження електричним струмом управлінське приміщення відділення належить до категорії приміщень без підвищеної небезпеки ураження електричним струмом працюючих, яка відповідає нормам ОНТП 24-86 [6].

Як відомо, самопочуття та працездатність людини головним чином залежить від метеорологічних умов виробничого середовища, в якому вона знаходиться і виконує трудові обов'язки. Поняття «метеорологічні умови» або «мікроклімат» включає в себе температуру повітря, відносну вологість, швидкість руху повітря, інтенсивність теплового випромінювання та барометричний тиск [7, c. 23].

Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робочому місці, у робочій зоні. Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці. Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги.

Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну температуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п. Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату. Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги. Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я [6].

У приміщенні зазначені показники найчастіше діють на людину сумарно, взаємно посилюючи або послаблюючи один одного. Таким чином, поєднання метеорологічних умов може бути сприятливим або несприятливим для людини і прямим чином впливати на її працездатність.

Слід зазначити, що аналіз метеорологічних умов здійснювався відповідно до холодного сезону року, тобто сезону, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря нижче 10 °С. А за ступенем важкості виконувана робота належить до легких фізичних робіт категорії І (роботи, які проводяться сидячи і супроводжуються незначним фізичним напруженням).

Так, оптимальна величина температури робочої зони, встановлена ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ12.1.005-88 в холодний період для категорії робіт І має становити 22 - 24 °С. Температура повітря в соціальній службі становить 17 °С (відповідно до ртутного кімнатного термометру). Тобто, температура повітря в приміщенні не відповідала встановленим стандартам. Занизька для холодного періоду року температура відчувалась вже після незначного періоду роботи. Як відомо, низька температура може призвести до переохолодження організму людини та знижує працездатність. Звісно, температура в 17 °С не може призвести до серйозних наслідків для здоровґя людини, однак такий мікроклімат вже не можна вважати комфортним.

Однією із характерних особливостей сучасного розвитку суспільства є зростання сфер діяльності людини, в яких використовуються інформаційні технології. Широке розповсюдження отримали персональні комп'ютери.

Зараз у нашій країні проводиться розробка національних нормативних документів, спрямованих на охорону праці користувачів ПК. Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанПіН 3.3.2.007-98,який встановлює санітарно-гігієнічні вимоги до параметрів виробничого середовища приміщені з комп'ютерною технікою [7].

Приміщення з комп'ютерною технікою повинні мати природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці користувачів комп'ютерною технікою, можлива поява короткозорості, швидка стомлюваність.

Система освітлення повинна відповідати таким вимогам:

- освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи, який визначається трьома параметрами: об'єктом розрізнення, контрастом об'єкта і фоном;

- необхідно забезпечити достатньо рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні монітора, а також в межах навколишнього простору;

- на робочій поверхні повинні бути відсутні різні тіні;

- у полі зору не повинно бути відблисків;

- величина освітлення повинна бути постійною під час роботи;

- слід обирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний склад світла [1].

Природне освітлення має здійснюватися через світові прорізи, орієнтовані переважно на північ або північний схід і забезпечувати коефіцієнт природного освітлення не нижче 1,5%. Штучне освітлення в приміщеннях з комп'ютерною технікою має здійснюватися системою загального рівномірного освітлення. В певних приміщеннях допускається використання системи комбінованого освітлення. Як джерела штучного освітлення мають застосовуватися переважно люмінесцентні лампи типу ЛБ. Допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого застосування.

Робочі місця розташовані таким чином, що попадання в очі прямого світла уникається. Джерело штучного освітлення розташоване зверху, а не з обох боків екрану паралельно напрямку погляду як це повинно бути. Для уникнення світлових відблисків екрану в напрямку очей користувача від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиблискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах - жалюзі. В приміщенні комп'ютерного класу для захисту від природних світлових відблисків знаходяться жалюзі на вікнах.

Джерелами шуму в приміщенні з комп'ютерною технікою є жорсткий диск, вентилятор блока живлення мережі, вентилятор, розташований на процесорі, швидкісні CD-ROM, механічні сканери, пересувні механічні частини принтера.

Зниження рівня шуму в приміщенні з комп'ютерною технікою можна здійснити таким чином:

- використання блоків живлення ПК з вентиляторами на гумових підставках;

- використання ПК, в яких термодавачі вмонтовані в блоці живлення та в критичних точках материнської плати;

- використання ПК, в яких вентилятор на процесорі встановлено виробником;

- зменшення шуму на шляху його поширення через розміщення звукоізолюючого відгородження у вигляді стін, перетинок, кабін;

- застосування принтерів колективного користування, розташованих на значній відстані від робочих місць [8].

В кабінеті психолога ЗОШ №5 м. Каховки робочі місця розташовані на відстані 1,5 м. від стіни та 2 м від вікна, між собою робочі міста розміщені на відстані 1м. Всі ці показники повністю відповідають нормам.

Монітор на робочому місці розташований таким чином, що поверхня екрана знаходиться в центрі поля зору на відстані 400-700 мм. від очей користувача. Також витримується однакова відстань очей від екрана, клавіатури та тексту внаслідок правильного розміщення елементів робочого місяця.

Раціональною робочою позою є таке положення, при якому ступні користувача комп'ютера розташовані горизонтально на підлозі або підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні. Кут ліктєвого суглоба коливається в межах 70-90°, зап'ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови 15-20°[6, с. 53]. Таку позу на робочому місці комп'ютерного клубу створити дуже важко через неможливість регулювання висоти та положення крісла. Необхідно забезпечити робочі місця зручним кріслами із системою регулювання висоти крісла відносно робочого столу та підставкою для ніг.

Підсумовуючи аналіз техніки безпеки у кабінеті психолога ЗОШ № 5 м.Каховка.слід зазначити, що найбільш вразливими місцями, де існує потенційна небезпека негативного впливу на персонал, визначені автоматизовані робочі місця працівників обладнані комп`ютерною технікою.

3.2 Охорона праці при роботі з комп'ютером

Сьогодні персональні комп'ютери (ПК) використовують у найрізноманітніших сферах діяльності людини. Вони є або об'єктом праці, або ж основним засобом праці. Останніми роками ПК швидкими темпами впроваджують як на виробництві в різних системах контролю та управління, так і в різноманітних адміністративно-громадських приміщеннях (читальні та довідкові зали бібліотек, комп'ютерні класи закладів освіти). Як засіб спілкування між людьми все частіше використовується інтернет. На початку широкого впровадження ПК як інструмента для розв'язання завдань програмування, управління великими базами даних, у видавничих системах комп'ютери сприймали як зручний і досконалий пристрій. Водночас абсолютно не приділяли уваги можливому впливу ПК на здоров'я користувача. Лише з 1990 року почали з'являтися окремі публікації про те, що інтенсивна робота з ПК є причиною виникнення багатьох захворювань. Причиною відхилень у здоров'ї користувача переважно є недостатнє дотримання принципів ергономіки та санітарно-гігієнічних вимог до умов праці. Враховуючи масовість застосування ПК, ця проблема є дуже важливою та актуальною.

Інтенсивна робота за ПК є причиною виникнення багатьох захворювань. Причиною відхилень у здоров'ї користувача є незадовільні ергономічні характеристики монітора, неправильна організація робочого місця, незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці, які призводять до виникнення низки захворювань: порушень зору; кістково-м'язових порушень; захворювань шкіри; порушень, пов'язаних зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційним навантаженням [7].

Установлено, що стан організму користувачів ПК за суб'єктивними (скарга) та об'єктивними показниками (функціональний стан організму) залежить від типу роботи та умов її виконання. Усіх користувачів ПК можна умовно поділити на користувачів, які постійно працюють за ПК відповідно до своїх професійних обов'язків, періодично (наприклад, учні, студенти) та час від часу. Робота користувача персонального комп'ютера виконується в одноманітній позі в умовах обмеження загальної м'язової активності при рухливості кистей рук, великому напруженні зорових функцій та нервово-емоційному напруженні під впливом дії різноманітних фізичних факторів: електростатичного поля; електромагнітних випромінювань у над низькочастотному, низько - частотному та середньо - частотному діапазонах (5 Гц-400 кГц); рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного випромінювань, випромінювань видимого діапазону, акустичного шуму; незадовільного рівня освітленості, незадовільних метеорологічних умов.

Особливе місце серед профзахворювань займають порушення зору.

На робочому місці досить часто є несприятливо розподіленою яскравість у полі зору, оскільки освітлені поверхні периферії (стеля, стіни, меблі тощо) виявляються світлішими, ніж центр поля зору - темний, обмежено освітлений та іноді мало заповнений знаками екран монітора. Такий розподіл яскравості у полі зору призводить до порушення основних зорових функцій ока. Кольоровий шрифт збільшує навантаження на зір, оскільки складові кольорів мають різні довжини хвиль і видимі на різній віддалі. Око потребує точнішої адаптації, ніж при чорно-білому зображенні.

Робота за ПК - це робота з особливо відчутною монотонністю: більше ніж 600 однакових дій упродовж 75% робочого часу за 1 годину. Тому для користувачів ПК характерні стійкі нервово-психічні порушення у вигляді підвищеної роздратованості, відчуття неспокою, метушливості (збуджений тип), депресивних станів, загальної скутості в роботі, зменшення швидкості реакцій (гальмівний тип).

Щодо захворювань органів дихання, у даному контексті вони носять в основному алергічний характер. Це пояснюється тим, що за час довгої роботи комп'ютера корпус і плати останнього виділяють в повітря ряд шкідливих речовин, а так само комп'ютер створює навколо себе електростатичне поле, яке притягує пил, який осідає в легенях. А також, комп'ютер деіонізує навколишнє середовище і зменшує вологість повітря. Алергія - це підвищена чутливість організму до різних подразників, що виявляється в специфічних реакціях при контакті з ними. Це викликає такі симптоми алергії як риніт, сльозоточивість, шкірний висип, анафілактичний шок. Комп'ютер є досить серйозним джерелом низки алергенів. Приміром, корпус монітора, нагріваючись до 50-55 °С починає виділяти в повітря пари трифенілфосфату. Крім монітора нагрівається і материнська плата, блок живлення, процесор, відеокарта, які так само можуть виділяти в навколишнє середовище шкідливі органічні та неорганічні речовини (фтор-, хлор-, фосфоровмісні). Крім того, в комп'ютері є дуже багато місць, де накопичується пил і бруд, розмножуються мікроби і грибки. Пил отримує від екрану монітора слабкий статичний заряд, якого вистачає, щоб пил осідав на тілі користувача і в його дихальних шляхах. При алергії підвищується стомлюваність, посилюється дратівливість і знижується імунітет. Найбільш тяжким проявом алергії є анафілактичний шок, який супроводжується утрудненням дихання, судомами, втратою свідомості, зниженням артеріального тиску і часто смерті.

Фахівці різних напрямків прийшли до висновку, що причиною відхилень у стані здоров'я користувачів є не стільки самі комп'ютери, а скільки не достатня дотримання принципів ергономіки. Для того, що б активне застосування комп'ютерних технологій не стало додатковим чинником погіршення здоров'я, вкрай необхідно, що б робоче місце відповідало гігієнічним вимогам безпеки. [5, c.120-121]

На робочому місці соціального працівника знаходиться персональний комп'ютер. Слід зазначити, що використання персонального комп'ютера у кабінеті забезпечується з дотриманням всіх ергономічних показників.

У кабінеті психолога ЗОШ №5 м. Каховка дотримуються вимог до приміщень та розташування робочих місць з ПК.

Згідно з ДСанПіН 3.3.2.007-98 “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин” площа приміщення на одне робоче місце користувача становить 4,1 м. Поверхня підлоги рівна, неслизька. Для внутрішнього оздоблення приміщень з ПК використані дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,6; для стін 0,4 [1].

Конструкція робочого місця користувача ПК забезпечена підтриманням оптимальної робочої пози. Робочі місця з ПК розташовані від стіни з вікнами на відстані 1,м, від інших стін - на відстані 1 м. Кут між екраном монітора і площиною вікна складає 90° (для виключення відблисків).

Для зниження нервово-емоційного напруження, втоми зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі перерви використовуються для виконання комплексу вправ.

Монітор та клавіатура розташовані на оптимальній відстані від очей користувача, не ближче 600 мм.

Щодо вимог до освітлення, то створено оптимальне світлове середовище, яке займає важливе місце в комплексі заходів з охорони праці і оздоровлення умов праці при роботі з комп'ютерною технікою. Приміщення, оснащені комп'ютерною технікою мають як природне, так і штучне освітлення. У приміщенні використовується природне бічне одностороннє висвітлення в денний час, у вечірній час використовується штучне загальне рівномірне освітлення. Нормований рівень освітленості для роботи з ПК становить 400 Лк, а КЕО = 4%. У робочих приміщеннях є заходи для обмеження сліпучої дії світлових прорізів, що мають високу яскравість, і так само прямих сонячних променів. Додаткове штучне освітлення створює хорошу видимість інформації на екрані монітора, тексту на папері та інших матеріалів для роботи. При цьому в полі зору працюючих забезпечується оптимальні яскравості оточуючих поверхонь, виключена або гранично обмежена відображена бляклість від екрану в результаті відбиття світлового потоку від джерел світла і світильників. У якості джерела штучного освітлення використовуються люмінесцентні лампи денного світла потужністю 65-80Вт, коефіцієнт пульсації не перевищує 5%. Існують спеціальні люмінесцентні лампи, що імітують повний спектр природного сонячного світла. Чистку шибок віконних прорізів і світильників проводять не рідше 2-х разів на рік [6, c.397-399].

У кабінеті психолога ЗОШ №5 м. Каховка дотримуються вимог до приміщень та розташування робочих місць з ПК.

Згідно з ДСанПіН 3.3.2.007-98 “Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин” площа приміщення на одне робоче місце користувача становить 4,1 м. Поверхня підлоги рівна, неслизька. Для внутрішнього оздоблення приміщень з ПК використані дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,6; для стін 0,4 [1].

Конструкція робочого місця користувача ПК забезпечена підтриманням оптимальної робочої пози. Робочі місця з ПК розташовані від стіни з вікнами на відстані 1,м, від інших стін - на відстані 1 м. Кут між екраном монітора і площиною вікна складає 90° (для виключення відблисків).

Для зниження нервово-емоційного напруження, втоми зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі перерви використовуються для виконання комплексу вправ.

Висновки до третього розділу

Отже, у результаті проведеного дослідження були зроблені наступні висновки:

1) Обробка значного обсягу матеріалу кваліфікаційної роботи проходила в приміщенні ЗОШ №5 м. Каховки, Херсонської області. Температура повітря в приміщенні була на 3 °С нижче за встановлену норму для холодного сезону і становила всього 17 градусів. З метою виправлення цього факту було запропоновано застосувати систему «Тепла підлога».

2) Оскільки матеріал кваліфікаційної роботи оброблявся за допомогою комп'ютерної техніки, було розглянуто умови охорони праці при роботі з комп'ютерною технікою. Так в цілому в ЗОШ №5 досить добре забезпечена охорона праці за умов роботи з комп'ютерною технікою, однак не всі норми дотримано. Зокрема, було запропоновано змінити розташування робочих поверхонь з комп'ютерною технікою по відношенню до джерела природного освітлення.

На основі теоретико-методологічного аналізу сучасної наукової літератури розглянуто питання про соціально-психологічну адаптацію першокласників до умов шкільного навчання. Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей, як в психологічному, так і у фізичному плані. Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу. Цей момент є новим віковим періодом в житті дитини, провідною діяльністю якої стає учбова діяльність.

Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого шкільного навчання. Для досягнення ефективності в навчанні необхідно формувати позитивне емоційне відношення до занять. Головну роль в адаптації дитино до начання належить вчителеві. Який повинен створити сприятливий клімат в класі також постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Проаналізувавши понятійно-категоріальний апарат розглянуто термінологію даної роботи: адаптація, психологічна адаптація, соціальна адаптація, групова робота, дезадаптація, група ризику, діти молодшого шкільного віку або першокласники на основі досліджень таких педагогів і психологів як Каверіна В.О., Безрукого М.М., Гуткіної Н.І., Горланової Є.М., Дубровіної І.В., Єфімової С.П., Захарова А.І. та інші.

Для визначення соціальної- психологічної адаптації першокласників було проведено за запропонованими методиками дослідження для визначення соціально - психологічної адаптації першокласників в умовах шкільного навчання. Проведено опитування батьків та вчителів, зроблено збір даних про захворюваність першокласників. Обстеження першокласників було проведено за допомогою проективних методи. Результати дослідження показали, що в цілому рівень адаптації першокласників до навчання у школі є достатній. Учні, які мають низькі показники за всіма або більшістю досліджуваних аспектів потребують подальшого супроводу з боку вчителів, батьків та психологів. Саме для цієї категорії учнів було складено ряд рекомендацій, які направлені на підвищення рівня адаптивності першокласників до навчання. Також розроблено адаптаційний тренінг, основною метою якого було підвищення рівня адаптації до умов навчання в школі. Також була проведена робота з батьками, а саме був розроблений буклет «Рекомендації батькам щодо адаптації учнів першого класу».

Таким чином, виконана робота була направлена, як на учнів першого класу, так і вчителів та батьків учнів. Така масштабність роботи свідчить про актуальність та необхідність соціальної роботи в рамках шкільного навчання.



Список використаних джерел

1. Абрамова Г. С. Вікова психологія: Підручник для студентів вузів / Г. С. Абрамова. Єкатеринбург: Изд-во «Ділова книга», 1999. 624 с.

2. Аверін В. А. Психологія дітей і підлітків: Навчальний посібник / В. А. Аверін. СПб.: Вид-во Михайлова В.А., 1998. 397 с.

3. .Активні методи в роботі шкільного психолога / Під ред. И. В. Дубровіной. М.: Издательство «Экзамен», 1991. 652 с.

4. Балл Г. А. Поняття адаптації й його значення для психології особистості / Г. А. Балл // Питання психології. 1989. №1. С. 92-100.

5. Безруких М. М. Чи Знаєте ви свого учня? / М. М. Безруких // Педагогика - 1991. № 10. С. 29-36.

6. Белкін А. С. Основи вікової педагогіки. [Елетронний ресурс] / А. С. Белкін. Режим доступу: http://www.br.com.ua/kurs/Pedagogica/88053-14.html (03.11.2012).

7. Белкін А. С. Ситуація успіху. Як її створити? Москва: Освіта, 1991. 376 с.

8. Битянова М. Г. Адаптація дитини в школі. Москва: Освіта, 1998. 264 с.

9. Битянова М. Г. Організація психологічної роботи в школі. Москва: Освіта, 1997. 366 с.

10. Божович Л. И. Особистість і його формування у дитячому віці / Л. И. Божович // Психологія. М.: Изд-во «Просвітництво», 1968. 464 с.

11. Бугаева Н. Н. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / Н. Н. Бугаева. М.: Издательский центр «Академия», 2004. 126 с.

12. Варламова А. Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005. 321 с.

13. Великий тлумачний психологічний словник / [авт.-уклад. С. А. Ребер]. Харків: Прапор, 2004. 640 с.

14. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник. К.: Центр навч. літератури, 2003. 316 с.

15. Виготский Л.С. Педагогічна психологія. М., 1991. С. 345.

16. Глассер У. Школа без невдах. Москва: Прогрес, 1991. 145 с.

17. Гуткін Н. И. Психологічна готовність до школи. Москва: Освіта, 1996. 419 с.

18. Діагностика шкільної дезадаптаці / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Манулов // Социально-психологическая диагностика развития личности. М.: Изд-во Института психотерапии, 1993. 490 с.

19. Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога - ученик / [Под ред. Дубровіной И. В]. М., 1987. 362 с.

20. Дипломна робота з психології: Метод. рекомендації для студентів денний і заочній форми навчаннянепсихологических спеціальностей. Магнитогорск: МаГУ, 2000. 58 с.

21. Дорожевец О. Н. Когнитивние механізми адаптацію кризовим подій / О. Н. Дорожевец // Журнал практичного психолога. Москва, 1998. №4. С. 3-18.

22. Дорожевец Т. В. Використання «Сказочних помічників» для активізації внутрішніх ресурсів дитини / Т. В. Дорожевец // Журнал практичного психолога. М., 1998. №5. С. 48-56.

23. Дуткевич Т. В. Соціально-психологічна адаптація першокласників до умов шкільного навчання [Елетроний ресурс] / Т. В.Дуткевич. Режим доступу: http://medbib.in.ua/sotsialno-psihologichna-adaptatsiya-39604.html.

24. Забродський М. М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. К.: МАУП, 2000. 189 с.

25. Зеленова М. Б. Психологічні особливості педагогічного впливу на адаптацію дитини в початковій школі: Канд. дис. / М. Б. Зеленова. М., 1991. 290 с.

26. Каган В. Е. Психогенні форми шкільної дезадаптації / В. Е. Каган // Питання психології. 1984. №4. С. 89-95.

27. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 2005. 180 с.

28. Казначеева А. А., Мельник Ю. І., Фомін Л. Н. Особливості психологічної адаптацію середньої школи в дітей із ознаками дисплазії сполучної тканини / А. А. Казначеева, Ю. І. Мельник, Л. Н. Фомін // Журнал прикладної психології. Харків, 2000. №4. С. 36-39.

29. Керівництво практичного психолога: Психологічні програми розвитку особистості підлітковому і старшому шкільному віці / Під ред. І. В.Дубровиной. М.: Видавничий центр «Академія», 2000. 128 с.

30. Коблик О. Г. Програма роботи з соціально-психологічної адаптації дітей до навчання у неповній середній школі / О. Г. Коблик // Журнал практичного психолога. М., 1998. №9. С. 56-62.

31. Ковальова Л. М., Тарасенко М. М. Психологічний аналіз особливостей адаптації першокласників до школи / Л. М. Ковальова, М. М. Тарасенко / Початкова школа. Москва, 1996. №7. С. 17-22.

32. Конюхов Н. І. Словник - довідник практичного психолога. / Н. І. Конюхов. Воронеж: Вид-во НВО «МОДЭК», 1996 р. 224 с.

33. Концепція безперервного національного виховання. К., 1994., 25 с.

34. Короткий психологічний словник / Ред.-сост.Л. А. Карпенко; Підобщ. ред. А. В. Петровського, Авт. Ярошевского. Ростов Н/Д.: Вид-во “Фенікс”, 1995. 12 с.

35. Кузьмін Е. С. Соціально-психологічні особливості особистості / Е. С. Кузьмин // Питання психології. 1992. №3-4. С. 34-43.

36. Кравцова Е. Е. Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі / Е. Е. Кравцова. Москва: Освіта,1983. 167 с.

37. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій): Навчальний посібник. К.: Центр навч. літератури, 2005. 128 с.

38. Мухіна В. С. Дитяча психологія / В. С. Мухіна. Москва, 1985. 516 с.

39. Ніконенко В. К Адаптація першокласників до школи [Електроний ресурс] / В. К. Ніконенко. Режим доступу: Netparents. ru. (02.10 2006).

40. Обухова Л. Ф. Вікова психологія / Л. Ф. Обухова. М., 2001. 523 с.

41. Обухова Л. Ф. Дитяча психологія: теорії, факти, проблеми / Л. Ф. Обухова - М., 1995. 360 с.

42. Овчарова Р.В. Практична психологія у початковій школі / Р. В. Овчарова. М.: ТЦ Сфера, 2001.240 с.

43. Овчарова Р. В. Технології практичного психолога освіти: Навчальний посібник для студентів вузів і практичних працівників / Р. В. Овчарова. М.: ТЦ «Сфера», 2000.448 с.

44. Орлов Ю. М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя. М., 1991. 287 с.

45. Орехова О. А. Цветовая диагностика эмоций ребенка. / О.А. Орехова. СПб.: «Речь», 2002. 112 с.

46. Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку: ученик / Под ред. Ельконіна Д. Б., Венгера А.Л. М. 1988. Издательство «Экзамен», 2006. 252 с.

47. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омельяненко. К.: Знання-Прес, 2006. 700 с.

48. Педагогічний словник / За ред. М. Д. Ярмаченка. К.: Педагогічна думка, 2001. 516 с.

49. Платонова А. А. Успішне завтра майбутнього першокласника / А. А. Платонова // Нач. школа. 2005. №5. С. 45.

50. Плетиницька Л., Крутій К. Логіко-математичний розвиток дошкільників / Л. Плетиницька. Запоріжжя: «ЛІПС», 2002, 156 с.

51. Подласий И. П. Корегувальна педагогіка: Конспект лекцій / И. П. Подласний. М.: Приор-издат, 2002. С. 207.

52. Практична психологія освіти / Під ред. І. В.Дубровиной: Підручник для студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. М.: ТЦ «Сфера», 2000. 528 с.

53. Психічне здоров'я дітей і підлітків у тих психологічної служби / Під ред. І. В.Дубровиной. Єкатеринбург: «Ділова Книжка», 2000. 176 с.

54. Психологія що розвивається особистості / Під ред. А. В. Петровського. М.: «Педагогіка», 1987. 240 с.

55. Робоча книга практичного психолога: Технологія ефективної професійної діяльності / Під ред. А. В. Петровського. М.: Видавничий будинок «Червона площа», 1996. 400 с.

56. Семенова А. В., Гурін Р. С. Осипова Т. Ю. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. К.: Знання, 2006. 319 с.

57. Словник практичного психолога / за ред.. С. Ю. Головін. Мінськ: «Харвест», 1997. 800 с.

58. Сухарєв А. В., Степанов И. Л.,Струкова О. Н. Этнофункциональний підхід до психологічним показниками адаптації людини / А. В. Сухарєв., И. Л. Степанов, О. Н.Струкова // Психологічний журнал. 1997. Т. 18. №6. С.64-74.

59. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т., т. 5 - Виховання і самовиховання. К., 1997. 350 с.

60. Фельдштейн Д. І. Психологічні аспекти вивчення сучасного підлітка / Д. І. Фельдштейн // Питання психології. 1983. №1. С. 33-42.

61. Харламов І. Ф. Педагогіка: короткий курс: навчальний посібник / І. Ф. Харламов. 3-е вид. Мн.: Вищ. шк., 2005. 360 с.

62. Хрестоматія по дитячої психології. Навчальний посібник для студентів / за ред. Г. В. Бурменская. М.: Інститут практичної психології, 1996. 264 с.

63. Шинтар З. Л. Введення в шкільне життя / З. Л. Шинтар // Навчань.-метод. допомога - Гродно: Изд-во ГРГУ, 2002. 119 с.



Додатки

Додаток А

Анкета для батьків

Шановні батьки першокласників!

Психологічна служба школи просить Вас відповісти на питання, що стосуються самопочуття Вашої дитини, ії адаптації до школи.

Ваші щирі відповіді допоможуть нам зробити шкільне життя Вашої дитини психологічно комфортним.

Інформація, яку Ви повідомите, є конфіденційною і не буде використана без Вашої згоди.

Просимо Вас відповісти на запропоновані питання. Підкресліть той варіант, який, на Ваш погляд, найбільш підходить до Вашої дитини.

1. Чи з бажанням йде дитина в школу?

- немає бажання;

- без особливого бажання;

- з бажанням, з радістю;

- важко відповісти.

2. Чи повністю пристосувалася дитина до шкільного режиму?

- ще ні;

- не зовсім;

- в основному так;

- важко відповісти.

3. Які зміни в самопочутті та поведінці дитини Ви відзначаєте з того часу, як вона пішла в школу? Якщо ці ознаки спостерігалися до школи, поставте галочку зліва, якщо з'явилися зараз - підкресліть.

- засинає через силу;

- довго не може заснути, хоча дуже втомилася;

- раптово просинається вночі, плаче:

- розмовляє уві сні;

- довго просинається;

- вранці сонна і млява;

- нетримання сечі;

- поганий апетит;

- млява, стомлена, дратівлива, збуджена після школи;

- безпричинні болі в животі;

- часті головні болі;

- хворіла у вересні-жовтні;

- стала смоктати пальці, гризти нігті, кусати губи, колупатися в носі, теребити волосся або багато разів повторювати які-небудь дії;

- спостерігаються швидкі сіпання (тики) лицьових м'язів, плечей, рук і тому подібне;

- веде себе як маленька, невідповідно віку;

- інші зміни ________________________________

4. Чи є в даний час у Вашої дитини хронічні захворювання, проблеми із здоров'ям?

-так________________________________________________________

-немає.

5. Опишіть режим дня Вашої дитини:

- встає в ______;

- до школи йде самостійно;

- до школи дитину відводить ______________;

- відвідує групу продовженого дня з________до_________;

- зі школи повертається самостійно;

- зі школи дитину забирає______________в___________;

- відвідує додаткові заняття, гуртки, секції_____раз у тиждень;

- робить уроки зазвичай у групі подовженого дня з______до______;

- робить уроки вдома з_________до__________;

- відпочиває з___________до____________;

- дивиться телевізор з__________до___________;

- грає з______________до______________;

- лягає спати в ___________________;

- Ваша дитина має окрему кімнату______;

- має своє місце для роботи та ігор в загальній кімнаті_________.

6. Чи часто дитина ділиться з Вами шкільними враженнями?

- інколи;

- досить часто;

- важко відповісти.

7. Який емоційний характер цих вражень?

- в основному негативні враження;

- позитивних і негативних приблизно порівну;

- в основному позитивні враження.

8. Чи скаржиться дитина на товаришів по класу, ображається на них?

- досить часто;

- буває, але рідко;

- такого практично не буває;

- важко відповісти.

9. Чи скаржиться дитина на вчителя, ображається на нього?

- досить часто;

- буває, але рідко;

- такого практично не буває;

- важко відповісти.

10. Чи справляється дитина з навчальним навантаженням без напруги?

- так;

- швидше так, чим ні;

- швидше ні, чим так;

- ні;

- важко відповісти.

11. З якими проблемами, пов'язаними з початком шкільного вчення, Ви зіткнулися?

12. Чи потрібна Вам наша допомога і в чому саме_________________



Додаток Б

Опитувальник для визначення рівня адаптації дитини до школи (Л.М. Ковальова, Н.Н. Тарасенко)

1. Батьки зовсім не займаються вихованням, майже не бувають в школі.

2. Під час вступу до школи дитина не володіла елементарними навчальними навичками (не вміла рахувати, не знала букви тощо).

3. Учень не знає багато чого з того, що відоме більшості дітей ії віку, наприклад, дні тижня, пори року, казки тощо.

4. У першокласника погано розвинені дрібні м'язи рук: він відчуває труднощі з письмом, у нього виходять нерівномірні букви тощо.

5. Учень пише правою рукою, але зі слів батьків є відученою лівшею.

6. Першокласник пише лівою рукою.

7. Учень часто безцільно рухає руками.

8. Першокласник часто кліпає.

9. Дитина смокче палець або ручку.

10. Учень інколи заїкається.

11. Першокласник гризе нігті.

12. У дитини тендітна статура, маленький зріст.

13. Дитина явно «домашня», вона потребує доброзичливої атмосфери, любить, коли ії пестять, обіймають.

14. Учень дуже любить грати, грає навіть на уроках.

15. Таке враження, що дитина молодша за інших дітей, хоча за віком - ровесники.

16. Мова першокласника інфантильна, нагадує мову 4-5-річної дитини.

17. Учень надміру неспокійний на уроках.

18. Дитина легко сприймає невдачі.

19. Першокласник любить галасливі, рухливі ігри на перервах.

20. Учень не може довго зосередитися на одному завданні, завжди прагне зробити роботу швидше, не дбаючи про її якість.

21. Після цікавої гри, фізкультурної паузи дитину неможливо налаштувати на серйозну роботу.

22. Учень довго переживає невдачі.

23. При несподіваному питанні вчителя дитина часто губиться. Якщо ж дати час на обмірковування, може відповісти добре.

24. Першокласник дуже довго виконує будь-яке завдання.

25. Домашні завдання дитина виконує набагато краще класних (різниця дуже суттєва, більша, ніж у інших дітей).

26. Учень дуже довго перелаштовується з одного виду діяльності на іншій.

27. Дитина часто не може повторити за вчителем найпростіший матеріал, але при цьому демонструє відмінну пам'ять, коли йдеться про речі, що ії цікавлять (наприклад, знає марки машин, але не може повторити просте правило).

28. Першокласник вимагає до себе постійної уваги з боку вчителя. Майже все робить лише після персонального звернення «Пиши!» тощо.

29. Учень допускає багато помилок при списуванні.

30. Щоб відволікти дитину від завдання, досить найменшої причини: скрипнули двері, щось впало тощо.

31. Першокласник приносить в школу іграшки і грає на уроках.

32. Учень ніколи нічого не зробить понад покладений мінімум: не прагне взнати щось, розповісти.

33. Батьки скаржаться, що насилу усаджують дитину за уроки.

34. Таке враження, що на уроках учневі погано, він оживає лише на перервах.

35. До виконання завдань учень не любить докладати жодних зусиль; якщо у нього щось не виходить, кидає, шукає якісь виправдань, наприклад, «болить рука, живіт, голова».

36. У дитини не зовсім здоровий вигляд (худенька, бліда).

37. До кінця уроку першокласник працює гірше, часто відволікається, сидить з відсутнім виглядом.

38. Якщо щось не виходить, дитина дратується, плаче.

39. Учень погано працює в умовах обмеженого часу. Якщо його квапити, може зовсім «відключитися» або кинути роботу.

40. Першокласник часто скаржиться на втому, головний біль.

41. Дитина майже ніколи не відповідає правильно, якщо питання поставлене нестандартно і вимагає кмітливості.

42. Відповіді учня кращі, якщо у нього є можливість опори на якісь зовнішні об'єкти (лічить пальці тощо).

43. Після пояснення вчителя не може виконати аналогічне завдання.

44. Дитині важко застосовувати раніше засвоєні поняття, навички при поясненні вчителем нового матеріалу.

45. Першокласник часто відповідає не по суті, не може виділити головне.

46. Таке враження, що учневі важко зрозуміти пояснення, оскільки основні навички і поняття у нього не сформовані.



Додаток В

Лист відповідей до тесту «Будиночки»

_____________________________________________________________

Прізвище, ім'я клас дата

1 завдання

1 2 3 4 5 6 7 8

2 завдання

………………………

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

3 завдання

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Додаток Г

Малюнок «Сходинки» для вивчення самооцінки



Додаток Д

Типові малюнки до методики “Школа звірів”

На першому малюнку відсутні негативні асоціації, пов'язані з школою, його розміщення і використання колірної гамми також говорить про прийняття дитиною школи.

Другий малюнок не закінчений. Тварини не розфарбовані. Немає чіткої відмінності між вчителем і учнями. Можливо, що вчителя взагалі немає. Практично всі звіри стиралися гумкою і малювалися знов. Досить сильний натиск олівця. Аркуш пом'ятий. Можна припустити наявність у дитини тривожності, можливо пов'язаної зі школою. В цьому випадку необхідна додаткова робота з дитиною для прояснення ситуації.

Третії малюнок показує присутність внутрішньої агресії, оскільки у тварин вуха і грива мають гострі кути. Крім того, можна говорити про тривожність (стирання). Ймовірно, школа притягує дитину позанавчальними сторонами. Можливо, дитину турбують головні болі.



Додаток Е

Адаптаційні тренінги для учнів 1-го класу

Адаптаційні тренінги сприяють розвитку толерантності, розуміння особистісних особливостей інших, вмінню приймати тих, хто знаходиться поруч.

Мета даної програми полягає у створенні умов для адаптації першокласників до шкільного життя.

Для досягнення даної мети вирішуються наступні завдання:

В· забезпечити психологічний комфорт для першокласників;

В· зберегти душевну та емоційне благополуччя дитини;

В· сприяти взаєморозумінню між дітьми, згуртуванню класного колективу.

При використанні адаптаційних тренінгів в учнів формуються почуття і емоції, спільно пережиті дітьми, які сприяють їх зближенню і об'єднанню. Відкриваючись назустріч іншим, діти починають краще розуміти самих себе, при цьому кожен учасник тренінгу може проявити свої особистісні якості в активній формі. Все це сприяє формуванню сприятливої вЂ‹вЂ‹психологічної атмосфери в класному колективі, підвищенню ефективності виховно-освітньої діяльності.

Програма включає наступні основні теми: "Здрастуйте, це Я!", "Усміхнись!", "Наше настрій "," Ми - дружні хлоп'ята "," Ми чарівники "," Улюблені казки "," Даруємо добро "," Подорож "," Ми в лісі "," Приємні спогади ".

Програма складається з десяти тренінгів, які проводяться в перші шкільні дні.

Заняття здійснюються за такою структурою:

1. Вступна частина (привітання, 3 хв).

2. Основна частина (вправи адаптаційного періоду, 15 хв).

3. Заключна частина (ритуал прощання, 2 хв).

Більшість занять проводяться в колі, так як коло - це, насамперед, можливість відкритого спілкування. Він створює відчуття цілісності, завершеності, надає гармонію стосункам дітей, полегшує взаєморозуміння.

Адаптаційні тренінги дозволяють школярам увійти в дитячо-доросле спільність в якості повноправного її члена.

Навчально-тематичний план

№ п/п Теми занять Час (хвилини) 1 день Здрастуйте, це Я! 20 2 день Посміхнися! 20 3 день Наш настрій 20 4 день Ми - дружні хлоп'ята 20 5 день Ми чарівники 20 6 день Улюблені казки 20 7 день Даруємо добро 20 8 день Подорож 20 9 день Ми в лісі 20 10 день Приємні спогади 20.

Зміст програми

Теми занять Вправи Здрастуйте, це Я! "Що я люблю?", "Росточок під сонцем", "Сонячний зайчик", "Дякую тобі" Посміхнися! "Візьми і передай", "Усмішка", "Струмочок радості", "Долоньки" Наш настрій "Встаньте ті, кого звуть... "," Перетворення "," Малюємо настрій "," Врятуй пташеня "," Ми - єдине ціле " Ми - дружні хлоп'ята "Потяг", "Ласка", "Дерево", "Дякую тобі" Ми чарівники "Чарівники", "Компліменти", "Усмішка" Улюблені казки "Встаньте ті, у кого...", "Казкова скринька", "Принц і принцеса", "Сонячний зайчик" Даруємо добро "Ласкавий крейда", "Сонце в долоньці", "Врятуй пташеня", "Дякую тобі" Подорож "Чарівне колечко", "Біле хмара" Ми в лісі "Встаньте ті, хто...", "Відгадай, чий голосок", "Злі і добрі кішки", "Струмочок радості" Приємні спогади "Незакінчені пропозиції "," Квіти "," Дерево "

В Як приклад наводжу другий день занять.

2-й день "Усміхнись!"

Завдання: створити комфортні умови для роботи хлопців; зняти емоційну напругу; розвивати спостережливість, взаєморозуміння.

1. Вступна частина

Діти стоять у колі, їм пропонується привітати один одного, пропевая слова. Учитель починає: "Доброго ранку, Аня!" (При цьому потрібно посміхнутися і кивнути головою). Хлопці вітають, таким чином, один одного по колу.

2. Основна частина

Вправа "Візьми і передай".

Міміка - Рух м'язів обличчя.

Діти стоять у колі, беруться за руки, дивляться один одному в очі і мімікою передають радісний настрій, добру посмішку.

Вправа "Посмішка".

Хлопці сидять, закривши очі. При цьому на обличчі обов'язково повинна бути посмішка. "Тримати" посмішку 7-10 хвилин, і діти відчують, як покращав настрій, навіть якщо посмішка була вимученої. (Посміхаючись, ми видозмінюємо тонус м'язів свого обличчя, а це в свою чергу змінює хід думок та емоцій, направляє їх у потрібне русло).

релаксаційні вправа "Струмочок радості".

- Подумки уявіть собі, що всередині у кожного оселився добрий, веселий струмочок. Водичка в струмочку чиста, прозора, тепла. Струмочок зовсім маленький і дуже пустотливий. (Пустотливий - пустотливий, балуваний). Він не може довго всидіти на одному місці. Давайте з ним пограємо і подумки уявімо собі, як чиста, прозора, тепла водичка через ваші ручки переливається один одному по колу. (Діти, взявшись за руки, роблять хвилеподібні рухи руками).

3. Заключна частина

Вправа "Долоньки".

- Наше заняття ми закінчимо незвичайним рукостисканням.

Діти стоять у колі, і кожен торкається долонькою до сусіда зліва і справа. Після того, як всі учні з'єднаються долоньками, хлопці піднімають руки вгору і опускають їх.



Додаток Ж

Рекомендації батькам щодо адаптації учнів першого класу

Психолого - педагогічні рекомендації вчителю та практичні рекомендації батькам по адаптації першокласників.

Будіть дитину спокійно, прокинувшись, він повинен побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Чи не підганяйте з ранку, не смикайте за дрібниці, не докоряйте за помилки і помилки, навіть якщо "вчора попереджали ";

Не квапте. Уміння розрахувати час - ваше завдання, і якщо це погано вдається, це не вина дитини;

Не відправляйте дитину до школи без сніданку;

Ні в якому разі не прощайтеся " попереджаючи ": " Дивись, що не балуйся ! Щоб сьогодні не було поганих оцінок ! " Побажайте йому успіху, підбадьорте, знайдіть кілька ласкавих слів - у нього попереду важкий день;

Забудьте фразу "Що ти сьогодні отримав ? " Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на нього тисячу запитань, дайте розслабитися. Якщо дитина надто збуджена, якщо жадає поділитися, не відмахується, не відкладайте на потім, вислухайте, це не займе багато часу;

Якщо побачите, що дитина засмучений, але мовчить, чи не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість все сам;

Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати прочухан, постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувався без дитини. До речі, завжди не зайва вислухати обидві сторони і не поспішати з висновками;

Після школи не поспішайте сідати за уроки, необхідно 2:00 відпочинку (ще краще 1,5 години поспати) для відновлення сил. Низька працездатність з 14-16 годин;

Не змушуйте робити уроки за один присід, після 15-20 хвилин занять необхідні 10-15 хвилин перерви, краще, якщо він буде рухомим;

Під час приготування уроків не сидіть над душею, дайте можливість дитині сидіти самому, але вже якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка "Не хвилюйся, у тебе все вийде! Давай розберемося разом ! Я тобі допоможу ! ", Похвала (навіть якщо не дуже виходить) - необхідні;

У спілкуванні з дитиною намагайтеся уникати умов: "Якщо ти зробиш, то...";

Знайдіть у перебігу дня хоча б півгодини, коли ви повністю будете належати дитині, не відволікаючись на інші справи. У цей момент найважливіше його турботи, радості і невдачі;

Виробіть єдину тактику спілкування всіх дорослих в сім'ї з дитиною, свої розбіжності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без нього. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом, лікарем, прочитайте літературу для батьків;

Пам'ятайте, що на протязі року є критичні періоди, коли вчитися складніше, швидше наступає стомлення, знижена працездатність. Це перші 4-6 тижнів для першокласників, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул, середина третьої чверті. У ці періоди слід бути особливо уважними до стану дитини;

Будьте уважні до скарг дитини на головний біль, втома, поганий стан;

Врахуйте, що навіть " зовсім великі діти " (ми часто говоримо 7-8 річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкаві погладжування. Все це заспокоює їх, допомагає зняти напругу, спокійно заснути. Намагайтеся не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати завтрашню контрольну;

Шкільна зрілість

Шкільна зрілість визначається як такий стан психіки і організму дитини, коли він за своїми інтелектуальними, емоційним, соціальним і фізичним характеристикам здатний не тільки успішно освоювати шкільну програму, але і справлятися з новим для себе режимом, спокійно і впевнено почувати себе в колективі однолітків, а також підтримувати відповідні відносини з оточуючими. Для успішного навчання в школі дитина повинна володіти інтелектуальної, емоційної та соціальної зрілістю. Поєднання цих трьох компонентів забезпечує успіх адаптації дитини до умов шкільного навчання.

В інтелектуальній сфері характеристиками досягнення шкільної зрілості є: здатність керувати своїми діями і регулювати їх, виділяти суттєві ознаки предметів і встановлювати причинно -наслідкові зв'язки між ними, розвинене логічне запам'ятовування, оволодіння по слуху розмовною мовою, розвиток тонкої моторики руки і зорово- рухової координації.

Емоційна зрілість характеризується певним рівнем емоційної стійкості, низьким рівнем імпульсивних реакцій, розвитком навчальної мотивації. Емоційно зрілий дитина здатна керувати своїми емоціями, він не впадає в істерику, якщо чимось засмучений або незадоволений, його настрій досить стійко і стабільно, він здатний приховувати своє невдоволення і розчарування.

Соціальна, або комунікативна, зрілість - це, перш за все, сформованість у дитини потреби спілкуватися з іншими дітьми і підкорятися звичаям та інтересам дитячих груп, здатність приймати на себе і виконувати роль школяра. Соціально зрілий дитина розуміє і приймає правила шкільного життя, знає, як вести себе в школі, він здатний підкорятися вимогам ситуації, що склалася. Він приймає правила: не прагне продовжувати гру, коли треба сідати за парту, і не продовжує бігати і гратися, коли продзвенів дзвінок на урок.



Додаток З

Узагальнений протокол результатів дослідження адаптації учнів _______ класу

№	П.І.Б.	Готовність до школи	Психосоматика	ВК	Коефіцієнт дезадаптації	Фактор дезадаптації

Размещено на Allbest.ru