Проблеми економічного виховання в педагогічній спадщині А.С. Макаренка

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Бойко Алла Микитівна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, завідувач кафедри педагогіки;

АНОТАЦІЇ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що вивчається, та стан її наукової розробки, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, розкрито джерельну базу, наведено дані про апробацію і впровадження основних результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання економічного виховання в педагогічній спадщині А.Макаренка» проаналізовано ступінь дослідження вченими та педагогами як України, так і багатьох країн світу ролі А.Макаренка у запровадженні економічного виховання в колонії ім. М.Горького й комуні ім. Ф.Дзержинського; виявлено основні елементи економічного виховання у педагогічній системі А.Макаренка та розкрито їх зміст; проаналізовано специфіку методів і засобів економічного виховання в діяльності А.Макаренка.

Протягом багатьох років аспект економічної діяльності А.Макаренка залишався поза увагою дослідників, лише деякі елементи господарської чи виробничої діяльності виховних закладів, керованих вченим, були об'єктом вивчення.

Аналіз історико-педагогічної літератури та архівних матеріалів свідчить про те, що А.Макаренко був не тільки талановитим педагогом і організатором навчальної та виховної роботи, а й не менш талановитим підприємцем і менеджером. Раціональна економічна й господарська діяльність, одержання прибутку були для педагога не метою, а засобом як для створення кращих умов виховання та навчання підлітків, так і підготовки вихованців до життя й праці в суспільстві, де б вони могли посісти гідне місце.

У процесі економічної та господарської діяльності А.Макаренко ставив перед вихованцями дедалі складніші й привабливіші щодо перспективи завдання, підтримував у них прагнення до досягнення більш високих і одночасно педагогічно, економічно та психологічно доцільних завдань.

У роботі розкрито роль однодумців А.Макаренка у запровадженні економічного виховання в колонії імені М.Горького та комуні імені Ф.Дзержинського. Доведено, що А.Макаренко був людиною з широкими поглядами і вдало поєднував свої власні знання щодо процесу виховання з економічною діяльністю досвідчених працівників його закладів. Так, в колонії ім. М.Горького А.Макаренко спирався на досвід агронома М.Фере, із приходом якого в цей заклад сільськогосподарське виробництво почало серйозно розвиватися й досягло високої рентабельності. У комуні ім. Ф.Дзержинського такими надійними помічниками А.Макаренка стали Б.Клямер (прообраз С.Когана в «Педагогічній поемі»), спеціаліст з виробничої справи, та К.Кононенко, який із 1932 року очолював фінансову частину закладу.

У ході аналізу науково-педагогічної літератури встановлено взаємозв'язок між економічним, трудовим та господарським вихованням у педагогічній спадщині А.Макаренка. При цьому «господарське виховання» визначається як процес впливу на розвиток особистості під час різноманітної раціональної праці в побуті та в господарстві, спрямованої на формування ощадливого ставлення до предметів побуту, дбайливого використовування природних ресурсів, матеріально-практичного мислення.

Економічне виховання, розглядається нами як процес систематичного впливу на розвиток особистості, спрямований на оволодіння економічними знаннями, формування економічних умінь та навичок, які необхідні для високоефективної виробничо-економічної діяльності. Особливістю економічного виховання в педагогічній спадщині А.Макаренка було те, що не знання про способи хазяйнування та виробництва перетворювалися у навички та вміння, а, навпаки, в процесі економічної діяльності отримані вихованцями вміння та навички трансформувалися у певні знання з питань економіки.

На основі вивчення поглядів А.Макаренка на досліджувану проблему виявлено мету та завдання економічного виховання підлітків. Мета полягала у вихованні економічно активної особистості, яка вміла б орієнтуватися у відносинах реального виробництва, активного і свідомого громадянина з високим рівнем компетентності та професіоналізму. Цілеспрямованість у вихованні, за видатним педагогом, означає виховання громадянина, «виховання його майбутнього життєвого рівня, його добробуту». Для досягнення цієї мети вирішувалися такі завдання: засвоєння вихованцями економічних знань; формування розумних потреб, економічного мислення, оперативних здібностей та уміння орієнтування у складних суспільно-економічних питаннях; виховання готовності до економічної діяльності, яка передбачала оволодіння індивідом певними економічними вміннями й навичками; створення умов для самореалізації особи як економічно активного члена суспільства.

У дослідженні виділені та схарактеризовані основні теоретичні положення економічного виховання у педагогічній спадщині А.Макаренка, а саме:

· вагомість господарства та матеріальної сфери як могутніх виховних факторів. Зробивши господарську (економічну) турботу відправною точкою в процесі виховання, А.Макаренко вивів основні форми життєдіяльності й організації навчальних закладів, у яких працював. До таких форм він відносить господарські вимоги до вихователя і вихованця, організацію господарсько-активних загонів, сувору дисципліну, працю з визначеною конкретною метою, позицію господаря стосовно довкілля;

· єдність економічного виховання з освітою та загальним розвитком дитини. Завдяки поєднанню навчання з матеріальним виробництвом, з установ, якими керував А.Макаренко, виходила людина, що мала середню освіту і знала організацію виробництва, процеси виробництва, їх економічні засади;

· диференціація та індивідуалізація виробничої діяльності. Кожний вихованець мав змогу спробувати свої сили в різних видах праці й виявити свої нахили, відтак закріпитися в тому підрозділі, до роботи в якому він виявив здібності;

· повага до кожної дитини, розуміння її дій та вчинків. За глибоким переконанням А.Макаренка, тільки усвідомлення того, що вихованець - це завтрашній колега, фахівець, професіонал своєї справи, може позитивно впливати на формування мотиваційної сфери діяльності, яка, в свою чергу, є складовою мотивації до вибору майбутнього життєвого шляху;

· розвиток у вихованців організаторських здібностей. Різноманітна за характером діяльність організовувалася так, щоб кожний член колективу міг виступати в функції як підлеглого, так і організатора, менеджера, керівника;

· колективний характер економічної діяльності. На ефективність господарської та виробничої діяльності школярів, на думку А.Макаренка, великий вплив мав колектив, колективний характер праці. Спільна діяльність в колективі сприяла також вихованню у дітей працьовитості, наполегливості, створювала можливості порівнювати результати своєї роботи з успіхом товаришів і систематично підвищувати її продуктивність;

· використовування в економічній діяльності та навчанні принципу перспективних ліній. На кожному етапі навчання перед вихованцем відкривалася найближча перспектива зростання, нові можливості докладання творчих сил на виробництві. Крім педагогічного ефекту, кваліфікаційне просування мало ще й економічне значення: завдяки йому забезпечувалося виконання виробничої програми, що у свою чергу служило джерелом самоствердження комунарів;

· виховання патріотизму і національної свідомості. Прикладом цього є випуск вихованцями спочатку перших у країні електричних дрілей та електросвердел, а пізніше і фотоапаратів, які за своїми технічними параметрами були конкурентоспроможними та набагато кращими закордонних і до того ж, приносили прибуток не тільки комуні ім. Ф.Дзержинського, а й усій країні;

· дотримання принципу паралельної педагогічної дії в процесі розвитку особистості. Так, А.Макаренко вважав, що поліпшення морального стану окремих груп вихованців відбувається паралельно з розвитком господарства і залученням колективу до керівництва цим господарством, із зростанням матеріальних та моральних розумових потреб вихованців, з можливостями задовольнити ці потреби;

· господарсько-організаційна досвідченість педагога та усвідомлення ним ролі економічної діяльності у вихованні дітей. А.Макаренко був переконаний, що виховують не тільки вихователі, а середовище, яке в колонії ім. М.Горького організовувалося навколо процесу господарювання, а в комуні ім. Ф.Дзержинського - виробництва. На думку вченого, вихователь повинен брати участь у господарюванні нарівні з вихованцем, і тільки завдяки своїм знанням, працездатності і відповідальності педагог може мати певну перевагу в справі організації господарських елементів.

Аналіз педагогічної спадщини А.Макаренка дозволив виявити основні напрями й форми організації економічного виховання колоністів та комунарів, а саме: економічна діяльність на виробництві та по господарству; оволодіння економічними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів; різноманітні екскурсії, походи, заняття у спеціалізованих гуртках; вплив сім'ї на формування економічного мислення підлітків.

А.Макаренко справедливо вважав, що різні види економічної діяльності перебувають у взаємодії, доповнюють один одного, створюючи цілісну систему навчання і виховання. Наприклад, навчальна робота сприяє засвоєнню теорії і практики взаємодії основних законів у суспільстві і природі, оволодінню прийомами економічного мислення; суспільно-корисна праця формує вміння приймати економічно доцільні рішення, розв'язувати питання ощадливості під кутом зору людей різних професій, дозволяє зробити реальний внесок у вивчення й охорону місцевих екосистем.

У ході дослідження встановлено, що основними методами, які використовував А.Макаренко у процесі економічного виховання, були: заохочення, покарання, доручення, змагання, наслідування, переконання та бесіди. Найбільш дієвими педагог вважав методи заохочення та матеріального стимулювання.

На думку А.Макаренка кишенькові гроші й заробітна плата стимулюють вихованців до навчання та гарної поведінки, сприяють формуванню вміння орієнтуватися у життєвих ситуаціях, ощадливості, вчать будувати свій бюджет, раціонально задовольняти свої потреби. Зокрема, головною метою кишенькових грошей було навчити колоністів «керувати грошима», при цьому гроші видавалися диференційовано, що стимулювало підлітків до кращої роботи й поведінки. За гарне навчання вихованців та робітфаківців заохочували додатковими стипендіями. Заробітна плата комунарів забезпечувала вихованцям певний рівень життя після закінчення закладу та стимулювала продуктивність їхньої праці, підвищувала в них відповідальність і матеріальну зацікавленість.

Специфічними засобами економічного виховання, які використовував у своїй діяльності А.Макаренко, були показники ефективної економічної діяльності навчально-виховних закладів та підприємств. Так, на думку А.Макаренка, найкращим педагогом є госпрозрахунок, а планування сприяє формуванню вміння раціонально будувати свою виробничу діяльність. Учений надавав також значення і таким економічним категоріям, як самооплатність, самофінансування, поділ праці, рентабельність виробництва, продуктивність праці, прибуток та ін.

Отже, розвиваючи господарство, організуючи економічну освіту, залучаючи вихованців до участі в плануванні перспектив, в організації виробництва і керуванні ним видатний педагог виховував у дітей почуття відповідального господаря, навички підприємливості й раціональної економічної діяльності.

У другому розділі «Досвід економіко-виховної діяльності А.Макаренка» схарактеризовано становлення основних складових економічного виховання у колонії ім. М.Горького та комуні ім. Ф.Дзержинського; проаналізовано досвід навчально-виховних закладів, які використовували і використовують у своїй діяльності здобутки А.Макаренка з економічного виховання та розглянуто їхні особливості у залежності від конкретних соціально-економічних умов, від розвитку економічного виховання взагалі; запропоновано моделі сучасної школи-господарства як альтернативи дитячим будинкам та школам-інтернатам.

Як відомо, колонія ім. М.Горького та комуна ім. Ф.Дзержинського були для А.Макаренка не просто місцем його роботи як учителя і вихователя, але також творчою лабораторією, де він успішно випробовував нові методи виховання і нові підходи до педагогічної діяльності. Саме тут були сформульовані й запроваджені новаторські форми виховної та навчальної роботи у тісній взаємодії з господарською турботою, спрямованою на економічне зростання закладу, що створювало кращі умови для дітей і було основою динамічного розвитку колективу.

У ході дослідження виділено основні ступені організації виробництва у колонії ім. М.Горького та розкрито їх вплив на розвиток економічного мислення вихованців. Доведено, що:

- 1920-1921 рр. характеризуються натуральним виробництвом у колонії. Саме в ці роки господарська (економічна) турбота стає основою виховної діяльності А.Макаренка;

- 1922-1923 рр. відрізняються вже наявністю товарного виробництва у майстернях, що стимулює ініціативність, раціоналізаторські та підприємницькі здібності колоністів, а також потяг до різних видів діяльності;

- 1924-1926 рр. відзначаються створенням високорентабельного багатогалузевого сільськогосподарського виробництва в колонії, яке сприяло розвиткові у вихованців потреби в знаннях;

- 1926-1927 рр. відмічаються успішною перевіркою в нових умовах ролі високорентабельного виробництва в економічному вихованні підлітків. За два роки педагог зумів перевиховати 230 занедбаних безпритульних та налагодити високорентабельне сільськогосподарське виробництво.

Своєю сумлінною працею в колонії ім. М.Горького А.Макаренко переконливо довів, що завдяки налагодженій господарській і виробничій (переважно сільськогосподарській) діяльності можна досягти стрімких педагогічних та економічних успіхів.

Взагалі, діяльність А.Макаренка у колонії ім. М.Горького була першим етапом у становленні його виховної системи. Усі надбання, здобуті педагогом у процесі роботи в колонії, були узагальнені і вже на більш високому рівні реалізовані в комуні імені Ф.Дзержинського. З моменту відкриття комуни в умовах промислового міста економічне виховання здійснювалося переважно через виробничу, а не сільськогосподарську діяльність вихованців. Переваги індустріального виробництва у вихованні зумовлювалися загальноекономічною ситуацією в країні: індустріалізація вимагала великої кількості нових професій і здобуття таких кваліфікацій у комуні відкривало для вихованців більш привабливі перспективи. Крім того, на виробництві діти наочно бачили практичну цінність своєї праці, відчували, що заклад завдяки їх колективній праці швидко багатів, здобував усе більші можливості для задоволення зростаючих культурно-побутових потреб дитячого колективу.

Аналіз літератури з питань діяльності комуни ім. Ф.Дзержинського (Т.Ахаян, П.Артюшенко, Р.Бескина, М.Виноградова, А.Тер-Гевондян, А.Цина, М.Ярмаченко) та педагогічних творів А.Макаренка дозволив виділити такі основні роки становлення й розвитку виробничої діяльності та економічного виховання комунарів:

- 1928 - 1929 рр. - робота в майстернях: слюсарно-механічній, деревообробних (навчальній та промисловій), швейній та шевській. Економічне виховання здійснювалося переважно у процесі господарсько-виробничої діяльності.

- 1930 - 1931 рр. - робота у цехах об'єднаного підприємства напівкустарного типу (механічному (слюсарно - токарному), машинному цеху деревообробної майстерні, збірному цеху деревообробної майстерні, ливарному, нікелювальному та пошивному). Виробництво стало високорентабельним, багатогалузевим та приносило вагомі прибутки. Під впливом економічного розвитку комуни та високотехнологічного виробництва масовим став потяг вихованців до освіти, внаслідок чого 15 вересня 1930 року при комуні відкрився робітфак машинобудівного інституту. Економічному вихованню сприяли також введення заробітної плати вихованцям та участь комунарів у походах, де вони знайомилися з виробництвом.

- 1932 - 1935 рр. - робота вихованців на сучасних, обладнаних за останнім словом техніки заводах (металообробному заводі з виготовлення електросвердел та заводі фотоапаратів), сприяла розвиткові як виробничої, так й навчально-дослідної діяльності. Виробництво у цей час приносило значні прибутки не тільки для комуни, а й для країни у цілому. Раціонально організована соціальна сфера, система виховання і навчання формували у комунарів стимули до праці й до піднесення її продуктивності та рентабельності. Різні виробничі та економічні гуртки стали новою формою організації економічного виховання підлітків.

Про результативність економічного виховання в колонії ім. М.Горького та комуні ім. Ф.Дзержинського свідчила й робота його вихованців після виходу з зазначених закладів. Так, у дисертації простежено долі деяких із них. Наприклад, Н.Купрій та С.Василенко стали начальниками цехів та відділів на підприємствах, І.Панов, В.Постников, М.Іванов - директорами заводів та ін. Відмітною рисою вихованців А.Макаренка як керівників виробництва були не тільки кваліфікований економічний розрахунок у прийнятті рішень, не тільки підприємливість, а й увага до виховання молодих робітників (колишні комунари охоче ставали наставниками молоді, передавали їй свій досвід і досвід свого учителя).

У роботі також проаналізовано досвід застосування основних ідей А.Макаренка з питань економічного виховання дітей протягом останніх 70-ти років. Зокрема, відзначається широка географія таких навчальних закладів. Це як відомі українські школи - Павлиська, Богданівська, Сахнівська, Великосорочинська санаторна школа-інтернат, так і російські школи - шкільний завод «Чайка», Городищенська ЗОШ, Сиктивкарська школа-інтернат №1, а також школи в інших країнах світу, наприклад, кубинські школи «Хірон».

На основі дослідження діяльності зазначених закладів у розділі виділені основні моделі школи-господарства, а саме: школа-господарство як іграшкова країна (прикладом якої може бути Великосорочинська санаторна школа-інтернат), школа-господарство із продуктивною сільськогосподарською працею (Павлиська школа, Богданівська ЗОШ), школа-господарство з дрібним виробництвом (Артинський дитячий будинок Муромцевського району Омської обл.), школа-господарство з виробництва послуг (Ноябрський коледж професійних і інформаційних технологій), школа-господарство як складова шкільного комбінату (навчальний цех ХТЗ, навчально-виробничі комбінати Дзержинського та Комінтернівського районів м.Харкова), школа-господарство із справжнім заводом (шкільні заводи «Чайка» м.Москви, «Дзержинець» Очерської спецшколи Пермської області). Слід підкреслити, що сьогодні найбільш прийнятним є варіант школи-господарства із змішаним виробництвом.

У дисертації схарактеризовано також основні положення навчально-виробничої діяльності школи-господарства. Передбачається, що складатиметься вона за формулою «4+4», тобто перші 4 години на добу спрямовані на навчання у школі, а інші 4 години - присвячені економічному вихованню й навчанню в класах та на робочих місцях. При цьому навчально-виховний процес повинен бути варіативним і багаторівневим, а економічна теорія та технологія виступатимуть як профільні дисципліни.

У дослідженні установлено, що відомими послідовниками А.Макаренка в організації економічного виховання підростаючого покоління були: в Україні -В.Сухомлинський, який вважав, що працювати треба для створення матеріальних умов більш складної та інтелектуальної праці; І.Ткаченко, котрий розвивав традиції А.Макаренка у діяльності учнівських виробничих бригад, що брали участь у високоефективній виробничій діяльності та цілеспрямовано отримували економічні знання; О.Захаренко, що досяг високих матеріальних здобутків завдяки організації спільного процесу господарювання дітей і батьків; в Казахстані - Г.Кубраков, який, працюючи із ослабленими дітьми, схильними до туберкульозних захворювань, спромігся створити шкільне містечко із високорозвиненим навчально-виробничим господарством; в Росії - Є.Костяшкін, якому належить спроба створення рентабельного виробництва за участю школярів, його система оплати праці учнів та її розподіл дуже нагадувала макаренківський досвід використання заробітної плати вихованців; О.Католиков, котрий не тільки наслідував ідеї А.Макаренка з економічного виховання (його учні брали участь у рентабельній виробничій діяльності та отримували чекові книжки), а й розвивав їх: запроваджував економічну політику щодо реалізації шкільної продукції, поширював позашкільні заходи виховання: наприклад, у його навчальному закладі регулярно виходила економічна газета.

У дисертації розроблена та теоретично обґрунтована для студентів педагогічних та економічних вищих навчальних закладів програма спецкурсу «Проблеми економічного виховання в педагогічній спадщині А.Макаренка», яка включає лекційний курс та семінарські заняття.

Отже, використання досвіду А.Макаренка з економічного виховання підростаючого покоління дозволяє і зараз готувати молодь до самостійного життя й діяльності в суспільстві.

ВИСНОВКИ

1. Педагогічна спадщина А.Макаренка в світовій педагогічній науці належить до вершинних явищ, про що свідчать висока оцінка його діяльності як у вітчизняній, так і в зарубіжній науковій літературі. Однак при вивченні й упровадженні в практику педагогічних ідей вченого майже поза увагою дослідників залишаються такі сторони його педагогічної системи, як економічне виховання, виховання підприємливості, що становили важливий блок у цій системі. Таке ставлення було зумовлене соціальними й економічними причинами, у відповідності з якими тривалий час у школі економічне виховання розглядалося як частина трудового.

2. У дисертації виділено мету та завдання економічного виховання у педагогічній спадщині А.Макаренка, визначено основні його напрями та форми організації. Встановлено, що основним напрямом економічного виховання у А.Макаренка була економічна діяльність на виробництві та в господарстві.

Узагальнено основні теоретичні положення А.Макаренка в галузі економічного виховання дітей, а саме: вагомість господарства та матеріальної сфери як основних виховних факторів; нерозривність економічного виховання з освітою та загальним розвитком дитини; диференціація та індивідуалізація виробничої діяльності; повага до кожної дитини, розуміння її дій та вчинків; розвиток у вихованців організаторських здібностей; колективний характер економічної діяльності; використання в економічній діяльності та навчанні принципу перспективних ліній; виховання патріотизму та національної свідомості; дотримання принципу паралельної педагогічної дії в процесі розвитку особистості; усвідомлення вихователями ролі економічної діяльності при вихованні дітей.

3. У ході наукового пошуку виявлено основні методи, які використовував у процесі економічного виховання А.Макаренко: методи стимулювання (заохочення та покарання), доручення, змагання, наслідування, переконання та бесіди. Ефективність цих методів зумовлена раціональним урахуванням взаємозалежності потреб, цінностей і стимулів.

Розкрито специфіку засобів економічного виховання підлітків, які використовував у своїй діяльності А.Макаренко. Доведено, що зазначена специфіка полягає у використанні таких економічних категорій, як госпрозрахунок, самооплатність, рентабельність, самофінансування, продуктивність праці, планування, основний та обіговий капітал, тип виробництва, розподіл праці, наукова організація праці, заробітна плата, кишенькові гроші.

4. Проаналізовано досвід економічного виховання в колонії ім. М.Горького та комуні ім. Ф.Дзержинського. Виділені основні ступені становлення і розвитку виробничої діяльності та економічного виховання в цих навчально-виховних закладах. Так, доведено, що у колонії ім. М.Горького А.Макаренко почав господарську діяльність спочатку із-за нестатків, а потім цілеспрямовано став використовувати господарську турботу як виховний засіб. На цьому етапі педагог і його колеги разом із вихованцями пройшли шлях від примітивних майстерень та елементарних сільськогосподарських робіт до високорентабельного тваринницького господарства. У комуні ім. Ф.Дзержинського економічна діяльність дістала своєї досконалості: в результаті раціонально організованого економічного виховання комунари створили високотехнологічні підприємства, стали першими виготовляти електродрилі та фотоапарати на власних заводах і давати вагомі прибутки для всієї країні.

Зроблено висновок про те, що А.Макаренко створив цілісну систему навчально-виховного процесу, в якому праця була не самоціллю, а необхідним засобом для навчання економічній діяльності з урахуванням економічних факторів, для вдосконалення матеріальної бази і підвищення якості навчання й виховання у відповідності з новими технологіями.

У ході дослідження доведено, що важливою особливістю економічного виховання в педагогіці А.Макаренка є те, що він вів своїх вихованців від практичної діяльності та усвідомлення практичного значення економіки до теоретичного вивчення й освоєння необхідних економічних знань та вмінь. У колонії ім.М.Горького і комуні ім.Ф.Дзержинського А.Макаренко постійно прагнув до вдосконалення й економічного виховання: від початкових уявлень колоністів про економічну доцільність тієї чи тієї господарської діяльності, що виникали в процесі практичної роботи, до усвідомлення ролі економічних факторів у виробництві й організації економічного навчання.

5. У дисертації виділено навчально-виховні заклади, які використовували і використовують у своїй діяльності досвід А.Макаренка з економічного виховання (Павлиська школа, Богданівська ЗОШ, Сахнівська школа, Великосорочинська санаторна школа-інтернат, шкільний завод «Чайка», Городищенська ЗОШ, Сиктивкарська школа-інтернат №1, кубинські школи «Хірон» та ін). У роботі у хронологічному порядку розглянуто господарську, виробничу й економічну діяльність навчально-виховних закладів під керівництвом послідовників А.Макаренка та виявлено основні риси економічного виховання в них. Паралельно з цим на основі аналізу нормативних документів простежено розвиток економічної освіти та виховання взагалі. Зроблено висновок про те, що виховні ідеї А.Макаренка випереджали свій час і були затребувані при будь-яких політичних та соціальних умовах.