Життя та педагогічна діяльність Я.А. Коменського

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Життя та педагогічна діяльність Я. А. Коменського

1.1 Життя та діяльність Я. А. Коменського

1.2 Світогляд Я.А. Коменського, мета та завдання виховання особистості в його поглядах та працях

2. Педагогічні ідеї Я.А. Коменського і його «Велика дидактика»

2.1 Принцип природовідповідності, вікова періодизація й система шкільної освіти великого педагога

2.2 Класноурочна система Я. А. Коменського. Принципи навчання

2.3 Моральне виховання

3. Значення «Великої дидактики» Я. А. Коменського для розвитку світової і прогресивної педагогічної думки

3.1 Характеристика навчальних книг Я. А. Коменського

3.2 Вимоги до особистості вчителя в педагогіці Я. А. Коменського

3.3 Значення праць Я.А. Коменського для подальшого розвитку світової і прогресивної педагогічної думки

Список використаної літератури

Вступ

Одним із пріоритетних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, є виховання гармонійно розвиненої, духовно багатої й фізично здорової особистості з тим, щоб українська освіта вже в найближчому майбутньому змогла інтегруватися у світовий освітній простір, були створені умови для використання у педагогічній науці та виховній діяльності навчальних закладів упровадження актуальних сучасних технологій.

Вивчення моральних традицій інших народів, з одного боку, сприяє формуванню гуманних, інтернаціональних почуттів, з іншого, формуванню почуття патріотизму, усвідомлення місця і ролі свого власного народу у світовій педагогічній спадщині. Варто згадати у цій площині й відоме положення: без історії немає теорії, без теорії немає практики!

Творчому пошуку способів покращення змісту, форм і методів загальнонаукової і психологопедагогічної підготовки учительських кадрів різного профільного спрямування, вирішенню питань, що гостро постають перед сучасними вищими педагогічними навчальними закладами різних рівнів акредитації, сприятиме вивчення, переосмислення і конструктивне опанування історико педагогічного знання і досвіду у їх історичній ретроспективі.

Фундаментальною ідеєю його педагогіки був пансофізм, тобто узагальнення всіх здобутих цивілізацією знань і донесення цього узагальненого знання через школу рідною мовою до всіх людей, незалежно від суспільної, расової, релігійної приналежності.

Для виконання цього завдання і розроблялася система дидактичних поглядів, в основі якої лежала низка дидактичних принципів. Одним із найважливіших є принцип наочності, який був покладений в основу пізнання і навчання. Коменський першим теоретично обґрунтував його, розуміючи наочність не тільки як зорову, а й як залучення всіх органів відчуття до повноцінного і всебічного сприйняття речей та явищ. У зв'язку з цим він сформулював "золоте правило" дидактики: "Усе, що тільки можливо, представляти для сприйняття відчуттями: видиме для сприйняття зором; те, що можна чути, слухом, запахи нюхом; те, що належить брати на язик, смаком; доступне огляду шляхом огляду. Якщо якінебудь предмети зразу можна сприймати декількома відчуттями, нехай вони зразу ж схоплюються декількома відчуттями".

Навчання повинно розпочинатися не з розповіді, а з конкретних спостережень за предметом вивчення. У випадку неможливості безпосереднього спостереження цей предмет потрібно замінювати картинками, моделями, малюнками.

Коменський опирався і на принцип свідомого навчання. Стосовно цього він писав: "Нічого не потрібно примушувати вивчати напам'ять, окрім того, що добре зрозуміле розумом". А для цього "... на кожному предметі потрібно зупинятися до тих пір, поки він не буде зрозумілим".

Важливе значення мав також принцип систематичності навчання. Згідно з ним необхідно доводити учнів до розуміння зв'язку між явищами і так організовувати навчальний матеріал, щоб він не здавався учням хаосом. У навчанні слід іти від фактів до висновків, від прикладів до правил, від конкретного до абстрактного, від легкого до важкого, від загального до часткового. Спочатку слід давати загальне уявлення про предмет чи явище і лише згодо

1. Життя та педагогічна діяльність Я. А. Коменського

коменський шкільний освіта дидактика

1.1 Життя та діяльність Я. А. Коменського

Ян Амос Коменський (1592--1670) належить до видатних людей минулого, імена яких із вдячністю і глибокою пошаною зберігає в пам'яті все прогресивне людство. Мислитель і засновник нової прогресивної педагогічної системи Я. А. Коменський є славою і гордістю не тільки чеського народу, але й великої сім'ї слов'янських народів і всього людства. Він жив у епоху бурхливих історичних подій, коли визрівав новий клас -- буржуазія, займав виразно демократичну позицію в складних умовах класової боротьби того часу, відстоював прогресивні ідеї і все своє життя боровся проти соціального і духовного рабства. Коменський високо підніс традиції гуманістичного руху, невичерпного оптимізму і великої любові до людини: "Людина є не що інше, -- писав він, -- як гармонія як щодо тіла, так і щодо душі". У своїх творах Я. А. Коменський надзвичайно виразно окреслив прогресивні для свого часу вимоги в галузі освіти и виховання, зобразив ідею народоправства та рівності.

Я. А. Коменський вчився в братській, потім у латинській школах, у двох університетах, став учителем у 22 роки, окрім того, був проповідником, керівником школи. У 1627 р. почав писати "Чеську дидактику", пізніше жив у Польщі, викладав у гімназії, там видав у 1633--1638 рр. "Велику дидактику". Окрім того, писав підручники, видав першу в історії книгу для батьків про сімейне виховання "Материнська школа".

Нові ідеї і практику навчання Я. А. Коменський геніально синтезував, створивши педагогічну систему, яка була новим, вищим етапом у розвитку педагогічної науки, підсумком і теоретичним обґрунтуванням усього позитивного досвіду свого часу.

Серед педагогів початку Нового часу особливе місце належить Яну Амосу Коменському (15921670). Філософгуманіст, суспільний діяч, він посів гідне місце в боротьбі проти норм, що були прийняті в середньовічних науці, культурі, вихованні та освіті. Я.А. Коменського по праву можна назвати батьком сучасної педагогіки. Одним із перших він зробив спробу відшукати і привести до системи об'єктивні закономірності виховання й навчання, вирішити питання, на які не змогла дати відповідей попередня педагогічна думка.

Я.А. Коменський у своїх педагогічних творах (передусім у „Великій дидактиці”) підвів підсумки розвитку педагогічної думки XV та XVI ст. і заклав основу сучасної дидактики, створивши струнку педагогічну систему, історично прогресивну за своїм основним змістом.

Ніхто до Я.А. Коменського не відстоював з такою рішучістю і послідовністю ідею загального навчання і єдиної школи. Навчання дітей чоловічої і жіночої статі з 6 до 12 років тільки рідною мовою, ідея „материнської школи”, вимоги широкої за обсягом освіти - такі основні новаторські досягнення Я.А. Коменського стосовно системи народної освіти.

У цьому плані серед всіх педагогічних праць Я.А. Коменського (а їх більше 200) перше місце займає його твір „Велика дидактика”, написаний у 1632 р. Повна назва книги в урочистому стилі тієї епохи відтворює головну мету книги: „Велика дидактика, змістом якої є загальне мистецтво усіх навчати усього... коротко, приємно, ґрунтовно... Альфою та Омегою нашої дидактики нехай буде: пошук і відкриття нового способу, при якому вчителі менше б учили, а учні більше вчилися, у школах менше було б крику, одуріння, марної праці, а більше дозвілля, радості і міцного успіху; в християнській державі менше було б темряви, смутку, розладу, а більше б світла, порядку, миру і спокою”.

Життєвий шлях Я.А. Коменського тісно пов'язаний з трагічною і мужньою боротьбою чеського народу за свою національну незалежність. Він був серед тих, хто очолював общину „чеських братів”, - прямих спадкоємців національновизвольного гуситського руху.

28 березня 1592 р. - Я.А. Коменський народився в м. Нівніце (Південна Моравія) у родині члена общини „чеських братів”.

1608 р. - Я.А. Коменський вступає до латинської школи в м. Пшеров, яку закінчує з відзнакою.

1611 р. - Я.А. Коменський стає студентом богословського факультету Герборнського університету. Під час навчання в університеті він ознайомлюється з класичною філософською літературою. Доказом цього є записи Я.А. Коменського до одного з університетських диспутів за назвою «Суперечні питання, зібрані мною в саду філософії».

1613 р. - Я.А. Коменський закінчує Герборнський університет і від'їжджає у подорож спочатку до Амстердама, потім до Гейдельберга, де його було зараховано до знаменитого Гейдельберзького університету.

1614 р. - Я.А. Коменський повертається на батьківщину і стає керівником братської школи у м. Пшеров. Він із великим задоволенням працює у школі та багато робить для того, щоб полегшити процес навчання. Пише одну з перших педагогічних праць «Правила більш легкої граматики».

1618 р. - община «чеських братів» призначає Я.А. Коменського пастиремпроповідником і ректором братської школи у м. Фульнек. За час життя і діяльності в Пшерові і Фульнеку Я.А. Коменський отримує досвід роботи з дітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність його педагогічного вчення. Цей період діяльності великого педагога можна вважати одним з найвизначніших у становленні його педагогічного кредо, яке стало в подальшому основою його педагогічного вчення.

1621 р. - війська католицької ліги ввірвались до Фульнека, пограбували і спалили його. В умовах жорстоких переслідувань і посилення діяльності інквізиції Я.А. Коменський переховується в містечку Брандис під ім'ям графа Жертонинського.

1628 р. - Я.А. Коменський починає свою діяльність у польському м. Лешно, де живе з перервами 28 років. В братській гімназії спочатку викладає суспільнознавчі предмети і фізику, потім стає ректором цієї школи.

Під час перебування в м. Лешно Я.А. Коменський намагається здійснити реформу латинської школи. На це було націлено його найбільш відомий теоретичний твір з педагогіки «Велика дидактика». Там же Я.А. Коменський пише перший у світі педагогічний посібник для батьків «Материнська школа», підручник з латинської мови «Відкриті двері до мов та всіх наук».

1648 р. - Я.А. Коменський займає посаду єпископа общини «чеських братів». В Угорщині в м. ШарошПатак відкриває три класи гімназії за новою системою навчання та пише ще один підручник «Видимий світ у малюнках», що був опублікований у 1658 р.

1668 р. - Я.А. Коменський пише твір під назвою «Єдине необхідне», який став його лебединою піснею, де педагогмислитель підводить підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором став «Продовження братського завіту» (1669), який, по суті, є автобіографією великого чеського педагогамислителя.

15 листопада 1670 р. Я.А. Коменський помер.

1.2 Світогляд Я. А. Коменського, мета та завдання виховання особистості в його поглядах та працях

У творах Я.А. Коменського знайшли відображення нові ідеї його часу. Від народних рухів того часу, особливо від «чеських братів», Я.А. Коменський сприйняв демократизм, глибокі симпатії до трудящих, негативне ставлення до панства та католицької церкви.

Низка рис світогляду Я.А. Коменського сформувалася під впливом культури епохи Відродження. Від неї він сприйняв гуманізм, життєрадісність, оптимізм. У протилежність похмурому аскетизму Середньовіччя, церковному вченню про гріховну природу людини Я.А. Коменський вчив, що людина - це «найдосконаліше, найпрекрасніше створіння». На думку Я.А. Коменського, «людина, керована природою, може дійти до всього».

На відміну від педагогівгуманістів епохи Відродження Я.А. Коменський створив систему освіти для демократичних прошарків населення, для народних мас.

Головні ідеї дидактики Я.А. Коменського мають сенсуалістичний характер: пізнання реального світу на основі чуттєвого сприйняття, реалізм, принцип наочності. Він стверджував, що «немає нічого в інтелекті, чого б до того не було у відчуттях». Це відповідає сенсуалістичній філософії Ф. Бекона, в індуктивному методі якого Я.А. Коменський вбачав шлях «до проникнення в таємниці природи».

У світогляді Я.А. Коменського переплітаються елементи стихійного матеріалізму, реалізму, бажання спиратися на життя, на досвід, з одного боку, і релігійність - з іншого. На його думку, світ - це «створіння Боже», пізнання його - це «пошук Бога всюди». Земне життя педагог вважав підготовкою до вічного життя і в цьому бачив мету виховання. Ця подвійність його світогляду відбилася і на його педагогіці.

У «Великій дидактиці» закладено загальні цілі виховання. Я.А. Коменський, виходячи з релігійного віроучення стверджував, що людина, як ідеальне створіння, призначена до найвищої мети, більш високої, ніж інші створіння; а саме: до єднання з Богом. Три сходинки ведуть до цієї мети: 1) вона повинна пізнати себе і всі речі; 2) повинна навчитися володіти самою собою і всіма речами; 3) завжди при цьому пам'ятати про Бога. Ця потрійна мета, підкреслює Я.А. Коменський, досягається мудрістю (знаннями), доброчинністю та релігією; ростки всього цього закладені в людині природою. Я.А. Коменський підкреслює, що головна мета виховання - зробити з людей справжніх людей, зробити з людини людину. Він виокремлює головну роль виховання в процесі досягнення людиною свого високого призначення: бути людиною. «Людина є створіння найбільш тендітне і божественне, якщо вона буде приборкана справжнім вихованням, якщо ж її не виховувати або давати неналежне виховання, то вона буде найдикішою твариною з усіх, кого створює земля».

Отже, узагальнюючи завдання виховання, Я.А. Коменський наголошує, що справжнє виховання повинно зробити людину, яка знає усі речі і саму себе; є володарем речей і самої себе, все виводить з Бога, джерела всіх речей; має здорове тіло. На думку Я.А. Коменського, цьому відповідає: наукова освіта, доброчинність і моральність, релігійність або побожність, фізичне виховання. Підкреслюючи необхідність останнього, Я.А. Коменський у праці «Велика дидактика» присвячує фізичному вихованню цілий розділ «Основи продовження життя». У цьому розділі Я.А. Коменський торкається питання довготривалості життя, розглядає погляди Аристотеля, Гіпократа, Сенеки з цього питання і робить висновок, що існує два засоби проти короткого життя: «...вживати заходів для того, щоб а) уберегти тіло від захворювання і смерті; б) пристосовувати розум до розумного управління усім тілом». Питання охорони здоров'я і необхідності фізичного виховання Я.А. Коменський викладає і в «Материнській школі», яка має ряд гігієнічних порад стосовно дотримання учнями режиму харчування, гри, навчання. Він виходить з того положення, що здоровий дух може бути тільки в здоровому тілі. «Тіло - оселя душі», тому потрібно старанно доглядати за тілесною оболонкою.

Накреслюючи завдання виховання, Я.А. Коменський підкреслює, що зародки всього цього дала людині природа і звертає увагу на чотири здатності, чотири сторони властивості людини: 1) розум - дзеркало всіх речей, з судженням - живими терезами усіх речей, і, в кінцікінців, з пам'яттю - коморою всіх речей; 2) воля - суддя правлячий, який усе вирішує; 3) здібність до рухливості; 4) мова. Тому у тілі людини є мозок, де знаходиться своєрідна майстерня розуму; в серці, як цариця у своєму королівстві, мешкає воля; рука людини, як орган людської діяльності є вартим подиву виконавцем; дуже цікаву функцію виконує язик: він справжній посередник між різними умами, закладеними в різні, відділені одне від одного тіла, оскільки він, як майстер мови, зв'язує людей в одне суспільство.

Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення. Правильною є думка про те, що Я. А. Коменський -- не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства.

Його перший підручник "Відкриті двері до мов" -- енциклопедія" елементарних реальних знань був перекладений на 20 європейських і 4 азіатські мови. У Росії в 1768 р. Московський університет випустив латинською, німецькою і французькою мовами твір Я. А. Коменського "Видимий світ у малюнках" -- перший підручник, побудований за принципом наочності. Серед численних творів Я. А. Коменського, які видавалися пізніше, центральне місце займає "Велика дидактика", що належить до першокласних творів світової педагогічної літератури. У цій праці великий педагог виклав нову систему навчання й виховання, піддавши нищівній критиці схоластичну школу, відірвану від потреб життя.

2. Педагогічні ідеї Я. А. Коменського і його «Велика дидактика»

2.1 Принцип природовідповідності, вікова періодизація й система шкільної освіти

"Велика дидактика" Коменського -- прекрасний твір педагогічної думки як за змістом, так і за структурою, взаємозв'язком її різних частин:

§ у І розділі доводиться, що людина -- це дивовижне, прекрасне і найдосконаліше творіння;

§ у II--IV -- що мета людини за межами справжнього життя, що сучасне життя є лише покликання до майбутнього, що приготування до нього має три ступені: 1) наукова освіта, 2) доброчесність, або моральність і 3) релігійність, або благочестя;

§ у V--X -- що людина від природи має добрі зерна і корені цих трьох прагнень, але, щоб стати хорошою людиною, потрібно отримати виховання; виховувати найкраще всього в юнацькі роки, для цього повинні створюватися школи; у процесі виховання потрібно вивчати все про людину, забезпечити юнацтво мудрістю, різними мистецтвами, доброчиннісгю і благочестям;

§ у XI--ХІХ розділах -- сказано, що ще немає шкіл, які б відповідали цим цілям, що форму і зразок порядку в школі потрібно запозичити у природи; дається вказівка, як чинити, щоб вистачало часу на навчання, викладаються правила змістовного, успішного навчання і виховання та поради, як один учитель може навчати відразу і з найменшими витратами сил декількох учнів;

§ у XX--XXV розділах -- висвітлюються спеціальні методи навчання наукам, мистецтвам, мовам, моральності, благочестю; викладається ставлення Коменського до язичницьких книг;

§ у XXVI--XXXII розділах -- ідеться про те, якою повинна бути шкільна дисципліна, пропонується поділ шкіл на. чотири ступені, відповідно до віку дітей; дається нарис "Материнської школи", нарис школи рідної мови, латинської школи, написано про академії і подорожі, про досконалу організацію школи.

В останньому, XXXIII розділі йдеться про умови, необхідні для здійснення нового підходу до організації навчання і виховання молоді. "Велика дидактика" має три вступні самостійні розділи: перший -- звернення до всіх, хто стоїть на чолі шкіл, церков, закладів, до правителів, батьків, опікунів; другий -- привіт читачам; третій -- про користь дидактики. Свою педагогіку Я. А. Коменський ставить на службу суспільним завданням: "Якщо ми хочемо, щоб були добре обладнані і процвітали церкви, держави і господарі, перш за все давайте впорядкуємо школи, дамо їм розквітнути, щоб вони стали справжніми і живими майстернями людей і розсадниками для церков, держав, господарств". Керівною основою своєї дидактики він вважав відкриття такого методу, при якому вчителі менше б вчили, а учні більше б вчилися, щоб у школах було більше порядку і менше одурманювання, даремної праці, а більше дозвілля, радості, хороших успіхів. Тоді і в державі було б менше темряви, розгубленості, розладу, а більше світла, порядку, миру і спокою.

Найбільш цікавим для сучасної педагогіки є розроблений Я. А. Коменським принцип природовідповідності. Цей принцип у його системі є методологічним. На необхідність зважати в процесі виховання на закони природи вказували ще філософи стародавнього світу (Демокріт, Арістотель, Квінтиліан). Проте ця ідея не набула розвитку аж до часів Відродження. Я. А. Коменський пропонує нову школу, де навчання й виховання буде узгоджене з природою в цілому і з віковими особливостями дітей зокрема, де виховуватимуться нові люди, які потім побудують нове життя. Він не виділяв людини з природи, а розцінював її як частину природи, підпорядковував загальним законам природи. У розділі "Насіння освіти, доброчесності і благочестя закладене в нас від природи)" автор "Великої дидактики" заявляє, що людина створена доброчесною, і їй від природи властиві прагнення до знань, і тому завдання виховання -- всіляко сприяти розвитку цих якостей. Я. А. Коменський стверджував, що освіту людина з найбільшою користю здобуває в ранньому віці, особливо шкідливим він,вважав переобтяженість дітей шкільними заняттями. "Дітям слід займатися тільки тим, що відповідає їх вікові і здібностям". "Навчання не можна довести до ґрунтовності без найчастіше і особливо вміло поставлених повторень і вправ" -- ця ідея дуже важлива і займає велике місце в сучасній дидактиці.

Я. А. Коменський на основі власної педагогічної практики дійшов висновків про необхідність навчати "всіх усього": "Усім, породженим людьми, безумовно, необхідне виховання для того, щоб вони були людьми, а не дикими тваринами, не нерухомими колодами" (Т.І, с.80). Він гостро критикує схоластичну школу за те, що вона задовольняє потреби лише багатих. Я. А. Коменський пропонує єдину систему шкіл. Ця демократична ідея єдиної школи мала велике історичне значення. Для досягнення цієї мети він бере 24 роки і поділяє їх на чотири періоди: до 6 років, від 6 до 12, від 12 до 18 і від 18 до 24 років. Ця періодизація викликає великий подив і пошану до глибини думки великого педагога.

Для кожного вікового періоду Коменський визначив певний тип єдиної школи: для дитинства -- материнську школу, для отроцтва -- елементарну школу рідної мови, для юності -- латинську школу або гімназію, для зрілості -- академію й подорожі. Материнську школу і школу рідної мови він визначає для всього юнацтва, а інші два типи шкіл -- для юнаків, у яких прагнення вищі.

Зміст освіти в школах середньовіччя, за виразом Я. А. Коменського, був справжнім лабіринтом, у якому учні блукали впродовж довгих років, не маючи надії побачити радісне сяйво життя. Сім вільних мистецтв (так називалися шкільні предмети) не могли задовольнити прогресивних потреб суспільства XVII ст. Вироблення нової системи і методів навчання наук по суті було центральною ідеєю у всій діяльності великого чеського педагога. Систему наук, яка б дала загальну картину світу, учені та філософи назвали пансофією. Відомо, що Коменський багато працював над пансофією, але майже всі його праці з цієї галузі загинули. Зміст освіти, пов'язаний із науками, Я. А. Коменський виклав у таких творах: "Велика дидактика", "Пансофічна школа", "Про користь точного найменування речей", "Промова про номенклатуру речей", "Материнська школа", "Видимий світ у малюнках", "Відкриті двері до мов", "Відкриті двері до речей" та ін. "Ми бажаємо, -- говорив Коменський, -- щоб умам втілено було всю сукупність кращого з усіх галузей знань". Я. А. Коменський радить: до знань треба приєднати підготовку до діяльності, щоб зі шкіл виходили юнаки діяльні, на все здатні, вправні, старанні; у процесі навчання потрібно поєднувати три елементи: речі, розум, мову; навчальний матеріал розташовувати концентрично.

Принцип природовідповідності - головний методологічний принцип педагогічної системи Я.А. Коменського. За Я.А. Коменським - природовідповідність означає відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існують у ній незалежно від нас. Оскільки людина є частиною природи (мікрокосм у макрокосмі), Я.А. Коменський ставить питання, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні.

Я.А. Коменський вказував, що точний порядок для школи і саме такий, якого не змогли б порушити жодні перешкоди, треба запозичати у природи, тому в організації школи потрібно виходити «зі спостережень над тими процесами, які всюди являє природа своєю діяльністю», вона пристосовується до зручного часу, вона сама готує матеріал перед тим, як починає його оформляти, природа не змішує своїх дій, виконує їх у певній послідовності; природа ніколи не зупиняється доки не закінчить свою справу до кінця; природі не властиві стрибки, вона відрізняється послідовністю тощо.

Я.А. Коменський говорить, що природа все збирає разом: риби - у водах, дерева - в лісах, трави - в полях, таким чином, робить висновок Я.А. Коменський, і діти для навчання повинні бути зібрані у школах. Він також вимагає, щоб при навчанні ішли від загального до конкретного, повідомляючи, що така послідовність начебто є загальним законом природи: природа, створюючи із яйця птицю, не формує спочатку голову чи очі, а утворює загальне окреслення всієї птиці, у якої потім окремі члени розвиваються поступово.

Ці «основоположення» ілюструються у Я.А. Коменського прикладами, особливо із розвитку дерев, птахів. Розвиваючи, наприклад, основоположення, що «природа пристосовується до зручного часу» Я.А. Коменський пише, що, коли птах має намір продовжити свій рід, він «…починає свою справу не зимою, коли все замерзає від холоду, і не влітку, коли від спеки все розпалюється та розжарюється, і не восени коли з сонцем скорочується життєва сила всіх живих істот та приходить зима, ворожа юним створінням, а навесні, коли сонце знову приносить всім життя та свіжість». Так і садівник, пише Я.А. Коменський, суворо дивиться за тим, щоб все робити у свій час. «Він не садить взимку (тому що сік знаходиться тоді в корені й не може піднятися для живлення саджанців), і не влітку (тому що сік вже розподілений по гілках), і не восени (тому що сік вже повертається до коріння), але навесні, коли волога починає розподілятися з коріння та оживлює верхні частини рослин…». Так само і тямущому будівельнику треба дотримуватися належного часу для вирубки лісу, для обпалення цегли, закладання фундаменту і т.д. Виходячи з принципу природовідповідності, Я.А. Коменський робить висновок, що навчання кожної людини повинно починатися навесні життя, тобто з дитинства, бо дитинство являє собою весну життя, підлітковий вік - літо, змужнілий вік - осінь, старість - зиму.

Отже, теоретичним фундаментом усієї педагогічної системи Я.А. Коменського було його вчення про людину. Причому, виховні зусилля Я.А. Коменського були спрямовані не на розвиток окремих обдарованих осіб, а на просвіту усього людства, від талановитої до останньої розумово відсталої дитини і каліки. «Всіх потрібно вести до того, щоб вони, належним чином поглинали в себе знання, могли з користю пройти справжнє життя... Якщо ми дозволимо розвивати розум тільки деяким, вилучивши останніх, то будемо несправедливими у ставленні до тих, хто володіє тією ж природою», - так проголошував він велику мету загальної освіти.

У розмові зі своїми опонентами, які стверджували, що не з кожного шматка дерева виходить Меркурій, Я.А. Коменський говорив, що з кожної людини виходить людина, якщо тільки її не псувати. Я.А. Коменський не бачив у «різноманітності розумів», тобто, в індивідуальних особливостях дитячої душі, в здатностях людей жодної перешкоди до навчання усіх всьому, всебічно.

Я.А. Коменський висунув ідею компенсації за допомогою виховання і навчання природних недоліків людей: «Природа, коли їй щось заважало розвивати свою силу в одному, може особливо яскраво проявити її в іншому, потрібно лише допомогти їй. Приклади чітко показують - сліпі від народження стають прекрасними музикантами, юристами, ораторами; із глухих від народження виходять чудові художники, письменники. Сліпих, глухих, недорозвинених потрібно прилучати до культури і навіть з особливим старанням, зважаючи на їх більшу потребу у нашій допомозі, бо їхня природа через внутрішні недоліки менше здатна допомогти сама собі».

Маючи досвід учительської діяльності, Я.А. Коменський показує індивідуальні, вікові і типологічні особливості дитячої особистості, які необхідно знати і враховувати вчителю.

Типологія дітей, побудована Я.А. Коменським за принципом виявлення різних індивідуальних особливостей, які виявляються в навчальній діяльності. В них відображені наступні сторони особистості:

якість розуму: гострий чи тупий;

темпи розумової діяльності: швидкий чи повільний;

ставлення до навчання - діти допитливі, прагнуть до знань, і байдужі до знань, не допитливі;

прояв рис характеру в навчальній діяльності - слухняні, злі, добрі, вперті і т.д.

Навчати і виховувати, вважає Я.А. Коменський, потрібно всіх, але різними методами, враховуючи особливості кожного.

Відповідно до вказаних критеріїв, Я.А. Коменський виділяє шість типів дітей, даючи рекомендації індивідуального підходу до них.

На першому місці стоять «діти з гострим розумом, допитливі і поступливі, ... таким потрібно пропонувати їжу мудрості, а ростуть вони самі собою, подібно шляхетним рослинам». У вихованні цих дітей потрібно враховувати дві особливості: поперше, обдаровані діти «по справжньому ще більше потребують виховання, оскільки допитливий розум, коли не буде зайнятий корисною справою, буде займатися марним, незрозумілим, шкідливим. Як поле, чим воно більш врожайне, тим більше виробляє шипшини і чортополоху, так і видатні таланти сповнені будуть незрозумілих думок, якщо їх не зайняти зернами мудрості і доброчинності. Якщо працюючому млину не постачати в достатній кількості зерна, матеріалу для муки, то він сам себе зітре і, виробляючи скребки, підіймає марний пил з шумом та тріском, навіть пошкоджуючи та роз'єднуючи окремі частини, - подібно до того діяльний розум, позбавлений серйозної праці, зануриться в пусті, незрозумілі і шкідливі речі та стане причиною своєї ж загибелі». Подруге, з обдарованими дітьми потрібна обережність, щоб не дозволяти їм занадто квапитися, щоб вони не взяли на себе зверх міри, щоб через це передчасно не ослабли, не виснажились.

Інші діти володіють гострим розумом, допитливі, але повільні, хоча і слухняні. Вони потребують тільки стимулювання.

Треті діти з гострим розумом, допитливі, але дикі і вперті. Таких, як правило, ненавидять у школах і майже завжди вважають безнадійними. Між тим, пише Я.А. Коменський, з них звичайно виходять великі люди, якщо тільки їх виховувати належним чином. Я.А. Коменський у характеристиці цієї групи дітей звертається до прикладів з давньогрецької історії. Він посилається на Плутарха, який описував життя Фемістокла, великого афінського полководця, що завжди відрізнявся непокірною вдачею, тому вчитель говорив йому: «Хлопче, посереднім ти не будеш, а будеш ти або великим щастям для держави, або великим злом». Коли згодом хтонебудь дивувався змінами в характері Фемістокла, він звичайно відповідав: «Із диких жеребців виходять хороші коні, якщо застосовувати до них належний спосіб навчання». Я.А. Коменський посилається і на інший приклад із Плутарха, який описує приклад зі знаменитим Буцефалом, конем Олександра Македонського. Побачивши, що батько його, Філіпп Македонський хоче кинути дуже дикого коня, який не терпів на своїй спині жодного вершника, маленький Олександр промовив: «Якого коня гублять люди, не вміючи користуватися ним внаслідок своєї недосвідченості!». І взявшись за нього з дивовижним мистецтвом, без побоїв, він досяг того, що цей кінь не тільки тоді, але і завжди потім носив на собі Олександра, і в цілому світі не можна було знайти іншого коня, більш шляхетного і більш вартого великого героя. Розповідаючи цю історію, підкреслює Я.А. Коменський, Плутарх доповнює: «Цей кінь нагадує нам про те, що багато видатних природних талантів пропадає через провину вихователів, які коней перетворюють у віслюків, не вміючи керувати величними і вільними створіннями». Як бачимо, Я.А. Коменського дуже хвилює ця група дітей, оскільки вона, зазвичай, талановита і надмірно емоційна, темпераментна, і вона може спрямувати у будьякий бік свою енергію, розум. Тут важливим є м'якість і терплячість, з якими вчитель ставиться до таких дітей, направляючи їх потенціальні сили в потрібне русло.

Почетверте, є діти слухняні і в той же час допитливі, але повільні й тупі. Такі можуть йти слідами інших, і, щоб для них зробити це можливим, потрібно поблажливо ставитися до їх слабкості, не доручати їм дуже важкої роботи, ніколи різко не вимагати з них, ставитися завжди до них доброзичливо, підтримуючи їх, укріплюючи їх дух. Ця група дітей зазвичай пізніше досягає своєї мети, проте такі діти міцніше тримаються за неї, як це буває з пізніми плодами, і як печатку набагато важче відтиснути на свинцеві, ніж на глині, але вона і тримається довше, так і подібні діти володіють більшою життєвою міцністю і в них міцніше тримається те, що було ними засвоєно. З цими дітьми, підкреслює Я.А. Коменський, потрібно бути особливо м'якими, терплячими, хвалити їх за всі зроблені ними успіхи, якими б малими вони не були.

Поп'яте, деякі діти тупі, і, більше того, в'ялі і ліниві. Їх можна виправити, пише Я.А. Коменський, аби не було б у них впертості. Але тут потрібні великі розсудливість і терпіння.

Останнє місце в цих шести групах дітей з різними індивідуальним особливостями у Я.А. Коменського займають діти не допитливі, тупі, але злі й уперті. Він вважає цю групу дітей дуже важкою, але запевняє, що в природі проти згубного знаходяться засоби, і що дерева, від природи неродючі, внаслідок належної посадки, можуть бути плодоносні, і, виходячи з цього, вчителю не потрібно втрачати надію, а потрібно турбуватися про те, щоб, насамперед, у цих дітей побороти та усунути впертість.

Таким чином, говорячи про мету і завдання виховання, Я.А. Коменський гуманно підходив до питання про дотримання індивідуального підходу до кожної дитини, який сприяє розвитку в дитині властивих їй здібностей і сил, необхідних їй для того, щоб вона стала людиною.

Керуючись принципом природовідповідності, Я.А. Коменський на цій основі запропонував цікаву вікову періодизацію, відмічаючи чотири періоди життя у молодому поколінні: дитинство, отроцтво, юність, змужнілість. На його думку, природа відвела людині перші 24 роки життя на навчання і виховання. Він поділяє їх на чотири періоди, для кожного відводить по 6 років : дитинство триває від народження до 6 років (в цей період у дитини найбільш інтенсивно розвиваються зовнішні відчуття): другий період - отроцтво - від 6 до 12 років (у отроків розвивається фантазія і пам'ять з їх виконавчими органами - язиком та рукою); третій - юність - від 12 до 18 років (у юнаків розвивається розум і здатність мислити); четвертий період - змужнілість - від 18 до 24 років (розвивається воля, спрямована на конкретну мету).

Як бачимо таке розділення віку в основному наближається до наукового вікового розподілу і свідчить про глибоке знання Я.А. Коменським вікових особливостей дітей.

Для кожного з встановленого віку Я.А. Коменський намічає особливу ступінь навчання:

для дитинства (від народження до 6 років) - материнську школу в кожній сім'ї, тобто дошкільне сімейне виховання;

для отроцтва (612 років) - школу рідної мови у кожній общині, поселенні, містечку;

для юності (1218 років) - школу латинську або гімназію у кожному великому місті;

для змужнілості - академію в кожній державі або великій області.

Вся освіта, на думку Я.А. Коменського, повинна закінчуватися мандрівкою навколо світу, зрозуміло пішки, щоб познайомитися з життям, звичаями і культурою інших народів. Тут видатний педагог повертається до середньовічної традиції, - коли після закінчення навчання в одному з європейських університетів студент повертався додому пішки. І сам Я.А. Коменський, за свідченням біографів, повернувся в Чехію з Гейдельберга пішки, віддаючи належне цій традиції.

Зміст освіти в кожному з видів такої школи також було детально розроблено Я.А. Коменським. Так, наприклад, у «материнській школі», на думку Я.А. Коменського, виховання повинно розвинути запас уявлень дитини із навколишнього життя. Він писав, що з галузі фізики (таку назву мало у XVII ст. природознавство) дитина повинна в цьому віці дізнатись, що таке «….вода, земля, вогонь, дощ, сніг, камінь, залізо, дерево, трава, риба»; дитина може збагнути початки оптики, «світло і темрява, різноманітні кольори»; метафізики - «є - немає», «схоже - не схоже»; астрономії - «дитина пізнає, що називається сонцем, місяцем, зірками, небом»; географії - «будинок, гора, долина, поле, річка, село, місто»; хронології - «година, день, тиждень, літо, зима»; арифметики - «мало, багато, перші навички рахунку»; геометрії - «великий, малий, довгий, короткий, широкий, вузький, товстий, тонкий» тощо. Таким чином, Я.А. Коменський стосовно розумового виховання дітей дошкільного віку ставить завдання розширення дитячих уявлень і розвитку мови дитини.

Я.А. Коменський також радить вже в ранньому віці привчати дітей до господарства і ручної праці. Він рекомендує велику увагу приділяти фізичному розвитку дитини в цей період, проводячи аналогію між дитиною і мурахою: як мураха ніколи не буває нерухомою, а знаходиться завжди в русі, праці, так і дитина повинна постійно рухатися, тренуючи свої органи. Коли дитина ще знаходиться в колисці, але вже може руками тримати іграшки, її руки повинні бути завжди зайняті, пізніше руку необхідно наполегливо розвивати, так, як ми вчимо дітей ходити. Дитина повинна в цьому періоді навчитися елементарному самообслуговуванню, брати участь у посильних для неї господарчих справах сім'ї.

Таким же шляхом мати може навіювати дитині найважливіші основи моральності і доброзичливості (любов до правди та справедливості, терпіння, помірність, любов і повага до старших, а головне - любов до людей). Мати повинна прищеплювати це дитині, підкреслює Я.А. Коменський, і не тільки словами, а й повчаннями і не тільки ними, але й тим, що буде доручати дитині легку роботу, ставлячи перед нею завдання, які вона уже здатна виконувати, на конкретному прикладі показувати їй, що і як треба робити, щоб вона старалась наслідувати це. «Неможливо криве дерево, що вже виросло, зробити прямим. І сім'я - це перший сад, де вирвані бур'яни і де випрямляється молодий пагін, щоб рости рівно і розпустити всі гілки. Навчання в молодості - насолода в старості».

Для правильної постановки дошкільного виховання Я.А. Коменський вважає за необхідне складання посібника для батьків, що він і зробив, видавши свій порадник з дошкільного виховання під назвою «Материнська школа». Ним вперше розроблено зміст дошкільного виховання, розроблено глибоко, з урахуванням вікових особливостей дітей. У цьому методичному посібнику він обґрунтував необхідність раннього виховання, показав силу перших вражень малюка і їх значення для характеру його подальшого сприйняття світу і всього його життя. В ранні роки набуваються не тільки мотиви життєдіяльності, але і в більшості - направленість, характер особистості, що зумовлюють собою подальше виховання. «Провідна варта людського роду - біля колиски. Тому що від початку залежить все і добре, і зле: куди і як направити людину, вона туди і піде - за головою тіло, за колесами - віз. І легше всього починати з самого початку, інакше справа піде важко».

«Материнська школа» - доказ виняткової талановитості Я.А. Коменського у психології. Йому вдається глибоко проникнути в хід дитячих думок і інтересів. Він, виходячи з легкості дитячого розуміння, яке зі сходинки на сходинку піднімається до більш складних завдань, вважає необхідним готувати маленьку людину в перші 6 років життя до всіх необхідних у майбутньому знань. Адже тут, у «Материнській школі» Я.А. Коменський намагається закласти основи пізнання, на яких буде потім будуватися шкільне і моральне виховання. Він дає методику закладання послань, від яких залежить, щоб дитина добре вчилась, старанно використовувала свій розум у пізнанні світу, створює достатній запас уявлень, в яких слово і поняття завжди будуть пов'язані з конкретним образом конкретних предметів, щоб дитина до 6 років навчилася розуміти найпростіші залежності - причина, наслідок, призначення, мета, а потім і основні абстрактні уявлення - відношення моральності, поняття часу тощо. Я.А. Коменський неодноразово підкреслює, що подібне виховання і навчання можливе тільки в сім'ї, особливо у матері є можливість ввести дитину в найпростіше і в той же час найважливіше - в розуміння світу.

Послідовно розробивши призначення материнської школи, Я.А. Коменський виділяє наступну сходинку - загальноосвітню школу, школу рідної мови, яка призначена для дітей обох статей з 6 до 12 років без відмінності стану та конфесії. Думки Я.А. Коменського випередили свій час і у відношенні програми школи рідної мови. Школа ця повинна була дати дітям розвиток мови, уміння вільно читати і писати, знайомство з математикою (усний рахунок і на рахівниці), навчити деяким елементам геометрії, вимірювання, виробити вміння співати найбільш відомі мелодії, дати знання катехізису і “Священної історії” та гарні знання напам'ять найголовніших текстів Святого Письма, елементи морального виховання і «такі поняття про господарство і політику», щоб дитина могла зрозуміти оточуюче її суспільне життя. Школа повинна також дати елементарні знання з географії і природознавства, звертаючи особливу увагу на найбільш основні знання історії і географії своєї Батьківщини. Школа також повинна ознайомити, поможливості, з усіма більшменш загальними прийомами ремесла. Я.А. Коменський вимагав, щоб усі діти, багаті і бідні, шляхетні й безрідні, хлопчики і дівчата, діти різних релігій, жителі великих міст і сільської місцевості, всі, без вийнятку, навчались у школі рідної мови.

Відносно гімназії, Я.А. Коменський поряд із звичайним колом підвищеного навчання того часу, тобто “сімома вільними мистецтвами”, включає до вільного навчання наступні науки: фізику (природознавство), географію, історію, а також започатковує вивчення чотирьох мов: латинської, грецької, єврейської, німецької або французької. Крім того, Я.А. Коменський вважає, що всі шість років повинні вивчатися мови, всі шість років повинна вивчатися історія таким чином: 1 рік - біблійна, 2 - природознавча, 3 - мистецтва й винаходів, 4 - етики і моралі, 5 - релігійні звичаї у різних народів, 6 - загальна історія.

У академії Я.А. Коменський аналогічно з середньовічними університетами передбачає звичайні факультети того часу: богослов'я, юридичний, медичний. Закінчення академії - довгий шлях додому або навколосвітня подорож.

Аналізуючи шкільну систему Я.А. Коменського, передусім, згадаємо, як будувалось навчання дітей до неї. До Я.А. Коменського школи виникали випадково, без загального плану в залежності від потреб окремих станів та професій. Діти старших класів, як правило, вчилися читати з домашніми вчителями, а потім вступали до латинських шкіл чи гімназій. Але й гімназії не були в той час певним типом школи, не було точно встановленого терміну навчання, віку вступу: у одних гімназіях термін навчання був 35 років, в інших до 10 років. У жодній країні не було навіть думки про планову організацію школи. Що стосується дошкільного виховання і навчання, то про нього зовсім не думали: бідним було не до навчання, а багаті віддавали своїх дітей на навчання гувернерам і слугам.

Я.А. Коменський уперше теоретично розробив і обґрунтував ідею загального початкового навчання; детально розробив теорію дошкільного виховання; розкрив зміст початкового навчання в широкому спектрі (в ті часи у початковій школі було 23 роки навчання, де обмежувалися зазвичай читанням, письмом, лічбою, Законом Божим і церковним співом). У Я.А. Коменського 6 років навчання, зміст освіти включає не тільки читання та письмо рідною мовою, але й арифметику з елементами геометрії, елементи природознавства і географії, Закон Божий, ручну працю і спів; обгрунтував ідею початкової школи на рідній мові; крім того, він значно розширив зміст освіти в гімназії.

2.2 Класноурочна система Я.А. Коменського. Принципи навчання

Я.А. Коменський надавав великого значення школі, називаючи її «майстернею гуманності». Він розробив оригінальну систему навчання, яка отримала пізніше назву класноурочної і в багатьох рисах збереглася до наших днів. Я.А. Коменський прагнув такої організації навчання, за якої було б передбачено чітке розподілення всіх видів шкільної роботи за роками, місяцями і днями навчання.

Так, наприклад, Я.А. Коменський вимагав, щоб прийом учнів до школи проводився один раз на рік, восени, таким чином він встановив навчальний рік із суворо визначеним початком і кінцем, поділив його на чотири чверті з вакаціями між ними, ввів у кінці навчального року перевідні іспити з класу в клас.

Педагог запропонував таку систему організації процесу навчання: діти приблизно одного віку і приблизно одного рівня знань під загальним керівництвом учителя повинні були одночасно рухатися вперед до єдиної для всіх освітньої мети. Так виникли класи з постійним складом учнів, певна тривалість навчального дня - від чотирьох уроків у школі рідної мови до шести уроків у день в гімназії. Все це нагадує загальну організацію навчання у школах багатьох країн світу, що збереглася протягом майже чотирьох століть.

Не тільки у «Великій дидактиці», але і в невеликому творі «Закони добре організованої школи» Я.А. Коменський дав багато правил, що стосуються шкільного режиму, управління школою, обов'язків вчителів, порядку навчання, поведінки учнів.

Він писав, що в школі повинно бути стільки класних кімнат, скільки є класів. Шкільні приміщення треба підтримувати дуже охайно, і вони повинні бути витончено обставлені.

Я.А. Коменський також вимагав, щоб вчитель вів колективну роботу зі

всім класом, щоб всі учні цього класу вивчали один і той же матеріал. Я.А. Коменський рекомендував основною формою навчального процесу урок. Він дав ряд вказівок, як вести урок: частину уроку приділяти опитуванню учнів, частина - викладу нового матеріалу і вправам для його закріплення. Вчитель на уроках, вважав Я.А. Коменський, повинен перевіряти знання учнів, добиваючись міцного, ґрунтовного засвоєння знань усіма учнями.

Кожен урок повинен мати свою тему і завдання. «Час повинен бути розподілений так, щоб на кожен рік, місяць, день і годину доводилася своя, особлива робота». Вчитель повинен уважно стежити за учнями всього класу і уміти підтримувати в класі дисципліну.

Шкільну дисципліну Я.А. Коменський вважав важливою умовою добре організованої школи. «Школа без дисципліни, що млин без води», - приводив він для прикладу відоме чеське прислів'я. Але він вносить своє розуміння до змісту цього поняття: «Дисципліна повинна прагнути до того, щоб у всіх і всіма засобами будити і зміцнювати постійними навиками і вправами - ввічливість до ближнього, бадьорість у ставленні до праці і виконання життєвих завдань».

На противагу суворій дисципліні, що панувала в ті часи у школах, Я.А. Коменський вимагає, щоб із школи були виключені тілесні покарання, стверджуючи, що різки і палиця - це знаряддя рабства, які абсолютно не підходять для людей вільних. Проте тут він не був до кінця послідовним: не зважився зовсім відмовитися від тілесних покарань, він не допускав їх як покарання за погані успіхи у навчанні, але зберіг в тих випадках, коли була провина проти моральності, а також за богохульство

Дисципліна, вважав Я.А. Коменський, удосконалює характер учня. Але використовувати дисципліну слід без гніву, без ненависті, з щирістю, щоб той, хто навіть покараний, розумів, що покарання застосоване для його ж блага. Використання таких дисциплінарних засобів як «стягнення», «заклик до порядку за допомогою зауважень», «залякування суворим стягненням», різкою, заучуванням напам'ять латинських слів, пропозицій, «стягнення перед зборами» Я.А. Коменський радив використовувати, але використовувати «переконливо, не жартома», навіть часом жорстоко, щоб викликати «переляк і повагу», але не «сміх і ненависть». Для цього вчителеві потрібно бути дуже мудрим, мати «в процесі навчання спокій, але без легковажності», під час зауваження «робити стягнення, але без отруйності», під час покарання показувати «суворість, але без жорстокості».

Найбільший внесок Я.А. Коменський вніс до теорії навчання - дидактики. Він поставив своєю метою розробити на нових засадах теорію навчання або «загальне мистецтво всіх учити всьому скоро, легко і ґрунтовно». У «Великій дидактиці» Я.А. Коменський не тільки розробив чітку систему навчання, але й розкрив суть її основних принципів, таких, як: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність знань, посильність навчання, закликав якомога більше розвивати пізнавальні здібності учнів, самостійність у спостереженнях, мові, практиці.

Детально розроблена і обґрунтована Я.А. Коменським дидактична вимога наочності. Протестуючи проти звичайного у той час в школах словесносхоластичного методу викладання, Я.А. Коменський вимагає, щоб навчання починалося з речей, явищ, оскільки «річ - тіло», «слово - одежа». «Чому краще користуватися чужими очима замість своїх?» - запитує Я.А. Коменський, наполягаючи, щоб у школі досліджувалися речі, а не чужі спостереження і свідоцтва про речі, щоб при вивченні слух з'єднувався із зором і «слово з діяльністю руки». Виходячи з цього, він формулює «золоте правило дидактики»: треба все, «наскільки можливо, пропонувати відчуттям, а саме: видиме - зору, відчутне на слух - слуху, пахуче - нюху, те, що можна покуштувати - смаку і відчутне на дотик - дотику, якщо ж щонебудь може бути одночасно сприйняте декількома відчуттями, то слід представляти цей предмет одночасно декільком відчуттям».

Своїм «золотим правилом дидактики» Я.А. Коменський поклав початок найважливішому дидактичному правилу, яке згодом було підтверджено експериментально і свідчить: сприйняття стає сильнішим, коли в цьому сприйнятті беруть участь декілька органів чуття.

Я.А. Коменський вимагав, щоб вчитель, повідомляючи щонебудь учням, не тільки розповідав, але і показував, «щоб все, що звичайно вивчається в кожному класі, хоч теореми, або правила, або образи і емблеми з предмету, що викладається, зображалося наочно. Наприклад, вивчаючи будову людського тіла, Я.А. Коменський наявний скелет обкладав зробленими із замші і набитими шерстю м'язами, сухожиллями, нервами, венами, артеріями, внутрішніми органами, все в потрібному місці, необхідних розмірів з написом на кожній частині її назви, призначення, функції.

Обґрунтовуючи принцип свідомості навчання, Я.А. Коменський підкреслює, що учні повинні заучувати тільки те, що вони зрозуміли. Виступаючи проти механічного зубріння, Я.А. Коменський стверджує, що не слід нічому вчити на підставі лише авторитету, потрібно учити на підставі доказів, за допомогою зовнішніх відчуттів і розуму.

Я.А. Коменський сформулював також вимоги систематичності, послідовності, посильності навчання. Розуміння того, що вивчається буде досягнуто, говорить Я.А. Коменський, тільки у випадку, якщо навчальний матеріал висловлюватиметься вчителем систематично і послідовно, щоб попереднє прокладало шлях подальшому і «ніщо не було ні пропущене, ні збочене».

Я.А. Коменський указує, що при навчанні потрібно йти від простого до складного, від конкретного до абстрактного, від фактів до висновків, від легкого до важкого, від близького до далекого. Приклади слід подавати перед правилами. Кожне пояснене таким чином правило слід висловлювати стисло, точними, ясними словами. При навчанні треба поступово ускладнювати матеріал.