Основні напрямки діяльності кафедри технології м’яса і м’ясних продуктів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Права та обов'язки студентів

2. Прийоми забезпечення ефективного слухання лектора

2.1 Функції лекції

2.2 Види лекцій

2.3 Підготовка лекцій

2.4 Методика читання лекцій

3. Коротка характеристика м'ясопереробної галузі харчової промисловості та перспективи її розвитку

Список використаної літератури



Вступ

Історія кафедри технології м'яса і м'ясних продуктів

Історія становлення і розвитку кафедри технології м'яса і м'ясних продуктів розпочалася з середини XIX ст. 1967 рік створена кафедра технології і обладнання виробництв м'ясної і молочної промисловості

Ш 1969 - рік реорганізована в кафедру технології і обладнання підприємств м'ясної промисловості

Ш 1970 - рік назва змінена на - кафедру технології м'яса та м'ясних продуктів

Ш 1998 - рік реорганізована в кафедру технології м'яса, м'ясних та олієжирових продуктів

Ш 2011- рік реорганізована в кафедру технології м'яса і м'ясних продуктів

Основні напрямки діяльності кафедри технології м'яса і м'ясних продуктів

Кафедра технології м'яса і м'ясних продуктів здійснює професійну підготовку фахівців за напрямом “Харчові технологія та інженерія” за спеціальністю: “Технологія зберігання, консервування та переробки м'яса”. Підготовка ведеться за освітньо-кваліфікаційними рівнями: «бакалавр», «спеціаліст», «магістр».

Кафедра технології м'яса і м'ясних продуктів сьогодні - це міцний сплав досвідченості і мудрості з молодим ентузіазмом. Це колектив однодумців, об'єднаних спільним прагненням - підготувати незалежній Україні висококваліфікованих фахівців для м'ясної галузі харчової промисловості. навчальний університет м'ясопереробний

Викладачі кафедри адаптують навчальний процес до сучасних запитів виробництва. Вдосконалюються навчальні плани, щорічно переглядаються робочі плани навчальних дисциплін, зміцнюється матеріальна база. Організація та використання комп'ютерного центру на кафедрі оснащена новітніми ЕОМ, підключена локальна комп'ютерна мережа з доступом до Internet для проведення самостійної роботи і розрахункових робіт - суттєвий поштовх у підвищенні зацікавленості і якості самостійної роботи студентів відповідно до кредитно-модульної системи.

На кафедрі є 3 навчальні та науково-дослідні лабораторії, кабінет тваринництва, які забезпечені сучасними приладами та обладнанням.

Під час навчання студенти проходять практику на провідних підприємствах галузі, зокрема ТОВ “Черкаська продовольча компанія” (Черкаська обл.), ТОВ “Тульчинм'ясо” (Вінницька обл.),ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат» (Полтавська обл.), ПрАТ «АПК - ІНВЕСТ» (м. Донецьк), ВАТ “Житомирський м'ясокомбінат” (м. Житомир), ЗАТ “ Луганський м'ясокомбінат”. (м. Луганськ), Миронівський МПЗ “Легко” (Київська обл.), ПП “ВКіК” (Кіровоградська обл.), ПАТ “Кременчугм'ясо” (Полтавська обл.), ВАТ “ М'ясокомбінат “Ятрань” (Кіровоградська обл.) , ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат» , ТОВ «Вінницька птахофабрика» та інші, де всебічно розширюють та закріплюють знання, отримані під час лекційних, лабораторних та практичних занять в університеті.

Практичний досвід з організації і проведення навчального процесу в університеті

Організаційні питання читання лекцій - важливий аспект діяльності викладача, його співпраці зі студентами. Тривалість лекційного заняття не перевищує двох академічних годин, іноді лекція триває 6О...8О хв. Без перерви. Згідно з інструктивним листом МОН України, лекції, як правило, проводяться на початку навчальних занять, а їх сумарна тривалість протягом одного дня не повинна перевищувати 4-х академічних годин.

Робота викладача, за спостереженнями фахівців із психогігієни праці, належить до 1-ї категорії - розумова робота, що виконується у винятково сприятливих, комфортних умовах, трудове навантаження якої точно відповідає фізіологічним можливостям людини, її здібностям та схильностям. Забезпечення комфортних умов роботи викладача, а разом із тим - і навчальної діяльності студентів досягається завдяки правильному плануванню робочого приміщення (аудиторії), сприятливому мікрокліматові та дотриманню норм санітарного режиму.

Праця вимушена, яка виконується без інтересу, належних результатів не принесе. Але вона стає цікавою, якщо віднайдено й усвідомлено мету завдання, яке виконує людина. Захопленість роботою - головний чинник високої продуктивності праці.

Пекційні (потокові) аудиторії передусім мають бути пристосовані до використання технічних засобів навчання, а щодо обладнання, естетичного оформлення та місткості мають створювати сприятливі умови для читання лекцій викладачами, сприйняття, конспектування й засвоєння навчального матеріалу студентами. Кафедри зобов'язані цілеспрямовано формувати фонди ілюстративних матеріалів, удосконалювати застосування навчальної техніки.

Лекція як найголовніший вид співпраці педагога зі студентом ставить особливі вимоги до аудиторії, її планування та оформлення. Приміщення навчальної аудиторії має бути достатньо просторим, щоб у кожного студента було своє місце (ідеально, коли місць - на 20% більше, ніж учасників), але не надто великим. Добре мати трибуну (кафедру), на яку можна покласти конспект.

З точки зору організації навчального процесу великого значення набуває проблема визначення оптимальної кількості об'єктів спостереження. Особливо великим є навантаження на зоровий аналізатор. Дослідження показують, що кількість сигналів, які надходять, коливається від 60 до 400, а іноді - до З000 на годину. Загалом 85-90% усієї інформації сприймається завдяки зорові. Тому в навчанні багато важить використання наочних навчальних засобів і відповідне планування аудиторії.

Наочні навчальні посібники, що їх застосовують викладачі під час проведення лекційних і практичних занять, поділяються на 2 види: демонстраційні та лабораторні. Перші (картини, таблиці, дидактичні матеріали, карти, схеми, діаграми, альбоми, атласи тощо) використовуються при викладанні дисциплін як профільних, так і соціогуманітарних. Другі (моделі, макети тощо) - атрибут тих навчальних предметів, у яких заплановано лабораторні роботи. Користування таблицями, схемами, колекціями тощо не повинно викликати напруження зору; в цьому - головна гігієнічна вимога до наочності.

Нині в навчальному процесі дедалі частіше практикується застосування технічних засобів навчання. До них належать кіно-, діа-, епіпроектори, кодоскопи, телевізори, відеомагнітофони, лінгафонне обладнання й відповідні носії інформації: діафільми, кінофільми, діапозитиви, фолії, відео- й аудіозаписи. Використовуються вони як додаткове джерело знань, посібники для самостійної роботи, засоби ілюстрації, повторення та систематизації. Під час показу діапозитивів та відеофільмів необхідно стежити за тим, щоб зображення за проекцією було максимально чітким, а екран - достатньо освітленим.

Велике значення має й мікроклімат навчального приміщення: підтримання температури, вологості, руху повітря й теплового випромінювання на рівні, необхідному для забезпечення нормального теплового стану організму студентів. Досягається ця мета провітрюванням, природною та штучною вентиляцією, а також раціональним опаленням.

Кабінети, в яких відбувається практичні заняття, зазвичай обладнані й устатковані навчально-наочними посібниками, літературою, дидактичним матеріалом, технічними засобами навчання, відповідними меблями й пристроями.

Однією з основних гігієнічних вимог до аудиторій є забезпечення необхідного об'єму повітря й підтримання його чистоти. Для створення сприятливого середовища в аудиторії має бути забезпечено достатній повітрообмін, що досягається вентиляцією. Для посилення природної вентиляції у вікнах установлюються кватирки (загальна площа - не менш ніж 0,З м2).

Основними гігієнічними вимогами до опалення, незалежно від використовуваної системи, є створення в приміщенні найбільш сприятливого мікроклімату (температура 18...22 °С, відносна вологість повітря З0...60%, швидкість руху повітря 0,1 ...0,З м/с) і достатня стійкість внутрішньої температури. Протягом доби припустимі коливання температури не більш ніж З °С. Різниця температури в горизонтальному напрямі від вікон до протилежних стін не повинна перевищувати 2°, а у вертикальному - 1 °С на кожний метр висоти приміщення.

Освітлення аудиторій буває природним, штучним та змішаним. Природне освітлення зумовлено прямим сонячним промінням і відбитим розсіяним світлом небосхилу. Найсприятливіше освітлення досягається при орієнтації будівель на південний бік, розташуванні їх на відстані не меншій, ніж висота протилежної будівлі, й світлих кольорах стін.

Санітарні норми передбачають мінімальну тригодинну інсоляцію кімнат у період з 22 вересня до 22 березня, тобто впродовж більшої частини навчального року. Фарбування стін і стель у світлі кольори посилює освітленість приміщень, оскільки світло, падаючи на поверхні, багаторазово відбивається.

Мікроклімат приміщення визначається всіма зазначеними чинниками - температурою, вологістю, рухом повітря. Для людини, яка виконує легку роботу (зокрема, це стосується й праці викладача зі студентами), зона комфорту в перехідний та зимовий періоди становить 20...22 °С, у літній - 20...25 °С за відносної вологості повітря З0...60% та швидкості руху повітря не більш ніж 0,15 м/с у зимовий період та 0,25 м/с - у літній. Коливання відносної вологості повітря в зоні комфорту в межах 10% не справляють помітного впливу на організм.

Іноді внаслідок вільгості у приміщенні створюється незадовільний мікроклімат. Висока відносна вологість повітря (більш ніж 70%) підвищує втрату тепла організмом, зменшує віддачу води шкірою та легенями. На якість повітря вологих приміщень впливають грибки та пліснява, які інтенсивно розвиваються в кутках. Все це негативно позначається на розумовій діяльності студентів та викладачів. Усуненню цього явища сприяють частіше провітрювання та краще опалення.

Найбільше навантаження під час навчання припадає на психічну сферу - вольову, інтелектуальну, емоційну функції, а також на органи зору та слуху. Тривала сидяча поза призводить до одноманітного навантаження лише на частину м'язової системи. Все це посилюється нестачею кисню в закритому приміщенні, зниженням об'єму дихання, вентиляції легенів. Тому головними умовами успішного навчання є рівномірність, поступовість, різноманітність і посильність психічного навантаження в поєднанні з умотивованим фізичним.

З позицій психогігієни навчання, планування та стан аудиторій мають відповідати головним етапам працездатності людини.

Перший етап - перехід від оперативного спокою до робочого стану. В організмі людини посилюються обмінні процеси, установлюється координація між нервовими центрами й робочими органами шляхом утворення домінанти основної функціональної системи й засвоєння ритмів. Рівень працездатності відносно низький.

Другий етап - нормалізація функціонування людського організму. Відбувається стабілізація оцінок фізіологічних функцій, досить високі показники роботи.

Третій етап - наростання втоми (через З...4 години після початку роботи). Спостерігаються неуважність, нерішучість, зайві рухи, посилення нервово-емоційного напруження. При зіставленні етапів працездатності з днями робочого тижня видно, що фаза переходу від спокою до робочого стану випадає на понеділок, дні підвищеної працездатності - вівторок, середа та четвер; зниження працездатності - п'ятниця. Тому лекційні заняття у НУХТ сплановано так, що більшість лекцій, які вимагають особливого напруження зору та слуху, читаються з вівторка по четвер, а у понеділок та п'ятницю чільне місце в розкладі посідають практичні заняття.

Плідна співпраця викладача зі студентами, підвищення якості знань, засвоєних слухачами під час лекційних і практичних занять, великою мірою залежить від приміщення, в якому студенти працюють аудиторно. Тому при плануванні навчальних кабінетів, лабораторій, їх ремонті та технізації варто мати на увазі як психогігієнічні, так і естетичні чинники.

Облаштування навчальної лабораторії та її функції

Лабораторні приміщення відповідно до специфіки обладнуються: витяжною шафою, секційними шафами для збереження приладів та лабораторного посуду, металевими шафами або сейфами для збереження хімічних реактивів, рукомийником, столом для підготовки дослідів, приладів і навчально-наочних посібників для занять, однотумбовим столом для роботи вчителя та лаборанта, столом з пристроями для зберігання матеріалів та інструментів для ремонту приладів, пристроями для миття і сушіння посуду та дистилятором, які монтуються на стіні.

Хімічний посуд зберігається у лабораторних приміщеннях, розташовується окремо у залежності від розміру, виду і матеріалу (пластмаса, скло, метал), з якого він виготовлений.

Посуд для збереження реактивів повинен мати етикетки з чітким і яскравим написом їх назви. Усі шафи для зберігання хімічних реактивів повинні замикатися.

Хімічні реактиви зберігаються та розміщуються залежно від їх властивостей (гігроскопічні реактиви, легкі, горючі і органічні речовини, кислоти).

На посуді з отруйними речовинами має бути етикетка з написом "Отрута", з горючими - етикетка з написом червоного кольору та знаком оклику - "Вогненебезпечно!"

Роль бібліотеки у підготовці фахівців вищої кваліфікації. Структура бібліотеки її розділи і фонди.

Основні зусилля в організації роботи бібліотеки НУХТу, як потужного науково-інформаційного центру університету, спрямовуюся на створення та безперебійне функціонування потужних пошукових механізмів як для поширення та популяризації праць науковців університету, так і відкриття доступу користувачів бібліотеки до світових електронних ресурсів.

Так, на сайті бібліотеки університету з метою розвитку бібліотечного електронного середовища уже надано можливість скористатися матеріалами міжнародних та вітчизняних електронних ресурсів як вільного, так і закритого доступу.

Організаційна структура НТБ НУХТ:

Директор

Заступник директора

Відділ комплектування та обліку літератури

Відділ наукової обробки документів і організації каталогів

Відділ з питань бібліотечного менеджменту

Відділ обслуговування науковою літературою

Відділ обслуговування навчальною літературою

Відділ інформаційно-аналітичної та довідково-бібліографічної роботи

Відділ інформаційних технологій

Особливості роботи з бібліотекою НУХТ.

Перед початком роботи потрібно ознайомитись з правилами користування та положенням про Електронну бібліотеку. Доступ користувачів до матеріалів Електронної бібліотеки забезпечується лише через локальну мережу університету та бібліотеки з усіх автоматизованих робочих місць службового та користувацького призначення на кафедрах, у комп'ютерних класах університету. Методичні рекомендації, які знаходяться в Електронній бібліотеці існують тільки в електронному вигляді та із номерами паперових методичних вказівок не співпадають.



1. Права та обов'язки студентів

Відповідно до Закону України "Про освіту":

Стаття 51. Права студентів

- навчання для здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

- вибір навчального закладу, форми навчання, освітньо-професійних та індивідуальних програм, позакласних занять;

- додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

- продовження освіти за професією, спеціальністю на основі одержаного освітньо-кваліфікаційного рівня, здобуття додаткової освіти відповідно до угоди із навчальним закладом;

- одержання направлення на навчання, стажування до інших навчальних закладів, у тому числі за кордон;

- користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

- доступ до інформації в усіх галузях знань;

- участь у науково-дослідній, дослідно-конструкторській та інших видах наукової діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

- особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту тощо;

- участь в об'єднаннях громадян;

- безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;

- забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

- перерву в навчанні у вищих та професійно-технічних навчальних закладах;

- користування послугами закладів охорони здоров'я, засобами лікування, профілактики захворювань та зміцнення здоров'я;

- захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних, інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність;

- збереження місця навчання на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- відстрочку на складання екзаменаційної сесії та державної атестації у навчальних закладах на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до Закону України "Про вищу освіту":

Стаття 62. Права осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на:

1) вибір форми навчання під час вступу до вищого навчального закладу;

2) безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

3) трудову діяльність у позанавчальний час;

4) додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

5) безоплатне користування бібліотеками, інформаційними фондами, навчальною, науковою та спортивною базами вищого навчального закладу;

6) безоплатне забезпечення інформацією для навчання у доступних форматах з використанням технологій, що враховують обмеження життєдіяльності, зумовлені станом здоров'я (для осіб з особливими освітніми потребами);

7) користування виробничою, культурно-освітньою, побутовою, оздоровчою базами вищого навчального закладу у порядку, передбаченому статутом вищого навчального закладу;

8) забезпечення гуртожитком на строк навчання у порядку, встановленому законодавством;

9) участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікації;

10) участь у заходах з освітньої, наукової, науково-дослідної, спортивної, мистецької, громадської діяльності, що проводяться в Україні та за кордоном, у встановленому законодавством порядку;

11) участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчального процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

12) внесення пропозицій щодо умов і розміру плати за навчання;

13) участь у громадських об'єднаннях;

14) участь у діяльності органів громадського самоврядування вищого навчального закладу, інститутів, факультетів, відділень, вченої ради вищого навчального закладу, органів студентського самоврядування;

15) вибір навчальних дисциплін у межах, передбачених відповідною освітньою програмою та робочим навчальним планом, в обсязі, що становить не менш як 25 відсотків загальної кількості кредитів ЄКТС, передбачених для даного рівня вищої освіти. При цьому здобувачі певного рівня вищої освіти мають право вибирати навчальні дисципліни, що пропонуються для інших рівнів вищої освіти, за погодженням з керівником відповідного факультету чи підрозділу;

16) навчання одночасно за декількома освітніми програмами, а також у декількох вищих навчальних закладах, за умови отримання тільки однієї вищої освіти за кожним ступенем за кошти державного (місцевого) бюджету;

17) академічну мобільність, у тому числі міжнародну;

18) отримання соціальної допомоги у випадках, встановлених законодавством;

19) зарахування до страхового стажу відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів навчання на денній формі навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі, інтернатурі, резидентурі, за умови добровільної сплати страхових внесків;

20) академічну відпустку або перерву в навчанні із збереженням окремих прав здобувача вищої освіти, а також на поновлення навчання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;

21) участь у формуванні індивідуального навчального плану;

22) моральне та/або матеріальне заохочення за успіхи у навчанні, науково-дослідній і громадській роботі, за мистецькі та спортивні досягнення тощо;

23) захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

24) безоплатне проходження практики на підприємствах, в установах, закладах та організаціях, а також на оплату праці під час виконання виробничих функцій згідно із законодавством;

25) канікулярну відпустку тривалістю не менш як вісім календарних тижнів на навчальний рік;

26) отримання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

27) оскарження дій органів управління вищого навчального закладу та їх посадових осіб, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

28) спеціальний навчально-реабілітаційний супровід та вільний доступ до інфраструктури вищого навчального закладу відповідно до медико-соціальних показань за наявності обмежень життєдіяльності, зумовлених станом здоров'я.

2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

3. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, можуть отримувати інші стипендії, призначені фізичними (юридичними) особами.

4. Розмір стипендіального фонду вищого навчального закладу повинен забезпечувати виплату академічних стипендій не менш як двом третинам і не більш як 75 відсоткам студентів (курсантів невійськових вищих навчальних закладів) денної форми навчання, які навчаються за кошти державного бюджету, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії.

5. Розмір академічної та соціальної стипендій, порядок їх призначення і виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

6. Розмір мінімальної академічної та соціальної стипендій для здобувачів освітніх ступенів вищої освіти не може бути меншим, ніж розмір прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць. Розмір мінімальної академічної та соціальної стипендій для здобувачів ступеня молодшого бакалавра не може бути меншим, ніж дві третини розміру прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць.

7. Академічні стипендії виплачуються не менш як двом третинам студентів (курсантів) кожного курсу (крім першого семестру першого року навчання) за кожною спеціальністю, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії. Академічну стипендію отримують студенти (курсанти), які згідно з рейтингом, складеним у вищому навчальному закладі за результатами семестрового контролю, здобули найкращі результати навчання. До проведення першого семестрового контролю академічна стипендія у мінімальному розмірі призначається всім студентам (курсантам), зарахованим до вищого навчального закладу на перший курс навчання.

8. Особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності, за рішенням вченої ради вищого навчального закладу можуть призначатися персональні стипендії.

9. Здобувачі вищої освіти, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10. Студенти, курсанти вищих навчальних закладів мають право на отримання студентського квитка, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Стаття 63. Обов'язки осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

1. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані:

1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;

2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями;

3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми.



2. Прийоми забезпечення ефективного слухання лектора

Конспектування лекції.

Серед різноманітних форм навчальної роботи у вищому навчальному закладі важливе місце належить лекції.

Навчальна лекція (лат. lectio - читання) - логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням дослідів.

Вона тісно пов'язана з усіма іншими формами організації навчально-виховної роботи -- семінарськими, практичними і лабораторними заняттями. У цьому розумінні кажуть про лекційно-семінарську систему навчання.

2.1 Функції лекції

Будучи формою навчання у ВНЗ, лекція виконує певні функції :

- інформаційна (передбачає передавання адаптованої для студентів інформації);

- орієнтовна (розкриває генезис теорій, ідей: коли, ким вони вивчалися, якими причинами спонукались; список рекомендованої до лекції літератури);

- пояснювальна, роз'яснювальна (передбачає розкриття сутності наукових понять, їх визначень, тлумачення кожного слова, що належать до структури визначення);

- перекопувальна (полягає у використанні аргументації, логічної доказовості, на основі чого усвідомлюється наукова інформація, що стає базою для формування у студентів наукових поглядів і переконань);

- систематизуюча (передбачає структурування всього масиву знань з певної дисципліни);

- стимулююча (спрямована на пробудження інтересу до навчальної інформації з певної науки);

- виховна і розвивальна (передбачає оцінювання явищ, фактів, процесів, які розглядаються на лекції, розвиток мислення, уваги, уяви, пам'яті та інших пізнавальних здібностей).

Лекції повинні відповідати таким вимогам: моральність змісту лекції і викладача; науковість, інформаційність, доказовість і аргументованість, емоційність викладу інформації; активізація мислення слухачів через запитання для роздумів; чітка структура і логіка розкриття інформації; методичне оброблення, тобто виведення головних думок і положень, висновків, повторення їх в різних формулюваннях; виклад доступною і зрозумілою мовою; використання аудіовізуальних дидактичних матеріалів тощо.

Лектор зобов'язаний вміти правильно визначати настрій аудиторії, рівень дохідливості змісту лекції і рівень його засвоєння не лише за явно вираженою зовнішньою реакцією, а й за малопомітними ознаками поведінки аудиторії. За усмішкою, кивком голови, запитальним поглядом, зміною пози викладач повинен оцінити стан партнера по взаємодії і за необхідності одразу внести необхідні корективи в намічений план лекції.

Цінність лекції полягає в тому, що у її процесі студент має змогу засвоїти значно більше інформації, ніж за той самий час самостійної роботи. Під час лекції формуються погляди й переконання студентів, уміння критично оцінювати здобуту інформацію. Лекція сприяє також встановленню прямого контакту між викладачем і студентами, своєчасному інформуванню студентів про новітні наукові досягнення тощо.

Однак не слід переоцінювати роль лекції у навчальному процесі. Вона має певні недоліки: привчає студентів до пасивного, некритичного сприймання навчального матеріалу; частина слухачів, не аналізуючи і не усвідомлюючи викладену педагогом інформацію, механічно записує її; відвідування лекцій привчає студентів до школярства і гальмує бажання самостійно працювати та ін.

З приходом студентів у навчальний заклад їх необхідно переконати в тому, що лекції бажано відвідувати, оскільки навіть найкращий посібник чи підручник містить загальний матеріал навчальної програми. Він позбавлений оперативних, найновіших знань, бо тривалий час його рукопис перебував у редакційній роботі.

На лекції розглядаються найгостріші проблемні і вузлові питання, висвітлюються шляхи розв'язання проблем сучасною наукою і практикою, розглядаються важкі для самостійного опрацювання студентами питання навчальної програми. Студент у процесі лекції може отримати відповідь на будь-яке запитання, що дасть йому змогу повноцінно включитися в навчально-пізнавальну діяльність.

Лекція вимагає від студента зосередженості уваги на науковій інформації, яку подає викладач. Тільки в такому разі він свідомо засвоюватиме навчальний матеріал, виявлятиме зацікавленість до різних наукових питань.

Критичне осмислення пропонованого в перебігу лекції матеріалу, активна пізнавальна діяльність можливі за умови елементарної підготовки до неї, яка передбачає ознайомлення з темою лекції і її планом, з основним змістом теми за коротким навчальним посібником, повторення змісту попередньої теми тощо. Щоб спрямувати таку роботу студентів, викладачеві слід вже на вступній лекції орієнтувати аудиторію на уважне ознайомлення з програмою і основними навчальними посібниками, а згодом, в процесі читання кожної лекції, пропонувати слухачам тему і план наступної лекції та літературу до неї.

2.2 Види лекцій

Лекції класифікують за кількома критеріями.

1. За дидактичними завданнями лекції поділяють на вступні, тематичні, настановчі, оглядові, заключні.

Вступна лекція зорієнтована на те, щоб дати студентам загальне уявлення про завдання і зміст усієї навчальної дисципліни, розкрити її структуру й логіку розвитку конкретної галузі науки, техніки, культури, взаємозв'язок з іншими дисциплінами, а також сприяти зацікавленості предметом. На такій лекції важливо розкрити значення дисципліни у фаховій підготовці спеціаліста, її зв'язок з іншими навчальними дисциплінами. Окрім того, вступна лекція повинна орієнтувати студентів на те, як слід слухати лекції, як їх конспектувати, як працювати над першоджерелами, які теми курсу вивчати самостійно. Зміст настанов викладача визначається тим, на якому курсі читається ця лекція.

Настановчу лекцію використовують для студентів заочної форми навчання. На такій лекції, окрім розкриття предмета навчального курсу, методів його дослідження, визначення основних проблем курсу, його особливостей і труднощів, роблять детальний огляд наявних підручників та навчальних посібників, дають методичні поради студентам, як самостійно працювати над курсом.

Тематична лекція передбачає розкриття певної теми навчальної програми дисципліни.

Оглядову лекцію нерідко читають перед або під час виробничої практики. Головне її завдання полягає в забезпеченні належного взаємозв'язку і наступності між теоретичними знаннями і практичними вміннями та навичками студентів. Оглядові лекції читають також студентам перед виконанням дипломних робіт або складанням державних іспитів, абітурієнтам -- перед вступними іспитами, студентам-заочникам.

У завершальній лекції підбивають підсумки вивченого матеріалу з предмета шляхом виділення вузлових питань лекційного курсу і зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого навчання і майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальним завданням такої лекції є стимулювання інтересу студентів до глибокого вивчення предмета, визначення методів самостійної роботи в певній галузі.

2. За способом викладу навчального матеріалу виокремлюють такі види лекції: проблемні лекції, лекції-візуалізації, бінарні лекції, або лекції-дискусії, лекції із заздалегідь запланованими помилками, лекції-прес-конференції.

Проблемна лекція належить до активних методів навчання. На відміну від інформаційної лекції, на якій студенти отримують готову інформацію, яку необхідно запам'ятати, на проблемній лекції нове подається як невідоме, яке необхідно «відкрити». Викладач, створивши проблемну ситуацію, спонукає студентів до пошуків її розв'язання, крок за кроком підводячи до цілі. В умові поданої проблемної задачі є суперечності, які потрібно знайти і розв'язати. Проблемні лекції сприяють розвитку теоретичного мислення, пізнавального інтересу до предмета, забезпечують професійну мотивацію, корпоративність.

Лекція-візуалізація (лат. visualis - зоровий) виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. Викладач на такій лекції використовує демонстраційні матеріали, форми наочності, які не лише доповнюють словесну інформацію, а й самі виступають носіями змістовної інформації. Підготовка такої лекції полягає у реконструюванні, перекодуванні змісту лекції або її частини у візуальну форму для подання студентам через технічні засоби. Читання її зводиться до вільного, розгорнутого коментування підготованих матеріалів. У візуальній лекції важливі візуальна логіка, ритм подачі матеріалу, його дозування, майстерність і стиль спілкування викладача з аудиторією.

Бінарна (лат. binarius - який складається з двох частин) лекція, або лекція-дискурс, є продовженням і розвитком проблемного викладу матеріалу у діалозі двох викладачів. Моделюються реальні ситуації обговорення теоретичних і практичних питань двома спеціалістами, наприклад представниками двох різних наукових навчальних закладів чи теоретиком і практиком. Перевагами такої лекції є актуалізація наявних у студентів знань, необхідних для розуміння діалогу та участі у ньому; створення проблемної ситуації, розгортання системи доведення тощо. Наявність двох джерел змушує порівнювати різні точки зору, приймати якусь з них чи формувати власну. На такій лекції виховується культура дискусії, вміння вести діалог сучасного пошуку і приймати рішення. Підготовка бінарної лекції передбачає попереднє обговорення теоретичних питань її учасниками, їх інтелектуальну і особистісну сумісність; володіння розвинутими комунікативними уміннями; наявність швидкої реакції і здатність до імпровізації.

Лекція із заздалегідь запланованими помилками передбачає визначену кількість типових помилок змістового, методичного, поведінкового характеру, їх список викладач дає студентам на початку лекції. Завданням студентів є фіксування цих помилок на полях конспекту впродовж лекції. На розбір помилок викладач відводить 10--15 хвилин. Така лекція одночасно виконує стимулюючу, контрольну і діагностичну функції.

На лекції-прес-конференції викладач пропонує студентам письмово поставити йому запитання з названої ним теми. Протягом двох -- трьох хвилин студенти формулюють запитання і передають їх викладачеві. Така лекція читається як зв'язний текст, у процесі якого даються відповіді на запитання, її доцільно проводити на початку теми для виявлення інтересів групи або потоку, їх установок, можливостей; в середині -- для залучення студентів до вузлових моментів курсу і систематизації знань; у кінці для визначення перспектив розвитку засвоєного змісту.

2.3 Підготовка лекцій

Рівень підготовки викладача до кожної лекції передусім визначається його науковою, методичною і загальною культурою. Однак яким би високим не був рівень викладача, він зобов'язаний готуватися до кожної лекції. Зумовлено це тим, що наука інтенсивно розвивається, з'являються нові знання, якими потрібно поповнювати власний багаж. Удосконалюється постійно і методика викладання.

Лекція повинна бути структурована і містити вступ, основну частину і висновки (щоправда, ні загальну структуру лекції, ні її окремі частини не можна стандартизувати. Все залежить від творчості викладача). Вступ має бути коротким і виразним. У ньому викладач зосереджує увагу студентів на предметі лекції, її цілях і завданнях, прикладному значенні. Важливо також викликати інтерес до навчального матеріалу, відновити у пам'яті студентів основний матеріал з попередніх лекцій, дати час підготуватися до сприймання лекції. Більша частина лекції відводиться розкриттю основного змісту, передбаченого планом лекції. Завершується виклад лекції висновком.

Ефективність лекції значною мірою залежить від чіткості та послідовності розгортання її змісту. Цьому сприяє план, який доцільно повідомити на початку лекції або в кінці попередньої.

Обсяг і зміст матеріалу відбираються відповідно до навчальної програми або стабільного підручника з навчальної дисципліни. Лекція не повинна охоплювати весь програмний матеріал з теми, щоб у студента не склалося враження, що конспект лекції є єдиним джерелом, потрібним для пізнання науки. Окрім того, перенасичена інформацією лекція послаблює процес запам'ятовування необхідних знань, перешкоджає формуванню у слухачів суб'єктивної системи у знаннях, навіть якщо об'єктивно (в лекції) вона існує. Тому частину програмного матеріалу слід виділити для самостійного опрацювання. При цьому важливо привчити студентів звертатися до програми навчальної дисципліни під час її вивчення.

У процесі підготовки до лекції викладач повинен з'ясувати співвідношення її змісту зі змістом наявних підручників та навчальних посібників з дисципліни. Зміст лекції має ґрунтуватися на власному погляді викладача на матеріал, його самостійному трактуванні, а не дублюванні підручника чи посібника. Важливе також використання різних засобів унаочнення та демонстрування, які допомагають інтенсифікувати навчальний процес.

Запорукою ефективності лекції є вдало підібраний фактичний матеріал. Однак перевантаження лекції фактами нерідко призводить до зниження її наукової цінності. Кількість фактичного матеріалу має визначатися кількістю узагальнень. Кожне узагальнення бажано підкріпити конкретним фактом.

Лекція покликана не тільки формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а й визначати напрями, зміст і характер інших видів навчальних занять (семінарів, практичних і лабораторних робіт) та самостійної роботи. З огляду на це лекції необхідно вибудовувати на матеріалі, який буде поглиблюватися і розширюватися на семінарських та лабораторно-практичних заняттях. Акцентувати слід на тій інформації, яка найнеобхідніша для майбутньої діяльності студента. Якщо потрібне тільки загальне ознайомлення з навчальним матеріалом, достатньо його розглянути на лекції; щоб сформувати певні професійні якості, вміння та навички, тоді доцільно винести матеріал на практичні чи лабораторні заняття.

Підбираючи матеріал до лекції, викладач має продумати її зв'язок з попереднім і наступним матеріалом, вибудувати його так, щоб вся лекція і окремі її частини відповідали принципам дидактики ВНЗ.

Завершення підготовки викладача до лекції має бути у певний спосіб оформлене: конспект чи повний текст лекції. Однак це певною мірою «прив'язує» викладача до них під час лекції, викликає бажання прочитати її за цим матеріалом, не вносячи ніяких змін. Доцільніше готувати впорядковані записи на невеликого розміру карточках. За таких умов завжди є можливість щось додати, вилучити або змінити, легко знайти потрібний матеріал під час лекції.

2.4 Методика читання лекцій

Залежно від теми лекції, рівня студентів для розкриття її змісту використовують індуктивний метод (факти, приклади, які підводять до наукових висновків) або дедуктивний (пояснення загальних положень з наступним демонструванням можливості їх застосування на конкретних прикладах).

У педагогіці єдиної методики проведення лекцій не існує, однак кожен викладач має дотримуватись певних вимог:

1. Доведення до студентів мети лекції і належне її мотивування. Це виховує в них вміння одразу, без зволікань, залучатися у процес слухання лекції.

2. Доступність і науковість викладу. Доступність передбачає врахування рівня студентів, їх індивідуальних особливостей, а науковість -- розкриття причинно-наслідкових зв'язків, явищ, подій, проникнення в їх сутність, міждисциплінарні зв'язки тощо. Матеріал має бути цікаво вибудуваний, щоб легко сприймався і повніше й всебічніше усвідомлювався студентом. Викладач має відстежувати, що із сказаного ним і якою мірою сприйнято аудиторією, чи не виникли у слухачів запитання через недостатнє розуміння змісту лекції, непідготовленість до її сприйняття; чи встигають вони усвідомити кожне нове положення, чи вміють поєднувати нову інформацію з попередньою тощо.

3. Включення механізму зворотного зв'язку. Це дає змогу лектору не лише контролювати рівень сприймання, а й регулювати процес роздумів залежно від реального стану студентів. Цього можна досягти 5---10-хвилинним вибірковим опитуванням кількох осіб. Деколи його проводять у письмовій формі, роздаючи всім студентам картки з найважливішими запитаннями, на які вони повинні відразу написати короткі відповіді.

4. Повторення важливих теоретичних положень. Це дає змогу студентам не тільки записати основне, а й краще засвоїти матеріал. Такі повтори підвищують ймовірність запам'ятовування, а отже, і розуміння, систематизацію матеріалу, який базується на міцному фундаменті засвоєних фактів.

5. Завершення кожного питання лекції підсумком і мотивованим переходом до наступного. Виокремлення складових частин навчального матеріалу полегшує сприймання і запам'ятовування, допомагає краще усвідомити зв'язки між частинами цілого.

6. Вміння і здатність змусити себе слухати. Це передбачає увагу. Процес сприймання, розуміння й засвоєння лекційного матеріалу неможливий без уваги, що полягає в спрямованості і зосередженості психічної діяльності людини на певних об'єктах чи діях і відволіканні від усього іншого, стороннього. К. Ушинський образно говорив, що увага являє собою «ті двері, через які проходить все, що тільки входить у душу людини із зовнішнього світу». А В. Ключевський зазначав, що у викладанні найважчим і найважливішим є вміння «піймати цю непосидючу птицю -- юнацьку увагу».

7. Емоційність викладу. Вона є засобом мобілізації і підтримання уваги студентів. Емоційність досягається насамперед чіткою, живою, образною, інтонованою мовою викладача, їй сприятимуть також афоризми, вдалі аналогії, ідіоматичні вирази.

Студентів слід орієнтувати і на те, що в процесі слухання лекцій потрібно поєднувати безпосереднє захоплення з необхідністю виконувати й таку роботу, яка не викликає особливого інтересу, а вимагає довільної уваги, вольових зусиль.

8. Налагодження живого контакту. Йдеться про вміння викладача тримати в полі свого зору кожного студента, своєчасно і правильно реагувати на їх міміку, репліки, жести, вдало використати жарт, дотеп, гумор. Такі засоби зближують викладача з аудиторією і сприяють створенню настрою для більш осмисленого сприймання змісту лекції. Як зазначав Д. Писарев, користуватися засобами гумору слід уміло: «Коли сміх, жарти, гумор є засобами, тоді все гаразд, коли вони стають метою -- тоді починається розумова розбещеність».

9. Створення проблемних ситуацій. Усвідомлення студентами проблеми налаштовує їх на її розв'язання, спонукає до роздумів, активізує їх пізнавальну діяльність. Викладач при цьому має змогу керувати перебігом мислення студентів.

Важливим питанням в роботі студента під час лекції є конспектування. Воно корисне з огляду на те, що допомагає навчитися одночасно робити кілька справ: слухати, писати, аналізувати, розмірковувати; під час записів на лекції у студента одночасно працює кілька аналізаторів -- він слухає, дивиться, пише. Така комплексна діяльність сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу та інтенсивнішому розвитку наукового мислення студента.

Слухання лекцій буде ефективнішим, якщо студенти самостійно заздалегідь готуватимуться до наступної лекції за підручником. За такої умови вони перестануть механічно конспектувати все, що викладач дає під час лекції. Адже механічне записування тексту лекції заважає слухати і аналізувати її за змістом, відокремлювати в ній головне від другорядного. Студентам, особливо перших курсів, варто давати план кожної наступної лекції. Це активізує пізнавальні сили, сприяє зосередженню уваги.

Успіх лекції залежить і від деяких організаційних моментів: обладнання робочих місць викладача і студентів, вдалого використання наочності і технічних засобів навчання, налагодження зворотного зв'язку, суворого дотримання регламенту занять тощо.

Ефективність лекції визначають і інші чинники. Важливо для лектора вміти використовувати можливості свого голосу. Так, несприятливо діє на студентів тихе і монотонне читання, від чого настає швидка втомлюваність слухачів: студенти або перестають слухати лекцію, або вольовими зусиллями змушують себе стежити за нею. У мові лектора студент повинен відчувати певні орієнтири для сприймання. Досвід переконує, що студенти, особливо молодших курсів, більше орієнтуються на голос викладача, ніж на сам зміст повідомлення.

Важливим засобом для підтримання уваги студентів під час лекції є використання пауз, їх варто робити перед повідомленням важливих наукових положень, щоб загострити увагу студентів.

Необхідно зважати також на темп читання лекції. При надто швидкому темпі студент не встигає стежити за роздумами викладача й записувати важливі положення лекції. Якщо ж темп надто повільний, то студенти відволікаються. У процесі читання лекції важливо активізувати розумову діяльність студентів. Для цього використовують різноманітні прийоми: запитання, у т. ч. риторичні; уміння викликати у студентів сумнів; поєднання теоретичних положень з важливою для студентів практикою; використання у викладі найновіших відкриттів та здобутків науки; забезпечення студентів мікроконспектом до наступної лекції, який готував би їх до її сприймання, розуміння і здійснення обміну думками у «спровокованій» дискусії; проведення «блискавичного» дослідження методом «мозкового штурму» та створення на лекції проблемних ситуацій тощо.

Зарубіжний досвід читання лекцій. Багато цікавого містить методика викладання у різних країнах. Наприклад, дидактика британської вищої школи передбачає дві форми навчання: основою першої є лекції, а тьюторські (індивідуальні) заняття, семінари та групові заняття виконують допоміжну роль. Основою другої форми, навпаки, є тьюторські заняття, а лекції та семінари є допоміжним видом занять. Відвідування лекцій в одних університетах обов'язкове, в інших -- ні. Широко практикуються в навчальному процесі дискусії.

На думку англійських педагогів, тьюторство як типово англійський метод виховання та навчання є найціннішим. Це регулярні заняття 1--2 студентів (в нових університетах 5--6) з викладачем-наставником (тьютором) протягом усього курсу навчання. Кожен студент закріплений за своїм тьютором, який стежить за його навчанням, життям, практикою, успішністю та формуванням його як спеціаліста.

В американській вищій школі також має місце тьюторська система навчання. Тут студентів забезпечують конспектами лекцій. До роботи з першокурсниками залучають старшокурсників, аспірантів, викладачів-пенсіонерів; широко використовують аудіовізуальні засоби, комп'ютери, кінофільми. Програму такого навчання студенти складають самостійно або з допомогою комп'ютера і самостійно звітують про її виконання.

3. Коротка характеристика м'ясопереробної галузі харчової промисловості та перспективи її розвитку

Дослідження основних факторів, які впливають на розвиток МПП довело, що основними з них є: розвиток сировинної бази, тобто тваринництва, птахівництва, обсягів кормової бази, імпорту сировини.

Виробництво продукції тваринництва є одним із самих складних секторів продовольчого комплексу, який об'єднує тваринників, фермерів, підприємців, що займаються кормами, забоєм худоби та переробкою м'яса, оптовою та роздрібною торгівлею. Ці складові комплексу взаємопов'язані між собою через мережу ринків. Основою розвитку МПП є формування власної сировинної бази, що припускає необхідність збільшення поголів'я худоби та птиці, а також площ засівних угідь та пасовищ, урожайності кормових культур, сіна та продуктивності тваринництва. Загальні тенденції розвитку виробництва м'ясопродуктів в Україні наведені на рис. 1.

Рис. 1 . Динаміка виробництва основних видів м'ясопродуктів, забійна вага, тис.т.

За результатами аналізу матеріалів державних установ щодо стану м'ясопереробної промисловості України визначено, що, по-перше, система державного регулювання розвитком цієї галузі знаходиться ще на стадії становлення; по-друге, взаємовплив, взаємодія та взаємодопомога галузей, підгалузей та систем продовольчого комплексу (рис. 2) на розвиток МПП ще дуже слабкі, по-третє, спостерігається, починаючи з 1990 р., стабільне скорочення поголів'я худоби та птиці з усіх категорій господарств країни, що знижує рівень виробництва продукції м'ясопереробної промисловості із своєї сировини. Крім того, негативну тенденцію доповнює динаміка рентабельності тваринництва, яка починаючи з 1995 р. є здебільшого збитковою.

Ці обставини створили таку ситуацію, в якій дотепер не було чітких уявлень за допомогою яких економічних чинників та процесів можна розбудувати продовольчий комплекс країни та створити передумови, які б сприяли стабілізації та розвитку діяльності МПП.

Для поглибленого дослідження ситуації, що склалась в МПП, проведено економіко-статистичний аналіз динаміки виробництва кормових культур, тваринництва, птахівництва, готової продукції та напівфабрикатів у розрізі окремих регіонів.

Рис. 2. Схема взаємовпливу галузей, підгалузей та систем продовольчого комплексу на розвиток МПП

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що до основних передумов, проблем та тенденцій, які впливають на рівень діяльності підприємств м'ясопереробної промисловості, крім того, що державне регулювання є визначальним, слід віднести:

як передумову необхідність державної підтримки аграрного сектору шляхом інвестиційного забезпечення, організацію об'єднань підприємств м'ясопереробної промисловості з сільським господарством у формі кооперативів, товариств та ін., розширення засіяних площ кормових культур, що буде сприяти збільшенню поголів'я худоби та птахівництва, потребу використовувати системний підхід при аналізі діяльності м'ясопереробної промисловості та її господарюючих суб'єктів і їх зв'язків з іншими галузями виробництва;

як проблеми - особливості конкурентної ситуації в м'ясопереробної галузі не тільки у відношенні продажі готової продукції, а й постачанні підприємств сировиною, низький рівень споживання мясних продуктів в Україні, введення заборони на ввіз деяких видів мяса, велика диференціація вимог споживачів до мясних виробів (не тільки до їх кількості, але й до безпечності продуктів - відсутності в них патогенних мікроорганізмів та шкідливих речовин);

як тенденції - зниження виробництва мяса у більшості регіонів, скорочення продажу мяса сільськогосподарськими підприємствами переробним господарюючим суб'єктам, що у свою чергу, ініціює збільшення реалізації продукції домогосподарств, а також є слідством експорту мясної сировини; підвищення зацікавленості переробної галузі до виробництва мясних виробів у вигляді сирих напівфабрикатів і страв, готових до споживання, для чого є необхідним одержувати від виробника мясну сировину з прижиттєво-сформованими якісними характеристиками, які дозволяють випускати вироби, що піддаються мінімальній тепловій обробці;