Мовленнєва спрямованість уроків української мови в початкових класах

Для розвитку, збагачення і активізації словника кожний учень вів рукописний словник. У процесі запису слів молодші школярі краще запам'ятовували нові слова.

Отже, словникова робота на уроках української мови стала одним з найефективніших засобів розвитку мовлення, збагачення, уточнення й активізації словникового запасу школярів, підвищення їхньої лексичної грамотності.

2.3 Аналіз результатів перевірки дослідно-експериментальної методики розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови

Метою формувального експерименту була перевірка ефективності використання пропонованих вправ та завдань для формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів. Якість сформованих знань, умінь і навичок порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.

1) здійснити педагогічну діагностику процесу впровадження удосконаленої методики при формуванні мовленнєвої діяльності молодших школярів ;

2) перевірити і оцінити ефективність використання системи вправ і завдань на уроках української мови;

3) відстежувати динаміку та особливості сформованого зв'язного мовлення учнів;

4) провести порівняльний аналіз розвитку зв'язного мовлення в експериментальних та контрольних групах.

Виявлення ефективності дослідження пов'язувалося із діагностикою відповідного рівня навичок мовленнєвої діяльності та лексичних умінь, сформованих із допомогою пропонованих вправ, завдань та видів роботи.

З метою забезпечення адекватності процесу формування умінь і навичок мовленнєвої діяльності нами розроблено і впроваджено у педагогічну практику початкової ланки освіти удосконалену методику, яка спрямована на розвиток мовленнєвої діяльності, а також перевірено її ефективність. На підсумковому етапі експерименту ми проводили рівневі контрольні завдання і пропонували їх учням експериментального і контрольного класів. При цьому перевірялися у молодших школярів уміння і навички мовленнєвої діяльності через якість виконання вправ (Додаток В).

Завдання для підсумкового опитування були складені відповідно до методичних рекомендацій міністерства освіти і науки, молоді і спорту України «Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів». Основним критерієм оцінювання результатів виконання учнями завдань було використання уяви, логічного мислення, пам'яті та уваги в процесі даної роботи, результатом якої є правильність і повнота відповіді.

Оцінювання здійснювалося за такими критеріями:

1. Високий - учень правильно вживає слова в усному і писемному мовленні, не допускає тавтології, усвідомлює та практично використовує функції слова у мовленні, здійснює аналітико-синтетичну діяльність під час роботи зі словом, самостійно і точно вживає засвоєні слова у власному мовленні, розуміє смисл слів, не припускається помилок у їх вживанні, а якщо і пропускається, то відразу самостійно їх виправляє.

2. Достатній - учень може допускати одну помилку під час словникової роботи, може сам виправляти допущені помилки. Використовує слова у власному мовленні.

3. Середній - учень припускається двох-трьох помилок при опрацюванні словника у невеликому тексті і виправляє допущені помилки або самостійно, після деяких роздумів, або після вказівки вчителя. Не завжди самостійно вживає засвоєні слова у власному мовленні, його словник потребує активізації.

4. Початковий - учень при використанні і тлумаченні засвоєних слів у невеликому тексті помиляється більше трьох разів, не в змозі самостійно виправляти свої помилки, а також - неправильно усвідомлює функції слова у мовленні. Словник бідний, потребує активізації та збагачення. Учень не здатний виправляти свої помилки навіть з допомогою педагога .

Застосування системи вправ та використовування їх під час проведення уроків з рідної мови в початкових класах позитивно позначилися на результати узагальнюючої перевірної роботи в експериментальних класах.

У процесі проведення уроків з вправами у експериментальному класі учні були активнішими, ніж у контрольному, майже не втомлювались, вирішували завдання, які мали практичний характер.

Учні експериментальної групи стали дещо активнішими, з цікавістю брали участь в завданнях , задавали різноманітні запитання. Це і свідчить про зростання запам'ятовування учнів та інтересу до рідної мови. Проведення цікавих вправ позитивно вплинуло на успішність школярів. Порівняння знань учнів після проведення ряду експериментальних уроків із рідної мови та самостійної роботи показує підвищення знань учнів. Крім того, зріс інтерес учнів до навчання в цілому, підвищився рівень самостійної пізнавальної діяльності школярів.

Застосування системи вправ та використання їх під час проведення уроків з рідної мови в початкових класах позитивно позначилися на результатах узагальнюючої перевірної роботи в експериментальному класі, помітно зросла успішність учнів, про це вказують дані показані в таблиці 2.2.

Таким чином, можна стверджувати: запропонована методика, яка проводилась мною в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів у галузі опрацювання розвитку мовлення в початкових класах. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані самостійні завдання, а ніж учні контрольного класу.

Таблиця 2.2. Рівень навчальних досягнень контрольного і експериментального класів у формувальному експерименті (%)

Результати виконання контрольних робіт представленні на рисунку 2.2.

Рис. 2.2 Результати виконання контрольної роботи учнями експериментальних і контрольних груп

Як видно з даних рисунка, успішніше справилися із завданням учні експериментального класу, ніж контрольного. На високий рівень у експериментальному класі виконали завдання 16% учнів, що на 12% більше, ніж у контрольному. Показники достатнього рівня теж переважають на 28% в учнів експериментальної групи. Кількість учнів, що виконали завдання на середній рівень, у експериментальному класі становить 30%, а у контрольному - 52%. Натомість у контрольному класі 18% учнів виконали завдання на початковому рівні, а в експериментальному класі таких учнів не виявлено.

Отже, робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на розвиток мовленнєвої діяльності молодших школярів.

Для підтвердження ефективності нашої експериментальної методики ми провели порівняльний аналіз динаміки сформованості мовленнєвих умінь та навичок учнів контрольних та експериментальних груп (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Динаміка рівнів сформованості мовленнєвих умінь та навичок учнів контрольної та експериментальної групи

Як бачимо з даних рисунка 2.2, в учнів експериментальної групи можна спостерігати суттєву динаміку підвищення їх рівнів сформованості умінь та навичок мовленнєвої діяльності, зокрема: на 10% зросли показники високого рівня, на 28% - достатнього. Відповідно на 20% зменшились показники середнього рівня. Щодо учнів контрольної групи, то суттєвих змін в контексті сформованості у них мовленнєвих умінь та навичок не відбулося.

Отже, проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання на уроках української мови пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу розвитку мовленнєвої діяльності школярів порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. Таким чином, цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань на уроках української мови здатне забезпечити формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів. Це свідчить про підтвердження сформульованої гіпотези, а також про ефективність визначених нами педагогічних умов та удосконаленої методики формування розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови.

Висновки до другого розділу

З метою виявлення рівнів сформованості в учнів початкових класів розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови нами було проведено з учнями тематичне опитування у вигляді тестових завдань

За діагностикою даних умінь визначено чотири рівні сформованості мовленнєвих умінь в учнів за показниками точності, активізації та багатства словникового запасу.

Учні контрольних та експериментальних груп продемонстрували майже однакові показники сформованості у них мовленнєвих умінь на уроках української мови. Зокрема, високим рівнем охарактеризовано 4% учнів контрольної і 6% експериментальної груп, достатнім рівнем визначено 34% молодших школярів контрольної та 32% експериментальної груп, на середньому рівні знаходилось 52% опитуваних контрольної і 50% експериментальної груп, на низькому рівні відповідно було 10% дітей експериментальної і 12% контрольної груп.

При визначенні й формуванні системи експериментальних завдань ми враховували, що теоретичних відомостей з лексики учні початкових класів не одержують (це програмовий матеріал наступних класів), а мовленнєві уміння розвивають за допомогою практичних вправ у зв'язку з засвоєнням знань за програмою 1-4 класів з усіх дисциплін, а особливо з української мови. Тому мовленнєва діяльність пов'язувалася з усією системою навчання дітей у школі. У процесі формувального експерименту ми сприяли тому, щоб вихованці за допомогою різних вправ, переводили слова з пасивного до активного словника. Основними джерелами збагачення його були підручники з української мови, книжки для позакласного читання, навчальні посібники, газети, журнали, кіно, театр, телебачення, радіо, екскурсії, спостереження за навколишнім світом, мова батьків, учителя, близьких, в оточенні яких перебувають діти.

Зазначимо, що в учнів експериментальної групи можна спостерігати суттєву динаміку підвищення їх рівнів сформованості умінь та навичок мовленнєвої діяльності, зокрема: на 10% зросли показники високого рівня, на 28% - достатнього. Відповідно на 20% зменшились показники середнього рівня. Щодо учнів контрольної групи, то суттєвих змін в контексті сформованості у них мовленнєвих умінь та навичок не відбулося.

Отже, проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання на уроках української мови пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу розвитку мовленнєвої діяльності школярів порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. Таким чином, цілеспрямоване і систематичне використання пропонованих вправ і завдань на уроках української мови здатне забезпечити формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів. Це свідчить про підтвердження сформульованої гіпотези, а також про ефективність визначених нами педагогічних умов та удосконаленої методики формування розвитку мовленнєвої діяльності на уроках української мови.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

Вступ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та способів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Метою розробки розділу «Охорона праці» є:

формування знань про правові та організаційні питання охорони праці; про державне управління охороною праці; фізіологію та психологію праці, про гігієну праці та санітарію а також безпеку процесів праці в навчальних закладах;

- розвиток вмінь по використанню законодавчих та нормативної бази України для навчання працівників з питань охорони праці, по визначенню критеріїв втоми і перевтоми і запобіганню їх наслідків;

- формування навичок проведення сеансу психофізіологічного розвантаження, моделювання небезпеки, які ведуть до надзвичайних ситуацій та заходи зниження їх наслідків.

Робота з охорони праці, безпеки життєдіяльності, виробничої санітарії, профілактики травматизму дітей у побуті та під час навчально-виховного процесу визначається у діяльності педагогічного колективу Радехівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Львівської області як одна із пріоритетних і проводиться відповідно до Законів України «Про охорону праці», «Про дорожній рух», «Про пожежну безпеку», «Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти», затверджених наказом МОН України № 563 від 01.08.2001р. із змінами згідно з наказом МОН України від 20.11.2006 р. № 782, Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організацій навчально-виховного процесу, та інших численних нормативних актів, які регламентують роботу школи з цих питань.

Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою.

Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України.

Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах.

Положення про розробку інструкцій з охорони праці.

Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів.

Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості.

Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту.

Інструкція з охорони праці для вчителів та працівників закладу.

Інструкція з охорони праці з надання долікарської допомоги.

Інструкція з охорони праці при роботі на персональних електронно -обчислювальних машинах.

Інструкція з охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальної техніки.

Інструкція з охорони праці і пожежної безпеки для працівників школи.

Матеріали розслідування травматизму, нещасних випадків невиробничого характеру.

2. Облікова документація з охорони праці

1. Журнал реєстрації вступного інструктажу з охорони праці з працівниками.

2. Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці з працівниками.

3. Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці з учнями та вихованцями під час проведення позаурочних заходів.

4. Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці з учнями та вихованцями в навчальних кабінетах та приміщеннях підвищеного ризику.

5. Журнал реєстрації нещасних випадків на виробництві з працюючими.

6. Журнал реєстрації нещасних випадків під час навчально-виховного процесу з учнями та вихованцями.

7. Журнал обліку та видачі інструкцій з охорони праці.

8. Журнал адміністративно-громадського контролю за охороною праці.

9. Акти розслідування нещасних випадків на виробництві за формою Н-1, Н-5.

10. Акти розслідування нещасних випадків під час навчально-виховного процесу з учнями та вихованцями за формою Н-Н.

11. Матеріали проведення атестації посадових осіб з охорони праці, безпеки життєдіяльності.

3.2 Інструкція з охорони праці для вчителя початкових класів в Радехівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Львівської області

1. Загальні положення.

Для занять у дитини має бути своє робоче місце, обладнане столом, стільцем, поличкою для книг, настільною лампою. Меблі необхідно підбирати відповідно з довжиною тіла дитини (при довжині тіла до 130 см висота столу і стільця повинна бути відповідно 54 і 32 см, при 130-145 см - 60 і 36 см). Стілець слід засовувати під стіл на 4-8 см, для книг - мати підставку з кутом нахилу 15 °. Стіл ставити ближче до вікна так, щоб світло падало зліва. Пучок світла від настільної лампи повинен бути спрямований на робочу поверхню. Під час підготовки уроків не повинно бути відволікаючих моментів (телевізор, радіо, розмови). Слід домагатися того, щоб дитина готувала уроки в день отримання завдання, що значно скорочує час на освоєння і відновлення отриманих на уроках відомостей.

Півтори-дві години вільного часу дитина може використовувати для занять за інтересами (читання, малювання, гра, перегляд телевізійних передач та ін.) Загальна тривалість перегляду телепередач - не більше 1,5 годин 2-3 рази на тиждень. Без сумніву, винятком з правил може з'явитися дозвіл на перегляд цікавого фільму, якщо дана поступка правильно розуміється і оцінюється достатньою старанністю. У будь-якому випадку кращим дозвіллям буде прогулянка на свіжому повітрі. Вельми корисні заняття в гуртках за інтересами. Дитина може займатися не більш ніж у двох гуртках.

Після вечері настав час прогулянки перед сном. Батьки повинні прищеплювати дитині навички з самообслуговування. Це стосується як дівчаток, так і хлопчиків. Як багато згодом залежить від простих, здавалося б речей: вміння готувати, прибирати, прати і т. д. Це час, коли вся сім'я дома за улюбленою справою обговорює минулий день. Відповідальність дитини за винесення сміття, миття посуду і ін, правильно розуміється, стане найважливішим режимним моментом і підтримає психіку дитини, як повноправного члена сім'ї.

Дуже важливим фактором в режимі дня школяра є сон. Під час сну знижується діяльність фізіологічних систем організму, і лише мозок, зберігаючи активність, продовжує переробляти отриману протягом дня інформацію. Гігієнічно повноцінним вважається сон, що має достатню для даного віку тривалість і глибину. Школяр повинен спати не менше 9-10,5 годин. Дуже важливо, щоб дитина завжди лягала і вставала в один і той же час, тоді буде швидке засинання і легке пробудження. Перед сном обов'язково слід вмитися, почистити зуби, помити ноги і добре провітрити кімнату.

Корисний сон при відкритій кватирці, до чого дитини слід привчати з літа. Найбільш здорова температура повітря житлової кімнати - 18 ° С. У значної частини дітей має місце недосипання, пов'язане з раннім початком занять у першу зміну, пізнім відходом до сну (тривалий час приготування уроків, тривалий перегляд телевізійних передач, пізній вечеря). Систематичне недосипання може призвести до перевтоми і невротичних розладів. Безпосередньо перед сном у дитини необхідно сформувати позитивні емоції заохоченням або похвалою, читанням дитині книг.

Молодший школяр повинен проводити на свіжому повітрі не менш 3 - 4 годин на день, включаючи час на дорогу до школи і додому. Сідати за уроки відразу, тільки прийшовши зі школи, не можна - дитині необхідний повноцінний відпочинок.

Потрібно пам'ятати, що дитина молодшого шкільного віку не повинна проводити за виконанням домашнього завдання більше півтори години! Перед сном кімнату потрібно провітрити. У спальні бажано підтримувати температуру повітря близько 17 - 19 градусів, звичайно, якщо це не доставляє дитині дискомфорту.

Особливий день для школяра - неділя. Вона повинна бути днем повного відпочинку, у цей день ніяких уроків. Домашні навчальні заняття краще приготувати в суботу після обіду. Вихідний день слід присвятити улюбленим заняттям і розвагам, а час, що залишився після вечері, присвятити підготовці до наступного навчального дня.

Неділя - день відпочинку, і цей день повинен бути веселим і святковим. Однак це не значить, що можна і перевантажувати його розвагами. Це не значить так само, що можна забути всі правила розпорядку дня. Адже зламати звичний добовий стереотип, зруйнувати вироблений рефлекс на час дуже легко, а відновити важко. У зв'язку з цим розпорядок вихідного дня школяра не повинен значно відрізнятися від такого у звичайні навчальні дні.

У вихідні дні учням бажано вставати не пізніше 7.30, виконувати, як звичайно, фізичну зарядку та всі інші справи, обідати о 12-14 годині, вечеряти не пізніше 19-20 години, лягати спати у звичний час.

Однак, заповнюючи неділю іграми та фізичними вправами, не можна допускати перевтоми дітей. Не страшно, якщо вони відчують легку приємну втому, - вона швидко проходить і приносить тільки користь, але такі ознаки, як збліднення, млявість, загальне нездужання, головний біль свідчать про перевтому. Крім того, у неділю можна піти в кіно, у театр чи музей, побувати на святковому заході в школі, почитати цікаву книгу. Знайдуться справи і вдома по господарству.

Режим дня особливо важливий для школярів. Правильне чергування різних видів діяльності, достатній сон, регулярний відпочинок на свіжому відпочинку - все це сприяє нормальному розвитку нервової системи, забезпечує дитині гарну працездатність.

Висновки до третього розділу

Вчителі початкових класів Радехівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Львівської області отримують спеціальну підготовку щодо охорони праці в загальноосвітній школі. Без цих знань практично неможливо уявити навчально - виховний процес у школі. Вчителі початкових класів повинні бути дуже добре обізнаними з охорони праці, оскільки працюють із наймолодшими дітьми в школі, які потребують надзвичайно великої уваги.

Згідно з чинним законодавством України в загальноосвітніх закладах повинні бути нормативні документи по захисту від надзвичайних ситуацій. За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

При організації праці і відпочинку на уроках української мови вчителі початкових класів повинні керуватися тим принципом, що потрібно поєднувати різні форми роботи, проводити заняття так, щоб учні не втомлювалися на уроках, а навпаки із задоволенням ішли і повертатися зі школи. Регулювання праці і відпочинку є важливою передумовою успішного навчання учнів.

Раціональний режим дня - це розумний розподіл в часі різних видів діяльності і відпочинку. Раціональний режим дня молодшого школяра - це такий розпорядок всього життя дитини, який забезпечує високу працездатність, сприяє збереженню та зміцненню здоров'я. Встановлений виражений зв'язок між здоров'ям і режимом їх дня.

Режим дня, який повторюється з дня на день, автоматизує життєві процеси і тим самим полегшує і прискорює їх, має суттєве значення для нервової системи і діяльності організму в цілому. Точне виконання режиму дня виховує в молодшого школяра такі цінні якості як дисциплінованість, акуратність і організованість, які необхідні йому для навчання в школі.

Дотримання режиму дня, початок і кінець всіх видів діяльності в один і той же час дозволяє зберегти бадьорість, високу працездатність, інтерес до навчальної і творчої діяльності, сприяє нормальному розвитку школяра.

Список використаних джерел

1. Абрамов Ю. Моніторинг надзвичайних ситуацій / Ю. Абрамов, Є. Грінченко, О. Кірочкін. - Підручник. - Харків: АЦЗУ , 2005. - 530 с.

2. Атаманчук П.С. Практикуми з безпеки життєдіяльності в особистісно орієнтованій основі системі підготовки вчителя / П.С.Атаманчук, Мендерецький В.В., Панчук О.П.  - Кам'янець-Подільський: ПП Буйницький О А , 2006 - 140 с.

3. Гандзюк М. Основи охорони праці / М.Гандзюк, Є. Желібо, М. Халімовський. Підручник. -2-е вид. / За ред. М. Гандзюка. - К.: Каравела, 2004. - 408 с.

4. Герик Є . Охорона праці / Герик. - К .: Ніка - , 2007. - 371 с .

Закон України про охорону праці. - К., 2002.

5. Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти / І.П.Пістун, Ю.В.Кіт, Л.А.Катренко. - Суми: Видавництво «Університетська книга», 2009. - 395с.

6. Пилипишин С. М., Переймибіда В. М., Пилипишин Г. М. Охорона праці в навчально- виховних закладах: методичні рекомендації / С.М.Пилипишин, В.М.Переймибіда, Г.М. Пилипишин. - Тернопіль: СМП «Астон», 2000. - 208с.

ВИСНОВКИ

Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дають підстави для таких висновків:

Українська мова - один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону української мови, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра.

Здійснений аналіз лінгводидактичної та психолого-педагогічної літератури з проблеми розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках української мови, а також вивчення сучасного стану проблеми у практиці початкової школи дає підстави визначити потенційні можливості комплексного підходу до розвитку мовлення на засадах теорії мовленнєвої діяльності.

У процесі дослідження теоретично обґрунтовано, що мовленнєва діяльність дітей особливо бурхливо розвивається в період їх навчання в школі. Найістотнішою зміною в мовному розвитку є ознайомлення зі словом, з мовою як об'єктом пізнання. В учнів початкових класів мають сформуватися уявлення про мову і мовлення найважливіший засіб спілкування між людьми; про звуки, слова, сполучення слів, речення, текст як найважливіші одиниці мови; зв'язок мови з мисленням; особливості застосування знань з мови у практичному мовленні; про допоміжні засоби увиразнення мовлення.

У результаті теоретичного аналізу наукових джерел підтверджено, що на уроках української мови мовленнєвий розвиток учнів є засобом і результатом читацької діяльності на кожному уроці, незалежно від жанрових особливостей творів і теми уроку. Усі види завдань, які застосовуються для розвитку читацької навички, аналізу творів, розвитку інших здібностей чи якостей читача, вимагають певного рівня мовленнєвого розвитку, що передбачає і розвиток мислення.

Встановлено, що у процесі шкільного навчання розширюються функції мовлення, яке виникає і розвивається як засіб засвоєння і передачі знань. Мовлення виявляє себе і як засіб формування особистості, самоутвердження її в колективі. Уроки української мови мають величезні можливості для розвитку в учнів грамотного, логічно побудованого і образного мовлення, багатого за своїм структурно-логічним і змістовним складом. Приділяючи спеціальну увагу такому розвитку учнів, учитель готує їх до уважного сприймання художньої літератури. Джерелами збагачення словникового запасу учнів початкових класів є навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал підручників, наочні посібники, технічні засоби і т. ін.

У ході дослідження визначено, що значне місце на уроках української мови відводиться вправам з розвитку мовлення. З перших днів навчання дитини у школі необхідно повсякденно працювати над словом, пояснювати різні його значення, добирати синоніми, вводити слова в речення, виявляти синоніми в ілюстративному матеріалі і т. ін. Вирішуючи ці завдання на уроках української мови, вчитель збагачує мовлення учнів кількісно, тобто поповнює їхній активний словник. Завдання вчителя у проведенні даної роботи полягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незнайоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його відтінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ з української мови і, нарешті, вжили його самостійно в потрібній ситуації.

У процесі констатувального експерименту нами визначено наступні критерії сформованості мовленнєвої діяльності молодших школярів: уміння усвідомлювати функції слова у мовленні; здійснювати аналітико-синтетичну діяльність під час роботи зі словом; самостійно вживати засвоєні слова у власному мовленні. За діагностикою даних умінь визначено чотири рівні сформованості мовленнєвих умінь в учнів за показниками точності, активізації та багатства словникового запасу: високий, середній, достатній, початковий.

У процесі констатувального експерименту визначено, що учні контрольних та експериментальних груп продемонстрували майже однакові показники сформованості у них мовленнєвих умінь на уроках української мови. Зокрема, високим рівнем охарактеризовано 4% учнів контрольної і 6% експериментальної груп, достатнім рівнем визначено 34% молодших школярів контрольної та 32% експериментальної груп, на середньому рівні знаходилось 52% опитуваних контрольної і 50% експериментальної груп, на низькому рівні відповідно було 10% дітей експериментальної і 12% контрольної груп.

Результати констатувального експерименту засвідчили недостатній рівень сформованості мовленнєвих умінь учнів, що обумовило необхідність розробки спеціальної методики, спрямованої на удосконалення розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів та перевірки її на ефективність в умовах формувального експерименту.

Метою формувального експерименту було дослідження ефективності методики формування мовленнєвої діяльності на уроках української мови.

У процесі формувального експерименту ми сприяли тому, щоб вихованці за допомогою різних вправ переводили слова з пасивного до активного словника. Основними джерелами збагачення його були підручники з української мови, книжки для позакласного української мови, навчальні посібники, газети, журнали, кіно, театр, телебачення, радіо, екскурсії, спостереження за навколишнім світом, мова батьків, учителя, близьких, в оточенні яких перебувають діти.

Виходячи із завдання збагачення активного словника учнів, уміння бачити в тексті художні засоби та використовувати їх у своєму мовленні, на пропедевтичну й узагальнену роботу щодо знань з лексики, у ході словникової роботи ми працювали і над розвитком швидкості української мови, розширенням кута зору читця, розвитком уваги, зорової пам'яті, удосконаленням артикуляційних навичок.

Прагнучи виховати учнів високоосвіченими людьми, які вільно володіють усним і писемним мовленням, ми будували уроки української мови у тісному зв'язку з уроками української мови. Важливим видом роботи над текстом було виконання вправ на розвиток орфографічної пильності, засвоєння теоретичних знань з мови, яке базується на читанні з граматичним завданням.

У процесі дослідження доведено, що важливим напрямком збагачення словникового запасу молодших школярів була робота із пояснення походження (етимології) слів.

У роботі обґрунтовано, що важливою умовою збагачення словникового запасу і мовленнєвого розвитку молодших школярів була робота, спрямована на формування умінь граматично правильно і лексично виправдано застосовувати у власному мовленні слова різних лексико-граматичних розрядів для побудови зв'язних висловлювань певного типу (розповіді, описів, міркування).

Розширення й збагачення запасу слів і використання їх в усному мовленні сприяло розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надавало висловлюванням точності та виразності.

Роботу над мовленнєвим розвитком в молодших класах ми спрямовували головним чином на усвідомлення учнями значеннєвих відтінків, переносних значень, емоційного забарвлення, зображувальної ролі слова, що дало змогу не тільки збагатити, а й уточнити та активізувати словник молодших школярів.

Доведено, що ефективними в розвитку словника учнів були вправи на впізнавання предметів за поданими ознаками. Вони давали змогу сформувати уміння учнів систематизувати подані ознаки і знаходити предмет, який відповідає такій загальній характеристиці.

Збагаченню словника школярів, розвитку вмінь описувати предмети, влучно висловлюватись сприяли вправи, які передбачали добір ознак до предметів. Такі завдання були підготовчими до створення різноманітних описів.

У процесі формувального експерименту встановлено, що для мовленнєвого розвитку молодших школярів важливим було вміння добирати синоніми та антоніми до виучуваного слова, доцільно вживати їх у текстах різних стилів та тематики. Систематична робота по добору ознак, близьких та протилежних за значенням, збагачувала словниковий запас учнів, привчала до точного слововживання.

Ефективність проведеної експериментальної роботи підтверджено динамікою зростання рівнів сформованості мовленнєвої діяльності молодших школярів за визначеними критеріями.

Результати дослідження дали змогу констатувати, що після проведення дослідно-експериментальної роботи збільшилась кількість учнів експериментальної групи, рівень сформованості мовленнєвої діяльності яких характеризується як високий (показник збільшився на 10%). Кількість молодших школярів, які перебувають на достатньому рівні, збільшилась на 22%. Відповідно на 20% зменшився показник середнього рівня сформованості мовленнєвої діяльності учнів експериментальних груп. Початкового рівня після проведеного дослідження виявлено не було. Щодо учнів контрольних груп, то позитивних змін у підвищенні рівнів сформованості мовленнєвої діяльності в них не відбулося.

Таким чином, отримала підтвердження сформульована на початку дослідження гіпотеза, що забезпечення мовленнєвої діяльності учнів початкових класів на уроках української мови у початковій школі буде ефективним за умови дотримання наступних педагогічних чинників: спрямування мовленнєвої діяльності учнів на формування умінь граматично правильно і лексично виправдано застосовувати у власному мовленні слова різних лексико-граматичних розрядів для побудови зв'язних висловлювань певного типу (розповіді, описів, міркування); створення мовленнєвих ситуацій, які вимагають добору різноманітної лексики для опису предметів та явищ; збагачення мовлення учнів кількісно (поповнення їхнього активного словника), і якісно, дбаючи про найточніше вживання слів, виразність думки; побудова уроків української мови у тісному зв'язку з уроками української мови; стимулювання пізнавального інтересу учнів під час уроків української мови.

Результати експериментального дослідження доводять доцільність використання запропонованої методики формування мовленнєвої діяльності учнів шляхом впровадження її у навчальну діяльність уроків української мови. Крім того, результати дослідження можуть бути використані студентами та учителями початкової ланки освіти для визначення і поглиблення основних напрямів роботи, пов'язаної з розвитком мовленнєвої діяльності учнів

1. Багмут А.Й. Інтонація як засіб мовної комунікації / А.Й. Багмут. - К.: Освіта, 2010. -112 с.

2. Бадер В. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів / В. Бадер // Рідна школа. - 2009. - №9. - С. 53-55.

3. Бадер В.І. Редагування як засіб розвитку мовлення / Бадер В.І., Василина С.В. // Початкова школа. - 2011. - №8. - С. 24-27.

4. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів / В. І. Бадер // Педагогіка і психологія. - 2008. - №4. - С. 31-36.

5. Барановська Л.В. До теоретичних засад формування культури мовлення / Л.В. Барановська // Педагогіка і психологія. - 2007. - №3. - С. 33-37.

6. Барвівська Л.В. Уроки українського української мови / Л.В. Барвівська // Початкова школа. - 2010. - №11.-С. 79-80.

7. Безрукова І. Збагачення українського мовлення першокласників засобами дитячої народної поетичної творчості / Ірина Безрукова // Початкова школа. - 2010.- № 10.- С. 45-48.

8. Варзацька Л. Інтегровані уроки рідної мови й мовлення 1-4 кл.: посібник для вчителя початкових класів / Л. Варзацька. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2010. - 200 с.