Формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Джеджера Клавдія Віталіївна

УДК 37.06:371.134:7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ МИСТЕЦЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.04 - “Теорія і методика професійної освіти”

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Коновець Світлана Володимирівна, докторант Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, Васянович Григорій Петрович, завідувач відділу гуманітарної освіти Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України;

кандидат педагогічних наук Москаленко Алла Миколаївна, доцент кафедри педагогіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Провідна установа: Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, кафедра образотворчого мистецтва, Міністерство освіти і науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться 20 березня 2007 року о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 19 лютого 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лапаєнко С.В.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах культурного відродження українського суспільства, його переорієнтації на духовні цінності особливого значення набуває культуротворча функція мистецької освіти, що передбачає вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей на засадах гуманізації, гуманітаризації та примноження національних і світових культурних надбань. На це націлена і державна освітня політика, що знайшло відображення в Законах України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, в Національній доктрині розвитку освіти.

Однією з невід'ємних складових особистісної культури сучасного фахівця мистецької галузі є високий рівень культури спілкування, який забезпечує успішну взаємодію людей не лише у мистецькому середовищі, а й в інших життєвих ситуаціях та виявляється у всебічній обізнаності з феноменом спілкування, осягненні його цінності, соціально адекватних регулятивних програмах, ефективній комунікативній поведінці.

Актуальність потреби формувати культуру спілкування є очевидною з огляду на динамічний розвиток й глобалізацію комунікативних процесів в галузі освіти та в усіх сферах суспільного життя, пов'язані з входженням нашої держави у європейський освітній простір. Важливість цього завдання зумовлюється реальним станом сформованості культури спілкування сучасної молоді, у міжособистісних відносинах якої мають місце порушення моральних норм та принципів.

На необхідності комунікативної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей наголошують вчені О. Рудницька, В. Семенов, Л. Столович.

Формування культури спілкування особистості є предметом багатьох наукових досліджень (О. Даниленко, І. Мачуська, П. Решетніков, Г. Чайка, Т. Чмут). Висвітленню окремих аспектів окресленої проблеми присвятили дисертаційні роботи М. Ісаєнко, А. Москаленко (вироблення комунікативних умінь), Л. Лучкіна, О. Уваркіна (удосконалення мовленнєвої культури), І. Дроздова (розширення мовленнєвої компетентності), І. Тимченко (підвищення комунікативної культури), С. Макаренко (поліпшення комунікативної компетентності).

Значний внесок у дослідження феномена культури спілкування зробили вчені, котрі вивчали питання педагогічного спілкування (Д. Балдинюк, О. Бодалєв, Г. Васянович, В. Грехнів, Т. Іванова, А. Мудрик). Заслуговують на увагу праці, в яких розкриваються зміст і засоби формування культури спілкування різних категорій населення, у тому числі студентської молоді (Л. Волченко, Г. Загадарчук, Г. Потиліко). Особливий інтерес викликають роботи, в котрих висвітлюються окремі питання, що стосуються культуровідповідного розвитку майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей (О. Протанська, З. Черуха, С. Якимчук).

Розгляд проблеми культури спілкування здійснюється на перетині більш загальних наукових проблем, а саме - культури й спілкування. Праці, котрі присвячені розв'язанню першої з них (М. Злобін, В. Келле, Д. Лалетін, Е. Маркарян, В. Межуєв, Л. Могильний, В. Муляр, Е. Соколов, А. Флієр), є основою для з'ясування сутності феномена культури спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності.

Результати досліджень проблеми спілкування (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, М. Каган, Н. Казаринова, В. Куніцина, О. Леонтьєв, Б. Ломов, В. Мясищев, Б. Паригін, В. Погольша) дають можливість конкретизувати зміст досліджуваного явища. У контексті визначення шляхів його формування привертають увагу висновки вчених про: зумовленість процесу спілкування чинниками соціо-культурного середовища (Л. Орбан-Лембрик); взаємозв'язок і взаємозумовленість духовних та гуманістичних вимірів культури (Г. Васянович, І. Зязюн).

Особливе значення для побудови логіки нашого дослідження мають праці, в яких обґрунтовуються системний спосіб пізнання складних педагогічних явищ (Ю. Бабанський, В. Володько, А. Лігоцький), системний принцип організації професійної підготовки (В. Семиченко, Л. Хомич) та системний підхід до проблеми формування культури спілкування особистості (І. Мачуська).

Незважаючи на досить широке висвітлення проблеми формування культури спілкування особистості, фактично відсутні дослідження, в яких було б здійснено теоретичний аналіз процесу формування означеного феномена у майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей та схарактеризовано систему такої роботи, розроблено її методичне забезпечення.

Досліджувана проблема дістала лише часткове відображення у змісті професійної підготовки фахівців для мистецької галузі. Визначені вищими навчальними закладами завдання стосовно формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей розв'язуються здебільшого безсистемно, переважно за допомогою традиційних, нерідко малоефективних форм і методів педагогічної діяльності. Унаслідок цього більшість студентів мистецьких спеціальностей не володіють достатнім рівнем культури спілкування, а тому не можуть задовольняти сучасні суспільні потреби.

Опрацювання теоретичних джерел з проблеми формування культури спілкування особистості та вивчення стану її реалізації у ході професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей дали змогу виявити педагогічні суперечності між:

об'єктивною потребою суспільства в особистостях із високим рівнем культури спілкування та наявним станом навчально-виховної практики у сфері професійної освіти майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, що визначається недостатньою результативністю у забезпеченні цієї потреби;

необхідністю системної організації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах та якістю професійної підготовки, що характеризується відсутністю відпрацьованої системи у формуванні культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей;

соціальною значущістю підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей до продуктивного спілкування та невисоким рівнем сформованості у них культури спілкування.

Актуальність означеної проблеми, її недостатня наукова розробленість і потреби освітньої практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 8 від 31.03.2003 р.) та плану наукових досліджень кафедр педагогіки і психології мистецької діяльності (протокол № 1 від 3.09.1998 р.), управління освітою (протокол № 1 від 9.09.2003 р.) Рівненського державного гуманітарного університету.

Тема дисертації затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 9 від 30.04.2004 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 25.05.2004 р).

Об'єкт дослідження - формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження - методична система формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ході їх професійної підготовки у ВНЗ.

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ході їх професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Концептуальна ідея дослідження ґрунтується на положенні про те, що в сучасних умовах модернізації вищої освіти необхідно поліпшувати якість професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, підвищуючи їхню культуру спілкування. Одним із аспектів вирішення проблеми є систематизація та гуманізація процесу формування культури спілкування студентів у вищих навчальних закладах. Реалізація концепції забезпечується розробленими заходами, мета яких - поліпшення методичних параметрів цього процесу, а саме: послідовне впровадження до змісту навчання систематизованого матеріалу про спілкування, застосування нетрадиційних форм та інтерактивних методів формування культури спілкування студентів, забезпечення умов для досягнення ними спільних та індивідуальних академічних успіхів і особистісного розвитку.

Гіпотеза дослідження полягає у тому, що професійна підготовка майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищому навчальному закладі буде ефективнішою за умов реалізації науково обґрунтованої методичної системи формування культури спілкування студентів, що передбачає систематизоване розширення їх комунікативного тезаурусу, вироблення адекватних оцінок комунікативних подій, удосконалення особистісних регулятивних програм, зорієнтованість на духовні цінності спілкування та підвищення якості комунікативної поведінки.

Відповідно до поставленої мети і висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:

Проаналізувати дослідженість проблеми культури спілкування особистості та визначити сутність феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності”.

Виявити особливості формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у практиці вищих навчальних закладів ІІІ - IV рівнів акредитації.

Обґрунтувати структуру, критерії, показники і рівні сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей.

Розробити та експериментально перевірити методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Підготувати методичні рекомендації щодо формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Методологічну основу дослідження становлять концептуальні положення філософії освіти про духовний розвиток особистості як пріоритетний напрям освіти, теорії пізнання про єдність загального, одиничного та особливого, культурології про закономірність культурного розвитку особистості; положення про фундаментальне значення спілкування у розвитку людства, суспільства й особистості та роль суб'єктивного досвіду як основного феномена у життєдіяльності людини; положення щодо впливу мистецтва на свідомість і поведінку особистості; принципи системного, особистісно зорієнтованого та особистісно-діяльнісного підходів до реалізації професійної підготовки майбутніх фахівців.

Теоретичною основою дослідження є положення, які грунтуються на філософських (І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай), та психолого-педагогічних (Г. Балл, І. Бех, С. Гончаренко, Н. Ничкало, С. Сисоєва, В. Семиченко) концепціях освіти; положення щодо формування культури особистості (М. Каган, Л. Могильний, А. Флієр), розвитку духовності особистості (В. Баранівський, Г. Васянович, Ж. Маценко, Е. Помиткін, Ж. Юзвак) та шляхів формування культури спілкування особистості (О. Даниленко, П. Решетніков, Г. Чайка, Т. Чмут); провідні положення педагогіки і психології мистецтва щодо функціональних можливостей мистецтва (О. Рудницька, В. Семенов, Л. Столович); праці з проблем застосування педагогічних технологій (Н. Абашкіна, А. Вербицький, М. Лещенко, С. Коновець, Е. Федорчук, Д. Чернілевський) та систематизації педагогічного процесу у вищих навчальних закладах (А. Нісімчук, О. Падалка, Л. Хомич, О. Шпак). Дослідження проблеми ґрунтувалося на наукових працях, в яких аналізується феномен спілкування (Г. Андреєва, О. Бодалєв, Н. Казаринова, В. Куніцина, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригін, В. Погольша) і розкривається взаємозв'язок між об'єктивними та суб'єктивними чинниками комунікативного процесу (Б. Ананьєв, І. Ільяєва, О. Ковальов, Б. Ломов, В. Мясищев, С. Рубінштейн).

Для реалізації поставлених завдань було застосовано такі методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація, моделювання, узагальнення науково-теоретичних та дослідних даних; емпіричні: спостереження, дослідницька бесіда, анкетування, інтерв'ювання, тестування, аналіз змісту педагогічної документації та продуктів діяльності, експертна оцінка, узагальнення педагогічного досвіду, констатувальний і формувальний експеримент; статистичні методи кількісної і якісної обробки експериментальних даних.

Організація дослідження. Науковий пошук здійснювався у три етапи протягом 1998 - 2006 рр.

На першому етапі дослідження (1998 - 1999 рр.) проаналізовано дослідженість проблеми культури спілкування особистості у науково-методичній літературі та визначено сутність феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності”, визначено методологічні та теоретичні основи дослідження, його об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, розроблено методику експериментальної роботи, обґрунтовано критерії та показники сформованості культури спілкування особистості.

На другому етапі дослідження (1999 - 2000 рр.) проведено констатувальний експеримент, розроблено методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

На третьому етапі дослідження (2000 - 2006 рр.) проведено формувальний експеримент, здійснено обробку, аналіз і узагальнення одержаних експериментальних даних, сформульовано загальні висновки дослідження, підготовлено відповідні методичні рекомендації.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Рівненського державного гуманітарного університету, Волинського державного університету імені Лесі Українки, Вищого навчального закладу “Інститут реклами”, Рівненського інституту Всеукраїнського міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України. Експериментальним дослідженням на різних його етапах було охоплено 594 студенти мистецьких спеціальностей та 73 викладачі. Експериментальна робота проводилась автором дослідження, а також викладачами ВНЗ (під керівництвом автора).

Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягають у тому, що: розроблено та експериментально перевірено методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах; визначено сутність феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності” та його структуру; удосконалено діагностику сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей; подальшого розвитку набули положення щодо вдосконалення шляхів формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ході професійної підготовки у вищих навчальних закладах.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці навчальних програм та методичних рекомендацій щодо формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах, впровадженні у навчально-виховний процес ВНЗ спеціального курсу “Основи етики і психології спілкування” та факультативних курсів (“Етика ділового спілкування”, “Професійна етика”) для забезпечення методичної системи формування культури спілкування студентів.

Основні положення і висновки дослідження можуть бути використані для вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах, а саме: для застосування методичних підходів до формування культури спілкування, розробки системи навчальних курсів й проблематики лекцій та семінарів з формування культури спілкування студентів, створення навчально-методичних посібників, підручників.

Результати дослідження впроваджено у Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України, Рівненському інституті Всеукраїнського міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Рівненському державному гуманітарному університеті (довідка № 24 від 10.06.2005 р.), Волинському державному університеті імені Лесі Українки (довідка № 11 від 12.10.2005 р.), Вищому навчальному закладі “Інститут реклами” (довідка № 220 від 13.06.2005 р.).

Вірогідність здобутих результатів та зроблених висновків забезпечується методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; відповідністю комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження його об'єкту, предмету, меті й завданням; тривалістю і широтою дослідно-експериментальної роботи; обсягом вибірки; поєднанням кількісного і якісного аналізу її результатів; позитивними наслідками впровадження результатів дослідження в освітню практику.

На захист виносяться положення, що розкривають сутність:

феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності” як індивідуального результату засвоєння та реалізації ним наповненого духовним змістом комунікативного досвіду, що виявляється у компетентності, моральності та естетичності комунікативної поведінки і становить основу гуманістичних стосунків з людьми;

методичної системи формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищому навчальному закладі як доцільно упорядкованої динамічної єдності духовно наповненого змісту, форм і методів гуманістичної взаємодії викладачів та студентів, спрямованої на вироблення означеної якості.

Апробація результатів дослідження здійснювалась шляхом підготовки публікацій та доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях: “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи” (Київ, 2003), “Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” (м. Хмельницький, 2003); міжнародних наукових конференціях: “Етика і культура: актуальні і етичні проблеми у сфері культури” (Київ, 2004), “Виникнення і становлення: проблеми, концепції, гіпотези” (Київ, 2004); республіканській науково-методичній конференції “Використання сучасних педагогічних методик і технологій у навчальному процесі” (м. Рівне, 1995); науковому семінарі “Другі читання пам'яті О.П. Рудницької” (Київ, 2004); міжнародному науковому семінарі “Треті читання пам'яті О.П. Рудницької” (Київ, 2005); науково-методичному семінарі “Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти” (м. Чернівці, 2005); науково-практичному семінарі “Мистецький компонент у змісті художньої професійної освіти” (м. Чернівці, 2005); звітній конференції Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за 2005 рік “Теорія і практика професійної освіти в умовах європейської інтеграції” (Київ, 2006); науковому семінарі “Четверті читання пам'яті О.П. Рудницької” (Київ, 2006); на звітних конференціях Інституту мистецтв та Інституту педагогіки і психології Рівненського державного гуманітарного університету (1999 - 2006 р.р.).

Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу мистецької освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, кафедри педагогіки та психології мистецької діяльності та кафедри управління освітою Рівненського державного гуманітарного університету (1998 - 2006 р.р.), використовувались у курсі лекцій для студентів Рівненського державного гуманітарного університету, Волинського державного університету імені Л. Українки, Рівненського інституту Всеукраїнського міжнародного університету розвитку людини “Україна”, Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України.

Публікації. Основні результати дослідження відображено у 15 одноосібних публікаціях (загальним обсягом 10,6 друкованих аркушів), із яких 6 - у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (256 найменувань, з них 7 - іноземною мовою) та 17 додатків. У дисертації наведено 25 таблиць, 3 діаграми, 2 схеми. Загальний обсяг дисертації 317 сторінок, основна частина - 185 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано концептуальні ідеї, гіпотезу та завдання дослідження; схарактеризовано його методологічні й теоретичні основи та методи; розкрито наукову новизну, теоретичне, практичне значення та вірогідність одержаних результатів; висвітлено особистий внесок автора; наведено відомості про організацію дослідження, апробацію та впровадження результатів дослідно-експериментальної роботи; виділено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Теоретичні основи проблеми культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей” - проаналізовано стан дослідженості проблеми культури спілкування особистості, уточнено поняттєво-термінологічний апарат дослідження, визначено сутність феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності”, охарактеризовано його структуру, критерії, показники та рівні сформованості.

На підставі аналізу стану розробленості означеної проблеми встановлено, що визначення поняття “культура спілкування” базується на трактуванні категорій “культура” і “спілкування”. На наш погляд, це поняття доцільно розглядати у взаємодії явищ культури і спілкування як феноменів, наповнених глибокою суттю.

Так, теоретичне осмислення феномена “культура” уможливлює його розуміння з точки зору досягнень людиною і людством певного рівня розвитку матеріального й духовного життя. Це підтверджує слушність положень щодо визначення змісту культури через категорію досвіду (Л. Могильний, А. Флієр).

Положення щодо закономірності культурного розвитку особистості (Л. Виготський), який здійснюється у взаємозв'язку між суспільним та індивідуальним рівнями культури (М. Каган, В. Межуєв, Л. Могильний, В. Муляр, О. Рудницька) та у процесі засвоєння й відтворення особистістю суспільного досвіду (А. Флієр), виступають теоретичною основою трактування поняття “культура спілкування особистості” як індивідуального результату засвоєння та реалізації нею комунікативного досвіду у всіх його формах і проявах.

Наукові положення щодо сутності поняття “спілкування” (Б. Ананьєв, Г. Андреєва, Н. Казаринова, В. Куніцина, Б. Ломов, В. Мясищев, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригін, В. Погольша) є підставою для визначення комунікативного досвіду як складної й динамічної системи набутих знань, умінь, способів, засобів і форм комунікативної поведінки та ставлення до комунікативних подій, що розвивається й змінюється відповідно до тих процесів, котрі відбуваються в суспільстві.

Формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей з педагогічної точки зору повинно спрямовуватись на засвоєння ними позитивного (у соціальному значенні) комунікативного досвіду. Його просоціальні виміри доцільно конкретизувати відповідно до гуманістичних цілей і завдань педагогічної практики, спрямованих на збагачення освітніх процесів духовною культурою (Р. Бєланова, Г. Васянович, І. Зязюн, В. Піщулін, Т. Поніманська) та згідно особливостей мистецького спілкування (О. Рудницька, Л. Столович, З. Черуха).

Аналіз наукових праць, що стосуються проблем духовності та духовної культури особистості (В. Андрущенко, М. Михальченко, В. Піщулін, Е. Помиткін, Ж. Юзвак) засвідчує доцільність розгляду цих явищ у параметрах духовно-розумного, морально-духовного та духовно-естетичного буття (Г. Васянович). Це, на нашу думку, уможливлює визначення феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності” як індивідуального результату засвоєння та реалізації ним наповненого духовним змістом комунікативного досвіду, що виявляється у компетентності, моральності та естетичності комунікативної поведінки і становить основу для гуманістичних стосунків з людьми.

Структурний аналіз досліджуваного явища дає змогу вважати, що культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності є духовно-практичним утворенням, котре виникає внаслідок пізнавальної, оцінної, регулятивної й практичної діяльності людини. До її структури входять когнітивний, регулятивний, ціннісно-смисловий та поведінковий компоненти, кожний з яких займає певне місце у структурній ієрархії і виконує свої функції.

Базову основу культури спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності становить когнітивний компонент, який забезпечує засвоєння комунікативного досвіду на рівні обізнаності. Регулятивний компонент об'єднує внутрішні регулятивні механізми, під дією яких виробляються індивідуальні регулятивні програми. Завдяки ціннісно-смисловому компонентові відбувається осягнення цінності комунікативного досвіду, а спілкування наповнюється певним смислом. Поведінковий компонент інтегрує всі попередні складові в єдине ціле і забезпечує їх реалізацію, тобто об'єднання всього набутого досвіду спілкування в систему типової для особистості комунікативної поведінки.

Осмислення основних теоретичних положень щодо перебігу процесів пізнання, регуляції, становлення ціннісної свідомості та поведінки особистості, уможливило визначення критеріїв та показників сформованості досліджуваного феномена: когнітивного критерію - для виміру рівня обізнаності стосовно спілкування (показники: комунікативний тезаурус та когнітивні оцінки спілкування); регулятивного критерію - для визначення ступеня сформованості особистісних механізмів регуляції спілкування за показниками мотивів регуляції спілкування та когнітивної, емоційної і вольової готовності до регуляції спілкування; ціннісно-смислового критерію - для з'ясування глибини осягнення ціннісних еталонів спілкування за показником ціннісних орієнтацій особистості щодо спілкування; поведінкового критерію - для виявлення міри оволодіння способами реалізації спілкування (показники: засоби спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей та їх вихованість).

Визначені особливості структурних компонентів, критеріїв та показників культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей дали можливість схарактеризувати рівні сформованості феномена.

Високий рівень проявляється у максимальній сформованості всіх його компонентів та високому ступені розвиненості показників за кожним установленим критерієм. Для студентів, котрі досягли цього рівня, характерна всебічна обізнаність у проблемі спілкування, забезпечена наявністю достатнього комунікативного тезаурусу та адекватних когнітивних оцінок комунікативних явищ. Вони мають стійкі мотиви та високу когнітивну, емоційну й вольову готовність до регуляції спілкування, що зумовлює повну відповідність індивідуальних регулятивних програм суспільним регулятивам; оцінка та здійснення спілкування відбувається відповідно до ціннісних орієнтацій, адекватних духовним цінностям. Завдяки широкому та варіативному обсягу засобів спілкування, узгодженості комунікативної поведінки із суспільними приписами і духовними запитами (вихованості), реалізація спілкування є компетентною, успішною та наповненою духовним змістом.

Середній рівень визначається нерівномірною сформованістю структурних компонентів культури спілкування та переважною, водночас нерівномірною розвиненістю показників за визначеними критеріями. У студентів цього рівня спостерігається певна обмеженість в обізнаності стосовно спілкування, зумовлена прогалинами у комунікативному тезаурусі та недостатньою обґрунтованістю й правильністю когнітивних оцінок комунікативних явищ. Через недостатню виразність мотивів їх когнітивна, емоційна, вольова готовність щодо регуляції спілкування не є неодмінною у всіх комунікативних ситуаціях. Проте індивідуальні регулятивні програми цих студентів переважно відповідні суспільним регулятивам. Ціннісні орієнтації здебільшого адекватні суспільним духовним цінностям. Водночас мають місце окремі відхилення від духовних орієнтирів в оцінках та реалізації спілкування. Деяка обмеженість у засобах спілкування, не завжди їх компетентне використання призводять до проявів неузгодженості комунікативної поведінки із суспільними приписами й духовними запитами (невихованості). Утім, ці порушення не є системними, а здобутого досвіду в основному достатньо для оптимальної організації спілкування у більшості комунікативних ситуацій.

Низький рівень свідчить про недостатню сформованість структурних компонентів культури спілкування, слабку розвиненість показників, відповідних визначеним критеріям. Студентам цього рівня притаманна недостатня обізнаність щодо спілкування, котра виявляється у помітно обмеженому комунікативному тезаурусі та нерідко помилкових або поверхових когнітивних оцінках комунікативних явищ. З причини відсутності або слабкої визначеності мотивів, когнітивної, емоційної, вольової готовності до необхідної регуляції спілкування їх індивідуальні регулятивні програми не відповідають суспільним нормам і правилам. Ціннісні орієнтації цих студентів лише частково адекватні суспільним духовним цінностям, що викликає значні відхилення від духовних орієнтирів в оцінці та реалізації комунікативної поведінки. Їх спілкування визначається бідністю та некомпетентним використанням належних засобів, котрі помітно неузгоджені з регулятивами і духовними запитами суспільства (невихованість). Це призводить до серйозних порушень та невідповідності комунікативної поведінки суспільним еталонам, отже, засвоєного досвіду недостатньо для успішної реалізації спілкування.

Виявлені структурні компоненти, критерії, показники та рівні сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, на наш погляд, становлять основу для проведення дослідно-експериментальної роботи з вивчення стану цього явища у практиці ВНЗ.

У другому розділі - “Проблема формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у практиці вищих навчальних закладів” - за результатами констатувального експерименту охарактеризовано стан проблеми формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у практиці вищих навчальних закладів ІІІ - ІV рівнів акредитації: виявлено місце і значення досліджуваного феномена у змісті професійної підготовки та рівні його розвиненості у відповідної категорії студентів; здійснено теоретичне обґрунтування методичної системи формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ВНЗ.

Аналіз змісту професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, відображеного в освітньо-кваліфікаційних характеристиках, навчальних планах та планах виховної роботи ВНЗ, засвідчив, що планування завдань з формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у ВНЗ здебільшого безсистемне. Їх реалізація на практиці здійснюється епізодично, з використанням переважно неефективних форм і методів навчально-виховної роботи.

У ході вивчення об'єктивного стану досліджуваної проблеми здійснено кількісний і якісний аналіз рівнів сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей та виявлено динаміку розвитку феномена впродовж їхнього навчання у ВНЗ. За результатами дослідно-експериментальної роботи було констатовано наявність таких рівнів сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей: високий - у 18,5 % студентів; середній - у 47,0 % студентів; низький - у 34,5% студентів. Таким чином, було виявлено перевагу показників низького і середнього рівнів сформованості зазначеної якості і зафіксовано незначні динамічні тенденції щодо зростання рівня культури спілкування у студентів протягом навчання від першого курсу до останнього.

Також було з'ясовано, що студенти у спілкуванні спиралися переважно на емпіричний комунікативний досвід. Їхні мотиви щодо регуляції спілкування виявилися недостатньо сформованими, а більшість суспільних регулятивів сприймалися переважно як необов'язкові або небажані. Ціннісно-смислова сфера майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей виявилася неоднорідною й суперечливою. Деякі з них, одержавши можливість вибору в континуумі цінностей з полюсами “духовність - егоцентричність”, мали сумніви, або надавали перевагу егоцентричним потребам і прагненням. Комунікативна поведінка опитаних студентів характеризувалась незадовільним забезпеченням засобами спілкування та недостатнім рівнем вихованості.

Водночас було виявлено потужний потенціал, використання якого сприяло б поліпшенню констатованого стану досліджуваного явища. Він базувався на позитивному ставленні студентів до моральних норм, їх прагненні до збереження позитивних стосунків з оточенням. Це підтверджувалося достатньо високими показниками сформованості ціннісних орієнтацій, досить чіткими уявленнями про належне й справедливе у взаємодії з людьми та наявними очікуваннями щодо відповідності поведінки партнерів зі спілкування означеним орієнтирам у переважної частини студентів.

З метою підвищення ефективності досліджуваного аспекту професійної підготовки було розроблено методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей. Її теоретичне обґрунтування базувалось на основних положеннях теорії систем (В. Афанасьєв, Ю. Марков, Ю. Сурмін) та результатах досліджень педагогічних систем (Ю. Бабанський, В. Володько, А. Лігоцький, Л. Хомич), а розробка здійснювалась за алгоритмом конструктивного функціонально-цільового підходу за принципами оптимальності, структурно-функціональної цілісності, припущення й узагальнення.

До структури цієї системи входили зміст (змістовий компонент), форми і методи формування культури спілкування студентів, безпосередньо відображені у навчальних програмах та методичних рекомендаціях до курсів “Основи етики і психології спілкування”, “Етика ділового спілкування”, “Професійна етика”. У ході їх викладання передбачалося: поступове наповнення спілкування студентів духовним змістом і наближення до специфіки майбутньої професійної діяльності; поповнення методичних компонентів системи нетрадиційними методичними формами (проблемними лекціями та семінарами вирішення проблемних завдань, конференціями, прес-конференціями, семінарами-іграми, семінарами-дискусіями, тренінгами) та інтерактивними методами (кейс-методом, методами інциденту та проектів, евристичними методами, дидактичними іграми); сприяння спільним та індивідуальним академічним успіхам й особистісному розвиткові студентів.

Ці заходи мали забезпечити доцільну упорядкованість досліджуваного аспекту професійної підготовки у статиці (складі компонентів системи) і динаміці (функціонуванні системи й набутті нею та її компонентами нових якостей).

У третьому розділі - “Дослідно-експериментальна робота з формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах” - представлено змістове наповнення формувального експерименту, висвітлено його кількісні та якісні результати.

Процес формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей складався з трьох етапів: адаптаційного, підготовчого, професійного. З метою фіксації та аналізу змін у сформованості досліджуваного феномена після завершення кожного етапу формувального експерименту проводилися контрольні зрізи.

Перший (адаптаційний) етап реалізовувався впродовж першого року навчання студентів під час вивчення спецкурсу “Основи етики і психології спілкування” і був націлений на формування в них культури спілкування на рівні узгодження спілкування з чільними суспільними вимогами та сформованими на їх основі вимогами ВНЗ.

Тому особлива увага приділялась розширенню їхнього комунікативного тезауруса через ознайомлення з проблемою спілкування у психологічному та морально-етичному аспектах, коригуванню регулятивних програм, удосконаленню комунікативної поведінки, виробленню здатності до гуманістичної взаємодії з оточенням, забезпеченню взаємодопомоги й взаємопідтримки у досягненні високих спільних та індивідуальних результатів у навчанні.

Для цього разом із традиційними використовувались інтерактивні методи формування культури спілкування (кейс-методи, тренінгові вправи, метод проектів, дидактичні ігри); вводились елементи проблемної лекції, лекції-прес-конференції, тренінги, ігрові форми навчання. Практикувалась робота з малочисленними групами студентів та розроблялись атракційні сценарії взаємодії з ними. Вводилися варіативні форми самостійної роботи: конспектування, підготовка рефератів та проектів.

По завершенні адаптаційного етапу було зафіксовано позитивні зміни в обізнаності студентів стосовно спілкування; зросла їхня готовність до регуляції спілкування; розширився спектр засобів спілкування.

Метою другого (підготовчого) етапу було формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей через засвоєння ними вимог до комунікативної поведінки ділової людини та наближення спілкування до високого ділового рівня. Досягненню зазначеної мети сприяло впровадження факультативного курсу “Етика ділового спілкування” на третьому році навчання, що супроводжувалось: посиленням знаково-контекстних параметрів навчання, тобто широким застосуванням ігрових форм (семінарів-ігор) та методів (дидактичних ігор); поповненням методичного забезпечення процесу формування культури спілкування лекціями-конференціями, методом інциденту; активізацією наукової роботи студентів - залученням до виконання науково-практичних робіт, участі у конференціях і “круглих столах”.

Усе це сприяло подальшому розширенню комунікативного тезауруса студентів; адаптації індивідуальних регулятивних програм до умов ділового спілкування; посиленню орієнтації на компетентне, гуманне й естетичне спілкування у ділових відносинах з людьми; активізації творчих підходів до спілкування.

Ці позитивні зрушення у показниках сформованості культури спілкування студентів особливо позначились на якості їхньої комунікативної поведінки.

Третій (професійний) етап був спрямований на формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей відповідно до вимог професійної етики та умов професійної діяльності у мистецькій та освітній галузях. Для його реалізації було впроваджено факультативний курс “Професійна етика”, призначений для студентів п'ятого року навчання.

У ході його опанування відбулось ознайомлення студентів з нормами морально-етичного регулювання професійних відносин, конкретизовано зміст професійної моралі. Враховуючи специфіку запропонованого змісту та особливості морально-інтелектуального розвитку студентів останнього року навчання, у навчальний процес було додатково введено семінари-дискусії й семінари-прес-конференції та посилено науково-дослідницький аспект навчально-пізнавальної діяльності. Ширше практикувалось залучення студентів до організації факультетських та університетських заходів, співпраці з позанавчальними установами.

Контрольний зріз, здійснений після завершення професійного етапу (отже, всієї дослідно-експериментальної роботи) формувального експерименту, засвідчив суттєві зміни у рівнях сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей за усіма показниками і особливо за показником ціннісно-смислового компонента досліджуваного феномена.

Таким чином, у ході формувального експерименту було апробовано методичну систему формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

Перевірка результативності проведеної дослідно-експериментальної роботи здійснювалась на основі порівняльного аналізу рівнів сформованості культури спілкування студентів експериментальної (ЕГ) і контрольної (КГ) груп, визначених у ході констатувального й формувального експериментів (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка змін у рівнях сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей (у %)

Порівняння результатів на початку та після завершення формувального експерименту дало змогу виявити значний перерозподіл даних: в експериментальній групі відбулося помітне збільшення кількості студентів з високим рівнем сформованості культури спілкування - з 16,5 % до 35,3 %; у контрольній групі значної кількості студентів, що досягли вищого рівня сформованості феномена не було виявлено - з 16,4 % до 21,9 %. За час формувального експерименту в контрольній групі переважна частина студентів залишилася на середньому та низькому рівнях сформованості культури спілкування (відповідно 51,1% % і 27,0 %), а в експериментальній групі значна частина майбутніх фахівців досягла високого й середнього рівнів сформованості феномена (відповідно 35,3 % і 59,3 %).

На підставі одержаних за результатами формувального експерименту даних можна стверджувати, що в ході експериментальної роботи суттєво поліпшились такі показники культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей, як: комунікативний тезаурус, когнітивні оцінки спілкування, вольова готовність до регуляції спілкування, ціннісні орієнтації щодо спілкування, засоби спілкування та вихованість. Зазнали певних позитивних змін показники когнітивної та емоційної готовності до регуляції спілкування.

Кількісний та якісний аналіз результатів експериментальної роботи засвідчили ефективність розробленої методичної системи та доцільність її впровадження в практику професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу стверджувати:

Культура спілкування особистості виявляється у сукупності її досягнень, котрі за своїм змістом втілюються у напрацьованому комунікативному досвіді в усіх його формах і проявах.

Зважаючи на суспільну потребу в особистостях з високим рівнем культури спілкування, означена якість має бути невід'ємною частиною особистісної культури майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей. Положення стосовно розвитку особистісної культури, сутності спілкування, формування культури спілкування особистості та гуманізації освіти є підставою для визначення феномена “культура спілкування майбутнього фахівця мистецької спеціальності” як індивідуального результату засвоєння та реалізації ним наповненого духовним змістом комунікативного досвіду, що виявляється у компетентності, моральності, естетичності комунікативної поведінки і становить основу для гуманістичних стосунків з людьми.

2. Особливості досліджуваної проблеми у практиці вищих навчальних закладів ІІІ - ІV рівнів акредитації визначаються: певною репрезентованістю завдань щодо формування культури спілкування у змісті професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей на рівні визначення стратегічних завдань мистецької освіти та фрагментарністю їх відображення у навчальних планах та планах виховної роботи; низькою ефективністю професійної підготовки в аспекті формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей через відсутність системності в її плануванні та реалізації, застосування неефективного методичного забезпечення; недостатнім рівнем сформованості культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей - серед них переважають студенти з середнім (47,0%) та низьким (34,5%) рівнем сформованості феномена.

В уявленнях студентів переважно не розвинені зв'язки між завданнями формування культури спілкування та цілями підготовки до майбутньої професійної діяльності.

3. Феномен культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей має системний характер і складається з когнітивного, регулятивного, ціннісно-смислового та поведінкового компонентів. Критеріальними характе-ристиками рівнів сформованості зазначеного феномена (високого, середнього, низького) можуть бути такі змістові параметри визначених компонентів, як: комунікативний тезаурус; когнітивні оцінки спілкування; мотиви регуляції спілкування; когнітивна, емоційна й вольова готовність до регуляції спілкування; ціннісні орієнтації щодо спілкування; вихованість; засоби спілкування.

Теоретичний аналіз шляхів підвищення ефективності професійної підготовки у досліджуваному аспекті доводить перспективність впровадження у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів теоретично обґрунтованої методичної системи формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей - доцільно упорядкованої динамічної єдності духовно наповненого змісту, форм і методів гуманістичної взаємодії викладачів і студентів, спрямованої на вироблення означеної якості.

Дієвість цієї системи забезпечується за умов:

а) упорядкованості процесу формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей: у часі - на послідовних взаємопов'язаних етапах (адаптаційному, підготовчому, професійному); у формах суб'єкт-суб'єктної взаємодії між викладачами й студентами - колективній та індивідуальній; навчальний мистецький професійний

б) відповідності методичного забезпечення процесу формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей вимогам: єдності мети, змісту, форм і методів формування досліджуваного феномена; поступового збагачення змісту навчання інформацією про спілкування в мистецькій та освітній сферах; долучення до традиційних методичних компонентів навчально-пізнавальної діяльності нетрадиційних форм (проблемних лекцій та семінарів вирішення проблемних завдань, конференцій, прес-конференцій, проблемних лекцій, семінарів-ігор, семінарів-дискусій, тренінгів) та інтерактивних методів (кейс-методу, методів інциденту та проектів, евристичних методів, ігрових методів - дидактичних ігор) формування культури спілкування;

в) гуманістичної спрямованості процесу формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей: створення позитивного морально-психологічного клімату, сприяння їхнім спільним та індивідуальним академічним успіхам й особистісному розвиткові.

Результати експериментальної перевірки методичної системи формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищому навчальному закладі підтверджують ефективність її поетапного впровадження, що забезпечувалося: на адаптаційному етапі - шляхом узгодження процесу спілкування студентів з чільними суспільними вимогами та сформованими на їх основі вимогами вищого навчального закладу в ході опанування спецкурсу “Основи етики й психології спілкування”; на підготовчому етапі - через наближення процесу спілкування студентської молоді до високого ділового рівня у процесі вивчення факультативного курсу “Етика ділового спілкування”; на професійному етапі - завдяки досягненню відповідності спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей вимогам професійної етики й умовам професійної діяльності у мистецькій та освітній галузях за допомогою факультативного курсу “Професійна етика”.

5. Методичні рекомендації для студентів (до спецкурсу “Основи етики і психології спілкування”, факультативних курсів “Етика ділового спілкування”, “Професійна етика”) та викладачів (“Формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах”), підготовлені за результатами дослідження, можуть бути використані для вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей у вищих навчальних закладах, зокрема для застосування запропонованих методичних підходів до формування культури спілкування; розробки системи навчальних курсів й проблематики лекцій та семінарів, призначених для формування культури спілкування студентів; створення навчально-методичних посібників, підручників.

Здійснене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх проблем щодо формування культури спілкування майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей. Подальшої розробки потребують питання формування культури спілкування студентів у позааудиторній діяльності, підготовки викладачів вищих навчальних закладів до ефективного формування культури спілкування студентів, підготовки майбутніх фахівців мистецьких спеціальностей до формування культури спілкування учнів навчальних закладів художнього профілю та учасників художньо-творчих колективів. Окремого аналізу потребують питання, що стосуються формування культури спілкування студентів шляхом самоосвіти та самовиховання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Джеджера К.В. Культура спілкування: педагогічний аспект трактування феномена // Нова педагогічна думка. - 2004. - № 4. - С.115 - 118.