Формування ціннісних орієнтацій старшокласників

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА ІНКЛЮЗІЇ

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Львів-2015



ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШОКЛАСНИКІВ

1.1 Формування ціннісних орієнтацій старшокласників як соціально-педагогічна проблема

1.2 Єдність сім'ї та школи у формуванні ціннісних орієнтацій учнівської молоді

2. РОЗРОБКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЕНТАЦІЙ У СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

2.1 Сутність та зміст соціально-педагогічної діяльності з формування ціннісних орієнтацій старшокласників

2.2 Змістовна характеристика соціально-педагогічної технології формування ціннісних орієнтацій старшокласників

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

старшокласник цінність формування

Актуальність теми дослідження: Початок ХХІ ст. в Україні характеризується реформами у багатьох сферах суспільного життя, які суттєво впливають на систему освіти і виховання сучасної молоді. Нинішня суспільна дійсність зумовлює створення нових підходів до реалізації мети, змісту і технологій виховання молодої людини, розвитку у неї моральних і духовних цінностей. Формування в української молоді загальнолюдських цінностей і ціннісних орієнтацій набуває в українському суспільстві особливого значення, що викликано сукупністю чинників, провідними з яких, на нашу думку, є: зовнішні, пов'язані з процесами глобалізації й інтеграції, внутрішні - суспільно-демократичні, зумовлені розвитком України як незалежної демократичної держави, і соціально-економічні, зумовлені соціальними та економічними змінами, що спричинили певні труднощі й суперечності щодо трактування й розуміння значною частиною молодих людей загальноцивілізаційних цінностей у їхньому житті. Формування ціннісних орієнтацій доцільно розпочинати у дітей шкільного віку, оскільки саме у цей період відбувається становлення особистісних переконань, і здійснювати в усіх видах навчально-виховної діяльності, зокрема під час організації дозвілля, яке є важливим фактором творчої реалізації та самовираження, містить у собі значний потенціал для розвитку виховних цінностей та визначення життєвих пріоритетів.

Проблема цінностей та ціннісних орієнтацій, зважаючи на актуальність, відображена у численних джерелах, зокрема її філософський аспект розкрито у працях С. Анісімова ,І. Бокачева , М. Кагана , В.Осовського , Л. Столовича, В. Тугарінова, Н. Чавчавадзе та інших; соціологічний - М. Вебера , І. Кона, А. Ручки та інших; психологічний - Б. Ананьєва , І. Беха , Л. Виготського,

О. Здравомислова , Г. Костюка , О. Леонтьєва, С. Максименка, В. Мясищева, М.Рокича , В. Романця , С. Рубінштейна, В. Ядова та інших.

Педагогічним аспектам формування ціннісних орієнтацій присвячені праці О. Вишневського, І. Зязюна, О. Коберника , І. Кононова , В. Радула,

О. Сухомлинської та інших. У педагогічній науці здійснено низку дисертаційних досліджень з проблеми формування ціннісних орієнтацій школярів (В. Біруля , С. Лапаєнко, С. Мукомел, О. Набока , О. Рудіна,

С. Шандрук та ін.).

У сучасній науково-педагогічній літературі виховний вплив дозвілля на процес формування ціннісних орієнтацій молодої людини розкрито у працях вітчизняних (Л. Аза , В. Бойчелюк , В. Воловик , А. Воловик,

А. Кузьмінський , В. Омельяненко , В. Перебенесюк , Н. Цимбалюк та ін.) та зарубіжних (Р. Декарт , Дж. Р. Келі , Г. Орлов , С. Паркер , Р. Стебінс,

Ю. Стрельцов, В. Суртаєв, Е. Фром , Дж. Шиверс, С. Шмаков та ін.) науковців.

Таким чином, актуальність обраної проблеми, необхідність її систематизації на рівні педагогічної теорії та практики зумовили вибір теми курсової роботи: «Формування ціннісних орієнтацій старшокласників у загальноосвітній школі».

Об'єкт дослідження: процес формування ціннісних орієнтацій старшокласників.

Предмет дослідження:соціально-педагогічна технологія формування ціннісних орієнтацій старшокласників у загальноосвітній школі.

Мета дослідження: полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці соціально-педагогічної технології формування

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що соціально-педагогічна діяльність щодо формування ціннісних орієнтацій старшокласників набуде ефективності, якщо буде організована як соціально-педагогічна технологія, що являтиме собою сукупність послідовних і координованих процедур, а саме: концептуальне уявлення про ціннісні орієнтації, високодуховну особистість, діагностика наявних цінностей, соціально-педагогічна корекція, комплекс умов цілеспрямованого формування ціннісних орієнтацій та духовних цінностей старшокласників.

Завдання:

1. Здійснити аналіз наукових джерел щодо проблеми формування ціннісних орієнтацій старшокласників.

2. Розкрити єдність сім'ї та школи у формуванні ціннісних орієнтацій учнівської молоді.

3. Теоретично обґрунтувати сутність та розкрити зміст соціально-педагогічної діяльності з формування ціннісних орієнтацій старшокласників.

4. Розробити та теоретично обґрунтувати соціально педагогічну технологію формування ціннісних орієнтацій старшокласників у загальноосвітній школі.

Методи дослідження:Для вирішення поставлених завдань нами було використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз наукової літератури з метою встановлення стану розробленості досліджуваної проблеми, розкриття основних дефініцій і визначення категоріально-понятійного апарату дослідження; синтез, узагальнення, систематизація для теоретичного обґрунтування педагогічних умов соціалізації особистості старшокласників в загальноосвітніх школах; емпіричні: діагностичні (анкетування, бесіда, інтерв'ювання, тестування, бесіда), обсерваційні (пряме й опосередковане педагогічне спостереження), статистичні методи (кількісна та якісна обробка даних за допомогою методів математичної статистики) для опрацювання отриманих даних.

Структура роботи.Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів та загальних висновків. Загальний обсяг курсової роботи - 33 сторінки. Список використаних джерел складається з 20 найменувань.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШЕКЛАСНИКІВ

1.1 Формування ціннісних орієнтацій старшокласників як соціально-педагогічна проблема

За останні десятиріччя як в нашій країні так і за кордоном проблема цінностей і ціннісних орієнтацій набула особливої актуальності. Ці поняття є об'єктом дослідження багатьох наук зокрема, філософії, психології, соціології, педагогіки, що говорить про їхню складність та багатоплановість.

Терміном «цінність» позначається природна властивість людини в її ставленні до світу, що її оточує, до самої себе, в якій присутня оцінка суб'єкта, прояв вибірковості, переваги по відношенню до інших об'єктів. Освоюючи цінності, людина набуває таких властивостей, які характеризують її як активну особистість, суб'єкт життєдіяльності. 

Ціннісні орієнтації - спрямованість індивіда на моральні, соціальні, політичні, життєві, родинні та інші цінності.

Громадські та суспільні цінності - ґрунтуються на усвідомленні кожним індивідом своєї належності до суспільства, власного місця в громадському і політичному житті країни, на чесному виконанні професійних, громадських та сімейних обов`язків, дотриманні норм суспільного життя, дотримання законів України, готовність до захисту Батьківщини.

Національні цінності - визначаються специфікою національної культури, життєвого устрою і духовною спільністю кожного народу і відображають світогляд людини, ставлення до життя, науки, виховання.

Родинні цінності - результат життєвого відбору духовних і моральних законів існування сім`ї, її світогляду і ставлення до навколишнього світу. Сюди також входить досвід попередніх поколінь, взаємопідтримка, взаємодопомога, що забезпечує життєздатність інституту сім'ї в житті нації, громади та зберігає її загальнолюдську цінність.

Цінності віри - основою цих цінностей може бути як духовне вчення релігійної конфесії, так і філософська концепція, якої дотримується та чи інша родина або окрема особистість.

Особистісні цінності - характеризують людину, визначають її особистісні риси, світоглядні позиції, усвідомлення себе і свого місця в житті, прагнення до гармонії з навколишнім світом [http://etana-asiniya.blogspot.com/2011/05/blog-post_7802.html].

У педагогічній науці ціннісні орієнтації визначаються як відношення до об'єктивних цінностей суспільства, що опредметнюється в їх усвідомленні та переживанні як потреби [2, с. 140].

В останні роки українські вчені почали дослідження проблем формування ціннісних орієнтацій школярів загалом, і старшокласників зокрема. Так, Д. Попова [3] дослідила проблему формування загальнолюдських цінностей старшокласників засобами ЗМІ, а С. Шандрук [4] - питання формування ціннісних орієнтацій старшокласників засобами ЗМІ.

Д. Попова прийшла до висновку, що ефективність використання засобів масової інформації в процесі формування у старшокласників загальнолюдських цінностей залежить від розвитку досвіду сприйняття інформації, вміння критично її аналізувати, набуття навичок роботи з суперечливими матеріалами засобів масової інформації, вміння аргументовано, критично оцінювати різні ідеї, відстоювати свої погляди та переконання. Оптимальне поєднання виховних засобів, спрямованих на диференційоване сприйняття учнями інформації, покращення цілеспрямованого педагогічного керівництва цим процесом, регуляція інформаційного навантаження старшокласників, відбір змісту інформації підвищують ефективність використання засобів масової інформації у формуванні загальнолюдських цінностей у старшокласників [3: 5].

С. Шандрук прийшла до висновку, що ціннісні орієнтації - вибіркова, відносно стійка система спрямованості інтересів, потреб і смаків особистості, зорієнтована на певний аспект цінностей. Виховання ціннісних орієнтацій зумовлює зміни в їхній субординації, а відповідно й функціях соціальної регуляції людини. Зміст ціннісних орієнтацій досить рухомий і розглядається як складний комплекс потреб, інтересів і смакових установок особи, що реалізується в актах сприйняття, оцінки й вибору цінностей. Його визначають почуттєвий, нормативно-регулятивний і дієво-творчий компоненти. У дисертації С. Шандрук проаналізувала взаємозалежність і взаємодію категорій "виховання ціннісних орієнтацій", "формування інформаційної культури" і "соціалізація" особистості [4: 19].

У дослідженні запропоновані педагогічні умови виховання ціннісних орієнтацій старшокласників засобами масової інформації, але зазначається, що їх ефективність виявляється лише в системному застосуванні:

- використання учнями високоякісної інформації;

- забезпечення особистісної позиції юнаків і дівчат в інформаційних процесах;

- послідовне накопичення і систематизація старшокласниками інформаційного тезаурусу, боротьба з інформоманією;

- тісний зв'язок інформаційної діяльності з життєдіяльністю самих учнів, реальністю сьогодення, творчого співробітництва дітей і дорослих, школи і ЗМІ в масових інформаційних процесах;

- включення матеріалів ЗМІ в навчально-виховний процес різних типів загальноосвітніх закладів на засадах сформованої інформаційної культури [4].

Ю. Стежко [5] вивчив проблеми формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників засобами суспільствознавчих навчальних предметів. Проведене дослідження показало, що великі потенційні можливості щодо формування сенсожиттєвих ціннісних орієнтацій старшокласників криються в поєднанні раціональної цінності суспільствознавчого курсу "Людина і світ" із іноваційною технологією особистісно зорієнтованого виховання.

Ефективність виховання особистості у процесі вивчення курсу "Людина і світ" у старших класах визначається психологічними особливостями міжособистісних взаємин педагога та учнів на засадах співтворчості, взаємоповаги, співпереживання, взаємодовіри, за яких судження вихователя переходять у міркування вихованця, його внутрішній ціннісно-смисловий світ. Усвідомлення змісту власного "Я" та стосунків "Я - суспільство" з позиції гуманістичної моралі, яку несе слово вчителя, надає сенсожиттєвому самовизначенню учня спрямованості на вищі загальнолюдські та національні цінності. Поведінковий аспект виховання проявляється в тому, що учень усвідомлює суспільну необхідність не як зовнішній регулятив поведінки, а як внутрішній моральний чинник самодетермінації [5, с. 6].

О. Ціхоцька [6] дослідила проблеми формування ціннісних орієнтацій старшокласників у процесі вивчення іноземної мови, що конкретизовано в розкритті сутності і специфіки цього процесу, змісту гуманістичних ціннісних орієнтацій старших школярів, динаміки їх ієрархічної структури, дослідженні факторів впливу на зміст і структуру ціннісних орієнтацій, встановленні їх зв'язку з рівнем самоактуалізації особистості старшокласника та його гуманістичної спрямованості, розробленні та апробації системи розширення ціннісних орієнтацій старшокласників на основі застосування активних методів навчання іноземної мови, поглиблення гуманізації всього навчально-виховного процесу.

Дослідницею розроблено схему-модель гуманістичних ціннісних орієнтацій, що включає когнітивний, емоційно-вольовий, практично-діяльний компоненти, розкриває якості особистості, які визначають змістовий аспект і різні форми вираження її орієнтацій [6, с. 2].

Визначено, що специфіка формування гуманістичної ціннісної свідомості старшокласників у процесі навчання англійської мови складається з особливостей цього шкільного предмету й характерних рис, притаманних цій віковій групі учнів. Воно будується на основі гуманних міжособистісних стосунків учасників педагогічного процесу, індивідуалізації й активізації навчально-виховної діяльності на відповідних уроках. Зазначено, що процес формування аксіологічних установок учнів старших класів, спрямований на гуманістичний розвиток їх індивідуальності доцільно здійснювати на основі наступних положень:

- урахування особливостей учнів раннього юнацького віку;

- створення умов для гуманізації міжособистісних відносин учасників педагогічного процесу;

- підсилення мотивації досягнення;

- при виборі навчального матеріалу використовувати його гуманістичний потенціал [6, с. 8].

В. Сметаняк [7] вивчав проблеми психологічних особливостей ціннісного самовизначення старшокласників і наголосив, що самовизначення, зокрема його ціннісний аспект, належить до визначальних характеристик особистості. У старшому шкільному віці ціннісне самовизначення є актуальною потребою і насущним екзистенційним завданням. Його здійсненню сприяють наступні передумови: розвиток когнітивної (абстрактно-понятійної) і емоційно-вольової (довільність, ієрархізованість, інтелектуалізованість, опосередкованість) сфер, підвищена сензитивність до засвоєння соціокультурних цінностей та норм, становлення індивідуальної оцінно-ставленнєвої структури, зокрема світогляду, усвідомлена необхідність обрати професію чи рід заняття [7, с. 13].

В. Сметаняк експериментально підтвердив припущення про те, що спеціально сконструйований тренінг ціннісного самовизначення розширює діапазон усвідомлюваних мотивів цілісної життєдіяльності, переструктуровує цінності-цілі на основі реорганізації суб'єктних властивостей (цінностей-засобів) і забезпечує онтогенетично більш високий, здебільшого моральний та екзистенційний, рівні самовизначення старшокласників. Проведення тренінгу ціннісного самовизначення спричинило наступні зміни в ціннісно-смисловій сфері старшокласників: актуалізацію суб'єктного потенціалу на вищих рівнях функціонування особистості, субординацію й конкретизацію цілей життєдіяльності, гармонізацію Я-концепції та розвиток асертивної поведінки, підвищення відповідальності за напрям і спосіб самореалізації, розблокування творчих інтенцій особистості, зростання сили "Я", узгодженості особистісних цінностей та суб'єктних властивостей.

Експериментальне дослідження підтвердило доцільність і перспективність застосування холістичного підходу при створенні корекційно-розвивальних програм з метою оптимізації ціннісного самовизначення на різних етапах онтогенезу [7, с. 17].

О. Рудіна [8] дослідила проблеми формування ціннісних орієнтацій старшокласників в умовах навчально-виховного процесу в гімназії. Вона зазначає, що оскільки ціннісні орієнтації співвідносяться з системою установок особистості та визначаються наявністю мотивів, інтересів і потреб, соціальних відношень, а отже, виступають важливим компонентом мотиваційної структури особистості, то вони є синтезом і результатом духовно-практичного відображення особистістю дійсності, виявляють готовність особистості до реалізації потреби співвідносити власні ціннісні орієнтації із загально визнаними цінностями, що передаються від покоління до покоління завдяки культурі та мистецтву. Через ціннісну орієнтацію розкривається соціально активна позиція особистості, її духовна спрямованість. Високий рівень сформованості ціннісних орієнтацій дозволяє людині вибірково ставитися до явищ і предметів оточуючого світу, адекватно сприймати й оцінювати їхню значимість. У такому складному явищі, як особистість ціннісні орієнтації відіграють структуроутворюючу роль, у процесі їх формування зовнішнє стає досягненням суб'єкта і переміщується в його свідомість, щоб у процесі подальшого розвитку знайти вираження в результатах особистісно та соціально цінної діяльності.

Формування ціннісних орієнтацій старшокласників, на думку дослідниці, буде здійснюватися ефективно в навчально-виховному процесі такого загальноосвітнього навчального закладу, як гімназія. Провідними педагогічними умовами визначені: залучення старшокласників до мистецтва та педагогічна взаємодія при організації всіх видів навчальної та позаурочної діяльності в педагогічній системі гімназії, оскільки вони сприяють не лише формуванню сімейних цінностей старшокласників, а й забезпечують формування на високому рівні громадянських, гуманних, професійних ціннісних орієнтацій. У процесі аналізу практичного досвіду роботи гімназії виділені такі основні напрями діяльності педагогів щодо залучення учнів до мистецтва: уроки з предметів загальноосвітнього та естетичного циклів, спецкурси, спеціальні заняття музикою та образотворчим мистецтвом, факультативи з мистецтва, робота гуртків клубу "Гармонія", зв'язки з культурно-просвітницькими закладами міста, колективна творча діяльність учнів. Педагогічна взаємодія як умова навчально-виховного процесу гімназії пов'язує в систему всі компоненти: мету, зміст, методи, учнів, педагогів [8, с. 15].

Критерії ціннісних орієнтацій старшокласників визначаються так: громадянськість висвітлює соціальне спрямування особистості старшокласника; гуманність показує ставлення старшокласника до людей в цілому; цінність "Я" розкриває самоцінність особистості старшокласника; сімейні цінності визначають прагнення старшокласників до створення в майбутньому сім'ї; професійні очікування прогнозують досягнення життєвого успіху на основі обраної професії. Визначено три рівні виявлення ціннісних орієнтацій старшокласників: високий, середній, низький [8, с. 9].

О. Набока [9] дослідила проблеми формування ціннісних орієнтацій у старшокласників спеціалізованих класів економічного профілю. Дослідниця розкрила сутність ціннісних орієнтацій як складного особистісного утворення та виявила і теоретично обґрунтована структуру ціннісних орієнтацій. Остання, на думку О. Набоки, включає дві групи компонентів - полярні (мотиваційний, цільовий) та лінійні (змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-аналітичний). Виявлені і теоретично обґрунтовані критерії сформованості ціннісних орієнтацій у старшокласників, логічно взаємопов'язані з її структурними елементами і які включають: наявність знань про ціннісні орієнтації; вміння диференціювати цінності; дієвість ціннісних орієнтацій.

Педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій у старшокласників спеціалізованих класів економічного профілю включають: наявність у змісті економічної освіти теоретичних та прикладних знань про професійні, соціально-громадські, морально-етичні та духовні цінності і ціннісні орієнтації майбутнього підприємця; співробітництво вчителя та учнів на гуманістичних засадах, на основі взаємоповаги та взаємовизнання; формування ціннісних орієнтацій у старшокласників спеціалізованих класів економічного профілю шляхом включення їх до спеціально організованої пізнавальної та творчої діяльності [9, с. 11].

Таким чином, аналіз зазначених наукових праць у сфері педагогіки дає можливість визначити ціннісні орієнтації старшокласників як вибіркову, відносно стійку систему спрямованості інтересів, потреб і смаків особистості, зорієнтовану на певний аспект цінностей.

Дослідниками доведено, що у старшому шкільному віці ціннісне самовизначення є актуальною потребою підлітка.

Структурно ціннісні орієнтації як складний комплекс потреб, інтересів і смакових установок особи включають у себе ряд компонентів, які можна виокремити за різними підставами:

- почуттєвий, нормативно-регулятивний і дієво-творчий;

- когнітивний (елемент знання), емотивний (емоційна складова, що виходить з оцінки), поведінковий (реалізація ціннісних орієнтацій у поведінці особи);

- полярні (мотиваційний, цільовий), лінійні (змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-аналітичний).

Критерії сформованості ціннісних орієнтацій у старшокласників, логічно взаємопов'язані з її структурними елементами та включають:

- наявність знань про ціннісні орієнтації;

- вміння диференціювати цінності;

- дієвість ціннісних орієнтацій.

1.2 Єдність сім'ї та школи у формуванні ціннісних орієнтацій учнівської молоді

Ціннісні орієнтації виступають важливим фактором, що регулює, обумовлює мотивацію особистості, диктує той чи інший тип поведінки, вид діяльності, який відповідає її потребам та інтересам. Основний їх зміст закладено у світогляді, моральних переконаннях, глибоких постійних уподобаннях людини. Наявність стійких орієнтацій свідчить про зрілість особистості, ступінь її соціалізації, обумовлює виховання таких якостей, як цілісність, надійність, вірність принципам, ідеалам, активна життєва позиція, здатність виборювати честь, гідність. При їх відсутності особистість виявляє інфантилізм, орієнтуючись лише на власні буденні потреби без внутрішнього осмислення їх соціально-культурної значимості. У підлітковому середовищі найбільш яскраво вираженими є ціннісні орієнтації на міжособистісне спілкування, навчання, у більш старшому віці - на допрофесійну освіту, працю, кар'єру, громадську діяльність, сім'ю.

Традиційно вважалося, що провідною в процесі формування ціннісних орієнтацій є роль виховної системи загальноосвітнього навчального закладу, яка здебільшого розглядається як «моно суб'єктний процес, у якому вихованець постає лише об'єктом педагогічних впливів, а виховна діяльність складається з набору стандартних заходів» [13, 47]. Однак вивчення ціннісно-смислової сфери старшокласників дало змогу виявити певні розбіжності у виборі орієнтирів, обумовлених структурою родини, її соціальним і матеріальним становищем. Окрім того, загальноосвітній рівень, духовно-моральні цінності батьків також надають певну спрямованість сімейного виховання і впливають на формування самосвідомості дитини - її поглядів, переконань, уподобань [18]. Як показує досвід, у багатьох дітей вже на момент вступу до школи формуються тенденції поведінки, усталені на таких нормах, які не завжди відповідають правилам шкільного устрою. Це, як правило, призводить до дезорієнтації дитини у молодшому шкільному віці та конфліктної ситуації в підлітковому, а в роки шкільного юнацтва стає найгострішою проблемою психічних розладів, протиправних дій особистості. А тому зміст мети виховання має визначатися зміною стану суб'єктності людини як продукту соціалізації [10], як сукупності виконання соціальних ролей в родинно-шкільному виховному просторі.

Відтак мета статті - розкрити роль цілеспрямованого впливу соціального середовища, зокрема сім'ї та школи, на формування цього найважливішого елементу внутрішньої системи структури особистості, котрий закріплюється життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань, допомагає йому свідомо відокремлювати значуще від незначного, суттєве від другорядного.

Слід зазначити, що інтерес до проблеми формування ціннісних орієнтацій є постійним, про що свідчать наукові праці М. Лукашевича з приводу їх розгалуженості; М. Боришевського, Т. Кадикової, І. Кона, Є. Помиткіна, С. Рубінштейна [6, 1, 5, 10, 12, 15], які розглядають механізм дії та розвитку орієнтацій як засобу розв'язання протиріч і конфліктів в мотиваційній сфері особистості. У педагогічній науці ціннісні орієнтації як об'єкт виховання досліджували І. Жерносек, П. Ігнатенко, В. Іздебська, О.Набока, І. Підласий, Р. Скульський [ 2- 4, 8, 11, 16]. Проте з огляду на досліджувану нами проблему потребує додаткової розробки питання щодо формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді в системі громадянської освіти засобами родинно-шкільного виховання. Критерієм успішності цього процесу є соціальна зрілість особистості, яка виникає, насамперед, в умовах співпраці дитини і дорослих у різних видах діяльності: побуті, спілкуванні, творчості [14]. Виходячи з цього, на батьків покладається особлива відповідальність, на чому неодноразово наголошував у своїх працях видатний педагог В. Сухомлинський [17]. Для реалізації цієї місії, зрозуміло, батьками має бути опрацьована власна ціннісна сфера життя, з якою, у свою чергу, тісно пов'язана система цінностей дітей, що слугує орієнтиром вибору певного виду діяльності, домінуючого у даний віковий період їх розвитку. Тому однією з проблем родинно-шкільного виховання постає організація продуктивної творчої діяльності школярів.

Моделі розвитку сучасної української школи по-різному розв'язують це завдання, орієнтуючись на відомий вітчизняний досвід: «Школа радості», створена В. Сухомлинським; Авторська школа О. Захаренка, яку образно називають «Школою-толокою», підкреслюючи цим її органічний зв'язок з навколишнім середовищем, з громадою села, народними традиціями; «Школа-родина», філософська місія якої окреслена академіком П. Кононенком, тощо. Позитивною тенденцією розвитку шкільної освіти на початку ХХІ ст. є пошук та опрацювання оригінальних моделей функціонування школи як соціально-педагогічної системи, яка сприяє становленню особистості як творця і проектувальника власного життя у співпраці з дорослими; гармонізації і гуманізації відносин між учнями і вчителями, школою і родиною, школою і громадою, ґрунтуючись на громадянознавчій ідеї [7]. Відтак «Школа громадянського становлення особистості» виступає як громадсько-активна школа, у якій головною умовою ефективності громадянської освіти й виховання школярів є демократизація шкільного життя. Для того, щоб відповідати умовам громадянського суспільства в Україні, інтересам і запитам учасників освітнього процесу, орієнтованих на саморозвиток, самореалізацію власних можливостей в різних сферах життєдіяльності (інтелектуальній, соціальній, економічній, ціннісно-культурній), філософія громадсько-орієнтованої школи ґрунтується на демократичному ідеалі поваги до кожної людини та її прав на участь у справах громади, що стосуються загального добра; активному партнерстві школи й сім'ї; участі всіх учасників навчально-виховного процесу в прийнятті рішень стосовно діяльності навчального закладу на підставі ретельної оцінки її результатів, рівноцінному розподілі повноважень щодо управління освітнім простором; ідеї волонтерства.

Отже, процес формування у школярів ціннісних орієнтацій, з одного боку, тісно пов'язаний із системою їх особистісних цінностей та ціннісною сферою батьків, а з іншого - з видом діяльності, яка для них є домінуючою у даний віковий період розвитку. Тому однією з проблем родинно-шкільного виховання постає організація продуктивної творчої діяльності школярів. Важливим компонентом процесу формування ціннісних орієнтацій є виховання в молоді розуміння важливості громадянської ініціативи в ході розв'язання актуальних питань на рівні сімейного оточення, залучення її до соціальної практики спільно з представниками місцевої громади. З огляду на це найбільш ефективним засобом становлення як навчальної, так і ціннісної сфери особистості є технологія соціального проектування.

Проведене нами дослідження не претендує на повноту аналізу соціально-педагогічних особливостей вищезазначеного процесу. Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо у розкритті зв'язку ціннісних орієнтацій з рівнем громадянських компетентностей школярів, з проектуванням життєвого вибору випускника загальноосвітньої школи.

Висновки до розділу 1

Цінності - це духовні і матеріальні феномени, що мають особистісний сенс, що є мотивом діяльності. Цінності є метою і основою виховання. Життєві цінності нині складаються під впливом різних факторів. Ціннісні орієнтації являють собою цілісне, структурно складне, особистісне утворення, що характеризується певними закономірностями взаємодії всіх його психологічних компонентів. При цьому кожен з компонентів може мати самостійне значення в процесі формування ціннісних орієнтацій. Як стійке самостійний структурний психологічну освіту ціннісні орієнтації можуть формуватися лише на досить пізньому етапі вікового розвитку - в перехідний період від старшого підліткового до юнацького віку. Наявність ціннісних орієнтацій свідчить про певний етапі формування особистості старшокласника, появі таких психологічних структур, які в значній мірі сприяють становленню його світогляду.

Ціннісні орієнтації визначають особливості і характер відносин особистості з навколишньою дійсністю і, тим самим, до певної міри детермінують її поведінку (Б. С. Круглов, В. А. Ядов та інші). Не дивлячись на різні підходи до розуміння природи ціннісних орієнтацій, всі дослідники визнають, що особливості будови і змісту ціннісних орієнтацій особистості обумовлюють її спрямованість і визначають позицію людини по відношенню до тих чи інших явищ дійсності.



2. РОЗРОБКА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЕНТАЦІЙ У СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

2.1 Сутність та зміст соціально-педагогічної діяльності з формування ціннісних орієнтацій старшокласників

Ціннісна орієнтація - це вибіркове ставлення до носія цінності, який може бути реальним предметом задоволення потреб окремої людини чи соціальної спільності. В ціннісній орієнтації акумулюється життєвий досвід людей. Наявність усталених ціннісних орієнтацій свідчить про зрілість людини як особистості. Проявляються вони в діяльності та поведінці людини. Вони є своєрідним індикатором ієрархій переваг, які людина надає матеріальним чи духовним цінностям у процесі своєї життєдіяльності. Ціннісна орієнтація, сформована на рівні переконань, адекватно проявляється в реальній поведінці й діяльності людини.

Своєрідною моделлю становлення ціннісної орієнтації особи виступають її життєві плани, які є прерогативою індивідуальної свідомості. Вони діалектично поєднують найближчі цілі з широкою програмою дій на віддалене майбутнє, суб'єктивний світ людини, її прагнення й ідеали з реальними життєвими обставинами. Об'єктивні умови, які є первинними стосовно суб'єктивних планів, змушують людину будувати своє майбутнє з урахуванням реальних можливостей. Отже, життєві плани є відображенням в індивідуальній свідомості панівних суспільних відносин, специфіки соціального стану, особливостей мікросередовища та інших факторів, які обумовлюють ймовірність реальної життєвої програми індивіда. В іншому відношенні життєві плани спонукають людину до діяльності з метою подолання рамок свого наявного буття, оскільки під впливом сукупності вона сформувала певні прагнення, виробила відповідні установки і т. п. У цьому розумінні життєві плани не тільки відображають об'єктивні обставини, але певною мірою і створюють їх.

Ціннісна орієнтація формується на підґрунті базових (основних, ключових) цінностей, зміст і співвідношення яких в історії як окремої людини, так і людства в цілому надзвичайно різноманітні. Ціннісні орієнтації визначають сенс життя людини. У різні часи (епохи) у різних адресатів цінностей - окремої людини чи соціальних спільностей орієнтації були різними. Вони спрямовували свого адресата або на потойбічний світ, або на особисте життя, або ж на суспільство, до якого він належав.

У першому випадку чітко проглядається ціннісна орієнтація релігійного та об'єктивно-ідеалістичного типу. Гносеологічно це пояснити неважко. Обмеженість людських знань про природу як Всесвіт, залежність людини від тематичних (для неї) сил природи, вічність Світу в часі і його нескінченність (безмежність) у просторі - що є апріорно очевидним - змушують її схилятися перед ним. Людина відчуває і переживає страх перед таємничими силами природи. Будучи незадоволеною своїм «потойбічним» життям, не знаходячи виходу із структури, в якій опинилася, але продовжуючи пошук такого виду, вона змушена апелювати до «потойбічної» сили. Для такої людини остання надія - знайти порятунок десь «там», оскільки в реальному оточенні вона його не знаходить. Саме ось «та» сила і є основною (якщо не єдиною) цінністю, на яку орієнтується людина.

У другому випадку людина зорієнтована на себе (за формулою «на Бога надійся...»), розраховує на власні сили. На Мою думку, важливим при цьому було б дослідження аксіологічного аспекту проблеми духовного світу людини, зокрема її світогляду. Специфіка останнього полягає в тому, що його предметом є не просто світ речей та явищ, не абстрактний світ загалом, що протистоїть людині, і не сама людина, а людина стосовно світу, який відображається в її свідомості через його значущість для суб'єкта відображення і для суспільства загалом. При світоглядному відображенні людина не просто пояснює дійсність як позалюдське буття, а оцінює її через призму індивідуального і соціального досвіду, суспільних потреб та інтересів, виражаючи при цьому певне ставлення до неї, мотивуючи необхідність перебудови її в потрібному для себе напрямі.

Ціннісно-орієнтаційна (аксіологічна) функція світогляду є однією з провідних серед інших його функцій. У світогляді людини навколишній світ відображається не сам по собі, поза залежністю від людини, а через призму її інтересів, завдяки чому вона стає реальною силою, здатною перетворювати дійсність у бажаному для себе напрямі. Розуміння суб'єкта пізнання як суспільного індивіда передбачає не пасивно-споглядальне відображення світу, а критично-творче його перетворення в процесі суспільної практики. При світоглядному відображенні людина не просто споглядає, пояснює дійсність у чистому її бутті, а оцінює через призму індивідуального і соціального (можливо, навіть історичного) досвіду, з позиції суспільних і особистих потреб та інтересів, виражаючи при цьому відповідне ставлення до неї, мотивуючи певним чином необхідність її перетворення.

В житті людини важливою цінністю є свобода, а в основі свободи - вибір, який стоїть на ґрунті розуму, а реалізується через діяльність. Людині завжди надзвичайно тяжко здійснити вибір. Але людина завжди вибирає: якщо людина соціальна вибирає професію, то людина духовна шукає сенс життя, систему культурних цінностей, творення і саме так утверджує власну свободу, свою індивідуальність. В різноманітних сферах життєдіяльності можливості вибору неоднакові. Є абстрактні і реальні можливості. Реальні можливості визначаються умовами їх реалізації. Безпідставні претензії особи на вибір в умовах абстрактних можливостей нерідко приводять до конфлікту. Людина повинна враховувати і враховує умови буття, свої риси характеру, життєвий досвід і сукупно з тим кожного разу підвищує рівень вибору з тим, щоб бути вільною. І не випадково, вибір духовних цінностей - складний, суперечливий процес, найбільш відповідальний, і навіть в житті людина керується духовністю - Розумом, почуттями, волею. Суперечливість вибору цінностей пояснюється тим, що поле духовності людини фактично необмежене, бо охоплює і фантазію, і мрію, і утопію, і віру, і реальні духовні основи людської життєдіяльності. Духовний вибір особи необмежений. Але завжди один з варіантів вибору ~ добро і зло, правда і неправда, чудове і потворне. Людству відомі варіанти духовного вибору: вибору Понтія Пілата - вирішити або вимити руки, альтернатива Сократа - рятувати життя або честь, Гамлета - бути або не бути, вибір Дон Кіхота, Обломова, Раскольникова тощо. Хто ж може обмежити або заборонити духовний вибір особи? Ніхто. Вибір духовних і культурних цінностей - це справа кожної особи, її совісті. Так і вибір системи цінностей не має певних факторів. Людина живе в суспільстві, поруч живуть, діють, народжують дітей люди, що також володіють суверенним правом вибору духовних цінностей.

Орієнтація на суспільство виникає у особи, Орієнтація людини в тих випадках, коли віра в автори- на суспільство тет світового fiyXy слабшає, а нестримний гедонізм - сенс життя, добро перетворюється в насолоду - демонструє всі принадності розкладу. В античну епоху вибір ціннісних орієнтацій - це стоїцизм - людина мужньо сприймає свою долю, якою б вона не була, а в XVIII-XIX стст. і пізніше - категоричний імператив, тобто вимога ставитись до людства як до мети, а не як до засобу, завжди ставити обов'язок вище особистих бажань, добро не бачиться, насамперед, в дотриманні обов'язку. Орієнтація на те, що людина розуміється або абстрактно як людина взагалі, представник роду людського, або стає функцією суспільства, то формується надія на сильний розум, сильний дух, здатний навести порядок. Орієнтація людей на потойбічний світ виникає в умовах, коли люди почувають себе слабкими і беззахисними перед таємничими силами світобудови, незадоволені своєю реальністю, поцейбічним життям, а з іншого боку - зазнають шанобливості перед величчю вічності, що відкривається, і нескінченності. Особа - захоплююче, привабливе, таємниче щось, яке легко побачити, але важко збагнути. її не можна отримати від когось - це внутрішній дар. Те, що називають особою - є зовнішнє свідчення унікальної творчої індивідуальності або вільне і повно виражене істинне людини, притягальне в будь-якій людині. Коли говоримо про когось, що це справжня особистість, то, звичайно, розуміємо, що людина зуміла вивільнити, розкріпачити притаманний їй творчий потенціал, вільний висловлювати свою суттєвість. Слабка особистість, загальмована особа - це людина, що не зуміла виявити свою творчу суть, стримує, сковує її. Боязкість, підвищена соромливість, нерішучість, непривітність, комплекс вини, роздратованість, невміння ладити з людьми - все це втрата ціннісних орієнтацій. Римський імператор Марк Аврелій говорив, що люди постійно шукають для себе який-небудь притулок: будиночок в сільській місцевості, на морському березі або в горах. Але людина спроможна при бажанні знайти притулок і в самій собі. Ніде людина не знайде притулку настільки непомітно і легко, як у власній душі, особливо якщо носить в собі образи, поглянувши на які миттєво здобуває повніший спокій, а спокій - не що інше, як належний порядок в думках. Так вважав МаркАврелій. У кінці другої світової війни хтось спитав президента США Гаррі Трумена, чого він переносить тяготи і напруження, зв'язані з виконанням обов'язків президента, краще будь-якого зі своїх попередників і як трапилося, що на тяжкій посаді зберіг молодість, енергію, життєрадісність, якщо мати на увазі' безліч проблем, з якими потрібно зустрічатися президенту? У відповідь Гаррі Трумен сказав, що у нього в голові є якесь сховище, куди періодично йде, щоб перепочити і відновити сили і де відгороджується від всяких хвилювань і турбот. Так, зрозуміло, що кожній людині, яка обирає ціннісні орієнтації потрібне сховище - тихий куточок всередині самої себе, схожий на глибини океану, що завжди непорушні навіть в сильніші шторми на поверхні. Не бийтеся з вітряками. Самовираження - це уміння виявити хист, таланти, привабливість тощо. Бій з тінями дозволяє тренуватися у відсутності гальмуючих факторів, що стримують.

Таким чином, моральний ідеал виникає в свідомості людини як результат оцінки життя, відбору з усіх життєвих вражень того, що близьке її інтересам, що сприяє досягненню мети. І людина не просто проявляє своє ставлення до життя, а визначає ступінь важливості, корисності, обов'язковості і привабливості тих якостей і властивостей людських відносин, що включаються в ідеал.

На основі осмислення концептуальних засад формування ціннісних орієнтацій старшокласників на методологічному та теоретичному рівнях обґрунтовано доцільність реалізації цього процесу діяльності на основі таких підходів: гуманістичного, що сприяє формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників у поєднанні з толерантним і шанобливим ставленням до поглядів, переконань і культурних надбань інших людей; соціалізаційного, який актуалізує процеси пізнання, самовиховання, життєве і професійне самовизначення і формування готовності до самостійного життя; особистісно-діяльнісного, що забезпечує становлення суб'єктної позиції особистості, і культурологічного, який сприяє формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників на основі культурних і духовних надбань суспільства.

Обґрунтовано взаємозв'язок її основних компонентів: мети, завдань, концептуальних підходів, педагогічних умов, видів, етапів формування ціннісних орієнтацій; принципів, факторів, функцій, напрямів і форм дозвіллєвої діяльності; діагностичного інструментарію та результату.

Формуванню ціннісних орієнтацій старшокласників сприяє дотримання комплексу педагогічних умов: упровадження інноваційних підходів до організації і здійснення дозвіллєвої діяльності; стимулювання суб'єктно-діяльнісної позиції старшокласників у процесі її організації; спрямування змісту дозвіллєвої діяльності на формування ціннісних орієнтацій старшокласників.

У процесі формувального експерименту упроваджувалися такі інноваційні підходи до організації: моніторинг та перспективне планування діяльності старшокласників на основі їх побажань, інтересів, потреб та запитів; формування у старшокласників культури; залучення їх до розробки і впровадження інноваційних форм дозвілля (соціокультурних проектів, програм, ,благочинних рейдів, Інтернет-клубів, «флеш-мобів» тощо); забезпечення соціально-педагогічної підтримки їх ініціатив і побажань.

Види цінностей: абсолютні, вічні, національні, громадянські, сімейні, валео-екологічні, цінності розвитку

Компоненти ціннісних орієнтацій: мотиваційний, теоретичний, діяльнісний

Принципи:

гуманістичної спрямованості, природовідповідності, культуровідповідності, добровільності, активності, самоорганізації

Функції:

освітньо-пізнавальна;

виховна;

розвивальна;

комунікативна;

соціалізації;

компенсаторна;

гедоністична;

Напрями:

інформаційно-просвітницький;

культурно-мистецький;

спортивно-рекреаційний;

соціально-волонтерський;

Етапи формування ціннісних орієнтацій:

мотиваційно-цільовий;

формувально-процесуальний;

діагностично-корекційний

Критерії і показники сформованості ціннісних орієнтацій:

Когнітивно-аналітичний

Мотиваційно-ціннісний

Рівень знань, суджень

Ієрархія цінностей,

мотиви поведінки

Діяльнісно-поведінковий.

Отже, соціально-педагогічна діяльність - це інтегроване, цілісне утворення, яке включає такі структурно-змістові компоненти: цільовий, мотиваційний, комунікативний, процесуальний, результативно-оціночний. Тому, метою діяльності соціального педагога є - створення сприятливих умов для особистісного розвитку людини (фізичного, соціального, духовно-морального, інтелектуального), надання йому комплексної соціально-псіхілого-педагогічної допомоги у саморозвитку та самореалізації в процесі соціалізації, а також захист людини (соціальна, психолого-педагогічна, моральна) у його життєвому просторі.

Завданням якого є:

Забезпечення, збереження і зміцнення фізичного, психологічного, соціального, морального здоров'я особистості;

Формування моральної свідомості, моральних якостей, соціально значущих орієнтацій і установок у життєвому самовизначенні і моральної поведінки;

Створення сприятливих умов у мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей людини, його позитивного потенціалу в соціально корисних сферах життєдіяльності, попередження тупикових ситуацій в особистісному розвитку;

Надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги і підтримки;

Створення комфортного, гуманізувати виховного простору в мікросоціумі.

Правильно організована соціально-педагогічна діяльність передбачає орієнтацію на особистість, індивідуальність, розкриття сутнісних сил дитини надання йому комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги у вирішенні особистісних проблем і, найголовніше, в усвідомленні себе суб'єктом власного життя.

Особливо важливо вміти визначати, які ціннісні орієнтації формує соціальна система, в яку включений дитина, які соціальні ролі він виконує і як переживає свої соціальні позиції - від цього багато в чому залежать його потреби і поведінку.

І, нарешті, соціально-педагогічна діяльність повинна бути спрямована на формування і розвиток моральних орієнтацій, моральної свідомості, моральних почуттів, соціально значимих установок у життєвому самовизначенні, а значить і моральної поведінки дитини.

2.2 Змістовна характеристика соціально-педагогічної технології формування ціннісних орієнтацій старшокласників

Технологія - це сукупність методів, засобів і реалізації людьми конкретного складного процесу шляхом поділу його на систему послідовних взаємопов'язаних процедур і операцій, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності певного виду діяльності.

Поняття "соціально-педагогічна технологія" пов'язане з такими поняттями як "педагогічна технологія" та "соціальна технологія".

На сучасному етапі педагогічна технологія - сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, засобів (схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-виховному процесі.

Під соціальною технологією будемо розуміти сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються соціальними службами, окремими закладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення.

Вимогами до соціальної технології є:

- наявність стратегічної програми, у межах якої буде розв'язуватися проблема;

- алгоритм послідовності операцій для досягнення поставленої мети;

- неперервність зв'язку з клієнтом;

- динамізм змісту, форм і методів соціальної роботи;

- наявність критеріїв оцінки ефективності діяльності фахівця. До спеціальних технологій соціальної роботи належать:

- соціальна діагностика виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків розвитку соціальної проблеми;

- соціальна адаптація - підтримка людей у процесі їх соціалізації чи пристосуванні до нових соціальних умов;

- соціальна профілактика - попередження виникнення основних причин відхилень негативного характеру;

- соціальний контроль - нормативне регулювання;

- соціальний патронаж - захист прав і свобод особистості, її майна;

- соціальна реабілітація - відновлення здатності людини до життєдіяльності у соціумі;

- соціальна терапія - корекція соціальних відносин чи соціальних дій;

- соціальне консультування - допомога шляхом застосування інформаційної дії; соціальне страхування; соціальне опікунство та ін.

На підставі аналізу різних підходів до визначення технології соціально-педагогічної діяльності у малій енциклопедії соціального педагога визначено, що технологія соціально-педагогічної діяльності - це практична діяльність соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.

2. Спеціальні соціально-педагогічні технології: діагностичні, діагностично-прогностичні, консультативні, реабілітаційні, корекційні, виховні, профорієнтаційні, патронажною та іншими.

Технологічні компоненти формування ціннісних орієнтацій і духовних цінностей представлені на рис.2.1.

Отже, соціально-педагогічні технології - це інтеграція педагогічної та соціальної технології, яка має свою структуру і вимагає від фахівця алгоритму виконання всіх операцій. А це означає, що соціально-педагогічна діяльність повинна мати власні технології.

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв'язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв'язання тих чи інших соціальних проблем.

Таким чином, основними компонентами соціально-педагогічної технології формування ціннісних орієнтацій старшокласників є: концептуальне уявлення про ціннісні орієнтації, високодуховну особистість, діагностика наявних цінностей, соціально-педагогічна корекція, комплекс умов цілеспрямованого формування ціннісних орієнтацій та духовних цінностей старшокласників.

Висновки до розділу 2

Отже, процеси формування ціннісних орієнтацій старшокласників зумовлюються необхідністю критичного осмислення й творчого застосування теоретичних положень структурно-функціонального аналізу ціннісних орієнтацій особистості, що мають визначену цілісність і виконують регулюючу, інтегруючу й світоглядну функції. У зв'язку з обґрунтуванням системного підходу до вивчення ціннісних орієнтацій, який відображено у дослідженнях В. Алексєєвої, Б. Додонова, О. Дробницького, А. Здравомислова, В. Ядова, та інших, визначена стійка структура, виділені компоненти ціннісних орієнтацій - когнітивний, емоційний, поведінковий, що надало можливості у виховній практиці розвивати такі якості особистості, як духовна активність, вірність національній ідеї, гуманність, правдивість, щирість, гідність, самоповага, емпатія, емоційність.



ВИСНОВКИ

Цінності - це духовні і матеріальні феномени, що мають особистісний сенс, що є мотивом діяльності. Цінності є метою і основою виховання. Життєві цінності нині складаються під впливом різних факторів. Ціннісні орієнтації являють собою цілісне, структурно складне, особистісне утворення, що характеризується певними закономірностями взаємодії всіх його психологічних компонентів. При цьому кожен з компонентів може мати самостійне значення в процесі формування ціннісних орієнтацій. Як стійке самостійний структурний психологічну освіту ціннісні орієнтації можуть формуватися лише на досить пізньому етапі вікового розвитку - в перехідний період від старшого підліткового до юнацького віку. Наявність ціннісних орієнтацій свідчить про певний етапі формування особистості школяра, появі таких психологічних структур, які в значній мірі сприяють становленню його світогляду.