Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Життєдіяльність людини в соціумі об'єктивно зумовлена перебігом загальнолюдських і конкретно-історичних процесів, досягненням цілей, що визначаються не тільки суспільством, субкультурою, локальними групами, до яких належить людина, а й нею самою як особистістю із власними метою та інтересами. Саме цінності людини, які вона послідовно реалізує у своєму житті, виступають показником її зрілості як особистості.

Визначаючи базові цінності й орієнтації особистості, сучасна наука розглядає їх як програму її особистісного розвитку, що може бути розширена, уточнена, конкретизована в реальних процесах виховання, навчання і самоосвіти (І.Д. Бех, О.В. Бондаревська, С.У. Гончаренко, М.Д. Нікандров, В.В. Рибалка, О.Я. Савченко та ін.). У цьому контексті особливого значення набуває проблема соціально-професійної зрілості фахівця як інтегральної характеристики його становлення як особистості в системі професійної підготовки.

Розбудова демократичного суспільства в Україні є однією з найважливіших проблем сьогодення. Рух по цьому складному шляху, досягнення бажаних результатів значною мірою забезпечується діяльністю органів внутрішніх справ, здатністю їх працівників свідомо і відповідально виконувати професійні обов'язки, утвердженням і захистом правових норм у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Ускладнення криміногенної ситуації, боротьба з антигромадськими проявами в житті суспільства, зростання актуальності захисту прав і свобод людини в демократичній державі висувають більш складні вимоги до працівників правоохоронних органів. Водночас ефективність професійної діяльності правоохоронців залежить від якості їхньої професійної підготовки, уміння швидко орієнтуватися в обстановці, адаптуватися до сучасних умов, адекватно реагувати на ситуацію, передбачати і випереджати дії правопорушників. На виховання таких якостей правоохоронців нової генерації спрямовується діяльність вищих навчальних закладів МВС України.

Вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів та інших матеріалів, аналіз якості професійної підготовленості курсантів ВНЗ системи МВС України до виконання професійних службових обов'язків з урахуванням сучасних і перспективних вимог дали можливість виявити окремі суперечності, що негативно позначаються на кінцевому результаті навчально-виховного процесу, зокрема:

- між високими вимогами суспільства до ефективної професійної діяльності правоохоронців і низьким рівнем їхньої особистісної відповідальності за результативність реалізації цих дій;

- між чітким визначенням статутних відносин і функцій, що визначають зміст професійної діяльності працівників міліції, і стрімкою динамікою змін у зв'язку з непередбачуваними, неординарними ситуаціями, що спонукають їх до прийняття оперативних рішень й високопрофесійних дій;

- між необхідністю впровадження сучасних педагогічних технологій у вищих навчальних закладах закритого типу та недостатньою дидактичною підготовкою викладачів - юристів вищих навчальних закладів України;

- між вимогами суспільства щодо підвищення престижу суб'єктів правоохоронної діяльності і їхнім недостатнім інтелектуальним, моральним, професійним потенціалом;

- між необхідністю послідовного розвитку творчої активності, лідерських, комунікативних і ділових якостей майбутнього офіцера міліції та відсутністю необхідних психолого-педагогічних умов для їх вияву і стимулювання;

- між потребами формування активної суб'єктної дослідницької позиції у курсантів у процесі здобуття вищої юридичної освіти і здебільшого пояснювально-ілюстративним, репродуктивним характером навчальної діяльності, що знижує ефективність формування їхньої об'єктної позиції у правоохоронній діяльності.

Подолання цих суперечностей потребує теоретичного і методичного обґрунтування нових підходів до формування соціально-професійної зрілості майбутніх офіцерів міліції. Зазначимо, що результати сучасних досліджень із проблем професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ мають важливе значення для підвищення ефективності цього процесу. Дослідниками визначено сутність загальної, моральної, педагогічної, соціально-комунікативної культури молодого офіцера (В.П. Барковський, А.С. Морозов, М.М. Ісаєнко, І.В. Михайліченко); розроблено технології адаптації курсантів до навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі закритого типу (Г.І. Васильєв, О.В. Іванова, В. В. Конопльов, О. О. Назаров та ін.); розкрито особливості емоційно-вольового становлення особистості курсантів (М.І. Ануфрієв, В.І. Дьяченко, І.П. Закорко, М.М. Козяр, В.І. Пліско та ін.).

Водночас аналіз результатів досліджень з теорії і методики професійної освіти (Ю.П. Бардіна, В.В. Радула, Р.І. Хмелюк та ін.) дає змогу стверджувати, що успіх діяльності працівника органів внутрішніх справ значною мірою залежить від рівня його особистісної зрілості. Саме завдяки цьому правоохоронець може швидко й адекватно орієнтуватися в мінливих умовах сучасного життя, адаптуватися до них і приймати оптимальні рішення в складних ситуаціях своєї професійної діяльності, зберігати витримку і самовладання в екстремальних ситуаціях охорони й захисту правопорядку.

Як відомо, проблема становлення соціальної зрілості фахівців різних професій не є новою в педагогічній науці. Досліджувалися проблеми соціальної зрілості вчителя (В.В. Радул, А.О. Реан), економіста (О.В. Михайленко), соціально-психологічної зрілості технічного працівника (Т.В. Степанова). Вивчалися питання соціально-моральної зрілості (А.О. Кошелєва), академічної зрілості (Т. Страва), громадянської зрілості (Ю.А. Маринкіна, М.М. Чумакова, Р.І. Хмелюк) тощо. Предметом окремих досліджень став процес становлення соціальної зрілості в учнів середніх загальноосвітніх шкіл (І.Л. Булигін, М.І. Теміров), випускників професійно-технічних училищ (Т.М. Гусєва, Ю.Г. Кузнєцов), робітників і спеціалістів (О.Г. Галицький), студентів (Т.В. Степанова), курсантів і військовослужбовців (М.І. Заплавний, М.М. Мороз).

Як свідчать результати нашого вивчення, досі не здійснено досліджень, присвячених проблемі соціальної зрілості особистості, що виявляється в специфічних умовах професійної діяльності працівника міліції взагалі, курсанта вищих навчальних закладів МВС України зокрема. Науково-методичне забезпечення організації навчально-виховного процесу, спрямованого на формування соціально-професійної зрілості курсантів, потребує спеціальних навчальних посібників, методичних рекомендацій, дидактичного забезпечення для науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів МВС України, оскільки більшість з них не має педагогічної освіти. Теоретичне обґрунтування цієї проблеми і практична потреба її розв'язання в сучасних соціально-економічних і політичних умовах у нашій державі визначили вибір теми дослідження: “Теоретичні та методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України”.

Об'єкт дослідження - професійна підготовка курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Предмет дослідження - теоретичні і методичні засади формування соціально-професійної зрілості курсантів у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів закритого типу.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості особистості майбутнього офіцера міліції в процесі професійної підготовки та розробити навчально-методичний комплекс для курсантів вищих навчальних закладів МВС України, спрямований на формування їхньої соціально-професійної зрілості.

В основу концепції дослідження покладено такі положення:

- соціально-професійна зрілість працівника органів внутрішніх справ розглядається як новоутворення у структурі особистості, котра виявляє себе у спроможності робити усвідомлений і обґрунтований вибір щодо дій відповідно до службово-професійних обов'язків, підкоряти особисті інтереси суспільним, виявляти самовідданість, а при необхідності - і самопожертву. Соціально-професійна зрілість формується в процесі становлення особистості як цілісної, відносно стійкої (усталеної) системи, пов'язаної з усвідомленням свого місця, ролі, функцій в професійній діяльності, у суспільстві, у колективі;

- соціально-професійна зрілість є змістовною характеристикою розвитку особистості курсанта - майбутнього офіцера міліції, що формується у процесі оволодіння основами професійної діяльності та під час навчання у вищому навчальному закладі МВС України;

- у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу соціально-професійна зрілість майбутнього офіцера органів внутрішніх справ формується цілеспрямовано на основі педагогічної моделі, спрямованої на стимулювання активності курсантів як суб'єктів навчальної і майбутньої правоохоронної діяльності, що складається з імперативно-інформаційного, соціально-діяльнісного та особистісно-регулятивного блоків;

- формування соціально-професійної зрілості курсанта - майбутнього офіцера міліції у вищому навчальному закладі МВС України відбувається поетапно: етап професійної адаптації і самовизначення працівника міліції; етап професійної ідентифікації і самоідентифікації як офіцера міліції; етап самоактуалізації майбутнього офіцера міліції у відповідній сфері правоохоронної діяльності;

- на різних етапах професійної правоохоронної діяльності соціально-професійна зрілість випускника вищого навчального закладу закритого типу поглиблюється, набуває нових ознак і характеристик під впливом соціального і професійного досвіду та вимог суспільства і міжнародної спільноти.

Загальна гіпотеза дослідження. Загальна концепція дослідження базується на припущенні, що соціально-професійна зрілість курсанта - майбутнього офіцера міліції є особливим утворенням в структурі його особистості, яка може формуватися за умови поєднання загальноправової, соціально-економічної та спеціальної підготовки в процесі поетапної організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України.

Загальна гіпотеза конкретизована у гіпотезах. Процес формування соціально-професійної зрілості особистості майбутнього офіцера міліції у вищому навчальному закладі буде успішним за умов:

- обґрунтування її сутності, змісту і структури, визначення чинників її формування у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі закритого типу;

- обґрунтування, розроблення і впровадження педагогічної моделі, побудованої на основі взаємозалежності, взаємозумовленості та взаємозв'язку імперативно-інформаційного, соціально-діяльнісного та індивідуально-регулятивного блоків;

- творчої реалізації в організації навчально-виховного процесу соціально та професійно орієнтованих педагогічних технологій, спрямованих на розвиток інтересу особистості до професійних і моральних цінностей правової і правоохоронної діяльності, до самопізнання власного внутрішнього світу;

- побудови навчально-виховного процесу на основі обґрунтованого навчально-методичного комплексу для курсантів, спрямованого на поетапне формування їхньої соціально-професійної зрілості.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження розв'язувалися такі завдання.

1. Вивчити стан проблеми підготовки працівників органів внутрішніх справ до професійної діяльності у педагогічній теорії і на практиці.

2. Проаналізувати зарубіжний досвід професійної підготовки працівників поліції.

3.Теоретично обґрунтувати суть поняття “соціально-професійна зрілість курсанта - працівника органів внутрішніх справ”.

4. Теоретично обґрунтувати і розробити педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

5. Розробити та експериментально перевірити методику формування соціально-професійної зрілості майбутнього офіцера міліції у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу МВС України.

6. Підготувати навчально-методичний комплекс для курсантів, спрямований на формування їхньої соціально-професійної зрілості, та відповідні науково-методичні рекомендації для командного складу і науково-педагогічних працівників.

1. Професійна підготовка працівників системи МВС України у вищих навчальних закладах як педагогічна проблема

Проаналізовано розробленість проблеми професійної підготовки працівників міліції до професійної діяльності у наукових дослідженнях; розглянуто зарубіжний досвід професійної підготовки працівників поліції; виявлено сучасні суперечності у професійній підготовці працівників міліції у вищих навчальних закладах МВС України у контексті Болонського процесу.

Професійна діяльність працівників органів внутрішніх справ розглядається як сукупність функцій і дій, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, правопорушеннями, на забезпечення правопорядку в державі. Специфіка професійної діяльності зумовлює високі вимоги до підготовки особового складу у вищих навчальних закладах МВС України. Вдосконаленню професійної підготовки майбутніх офіцерів міліції присвячено ряд педагогічних, психологічних, юридичних досліджень. Як показало вивчення, до питань адаптації курсантів до навчання у вищих навчальних закладах МВС України дослідники підходять з урахуванням їх специфіки (Г.І. Васильєв, О.В. Іванова, О.О. Назаров та ін.), а також змісту професійної діяльності в органах внутрішніх справ (В.В. Конопльов, В.М. Павлушенко та ін.); відповідального ставлення до виконання службових обов'язків (М.М. Козяр та ін.), моральних орієнтацій (О.М. Тогочинський та ін.) і дисциплінарної відповідальності (М.І. Ануфрієв та ін.).

Докладно вивчалися проблеми формування професійної правової свідомості у курсантів вищих навчальних закладів МВС (О.В. Косаревська та ін.), професійної правової культури (В.О. Безбородий, А.С. Морозов, В.П. Барковський, І.М. Михайліченко та ін.), педагогічної культури майбутніх працівників МВС (В.І. Зелений та ін.). Приділяється увага оптимізації спеціальної фізичної (І.П. Закорко, О.А. Зарічанський, В.І. Пліско та ін.) та психофізичної підготовки курсантів.

Дослідники вивчали психологічні аспекти професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, зокрема: психолого-педагогічні основи професійної діяльності фахівців соціальної служби в органах внутрішніх справ (М.М. Дідик), психологічні особливості діяльності керівника ОВС (Є.Г. Запорожцев), здійснювали психологічний аналіз професійної діяльності дільничного інспектора міліції та умови її вдосконалення (Г.Є. Запорожцева), професійно-психологічну підготовку працівників підрозділів швидкого реагування міліції (О.М. Корнєв).

Фахівцями з юридичної психології досліджувалася проблема професійної деформації працівників органів внутрішніх справ (В.С. Медведєв та ін.), організаційно-методичні та психологічні засади вдосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів (Ю.П. Тимошенко та ін.), чинники формування професійної свідомості майбутніх юристів (Т.В. Кушнірова та ін.). Не залишилися поза увагою дослідників проблеми формування професійної усталеності (В.І. Дьяченко та ін.), а також емоційної усталеності (А.І. Черкашин, З.Л. Шайхлісламов та ін.) працівників органів внутрішніх справ у процесі фахової підготовки.

Аналіз педагогічних, психологічних та інших досліджень дає підстави стверджувати, що вдосконаленню професійної підготовки фахівців для органів внутрішніх справ у науці приділяється значна увага. Напрацьовано важливі теоретичні і практичні матеріали, запропоновано шляхи і способи розв'язання означеної проблеми в різних її аспектах. Проте не стала предметом досліджень проблема формування соціально-професійної зрілості у курсантів - майбутніх офіцерів міліції.

Принципи побудови систем підготовки правоохоронців у розвинених демократичних зарубіжних країнах за своєю сутністю є подібними, хоча шляхи їх реалізації мають свої особливості. Такими особливостями нам видаються: розгалуженість і різноманітність поліцейських систем, наявність поліцейських органів у різних міністерствах і відомствах, їх незалежність між собою тощо.

Підготовка фахівців для органів внутрішніх справ в Україні до 1995 р. здійснювалася однією академією МВС (м. Київ) та 8 училищами міліції. На сучасному етапі така підготовка здійснюється у 14 вищих навчальних закладах (5 університетів, 9 інститутів) майже для всіх галузевих служб за 13 спеціальностями. Однак в Україні, поряд з певними успіхами, сучасна практика професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ у вищих навчальних закладах, ще не позбавлена суперечностей. Причиною їх появи став дисонанс, що виник між суспільною та освітньою системами.

На думку вчених і практиків (Бандурка О.М., Гусарєв С.Д., Скакун О.Ф., Сливка С.С., Столяренко А.М., Тихомиров О.Д.), зміст професійної освіти працівників міліції сьогодні, принаймні, має забезпечувати: адекватний світовому рівень загальної і професійної культури фахівця; формування адекватної сучасному рівню знань картини світу; інтеграцію особистості в національну і світову культуру суспільних відносин; формування людини і громадянина, інтегрованого в сучасне суспільство і націленого на вдосконалення суспільства.

Особливим напрямом підготовки кадрів для органів внутрішніх справ у національних системах відомчої освіти є навчання фахівців для Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол). Україну було прийнято до Інтерполу в листопаді 1995 р. Проблема інтеграції підготовки вітчизняних міліцейських кадрів у світову систему поліцейської освіти на початку ХХІ ст. стає дедалі більш очевидною.

2. Теоретико-методологічні засади дослідження соціально-професійної зрілості працівника міліції

Здійснено теоретико-методологічне обґрунтування базових понять дослідження та сутність феномена “зрілість особистості” в сучасних наукових дослідженнях, закономірностей розвитку соціальної зрілості особистості та професіогенезу становлення і розвитку соціально-професійної зрілості особистості працівника міліції.

Ефективність навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі визначається за багатьма критеріями. Але найголовніший з них - відповідність результатів підготовки майбутніх фахівців вимогам професійної діяльності, яку вони мають здійснювати. За традицією цю відповідність визначають за показниками та рівнями компетентності, готовності або професійної діяльності. Значно менше дослідників звертаються до визначення якості підготовки фахівців до професійної діяльності за критеріями їх особистісного розвитку, зокрема за станом зрілості. Саме цим критеріям відповідає соціально-професійна зрілість як показник провідної якості підготовки фахівця до професійної діяльності.

Розробляючи програму і методику дослідження формування соціально-професійної зрілості, обґрунтовуючи його методологічні засади, ми передусім враховували винятковість функцій наукового пізнання: онтологічної, логічної і власне методологічної. Вибудовуючи логіку дослідження, ми виходили з того, що соціально-професійна зрілість працівника міліції як об'єкт спеціального розгляду може вивчатися в контексті різних категорій діалектики. Конкретний вибір завжди зумовлений наявним рівнем знань і уявлень про сутність досліджуваного явища.

Аналіз літературних джерел дав змогу дійти висновку, що в теорії педагогіки ще не склалося єдиного підходу до розуміння того, що являє собою зрілість особистості як сутність, які її ознаки, що визначають приналежність до типу професійної зрілої особистості та характеризують її саме як соціально-професійну зрілість особистості, яка реалізує себе в правоохоронній діяльності. Нарешті, що породжує подібність і відмінність у прояві соціально-професійної зрілості працівників міліції та чи є вони розходженнями якості, або являють собою кількісні розходження в рамках прояву тої самої якості.

Дослідники використовують поняття “зрілість” для характеристики ступеня самовизначення підростаючого покоління (В.В. Радул, Р.І. Хмелюк, О.В. Михайлов). Однак в цій галузі знання уявлення про зрілість мають скоріше емпіричний характер.

На наш погляд, у дослідженні проблеми зрілості, провідною є діалектико-матеріалістична концепція розвитку особистості як об'єкта і суб'єкта суспільних відносин. Загальнофілософське розуміння цього поняття передбачає, що йдеться про складну систему з особливим типом функціонування і розвитку. Їй притаманна внутрішня оптимальність. Саме оптимальність функціонування забезпечує не тільки спрямованість розвитку особистості, виникнення і нагромадження її нових стратегічних можливостей, але виявляє себе як показник її цілісності, організованості, що є важливим фактором її подальшого розвитку.

Отже, в основу дослідження нами покладено таке робоче визначення: зрілість - це особливий якісний стан розвитку особистості як системи, що інтегрально характеризує її оптимальне функціонування в напрямі подальшого прогресивного розвитку. Феномен зрілості співвідноситься насамперед зі становленням індивіда як особистості. Привласнюючи соціальний досвід і створюючи свій власний, людина виступає в ролі суб'єкта діяльності. Саме в її вибірковій спрямованості, особистісній активності виявляється її воля до самоактуалізації і самореалізації. Включення власного “Я” у відносини з іншими “Я” виводить людину як суб'єкта діяльності на якісно новий рівень розвитку - особистісний. Маючи можливість усвідомленого вибору життєвого шляху, у ході якого здійснюється самореалізація та перетворення зовнішньої і внутрішньої природи особистості, фахівець включається в перетворення суспільства і тим самим самого себе.

Зрілість як стан особистості характеризується гармонійною взаємозалежністю між елементами соціальної системи і ефективністю її функціонування. Так само як інші дослідники (М.К. Акімова, Т.Д. Андронова, І.А. Герасимова, Б.В. Кайгородов), в її змісті ми виокремлюємо провідні характеристики прояву особистісних сфер: по-перше, ціннісно-етичні у вигляді розвинутого почуття особистої відповідальності за свій вибір і потреби в турботі про інших людей; по-друге, соціально-інструментальні, у вигляді здатності до активної участі в житті суспільства на основі ефективного використання своїх знань і вмінь, у конструктивному розв'язанні різних життєвих проблем в умовах самореалізації в діяльності і спілкуванні.

Отже, зрілість як інтегральна характеристика особистості охоплює ціннісні, життєво-значеннєві, мотиваційно-потребові, функціонально-енергетичні, інструментально-операційні й установочно-диспозиційні особистісні властивості. У процесі її досягнення особистість оволодіває соціальними техніками пристосування себе і своїх властивостей до інституційних аспектів ситуації (у професійній сфері, у колективі). При цьому соціально зріла особистість зумовлюється тим чи іншим сенсом життя, що як відносно стійке психічне утворення містить систему внутрішніх стримувань і противаг підпорядкування людини “зовнішньому”.

Узагальнюючи праці науковців з цієї проблеми, доходимо висновку, що досягнення особистістю певного рубежу соціальної зрілості можна розглядати в чотирьох основних аспектах: інтелектуальна, політична, професійна і моральна зрілість. Як основні компоненти вони не складають механічної суми, а об'єднуються в певну систему, що має внутрішню органічну єдність, виражаючи її зрілість. Для молоді, яка професійно навчається, певний рівень соціальної зрілості повинен відображати, на нашу думку, таке:

а) можливість і здатність самостійно набувати знання, потребу в безперервній освіті, найважливішою умовою якої є ставлення до навчання як необхідної діяльності упродовж усього життя; наявність умінь і навичок самоосвіти (інтелектуальна зрілість);

б) готовність творчо працювати з повною віддачею в інтересах суспільно значущої мети, адже ставлення особистості до праці і суспільної діяльності є пробним каменем її зрілості; освоєння професії, обраної відповідно до суспільних потреб і особистих схильностей, наявність для цього необхідних знань, умінь і навичок, здатність переносити їх в нові види діяльності (професійна зрілість);

в) усвідомлене виконання своїх прав і обов'язків, глибока переконаність в ідеалах і готовність до їх реалізації (політична зрілість).

Соціально-професійну зрілість особистості майбутнього працівника органів внутрішніх справ ми розуміємо як новоутворення у структурі особистості, яка виявляє себе у спроможності робити свідомий і обґрунтований вибір щодо дій, визначених службово-професійним обов'язком. Отже, соціально-професійна зрілість - це становлення особистості як цілісної, відносно стійкої (усталеної) системи, пов'язаної з усвідомленням нею свого місця, ролі, функцій у професії, в суспільстві, в колективі.

Ознаками соціально-професійно зрілої особистості ми визначили: відповідальність; контактність; толерантність; децентрація; автономність; синергічність; самосприйняття; креативність; глибинність переживань; життєва філософія.

Професійна зрілість передбачає: соціальну зрілість (володіння правовими нормами, засобами спільної професійної діяльності і співробітництва, прийнятими в суспільстві прийомами професійного спілкування тощо); особистісну зрілість (володіння засобами самовираження і саморозвитку, засобами протидії професійним деформаціям особистості); діяльнісну зрілість (уміння на високому рівні діяти професійно, здатність до самореалізації і саморозвитку в межах професії, до творчих проявів власної індивідуальності).

Професіонал - це особистість, яка володіє нормами професії як у мотиваційному, так і в інструментальному планах, результативно і успішно, з високою продуктивністю і якістю здійснює свою трудову діяльність, відзначається розвинутими професійними перспективами, самостійно будує сценарій свого професійного життя, розвиває свою індивідуальність засобами професії, протистоїть зовнішнім перешкодам, збагачує досвід професії оригінальним творчим внеском, сприяє підвищенню престижу своєї професії в суспільстві і суспільного інтересу до неї.

Особистісний і професійний розвиток зумовлюють один одного. Риси особистості суттєво впливають на вибір професії та подальший професійний розвиток. Вони можуть сприяти досягненню професійної майстерності, творчій самореалізації, а можуть стати на перешкоді професійному становленню.

Професійний і особистісний розвиток, незважаючи на їх взаємозумовленість, необхідно розрізняти. У професійному розвитку виявляються внутрішнє середовище особистості, її активність, потреби самореалізації. Вибір і розвиток професійної діяльності - це реалізація певної особистісно визначеної стратегії життєвого сценарію.

3. Теоретична основа соціально-професійної зрілості як провідної якості особистості працівника міліції

Розкрито становлення і розвиток особистості працівника міліції у професійній діяльності та принцип цілісності структурних характеристик його соціально-професійної зрілості, змістові характеристики та критерії соціально-професійної зрілості працівника міліції.

Визначення соціально-професійної зрілості як якості особистості, що зумовлює її професійну діяльність, потребує розгляду цього феномена з погляду: об'єктивних обставин, що зумовлюють потребу в існуванні соціально-професійної зрілості особистості і суб'єктивних чинників, які визначають, чи буде досягнута ця зрілість взагалі, якого рівня вона досягне у своєму розвитку і в чому буде виявлятися. Підставою для проведення такого аналізу слугує відома у сучасній психології і педагогіці теза, згідно з якою не тільки обставини, зовнішні чинники впливають на становлення особистості, а й сама особистість визначає, ким і якою вона прагне стати.

Викладено положення, пов'язані з особливостями правоохоронної діяльності. Відповідно до загальних закономірностей становлення професіонала правоохоронна діяльність стає об'єктом регулювання з боку суспільства і його державних структур, а її технологія зводиться в ранг державного нормативу чи еталона якості. Оформляючись професійно, правоохоронна діяльність дедалі більшою мірою набуває ознак стійкості, що забезпечує збереження її якісно незмінною. Об'єктивно цей стан може зберігатися досить тривалий час, навіть якщо результати правоохоронної діяльності, їхня якість і технологія щодо охорони і захисту правопорядку ввійдуть у пряму суперечність з тенденціями і потребами суспільного розвитку.

Юридичний фах визначає сферу професійної діяльності з чітко визначеними повноваженнями, що потребує конкретних правових знань, умінь і навичок, розвиненого рівня професійно-правового мислення і здатності діяти у відповідних умовах. Спеціалізація в галузі юридичної професії виявляється в діяльності таких фахівців: слідчого органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, податкової міліції; військового прокурора армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та ін.; судді господарського суду, суду загальної юрисдикції, адміністративного суду, конституційного суду та ін.; інспектора міліції (інспектор дозвільної системи, дільничний інспектор, інспектор ДАІ, інспектор кримінальної міліції у справах неповнолітніх, інспектор по роботі з персоналом та ін.).

Проаналізовано чинники, що впливають на умови перебігу професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ, наявність спеціальних правових знань, вмінь і практичних навичок, необхідних для правоохоронної діяльності.

Особливу увагу у розділі приділено обґрунтуванню принципу цілісності соціально-професійної зрілості працівника ОВС. Важливою передумовою й умовою збереження і розвитку цілісності цього новоутворення є його неоднорідність і суперечливість, що є джерелом її функціонування і розвитку. Розуміння соціально-професійної зрілості як цілісності в структурі особистості працівника міліції пов'язане з визнанням конкретно-історичного характеру її функціонування. Цілісність не може розглядатися ізольовано, оскільки безліччю своїх зв'язків і відносин опосередкована в навколишній дійсності. Ці зв'язки і відносини породжують якість цілісності, тільки в них вона виявляє свій конкретний зміст на рівні реальних процесів і явищ. І будь-яка зміна в цих зв'язках і відносинах, внутрішніх і зовнішніх умовах функціонування цілісності неминуче спричиняють її зміну, тобто породжують вже іншу цілісність, що володіє іншою якістю.

Психологічна структура особистості виступає основою для систематизації професійно важливих якостей фахівця, для створення ідеальних професійних моделей особистості, що має важливе теоретичне і практичне значення для психології праці і професійної підготовки.

Аналіз соціально-професійної зрілості як цілісної системи передбачає визначення її критеріїв. Вивчення філософсько-соціологічної і психолого-педагогічної літератури дало можливість з'ясувати погляди науковців щодо критеріїв соціальної зрілості особистості. Такими переважно називають: активну життєву позицію особистості (В.Г. Нестеренко, О.Ф. Плахотний та ін.), ставлення до праці і якість самої праці на благо суспільства (В.М. Клюкин, С.П. Плаксій, О.Г. Харчев), здатність до самовиховання і саморегуляції (В.В. Радул, Р.І. Хмелюк), соціальну відповідальність (Г.М. Заболотна, К. Муздибаєв). Значний науковий інтерес з погляду підходу до проблеми критеріїв становлять дослідження Ю.П. Бардіна, В.А. Кузьміна, В.В. Радула. Їх відзначає прагнення обґрунтувати методологічні вимоги щодо виділення критеріїв рівня зрілості індивіда, охопити всі її структурні рівні, оцінити в єдності кількісні і якісні параметри розвитку особистості.

Вибір культуровідповідності як вихідного критерію в системі зумовлений тим розумінням культури, що склалося останніми роками у філософській літературі. При відомих у поглядах розходженнях головне, у чому збігаються думки більшості дослідників, полягає в тому, що культура - це не тільки створюване людьми предметне багатство (матеріальне і духовне), це лише зовнішня форма існування, справжній же її зміст - розвиток людини, у всьому різноманітті і цілісності її суспільного існування. Розуміння культуровідповідності як критерію розвитку соціально-професійної зрілості особистості нерозривно пов'язано з її роллю як механізму передачі соціального досвіду.

Обґрунтовуючи критерій соціальної активності, ми виходили з того, що формування зрілості пов'язане з відповідним розвитком і розкриттям потенцій особистості. У міру того, як підвищується рівень її організації, особистість стає більш інтегрованою. Підвищується свідомість, тобто індивід починає глибше розуміти соціальний зміст вчинків, їх моральне значення. Краще плануються дії, передбачаються їхні наслідки для себе, для інших. Уточнюється уявлення про власні здібності на підставі усвідомлення своїх успіхів і невдач, досягнень і поразок. Включаючись у соціальні процеси, особистість тим самим змінює свою життєдіяльність. Беручи участь у суспільному житті, вона водночас активно визначає і розвиває “лінію” свого життя. Основною умовою самовизначення особистості й свідомого регулювання своєї життєдіяльності є її соціальна активність.

Соціальна активність як критерій особистісної зрілості характеризує індивіда за рядом показників: суспільне значення і соціальна цінність дій особистості; широта і глибина оволодіння основними сферами і видами діяльності; інтенсивність соціальних дій, їхня ефективність; ініціативність.

Специфічним механізмом і формою вияву відповідальності є почуття громадянського обов'язку. Усвідомлення обов'язку - один з істотних показників громадянської і моральної зрілості, що дає підстави визначити соціальну відповідальність як критерій соціально-професійної зрілості працівника органів внутрішніх справ.

У спеціальній літературі, як правило, виділяють дві форми відповідальності - ретроспективну і перспективну (активну). Активна форма відповідальності більш висока і досконала, пов'язана з розвинутою здатністю індивідуальної свідомості моделювати майбутню поведінку в такий спосіб, щоб вона не підпадала під будь-які суспільні санкції.

Між соціальною зрілістю особистості та її критеріями існує складний діалектичний взаємозв'язок. Він полягає в тому, що формування зрілої особистості з розвинутими потребами і здібностями безпосередньо залежить від повноти освоєння нею елементів людської культури, від того наскільки вона відповідальна й активна в досягненні суспільно важливих цілей. Цей зв'язок виражається водночас у тому, що розвиток особистості в напрямі її більш високої зрілості, досягнутий нею на певному етапі життєдіяльності, стає необхідною передумовою подальшого зростання соціальної культури, підвищення соціальної активності і відповідальності людини. Отже, культуровідповідність, соціальна активність і соціальна відповідальність виступають одночасно критеріями особистісної зрілості і найважливішими факторами її становлення і розвитку як суб'єкта суспільного життя.

4. Формування соціально-професійної зрілості курсантів у вищій школі

Розкрито внутрішні і зовнішні чинники професійного розвитку особистості працівників міліції, етапи становлення соціально-професійної зрілості курсантів та психологічні механізми формування соціально-професійної зрілості в процесі професійної підготовки, охарактеризовано педагогічну модель формування соціально професійної зрілості курсантів у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу МВС України.

У сучасній соціокультурній ситуації особливої актуальності набувають завдання підготовки професіоналів для основних сфер трудової і творчої діяльності людини, нові цінності суспільства - професіоналізм, компетентність, самореалізація, заповзятливість -становлять суть парадигми сучасної науки, однією з провідних ідей якої стала ідея піднесення особистісного розвитку до мети професійного зростання. Ми підтримуємо точки зору, що фундаментальною умовою розвитку інтегральних характеристик особистості і продуктивності її професійного становлення є усвідомлення необхідності зміни, перетворення свого внутрішнього світу, рефлексія можливостей самоздійснення в професіоналізації, у праці, підвищенні рівня професійної самосвідомості (А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, А.І. Донцов, Г.С. Никифоров). Отже, головним елементом і основною умовою професійного становлення виступає сама особистість, її активність, особливості самосвідомості, реалізовані в рефлексії.

Здійснюючи науковий пошук з цього напряму, ми врахували, що у регуляції розвитку важливим чинником є еталонна модель особистісної і професійної структури професіонала (“образ професіонала”), що будує й оцінює суб'єкта на кожному етапі професіоналізації. Зіставлення образу “Я-професіонал” і “образу професіонала”, оцінка ступеня їх неузгодженості, прагнення і вироблення стратегій наближення до еталонної моделі, безумовно, сприяють формуванню установок і спонукальних сил особистості до вдосконалення власної психологічної структури.

У розділі викладено положення щодо рефлексії як індивідуальної здатності до самозміни, встановлення меж “Я-самості”, як самовизначення суб'єкта всередині власних уявлень про себе (встановлення внутрішніх орієнтирів і способів відділення “Я” і “не-Я”) (Є.Р. Новикова, В.І. Слободчиков і Є. І. Ісаєв, М.Ю. Варбан та ін.).

Дослідження динаміки професійного становлення особистості, як і будь-якого психічного процесу, пов'язане з виявленням основних фаз (етапів, ступенів, стадій), їх послідовності, закономірностей переходу однієї фази в іншу і вивчення умов, що забезпечують розвиток. Нами обґрунтовано і розроблено педагогічну модель формування соціально-професійної зрілості курсантів як майбутніх офіцерів міліції та методику поетапного її впровадження.

Згідно із цією моделлю перший етап, збігається з навчанням курсантів на І курсі. Його мета полягає у розвитку майбутніх офіцерів міліції як суб'єктів професійного самовизначення. Її досягнення забезпечується: адаптацією курсантів до умов життя в навчальному закладі закритого типу; адаптацією до вимог і умов індивідуальної і колективної навчальної діяльності у вищій школі МВС України; усвідомленням і прийняттям норм поведінки і діяльності в статусі курсанта.

Другий етап збігається з навчанням на ІІ та ІІІ курсах. Його мета - поступова і послідовна самоідентифікація курсантів як суб'єктів професійної правоохоронної діяльності. На цьому етапі головна увага приділяється оволодінню курсантами нормами і вимогами професії юриста-працівника міліції і професійної правоохоронної діяльності; усвідомленню своїх можливостей і недоліків стосовно обраної професійної діяльності, осмисленню і створенню програми особистісного зростання.

Третій етап - навчанням на IV курсі забезпечує самоактуалізацію курсантів як суб'єктів і особистостей в професійній діяльності. Саме на цьому етапі курсанти під час стажуванням набувають практичного досвіду професійної діяльності працівника органів внутрішніх справ, вчаться оцінювати результати власної професійної діяльності, інших працівників міліції; здійснюють зіставлення вимог професії з рівнем власної підготовленості до їх виконання з подальшою корекцією програми особистісного і професійного вдосконалення.

Формуючись та функціонуючи в діяльності, особистість професіонала як складне динамічне утворення стає головним компонентом професійної діяльності, що регулює, контролює, оцінює й перетворює діяльність, а водночас і себе. Зазначимо, що особистість досягає досконалості тільки при високій мотивації і певній професійній спрямованості. У діяльності, з одного боку, формуються професійно важливі якості особистості, з іншого, конструювання самої діяльності відбувається відповідно до індивідуальних особливостей людини. У підсумку стає можливим досягнення однакових результатів людьми, що мають специфічні індивідуальні особливості, психологічно різними шляхами. Вибір цих шляхів залежить як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів. Викладені концептуальні положення стали основою розробленої нами педагогічної моделі організації процесу формування соціально-професійної зрілості курсантів вищого навчального закладу МВС України, яка складається з трьох блоків. Перший блок - імперативно-інформативний - охоплює аудиторну роботу з навчальною групою (взводом) з формування освітніх, розвивальних, виховних відносин у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу закритого типу. Другий блок - особистісно-регулятивний - побудований на основі рефлексії, досвіду самовиховання й охоплює індивідуальну та розвивальну роботу, спрямовану на визначення образу “Я і професія”, а також виховну самооцінку в процесі практики. Третій блок - соціально-діяльнісний - моделює позааудиторну роботу в процесі стажування на робочому місці, спрямовану на конкретизацію образу “Я-професіонал” з урахуванням рівня освіченості, вихованості та розвитку курсанта як майбутнього професіонала.

Викладено основні завдання кожного з визначених блоків. Так завдання професійно орієнтованого імперативно-інформативного блоку полягають в озброєнні професіоналів правоохоронних органів прикладними психологічними знаннями, необхідними для осмислених дій у психологічно насичених умовах розв'язання завдань; формуванні професійно-психологічних навичок і умінь; професійному розвитку психологічних якостей (здібностей), важливих для успішного здійснення професійної діяльності; підвищенні професійно-психологічної стійкості; загартуванні під час подолання психологічних труднощів, максимально наближених до реальних службових, оперативно-службових і службово-бойових умов; розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості, що виявляється в постійній увазі, прагненні виявляти психологічні аспекти виконання будь-яких професійних дій.

Особистісно-регулятивний блок визначає здатність курсанта до правоохоронної діяльності за сукупністю оцінок найважливіших якостей особистості, а саме: соціально-мотиваційних (життєвих орієнтацій, рівня соціальної відповідальності); професійно-мотиваційних (мотивів вибору професії співробітника правоохоронних органів і діяльнісних ціннісних орієнтацій); правосвідомості; морально-психологічної підготовленості; ділових (вольових, організаторських); пізнавальних психологічних (мислення, увага, пам'ять тощо.); психофізіологічних.

Визначаючи соціально-діяльнісний блок, ми виходили з того, що можливості й успіхи особистості в професійної діяльності визначаються не тільки тим, до чого людина прагне, але й тим чим вона володіє для реалізації своїх устремлінь, як вона може втілювати їх у життя. Усе це втілено в операціональній сфері активності юриста-працівника міліції, в його ділових якостях, серед яких винятково важливу роль відіграє морально-психологічна підготовленість.

Важливою умовою саморозвитку особистості є регулярна й оперативна діагностика і самодіагностика, що виконує роль зворотного зв'язку в розвитку особистості.

5. Методика формування соціально-професійної зрілості курсантів у навчально-виховному процесі ВНЗ МВС України

Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу ВНЗ закритого типу на різних етапах професійного розвитку курсантів - самовизначення й адаптації, професійної самоідентифікації та самоактуалізації у професійній діяльності працівника міліції.

Організація навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України має свої особливості, зумовлені як метою, так змістом і характером діяльності курсантів командно-викладацького складу.

По-перше, вищі навчальні заклади системи МВС - це навчальні заклади цілодобового регламентованого воєнізованого режиму. Ті, хто вступив на навчання до вищого навчального закладу МВС України, займають соціальну позицію “курсант” з присвоєнням їм спеціального звання “рядовий міліції”. Курсанти отримують службові посвідчення особи і формене обмундирування зі знаками розрізнення відповідно до свого спеціального звання.

По-друге, специфічними є й умови проживання курсантів: вони розміщуються в казармах, повинні дотримуватись вимог, передбачених статутом внутрішньої служби Збройних сил України і Правил внутрішнього розпорядку. Особливо жорсткими є умови навчання і служби для курсантів 1 курсу. Вони можуть залишити розташування навчального закладу, казарму тільки за наявності дозволу про звільнення згідно з порядком, встановленим для військовослужбовців строкової служби.

По-третє, у вищих навчальних закладах МВС України переважає чоловічий колектив, в якому дуже помітними є психологічні особливості, характерні саме для юнаків-курсантів. Серед них - вразливість, допитливість, гострота сприйняття, схильність до романтики, прагнення до спілкування, колективної діяльності, внутрішнє бажання утвердити себе в колективі.

Адаптація курсантів до навчально-виховного процесу вищого навчального закладу МВС України розглядається як багатогранний процес пристосування особистості до нового соціального статусу входження її в специфічний колектив закладу закритого типу, зі статутно регламентованою системою взаємин, що спричиняє психологічну перебудову особистості з її орієнтацією на майбутню правоохоронну діяльність. Основний зміст цих складових передбачає: навчальну, соціально-психологічну та професійну адаптацію.

З метою обґрунтування змісту роботи на цьому етапі вважали за необхідне виявити передумови успішної організації і побудови системи навчально-виховної роботи з курсантами в адаптаційний період. Для цього було передбачено попереднє вивчення командним складом особових справ курсантів (на цьому етапі вивчено 502 особових справи) із наступним урахуванням у навчально-виховній роботі індивідуально-психологічних і особистісних якостей.

Необхідною передумовою встановлення нормальних взаємин із курсантами та вивчення їхніх індивідуально-психологічних особливостей у перші місяці перебування у вищому навчальному закладі є контакт із батьками курсантів. Останнє дає змогу більш глибоко вивчити умови, у яких виховувався абітурієнт, довідатися про його характерологічні особливості, що допомагає прискорити адаптаційний процес. З цією метою було проведено понад 300 зустрічей з батьками.

Однією з передумов входження до нової соціальної позиції є врахування реальних потенційних можливостей вихідного рівня розвитку курсантів, їх готовності додержувати режиму статутно-регламентованого вищого навчального закладу, до прийняття нової системи особистісних взаємин. Не менш важливою передумовою виступає врахування різновікового складу груп (взводів) працівників органів МВС, що мають як позитивні, так і окремі негативні характеристики. Це вимагає організації навчально-виховного процесу на основі принципу індивідуалізації і диференціації у всіх сферах освітньо-виховної діяльності, а також зумовлює необхідність прилучення курсантів старшої вікової групи до виховних заходів й індивідуальної роботи з молодшими за віком курсантами.

Оволодіння системою саморегуляції поведінки, прийомами самовиховання кожним курсантом уже в перші місяці навчання у вищому навчальному закладі МВС України дає можливість прискорити процес адаптації майбутніх працівників міліції до статутних вимог.

Специфіка формувального експерименту, розрахованого не на негайний результат “до - після”, а на підсумковий - за сукупністю взаємозалежних педагогічних впливів, що не передбачало фіксації безпосередніх підсумків проведення кожної окремої виховної акції. Комплексна система навчально-виховної роботи педагогічного колективу ВНЗ з урахуванням провідних чинників, функцій педагогічної діяльності і педагогічних умов позитивно позначалася на темпі і рівнях адаптації курсантів, особливо в перші півтора року навчання.

Змістом наступного етапу становлення соціально-професійної зрілості курсантів, що збігається з професійним навчанням у ВНЗ закритого типу, було формування в курсантів позитивного й усвідомленого ставлення до себе як до майбутнього професіонала міліції. У розділі обґрунтовано висновок, що саме цей етап є найбільш важливим як з погляду розуміння основних механізмів і динаміки професійного становлення особистості, так і психолого-педагогічного впливу на її подальше професійне зростання. На цьому етапі починає складатися образ “Я - майбутній професіонал”, формується професійна самоідентичність, що включає в себе рефлексивне прийняття і підтвердження внутрішньої і зовнішньої тотожності професіоналам у визначеній сфері трудової діяльності: "Інші як професіонали - Значення професії для мене”, “Етапи професіоналізації в суспільстві - Моя можлива кар'єра”, “Професіонали-ідеали - Я як професіонал”, “Соціальні статуси професіоналів - Мій образ професійного успіху”, “Соціальна оцінка професійних досягнень - Мої зусилля, дії по досягненню професійних результатів” і т. ін.

Інтенсивність та ефективність формування професійної ідентичності значною мірою визначалася спрямуванням навчально-виховного процесу в конкретному ВНЗ на активне, діяльнісне, творче включення курсантів у навчально-професійну діяльність, створення умов для формування і розвитку самосвідомості особистості курсанта, і передусім, його рефлексії (зокрема, професійної). Розвивальна взаємодія давала змогу курсанту як особистості за допомогою рефлексії побачити в собі, відкрити, розгорнути, перевести професійний потенціал в конкретні вчинки і дії. Знання про способи і прийоми рефлексії, самопізнання, саморозвитку юнаки одержують з літературних джерел та від психолога.

Творче “входження” особистості разом із психологом у рефлексивну роботу допомогло “трансформувати” зовнішні вимоги технік і впливи психолога у внутрішньоособистісні значення і змісти. Запропонована нами модель рефлексивної підтримки професійного становлення у ВНЗ дала можливість і діагностувати рівень рефлексії та професійного потенціалу й розвивати їх та прогнозувати професійну успішність.

Стимулюючи рефлексію за допомогою її змістової “заданості” у педагогічній моделі, ми навчали курсантів активного особистісного відображення утруднень професіоналізації, спонукали до внутрішньої і зовнішньої дії. Упровадження моделі рефлексивної підтримки курсантів у зміст ВНЗ закритого типу сприяє активізації розуміння професіоналізації як особистісно важливого процесу; розуміння необхідності власної активності в професійному і життєвому становленні; розвитку рефлексивності як внутрішньої опори формування самоідентичності з професією.

Необхідність і сутність морально-психологічної підготовки курсантів визначалася з урахуванням їхньої майбутньої служби і професійної діяльності, що зумовлює різнобічні вимоги до якості підготовки працівників правоохоронних органів до професійної діяльності. Морально-психологічна підготовленість курсантів розглядається як необхідний компонент професійної підготовленості співробітника органів внутрішніх справ, що відповідає моральним вимогам і забезпечує її здійснення в строгій відповідності з високими моральними нормами.

Розкрито значення психологічнох служби в організації навчально-виховного процесу на етапі становлення професійної самоідентичності курсанті. Програма психолого-педагогічного супроводу навчально-виховного процесу, що використовувалась на різних етапах експерименту, розроблена була в 1995-1996 навчальному році. Щороку вона уточнювалася, доповнювалась з метою створення належних умов для становлення курсантів як професіоналів. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу, конкретизація шляхів та завдань роботи з курсантами згідно з цією програмою впливали на ефективність формування соціально-професійної зрілості.