Педагогічна спадщина Констянтина Дмитровича Ушинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Кафедра педагогіки

Курсова робота з історії педагогіки

Педагогічна спадщина Констянтина Дмитровича Ушинського

Студента 412 групи

Механіко-математичного факультету

Тетері Віктора

Науковий керівник:

к.п.н, доцент Адаменко О. О.

Миколаїв - 2013р.

ВСТУП

Актуальність. Становлення демократичного суспільства та інтеграція України до європейської спільноти потребують змін у політичному, соціально-економічному, культурному та науковому житті, зумовлюють необхідність обґрунтування нових шляхів розвитку національної системи освіти України.

Особливо важливою у визначенні стратегії розвитку освіти є потреба в збереженні й примноженні національних здобутків, оптимальне поєднання інноваційних ідей і досягнень вітчизняної та світової педагогічної думки.

Звернення до педагогічної спадщини українських учених, письменників, громадських діячів дає змогу повернути забуті та втрачені імена, більш ґрунтовно вивчити історичні закономірності становлення й розвитку української педагогіки, забезпечити єдність і наступність історико-педагогічного процесу.

К.Д.Ушинському належить почесне місце серед світової педагогічної науки. Його видатні праці не тільки ввібрали в себе те краще, що було створено світовою педагогічною думкою, а й накреслили нові, ширші і глибші обрії психолого-педагогічного дослідження. Творча спадщина класика педагогіки входить до скарбниці світової культурні і є предметом гордості.

Велика прогресивна роль, яку відіграли наукові праці, шкільні підручники, літературні твори для дітей і вся педагогічно-громадська діяльність К.Д.Ушинського, пояснюється насамперед його передовим, демократичним світоглядом, прагненням служити своєму народові, справі його освіти і соціального та культурного прогресу.

Глибоко гуманістична педагогічна система К.Д.Ушинського віддавна привертала до себе увагу як науковців-дослідників, так і практичних діячів освіти. Зокрема, його педагогічне вчення справило благотворний вплив на розвиток педагогічної думки та народної школи в національних окраїнах дореволюційної Росії. Передові педагоги творчо використовували ідеї великого російського педагога, розвивали і видозмінювали їх стосовно педагогічних традицій та соціально-економічних умов життя свого краю.

Теоретична спадщина К, Д. Ушинського з перших же років стала предметом поглибленого вивчення з боку учених-педагогів та вчителів і впровадження в практику нової школи.

Об'єкт дослідження - науково-педагогічна спадщина вчених-педагогів України.

Предмет дослідження - педагогічна спадщина К.Д. Ушинського.

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування й систематизація поглядів К.Д.Ушинського ,вивчення місця й можливостей використання доробку вченого в українській педагогічній науці та практиці.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

· Огляд літератури за темою та вибір напрямку дослідження;

· Розкрити життєвий і творчий шлях вченого;

· Виявити та систематизувати провідні науково-педагогічні ідеї вченого-педагога;

· Обґрунтування перспективи використання педагогічних ідей ученого для розвитку сучасної освіти в Україні.

Методи дослідження.Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження:

· загальнонаукових (аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення, систематизація) - з метою вивчення творчого доробку К.Д.Ушинського з позицій того часу й сучасної теорії та практики.

· пошуково-бібліографічний - для аналізу, систематизації і класифікації бібліотечних каталогів і друкованих джерел з теми дослідження.

· історико- педагогічних (ретроспективний, логіко-системий, хронологічно-структурний,зіставно-порівняльний аналіз праць ученого-педагога, наукової літератури), що дало змогу розглядати ідеї та діяльність К.Д.Ушинського.

· узагальнення опрацьованих матеріалів - під час формування висновків, рекомендацій та вивчення шляхів використання доробку вченого в сучасних умовах.

Розділ I. Костянтин Дмитрович Ушинський - великий педагог

1.1 Життєвий і творчий шлях педагог

Костянтин Дмитрович Ушинський народився 2 березня 1824 року в м. Тулі, в родині дрібномаєткового дворянина Дмитра Григоровича, який закінчив пансіон при Московському університеті.

Вийшовши у відставку з воєнної служби, батько К.Д.Ушинського оселився в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії.

Після смерті матері Костянтин Ушинський був відданий до гімназії.

Допитливий, вдумливий хлопець, серйозний не по літах, намагався, не лінуючись, доповнювати свої знання читанням літератури з багатої домашньої батьківської бібліотеки. У 1840 році, після закінчення гімназії, шістнадцятирічний юнак вступає на юридичний факультет Московського університету.

Різкі, влучні, дотепні зауваження К. Д. Ушинського про порядки в університеті з перших днів перебування юнака там зблизили новачка з товаришами, викликали захоплення його надзвичайні здібності до навчання. З великим інтересом він відвідує лекції видатних професорів Московського університету -- Грановського, Редкіна і багатьох інших. Разом з тим К. Д. Ушинський веде трудове життя, бо на той час батько його збіднів і довелося юнакові самому заробляти на прожиття. Тому він душа в душу жив з такими бідняками, яким був сам, ділився з ними останнім карбованцем. Вільний від лекцій час він присвячував самоосвіті, читанню різної літератури, відвідуванню театрів тощо.

Молодий Костянтин Ушинський не любив студентів- аристократів, особливо вульгарних, улесливих, низько-поклонних. Він нещадно картав тих, які напередодні екзаменів робили візити професорам або намагалися звернути на себе увагу старанним записуванням їх лекцій. Незважаючи на обмеженість гімназичних знань, він легко опанував університетські науки і у двадцятирічному віці закінчив університет зі ступенем кандидата.

Після закінчення в 1844 році Московського університету К.Д.Ушинський протягом двох років готувався до професорської діяльності, а потім, у 1846 році, був призначений виконуючим обов'язки професора камеральних наук (економіка, фінанси, державне право та ін.) в Ярославський Демидівський ліцей.

Уже з перших днів роботи в ліцеї К. Д. Ушинський виявив велику активність та ініціативу в поліпшенні навчального процесу. У вересні 1846 року він виступив з критикою діючого навчального плану ліцею, внісши пропозиції щодо його вдосконалення, які були прийняті вченою радою навчального закладу.

К. Д. Ушинський визначає собі 20 січня 1846 року «рецепт» власної поведінки, в якому містилися такі правила: 1) зберігати спокій, 2) бути прямим у словах і діях, 3) діяти обдумано, 4) бути рішучим, 5) не випинати своєї особи, 6) доцільно витрачати час, 7) доцільно витрачати гроші, 8) щовечора сумлінно здавати собі справу в своїх діях, 9) ніколи не хвалитися

Проте умови, в яких він опинився в ліцеї, були вкрай несприятливі для його прогресивної діяльності на педагогічній ниві.

У 1849 році губернатор А.І.Бутурлін, звинувативши викладачів К.Д.Ушинського і С.І.Львівського у вільнодумстві та «поганому» впливі на студентів, послав донос на них попечителю навчального округу і домігся їх звільнення з роботи в ліцеї .

К.Д.Ушинському довелося шукати нове місце роботи. Він посилав заяви в різні міста, погоджуючись учителювати де завгодно, навіть у повітовому училищі. Але посади для нього ніде не знайшлося.

Незабаром, пересвідчившись, що все його тривале шукання посади вчителя марне, Ушинський погодився працювати дрібним чиновником в одному з департаментів міністерства внутрішніх справ. Шість довгих років пробув тут великий педагог, відірваний від своєї улюбленої праці й позбавлений будь-якого контакту з молоддю.

Випадкова зустріч у 1855 році з колишнім директором Ярославського ліцею Голохвастовим допомогла К. Д. Ушинському влаштуватися в Гатчинський сирітський інститут спочатку на посаду викладача, а пізніше -- інспектора. До нього цю посаду займав відомий у минулому педагог Є. О. Гугель, після смерті якого залишились дві великі шафи з педагогічною літературою. Ці шафи було виявлено і відкрито К.Д.Ушинським.

У Гатчинському інституті К.Д.Ушинський мав змогу вивчити педагогічну літературу, починаючи від Базедава і Песталоцці та кінчаючи Дістервегом і Шмідтом. В цей же час він зробив свої перші науково-педагогічні спроби в журналі «Воспитание». У Гатчинському інституті Ушинський зарекомендував себе дуже добре і незабаром був запрошений на роботу в Смольний інститут. Тут його творча праця з 1859 по 1862 рік принесла йому, з одного боку, надзвичайну популярність, великий авторитет, заслужену славу, а з другого -- серйозні неприємності і тяжкі переживання. За роки перебування Ушинського в Смольному інституті навчально-виховна робота в ньому значно поліпшилася.

Водночас з великою роботою по вдосконаленню навчально-виховного процесу в Смольному інституті К.Д.Ушинський організував недільну школу для неписьменних службовців і постійно дбав про неї, залучивши до викладання в ній своїх вихованок. Перевантажений адміністративною і викладацькою роботою в інституті, він знаходив час і для зустрічей з педагогічною громадськістю столиці. З цією метою він організував для своїх однодумців так звані «четверги», які відіграли важливу роль у справі обміну педагогічним досвідом і поширення передових педагогічних ідей серед учительства столиці. Душею цих зустрічей були найближчі учні К. Д. Ушинського, запрошені ним на роботу в Смольний інститут, які згодом стали видатними педагогами країни: Д. Д. Семенов, Л. Н. Модзалевський, В. Л. Водовозов та ін.

К.Д.Ушинський захопився великою і благородною метою, щирим бажанням служити простому народові, батьківщині. Він вважав, що всі, хто володіє надбаннями культури, повинні освічувати простий, трудовий народ, працею якого живуть ті, що ходять в циліндрах і фраках, ті, що не працюють, а живуть у розкошах і достатку.

У 1855 році за ініціативою К.Д.Ушинського відбулася конференція вчителів, що обговорила питання викладання російської мови і словесності. 1857 року Ушинський склав доповідну записку про можливість відкриття вчительської семінарії при Гатчинському сирітському інституті.

Наполегливо здійснюючи свої прогресивні педагогічні принципи,ніколи не поступаючись ними, він нажив багато ворогів і на початку 1862 року вимушений був залишити інспекторство в Смольному інституті та давати пояснення щодо наклепницьких доносів на нього.

Влітку 1862 року К.Д.Ушинський залишив Смольний інститут, одержавши відрядження за кордон для вивчення постановки жіночої освіти. Це відрядження, власне, було погано замаскованим засланням, що Ушинський і сам розумів дуже добре.

«Відрядження» за кордон мало своїм завданням позбавити Ушинського практики, зменшити його вплив на передову педагогічну громадськість і студентську молодь.

Як видно з цього й інших листів, умови життя Ушинського за кордоном, тамтешнє оточення негативно позначалися на його здоров'ї та праці. В 1862 році у листі до М. І. Семевського він писав: «Тут можна кататися, але "жити важко; в цих людях стільки чужого і так мало загальнолюдського... Тут у кожного своє правило в житті, тобто відома певна маска, яку він носить і не скидає навіть перед дружиною... Якщо освіта в тому й полягає, щоб вигадувати найкращу маску і навчити носити її, то, господь з нею,-- вона для нас не годиться» Хворий і знервований, К. Д. Ушннський за кордоном зосереджує свою увагу виключно на науковій роботі, на глибокій розробці найважливіших проблем педагогіки. Водночас він вивчає все передове, прогресивне в постановці народної освіти в країнах Західної Європи і США.

К.Д.Ушинський знав з педагогіки майже все, що було зроблено його попередниками. Він активно стежив за передовою педагогічною думкою і під час навчання в Московському університеті, і пізніше, коли працював у Ярославлі і Петербурзі. Не цурався Ушинський критично вивчати і досвід зарубіжної педагогіки, був добре обізнаний з нею як теоретично, так і на практиці. П'ятирічне перебування в різних країнах Західної Європи допомогло йому серйозно і досконало ознайомитися з постановкою в них народної освіти, особливо жіночої.

К.Д. Ушинський вільно володів трьома західноєвропейськими мовами англійською, французькою і німецькою. Це дозволило йому читати в оригіналі праці найвидатніших мислителів того часу. Ще у Новгороді-Сіверському, будучи гімназистом, він, за свідченням його товаришів, цілком вільно перекладав уривки з творів Шіллера. Вивчаючи античних філософів, а згодом праці французьких просвітителів -- Руссо, Дідро та ін., К. Д. Ушинський ніколи не перебував у їх полоні. Його зовсім не задовольняли ідеалістичні погляди Гегеля, негативно ставився він і до вульгарного матеріалізму, критикував позитивізм, хоч деякий час вважав його різновидом матеріалізму. Знання західноєвропейських мов давало йому змогу своєчасно читати педагогічну літературу, що виходила цими мовами, і мати про неї свою думку.

Великим борцем за освіту для народу виступив К.Д.Ушинський, цій боротьбі він віддавав всього себе, не шкодуючи своїх сил, свого здоров'я.

21 рік К. Д. Ушинський працював у вищих школах на викладацькій та інспекторській роботі, поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю.

Взимку 1870 року він за порадою лікарів знову виїхав на лікування до Криму, але по дорозі тяжко захворів і змушений був спинитися в Одесі. Тут 22 грудня 1870 року (3 січня 1871 року за н. с.) він і помер. Поховано К. Д. Ушинського згідно з його передсмертним заповітом у Києві, над Дніпром, на території Видубецького монастиря.

Звістка про смерть К. Д. Ушинського схвилювала всіх, кому була близька і дорога справа народної школи, справа освіти трудящих.

1.2 Світоглядні основи педагогіки К.Д. Ушинського

«Масштабом» для оцінки світогляду Ушинського являються насамперед його життєві цілі і суспільні ідеали, його педагогічна діяльність і суспільні погляди. Основною метою свого життя Ушинський вважав працю на користь батьківщини, на благо людства.

Філософські погляди Ушинського викладені перш за все в основному його праці «Людина як предмет виховання», а також у творах «Про етичне елементі у вихованні», «Про на родності у громадському вихованні», «Питання про душу в його сучасному стані», «Про камеральне утворення», «Праця в її психічному і виховному значенні», «Про користь літератури» та ін, в його повістях, оповіданнях, казках, в особистому листуванні з друзями.

Педагогічна і громадська діяльність К. Д. Ушинського го проходила в 40-60-х роках XIX століття, тобто в період, коли на філософську і суспільно-політичну арену виступили російські революційні демократи - А, И. Герцен, В. Г. Бєлінський, Н. Г. Чернишевський, Н. А. Добролюбов і ін, які внесли значний вклад у розвиток революційно-демократичної теорії педагогіки, що стала вершиною світової педагогічної думки в домарксовськой період її розвитку.

Ушинський глибоко вивчив історію філософії та педагогіки. Створюючи свою педагогічну теорію, він критично сприймав і переробляв все краще, що було створено прогресивними мислителями минулого і його сучасниками, такими як Коменський, Песталоцці, Дістервега, Сковорода, Радищев і особливо Герцен, Бєлінський, Чернишевський, Добролюбов. Костянтин Дмитрович часто перечитував Аристотеля, знаходив у його думках багато раціонального, а реакційні ідеї Платона піддавав аргументованій критиці.; В роботі «Питання про душу в його сучасному стані» він піддає серйозній критиці Гегеля, Гельмгольця, Канта, Моллешота , Вюхнера, Фогта, Спенсера і інших представників ідеалізму і вульгарного матеріалізму.

Щоб правильно зрозуміти філософські погляди Ушинського, потрібно дослідити їх в процесі розвитку, враховуючи, що вони складалися і розвивалися в умовах економічної відсталості країни, куди лише починав поступово проникати капіталізм.

У такій обстановці гострих суперечностей в економічному і політичному житті кріпосної Росії і під впливом революційних подій 1848 року на Заході складалося світогляд К.Д.Ушинського. Його соціально-політичні погляди знайшли відображення у створеній ним педагогічній системі.

Шлях формування філософських поглядів Ушинського був важким і суперечливим. Він не став матеріалістом тина Герцена, Бєлінського, Чернишевського, Добролюбова. У його світогляді можна виявити чимало елементів ідеалізму. Важливо, однак, те, що в процесі свого ідейного розвитку К. Д. Ушинський долав вплив ідеалістичної філософії і все більше переходив на позиції матеріалізму у вирішенні найважливіших філософських, психологічних і педагогічних проблем.

Так, в опублікованій в 1866 році статті «Питання про душу в його сучасному стані» Ушинський, настільки захоплювався перш філософією Гегеля, відходить від гегельянства, піддає критиці німецьку ідеалістичну філософію, протиставляючи їй матеріалістичну, яка «приносить величезну користь психології та педагогіці зокрема» .

У цій же статті він критикує вульгарний матеріалізм і найбільш відомих його представників: Фогта, Бюхіера, Молешотта. Ушинський критикує також Сперанського як представника філософії позитивізму, хоча у свій час захоплювався його «матеріалізмом».

Повстає Ушинський і проти біологізму в соціології і доводить, що між розвитком тварини і людини основна відмінність в тому, що тварини розвиваються шляхом біологічного пристосування, а людина - шляхом історичного розвитку.

К. Д. Ушинський надавав великого значення психології людини і закликав до її вивчення. У праці «Людина як предмет виховання» він прагне підвести психологічну основу під систему педагогічних знань та їх практичне застосування - виховання і навчання. Свої погляди з питань психології він неодноразово висловлював не тільки в капітальних працях, але і в статтях і листах. І тут проявилися, природно, особливості світогляду Ушинського. Так, він правильно ставив і вирішував питання про взаємовідносини між психічної життям і її фізіологічними основами, не ототожнював психічне життя з фізіологічними процесами, не зводив психіку до фізіологічних явищ, визнаючи за психікою її специфіку, відмінну від фізіологічного світу явищ. Однак Ушинський не відривав психічне життя від її матеріальної основи - фізіології нервової системи.

До психологічних знань К. Д. Ушинський підходив з точки зору їх використання стосовно до педагогічної праці. Тому його слід вважати виразником того напрямку в психології, яке стало іменуватися педагогічною психологією. Він виступав за широке розповсюдження психологічних знань серед педагогів.

К. Д. Ушинський підкреслював важливість положення матеріалістичної теорії пізнання про те, що людина, що пізнає навколишню природу, підпорядкований тим самим закономірностям, які властиві матеріальному світу, природі. На цьому й ґрунтується його теорія пізнання. Відкидаючи твердження, ніби здатність людини до пізнання світу, на відміну від тваринного світу, є результат обдарованості, даний йому «згори», Костянтин Дмитрович стверджував, що гносеологічні здібності людини випливають з його більш високої організації і розвитку головного мозку, що представляє собою не що інше , як орган думки.

Теорія пізнання Ушинського як невід'ємна частина його філософських поглядів проливає світло не тільки на його світогляд, але й розкриває гносеологічні корені дидактичної теорії видатного педагога. Як справжній просвітитель Ушинський надавав великого значення пізнавальним проблемам, бо був глибоко переконаний у тому, що не можна перетворити світ, поліпшити життя людей, вдосконалити природу людини без оволодіння науковими знаннями про світ, про природу, про саму людину.

На знання, науку, освіту справжній патріот дивився насамперед під кутом зору їх перетворюючої сили, бачив у них вирішальний засіб покращення соціальних відносин у суспільстві.

Ушинський надавав виключно великого значення процесу навчання як основного шляху придбання наукових знань. Він вірив, що набуті знання допоможуть пізнати закони природи і поставити їх на службу людині.

Вважаючи, що пізнання навколишнього світу, його об'єктивних законів доступно людині, Костянтин Дмитрович закликав пізнавати все те, що ще не пізнане, вивчати все, що не вивчено, що потрібно пізнати. Порівнюючи непізнані явища і речі з неприступними скелями, об які розбиваються всі хвилі людської допитливості і бажання проникнути в непізнані таємниці природи.

Видатний мислитель вірив у поступальний рух людського пізнання. І в цьому сила його оптимізму, народність і прогресивність його педагогічної системи.

Основним засобом пізнання Костянтин Дмитрович вважав «людський розум», а кращими методами-порівняння, спостереження, досвід.

Під впливом Коменського Ушинський впритул наблизився до позицій беконівського матеріалістичного сенсуалізму, що засновується, за свідченням Маркса, на застосуванні «раціонального методу до чуттєвих даних». Він висловив переконання в тому, що одним почуттям не можна справитися з пізнанням об'єктивної реальності. Одні почуття, по Ушинскому, не в змозі стати критерієм істинного пізнання, як це стверджував Я. А. Коменський.

Іншими словами, Ушинський вже розумів, що людський розум виконує складну аналітико-синтетичну функцію в процесі пізнання, здійснює найважливіші логіко-пізнавальні операції (порівняння, зіставлення, аналіз, узагальнення). за допомогою яких в мозку обробляються дані, отримані органами почуттів. Відчуття він вважав вихідним пунктом пізнання, а раціональне пізнання ставив у залежність від чуттєвого.

Найважливішу роль в процесі пізнання Ушинський відводив діяльності людини, яку вважав основою життя. У діяльності людина пізнає істину, в діяльності застосовує свої знання, в діяльності розширює їх. Тому Костянтин Дмитрович вважав, що тільки діяльність дає людині радість життя і щастя, тільки праця дає справжню насолоду душі.

Таким чином, в науці, у праці, в активній діяльності особистості Ушинський бачив шлях проникнення у невідоме, шлях оволодіння об'єктивними законами природи і людського суспільства. Ушинський вірив у те, що людина, яка опанувала цими законами, знайде шлях до щастя і прогресу всього людства.

1.3 Літературно - публіцистична діяльність ученого

Костянтин Дмитрович Ушинський - не тільки видатний педагог, класик російської педагогічної науки, не тільки автор прекрасних книг для початкового навчання. Він - літературний діяч, талановитий письменник, автор багатьох педагогічних і літературно-художніх творів: віршів, оповідань, байок, нарисів, рецензій, критико-бібліографічних публікацій. Ушинський співпрацював у багатьох журналах, у тому числі в «Современнике» - самому прогресивному журналі того часу.

Перші твори Ушинського відносяться до 1846-1848 років. У цей час він, двадцятидворічний професор Демидівського ліцею в Ярославлі, написав свої лекції з курсу енциклопедії законознавства. Вперше ці лекції були опубліковані А. Н. Острогорський в «Зборах невідомих творів К. Д. Ушинського. Матеріали для «Педагогічної антропології», і «Матеріали для бібліографії», а потім надруковані в першому томі Зібрання творів К. Д. Ушинського.

У 1848 році публікації Ушинського починають з'являтися в газетах. Тоді в «Ярославських губернських відомостях» були надруковані такі його статті: «Волга» (стаття перша) «Волга» (стаття друга), «Поїздка в Ростов», «Продовження про Ростові», «Гроза у березні місяці», «розлитої Волги »,« Необхідність заощадження лісів »,« Учні ремісничі в Петербурзі », « Оголошення про книгу р. Витвицького «Слівце про бджіл». У тому ж році в університетській друкарні в Москві опублікована мова Ушинського, виголошена ним на урочистому зібранні Ярославського Демидівського ліцею 18 вересня на тему «Про камеральне утворення».

Вже в цих перших друкованих працях видна різнобічність літературної творчості Ушинського. Серед названих статей є й лекційно-педагогічні, і описові, і критичні, і географічні.

У тому ж 1848 році молодого педагога і вченого призначають редактором неофіційної частини "Ярославських губернських відомостей"

Ушинський був першим редактором неофіційної частини. Є підстави вважати, що в затвердженні його на цій посаді активну роль відіграла літературна громадськість Ярославля, вважала Костянтина Дмитровича знавцем літератури і сподівалася на те, що йому вдасться внести зміни в зміст неофіційної частини «Ведомостей». Молодий редактор виправдав ці очікування.

Незважаючи на важкі цензурні умови і короткочасність практичної редакторської діяльності, К. Д. Ушинський прагнув досягти того, до чого закликав декабрист Тургенєв. Особливо ратував Ушинський за розвиток педагогічної літератури. У 1857 році він опублікував невелику, але винятково важливу за змістом статтю «Про користь педагогічної літератури», в якій роз'яснював величезну роль педагогічної літератури не тільки для вихователів, але й для батьків.

Костянтин Дмитрович глибоко вірив у те, що педагогічна ідея, «з'явившись на літературному терені, облетить всі кінці Росії, загляне в усі глушини, де тільки є школа, і викличе співчуття або суперечка в сотні його товаришів, справи яких торкнеться думка його прямо .. . ».

Педагогічна література, вказував Ушинський, встановлює в суспільстві правильні вимоги щодо виховання, а з іншого боку, відкриває кошти для задоволення цих вимог, надихає вихователя і сприяє удосконаленню педагогічної справи, викликає глибокий інтерес до виховної діяльності.

К. Д. Ушинський завжди підкреслював велике пізнавальне і педагогічне значення художньої літератури. У цьому його погляди багато в чому співзвучні поглядам М. Г. Чернишевського, який назвав літературу «підручником життя», підкреслюючи її роль у пізнанні, педагогіці, вихованні. Розуміючи величезне виховне значення літератури, Ушинський прагнув підняти рівень її викладання в школі. Він вказував, що при вивченні літератури учні набувають навичок самостійної роботи над текстом творів, у них розвиваються усна і письмова мова, образне і логічне мислення.

Ці думки Ушинського не втратили свого значення і в наш час, коли література є найбільшим джерелом освіти і виховання. Її роль велика в оволодінні основами наук. Вона формує світовідчуття, світорозуміння учнів, вводить молодих людей у ??життя, допомагає розібратися в складних питаннях суспільних взаємовідносин, відчути всю глибину радості творчої праці. Розвиваючи, виховуючи свідомість, волю, характер учнів, література включає їх в боротьбу за щастя свого народу, своєї Батьківщини, за побудову комуністичного суспільства.

К. Д. Ушинський закликав літераторів до створювання дитячих віршів, що мають педагогічне значення. Він вважав, що метою вивчення лірики повинні бути розуміння, осмислення дітьми змісту вірша, і вказував на те, що при цьому не можна забувати про естетичну сторону вірша.

Особливо підкреслював великий педагог значення літератури і мистецтва у вихованні любові до природи, праці, свободи, народу. Виключно важливу роль в естетичному вихованні Костянтин Дмитрович відводив праці, доводячи, що будь-які види естетичної насолоди можливі лише у зв'язку з труднощами або під час відпочинку після праці.

Ушинський категорично заперечував можливість насолоди мистецтвом від нудьги і неробства.

К.Д. Ушинський приділяв багато уваги використанню в навчальному процесі різних літературних жанрів, таких, наприклад, як байки, ліричні вірші, оповідання, уривки з повістей та поем, нариси і т.д.

К. Д. Ушинський проявив свій талант письменника і в художніх оповіданнях, віршах, журнальних статтях і в створенні спеціальної дитячої та педагогічної літератури.

Зміст художніх творів Ушинського взято зі світу, близького дітям. Автор ретельно підбирає слова, зрозумілі маленьким читачам. Він висуває моральні проблеми, які здатні зацікавити дітей і вирішення яких доступно дитячому розумові. Його оповідання як за змістом, так і за формою цілком відповідають потребам дітей.

З 128 художніх оповідань і статейУшінского, поміщених у книгах «Рідне слово», варто виділити такі, як «Чотири бажання», «Діти в гаю», «Ранкові промені», «Бджілки на розвідках», «Поїздка зі столиці в село», «Сумка листоноші» та інші. У цих книгах були надруковані і вірші для дітей, у тому числі «Буренушка» і «Борзий кінь», написані в дусі російських народних пісень. Ясним, простою мовою написані статті, що знайомлять дітей з природознавством, з природою, з побутовими, життєвими питаннями, такі, наприклад, як «Історія однієї яблуньки», «В поті лиця твого будеш ти їсти хліб свій», «Як будують будинки», «Жито» і багато інших. Розповіді Ушинського, приміщення в «Рідному слові», систематично включаються в підручники для початкової школи і тепер. А це є найбільш яскравою і переконливою їх характеристикою.

У додатку до 5 тому зібрань творів К. Д. Ушинського дан досить докладний перелік рецензій про книгу Ушинського «Дитячий світ». З нього видно, що вихід у світ цієї книги розцінювався як «абсолютно нове явище в російській педагогічній літературі». Прогресивна друк вельми високо оцінила значення книги і докладно описала те нове, позитивне, що в ній є. Про «Дитячому світі» помістили статті і журнали «Московские ведомости», «Библиотека для чтения», «Виховання», «Сучасник», «Учитель», «Ясна Поляна», «Педагогічний збірник», «Журнал міністерства народної освіти», « сучас-менний листок »,« Народна школа ».

Костянтин Дмитрович не мислив літератури без народної творчості. Він був видатним фольклористом, прекрасним знавцем народної творчості. Фольклористична література постійно була в його полі зору. Він добре знав виходили збірники фольклору народів Росії та європейських народів. Високо оцінюючи народну мудрість, К. Д. Ушинський підкреслював роль народної творчості як однієї з найважливіших форм літератури, вказував, що фольклор - кращий педагог, геній народний. Тому він дбав про включення фольклору в навчальну літературу і рекомендував широко користуватися ним. За свої погляди на російське народна творчість і включення фольклорного матеріалу в шкільні підручники Ушинський піддавався запеклим нападкам з боку реакційних критиків, педагогів і публіцистів, що звинувачували його в аморальності і безбожництві. Зате передові люди Росії - Л. М. Модзалевський, С. І. Міровольскій, Л. І. Поліванов та інші - захоплено зустріли його книги.

Розуміючи цінність фольклорного матеріалу і з точки зору пізнавальної, він широко вводив його в навчальні книги, особливо для початкової школи. Фольклорний матеріал становить понад 75% у першій книзі «Рідного слова», а в другій - 50%, Сюди включені народні казки і пісні, прислів'я та приказки, байки, жарти та скоромовки. Елементами народності пронизані і за формою, і за змістом повісті та вірші Ушинського. Оскільки різні жанри фольклору відображають різні сторони історії народу, переслідують різні цілі, по-різному відображають дійсність, Костянтин Дмитрович прагнув використати всі відомі йому жанри.

Цікавими, поетичними К. Д. Ушинський вважав приказки, загадки, прислів'я, скоромовки. Тому в «Рідному слові» кожен урок містить 2-3 прислів'я, кілька загадок, скороговорок, веселих примовок. А в цілому книга являє собою, в значній мірі, збірник ретельно підібраних і доступних для дитячого розуміння творів народного творчості.

Висновок до Розділу I

Серед корифеїв світової педагогічної науки К. Д. Ушинському належить почесне місце. Його видатні праці не тільки ввібрали в себе те краще, що було створено світовою педагогічною думкою, а й накреслили нові, ширші і глибші обрії психолого-педагогічного дослідження. Творча спадщина класика педагогіки входить до скарбниці світової культурні і є предметом гордості.

Великим борцем за освіту для народу виступив К. Д. Ушинський, цій боротьбі він віддавав всього себе, не шкодуючи своїх сил, свого здоров'я.

21 рік К. Д. Ушинський працював у вищих школах на викладацькій та інспекторській роботі, поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю.

Шлях формування філософських поглядів Ушинського був важким і суперечливим.У його світогляді можна виявити чимало елементів ідеалізму. Важливо, однак, те, що в процесі свого ідейного розвитку К. Д. Ушинський долав вплив ідеалістичної філософії і все більше переходив на позиції матеріалізму у вирішенні найважливіших філософських, психологічних і педагогічних проблем.

До психологічних знань К. Д. Ушинський підходив з точки зору їх використання стосовно до педагогічної праці. Тому його слід вважати виразником того напрямку в психології, яке стало іменуватися педагогічною психологією. Він виступав за широке розповсюдження психологічних знань серед педагогів.

Костянтин Дмитрович Ушинський - не тільки видатний педагог, класик російської педагогічної науки, не тільки автор прекрасних книг для початкового навчання. Він - літературний діяч, талановитий письменник, автор багатьох педагогічних і літературно-художніх творів: віршів, оповідань, байок, нарисів, рецензій, критико-бібліографічних публікацій. Ушинський співпрацював у багатьох журналах, у тому числі в «Современнике» - самому прогресивному журналі того часу.

ушинський освіта моральний народність

Розділ II. Педагогічні ідеї К.Д. Ушинського

2.1 Дидактичні погляди

Ряд сформульованих Ушинським дидактичних положень лежать в основі сучасної вітчизняної педагогіки.

Він подолав розбіжності між матеріальною і формальною концепціями про найбільш доцільний характер освіти. Згідно теорії матеріальної освіти функція навчання полягає, передусім, у засвоєнні учнями фактичного матеріалу; згідно теорії формальної освіти - у розвитку розумових сил учнів (їх мислення, пам'яті, уваги тощо). Ушинський науково обґрунтував положення про органічну єдність оволодіння знаннями і розумового розвитку школярів у процесі навчання.

У тісному зв'язку з першою проблемою Ушинський розв'язував питання про функції навчання. Перед навчанням ставив три основні завдання: освітнє, виховне і розвиваюче, які завжди повинні виступати в єдності.

Ушинський по-новаторському підійшов до розробки дидактичних принципів. У його творах знайшли обґрунтування такі принципи навчання: наочності, свідомості й активності, послідовності й систематичності, міцності знань, зв'язку навчання з життям, емоційності, поєднання інтересу й відповідальності. У процесі навчання всі принципи не виступають самостійно, а органічно переплітаються і обумовлюють один одного.

Ушинський першим науково обґрунтував принцип наочності навчання. Він пов'язав його не лише з зоровими відчуттями, як це було у попередників, а дав психологічний аналіз, вказавши, що наочне навчання випливає з особливостей мислення школярів: "Дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі..." і не можна примусити її мислити інакше. Тому навчання повинно будуватися на живому спогляданні, на конкретних образах, за формулою: від конкретного до абстрактного. Вказує на тісне поєднання наочності і слова (читання, розповіді, бесіди тощо).

По-новому пояснив принцип свідомості й активності навчання. Неможливе активне навчання, що не супроводжується розумінням. На його думку, і свідомість, і активність невіддільні: активність є формою, у якій здійснюється свідоме навчання. Він вказував, що знати напам'ять - ще не означає знати. Критерій якості знань - ступінь їх розуміння учнями. Умови реалізації цього принципу: навчання рідною мовою, зв'язок навчання з розвитком мислення, доступність матеріалу, чітке формування основних положень і ін.

Принцип послідовності і систематичності розумів у тому, що навчання треба будувати так, щоб воно у певній послідовності виробляло в учнів єдину систему знань і навичок. Для реалізації принципу Ушинський радить вчити дітей порівнювати, класифікувати предмети. У своїх підручниках значне місце відводив відповідним вправам.

Принцип міцності засвоєння знань, як вважав Ушинський, реалізується, передусім, через повторення і вправи. Учитель, який не буде дотримуватись цього правила нагадуватиме візника, який мчить від станції до станції і не оглядаючись розгублює все, що везе.

Новим звучить в Ушинського принцип поєднання інтересу й відповідальності у навчанні. Вимагає, щоб навчання мало серйозний характер: "Навчати граючись можна тільки дітей до семирічного віку." З перших днів треба виховувати у дітей ставлення до навчання як до серйозної праці. А серйозна праця, як вказує великий педагог, завжди важка.

Якість навчального матеріалу, на думку Ушинського, залежить, передусім, від методів, які використовує вчитель. Він надавав важливого значення методам усного викладу, лабораторно-практичним роботам, письмовим і усним вправам, роботі з книгою.

Серед методів усного викладу звертав увагу на розповідь, за допомогою якої у більшості випадків учням передаються нові знання. Тому до розповіді ставив високі вимоги: строга послідовність викладу і виділення головного, переконливість думок, жива і образна мова вчителя.

Кращим методом навчання для всіх вікових груп школярів називав бесіду, особливо сократичну. Але наголошував, що це є надзвичайно складний метод, який вимагає високої майстерності учителя. Застерігав, що бесіда не призначена для передавання нового матеріалу, як це помилково вважали, а "для кращого засвоєння вже поясненого".

Ушинський був прихильником класно-урочної системи навчання і багато зробив для її вдосконалення. Новим було його вчення про структуру та типи уроків. З урахуванням дидактичної мети він виділив такі типи уроків:

- змішаний урок (містить повторення пройденого і пояснення нового);

- урок усних і практичних вправ (повторення і закріплення матеріалу);

- урок письмових вправ (розвиток навичок писемної мови);

- урок оцінки знань;

- урок повідомлення нових знань.

Структуру уроку виводив із загальних ступенів навчання і пізнання. Таких ступенів Ушинський встановив три: чуттєве сприймання; мислительна переробка; закріплення у пам'яті і звичках. На основі цього виділив три послідовно пов'язані між собою структурні частини уроку:

1. Здійснення свідомого переходу від пройденого до нового і створення в учнів цілеспрямованості на інтенсивне сприймання матеріалу;

2. Розв'язання основного завдання уроку;

3. Підведення підсумків та закріплення набутих знань і умінь.

У системі дидактичних поглядів Ушинського важливе місце займає проблема підручника. Хороший підручник називав фундаментом хорошого навчання. Підручники повинні відповідати виховним, освітнім і розвиваючим цілям навчання, основним дидактичним принципам і правилам. Цим вимогам повністю відповідають написані Ушинським підручники "Дитячий світ" і "Рідне слово".

2.2 Ушинський про народність освіти

Створюючи свою педагогічну систему, К.Д. Ушинський виняткового значення надав одному з найважливіших принципів виховання - принципу народності, виходячи з глибокої віри в могутні сили російського народу -- творця великої мови, неперевершених зразків матеріальної і духовної культури.

Ми не знаходимо в педагогічній літературі постаті, яка б стояла вище від К. Д. Ушинського у питаннях про народність навчання й виховання і, зокрема, про роль рідної мови, природних умов, пісні, праці у вихованні підростаючих поколінь.

На думку К. Д. Ушинського, народне виховання є таке виховання, яке проникає в побут, характер, поведінку й усе життя народу.

Видатний педагог-демократ справедливо вважав, що справа освіти повинна знаходитись у руках трудящих, бо «сучасне значення народу в загальному історичному житті людства є одно з найголовніших джерел не тільки його зовнішнього значення, а і його внутрішнього добробуту. Дати ж швидкість народному розвиткові може тільки свідоме, розумне виховання і розумне навчання: вони пробуджують розум народу, дають волю й по свідомості і збагачують його знаннями, до яких він досвідом не добрався б і за багато сотень років» Народні маси тісно пов'язували свій добробут з освітою, свідомим розумовим вихованням. «Досить тільки де б то не було заснувати школу й відкрити її двері, щоб вона за кілька днів наповнилася і переповнилася учнями»,-- писав Костянтин Дмитрович. Принцип народності, за Ушинським, передбачав реальну освіту всіх дітей обох статей, а також фізичне, розумове і моральне виховання, навчання рідною мовою.

Обстоюючи ідею загальної народної освіти, К. Д. Ушинський робив усе можливе, щоб розширити мережу навчальних закладів для народу, не зупиняючись перед особистими витратами і безпосередньою участю в організації навчального процесу таких шкіл.

Вказуючи на виняткову важливість гармонійного поєднання реальної і класичної освіти, він все ж надавав переваги гуманітарному напряму, зазначаючи: «Серед інших предметів вивчення немає жодного такою мірою здатного розвинути людину, як вивчення мови. Але не слід забувати при цьому, що мова є також тільки формою вияву життя духу і що коли для розвитку розсудку важлива його логічна побудова, то ще більш важливі ті ідеї й ті почуття, які нею виражаються. Ось чому не вивчення стародавніх мов, а вивчення рідної мови ми поставили б на чолі гуманної освіти» .

Виходячи з того, що найкращим виявом народності шкільної освіти є викладання рідною мовою, К. Д. Ушинський назвав її великим народним учителем. Він писав: «...Рідна мова не тільки навчає багато чого, але й навчає напрочуд легко... Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку й філософію мови,-- і засвоює легко й швидко, за два-три роки, стільки, що й половини того не може засвоїти за двадцять років старанного методичного навчання. Такий є цей великий народний педагог -- рідне слово»

Вивчення рідної мови, вказував К. Д. Ушинський, є найвірнішим і найпрямішим шляхом до самопізнання. Далі він зазначав, що коли ми розкриваємо дитині і юнакові багатства рідного слова, ми розкриваємо їм багатства їх власної душі. «Вивченням рідного слова ми вводимо дитину в дух народу, витвір його багатовікового життя, в те єдине живе джерело, з якого б'є всяка сила і всяка поезія»

Відомо, що погляди К. Д. Ушинського на питання навчання рідною мовою широко схвалювалися прогресивною громадськістю. Але тоді було і немало людей, які не визнавали права українського народу навчатися рідною мовою, заперечували існування української мови і культури

Великий педагог вказував, що ні відкриття і винаходи, ні прогрес науки і техніки не приносять і не принесуть людині щастя та відради, якщо не будуть відкриті засоби «утворення в людині такого характеру, який протистояв би натискові всіх випадковостей життя, рятував би людину від їх шкідливого розтлінного впливу й давав би їй змогу мати звідусюди лише добрі наслідки» Формування такого характеру К. Д. Ушинський покладав на вихователя, котрий проводить скромну, далеко не всім помітну, але надзвичайно важливу і потрібну роботу, наслідки якої цінніші для суспільства, ніж будь- що інше.

Розкриваючи шляхи, що ведуть до успіху у здійсненні народного виховання, К. Д. Ушинський великого значення надавав діяльності жінки-матері. Адже характер дитини формується в перші роки її життя, перебуваючи під виключним впливом своєї матері. «Протягом перших шести років життя,-- писав К. Д. Ушинський,-- будується моральне і тілесне здоров'я людини; протягом тих же перших шести років воно може бути збудоване непоправно. Як же нерозсудливо не навчити жінку поводженню з дітьми цього віку, коли, головним чином, душевне і моральне здоров'я всього людства перебуває в руках жінки. Важко вже потім лікарям і педагогам боротися з тим, що посіяно в ці перші роки».

К. Д. Ушинський підкреслював, що виховання є рятівною силою тоді, коли здійснюється уміло і правильно з точки зору теорії і практики, коли воно має ясну мету.

Визначення мети виховання, за Ушинським,-- наріжний камінь філософських, психологічних і педагогічних теорій. На його думку, на першому плані має бути моральний аспект, бо «вплив морального виховання становить головне завдання виховання, значно більш важливе, ніж розвиток розуму взагалі, наповнення голови знаннями і роз'яснення кожному його особистих інтересів».

2.3 Ушинський про моральне виховання

Виховання, писав К. Д. Ушинський, існує стільки ж віків, скільки існує сам народ, з ним народилося, з ним виросло, відбило на собі всю його історію, всі його якості.

Цими словами К. Д. Ушинський визначив виховання як суспільно-історичну категорію, що відіграє виняткову роль в особистому і суспільному житті людей вже багатьох поколінь та матиме ще більше значення в майбутньому.

Покладений в основу педагогічної системи К. Д. Ушинського принцип народності не вичерпувався дидактичними правилами і настановами, він містив у собі глибокі теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо здійснення виховного процесу в загальноосвітній школі, поєднував, таким чином, навчання і виховання в єдиний нерозривний і складний процес формування особистості.

Виховання, побудоване на принципі народності, передбачало формування громадянина, патріота, чесної, працелюбної, справедливої і щирої людини, яка над усе ставить інтереси свого народу.

К. Д. Ушинський вважав, що виховання, створене самим народом, на народних основах, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або ідеях, запозичених.

Ушинський вважав, що найважливішим у вихованні є формування моральних рис особистості, насамперед таких, як любов до своєї вітчизни, свого народу, чуйне та тепле ставлення до оточуючих, скромність, працьовитість, прагнення до корисної діяльності на благо суспільства. Моральний вплив становить головне завдання виховання, мудро вказував видатний педагог.

Він визначив найголовніші шляхи і методи морального виховання, а саме: виховуюче навчання, що являє собою єдність процесу навчання і виховання від початкової школи до вищої включно, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших в школі та поза нею, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг у школі і дома, обмін думками між учнем і вихователем з питань моральних та ін.

Костянтин Дмитрович не раз підкреслював, що в дидактичному матеріалі, який подається під час занять, не повинно бути нічого неморального. Якщо в історії, наприклад, розповідається про якісь негативні вчинки окремих осіб, то про них треба говорити так, щоб вони викликали обурення, огиду, презирство, а ніяк не захоплене здивування .

Обґрунтовуючи проблему єдності процесу навчання і виховання, К. Д.Ушинський розкрив виховуюче значення предметів, що викладаються у школі, вказав на шляхи, які ведуть до встановлення зв'язку навчання з життям, з працею народу. Ці ідеї він яскраво втілив у своїх Підручниках «Родное слово» і «Детский мир».

Далі педагог вказує, що хоч навчання і є наймогутнішим фактором виховання, але не єдиним. Мораль формується також і під час спілкування дитини з дорослими і з товаришами. К.Д.Ушинський ставив перед школою і педагогами завдання широко і систематично виховувати дітей на прикладі життя дорослих, знайомити з їх повсякденною трудовою діяльністю. Особливо великого значення у цьому зв'язку він надавав праці.

Без особистої праці, не раз вказував він, людина не може йти вперед, бо тіло, серце і розум її вимагають праці. Проте не всякий труд дає виховні наслідки, а тільки вільний, такий, що виконується з усвідомленням його життєвої потреби, користі і необхідності.

К.Д.Ушинський вважав, що могутній виховний вплив на формування моральних рис підростаючого покоління має рідна природа. З цього приводу він писав, що школа не має права заважати своїми уроками впливові інших великих вихователів людини: природи та життя. Цей висновок Ушинський зробив, виходячи з власного досвіду. Він писав: «...Називайте мене варваром у педагогіці, але я виніс з вражень мого життя глибоке переконання, що прекрасний ландшафт має такий величезний виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатись впливові педагога; що день, проведений дитиною серед гаїв і нив, коли її голову опановує якийсь чарівний туман, в теплій волозі якого розкривається все її молоде серце для того, щоб безтурботно і несвідомо вбирати в себе думки й зародки думок, які струмком ллються з природи, що такий день вартий багатьох тижнів, проведених на шкільній лаві...»

Поруч з природою в числі великих вихователів Ушинський ставив життя, тобто оточення, в якому перебував учень поза школою. Тому педагогам необхідно знати сім'ю, вулицю, і коли в цьому середовищі є шкідливі фактори, школа повинна повести з ними боротьбу.

Серед різноманітних об'єктів оточення велику увагу Ушинський приділяв сім'ї учня. Не буде зайвим підкреслити, наскільки високі вимоги він ставив до авторитету батьків. Вони мають уважно придивлятися до своїх дітей, аналізувати їх вчинки. Однак діти з не меншою пильністю спостерігають за поведінкою своїх батьків. І годі говорити про позитивний виховний вплив того, хто сам себе поводить негідно.

Пияцтво, лихослів'я, грубість у побуті -- це велике соціальне зло, яке завдає шкоди моральному вихованню підростаючого покоління.

Відомо, вказував педагог, що знання можна передати учням за 15--20 хвилин без великих труднощів. Моральні ж переконання зразу не виникають і не зміцнюються, їх не можна вивчити з підручника, вони утворюються дуже й дуже поступово, часто непомітно.

Вироблені на основі переконань звички можуть бути добрими і поганими.

Одне з центральних місць у своїй педагогічній теорії К. Д. Ушинський відводив вихователеві.

Він вважав, що власною працею, відповідальним ставленням до своїх обов'язків, навіть голосом, зовнішнім виглядом викладач виховує.

Виховання особистим прикладом -- це дуже тонкий і делікатний процес, який діє непомітно, але разом з тим систематично, повсякденно.

Від викладача, що прагне власною поведінкою виховувати молодь, вимагається творчість у буденній роботі, ініціатива, ентузіазм і, безперечно, велика вимогливість до себе. Це саме і є той другий диплом, який він захищає щоденно і щорічно, який для нього найдорожчий.

Цей диплом не лежить схованим у сейфі, а діє, випромінює все добре, все прекрасне на оточуючих, він -- у праці вихователя, у його ставленні до людей.

Тож не дивно, що К. Д. Ушинський надавав такого великого значення особистому прикладові і керівній ролі педагога у формуванні моральних рис підростаючого покоління і пристрасно стверджував: «Хоч би які були докладні й точні інструкції викладання та виховання, вони ніколи не можуть замінити собою відсутності переконань у викладача».

Весь процес виховання повинен відбуватися за безпосередньою участю та під керівництвом педагога.

У педагогічній спадщині К Д. Ушинського особливе місце посідає теоретичне обґрунтування таких важливих прийомів виховання, як заохочення і покарання. Торкаючись проблеми стимулів у навчанні, він підкреслював, що про них не слід забувати, що користуватися цим прийомом треба в міру і тоді, коли цього вимагає розумна педагогічна потреба. Він вважав, що в правильно організованій школі не може бути покарань, наприклад, за лінощі чи пустощі, бо учні, повністю зайняті в класі корисною справою, просто не мають часу для різних витівок. В такій школі, пише Ушинський, можна допустити найлегші покарання за неуважність, слід також похвалити за сумлінність.