Главная Коллекция "Otherreferats" Педагогика Розвиток швидкісних та силових здібностей борців вільного стилю 14-16 років на етапі поглибленої спеціалізації

Розвиток швидкісних та силових здібностей борців вільного стилю 14-16 років на етапі поглибленої спеціалізації

Особливості сучасної боротьби як виду спорту. Види сил, які впливають на підготовку борців. Напрямки методики розвитку фізичних можливостей м`язів. Режим роботи та відпочинку при формуванні швидкісних здібностей. Основні методи силової підготовки.

Рубрика Педагогика
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 19.12.2013
Размер файла 121,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

5

5

15

15

15

20

20

25

25

25

30

30

Ізокінетичний

--

--

5

10

10

15

15

15

15

15

10

5

Пліометричний

--

--

--

--

5

5

5

5

10

10

10

10

В. Бойко, Г. Данько відзначають, що у спортсменів тих видів спорту, у яких потрібні високі показники максимальної і швидкісної сили (до них відноситься і вільна боротьба), частка м'язів в загальній масі тіла може досягати 50-55 % (при нормі близько 40 %). При цьому зростання м'язової маси спортсмена та збільшення його сили відбувається не за лінійною відповідністю. Наприклад, збільшення маси м'язів удвічі приводить до підвищення максимальної сили в 3-4 рази. Проте це співвідношення може істотно змінюватися залежно від ефективності внутрішньої і міжм'язової координації, будови м'язових волокон, віку і статі спортсменів [11, с. 48].

У практиці боротьби нерідко відбувається помилкова оцінка силового потенціалу суперника за об'ємом його м'язів. Наприклад, те, що статура борця не відрізняється рельєфною мускулатурою, саме по собі зовсім не означає, що він не володіє великою силою. Часто досвідчений спортсмен (навіть не володіючий великим поперечником м'язів) здатний під час боротьби розвивати такі зусилля, яким не може протистояти суперник з розвиненішою мускулатурою. Досвідчений борець при виконанні прийомів і захисту застосовує різні додаткові сили, а силу власних м'язів використовує лише наскільки це необхідно у розвитку поєдинку [90, с. 12].

Розвиток вибухової сили здійснюється при роботі м'язів з подоланням протидії; швидкісної сили та повільної сили - як при подоланні протидії так і при поступальному характеру протидії. Існують також відмінності в числі повторень дій за один підхід. Так, для вибухової і повільної сили потрібні одиночні дії, а для швидкої сили, навпаки, багаторазові. Причому, чим меншою є величина протидії і прискорення (по відношенню до максимальних значень), тим більшою повинна бути частота підходів [36, с. 76].

Вдосконалення спеціальної сили борців, рекомендується проводити так, щоб кожний з прийомів засвоювався в різних варіантах з використанням наступних сил: 1) сили тяжіння тіла суперника; 2) сили тяжіння власного тіла; 3) власних м'язових зусиль; 4) м'язових зусиль суперника; 5) інерції тіла суперника; 6) інерції власного тіла. Потрібно навчити борця проводити прийоми з одночасним використанням всіх додаткових сил або ж декількох із них.

Необхідно також формувати у борця уміння одержувати перевагу в силі над суперником під час сутички завдяки умілому використовуванню не тільки додаткових сил, але і різних закономірностей біомеханіки (прикладання сили на оптимальному плечі).

Силовими можливостями м'язів, особливо здібністю до вибухових зусиль, в значній мірі визначаються і швидкісні здібності. Як вважає Л.Матвєєв, у видах спорту, максимальні досягнення в яких визначаються не стільки абсолютною силою, скільки швидкістю рухів, провідним напрямом силової підготовки спортсмена є розвиток швидкісно-силових здібностей. Методика їх розвитку характеризується застосуванням неграничних обтяжень із максимально можливим прискоренням виконуваних дій [48, с. 103].

В. Кузнецов всі вправи для розвитку сили в синтезі зі швидкістю відніс до наступних трьох груп:

- вправи, що виконуються з навантаженням вище змагального, внаслідок чого швидкість рухів зменшується, а прояв сили збільшується;

- вправи, які виконуються з навантаженням менше за змагальне, але з великою швидкістю;

- вправи, при виконанні яких навантаження рівне змагальному, а швидкість руху максимальна [36, с. 76].

Юним спортсменам потрібно звичайно 4-5 місяців для здійснення різносторонньої підготовки опорно-рухового апарату і нервової системи до напруженої силової роботи, добре засвоїти техніку рухів, зміцнити м'язову систему, підвищити рівень гнучкості, створити базовий рівень витривалості і т.д. У цей період необхідно в силовій підготовці орієнтувати молодих спортсменів на виконання простих тренувальних вправ, що здійснюються в помірному темпі, а паузи між ними повинні забезпечувати повноцінний відпочинок. Не рекомендується застосовувати великі силові навантаження, оскільки для ефективного розвитку силових якостей (у тому числі і максимальної сили) на даному етапі цілком досить навантажень, що становить 40-50% максимального, при кількості повторень у підході, яка не перевищує 50-60% максимального. Загальний об'єм роботи швидкісної та силової спрямованості в окремому тренувальному занятті цього періоду не повинен перевищувати 50-60 % максимально можливого для конкретного спортсмена, а частота таких занять - від двох до чотирьох на тиждень. При цьому швидкісна та силова підготовка повинна бути різносторонньою і забезпечувати оптимальну дію на всю м'язову систему спортсмена. Не рекомендується в цей час захоплюватися переважним розвитком окремих м'язових груп.

У міру того, як відбувається вдосконалення якостей борця і адаптація його опорно-рухового апарату до навантажень, можна поступово ускладнювати процес швидкісної та силової підготовки. У тренувальних заняттях застосовуються все більш складні вправи (необхідний постійний контроль їх технічного виконання), збільшуються обтяження, які досягають 70-80% максимального. Паузи відпочинку можуть скорочуватися. Періодично спортсмен може виконувати і вправи, що наближаються до граничного навантаження. Об'єм швидкісної та силової роботи в окремих тренувальних заняттях повинен складати 80-90% максимального. У той же час необхідно паралельно із рівномірним розвитком швидкості та сили різних м'язових груп продовжувати і вдосконалення гнучкості, витривалості та інших якостей.

Крім того, процес силової та швидкісної підготовки спортсменів виявляється найефективнішим при використанні різних методів розвитку зазначених якостей.

боротьба фізичний швидкісний силовий

Висновки до першого розділу

У процесі підготовки або участі у змаганнях спортсмен повинен бути готовим до перенесення тривалих навантажень. В цьому йому має допомогти фізична підготовка. При цьому відзначимо, що розвиток фізичних якостей у спортсменів різних видів спорту не однаковий.

У ході багаторічної підготовки від початківців до майстрів екстра-класу борці проходять чотири етапи: етап початкової спортивної підготовки, етап початкової спортивної спеціалізації, етап поглибленої спортивної підготовки, етап удосконалення вищої спортивної майстерності. При цьому кожен із перерахованих етапів має суворо визначену методичну специфіку у питаннях технічної, тактичної, фізичної і психологічної підготовки. Звичайно, що все це потрібно розвивати гармонійно, проте основне місце займає фізична підготовка. Також слід зауважити, що фізична підготовка поділяється на загально-фізичну і спеціально-фізичну підготовки, і основу підготовки борця високого класу складає спеціально-фізична підготовка, тоді як загально-фізичній підготовці приділяють значну увагу лише на початкових етапах підготовки юних спортсменів та підлітків.

Завданням загальної фізичної підготовки є різнобічний розвиток спортсмена для підвищення здібностей у різних рухах і умовах. Загальна фізична підготовка сприяє всебічному і гармонійному розвитку людини. Вона допомагає зміцненню здоров'я та досягненню високих спортивних результатів. Завдяки їй підвищується пружність м`язів, збільшується мускулатура, зменшується жировий прошарок, поліпшується будова тіла, а також розвивається швидкість, витривалість і гнучкість.

Спеціальна фізична підготовка, що будується на базі загальної, спрямована на розвиток у спортсмена особливих, найбільш необхідних для обраного виду спорту функціональних можливостей м'язів і м'язових груп. Метою спеціальної фізичної підготовки борців є підготовка спортсмена до протидії і перемоги над зовнішніми силами, які впливають на нього.

Враховуючи вище зазначене, висуваються нові вимоги до підготовки борців, методики розвитку сили і швидкості. У науково-педагогічних дослідженнях аналізується навчальний процес розвитку цих якостей, щоб наблизити їх до специфіки сучасної боротьби.

У той же час методика формування швидкісних та силових якостей у борців вільного стилю розроблена недостатньо. Майстерність спортсменів удосконалюється переважно за рахунок збільшення навантажень (об'єму та інтенсивності) та різного роду стимуляторів, без достатнього урахування фізіологічних можливостей самого організму. Більш глибоке наукове вивчення даної проблеми сприятиме повнішому використанню резервів нервово-м'язової системи юних борців.

Для формування борця високого класу у сучасній боротьбі першочергове значення займає швидкість виконання прийомів і сила борця. Від рівня розвитку швидкісно-силових якостей залежить ефективність технічних прийомів і успішність виступів на змаганнях. Розвиток сили і швидкості завжди допомагали росту спортивної майстерності. Зменшення часу ведення сутички на змаганнях різко змінило стиль ведення боротьби. На сучасному етапі боротьбу потрібно вести у максимальному темпі від початку і до кінця сутички. Тому, необхідно навчання технічним діям і розвиток фізичних якостей зробити єдиним, нерозривним навчальним процесом. На всіх заняттях з удосконалення техніки і тактики боротьби приділяти увагу розвитку швидкості і сили в залежності від структури руху, що вивчається на даному занятті.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

При вирішенні поставлених у роботі завдань застосовувалися наступні методи дослідження:

- теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури (визначення сучасного стану тренувального процесу юних борців);

- педагогічне спостереження і хронометраж (поєдинків і учбово-тренувальних занять борців даної вікової групи для оптимального нормування навантажень при складанні програми підготовки швидкісних та силових здібностей борців);

- педагогічний експеримент;

- методи тестування швидкісно-силової підготовленості борців;

- методи математичної статистики.

Теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури. Передбачало вивчення стану проблеми на момент написання роботи. При вивченні спеціальної літератури аналізувалися питання розвитку швидкісно-силових здібностей і їх місце в системі фізичної підготовки. Розглядалася специфіка розвитку швидкісно-силових здібностей і методика застосування відповідних вправ для їх розвитку.

В процесі виконання даної роботи було вивчено, проаналізовано і оброблено 29 вітчизняних і 66 зарубіжних літературних джерел, що стосуються проблем, пов'язаних з швидкісно-силовою підготовкою юних борців.

Метод педагогічного спостереження і хронометражу. Використовувався при візуальному і відео перегляду поєдинків, а також аналізу протоколів результатів першості області та міжнародних і всеукраїнських турнірів борців віком 14-16 років за період 2008-2009 рр. Спостереження проводилися на попередньому етапі експерименту і безпосередньо під час його проходження (в експериментальній групі) для з'ясування обсягу, інтенсивності і якості виконання різних швидкісно-силових дій [84].

Хронометраж полягав у фіксації за допомогою секундоміра часу виконання борцями силової і бігової роботи різної інтенсивності, а також кількості технічних прийомів за час змагального поєдинку та фізичних вправ під час навчально-тренувальних занять.

Контроль здійснювався на підставі аналізу безпосередньої реакції пульсу на навантаження і часу його відновлення до початкового рівня після нього. Початковий рівень пульсу визначався в спокійному стані протягом 10 сек до початку занять. Повторні дослідження проводилися після закінчення розминки і подальших фізичних навантажень. У завершальній частині заняття визначався час повернення пульсу до початкового показника на 1-ій, 3-ій і 5-ій хвилинах [14, с. 32].

Педагогічний експеримент. Був спрямований на вдосконалення спеціальних швидкісно-силових здібностей м'язів, що зазвичай визначають успішність сутички і призводять до перемоги.

Педагогічний експеримент проводився в реальних умовах навчально-тренувального процесу спортсменів із серпня 2008 року по червень 2009 року на базі ОДЮСШ м. Суми.

Для проведення експерименту нами були відібрані за показниками швидкісно-силової підготовки (контрольні тести - Додаток А), антропометричними та віковими даними, спортивною кваліфікацією (кандидати у майстри спорту, борці першого та другого спортивних розрядів) 12 осіб, що тренуються у ОДЮСШ м. Суми.

Ці спортсмени увійшли до складу експериментальної групи (6 чоловік) та контрольної групи (6 чоловік). За рівнем швидкісно-силової підготовки перед початком експерименту групи були визначені як тотожні.

Педагогічний експеримент проходив у спортивному залі ОДЮСШ м. Суми. Тестування у групах здійснювалося на початку експерименту та під час проведення його етапів. Виконанню тестів передувала спеціальна розминка з підготовчими вправами.

Основні дослідження проводилися у три етапи:

На першому (з 15 серпня по 8 вересня 2008 року) досліджувалися вихідні показники рівня швидкісно-силової підготовки спортсменів, підбирався контингент досліджуваних, корегувалася методика проведення дослідження.

На другому (15 вересня - 15 грудня 2008 року) - відбувалося запровадження до тренувального процесу експериментальної групи розробленої програми швидкісно-силової підготовки та відбувалося (за допомогою тестування) оцінка її ефективності.

На третьому (15 грудня - 15 травня 2008 року) - аналізувалися результати дослідження, проводилося корегування методики підготовки.

Спортсмени, що входили до контрольної групи, займалися фізичною підготовкою за звичним графіком тренувань.

Розроблена програма педагогічного дослідження передбачала етапи експерименту, його зміст і порядок, спрямовані на реалізацію поставленої мети - розвитку швидкісно-силових здібностей борців вільного стилю на етапі поглибленої спеціалізації.

З урахуванням отриманих результатів були сформульовані висновки та рекомендації для більш якісної швидкісно-силової підготовки борців 14-16 років.

Методи тестування. Застосовувалися для визначення рівня швидкісно-силової готовності борців, яка удосконалювалася під час занять з фізичної підготовки.

Головним критерієм підбору контрольних вправ була їх адекватність діям борців під час тренувань, а також простота їх виконання. Відповідність вибраних тестів способам розвитку швидкісно-силових здібностей сприяла упровадженню їх в тренувальний процес досліджуваної групи без істотних перешкод.

Для виявлення швидкісно-силових якостей борців, у відповідності до рекомендацій, було вибрано сім тестів:

1) біг на 10 метрів з високого старту - показує рівень розвитку стартової сили атлета;

2) біг на 20 метрів з ходу - визначає швидкісні здібності спортсменів;

3) човниковий біг на 90 метрів - показує рівень швидкісно-силової витривалості юних борців (10 м - 10 м - 20 м - 20 м - 30 м);

4) стрибок в довжину з місця - є показником вибухової сили ніг спортсмена;

5) підйом штанги на груди - визначає вибухову силу м'язів нижніх кінцівок і спини атлета;

6) кидок набивного м'яча - визначає вибухову силу м'язів верхніх кінцівок;

7) лазіння по вертикальному канату без застосування ніг - показує рівень швидкісно силових якостей верхніх кінцівок.

Організація і проведення контрольних вправ здійснювалася наступним чином:

Біг на 10 метрів з високого старту. Виконувався на прогумованій біговій доріжці. Учасники вибігали по черзі один за одним, по команді «Марш!» стартували з лінії старту і бігли до фінішу. Давалося три спроби з інтервалом відпочинку до відновлення пульсу на рівні початкового показника; кращий результат фіксувався. Тест проводився за допомогою електросекундоміра з точністю до 0,02 с [12, с. 131].

Біг на 20 метрів з ходу. Виконувався в тих же умовах і за тією ж схемою. Учаснику відводився відрізок доріжки (10 м) для розгону; дистанцію він повинен був пробігти не зупиняючись. Фіксувався час подолання відстані від лінії старту до лінії фінішу. Для проведення цього тесту був задіяний помічник, який давав відмашку рукою у момент перетину учасником лінії старту [41, с.86-89].

Човниковий біг на 90 м (10-10-20-20-30м) до 4 набивних м'ячів. Проводився на прогумованій біговій доріжці. Учасники вибігали по черзі один за одним з початкового положення високого старту на лінії м'яча № 1. По команді «Марш!» учасник біг 10-метровий відрізок і торкався рукою м'яча № 2, потім повертався на 10 м і торкався м'яча № 1; після цього біг 20-метровий відрізок і торкався м'яча № 3, потім повертався на 20 м до м'яча № 1 і після торкання робив фінальне прискорення на 30 м до лінії м'яча № 4. Давалося три спроби з інтервалом відпочинку до відновлення пульсу на рівні початкового показника; кращий результат фіксувався. Тест проводився за допомогою електросекундоміра з точністю до 0,19 с. [6, с. 32].

Стрибок в довжину з місця. Проводився на розміченій гумовій доріжці. Випробовуваний ставав за лінію старту не переступаючи її, ступні ніг ставилися на ширині плечей паралельно; одночасно з відведенням рук назад ноги згиналися в колінних суглобах і потім активним винесенням рук вперед і розгинанням ніг виконувався стрибок вперед вгору. Учасникам давалися три спроби, фіксувався кращий результат. Тест проводився за допомогою сантиметрової рулетки і шматочка крейди, якими позначалася розмітка доріжки і фіксація результатів стрибків [6, с. 68].

Підйом штанги на груди. Виконувався з початкового положення напівприсіду, стопи стоять на ширині тазу симетрично по відношенню до середини грифа штанги так, щоб вертикальна проекція грифа проходила через великі пальці ніг; тулуб дещо нахилений вперед таким чином, щоб плечі надвисали над грифом, спина пряма; хват грифа здійснювався на ширині плечей. Техніка вправи складалася з виконання трьох компонентів: старту (відрив і розгін штанги вибуховим зусиллям при розгині ніг), підйому до напівприсіду (продовження розгону штанги ногами, тяга спиною, руками і плечима), подальше вставання з напівприсіду (прийом штанги на груди, виставляння ліктів, фіксація). Учасникам давалися три спроби, фіксувався кращий результат.

Кидок набивного м'яча (4 кг) від грудей на дальність. Виконувався двома руками з початкового положення «стоячи, ноги на ширині плечей». Випробовуваний ставав впритул до стіни спиною так, щоб його лопатки були зафіксовані, і по команді «Можна!» кидав м'яч чітко вперед (паралельно поверхні землі) за рахунок виключно поштовху руками (не задіюючи м'язові групи спини і ніг) у бік розміченого відрізка майданчика. Враховувався кращий результат з трьох спроб. Тест проводився за допомогою сантиметрової рулетки і шматочка крейди, яким здійснювалася розмітка майданчика і фіксація результатів кидків [19, с. 45].

Лазіння по вертикальному канату без застосування ніг. Тест виконувався на канаті довжиною 6 метрів. Випробуваний із вихідного положення «сидячи» по команді «Марш!» здійснював підйом за допомогою м'язів рук по вертикальному канату до місця його кріплення на стелі. Учасникам давалося три спроби з інтервалом відпочинку до повернення пульсу на рівень початкового показника. Враховувався кращий результат з трьох спроб. Тест проводився за допомогою електросекундоміра з точністю до 0,5 с.

Методи математичної статистики. Експериментальні дані були опрацьовані за допомогою загальноприйнятих методів математичної статистики з обчисленням середніх арифметичних величин, стандартних відхилень, достовірних відмінностей статистичних оцінок [22].

Порівняння контрольної та експериментальної групи здійснювалося за методом Стьюдента. Використовувалася формула зіставлення двох малих груп із залежними варіантами:

Х - середньо-арифметичний показник 1 групи;

Y - середньо-арифметичний показник 2 групи;

m - похибка репрезентативності;

t - критерій достовірності відмінності між даними двох вибірок.

2.2 Організація дослідження

У дослідженні брали участь 12 борців вільного стилю у віці від 14 до 16 років, які тренуються у Обласній ДЮСШ (м. Суми). Де 4 - кандидати в майстри спорту, 5 - спортсменів 1-го розряду, 3 - спортсмени 2-го розряду. Усі спортсмени були розподілені у відносно рівнозначні групи, за ваговими категоріями: в експериментальну групу (ЕГ) увійшли 2 - КМС, 2 - спортсмени 1-го розряду; 2 - спортсмени 2-го розряду, у контрольну групу (КГ) відповідно ввійшли 2 - КМС, 3 - спортсмени 1-го розряду, 1 - спортсмен 2-го розряду.

Організація дослідження здійснювалася у три етапи: попередньому, основному і підсумковому.

На попередньому етапі було розроблено стратегію дослідження, вивчалася та аналізувалася науково-методична література, визначалася мета, предмет та об'єкт дослідження, конкретизувалися завдання. Розроблені зміст і програма дослідження передбачали його основні етапи, порядок і організацію, які сприяли реалізації поставленої мети, тобто розвитку швидкісних та силових здібностей борців вільного стилю вікової категорії 14-16 років.

На основному етапі був проведений аналіз швидкісної та силової підготовки борців досліджуваного віку. Розроблена та скорегована методика дослідження, відбувалися обстеження експериментальної групи.

Експериментальне дослідження роботи полягало у апробації розроблених шляхів розвитку швидкісної та силової підготовки юних борців. Для проведення експерименту було відібрано експериментальну та контрольну групи.

Вибір методів визначався поставленими завданнями та існуючими вимогами до проведення такого роду досліджень [28; 84].

На підсумковому етапі проводився аналіз експериментальних даних, узагальнювалися результати роботи, одержані дані оброблялися методами математичної статистики; розроблялися практичні рекомендації.

Всі дослідження проводилися в умовах тренувального процесу на етапах перед змагальної підготовки і виконувалися як відкритий експеримент.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ШВИДКІСНОЇ ТА СИЛОВОЇ ПІДГОТОВКИ БОРЦІВ ВІЛЬНОГО СТИЛЮ

3.1 Врахування індивідуальної функціональної підготовки борців вільного стилю при проведенні експерименту

Важливими чинниками, що впливають на ефективність побудови тренування борців є регулювання обсягів навантажень, широке використання біологічних властивостей людського організму. У зв'язку з цим відбувається поглиблене вивчення функціональних і морфологічних особливостей борців, тих сторін їх фізіологічних і енергетичних можливостей, які визначають швидкісно-силові здібності.

На сьогоднішній день доведено, що ряд морфо-функціональних показників значною мірою обумовлює рівень спортивних досягнень. Для борців визначним складовим, що сприяє або гальмує досягненню високих спортивних результатів є тип статури людини. Найбільш інформативними морфологічними ознаками, які впливають на спортивні успіхи, є (у порядку значущості): маса тіла, обхвати стегна і гомілки, довжина рук і ніг, ширина тазу і плечей, відсоток кісткової, жирової і м'язової тканини, життєва ємність легенів і об'єм серця [21].

На думку спеціалістів, самостійний вплив на спортивний результат мають витривалість, швидкісно-силові здібності і гнучкість [34].

Кожен сформований спортсмен має свій стиль ведення двобою, що визначається такими групами факторів: морфологічними особливостями (співвідношення розмірів частин тіла, конституція); генетично обумовленими функціональними даними (витривалість, сила, тип нервової системи, координація, швидкість, м'язова чутливість, інтелект); особливостями школи тренувань; рисами характеру, стану здоров'я, перенесеними травмами й ін. У відповідності до класифікації С. Преображенського за якостями, завдяки яким найчастіше досягають перемог, борців можна розділити на такі групи:

- ті, що прагнуть перемагати за рахунок переваги в тактико-технічній майстерності;

- ті, що відрізняються великою фізичною силою;

- ті, що характеризуються великою витривалістю;

- борці, що достатньо наділені усіма названими якостями [71, с. 85].

Це свідчить про те, що умови спортивної боротьби вимагають належної фізичної підготовки в більшій мірі, ніж в інших видах спорту. У ході поєдинку борці використовують свій швидкісно-силовий потенціал у повному обсязі - від вибухових зусиль (кидка) до статичних (утримання).

Основою підвищення функціональних можливостей спортсмена є здатність до біологічної адаптації.

Адаптація - це здатність організму пристосовуватися до навколишнього середовища. В спортивному тренуванні це означає здатність людини пристосуватися до фізичних навантажень, що є передумовою до поліпшення спортивних результатів.

Реакція організму на дії навантажень індивідуальна і проявляється в частоті серцевих скорочень, комплексних змінах нервово-м'язової системи, манерах поведінки.

Процес адаптації у спортсменів різний. Вона залежить від навантаження та індивідуальних особливостей окремих функціональних систем організму. Протягом 10-14 годин відбувається збільшення енергетичних запасів у печінці і м'язах, починає адаптуватися серцево-судинна система. Повільніше - 4-6 тижнів йде приріст м'язової маси, викликаний збільшенням структурних білків [75, с. 15].

Сучасний тренувальний процес у спортсменів характеризується цілеспрямованістю тренувальних навантажень, у результаті чого включаються адаптаційні процеси, що приводять організм до підвищення необхідних функціональних властивостей.

Тренувальне навантаження спортсмена складається із шести основних компонентів, тісно взаємопов'язаних між собою: час тренувань, частота тренувань, обсяг тренувань, види вправ і якість їх виконання. Окрім цього, ефективність швидкісно-силової підготовки залежить від кількості, послідовності вправ, кількості повторень, темпу виконання вправ і режиму роботи м'язів.

Час тренувань. Дуже важливо, в які години і яке за рахунком відбувається тренування, тривалість тренувального заняття, необхідні інтервали відпочинку між навантаженнями в одному тренувальному занятті.

Збільшення тривалості тренувань не може розглядатися єдиним фактором підвищення навантаження.

Частота тренувальних занять. Частота тренувань залежить від мети, поставленої перед спортсменом, та його кваліфікації. У залежності від виду спорту заняття можуть проводитися від 3 до 15 тренувань на тиждень. Ті, хто розвиває швидкість та силу, проводять від 2 до 12 тренувань. При цьому необхідно слідкувати, щоб швидкісно-силова підготовка починалася із загальної розминки і закінчувалася вправами на розтягування і розслаблення.

Обсяг навантаження. В силовій підготовці спортсменів обсягом вважається сума ваги, піднятої за певний проміжок часу. Однак проста сума набраної ваги є лише наочним показником проведеної роботи і не розкриває характеру та інтенсивності вправ.

Фізіологічна реакція організму спортсмена на постійне збільшення навантаження показує, що це робити недоцільно. Більше користі принесе оптимальне регулювання обсягів у сполучені з відновлювальними діями.

Інтенсивність навантаження. В тренувальних заняттях на розвиток сили головним показником інтенсивності навантаження є відношення маси обтяження до максимального результату, а також швидкість виконання вправ (відпочинок між серіями).

Середня вага обтяження - основний показник для індивідуального регулювання інтенсивності. В залежності від індивідуального результату і методу тренування середня тренувальна вага може варіюватися так, щоб з ростом результатів можна було визначити ефективність тренувальних планів.

Інтенсивність навантаження завжди розглядається в комплексі з іншими компонентами, наприклад з видом застосовуваних вправ.

Вид фізичних вправ. У швидкісно-силовій підготовці вид фізичних вправ є головним компонентом навантаження. Вправи в залежності від їх просторової та динамічної структури, комплектності і складності можуть значно відрізнятися одна від одної. Ці фактори досить тісно пов'язані з різними психічними та інтелектуальними властивостями підлітків. Вправи з масою власного тіла, вправи з партнером, вправи з обтяженням (гантелі, гирі, штанга) дозволяють дозувати навантаження в найрізноманітніших варіантах.

Якість вправ. Зі зростанням результатів якість виконання рухів стає вагомою умовою збільшення навантаження. Тому працювати над удосконаленням техніки вправ необхідно постійно. Сюди потрібно включити і такий компонент, як темп виконання вправ. Наприклад, повільне виконання вправ сприяє збільшенню м'язового поперечника. Не менш важливим компонентом є також кількість повторень. Для збільшення м'язового поперечника рекомендується 5-12 повторень. Чим більше повторень, тим сильніша втомлюваність, що використовується при тренуванні силової витривалості спортсмена.

Різнобічність і послідовність вправ. Вибір вправ залежить від поставленої мети. Для розвитку багатьох м'язових груп в одному занятті може використовуватися більше 40 різних вправ. Висококласні спортсмени обмежуються 3-5 вправами. Під час занять атлетичною гімнастикою використовують 8-12 різних вправ.

Вправи під час розминки, особливо для загальної фізичної підготовки, характеризуються великою різноманітністю. Так, для розвитку швидкісної сили пропонується така послідовність вправ: на початку виконуються швидкісно-силові вправи, за ними необхідні силові вправи з максимальними навантаженнями, а в кінці - вправи на розвиток витривалості.

Втома і навантаження суттєво залежать від інтервалів між серіями вправ. Вони можуть бути різними: від 10 с - до 10 хв. Але якщо тривалість перерви 8 і більше хвилин необхідно повторити розминку [75, с. 17].

Необхідно враховувати і те, що упродовж борцівського поєдинку швидкісно-силові характеристики дій спортсмена суттєво змінюються під впливом стомлюваності. Так, вибухова сила в завершальній частині сутички знижується на 24,5 %. А під час утримання максимальне зусилля на кінець сутички знижується на 20 % [78, с. 51].

Крім того, існує безпосередній зв'язок між особливостями техніки виконання прийомів і структурою швидкісно-силової підготовки борців. Зокрема, чим кращі показники «вибухової» сили великих груп м'язів тим вищою є спортивна майстерність [80, с. 36].

Найсильнішими у борців по більшості характеристик є м'язові групи розгиначів тулуба, стегна, стопи і гомілки. В цілому у порівнянні з представниками інших видів спорту, борців характеризує найгармонійніше поєднання розвитку сили м'язових груп.

Здатність до прояву швидкісно-силових, вибухових зусиль росте по мірі підвищення кваліфікації борця. Але при практичній роботі із спортсменами неможливо йти по шляху одночасного вдосконалення всіх сторін біоенергетичних можливостей.

Багатогранність вимог до швидкісно-силових дій м'язів потребує спеціальних методів їх розвитку та параметрів оцінки їх функціонування [39, с. 173].

Існує три основних методи, які використовуються залежно від функціонального стану спортсмена: метод повторень, метод «до відмови», метод максимальних зусиль. Різниця між ними у величині подолання супротиву, в кількості повторів вправи за одну серію, в кількості серій, а також у часі й характері відпочинку між серіями.

Метод повторень характеризується повтором фізичних вправ з однаковою потужністю, характером і довжиною інтервалів відпочинку. Найбільш типовий спосіб тренувань - однакові рухи, при залученні у роботу значних м'язових груп. Величина зусиль у 50-60% максимального рівня показує ту вагу у вправах із штангою або ту кількість разів виконання силових вправ, які спортсмен може виконати за один підхід. Наприклад, якщо спортсмен може за один підхід підняти максимальну для нього вагу 100 кг то «робочою» вагою його тренувань буде 50-60 кілограмова штанга.

Метод «до відмови» використовується в першу чергу з метою збільшення мускульної маси і її зміцнення. Найбільш ефективні останні повтори, коли після багаторазового безупинного виконання вправ в організмі наступає втома. Протидія їй стає для організму максимальним фізіологічним подразником, а це і веде до розвитку м'язової сили. Метод «до відмови» має різні варіанти повторів у підходах. Існує в основному три таких варіанти:

1 - виконання вправ в одному підході «до відмови»;

2 - лише в останніх підходах вправа виконується «до відмови»;

3 - кількість підходів також «до відмови».

Найбільш ефективний 3 варіант. Але в деяких випадках (при обмеженні часу, слабкої фізичної підготовки спортсмена і т.п.) можливе застосування 1 і 2 варіанта. Обов'язковим для всіх варіантів цього методу є робота з відповідно великим опором (в 70-80% від максимального рівня). Вправу необхідно припиняти лише тоді, коли продовжувати її стає надто важко, хоча з дуже великим зусиллям волі можливо виконати дію.

Величина зусиль у 70-80% від максимального показує, що вага снаряду підчас тренувань цим методом повинна бути 70-80% від максимальної ваги, яку спортсмен може підняти одноразово на даному етапі своєї фізичної підготовки.

Метод максимальних зусиль характеризується таким виконанням вправ, при яких спортсмен виявляє найбільшу силу, на яку він здатний на даному етапі своєї підготовки.

Під граничною вагою, на якій базується метод максимальних зусиль, розуміється максимальна тренувальна вага, яку можна підняти без значного емоційного збудження. Маючи добрий психологічний настрій, цей результат можна і збільшити. В цьому випадку він буде справді максимальним, але, як показує досвід, тренування з такою вагою в силових вправах виявляється малоефективним. Воно швидко викликає втому. В силу цього тренування проходить в основному з граничною або біля граничною вагою, яку можна підняти без значного емоційного збудження 1-2, максимум 3 рази. Вагу, більшу ніж граничну тренувальну вагу, використовують - лише інколи: в більшості випадків один раз на тиждень, бажано перед контрольними перевірками.

Характеристика методів розвитку швидкісно-силових здібностей подається у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Таблиця характеристики методів розвитку швидкісно-силових здібностей

Назва методу

Завдання

Величина зусиль у % від максимального рівня

Число повторів у одному підході

Кількість серій

Час відпочинку, у хвилинах

Повторний метод

1. Удосконалення нервово-м'язової координації

2. Збільшення м'язової маси

50-60

6-10

5-8

2

Метод «до відмови»

Збільшення м'язової маси

70-80

до відмови

4-6

3

Метод максимальних зусиль

Розвиток здібностей проявляти максимальну силу

90-100

1-2

2-3

5-6

Для розуміння організаційних методів силової підготовки необхідно ближче познайомитися з такими термінами, як «повтор», «серія», «комплекс».

Під терміном «повтор» мається на увазі багаторазове виконання однакових рухів. Декілька повторів складають «серію». Наприклад, говорять про серію з 3 або 5 повторів.

Різні вправи виконані серіями, об'єднуються в «комплекс». «Комплекс» складається з 2-4 серій різних вправ, наприклад «жим лежачи», «підтягування», «присідання», повторені у кожній серії по 5 разів. Дві-чотири вправи, використані в «комплексі» повинні завантажувати різні м'язові групи. Тому інтервали відпочинку між серіями можуть бути відповідно короткими. А інтервали відпочинку між комплексами повинні бути довшими.

В середньому інтервал відпочинку між серіями не повинен бути коротше 10 с і перевищувати 90 с.

Крім того, для належного врахування індивідуальної функціональної підготовки борців 14-16 років на етапі поглибленої спеціалізації, тренування має здійснюватися за такими принципами:

1. Усі вправи повинні виконуватися технічно правильно, з дотриманням основних частин, що забезпечують їм точність виконання.

2. Кожна серія виконується до втоми. Інтервали відпочинку між серіями повинні бути відповідними.

3. Збільшення максимальної сили відбудеться в тому випадку якщо середня маса обтяження буде становити 80% від максимальної. Визначати масу обтяження необхідно у відношенні до рівня максимальної сили.

4. Для розвитку швидкісної сили перші повторення в кожній серії необхідно виконувати в досить швидкому темпі.

5. Гнучкість суглобів поліпшується, якщо кожне повторення рухів відбувається за максимальною амплітудою [75, с. 13].

Таким чином, функціональна підготовленість борців визначається комплексом специфічних для цього виду спорту змін органів і функцій, що забезпечують підвищення спеціальної працездатності.

3.2 Зміст тренувального процесу контрольної і експериментальної групи на етапі поглибленої спеціалізації

Розвиток швидкісно-силових здібностей борців досліджуваного віку доцільно здійснювати на перед змагальному етапі у процесі загальної фізичної підготовки (для розвитку сили всіх м'язових груп, зміни форм статури) і спеціальної фізичної підготовки з урахуванням різних видів силових здібностей. Особлива увага повинна надаватися розвитку швидкості та сили тих м'язових груп, які беруть участь у виконанні техніко-тактичних дій. Основною ланкою в спеціальній фізичній підготовці борців є спеціальна силова підготовка, що передбачає комплексний розвиток швидкісно-силових здібностей, зокрема вибухової і швидкої сили, спеціально-силової витривалості і спеціально-силової спритності [12, с. 76].

Багато спортсменів застосовують у тренуваннях обмежене коло засобів, наприклад, вправи зі штангою (поштовх, жим лежачи тощо). Рекомендується для різноманітності підготовки використовувати обладнання і тренажери. Проте, не маючи сучасного устаткування, тренер може використовувати уже відомі вправи у комплексі, спрямованому переважно на розвиток швидкісно-силових якостей.

Основними засобами швидкісно-силової підготовки є:

1) стрибкові вправи (одноразові і багатократні, з обтяженням і без нього);

2) вправи з обтяженнями (штанга, гантелі, гирі) в динамічному режимі з акцентом на долаючий характер роботи м'язів;

3) спеціальні бігові вправи (великої, субмаксимальної і максимальної потужності).

Основні методи швидкісно-силової підготовки - повторний і комплексний.

Об'єм і інтенсивність навантажень характеризуються поступовим зростанням.

Успішно управляти процесом спортивного тренування можливо тільки за наявності чітко організованої та спланованої системи підготовки спортсменів, оцінки їх стану на проміжних етапах з метою корекції дій залежно від їх ефективності.

За задумом дослідження проводилося вивчення змісту загальноприйнятого плану підготовки борців (14-16 років) вільного стилю на етапі перед змагальної підготовки, у відповідності з яким здійснювався навчально-тренувальний процес у контрольній та експериментальній групах.

На даному етапі тренування фізичній підготовці відводиться провідна роль, оскільки саме тут закладається необхідна функціональна база для успішної підготовки і участі в основних змаганнях, забезпечується становлення різних форм роботи над безпосереднім підвищенням спортивного результату [66, с. 46].

Плануючи тренування за кожним розділом фізичної підготовки, спортсмен і тренер ставлять конкретні завдання - розвивати певну якість (силу, швидкість, спритність, гнучкість, витривалість тощо).

На перед змагальному етапі особлива увага приділяється розвитку швидкісно-силових параметрів робочих рухів та удосконаленню техніки рухів. Тренування спрямоване на безпосереднє становлення спортивної форми. Це досягається збільшенням частки спеціально-підготовчих вправ, наближених до змагальних.

Даний етап призначений для вирішення наступних завдань:

1. Підвищення рівня теоретичних знань.

2. Підвищення функціональних можливостей спортсменів.

3. Розвиток фізичних якостей.

4. Вивчення нових технічних прийомів, умінь і навичок, виправлення недоліків техніки у раніше вивчених прийомах.

Особливостями тренування у цей період є:

1. співвідношення загальної підготовки до спеціальної: 40%:60%;

2. плавне наростання об'єму і інтенсивності навантажень;

3. підбір загально-підготовчих вправ, що мають велику схожість з основними діями борцівської сутички;

4. застосування мезоциклів двох типів: втягуючого і базового.

Втягуючий мезоцикл характеризується плавним наростанням об'єму і інтенсивності навантажень. Об'єм досягає значних величин. Інтенсивність нижча, ніж в базовому мезоциклі.

У базовому мезоциклі розгортається основна тренувальна робота по збільшенню функціонального потенціалу організму, освоюються нові і закріплюються засвоєні раніше технічні дії. [52, с. 59].

Динаміка результатів швидкісно-силової підготовки юних борців за експериментальний період визначалася за допомогою аналізу результатів виступу спортсменів на змаганнях, виконання контрольних нормативів, результатів спостереження на тренувальних заняттях. Це давало можливість констатувати зростання або зниження майстерності спортсмена.

З метою експериментального обґрунтування методики швидкісно-силової підготовки був проведений педагогічний експеримент, який тривав десять місяців. На початку експерименту було проведене контрольне обстеження швидкісно-силової підготовки борців контрольної та експериментальної груп. В експериментальній групі було заплановано два періоди швидкісно-силової підготовки, після яких здійснювалися два контрольних етапних обстеження експериментальної та контрольної груп. Ці обстеження приходилися на підготовчий період (початок жовтня і початок квітня).

У експериментальній групі швидкісно-силова підготовка будувалася таким чином: у понеділок і четвер основне навантаження планувалося для м'язів спини і ніг. У вівторок і п'ятницю тренувалися м'язи рук, грудей і шиї. Кількість повторень у підході визначалася з урахуванням ваги спортсменів. Для борців, у яких збільшення власної ваги було небажане, планувалося 1-3 повторення з максимальним обтяженням, а для борців, у яких збільшення сили могло супроводжуватися збільшенням ваги тіла, планувалося 6-12 повторень з мінімальним обтяженням.

Таблиця 3.2 План-графік швидкісно-силової підготовки і контролю підготовленості борців

Перший етап

Попереднє обстеження борців контрольної та експериментальної груп з 01.09.08 по 08.09.08.

Підготовчий період з 15.08.08. по 15.12.08.

Змагальний період з 15.12.08. по 30.01.09.

Перехідний період з 30.01.09 по 15.02.09.

Обстеження борців контрольної та експериментальної груп з 15.10.08 по 22.10.08

Міжнародний турнір (листопад)

Чемпіонат області (грудень), Універсіада області (січень)

Другий етап

Підготовчий період з 15.02.09. по 15.04.09.

Змагальний період з 15.04.09. по 01.07.09.

Перехідний період з 01.07.09 по 15.08.09.

Обстеження борців контрольної та експериментальної груп з 07.04.09 по 15.04.09.

Міжнародний турнір (березень)

Молодіжна першість України (квітень) Всеукраїнські ігри серед учнів спортивних шкіл (травень)

Заняття у контрольній та експериментальній групах проводились на протязі всього тижня і складалися із ранкового та вечірнього тренування. Із змістом тренувальних занять можна ознайомитись у таблиці 3.3, 3.4.

Таблиця 3.3 Зміст тренувального процесу на етапі підготовки до змагань (контрольна група)

День

Спрямованість навантаження

Навантаження

Зміст окремого заняття

Ранкове тренування

Вечірнє тренування

Понеділок

Удосконалення техніки і тактики, розвиток швидкості і сили

Середнє

Крос - 10 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 6 хв. х 5;

- партер - навчально-тренувальна сутичка - 6 хв. х 2

- комплекс вправ загально-фізичної підготовки

Вівторок

Швидкісно-силова, техніко-тактична

Середнє

Крос - 10 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 6 хв. х 5;

-навчально-тренувальна сутичка - 9 хв. х 2

- комплекс вправ загально-фізичної підготовки

Середа

Швидкісно-силова підготовка

Максимальне

Крос - 20 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 10 хв. х 6;

-навчально-тренувальна сутичка - 9 хв. х 2

- комплекс вправ загально-фізичної підготовки

Четвер

Швидкісно-силова, техніко-тактична

Середнє

Крос - 10 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 6 хв. х 2;

-навчально-тренувальна сутичка - 9 хв. х 2

- комплекс вправ загально-фізичної підготовки

П`ятниця

Удосконалення техніки і тактики, розвиток витривалості

Максимальне

Крос - 20 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- партер (6 хв. х 2) х 2;

- сутичка - (30 с х 2) х 4;

- стійка - навчально-тренувальна сутичка - 9 хв.

- комплекс вправ загально-фізичної підготовки

Субота

Відновлювальна

Низьке

Спортивні ігри - 60 хв.;

Парна баня, масаж

Прогулянка по місцевості - 90 хв.

Неділя

Активний відпочинок

Мале

Прогулянка по місцевості - 90 хв.

Таблиця 3.4 Зміст тренувального процесу на етапі підготовки до змагань (експериментальна група)

День

Спрямованість навантаження

Навантаження

Зміст окремого заняття

Ранкове тренування

Вечірнє тренування

Понеділок

Удосконалення техніки і тактики, розвиток швидкості і сили

Середнє

Крос - 10 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 6 хв. х 5;

- партер - навчально-тренувальна сутичка - 6 хв. х 2

- комплекс загальної швидкісно-силової підготовки або комплекс спеціальної швидкісно-силової підготовки

Вівторок

Швидкісно-силова, техніко-тактична

Середнє

Крос - 10 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 6 хв. х 5;

-навчально-тренувальна сутичка - 9 хв. х 2

- комплекс загальної швидкісно-силової підготовки або комплекс спеціальної швидкісно-силової підготовки

Середа

Швидкісно-силова підготовка

Максимальне

Крос - 20 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 10 хв. х 6;

-навчально-тренувальна сутичка - 9 хв. х 2

- комплекс загальної швидкісно-силової підготовки або комплекс спеціальної швидкісно-силової підготовки

Четвер

Швидкісно-силова, техніко-тактична

Середнє

Крос - 10 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- стійка - 6 хв. х 2;

-навчально-тренувальна сутичка - 9 хв. х 2

- комплекс загальної швидкісно-силової підготовки або комплекс спеціальної швидкісно-силової підготовки

П`ятниця

Удосконалення техніки і тактики, розвиток витривалості

Максимальне

Крос - 20 хв.

Спеціальні вправи - 40 хв.

Килим: удосконалення техніко-тактичної майстерності:

- партер (6 хв. х 2) х 2;

- сутичка - (30 с х 2) х 4;

- стійка - навчально-тренувальна сутичка - 9 хв.

- комплекс загальної швидкісно-силової підготовки або комплекс спеціальної швидкісно-силової підготовки

Субота

Відновлювальна

Низьке

Спортивні ігри - 60 хв.;

Парна баня, масаж

Прогулянка по місцевості - 90 хв.

Неділя

Активний відпочинок

Мале

Прогулянка по місцевості - 90 хв.

В суботу для спортсменів планувалась парна баня, масаж і прогулянка на місцевості. У неділю планувався активний відпочинок із прогулянкою на місцевості. У понеділок, вівторок, середу, четвер і п'ятницю тренування були на килимі і після кожного вечірнього заняття давався комплекс загальної швидкісно-силової підготовки.

Виходячи із зазначеного, ми пропонуємо комплекс загальної швидкісно-силової підготовки борців вільного стилю, який застосовувався в експериментальній групі в кінці кожного вечірнього тренування. Його зміст подається в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Зміст комплексу загальної швидкісно-силової підготовки заключної частини вечірнього тренувального заняття борців (експериментальна група)

№

Вправа

Інтенсивність

Кількість серій

Відпочинок

1

Присідання зі штангою та прискорення (20 метрів)

2

Біг на 30 метрів

40-50% від макс.

3 серії

Між вправами 30-40 с; між підходами 60-70 с.

3

Лазіння по канату без допомоги ніг

4

Стрибки в довжину з місця

5

Підтягування на перекладині

60-70% від макс.

Комплекс складався із виконання присідань зі штангою та прискорення (20 метрів), біг на 30 метрів, лазіння по канату без допомоги ніг, стрибки в довжину з місця, підтягування на перекладині. Інтенсивність всіх вправ становила 40-50 % від максимальної, окрім підтягування на перекладині (інтенсивність - 60-70 % від максимальної). Вправи виконувались у 3 серії із відпочинком між вправами 30-40 секунд і між підходами 60-70 секунд.

Крім того, у експериментальній групі застосовувався комплекс із спеціальної швидкісно-силової підготовки занять на килимі. Ці комплекси проводилися через тиждень. Його зміст представлений у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 Комплекс із спеціальної швидкісно-силової підготовки занять на килимі (експериментальна група)

Ланки тіла

Руки

Ноги

Тулуб

№

Вправа

№

Вправа

№

Вправа

1

Виведення із рівноваги, 1 хвилина

2

Підсідання і вхід в корпус

3

Кидок через спину із захватом руки на плече

4

Переворот накатом у партері

5

Вхід в корпус і скручування

6

Кидок прогином

7

Кидок млином

8

Витягування заднім захватом поясу

9

Кидок через спину із захватом обох рук

10

Боротьба за захват тулуба, 1 хвилина

11

Витягування зворотнім захватом поясу

12

Кидок через стегно

13

Комплексна вправа на мосту, 1 хвилина

Всі вище зазначені вправи виконувались з максимальною швидкістю. Кількість вправ в одній серії підбиралась індивідуально, в залежності від підготовленості борця і становила в середньому 10 разів, за винятком вправ №№ 1, 10, 13, які виконувались на протязі 1 хвилини. При виконанні кидків підбирався партнер вагою 80-90 % від власної ваги.

Комплекси вправ виконувались коловим методом тренування, що допомагало підвищити щільність занять і інтенсивність навантаження. Вправи, були підібрані за анатомічною ознакою, вибірково впливали на групи м'язів рук, ніг, тулуба і сприяли, інтенсивному розвитку швидкісно-силових якостей.

В комплексі спеціальних швидкісно-силових вправ на килимі виконувались наступні спеціальні вправи, які ми систематизували за впливом на окремі ланки тіла: руки, ноги, тулуб. Комплекс складався із: виведення партнера із рівноваги, підсідання і входу в корпус, виконання кидків через спину із захватом руки на плече, переворотів накатом у партері, входів у корпус і скручування, виконання кидків прогином, кидків млином, витягування зворотнім захватом поясу, виконання кидків через стегно, виконання комплексної вправи на мосту.

Контрольна група в кінці кожного тренування виконувала комплекс вправ загальної фізичної підготовки.

Комплекс складався із виконання: підтягування на високій перекладині, ривків гумового амортизатора, піднімання тулуба в сидяче положення, віджимання в упорі лежачи від підлоги, стрибків на скакалці, нахилів тулуба (спини) (на лаві або з партнером), поштовхів гир, прогинання назад із положення напівприсіду, присідання з партнером, лазіння по канату без допомоги ніг, ривків штанги вгору та на груди із положення стоячи, присідання зі штангою, піднімання гир вгору від підлоги, стрибків вгору на одній нозі навколо залу, жонглювання гир, ухиляння від м'яча. Кількість вправ в одній серії підбиралась індивідуально, в залежності від підготовленості борця і спрямованості тренувального процесу та не перевищувала 10-ти. Зміст даного комплексу представлено у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Зміст комплексу вправ загально-фізичної підготовки борців (контрольна група)

№

Вправа

Інтенсивність

Вага

Відпочинок

1

Підтягування на перекладині

60-70 % від максимальної інтенсивності

Власна вага

Між вправами 20-25 секунд; між підходами - 1 хвилина

2

Ривки гумового амортизатора

Власна вага

3

Піднімання тулуба сидячи

Власна вага + 5 кг

4

Віджимання в упорі лежачи від підлоги

Власна вага

5

Стрибки на скакалці

Власна вага

6

Нахили тулуба (спини) (на лаві або з партнером)

Власна вага + 5 кг, або з партнером 80-90 % від власної ваги

7

Поштовх гир

60-65 % від власної вагу

8

Прогинання назад із положення напів присіду

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены