Педагогічна спадщина Констянтина Дмитровича Ушинського

2.4 Вимоги до особи вчителя

Найістотнішим недоліком народної освіти в Російській імперії другої половини XIX ст. К.Ушинський вважав відсутність висококваліфікованих педагогічних кадрів, таких, які б володіли відповідним рівнем загальноосвітніх знань, були б хорошими вихователями, вміли впливати своїм викладанням "не тільки на збагачення розуму знаннями, а й на розвиток усіх розумових і моральних сил вихованця".

Необхідна спеціальна педагогічна підготовка, бо в справі виховання лише знань недостатньо, необхідні ще й уміння. Крім того, кожен наставник, а особливо ті, які призначені для нижчих училищ і народних шкіл, мусять володіти і не тільки вмінням викладати, але й мати характер, моральність і переконання, бо в початкових класах найбільший вплив має на учня особистість вчителя.

Знання вчителів початкових класів повинні мати деяку особливість. Хай вони будуть не надто обширні і глибокі, але мусять відзначатися енциклопедичністю, закінченістю, визначеністю і чіткістю. Тому необхідно заснувати в Росії учительські семінарії для підготовки вчителів для народних шкіл. Щоб з успіхом виконувати свої обов'язки, учитель народної школи, на думку К.Ушинського, повинен відповідати таким вимогам:

1. Володіти необхідним, але не надто глибоким рівнем загальноосвітніх знань (Така дещо звужена вимога К.Ушинського до загальноосвітньої підготовки вчителя початкової школи пояснюється тим, що Міністерство народної освіти, не маючи намір серйозно займатися проблемами підготовки вчителів для народних шкіл планувало заснувати при гімназіях і народних училищах підготовчі педагогічні курси, але цей план, як показав К.Ушинський, був малоефективний і практично нездійсненний. Він запропонував дещо обмежену програму навчання для спеціальних учительських семінарій як компроміс між власними поглядами і позицією Міністерства народної освіти. Педагог, безсумнівно, не заперечував широкій і ґрунтовній освіті народного вчителя. Навпаки, він вважав, що освіта повинна бути різнобічною, як і сам курс початкового навчання. Проте, беручи до уваги елементарний характер початкового навчання, він вважав за можливе на тому етапі розвитку освітньої справи в державі обмежитись необхідним рівнем загальноосвітніх знань для учителя початкової школи, але разом з тим, ці знання повинні були відзначатися "ясністю, чіткістю, визначеністю").

2. Учитель народної школи повинен знати не тільки Закон Божий, граматику, арифметику, географію та історію, а й природничі науки, медицину, сільське господарство; крім того, вміти добре писати, малювати, креслити, читати чітко й виразно і, якщо можливо, навіть співати. Тоді тільки він буде спроможний давати учням своїм знання, потрібні або корисні їм у житті.

3. Учитель початкових класів має володіти особливою методикою навчання і виховання, розрахованою на учнів саме цієї вікової категорії.

4. Процес підготовки вчителя в семінарії має супроводжуватися систематичною і ґрунтовною педагогічною практикою.

5. "Від вчителя народної школи, особливо того, який живе в селі або невеликому містечку, справедливо вимагати, щоб життя його не тільки не давало приводу для спокуси, не тільки не руйнувало поваги до нього в батьках і дітях, а, навпаки, було прикладом як для них, так і для інших і не суперечило його шкільним настановам. Тільки за цієї умови він може морально впливати на дітей і його шкільна діяльність буде справді виховною діяльністю. Ось чому в учительських семінаріях молодь, яка обрала скромну кар'єру народного вчителя, повинна звикати до життя простого, навіть суворого і бідного, без будь-яких світських розваг, до життя з природою, простого, акуратного, чесного і надзвичайно діяльного. Зрозуміло, що тільки в закритому закладі можна мати сильний вплив на утворення звичок до такого життя і, крім того, пізнати моральні якості майбутнього вчителя" - писав К.Ушинський.

6. На моральність і переконання молодої людини 18 і 19 років ніщо так не впливає, як те коло товаришів, в якому вона живе. Вибір цього кола, запобігання виробленню шкідливих звичок, формування відповідного світогляду, усе це можливо тільки в інтернаті.

7. Переконання народного вчителя мають бути пройняті ідеєю християнства. Тому шкідливою для народного вчителя є поверхова, самовпевнена напівосвіта, яка найімовірніше веде до сумніву в релігії, а потім до безвір'я. "Готуючи вчителів до народних шкіл, найбільш слід боятися цієї напівосвіти, що збуджує самовпевненість і не дає позитивних та корисних знань. Знання, безпечні для людини, якій належить ще багато вчитися, небезпечні для того, хто закінчує навчання майже на першому його ступені", - відзначав К.Ушинський.

Необхідно здійснювати контроль за тим, що вивчають майбутні вчителі, однак, лише заборонної, захисної діяльності ще не досить. Особлива роль у формуванні особистості учителя народної школи належить розумовому і моральному впливові керівників і наставників семінарії. Від початкової "закваски" залежить весь успіх семінарії: підготовка діячів, які виходять з неї, а через них і характер народної освіти. Ось чому необхідно заснувати вчительські семінарії спочатку в скромних розмірах, обережно додавати до них нових осіб. До семінарії не можна приймати всіх бажаючих, а тільки за суворим добором, з людей, спеціально для того підготовлених, які подають надію підготувати з них хороших діячів на ниві просвіти.

К.Ушинський приходить до висновку: 1) необхідні спеціальні семінарії для підготовки вчителів народних і елементарних шкіл; 2) вчительські семінарії повинні бути закладами закритими; 3) учні мають вступати до них після попередньої підготовки і за суворим добором; 4) життя в цих семінаріях повинне бути найпростішим і найсуворішим; 5) зміст освіти в семінарії має бути не широким, але енциклопедичним і пристосованим до призначення вихованців; 6) при семінарії має бути практична школа; 7) семінарії не повинні засновуватися у великих містах, разом з тим, мають знаходитися неподалік від центрів освіти.

К.Ушинський пропонував організувати учительські семінарії на базі сирітських навчальних закладів у зв'язку з тим, що по-перше, такий заклад має кошти, по-друге, хорошим педагогом може стати лише той, хто сам дістав правильне педагогічне виховання; по-третє, педагогічна семінарія при сирітському закладі відкриває для сиріт найкраще і найкорисніше призначення в житті.

Таким чином, визначаючи створення педагогічних семінарій на базі сирітських закладів, К.Ушинський мав на увазі те, що, по-перше, буде досягнута мета - виховання із сиріт корисних членів суспільства; по-друге, підготувати майбутніх педагогів з тих вихованців, які виявляють до цього нахил і здібності, і, по-третє, дати для семінарії широку й добре обладнану практичну школу.

Життя вихованців семінарії повинно бути організоване так, щоб вони могли звикати в ній до самостійності, ощадливості й помірності.

Вихованці педагогічної семінарії повинні вивчати курс педагогіки, психології і фізіології, природничих наук, сільського господарства і гігієни, а також загальноосвітньої практичної медицини. Майбутній парафіяльний учитель, відзначав К.Ушинський, повинен привчатися до читання святого письма, полюбити його і, не вдаючись до вищого богословського тлумачення, докладно ознайомити зі значенням священнодійств, таїнств та обрядів. Ті, хто має хороший голос, повинні привчатися до церковного співу. Курс історії слід обмежити короткою вітчизняною історією і небагатьма найбільшими подіями загальної, необхідної або для розуміння святого писання і історії церкви, або для пояснення подій вітчизняної історії. Подібним має бути і курс географії. У ботаніці семінарист переважно повинен ознайомитись з загальною фізіологією рослин і вітчизняною флорою, і до того ж ознайомитися практично, так щоб він міг потім ознайомити учнів з навколишніми рослинами. У курсі зоології основне місце посядуть знання про свійські тварини, деякі відомості з ветеринарії. Граматичний курс має забезпечити уміння чітко, виразно, точно читати, логічно висловлювати свої думки усно й на письмі, під час каліграфії, малювання і креслення.

Важливим для народного вчителя є ознайомлення з церковнослов'янською мовою, розуміння прочитаного нею, а також знання про державний устрій батьківщини, законів що стосуються суспільного побуту: цивільні, кримінальні, станові, фінансові і поліцейські, для того, щоб народний учитель міг бути корисним наставником і корисним порадником для селян. Такий народний учитель буде дійовою ланкою між освіченим світом і темною масою народонаселення, переконаний був К.Д.Ушинський.

У семінарії вихованці мають прослухати курс природничих наук, пристосованих до пояснень предметів, що оточують селянського хлопчика: короткі практичні курси сільського господарства і гігієни. До цих курсів повинні ввійти всі ті необхідні відомості, які бажано було б поширити серед широких верств трудящих мас. Крім гігієнічних правил, корисно ознайомити майбутніх народних учителів з практичною, загальнодоступною медициною.

Заняття сільським господарством також має бути максимально практичним і передбачати потрійну мету: 1) ознайомлення майбутнього вчителя з побутом його майбутніх вихованців; 2) поширення корисних господарських відомостей між селянами; 3) відомості ці, вміння, наприклад, доглядати бджіл, садівництво, городництво, не тільки наповнять корисністю вільні години народного вчителя, а й дадуть йому можливість, якщо йому буде відведено в селі клапоть землі, поліпшити свій матеріальний побут.

Важливим для семінариста мали бути практичні заняття. Спочатку - допомога вчителю у проведенні уроків, а учням - у підготовці їх; далі у проведенні і аналізові уроків, а потім самостійному проведенні уроків. При цьому буде корисним, якщо найменш здібних вихованців будуть опікувати найнадійніші семінаристи, показуючи їм особистий позитивний приклад.

Після закінчення учительської семінарії її випускники, працюючи в народних школах, повинні постійно відчувати увагу і підтримку з боку семінарії. "Семінарія повинна не тільки вкласти в своїх випускників найблагородніші педагогічні прагнення, а й зуміти підтримати ці прагнення, в яку б глухомань доля не закинула її вихованців". Час перебування в семінарії повинен становити не менше 2-х і не більше 4-х років.

К.Ушинський пропонував ще низку заходів, спрямованих на організацію навчально-виховного процесу учительських семінарій, створених на базі сирітських навчальних закладів. Проект К.Ушинського, безперечно, був новаторським для свого часу, але минуло ще десять років, поки уряд наважився створити першу вчительську семінарію, причому, відкриваючи семінарії, він найменше дбав про підготовку вчителів для народних шкіл. Головним завданням уряду було усунення земств від цієї підготовки, щоб, як писав міністр народної освіти Д.Толстой, "важливу справу народної освіти... не випускати із своїх рук".

Вимоги до вчителя викладені в розрізненому вигляді в багатьох інших творах К.Ушинського. Реалізація дидактичних принципів теорії виховання, ідеї народної освіти та ін. вимагала підготовки високо кваліфікованого вчителя, відданого своїй професії, високим ідеалам, своєму народові і батьківщині.

2.4 Внесок К.Д.Ушинського у розвиток педагогіки

Серед великих здобуттів вітчизняної педагогіки, особливу увагу привертає спадщина великого педагога, демократа- гуманіста К.Д.Ушинського.

Боротьбі за освіту народу К.Д. Ушинський віддав усього себе,не шкодуючи сил і здоров'я .

21 рік він працював у вищих школах, на викладацькій та інспекторській роботі,поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю.

У спадщині К.Д. Ушинського,як і інших відомих прогресивних педагогів ,що тривалий час були професорами вищої школи,є чимало цінних думок,порад, рекомендацій щодо різних аспектів навчально - виховного процесу у віщій школі, які не втратили свого актуального значення і сьогодні.

Як видатний педагог-методист, Ушинський дав низку порад щодо організації навчально-виховного процесу в школі. Для правильної організації навчання і розвитку розумових здібностей дитини треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини, передбачати правильне дозування навчального матеріалу, враховувати дидактичні принципи навчання: активності й свідомості, посильності, систематичності й послідовності, міцності засвоєння знань та ін. Великого значення у засвоєнні знань надавав наочності, тому в процесі навчання корисно використовувати всі наочні засоби з тим, щоб органи чуттів брали безпосередню участь у сприйманні навчального матеріалу. Значну увагу приділяв Ушинський розробці методики роботи вчителя на уроці, радив запроваджувати різні ефективні методи і способи навчання: пояснення нового матеріалу, повторення пройденого, вправи, письмові та графічні роботи учнів, індивідуальні та фронтальні форми роботи на уроці, облік знань учнів тощо. Зосереджувався він і на питанні реалізації на уроці освітньої та виховної мети навчання. Вважав, що у процесі навчання слід розвивати пам'ять, використовуючи повторення матеріалу, але уникати при цьому механічного заучування, тобто зазубрювання. Неприпустиме перевантаження учнів, перевтома, але водночас навантаження не може бути й розвагою. Складова частина гармонійного розвитку людини, за Ушинським, - її фізичний розвиток. Необхідно створити такі умови життя, праці й навчання дітей, які сприяли б їх фізичному розвитку, починаючи з раннього віку. До чинників фізичного розвитку він відносив нормальне харчування, сон, відповідний режим удома і в школі; фізичну працю на свіжому повітрі; медичний нагляд; гімнастичні вправи та ігри; створення гігієнічних умов життя і праці; використання природних чинників (повітря, води) тощо. Висунув ряд вимог до вчителя. К.Ушинський визначав учителя як головну постать у навчальному процесі. Передусім народний вчитель повинен бути близький до народу, знати його мову, жити його інтересами. Вчитель - це високоосвічена людина з енциклопедичними знаннями, яка любить свою професію, постійно вдосконалює свою професію, має ґрунтовну практичну підготовку, педагогічний такт, володіє методикою навчання і виховання. Він повинен знати психологію дитини, вивчати і добре знати вихованців, бути обізнаним з новими основами педагогіки й будувати свою діяльність на передових досягненнях педагогічної теорії.

К. Д. Ушинський, як найбільший представник педагогіки XIX століття, вніс особливий внесок у розвиток вітчизняної педагогіки, заклавши її наукові основні створивши цілісну педагогічну систему.

Як відзначали сучасники Ушинського, "його праці справили досконалий переворот в педагогіці ", а його самого називали батьком цієї науки.

Висновок до Розділу II

Ряд сформульованих Ушинським дидактичних положень лежать в основі сучасної вітчизняної педагогіки.

Перед навчанням ставив три основні завдання: освітнє, виховне і розвиваюче, які завжди повинні виступати в єдності.

Ушинський по-новаторському підійшов до розробки дидактичних принципів. У його творах знайшли обґрунтування такі принципи навчання: наочності, свідомості й активності, послідовності й систематичності, міцності знань, зв'язку навчання з життям, емоційності, поєднання інтересу й відповідальності. У процесі навчання всі принципи не виступають самостійно, а органічно переплітаються і обумовлюють один одного.

Ми не знаходимо в педагогічній літературі постаті, яка б стояла вище від К. Д. Ушинського у питаннях про народність навчання й виховання і, зокрема, про роль рідної мови, природних умов, пісні, праці у вихованні підростаючих поколінь.

На думку К. Д. Ушинського, народне виховання є таке виховання, яке проникає в побут, характер, поведінку й усе життя народу.

Виховання, побудоване на принципі народності, передбачало формування громадянина, патріота, чесної, працелюбної, справедливої і щирої людини, яка над усе ставить інтереси свого народу.

К. Д. Ушинський вважав, що виховання, створене самим народом, на народних основах, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях або ідеях, запозичених.

Ушинський вважав, що найважливішим у вихованні є формування моральних рис особистості, насамперед таких, як любов до своєї вітчизни, свого народу, чуйне та тепле ставлення до оточуючих, скромність, працьовитість, прагнення до корисної діяльності на благо суспільства. Моральний вплив становить головне завдання виховання, мудро вказував видатний педагог.

К.Ушинський пропонував низку заходів, спрямованих на організацію навчально-виховного процесу учительських семінарій, створених на базі сирітських навчальних закладів. Проект К.Ушинського, безперечно, був новаторським для свого часу, але минуло ще десять років, поки уряд наважився створити першу вчительську семінарію, причому, відкриваючи семінарії, він найменше дбав про підготовку вчителів для народних шкіл. Головним завданням уряду було усунення земств від цієї підготовки, щоб, як писав міністр народної освіти Д.Толстой, "важливу справу народної освіти... не випускати із своїх рук".

Вимоги до вчителя викладені в розрізненому вигляді в багатьох інших творах К.Ушинського. Реалізація дидактичних принципів теорії виховання, ідеї народної освіти та ін. вимагала підготовки високо кваліфікованого вчителя, відданого своїй професії, високим ідеалам, своєму народові і батьківщині.

Серед великих здобуттів вітчизняної педагогіки, особливу увагу привертає спадщина великого педагога, демократа- гуманіста К.Д.Ушинського.

Боротьбі за освіту народу К.Д. Ушинський віддав усього себе,не шкодуючи сил і здоров'я .

21 рік він працював у вищих школах, на викладацькій та інспекторській роботі,поєднуючи її з напруженою науковою діяльністю.

У спадщині К.Д. Ушинського,як і інших відомих прогресивних педагогів ,що тривалий час були професорами вищої школи,є чимало цінних думок,порад, рекомендацій щодо різних аспектів навчально-виховного процесу у віщій школі, які не втратили свого актуального значення і сьогодні.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у висвітленні змісту освітньої та науково-педагогічної діяльності К.Д.Ушинського,обґрунтування та систематизації його науково-педагогічних поглядів, визначенні місця доробку вченого в українській педагогічній науці та практиці.

Одержані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають можливість зробити наступні висновки й запропонувати рекомендації, які мають теоретичне й практичне значення.

1. На основі системного аналізу наукової літератури та архівних документів узагальнено науково-теоретичні дослідження педагогічної спадщини К.Д. Ушинського. Проведений системний аналіз наукових праць за темою дослідження вказує на те, що науково-педагогічна спадщина К.Д.Ушинського є цікавою для дослідження.

2. У курсовій роботі вперше визначено етапи життєвого й творчого шляху вченого, з'ясовано й охарактеризовано головні чинники формування його науково-педагогічного світогляду:

· Філософські погляди Ушинського викладені перш за все в основному його праці «Людина як предмет виховання»

· Основною метою свого життя Ушинський вважав працю на користь батьківщини, на благо людства

· Основним засобом пізнання Костянтин Дмитрович вважав «людський розум», а кращими методами-порівняння, спостереження, досвід.

3. Виявлено й систематизовано основні науково-педагогічні ідеї К.Д.Ушинського:

· Принципи навчання: наочності, свідомості й активності, послідовності й систематичності, міцності знань, зв'язку навчання з життям, емоційності, поєднання інтересу й відповідальності

· З урахуванням дидактичної мети він виділив такі типи уроків:

- змішаний урок (містить повторення пройденого і пояснення нового);

- урок усних і практичних вправ (повторення і закріплення матеріалу);

- урок письмових вправ (розвиток навичок писемної мови);

- урок оцінки знань;

- урок повідомлення нових знань.

· Найважливіший принцип виховання - принцип народності

· Найкращим виявом народності шкільної освіти є викладання рідною мовою

· Шляхи і методи морального виховання: виховуюче навчання, переконання та роз'яснення, особистий приклад учителя і старших, заохочення і покарання, розумна організація праці, відпочинку і розваг у школі і дома, обмін думками між учнем і вихователем

4. Проаналізовано та науково узагальнено вклад К.Д.Ушинського в освітню та науково-педагогічну сферу:

Як видатний педагог-методист, Ушинський дав низку порад щодо організації навчально-виховного процесу в школі. Для правильної організації навчання і розвитку розумових здібностей дитини треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини, передбачати правильне дозування навчального матеріалу, враховувати дидактичні принципи навчання: активності й свідомості, посильності, систематичності й послідовності, міцності засвоєння знань та ін.

Великого значення у засвоєнні знань надавав наочності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Войтко. В.І.Педагогічні ідеї К.Д.Ушинського. - К.:Видавниче об'єднання «Вища школа» Головне видавництво,1974. - 337с.

2. Грищенко М.М.,К.Д.Ушинський (До 150-річчя з дня народження). - К.:Товариство «Знання»Української РСР,1974. - 60 с.

3. Грищенко М.М.Спадщина К.Д.Ушинського і питання педагогіки вищої школи ( Методична розробка) . - К.,1975. - 166 с.

4. Егоров С.Ф. Ушинський.Книга для учащихся. М.: «Просвещение», 1997. - 154 с.

5. Зайченко І.В.,Історія педагогіки.У двох книгах.Книга ІІ.Школа,освіта і педагогічна думка в Україні.Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.:Видавничий Дім «Слово»,2010. - 1032с.

6. Романовський А.К.,Барсук І.Я. Жизнь во имя будущого.Очерк научно- педагогической и літературно - публицестической деятельности К.Д. Ушинского. - К.:Издательство «Радянська школа»,1974. - 119 с.

Размещено на Allbest.ur