Художнє виховання учнів у початковій школі Франції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля

УДК 37.036+373.67

Художнє виховання учнів у початковій школі Франції

13.00.07 - теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Полтавець Володимир Леонідович

Луганськ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Горлівському державному педагогічному інституті іноземних мов

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Шевченко Галина Павлівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ, завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Лещенко Марія Петрівна, Київський національний університет iменi Тараса Шевченка, завідувач кафедри педагогіки.

кандидат педагогічних наук, доцент Стецюк Кіра Володимирівна,Луганський національний аграрний університет, доцент кафедри історії та українознавства.

Захист відбудеться “24 ” січня 2008 року о 10-⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.06 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20-а).

Автореферат розісланий “22” грудня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.О. Андрющук

художнє виховання початковий франція

загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема художнього виховання учнівської молоді, розвиток художньо-естетичних здібностей, художньо-естетичних смаків та ідеалів підростаючих поколінь є невід'ємною складовою частиною духовних цінностей людства, тому вона займає чільне місце в сучасній педагогічній науці та практиці.

Сьогодні у більшості розвинутих країн освітні системи підлягають модернізації та реформуванню. У зв'язку із швидким розвитком інформаційних технологій, глобалізаційними процесами у всіх видах діяльності людства більшість європейських держав знаходиться у стані пошуку нових орієнтирів у підготовці молодого покоління до життя, які б відповідали сучасним ідеалам демократії та гуманізації суспільства, в реалізації яких освіта відіграє провідну роль. Безпосередньо в освітній галузі відбуваються докорінні зміни, котрі, в свою чергу, є наслідком динамічної трансформації суспільних цінностей з автократичних і технократичних на демократичні та гуманістичні. Важлива роль у цьому процесі належить шкільній освіті, особливо на початкових її етапах, оскільки тут закладаються основи гуманістичного ставлення до навколишнього середовища (природного й соціального). Особливе місце в цьому процесі посідає мистецтво. Його непересічні виховні можливості підкреслювали вітчизняні науковці В. Бутенко, Д. Джола, І. Зязюн, Н. Миропольська, В. Сухомлинський, Г. Шевченко, А. Щербо, Б. Юсов, і зарубіжні, принаймні, французькі мислителі й педагоги різних історичних епох Ф. Рабле, М. Монтень, Ф. Вольтер, Ж - Ж. Руссо, С. Френе, Р. Галізо, Л. Порше та ін. .

Україна як держава, а її освітня система як складова частина державності, не можуть знаходитись осторонь інтеграційних процесів, що охоплюють європейський континент, коли взаємозв'язки і взаємовпливи між національними освітніми системами збагачують національний педагогічний досвід. Розроблені наукові концепції художньо-естетичного виховання молоді в Україні передбачають необхідність глибокої обізнаності зі станом розробленості цих проблем у провідних країнах світу і, насамперед, європейської спільноти. Цьому сприяють й інтеграційні процеси щодо перспективи входження нашої держави до європейського альянсу. Ці чинники зумовлюють потребу ретельного вивчення й творчого застосування досвіду художнього виховання молодших школярів у початковій школі Франції як провідної держави у Європейському союзі та відомої своїм великим досвідом на ниві просвітництва.

Значний внесок у дослідження сучасних тенденцій розвитку освіти у провідних країнах світу зробили Р. Бєланова, Н. Балацька, Я. Бельмаз, М. Лещенко, О. Літвінов, Г Марченко, В. Червонецький, у країнах Європейської співдружності А. Вільчковська, Н. Вишневська, Л. Ляшенко, В. Семілетко та ін. Безпосередньо питання реформування освіти у Франції розглядаються в роботах О. Алексєєвої, О. Барановської, Л. Бурякової, Б. Вульфсона, Н. Лавриченко, А. Максименко, Л. Масол, О.Матвієнко, О. Орєхової, М. Пунегової, Т. Харченко, Т. Щвець.

Дослідження, пов'язані з естетичним вихованням та вихованням засобами мистецтв у школах Франції, проводились Л. Зязюн, Ю. Ракчеєвою, О. Рішар.

Разом з тим спеціально питання художнього виховання школярів у початковій школі Франції не досліджувались. Це, у свою чергу, викликає протиріччя між потребою у вивченні, аналітичному осмисленні та конструктивному використанні досвіду художнього виховання у початковій школі Франції, який може слугувати подальшому вдосконаленню і розвитку цієї галузі педагогічної науки і шкільної практики в Україні. Відповідно актуалізується необхідність подолання такого протиріччя, що й вплинуло на вибір теми кандидатської дисертації “Художнє виховання учнів у початковій школі Франції”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном” (№ 0105U000264). Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (протокол № 9 від 23.04.2003 р.), узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 25.11.2003 року).

Об'єкт дослідження: процес художнього виховання учнів у початковій школі Франції.

Предмет дослідження: зміст, форми та методи художнього виховання учнів у початковій школі Франції.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні соціокультурних витоків художнього виховання учнів у початковій школі Франції, визначенні розвитку основних ідей художнього виховання; узагальненні практичного досвіду художнього виховання, аналізі змісту, форм та методів художнього виховання; порівняльному аналізі програм викладання мистецьких дисциплін у сучасній початковій школі Франції та України.

Відповідно до об'єкта, предмета та мети було поставлено такі завдання дослідження:

- схарактеризувати соціокультурні витоки започаткування художнього виховання у шкільній практиці Франції;

- визначити основні напрями розвитку сучасних ідей художнього виховання школярів у Франції;

- проаналізувати теоретико-регуляративний базис художнього виховання в сучасній Франції;

- проаналізувати зміст, форми та методи художнього виховання в початковій школі Франції;

- обґрунтувати можливості застосування отриманих результатів дослідження в художньому вихованні учнів у вітчизняній школі.

Відповідно до поставлених завдань було використано комплекс методів: історико-педагогічний, теоретичний аналіз зарубіжної та вітчизняної філософської, психологічної, педагогічної літератури, науково-методичних матеріалів, періодики, законодавчих актів Франції, регулятивних та нормативних документів Міністерства освіти Франції, матеріалів конференцій, нарад, семінарів, що стосуються організації художнього виховання учнів початкової школи Франції; змістового наповнення художнього виховання учнів початкової школи Франції; узагальнення досвіду художнього виховання у початковій школі Франції; порівняльний аналіз навчальних програм викладання мистецьких дисциплін у початкових школах України та Франції.

Наукова новизна і теоретична значущість полягає в тому, що вперше здійснено аналіз еволюції змісту художнього виховання та методів викладання мистецьких дисциплін у початковій школі Франції; проаналізовано регулятивну базу щодо художнього виховання у початковій школі Франції; уточнено та конкретизовано сутність поняття “художнє виховання”; визначено: тенденції розвитку художнього виховання молодших школярів у європейському дискурсі; ефективні форми організації і методи художнього виховання учнів початкової школи Франції; доцільність їхнього використання в художньому вихованні учнів початкової школи в Україні.

Практична значущість дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки теоретико-методологічних засад організації художнього виховання школярів в Україні у процесі викладання художньо-естетичних дисциплін у загальноосвітній школі, а також у позакласній та позашкільній діяльності учнів, різних формах підвищення кваліфікації вчителів початкової школи, для підготовки лекційних курсів з історії педагогіки, порівняльної педагогіки, загальної педагогіки, методики виховної роботи, при написанні дипломних та магістерських робіт, дисертаційних досліджень, у практичній роботі вчителів початкових класів з художньо-естетичного виховання учнів у вітчизняній школі.

Методологічною основою дослідження є науково-філософські положення про особистість, її розвиток і формування, сутність і роль художнього освоєння навколишньої дійсності, цінностей мистецтва та національного і світового культурного надбання у художньому вихованні учнів початкової школи Франції, Закони Франції “Про художню освіту”, “Про орієнтацію в освіті”, Кодекс освіти, документи Міністерства освіти Франції, навчальні програми для початкової школи Франції ХІХ - ХХІ століть; Закони України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України, Концепція національного виховання, Державна комплексна програма естетичного виховання.

Теоретичну основу дослідження складають: ідеї зарубіжних, вітчизняних мислителів і педагогів різних епох про творчу діяльність, виховання засобами мистецтва, естетичне виховання, творчу сутність особистості (Ф. Рабле, М. Монтень, Ф. Фенелон, Д. Дідро, Є. Кондельяк, Ш.-Л. Монтеск'є, Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Талєйрана, Ж. Кондорсе, Л.М. Лепелетьє, Е. Дюркгейм, А. Валлон, С. Френе та ін.); наукові позиції про сутність та зміст художнього виховання школярів у сучасній Франції (І. Ардуен (I. Ardouin), М. Альтен (M. Alten), М. Бюстарре (А. Bustarret.), Ф. Деланд (F. Delalande), Р.Галізо (R. Galizot), Б. Гайо (B. Gaillot), І. Ламорт (I. Lamorthe), Д. Лагут (D. Lagoutte), Ж. Ласкар, (J. Lascar), П. Лісмонд (P. Lismonde), Л. Порше (L. Porcher), Ф. Пюжас (Ph. Pujas), К. Ру (C. Roux), А. Руке (A Rouquet), С. Фонтанель-Брасар (S. Fontanel-Brassart), А. Фулен (A. Fulin), Ж. Унгаро (J. Ungaro) та ін.); філософські засади художньо-естетичного виховання молоді (А. Адорно, Д. Гілфорд, Д. Дьюї та ін.); ідеї виховання особистості мистецтвом (Г. Рід та ін.); психологічні основи загальнокультурного та художнього виховання молоді (Л. Виготський, А.Валлон, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерс та ін.); теорії та концепції художньо-естетичного виховання школярів (В. Бутенко, І. Зязюн, Д. Кабалевський, М. Лещенко, Б. Ліхачов, Л. Масол, Н. Миропольська, Б. Неменський, О. Олексюк, В. Орлов, Г. Падалка, О. Плахотнік, О. Ростовський, О. Рудницька, Т. Танько, Г. Тарасенко, М. Шеремет, Г. Шевченко, Б. Юсов та ін.).

Джерельну базу дослідження становлять фонди Центральної наукової бібліотеки НАН України ім. В. Вернадського, Київського центру інформації та документації Ради Європи, медіатеки Інституту Франції в Україні, наукової бібліотеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Донецької обласної бібліотеки ім. Н.К. Крупської, Державної науково-педагогічної бібліотеки (Київ), Державної науково-педагогічної бібліотеки ім. К.Д. Ушинського (Москва), Російської державної бібліотеки (Москва), Всеросійської державної бібліотеки іноземної літератури ім. М.І. Рудоміної (Москва), державні документи України та Франції з проблем освіти й виховання, офіційні документи, програми Міністерства освіти Франції, документи Ради Європи, ЮНЕСКО, публікації, статистичні дані про стан педагогічної освіти, присвячені проблемам художнього виховання у школах Франції, дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються художнього виховання молоді в окремих європейських країнах; наукові розробки вчених країн ближнього і далекого зарубіжжя стосовно досліджуваної проблематики; навчальні програми для початкової школи Франції 1882, 1889, 1909, 1923, 1938, 1969, 1985, 1995, 2002 років; періодичні видання “L'Ecole et la Nation”, “Cahiers pйdagogiques”, “Revue Franзaise de pйdagogie”, “Le Monde de l'йducation”, “ Bulletin Officiel de l'Education Nationale ”; матеріали комп'ютерної мережі Інтернет.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на науково-практичних конференціях різного рівня організації: міжнародних: “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (Луганськ, 2004); “Науковий потенціал світу” (Дніпропетровськ, 2004); “Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції” (м. Суми, 2004); Всеукраїнських: “Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість” (м. Київ, 2004); “Духовний розвиток особистості: методологія, теорія і практика” (м. Луганськ, 2005); “Актуальні проблеми формування творчої особистості вчителя початкових класів” (м. Вінниця, 2005).

Результати дослідження впроваджено на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів при Донецькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 216-а/02 від 08.06 2007 року), при проведенні навчального процесу з учнями початкових класів у Горлівський ЗОШ ІІ-ІІІ ступенів № 22 (довідка № 75 від 15.05. 2007 року), при проведенні виховної роботи у ліцеї при Донецькому національному університеті (довідка № 51-21/150 від 15.05.2007 року), при підготовці лекцій з історії педагогіки та методики виховної роботи у ГДПІІМ (довідка № 1956/01 від 18.05.2007 року).

Публікації. Основний зміст і результати дослідження висвітлено у 7 одноосібних публікаціях автора, з них 4- у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (246 найменувань), 10 додатків. Загальний обсяг дисертації 206 сторінок, з них основного тексту 176 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність, ступінь наукової розробленості тематики, доцільність обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження, розкрито його методологічні та теоретичні засади; визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів науково-педагогічного пошуку, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження й публікації.

У першому розділі - “Теоретичні та методологічні основи художнього виховання у початковій школі Франції” - проаналізовано: історико-культурні витоки виховання молодших школярів у Франції; визначена значущість художнього виховання у європейському вимірі; схарактеризовано сутність поняття “художнє виховання”; простежено еволюцію змісту художнього виховання та засобів його реалізації в навчально-виховному процесі в початковій школі у Франції.

Аналіз наукових, літературних джерел свідчить, що ідеї використання мистецтва як одного із засобів шкільного навчання і виховання в історії педагогічної думки Франції мають глибокі корені.

Підґрунтям започаткування художнього виховання у шкільній практиці Франції стали народні традиції (свята, театралізовані вистави, любов до краси тощо); культурні традиції (кожна історична епоха розвитку французької держави мала певний рівень розвитку мистецтв, культури - від Карла Великого, Франциска І, Людовіка XІV до “культурної політики” сучасної Франції); соціально-культурні цінності (культурно-історична спадщина); педагогічні традиції (сімейне виховання, лицарське виховання, загальна шкільна освіта) французького народу.

У процесі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми встановлено, що сучасні ідеї художнього виховання базуються на ідеї виховання мистецтвом Г. Ріда, філософських ідеях художньо-естетичного виховання молоді В. Адорно, Д. Гілфорда, Д. Дьюї та ін. Підґрунтя для викладання мистецьких дисциплін для загального розвитку дитини становлять педагогічні ідеї видатних французьких мислителів (Ф. Раблє, М. Монтень, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Фур'є, А. де Сент-Екзюпері та ін.).

Психологічною засадою викладання мистецьких дисциплін з урахуванням вікових особливостей дитини у початковій школі Франції слугували наукові дослідження психологів Л. Виготського, А. Валлона, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерса та ін.

Дослідження еволюції змісту та організаційно-методичних форм викладання мистецьких дисциплін дозволило встановити, що впродовж багатьох століть застосування мистецьких дисциплін у шкільному навчанні мало привілейований та суто прагматичний характер і було спрямоване на професійну підготовку відповідно до потреб суспільства свого часу. Так, друїди обов'язково навчали музиці лише бардів, котрі виконували у кельтському суспільстві роль хронікерів, поетів, носіїв світських знань. За часів Карла Великого у монастирях відкривались музичні капели, здійснювався розвиток мініатюрного живопису в оформленні книжок для вдосконалення церковної служби. Викладання музики в числі “Семи вільних мистецтв” Середньовіччя було суто прагматичним і розглядалось виключно з академічної точки зору, а не як засіб емоційно-естетичної насолоди, культурно-емоційного розвитку особистості. Потреба у підготовці майбутніх державних діячів з добре поставленим голосом, вмінням використовувати екстралінгвістичні засоби впливу на оточуючих людей обумовила включення мистецьких дисциплін, зокрема театрального мистецтва, у шкільну практику єзуїтами у Франції ще в ХVI столітті. Суто прагматичний характер мало викладання таких дисциплін, як малювання та танці, у Королівській військовій школі у XVIII столітті.

Зміни пріоритетів суспільного та економічного розвитку держави обумовлюють нові підходи у навчанні та вихованні молодого покоління. Проведений аналіз навчальних програм початкової школи Франції ХІХ-ХХ століть доводить, що з появою перших загальнодержавних шкільних програм (Закон про обов'язкову початкову освіту від 28 березня 1882 року, так званий “закон Феррі”) та програми 1887 року (стосовно материнської школи) мистецькі дисципліни (музика, малювання) були включені до обов'язкових навчальних дисциплін. Але їх викладання було орієнтоване на надання знань, необхідних для майбутньої професійної діяльності школярів, а не слугувало розвитку естетичних смаків та художнім уподобанням молодших школярів, всебічному їх розвитку як особистості. Саме такі цілі викладання мистецьких дисциплін і обумовлювали методи їх викладання (інтуїтивний метод Равансона та математичний метод Гійома у викладанні малювання, математичний метод викладання музики Галена-Парі-Шеві та ін.).

На початку ХХ століття починається переосмислення завдання викладання мистецьких дисциплін у початковій школі Франції, яке полягало у загальнокультурному розвитку дитини, виховання її як особистості. У навчальних програмах 1909 року для початкової школи мистецькі дисципліни розглядаються як дієвий засіб виховання загальної культури, розвитку у дитини уяви, чуйності, естетичних смаків, емоційної пам'яті, а для виконання встановлених цілей проголошувалась свобода учня у вираженні власних почуттів та їхньої художньої інтерпретації. Відповідно надавалась і свобода для вчителя у формах, методах викладання та заохочування школярів до художньої творчості. Саме ці принципи будуть панувати у програмах початкової школи 1923, 1933, 1938 років та практиці викладання мистецьких дисциплін.

У навчальній програмі з мистецьких дисциплін для учнів початкової школи 1969 року на перше місце виходять нові - “активні” або “розвиваючі” методи навчання, які сприяють розвитку у дитини здатності до творення, креативності, становленню її як творчої особистості в процесі художнього виховання.

Назва навчального циклу “Художнє виховання” вперше з'являється у програмі для початкової школи 1985 року, яка містить у собі дві навчальні дисципліни: “Музичне виховання” та “Пластичні мистецтва”. Починаючи з шкільних програм 1995 року, крім навчальних дисциплін “Візуальні мистецтва”, “Музичне виховання”, передбачено опанування мистецтвом архітектури, театру, танцю, аудіовізуальної експресії, цирковим мистецтвом.

Художнє виховання в навчальних програмах початкової школи Франції не розглядається як сума елементарних мистецтвознавчих знань, а передбачає, насамперед, отримання задоволення від можливості творити, опанування надбань культури як національної, так і світової, розвитку самопізнання та пізнання навколишнього світу.

У дисертації сформульовані основні етапи розвитку ідей художнього виховання у практиці початкової школи, які дали можливість встановити таку послідовність їхнього втілення :

- ідея “прикрашення шкіл” або “прикрашення оточення” починає реалізовуватись наприкінці 19-го століття, що мала за мету оточити дитину у школі картинами, різними художніми прикрасами (репродукції картин, різноманітні ілюстрації, поштові картки, театральні афіші тощо), які мали художню цінність і розвивали у дітей відчуття прекрасного, розвивали їх інтелектуально;

- ідея “творчого пробудження” базується на поглядах прихильників “нового виховання” у французькій педагогіці 60-х років ХХ століття;

- ідея “виховання мистецтвом”, що базувалась на теорії Г. Ріда, почала поширюватись у Франції у 80-ті роки ХХ століття, коли опанування знань та умінь з мистецьких дисциплін передбачалося не як самоціль, а як засіб для зустрічі з мистецькими творами та для власної творчої практики;

- ідея “художнього та культурного виховання” знаходить своє відображення в шкільних програмах з мистецьких дисциплін початкової школи у ХХІ столітті і ставить за мету ознайомлення дитини із сукупністю мистецтв та культур різних епох у всьому розмаїтті їхніх проявів, загальнолюдської спадщини, формування власної культурної ідентичності, опанування специфічних компетенцій у мистецьких галузях.

У дисертації розкривається сутність поняття “художнє виховання” (“йducation artistique”), яка зустрічається у численній науковій та педагогічній літературі Франції, починаючи з ХІХ століття. У педагогічній літературі цього періоду зазначене поняття ототожнювалось з поняттям навчального процесу підготовки митців (Л. Пфо, П. Дешазель, П. де Монтажера, В. де Вірвіль). Подальший розвиток педагогічної думки змінює відношення до сутності, цілей і завдань художнього виховання у школі, починаючи з кінця ХІХ століття, що відповідно позначилось на змістовому наповненні поняття „художнє виховання”. Цей процес має тенденцію до перманентного розвитку. Так, наприклад, наприкінці ХІХ століття та на початку ХХ століття у французькій педагогічній думці вважали, що художнє виховання має бути спрямоване на розвиток художнього смаку та любові до прекрасного, повноцінний розвиток й гармонізацію душі дитини, а головною метою художнього (естетичного) виховання є не підготовка майбутніх артистів, а розвиток естетичних нахилів у всіх дітей взагалі (М. Брауншвіг), слугувати засобом морального виховання та гармонійного розвитку дитини (А. Фер'єр). У другій половині ХХ століття вважали, що художнє виховання має слугувати прищепленню естетичних ідеалів у ставленні до світу речей та явищ, розвивати естетичні смаки дитини, підвищувати чутливість до прекрасного (Л. Порше), забезпечити всебічний розвиток дитини, а не підготовку митця (Р. Галізо).

Наведені визначення художнього виховання відбивають еволюцію поглядів на роль та значущість цієї галузі педагогічної діяльності, яка концентрується переважно на естетичному, моральному, духовному, емоційному та креативному розвитку особистості дитини. Ці якості знайшли відображення і в сьогоденному тлумаченні поняття „художнє виховання” як процесу формування гармонійної особистості, здатної до творчого самопрояву. В результаті дослідження було встановлено, що основне завдання художнього виховання на сучасному етапі полягає в тому, щоб сформувати не професіонала, а чуйну, розвинену в художньому відношенні людину, яка вміє цінувати витвори мистецтва і готова до креативної діяльності. Художнє виховання передбачає водночас і виховання свідомого громадянина з розвиненим художнім смаком, адаптованого до життя в сучасному суспільстві. Таке призначення художнього виховання обстоюють у науково-педагогічних працях І. Ардуен, Ф. Пюжас, А. Руке, С. Фонтанель-Бросар, Ж. Унгаро та ін.

Аналіз наукової, педагогічної та нормативної літератури дозволив зробити висновки, що на сучасному етапі художнє виховання у Франції постає як багатогранний процес, який здійснюється цілеспрямовано на базі законодавчих та нормативних документів, за державної підтримки впродовж усього терміну навчання - від материнської школи до вищого навчального закладу.

Дослідженням встановлено, що художнє виховання в сучасній початковій школі Франції має три основні складові: практична як компонент майстерності виконання становить фундаментальну частину мистецьких дисциплін, котрі забезпечують можливість опановувати зміст навчання, спонукають до творчої діяльності, допомагають ознайомленню, вивченню і розвитку майстерності та манери виконання власних творчих праць; культурна складова вибудовується на історії та аналізі мистецтв, художніх течій у мистецтві, ознайомленні з культурною спадщиною та сучасним мистецтвом у всіх його проявах; технічна - допомагає опановувати техніку та різноманітні засоби креативної самореалізації, включаючи цифрові технології, можливості комп'ютерних програм для реалізації власного або колективного творчого задуму.

Завдання художнього виховання в початковій школі покликане розвивати здібності до експресії і смак до творчої діяльності, сприяти розвитку самостійності та індивідуальності молодших школярів, краще збалансувати різні форми мислення та чуттєвості, навчити їх думати та самостійно діяти в сучасному суспільстві.

Змістові лінії освітньої галузі “Художнє виховання” в початковій школі передбачають: опанування мистецьких дисциплін (візуальні мистецтва, музичне виховання), що включені до академічного навчального плану початкової школи; художню діяльність, яка інтегрована в інші навчальні дисципліни (драматизація, театральні вистави і зв'язок із шкільним курсом літератури, мистецтво танцю зі шкільними заняттями фізичного виховання); класи (РАС) - реалізація мистецько-культурних проектів („Історико-культурна спадщина”, „Архітектура”, „Кіно”, „Фотографія”, „Цирк”, “Мистецтво приготування їжі” та ін.).

Досліджено, що художнє виховання у початковій школі виконує покладені на нього функції за допомогою таких видів діяльності, як: опанування знань та вмінь під час занять з мистецьких дисциплін (оволодіння технікою та методикою реалізації мистецьких задумів, котрі збагачують можливості молодших школярів до експресії та художньої чуттєвості); зустрічі з творами мистецтв, що належать до різноманітних культур та епох (від африканських примітивних мистецтв до творів сучасних мистецьких течій); творча діяльність (практика), яка надає дитині можливість реалізувати власні культурно-мистецькі проекти.

У дисертації доведена диференціація між поняттями “художнє виховання” та “художня освіта” у сучасній французькій педагогіці. До “художньої освіти” у французькій шкільній практиці відносять безпосередньо викладання та опанування теорією та практикою мистецьких дисциплін (музика вокальна та інструментальна, пластичні мистецтва, архітектура, театральне мистецтво, кіномистецтво, аудіовізуальні мистецтва, циркове мистецтво, танець, прикладні мистецтва та ін.). Художня освіта слугує розвитку індивідуальних здібностей учнів, надає можливість знайомства з технікою художньої експресії та творчим процесом. Таким чином, художня освіта у початковій школі розглядається французькими педагогами як фундаментальна складова художнього виховання, що передбачає викладання мистецьких дисциплін, які включені до навчальних шкільних програм. Здобуті мистецтвознавчі знання та вміння (художня освіта) не розглядаються як кінцевий етап навчання, а є основою для художньо-творчої діяльності, спілкування школярів з творами мистецтв, розуміння та сприйняття культурного надбання людства в усьому його розмаїтті, сприяє рівному доступу до культури всіх учасників навчального процесу (художнє виховання).

У процесі дослідження виявлено, що художнє виховання у початковій школі Франції представлено як сукупність навчальних та виховних заходів (з використанням як потенціалу викладачів навчальних закладів, так і зовнішніх учасників навчально-виховного процесу - представники закладів культури, митці), котрі спрямовані на формування художнього смаку, потреби спілкування з творами мистецтв, отримання специфічних знань та вмінь, необхідних для сприйняття та інтерпретації мистецьких витворів, здатності до особистої художньої творчості. Мета художнього виховання у початковій школі полягає не у формуванні митця (artiste), а творчої особистості, здатної адаптуватися до вимог сучасного суспільного життя, у підготовці майбутніх дорослих громадян, які б навчилися жити разом, незважаючи на їхню крайню розбіжність.

У дисертації детально розглядаються матеріали й документи міжнародних форумів, нарад і семінарів під егідою ЮНЕСКО, ООН, Ради Європи, урядів європейських держав, присвячених художньому вихованню молоді у загальноєвропейському вимірі, які враховуються французькими освітянами в шкільній практиці відповідно до сучасних вимог щодо виховання учнівської молоді засобами мистецтв.

Визначено, що художнє виховання в початковій школі Франції враховує сучасні європейські тенденції в цьому напрямі навчально-виховної діяльності учнівської молоді, а саме: обов'язкове включення до шкільних програм мистецьких дисциплін; запровадження художньої практики школярів під керівництвом митців, професійних акторів у творчих майстернях; встановлення міждисциплінарних зв'язків шкільних предметів для розуміння дітьми універсальності світу; об'єднання зусиль вчителів та фахівців закладів культури (драматичні та оперні театри, концертні зали, музеї, культурні центри, бібліотеки та ін.) для співробітництва в художньому вихованні учнів; запровадження держаних програм щодо розвитку художнього та культурного виховання шкільної молоді; розвитку творчих здібностей у молодших школярів та підлітків, а не виховання митців.

У другому розділі - „Шляхи реалізації теорії художнього виховання в практиці початкової школи Франці” проаналізовано державні законодавчі акти та шкільні нормативні документи щодо художнього виховання учнівської молоді, визначено зміст художнього виховання в початковій школі Франції, схарактеризовано традиційні та інноваційні технології оптимізації навчально-виховного процесу з художнього виховання у початковій школі Франції та в позашкільній діяльності.

Соціально обумовлені вимоги до системи освіти змінюються відповідно до реалій певного часу, висуваючи нові теоретичні і методичні вимоги до навчання і виховання молодого покоління в тому числі і в галузі художнього виховання. Протягом останніх десятиліть у Франції значна увага приділяється художньому вихованню, що обумовлюється необхідністю адаптування освіти до вимог сьогодення, до нового виміру культурного розвитку та формування індивідуальності людини.

Здійснений у процесі дисертаційного дослідження аналіз документів стосовно художньої освіти та художнього виховання у Франції, прийнятих за останні 25 років, свідчить про постійну увагу держави до питань художнього виховання школярів, а також розподіл відповідальності за реалізацію його завдань між державними закладами, місцевими органами самоврядування, громадськими та творчими організаціями.

Встановлено, що в нових програмах початкової школи, затверджених Міністерством освіти Франції у 2002 році, передбачається щотижневе академічне навантаження обсягом 26 годин при чотирьох з половиною днях шкільного тижня для всіх навчальних циклів, де, зокрема, на вивчення предметів “Художнє виховання” відводиться 3 години щотижневих занять.

Дослідженням встановлено, що художнє та культурне виховання в сучасній початковій школі базується на таких основних принципах:

- вивчення шкільних предметів (“Візуальні мистецтва”, “Музичне виховання”) здійснюється відповідно до навчальних програм з чітко визначеним навчальним навантаженням (3 години щотижня) та необхідними вимогами до знань і вмінь у кінці кожного циклу навчання;

- викладання візуальних мистецтв має спиратися не лише на регулярну практику малювання, але й на інші види візуальної експресії (фотографія, кіно, відео, комп'ютерна графіка);

- музичне виховання повинне спрямовуватись на опанування музичною культурою, вміння виконувати пісні, співати в хорі, презентувати власні музичні твори, а головна мета полягає - не навчити співати і грати на музичних інструментах, а навчити розуміти та відчувати музику;

- предмети мистецької освіти у початковій школі мають на меті навчити висловлювати власні почуття й думки та виявляти свої естетичні смаки в процесі креативної діяльності;

- інтегрування предметів мистецької освіти, з їх обов'язковим вивченням, в інші шкільні дисципліни (театралізація у викладанні курсу “Література”, мистецтво танцю в розділі “Фізичне виховання”, знання культурної спадщини, пам'яток культури, історії, архітектури - під час викладання курсу “Історія”).

Початкова школа у Франції намагається дати учням за допомогою художнього виховання те, що не в змозі забезпечити їхнє соціальне та культурне середовище. Вирішальну роль у цьому процесі відіграє викладання предметів “Художнього виховання”, що підтверджується змістом шкільної програми, яка детально проаналізована в дисертації.

Установлено, що предмети художнього виховання органічно поєднуються з іншими шкільними дисциплінами і надають можливість здійснювати художнє виховання учнів на міждисциплінарних засадах.

На рівні початкової школи зберігається принцип неперервності художнього виховання, який виявляється в його послідовному ускладненні на старших етапах навчання відповідно до вікових особливостей учнів, зростанні інтелектуального й емоційного навантаження, вимог до опанування вміннями та навичками.

Досягненню мети художнього виховання молодших школярів сприяють форми і методи, що набули поширення в школах Франції. Як і в Україні, основною формою навчальних занять у школі є урок, де учні опановують, передбачені шкільними програмами знання, вміння і навички, в тому числі і в галузі мистецтва. На молодших щаблях навчання значне місце відводиться екскурсіям, під час яких учні знайомляться з культурним життям своєї місцевості, відвідують кіноконцертні зали, майстерні митців, театральні вистави для дітей, знайомляться з навколишньою природою. Екскурсійна форма художнього виховання диференціюється на три основних види: ознайомчу, навчально-пізнавальну та творчо-продуктивну. Перший передбачає загальне ознайомлення з витворами мистецтв, знайомство з культурно-історичною спадщиною, другий - опанування додатковими знаннями з різних видів мистецтв, третій - спрямований на створення нової мистецької продукції. Ефективними є такі форми занять, як запрошення місцевих діячів культури та мистецтв для спільного проведення уроку, організація “Класів з мистецько-культурним проектом” (classe а PАС), де здійснюється поглиблене вивчення різних аспектів мистецтвознавства.

Реалізація художнього виховання молодших школярів здійснюється за допомогою різноманітних методів, спрямованих на підвищення ефективності навчально-виховного процесу. У початковій школі Франції активно використовуються такі методи художнього виховання, як: гра, драматизація, метод проектів, дослідницькі методи, метод стимуляції до креативної діяльності, метод синтезу мистецтв, метод художньої практики та ін. Наведений арсенал методів художнього виховання детально проаналізовано у дисертаційному дослідженні. Всі вони спрямовані на розвиток художнього уявлення учнів, формування в них художньої культури, естетичного смаку, чуттєвого самопрояву, духовності, потреби у творчій діяльності.

Підвищенню ефективності та якості художнього виховання у початковій школі Франції сприяють різноманітні засоби навчання (відео- та комп'ютерна техніка, різні види наочності), що дає змогу використовувати сучасні аналогові та цифрові технології і тим самим активізувати процес розвитку художньо-образного мислення, прийняття оптимальних художньо доцільних рішень, розв'язання поставлених перед учнем творчих завдань. Вибір засобів художнього виховання (художнє оформлення класної кімнати, школи, класні музеї, колективне спілкування із творами мистецтва різних видів і жанрів, хоровий спів, екскурсії в природу, самостійна художньо-творча діяльність дітей та ін.) значною мірою залежить від мети заняття, певного етапу навчальної роботи, а також від форм і методів її здійснення.

Цілісність та неперервність процесу художнього виховання молодших школярів забезпечують різні форми навчання. Французькі педагоги розглядають їх як додаткову можливість поглиблення та вдосконалення вже набутих знань і умінь у царині художньої творчості та цілеспрямованого педагогічного впливу на емоційну сферу молодших школярів та її культурного й естетичного збагачення.

У позакласній роботі з художнього виховання перевага надається залученню молодших школярів у виховні проекти типу „Культурні класи” (безпосереднє знайомство з процесом творчості митців у певній галузі мистецтва та проби власних творчих сил під керівництвом митців у певній галузі мистецтва), „Ательє з художньо-культурної практики” (протягом 10-16 тижнів по 2-3 години щотижневих занять за власним уподобанням учня з певного виду мистецтва в майстернях митців, музеях, закладах культури під наглядом учителя, досвідчених майстрів або професійних художників, артистів, співаків, музикантів тощо). Задоволенню творчих нахилів молодших школярів та їхніх художніх запитів сприяють шкільні аматорські колективи (хор, театральні групи тощо)

Значну фінансову і моральну підтримку в реалізації виховних проектів художнього виховання з учнями молодших класів у позашкільний час надають державні та місцеві органи влади. Цікавими в організаційному і змістовому відношенні є запропоновані контракти з художнього виховання. Прикладом такого проекту може слугувати „Місцевий контракт з художнього виховання”, спонсування якого здійснюється за рахунок Міністерства освіти Франції, Міністерства культури та місцевих органів влади. Така співпраця дозволяє координувати зусилля всіх зацікавлених сторін (школа - місцеві заклади культури - місцеві органи самоврядування) із створення належних умов для залучення учнівської молоді, в тому числі й молодшого шкільного віку, до художньо-творчої діяльності. Дослідженням встановлено, що впровадженню контрактів активно сприяють місцеві заклади культури: бібліотеки, музеї, консерваторії, театри, школи мистецтв, школи танців, медіатеки тощо. Позитивно, що для реалізації виховних проектів залучається батьківська громадськість, що забезпечує зв'язок сім'ї та закладів освіти і культури в художньому вихованні молодого покоління.

Структура організації художнього виховання молодших школярів у Франції побудована на комплексних, багатофункціональних засадах: початкова школа (дисципліни циклу “Художнє виховання”, класи з мистецько-культурним проектом, класи з поглибленим вивченням музики, „Культурні класи” та „Ательє з художньо-культурної практики”); заклади культури (бібліотеки, музеї, консерваторії, театри тощо ініціюють заходи щодо художнього виховання учнівської молоді); Міністерства освіти, культури, молоді та спорту та місцеві органи самоврядування („Місцевий виховний контракт”, „Місцевий контракт щодо художнього виховання”); місцева влада („Міський контракт”). Така організаційна побудова системи художнього виховання Франції на сучасному етапі створюють належні умови для подальшого розвитку і впровадження виховання за допомогою мистецтв як у навчальний, так і в позааудиторний час молодших школярів, що надає можливість формувати гармонійно розвинену особистість, здатну орієнтуватися в сучасних видах мистецтва, розуміти й цінувати їхню художню значущість, насичуватись вкладеною в них духовною енергією, брати особисту участь у креативній діяльності.

Здійснений порівняльний аналіз навчальних програм з мистецьких дисциплін для початкових шкіл України та Франції свідчить про те, що автори програм (Л.Масол, О. Ростовський та ін.) для українських шкіл враховують сучасні тенденції викладання мистецтвознавчих дисциплін (інтегративний курс “Мистецтво”, міждисциплінарні зв'язки, розвиток творчих здібностей у молодших школярів тощо). Водночас в програмах для вітчизняної початкової школи недостатньо приділено уваги ознайомленню дітей із сучасними видами мистецтв у всіх їх проявах, використанню мультимедійних технологій, творчої роботи із зображеннями (статичними і динамічними), використанню аналогової та цифрової техніки для творчої роботи школярів у розділі знайомства з кіномистецтвом. Недостатньо приділяється увага такій формі проведення навчальних занять, як зустрічі дітей з митцями, діячами культури.

На організаційному рівні художньо-естетичного виховання молодших школярів у позашкільний час в Україні недостатньо приділяється увага спільним виховним заходам на постійній основі школи та місцевих закладів культури, відсутні виховні проекти на зразок існуючих у Франції „Ательє з художньо-культурної практики”, „Місцевий виховний контракт”, „Місцевий контракт щодо художнього виховання” тощо.

Проведене дослідження дозволило виявити ефективні форми та методи художнього виховання молодших школярів у початковій школі Франції, які можуть бути використані й в нашій країні. Зокрема, доцільно використовувати наступні методи художнього виховання: метод художньої трансформації; метод синтезу мистецтв; метод вільного вибору виразності та техніки виконання творчого задуму; метод візуалізації; метод імпровізації; метод проекту; метод художньої практики.

У початкових класах шкіл України можливо використовувати наступні форми організації занять з мистецьких дисциплін: запрошення митців з певного напряму для проведення шкільних занять з мистецьких дисциплін; проведення художньої практики в майстернях митців, в закладах культури; впровадження навчально-виховних проектів з поглибленим вивченням різних аспектів мистецтвознавства; організація класних музеїв художньої творчості школярів; проведення спільних виховних заходів з місцевими закладами культури; екскурсійні форми організації знайомства з культурно-історичною спадщиною рідного краю.

Узагальнення результатів проведеного дослідження, аналіз джерельної бази дає підстави зробити наступні висновки:

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми, пов'язаної з аналізом теорії та практики художнього виховання у Франції, підходів до обґрунтування методологічних засад, цілепокладання, змісту художнього виховання та педагогічних технологій, які сприяють його реалізації в початковій школі та в позакласній діяльності молодших школярів у Франції.

2. Встановлено, що соціокультурними витоками започаткування художнього виховання у шкільній практиці Франції стали народні традиції, культурні традиції, соціально-культурні цінності, педагогічні традиції французького народу. Виявлено, що провідна роль в обґрунтуванні необхідності запровадження мистецьких дисциплін у зміст загальноосвітньої підготовки молодшого покоління належать видатним французьким мислителям різних епох (Ф. Рабле, Ш. Монтень, Ф. Фенелон, Ш. Фур'є, Д.Дідро, Ф. Вольтер, Ж.Ж. Руссо, Ш. Тайлеран, Ж. Кондорсе, Е. Дюркгейм, Л. Порше, Р. Галізо та ін.). Їхні ідеї і погляди впливали на суспільну думку, сприяли усвідомленню необхідності забезпечення художнього виховання для гармонійного розвитку дитини.

3. Включення художнього виховання у зміст шкільної освіти ініціювало його розвиток як галузі педагогічної теорії та практики. Відповідно у французькій педагогічній науці актуалізувалося питання щодо визначення поняття “художнє виховання”. У процесі дослідження виявлено, що художнє виховання в початковій школі Франції представлене як сукупність навчальних та виховних заходів, котрі спрямовані на формування художнього смаку, потреби спілкування з творами мистецтв, отримання специфічних знань та вмінь, необхідних для сприйняття та інтерпретації мистецьких витворів, здатності до особистої художньої творчості. Встановлено, що художнє виховання в сучасній початковій школі Франції має три основні складові: практичну, культурну, технічну. Завданням художнього виховання в початковій школі є розвиток здібностей до експресії і смаку до творчої діяльності, самостійності та індивідуальності молодших школярів, збалансованості різних форм мислення та чуттєвості, научіння їх думати та самостійно діяти в сучасному суспільстві. Художнє виховання у початковій школі виконує свої функції за допомогою таких видів діяльності, як: опанування знань та вмінь під час занять з мистецьких дисциплін; зустрічі з творами мистецтв, що належать до різноманітних культур та епох; творча діяльність (практика). Мета художнього виховання у початковій школі полягає не у формуванні митця (artiste), а творчої особистості, здатної адаптуватися до вимог сучасного суспільного життя, у підготовці майбутніх дорослих громадян, які б навчилися жити разом, незважаючи на їхню крайню розбіжність.

4. Встановлено, що у Франції чітко простежується тенденція до підтримки та вдосконалення художнього виховання підростаючого покоління. Це засвідчують численні закони, постанови, прийняті урядом країни. Значну роль в ініціюванні регулятивного процесу у цій сфері відіграють Міністерство освіти та Міністерство культури Франції, а також місцеві органи влади, що свідчить про пріоритетність художнього виховання в освітній політиці в країні.

5. Встановлено, що у Франції художнє виховання у початковій школі здійснюється на неперервній засаді впродовж всього циклу навчання. У материнській школі, яка становить перший цикл навчання початкової школи (діти віком з 3 до 5 років), художнє виховання здійснюється через інтегративний курс „ Чуттєвість, уява, творчість”. Провідну роль у художньому вихованні на старших ступенях початкової школи (другому (діти віком 6-8 років) та третьому (діти віком 9-11 років) циклах навчання) відіграють мистецькі дисципліни ”Візуальні мистецтва” та „Музичне виховання”, які включені в шкільний курс „Художнє виховання”. Художнє виховання у початковій школі Франції побудоване на міждисциплінарній основі і здійснюється через навчання різних дисциплін (література, історія, фізичне виховання та ін.) з урахуванням їхньої логіки і структури та вікових особливостей учнів.

6. Визначено, що французькі педагоги приділяють значну увагу вдосконаленню форм і методів художнього виховання учнів початкової школи. Досліджено, що в реалізації змісту художнього виховання французькі педагоги використовують такі методи, як: гра, драматизація, метод проектів, дослідницькі методи, метод стимуляції до креативної діяльності тощо. Вони спрямовані на розвиток художнього світосприймання, формування художньої культури, естетичного смаку, чуттєвого самовиявлення, духовності, потреби у творчій діяльності. Підвищенню ефективності художнього виховання сприяє використання різноманітних засобів навчання, переважно із застосуванням аналогової та цифрової техніки, яка дозволяє активізувати процес художнього виховання молодших школярів.

Поряд із традиційною класно-урочною формою навчання важливе місце відводиться різноманітним позакласним формам художнього виховання: участь у хорі, театральній студії, пізнавально-навчальні екскурсії, відвідування майстерень митців, музеїв, театрів, кінотеатрів, концертів тощо. Останнім часом здійснюються пошуки нових форм художнього виховання молодших школярів, до них, зокрема, відносяться „Класи з мистецько-культурним проектом”, які забезпечують поглиблене вивчення різних аспектів обраного виду мистецтва.

7. Виявлено, що в художньому вихованні учнів початкової школи Франції важливе місце відводиться позакласній та позашкільній діяльності. За підтримки Уряду країни та місцевих органів влади створюються програми і проекти, націлені на посилення художнього виховання молоді (наприклад, „Місцевий контракт з художнього виховання”), опанування ними практичними уміннями та навичками креативної художньої діяльності. Молодші школярі активно залучаються до таких проектів з художнього виховання, як „Культурні класи”, „Ательє з художньо-культурної практики” тощо.

8. Проведене дослідження дозволило виявити ефективні форми та методи художнього виховання молодших школярів у початковій школі Франції, які можуть бути використані й нашій країні. Серед них доцільно використовувати наступні методи художнього виховання: метод художньої трансформації; метод синтезу мистецтв; метод вільного вибору виразності та техніки виконання творчого задуму; метод візуалізації; метод імпровізації; метод проекту; метод художньої практики. У початкових класах шкіл України можливо використовувати наступні форми організації занять з мистецьких дисциплін: запрошення митців з певного напряму для проведення шкільних занять з мистецьких дисциплін; проведення художньої практики в майстернях митців, в закладах культури; впровадження навчально-виховних проектів з поглибленим вивченням різних аспектів мистецтвознавства; організація класних музеїв художньої творчості школярів; проведення спільних виховних заходів з місцевими закладами культури; екскурсійні форми організації знайомства з культурно-історичною спадщиною рідного краю.

Дослідження не вичерпує зазначену проблему і передбачає подальший науковий пошук невирішених питань, пов'язаних із вивченням проблеми художнього виховання у різних закладах освіти Франції, використанням сучасних аудіовізуальних засобів, більш детального аналізу ролі міжпредметних зв'язків тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Полтавець В.Л. Структура художнього виховання у початковій школі Франції. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2004. - Вип. 21. - С. 338-345.

2. Полтавець В.Л. Художнє виховання в навчальних програмах початкової школи. // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПУ, 2004. - Вип. 22. - С. 248-257.

3. Полтавець В.Л. Художнє виховання в початковій школі європейських держав. // Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Зб. наук. пр. Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2004. - Вип. 4(2). - С. 192-199