Методи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках фізики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

1.1 Розвиток емоційної сфери учнів як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності

1.2 Нестандартний урок як засіб активізації навчання фізики

1.3 Система дидактичних засобів активізації навчання фізики за параметром пристрасності

РОЗДІЛ 2. ДИДАКТИЧНА ГРА - ЯК СТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ ФІЗИКИ

2.1 Класифікація нестандартних ігор та їх значення в організації нестандартних уроків

2.2 Структура та зміст дидактичної гри з фізики

2.3 Методика розробки та проведення нестандартних уроків з фізики

2.4 Безпека життєдіяльності учнів при проведенні нестандартних уроків

ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

Найважливішою задачею школи є виховання справжніх творчих людей. Потрібно розбудити живі схильності в кожному учні, допомогти знайти своє покликання. Саме в школі молода людина повинна визначити, яка наука його більш за все цікавить. Це не значить, що кожний сьогоднішній школяр стане вченим, частина з них не буде учитися у вузі, але в будь-який сфері потрібні люди, захоплені своєю справою, шукачі і творці.

Творче відношення до будь-якої праці варто виховувати саме в школі, починаючи з підходу до постановки найпростіших досвідів і рішення задач. Тим, хто зараз учить фізику в школі, створювати єдину теорію полючи, запускати до зірок космічні кораблі, досліджувати проблеми спадковості, розкривати таємницю раку і керувати термоядерною реакцією.

Виникненню захопленості, творчого відношення до праці сприяють інтереси школяра, викликані до життя та розвинуті на уроках учителем. «... Усе те, за що людина бореться, пов'язане з його інтересом» .

Зробити навчальну роботу наскільки можливо цікавої для учня й у той же час не перетворити цю роботу в забаву одна з важливих і складних задач учителя.

Для створення емоційного настрою учнів на уроках фізики, при орієнтації на інтерес до вчення існує багато шляхів: використання внутрішніх можливостей змісту предмета, розмаїтість форм і методів проведення уроку, проблемне навчання, облік міжпредметних зв'язків, розвиток творчих здібностей учнів, використання на уроках художньої та науково-популярної літератури, зв'язок класних і позакласних занять по фізиці та ін.

Фізика є однією з базових дисциплін в системі загальної середньої освіти.

Підвищення ефективності уроків фізики в умовах реформування системи освіти є ключовим завданням удосконалення навчально-виховного процесу.

У здійснені відповідних завдань навчання фізики, що стоять перед вчителем, вирішальне місце належить перебудові методів навчання та удосконалення основної ланки навчального процесу - уроку. Саме ця проблема є найбільш актуальною при переході на 12-річний термін навчання.

Метою даного дослідження є визначення впливу нестандартних уроків та ігрових прийомів на активність учнів з фізики.

Об'єкт дослідження - процес навчально - пізнавальної діяльності учнів з фізики.

Предмет дослідження - роль нестандартних прийомів у підвищенні ефективності навчання фізики.

Основна ідея дослідження полягає в тому, що нестандартні прийоми організації пізнавальної діяльності на уроці є потужним засобом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів з фізики, узагальнення та систематизація знань учнів, сприяє подоланню формалізму в знаннях учнів та розвитку пізнавального інтересу до предмету.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ФІЗИКИ

1.1 Розвиток емоційної сфери учнів як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності

Ефективність засвоєння навчального матеріал великою мірою залежить від рівня емоційної сфери учнів.

Емоції, як процес, є діяльність, яка оцінюється інформацією про внутрішній і зовнішній світ, яка надходить в мозок. Емоції оцінюють дійсність і доводять свою оцінку до відома організму на мові.

Емоційний процес включає себе три основні компоненти.

Перший - це емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні зрушення в організмі. У всіх випадках, коли виникає явище, яке має значення для індивіда, а така подія констатується у формі емоційного процесу, виникає зростання збудження, швидкості і інтенсивності протікання психічних, моторних і вегетативних процесів.

Другий компонент - знак емоцій: позитивна емоція виникає тоді, коли явище оцінюється як позитивне, негативна - коли воно оцінюється, як негативне. Позитивні емоції збуджують дії підтримки позитивного, негативні - збуджують дії, спрямовані на усунення контакту з негативним.

Третій компонент - ступінь контролю емоцій.

Форма емоційного процесу залежить від особливостей, які виникали її. Джерелом емоцій є характер протікання процесів регуляцій і виконання діяльності. Успішно проходячи процеси сприймання, рішення задач, дій служать джерелом позитивних емоцій і задоволення.[42, c.108]

Під впливом емоцій протікання всіх пізнавальних процесів може змінитися. Людина, яка знаходиться в емоційно нейтральному стані, реагує на предмети залежно від їх значимості, при цьому чим важливіший для нього той чи інший фактор, чим краще він сприймається.

Емоції помірної і високої ступені інтенсивності викликають вже помітні зміни в пізнавальних процесах, особливо з'являється велика тенденція до сприймання, запам'ятовування тільки того, що відповідає домінуючій емоцій. При цьому зміст матеріалу, який сприймається, посилює емоцію, що, в свою чергу, закріплює тенденцію до сконцентрування на змісті, який викликав цю емоцію. Тому на уроках потрібно викликати емоції дітей, щоб не було нейтральних або щоб їх кількість була все меншою. Згадуючи свої емоції на уроці, діти пригадують матеріал, який був з ними пов'язаний.

Одним з головних факторів, який визначає, чи буде дана людина більше чи менше під впливом емоцій на її пізнавальні процеси, є ступінь ваги цих процесів. Тому дитина більш підвладна впливу емоцій, ніж дорослий.

Сучасна дидактика надає великого значення розвитку в процесі засвоєння самостійності і творчої активності школярів. В ході уроку необхідно знаходити можливості для збільшення самостійної роботи учнів (самостійне проведення дослідів, спостережень, рішення задач). Дуже важливо заохочувати самостійними прикладами, намагатись, щоб учні не механічно запам'ятали матеріал, який розповів вчитель, а намагались самі найти відповіді на поставлені запитання. Цьому сприяє проведення нестандартних уроків, в яких надається більша активність учням, де вільно висловлюються і уважно вислуховують самі найдивовижніші думки. Розвиток цієї якості буде сприяти виключенню з практики навчання надмірної опіки учнів, швидких підказок, надання можливості учням самим знайти вихід із навчальних труднощів, які виникають.

У процесі засвоєння необхідно використовувати спеціальні засоби розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи із знаходження оригінальних варіантів рішення задач, проведення дослідів самими учнями. Під час уроку і дома корисним для розвитку творчого мислення є завдання з написання віршів, казок на дане фізичне явище. Це і збуджує активність, і розвиває творчість учнів. Так як у підлітків, в силу особливостей віку, увага нестійка, розсіяна, то потребує різноманітних і часто нетрадиційних видів і форм навчальної роботи, які дозволяють створювати позитивний емоційний фон уроку і тим самим керувати увагою учнів, збільшувати працездатність[38].

З цією метою і застосовуються описані вище фізичні явища у вигляді коротких розповідей чи казок, також формулюючи умову задачі.

Такі прийоми звичайно оживляють урок, активізують пізнавальну діяльність учнів, сприяють закріпленню отриманих знань, розвивають творчість і також дозволяють вчити учнів гарно і образно виражати свої думки, а сприймаючи літературний текст, осмислювати з наукової точки зору описані в ньому явища.

Емоції займають велике значення в навчальні діяльності учнів.

Для створення емоційної ситуації під час уроку велике значення має художність, яскравість, емоційність мови вчителя. Без всього цього мова вчителя залишається інформаційною, не реалізовує функцію активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

В життя дітей світ входить поступово. Спочатку дитина пізнає те, що оточує її в сім'ї, в дитячому садку. З часом її життєвий досвід збагачується. Важливу роль при цьому відіграють щоденні враження від спілкування з людьми. Світосприйняття дитини визначається ще і тією інформацією, яку вона отримує по радіо і телебаченню. Безпосередній контакт дитини зі світом речей дає змогу глибше пізнати, що породжує у дитини безліч запитань. Отже, світ пробуджує у школяра допитливість, бажання пізнати більше.

Задовольнити діячу допитливість, залучити її до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв'язків між предметами та явищами допоможе гра.

Чому діти так люблять гру? Чим вона приваблює їх? Звідки беруть вони енергію, щоб без упину бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бавитись з ляльками?

Сухомлинський називав гру величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається живильний потік уявлень, понять про навколишній світ[46]. гра для дитини - справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями. Водночас вона для нього вільна діяльність, адже грає дитина без примусу, із задоволенням. Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює те, на що в інших умовах довелося б докладати значних зусиль. Тому і беруть гру на озброєння вчителі, вихователі, батьки. Вільно, без натиску дорослих, дитина засвоює у ній різноманітні знання, набуває вмінь, готується до життя.

Гра готує дитину до навчання і праці. Яка дитина у грі, така вона і в праці, - вважав А.С.Макаренко. Він доводив, що тільки та гра хороша, в якій дитина активна, самостійно мислить, долає труднощі[25].

В школі основною формою діяльності стає урок. Включення в урок дидактичної гри або ігрових прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, і носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.

У процесі ігрової діяльності здійснюється всебічний розвиток учня, розвиваються всі аспекти психіки дитини, бо гра сприяє розвитку процесів аналізу і узагальнення, у грі з'являється внутрішній план дії, формується спілкування тощо[9].

Для більшої ефективності навчання дітей повинно бути побудовано яскравіше і емоційніше. Увагу дітей потрібно постійно активізувати, і заняття, що мають характер гри, можуть успішно слугувати цій меті.

Велике значення надається дидактичним іграм та прийомам при повторенні. Це пояснюється тим, що діти з великою неохотою запам'ятовують навчальний матеріал і швидко його забувають. Проте повторення проходить краще за умов різноманітності форм, на різноманітному матеріалі і краще за все на ігровому.

В даний час у школах дидактичні ігри широко використовуються на уроках вчителів фізики, бо гра організовує легко збудливих, сприяє формуванню впевненості в собі. Вона являє собою багатопланове, складне педагогічне явище: є і ігровим методом навчання дітей, і формою навчання, і самостійною ігровою діяльністю, і засобом виховання особистості дитини.

Дидактична гра виступає як умова всебічного виховання особистості дитини. Зміст дидактичних ігор відповідає шкільній програмі і тому дозволяє розширити та закріпити знання дітей з різних предметів, формує у дітей вірне відношення до явищ суспільного життя, природи, предметів навколишнього світу, систематизує знання про людей різних професій.

Дидактична гра створює позитивний емоційний підйом, викликає гарне самопочуття і разом з тим вимагає певного напруження нервової системи. Перед дітьми ставиться ті чи інші завдання, вирішення яких потребує уваги, вміння обдумати правила, послідовність дій, переборювати труднощі. Вони сприяють розвитку у дітей почуттів і сприймань, формування уявлень, засвоєнню знань. Ігри дають можливість навчити дітей вирішувати ті чи інші завдання більш раціонально. В цьому полягає їх розвиваюча роль.

Таким чином, дидактичні ігри, як колись, так і тепер, широко використовують на уроках вчителі фізики, бо гра організовує легко збудливих, сприяє формуванню впевненості в собі. Вона являє собою багатопланове, складне педагогічне явище: є ігровим методом навчання дітей, самостійною ігровою діяльністю, засобом виховання дитини і виступає як умова всебічного виховання особистості дитини.

Методи формування зацікавленості: приклади яскравості, цікавості, здивування, хвилювання викликають емоційну піднесеність, яка викликає позитивне відношення до навчання і служить першим кроком на шляху до формування пізнавальної активності.

1.2 Нестандартний урок як засіб активізації навчання фізики

Успішне викладання не існує без стимулювання активності учнів в процесі навчання. Компонент стимулювання не обов'язково слідує за організацією. Він може передувати їй, може здійснюватися одночасно, можливо і по закінченні. Педагогікою накопичені багато-чисельні методи стимулювання активної навчальної діяльності, розроблені спеціальні методи стимулювання.

Активізація діяльності школярів здійснюється за рахунок привертання уваги учнів до теми, збудженням пізнавального інтересу. Важливо не тільки забезпечити потребу у вивченні теми на початку уроку, розкриваючи її значення, але і продумати методи активізації, які будуть використані під час уроку і особливо в його другій частині, коли настає природне стомлення школярів і вони потребують впливу, який знімає напруження, перевантаження і викликає бажання активно засвоювати навчальний матеріал [35].

Різні дослідження структури діяльності людини підкреслюють необхідність наявності в ній компонента активізації. Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо при цьому в особистості є могутні, яскраві мотиви, які викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сил, переборювати труднощі, несприятливі умови та інші обставини, наближаючись до наміченої мети. Все це має пряме відношення до навчальної діяльності, яка йде більш успішно, якщо в учнів сформовано позитивне відношення до навчання, якщо в них є пізнавальний інтерес, потреба в наявності знань, умінь і навичок.

Для того, щоб сформувати такі мотиви навчальної діяльності, використовують нестандартний урок. Дослідження проблеми формування пізнавальної активності учнів показують, що цікавість на всіх етапах розвитку характеризується трьома моментами: 1) позитивною емоцією по відношенню до діяльності; 2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції; 3) наявністю мотиву, який йде від самої діяльності. Нестандартний урок забезпечує виникнення позитивної емоції по відношенню до навчальної діяльності, її змісту, форми і методу здійснення. Емоційний стан пов'язаний з душевним переживанням: радості, гніву, хвилюванням. Під час нестандартного уроку до процесів уваги, запам'ятовування, осмислення підключаються глибокі внутрішні хвилювання особистості, які роблять ці процеси інтенсивно протікаючими і від того більш ефективними у досягненні мети уроку.

Одним з прикладів нестандартного уроку, який активізує навчально-пізнавальну діяльність, є створення на уроці ситуації зацікавленості -- введення в навчальний процес цікавих прикладів, дослідів, парадоксів. Наприклад, ''фізика у побуті", "фізика в казках" тощо. Підбір таких цікавих фактів визиває відклик в учнів. Часто учням самим доручається підбирати такі приклади.

Багато вчителів використовують аналіз уривків з художньої літератури, та розкривають фізичне явище чи процес. Успішно використовуються і такі засоби активізації як розповіді про застосування тих чи інших висловів наукових фантастів, демонстрація цікавих дослідів.

Емоційне хвилювання викликається шляхом застосування здивування. Незвичність приведеного факту, парадоксального досліду, демонстрованого на уроці (наприклад, парадокс Паскаля) викликає глибоке емоційне хвилювання учнів.

Нестандартним буде урок зіставлення наукових і життєвих пояснень окремих природних явищ. Наприклад, учням пропонується зрівняти життєве і наукове пояснення явища невагомості, життєве і наукове пояснення законів вільного падіння, законів плавання.

Нестандартний урок, який спирається на створення в навчальній діяльності ігрової ситуації, стимулює цікавість учнів. Гра вже давно використовується в навчанні. В практиці роботи вчителів використовуються настільні ігри з пізнавальним змістом. Наприклад, нестандартним є урок-гра-подорож, ігри типу електровікторини, за допомогою яких вивчаються типи літаків, кораблів тощо.

При проведенні нестандартного уроку можливе створення ситуації навчальної дискусії. Відомо, що при суперечці народжується істина. Але суперечка і викликає збільшену зацікавленість до теми. При використанні такого методу активізації застосовуються історичні факти боротьби різних наукових точок зору з тієї чи іншої проблеми, наприклад, розповідь про боротьбу прибічників "боязні пустоти в природі" і прибічників учення про атмосферний тиск. В результаті явище атмосферного тиску вивчається школярами з більшою цікавістю. Наукові дискусії ведуться і на сучасному етапі розвитку науки. В старших школярі порівнюють різні підходи до створення таблиці елементарних частин у фізиці, різні концепції виникнення явища акселерації людини тощо, включення учнів в ситуації наукових дискусій не тільки поглиблює їх знання оповідних питань, але і на цій основі викликає новий приплив цікавості.

Створення ситуації суперечки, навчальної дискусії вчителем на будь-якому вносить елемент нестандартності. Для цього учням спеціально пропонується висловити свої думки про причини того чи іншого явища, змоделювати ту її чи іншу точку зору. Тут традиційним стало питання: "А хто думає інакше?" якщо такий засіб викликає суперечку, то учні розділяються на прибічників того чи іншого пояснення і з нетерпінням чекають пояснення учителя нестандартна форма виступає в ролі метода стимулювання активного школярів [20].

Слово "гра", "грати" в українській мові багатозначні. Слово "гра" вживається як у значенні розваги, так і в переносному значенні, наприклад "гра долі", "гра природи". "Грати" вживається і при характеристиці особливої яскравості і краси природи: "сонце грає на воді", "хвиля грає" тощо.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ і беруть участь у навколишньому житті. Чим старша дитина, тим більше вона приймає від дорослих.

Недаремно гру називають королевою дитинства. Без гри і романтики дітям жити нудно, нецікаво.

Гра завжди виступає одночасно немовби в 2-часових вимірах: у теперішньому і в майбутньому. З одного боку, вона дарує щохвилинну радість, служить задоволенню актуальних невідкладних потреб, з другого -- спрямована в майбутнє, оскільки в ній формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні особистості для виконання соціальних, професійних, творчих функцій в майбутньому. І скрізь, де є гра, вирує здорове, радісне життя. Це добре розуміють сьогодні ті, хто успішно вирішує завдання ячання і виховання учнівської молоді.

У сучасній педагогіці відомі вчителі - новатори Є.М. Ільїн, С.М. Лисенкота В.Ф. Шаталов, організовуючи навчальну й виховну діяльність учнів, обов'язково використовують ігрову позицію.

Ігрова позиція -- могутній засіб не тільки виховання дітей, а й саморегуляції діяльності педагога. В.Ф. Шаталов зазначає: “Придивіться: чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили й покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості на всіх, без винятку, їх вікових рівнях. Це ж не таємниця, що ті, з з яких на уроці слова не витягти, в іграх стають такими активними, якими ми їх в класно-урочних буднях і уявити собі не в змозі... Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть, їхні дії починаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного”.

Ігри, що їх проводить Шаталов на уроках фізики, займають лише дві-три хвилини навчального часу, зате як вони активізують учнів, пробуджують інтерес до знань, закріплюють уміння самостійно їх здобувати [33].

Дидактичні ігри можна і потрібно широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Збільшення розумового навантаження змушує замислитися над тим, як підтримати в учнів інтерес до матеріалу, що вивчається, їх активність протягом уроку.

Гра -- це творчість, гра -- це праця. В процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивати увагу, прагнути до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам'ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних ситуаціях, доповнюють свою увагу, розвивають свою фантазію. Навіть найпасивніші діти включаються з великим бажанням, докладаючи всіх зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.

Під час гри діти завжди дуже уважні, зосереджені і дисципліновані, до уроку дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес на цікавим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, ш допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмета. Гра має розглядатися як незамінний важіль розумового розвитку дитини.

У терміні "дидактична гра" підкреслюється її педагогічна спрямованість, являється багатогранність її застосування. Найістотнішими для вчителя питання:

а) визначення місця дидактичних ігор і ігрових ситуацій у системі інших в діяльності на уроці;

б) доцільність використання їх на різних етапах вивчення різноманітного за характером навчального матеріалу;

в) розроблення методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

г) вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі завдань розвиваючого навчання;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Гра -- одна з найважливіших сфер життєдіяльності дитини, підлітка. Зливаючись з працею, навчанням, мистецтвом, спортом, вона забезпечує необхідні емоційні умови для всебічного, гармонійного розвитку особистості. В руках учителя, вихователя вона стає інструментом виховання, що дає змогу повніше враховувати вікові особливості дітей і підлітків, розвивати ініціативу і самостійність, створювати атмосферу свободи, творчого розкріпачення в колективі та умови для саморозвитку.

Гра -- явище багатогранне, її можна розглядати як особливу форму всіх без винятку сторін життєдіяльності колективу. Ігрова діяльність -- це особлива сфера людської активності, в якій особистість не має ніякої іншої мети, одержання задоволення від прояву фізичних і духовних сил.

Уміння людей входити в гру впливає на емоційну атмосферу, спілкування створює настрій.

1.3 Система дидактичних засобів активізації навчання фізики за параметром пристрасності

У сучасних умовах перед школою стоїть ряд складних завдань, для успішного розв'язання яких треба не лише удосконалювати зміст викладання, а й урізноманітнювати методи і форми навчальних занять. Емоції в житті людини відіграють велику роль, тим більше в житті дитини, яка живе образами, настроєм, бажаннями.

Театралізовані засоби, навчальні спектаклі позитивно впливають на учнів. Використання художньої і науково-популярної літератури у процесі навчання сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів, закріпленню і поглибленню знань.

Панівна до цього часу форма занять -- урок -- уже не в змозі забезпечити розв'язування всіх нових педагогічних задач: вироблення вміння самостійно поновлювати і поглиблювати знання, розвивати здібності до самоосвіти. Кожна форма навчальних занять має свої специфічні дидактичні функції. Доцільно в процесі навчання ширше використовувати різні форми навчальних занять; одночасно треба удосконалювати урок, як основну з них; створювати й виявляти нові форми занять. Так звані нестандартні уроки -- це комплексні семінари, конференції, ділові ігри, театралізовані уроки тощо [24, 29].

Нестандартним можна вважати урок, сконструйований за "викрійкою" відмінною від загальноприйнятої.

"Нестандартний" не завжди є синонімом слова кращий. Потрібний такий урок, який підвищував би ККД учителя і учня в навчальному процесі, був би вдалим. Нетрадиційні за формою, ці уроки викликають підвищений інтерес учнів, активізують їхню пізнавальну діяльність, сприяють розвитку творчих здібностей, розвивають уміння і навички самостійної розумової праці. Учням подобаються нестандартні заняття, бо вони не сковують навчальний процес, пожвавлюють атмосферу, активізують діяльність дітей, наближаючи навчання до життєвих ситуацій.

Нині значного поширення набули уроки-ділові ігри. У педагогіці розглядаються три види діяльності людини, гра, навчання, праця.

Саме вони є дійовими чинниками формування світогляду особистості, її ідейних та моральних переконань. Спираючись на якийсь окремий вид діяльності, ми повинні гармонійно поєднувати цю діяльність з іншими її видами, розкриваючи перед своїми учнями нові можливості, які може дати кожен з них.

Кожна дитина відчуває прагнення до гри, а разом з тим і до пізнання, до праці. Поєднання цих трьох прагнень учнів на одному уроці підвищує в очах дітей значення таких занять, перетворює їх з вузько-навчальних вправ на загально-виховні, що значною мірою сприяє активізації пізнавальних сил учнів.

Елементи театралізації в процесі уроку як компоненти мотивації навчання необхідні. Форма уроку-ділової гри дає змогу найкраще розвивати логіко-аналітичні здібності учнів, винахідливість.

Спробуємо порівняти урок, його зміст, досягнутий ефект за традиційного розгляду прикладів з будь-якої теми і під час організованого на міжпредметному рівні семінару (діловій грі) "Що таке добре? Що таке погано?", коли кожна група учнів вибирає напрям роботи "добре" або "погано", добирає відповідні приклади шкідливого й корисного вияву фізичного явища, закономірностей у техніці, побуті, природі й "захищає" свої приклади.

Можна зробити висновок на користь гри. Завжди викликають глибоку зацікавленість школярів ділові ігри, які є міні-копією реальної ситуації, змістом яких є фізика [44].

Ефективне викладання фізики в школі не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з фізики, а й навчитися спостерігати об'єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти взаємозв'язок між фізичними поняттями і величинами та їх відношеннями, навчитися логічно та абстрактно мислити, обґрунтовувати свої висновки.

Сформувати глибокі пізнавальні інтереси до фізики у всіх учнів не можливо і, мабуть, не треба. Важливо, щоб всім школярам було цікаво займатися фізикою на кожному уроці. Це особливо необхідно в наш час, при тотальній середній освіті. Багатьом учням фізика здається нелегкою і малозрозумілою, тому часто учні намагаються запам'ятати закони, правила та закономірності не розуміючи їх суті, а це призводить до формалізму в знаннях, гальмує подальше розуміння нового матеріалу.

"Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання лише тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки"[5, 7]. Отже, вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, загальних висновків та узагальнень.

Сучасна українська школа має озброїти учнів не лише знаннями, вміннями та навичками, а й методами творчості, розумової і практичної діяльності. Цілком природно, що саме в грі слід шукати приховані можливості для успішного засвоєння учнями фізичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок. Дидактичні ігри дають змогу індивідуалізувати роботу на уроці, давати завдання, посильні кожному учню, максимально розвивати їх природні здібності. Якщо спочатку учень зацікавиться лише грою, то дуже скоро його вже цікавитиме потреба вивчити, зрозуміти, запам'ятати цей матеріал, тобто він почне готуватись до участі в грі.

Гра дає змогу легко привернути й тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних предметів, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Велике значення мають дидактичні ігри з точки зору пізнання. Саме в цих іграх учні систематизують і закріплюють свої знання про різноманітні властивості і ознаки явищ та процесів, їх значення. Про зв'язки між ними, про просторові, часові і числові співвідношення. Дидактичні ігри допомагають розвивати увагу і зосередженість, волю та наполегливість. В дидактичних іграх перед школярами ставляться переважно вузькі, визначені задачі розумового порядку, які вимагають для свого розв'язання різноманітних інтелектуальних операцій [24, 40, 44].

Очевидно, що великого значення гра набуває при умові вмілого і чіткого тактовного керівництва. Включення в урок ігор та ігрових моментів робить процес навчання більш легким і захоплюючим, створює у дітей бадьорий, робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Дидактичні ігри і цікаві вправи побудовані на поєднання прогресивних прийомів, які застосовуються кращими педагогами-новаторами для підвищення ефективності навчально-виховного процесу і сприяють формуванню однієї з найцінніших якостей людського розуму -- його рухливості і гнучкості. Значна частина таких ігор дозволяє учневі зробити узагальнення, чітко усвідомити правила, повторити отримані знання в єдності, в системі, в нових зв'язках, що сприяє більш глибокому і ґрунтовному засвоєнню пройденого. Багато дидактичних ігор і вправ побудовані на матеріалі різного рівня складності, що дає можливість здійснювати індивідуальний підхід до школярів, забезпечує єдність в одній і тій же грі дітей різного рівня знань.

Прогресивна педагогіка в усі часи високо оцінювала ігрові форми цілеспрямованої організації життєдіяльності дітей. В працях К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка гра розглядається як потужний засіб виховання волі, колективізму, наполегливості та практичних навичок діяльності. Сучасна дидактика залишає за учнем повне право на гру в школі і розглядає її як один із важливих показників відповідності навчання віковим можливостям школярів. Гра є ефективним засобом навчання, але не універсальним. Ще К.Д. Ушинський застерігав проти "потішної педагогіки". Тому питання раціонального, свідомого, виправданого використання гри в навчанні є предметом кропітких досліджень [1, 2, 3].

Багато різноманітних ігор придумало людство за свою історію. Але порівняно недавно термін "гра" перестав асоціюватись тільки з розвагами, а став рівноправним додатком таких словосполучень як ділові, дидактичні, комп'ютерні, математичні, пізнавальні ігри.

Предмет сучасної фізики потребує при вивченні більш цікавого, занятого. Результативно розв'язати цю нелегку задачу допомагають перш за все інтелектуальні ігри [31].

Ігрова навчальна діяльність здійснюється з метою створення емоційного настрою і особистої зацікавленості кожного учня в засвоєнні навчального матеріалу. Ігри використовуються на всіх етапах навчання:

-- вивчення нового матеріалу проводиться у вигляді інтегрованих уроків, ділових ігор;

-- осмислення теоретичних знань здійснюється з допомогою ділових ігор, уроків-КВК;

-- навчання рішенню задач на уроках-змаганнях, в ділових і ролевих іграх, КВК;

-- узагальнення знань проводиться у формі ділових ігор і змагань;

-- тематичний контроль здійснюється, крім заліків і тестування, у формі ділових ігор, змагань.

Для тренування пам'яті, уваги, сприймання використовують будь-які ігри-завдання.

Ігрова діяльність розвиває фантазію. Входячи в гру, учні не бояться зробити ми сказати щось "не так".

При проведенні навчальних ігор велике значення має єдиний сюжет, який розігрується протягом всього уроку. Прикладом може служити навчальна гра "За 7-ма печатями", в якій розігрується 7 конкурсів, визначених прислів'ями і поговірками, які містять цифру 7. Переможець знімає замок з таємної скрині, в якій знаходиться приз.

Створення атмосфери таємничості -- важливий фактор, який допомагає протягом усього уроку підтримувати "бойовий дух" учнів. Завдання повинно бути таким, щоб, виконавши його, можна було розгадати яку-небудь таємницю.

На будь-якому етапі уроку застосовується заохочення. Після вірного виконання завдання учня потрібно похвалити, вручивши йому символічну нагороду (жетон, цукерку). При закінченні гри також потрібен приз. Це може бути медальйон, диплом, фотографія на пам'ять, пісня, виконана учнем. Бажано заохочувати якомога більше учнів.

Використання ігрової ситуації веде до більш глибокого і швидшого засвоєння навчальної інформації [31].

Тематична вікторина

Вікторина -- одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання (запитання підбираються так, щоб тему, яка вивчається, подати у зацікавлено-пізнавальному плані). Учні можуть бути поділені на команди або виступати індивідуально.

Основна мета вікторини -- в ігровій формі всебічно розглянути винесеш на неї питання, дати можливість кожному учню виявити активність, показати рівень своєї ерудиції.

Структура вікторини.

1. Вступна частина --ознайомлення учнів в умовами проведення вікторини, поділ їх на команди (у разі потреби).

2. Основна частина -- відповіді учнів на запропоновані запитання вікторини.

3. Заключна частина -- підбиття підсумків, виявлення переможців та найактивніших учасників вікторини.

Складання та розв'язування кросвордів, чайнвордів, ребусів

Кросворд -- це задача-головоломка; її суть в заповненні рядків клітин, які перетинаються (по вертикалі і горизонталі) словами, що розгадують по вказаному списку визначень суті цих слів. Назва гри має англійське походження (англ. "cross" -- перетин і “word” -- слово) і перекладається як "хрест-слово", звідки інша назва кросворду -- "хрестословиця". Задовго до появи кросвордів існували різноманітні буквені головоломки, в яких використовувався спосіб перехрещення слів.

З кожним роком кросворди набувають більшої популярності. Можна часто спостерігати як учні у школах розгадують кросворди різної тематики. І це ш приносить велике задоволення. Дорослі також не з меншим захопленням вирішують кросворди. Чому ж ідею кросвордів не застосувати у навчальному процесі? Це ж та сама дидактична гра, яка складається з ігрової та навчальної задач. Ігрову задачу учень розв'язує по умови цієї гри (розгадування чи складання кросвордів); а навчальну ставить перед собою, вірніше її ставить учитель, вона розрахована на оволодіння певними знаннями, вміннями і навичками. Треба чітко уявляти, з якою метою використовується даний кросворд, які знання можуть бути закріплені з його допомогою, систематизовані, виявлені в учнів, які вміння сформовані та перевірені.

Рішення кросвордів ефективно після вивчення розділу курсу фізики (в цьому випадку використовуються кросворди по основних темах курсу фізики середньої школи) і при узагальненні навчального матеріалу об'ємних розділів або всього курсу в кінці навчального року (використовуючи кросворди, які найбільше сприяють відтворенню потрібних учителю відомостей -- з історії фізики, про використання фізичних законів, методів дослідження природних явищ тощо). Включаючи учнів в цю інтелектуальну гру, вчитель в нетрадиційній формі перевіряє їх знання, міцність та глибину засвоєння пройденого матеріалу. Виявляє, які питання потрібно пояснити і закріпити.

Пропонуючи учням навчальний кросворд з фізики, треба мати на увазі, що при його рішенні вчитель досягає поставленої навчальної цілі (формування, уточнення і систематизація визначеного кола понять і знань, розвиток, інтелекту і фізичного мислення учнів, виховання в них визначених якостей особистості) й найбільш достовірно визначить рівень засвоєння навчального матеріалу, якщо будуть виконані такі умови:

1) перевірена доступність кросворду, тобто враховані вікові особливості учнів, їх підготовка з фізики, вимоги шкільної програми;

2) ставлять об'єктивні стимули (мотиви), які надихають учнів працювати на найкращий кінцевий результат (розв'язок кросворду);

3) створення на уроці атмосфери природної ігрової ситуації;

4) забезпечені при роботі з кросвордами тільки позитивні емоції учнів, веселий настрій і задоволення від вдалої відповіді;

5) в ході рішення внесений елемент змагання між учнями (це істотно активізує пізнавальну діяльність);

6) передбачено обговорення відповідей на питання кросворда, їх уточнення, а в разі розходження думок -- проведення дискусій [26, 28].

Поряд з кросвордами можна застосовувати чайнворди або провести цікаві ігри.

Кросворд -- вид задачі - головоломки, що полягає в заповненні літерами рядів клітинок так, щоб у горизонтальних та вертикальних рядках були утворені задані за значенням слова.

Чайнворд -- вид задачі - головоломки, що полягає у заповненні послідовно розташованих (ланцюжком) клітинок словами, що відгадуються, розташованими так, щоб остання літера попереднього слова була першою літерою наступного.

Ребус -- загадка, в якій слово або фраза, що відгадується, зображені комбінацією фігур, літерів, знаків.

Основна мета -- в ігровій формі домогтися запам'ятовування основних термінів і понять теми та їх означень.

Структура. 1. Вступна частина -- ознайомлення учнів з правилами гри, забезпечення їх необхідним роздавальним матеріалом (задачі-головоломки можуть бути запропоновані вчителем або складені учнями; складання головоломок починається за деякий час до початку ігрових уроків, наприклад за 1-2 тижні).

2. Основна частина -- розгадування кросвордів, чайнвордів, ребусів.

3. Заключна частина -- підбиття підсумків, виявлення переможців.

Презентація теми (Проводиться на початку вивчення теми.)

Презентація теми -- подання теми, що буде вивчатися, ознайомлення учнів з темою на рівні науково-популярної літератури.

Основна мета -- у загальних рисах подати учням тему, показати необхідність і корисність її вивчення, викликати зацікавленість до питань теми.

Структура. 1. Вступна частина -- забезпечення необхідного оформлення класу, вступне слово вчителя.

2. Основна частина -- короткі повідомлення учнів з науково-популярної літератури (форма повідомлень має бути зацікавлено-пізнавальною, підготовка учнів до презентації теми починається за 1-2 тижні до підсумкового ігрового уроку).

3. Заключна частина -- підбиття підсумків, аналіз зроблених відповідей, обґрунтування необхідності та корисності вивчення даної теми.

Гра-конференція (Проводиться під час закріплення навчального матеріалу.) Гра-конференція -- одна з ігрових форм проведення уроку, що імітує збори, нараду представників наукових організацій для обговорення і розв'язування певних запитань.

Основна мета -- всебічно розглянути питання, винесені на обговорення; виробити в учнів уміння виступати перед аудиторією, самостійно готувати й проводити експеримент; виробляти власний стиль мислення, вміння уважно слухати своїх товаришів, критично аналізувати їхні відповіді.

Структура. 1. Вступна частина -- ознайомлення учнів з темою конференції та її підтемами (кожну підтему конференції готує певна група учнів за деякий час до конференції, наприклад за тиждень); забезпечення необхідного оформлення класу, підготовка плакатів, структурно-логічних схем для доповідей, демонстраційних дослідів.

2. Основна частина -- виступи учнів з доповідями (4-6 хв.), виділення основних моментів, відповіді на запитання опонентів, обговорення доповідей.

3. Заключна частина -- підбиття підсумків конференції; коротке резюме, узагальнення суті зроблених доповідей з кожної підтеми і з теми в цілому; аналіз допущених помилок, неточностей.

Реклама здобутих знань (Проводиться після вивчення теми.) Реклама знань -- одна з ігрових форм проведення заняття, що полягає в поширенні інформації про здобуті знання з метою ознайомлення учнів і створення популярності, попиту.

Основна мета -- дати інформацію про здобуті знання з метою ознайомлення учнів і створення попиту на ці знання, забезпечення їх популярності.

Структура. 1. Вступна частина -- забезпечення необхідного оформлення класу, підготовка рекламних матеріалів, вступне слово вчителя.

2. Основна частина -- виступи учнів, що рекламують знання з окремих питань теми, обґрунтування ними необхідності вивчення даних питань, наведення конкретних прикладів практичного застосування здобутих знань.

3. Заключна частина -- підбиття підсумків, виявлення найкращих рекламних виступів, визначення переможців.

Дослідження теми (питання)

Дослідження -- активний пошук розв'язання поставленої задачі, підсумком якого стануть самостійно здобуті нові знання.

Основна мета -- розвиток самостійності учнів, підвищення їх творчої активності, пробудження інтересу до теми, що вивчається.

Структура. 1. Вступна частина -- нагромадження фактів, висунення гіпотез (дослідницька робота над темою починається за 1-2- тижня до проведення підсумкового ігрового заняття).

2. Основна частина -- постановка експерименту, що підтверджує гіпотезу, розробка і всебічна перевірка її правильності.

3. Заключна частина -- повідомлення про результати дослідження, підбиття підсумків, аналіз допущених помилок, виявлення найефективніших методів дослідження.

Розв'язування парадоксів і софізмів

Парадокс -- думка, судження, різко відмінні від загальноприйнятих, що суперечать (іноді лише на перший погляд) здоровому глузду); несподіване явище, яке не відповідає звичайним уявленням.

Софізм -- неправдивий за суттю умовивід, що формально здається правильним, заснований на навмисному, свідомому порушенні правил логіки.

Основна мета -- вироблення гнучкості мислення, розвиток нетрадиційності та нешаблонності сприйняття, розвиток логічного стилю мислення в учнів.

Структура. 1. Вступна частина -- ознайомлення учнів з умовами проведення гри, створення команд, підбір задач для команди-суперниці за одним заздалегідь визначеним парадоксом чи софізмом (роботи учнів починається за 1-2 тижні до проведення підсумкового ігрового заняття).

2. Основна частина -- розкриття кожною командою змісту суті своєї задачі та демонстрація дослідів або логічних суджень, що заперечують певний факт; спроби інших команд знайти помилку в умові задачі.

3. Заключна частина -- аналіз відповідей для виявлення найправильнішої, аналіз характерних помилок у міркуваннях, підбиття підсумків, визначення переможців і найактивніших учасників гри.

Гра -- подорож (Проводиться під час повторення теми.)

Подорож по темі -- одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні учнів на швидкість проходження маршруту, подоланні перешкод та досягнення мети (перешкодами є різні фізичні запитання з теми; продовжити рух за маршрутом можна лише після відповіді на запропоновані запитання).

Основна мета -- активне повторення матеріалу, демонстрація учнями крім програмних знань свого кругозору, начитаності, вміння орієнтуватися в будь-яких обставинах.

Структура. 1. Вступна частина -- ознайомлення учнів з умовами проведення гри, поділ їх на команди; ознайомлення учнів в картою подорожі, на якій указано всі проміжні пункти; визначення мети подорожі.

2. Основна частина -- змагання команд на маршруті подорожі.

3. Заключна частина -- підбиття підсумків командної та особистої першості, аналіз допущених помилок, визначення переможців та найактивніших учасників гри.

Гра -- реконструкція історії відкриття (винаходу)

Реконструкція -- відновлення історії відкриття (винаходу) за наявними описами, спогадами сучасників, біографічними відомостями про вчених.

Основна мета -- якомога глибше ознайомити учнів з історією відкриттів (винаходів), з життям і науковою діяльністю відомих учених, з методами пошуку наукових знань, стимулювати активну розумові діяльність учнів.

Структура. 1. Вступна частина -- забезпечення необхідного оформлення класу, вступне слово вчителя, ознайомлення учнів з тематикою майбутніх виступів груп (поділ класу на групи і розподіл тем виступів проводиться за 1-2 тижня до гри).

2. Основна частина -- виступи учнів, в яких розкривається послідовність подій, що привели до відкриття (винаходу).

3. Заключна частина -- підбиття підсумків уроку, стислий огляд виступів учнів, оцінювання виступів груп та окремих учасників, визначення переможців та найактивніших учасників гри.

Звичайно, це лише деякі з багатьох можливих ігрових форм діяльності на уроці фізики. Основної мети навчання і виховання -- формування творчої особистості -- можна досягти лише за сформованого інтересу до знань. Тому для вирішення цієї проблеми необхідно поєднати традиційні класичні уроки з фізики з уроками іграми.

пізнавальний дидактичний навчання фізика

РОЗДІЛ 2. ДИДАКТИЧНА ГРА -- ЯК СТРУКТУРНИЙ ЕЛЕМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ ФІЗИКИ

2.1 Класифікація дидактичних ігор та їх значення в організації не стандартних уроків

Одним з ефективних шляхів виховання в школярів інтересу до предмету є гра. У практиці школи, на жаль, дуже рідко використовуються ігри на уроках фізики.

Під час гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. У процесі гри різні знання й відомості учень дістає вільно. Тому часто те, що на уроці здавалося важливим, навіть недосяжним для учнів, під час гри легко засвоюється. Інтерес і задоволення -- важливі психологічні моменти гри.

Відомий французький учений Луї де Бройль стверджував, що всі ігри, навіть найпростіші, мають багато спільних елементів з роботою вченого. У тому і другому випадку приваблює поставлена загадка, трудність, яку треба подолати, потім радість відкриття, відчуття подоланої перешкоди. Саме тому всіх людей, незалежно від віку, захоплює гра [2,4].

Характерним для кожної дидактичної гри є, з одного боку, розв'язування різних дидактичних задач: уточнення уявлень про предмет чи явище в цілому і про його суттєві особливості, розвиток здібностей підмічати подібність і відмінність між ними тощо. У цьому розумінні гра має навчальний характер. З другого боку, невід'ємним елементом дидактичної гри є ігрова дія. Увага учня спрямована саме на неї, і непомітно для себе він уже в процесі гри виконує навчальне завдання. Тому дидактичні ігри здаються учням не просто забавою, а цікавим, незвичайним заняттям.

Під дидактичною грою розуміють складне педагогічне явище, що має на меті імітацію або моделювання навчальної ситуації, вивчення її процесу і проявів інтересів учителя та учнів під час навчальних занять.

Важливими моментами гри є і:

-- привернути і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих важливих і складних питань, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах не завжди вдається зосередити увагу;

-- систематизувати і закріпити знання про різноманітні властивості і ознаки фізичних явищ та процесів, їх значення, зв'язки між ними, про просторові, часові та числові співвідношення;

-- розвивати увагу і зосередженість, волю і наполегливість учнів.

В дидактичних іграх перед учнями ставляться переважно вузькі, визначені задачі розумового порядку, які вимагають для свого розв'язання різноманітних інтелектуальних операцій [15, 37,47].

Дидактичні ігри і цікаві вправи, побудовані на поєднанні прогресивних прийомів, які застосовуються кращими педагогами -- новаторами для підвищення ефективності виховного процесу, сприяють формуванню однієї з найцінніших якостей людського розуму -- його рухливості і гнучкості.

Після фіксації фрагментів дидактичної гри визначають загальну вихідну ситуацію і правила її проведення, які полягають в обмеженні, що накладаються на гравця. Сукупність правил, які пропонуються учаснику гри, повинна орієнтувати його на реалізацію задач, поставлених у ній.

Правила гри виступають як ступені спрощення ситуацій, що виникають в реальній педагогічній практиці, вказують, що дозволяється або вимагається робити учаснику гри, визначають відомості, які отримує кожен учень, описують як необхідно тлумачити і враховувати випадкові події, встановлюють момент завершення гри, мету діяльності кожного гравця.

Після цього намічають план підготовки і проведення дидактичної гри, який включає розробку:

а) проспекту;

б) сценарію;

в) програмного забезпечення з контрольним прикладом за будь-яким сценарієм;

г) методичних матеріалів;

д) практичного завдання;

е) експериментального проведення гри;

ж) фактичного проведення гри і й перегляду.

Проспект дидактичної гри включає:

-- назву дидактичної гри, її тип (колективна або індивідуальна, контролююча або навчаюча, динамічна або статична), загальні навчальні цілі;

-- сутність, специфічні особливості конкретної педагогічної ситуації і зразок динаміки її зміни та розвитку з уточненням елементів невизначеності і конфлікту;

-- вихідну навчальну ситуацію (її вихідний) з вказівкою складу її учасників, рівня їх підготовки і розвитку, визначена діяльність яких буде стержнем дидактичної гри;

-- вказівки щодо складення й обґрунтування загальних і часткових моделей гри, в тому числі основних розрахунків, які необхідно буде провести її учасникам;

-- методику використання засобів навчання учасниками дидактичної гри;

-- склад учасників та їх ролі;

-- систему заохочення і стимулювання;

-- послідовність і термін розробки матеріалу гри.

Проспект гри є важливим документом, що визначає етапи діяльності за її розробкою. Він повинен бути детально підготовленим. Всі прорахунки в проспекті обертаються, як правило, необхідністю тривалих і трудомістких змін та доопрацювань в подальшому. На основі проспекту розробляють сценарій гри.

Сценарій дидактичної гри є необхідним і основним документом для її проведення. Розробляючи сценарій, детально обговорюється кожен фрагмент (дидактична гра не повинна мати більше 2-3 фрагментів). Фрагмент розбивають на етапи (епізоди), встановлюючи навчальний зміст кожного етапу, і чітко визначаючи його дидактичну ціль. Після цього складають тексти інформаційних повідомлень, з допомогою яких учасників гри вводять у навчальну ситуацію; визначають кому, в якому вигляді і коли вручають кожне інформаційне повідомлення. Потім розробляються і формуються дії учасників гри.

На кожному етапі намічаються можливі дії вчителя, з одного боку, для забезпечення виконання рішень учасників гри, а з іншого-- для оцінки цих дій і підготовки нових інформаційних повідомлень, що показують учасникам гри переваги і недоліки їх рішень (або пояснень) і які забезпечують проведення дидактичної гри в потрібному для досягнення навчальних цілей напрямі. В результаті розробники отримують детальний сценарій гри.

Завдання на дидактичну гру є документом, який призначений для того, щоб учасники гри змістовно і організовано могли підготуватись до неї. Завдання вручають учасникам за 5-7 днів до початку гри.

Основні компоненти завдання:

1) опис фонду навчальної ситуації гри, де коротко характеризуються умови, що характерні для розглядуваної педагогічної ситуації, також наводяться необхідні відомості, які дають можливість учасникам гри обговорювати конкретні прийоми і методи розв'язання задач;