Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. А.С. МАКАРЕНКА

Природничо-географічний факультет

Кафедра ботаніки

Курсова робота

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ БІОЛОГІЧНИХ ЕКСКУРСІЙ

Науковий керівник

Миронець Л.П.,

кандидат педагогічних наук,

старший викладач

БОБРОВА Олена Валентинівна

СУМИ - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЕКСКУРСІЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ

1.1 Сутність екскурсії

1.2 Класифікація екскурсій

1.3 Роль біологічних екскурсій у вивченні розділу «Рослини»

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ

2.1 Аналіз програми щодо проведення екскурсій

2.2 Етапи проведення екскурсії

РОЗДІЛ ІІІ. БОТАНІЧНІ ЕКСКУРСІЇ

3.1 Екскурсія в природу з метою узагальнення знань про природу рідного краю

3.2 Урок-екскурсія на тему: "Осінні явища в житті рослин"

3.3 Екскурсія на тему: "Біогеоценоз мішаного лісу"

3.4 Екскурсія на тему: "Весна в житті рослин"

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Людина-частина природи. Її існування можливе за умови встановлення гармонійних стосунків з довкіллям і дбайливого ставлення до нього. На усвідомлення цієї тези спрямований шкільний курс «Біологія», в основі якого лежить наука про природу. Під час виконання завдань шкільного предмета «біологія» учитель має практикувати різні форми навчальної діяльності, які повинні здійснюватися в умовах колективної співпраці. Неодмінною умовою для реалізації завдань навчальної програми, Концепції екологічної освіти є проведення шкільних екскурсій. [1] екскурсія біологічний природний

Екскурсія - одна з важливих форм навчально-виховного процесу. Більшість живих, яскравих вражень, отриманих учнями під час екскурсій, викликають у них позитивні емоції.[1]

Під час кожної екскурсії учні практично знайомляться з фауною та флорою, учаться поводитися в природі, не завдаючи їй шкоди, розвивають спостережливість, уміння бачити цікаве й нове в простих природних формах, учаться любити природу, не руйнуючи, а збагачуючи її. Вони отримують від неї силу, енергію, здоров'я, насолоду від спілкування з прекрасним.[2]

Педагогічний ефект екскурсії загальновідомий. Спостереження вчителів доводять:

· Екскурсії конкретизують і поглиблюють основні наукові поняття, які діти отримують на уроках, забезпечують ґрунтовність та доказовість абстрактних понять, що є однією із необхідних умов засвоєння знань.

· Оскільки екскурсії надають можливість розглядати предмети і явища в їх природних умовах у взаємозв'язку і динаміці, вони сприяють виробленню життєвого досвіду, розвивають спостережливість, вдумливість.

· На екскурсіях учні набувають навичок самостійної натуралістичної роботи, вчаться спостерігати, порівнювати, робити висновки.

· Екскурсії сприяють вихованню організаційних навичок, вмінню працювати колективно і правильно поводити себе в колективі, доброзичливим стосункам учителів з учнями.

· Екскурсії надають великі можливості для здійснення естетичного виховання, розвитку почуття прекрасного в учнів.

· Вони дозволяють учням застосовувати біологічні знання на практиці.

· Екскурсії сприяють розвитку пізнавальних інтересів учнів, формують в них відповідальне ставлення до природи й усвідомлення місця людини в біосфері.

Педагогічне значення екскурсій надзвичайно велике. Їх освітнє значення не є перебільшенням, бо під час проведення екскурсій конкретизується та поглиблюється програмний матеріал , що вивчається в класі.[1]

Отже, мета роботи: обґрунтувати методику проведення біологічних екскурсій .

Для досягнення визначеної мети перед нами постає певне коло завдань, а саме:

1)розглянути сутність екскурсії;

2)з`ясувати, які є види екскурсій;

3)проаналізувати основні етапи проведення екскурсії

4)провести аналіз програм та підручників щодо їх спрямованості на проведення екскурсій;

5)проаналізувати досвід роботи провідних спеціалістів в даній області;

РОЗДІЛ І ЕКСКУРСІЯ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА ФОРМА НАВЧАННЯ

1.1 Сутність екскурсії

Щодо природи шкільних навчальних екскурсій на різних етапах його впровадження й розвитку висловлювалися різні точки зору. Так, одні автори трактують екскурсію як метод навчання, інші -- як метод і форму або як форму. На початковій стадії впровадження екскурсій в шкільне життя вони практикувались епізодично як продовження звичайних уроків за межами навчального приміщення. З розвитком методики екскурсійної роботи відокремлювалися в окремі методи такі прийоми її проведення, як пояснення екскурсовода, демонстрація, спостереження, фіксація вражень, вправи та ін. Екскурсія почала усвідомлюватись як метод і форма навчання. Вкладі час екскурсія набула статусу самостійної форми навчальних занять. Це відносно завершена структурна одиниця педагогічного процесу, яка характеризується своїми особливостями.

Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити, що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікою організації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активно сприймають натуральні об'єкти дійсності -- предмети, процеси, явища в їхньому природному середовищі, в звичайних режимах функціонування. Основний метод пізнання -- цілеспрямоване спостереження під опосередкованим керівництвом учителя живої реальності, аналіз її сутності, яке доповнюють записи вражень, зарисовки, складання схем процесів. Все це потім систематизується, узагальнюється й колективно глибоко і всебічно обговорюється на інших заняттях у школі [4].

До особливостей екскурсій можна віднести й мінливість учнівського складу. Залежно від типу, змісту й об'єкта екскурсії кількість учнів у групі коливається від 10 до 40. Тривалість екскурсійних занять також нестала -- від 35 до 90 хвилин. Іноді вона може продовжуватися кілька днів (у випадках виїзду учнів за межі постійного проживання).

Що стосується особливостей екскурсій, пов'язаних з відношенням учнів до її об'єкта, то слід мати на увазі, що не всякий вихід за межі школи з метою навчання можна віднести до цієї категорії навчальних лінія її. Трудове навчання, наприклад, часто проводиться безпосередньо на виробництві, в цеху промислових і сільськогосподарських підприємств, проте заняття ;і цього предмета не можна назвати екскурсією, хоч воно проводиться не в школі. З другого боку, навчання може відбутися й без виходу учнів за межі шкільного приміщення (наприклад, екскурсія до природничого музею). Звідси зрозуміло, що місце проведення екскурсії само по собі ще не характеризує її сутності. Тут пріоритетне значення мають об'єкт пізнання, мета занять, методи її реалізації. [4]

1.2 Класифікація екскурсій

У курсі проводяться такі види уроків-екскурсій:

Показані на схемі уроки-екскурсії мають свою макроструктуру, яка відображає логіку процесу навчання, що здійснюється в межах кожного виду.

Екскурсія, як видно зі стислої характеристики її сутності, являє собою багатопланове дидактичне утворення, тому її поділ на групи може здійснюватися за різними ознаками[4].

За зв'язком з навчальними програмами розрізняють екскурсії програмні (передбачені програмою) й не програмні (виходять за межі програми), Нині в зв'язку з реформою школи дозволяється збільшення питомої ваги не програмних екскурсій. Вони проводяться як позапланові заходи.

За змістом навчальні екскурсії діляться на три великі групи:

1. Природничо-географічні екскурсії (охоплюють природу й людину як частину природи), їх можна в свою чергу поділити на природничі І власне географічні. До групи природничих відносяться астрономічні, фізичні, метеорологічні, мінералогічні, ґрунтові, ботанічні, зоологічні та ін.

2. Гуманітарні (суспільствознавчі), екскурсії. Сюди відносять культурно-історичні, художні і художньо-історичні, літературні, економічні і економічно-побутові.

3. Виробничі екскурсії мають на меті вивчення промислових і різних сільськогосподарських підприємств, заводів, фабрик та інших об'єктів.

За обсягом навчальні екскурсії можна поділити на однотемні, багатотемні (споріднені теми з одного предмета) й комплексні, інтегральні (багатотемні з різних предметів). Однотемні й багатотемні іноді об'єднують в групу тематичних екскурсій [4].

Тематичні екскурсії -- це такі, які проводяться по ходу вивчення однієї чи кількох взаємозв'язаних тем того чи іншого предмета, наприклад екскурсія з хімії на водоочисну станцію на тему «Значення води і розчинів у промисловості, сільському господарстві й побуті. Охорона водоймищ від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях». Учитель хімії може кооперуватися з учителем фізики і екскурсію на цю тому може організувати і провести як комплексну. Тоді з хімії учні одержать конкретні уявлення про практичне значення очищення води, про застосування при цьому речовин і процесів; з фізики вони закріплять знання про властивості рідин і газів, атмосферні маси, бідову й роботу окремих установок, машин і механізмів[4,9].

За методом проведення розрізняють дослідницькі, ілюстративні й комбіновані екскурсії.

Дослідницькі екскурсії проводяться в лабораторії, на сільськогосподарські поля. Останні в зв'язку з актуалізацією проблем охорони навколишнього середовища набули відносно широкого розповсюдження. Ілюстративні екскурсії організуються переважно з метою демонстрації практичного застосування законів науки на виробництві, наприклад екскурсії на холодильні підприємства.

Комбіновані екскурсії організовуються для досягнення кількох цілей -- ілюстрації використання закономірностей науки на практиці, самостійного з'ясування учнями принципів конструкції машини й механізмів та ін.

За часом проведення відносно тем, які вивчаються на уроках, екскурсії ділять на вступні, супровідні й заключні.

Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу. їх мета здебільшого обмежується потребою попередньо ознайомити учнів зі змістом нового предмета чи розділу курсу, великої теми. На таких екскурсіях учні знайомляться з опорними поняттями, одержують наочні уявлення, необхідні їм для свідомого засвоєння нового навчального матеріалу.

Супровідні екскурсії організовуються паралельно з вивченням теоретичного матеріалу й покликані забезпечити більш глибоке його розуміння учнями, доповнити їхні знання новими фактами, наочними уявленнями.

Заключні екскурсії проводяться після вивчення розділу (теми) програми з метою узагальнення й систематизації теоретичних знань, удосконалення й закріплення умінь і навичок. На заключних екскурсіях розкриваються зв'язки вивченого на уроках матеріалу з реальними процесами і явищами[3,4].

Серед природничо-географічних екскурсій виділяють осінні, зимові, весняні, літні.

Для зручності практичного застосування екскурсій в сучасній дидактиці прийнято ділити їх одночасно за кількома ознаками. Найдоцільнішою можна вважати таку класифікацію екскурсій:

Попередня схема класифікації екскурсій тут збагачена як підвидом комплексних інтегральною екскурсією. Виділення інтегральних екскурсій в окреме екскурсійне заняття зумовлено природою його об'єкта. Це -- завжди багатоплановий об'єкт, в основі функціонування якого лежать закономірності різних наук -- математики, кібернетики, фізики, хімії, біології, політекономії, історії, географії та інших галузей людських знань. До таких багатопланових об'єктів відносяться передусім підприємства передової технології, обладнані сучасною технікою, підприємства хімічної і електротехнічної промисловості, в тому числі енергетичні, включаючи атомні електростанції. Для забезпечення результативності інтегральних екскурсій, як і інших занять такого типу, вчителі різних предметів кооперуються між собою й колективно опрацьовують методику й техніку їх організації і проведення[4].

1.3 Роль біологічних екскурсій у вивченні розділу «Рослини»

Біологія як навчальний предмет покликана озброїти учнів систематичними знаннями про різноманітні прояви природи. Розв'язати ці завдання неможливо без ознайомлення учнів із об'єктами безпосередньо в умовах їхнього природного оточення. Для цього використовується екскурсія.[3]

Однією з форм організації навчальної роботи з біології є екскурсії в природу. Ніякі наочні посібники і слова не замінять дитині безпосереднього спілкування з природою, коли вона чує шум вітру в гілках дерев, бачить різноманітні барви палітри природи, помічає найдрібніші зміни в лісі і на полі.

І чим більше відбувається цих зустрічей з природою, тим більш чутливою стане душа кожного нашого вихованця. Тому слід рекомендувати не лише проведення екскурсій під час уроків, а й в позаурочний час. Екскурсія потрібна особливо тоді, коли об'єктами вивчення є рослини і тварини, доступні для безпосереднього вивчення в природних умовах, в їх зв'язках з довкіллям, з якого їх не можна виривати без шкоди для вивчення їх в єдності з умовами життя.

Кожен вчитель біології повинен перш за все пам'ятати про ті важливі питання, які йому необхідно вирішувати під час екскурсій - дати можливість учням ознайомитись з самим життям, з його найрізноманітнішими проявами, розкрити закони, за якими розвивається життя рослинного і тваринного світу, навчити бачити і розуміти складні життєві явища, що нас оточують.

Екскурсії мають величезне виховне значення. На них учні не тільки вивчають природу, а й дізнаються про те, як розв'язуються завдання охорони рослинного і тваринного світу, дальшого піднесення сільського господарства. Це виховує в учнів глибоку повагу до праці людини, любов до Батьківщини, викликає прагнення запозичити кращі приклади і зразки роботи, щоб успішніше вирощувати культурні рослини, вести серйозну, корисну роботу в напрямі зміни природи рослин на користь людини[8].

На екскурсіях, в ліс, на луки, до водойм учні самостійно вивчають зібрані рослини і тварини і цим поглиблюють уже набуті в класі знання про їх будову. На екскурсіях на сільськогосподарські підприємства, на дослідні станції, в плодово-декоративні розсадники, тощо, школярі дізнаються про те, як людина поліпшує умови життя рослин, як спрямовано перетворює природу рослин з метою отримання більших врожаїв, як вирощує нові сорти рослин, породи тварин. В результаті проведення цих екскурсій діти повинні не лише ознайомитись з найважливішими видами, формами і органами деяких типових рослин даної місцевості, їх розвитком, умовами життя, а й проводити спостереження за квітучими рослинами, за утворенням плодів, за способами розповсюдження плодів і насіння, за сезонними ознаками наступаючої осені.

Учні вчаться гербаризувати рослини, виготовляти колекції та фіксовані матеріали квітів, плодів і насіння різних рослин.

Таким чином, екскурсія сприяє розвиткові в учнів не тільки художнього смаку, а й виховує бережливе ставлення до природи, до суспільної власності і зміцнює дисципліну.

Завдання вчителя біології в цьому питанні:

· Виконувати передбачений програмою мінімум екскурсій в природу.

· Правильно визначити місце екскурсії при вивченні програмового матеріалу.

· Намагатись вивчати на екскурсіях новий матеріал, а не повторювати пройдений.

· Зібраний під час екскурсії навчальний матеріал повинен оброблятись і використовуватись на уроках.

· Підсумки екскурсій проводити на місці екскурсій, а не в класі, щоб мати можливість виправити недоліки в спостереженнях учнів[4].

РОЗДІЛ ІІ МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСКУРСІЙ

2.1 Аналіз програми щодо проведення екскурсій

У шкільній програмі 11-річної школи в 7 класі передбачено 4 навчальних екскурсії. Їх проведення бажано синхронізувати у часі із вивченням певної теми. Це такі екскурсії:

„Природа рідного краю ”.

„Ознайомлення із сезонними явищами у житті рослин ”.

„Розпізнавання рослин за особливостями будови вегетативних органів ”. „Пристосування рослин до життя в екосистемі ” (на прикладі будь-якої системи своєї місцевості).[6]

Їх можна провести в урочний та позаурочний час. Необхідно обов'язково робити поправку на місцеві особливості (відстань до об'єкта, ландшафт, тип екосистеми, мікроклімат, погодні умови, розташування школи та ін.).

Рекомендації щодо проведення екскурсій наведені в додатку до листа МОН від 06.02.08 № 1/9-61 «Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів» .

Навчальні екскурсії та навчальна практика є обов'язковими та необхідними складовими навчально-виховного процесу. Вони передбачають створення умов для наближення змісту навчальних предметів до реального життя, спостереження та дослідження учнями явищ природи і процесів життєдіяльності суспільства, розширення світогляду школярів, формування в них життєво необхідної компетенції, посилення практичної та професійно-орієнтаційної спрямованості навчально-виховного процесу [7].

Статтею 16 Закону України "Про загальну середню освіту" врегульовано тривалість навчального року в загальноосвітніх навчальних закладах: I ступеня - не менш як 175 робочих днів, II-III ступенів - 190 робочих днів.

Структура навчального року включає орієнтовно 35 тижнів академічних занять та час на проведення навчальних екскурсій і навчальної практики, державної підсумкової атестації. Навчальні екскурсії проводяться для учнів 1-4 класів протягом 4 днів тривалістю не більше 3 академічних годин на день; навчальна практика та екскурсії для учнів 5-8-х і 10-х класів проводяться протягом 10 днів: у 5-6-х класах - по 3 академічні години на день, у 7-8 класах по 4 академічні години, у 10-х класах по 5 академічних годин на день. Необхідною умовою організації навчальних екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.

Зміст та форми організації навчальних екскурсій і навчальної практики, а також час їх проведення, визначаються адміністрацією навчального закладу. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів дозволяється вносити корективи до термінів організації навчальних екскурсій і практики з урахуванням місцевих умов, специфіки навчального процесу та профілю навчальних закладів, потреб виробництва та інших чинників (зокрема, надолуження виконання навчальних програм у зв'язку з вимушеним призупиненням навчальних занять тощо). При цьому залишається незмінною загальна тривалість навчального року[7].

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння розвитку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, ознайомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями. При виборі об'єктів для проведення екскурсій слід враховувати Перелік комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю "Моя країна - Україна", визначених краєзнавчих, географічних, етнографічних та історичних об'єктів і туристсько-краєзнавчих екскурсійних маршрутів, що затверджено наказом Міністерства освіти і науки від 06.04.2006 № 286.

Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об'єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення нової теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь.

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об'єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за темою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані проведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об'єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і безпосередньо вчителем[7].

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів із планом її проведення, поставити ряд запитань, відповіді на які учні повинні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та самостійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об'єктів, складання задач, збирання колекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов'язковою умовою проведення екскурсії є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 № 563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об'єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

· бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об'єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії,

· конференції - під час якої учні звітують щодо виконання запропонованих раніше завдань (проектів),

· диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

· виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних предметів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їх зміст і дата проведення обліковуються в класних журналах на спеціально відведених сторінках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з тематикою екскурсії вказується в дужках відповідна кількість годин. Оцінювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екскурсій здійснюється на розсуд учителя[7].

Орієнтовна тематика екскурсій, практичних занять та навчальної практики
7 клас
Екскурсія «Літературними стежками»; «Пам'ятки середньовічної культури»; Екскурсії: «Квітково-декоративні рослини», «Бур'яни, їх морфолого-біологічні особливості», «Рослини водойм і прибережжя», «Водорості, мохи, гриби, лишайники вашої місцевості», «Різноманітність рослинного світу»; Екскурсія в ліс. Ознайомлення з різноманітністю комах, знайомство з голосами птахів, вивчення слідів ссавців. Вивчення взаємозв'язків компонентів природи. Екскурсія на луки або в степ. Ознайомлення з різноманітністю комах та хребетних тварин. Екскурсія на поле. Ознайомлення з комахами-шкідниками сільськогосподарських рослин. Вивчення впливу людської діяльності на природу. Екскурсії «Фізика навколо нас», «Оптичні явища в природі». Екскурсії на місцеві виробництва з питань енергозбереження. Екскурсія на деревообробне підприємство. Екскурсія - похід з метою ознайомлення з природою рідного краю. Творчі конкурси з музичного та образотворчого мистецтва на тему «Історія та культура рідного краю». Практичні заняття: «Фенологічні спостереження за ранньоквітучими рослинами», «Складання гербарію з бур'янових і кормових рослин»; «Збір та систематизація матеріалів з історії та культури рідного краю»; «Збір та запис народних пісень»; Географічний вечір або КВК "Материки планети". Фізичний вечір або КВК Видатні вчені України, рідного краю». Практичне заняття: «Повторимо правила дорожнього руху»[7].

2.2 Етапи проведення екскурсії

У кожній екскурсії можна виділити три основні моменти:

1) підготовка до екскурсії;

2) проведення екскурсії;

3) опрацювання матеріалів екскурсії.[1]

Підготовка до екскурсії включає безпосереднє підготовку вчителя та підготовку учнів до екскурсії.

Підготовка вчителя до екскурсії започатковується складанням перспективного тематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. З урахуванням оточення (виробничого. культурного, економічного) учитель намічає об'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсії відповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів. Обираючи об'єкт екскурсії, вчитель обов'язково має враховувати рівень технології й технічної оснащеності підприємства, його можливості для розв'язання. актуальних завдань школи (політехнізація змісту освіти, профорієнтація тощо). Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем. Це допомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба довести до свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації і проведення.[4]

Підготовка вчителя до екскурсії починається з перегляду літератури. слід пам'ятати , що добре провести екскурсію значно важче ніж урок у класі. підготовка вчителя має бути значно ширшою, бо може зустрітися багато несподіваного матеріалу, а учні вимагатимуть пояснень. Щоб цих моментів було як найменше, слід добре продумати план і маршрут екскурсій.

Можна використати загальну письмову інструкцію для всього класу. оформлюється вона на аркуші паперу, де вказується тема, мета, місце і час проведення екскурсії. Нижче подається перелік завдань для самостійної роботи учнів, необхідне обладнання для виконання кожного завдання, форма звіту. наприкінці наводиться список літератури, з якою необхідно ознайомитися учням. Письмова інструкція вивішується за декілька днів до проведення екскурсії, а учням пропонується сформувати ланки, потім познайомитися із завданнями для роботи. З цього моменту включається механізм активності і відповідальності. [1]

Під час попереднього ознайомлення з об'єктом намічається маршрут екскурсії, виявляються джерела можливої небезпеки.

На етапі підготовки деталізується мета і складається розширений план проведення екскурсії, В ньому відмічаються питання, з яких будуть організовані спостереження в процесі проведення екскурсії, опрацьовуються проблемні завдання для учнів, відбираються основні й додаткові джерела інформації, готуються наочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) й необхідне обладнання (вимірювальні інструменти, гербарні папки, олівці, блокноти, фотоапарат, компас і т. ін.). План екскурсії включає види роботи учнів, перелік об'єктів спостереження, способи й форми наступного опрацювання зібраного матеріалу, розрахунок часу. В плані зазначаються також форми організації навчальної діяльності учнів -- будуть всі вони виконувати одну і ту саму роботу, об'єднаються в невеликі групи чи виконуватимуть індивідуальні завдання. При цьому враховуються вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній попередній досвід екскурсійної роботи.

Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями, під час якої повідомляє їм дату, місце, мету, завдання й маршрут екскурсії, пояснює правила безпеки й поведінки на екскурсії, стисло характеризує екскурсійний об'єкт, радить, за чим і як треба буде спостерігати, як і що записувати, фотографувати, як рухатись за маршрутом. Завдання для учнів формулюються з розрахунку стимуляції їхньої активної діяльності під час спостережень. Слід чітко, відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів розподілити обов'язки між ними. Якщо потрібно за планом поділити учнів на ланки, То необхідно призначити ланкових і довести завдання кожній ланці, виділити відповідальних за наочний посібник і обладнання, старших на маршруті. Учитель повідомляє учням запитання, відповіді на які вони мають одержати в ході екскурсії, й рекомендує їм спеціальну додаткову літературу. План екскурсії за етапами її проведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами пізнання, та питання, які треба з'ясувати, учні записують у робочі зошити, залишаючи під кожним пунктом місце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно також проінструктувати учнів щодо способу опрацювання здобутої на цих заняттях інформації, складання письмових звітів, підведення підсумків.[4]

Організація навчальної роботи учнів на місці проведення екскурсії започатковується вступною бесідою в якій дається стисла характеристика об'єкта пізнання. На природничо-географічних екскурсіях, наприклад, звертається увага учнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх взаємозв'язок, зміни, що викликаються природними процесами і господарською діяльністю людини. На виробничих екскурсіях сільськогосподарського профілю вступна бесіда проводиться безпосередньо біля екскурсійного об'єкта, а на природничо-географічних екскурсіях -- з такого місця, звідки зручно оглядати навколишню місцевість Вступна бесіда на екскурсії до тваринницької ферми включає загальні відомості саму ферму, організацію праці на ній, цифрові дані й відповідну історичну інформацію, яка збагачує уявлення учнів про розвиток даної галузі сільського господарства. [4]

Нагадуються правила техніки безпеки та правила поведінки на дорогах.

Інструктаж з техніки безпеки для учнів під час проведення екскурсії.

1. Ознайомитися з місцевими отруйними рослинами.

2. Ознайомитися з місцевими отруйними тваринами.

3. Ідучи на екскурсію, одягайтеся відповідно до сезону й погоди, на ноги взувайте міцне взуття, шкарпетки. Під час екскурсій не ходіть босоніж.

4. Візьміть з собою питну воду у фляжці чи пляшці, щоб не пити воду з відкритих водоймищ, де зазвичай бувають мікроби - збудники хвороб.

5. Не пробуйте жодної із зібраних рослин на смак : пам'ятайте, що може спричинити отруєння, а також зараження шлунково-кишковими хворобами.

6. Не користуйтеся для заморення зібраних комах сірчаним ефіром, хлороформом.

7. Не викопуйте рослини не захищеними руками. З цією метою використовуйте лопатки, захистивши руки рукавичками.

8. У випадку якоїсь травми зверніться до вчителя, у нього . необхідна аптечка для надання першої допомоги[5].

Правила поведінки на дорогах.

1. Переходити вулицю слід лише на зелене світло світлофора.

2. Переходити вулицю можна лише у спеціально призначених для цього місцях або підземних переходах.

3. Якщо немає переходу, треба дочекатися моменту, коли на дорозі не буде ніякого транспорту. Дивитися слід спочатку ліворуч, а дійшовши до середини дороги - праворуч.

4. Не можна ходити чи гратися на дорозі.

5. якщо нема тротуарів, треба йти узбіччям назустріч транспорту.

6. Зупинений транспорт треба обминати так: колісний (машини, автобуси, тролейбуси) - ззаду; рейковий (трамвай) - спереду.

Після інструктажу учні ставлять свій підпис в журналі інструктажів з питань охорони праці та техніки безпеки для учнів[5].

Інструктаж з питань охорони праці та техніки безпеки для учнів ЗОШ

№ з/п	Дата проведення	Прізвище, ім'я особи, яка інструктується	клас	Вид інструктажу, № інструкції	П.І.П. особи, яка інструктує	Підпис того, хто інструктує	Підпис того,кого інструктують
1.
2.
3.
4.
5.

Робота під час екскурсії складається з двох частин - пояснення вчителя і збирання матеріалу.

Бесіду по ходу екскурсії слід вести з таким розрахунком, щоб звернути увагу учнів на основне, водночас не докучаючи довгими поясненнями, що втомлює учнів. Рекомендується розкривати перед учнями між предметні зв`язки.

Збирання матеріалу може бути організоване фронтально або по ланках. У першому випадку всі учні збирають однаковий матеріал, у другому - кожна ланка має своє завдання. Потім всі учні разом переглядають зібраних матеріал[1].

Не слід перенавантажувати учнів поясненнями під час екскурсії. Головне - спрямувати учнів на самостійну роботу (спостереження, збирання матеріалу).

Під час екскурсії учні повинні перевірити своє вміння самостійно робити спостереження і приходити до певних висновків. Учителеві необхідно спрямувати увагу учнів на певні об'єкти, допомогти визначити важливі риси кожного з них. [1]

Під час екскурсій кожні 40-45 хвилин активної діяльності учнів треба робити невелику перерву на 10-15 хвилин. Необхідно правильно організувати відпочинок дітей: ігри, хороводи, відгадування загадок, читання віршів, проведення інтересних конкурсів.

В кінці екскурсії, незалежно від того, на яких об'єктах вона проводилась, учитель має перевірити роботу учнів, чи все виконано за планом, чи зроблені записи, зарисовки, виміри, чи відібрано потрібні експонати. Потім проводиться заключна бесіда, на якій учитель відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхні враження від екскурсії і ставить завдання щодо оформлення її матеріалів (у вигляді реферату, альбому, стенда і т. ін.).

Матеріали екскурсії доцільно використовувати на інших заняттях з предмета. Вони можуть лягти в основу учнівської конференції, яка проводиться в кінці вивчення теми чи розділу курсу.

Використання матеріалів екскурсії в процесі наступної роботи в школі значно підвищує її ефективність, сприяє повнішій реалізації педагогічних можливостей екскурсії як навчального заняття.[4]

Матеріал екскурсій можна закріплювати на уроках - бесіда, складання і вирішення задач, складання диктанту. В позашкільній роботі - це організація виставки на тему екскурсії, проведення тематичних ранків, дидактичних ігор, читання науково-популярної літератури, випуск стінгазети.

Після екскурсій зібраний матеріал обробляють. Наприклад: матеріали екскурсій оформити у виді альбомами з малюнками, фотографіями, записами, схемами, діаграмами, текстами задач, можна буде використати під час повторення теми.

Для закріплення екскурсійних бачень створюють такий вид роботи, як скласти твір. Така робота помагає дітям згадати побачене і те що чули на екскурсії.

Одним із способів закріплення матеріалу екскурсій становить дидактична гра. Такі ігри допомагають вчителю навчити дітей правильно називати різні предмети показувати подібність і різне між ними. Прикладом дидактичної гри може бути гра “Угадай. З якого дерева цей листочок ”.

РОЗДІЛ ІІІ БОТАНІЧНІ ЕКСКУРСІЇ

3.1 Екскурсія в природу з метою узагальнення знань про природу рідного краю

Тема: Узагальнення знань про природу рідного краю

Навчальна мета: актуалізувати і розширити знання учнів про різні життєві

форми рослин: дерево, кущ, трав'яниста рослина, напівпаразит, епіфіт (лишайник), паразит (на прикладі грибів). На конкретних прикладах показати залежність росту й розвитку рослин від умов життя, від дії антропічного чинника; сформувати поняття про тіневитривалі, світлолюбні, дикорослі, культурні рослини, ознайомити зі значенням рослин у природі та практичній діяльності людини. Розширити знання учнів про видовий склад дерев, кущів, трав'янистих рослин, які є найпоширенішими в озелененні міста.

Розвивальна мета: продовжити формувати вміння спостерігати, порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки.

Виховна мета: здійснювати естетичне виховання засобами природи, формувати екологічну культуру учнів у спілкуванні з природою.

Учні повинні знати: видовий склад дерев, кущів, трав'янистих рослин, які с найпоширенішими в місті.

Учні повинні вміти: складати гербарій.

Обладнання: гербарні папки з папером, олівці, блокноти, етикетки, щоденники.

Поняття і терміни: напівпаразит, епіфіт, паразит.

Хід екскурсії

Прийшовши на місце екскурсії, учитель проводить бесіду за такими запитаннями: У чому полягає відмінність між деревом і кущем? Чим відрізняються трав'янисті рослини від дерев і кущів? Як поділяють трав'янисті рослини залежно від тривалості життя?

Далі вчитель, поділивши учнів на три бригади, пропонує їм обстежити територію, де проходить екскурсія, і записати в блокноти всі відомі їм дерева та кущі.

Зазвичай діти називають березу, вербу, липу, дуб, тополю, клен, каштан, горобину, ялину, а з кущів - бузок, шипшину, глід.

Учитель пропонує провести гру. Від кожної бригади беруть участь по три учні (за бажанням). Кожен учень по черзі повинен зробити 10 кроків і на кожний крок назвати дерево або кущ. Перемагає та бригада, в якій учні найкраще справились із завданням. Потім учитель пропонує учням розповісти, що вони знають про найпоширеніші у нас дерева та кущі.

Так, учні розповідають про березу, а вчитель коригує. Усі знають, що береза -- це надзвичайно красиве декоративне дерево з повислими гілками та білою корою. Такої кори не має жодне інше дерево. Діти пригадують, що навесні збирають березовий сік, який має цілющі властивості та приємний смак. Про березу написано багато віршів, створено пісні і твори живопису. За будь-якої пори року береза залишається надзвичайно привабливою. Діти згадують ще про березові віники. Вчитель доповнює сказане. Не всі берези білокорі. Біле забарвлення кори залежить від спеціальної речовини - бетуліну. Проте є й такі берези, кора яких не містить бетуліну, тоді вона має вишневе, жовте, темно-фіолетове і навіть чорне забарвлення. Рід береза великий і налічує 120 видів. В Україні росте 4 види. У нашій країні під березу зайнято близько 6 % площ державного лісового фонду. У берези не лише сік має лікувальне значення, а й листки, бруньки, які за своїм хімічним складом близькі до бджолиного прополісу, їх використовують як бактерицидний засіб, а також при ниркових захворюваннях. Березу використовують як цінний будівельний

матеріал, для одержання березового вугілля (найкращого в металургії). Активоване вугілля вживають у разі харчового отруєння. З давніх-давен люди використовують березову кору - берест. З неї робили посуд, кошики і навіть легке взуття. Берест використовували також як первісний папір на кшталт папірусу. Неповторний малюнок деревини має карельська береза. З неї виготовляють шкатулки, портсигари, ложі для лиж. Колись шматочки карельської берези слугували дрібною монетою. Вчитель запитує, чи відомо учням про існування берези, деревина якої тоне у воді (її називають «залізною»). З неї виготовляють деталі надзвичайної міцності і надійності. Згадується береза карликова, товщина стовбура якої -- з олівець. Саме вона з усіх листяних дерев росте найпівнічніше. Дуже давно початком року вважали не січень, а березень, коли природа прокидалася від зимового сну. Однією з перших відгукується на поклик весни білокора береза. Мабуть, тому й місяць початку весни в Україні назвали березнем. Відомо, що береза росте лише на добре освітлених місцях. Коли ж поруч із березою виростають ялини, то вони швидко витісняють березу. Отже, береза належить до світлолюбних рослин. Багато ще можна розповісти про цю чудову рослину.

Такими ж цікавими будуть розповіді й про кожну іншу рослину. Учитель пропонує учням прочитати таку літературу:

М. Г. Вакулюк. Оповіді про дерева. - К.: Урожай, 1991.

С. Й. Ивченко. Книга о деревьях. - М: Дет. лит., 1973.

С. С. Морозюк, В. В. Протопопова. Трав'янисті рослини. - К.: Рад. шк., 1986.

Б. Ю. Сімкін. Дерева лісів і парків. - К.: Рад. шк., 1989.

Г. К. Смик. Посади калину: Розповіді про рослини. - К.: Реклама, 1979.

Учитель пропонує учням розповісти про таку поширену рослину, як бузок, без якої не можна уявити собі жодного сквера, парку, присадибної ділянки. Учні мало що можуть розповісти про цю рослину, говорять, що вона красива, запашна, найкраще росте на сонячних місцях, що її квітки і листки мають цілющі властивості. Вчитель доповнює їхню розповідь. Рід бузок

об'єднує ЗО видів. В Україні культивують для озеленення міст і сіл майже 20 видів. Найпоширенішими серед них є бузок звичайний родом з Південно-Східної Європи (можливо, з Балкан) та бузок перський (батьківщина - близький Схід). Бузок угорський є в дикорослому стані в Карпатах і культивується по всій території України. Назву рослині «сирінга» дав К. Лінней. Є така легенда. У Стародавній Елладі Пан, бог лісів, полів і покровитель отар, закохався у прекрасну лісову німфу Сирінгу. Німфа була дуже вродлива, а Пан - бородатий, рогатий, ще й на цапових ногах. Молодий Пан весь час переслідував Сирінгу, а вона від нього ховалася. І ось одного разу під час переслідувань німфа перетворилася на кущ, який і був названий її ім'ям. Бузок є не лише декоративною рослиною. Він добре очищує повітря від пилу та різних шкідливих домішок, не боїться загазованості. З його деревини виготовляють різноманітні вироби, а з квіток одержують чудову ефірну олію, яку використовують у парфумерії. Квітки та листки бузку використовують для лікування хвороб дихальних шляхів, при артритах, ревматизмі, при захворюваннях нирок, при цукровому діабеті та епілепсії. Оскільки бузок - отруйна рослина, самолікуванням займатися не можна!

Учні розглядають горобину, бачать на її гілках зелені «кубла» і цікавляться, що то таке. Вчитель запитує в учнів, на яких ще рослинах вони спостерігали таке явище, і пояснює, що це омела - рослина-напівпаразит. Вона може рости також на яблунях, вербах, тополях, грушах, липах, в'язах та інших деревах. В учнів запитують: «Чому омела належить до напівпаразитів, адже вона має зелені листки і стебла ?» В омели немає кореня. За допомогою присоска вона проникає в деревину рослини-живителя, з якої бере воду та розчинені в ній мінеральні солі, а в зелених листках омели на світлі утворюються органічні речовини. Латинська (міжнародна) назва омели -«віскум» (Viscum), що означає «клей». Плоди омели (ягоди) дуже липкі, клейкі. Дозрівають вони взимку і, опадаючи, затримуються на гілках, де й проростає їхнє насіння. Поширюють омелу також і птахи: з'їдаючи плоди омели, птахи чистять дзьоб об кору від клейкого насіння. Омела - вічнозелена рослина, кущик. її використовують у народній медицині як кровоспинний знеболювальний та глистогінний засіб. Листки омели входять до зборів для лікування нирок, атеросклерозу, а з 60-х років XX століття почали застосовувати і як протипухлинний засіб. Проте треба пам'ятати, що омела - отруйна рослина.

У цю пору на луках, схилах, уздовж доріг можна побачити квітучою ще одну рослину, що є напівпаразитом, - кравник звичайний. Учитель знаходить цю рослину і пропонує учням викопати її та розглянути коріння. Учні бачать, що коріння кравника прикріплене до іншої рослини, з якої він бере воду і розчинені мінеральні солі. У той самий час у кравника стебло покрите добре розвиненими зеленими листками, в яких на світлі утворюються органічні речовини. Учні доходять висновку, що кравник звичайний є напівпаразитом.

Учитель звертає увагу учнів на листки молодих дубків і запитує: «Чому серед зелених листків трапляються, ніби обсипані борошном?» Оскільки діти пояснити це явище не можуть, учитель говорить, що білий наліт на листках дуба -- грибниця паразитного гриба мікросфери. Паразити, на відміну від напівпаразитів, не здатні самостійно утворювати органічні речовини, вони повністю живляться за рахунок рослини-господаря. Пошкоджені цим грибом дубки ослаблені. Білий наліт на листках заважає нормальному накопиченню них поживних речовин. Суворої зими такі рослини часто вимерзають.

Учні уважно оглядають листки інших рослин і помічають такий самий борошнистий наліт на листках кленів, деяких трав'янистих рослин. Вони вже знають, що це - паразити рослин, а вчитель зауважує, що їх називають борошнисторосяними паразитними грибами. Водночас привертають до себе увагу листки кленів з великими чорно-смолистими плямами. Учитель пояснює, що це захворювання спричинене паразитним грибом -- ритизмою кленовою.

Далі вчитель пропонує учням уважно оглянути стовбури дерев (дуба, осики, тощо). Учні знаходять на корі дерев зеленкувато-сизі та жовті «листочки». Учитель запитує: «Що це за рослини? Чи можна їх назвати

напівпаразитами?» Учні відповідають, що це - лишайники, але пояснити взаємозв'язок з рослиною, на якій ростуть, не можуть. Учитель розповідає, що лишайники - це комплексні організми, тіло яких складається з грибів і водоростей. Деревам, на яких ростуть, вони не шкодять, а використовують лише як місце прикріплення. Воду і мінеральні речовини лишайники вбирають всією поверхнею свого тіла і не беруть з дерев. Лишайники -- епіфітні організми. Вони дуже стійкі проти несприятливих умов. У суху і жарку погоду вони втрачають вологу, стають сухими і крихкими, а при випаданні роси, дощу чи туману швидко вбирають вологу, стають пружними, оживають і вегетують. Водночас вони дуже чутливі до забруднення повітря, тому поблизу промислових підприємств їх або зовсім немає, або буває дуже мало, лишайники є індикаторами чистоти повітря.

Далі вчитель пропонує учням розглянути такі рослини, як подорожник і кульбабу, охарактеризувати умови їх зростання. Здебільшого вони ростуть при дорогах, на ущільнених ґрунтах, по них постійно ходять, їх часто з'їдають тварини, рвуть люди. «Чи змогли б у таких умовах рости огірки, капуста?» - запитує вчитель. Учні дають заперечну відповідь. Вони досліджують рослину і бачать пристосування до несприятливих умов життя у подорожника. Це широкі, розташовані у прикореневій розетці, притиснені до землі листки з пружними жилками, завдяки чому їх важко роздавити. Учитель звертає увагу на квітконосний пагін подорожника, що несе на собі багато дрібних і непоказних квіток. Після цвітіння на квітконосі утворюється багато насіння, яке перехожі розносять на великі відстані. Подорожник після відкриття Америки потрапив туди з Європи. Там його називають «слід білої людини». Учні зазначають, що подорожник - лікарська рослина, використовується як ранозагоювальний засіб. У медицині його сік використовують при захворюваннях шлунка, кишечнику, при бронхіті, атеросклерозі, а порошок із насіння - при цукровому діабеті, проносах і навіть при дизентерії.

На пропозицію вчителя учні розглядають кульбабу, порівнюють її рослини, що виросли при дорозі та в затіненому місці, а також кульбабу з

подорожником. Вони помічають, що в кульбаби, як і в подорожника, листки зібрані у прикореневій розетці, але коренева система стрижнева, листки іншої форми, квітки яскраво-жовтого кольору, зібрані в суцвіття кошик, а плоди з летючками можуть розноситися вітром на великі відстані. У кульбаби, що росте на сонячному місці, на сухому ґрунті, листки менші, але міцніші. У тих рослин кульбаби, що виросли в затінку, на вологішому ґрунті, листки у 2-3 рази довші, але не такі міцні. Отже, в різних умовах рослина має різний зовнішній вигляд. Кульбаба відіграє неабияку роль і в житті людини. Це добрий медонос. Весною з 1 га кульбаби бджоли можуть зібрати до 50 кг меду. Кульбабу використовують у їжу. її листки багаті на вітаміни, а з коренів одержують сурогат кави. Кульбаба -- лікарська рослина, її корені вживають при хворобах печінки, для активізації травлення, а всю рослину - при атеросклерозі, ревматизмі, подагрі, авітамінозах, цукровому діабеті. Далі вчитель звертає увагу на те, що кульбаба може слугувати барометром. Сонячної погоди її кошики розкриті, плоди з летючками легко відриваються і переносяться на великі відстані. Перед дощем кошики закриваються, і плоді не поширюються.

Учитель пропонує учням відгадати загадку: «З якої рослини можна одержати зелену фарбу, вітаміни А, В2, К, зварити борщ, приготувати салат, виготовити мотузки, мішковину, а також використати її при кровотечах, додавати до корму тваринам?» Учні називають кропиву. Учитель повідомляє, що у нас найпоширенішою є кропива дводомна. Це багаторічний бур'ян. Росте на смітниках, під тином, у лісах, на болотах тощо. Ця тіневитривала рослина є показником багатих на Нітроген ґрунтів.

Екскурсія продовжується на квітниках. Учні з'ясовують, які рослини називають культурними, а які - дикорослими. Восени на клумбах можна побачити чорнобривці розлогі, чорнобривці прямостоячі (повняки). Ці однорічні трав'янисті рослини походять із Мексики. Вони дуже невибагливі в культурі. Для них характерне тривале цвітіння. Чорнобривці - улюблена рослина в Україні. До однорічників належать також шавлія блискуча з яскравими двогубими червоними віночками і червоними чашечками квіток. Вона походить з Південної Америки. У себе на батьківщині це багаторічник. Учні помічають, що найкращий вигляд мають рослини, які ростуть на сонячному місці, і доходять висновку, що це - світлолюбна рослина. Уточнюється поняття однорічна рослина як така, життєвий цикл якої (від проростання насіння до достигання плодів і наступного відмирання особини) проходить протягом одного року. Учні наводять приклади однорічних декоративних рослин, зокрема петунія, нагідки, майори тощо.

Учитель запитує, які трав'янисті рослини називають багаторічними, і пропонує навести їх приклади, з'ясувавши, що багаторічники -- це рослини, які живуть понад 2 роки, учні наводять приклади багаторічних декоративних трав'янистих рослин. Із квітучих восени рослин називають жоржини, канни, хризантеми, рудбекії тощо. Пригадують також багаторічні декоративні трав'янисті рослини весняного цвітіння, зокрема тюльпани, нарциси, а також літнього періоду цвітіння - лілії, лілійник та ін.

Учитель повідомляє, що декоративні багаторічні трав'янисті рослини поділяють на дві групи - зимуючі та не зимуючі. У зимуючих багаторічників підземні органи успішно перезимовують у ґрунті багато років, у не зимуючих вони не витримують суворих умов зими, тому їх викопують під зиму і зберігають у спеціальних приміщеннях. Разом з учителем учні наводять приклади зимуючих багаторічників (півники, хризантеми, півонія, нарциси, тюльпани тощо) і не зимуючих (канни, жоржини, гладіолуси). Звертається увага на красу декоративних рослин, витонченість форми квіток, аромат.

Учитель запитує учнів: «Чи завжди людина позитивно впливає на рослинний світ ?» Він пропонує подивитися навколо та навести приклади її негативного впливу. Учні виявляють пошкодження кори, обламані гілки на деревах і кущах, протоптані стежки на газонах, де вже й трава не може рости. Дерево у місті можна висаджувати, коли йому буде 12-18 років. Щоб виростити і висадити його, треба вкласти чимало праці й коштів. Учитель акцентує увагу на такій народній мудрості: «Того, хто посадив дерево, пам'ятатимуть і правнуки, а того, хто згубив його, проклянуть і онуки».

Наприкінці екскурсії вчитель звертається до учнів із запитаннями, що вони хотіли б зробити, щоб територія їхньої школи, їхнього міста чи села залишалася зеленою і красивою, та як попередити негативний вплив людини на природу, а також дає завдання додому. Для домашніх завдань пропонуються такі:

1. Обстежити свій мікрорайон, скласти список дерев і кущів.

2. Визначити, як впливає на рослинний світ мікрорайону антропічний чинник.

3. Дати пропозиції щодо поліпшення стану зелених насаджень у своєму мікрорайоні.

Крім того, вчитель розповідає учням, як правильно виготовити гербарій і з яких рослин. Рекомендується збирати для гербарію здебільшого бур'яни, однорічні рослини з присадибних ділянок. Гілки з дерев і кущів треба зрізати дуже акуратно, у місцях загущеної крони. Висушені ушкоджені грибами-паразитами листки дерев треба помістити у спеціально підготовлені закриті пакети або конверти.

Підсумовуючи, вчитель зазначає, що під час екскурсії учні ознайомилися лише з деякими рослинами, звичайними для нашої місцевості, дізналися, що в природі немає некорисних рослин, а є лише недостатньо вивчені. Подальше ознайомлення зі світом рослин відбуватиметься під час вивчення дуже цікавої науки - біології.