Форми та методи роботи соціального педагога у закладах освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

1.1 Дослідження соціально-педагогічної діяльності через призму системи освіти і науки України

1.2 Обґрунтування мети та функцій професійної діяльності соціального педагога

1.3 Визначення особливостей роботи соціального педагога в умовах загальноосвітнього закладу

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМ ТА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГОМ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

2.1 Теоретичне дослідження понять “форми” та “методи” соціально-педагогічної роботи

2.2 Специфіка та класифікація форм і методів професійної соціально-педагогічної діяльності

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

3.1 Особливості розробки та впровадження соціальних проектів

3.2 Соціально-педагогічні технології формування відповідального ставлення до здоров'я в учнівської молоді

3.3 Практичне застосування технології проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

На сучасному етапі гуманізації всіх сфер соціального життя ще більшої ваги набувають проблеми соціально-педагогічної роботи у сфері освіти. Актуальність зазначених аспектів зумовлена необхідністю опрацювання нових стратегій підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи в освітніх закладах, прагненням досягти ідеалу фахівця - соціального педагога, що відповідає вимогам сьогодення, яке характеризується такими негативними явищами, як безпритульність дітей, яким необхідна допомога, вживання молоддю наркотиків, педагогічна неспроможність багатьох молодих сімей до виховання дітей.

В умовах входження України у світовий освітній простір, гуманізації та модернізації освіти, відродження культури, мови, традицій українського народу досвід розвитку суспільства засвідчує, що саме спеціальність соціального педагога в найближчій перспективі стане все більш затребуваною, оскільки покликана комплексно вирішувати соціальні проблеми людини в різних галузях і сферах її життя, незалежно від віку, статі, соціального статусу.

Залежно від контингенту, з яким пов'язана професія соціального педагога, його професійна діяльність розгалужується на багато спеціалізацій. Зокрема, - це сімейний соціальний педагог, соціальний педагог, реабілітолог, дефектолог, муніципальний соціальний педагог, соціальний гувернер і т. ін. Постійне зростання кількості спеціалізацій у сфері діяльності соціальних педагогів свідчить, з одного боку, про все більшу увагу суспільства до проблем, з якими зустрічається населення у своєму повсякденному житті, намаганні підтримати й надати їм соціальну допомогу; з іншого - про усталене урізноманітнення ситуацій, в яких виникає потреба у втручанні й допомозі соціального педагога.

У зв'язку з цим особливо гостро постає питання щодо підготовки соціальних педагогів до професійної діяльності, збагачення її новими засобами й технологіями соціально-педагогічної роботи та урізноманітнення методів, організаційних форм соціально-педагогічної роботи у закладах освіти.

Проблема підготовки соціальних педагогів до професійної діяльності, зокрема до соціально-педагогічної роботи у закладах освіти знайшла своє відображення у роботах українських і зарубіжних учених (Абашкіна Н. В. [1], Архипова С. П. [2], Безпалько О. В. [3], Бочарова В. Г. [4], Василькова Т. А. [6], Василькова Ю. В., Віннікова Л. В. [7], Гура О. І. [8], Капська А. Й. [10; 26], Кічук Н. В. [11], Майборода Г. Я., Мацкевич Ю. Р. [13], Міщик Л. І. [14], Овчарова Р. В. [53], Пащенко С. Ю. [57], Пундик Л. Є. [63], Харченко С. Я. [85] та ін.).

Слід зазначити, що методику і технологію соціально-педагогічної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах розглядали у своїх працях Мардахаєв Л.В. [12], Мудрик A.B. [15], Звєрєва І.Д. [9], Шульга В.В. [32], зазначаючи, що соціальний педагог у загальноосвітньому закладі надає учням та їхнім батькам такі види соціальних послуг: допомагає в адаптації дітей при вступі до школи, у переході із одного ступеня навчального закладу до іншого та при випуску з навчального закладу, у вирішенні конфліктних ситуацій на ранній стадії та запобігає розвиткові складніших проблем; допомагає учням у формуванні навичок вирішення та подолання кризових станів; навчає соціальним навичкам; виступає посередником між батьками та вчительським колективом, спонукає батьків до активної участі в житті навчального закладу, повідомляє адміністрації і педколективу необхідну інформацію про становище в сім'ях учнів, які потребують соціально-педагогічної підтримки; попереджує конфлікти, які можуть виникнути в учнівському колективі, понижує негативний вплив факторів ризику на дітей тощо.

Так, Звєрєва І. Д. [9], розкриваючи сутність соціально-педагогічної роботи у загальноосвітньому навчальному закладі, зазначає, що до посадових обов'язків соціального педагога входять також турбота про дітей, які за певних причин не відвідують школу; захист прав дітей - представників національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі у навчальний час і вирішення питання їхньої освіти; сприяння дітям і батькам в отриманні гарантованих їх пільг; організація різноманітних благодійних акцій.

Соціально-правові аспекти діяльності соціального педагога у системі освіти висвітлюють Дубровіна І. В., Капська А. Й., Пінчук І. M., Толстоухова С. В. [26, с. 144].

У короткому енциклопедичному словникові розкривається сутність соціальної роботи у сфері освіти, зазначається, що необхідно розробляти як технології стимулювання педагогіки співробітництва, так і нестандартні методики протидії “педагогікам” нищення, нетерпимості й антигуманізму.

Охарактеризовує школу як інститут соціального виховання та провідний мікрофактор соціалізації дитини Безпалько О. В. [3, с. 16], розглядаючи життя дитини в школі як органічну частину та продовження її соціалізую чого процесу. Досить часто процес соціалізації особистості в умовах загальноосвітніх закладів супроводжується появою різноманітних соціально-психологічних проблем в дитячому та підлітковому середовищі, особливостей взаємодії учнівського та педагогічного колективів, різних труднощів підлітків, пов'язаних з усвідомленням та розумінням ними власного „Я” - образу. Все це викликає необхідність організації соціально-педагогічної роботи з вихованцями загальноосвітніх закладів, яку має здійснювати кваліфікований фахівець.

У зв'язку з цим Нікітіна Л. Е. підкреслює необхідність виконання соціальним педагогом основних функцій у загальноосвітньому навчальному закладі, зокрема, діагностичної, прогностичної, консультативної, захисної, профілактичної, організаторської [16, с.24- 25].

На основі цих функцій виокремлюють основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах: вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів; організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самореалізації, самостійності; соціально-психологічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях; корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи тощо [26, с. 190].

Сучасний загальноосвітній заклад, як зазначає Звєрєва І. Д. [9, с. 85], слід вважати соціально-педагогічною системою, в якій діяльність соціального педагога здійснюється як: функціонально-рольова взаємодія з членами педагогічного колективу; професійна взаємодія з фахівцями різних соціальних служб; гармонізація взаємовідносин у педагогічному колективі.

На відміну від звичайного вчителя, що працює у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а виховна функція, функція соціальної допомоги та захисту [25, с. 325].

Доречно зазначити, що педагогічні основи соціальної роботи, зокрема у загальноосвітньому навчальному закладі (педагогічні принципи та зміст соціальної роботи, педагогічні методи вирішення завдань соціальної роботи) висвітлює Павленок П. Д. [19, с. 234] та Тетерський С. В. [30, с. 170].

Заслуговує на увагу розгляд сучасного освітнього процесу через призму антропології Аносовим І. П., який зазначає, що антропологічна орієнтація нової системи освіти зумовлена тенденціями прискореного розвитку сучасного суспільства; освіту розглядає дослідник як спосіб оволодіння ефективними засобами отримання інформації та набуття навичок самоосвіти.

Педагогічні умови реалізації функцій змісту шкільного компонента висвітлювала Василенко О. М. [5, с. 14-28] зазначаючи, що сучасні тенденції розвитку оновленої України висунули перед загальноосвітньою школою ряд якісно нових завдань, зокрема, максимальне задоволення потреб та інтересів школярів. Формування, розвиток і збереження неповторної індивідуальності особистості як соціальної цінності, що набуває нині особливої актуальності і гостроти.

Отже, актуальність проблеми, її виключно важливе соціально-педагогічне значення, недостатність наукових розробок, спрямованих на її вирішення, дали підстави для обрання теми дослідження.

Мета курсової роботи - визначити та обґрунтувати форми та методи соціальної роботи у закладах освіти (на прикладі загальноосвітніх навчальних закладів).

Об'єкт дослідження - професійна діяльність соціального педагога.

Предмет дослідження - зміст, форми та методи роботи, які використовуються соціальним педагогом в навчальних закладах.

В процесі написання курсової роботи нами будуть вирішені наступні завдання:

1) здійснити теоретичний аналіз особливостей діяльності соціального педагога в умовах загальноосвітнього закладу;

2) визначити мету та функцій соціально-педагогічної діяльності;

3) здійснити теоретичне обґрунтування дефініції “зміст соціально-педагогічної роботи”;

4) дослідити специфіку та класифікацію форм і методів професійної соціально-педагогічної діяльності;

5) розробити, на основі наукових матеріалів, методичні рекомендації щодо практичного застосування технології проектування у роботі соціального педагога у загальноосвітній школі.

Методологічною основою дослідження є наукові методи, зокрема, історичний, порівняльний, аналіз соціально-педагогічної, загально-педагогічної і психологічної літератури по даній проблемі.

Структура курсової роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У першому розділі нашого дослідження визначене місце соціального педагога в системі освіти і науки України; здійснено окреслення мети та функцій соціально-педагогічної діяльності; розкрито особливості професійної діяльності соціального педагога в умовах загальноосвітнього закладу

1.1 Дослідження соціально-педагогічної діяльності через призму системи освіти і науки України

Система освіти України спрямовує свою діяльність на подолання негативних соціальних явищ у педагогічній сфері. На це, зокрема спрямована освіта дітей з обмеженими функціональними можливостями, сиріт, дітей з неблагополучних сімей, освіта в інтернатах, а також позашкільне навчання (гуртки, клуби, секції). Для дітей соціально уразливих категорій населення створена розгалужена мережа інтернатних закладів, у яких утримуються, навчаються, виховуються у комплексі з корекційно-реабілітаційною, лікувально-оздоровчою роботою діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, хворі діти, діти що потребують корекції фізичного та або розумового розвитку, у тому числі ті, які перебувають у конфлікті із законом.

У системі освіти функціонує 652 інтернатні заклади різних типів, у яких навчаються 125, 9 тис. учнів, зокрема: 317 (75, 7 тис. учнів) загальноосвітніх шкіл-інтернатів в т.ч. 55 (10, 6 тис. учнів) для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; 62 (14, 2 тис. учнів) загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів; 14 шкіл та училищ (467 вихованців) соціальної реабілітації; 387 (50, 3 тис. учнів) загальноосвітніх навчальних закладів (школи, школи-інтернати) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, з яких для розумово відсталих - 226 (29, 2 тис. учнів), для сліпих - 6 (0, 8 тис. учнів"), для дітей зі зниженим зором - 29 (4, 2 тис. учнів), для глухих - 30 (2, 9 тис. учнів), для дітей зі зниженим слухом - 26 (3, 0 тис. учнів), для дітей з порушенням опорно-рухового апарату - 20 (2, 3 тис. учнів), для дітей з тяжким порушенням мовлення - 17 (3, 1 тис. учнів), для дітей, які потребують інтенсивної педагогічної корекції - 33 (4, 7 тис. учнів).

Крім того, в системі Міністерства освіти і науки України функціонує 114 дитячих будинків, в яких утримується 6, 1 тис. дітей дошкільного та шкільного віку. Удосконалюється мережа загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. Напрацьовано досвід роботи закладів нового типу (спеціальні гімназії-інтернати, навчально-виховні комплекси, навчально-реабілітаційні центри, спеціалізовані класи для обдарованих дітей-інвалідів).

Загальна мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості. Подальша конкретизація цієї мети відбувається у таких завданнях: збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального здоров'я особистості; створення сприятливих умов у мікро соціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей особистості; надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки; попередження та локалізація негативних впливів соціального середовища на особистість [3, с. 13].

Досягнення мети, виконання завдань і реалізація змісту соціально-педагогічної діяльності здійснюється за допомогою сукупності методів, прийомів, засобів та форм, які є складовими різноманітних технологій діяльності соціального педагога та соціального працівника. Якщо метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв'язання завдання, то форма виступає способом організації змісту роботи, сполучення певних її функцій. Завдяки формам, методи наповнюються конкретним змістом.

У літературі з проблем соціальної роботи достатньо типовим є підхід до класифікації методів та форм соціальної роботи залежно від позиції взаємодії соціального працівника і клієнта. Вирішення основних завдань соціальної роботи безпосередньо пов'язано із необхідністю організації взаємодії соціального працівника і клієнта, при цьому соціально-психологічні механізми, що закладені в основу цієї взаємодії будуть суттєво розрізнятись залежно від того, хто буде виступати клієнтом: індивід, група чи община. Відповідно йдеться про методи та форми індивідуальної, групової роботи та масової роботи [29, с. 55].

Міщик Л. І.[14, с. 26-35] розглядаючи проблеми підготовки соціального педагога до роботи у загальноосвітньому навчальному закладі, підкреслює необхідність володіння соціальним педагогом сукупністю професійно-ціннісних орієнтацій та моральними основами соціально-педагогічної діяльності, педагогічною культурою та майстерністю соціально-педагогічної взаємодії.

Цікавим і ґрунтовним, на нашу думку, є дослідження процесу формування виховних вмінь у майбутнього соціального педагога Брус С. М. та розкриття сутності соціально-педагогічної роботи у сільській місцевості Лапою О. В.

Зверева І. Д. в книзі “Соціальна робота в Україні” зазначає, що метод у соціальній роботі виконує провідну роль, оскільки, з одного боку він виступає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і соціальній практиці, а з іншого боку, як конкретна дія, що сприяє якісній зміні об'єкта (суб'єкта) [28, с. 73].

Цей термін “метод соціальної роботи” перегукується з терміном, запропонованим новосибірськими вченими Ромм Н. В., Ромм Т. А. в праці “Теория социальной работы”. Вони розглядають метод як спосіб раціонального дослідження і перетворення дійсності, найкоротший шлях досягнення мети [23,с.38]. Овчарова Р. В. в класифікації методів роботи, що використовуються в соціально-педагогічній практиці, пропонує певні класифікаційні ознаки для методів соціальної роботи і визначає методи соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю, соціальної реабілітації, соціально-економічні та організаційно-розпоряджувальні методи [17, с.274].

Капська А. Й. в праці “Соціальна робота” розглядає форми соціальної роботи, під якими розуміють як одиничні заходи, так і довгострокові програми соціальної роботи [29, с. 48].

Безпалько В. О., зупиняючись на соціально-педагогічному аспекті характеристики форм роботи, визначає їх як варіанти позитивної активності дітей, що спрямовані на розв'язання соціально-педагогічних завдань [3, с. 39].

Дубровіна І. В. в “Рабочей книге школьного психолога” розглядає психологічну корекцію дітей та підлітків і вважає, що вона найбільш ефективно реалізується в групових формах роботи. Проте важливість групових форм не виключає можливості в багатьох випадках необхідності проведення індивідуальної роботи з окремими дітьми і, звичайно, не знімає принципу індивідуального підходу до кожного підлітка в процесі навчання [22, с. 144].

У праці “Соціальна педагогіка” Капська А. Й. зазначає, що особливого значення для реалізації програми індивідуальної роботи з школярами має вміння вихователя знайти, побачити, відчути домінанту у складній системі життєвих планів та інтересів дитини. Такою домінантою може бути її бажання досягти певних результатів, знайти себе, своє місце, улюблену справу тощо. Якщо така домінанта відсутня, педагогу потрібно створити її у процесі індивідуальної роботи, навчити вихованця критично оцінювати свої можливості, побачити власні недоліки, викликати нові позитивні інтереси. Це може надати педагогові суттєвої допомоги у ломці старих негативних і вихованні нових позитивних якостей особистості [26, с. 251].

А в праці “Соціальна робота” Капська А. Й. вважає одним із основних критеріїв навчального процесу те, наскільки школа є доброзичливою до всіх дітей. Таке може бути за умови, коли у школі складаються комфортні, здорові та безпечні умови, в якій все концентрується навколо прав дітей, де вчителі демонструють повагу до прав школярів, і де учні розуміють, що освіта потрібна не тільки для їх життя, але й дає їм задоволення [29, с. 342].

Отже, соціальний педагог повинен враховувати важливість побудови педагогічного процесу, особливості керівництва діяльністю дитини, організацію самовиховання особистості шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків. Соціальний педагог зобов'язаний допомогти дитині пройти шлях морального й соціального розвитку. І саме тому потрібно враховувати особливості дітей, вчасно використовувати методи та форми соціально-педагогічної роботи з ними. Соціальна робота з дітьми та молоддю у сфері освіти - це діяльність уповноважених освітніх органів, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб у ході навчання на виховання.

1.2 Обґрунтування мети та функцій професійної діяльності соціального педагога

Діяльність - це специфічна форма відношення людини до навколишнього середовища, зміст якої полягає у цілеспрямованому його перетворенні. Крім того, діяльністю можна назвати сукупність дій людини, що спрямована на бажану зміну будь-якого предмету. Існує економічна, політична, правова, культурна, технічна, наукова та інші види діяльності. До особливого виду діяльності відносимо соціальну роботу. Соціальна робота - діяльність, що спрямована на здійснення допомоги людям, які її потребують, бо не здатні самостійно вирішити життєві проблеми: діти, пенсіонери, інваліди, хворі, біженці, безробітні і т. ін. Кожний є особистістю із своїм неповторним складом мислення, психіки, досить складною біографією. Це вимагає від соціального працівника або педагога доброти, тактовності, проникнення у долю людини, співчуття, різноманітних знань та умінь, великого терпіння, самовідданості та ін., оскільки необхідно у процесі бесіди зняти психологічний стрес, допомогти увійти в нормальний ритм життя, надати допомогу людині хворій, прикутій до ліжка, допомогти батькам знайти "спільну мову" з дитиною та ін. Тому і виникає особлива потреба в діяльності сімейного соціального педагога [4,с.63-64]. Вона ґрунтується на концепції взаємодії особистості, сім'ї та суспільства, що віддає пріоритет сім'ї та сфері внутрісімейних і міжсімейних відносин перед суспільством. Сім'я, будинок, община, сімейно-сусідська спільність розглядається як сфера, де головним чином здійснюється соціальна політика та соціальна допомога.

Соціальний педагог є посередником між особистістю та соціумом, впливаючи на формування гуманних, виховуючих, морально і фізично здорових відносин у соціальному середовищі, сім'ї, сімейно-сусідському оточенні, між дорослими та дітьми. Його клієнтами є сім'я та її близьке оточення за місцем проживання. Він перший вступає в етично допустимій формі в контакт з членами сім'ї, ставлячи "соціальний діагноз": вивчає мікросоціум, інтереси, уподобання, коло спілкування, моральну атмосферу, умови життя, психологічні та вікові особливості, здібності членів сім'ї, виявляє позитивні та негативні впливи й проблеми (психологічні, етичні, правові, медичні та ін.) з метою надання подальшої допомоги. У процесі "діагностики" соціальний педагог диференціює клієнтів, встановлює, з яким спеціалістом його треба зв'язати у відповідності з виявленою проблемою (з службою психічного чи фізичного здоров'я, правового чи економічного захисту, культурного дозвілля і педагогічної анімації та ін.).

Професійних соціальних працівників, зокрема педагогів, в Україні зовсім небагато. В основному їх функції виконують так звані волонтери, які за покликанням займаються даною діяльністю. Отже, соціально-педагогічна діяльність - це вид професійної або волонтерської діяльності, спрямований на створення умов у соціумі для духовного розвитку людини або групи людей, гуманізації їх відносин, надання людині психологічної, моральної, фізичної, медичної та інших видів допомоги з метою гармонізації її життя.

Соціально-педагогічна діяльність спрямована на розвиток та саморозвиток особистості, створення умов найбільшого сприяння та психологічного комфорту. Соціальний педагог допомагає людям у їх повсякденному житті, забезпечує консолідацію всіх сил і можливостей суспільства щодо конкретного громадянина, розвиваючи його активність як суб'єкта цього процесу.

Отже, соціальна допомога повинна мати активний характер і сприяти залученню до соціальної роботи як самих клієнтів, так і соціальних працівників, зокрема соціальних педагогів. Вона спрямована на поступове створення своєрідного механізму саморозвитку, що сприяє виявленню взаємної турботи і взаємодопомоги, милосердю, послабленню соціального і міжнаціонального напруження, формуванню сприятливого мікроклімату в соціумі.

Основним предметом турботи має бути сім'я. Контакти між конкретною сім'єю та соціальним педагогом будуються на основі врахування особливостей кожної конкретної сім'ї, закономірностей процесу спілкування у сфері життєдіяльності людей.

Отже, залежно від характеру роботи соціального педагога визначають такі види його діяльності:

*правоохоронна (попередження правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність);

*психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров'я та пропаганда здорового способу життя, медико-реабілітаційна діяльність);

*культурно-дозвіллєва (організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських спільнот, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація) [4, с.67].

Становлення, розвиток і реалізація духовності людини, гармонізація та демократизація відносин людини та суспільства складають основну мету соціально-педагогічної діяльності.

Крім того, функціями соціального педагога є:

*організаторська, яка включає організацію тієї чи Іншої діяльності, здійснює вплив на зміст дозвілля; допомогу у працевлаштуванні, професійній орієнтації та адаптації, координує дальність підліткових і молодіжних об'єднань, взаємодіє з медичними, освітніми, культурними, спортивними, правовими закладами, товариствами і благодійними організаціями.

*прогностична, яка визначає та вивчає ознаки, які характеризують стан розвитку (перш за все духовного) людини, групи, мікро-середовища та визначає можливості перспективи їх розвитку при збереженні даної сукупності соціальних впливів.

*попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична. Соціальний педагог передбачає і приводить у дію механізм попередження і подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані, організовують соціо-терапевтичну допомогу, забезпечують захист прав у суспільстві, допомагають підліткам і молоді в період соціального і професійного визначення.

*комунікативна полягає у встановленні контактів з тими, хто потребує допомоги та підтримки, організації обміну інформацією, залученні добровільних помічників і населення мікрорайону до соціальної праці та відпочинку, ділових та особистісних контактів, зосередження інформації і налагодження взаємодії між різними соціальними інститутами в роботі з клієнтами.

*правозахисна використовує арсенал правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, для їх підтримки сприяє застосуванню заходів державного примусу та реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні дії [14,с.92]. У відповідності з соціально-педагогічною функцією соціальний педагог повинен встановлювати інтереси та потреби людей у різноманітних видах діяльності (культурно-дозвіллєвій, спортивно-оздоровчій, технічної та художньої творчості, туризму) тощо.

Психологічна функція передбачає різноманітні види консультування та корекції міжособистісних відносин, допомогу в соціальній реабілітації всім тим, хто цього потребує, повинна сприяти соціальній адаптації особистості.

Реалізація соціально-медичної функції передбачає організацію роботи з профілактики здоров'я, надання першої медичної допомоги, роботу з питань культури харчування, санітарно-гігієнічних норм, по плануванню родини, формування відповідального ставлення до репродуктивної та сексуальної поведінки, сприяння підготовці молоді до сімейного життя та формуванню здорового способу життя. Морально-гуманістична функція є інтегральною, вона поєднує риси всіх попередніх функцій, надає соціально-педагогічній діяльності гуманістичної спрямованості, створює умови для гідного функціонування людини, групи людей у суспільстві [12,с.51-52].

Сферою соціально-педагогічної діяльності має бути все суспільство, оскільки немає в ньому такого елементу, який не впливав би на соціальне формування людини, не відбивався б на розвитку соціуму.

Об 'єктами професійної діяльності соціального педагога є:

*освітні заклади (загальноосвітні школи, гімназії та ліцеї, школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки дорослих, будинки для дітей-інвалідів);

*позашкільні установи;

*комісії у справах неповнолітніх;

*соціальні служби для молоді;

*центри працевлаштування;

*будинки для людей похилого віку;

*спеціалізовані служби різного відомчого підпорядкування [8, с.31].

Залежно від профілю спеціалізації місцем роботи соціального педагога можуть бути житлові будинки або спеціалізовані заклади (відділення соціальної допомоги на дому, центр реабілітації, соціальний притулок, медико-психологічна консультація, біржа зайнятості); школа, дошкільні заклади, окремі клієнти, підприємства, творчі або громадські організації та ін. Проте в будь-якому випадку - це фахівці вищої кваліфікації, люди особливої делікатної професії.

Змістом соціально-педагогічної діяльності соціального педагога є:

*діагностування соціальної вихованості особистості та соціальних впливів на розвиток особистості й суспільства;

*організація взаємодії позитивного виховного впливу: традиційного (через сім'ю), стилізованого (через вікову субкультуру), інтитуціонального (через виховні інституції), між-особового (через значущих осіб), їх взаємодія, координація, нейтралізація та корекція негативного впливу цих факторів та їх наслідків;

*управління процесом соціального виховання [6, с.35].

Таким чином, на відміну від звичайного педагога, який працює в навчальному закладі і виконує, перш за все, освітньо-навчальну та виховну функції, соціальний педагог повинен реалізувати в першу чергу функцію соціальної допомоги і захисту.

1.3 Визначення особливостей роботи соціального педагога в умовах загальноосвітнього закладу

Згідно з Законом України “Про загальну середню освіту”. соціалізація шкільної молоді відображає низку об'єктивно визрілих у суспільстві потреб і проблем, для розв'язання яких створено передумови. Розглянемо деякі з них.

Передусім подовження середньої освіти до дванадцяти років, яке дає можливість довше перебувати під освітнім та виховним патронатом навчальних закладів. Крім того, профільний характер навчання протягом останніх трьох років (10-11 класи) забезпечує учням набуття фахової кваліфікації. Запропоновані заходи дають можливість раціональніше розподілити за роками навчання наявний навчальний матеріал, запобігаючи перевантаженню учнів та доповнюючи його необхідними сучасними компонентами за рахунок варіативної частини програм. Особливу увагу приділено обдарованим дітям, яким надається право і створюються умови для засвоєння програмних знань методом випередження і складання іспитів екстерном [26, с.211].

Новим законом про середню освіту визначено також завдання і статус інших освітніх інституцій, які відіграють чималу роль у соціалізуючому процесі підростаючого покоління. До них належать позашкільні і професійно-технічні навчальні заклади та міжшкільні навчально-виробничі комбінати.

Отже, провідне місце у процесі соціалізації дітей відіграють загальноосвітні заклади завдяки своїй багатофункціональності та різноманітності. Соціалізуючий процес в умовах загальноосвітніх закладів характеризується появою різноманітних проблем у школярів, пов'язаних з усвідомленням та розумінням ними власного “Я”-образу. Розглянемо деякі особливості розвитку дітей шкільного віку.

Російський учений Б.Г. Ананьєв, вивчаючи характерні риси психологічної структури особистості, виділив у підростаючих поколіннях “типові характери епохи”, соціально значимі властивості їхнього поводження й інтелекту, основи їхнього світогляду і готовність до праці. На його думку, індивідуальна мінливість усіх цих властивостей людини як особистості визначається взаємодією основних компонентів статусу (економічного, правового, сімейного, шкільного тощо), зміною полів і систем відносин у колективах (макро- і мікрогрупах), у загальному соціальному становленні людини. Відповідно до характеру цієї взаємодії розвиток окремих властивостей відбувається нерівномірно й у кожен момент цього розвитку - гетерохронно, зі ще більшим діапазоном розбіжностей між старими ролями, раннішими, загальними і пізнішими спеціальними суспільними функціями особистості, ніж це відбувається у віковій еволюції організму [5, с.130].

Серед багатьох концепцій розвитку особистості доцільно виділити системно-рівневу концепцію розвитку особистості, що запропонувала Л. І. Анциферова. Вона припускає, що кожна стадія розвитку особистості характеризується особливими психологічними новоутвореннями, новими принципами функціонування і що всі, зокрема самі ранні стадії розвитку психіки, мають неабияке значення для повноцінного формування особистості, для всієї її подальшої долі [20, с.62-63].

Пильної уваги заслуговують роботи з психології ранньої юності І.С. Кона, який докладно вивчив найважливіші теорії юнацького віку, нові тенденції і методи психології розвитку, визначив місце перехідного віку у структурі життєвого шляху, а також співвідношення вікових та індивідуальних особливостей, простежив діалектику сталості й мінливості особистісних рис та інші питання [9, с.76].

Новоутворенням юнацького віку присвятив свої дослідження німецький філософ і психолог Є. Шпрангер. Характеризуючи комплекс психо-фізіологічних процесів, він виділив головні, які пов'язані з відкриттям “Я” і появою життєвого плану, розвитком рефлексії та поступовим вростанням у різні сфери життя, усвідомленням власної індивідуальності та її властивостей з установкою на свідому побудову власного життя.

Специфічності перехідного віку приділив увагу представник гештальтпсихології К. Лєвін. На його думку, вона виявляється у психіці, для якої типові: суперечності, невизначеність рівня домагань, підвищена сором'язливість і одночасно агресивність, схильність приймати крайні позиції й погляди [12, с.47].

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України “Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх навчальних закладів” від 2 серпня 2001 р., функціональні обов'язки соціального педагога окреслено так:

· формування гуманних відносин між вихованцями, учнями та педагогами;

· охорона і захист прав та інтересів дітей;

· вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності;

· вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;

· створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;

· організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей і підлітків;

· робота з обдарованими дітьми із творчими здібностями;

· попередження конфліктів в учнівських колективах;

· допомога старшокласникам у професійному самовизначенні;

· орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;

· профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями “групи ризику”;

· посередницька діяльність між вихованцями та адміністрацією, педагогами школи, батьками, різними соціальними інститутами;

· взаємодія з педагогами, психологами, батьками або опікунами для надання допомоги учням;

· попередження суїцидальних спроб неповнолітніх [15, с.96].

Перед соціальними педагогами ставляться такі професійні завдання: турбота про дітей, які за певних причин виключені зі школи; надання допомоги та підтримки батькам при переведенні дитини в інший навчальний заклад; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; виявлення дітей, які незаконно зайняті на роботі у навчальний час і вирішення питання їх освіти; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг; організація різноманітних благодійних акцій.

Аналіз науково-педагогічної літератури з проблем вивчення основних функцій соціального педагога в загальноосвітніх навчальних закладах призвів до висновків, що основними їх функціями є: організаторська, консультативна, захисна, прогностична, діагностична. Російська дослідниця Р.В. Овчарова на основі цих функцій виокремлює основні напрями професійної діяльності соціального педагога у загальноосвітніх закладах:

· вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціального впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

· організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

· соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях надаються через з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

· корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть здобуванню підлітками нового досвіду, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє “Я”, підтримці ініціатив окремого учня або групи, створенні умов для творчості [30, с.168].

Вітчизняні науковці (Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік) пропонують з метою ефективного забезпечення зазначених вище функціональних обов'язків соціального педагога такий метод аналізу соціуму, як складання соціального паспорта класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками і класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні у соціально-педагогічній практиці немає стандартизованої форми соціального паспорта класу. Це пояснюється наявністю широкого спектра різних типів навчальних закладів, що у свою чергу зумовлює специфіку певного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспорта класу може мати такі блоки.

1. Гендерна характеристика класу: кількість хлопців; кількість дівчат.

2. Вікові характеристики учнів класу (кількість учнів певного року народження).

3. Стан здоров'я вихованців: здорові; мають тимчасові розлади здоров'я; мають хронічні соматичні хвороби; мають психосоматичні захворювання; мають інвалідність.

4. Види поза навчальної діяльності вихованців.

5. Соціальна поведінка учнів класу.

6. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів [8, с.56-58].

Оскільки сім'я вважається найважливішим соціальним інститутом виховання підростаючого покоління, то саме вона має бути під пильним наглядом соціального педагога.

Аналіз наукової та педагогічної літератури з проблем сімейного виховання свідчить, що від умов означеного середовища залежить майбутній життєвий шлях особистості. Взаємини між батьками і дітьми часто загострюються, стають драматичними. На жаль, класний керівник або інші вчителі не завжди можуть надати кваліфіковану допомогу батькам. Тому саме робота соціального педагога з сім'ями вихованців сприяє створенню педагогічно доцільних стосунків у сім'ї. Батьків найбільше хвилюють труднощі в поведінці, спілкуванні, навчанні дитини, конфлікти з вчителями, тяжка сімейна атмосфера, бездуховність, гіперактивність, неврози, суїцидальні спроби, проблеми, пов'язані з сексуальною поведінкою і статевим вихованням дітей. Робота шкільного соціального педагога з сім'єю проводиться в кілька етапів: інформаційно-теоретичний (лекції, семінари для батьків); тренінговнй; консультативний [25, с.140-141]. Варто зазначити, що саме останні два етапи роботи соціального педагога з батьками відносно недавно увійшли у соціально-педагогічну практику школи. Однією з ефективних інноваційних форм роботи соціального педагога можна вважати тренінги, в яких разом з батьками беруть участь і діти. Сумісне виконання різноманітних вправ, програвання та розбір певних ситуацій допомагають їм краще зрозуміти потреби, почуття і причини емоційних реакцій одне одного. Ставлення батьків до дитини під час тренінгу як до рівноправної особистості дає змогу останній показати своє бачення життя та суспільно значущих норм.

Ще одним із надзвичайно важливих напрямів роботи соціального педагога у загальноосвітніх закладах сьогодні є популяризація серед учнів переваг здорового способу життя. Досить тривожним є той факт, що з року в рік збільшується число неповнолітніх з різними видами наркогенної залежності. Педагоги недостатньо володіють спеціальними методами роботи з формування знань, умінь і навичок зі збереження і зміцнення здоров'я підлітків, мало використовують у цій роботі сучасні підходи. Практика показує, що набуття і закріплення настанов на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку є значно ефективнішими у процесі спілкування підлітків між собою [20, с.114].

Із серпня 2012 р. уряд України за підтримки Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй, ІОНЕІДС (Об'єднаної Програми ООН з питань ВІЛ/СНІДу) та за фінансування Фонду ООН впроваджує в Україні Програму сприяння просвітницькій роботі "рівний рівному" серед молоді України щодо здорового способу життя". Реалізація цієї Програми в умовах школи, безперечно, не може відбутися без активної роботи у цьому напрямі соціального педагога, оскільки інформація, отримана в процесі соціальної діагностики, дасть йому можливість відібрати та підготувати потрібних для підлітків інструкторів-однолітків. Спільно з соціальним педагогом вони зможуть сформувати позитивне ставлення ровесників до здорового способу життя. Таким чином, незважаючи на те, що професія соціального педагога в Україні існує вже більше десяти років, організація його роботи у загальноосвітніх закладах все ще перебуває в процесі розвитку і становлення.

Відтак, вагома мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації особистості. Подальша конкретизація цієї мети відбувається у таких завданнях: збереження та зміцнення фізичного, психічного, соціального здоров'я особистості; створення сприятливих умов у мікро соціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей особистості; надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги та підтримки; попередження та локалізація негативних впливів соціального середовища на особистість.

Соціальний педагог повинен враховувати важливість побудови педагогічного процесу, особливості керівництва діяльністю дитини, організацію самовиховання особистості шляхом здійснення самостійних і відповідальних вчинків. Соціальний педагог зобов'язаний допомогти дитині пройти шлях морального й соціального розвитку. І саме тому потрібно враховувати особливості дітей, вчасно використовувати методи та форми соціально-педагогічної роботи з ними. Соціальна робота з дітьми та молоддю у сфері освіти - це діяльність уповноважених освітніх органів, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб у ході навчання на виховання.

Отже, соціальна допомога повинна мати активний характер і сприяти залученню до соціальної роботи як самих клієнтів, так і соціальних працівників, зокрема соціальних педагогів. Вона спрямована на поступове створення своєрідного механізму саморозвитку, що сприяє виявленню взаємної турботи і взаємодопомоги, милосердю, послабленню соціального і міжнаціонального напруження, формуванню сприятливого мікроклімату в соціумі.



РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМ ТА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГОМ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У другому розділі курсової роботи, здійснено теоретичний аналіз поняття “зміст соціально-педагогічної роботи”; визначено специфіку та здійснено класифікацію форм і методів професійної соціально-педагогічної діяльності; на основі теоретичного аналізу, зроблено відповідні висновки.

соціальний педагог освіта учнівський

2.1 Теоретичне дослідження понять “форми” та “методи” соціально-педагогічної роботи

Соціально-педагогічна діяльність - це інтегроване, цілісне утворення, яке включає такі структурно-змістові компоненти: цільовий, мотиваційний, комунікативний, процесуальний, результативно-оціночний.

1. Цільовий або цілепокладання як основний компонент соціально-педагогічної діяльності вимагає визначення цілей діяльності, які необхідно розв'язати спеціалісту. Наступним кроком соціального педагога є пошук шляхів розв'язання проблеми. З цією метою на основі встановленого діагнозу розробляється цілепокладання ("дерево цілей"); добираються методи і форми організації. Головна мета визначає напрямок соціально-педагогічної діяльності, проміжні цілі - це завдання, які виступають засобами реалізації поставленої мети.

2. Мотиваційний компонент. Мотивація - це рушійна сила людської поведінки. Визначення мотиваційної готовності клієнта до процесу має включати дерево цілей “хочу-можу-роблю-отримую”.

3. Соціально-педагогічна діяльність за своєю сутністю є комунікативної. Під комунікативним компонентом розуміють взаємодію соціального педагога і клієнта, метою якої є оптимізація механізмів функціонування індивіда чи соціальної групи. У соціального педагога встановлюються міжособистісні, групові відносини, відносини у громаді. Комунікації (спілкування) визначається стилем спілкування з різними категоріями людей: сором'язливими, агресивними, замкнутими, недовірливими, охочими до розмов, і тими, хто шукає справедливості та підтримки, і з тими , хто її вимагає.

4. Процесуальний компонент - це конкретний вибір змісту та виду діяльності, її технології. Завданням технології є розробка методик результативного цілеспрямованого впливу.

5. Результативний компонент включає моніторинг та оцінку виконаної роботи. Метою моніторингу в першу чергу є визначення ефективності заходів, уведених у план реалізації соціально-педагогічної діяльності [26, с.115-117].

Оцінка виконання соціально-педагогічної діяльності проводиться для того, щоб переконатися, наскільки успішно чи ні відбувається виконання завдань. Отож, моніторинг та оцінка є важливим компонентом при здійсненні соціально-педагогічної діяльності.

Соціально-педагогічна діяльність відбувається на основі дотримання таких принципів:

· законності та прав людини (забезпечення юридично-правовими документами);

· державного підходу;

· зв'язку змісту і форм з конкретними умовами життєдіяльності особистості;

· диференційованого та індивідуального підходу до клієнтів соціально-педагогічної діяльності;

· цілеспрямованості;

· системності;

· інтеграції;

· компетентності та компетенції;

· контролю та перевірки;

· специфічності (вибір адекватної технології);

· гуманізму;

· незалежності (виключає дискримінацію за віковими, політичними, статевими, релігійними, національними ознаками);

· клієнтоцентризму - клієнт завжди правий;

· конфіденційності;

· толерантності (діяльність спрямовується на різних клієнтів, тих хто потребує допомоги, не сортуючи їх на “добрих-поганих”, “зручних-незручних”, “податливих-безнадійних” [14, с.24-26].

Зміст соціально-педагогічної діяльності визначають наступні функції.

Комунікативна функція соціально-педагогічної діяльності полягає в налагодженні взаємодії особистості з різними сферами життєдіяльності.

Організаторська функція характеризує соціально-педагогічну діяльність з точки зору соціального менеджменту, що полягає в структуруванні, плануванні, розподілі різних видів діяльності, координації роботи з різними соціальними інститутами.

Прогностична функція означає передбачення результатів своєї діяльності.

Охоронно-захисна функція спрямована на відстоювання прав та інтересів дітей та молоді.

Діагностична функція покликана виявляти окремі аномалії в певному мікросоціумі.

Попереджувально-профілактична функція має на меті запобігання асоціальних явищ.

Корекційно-реабілітаційна функція полягає у зміні та удосконаленні якостей особистості, особливостей життєдіяльності клієнта.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем клієнта [22, с.204-205].

Основними напрямами соціально-педагогічної діяльності є:

· підвищення рівня соціокультурної адаптації індивіда чи групи;

· профілактика явищ дезадаптації;

· робота з людьми девіантної поведінки;

· соціально-педагогічна реабілітація і корекція;

· посередництво між людиною та середовищем;

· забезпечення розвитку і саморозвитку особистості.

Розвиток соціальної педагогіки відзначається становленням нових понять і категорій, що становлять її фундамент і науковий апарат. Серед таких понять виокремлюється поняття “соціально-педагогічна технологія” [13, с.147]

Соціально-педагогічні технології, як вважають науковці, - це механізм забезпечення мотиваційної, інформаційної й операційної культури людини; інструмент, що стимулює вільний індивідуальний вибір на рівні сучасної культури, за якого змінюється поведінка суб'єктів виховання у процесі освоєння нової цінності або покращення свого стану, спонуки до доброчесності внутрішніми потребами та переконаннями [5].

На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв'язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв'язання тих чи інших соціальних проблем.

Розрізняють дві основні форми застосування соціально-педагогічних технологій:

1) створення програм, які містять засоби і способи діяльності;

2) здійснення діяльності, побудованої на основі таких програм.

Виходячи з сказаного вище, можна дати таке визначення поняття “соціально-педагогічні технології”:

Соціально-педагогічні технології - це способи діяльності соціального педагога на основі раціонального розподілу на прийоми і операції з їх наступною координацією, а також визначенням оптимальних засобів та методів їх виконання [4, с.81].

Іншими словами, соціально-педагогічна технологія - сукупність прийомів, методів та впливів, що використовуються соціальними педагогами з метою досягнення успіху у вирішенні соціальних проблем та забезпечення ефективності надання соціально-педагогічної допомоги населенню.

Термін “соціально-педагогічна технологія” з'явився порівняно недавно. Однак, це зовсім не означає, що соціально-педагогічні технології взагалі в країні не використовувались. В даному випадку можна відмітити той же феномен, що і в соціальній роботі: соціальною роботою, як професійною, так і непрофесійною займались, але називалась вона іншими термінами.

Технології, які застосовуються в соціально-педагогічній роботі, виступають у формі:

· знань (наука);

· знань та умінь (навчання);

· знань, умінь, досвіду і практики (діяльність).

Діяльнісний підхід до трактування соціально-педагогічних технологій передбачає застосування їх у таких видах соціально-педагогічної роботи, як: вплив на процес соціалізації особистості, здійснення соціально-педагогічного контролю, соціально-педагогічна профілактика, терапія, реабілітація, соціально-педагогічне опікунство та посередництво.