Размещено на http://www.allbest.ru/

Українська інженерно-педагогічна академія

Автореферат

кандидата педагогічних наук

Методика підготовки диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності в умовах модульної технології

13.00.02 -- “Теорія та методика навчання (технічні дисципліни)”

Буцик Іван Михайлович

Дисертацією є рукопис. аеронавігація диспетчер педагогічний

Робота виконана в Українській інженерно-педагогічній академії, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Науковий керівник

кандидат технічних наук, доцент Коровайченко Юрій Миколайович, департамент вищої освіти Міністерства освіти і науки України, заступник директора, м. Київ.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Ягупов Василь Васильович, Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, начальник центру, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, доцент Лупо Олександр Євгенійович, Національний авіаційний університет, доцент кафедри аеронавігаційних систем, м. Київ.

Провідна установа Інститут педагогіки та психології професійної освіти АПН України, відділ дидактики професійної освіти, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться “30 ” листопада 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.108.01 в Українській інженерно-педагогічній академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Української інженерно-педагогічної академії за адресою: 61003, м. Харків, вул. Університетська, 16.

Автореферат розісланий “28” жовтня_2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Плохіх В.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Приєднання України до Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації “Євроконтроль”, поставили на вищий щабель питання щодо забезпечення безпеки польотів. Це знайшло відображення в документах “Стратегія 2000+”, Європейській програмі організації повітряного руху та інших. Згідно з ними зміни в політиці безпеки польотів у повітряному просторі України неможливі без належної організації професійної підготовки диспетчерського складу.

Статистичні дані свідчать про те, що кількість авіакатастроф, які спричинені людським фактором, стрімко зростає: від 40% у 30-х роках ХХ століття до 92% в даний час. Зв'язок між станом підготовки авіаперсоналу і безпекою польотів є безумовним (Л.С.Білявський, О.Б.Біндас, М.А.Васильєв, Я.Д.Вишняков, В.І.Городов, Б.В.Зубков, Р.М.Макаров, Е.Р.Мінаєв, З.Т.Крохін, Ф.І.Скрипник, В.З.Шестаков та ін.). З огляду на останні події у світі (катастрофи літаків, у тому числі і літаків Ту-154 та Боїнг-757 над Швейцарією з вини диспетчерського складу) проблема підвищення якості підготовки диспетчерів, а відповідно і рівня організації педагогічної діяльності інструкторів служби повітряного руху (СПР) з їх підготовки, набуває особливої актуальності.

Водночас необхідність перегляду вимог щодо питань підготовки до педагогічної діяльності на тренажерному комплексі диспетчерів-інструкторів СПР знайшла відображення у документах, що розробляють питання сучасної кадрової професійної політики системи обслуговування повітряного руху (ОПР): вимогах міжнародної організації цивільної авіації, Положенні про професійну підготовку спеціалістів служби руху цивільної авіації, Правилах ліцензування авіаційного персоналу в Україні та інших. Але проведений аналіз стану проблеми виявив відсутність на сучасному етапі розвитку галузі наукових підходів з практичної реалізації цих директив.

Диспетчер-інструктор СПР є ключовою фігурою, що здійснює професійну підготовку спеціалістів на тренажерному комплексі авіапідприємства, опираючись як на практичні знання, уміння, навички з керування повітряним рухом, так і на педагогічні. Але зазначена діяльність нині - процес недостатньо організований на науковій основі. Педагогічні знання та уміння даної категорії працівників - це, як правило, нагромадження практичного досвіду в міру збільшення стажу роботи на посаді диспетчера-інструктора. Стихійною залишається підготовка до педагогічної діяльності на тренажері позаштатних диспетчерів-інструкторів СПР.

У рамках Болонського процесу стратегічним напрямком підготовки сучасного фахівця вважається активізація каналу безперервної освіти на основі самоосвіти. Аналіз літератури (А.П.Владиславлєв, В.Г.Осипов, І.Ю.Потай та ін.) показав, що створення умов для професійного самовдосконалення особистості може сприяти підготовці до педагогічної діяльності на тренажері диспетчерів-інструкторів СПР. На шляху педагогічних пошуків щодо гарантованого вирішення цього питання найбільш активно розвиваються модульні технології. Ці технології знаходять широке застосування в системі професійної підготовки (В.М.Аніщенко, А.М.Михайліченко). Визначились тенденції до використання такого підходу в Європейській організації з безпеки аеронавігації.

Але, як показав аналіз літератури, в педагогічній підготовці диспетчерів-інструкторів СПР в нашій країні такі підходи розвиваються недостатньо, не робиться необхідний акцент на тому, що даний спеціаліст повинен інтегрувати якості інженера-педагога і професіонала-диспетчера в галузі ОПР. Таким чином, склалось протиріччя між необхідністю підготовки авіаспеціалістів на рівні сучасних вимог та відсутністю науково-педагогічних підходів щодо вирішення питання.

Актуальність, теоретичне і практичне значення проблеми підготовки інструкторського складу авіапідприємств до педагогічної діяльності, її недостатнє наукове обґрунтування, обумовили вибір теми дослідження “Методика підготовки диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності в умовах модульної технології”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Науково-практичні розробки проведеного дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і методики професійного навчання Української інженерно-педагогічної академії. Дисертаційна робота виконана відповідно до держбюджетної теми № 9-11 “Теоретико-практичні основи формування у майбутніх інженерів-педагогів професійних умінь здійснювати навчальний процес в професійних закладах освіти”. Тема дослідження затверджена вченою радою УІПА (протокол №6 від 22.01.2002) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 22.02.2005).

Об'єкт дослідження: процес професійної підготовки диспетчерів-інструкторів СПР.

Предмет дослідження: методика підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності на тренажері в умовах модульної технології.

Мета дослідження: науково обґрунтувати теоретичні та методичні основи підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності на тренажері, розробити методику підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до цієї діяльності в умовах модульної технології та експериментально перевірити її ефективність при застосуванні на підприємствах ОПР.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз професійної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР та визначити її особливості.

2. Визначити суть та розробити модель педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР.

3. Обґрунтувати теоретичні основи та розробити модульну технологію як засіб методики підготовки до педагогічної діяльності на тренажері диспетчерів-інструкторів СПР.

4. Систематизувати критерії для визначення готовності диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності на тренажері.

5. Теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити методику підготовки до педагогічної діяльності на тренажері диспетчерів-інструкторів СПР в умовах модульної технології.

Методологічна основа дослідження ґрунтується на загальних положеннях теорії пізнання, філософських положеннях про взаємозв'язок та взаємообумовленість явищ і процесів, положеннях системного підходу, основних положеннях про цілісність педагогічної діяльності, основних теоретичних положеннях діяльнісного підходу, теорії поетапного формування розумових дій. Теоретична основа дослідження. Важливе значення для даного дослідження мав розгляд питань діяльності диспетчерів-інструкторів як проблеми різних наукових напрямків. Зокрема, аналіз філософської, психолого-педагогічної, спеціальної літератури дозволив визначити наступні аспекти діяльнісного підходу в науці:

- філософський (Л.П.Буєва, М.В.Дьомін, М.С.Каган, Е.С.Маркарян, К.Г.Рожко, Е.Г.Юдін та ін.);

- психологічний (Б.Г.Ананьєв, П.Я.Гальперін, А.М.Волков, М.Т.Громкова, Н.Д.Завалова, Б.Ф.Ломов, В.А.Пономаренко, В.П.Зінченко, Е.М.Іванова, Є.А.Климов, А.О.Конопкін, О.М.Леонтьєв, С.Я.Рубінштейн, Г.І.Суворова, В.Д.Шадріков та ін.);

- педагогічний (О.Є.Антонова, Г.А.Атанов, О.А.Дубасенюк, З.Ф.Єресєва, М.Н.Єрмоленко, О.М.Желєзнякова, І.А.Зимня, Т.В.Іванова, І.Ф.Ісаєв, У.Б.Імашев, О.Е.Коваленко, В.І.Кустова, В.А.Міжеріков, Б.Н.Наумов, А.І.Наймушин, М.М.Нікітіна, М.А.Пєтухов, Т.В.Семенюк, Л.А.Щеглова та ін.);

- спеціальний, що відображає особливості диспетчерської діяльності (В.Е.Андріанова, В.П.Бесєдін, Р.І.Бруснічкіна, С.М.Вергазов, І.Л.Горіна, В.А.Колосов, Ю.М.Коровайченко, Р.М.Макаров, Л.Е.Романовська, А.І.Скрипніков, Т.К.Чернаєнко та ін.), яка часто пов'язана з екстремальними умовами (О.Б.Біндас, І.Е.Буланов, В.П.Колотуша, А.М.Невініцин, С.Н.Неділько, А.Н.Рева, Н.В.Чинченко та ін.).

Водночас в теоретичній основі роботи знаходяться положення та висновки, які стосуються:

- питань організації модульної технології в навчанні (А.М.Алексюк, В.М.Аніщенко, В.Л.Бєлова, І.М.Богданова, М.І.Лазарєв, А.М.Михайличенко, О.І.Смолюк, А.В.Фурман, Г.Н.Чошанов, П.А.Юцявичене, Т.М.Яценко);

- розробки сучасних інформаційних технологій (Б.С.Гершунський, А.Ю.Гордєєв, В.Б.Закорюкін, Є.І.Мащбиць, В.М.Панченко, Т.В.Солодка, Н.Ф.Тализіна та ін.);

- особливостей підготовки викладачів спеціальних дисциплін (С.Я.Батишев, В.В.Блюхер, І.Б.Васильєв, Т.А.Дев'ятьярова, Г.Е.Зборовський, Г.А.Карпова, Е.Ф.Зеєр, О.Е.Коваленко, В.І.Никифоров, П.С.Самородський, В.Д.Симоненко та ін.).

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз наукової та спеціальної літератури; порівняння, узагальнення і систематизація теоретичного та практичного матеріалу, моделювання;

- емпіричні: педагогічне спостереження; опитування; анкетування; бесіда, інтерв'ю, метод експертної оцінки, метод самооцінки, педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий, порівняльний);

- статистичні: методи математичної статистики для аналізу даних дослідження.

Дослідно-експериментальною базою дослідження основного етапу роботи були авіапідприємства Харкова, Борисполя, Донецька, Одеси, Дніпропетровська, Львова. Дослідження проводилось у період з 1998 року по 2005 рік.

На першому етапі /1998-1999/ проводився аналіз філософської, педагогічної, психологічної і спеціальної літератури з проблеми дослідження. Визначався стан питання підготовки до педагогічної діяльності на підприємствах ОПР, вплив сучасних технологій навчання на характер і зміст цієї діяльності. На цьому етапі формувались мета, об'єкт, предмет, а також визначались завдання і методика дослідження.

На другому етапі /1999-2002/ проводилась розробка методики підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності в умовах модульної технології та дослідно-експериментальна перевірка нового змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання диспетчерів-інструкторів на підприємствах ОПР. Проводилось уточнення критеріїв для визначення рівня сформованості педагогічних знань та умінь у диспетчерів-інструкторів СПР як передумови їх готовності до педагогічної діяльності.

Третій етап /2003-2005/ було присвячено проведенню безпосереднього експериментального дослідження, узагальненню і перевірці отриманих результатів, визначенню порівняльної ефективності експериментального фактора, оформленню результатів дослідження, впровадженню в практику роботи підприємств ОПР країни методики підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності в умовах модульної технології.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше на основі інтеграції теорії поетапного формування розумових дій та модульного навчання визначено теоретичні та методичні основи підготовки диспетчерів-інструкторів до педагогічної діяльності (в умовах модульної технології);

- вперше науково обґрунтовано модель педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР на тренажері з використанням модульної технології, яка є засобом методики їх підготовки до педагогічної діяльності;

- уточнені структура і зміст педагогічної підготовки диспетчерів-інструкторів СПР при навчанні в умовах модульної технології через формування основ педагогічних знань, дидактико-проектувальних умінь, умінь з організації контролю знань шляхом тестування, ефективної організації теоретичної та тренажерної підготовок;

- систематизовано критерії та методи оцінки готовності диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності на тренажері в умовах модульної технології.

Теоретичне значення дослідження полягає в науковому обґрунтуванні методики підготовки до педагогічної діяльності на тренажері диспетчерів-інструкторів СПР в умовах модульної технології, визначені мети, структури, принципів, змісту модульної технології при реалізації її у процесі самопідготовки диспетчерів-інструкторів до педагогічної діяльності та організації теоретичної та тренажерної підготовки диспетчерів.

Практичне значення дослідження полягає у впровадженні в процес професійної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР методики підготовки до педагогічної діяльності на тренажері в умовах модульної технології та розробці навчального посібника “Методика професійної підготовки фахівців з обслуговування повітряного руху” (у співавторстві). Створено комплекс комп'ютерних програм для засвоєння основ педагогічних знань, формування дидактично-проектувальних умінь та умінь з розробки педагогічних тестів контролю знань, проведено розробку комп'ютерного тесту для визначення рівня професійних знань диспетчера щодо ОПР. Розроблена методика має прикладний характер, що дозволяє використовувати її як в системі ОПР, так і в практиці навчальних закладів, що виконують підготовку цих спеціалістів.

Методику підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності в умовах модульної технології впроваджено в Харківському регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (акт про впровадження від 22.12.2004) та Донецькому регіональному структурному підрозділі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (акт про впровадження від 20.05.2005).

Особистий внесок автора Основні результати роботи одержані автором особисто. У роботах, написаних у співавторстві, здобувачу належать (згідно списку наукових робіт, поданого в кінці автореферату): розробка методики аналізу діяльності фахівців з ОПР з метою формування змісту професійної підготовки. Автором розроблено комп'ютерні програми для організації підготовки до педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було апробовано на третій міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні технології вищої освіти” (Одеса, 2004 р.), третій міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання” (Харків, 2005 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідженя викладено у 6 опублікованих наукових працях: 3 наукові статті (без співавторів), 2 тези доповідей на конференціях, 1 навчальний посібник (у співавторстві).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (239 найменувань, з яких 10 - іноземною мовою) і 11 додатків на 99 сторінках.

Повний зміст роботи викладено на 215 сторінках. Робота складається з 34 таблиць на 34 сторінках і 12 рисунків на 9 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічні та теоретичні основи, методи проведення дослідницької роботи, означено дослідно-експериментальну базу, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, викладено особистий внесок автора, наведено дані про впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні основи професійної діяльності диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху” визначено основні проблеми педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР з позицій сучасної педагогічної теорії та практики, проведено аналіз діяльності у філософському, психологічному, педагогічному аспектах, визначено особливості професійної підготовки диспетчерського складу до реалізації педагогічної діяльності в умовах авіапідприємства, проведено аналіз педагогічної діяльності, розроблено структуру та модель даної діяльності.

Аналіз літератури та практики роботи диспетчерського складу органів ОПР дозволив встановити, що на сучасному етапі існує суттєва проблема: відсутність методики підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності в умовах авіапідприємства. Опитування диспетчерів-інструкторів, спостереження за їх роботою, анкетування та аналіз власного досвіду підтвердили існування означених проблем. Здебільшого цими спеціалістами використовуються педагогічні знання та уміння, які накопичились під час власного стажування та роботи на авіапідприємстві. Система регулярного удосконалення педагогічної підготовки під час навчання на курсах підвищення кваліфікації була свого часу зруйнована і тільки нещодавно почала відновлюватись, але її можливості не можуть сьогодні задовольнити потреби системи ОПР.

З метою пошуку напрямків щодо вирішення проблеми на основі вивчення літератури, кваліфікаційної характеристики, Положення про професійну підготовку спеціалістів служби руху цивільної авіації було проведено аналіз структури професійної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР та визначено її компоненти (технологічний, проектно-конструкторський. організаційно-управлінський, науковий). Узагальнення структури діяльності цих працівників дозволило визначити, що вона є результатом інтеграції двох самостійних, але взаємопов'язаних складових: технологічної (передбачає наявність теоретичних знань, практичних умінь та навичок з обслуговування повітряного руху) та педагогічної (реалізується через педагогічні знання та уміння). На нашу думку, педагогічна складова ширша за технологічну, оскільки, приступаючи до виконання обов'язків інструктора, даний спеціаліст на високому рівні реалізує всі технологічні операції. Опираючись на основні положення системно-функціонального аналізу, на вивчення посадових інструкцій і кваліфікаційних вимог, було обґрунтовано функції технологічної діяльності як узагальненої характеристики діяльності: обслуговування повітряного руху, контроль практичної роботи диспетчерів, прийняття і передача керування рухом до суміжних диспетчерських пунктів, взаємодія з органами протиповітряної оборони, надання екіпажам повітряних суден (ПС) режимів та траєкторій польотів, розрахунок і забезпечення інтервалів випуску повітряних суден, контроль заходу повітряних суден на посадку, контроль готовності злітно-посадочної смуги до прийому ПС, аналіз повітряних та метеобставин, ведення необхідної документації. Виділення технологічних функцій стало основою розробки комплексу професійних знань, умінь та навичок, які необхідно формувати у стажерів, підготовка яких ведеться на авіапідприємстві під час теоретичної та тренажерної підготовок. Теоретична фаза підготовки стажера є передумовою успішності відпрацювання вправ на тренажерному комплексі. Ця робота є одним з головних напрямків діяльності диспетчерів-інструкторів СПР, який завжди знаходився в центрі уваги авіаційної педагогіки (Ю.П.Даримов, А.Ф.Жидовинов, В.М.Затонський, Н.Н.Соколов, Л.А.Журавльова, В.П.Колотуша, Н.В.Чинченко, С.Н.Неділько, И.Е.Буланов, Е.К.Щербаков та ін). Рівень сформованості знань, умінь та навичок визначає якість підготовки стажера. Тому одним із критеріїв ефективності розробленої методики і було обрано цей показник.

Реалізація кожної з педагогічних функцій диспетчерів-інструкторів СПР (проведення методичних занять та технічного навчання, аналіз рівня теоретичної та практичної підготовки диспетчерів, підготовка та перепідготовка спеціалістів, стажування молодих спеціалістів, проведення перехідного навчання, вивчення, узагальнення та розповсюдження передових форм та методів навчання) залежить значною мірою від їх педагогічної підготовки. Причому, інструкторові необхідно швидко адаптуватись до різного контингенту: від стажування молодих спеціалістів до проведення методичних занять та технічного навчання з усім особовим складом органів ОПР. Виходячи з мети та завдань даного дослідження, проведеного літературного аналізу, під педагогічною діяльністю диспетчера-інструктора СПР будемо мати на увазі таку діяльність, яка спрямована на створення ефективних умов взаємодії між учасниками процесу навчання на підприємствах ОПР з метою забезпечення професійної підготовки авіаспеціалістів на рівні сучасних вимог.

Психолого-педагогічні дослідження усе частіше включають у свій арсенал методи системно-структурного аналізу, серед яких чільне місце посідає метод моделювання, який використовувався нами при створенні моделі діяльності диспетчера-інструктора СПР. Щоб розробити модель педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів, як щось ціле, було попередньо визначено її взаємодіючі компоненти. Як основні компоненти, кожен з яких наповнений інформацією про мету, зміст і характер діяльності, до складу моделі увійшли: технологічна та педагогічна підготовка диспетчера-інструктора; теоретична та тренажерна підготовка стажера, а також підготовка стажера безпосередньо на робочому місці. Кожен з компонентів було піддано подальшому моделюванню та визначенню зв'язків між ними. Теорія аналізу моделей передбачає визначення системоутворюючого фактора, який найбільшою мірою впливає на її функціонування. Аналіз розробленої моделі показав, що в нашому випадку, як такий фактор, виступає технологічна та педагогічна підготовки диспетчера-інструктора. Констатуючий експеримент виявив значні проблеми в стані педагогічної складової діяльності диспетчерів-інструкторів СПР і, навпаки, високий рівень їх технологічної готовності. Тому було зроблено припущення, що якщо створити належні умови для формування педагогічної складової, то це позитивно позначиться на результатах підготовки фахівців.

Проведені подальші спостереження за діяльністю диспетчерів-інструкторів СПР, їх анкетування, показали недостатні педагогічні знання і уміння в організації навчального процесу, у виборі засобів педагогічного впливу на стажерів. Більшість інструкторів не володіє уміннями з розробки навчальних занять на належному методичному рівні, не здатні в повній мірі вміло реалізовувати принципи і методи навчання.

У другому розділі - “Обґрунтування і розробка методики підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності в умовах модульної технології” розглянуто питання щодо обрання модульного підходу як такого, що забезпечує умови для самоосвіти інструкторів, індивідуалізації теоретичної та тренажерної підготовок стажерів і на цій основі розроблено методику підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності.

Аналіз літератури підтвердив успішність застосування модульного навчання в практиці професійної підготовки спеціалістів нашої країни та авіаспеціалістів за кордоном. У подальшому аналізі літератури визначався взаємозв'язок між функціями та змістом педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР. Поглиблений аналіз особливостей педагогічної діяльності (Г.А.Атанов, О.А.Дубасенюк, З.Ф.Єресєва, М.Н.Єрмоленко, О.М.Желєзнякова, І.А.Зимня та ін.) дозволив визначити основні групи знань, умінь та навичок, які необхідно сформувати у педагога. Аналіз літературних джерел щодо підготовки інструкторського складу (В.Е.Андріанова, В.П.Беседін, Р.И.Брусничкина, С.М.Вергазов, В.А.Колосов та ін.) та підходів щодо інженерно-педагогічної підготовки спеціалістів (С.Я.Батишев; І.Б.Васильєв; Т.А.Дев'ятьярова; Е.Ф.Зеєр; О.Е.Коваленко, П.С.Самородський, В.Д.Симоненко та ін.), власного досвіду, спостереження за роботою диспетчерів-інструкторів СПР показали, що їх можна згрупувати до комплексу наступних блоків завдань щодо педагогічної підготовки: оволодіння основами педагогічних знань, оволодіння уміннями з реалізації педагогічних знань на практиці шляхом формування умінь, по підготовці навчальної інформації (навчальних занять, тестових завдань), забезпечення умінь з ефективної організації процесу навчання. Виходячи з цього, на основі застосування блочно-модульного принципу навчання (С.Я.Батишев) було проведено визначення необхідних для реалізації модулів. Зокрема, модуль №1 "Основи педагогічних знань" формує основи педагогічних знань з теорії виховання та дидактики, модуль №2 "Дидактично-проектувальний" формує уміння з розробки теоретичних, тренажерних занять та педагогічних тестів і модуль №3 "Практична підготовка стажера" формує практичні уміння щодо організації процесу підготовки стажерів під час теоретичної та практичної підготовок.

Виділені модулі стали основою розробки структури модульної програми, яка базується на основі визначених в ході аналізу (О.В.Добенько, А.А.Радугін, П.А.Юцявічене) наступних принципах: структуризації навчального матеріалу; динамічності усвідомленої перспективи; достатнього інформаційного забезпечення, цілепокладання, системного підходу, індивідуалізації та диференціації навчання, варіативності навчання, єдності структурних і функціональних компонентів. Визначені принципові підходи до побудови модульної програми дозволили зосередитись на конкретизації модуля як її основної організаційної одиниці. Аналіз літературних джерел показав, що в педагогіці не існує єдиних підходів щодо визначення та класифікації модулів. Нами за основу було взято структурно-діяльнісний тип модуля як такий, що найбільше відповідає визначеним принципам. Особливістю цього модуля є те, що він створюється із сукупності міні-модулів, змістові одиниці кожного з них складають відносно самостійні блоки, міра автономності яких обумовлюється завданнями відповідного модуля. Визначення їх кількості відбувалось шляхом трансформації інтегральної цілі модульної програми в модульні підцілі, кожна з яких визначала структуру окремого модуля. Зокрема, модуль № 1 "Основи педагогічних знань" структурно складається з міні-модуля 1.1. "Теорія виховання" та міні-модуля 1.2. "Дидактика". Вони виконані на основі комп'ютерних програм за принципом словника, де в короткій формі наведено основну термінологічну інформацію з основ педагогіки. Підставою для такого поділу та їх змістовного наповнення став аналіз робіт ряду педагогів (Ю.К.Бабанський, Н.П.Волкова, І.П.Підласий, П.І.Підкасистий, В.А.Сластєнін, С.А.Смірнов, В.В.Ягупов та ін.). В модулі передбачено комп'ютерне тестування для самоконтролю отриманих знань. Виходячи з міри відповідальності, яка покладається на даних спеціалістів, від них вимагалось надати відповіді на всі питання тесту. Для фіксації ходу самопідготовки нами було розроблено листи самоконтролю підготовки до педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР. Такий підхід зберігався і в інших модулях.

Модуль № 2 "Дидактично-проектувальний" включає міні-модуль 2.1."Дидактичне проектування навчального заняття" та міні-модуль 2.2. "Розробка педагогічних тестів". В основу такого поділу та формування змісту цих міні-модулів було покладено підходи О.Е.Коваленко, В.І.Нікіфорова та інших. Рівень оволодіння інформацією визначається за допомогою комп'ютерного самотестування. Для поглибленого вивчення особливостей дидактичного проектування навчального матеріалу диспетчерами-інструкторами використовувався розроблений нами (у співавторстві) навчальний посібник “Методика професійної підготовки фахівців з обслуговування повітряного руху”.

Діяльність диспетчерів-інструкторів СПР щодо опрацювання модулів №1 та №2 має за мету формування наукового підґрунтя для реалізації головного напрямку їх діяльності - підготовки спеціалістів на тренажері. Цьому значною мірою сприяє розроблений нами модуль №3 “Практична підготовка стажера”. У своєму складі він має: програми теоретичної та тренажерної підготовки, комп'ютерний тест для визначення рівня професійних знань стажера. Особливістю методики даного дослідження було те, що на початку навчання стажер проходив тестовий контроль, що давало змогу диспетчеру-інструктору розробити програму його індивідуальної підготовки.

Програма теоретичної підготовки визначалася планом навчання на робочому місці, затвердженим керівником підрозділу ОПР. Нами було уточнено зміст кожної з тем з урахуванням останніх вимог щодо підготовки диспетчерів. Відмінною особливістю програми, розробленої в умовах даного дослідження, є те, що до кожної з тем було підібрано відповідні методи навчання (проблемна лекція, вивчення ситуацій, розв'язання ситуаційних задач, евристична бесіда) та прийомів (мозкова атака, проблемне завдання, проблемне питання).

У програму тренажерної підготовки увійшов комплект вправ проблемно-пошукового характеру для відпрацювання практичних умінь та навичок стажера. Нами було проведено систематизацію цих вправ в залежності від рівня складності, що дозволило виділити три етапи: початковий, основний та заключний. На початковому етапі проводиться відпрацювання процедур векторіння; формування навичок здійснення радіозв'язку та екстраполяції при різноманітному розташуванні цілей від ПС на екрані радіолокатора; вивчення особливостей руху повітряних суден за схемами польоту, характерними для даного сектора. На основному етапі вправи будуються з урахуванням усіх особливостей повітряного руху в секторі: зміни курсу заходження на посадку, роботи відомчої авіації, впливу метеорологічних умов на виконання польотів. На заключному етапі у зміст вправ вводять елементи збійних ситуацій: різке збільшення ПС в секторі, виникнення особливих випадків у польоті, комбінації зі складною повітряною та метеорологічною обстановкою в секторі тощо. При набутті відповідної професійної підготовки у вищому навчальному закладі співвідношення тривалості етапів у процентах необхідно вибирати як 10 : 50 :40.

На початковому етапі формуються уміння та навички, які надають змогу: застосовувати "розведення" (векторіння) ПС на попутних курсах; застосовувати навички керування повітряним рухом на тренажері в простій повітряній обстановці; застосовувати необхідні процедури радіолокаційного обслуговування та процедурного контролю за рухом ПС; набути навички керування повітряним рухом при вильоті, прильоті та польоті ПС транзитом через аеродром, ведення радіозв'язку.

На основному етапі формуються такі уміння та навички, які передбачають: успішне застосування навичок обслуговування повітряного руху на тренажері в складній повітряній обстановці та складних метеорологічних умовах; застосування необхідних процедур радіолокаційного обслуговування та процедурного контролю за рухом ПС.

На заключному етапі формуються уміння та навички, які при роботі дозволять успішно застосовувати навички обслуговування повітряного руху на тренажері в особливих випадках польоту, застосовувати необхідні процедури радіолокаційного обслуговування та процедурного контролю за рухом ПС, що знаходяться в особливих умовах. Інструктор розробляє програми тренажерної підготовки у відповідності до програми індивідуальної підготовки стажера. У подальшому стажер відпрацьовував уміння та навички на робочому місці диспетчера під наглядом інструктора, де здійснював радіолокаційне обслуговування ПС, що вилітають (прибувають), забезпечував ешелонування між ними, передавав відповідальність за контроль тощо. У процесі практичної підготовки використовувались як традиційні методи навчання (демонстрація або інструкторський показ, практика під наглядом), так і сучасні (брифінг, структурований брифінг, дебрифінг).

Надалі на цій основі було розроблено структуру, мету, принципи, зміст та модульну технологію як засіб методики навчання диспетчерів-інструкторів організації педагогічної діяльності. Мета методики підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності на тренажерному комплексі в умовах модульної технології проектувалась, виходячи з моделі, структури та функцій професійної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР. Метою даної методики є формування у цих спеціалістів стійкої системи знань з педагогіки та дидактико-проектувальних умінь для ефективної організації процесу теоретичної та тренажерної підготовок диспетчерів на підприємствах ОПР.

Принципи методики підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності: загальнодидактичні (принцип безперервності навчання; принцип свідомості й активності; принцип науковості навчання; принцип систематичності і послідовності; принцип індивідуалізації, принцип наочності; принцип зв'язку навчання з життям, практикою; принцип зворотного зв'язку) та специфічні (домінантно-мотиваційної установки та спеціалізованості).

На основі положень системного підходу, цілісності педагогічної діяльності, теорії поетапного формування розумових дій, модульного підходу до підготовки до педагогічної діяльності було розроблено зміст модульної технології. Ми притримуємося думки тих вчених, які вважають, що поняття “методика” ширше за поняття “технологія”. Методику ми розглядали як систему науково обґрунтованих правил та прийомів навчання, а технологію - як інструмент для досягнення цілей навчання.

Модульна технологія складається з двох рівнів: рівня попередньої підготовки до педагогічної діяльності та рівня організації педагогічної діяльності на тренажері. На рівні попередньої підготовки до педагогічної діяльності на тренажерному комплексі диспетчер-інструктор СПР оволодіває основними поняттями педагогіки, вивчає основи теорії виховання та навчання на основі модуля №1 (12 год.) . Надалі його робота зводиться до оволодіння основами дидактично-проектувальної діяльності. Зокрема, цей спеціаліст знайомиться з дидактичними основами проектування теоретичних та практичних занять, особливостями розробки тестових завдань для контролю знань стажерів на основі модуля №2 (10 год.). На рівні організації педагогічної діяльності на тренажері диспетчером-інструктором СПР відбувається моделювання навчальної діяльності в таких умовах. При цьому враховуються результати вхідного контролю знань стажерів на основі розробленого в методиці тесту з модуля №3, що є підставою для втілення підходів щодо індивідуалізації підготовки кожного стажера. На цій основі реалізуються індивідуально розроблені для кожного стажера програми їхньої теоретичної та тренажерної підготовок.

У ході визначення критеріїв сформованості педагогічних знань, умінь і навичок у диспетчерів-інструкторів СПР враховувались різні підходи. Зокрема, рекомендації І.Ф.Ісаєва, який розглядає сформованість педагогічної діяльності як результат педагогічної культури, одним з показників якої є ціннісне ставлення до педагогічної діяльності. Цей показник було взято нами за один з критеріїв дослідження. Н.В.Кузьміна аналізує рівень сформованості педагогічної діяльності як результат технолого-педагогічної готовності до її виконання через сформованість таких критеріїв як гностичний, проектувальний, конструктивний, організаційний. Останній підхід адаптовано до педагогічних досліджень в авіаційній галузі Р.М.Макаровим і було враховано нами як критерій ефективності методики. Аналіз літератури (Н.В.Бордовська, Н.Ф.Джужа, А.О.Реан) показав важливість впливу мотиваційних процесів на формування педагогічної діяльності, що і визначило відбір нами мотивації як одного з критеріїв дослідження. За основний критерій ефективності методики було обрано якість тренажерної підготовки спеціалістів. Фактором впливу на рівень їх сформованості було обрано методику підготовки диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності на тренажерному комплексі в умовах модульної технології.

У третьому розділі - “Експериментальне дослідження ефективності методики підготовки диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності на тренажері в умовах модульної технології” визначено організаційно-методичні основи експериментального дослідження, методи обробки та аналізу отриманих даних.

Для проведення дослідження було сформовано дві групи: контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ) чисельністю по 20 осіб кожна. Для забезпечення валідності експерименту умови його проведення підбирались таким чином, щоб всі фактори (контингент досліджуваних, рівень їх підготовки до педагогічної діяльності, умови експерименту) залишались стабільними, за винятком того, який перевірявся (застосування методики підготовки до педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР в умовах модульної технології). Отриману в результаті експерименту інформацію ми обробляли методами варіаційної статистики.

Дослідження критерію “ціннісне ставлення до педагогічної діяльності” проводилось через визначення таких його ознак, як “розуміння і оцінка цілей і завдань педагогічної діяльності” та “усвідомлення цінності педагогічних знань”. При дослідженні використовувався метод анкетування. Питання анкети потребували ранжування за 4-бальною системою. Експеримент показав, що перша ознака мала вищий показник на початку експерименту в обох групах і не зазнала суттєвих змін в ході його проведення. На нашу думку, це пояснюється тим, що диспетчери-інструктори СПР чітко усвідомлюють ті цілі та завдання, що стоять перед ними. Значні зміни мали місце при дослідженні другої ознаки критерію. Її зростання в ЕГ з 3,10 до 3,70 в ході експерименту свідчить про те, що досліджувані переконались у тому, що не так звані “життєві” знання, а система наукових знань з педагогіки є умовою значних змін в якості підготовки авіаспеціалістів.

Суттєві зміни були отримані нами при дослідженні мотивації до педагогічної діяльності. Для дослідження показника було використано методику К.Земфіра в модифікації А.Реана. Втілення розробленої методики позитивно вплинуло на показник внутрішньої мотивації, який змінився в ЕГ з 2,50 до 4,50, що за критерієм Ст'юдента є статистично значущим при p<0,05. Отримані дані свідчать про те, що розроблена методика позитивно впливає на формування одного з основних рушійних факторів розвитку - внутрішню мотивацію як гаранта подальшого вдосконалення педагогічних знань диспетчерів-інструкторів СПР.

Надалі досліджувалась технолого-педагогічна готовність до організації педагогічної діяльності через визначення гностичних, проектувальних, конструктивних та організаційних умінь, які визначались за 4-бальною шкалою методом самооцінки. Дослідження показало, що диспетчери-інструктори ЕГ мають більш високий рівень сформованості гностичних умінь. Зокрема, позитивну динаміку має формування таких ознак даного показника, як володіння основними поняттями теорії виховання (з 1,70 до 3,20) та знання основ теорії навчання (з 1,90 до 3,50). Позитивні зміни в теоретичній підготовці відповідно позначились і на інших показниках (табл. 1).

Таблиця 1 Дослідження рівня сформованості технолого-педагогічної готовності до педагогічної діяльності досліджуваних

Удосконалення гностичних, організаційних, конструктивних, проектувальних умінь у досліджуваних ЕГ знайшло позитивне відображення в якості підготовки стажерів. Аналіз рівня їх підготовки до виконання професійних операцій з обслуговування повітряного руху проводився на основі експертної оцінки шляхом визначення рівня теоретичних знань та якості виконання технологічних операцій. Серед них: знання нормативних документів, що регламентують роботу з обслуговування повітряного руху, прийом чергування, надання радіолокаційного обслуговування ПС, прийом (передача) відповідальності за контроль, дотримання фразеології радіообміну, ОПР при введенні тимчасових заборон та обмежень. Як експерти залучались фахівці з числа керівного складу органів ОПР у кількості трьох чоловік. Оцінювання виконання операції визначалось відмінною, доброю або задовільною оцінкою в залежності від кількості зауважень, отриманих стажерами під час контролю.

Результати проведеної роботи дозволили встановити статистично значущі відмінності в оцінках виконання технологічних операцій стажерами КГ та ЕГ. Так, стажери, що готувались інструкторами ЕГ отримали, 95% відмінних оцінок, у той час, як у другій групі цей показник становив 51%. Ми отримали суттєві відмінності в часі, який було витрачено на підготовку цих спеціалістів. Зокрема, 90% стажерів, підготовлених складом ЕГ, вклались в строки, що відведені нормативами на їх підготовку, продемонструвавши в більшості своїй відмінні та добрі знання. В той же час стажери, підготовкою яких займались диспетчери-інструктори КГ, витратили на підготовку 75% досліджуваних часу майже вдвічі більше.

Таким чином, проведений аналіз результатів експерименту дозволив зробити висновок щодо позитивного впливу розробленої методики підготовки до педагогічної діяльності на тренажерах диспетчерів-інструкторів СПР в умовах модульної технології на показники сформованості педагогічної діяльності.

Висновки

1. Аналiз лiтературних джерел показав, що система педагогічної діяльності на тренажерах диспетчерів-інструкторів СПР є недостатньо науково обґрунтованою та організованою. Рівень педагогічних знань, умінь та навичок цих фахівців не відповідає сучасним вимогам, оскільки вони, як правило, ґрунтуються на практичному досвіді роботи у якості диспетчера-інструктора. Стихійною залишається підготовка до педагогічної роботи на тренажерах позаштатних диспетчерів-інструкторів. Це не може задовольнити потреби органів ОПР з огляду на сучасні вимоги щодо якості підготовки спеціалістів.

2. Аналіз структури професійної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР дозволив виділити в ній дві інтегральні складові, що пов'язані між собою: технологічну і педагогічну та визначити їх функції. Педагогічна складова ширша за технологічну, оскільки, приступаючи до виконання обов'язків інструктора, даний спеціаліст на високому рівні повинен реалізовувати також всі технологічні операції, пов'язані з керуванням повітряним рухом. На такій основі базувалась розробка змісту педагогічної діяльності диспетчера-інструктора СПР. Під педагогічною діяльністю ми розуміли таку діяльність, яка спрямована на створення ефективних умов взаємодії між учасниками процесу навчання на підприємствах ОПР з метою забезпечення професійної підготовки авіаспеціалістів на рівні сучасних вимог.

3. Модель педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР була розроблена шляхом визначення її взаємодіючих компонентів (технологічної та педагогічної підготовки інструктора; теоретичної, тренажерної та підготовки стажера на робочому місці). Кожен з компонентів у свою чергу було наповнено інформацією про ціль, зміст і характер діяльності щодо його реалізації. На основі теорії аналізу моделей було визначено системоутворюючий фактор, який найбільшою мірою впливає на її функціонування. В нашому випадку таким виступає педагогічна підготовка диспетчера-інструктора, недостатня сформованість якої негативно впливає на інші складові моделі.

4. На основі аналізу сучасних підходів щодо організації інженерно-педагогічної підготовки фахівців було визначено, що ефективна підготовка до педагогічної діяльності можлива за умови успішного вирішення комплексу наступних блоків завдань: оволодіння основами педагогічних знань, формування умінь та навичок з реалізації педагогічних знань на практиці через ефективну підготовку навчальної інформації (навчальних занять, тестових завдань); забезпечення умінь з організації процесу навчання на тренажерах.

5. Блочно-модульний підхід щодо організації змісту підготовки диспетчерів-інструкторів СПР до педагогічної діяльності на тренажерах, який ґрунтувався на основі розроблених блоків завдань, дозволив визначити основні модулі для їх реалізації: модуль №1 "Основи педагогічних знань"; модуль №2 "Дидактично-проектувальний"; модуль №3 "Практична підготовка стажера". За основу обрано структурно-діяльнісний тип модуля, який створюється із сукупності міні-модулів, міра автономності яких обумовлюється завданнями відповідного модуля. Зокрема, в модульні під-структури входять наступні міні-модулі. У модуль № 1 "Основи педагогічних знань" - міні-модулі "Теорія виховання" і "Дидактика". Модуль №2 "Дидактично-проектувальний" складається з міні-модулів "Дидактичне проектування навчального заняття" та "Розробка педагогічних тестів". Третій модуль - "Практична підготовка стажера" містить програму теоретичної та тренажерної підготовки, комп'ютерний тест для визначення рівня володіння професійними знаннями з організації повітряного руху. На основі проведеного тестування визначається програма індивідуальної підготовки стажера.

6. Методика підготовки диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності на тренажерному комплексі в умовах модульної технології проектується виходячи з моделі та функцій професійної діяльності диспетчерів-інструкторів СПР і складається з мети, принципів, змісту та модульної технології як засобу реалізації методики. Вона має за мету формування у цих спеціалістів стійкої системи знань з педагогіки та дидактично-проектувальних умінь для ефективної організації процесу теоретичної та тренажерної підготовок диспетчерів на підприємствах ОПР. Модульна технологія реалізується на двох рівнях. На першому рівні попередньої підготовки диспетчера-інструктора СПР до педагогічної діяльності реалізуються етапи: оволодіння диспетчером-інструктором теоретичними знаннями з педагогіки; формування у диспетчера-інструктора умінь з дидактичного проектування навчальної інформації. На другому рівні відбувається організація навчальної діяльності на тренажерному комплексі.

7. За основні критерії щодо визначення рівня підготовки до педагогічної діяльності було обрано: ціннісне ставлення до педагогічної діяльності, мотивацію до здійснення педагогічної підготовки, технолого-педагогічну готовність до педагогічної діяльності, якість підготовки спеціаліста до виконання професійних операцій з керування повітряним рухом.

8. Проведене експериментальне дослідження з впровадження в процес професійної діяльності диспетчерів-інструкторів методики підготовки до педагогічної діяльності в умовах модульної технології показало її високу ефективність. Встановлено, що позитивні зміни було отримано в ЕГ при дослідженні критерію ціннісного відношення до педагогічної діяльності. Так в ЕГ він зріс в ознаці “усвідомлення цінності педагогічних знань” від 3,10 до 3,70 (за чотирьохбальною шкалою). Дослідження показало, що диспетчери-інструктори ЕГ мають більш високий рівень сформованості гностичних, проектувальних, конструктивних та організаційних умінь, які мають достовірні рівні значущості за критерієм Ст'юдента при р<0,05. Аналіз даних щодо якості підготовки стажерів проводився на основі експертної оцінки виконання ними технологічних операцій і дозволив встановити статистично значущі відмінності в оцінках виконання цих операцій стажерами КГ та ЕГ. Окрім цього отримано суттєві відмінності в часі, який було затрачено на підготовку цих спеціалістів.

9. Здійснене дослідження не в повній мірі вирішує проблеми підготовки диспетчерів-інструкторів до педагогічної діяльності. Подальшого розвитку потребують питання педагогічного обґрунтування стажування на робочих місцях, розробки змісту, методів та форм контролю цієї роботи диспетчера-інструктора.

Список опублікованих праць за темою дослідження

Наукові статті і тези конференцій

1. Буцык И.М. К вопросу качества подготовки авиадиспетчеров //Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К., Логос, 2001. Том ХХV.- С.13-21.

2. Буцик І.М. Деякі аспекти професійно-педагогічної підготовки диспетчерів-інструкторів //Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. - 2002. - №3. - С.86-91.

3. Буцик І.М. Організація і керівництво методичним кабінетом на підприємстві по обслуговуванню повітряного руху (ОПР) //Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного ун-ту ім. М.П. Драгоманова. - К., Логос, 2002. Том ХХХІ.- С.23-31.

4. Буцик І.М. Щодо умов використання модульної технології в процесі професійно-педагогічної діяльності диспетчерів-інструкторів //Тези доповідей третьої міжнародної науково-методичної конференції “Сучасні технології вищої освіти” - Одеса: Вид-во Одеської держ. акад. холоду, 2004. - С. 89-90.

5. Буцик І.М. Підготовка диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності в умовах модульної технології //Тези доповідей третьої міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми розробки та впровадження модульної системи професійного навчання”. - Харків: Вид-во УІПА, 2005. - С.61-62.

Навчальні посібники

6. Буцик І.М., Коваленко О.Е. Методика професійної підготовки фахівців з обслуговування повітряного руху. - К.: Украерорух, 2004.- 89с.

Анотація

Буцик І.М. Методика підготовки диспетчерів-інструкторів служби повітряного руху до педагогічної діяльності в умовах модульної технології. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 - теорія та методика навчання (технічні дисципліни) - Українська інженерно-педагогічна академія, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено проблемі підготовки до педагогічної діяльності диспетчеров-інструкторов служби повітряного руху. Обґрунтовано і розроблено методику підготовки цієї категорії працівників до педагогічної діяльності в умовах модульної технології. Визначено рівні використання методики, її мету, зміст, принципи, форми організації діяльності, засоби, продукти і способи діагностики цієї діяльності.