Педагогічна творчість та майстерність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білет № 1

1. Розкрити основні напрями сучасних досліджень педагогічної творчості

При вивченні проблем педагогічної творчості дослідниками приділяється увага:дослідженню співвідношення поняття педагогічної творчості із супровідними ознаками, властивостями, якостями особистості розгляду індивідуального стилю діяльності особистості як найважливішої ознаки її творчого характеру з'ясуванню механізму взаємозв'язку творчого мислення і педагогічної майстерності розвитку науково,педагогічного стилю мислення

як першооснови становлення творчої особистості вчителя дослідженню суб'єктивних аспектів педагогічної творчості, видів і механізму педагогічної імпровізації вивченню педагогічних умов, шляхів і засобів формування творчої позиції особистості створенню методик виявлення і розвитку творчих якостей особистості, вивчення обдарованості.

Процес формування творчої особистості багатьма дослідниками пов'язується з вивченням її творчої діяльності В.О. Сухомлинський наголошував, що робота вчителя - це творчість, а не буденне заштовхування в дітей знань. Тільки творчий вчитель може розвинути творчі можливості, творч здібності у дітей.

2. Здійснити порівняльну характеристику змісту понять «педагогічна творчість» і «педагогічна майстерність»

Педагогічна майстерність -- це досконале, творче виконання вчителем професійних функцій на рівні мистецтва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного учня, забезпечення високого рівня інтелектуального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення школярів

Критерії майстерності педагога:

доцільність (за спрямованістю);

продуктивність (за результатами);

діалогічність (за характером стосунків з вихованцями);

оптимальність у виборі засобів;

творчість (за змістом діяльності).

Структура педагогічної майстерності.

1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації) - спрямованість на іншу людину (дитина - центр уваги педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки та взаємовідносин

2) Професійна компетентність: знання , вміння , навички , критичні погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної культури .

3) Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування ( віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) тощо.

4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :

вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент виховного впливу вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).

Творчість є обов'язковою умовою майстерності. Педагогічна майстерність учителя формується й удосконалюється на основі його творчої активності, пошуково-перетворюючої діяльності в навчально-виховному процесі

Педагогічна творчість- це оригінальне та високоефективне вирішення вчителем навчально виховних завдань, збагачення теорії та практики виховання і навчання .

Педагогічна творчість це пошук учителем нових розв'язань у постановці нових завдань, застосуванні нестандартних прийомів діяльності; здатність передбачати, емоційно переживати й оптимально вирішувати завдяки творчій уяві завжди своєрідні проблемні ситуації шкільного життя проектувати розвиток особистості учня передбачати становлення та подальший розвиток.

Сутність педагогічної творчості- це цілісний процес професійної реалізації та самореалізації педагога в освітньому просторі.

Особливістю педагогічної творчості є те, що педагог реалізує свої особистісні і професійні творчі потенції засобом творення особистості дитини, а розвиток його творчого потенціалу зумовлений розвитком творчого потенціалу вихованця».

Тобто без творчості немає натхненної педагогічної діяльності та активної взаємодії між вихователем і вихованцем.

Білет № 2

1. Розкрити основні ідеї гуманістичної педагогіки Ш.О. Амонашвілі

Педагогічна технологія Ш.О. Амонашвілі базується на розумінні того, що дитина - цілісна особистість.

Вчителі повинні вміти розуміти дітей, бо дитина маленька, але турбот у неї багато. Розуміти дітей означає стати на їхню позицію, шанувати їхні почуття, ставитися до їх турбот, як до серйозних і зважати на них. Ш.О. Амонашвілі вказує на те, що не треба підкоряти їх своїй владі, а, спираючись на їх сьогоднішнє життя, плекати паростки їхнього завтрашнього життя. «Розуміти дітей - означає оволодіти щонайвищою майстерністю виховання маленької людини».

Кожний педагог повинен бути оптимістом. Він зобов'язаний вірити в «свою педагогіку, в силу виховання, у свою здатність перетворювати». Мова йде про діяльний оптимізм, коли педагог глибоко проникає в індивідуальність, внутрішній світ дитини, і в залежності від цього шукає методичні шляхи його перетворення - виховання, навчання і розвитку.

Вчителі повинні уособлювати людину майбутнього, людину нового складу.

Кожний з учителів - творець долі кількох сотень дітей.

2. Підготувати план індивідуального саморозвитку майбутнього вчителя музичного мистецтва

1)Самоаналіз своєї праці та її результатів.

2)Збагачення своєї музичної літератури.

4)Використання нових методів проведення музичного заняття.

5)Звернення до видатних педагогів щодо покращення навчального процесу

та особистісних відносин на уроці.

6)Аналіз труднощів під час проведення музичного заняття

7)Вивчення новаторських методів та новітніх технологій.

3.Проаналізувати педагогічну ситуацію та підготувати аргументовану відповідь учневі.

Учень каже вчителю: «На два найближчих уроки, які проводите Ви, я не піду, тому що в цей час хочу сходити на концерт молодіжного ансамблю (погуляти з друзями, побувати на спортивних змаганнях як глядач, просто відпочити від школи)». Як потрібно йому відповісти?

? Тільки спробуй.

? Наступного разу тобі доведеться прийти до школи з батьками.

? Це - твоя справа, тобі ж складати іспит (залік). Все одно доведеться звітувати за пропущені заняття, я тебе потім обов'язково запитаю.

? Ти, мені здається, дуже несерйозно ставишся до занять.

? Може, тобі взагалі краще залишити школу?

? А що ти збираєшся робити далі?

? Ваша відповідь

Розумієш, навчання не можна прогулювати. Як в твоїх батьків є обов'язок ходити на роботу, чи малим діточкам в дитячий садок. Ти маєш сам зрозуміти, що уроки є важливими не тому що так треба, а тому що в школі ти збагачуєш свої знання , вивчаєш нове. Як що ти будеш пропускати заняття з різних причин, ти відстанеш від своїх однолітків і згодом просто нічого не будеш не знати, не розуміти. Тому треба ходити на заняття обов'язково, а на вихідних ти можеш займатися своїми справами.

Білет № 3

1. Розкрити вимоги до організації творчої навчальної діяльності учнів на уроці музичного мистецтва

Вимоги до організації творчої навчальної діяльності:

· ефективне використання навчального часу для підвищення рівня музичних знань, умінь і навичок учня;

· формування емоційно-ціннісного ставлення до світу мистецтва оволодіння різними видами музичної діяльності.

· одержання учнем нових ідей і результатів, узагальнень;

· дотримання принципу тематизму, передбаченому програмами

· створення учнем власного досвіду діяльності, формування творчої особистості.

· забезпечення цілісності уроку та побудова його за принципами педагогіки мистецтв /цілісності, образності, асоціативності, варіативності, імпровізаційності, інтонаційності/;

2. Дати характеристику етапам підготовки вчителя музичного мистецтва до організації та впровадження розвивальних ігор у освітній процес ЗНЗ

Вимоги до розвивальних ігор:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, проте й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостям учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор учнів усього класу.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

1. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

2. Чітка постановка завдань гри. Пояснення гри - зрозуміле, чітке.

3. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

4. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

5. Доцільно розсадити учнів (звичайно непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів учень сильніший, а другий - слабший. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і контролюються сильнішими.

6. Гра на уроці не повинна проходити вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Учні мають засвоїти правила гри, крім того зміст гри, її форма повинні бути доступними для учнів.

Білет № 4

1. Розкрити сутність творчої педагогічної діяльності вчителя музичного мистецтва

Педагогічна творчість учителя - це педагогічна діяльність, спрямована на розвиток потенційних можливостей кожного учня у навчально-виховному процесі. Тому є гостра потреба в високопрофесійній підготовці та діяльності вчителів музики, готових до самостійного творчого пошуку, організації художньо-естетичного процесу в загальноосвітніх та педагогічних навчальних закладах на принципово нових засадах.

Одним з важливих питань, яке потребує першочергового вирішення, є розвиток творчої активності вчителів музики як виявлення прагнення до постійного самовдосконалення, пошуку нових самостійних педагогічних рішень та здатності до праці в нестандартних ситуаціях.

В педагогічній науці творча активність учителя трактується як складова педагогічної творчості, педагогічної майстерності, умова особистісного та професійного самозростання вчителя, рушійна сила впровадження нових педагогічних технологій, поширення творчого досвіду, важлива професійна риса та якість творчої особистості фахівця. У понятті "Творча активність" виявляється також вчительське ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, яке характеризується прагненням досягти поставленої мети в межах заданого часу.

Поняття творчої активності вивчається в контексті особливостей музичної творчості, в якому виявляється специфіка музично-педагогічної діяльності, зокрема, художньо-образний компонент її структури. Музично-педагогічну діяльність дослідники розглядають як творчу і наголошують духовний зміст і естетичну спрямованість, що пов'язані з духовним потенціалом мистецтва. При цьому перевага надається емоційному фактору, без свідомості, інтуїції, але не виключається роль інтелекту у творчому процесі. Розкриття проблеми розвитку творчої активності майбутніх учителів відбувається в процесі виконавської діяльності, підготовки до інтерпретації, композиції, створення.

Серед структурних компонентів музичності визначено: музичний слух (Мелодійний, гармонійний, ритмічний), творча уява, емоційність, почуття цілого, тип музичного сприйняття, слухова-рухова координація, творча уява, звукообразність музичного мислення, якість ритмічного слуху.

Таким чином, музикальність є характерною особливістю творчої активності вчителя музики, його музичною сутністю, пов'язаною зі специфікою музично-педагогічної діяльності, природою музичного мистецтва, яка виявляється індивідуально.

2. Розкрити психолого-педагогічні умови, що сприяють творчій педагогічній діяльності учителя музичного мистецтва

Центральною ланкою розвиваючого навчання є створення оптимальних умов для розвитку загальних навчальних здібностей учнів і їхнього творчого потенціалу. У зв'язку з цим перед кожним учителем стоїть завдання виявити, закріпити у школярів прагнення і потяг до творчого самовираження, а також створити всі необхідні умови для їхнього подальшого розвитку.

Виховання творчої особистості учня неможливе без права вчителя на власну творчість, на пошуки своєї технології, яка відповідає його особистісним якостям. Педагогічна творчість має дві сторони: творчість самого організатора навчально-виховного процесу учителя і творчість учнів як необхідна умова удосконалення вчителя і розвитку творчих можливостей дітей.

Учитель як суб'єкт педагогічної творчості повинен бути сформований як творча індивідуальність, яка включає в себе творче мислення і здатність до творчої діяльності.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури (роботи Ю.П. Азарова, Ю.К. Бабанського, О.О. Бодальова, В.І. Загвязінського, І.А. Зязюна, В.О. Кан-Калика, Н.В. Кичук, Н.В. Кузьміної, Л.М. Лузіної, М.Д. Нікандрова, М.М. Поташника, В.О. Сластьоніна, Р.Х. Шакурова та ін.) можна сформулювати найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності:

· здатність до нестандартного рішення;

· пошуково-проблемний стиль мислення;

· уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні і виховні ситуації;

· оригінальність у всіх сферах своєї діяльності;

· творча фантазія, розвинена уява;

· специфічні особистісні якості

Активна творча діяльність учителя дає позитивний результат у тому випадку, коли буде базуватися на двох основах: розвитку творчої активності студентів у вузі й подальшій організації творчого пошуку вчителя в школі. Тому одним із завдань вузівської підготовки майбутніх учителів є розвиток їхніх творчих здібностей, нестандартного мислення, формування вмінь та навичок здійснювати в майбутньому навчально-виховний процес на творчому рівні.

Білет № 5

1. Обгрунтувати можливості особистісно зорієнтованої педагогіки щодо творчого розвитку учнів

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.

Метою особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

- розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

- розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;

- допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;

- формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

Особистістю орієнтована модель навчання сьогодні розробляється багатьма вченими. З-поміж значної кількості теоретичних концепцій особистісно орієнтованого навчання передусім виокремлюються психолого-дидактична концепція І.С.Якиманської та дидактична модель особистісно орієнтованої освіти В.В Сєрикова, які, найбільше відповідають новим потребам освіти.

Основною формою навчання в концепції І.С.Якиманської є особистісно орієнтований урок, який концентрує всі вищезгадані положення організації особистісно значущого учіння:

- використання різноманітних методів і форм організації навчальної діяльності, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів;

- створення атмосфери зацікавленості кожного учня у роботі класу;

- стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань, право на помилку одержання неправильних відповідей і под.;

- використання на уроці дидактичного матеріалу, який дозволяє учневі вибрати найбільш значущі для нього вид і форму навчального змісту;

- оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (правильно* неправильно), а й у процесі його досягнення;

- заохочення намагань учня знаходити власний спосіб роботи (вирішення задачі), аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, обирати і використовувати найраціональніші;

- створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, яке дає можливість кожному учневі виявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи; створення ситуацій для природного самовираження учня.

В основу моделі особистісно орієнтованої освіти, розробленої В.В. Сєрико-вим, покладено теорію особистості СЛ.Рубінштейна, згідно з якою суть особистості виявляється в здатності займати певну позицію. Ідея концепції - створення умов для повноцінного прояву і розвитку таких функцій особистості учня: вибірковості (здатності людини до вибору), рефлексії (особистість повинна оцінювати власне життя), буття, що полягає в пошуках сенсу життя та творчості, формувальної (формування образу "Я"), відповідальності ("Я відповідаю за все"), автономності особистості (у міру розвитку вона дедалі більше стає вивільненою від інших факторів). Освіта, орієнтована на особистість, досягає своєї мети такою мірою, якою створює ситуацію прагнення особистістю власного розуміння життя, життєвих смислів, сил саморозвитку.

У нових концепціях особистісно орієнтованого навчання підсилюється гуманістична спрямованість процесу навчання; розглядається особистість, яка, крім соціальних якостей, наділена суб'єктними властивостями (її незалежність, здатність до вибору, рефлексії, саморегуляції і под.); особистість виступає системоутворюючим началом педагогічного процесу; головними цілями освіти стає створення умов для розвитку індавідуально-особистісних здібностей, властивостей; поряд з інтеріоризацією (перетворенням зовнішніх впливів у внутрішній план особистості) важливого значення набуває персонолізація, прагнення до самоактуалізації, самореалізаціі та інші внутрішні механізми індивідуального саморозвитку.

2. Розкрити психолого-педагогічні умови, що сприяють творчій навчальній діяльності учнів на уроці музичного мистецтва

Завданням школи на сучасному етапі є виховання культурної, інтелігентної людини, самостійної і творчої особистості - тобто людини розумної, людини - інтелектуала.

Проблема інтелектуального та творчого розвитку є досить актуальною. Вона широко висвітлюється в наукових працях, на сторінках психолого-педагогічних та періодичних видань.

Величезну роль у формуванні інтелекту відіграють умови розвитку молодшого школяра. У цьому віці покращується робота органів чуття; нечітке сприймання поступово стає чітким; увага з мимовільної перетворюється в довільну; мислення і пам'ять наочно-образні. У цей віковий період активізується діяльність другої сигнальної системи, що є фізіологічною основою мовлення; з'являється абстрактне мислення; удосконалюються пізнавальні процеси.

Сучасні тенденції розвитку початкової ланки освіти передбачають орієнтацію на індивідуальні особливості дитини. В процесі навчання і виховання повинні максимально враховуватись інтереси і здібності кожного учня. А сам навчальний процес якомога більше повинен сприяти всебічному розвитку, зокрема розвитку інтелекту школярів.

Для того, щоб якомога ширше розкрити можливості розвитку інтелектуальних здібностей необхідно активізувати навчальний процес вдалим підбором найефективніших методів і прийомів навчання:

· словесні (розповідь, розповідь-пояснення, опис, доповнення, бесіда);

· наочні (ілюстрація, демонстрація, використання кінофільмів, телепередач);

· практичні (завдання для розвитку мовлення, логічного мислення, вправи на розвиток уміння висвітлювати здогади, припущення, використання цікавинок на уроці, організація змагань, культпоходів, КВК, різних ігор, заходів розвиваючого характеру).

3.Розробити фрагмент уроку музики ( організація навчання на засадах діалогічної взаємодії вчителя з учнями з метою їх творчого розвитку) . Тема, етап уроку - за вибором студента.

Білет № 6

1. Розкрити сутність педагогічної культури вчителя музичного мистецтва та з'ясувати шляхи її розвитку

Суб'єкт культури (людина) є, насамперед, гуманною особистістю, оскільки саме гуманність є осереддям моралі, в якій любов до людей є основою суспільного буття, що, в свою чергу, передбачає милосердя, чуйність, доброту, емпатію, здатність до опіки й захисту слабкіших, старших людей, розуміння цінності й індивідуальності кожного індивіда, а також толерантного ставлення до представників інших національностей та чіткого розуміння соціального статусу кожної особистості в суспільстві. Педагогічні аспекти формування такої особистості полягають, насамперед, у різнобічній гуманітаризації змісту освіти, гуманізації її методів, усього комплексу виховних та правових відношень.

Така людина є, перш за все, творчою особистістю, яка постійно розвивається, духовно збагачується. Вона вирізняється толерантним мисленням, не зупиняється на досягнутому, здатна володіти розвиненим прагненням до творчості (власне, творчість знаходить вияв у всіх сферах життєдіяльності такої особистості: у навчанні, праці, спілкуванні, побуті, організації дозвілля і т. ін.). Всі психолого-педагогічні орієнтири творчої особистості мають спрямовуватися на розвиток її здібностей, потреб у навчальній й предметно-перетворювальній діяльності, досконалому рівні засвоєних знань, умінь, поєднанні аналітичного та інтуїтивного мислення, здатності і прагненні до життєтворчості.

Зазначимо, що людина культури є, передовсім, незалежною особистістю, для котрої домінантною визначається здатність до самовизначення у світі культури. У педагогічній площині це передбачає подальший розвиток у студентів самостійності, самосвідомості й незалежності суджень у поєднанні з повагою до поглядів інших людей, почуття самоповаги, здатність орієнтуватися у світі духовних цінностей і оточуючому культурному середовищі, уміння приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки, здійснювати самостійний вибір стилю поведінки, способів свого розвитку, тобто смислу своєї життєдіяльності.

У науковій літературі розрізняють поняття "культура", "духовна культура", "професійна культура", які є джерелом формування культури педагогічної. Також, за соціокультурного підходу, важливим чинником якого є єдність загальнолюдського, національного і особистісно-культурного, доведено, що розуміння сутності культури є підґрунтям формування особистості вчителя, тому що школа, зокрема й вища, є інститутом відтворення та передачі культури.

Загалом, у філософії (О. Кудін, Л. Сохань, Є. Маркарян) культура розглядається як механізм, що регламентує і регулює поведінку та життєдіяльність людини , а сама людина є її носієм і її ретранслятором.

Отже, культура постає специфічно людським способом буття, який детермінує весь спектр практичної та духовної активності людини, її можливої взаємодії з навколишнім світом і собою.

У сучасній культурології виділено декілька підходів до розуміння сутності культури, які стали теоретико-методологічною основою розв'язання завдань формування педагогічної культури майбутнього вчителя, а саме:

а) розуміння культури як динамічного процесу розвитку сутнісних сил людини;

б) обґрунтування культури як процесу творчої самореалізації особистості, котра виступає суб'єктом культурно-історичного процесу (особистісний підхід) (О. Кудін, Л. Коган, Л. Круглова, М. Межуєв, Л. Сохань та ін.);

в) пояснення культури як специфічного способу людської діяльності (діяльнісний підхід) (В. Давидович, І. Вишневський, В. Жариков, Н. Злобін, М. Коган, В. Столович, О. Ханова та ін.);

г) віддзеркалення культури як системи цінностей

2. Дати характеристику педагогічній технології творчого розвитку учнів К.Орфа

Карл Орф (1895 - 1982). Аналізуючи його музично-педагогічну концепцію можна відзначачити, що він вважав головною метою музичного виховання розвиток творчого потенціалу особистості Музичне виховання за його системою здійснювалося в процесі "елементарного музикування" (термін К. Орфа). Суть цієї діяльності полягає в синтезі музики і мови. Музика пов'язується з рухами, пантомімою, театралізованою грою.

Свою експериментальну роботу К. Орф узагальнив у посібнику "Шульверк"[39]. Велику увагу він приділяв гармонії, ритмічному вихованню, грі на музичних інструментах. Міжнародним центром підготовки за системою К. Орфа став його інститут у Зальцбурзі. Орф вважав, що активному розвитку музикальності сприяє дитяча творчість, а саме: гра на музичних інструментах, спів та ритмічні рухи. Він розробив дитячий інструментарій: ксилофони, металофони, глокеншпілі, літаври, барабани, тарілочки, блок-флейти та ін. Композитор використовував й природні "інструменти" - руки і ноги дітей для створення будь-яких шумових ефектів (оплесків, клацання та ін.), з тією ж метою вдало застосовував мовні композиції.

Для впровадження своєї системи К. Орф склав також збірку народних пісень. Найбільш сильною та істотною стороною системи К. Орфа є її спрямованість на розвиток творчої ініціативи дітей, яка ґрунтується на розробленому комплексі інструментально-мовних імпровізацій. Намагаючись проникнути у таємниці природної музикальності людини, К. Орф виходив з того, що кожен крок в осягненні духовного у мистецтві є водночас утвердженням його елементарної першооснови. Першоджерелом музики він вважав ритм, якому не можна навчити, але який можна вивільнити у людині як живу силу організму і всього біологічного життя. На думку Орфа, музичне виховання не повинно обмежуватися розвит ком слуху, ритму, слуханням музики, навчанням співу і гри на інструментах.

Завдання музичного виховання -- стимулювати і спрямовувати творчу фантазію, уміння імпровізувати, творити у процесі індивідуального і коле ктивного музикування. У цій роботі слід опиратися на зв'язок музики з жестом, словом, танцем, пантомімою.

Власна дитяча творчість, навіть найпростіша, власні дитячі знахідки, навіть найскромніші, власні дитячі думки, навіть найнаївніші, -- ось що створює атмосферу радості, формує особистість, виховує людяність, стимулює розвиток творчих здібностей, -- така одна з головних ідей музично-педагогічної концепції К. Орфа. З нею нерозривно пов'язана й інша ідея -- закласти міцний фундамент музикальності, під яким розуміється музично-ритмічне відчуття і музичний слух, що дають змогу переживати і розуміти музику та вільно в ній орієнтуватися і творити.

Кінцевою метою музичного виховання К. Орф вважав виховання осо бистості в дусі гуманізму, вивільнення пригнічених цивілізацією її природних сил, розвитку творчих здібностей. "Ким би не стала надалі дитина -- музикантом чи лікарем, учнем чи робітником, -- писав К. Орф у "Шульверку", -- завдання педагога -- виховати у ній творче начало, творче мислення. В індустріальному світі людина інстинктивно хоче творити і цьому слід допомогти. Проте прищеплені бажання і вміння творити виявлятимуться у будь-якій сфері майбутньої діяльності дитини". Новаторство педагога особливо виявилось у продуманому використанні "елементарної музики". Який зміст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово "елементарний" означає: первісний, початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика -- це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, які дали їй початок. Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти стали для К. Орфа головними засобами виховання дітей. Він писав: "Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває духовні сили, створюють основу для розвитку особистості, основу, без якої ми прийдемо до душевного спустошення... Слід підкреслити, що елементарна музика у школі має бути не чимось додатковим, а основоположним. Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людської особистості: у навчальній роботі це виходить далеко за межі так званих уроків музики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявиться протягом усього її життя"

Педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно важливо, щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шлях активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування, спонукаючи цим до імпровізації й створення власної музики.

Білет №7

1. Обгрунтувати критерії творчої педагогічної діяльності вчителя музичного мистецтва

- розробка принципово нових підходів до навчання,

виховання і розвитку учнів;

- раціоналізація та модернізація змісту, форм, методів та засобів навчально,виховного процесу у світлі реформування освіти, зокрема з метою розвитку творчих можливостей учнів, їх талантів та обдарованості;

- комплексне і варіантне використання в професійній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок;

- бачення нової проблеми у зовнішнє знайомій ситуації, знаходження варіантних шляхів її вирішення;

- застосування науково,доказового вибору дій у

конкретній педагогічній ситуації;

- проведення систематичного самоаналізу професійної діяльності, науково,дослідницької роботи з

творчого узагальнення власного досвіду та досвіду своїх колег.

- володіння формами і методами управління творчою навчальною діяльністю учнів з метою розвитку їх творчих можливостей;

-реалізація на практиці принципів педагогіки співробітництва.

- прояв гнучкості при виборі оптимального управлінського рішення у нестандартних (особливо

конфліктних) ситуаціях;

- оригінальне конструювання навчально,виховного процесу.

2. Скласти таблицю творчих якостей учня та розкрити їх зміст

За Пономарьовим Я.О. виділяють такі творчі якості:

- надзвичайна напруженість уваги;

- висока вразливість;

- цілісність сприйняття;

- інтуїція;

- фантазія, вигадка;

- дар передбачення;

- великі за обсягом знання.

В їх характеристиці напишіть щось, те що прийде в голову.

3.Розробити мету і завдання діяльності гуртка «Музичне джерело».

Мета гуртка - розвивати творчі здібності дітей різними засобами музичного мистецтва.

Завдання:

· вивчення нотнї грамоти;

· слухання різних за жанром та епох музики;

· навчання вокальним даних;

· навчання грі на різних інструментах;

· показові виступи перед аудиторією.

Білет № 8

1. Обгрунтувати фактори, що впливають на становлення творчої особистості учня у освітньому процесі ЗНЗ

Духовне багатство особистості, її погляди, потреби й інтереси, спрямованість й різноманітні здібності великою мірою залежить від цього, за яких протікає їх формування в дитячі і юнацькі роки. Народжений дитина поступово стає особистістю під впливом ряду факторів. Виділяються три чинника, що впливають розвиток людини: спадковість, середовище й виховання. Їх можна поєднати на два великі групи: біологічні і соціальні чинники.

Біологічні чинники. Спадкоємність

Спадкоємність - те, що передається від своїх батьків дітям, що в генах. Спадкова програма включає постійну і змінну частину. Постійна частина забезпечує народження людини людиною, представником людського роду.Переменная частина - те, що ріднить людини з його батьками.

Народившись, чоловік - ще перестав бути особистістю чи суб'єктомнадо-рганической життя. Його «я» й ім'я, наукові ідеї, релігійні погляди, естетичні смаки, моральні переконання, манери і чесноти, заняття, економічне ситуацію і соціальний статус, доля і життєвий шлях -- ніщо ще визначено.

Соціальні чинники. Середовище

На розвиток дитини впливає як спадковість, а й середовище. Поняття «середовище» можна розглядати у широкому і вузькому значенні. Середовище у сенсі - це кліматичні, природні умови, у яких зростає дитина. І це громадське пристрій держави, й умови, які вона ставить розвитку дітей, і навіть культура й облаштований побут, традиції, звичаї народу. Середовище у тому її розумінні впливає успішність і спрямованість соціалізації.

Та і вузький підхід до розуміння середовища проживання і її впливу на становлення особистості людини. Відповідно до такого підходу середовище - це безпосереднє предметне оточення. У сучасному педагогіці існує поняття «розвиває середовище» (певним чином вибудувана, щоб найефективніше проводити дитини). У педагогіці, коли йдеться про середовищі як чинник виховання, маю на увазі що й людське оточення, прийняті ньому норми взаємин української й діяльності. Найчастіше виділяється негативний вплив середовища (вулиці), пов'язане з насиченістю її негативними прикладами для наслідування.

Середовище як головний чинник розвитку особистості має важливе значення: вона дозволяє дитині можливість побачити соціальні явища різнобічно. Її вплив носить, зазвичай, стихійний, мало споживач, піддаючись педагогічному керівництву характер, що, ясна річ, наводить до багатьох труднощам по дорозі становлення особистості. Але ізолювати дитини від середовища не можна. Вплив середовища формування особистості постійно протягом усього життя Різниця певною мірою сприйняття цього впливу.

2. Розкрити можливості нестандартних уроків музичного мистецтва щодо творчого розвитку учнів

предмет - музика.

Вчителі і керівники шкіл ставляться до цього предмету по-різному - залежно від своєї компетентності та рівня педагогічної культури. Вважають часто цей предмет легким і другорядним. Так вважають і більшість батьків учнів.

Таке поціновування музики виховує в наших дітей однобічне розуміння музики, при якому вона сприймається лише як розвага. В шкільній практиці ми спостерігаємо і цілком протилежне явище, тобто і адміністрація школи і вчителі ставляться до уроку музики як до серйозної наукової дисципліни, де від учителя музики вимагається точне дотримання навчальної програми.

Однак, професійно грамотно визначаючись щодо музики, як шкільного предмета, не слід впадати у крайнощі. З одного боку музика, як вид мистецтва, надто різнопланова, що служити лише розвагою, бо крім розважальної функції, їй властиві і пізнавальна, і виховна, комунікативна, гедоністична всі вони. Якби “присутні” на уроці. А найголовніше те, що музика є науковою дисципліною, бо готують з учнів музикознавців - теоретиків.

Як же проводити уроки музики, що вони були різноплановими, цікавими, корисними і цілком демократичними?

Урок-вікторина, - проводиться в кінці чверті з метою підсумувати відомості про вже відомі учнями музичні твори. Прослухавши той чи інший твір, учні визначають його назву, композитора. А хтось може продемонструвати й інші знання про цю музику: на яких інструментах вона виконується, в якій формі написана тощо (крокус-марш). Цей урок можна провести і з метою перевірки музичної ерудиції учнів.

Скажімо, якщо вони, прослухавши музику, зможуть визначити назву народних танців, значить розуміють їх характерні особливості. Коли учні відсувають забруднення у правильній відповіді, вчитель, застосовуючи метод порівняння. Допомагає їм зрозуміти і засвоїти подібність і відмінність прослуханих танців (доцільно чергувати грамзапис і “живе” виконання учителем).

Умови вікторини розробляються спільно всім класом. Клас поділяється на кілька команд: по рядах, або хлопчики - дівчатка. Визначається кількість очок, одержаних за правильну відповідь, доповнення і таке інше.

Урок-концерт - учні на такому уроку можуть виконувати пісні, які навчилися за півріччя. Різновид цього уроку - концерт на замовлення: на прохання учнів вчитель виконує різні твори. Можливе і спільне виконання (учні з учителем). Значимість таких уроків велика: це і повторення вивчених пісень і розширення музичного світогляду учнів. Солісти, що беруть участь у концерті вчаться поводити себе на сцені. Особливо цінним є те, що в процесі таких уроків у школярів формується просвітницький інтерес, тобто бажання виконати музику і розповісти про неї своїм однокласникам. А цей інтерес може стати стимулом до подальшої музичної освіти учня, розвитку мовлення, артистизму.

Також слід пам'ятати про складні психологічні особливості підліткового віку і про те, що кожному учневі треба дати можливість самоутвердитися. Якраз ці уроки і допоможуть в цьому. До таких уроків призначається ведучий (конферансьє).

Урок-інтерв'ю виник на основі концерту, який доповнюється бесідою з виконавцями.

Добре, щоб участь в уроці взяв хтось із професійних музикантів (учнів музичних закладів). У ролі інтрев'юєрів виступають самі учні. Вони не раз слухали інтерв'ю в різних телевізійних програмах, тому можуть зорієнтуватись і на уроці. Програму концерту на таких уроках необхідно узгодити з темою, що вивчається.

Уроки-інтерв'ю корисні і для тих, хто ставить запитання, і для тих, відповідає, і для тих, хто слухає. Такі уроки сприяють розвиткові мовлення, мислення вміння спілкуватися, вихованню культури поведінки.

Урок-конкурс базується на музично-виконавській діяльності учнів: співі грі, на музінструментах. Це може бути конкурс як виконавських колективів (класного хору, оркестру), так і солістів, співаків - інструменталістів:

Є діти, котрі люблять керувати співом, грою на інструмента - юні диригенти також можуть брати участь у конкурсі. З учнів класу обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання музики. Учитель роз'яснює критерії оцінки: гарний ансамбль (ритмічний, тембровий та ін.), чітка дикція виразність виконання. Оригінальність аранжування. На цих уроках виконавці знову зазнають радості творчості, а їхні судді мають можливість проявити самостійність, уміння оцінити почуте та грамотно висловлювати свої судження.

З виховної точки зору, бажано, щоб склад журі на різних уроках змінювався.

На урок-конкурс можуть бути подані і власні творчі роботи учнів - адже у кожному класі є свої поети і композитори. В цьому разі критерії оцінки поповнюються ще й відповідальністю музики і літературного тексту. Дехто, створюючи свої пісні виконують їх під власний акомпанемент (гітара, ф-но), Оцінюючи творчість учнів, треба бути вкрай тактовним, щоб не образити їх необережною реплікою.

Урок-подорож За основу уроку можна взяти факт з біографії того чи іншого композитора, що подорожував по різних країнах. Учні мовби разом з ним “відправляються в подорож” і слухають музику, яку створив композитор.

Деякі уроки корисно присвятити виникненню та розвиткові певного музичного жанру - школярі “мандрують” по різних епохах і країнах, слухаючи і виконуючи відповідні музичні твори.

Урок “круглий стіл” - це як правило слухання музики і бесіди про неї. Традиційне опитування на уроках музики не дає бажаних результатів, оскільки для нього характерний деякий формалізм, що заважає формуванню в учнів власних думок про емоційний вплив музики.

Сприйняття музики - складний і тонкий психологічний процес. Тому бесіда про музику має бути невимушеною, щоб створити умови для комфортного і неформального спілкування в класі. Цьому сприятиме урок “Круглий стіл”. Можливість висловитися кожному учневі, стимулюється на уроках такого типу не тільки завдяки довірливому тону вчителя, а й навіть розміщенню парт (у формі кола), що дозволяє кожному бачити всіх. Під час бесіди учні можуть звертатися безпосередньо до когось з присутніх, дивлячись на нього і називаючи його ім'я (на звичайних уроках не прийнято спілкуватися у такий спосіб).

Ведучим “круглого столу” може бути не тільки вчитель, а й учень. На таких уроках можуть виникнути цікаві дискусії. В кінці уроку ведучий дякує учасникам “круглого столу” за бесіду. Такий урок допоможе активізувати пасивних, байдужих учнів, а також виховати культуру спілкування. А школярам так її бракує.

Урок самопізнання. Не всі учні, сприймаючи музику, “пропускають її крізь себе” - а сутність художнього пізнання мистецтва полягає саме у виникненні цілком особистого ставлення до нього. Важливо, щоб з приводу музики, яка прозвучала, в учнів з'явилися власні думки. Однак, з різних причин, деякі діти затрудняються (чи встидаються) розповісти про враження від почутої музики. Тому доцільно запропонувати їм зробити це письмово. Піддаючи аналізу думки і почуття від прослуханої музики, учень пізнає себе, свої можливості.

Урок-захист, - можна проводити так: у класі звучить незнайомий музичний твір і, комусь з учнів пропонується висловити своє враження від почутої музики. В ньому може бути виражене як розуміння об'єктивних характеристик музики (жанр, форма, стиль...), так і індивідуальне сприйняття художніх образів (своєрідна програма твору). За узгодженням з класом призначаються два “опоненти”, що ставлять до учня запитання, а, можливо, і вступають з ним у дискусію.

Коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає і його “опонентів” оцінює, “вчена рада”.

Такий “Захист” є імпровізованим і проводиться в тих класах, де школярі вже досягли достатнього рівня музичного та загальнокультурного розвитку. В інших класах подібні уроки слід проводити тільки після самостійної домашньої підготовки учнів.

Урок-картинна галерея, - має різні варіанти. Наприклад, під час звучання незнайомого музичного твору учням пропонується розглянути репродукції 2-х - 3-х картин, що висять у класі, і вибрати ту, яка, на їхню думку, найбільш відповідає музиці. Потім вони аргументують свій вибір. Вчитель прагне, щоб школярі усвідомили, що в пошуках аналогій важливий не стільки зовнішній зв'язок (коли збігаються образи, сюжети), скільки внутрішній, тобто подібність емоційного настрою.

Розглядаючи репродукцію однієї з картин, учні пригадують найбільш підхожі до неї музичні твори. Такі завдання допоможуть розвинути музичну пам'ять, внутрішній слух.

Вчитель прагне передбачити, які твори назвуть школярі. Після їх слухання проводиться бесіда, в якій учні аргументують свої судження. Якщо вони затрудняються назвати відповідні музичні аналогії, вчитель пропонує два-три твори. Порівнюючи їх, кожен вибирає найбільш підхожий.

В основі подібних уроків - синтез музики та образотворчого мистецтва. При цьому вчителеві не слід нав'язувати власні асоціації. Доцільно підвести школярів до розуміння багато значимості творів мистецтва та суб'єктивності їх сприйняття.

Такі уроки сприяють вихованню культури емоцій, розширенню світогляду, більш глибокому сприйняттю мистецтва.

Урок-КВД(Клуб веселих і допотливих) доцільно проводити під Новий рік або присвятити до 1 квітня. Проводити його слід за зразком телевізійного КВД - з командами учасників, ведучим, журі. Для підлітків цікавими є всі традиційні етапи КВД: розминка, виїзний конкурс, конкурс творчих праць (тут - конкурс юних композиторів), конкурс капітанів, домашнє завдання.

Для виїзного конкурсу може бути дібрана різна тематика, наприклад, музичні огляди “По рідному місті”, “Музика в нашій школі”, “Музика моєї вулиці”, “Без пісні нам ніяк не можна”. Для підготовки до КВД збирається спеціальний оргкомітет, що розробляє зміст завдань. Бажано, щоб склад журі постійно змінюється. У складі журі може бути і вчитель і більш старші учні. Учитель музики, як член журі, тактовно висловлює свою думку, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. Вони повинні знати, що примітив і вульгарність у музичному оформленні, одязі, манері, говорити будуть належно “оцінені”.

Нестандартна типологія уроків, порівняно до традиційної більш різноманітна, пов'язана з численними асоціаціями, наповнена різними емоціями. Вона допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності, що надзвичайно важливо в роботі з школярами підліткового віку. При цьому підбиваючи підсумок уроку, іноді навіть доцільно відмітити, що повторили, закріпили, що нового дізналися, чого навчилися, тобто допомогти їм усвідомити якість виконання дидактичних завдань.

Але вкінці незвичайного, цікавого уроку ця інформація вже не буде для учнів занадто сухою, бо вони перебуватимуть під достатньо яскравим емоційним враженням.

3.Ознайомтесь із педагогічною ситуацією та виразіть свою аргументовану думку щодо ситуації.

На уроці музичного мистецтва декілька учнів не працюють, заважають іншим, демонстративно грають у «Морський бій». На зауваження вчителя відповідають: «Ваш предмет нам взагалі не потрібний. Він в житті не пригодиться».

Як Ви відреагуєте (як вчините, що скажете) в подібній ситуації і чому?

Білет № 9

1. Розкрити структуру мультифакторної моделі творчої особистості учня та довести її переваги над монофакторною моделлю

Мультифакторна модель творчої особистості учня В.О. Сисоєвої відображає: внутрішні передумови до творчості; особистісні утворення, які необхідні для творчої діяльності і формуються із зовні; те, що творча особистість розвивається і формується у творчій діяльності і спілкуванні при забезпеченні відповідних умов.

Таким чином, діяльність вчителя у формуванні творчої особистості учня, повинна бути спрямована на забезпечення розвитку: внутрішніх передумов учня до творчості; додаткових творчих якостей його особистості, які сприяють успішній творчій діяльності та життєдіяльності людини.

Монофакторна модель (А.Пайнс, Е.Арансон - це стан фізичного, емоційного та когнітивного виснаження, яке викликане довготривалим перебуванням в емоційно напружених ситуаціях. Виснаження є основним фактором.

Однофакторна модель визначає розвиток інтелекту як залежне від генотипической складової, при цьому вплив середовища впливає лише на дисперсію розподілу. Основний метод дослідження впливу спадковості на розвиток інтелекту - вивчення родичів різного ступеня генетичної схожості.

2. Розкрити сутність колективних форм розвитку творчості вчителів музичного мистецтва

Основними колективними формами розвитку творчості вчителів можна вважати такі:

Педагогічна рада -сприяє розвитку педагогічної творчості вчителів, коли при плануванні тематики виходять із проблемних питань, розроблених з урахуванням конкретних умов роботи й творчого рівня діяльності педагогічного й учнівського колективів;

кожен учитель має змогу ознайомитися до проведення педагогічної ради з проектом рішення, зробити зауваження, внести пропозиції;

Науково,практичні, теоретичні, читацькі конференції;

сприяють підвищенню рівня педагогічної діяльності вчителів, розвитку їх творчих якостей за умов: тема конференції зумовлена проблемою, над якою працює педагогічний колектив; у проведенні конференції беруть участь вчені, науковці, вчителі,новатори; при підготовці конференцій створюються творчі групи, які дають пропозиції щодо змісту конференції,

Засідання «круглого столу», дискусії, дебати;

Дискусія - це одна з найважливіших форм комунікації, метод вирішення суперечливих проблем і своєрідний спосіб пізнання, зрозуміти те, що не є повною мірою чітким і не знайшло певного тлумачення; досягти учасникам кращого взаєморозуміння;Методичні об'єднання; Творчі групи (мікрогрупи, динамічні групи, тимчасові об'єднання вчителів);Обговорення відвіданого уроку чи позаурочного заходу;Науково-дослідна робота вчителів; Художня самодіяльність

3. Розробити фрагмент нестандартного уроку музики. Тема уроку, етап уроку за вибором студента

Вітаю Вас, діти. Сьогодні наш урок присвячений темі води, наприкінці якого всі ми дізнаємось про те, яким же чином пов'язані між собою вода і музика. А для початку пригадаймо, у яких природних станах існує вода?). Так, у рідкому, твердому і газоподібному, простіше кажучи, у вигляді краплинок, сніжинок і хмаринок. Велика вода починається з маленької краплинки, яка в морози дуже швидко перетворюється на сніжинку. Саме сніжинка, звичайна сніжинка, допомогла вченим різних країн світу пересвідчитись в тому, що вода чує і запам'ятовує кожен наш звук, кожне наше слово. А японський вчений Емото Масару довів, що вода заряджається певною енергетикою під дією музики. Так, якщо краплинам води дати "послухати” різну музику і потім їх заморозити, то з них вийдуть сніжинки різної форми, а якої саме, ви дізнаєтесь.

Діти разом з і мною виконують співанку "Віхола віяла” з відповідними рухами, співаючи наприкінці такі слова "…сніжинку в долоні злови!”. За кожним рахунком ("Раз”, "Два”, "Три”) діти дмухають на сніжинку так, щоб вона поворухнулась. Потім я підкидаю паперову сніжинку вгору, аби та прилетіла до когось з дітей. Ігрова ситуація з показом "водяного” явища.

Білет № 10

1. Розкрити сутність методів та прийомів стимулювання творчої активності учнів на уроках музичного мистецтва

Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити і виховати можна лише в дії. Урок музики є співтворчість вчителя й учня, діяльність яких ґрунтується на творчому мисленні та розумінні один одного що забезпечує найбільшу сприйнятливість і відкритість до впливу один на одного. Тому я вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.

До методів і способів стимулювання творчої активності можна віднести такі:

· створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);

· збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;

· забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;

· чітке визначення мети і кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;

· спонукання до генерування оригінальних ідей;

· залучення учнів у процес планування мети і поточних завдань творчого об'єднання;

· повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;

· надання права самостійно приймати рішення;

· практична спрямованість навчання;

· моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем тощо.

2. Розробити фрагмент уроку музичного мистецтва з метою творчого розвитку учнів на основі міжпредметних зв'язків. Тип уроку, етап уроку за вибором студента

тип уроку: поясньвально-ілюстративний

етап- опрацювання художньої сторони твору. Динамічні відтінки та характер

Викладач, охарактеризував твір та проілюстрував на інструменті, як потрібно грати початок твору.

Учень проаналізував отриману інформацію та зосередившись на характері твору та її динаміці зіграв викладачу на інструменті,як підтвердження того,що він все зрозумів. Також пропонував своє бачення твору,на що,викладач позитивно відреагуав,адже це показує на те, що учневі твір є не байдужим та цікавим. дійшовши спільного рішення ,учень виконав початок твору у кінці уроку,як показник того,що він освоїв матеріал.

Ознайомтесь із педагогічною ситуацією та запропонуйте свій вихід із ситуації.

Ви розпочали урок музики, всі учні заспокоїлися, настала тиша. Несподівано в класі хтось голосно засміявся. Коли Ви перевели здивований погляд на учня, який так голосно сміявся, він, нахабно дивлячись Вам у вічі, заявив: «Мені завжди смішно дивитися на Вас і завжди хочеться сміятися, коли Ви починаєте урок музики»…

Яка Ваша реакція на таку ситуацію? Відповідь аргументуйте.

Виявіть творчий підхід у вирішенні ситуації.

Білет № 11

1.Розкрити напрями діяльності вчителя музичного мистецтва з метою творчого розвитку учнів у позаурочний час.

2.Розробити фрагмент позаурочного виховного заходу, спрямованого на творчий розвиток учнів ( вікова категорія учнів за вибором студента).

3.Проаналізувати стратегію і тактику поведінки вчителя у педагогічній ситуації:

В.О. Сухомлинський залишив після себе безліч коротких оповідань, які склали "Хрестоматію з етики". Вони сприяють формуванню морально-духовних цінностей вихованців. Ось одне з таких оповідань "Це ж сонце!". "Це було яскравим літнім днем. Учитель вів маленьких дітей у ліс.Ліс був великий і мовчазний. Дерева стояли стрункі і високі, ніби величезні свічки. Густе листя закривало сонце. У лісі був напівморок. Діти йшли і йшли. Здавалось, кінця-краю не буде лісові. Над головами щось тихо шуміло.