Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА ОСНОВІ МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

Чорноштан Артур Григорович

УДК 731.134: 796

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Луганськ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Горащук Валерій Павлович,

завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Подберезський Микола Кіндратович,

проректор зі спортивно-масової роботи, завідувач кафедри козацької педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди

кандидат педагогічних наук

Компанієць Юрій Анатолійович,

доцент кафедри спеціальної та фізичної підготовки Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України.

Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.

Захист відбудеться “28“ листопада 2002 р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий "26" жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

професійний підготовка вчитель

Актуальність і доцільність дослідження. Орієнтація на нову соціально-педагогічну парадигму, поширення інноваційних процесів у практичній педагогіці поглиблює протиріччя між вимогами суспільства до особистості й професійної діяльності педагога і наявним рівнем його підготовки, яка здійснюється за типовою системою. Вирішення означеної проблеми, на думку переважної більшості педагогів-науковців, полягає в суттєвих змінах існуючої системи професійної підготовки (А.М.Алексюк, 1993; В.П.Беспалько, 1989; І.А.Зязюн, 2000; М.В.Кларін, 1998; В.М.Монахов, 1995; Н.Г.Ничкало, 2001; С.О.Сисоєва, 2000; В.О.Сластьонін, 1997 та ін.). По-перше, це стосується перебудови структури вищої освіти (створення системи різнорівневої підготовки майбутніх фахівців), по-друге, забезпечення нових підходів до змісту освіти та процесу фундаментальної й спеціальної підготовки (впровадження нових освітніх технологій).

Особливо значущими для розвитку нових підходів до навчання є зміна соціальної та життєвої ролі знань і пізнавально-творчих можливостей людини. Перебудова характеру навчання здійснюється, перш за все, відносно таких його сутнісних характеристик як цільова орієнтація й характер взаємодії у навчальній діяльності. На виховання нової генерації педагогічних кадрів орієнтують Конституція України, Закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Дослідження сучасних освітніх проблем свідчать, що пріоритетним напрямком у педагогічній практиці є побудова навчання у контексті неперервної освіти з орієнтацією на активну й ініціативну позицію суб'єкта за умови діалогу.

Ретроспективний аналіз досягнень педагогічної теорії та практики підтверджує, що пошук шляхів ефективного навчання був визначальним для педагогіки. Інноваційні пошуки в напрямку реалізації особистісних потреб в освіті сприяли народженню ідеї модульного навчання, система принципів якого визначилася у прикладних дослідженнях (А.М.Алексюк, І.М.Богданова, К.Я.Вазіна, В.Голдшмід, М.Голдшмід, В.В.Мельник, В.О.Огнев'юк, Дж.Рассел, С.Постлейтвейт, Є.В.Сковін, А.В.Фурман, П.А.Юцявічене). На думку названих учених та їх послідовників - педагогів-практиків, інноваційне навчання на основі модульної технології, оптимізує навчальний процес, забезпечує високий рівень мотивації, пізнавальної активності й самостійності студентів у навчальній діяльності, а також інтеграцію їх професійної та соціокультурної підготовки, що сприяє розвитку особистісних якостей.

Аналіз останніх досліджень у галузі професійно-педагогічної підготовки свідчить, що переважна більшість їх зосереджена на пошуках нових освітніх технологій підготовки фахівців гуманітарного, технічного, фізико-математичного та природничого профілю. Фахова ж підготовка майбутнього вчителя фізичного виховання ґрунтується переважно на традиційних технологіях навчання, що, на наш погляд, є безумовним протиріччям щодо нових освітніх пріоритетів. Аналіз наукової літератури виявив активізацію інтересу дослідників до окремих аспектів проблеми фахової підготовки спеціалістів з фізичного виховання. Зокрема, це дослідження, що стосуються створення ступеневої системи підготовки фахівців з фізичного виховання (Л.В.Волков, Ю.М.Шкребтій); формування професійно-педагогічної спрямованості (Н.Ю.Зубанова, В.Т.Яловик); підвищення якості підготовки майбутніх учителів фізичного виховання (В.І.Куриш, О.Ю.Сидорко); значення окремих спортивно-педагогічних дисциплін у системі професійної підготовки (Г.В.Глоба, Л.Г.Євсєєв, С.Ф.Кичук, Б.Ю.Стасько); підготовки майбутнього вчителя до пошукової роботи (Л.Я.Завацька, С.Н.Косін); фізичної підготовки студентів в умовах гнучких педагогічних технологій (В.М.Андросюк); диференційованого підходу у підготовці вчителя фізичної культури (А.В.Цьось); теоретико-методичних основ професійної підготовки (В.М.Платонов, Б.М.Шиян).

Не зважаючи на достатньо широкий спектр досліджуваних напрямків фахової підготовки студентів вищої педагогічної школи, ще недостатньо, на наш погляд, системних (цілісних) досліджень, що стосуються розробки технологій професійної підготовки з фахових (спортивно-педагогічних) дисциплін.

Таким чином, аналіз існуючої практики й сфер діяльності у фізичному вихованні свідчить про наявність ряду суперечностей: між соціальним замовленням на формування та розвиток фізичної культури громадян України та недосконалістю теоретико-методичної бази її забезпечення; між вимогами щодо особистості фахівця, покликаного вирішити завдання фізичного виховання різних груп населення й рівнем його компетентності; між можливостями педагогічного управління процесом професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання й рівнем оволодіння ними управлінськими уміннями (самоуправління).

Визначені суперечності свідчать про наявність відповідних проблем. Однією з найсуттєвіших, на наш погляд, є проблема реформування системи професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання. Отже, розуміння необхідності розвитку системи фахової підготовки через проектування інноваційних технологій і визначило тему нашого дисертаційного дослідження - “Професійна підготовка майбутнього вчителя фізичного виховання на основі модульно-рейтингової технології навчання”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до пріоритетного напрямку розвитку науки в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка “Створення нових освітніх технологій на засадах сучасних концепцій підготовки професійно-педагогічних кадрів” (протокол № 6 засідання вченої ради ЛДПУ імені Тараса Шевченка від 28.01.2000 р.).

Об'єкт дослідження - процес професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання.

Предмет дослідження - проектування модульно-рейтингової технології професійно-педагогічної підготовки фахівців з фізичного виховання.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці модульно-рейтингової технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання в навчальному процесі вищого навчального педагогічного закладу (на матеріалі гімнастики).

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що професійна підготовка майбутнього вчителя фізичного виховання набуває ефективності за умови здійснення її на засадах модульно-рейтингової освітньої технології, спроектованої як педагогічна система, цільовим орієнтиром якої виступає модель компетентного фахівця, що дозволяє через об'єктивно визначену систему критеріїв і відповідний контрольно-діагностичний комплекс здійснювати ефективне управління навчальним процесом.

Згідно з метою й гіпотезою дослідження було визначено основні завдання дослідження:

Визначити теоретичні основи, зміст і послідовність етапів проектування модульно-рейтингової технології у системі фахової підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання (на матеріалі гімнастики).

Розробити модель професійно компетентного вчителя фізичного виховання як еталон ціледосягнення проектованої технології.

Визначити й обґрунтувати систему критеріїв оцінки ефективності пропонованої технології.

Розробити експериментальну модульну програму з дисципліни “Гімнастика з методикою викладання” з рейтинговою системою педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів, а також відповідне навчально-методичне забезпечення курсу.

Експериментально перевірити ефективність запропонованої технологічної моделі за визначеними критеріями впродовж повного циклу професійної підготовки студентів з гімнастики (1-5 курси).

Загальну методологію дослідження становлять основні положення загальної теорії пізнання; положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ і процесів; положення про активність суб'єкта в пізнавальній діяльності; концепція неперервної освіти; сучасні теорії щодо технологізації освіти й професійної підготовки; положення особистісно орієнтованого та діяльнісного підходів щодо формування професійної компетентності майбутнього педагога; узагальнений інноваційний педагогічний досвід учених-теоретиків і практиків.

Теоретичну основу дослідження становлять положення фундаментальної теорії систем (А.Н.Аверьянов, В.А.Афанасьєв, Л.Берталанфі, І.В.Блауберг, Е.Г.Юдін) та розвитку освітніх систем (А.М.Алексюк, В.П.Беспалько, А.М.Бойко, С.У.Гончаренко, Н.В.Кузьміна, А.О.Лігоцький, В.І.Луговий); про вплив інноваційних процесів на розвиток педагогічної системи вищих навчальних закладів (К.Ангеловскі, І.П.Підласий, М.М.Поташник, А.І.Пригожин, В.О.Сластьонін, Н.Р.Юсуфбекова); концептуальні положення щодо професійної підготовки майбутнього вчителя (О.А.Абдулліна, А.О.Вербицький, П.М.Гусак, І.А.Зязюн, Н.Г.Ничкало, С.О.Сисоєва, О.М.Пєхота); засади й принципи сучасних освітніх технологій (М.В.Кларін, В.М.Монахов, І.О.Смолюк, М.О.Чошанов); психолого-педагогічні закономірності організації навчально-виховного процесу (Л.С.Виготський, М.І.Махмутов, В.О.Моляко, С.Л.Рубінштейн, В.А.Семиченко, Н.Ф.Тализіна); теоретичні засади професійної підготовки компетентного фахівця з фізичного виховання (В.М.Андросюк, Л.Г.Євсєєв, Л.Я.Завацька, В.І.Куриш, В.М.Платонов, О.Ю.Сидорко, А.В.Цьось, Б.М.Шиян, Ю.М.Шкребтій, В.Т.Яловик); теоретичні основи модульної організації навчання (І.М.Богданова, Б.Голдшмід, С.Постлетвейт, Д.Рассел, А.В.Фурман, П.А.Юцявічене).

Організація дослідження. Дослідження проводилося протягом 1995-2001р.р. і в ньому умовно можна виділити кілька етапів.

На аналітико-підготовчому етапі (1995-1996 р.р.) проведено аналіз психолого-педагогічної, філософської та науково-методичної літератури щодо проблеми дослідження, сформульовано основні положення дослідження, робоча гіпотеза, проаналізовано та узагальнено прогресивний педагогічний досвід, проведено першу фазу констатуючого експерименту (вивчення ступеня задоволеності вчителів фізичного виховання рівнем професійної підготовки у вищих навчальних закладах та визначення рівня фахової підготовки майбутніх учителів).

На аналітико-пошуковому етапі (1996 - 1997 р.р.), у другій частині констатуючого експерименту, визначено контрольну й експериментальну групи, проведено вимірювання вихідного рівня досягнень студентів за основними параметрами, розроблено модель-еталон особистості майбутнього вчителя фізичного виховання та критерії його ціледосягнення; розроблено експериментальну модульну програму (структуру й зміст окремих модулів, контрольно-діагностичний комплекс) і методику експериментальної роботи.

На перетворюючому етапі (1997-2001 р.р.) здійснювався формуючий педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності авторської технологічної моделі та її програмно-методичного й контрольно-діагностичного комплексів.

На узагальнюючому етапі (2001-2002 р.р.) проведено аналіз та інтерпретацію результатів експерименту, сформульовано загальні висновки дослідження, окреслено перспективні напрямки подальшого розгортання дослідницької роботи.

Методи дослідження. Для розв'язання визначених завдань, досягнення мети й перевірки гіпотези дослідження використовувався комплекс методів: а) теоретичного пошуку: концептуально-порівняльний аналіз - для змістовного зіставлення наявних психолого-педагогічних теоретичних підходів до визначення та обґрунтування модульного навчання; системно-структурний аналіз - для виявлення класифікаційних ознак педагогічних технологій та їх систематизації; проектування - для розробки моделі-еталона професійно-компетентного фахівця, створення теоретичної моделі модульної технології професійної підготовки й вивчення закономірностей та особливостей її функціонування; моделювання - для обґрунтування теоретичних засад модульного навчання та впровадження їх у практичну діяльність вищого навчального педагогічного закладу; б) емпіричного характеру: експериментальні - психолого-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий) - для перевірки ефективності модульно-рейтингової технології; праксиметричні методи - для аналізу прогресивного педагогічного досвіду та вимірювання результатів діяльності з використанням методу експертних оцінок і самооцінювання; діагностичні - для отримання оперативної інформації та здійснення зворотного зв'язку через анкетування, опитування, бесіди, тестування; методи математичної статистики - перевірка статистичних гіпотез і кореляційний аналіз для визначення об'єктивності та вірогідності емпіричних результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі факультету фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти (кафедра розвитку дитини), Луганського Вищого училища фізичної культури, а також на Старобільському й Ровеньківському факультетах ЛДПУ імені Тараса Шевченка. Усього дослідженням було охоплено понад 650 студентів і 114 учителів фізичного виховання.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження дістало подальший розвиток поняття "професійна педагогічна компетентність"; на основі поняття "професійна компетентність” вперше запропоновано й обґрунтовано модель компетентного вчителя як цілеутворюючого компонента технології професійно-педагогічної підготовки; удосконалено на основі системного підходу зміст і послідовність етапів проектування технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання; вперше розроблено модель компетентного вчителя фізичного виховання (як еталон ціледосягнення) для конструювання модульно-рейтингової технології викладання гімнастики на факультетах фізичного виховання вищих навчальних педагогічних закладів і педагогічних факультетах вищих навчальних закладів фізичного виховання й спорту; вперше запропоновано як універсальний критерій оцінки ефективності технології професійної підготовки рівні компетентності майбутнього фахівця та трирівневу систему критеріїв ціледосягнення фахової підготовки студентів.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні концептуальних ідей проектування технології професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання, зокрема - модульно-рейтингової технології (на прикладі гімнастики); системи критеріїв і показників ефективності спроектованої модульно-рейтингової технології.

Практична значущість дисертаційного дослідження полягає у розробці навчально-методичного забезпечення технології, що складається з навчальної модульної програми з дисципліни “Гімнастика з методикою викладання” для педагогічних спеціальностей вищих навчальних закладів з обґрунтуванням технології її реалізації; експериментального навчально-методичного посібника “Теорія та методика гімнастики” (модульний курс), орієнтованого на базову підготовку з гімнастики; методичних посібників та довідкових матеріалів до змісту окремих модулів та навчальних елементів модульної програми; російсько-українського словника-довідника гімнастичних термінів. Для здійснення контрольно-діагностичної функції розроблено рейтингову систему педагогічного контролю навчальних досягнень студентів, в якій розвинуто ідеї конструктивного використання рейтингового контролю; розроблено систему критеріально-орієнтованих тестів для оцінювання ефективності професійної підготовки.

Основні концептуальні положення, програма, навчальні матеріали, методичні рекомендації впроваджувалися у навчально-виховний процес факультету фізичного виховання Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/505 від 25.04.2002 р.), у Луганському Вищому училищі фізичної культури (довідка № 102 від 23.04.2002 р.), а також на Старобільському (довідка № 271 від 25.04.2002 р.) й Ровеньківському (довідка № 221 від 25.04.2002 р.) факультетах ЛДПУ імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача в роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в розробці програмно-методичного комплексу модульної технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання (на матеріалі гімнастики) та рейтингової системи педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження докладалися та обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика" (Луганськ, 1999); на міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми фізичного та валеологічного виховання студентської молоді" (Луганськ, 2000); на регіональному науковому симпозіумі "Наука Луганщини у контексті розвитку регіону" (Луганськ, 1999); на обласних науково-методичних семінарах Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти (1999-2002); на загальноуніверситетських науково-методологічних семінарах з проблем педагогічної інноватики та щорічних науково-практичних конференціях університету (1997-2002).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження здобувачем опубліковано 10 наукових праць, з яких: 4 статті у фахових наукових виданнях (1 у співавторстві); 1 навчально-методичний і 1 методичний посібники загальним обсягом 182 сторінки; експериментальний навчально-методичний посібник і термінологічний словник-довідник загальним обсягом 384 сторінки (у співавторстві) та тези доповіді на науково-практичній конференції.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Робота містить 20 таблиць на 20 сторінках, 10 рисунків на 10 сторінках, а також 9 додатків на 60 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 264 сторінки. У роботі використано 295 літературних джерел, з яких 9 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і ступінь дослідженості обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, концептуальну ідею, завдання й методологію дослідження, методи та етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, висвітлено основні аспекти апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи модульно-рейтингової технології професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання” - висвітлено роль інноваційних процесів у педагогічній системі вищої освіти як продуктивного механізму реформування системи професійної підготовки. Узагальнюючий аналіз публікацій з педагогічної інноватики (К.Ангеловскі, М.В.Кларін, М.М.Поташнік, А.І.Пригожин В.О.Сластьонін, Р.Н.Юсуфбекова та ін.) дає підстави стверджувати, що найпоширенішими є інноваційні пошуки на більш динамічному рівні - технологічному через так звані інновації-модернізації, тобто створення гнучких методів, форм, засобів професійної педагогічної підготовки. Відповідно, накопичення локальних інновацій сприяє прискоренню оновлення системи в цілому.

Технологічний підхід утвердився в педагогіці в другій половині ХХ століття як проекція технократичної свідомості на сферу освіти, відбиттям соціально-інженерного мислення в педагогіці. На думку російських педагогів-"технологів" - В.П.Беспалька, В.В.Гузєєва, М.В.Кларіна, В.М.Монахова, Л.І.Фішмана, М.О.Чошанова та ін., дидактичний потенціал технологічного підходу може бути розвинений як за рахунок переосмислення технологічних процедур цілепокладання, так і вдосконалення афективних цілей особистісного зростання. Нам близька позиція В.П.Беспалька, який розуміє освітню технологію як спроектовану й реалізовану на практиці педагогічну систему. Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що стратегічним орієнтиром у розробці технологій професійної підготовки виступає, як правило, кваліфікаційна характеристика майбутнього фахівця. Окремі дослідники, зокрема М.О.Чошанов, думку якого ми поділяємо, за системоутворюючий фактор технології обирають професійну компетентність, яка має суттєві переваги щодо визначення моделі-еталона майбутнього фахівця, й за допомогою якої можна більш точно описати реальний рівень підготовки спеціаліста, особливо в порівнянні з не завжди діагностично визначеними цільовими настановами. Цілком очевидно, що структура професійної діяльності передбачає окреслення відповідних сфер компетенції. Таким чином, центральне поняття - професійну компетентність - ми пропонуємо визначити як складну інтегративну структуру, яка виступає визначальною характеристикою особистості фахівця і якісно проявляється у виборі оптимального вирішення професійного завдання з числа можливих. Аналіз сутності означеного феномена дозволив виявити рівень прояву професійної компетентності у залежності від характеру вирішення професійного завдання. У нашій інтерпретації ми пропонуємо визначити нормативну компетентність - як сукупність репродуктивного знання (знання-копії), алгоритмічної діяльності й конвергентного мислення, реконструктивну компетентність - як єдність практичного знання (знання-уміння), раціонального методу й педагогічної рефлексії, конструктивну компетентність (високий рівень) як сукупність актуально-дієвого фонду знань (знання-трансформації), гнучких умінь (технології) та вільного (дивергентного) мислення. Така структура професійної компетентності дозволяє, на наш погляд, більш точно й діагностично визначити відповідність професійної підготовки щодо сучасних вимог у порівнянні з описовими професіограмами.

Одним із основних завдань дослідження була розробка моделі професійно компетентного фахівця з фізичного виховання. Аналіз науково-педагогічних досліджень показав, що вони стосуються лише окремих її компонентів, які визначаються авторами як основоположні. Зокрема, це стосується педагогічної спрямованості (Н.Ю.Зубанова, 1998) і педагогічних здібностей учителя фізичного виховання (В.Т.Яловик, 1996), професійно-педагогічних умінь (А.В.Цьось, 1994). На підставі аналізу представлених вище точок зору й підходів до створення еталонної моделі педагога різних спеціальностей ми пропонуємо власне бачення такої моделі на основі системного підходу. Психологічним підґрунтям виступають особистісний і діяльнісний підхід. Нам уявляється цілком логічним в основу моделі компетентного фахівця покласти контекст професійної діяльності в її структурному й змістовному плані. За даними Б.М.Шияна, контекст професійної діяльності майбутнього вчителя фізичного виховання можна означити як сукупність навчально-виховної, науково-методичної, фізкультурно-оздоровчої, спортивно-масової та організаційно-управлінської діяльності. Ми пропонуємо включити ще один компонент - проектувальний, який на рівні умінь сприятиме вирішенню професійно-педагогічних завдань на більш високих рівнях діяльності - системно-моделюючому й творчому. У логіці наведених міркувань у структурі професійної компетентності майбутнього вчителя фізичного виховання ми виокремлюємо такі компоненти як теоретичний (сформованість системних психолого-педагогічних, медико-біологічних знань та фундаментальних і прикладних знань з теорії, методики та історії фізичної культури й спорту), методичний (сформованість професійних умінь і навичок проведення різних форм занять фізичною культурою з різним контингентом), технічний (володіння технікою виконання фізичних вправ різного рівня складності й рухової структури) та фізичний (розвиненість основних рухових якостей на рівні нормативних програмних вимог), а також професійно-значущі особистісні якості (спортивно-педагогічна спрямованість, моральність, інтелектуальна активність, креативність, психофізична стійкість; комунікативні, перцептивні, психомоторні, експресивні якості). На рис.1 подається узагальнена графічна модель-еталон професійно компетентного вчителя фізичного виховання з позначенням різнорівневої системи критеріїв ефективності модульно-рейтингової технології професійної підготовки (на прикладі гімнастики).

Запропонована модель фахівця з фізичного виховання на основі професійної компетентності має, на нашу думку, досить суттєві переваги порівняно з існуючими, оскільки уявляється цілісною, виступає універсальною якісною характеристикою виконуваної діяльності й готовності до неї та у різнорівневому виявленні може виступати як надійний, вимірюваний критерій якості професійної підготовки, до того ж легко підтверджуваний кількісними вимірами.

Розуміння педагогічної технології як спроектованої і реалізованої на практиці педагогічної системи передбачає аналогічне уявлення й про діагностичний еталон-орієнтир ціледосягнення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Ієрархія критеріїв оцінювання професійної підготовки студентів

На нашу думку, запропонована модель-еталон фахівця фізичного виховання як компетентного спеціаліста-педагога сприятиме вирішенню подвійного завдання - як основи для проектування технологічної моделі й надійного універсального критерію вимірювання її ефективності. Ураховуючи прикладну спрямованість дослідження, на підставі аналізу відомих наукових публікацій (А.М.Алексюк, І.М.Богданова, Б.Голдшмід, В.О.Огнев'юк, Д.Рассел, А.В.Фурман, П.А.Юцявічене) і власної рефлексії було висвітлено принципові основи технологічного підходу у професійній підготовці фахівців з фізичного виховання, зокрема використання ідей модульного навчання.

Аналіз численних публікацій з проблеми технологізації навчання показав, що у вітчизняній педагогіці ще недостатньо фундаментальних досліджень, в яких розглядаються теоретичні основи проектування педагогічних технологій, їх сутність з позицій теорії систем, механізму функціонування як керованої системи. Спираючись на ідеї відомих вітчизняних дослідників (А.М.Алексюк, І.М.Богданова, А.В.Фурман) та ряду російських (В.П.Беспалько, В.М.Монахов, М.О.Чошанов та ін.), можемо представити професійну підготовку майбутнього вчителя фізичного виховання як педагогічну систему з такою структурою: стратегічна мета підготовки, модель-еталон компетентного вчителя, технології професійної підготовки, суб'єкти взаємодії.

Стратегічна мета фахової підготовки уособлюється у моделі професійно компетентного вчителя фізичного виховання, структурними компонентами якої виступають теоретична підготовка (психолого-педагогічна, медико-біологічна й спеціальна), методична (загальнодидактична й частнометодична), технічна (з видів спорту) й фізична, а також професійно значущі особистісні якості. Операційно-діяльнісним компонентом виступають ефективні технології (наприклад, модульно-рейтингова). Пропонована технологічна модель є повністю керованою на рівні стратегічної мети, на рівні цілей на етапах підготовки, на оперативному й на процесуальному рівні. За умови використання модульної технології рівні цілеутворення й конкретизація цілей здійснюється в межах цілемотиваційного модуля; зміст професійної підготовки структурується й описується у модульній програмі за еталонами навчання у вигляді програмно-методичних настанов, рекомендацій, самостійної роботи. Оперативний зворотний зв'язок, контроль, діагностика навчальних досягнень і відповідна корекція здійснюється через систему рейтингового контролю. У процесі розробки технологічної моделі професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання нами проаналізовано досвід проектування як на загальнотеоретичному, так і на прикладному рівні й пропонується така послідовність проектувальних дій: 1) визначення й обґрунтування концептуальної основи; 2) розробка еталонної моделі компетентного фахівця згідно цільових настанов; 3) вибір (або конструювання нової) технології ціледосягнення в її змістовному, операційно-діяльнісному й контрольно-оцінювальному компонентах; 4) розробка програмно-методичного комплексу; 5) апробація експериментальної моделі; 6) рефлексія й корекція.

У другому розділі “Проектування модульно-рейтингової технології професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання “, згідно наступних завдань дослідження розглянуто питання визначення критеріїв ефективності створюваної технології, описано процес конструювання програмно-методичного забезпечення модульно-рейтингової технології та рейтингової системи педагогічного контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів. Вирішуючи проблему оцінки ефективності спроектованої модульно-рейтингової технології підготовки майбутніх учителів фізичного виховання (на прикладі гімнастики), ми враховували описані у літературі теоретичні вимоги до побудови критеріального апарату, практичний стан проблеми й зробили спробу на основі системного та діяльнісного підходів обґрунтувати цілісну систему діагностично вимірюваних критеріїв. Для вищої професійної школи психологічний результат уособлюється, перш за все, із сформованими професійно- й соціально значущими якостями особистості майбутнього фахівця. На думку Д.Ф.Крюкової, М.О.Чошанова, В.А.Якуніна, продуктивність (результативність), висловлена в професійній компетентності й майстерності, вважається одним з універсальних критеріїв оцінки успішного функціонування будь-якої соціальної системи.

Оцінка ефективності технології професійної підготовки потребує створення цілісної системи критеріїв у відповідній ієрархії. За стратегічні критерії (стратегічний рівень) ми пропонуємо вважати професійну компетентність у її рівневому прояві - нормативна, реконструктивна, конструктивна; спортивно-педагогічну спрямованість; творчу активність; продуктивну навчальну мотивацію; самоуправління. Наступний рівень критеріїв (змістовно-структурний) може бути визначений за відповідними компонентами змісту професійної підготовки - теоретичний, методичний, технічний і фізичний. Рівень оперативних критеріїв оцінки результативності навчально-пізнавальної діяльності відбивається в окремих блоках професійної підготовки (опанування теоретичних основ дисципліни, формування рівня технічної майстерності, методичних умінь, розвиток основних рухових якостей і здібностей).

Корекція освітньої моделі спеціаліста з фізичного виховання як компетентного фахівця дозволила визначити оптимальний шлях структурування навчального матеріалу з дисципліни "Гімнастика з методикою викладання". У процесі створення модульної програми ми спиралися на основні принципи та правила конструювання модульних програм, які запропоновані П.А.Юцявічене (у нашій інтерпретації). Програма проектувалась як за усталеними, так і за інтерпретованими нами принципами побудови модульних програм: інтегративного формування банку навчальної інформації (на основі комплексу гносеологічних і діяльнісних цілей); таксономії дидактичних цілей (комплексні, інтегруючі, окремі дидактичні); відносної самостійності навчальних елементів модуля; оптимального поєднання навчального матеріалу; оперативного зворотного зв'язку; оптимальної інформаційної структури модуля; діалогічності, а також специфічних принципів, які властиві програмам операційного типу - принципу діяльнісного підходу до формування комплексної дидактичної мети та принципу функціональності змісту навчання. Логічно завершеними структурними одиницями модульної програми з гімнастики є відповідні підструктури, тобто модульні програми на відповідний рік навчання. Кожній підструктурі властивий як гностичний підхід до представлення інформації, так і діяльнісний підхід, тому їх зміст формувався з модулів пізнавального й операційного типів. Зміст модулів пізнавального типу охоплював і розкривав фундаментальні положення теорії та методики гімнастики й вивчався з метою підвищення базової теоретичної підготовки студентів. Модулі рецептурно-операційного типу забезпечували засвоєння студентами теоретичного й практичного матеріалу на алгоритмічному рівні, що сприяло формуванню практичних професійних умінь і навичок. Інтегруючою дидактичною метою модулів системно-операційного типу є формування й поглиблення методичної підготовки студентів у процесі моделювання професійної діяльності. Такий підхід до опрацьовування навчального матеріалу зумовлює засвоєння студентами змісту модуля на рівні реконструктивних дій (адаптивний рівень), а з урахуванням зони найближчого розвитку - формування основ конструктивних дій (творчий рівень).

Отже, проектування структури модульної програми з гімнастики та окремих її модулів здійснюється за такою послідовністю: 1) визначається комплексна дидактична мета вивчення гімнастики; 2) окреслюється коло інтегруючих дидактичних цілей і визначається назва відповідних модулів; 3) конструюється загальна структура модульної програми; 4) відповідно до інтегруючих цілей визначається структура окремих дидактичних цілей; 5) створюється змістовна структура пізнавальних і операційних модулів модульної програми.

Рейтингова система педагогічного контролю уявляється доцільним структурним компонентом модульної технології, який забезпечує контроль і діагностику її продуктивності, тим самим виконуючи функцію оперативного зворотного зв'язку. Вона цілком природно поєднується з іншими компонентами навчального процесу і, порівняно з традиційною, має ряд суттєвих переваг - можливість об'єктивної перевірки сформованості професійних якостей студентів у повному обсязі; високий ступінь диференціації результатів контролю; високий стимулюючий ефект; забезпечення уніфікованих критеріїв оцінювання та умов контролю; підвищення активності та самостійності студентів у процесі навчання; можливість самоуправління студентами навчальним процесом; розширення можливостей порівняльного аналізу успішності студентів; забезпеченість принципу завершеності навчання. Уся система формування професійно-педагогічних якостей майбутнього вчителя фізичного виховання потребує, на наш погляд, диференційованого оцінювання таких провідних аспектів підготовки як теоретична, методична, технічна й фізична підготовка.

Одним із стратегічних завдань дослідження було випробування експериментальної технологічної моделі професійної підготовки студентів факультету фізичного виховання впродовж повного терміну вивчення гімнастики (1-5 курси). Педагогічний експеримент здійснювався відповідно до розробленої програми. Статистичний аналіз результатів педагогічного експерименту здійснювався окремо за кожним аспектом професійно-педагогічної підготовки студентів.

Порівняльна характеристика рівня технічної підготовленості студентів здійснювалась на основі вимірювання якості виконання контрольних гімнастичних елементів, аналізу динаміки обсягу засвоєння комбінацій гімнастичного багатоборства, а також аналізу складності довільних змагальних комбінацій на етапі вихідного контролю. Загальні відсоткові показники рівня технічної підготовленості студентів на етапах вихідного й підсумкового контролю наводимо в табл.1. У процесі математично-статистичного аналізу емпіричних даних було визначено, що середній коефіцієнт ефективності формування рухових умінь і навичок у студентів контрольної групи становив 0,112, експериментальної 0,286; середній індивідуальний коефіцієнт якості засвоєння гімнастичних елементів відповідно - 0,590 і 0,771; середній індекс індивідуальної ефективності - 0,214 і 0,555.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика технічної підготовленості студентів

Середня кількість засвоєних за рік комбінацій на гімнастичних приладах в експериментальній групі становить 8,7 (у контрольній - 5,5), опорних стрибків - 5,5 (2,7), вільних вправ - 2,6 (1,6). На етапі підсумкового контролю середній індивідуальний коефіцієнт складності програм в експериментальній групі складав - 4,14 (3,24), а індекс індивідуальної технічної підготовленості відповідно - 36,85 і 27,38. У цілому рівень сформованості рухових умінь і навичок студентів експериментальної групи в порівнянні з контрольною (за комплексом критеріїв) підвищився в середньому на 22,3%.

Комплексна оцінка фізичної підготовленості студентів здійснювалась на основі аналізу результатів виконання відповідних моторних тестів, які дозволяли оцінити рівень розвитку швидкісно-силових якостей, динамічної й статичної сили та гнучкості.

Таблиця 2

Рангові показники виконання тестів контрольно-діагностичного комплексу

За основний кількісний метод обробки й аналізу експериментальних даних було обрано метод парного порівняння, який дозволив визначити кількісну бальну характеристику рухових якостей і відсотковий ранговий показник (персентіль - PR) як кожного студента, так і кожної групи в цілому (PRСЕР) (табл.2). Об'єктивність запропонованої методики перевірялася на основі зіставлення даних, що отримані в результаті повторного виконання тесту в кінці цього ж етапу навчання (курсу). Наведені в табл.2 дані свідчать про позитивну динаміку результатів студентів експериментальної групи. Середні відсоткові рангові показники рівня сформованості основних рухових якостей студентів експериментальної групи підвищилися у порівнянні з контрольною на 20,4% (швидкісно-силові на 15,2%; статична сила - 19,2%; динамічна сила - 28,2%; гнучкість - 15,8%).

Для порівняльного аналізу ефективності формування й розвитку методичних умінь студентів було досліджено комплекс узагальнених професійних умінь. Застосування рейтингової шкали оцінювання за кожним критерієм дозволяло розподілити студентів за п'ятьма групами згідно рівня сформованості узагальнених професійних умінь. Загальні дані узгодженості емпіричних розподілень на кожному етапі навчання наводимо в табл.3.

Таблиця 3

Статистична вірогідність розбіжностей емпіричних показників рівня сформованості професійних умінь студентів

Примітка: б - рівень значущості; н - ступінь свободи; Ч2емп - емпіричне значення критерію Пірсона Ч2; Ч2кр - критична точка розподілу критерію Пірсона Ч2.

Математично-статистичний аналіз кількісних і відсоткових показників рівня сформованості професійних умінь студентів показав, що впровадження модульно-рейтингової технології дозволило підвищити ефективність формування гностичних умінь на 22,1%, конструктивних - 21,7%, організаторських - 22,3%, комунікативних - 25,8%, спеціальних - 18,2%.

Порівняльний аналіз теоретичної підготовленості студентів здійснювався на основі відсоткових показників успішності навчання, якості знань, а також визначення медіани якості знань. Експериментально доведено, що якість теоретичної підготовленості студентів експериментальної групи підвищилась у порівнянні з контрольною в середньому на 22,9%. Отримані по закінченні формуючого експерименту дані дозволяють констатувати, що загальна середня успішність навчання за всіма структурно-змістовними критеріями професійно-педагогічної підготовки студентів експериментальної групи підвищилася на 21,9%. На нашу думку, це аргументовано доводить ефективність експериментальної технологічної моделі та її переваги над традиційними технологіями фахової підготовки студентів факультетів фізичного виховання.

ВИСНОВКИ

Пошук шляхів реформування освіти на нових концептуальних засадах здійснюється в межах компетенції нової галузі знань - педагогічної інноватики, яка забезпечує теоретико-методологічне обґрунтування та впровадження нововведень в освітню практику.

Поширення інноваційних процесів у широкому освітньому просторі стало вагомим рушійним фактором формування нових механізмів професійної підготовки. Але у вітчизняній педагогіці ще недостатньо фундаментальних досліджень стосовно теоретичних основ проектування продуктивних технологій професійно-педагогічної освіти, а проблема технологізації професійної підготовки у вищих навчальних закладах вирішується, переважно, на локально-моделюючому рівні, оскільки основні технологічні характеристики (таксономія цілей, принципи відбору й конструювання змісту, критерії ціледосягнення тощо) описуються, переважно, на рівні педагогічного досвіду, що ускладнює сприйняття пропонованого нововведення як продукту системного мислення, тобто, цілісної педагогічної системи).

На підставі узагальнюючого аналізу наукових публікацій з проблеми дослідження ми вважаємо за конструктивний підхід розуміння технологій професійної підготовки як педагогічної системи. Отже, професійну підготовку майбутнього вчителя можна представити як педагогічну систему з такою структурою: стратегічна мета підготовки фахівця; модель-еталон професійно-компетентного вчителя; цілевідповідна технологія навчання; суб'єкти взаємодії. Стратегічна мета фахової підготовки уособлюється в моделі професійно-компетентного вчителя фізичного виховання, структуру якої складають компоненти професійної підготовки, а також професійно значущі особистісні якості - спортивно-педагогічна спрямованість, продуктивна навчальна мотивація, творча активність, психофізична стійкість, здібність до самоуправління. Операційно-діяльнісним компонентом виступають ефективні технології (модульно-рейтингова). Пропонована технологічна модель є повністю керованою відповідно до рівнів цілеутворення.

Серед існуючих підходів до розробки моделей особистості майбутніх фахівців найбільш конструктивною, на наш погляд, є ідея створення такої моделі на основі поняття "професійна компетентність", яку ми обґрунтували, по-перше, на підставі уточнення цього поняття (в нашій інтерпретації - це складна інтегративна структура, що виступає визначальною характеристикою особистості фахівця та якісно проявляється у виборі оптимального вирішення професійного завдання з числа можливих); по-друге, через визначення рівня професійної компетентності згідно з вибором шляхів вирішення педагогічного завдання - орієнтація на вже відомі способи через відтворення набутих знань і алгоритмів діяльності відповідає рівню нормативної компетентності; адаптація засвоєних знань до вимог виконуваної діяльності, пошук варіанта вирішення шляхом переконструювання відомих алгоритмів, рефлексія власного й відомого педагогічного досвіду свідчать про сформованість більш високого рівня компетентності - реконструктивного; вільне володіння знаннями з різних сфер, їх використання для вирішення завдань на творчому рівні характеризує сформованість вищого рівня професійної компетентності - конструктивного.

На основі системного підходу обґрунтовано зміст і послідовність етапів проектування технології професійної підготовки: 1) визначення й обґрунтування концептуальної основи; 2) розробка еталонної моделі компетентного фахівця згідно цільових настанов; 3) вибір (або конструювання нової) технології ціледосягення в її цілемотиваційному, змістовному, операційно-діяльнісному, критеріально-оцінному й контрольно-діагностичному компонентах; 4) створення програмно-методичного комплексу; 5) апробація експериментальної моделі; 6) рефлексія отриманих результатів і необхідна корекція.

Основою змістовного й процесуального забезпечення модульно-рейтингової технології професійної підготовки з фахових спортивно-педагогічних дисциплін виступає модульна програма. Процес формування змісту навчальних модулів набуває ефективності за умови реалізації таких чинників: розробка й пред'явлення цілепрогностичного комплексу модуля; формування структури змістовних навчальних елементів модуля; розробка відповідного методичного забезпечення; здійснення оперативного зворотного зв'язку, що забезпечує ефективне управління навчальною діяльністю студентів.

Для визначення ефективності експериментальної технологічної моделі з точки зору ціледосягнення розроблено трирівневу систему критеріїв. Найзагальнішим (універсальним) критерієм виступає модель-еталон компетентного вчителя фізичного виховання завдяки визначеним рівням компетентності - нормативному (відповідає базовій фаховій підготовці); реконструктивному (свідчить про наявність практичного знання, уміння створювати нові алгоритми діяльності); конструктивному (творче вирішення професійних завдань). Таким чином можна оцінювати ефективність технології на стратегічному рівні. На структурно-змістовному рівні за визначеними критеріями здійснюється оцінка навчальних досягнень студентів за структурними компонентами фахової підготовки (теоретичний, методичний, технічний, фізичний). На оперативному рівні через вимірювання якості засвоєння структурних одиниць змістовних компонентів.

Оптимальним видом педагогічного контролю для пропонованої технології уявляється рейтингова система оцінювання навчальних досягнень студентів за змістовно-структурними компонентами професійної підготовки, що дозволяє об'єктивно перевірити рівень сформованості професійних умінь студентів у повному обсязі з високим ступенем диференціації результатів контролю, забезпечити високий стимулюючий ефект навчання та уніфікованість критеріїв оцінювання провідних аспектів професійної підготовки, підвищити активність і самостійність студентів у навчальній діяльності, створити умови для формування навичок самоуправління, планування особистісного зростання.

Експериментальна перевірка ефективності модульно-рейтингової технології професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання на прикладі гімнастики згідно з визначеною системою критеріїв та їх показників підтвердила переваги означеної технології порівняно з традиційною, про що свідчать кількісні показники вимірюваних ознак. Отримані по закінченні формуючого експерименту дані свідчать, що у порівнянні з контрольною в експериментальній групі підсумковий рівень сформованості рухових умінь і навичок студентів підвищився в середньому на 22,3%, середні відсоткові рангові показники рівня сформованості основних рухових якостей на 20,4%, якість теоретичної підготовки на 22,9%, ефективність формування професійних умінь студентів підвищилась на 22%. Середня успішність навчання за всіма критеріями професійно-педагогічної підготовки підвищилася в експериментальній групі на 21,9%. Якісна оцінка сформованості професійно-значущих особистісних рис показала, що в студентів експериментальної групи підвищився рівень навчальної мотивації; зріс рівень творчої активності; можливість вибору індивідуального темпу просування сприяла формуванню умінь самоуправління, самостійного й свідомого оволодіння професійними знаннями.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки оптимальним уявляється вирішення завдань професійної підготовки через проектування освітніх технологій як педагогічної системи на засадах принципу модульності, що дозволяє забезпечити гуманістичні пріоритети розвитку особистості, створення позитивної мотивації навчання, формування професійної "Я-концепції", спрямованості на самоосвіту, самовдосконалення.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми технологізації професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання. Подальшого дослідження потребують такі аспекти проблеми - розробка методичного забезпечення модульної технології з усього комплексу спортивно-педагогічних дисциплін; забезпечення неперервності у системі фахової підготовки вчителів фізичного виховання; адаптація програмно-методичного й контрольно-діагностичного комплексу для дистанційного навчання тощо.