Власна вага

9

Присідання з партнером

70-80 % від власної ваги

10

Лазіння по канату без допомоги ніг

Власна вага

11

Ривок штанги вгору

65-70 % від власної ваги

Триває приблизно 3 хвилини

12

Ривок штанги на груди із положення стоячи

90-95 % від власної ваги

13

Присідання зі штангою

100-110 % від власної ваги

14

Піднімання гирі вгору від підлоги

60-65 % від власної ваги

Між вправами 20-25 секунд; між підходами - 1 хвилина

15

Стрибки вгору на одній нозі навколо залу

Власна вага

16

Жонглювання гир (лівою-правою рукою)

60-65 % від власної ваги

17

Ухиляння від м'яча (м'яч кидає партнер з відстані 5 м, поступово підвищуючи швидкість кидка)

Власна вага

Інтенсивність вище перерахованих вправ становила 60-70 % від максимальної. Вправи виконувались у 3 серії із відпочинком між вправами 20-25 секунд і між підходами 1 хвилина, за винятком вправ зі штангою.

Вправи зі штангою (№№11-13) виконуються у 3 підходи по 10 разів після чого 3 хвилини виконуються оберти важкоатлетичного блина вагою 20-30 % від власної ваги. Після кожної хвилини обертів виконуються 10 піднімань блина перед собою і в кінці - 15 секунд утримання блина на витягнутих руках.

3.3 Контроль за рівнем силової та швидкісної підготовки борців вільного стилю

У практиці спорту, з цілком зрозумілих причин, необхідний контроль розвитку максимальної сили спортсменів (зокрема борців), їх швидкісної сили і силової витривалості.

Рівень розвитку кожної із згаданих силових якостей у конкретного спортсмена оцінюється в різних режимах роботи м'язів із застосуванням специфічних і неспецифічних тестів, використовуванням тієї або іншої вимірювальної апаратури або без неї. При цьому реєструються як абсолютні, так і відносні (з урахуванням маси тіла) показники.

Максимальну силу простіше всього оцінювати при роботі в статичному режимі (з використанням різних механічних динамометрів, що дозволяють встановлювати рівень максимальної сили різних м'язових груп).

Для оцінки рівня швидкісної сили спортсмена в практиці спорту найчастіше використовується такий метод, як визначення часу, за яке виконується той або інший рух, що становить 50 %, 75 і 100 % максимального для конкретного спортсмена.

Розробивши програму швидкісно-силової підготовки борців на етапі поглибленої спеціалізації і відібравши контингент випробовуваних для контрольної і експериментальної груп, нами був вибраний блок тестів, що дозволяють дати оцінку рівня швидкісно-силової підготовленості спортсменів (див. розділ 2.1.).

Порівняльний аналіз експериментальної і контрольної груп (n = 12) шляхом обчислення критерію Стьюдента, на початку експерименту показав їх ідентичність по всіх семи експериментальних тестах: біг на 10 метрів з високого старту - 1.02; лазіння по канату - 0.94; бігу на 20 метрів з ходу - 1.05; човникового бігу на 90 метрів - 0.64; стрибків в довжину з місця - 0.89; підйом штанги на груди - 0.23; кидок набивного м'яча від грудей - 0.09. Враховуючи, що при рівні надійності p = 0,05 - p = 0,001 і об'ємі вибірки n = 6, табличне значення t-критерію рівне 2,04-3,55.

На початку експерименту контрольна і експериментальна групи статистично майже не відрізнялися одна від одної.

Аналіз одержаних результатів (додаток Б.1., Б.2., таблиця 3.8.) показав, що у експериментальної групи щодо контрольної, спостерігався значний приріст за шістьма показниками тестів: лазіння по канату; біг на 10 м з високого старту; стрибок у довжину з місця, біг на 20 метрів з ходу, човниковий біг на 90 м та кидок м'яча від грудей, які вказали на відмінність рівня розвитку на користь експериментальної групи. У той же час кращі показники зростання результатів спостерігалися у контрольній групі у порівнянні з експериментальною у тесті - підйом штанги на груди. Крім того, усі 7 показників тестових вправ у експериментальній групі зросли за цей період і зафіксували ще більшу відмінність між експериментальною і контрольною групами. Динаміка змін у експериментальній та контрольній групах представлені у таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 Результати тестування досліджуваних груп після першого та другого етапу підготовки (жовтень 2008 р.; квітень 2009 р.)

Тест	Група	Результати після першого етапу (жовтень 2008 р.) (M±m)	Результати після другого етапу (квітень 2009 р.) (M±m)	Приріст	t
Біг на 10 м з високого старту, с	Експериментальна	1,97±0,02	1,86±0,02	0,11	2,29
	Контрольна	2,09±0,02	2,04±0,02	0,05	1,67
Лазіння по канату, с	Експериментальна	8,2±0,5	7,53±0,5	0,67	2,34
	Контрольна	10,4±0,5	10,05±0,4	0,35	2,21
Біг на 20 м з ходу, с	Експериментальна	2,84±0,03	2,65±0,03	0,19	3,44
	Контрольна	2,98±0,03	2,83±0,03	0,15	3,11
Човниковий біг на 90 м, с	Експериментальна	20,2±0,19	19,4±0,19	0,8	2,18
	Контрольна	20±0,19	19,9±0,19	0,1	0,24
Стрибок у довжину з місця, см	Експериментальна	232±2,5	250±4,0	18	2,86
	Контрольна	227±3,0	231±3,5	4	1,26
Підйом штанги на груди, кг	Експериментальна	58,3±1,5	60,8±1,5	2,5	1,86
	Контрольна	57,8±1,5	60,8±1,5	3,0	2,24
Кидок м'яча (4кг) Від грудей, м	Експериментальна	6,38±3,0	7,65±3,0	1,27	3,49
	Контрольна	6,38±3,0	7,50±3,0	1,12	2,86

Отже, результати дослідження спортсменів експериментальної групи вказують на послідовний комплексний розвиток швидкісно-силових здібностей, що дає підстави стверджувати про ефективність запропонованої експериментальної методики.

Висновки до третього розділу

Таким чином, функціональна підготовленість борців визначається комплексом специфічних для цього виду спорту змін органів і функцій, що забезпечують підвищення спеціальної працездатності. Використання терміну «функціональна підготовленість» при оцінці чинників спеціальної працездатності борців вимагає змістовного аналізу у тому числі і швидкісно-силової підготовки борців та вдосконалення управління її розвитком. Реалізація такого підходу дозволить більш повно виявляти індивідуальні особливості і резерви розвитку кожного з компонентів функціональної підготовленості, створити передумови для більш обґрунтованої індивідуалізації тренувального процесу. Крім того, необхідно, щоб фізична підготовка юних спортсменів максимально взаємодіяла з техніко-тактичною підготовкою, тобто характер фізичних вправ повинен бути гранично спеціалізованим до діяльності змагання. Безумовно, необхідно проводити окрему роботу над слабкішими сторонами підготовленості спортсменів, проте цей процес повинен індивідуалізуватися.

Розподіл тренувального навантаження проводився з урахуванням раціонального нормування навантаження, індивідуального фізичного потенціалу і розвитку кожного спортсмена.

При плануванні змісту тренувального процесу для борців експериментальної та контрольної груп ми виходили з наступного:

- співвідношення загальної фізичної підготовки і спеціальної фізичної підготовки мало тенденцію до поступового збільшення частки спеціальних фізичних вправ. Це сприяло закріпленню напрацьованих борцівських дій та підтримувало належний функціональний стан для планомірного перенесення його на змагальну діяльність.

- швидкісно-силова підготовка спрямовувалася на розвиток здатності проявляти в менший час максимальну величину сили тих м'язових груп, які несуть основне навантаження у процесі боротьби. Оскільки саме за результатами змагань можна судити про ефективність виконаної роботи стосовно розвитку швидкісно-силових здібностей.

Програма експериментальної групи відрізнялася від контрольної групи за такими пунктами:

- в кінці вечірніх тренувань спортсмени експериментальної групи виконували вправи спеціального комплексу протягом 20-30 хвилин. Групи м'язів, які тренувалися, кількість підходів, кількість повторень у підході, величина обтяження відповідала дню тижня, кваліфікації й вазі спортсмена.

- один раз на два тижні борці експериментальної групи виконували комплекси вправ спеціально-фізичної підготовки та вправи спеціальної підготовки на килимі.

Для об'єктивної оцінки рівня швидкісно-силової підготовки юних борців в ході експериментального дослідження і своєчасної корекції програми розробленої методики (без істотної зміни її змісту), проводився попередній та два етапних контролю.

Аналіз результатів тестувань дає підстави стверджувати, що зміст експериментальної програми дозволив спортсменам експериментальної групи не лише утримувати досягнутий рівень швидкісно-силової підготовки, але і підвищувати його. В той же час, показники контрольних вправ деяких спортсменів контрольної групи у ході експерименту знизилися, що вказує на недостатню фізичну підготовку даної групи.

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

У ході вивчення літератури та змагальної практики було встановлено, що для підготовки борців вільного стилю пріоритетним є розвиток їх швидкісно-силових здібностей. У зв'язку з цим, нами був визначений напрям дослідження, метою якого було отримання і обробка інформації, що стосується швидкісно-силової підготовки борців вільного стилю на етапі поглибленої спеціалізації.

Огляд літературних джерел з питання швидкісно-силової підготовки борців вільного стилю показав, що в зарубіжних та вітчизняних виданнях ця проблема розглядалася як складова частина фізичної підготовки. У теоретичному плані в літературі недостатньо представлена інформація про спеціальні комплекси засобів і методів швидкісно-силової підготовки у борців вікової категорії 14-16 років.

Таким чином, є очевидною актуальність і доцільність проведення досліджень даної проблематики для обґрунтування раціональних комплексів вправ швидкісно-силового характеру і методики їх застосування в тренуванні юних борців, нормування фізичного навантаження і контролю рівня розвитку цих здібностей.

При розв'язанні завдань дослідження було розроблено:

- спеціальний комплекс вправ;

- комплекс тестів для етапного контролю спеціальної швидкісно-силової підготовки борців;

- організаційно-методичні заходи й практичні рекомендації з підвищення ефективності процесу становлення швидкісно-силових здібностей борців.

При розробці комплексу з розвитку швидкісно-силових здібностей враховувалося, що поспішність у збільшення максимальної або швидкісної сили може служити причиною перевантаження або травм у юнаків 14-16 років. Великі протидії, значні прискорення, часті повторення і складні амплітуди рухів здатні привести до перевищення фізичних і адаптаційних можливостей не підготовленого організму. А при несприятливих умовах, можуть навіть нанести йому шкоду. Особливо пошкоджується опорно-руховий апарат. Тому розроблений комплекс спрямовувався на те, щоб за допомогою поміркованого навантаження створити міцний фундамент для подальшого розвитку швидкості та сили.

Силові тренування з невеликим опором, малим числом повторень, незначними швидкостями і з великими перервами між серіями допомагали створити необхідні передумови для подолання більш високих навантажень.

Виходячи із цього вправи з розвитку швидкісно-силових здібностей добиралися за таким принципами:

1) Вибиралися вправи з нескладною амплітудою рухів.

2) Підбиралася відносно невелика вага.

3) В кожній серії вправ виконувалося не більше 50% від максимально можливого числа повторів.

4) Зберігався темп вправ відносно швидким, але не максимальним.

5) Дотримувався інтервал відпочинку між серіям від 60 до 180 сек., що дає організму достатній але не повний відпочинок.

6) Добиралися вправи, які в сукупності навантажували і зміцнювали усі основні м'язи.

7) Усі рухи мали виконуватися з повною амплітудою.

Проведене дослідження дозволило зробити нам ряд узагальнень, що розкривають переваги і недоліки теоретичного і методичного характеру. Основні з них полягають у тому, що в практиці підготовки борців тренерами недостатньо використовуються наявні теоретичні відомості і експериментальні дані, накопичені провідними ученими в галузі спеціальної фізичної підготовки. Це, безумовно, перешкоджає досягненню високого рівня ефективності тренувального процесу.

Як відомо з теорії і методики фізичного розвитку, існує п'ять фізичних якостей: сила, швидкість, витривалість, гнучкість і спритність.

Підтверджена методична закономірність, що в заняттях вибіркової спрямованості при застосовуванні різноманітних засобів тренування забезпечує істотне підвищення швидкісно-силових можливостей мускулатури борців.

Підтверджено також, що у спортивній боротьбі проблема індивідуалізації особливо значуща, тому що високого спортивного результату можна добитися різними способами ведення сутички. Індивідуальні якості спортсменів можуть істотно відрізнятися. Борці з гарними функціональними можливостями, витривалістю і силою компенсують свої недоліки у техніці й тактиці високою фізичною підготовленістю. Борці ж, що мають гарні координаційні можливості, спритність, швидкість, високу м'язову чутливість, виграють за рахунок тактико-технічної досконалості дій. Урахування цих індивідуальних особливостей дозволяє спортсмену досягати стабільних результатів і уникати зривів.

Ми вважаємо, що фізична підготовка борців повинна мати комплексний характер, оскільки спортсмени цього виду спорту звичайно мають достатньо високий рівень розвитку всіх фізичних якостей. Крім того, необхідно, щоб їх фізична підготовка максимально взаємодіяла з техніко-тактичною підготовкою, тобто характер фізичних вправ повинен бути максимально спеціалізованим для змагальної діяльності спортсменів.

Програма розвитку швидкісно-силових здібностей борців вільного стилю на етапі поглибленої спеціалізації, запропонована нами, містила комплексну методику проведення швидкісно-силової підготовки для ефективнішого і раціональнішого (щодо розподілу тренувального часу) розвитку швидкісно-силових здібностей борців.

Розподіл тренувального навантаження проводився з урахуванням індивідуального фізичного потенціалу кожного спортсмена. Для об'єктивної оцінки рівня швидкісно-силової підготовки борців в ході експериментального дослідження і своєчасної корекції програми проводився оперативний, поточний і етапний контроль.

Порівняльний аналіз експериментальної і контрольної груп на початку експерименту (жовтень 2008 року) показав їх ідентичність по шести експериментальним тестам із семи: бігу на 10 метрів з високого старту; бігу на 20 метрів з ходу; човниковому бігу на 90 метрів; стрибкам в довжину з місця; підйомі штанги на груди; кидків набивного м'яча від грудей. В одному із тестів (лазіння по канату без ніг) відчутною була перевага у спортсменів експериментальної групи.

У ході проведення експерименту систематичне використання експериментального комплексу дозволило спортсменам експериментальної групи досягти високих показників в контрольних вправах та істотно збільшити різницю з контрольною групою у шести тестах. На користь експериментальної групи виявилися показники у таких контрольних тестах: біг на 10 метрів з високого старту; лазіння по канату; біг на 20 метрів з ходу; човниковий біг на 90 метрів; стрибок у довжину з місця та кидок м'яча від грудей. У той же час кращі показники зростання результатів спостерігалися у контрольній групі у порівнянні з експериментальною у тесті - підйом штанги на груди. Крім того, усі 7 показників тестових вправ у експериментальній групі за цей період зросли.

Переходячи до аналізу результатів, зазначимо, що середня вага борця на початку експерименту в експериментальній групі склала 63,5±0,66 кг, у середині 65,5±0,67 кг, наприкінці 67,5±0,69 кг. Приріст ваги за рік склав 6%. Для контрольної групи ці показники виявилися відповідно: 64,2±0,60; 66,4±0,71; 68,5±0,72 і 7%. Як видно, вага борців помітно збільшувалася, але в обох групах практично рівномірно. Це підтверджує рівнозначність розподілу спортсменів за групами.

Швидкісно-силова підготовка м'язів верхніх та нижніх кінцівок і тулуба оцінювалася за допомогою бігових тестів. У «бігові на 10 м з високого старту» в експериментальній групі зафіксовано такі результати за двома контрольними тестуваннями: 1,97±0,02 с; 1,86±0,02. Зростання результатів становить - 0,11 с. Для контрольної групи у цьому тесті відповідають такі показники - 2,09±0,02 с; 2,04±0,02 с і 0,05 с.

У тесті «біг на 20 м з ходу» в експериментальній групі зафіксовано такі результати: 2,84±0,03 с; 2,65±0,03 с. Показник зростання результатів становить - 0,19 с. У контрольній групі дані показники становили: 2,98±0,03 с; 2,83±0,03 с та 0,15 с.

Тест «човниковий біг на 90 м» в експериментальній групі дав такі результати: 20,2±0,19 с; 19,4±0,19 с. Показник зростання результатів дорівнює - 0,8 с. У контрольній групі ті ж показники становили - 20±0,19 с; 19,9±0,19 с та 0,1с.

Динаміка результату тесту «стрибок у довжину з місця» характеризує швидкісну силу м'язів розгиначів стегна. Результати цього тесту в експериментальній групі склали 232±2,5 см; 250±4,0 см. За час всього експерименту збільшення результату в тесті склало 18 см, а для контрольної групи результати цього тесту виявилися 227±3,0 см; 231±3,5 см і 4 см.

Розвиток м'язів, які приводять плече, також оцінювалося за допомогою тесту «лазіння по канату без допомоги ніг на час». У експериментальній групі результати тесту склали 8,2±0,5 с; 7,53±0,5 с. За весь експеримент результат покращився на 0,67 с. Для контрольної групи ці дані виявилися такими: 10,4±0,5 с; 10,05±0,4 с. Як видно в спортсменів контрольної групи цей показник у заключному обстеженні покращився в порівнянні з попередніми на 0,35 с .

Сила м'язів спортсменів вимірювалася за допомогою тесту «підйом штанги на груди». У експериментальній групі було зафіксовано такі результати: 58,3±1,5 кг; 60,8±1,5 кг. Показник результату покращився на 2,5 кг. Спортсмени контрольної групи мали такі показники - 57,8±1,5 кг; 60,8±1,5 кг та 3 кг.

Швидкісно-силові якості верхніх кінцівок вимірювалися за допомогою тесту «кидок м'яча від грудей». У експериментальній групі показники були зафіксовані на такому рівні: 6,38±3,0 м; 7,65±3,0 м. Показники зросли на 1,27 м. Контрольна група досягла таких результатів - 6,38±3,0 м; 7,5±3,0 м та 1,12 м.

Відповідно до загальних положень спортивної підготовки в основу як дослідницької, так і навчально-тренувальної діяльності в даній роботі покладено принцип первинності змагань і вторинності тренування.

Дослідження ефективності діяльності спортсменів контрольної та експериментальної груп під час змагань після проведення експерименту показало наступні результати, які представлені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Показники ефективності діяльності спортсменів досліджуваних груп у ході змагань

Критерії ефективності діяльності спортсменів під час змагань	Контрольна група	Експериментальна група	Різниця
1. Кількість зупинених атак суперника	108	144	36
2. Кількість здійснених спроб атакувати суперника	162	216	54
3. Кількість результативних власних атак	72	115	43

Отже, реалізація експерименту призвела до достовірного поліпшення показників швидкісно-силових здібностей, зокрема вибухової і швидкої сили, а також швидкісно-силової витривалості спортсменів.

Зокрема, на чемпіонаті області (грудень 2008 р.) спортсмени контрольної групи здобули 3 нагороди (один - переможець; два борці посіли треті місця). Представники експериментальної групи завоювали 4 нагороди (два - стали переможцями у своїх вагових категоріях; один борець став другим, ще один - третім призером).

Ще більш відчутною була відмінність у виступах представників контрольної та експериментальної груп на Міжнародному турнірі присвяченому Дню захисту дітей (м. Суми, травень 2009 р.). На цьому змаганні борці контрольної групи здобули лише дві нагороди, посівши треті місця у своїх вагових категоріях. У той же час, представники експериментальної групи завоювали чотири нагороди: три учасника стали срібними призерами, один - бронзовим.

Отже, програма розвитку швидкісно-силових здібностей юних борців, запропонована нами, була спрямована на вдосконалення їх майстерності.

Ключовими елементами в розробленій методиці формування високого рівня швидкісно-силової підготовленості борців 14-16 років стали: аналіз ролі швидкісної та силової підготовки у змагальній діяльності та тренувальному процесі борців вільного стилю; узагальнення підходів до розвитку швидкісної і силової підготовки спортсменів у науково-методичній літературі; обґрунтування раціональної побудови тренувального процесу, спрямованого на розвиток швидкісної та силової підготовки борців вільного стилю; розробка практичних рекомендацій з оптимізації швидкісної та силової підготовки борців.

Позитивні результати експерименту переконливо свідчать про те, що процес розвитку швидкісно-силових здібностей борців на етапі поглибленої спеціалізації може бути оптимізований на основі розподілу тренувального навантаження та індивідуальних особливостей спортсменів, а також застосування комплексної методики виконання вправ швидкісно-силового характеру. Це підтверджується результативністю діяльності борців експериментальної групи під час змагань, і дає підстави рекомендувати розроблену програму швидкісно-силової підготовки у тренувальний процес борців вільного стилю різного рівня кваліфікації, більш того, дані проведених досліджень можуть використовуватися в інших видах спорту.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити наступні висновки:

1. Для досягнення високих стабільних результатів у боротьбі необхідно бути різнобічно фізично розвиненим спортсменом. Важко виділити певну фізичну якість, як основну у заняттях боротьбою. Будь-яка з них може виявитись вирішальною, адже необхідність проявити ті чи інші якості визначається не лише умовами ведення сутички, технічної і тактичної підготовленості борця, але й у значній мірі діями дуже різних за своїми індивідуальними особливостями суперників. Щоб успішно вести поєдинок із суперником, який відзначається витривалістю і вміло користується високим темпом у сутичці, борцю потрібно самому мати добре розвинену силу, витривалість, спритність тощо.

Суттєва зміна правил, що відбувається останніми роками, значно посилила вимоги до швидкісних та силових можливостей борців вільного стилю. Щоб провести прийом при ліміті часу, необхідна не тільки техніко-тактична майстерність, але і уміння розкрити супротивника, нав'язати йому свій захват, а це можливо тільки при високому рівні розвитку всіх якостей, особливо швидкісно-силових. Успішність використання борцем прийомів нападу, захисту і контр прийомів залежить не лише від вміння виконувати прийоми, але й від здатності швидко реагувати на обставини, які безперервно змінюються. Оскільки для вдалого виконання прийому найбільш важливий момент несподіванки, борець, який володіє швидкісно-силовою якістю з успіхом виконує прийоми, або сприятливо виходить із складного становища.

У зв'язку з цим потрібно переглянути навчальний процес розвитку цих якостей, щоб наблизити їх до специфіки сучасної боротьби. Необхідно також навчання технічним діям і розвиток фізичних якостей зробити єдиним, нерозривним навчальним процесом. На всіх заняттях з удосконалення техніки і тактики боротьби приділяти увагу розвитку швидкості і сили в залежності від структури руху, що вивчається.

2. Аналіз спеціальної літератури дає підстави зробити висновок про те, що основні чинники, які впливають на розвиток швидкісних та силових якостей фахівці поділяють на три групи: а) морфологічні (поперечник м'язів і м'язових волокон, співвідношення волокон різних типів, розтягуваність м'язів і сухожиль, зміни кісткової тканини і т.д.); б) енергетичні (запаси фосфатних з'єднань - аденозинтрифосфата і креатинфосфата, а також глікогену в м'язах і печінці, ефективність периферичного кровообігу і т.д.); в) нейрорегуляторні (частота імпульсів, внутрішня і між м'язова координація).

У той же час методика формування швидкісних та силових якостей у борців вільного стилю розроблена недостатньо. Майстерність спортсменів удосконалюється переважно за рахунок збільшення навантажень (об'єму та інтенсивності) та різного роду стимуляторів, без достатнього урахування фізіологічних можливостей самого організму. Більш глибоке наукове вивчення даної проблеми сприятиме повнішому використанню резервів нервово-м'язової системи юних борців.

3. З метою експериментального обґрунтування методики швидкісно-силової підготовки був проведений педагогічний експеримент, який тривав десять місяців. В експериментальній групі було заплановано два періоди швидкісно-силової підготовки, після яких здійснювалися два контрольних етапних обстеження експериментальної та контрольної груп. Ці обстеження приходилися на підготовчий період (початок жовтня і початок квітня).

Нами був запропонований комплекс швидкісно-силової підготовки борців вільного стилю, який застосовувався в експериментальній групі в кінці кожного вечірнього тренування.

Комплекс складався із виконання присідань зі штангою та прискорення (20 метрів), біг на 30 метрів, лазіння по канату без допомоги ніг, стрибки в довжину з місця, підтягування на перекладині. Інтенсивність всіх вправ становила 40-50 % від максимальної, окрім підтягування на перекладині (інтенсивність - 60-70 % від максимальної). Вправи виконувались у 3 серії із відпочинком між вправами 30-40 секунд і між підходами 60-70 секунд.

Крім того, у експериментальній групі застосовувався комплекс із спеціально-фізичної підготовки із швидкісно-силовою спрямованістю та комплекс спеціальних занять на килимі. Ці комплекси проводилися через тиждень.

Комплекс спеціальних занять на килимі для експериментальної групи складався із: виведення партнера із рівноваги, підсідання і входу в корпус, виконання кидків через спину із захватом руки на плече, переворотів накатом у партері, входів у корпус і скручування, виконання кидків прогином, кидків млином, витягування зворотнім захватом поясу, виконання кидків через стегно, виконання комплексної вправи на мосту.

Комплекс із загально-фізичної підготовки для контрольної групи складався із виконання: підтягування на високій перекладині, ривків гумового амортизатора, піднімання тулуба в сидяче положення, віджимання в упорі лежачи від підлоги, стрибків на скакалці, нахилів тулуба (спини) (на лаві або з партнером), поштовхів гир, прогинання назад із положення напівприсіду, присідання з партнером, лазіння по канату без допомоги ніг, ривків штанги вгору та на груди із положення стоячи, присідання зі штангою, піднімання гир вгору від підлоги, стрибків вгору на одній нозі навколо залу, жонглювання гир, ухиляння від м'яча. Кількість вправ в одній серії підбиралась індивідуально, в залежності від підготовленості борця і спрямованості тренувального процесу та не перевищувала 10-ти.

Інтенсивність вище перерахованих вправ становила 60-70 % від максимальної. Вправи виконувались у 3 серії із відпочинком між вправами 20-25 секунд і між підходами 1 хвилина, за винятком вправ зі штангою.

Всі вище зазначені вправи виконувались з максимальною швидкістю. Кількість вправ в одній серії підбиралась індивідуально, в залежності від підготовленості борця і становила в середньому 10 разів. При виконанні кидків підбирався партнер вагою 80-90 % від власної ваги.

Комплекси вправ виконувались коловим методом тренування, що допомагало підвищити щільність занять і інтенсивність навантаження. Вправи, були підібрані за анатомічною ознакою, вибірково впливали на групи м'язів рук, ніг, тулуба і сприяли, інтенсивному розвитку швидкісно-силових якостей.

4. Застосування розробленої програми швидкісно-силової підготовки з раціональною структурою і змістом, що включав комплексну методику розвитку швидкісно-силових здібностей, а також розподіл тренувального навантаження, істотно підвищило ефективність тренувального процесу експериментальної групи, що сприяло успішному виступу її спортсменів на змаганнях. Це дає нам підставу рекомендувати тренерам дану методику для практичного застосування у навчально-тренувальному процесі юних борців.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В ході досліджень та експерименту було виявлено певні особливості, які доцільно враховувати тренерам для більш ефективної швидкісно-силової підготовки юних борців.

1. Здійснення швидкісно-силової підготовки юних борців можливе за умов:

- розробки змісту тренувального процесу;

- врахування індивідуальних особливостей борців;

- систематичного контролю за рівнем розвитку швидкісно-силової підготовки спортсменів.

2. Для повної і різнобічної оцінки рівня швидкісно-силових здібностей юних борців рекомендується використовувати представлений блок тестів: біг на 10 метрів з високого старту, лазіння по канату без допомоги ніг, біг на 20 метрів з ходу, човниковий біг на 90 метрів = 10-10-20-20-30 м, стрибок в довжину з місця, підйом штанги на груди, кидок набивного м'яча від грудей.

3. При використанні розробленої методики слід надавати увагу таким особливостям, пов'язаними з індивідуальністю спортсмена:

- рівень морфо-функціональних показників. Найбільш інформативними морфологічними ознаками, які впливають на спортивні успіхи, є (у порядку значущості): маса тіла, обхвати стегна і гомілки, довжина рук і ніг, ширина тазу і плечей, відсоток кісткової, жирової і м'язової тканини, життєва ємність легенів і об'єм серця;

- самостійний вплив на спортивний результат мають витривалість, швидкісно-силові здібності і гнучкість кожного окремого борця;

- кожен сформований спортсмен має свій стиль ведення двобою, що визначається такими групами факторів: морфологічними особливостями (співвідношення розмірів частин тіла, конституція); генетично обумовленими функціональними даними (витривалість, сила, тип нервової системи, координація, швидкість, м'язова чутливість, інтелект); особливостями школи тренувань; рисами характеру, стану здоров'я, перенесеними травмами й ін.

- реакція організму на дії навантажень індивідуальна і проявляється в частоті серцевих скорочень, комплексних змінах нервово-м'язової системи, манерах поведінки;

- процес адаптації у спортсменів різний. Вона залежить від навантаження та індивідуальних особливостей окремих функціональних систем організму. Протягом 10-14 годин відбувається збільшення енергетичних запасів у печінці і м'язах, починає адаптуватися серцево-судинна система. Повільніше - 4-6 тижнів йде приріст м'язової маси, викликаний збільшенням структурних білків.

4. Для розвитку та підтримання на оптимальному рівні швидкісно-силових якостей юних борців необхідно, щоб тренувальні цикли проводилися з урахуванням фаз відновлення. Добитися цього можна шляхом використання навантаження різної величини і спрямованості.

5. З метою ефективного розвитку швидкісно-силових здібностей борців 14-16 років доцільно проводити тренувальну роботу по розвитку трьох компонентів: силового, швидкісно-силового і швидкісного. Основними засобами швидкісно-силової підготовки є:

1) стрибкові вправи (одноразові і багатократні, з обтяженням і без нього);

2) вправи з обтяженнями (штанга, гантелі, гирі) в динамічному режимі з акцентом на долаючий характер роботи м'язів;

3)спеціальні бігові вправи (великої, субмаксимальної і максимальної потужності).

Основні методи швидкісно-силової підготовки - повторний і комплексний.

Об'єм і інтенсивність навантажень характеризуються поступовим зростанням.

6. Тренувальне навантаження спортсмена складається із шести основних компонентів, тісно взаємопов'язаних між собою: час тренувань, частота тренувань, обсяг тренувань, види вправ і якість їх виконання. Окрім цього, ефективність швидкісно-силової підготовки залежить від кількості, послідовності вправ, кількості повторень, темпу виконання вправ і режиму роботи м'язів.

Час тренувань. Дуже важливо, в які години і яке за рахунком відбувається тренування, тривалість тренувального заняття, необхідні інтервали відпочинку між навантаженнями в одному тренувальному занятті. Збільшення тривалості тренувань не може розглядатися єдиним фактором підвищення навантаження.

Частота тренувальних занять. Частота тренувань залежить від мети, поставленої перед спортсменом, та його кваліфікації. У залежності від виду спорту заняття можуть проводитися від 3 до 15 тренувань на тиждень. Ті, хто розвиває швидкість та силу, проводять від 2 до 12 тренувань. При цьому необхідно слідкувати, щоб швидкісно-силова підготовка починалася із загальної розминки і закінчувалася вправами на розтягування і розслаблення.

Обсяг навантаження. В силовій підготовці спортсменів обсягом вважається сума ваги, піднятої за певний проміжок часу. Однак проста сума набраної ваги є лише наочним показником проведеної роботи і не розкриває характеру та інтенсивності вправ.

Інтенсивність навантаження. В тренувальних заняттях на розвиток сили головним показником інтенсивності навантаження є відношення маси обтяження до максимального результату, а також швидкість виконання вправ (відпочинок між серіями).

Середня вага обтяження - основний показник для індивідуального регулювання інтенсивності. В залежності від індивідуального результату і методу тренування середня тренувальна вага може варіюватися так, щоб з ростом результатів можна було визначити ефективність тренувальних планів.

Інтенсивність навантаження завжди розглядається в комплексі з іншими компонентами, наприклад з видом застосовуваних вправ.

Вид фізичних вправ. У швидкісно-силовій підготовці вид фізичних вправ є головним компонентом навантаження. Вправи в залежності від їх просторової та динамічної структури, комплектності і складності можуть значно відрізнятися одна від одної. Ці фактори досить тісно пов'язані з різними психічними та інтелектуальними властивостями підлітків. Вправи з масою власного тіла, вправи з партнером, вправи з обтяженням (гантелі, гирі, штанга) дозволяють дозувати навантаження в найрізноманітніших варіантах.

Якість вправ. Зі зростанням результатів якість виконання рухів стає вагомою умовою збільшення навантаження. Тому працювати над удосконаленням техніки вправ необхідно постійно. Сюди необхідно включити і такий компонент, як темп виконання вправ. Наприклад, повільне виконання вправ сприяє збільшенню м'язового поперечника. Не менш важливим компонентом є також кількість повторень. Для збільшення м'язового поперечника рекомендується 5-12 повторень. Чим більше повторень, тим сильніша втомлюваність, що використовується при тренуванні силової витривалості спортсмена.

Різнобічність і послідовність вправ. Вибір вправ залежить від поставленої мети. Для розвитку багатьох м'язових груп в одному занятті може використовуватися більше 40 різних вправ.

6. Для підвищення рівня швидкісно-силових здібностей фізичні вправи необхідно використовувати послідовно з урахуванням їх складності (техніка виконання, інтенсивність) так, щоб навантаження мало тенденцію до поступового підвищення. З цією метою доцільно будувати навчально-тренувальний процес у такому порядку:

- загально розвиваючі вправи з переважним розвитком швидкісно-силового компоненту;

- загально розвиваючі і спеціальні вправи з переважним розвитком силового компоненту;

- спеціальні вправи з переважним розвитком швидкісно-силового компоненту;

- спеціальні вправи з переважним розвитком швидкісного компоненту.

7. Для успіху у поєдинках з вільної боротьби необхідно розвивати фізичні можливості м'язів тих частин тіла, які беруть найбільш активну участь у рухових діях. При цьому необхідно притримуватися наступної методики:

1) Використовувати такі фізичні вправи, структура яких близька до техніки виконання рухів обраного виду спорту.

2) Велику увагу приділяти розвитку м'язів черева і спини.

3) Поєднувати розвиток сили з удосконаленням техніки окремих деталей та обраного виду спорту в цілому, а також з розвитком швидкості, спритності, здібності до розслаблення м'язів.

4) Чергувати вправи, що сприяє до розвитку різних груп м'язів.

5) Регулювати навантаження, міняючи вагу обтяження, величину спротиву, амплітуду і швидкість рухів, кількість і темп повторень, вихідне положення, довжину відпочинку в процесі виконання вправ.

6) Для розвитку динамічної сили застосовують обтяження, рівне 40 - 80% максимальних можливостей спортсмена.

7) Для розвитку «вибухової» сили використовують фізичні вправи в основному балістичного характеру, наприклад стрибки без обтяжень і з обтяженнями. Вправи з набивними м'ячами, мішками з піском та інше.

8) Суб'єктивною оцінкою достатності повторень кожної фізичної вправи є відчуття місцевої (м'язової) втоми.

9) Вправи з максимальним обтяженням повторюються 1-2 рази.

10) Відпочивати між окремими серіями повторень необхідно стільки часу, щоб суб'єкт міг виконати кожну наступну вправу достатньо інтенсивно і успішно. Звичайно інтервали відпочинку складають 1-4 хв. Для відпочинку невеликих груп м'язів необхідно менше часу. Між серіями повторень тривалість відпочинку має бути 5-7 хв.

11) Відпочивати в перервах між виснажливими вправами потрібно за допомогою повільної ходи.

12) Сила м'язів розвивається в значній мірі, якщо вправи виконуються в першій частині занять (безпосередньо після розминки). При цьому спочатку необхідно використовувати вправи з великими обтяженнями, а потім поступово зменшувати їх.

8. При розвитку сили у юних борців необхідно використовувати методи, які спонукають до збільшення м'язової маси. При цьому вага обтяження або величина опору повинні бути такими, щоб спортсмен міг виконати рух певною частиною тіла до появи відчуття місцевої втоми 8-10 кратним повторенням в кожній серії, з короткими перервами для відпочинку між серіями. Для кожної частини тіла рекомендується використовувати 3-4 різних фізичних вправи. Отже, загальне число повторень для м'язів однієї частини тіла буде дорівнювати 72-120. Виконання вправ за описаною методикою спонукають припливу крові до працюючих м'язів і швидкому росту їх поперечника.

Протягом одного заняття рекомендується використовувати не більше 4-6 ізометричних вправ; довжина зусиль у кожному з них повинна бути в межах 5-6 сек.; напруга м'язів у межах 70% від максимальних можливостей; повторяти кожну вправу 3-5 разів; перерву для відпочинку між окремими вправами 6-8 хв.; загальна тривалість вправ для починаючих - не більше 30-40 хв., для кваліфікованих спортсменів 100-150 хв. Перед тим як виконувати ізометричні вправи, необхідно провести розминку протягом 2-3 хв. Статична сила проявляється тоді, коли людина пробує подолати супротив, який перебільшує його можливості або напружує м'язи але не здійснює руху. Ці вправи спонукають до розвитку сили так, як і динамічні, але в значно меншій мірі викликають ріст м'язової маси, збільшення ваги тіла.

9. Таким чином, аналіз тренувального процесу і результати досліджень свідчать про те, що запропонований варіант побудови швидкісно-силової підготовки є більш ефективним. Раціонально підібране тренувальне навантаження і інтервали відпочинку, акцентований розвиток швидкісно-силових здібностей за допомогою комплексної методики, облік індивідуальних морфо-функціональних особливостей - дозволили обґрунтувати шляхи оптимізації швидкісно-силової підготовки борців 14-16 років на етапі поглибленої спеціалізації.

ДОДАТКИ

Додаток А.1 Показники тестування експериментальної групи (Жовтень 2008 року)

№ п/п	Ініціали спортсменів	Тестування
		Біг на 10м з високого старту, с	Лазання по канату без ніг, с	Біг на 20м з ходу, С	Човниковий біг на 90м, с	Стрибокв довжину з місця, см	Піднімання штанги на груди, кг	Кидок м`яча (4кг) від грудей,м
1	К.О.	1,98	8,4	2, 70	20,5	2,15	60	6,13
2	В.А.	2,00	8,0	2,86	19,6	2,27	60	6,31
3	В.О.	2,05	7,9	2,91	19,5	2,35	60	6,49
4	С.Д.	2,01	9,1	2,78	20,5	2,40	60	6,54
5	О.Д.	1,90	7,6	3,00	21,3	2,42	50	6,81
6	З.В.	1,92	8,2	2,81	20,0	2,33	60	6,02
Середній показник	1,97	8,2	2,84	20,2	232	58,3	6,38

Додаток А.2 Показники тестування контрольної групи (Жовтень 2008 року)

№ п/п	Ініціали спортсменів	Тестування
		Біг на 10м з високого старту, с	Лазання по канату без ніг, с	Біг на 20м з ходу, С	Човниковий біг на 90м, с	Стрибок в довжину з місця, см	Піднімання штанги на груди, кг	Кидок м`яча (4кг) від грудей,м
1	Б.О.	1,93	15	3,04	20,1	2,30	60	6,20
2	С.М.	1,97	9,7	2,78	21,4	2,25	60	6,25
3	К.Є	1,95	10,4	3,12	19,2	2,22	55	6,71
4	С.Я	2,22	7,35	3,0	18,9	2,30	60	6,23
5	Ц.О.	1,98	7,77	3,06	19,4	2,38	60	6,60
6	А.Є	2,08	12,5	2,92	21,2	2,19	55	6,33
Середній показник	2,09	10,4	2,98	20,0	227	57,8	6,38

Додаток Б.1 Показники тестування експериментальної групи (Квітень 2009 року)

№ п/п	Ініціали спортсменів	Тестування
		Біг на 10м з високого старту, с	Лазання по канату без ніг, с	Біг на 20м з ходу, С	Човниковий біг на 90м, с	Стрибок в довжину з місця, см	Піднімання штанги на груди, кг	Кидок м`яча (4кг) від грудей,м
1	К.О.	1,88	7,9	2, 52	19,1	2,35	65	8,53
2	В.А.	1,91	7,5	2,66	18,8	2,49	60	7,54
3	В.О.	1,88	7,0	2,73	19,0	2,57	60	7,61
4	С.Д.	1,93	8,2	2,58	20,1	2,58	60	7,70
5	О.Д.	1,79	7,2	2,78	20,0	2,55	55	7,06
6	З.В.	1,81	7,4	2,67	19,7	2,47	65	7,21
Середній показник	1,86	7,53	2,65	19,4	250	60,8	7,65

Додаток Б.2 Показники тестування контрольної групи (Квітень 2009 року)

№ п/п	Ініціали спортсменів	Тестування
		Біг на 10м з високого старту, с	Лазання по канату без ніг, с	Біг на 20м з ходу, С	Човниковий біг на 90м, с	Стрибок в довжину з місця, см	Піднімання штанги на груди, кг	Кидок м`яча (4кг) від грудей,м
1	Б.О.	2,01	15,8	2,67	22,3	2,22	60	8,00
2	С.М.	2,14	9,2	2,72	19,8	2,37	65	7,34
3	К.Є.	1,90	11,1	2,98	19,8	2,30	60	7,52
4	С.Я.	2,30	7,25	2,79	18,1	2,32	60	7,60
5	Ц.О.	1,93	7,80	2,79	22,3	2,46	65	7,02
6	А.Є.	2,01	12,2	3,03	22,0	2,19	55	7,33
Середній показник	2,04	10,05	2,83	19,9	231	60,8	7,50
№ п/п	Ініціали спортсменів	Тестування
		Біг на 10м з високого старту, с	Лазання по канату без ніг, с	Біг на 20м з ходу, С	Човниковий біг на 90м, с	Стрибок в довжину з місця, см	Піднімання штанги на груди, кг	Кидок м`яча (4кг) від грудей,м
1	Б.О.	2,01	15,8	2,67	22,3	2,22	60	8,00
2	С.М.	2,14	9,2	2,72	19,8	2,37	65	7,34
3	К.Є.	1,90	11,1	2,98	19,8	2,30	60	7,52
4	С.Я.	2,30	7,25	2,79	18,1	2,32	60	7,60
5	Ц.О.	1,93	7,80	2,79	22,3	2,46	65	7,02
6	А.Є.	2,01	12,2	3,03	22,0	2,19	55	7,33
Середній показник	2,04	10,05	2,83	19,9	231	60,8	7,50

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптация спортсменов к тренировочным и соревновательным нагрузкам / Под. ред. В.В. Петровского. - К.: Здоров'я, 1984. - 104с.

2. Алиханов И. Техника и тактика вольной борьбы / И. Алиханов. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 304с.

3. Алферова Т.В. Оценка функциональной подготовленности борцов / Т.В.Алферова, О.А.Сиротин // Спортивная борьба: Ежегодник. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - С. 53-55.

4. Аничин В.Л. Математическая статистика: [учебное пособие] / В.Л. Аничин. - Х.: Хар. гос. аграр. ун-т им. В.В. Докучаева, 1992. - 114с.

5. Аулик И.В. Как определить тренированность спортсмена / И.В. Аулик. - М.: Физкультура и спорт, 1977.- 102с.

6. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте / И.В. Аулик. - М.: Медицина, 1990. - 192с.

7. Бабушкин В.З. Специализация в спортивных играх / В.З. Бабушкин. - К.: Здоров'я, 1991.- 146с.

8. Баквадзе Т., Силовая подготовка борца / Т. Баквадзе, В. Орлов // Спортивная борьба: Ежегодник. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - С. 44-47.

9. Баландин В.И. Прогнозирование в спорте / В.И.Баландин, Ю.М.Блудов, В.А. Плахтиенко. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 193с.

10. Башкиров П.Н. Строение тела и спорт / П.Н. Башкиров. - М.: Физкультура и спорт, 1968. - 362с.

11. Бойко В. Физическая подготовка борцов / В. Бойко, Г. Данько. - К.: Олимпийская литература, 2004. - 223с.

12. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов / Ю.В. Верхошанский. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 331с.

13. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса / Ю.В. Верхошанский. - М.: Физкультура и спорт, 1985. - 176с.

14. Виру А.А. Аэробные упражнения / Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 142с.

15. Волков В.М. Спортивный отбор / В.М. Волков, В.П. Филин. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 96с.

16. Воробьев А.Н. Анатомия силы / А.Н. Воробьев, Ю.К. Сорокин. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 80с.

17. Воробьев А.Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация / А.Н. Воробьев. - М.: Физкультура и спорт, 1989. - 272с.

18. Воробьев А.Н. Тяжелоатлетический спорт: Очерки по физиологии и спортивной тренировке / А.Н. Воробьев. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 255с.

19. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок / М.А. Годик. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 136с.

20. Годик М.А. Спортивная метрология: [учебник для институтов физической культуры] / М.А. Годик. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 192с.

21. Головина Л. Физиологическая характеристика борьбы: [методические рекомендации для ФПК] / Л. Головина, М. Игуменов. - М.: ГЦОЛИФК, 1992. - 88с.

22. Горкавий В.К. Статистика: [підручник] / В.К. Горкавий. - К.: Вища школа, 1995. - 415с.

23. Грузных Г. Основы педагогического контроля в греко-римской борьбе: [учебное пособие] / Г. Грузных. - Омськ: ГИФК, 1990. - 70с.

24. Дахновский В.С., Лещенко С.С. Подготовка борцов высшего класса / В.С. Дахновский, С.С. Лещенко. - К.: Здоров'я, 1989. - 189с.

25. Запорожанов В.А. Контроль в спортивной тренировке / В.А. Запорожанов. - К.: Здоров'я, 1988. - 149с.

26. Зациорский В.А. Физические качества спортсмена / В.А. Зациорский. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 200с.

27. Зотов В.П. Восстановление работоспособности в спорте / В.П. Зотов. - К.: Здоров'я, 1990.- 200с.

28. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов / В.В. Иванов. - М.: Физкультура и спорт, 1987 - 256с.

29. Иващенко В.В. Педагогические и методические аспекты силовой підготовки юных борцов / В.В. Иващенко. - Краснодар: Просвещение-Юг, 2001. - 40с.

30. Ивлев В. Скоростно-силовая подготовка в борьбе / В. Ивлев // Спортивная борьба: Ежегодник. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - С. 20-23.

31. Ионов С. Рекомендации по физической подготовке борцов / С. Ионов // Спортивная борьба: Ежегодник. - М.: Физкультура и спорт, 1978. - С. 21-26.

32. Ильин Е.П. Психология физического воспитания / Е.П. Ильин. - М.: Просвещение, 1987. - 287с.

33. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания: факторы, влияющие на эффективность спортивной деятельности / Е.П. Ильин. - М.: Просвещение, 1983.-223с.

34. Каражанов Б.К. Медико-биологические и психологические особенности спортивной борьбы / Б.К. Каражанов. - Алма-Ата: Каз. ИФК, 1985. - 88с.

35. Коц Я. Физиологические основы физических (двигательных) качеств / Я. Коц // Спортивная физиология. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - С. 53-103.

36. Кузнецов В.В. Силовая подготовка спортсменов высших разрядов / В.В. Кузнецов. - М.: Физкультура и спорт, 1970.- 206с.

37. Кузнецов В.В. Совершенствование управления системой подготовки квалифицированных спортсменов / В.В. Кузнецов. - М: Физкультура и спорт, 1980. - 250с.

39. Лапутин А.Н. Атлетическая гимнастика / А.Н. Лапутин. - К.: Здоров'я, 1990. - 176с.

40. Мак-Дугалл Д.Д., Уэнгер Г.Э., Грин Г.Д. Физиологическое тестирование спортсмена высокого класса / Мак-Дугалл Д.Д., Уэнгер Г.Э., Грин Г.Д. - К.: Олимпийская литература, 1998. - 432с.

41. Максименко И.Г. Планирование и контроль тренировочного процесса в спортивных играх / И.Г. Максименко. - Луганск: Знание, 2000. - 276с.

42. Максименко Г.Н. Управление тренировочным процессом юных бегунов / И.Г. Максименко.- К.: Здоров'я, 1978. - 144с.

43. Малинский И. Функциональная подготовленность борцов: Методические рекомендации / И. Малинский. - К.: Науковий світ, 2001. - 43с.

44. Маркиянов О. Соревновательный метод совершенствования технического мастерства юных борцов / О. Маркиянов. - Чебоксары: Из-во Чувашского ун-та, 1992. - 156с.

45. Мартиросов Э.Г.Телосложение и спорт / Э.Г. Мартиросов, Г.С. Туманян. - М.: Физкультура и спорт, 1976. - 239с.

46. Мартьянов В. Тренировка взрывной силы нетрадиционными методами / В. Мартьянов, В. Ивлев // Спортивная борьба: Ежегодник. - М.: Физкультура и спорт, 1984. - С. 49-51.

47. Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов / Л.П. Матвеев. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 320с.

48. Матвеев Л. П. Основы спортивной тренировки / Л.П. Матвеев. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 280с.

49. Матвеев Л.П. Теория спорта / Л.П. Матвеев. - М.: Воениздат, 1997. - 304с.

50. Медведь А. Совершенствование подготовки мастеров спортивной борьбы / А. Медведь, Е. Кочурко. - Минск: Полымя, 1985. - 144с.

51. Методы исследования в спорте: [учебное пособие] / Под ред. Филина В.П., Ровного А.С. - Х.: Основа, 1992. - 52с.

52. Миндиашвили Д.Г. Система подготовки борцов международного класса: [учебное пособие] / Д.Г. Миндиашвили, А.И. Завьялов. - Красноярск: КрГПУ, 1995. - 104с.

53. Мищенко В.С. Функциональные возможности спортсменов / В.С. Мищенко. - К.: Здоров'я, 1990. - 150с.

54. Моногаров В.Д. Утомление в спорте / В.Д. Моногаров. - К.: Здоров'я, 1986. - 120с.

55. Мягченков Н.И. Классическая и вольная борьба: [справочник] / Н.И. Мягченков. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 87с.

56. Набатникова М.Я. Основы управления подготовкой юных спортсменов / М.Я. Набатникова. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 280с.

57. На борцовском ковре: [сборник статей]. - М.: Физкультура и спорт, 1969. - 176с.

58. Навчальна програма (боротьба) для ДЮСШ, СДЮШОР, шкіл вищої майстерності. - К.: НМК Держкомспорту України, 1999. - 74с.

59. Наука и спорт: [сборник обзорных статей]. - М.: Прогресс, 1982. - 235с.

60. Начинская С.В. Основы спортивной статистики / С.В.Начинская. - К.: Высшая шк., 1987. - 189с.

61. Озолин Н.Г. Современная система спортивной тренировки / Н.Г.Озолин. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 479с.

62. Олейник В.Г. Специфика физической подготовленности борцов различных тактических манер ведения схватки / В.Г. Олейник, Н.Н. Каргин, П.А. Рожков // Спортивная борьба. - 1983. - С. 21- 24.

63. Орлов В.А. Изометрический метод развития силы / В.А. Орлов, Н.Н. Каргин // Спортивная борьба. - 1982. - С. 42-43.

64. Петровский В.В. Организация спортивной тренировки / В.В. Петровский. - К.: Здоров'я, 1978. - 96с.

65. Платонов В.Н. Адаптация в спорте / В.Н. Платонов. - К.: Здоров'я, 1988. - 216с.

66. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки / В.Н. Платонов. - К.: Вища школа, 1984. - 336с.

67. Платонов В. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте / В.Н. Платонов. - К.: Олимпийская литература, 1997. - 584с.

68. Платонов В.Н. Олимпийский спорт: [учебник] / В.Н. Платонов, С.И. Гуськов. - К.: Олимпийская литература, 1997. - Т. 1. - 496с.

69. Платонов В.Н. Олимпийский спорт: [учебник] / В.Н. Платонов, С.И. Гуськов. - К.: Олимпийская литература, 1997. - Т. 2. - 384с.

70. Платонов В. Подготовка квалифицированных спортсменов / В. Платонов. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 186с.

71. Платонов В. Фізична підготовка спортсмена / В. Платонов, М. Булатова. - К.: Олимпийская литература, 1995. - 236с.

72. Преображенский С.А. Вольная борьба / С.А. Преображенский. - М.: Физкультура и спорт, 1979. - 127с.

73. Роман Р.А. Тренировка тяжелоатлета / Р.А. Роман. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 175с.

74. Рыбалко Б.М. Силовая подготовка борца / Б.М. Рыбалко. - Минск: «Беларусь», 1971. - 96с.

75. Сердюк В. Физическая подготовка юных борцов / В. Сердюк, О. Юшков // Спортивная борьба. Ежегодник. - 1978. - С. 36-38.

76. Силова підготовка спортсменів: [методичні рекомендації] / Укладач Т.В. Палагнюк Т.В. - Чернівці: Рута, 2005. - 24с.

77. Спортивная борьба: [учебник для ин-тов физ. культуры] / Под ред. А.П. Купцова. - М.: Физкультура и спорт, 1978.- 352с.

78. Спортивная борьба: [учебное пособие для техникумов и институтов физической культуры] / Под ред. Г.С. Туманяна. - М.: Физкультура и спорт, 1985. - 144с.