Формування особистості молодшого школяра у процесі фізичного виховання

Значення і місце фізичного виховання в системі загальної середньої освіти. Психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів. Практика організації фізичного виховання у початковій школі. Позакласні форми фізичного виховання.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.12.2013
Размер файла 43,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Формування особистості молодшого школяра у процесі фізичного виховання

План

  • Вступ
  • Розділ 1. Фізичне виховання особистості як педагогічна проблема
    • 1.1 Значення і місце фізичного виховання в системі загальної середньої освіти
    • 1.2 Психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів
  • Розділ 2. Практика організації фізичного виховання у початковій школі
    • 2.1 Зміст, завдання і форми фізичного виховання у початковій школі
    • 2.2 Позакласні форми фізичного виховання
  • Висновки
  • Список літератури

Додатки

Вступ

Одним із основних завдань держави у галузі освіти є турбота про здоров'я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обґрунтування ефективних методик виховання учнів, здатних наполегливо навчатися у школі та займатися фізичною культурою.

Актуальність теми. Водночас, зміни у суспільно-політичному житті України вимагають докорінної перебудови процесу виховання молодого покоління, що зумовлено значним погіршенням здоров'я і фізичної підготовки підростаючого покоління. Це засвідчено Конституцією України, Законами України „Про освіту ”, „Про фізичну культуру і спорт ”, Цільовою комплексною програмою „Фізичне виховання - здоров'я нації ”, Концепцією фізичного виховання в системі освіти України.

Водночас в цій сфері залишається багато невирішених проблем. Зокрема, на уроках фізичної культури навчання рухам, функціональне навантаження недостатньо узгоджуються з вирішенням виховних завдань. Усе це вказує на актуальність обраної теми і свідчить про необхідність проведення спеціальних досліджень у цьому напрямі.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов організації фізичного виховання в загальноосвітній школі І ступеня.

Об'єкт дослідження. Фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження. Формування особистості дітей молодшого шкільного віку у процесі фізичного виховання.

Відповідно до проблеми, об'єкта, предмета, мети сформульовано основні завдання дослідження:

1. Вивчити теоретичні основи фізичного виховання дітей у школі і сім'ї.

2. Проаналізувати зміст, завдання і форми фізичного виховання учнів початкових класів.

3. Дослідити психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів.

4. Розробити педагогічні умови фізичного виховання учнів початкових класів у системі «родина - школа».

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновку, списку літератури.

Розділ 1. Фізичне виховання особистості як педагогічна проблема

1.1 Значення і місце фізичного виховання в системі загальної середньої освіти

Фізична культура почала складатися на окремому рівні економічного та суспільного розвитку в епоху верхнього палеоліту, тобто близько 50 тисяч років назад, коли в ході еволюційного процесу людина перейшла від простого сприйняття природного середовища до цілеспрямованої дії його зміни. Необхідність працювати, виготовляти знаряддя праці, передавати наступним поколінням накопичені трудові вміння та навички стала об'єктивною причиною виникнення фізичного виховання як особливої категорії суспільного життя.

Дії, на основі яких виникали фізичні вправи, почали безпосередньо впливати не тільки на предмет праці, а й на саму людину. Перетворення трудових дій на фізичні вправи значно поширило сферу їх впливу на людину в плані її всебічного вдосконалення.

У період розквіту родового суспільства, коли люди почали займатися землеробством та тваринництвом, створилися відповідні матеріальні умови, виникла необхідність передачі життєвого досвіду у застосуванні предметів праці та бойових дій підростаючим поколінням. Тому виховання, в тому числі фізичне, виділилося в окрему суспільну функцію.

На зміну первіснообщинному ладу приходить класове суспільство - рабовласницьке. Нормою суспільних відносин стають війни з метою захоплення рабів та чужої території. Це сприяло подальшій зміні фізичного виховання, у якому військово-фізична підготовка стає пріоритетною.

У рабовласницьких державах тяжку фізичну працю виконували раби, а вільні громадяни (представники пануючого класу) повинні були мати всебічну військово-фізичну підготовку. Функцію виховання брала на себе держава, як це було в Спарті, Афінах та ін. Культ гармонійно розвиненого тіла, сили, витривалості, мужності займає значне місце в системі цінностей людини античного світу. Великі спортивні заходи, що проводилися в цей час: Олімпійські, Йєменські, Немейські Піфійські ігри - позначались навіть у відносинах між державами.

У цей час виникає новий напрямок фізичної культури - лікувально-профілактичний. Застосування засобів загартування організму, гігієни (лазня, масаж), організація активного відпочинку (плавання, верхова їзда, прогулянка на колісницях та ін.).

Після заміни рабовласницького суспільства феодальним підростаюче покоління (хлопчики та юнаки) з сімей феодалів отримували рицарське (військово-фізичне) виховання, в основу якого було покладено вміння володіти мечем, шпагою, списом, добре їздити на коні та ін. Поряд з цим серед міського та сільського населення (простолюдини) створювалася своя - народна система фізичного виховання, яка складалася з народних рухливих ігор, танців, військових та фізичних вправ (боротьба, кулачний бій та ін.).

З середини XVII століття в період створення буржуазних суспільно-економічних відносин активізується розвиток фізичної культури: формуються різні системи фізичної підготовки, удосконалюються засоби, форми та методи фізичного виховання дітей, молоді та дорослих людей ; у містах європейських країн створюються спортивні гуртки, клуби та ін. Розвиток різноманітних видів спорту викликано виготовленням спортивного інвентарю та обладнання, визначенням чітких правил змагань, будівництвом спортивних споруд та ін. З розширенням економічного та культурного співробітництва між різними країнами спорт виходить за рамки окремих держав, це знайшло своє відображення в організації міжнародних змагань, відродженні регулярного проведення сучасних Олімпійських ігор (з 1886 р.) за ініціативою французького педагога П'єра де Кубертена.

Становлення фізичної культури в змісті освіти на правах однієї із одиниць його структури вимагало багатовікових зусиль мислителів-гуманістів, педагогів і ентузіастів фізичної культури епохи Відродження, соціалістів-утопістів, соціал-демократів та інших представників прогресивної педагогічної думки.

В 50 - 60 роки XX століття предмет «Фізична культура» трансформувався в системо утворюючу форму організації фізичного виховання в закладах загальної освіти та об'єднав навколо себе позакласні форми організаційних занять фізичними вправами: фізкультурно-оздоровчі, заходи в режимі шкільного дня (гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки і паузи на уроках, ігри і фізкультурні забави на перервах), позакласна і позашкільна спортивно-масова робота.

До того часу, як дитина зможе скористатися формами навчання і зможе бути наполегливою, жартівливою, цікавою і передбачуваною, вона має навчитися досягати мети і програвати. Їй необхідно отримувати задоволення від фізичної та розумової праці.

Сучасні діти мало рухаються, менше грають в рухомі ігри через прив'язаність до телевізора і комп'ютера. Зменшується і кількість відкритих місць для ігор. Батьки і педагоги все більше занепокоєні як, де і коли можна надати дітям можливість активно і творчо погратись. А щоб підтримати інтерес дітей до таких ігор діти повинні їх знати і завдання педагога допомогти їм в цьому. Саме тому є фізичне виховання є важливим компонентом всебічного гармонійного розвитку особистості

Система фізичного виховання має мету - на основі повного використання засобів фізичної культури та спорту реалізувати можливості всебічного розвитку дитячого та дорослого населення України, удосконалити їхні рухові здібності і водночас сформувати моральні та вольові якості, які характеризують суспільно активну особистість; забезпечити на цій основі підготовленість кожної людини до плідної праці та інших важливих для суспільства видів діяльності.

Зміст мети розкривається у завданнях. з урахуванням специфічних аспектів фізичного виховання та його взаємозв'язку з іншими видами виховання визначають три групи основних завдань: оздоровчі, освітні, та виховні. Успішне розв'язання завдань фізичного виховання молодших школярів можливе лише в тому разі, якщо воно стане органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом спільної турботи педагогічного колективу, учнівських організацій, батьків, громадськості.

Зміцнення здоров'я і сприяння правильному фізичному розвиткові учнів є важливим завданням початкової школи. Фізичний стан дитини її здоров'я є тим підґрунтям, на якому розвиваються всі її сили і можливості, в тому числі й розумові.

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає загартування її організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а у приміщенні необхідно дотримуватись гігієнічних вимог.

Видатний український педагог В.О.Сухомлинський відзначав, що велику роль у фізичному і духовному розвитку дітей відіграють заняття фізкультурою і спортом. Але серйозну функцію ці заняття виконують лише тоді, - наголошував він, - коли вся навчально-виховна робота перейнята турботою про здоров'я, про гармонію фізичного і духовного.

Великі розумові і статистичні навантаження в школі, відсутність додаткової рухової активності, малорухомий спосіб життя, нераціональне харчування призводять до того, що в більшості школярів погіршується зір, діяльність серцево-судинної і дихальної системи, порушується обмін речовин, зменшується опірність організму до різних захворювань, що приводять до погіршення стану їхнього здоров'я.

У сучасних умовах важливим завданням родини і школи в роботі для зміцнення здоров'я дітей є прищеплювання учням стійкого інтересу до занять фізичними вправами в школі і дома. У зв'язку з цим необхідно використовувати усі форми фізичного виховання в школі, а також самостійні заняття фізичними вправами вдома з метою підвищення рухової активності, зміцненню здоров'я, поліпшення фізичної підготовленості учнів.

У процесі фізичного виховання молодших школярів вирішуються різноманітні питання: виховуються морально-вольові якості особистості; виробляється необхідність в повсякденних заняттях фізичними вправами; розвиваються рухові якості, необхідність в праці. Але через недостачу часу, який за планом відводиться на фізичне виховання, вирішити ці питання тільки зусиллям школи неможливо. Організовані форми фізичного виховання, передбачені навчальною програмою, складають в середньому 32% добової необхідності дитини, а спонтанні побутові рухи - 18 - 20%. Тому тільки використання різних форм фізичного виховання в режимі дня, в позакласний та вільний час може заповнити нестачу рухової активності учнів.

1.2 Психолого-педагогічні умови організації фізичного виховання молодших школярів

фізичний виховання педагогічний школяр

Фізичне виховання відіграє значну роль у підготовці всебічно розвиненої молодої людини, здатної успішно трудитися в різних галузях господарства і соціально-культурної сфери, захищати Батьківщину. Отож завдання школи - не тільки в підготовці високоосвіченої, висококультурної молодої людини, а й у створенні необхідних передумов для її всебічного фізичного розвитку.

Фізичне виховання забезпечується відповідними сучасними науковими досягненнями, медичним обслуговуванням, педагогічними кадрами, матеріально-технічною, правовою, нормативною, інформаційною базою та бюджетним фінансуванням.

Фізичне виховання дітей реалізується через систему таких дидактичних компонентів: обов'язковий (урок або заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня), що формує основи фізичної культури особистості відповідно до Державних стандартів Освітньої галузі «Фізичне виховання» та позаурочний (заняття у секціях та гуртках спортивного спрямування навчального закладу, позашкільних навчальних закладах, самостійні заняття, участь у фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходах), що доповнює обов'язковий компонент з урахуванням індивідуальних мотивів, інтересів і потреб, природних здібностей та стану здоров'я особистості.

Згідно з положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи, за організацію фізичного виховання в школі відповідає директор.

На директора школи покладають такі завдання:

§ відповідальність за стан фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи;

§ створення умов для реалізації творчого потенціалу молодших школярів, спрямування їх на духовне та фізичне становлення і самовдосконалення засобами фізичного виховання та спорту;

§ забезпечення умов для виконання учнями науково обґрунтованого обсягу рухової активності та її контроль;

§ відповідальність за дотриманням правил техніки безпеки під час роботи з учнями та ефективне використання навчально-спортивної бази;

§ забезпечення необхідним спортивним інвентарем та обладнанням відповідно до типового переліку;

§ забезпечення кадрового потенціалу для занять учнів фізичною культурою та спортом;

§ створення необхідних умов для проведення уроків з фізичної культури і організації позакласної спортивно-масової та оздоровчої роботи, організацію фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі дня школи, щоденних фізкультурних занять у групах продовженого дня, проведення занять з учнями, зарахованими за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, а також для виконання масових позакласних спортивно-оздоровчих заходів;

§ здійснення щоденного контролю за фізичним вихованням учнів - відвідування уроків, спостереження за проведенням занять у режимі навчального дня;

§ організацію проведення регулярних медичних оглядів учнів.

У фізичному вихованні учнів беруть участь учнівські організації та весь педагогічний колектив школи.

Заступник директора школи з навчально-виховної роботи:

§ відповідає за виконання навчальних програм і якість викладання на уроках фізичної культури;

§ забезпечує систематичний контроль за проведення уроків і факультативних занять з фізичної культури та спорту, а також занять з школярами, зарахованими за станом здоров'я до спеціальної медичної групи;

§ контролює проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня;

§ координує на основі між предметних зв'язків діяльність педагогічного колективу щодо формування в учнів знань, пов'язаних із збереженням та зміцненням здоров'я, виховання в учнів звичок здорового способу життя;

§ забезпечує підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання;

§ спрямовує діяльність методичного об'єднання вчителів фізичного виховання.

Організатор позакласної і позашкільної виховної роботи з дітьми бере участь в організації і роботі фізичної культури, залучаючи до співпраці педагогічний колектив, учнівські і шефські організації, батьків та старшокласників.

У положенні визначено також обов'язки учителя фізкультури.

Згідно з положенням він повинен:

§ нести відповідальність за виконання навчальної програми, за опановування учнями необхідними знаннями , уміннями і навичками на уроках фізичної культури.;

§ вести систематичний облік фізичної підготовленості учнів;

§ залучати якомога більше школярів до фізкультурних гуртків, спортивних секцій, а також до різних фізкультурно-масових заходів;

§ організовувати позакласну фізкультурно-масову і спортивну роботу в школі;

§ спрямовувати роботу шкільного колективу фізичної культури, а також готувати громадських інструкторів і суддів з числа учнів і максимально залучати їх у доступних формах до проведення різних фізкультурно-оздоровчих занять і заходів;

§ організовувати підготовку школярів до районних, міських спортивних змагань;

§ організовувати шкільні змагання і фізкультурні свята;

§ стимулювати прагнення школярів до здорового способу життя, зменшення серед них проявів антисоціальних явищ;

§ контролювати організацію та проведення «годин» рухової активності в групах продовженого дня;

§ спільно з вчителем фізичного виховання розробляє план спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходів;

§ бере участь у роботі з підготовки та проведення моніторингу фізичного розвитку учнів;

§ підтримує зв'язки з позашкільними навчальними закладами з метою залучення учнів навчального закладу до систематичних занять фізкультурою і спортом;

§ проводить пропагандистську роботу серед учнів, їх батьків, вчителів щодо здорового способу життя.

Обов'язки педагога-організатора:

§ спільно з вчителем фізичного виховання організовує і проводить позаурочні фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи;

§ надає допомогу учнівським колективам в організації фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів у класах;

§ бере участь у роботі з підготовки та проведення моніторингу фізичного виховання учнів;

§ проводить пропагандистську роботу серед учнів, їх батьків, вчителів щодо здорового способу життя.

Учителі початкових класів мають:

§ стежити за дотриманням школярами режиму дня, виконання ними ранкової гімнастики;

§ сприяти залученню учнів до спортивних секцій та гуртків;

§ стежити за правильною поставою учнів;

§ виховувати в учнів інтерес і звичку до систематичних занять фізичними вправами.

Вихователі груп продовженого дня:

§ забезпечують у навчальних приміщеннях створення умов, які відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та вимогам техніки безпеки;

§ дбають про дотримання учнями режиму дня, правил особистої та суспільної гігієни, вимог безпечної поведінки;

§ сприяють формуванню знань і навичок учнів щодо здорового способу життя;

§ організовують і проводять щоденні «години» рухової активності (тривалістю 1год.,переважно на свіжому повітрі) з використанням рухливих і народних ігор, естафет тощо;

§ контролюють відвідування учнями секцій, гуртків спортивного спрямування.

Медичний контроль за фізичним вихованням є необхідною умовою успішного виконання завдань фізичного виховання дітей і підлітків. Згідно з положенням про організацію фізичного виховання і масового спорту в загальноосвітніх закладах, загальне керівництво організацією медичного контролю за станом здоров'я дітей здійснюють місцеві органи охорони здоров'я відповідно до діючого законодавства України.

Медичний контроль здійснюється відповідно до діючих вимог з медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням дітей.

Медичний персонал навчального закладу:

§ організовує та проводить щорічні медичні огляди;

§ готує на підставі результатів медичних оглядів проект наказу про розподіл учнів на медичні групи;

§ комплектує спеціальні медичні групи та надає консультаційну допомогу вчителю щодо здійснення навчально-виховного процесу з цією категорією дітей;

§ визначає допуск дитини до занять після перенесених хвороб;

§ спільно з фахівцями (інструкторами, вчителями) контролює навантаження на учнів на уроках з фізичного виховання;

§ проводить бесіди з дітьми про правила особистої та суспільної гігієни, надання першої допомоги;

§ контролює відповідність навчальних приміщень санітарно-гігієнічним нормам та вимогам техніки безпеки;

§ здійснює медичне обслуговування фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів;

§ завіряє заявки команд навчального закладу для участі у позашкільних фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходах;

§ проводить просвітницьку роботу серед педагогічного колективу, батьків щодо засад здорового способу життя, виховання здорової дитини.

Управління освіти і науки місцевих держадміністрацій спільно з органами охорони здоров'я щорічно підбивають підсумки роботи щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей та учнівської молоді, результатів моніторингу їх фізичного розвитку.

Учні початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів зобов'язані:

§ дотримуватись правил особистої та суспільної гігієни, дотримуватись правил безпечної поведінки у побуті та під час занять фізичними вправами;

§ повсякденно використовувати набуті знання і навички щодо ведення здорового способу життя;

§ постійно виконувати обсяг рухової активності відповідно до своїх вікових психофізичних потреб (відвідування уроків фізичного виховання, заняття в гуртках, секціях спортивного спрямування, самостійні заняття, участь у спортивних фізкультурно-оздоровчих заходах, активний відпочинок тощо);

§ використовувати свій творчий потенціал на духовний та фізичний розвиток і самовдосконалення засобами фізичного виховання і спорту;

§ брати участь у спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходах навчального закладу; дбати про оптимальний рівень здоров'я та особистого фізичного розвитку.

Вікові особливості молодших школярів (висока емоційність і рухливість, нестійка увага, конкретність мислення і пам'яті, підвищена втома), диктують учителю необхідність творчого, застосування різноманітних методів навчання і виховання. Потрібно підкреслити, що саме фізичне виховання більш за все задовольняє високу рухову активність молодших школярів. Потяг учнів до уроків особливий, що створює сприятливі умови для використання занять фізичною культурою у виховних цілях.

Великі можливості для здійснення морального виховання дітей молодшого шкільного віку у процесі занять фізичною культурою передбачені самим характером фізично-спортивної діяльності. Накопичення позитивного морального досвіду поведінки у колективі юних спортсменів об'єктивно обумовлено емоційністю занять, необхідністю систематично-послідовно долати труднощі на шляху до поставленої мети, суспільно-корисний характер спортивної діяльності, взаємозв'язок особистої і суспільної зацікавленості у боротьбі за кращий спортивний результат і фізичне удосконалення - це все створює необхідні передумови для здійснення морального виховання.

Розділ 2. Практика організації фізичного виховання у загальноосвітній школі

2.1 Зміст, завдання і форми фізичного виховання у початковій школі

Фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку є невід'ємною складовою освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, методики організації змістовного дозвілля і спрямована на формування в них фізичного, соціального та духовного здоров'я, вдосконалення фізичної та психічної підготовки до ведення активного довготривалого життя та професійної діяльності.

Метою фізичного виховання є формування особистості, спрямоване на забезпечення необхідності рівня розвитку життєво важливих рухових навичок і фізичних якостей, загальнолюдських цінностей: здоров'я, фізичного, соціального та психічного благополуччя; виховання інтересу і звички до самостійних занять фізичною культурою і спортом, набуття навичок здорового способу життя .

Досягнення мети забезпечується реалізацією завдань:

§ сприяння повноцінному фізичному розвитку, і виховання дитини шляхом використання засобів фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи;

§ збереження та зміцнення здоров'я дитини, профілактика захворювань;

§ формування та реалізація знань і вмінь, життєво необхідних рухових навичок і фізичних якостей для підготовки до майбутньої трудової діяльності;

§ розширення функціональних можливостей організму та розвиток рухових здібностей дитини;

§ виховання активної життєвої позиції та морально-вольових якостей;

§ формування мотиваційних засад та переконання у необхідності регулярного використання різноманітних форм фізичного виховання та масового спорту як важливої складової здорового способу життя;

§ формування організаторських здібностей;

§ ознайомлення з цінностями спорту через заняття в системі масового та дитячо-юнацького спорту.

Основними засобами фізичного виховання є: натуральні сили природи :сонце, повітря, вода; організація правильного режиму харчування, праці і відпочинку; гігієнічна гімнастика; гігієна догляду за тілом; гімнастика, спортивні ігри, туризм, праця.

Усі названі засоби, які забезпечують фізичне виховання людини, мають використовуватися комплексно з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців.

Основними формами роботи з фізичного виховання в режимі навчального дня є уроки фізичної культури; гімнастика до уроків, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри та фізичні вправи на перервах та в групах продовженого дня. Зміст цих занять визначається змістом уроків фізичної культури відповідного класу. Систематичне проведення таких заходів сприяє фізичному розвитку, підвищенню розумової працездатності й успішності, виховує дисциплінованість і організованість.

· Уроки фізичної культури в школі розрізняють за змістом і педагогічними завданнями. За змістом розрізняють комплексні уроки та уроки з акцентом на певний вид навчального матеріалу. В 1 - 4 класах у більшості випадків проводять комплексні уроки, які передбачають рухливі ігри, вправи з основної гімнастики, легкоатлетичні вправи або вправи з лижної підготовки. Можна проводити уроки, що передбачають один вид вправ. Наприклад, лижної підготовки, плавання чи рухливих ігор. Залежно від поставлених педагогічних завдань, уроки фізичної культури поділяються на вступні, уроки ознайомлення з новим матеріалом, вивчення нового матеріалу, повторення вивченого матеріалу та вдосконалення у виконанні, уроки мішаного типу, контрольні та підсумкові

Будь-який урок фізичної культури має відповідати типовій структурі, але кожен з них має свої особливості.

Більшість уроків фізичної культури слід проводити на відкритому повітрі(при шкільних майданчиках, стадіоні). Взимку уроки на відкритому повітрі проводять в тиху погоду або при слабкому вітрі за температури не нижче -10 градусів за Цельсієм для учнів 1 - 2 класів та -12 градусів за Цельсієм для учнів 3 - 4 класів(для середньої кліматичної зони). В інших кліматичних зонах питання про можливість проведення занять на повітрі вирішується органами освіти спільно з органами охорони здоров'я. у приміщенні, де проводять заняття, температура повітря має бути не нижчою 14 градусів за Цельсієм.

· Гімнастика до уроків. Її мета - організація учнів на початку навчального дня, запобігання викривленню постави, підвищення працездатності учнів протягом дня, загартування організму. Для дітей, які навчаються в другу зміну, гімнастика до уроків є до того ж і формою активного відпочинку.

Її проводять щодня в школі перед початком уроків. Слід наголосити на тому, що гімнастика до уроків і ранкова гігієнічна гімнастика - це окремі форми роботи з фізичного виховання школярів, вони не можуть замінювати одна одну. У зв'язку з цим серед учнів потрібно вести роз'яснювальну роботу про те, що гімнастика до уроків не повинна замінювати, витісняти ранкову гігієнічну гімнастику, оздоровчо-гігієнічне заняття якої значно більше, ніж гімнастики до уроків.

Комплекс гімнастики до уроків складається з 6 - 8 вправ. На початку її виконується короткочасна ходьба, яка проводиться в бадьорому темпі. В прохолодну погоду на майданчику після ходьби проводиться нетривалий біг на місці, після якого учні знову переходять на ходьбу.

У комплекс слід добирати такі вправи, які зручно виконувати у звичайному одязі.

Кожну вправу виконують 8 - 10 разів. Кількість повторень залежить від характеру вправ.

Дуже важливо при цьому звертати увагу на правильність дихання.

· Фізкультурні хвилинки - форма, що сприяє зменшенню втоми і підвищенню розумової працездатності учнів на уроках. Поряд з цим вони сприятливо діють на організм дитини, запобігаючи порушенням постави.

Протягом навчального дня поступово зростає стомлення дітей, зменшується працездатність. У них знижується увага, збільшується кількість помилок у виконанні завдань і випадків порушень дисципліни (відволікання від навчальної роботи, неспокій, розмови). Тривале сидіння за партою спричинює втому м'язів спини, шиї, ніг, призводить до застійних явищ у нижній частині тіла. Стомившись, учень сутулить спину, лягає грудьми на парту, перекошує тулуб вліво або вправо. Все це негативно впливає на поставу дитини.

Видатний педагог К.Д.Ушинський писав, що основний закон дитячої природи можна висловити так: дитина вимагає діяльності безперестанно і стомлюється внаслідок не діяльності, а її одноманітності та однобічності. Як один із засобів, що сприяє успішності навчання школярів молодшого віку, він рекомендував короткочасні фізичні вправи під час уроку.

Фізкультхвилинка триває 2 - 3 хв. До її комплексу включають 3 - 4 прості, доступні вправи, які не вимагають складної координації і впливають на основні м'язові групи. Кожну вправу повторюють 4 - 6 разів, темп виконання вправ середній або повільний.

Такі вправи поліпшують кровообіг, дихання, сприяють підвищенню розумової працездатності, позитивно впливають на емоційний стан учнів. За своїм характером вправи мають нагадувати "потягування" і деякі розслаблення м'язів, сприяти активізації дихання і діяльності серцево-судинної системи.

· Ігри та фізичні вправи в режимі продовженого дня. Для фізичного виховання учнів велике значення має правильна організація навчання, відпочинку, занять фізичними вправами в групах продовженого дня.

Фізичне виховання в групах продовженого дня проводять у формі організованих занять (вправ, ігор, фізкультпауз), під час виконання домашніх завдань, прогулянок, ігор та розваг у години дозвілля. Організовані заняття (ігри та фізичні вправи) проводять щодня протягом години. Вони обов'язкові для всіх учнів(За винятком тих, які за станом здоров'я належать до спеціальної медичної групи). На заняттях використовують вправи та ігри, які вивчалися на фізкультурі, тому ці заняття сприяють розв'язанню оздоровчих і виховних завдань і меншою мірою - навчальних.

Кожне заняття має три етапи: підготовчий, основний і заключний.

Завдання першого етапу - психологічна і фізіологічна підготовка дітей до занять фізичними вправами (5 - 10хв.). Під час основного етапу (30 - 35хв.) формуються такі рухові якості, як швидкість, спритність, сила, витривалість, удосконалюються здобуті на уроках фізкультури знання, набуті вміння і навички. У процесі виконання спільних дій зростає організованість, дисциплінованість, культура поведінки. На заключному етапі заняття поступово знижується фізичне навантаження. Відносно спокійний стан(3 - 5хв.) - це те, що потрібно учням на даному етапі.

Час занять фізичними вправами в групах продовженого дня суворо не регламентується. Їхня тривалість залежить від стану дітей, видів вправ, кліматичних умов та ін.

2.2 Позакласні форми фізичного виховання

Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною. Позакласна робота - різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. Позакласна робота проводиться в позанавчальний час у вигляді занять з гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки та туризму, в секціях та гуртках.

Позакласна робота є добровільною, тому не повинна включати в себе обов'язкових видів змагань, обов'язкових світових показників і документів. Позакласні заняття повинні розвивати навики самостійної роботи школярів.

Всебічний розвиток людини, що є головною метою виховання, охоплює розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне виховання в їх нерозривному зв'язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свій зміст і конкретні завдання.

Завдання позакласної та позашкільної роботи з фізичного виховання:

1. Виховання здорової зміни, бажання спілкуватися про своє здоров'я постійно займатися фізичною культурою і спортом.

2. Підготовка до фізичної праці, виховання працездатності.

· позаурочні заняття (гуртки та секції), завдання яких - створення умов для прищеплення учням звички до систематичних занять, сприяння запровадженню фізичної культури в побуті. На позаурочних заняттях закріплюються й удосконалюються здобуті на уроках знання, практичні вміння та навички. Характерною рисою позаурочних форм занять є їх добровільність;

· година здоров'я, яку в багатьох школах проводять щодня після 2-го або 3-го уроку, і яка триває 45 хвилин. Час для неї звільняють за рахунок великої перерви та скорочення всіх уроків на 5 хвилин. Вправи виконують переважно на свіжому повітрі (учні займаються в спортивній формі). Вчителі можуть виконувати вправи разом з учнями або з окремою групою;

· масові змагання, спортивні свята передбачають чітку організацію, дотримання певних ритуалів. Усе це забезпечує комплексне розв'язання завдань виховання молодших школярів: фізичного, морального, естетичного та ін. У багатьох школах проводять так звані некласифікаційні змагання. Участь у них не має права на присвоєння розрядів, оскільки:

· вони не передбачені спортивною класифікацією;

· їхня програма може певним чином відхилятися від класифікації;

· під час їх проведення допускаються передбачені програмою порушення правил змагань.

До таких змагань належать усі міні-ігри на майданчиках зменшених розмірів, зі скороченням часу, використанням нестандартного інвентарю, зміненою кількістю гравців, із дозволеним частковим порушенням окремих правил тощо.

· Змагання за шкільною програмою. Програма таких змагань складається вчителем і повинна сприяти розвиванню завдань, які ставляться перед учнями на кожному конкретному етапі засвоєння матеріалу шкільної програми.

У програму змагань може включатися теоретичний матеріал у вигляді запитань, що визначають уміння учнів самостійно займатись, керувати класом, допомагати товаришам.

Змагання треба проводити як особисті (між учнями одного класу) так і командні (між класами). Цінність останніх полягає в тому, що відчуття відповідальності перед товаришами спонукає кожного учасника сумлінно готуватися, виявляти максимум зусиль і наполегливості у процесі підготовки до змагань і участі в них.

Програма змагань повинна бути відома учням за 2 - 3 місяці до їх початку. Проводити їх можна окремо або під час спортивної години у групах продовженого дня, чи під час години здоров'я. Такі змагання сприяють зв'язку позаурочних занять і уроків фізичної культури, активізують самостійну діяльність школярів.

Конкурси. Мета цього виду змагань - розвивати вміння самостійно користуватись фізичними вправами, складати комплекси і комбінації, засвоювати певну інформацію. Їх можна організовувати як самостійні заходи на перервах, у групах продовженого дня або як складову частину інших заходів ( вечорів, спортивних свят, днів здоров'я та ін.).

Цінність конкурсів -- в їхній спрямованості на раціональне розв'язання самими учнями рухових завдань. Конкурси можуть проводитись усередині класів і між ними. У другому випадку програма конкурсу повинна передбачати індивідуальні та групові завдання. Наприклад, доцільно влаштовувати конкурси на краще складання і виконання комплексу ранкової гімнастики, створення нових вправ із двох або трьох запропонованих, кращу комбінацію вільних вправ із раніше вивчених рухових дій тощо. Усі практичні завдання повинні бути обґрунтовані та прокоментовані учнем.

Конкурс може проводитися на краще виконання запропонованих вправ, точність і швидкість відтворення, продемонстрованого окремими учнями або групою.

"Веселі старти". Ігри -- ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах літнього відпочинку і за місцем проживання.

Виняткову увагу потрібно звернути на створення спеціальної матеріальної бази, виготовлення відповідного інвентарю та атрибутики (ходулі, мішки, стійки, набори дошок, фанерних планшетів, кілець, прапорців тощо).

Програма "Веселих стартів" може передбачати ігри для змішаних команд, а також для хлопчиків і дівчат окремо. Щоби уникнути помилок під час пояснення чергової гри, варто показати одному-двом учасникам способи передачі предметів, подолання перешкод та ін. Після пояснення і показу необхідно відповісти на питання, які виникли в учасників (щодо техніки і правил гри).

Для визначення переможців у кожній грі за перше місце нараховують кількість очок, що дорівнює числу команд, за друге -- на одне менше і т.д. Після всіх ігор і естафет одержані очки додаються, і перемагає команда, що набрала найбільше очок.

Можна визначити переможця і за найменшою сумою очок. У такому випадку нарахування йде у зворотному порядку. Нагороджуючи, доцільно заохочувати всі команди. Під час командних ігор і естафет діти надзвичайно збуджуються; тому необхідно вжити заходів, щоб уникнути можливих травм. Для заспокоєння збуджених учасників треба по закінченню чергової гри дати вправи на увагу.

Бажано залучити до участі у святі батьків; домовитися з відповідними торгівельними організаціями про продаж учасникам свята спортивної форми, відповідної літератури, інвентарю й атрибутики, значків, марок, конвертів, художніх листівок, наклейок, а також функціонування продуктових кіосків (морозиво, печиво, фруктові напої тощо).

У фізкультурно-художніх святах можуть брати участь працівники культових і громадських організацій, Рад народних депутатів, закладів культури.

У селах і селищах такі свята повинні проводитися з ініціативи школи під егідою відповідних рад і культурно-спортивних комплексів.

Програмою передбачаються фрагменти не тільки для школярів, а й для дітей дошкільного віку і навіть дорослих та спільні заходи (класами, сім'ями).

Виняткове місце у програмі свята, котре переважно, триває два дні (субота і неділя), посідають чисто спортивні заходи, а саме: змагання, народні ігри та розваги, товариські зустрічі та показові виступи, "Веселі старти" й естафети, конкурси і вікторини.

Спортивно-художні вечори можуть присвячуватися різним подіям у житті колективу фізичної культури. Це може бути, наприклад, "Вечір спортивної слави", присвячений підбиттю підсумків фізкультурної і спортивної роботи школи за рік. Вечори можуть присвячуватися високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводитися за типом спортивно-художніх КВК, "нумо, хлопці", "нумо, дівчата" тощо. У будь-яких випадках вони є ефективною формою реалізації ідеї синтезу спорту і мистецтва, спробою об'єднати спортивні заходи з художніми.

Завдання вечора -- заохочення фізкультурників і спортсменів школи, пропаганда їхніх досягнень і розумного способу життя та залучення до систематичних занять фізичною культурою нових поколінь школярів.

Проведенню вечора передує велика підготовча робота організаційного комітету, очолюваного одним із керівників школи та вчителем фізкультури. У селах та селищах такі вечори рекомендується проводити спільно для школярів та дорослого населення. У такому випадку доцільно забезпечити представництво в оргкомітеті дорослих сельчан та залучити до його підготовки всі організації і установи, що мають відношення до виховання і здоров'я дітей.

Викличуть інтерес також виставки юних філателістів, колекціонерів значків, вимпелів, наклейок тощо. Усе оформлення вечора повинно відповідати завданням та ідеї вечора.

Так, якщо вечір проводиться за типом "нумо, хлопці", то можна запросити військових. Якщо це КВК, то бажано запросити висококваліфікованого суддю і залучити його до роботи в журі. На вечорі спортивної слави кращим гостем буде відомий спортсмен або група спортсменів. У всіх випадках бажано, щоби це були люди, яких знають учасники вечора.

На таких вечорах варто уникати тривалих доповідей і виступів. Усю інформацію, яка має бути оголошена на вечорі, доцільно об'єднати зі словами привітання і поздоровлення, рапортами і спеціальним наказом по школі, можна передбачити її в тексті ведучих вечора та в інтерв'ю.

На вечорах виділяється час для вручення значків і посвідчень спортсменам-розрядникам, грамот активістам тощо.

Висновки

Щоб привернути увагу до проблем фізичного виховання, в Україні розроблено комплексну програму «Фізичне виховання - здоров'я нації». Згідно з нею, фізичне виховання в навчально-виховній сфері, як складова частина загальної системи освіти, має закласти підвалини забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров'я, комплексного підходу до формування розумової та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, широкого використання засобів і форм фізичного вдосконалення, безперервності цього процесу. На думку професора О. Вишневського, потрібна докорінна перебудова організації фізичного виховання школярів. По-перше, слід кардинально змінити власні погляди на фізкультуру, на фізичний стан, красу людського тіла, не сприймати їх, як щось другорядне. Учитель власним прикладом повинен демонструвати важливість фізкультури, здорового способу життя. По-друге, конче необхідно розвантажити навчальні програми і плани, значно скоротивши інформативне навчання з таким розрахунком, щоб загальна кількість навчальних предметів становила 7 - 10 у початкових класах і 10 - 12 у старших, як це характерно для європейських шкіл. Робочий тиждень у такому разі не перевищуватиме 24 - 30 годин, включаючи виконання домашніх завдань. Таким чином можна збільшити питому вагу уроків фізичної культури. По-третє, слід відмовитися від традиційних форм режиму діяльності на уроці, коли діти увесь час сидять майже нерухомо, а вчитель "навіює" їм знання. Тут немає інтенсивної праці дитини, проте є дуже шкідливим для здоров'я сидіння за партою без руху. По-четверте, потрібен повний перегляд концепцій і методики фізкультурної роботи в школі. Вона повинна стати формою активного відпочинку, і має працювати на здоров'я, виховання і задоволення фізіологічних потреб дитини. Важко не погодитись з цими думками.

Список літератури

1. Амосов М.М. Роздуми про здоров'я. - Здоров'я, 1990. -168с.

2. Андрощук Н.В. Радість руху. - Тернопіль.: СМП «Астон», 1999. - 114с.

3. Андрєєва Є.Б. Фіз.пауза на уроках //Початкова школа. - № 9. - 1995.

4. Борисенко А.Ф.Руховий режим учнів початкових класів. 1989. - 190с.

5. Борисенко А.К. система фізичного виховання учнів початкових класів // Початкова школа - № 4. - 2000. - 46с.

6. Вільчаковський Е.С. Системи фізичного виховання молодших школярів. - К., 1998. - 60с.

7. Вільчаковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку - 2004. - 148с.

8. Волкова Н.П. Педагогіка. - К., 2001. - 435с.

9. Грищенко Л.К. Фізкультхвилинки: методичний посібник // Початкова освіта. - № 36. - 2000. - С.46 - 48.

10. Готовцев П.І. Самоконтроль під час занять фізкультурою - 2003. - 35с.

11. Качеров О.Б., Короп О.Ю. Абетка здоров'я. - К. - 1996. - 86с.

12. Жуков М.Н. «Рухливі ігри». - Москва - 2000. - 35с.

13. Зубалій М. Ефективна форма підвищення рухової активності учнів початкових класів. // Початкова школа. № 6. - 2003. - С.43 - 46.

14. Іващенко В.П. Теорія і методика фізичного виховання. Ч. 1. - 2006.

15. Іващенко В.П. Теорія і методика фізичного виховання. Ч. 2. - 2006.

16. Кругляк О.Я. Від гри до здоров'я нації. Рухливі ігри, естафети на уроках фізичної культури. Методичний посібник. -Тернопіль: «Підручники і посібники», - 2000. - 80с.

17. Качашкін В.М. «Методика фізичного виховання». «Просвіта». - 1980.

18. Кругляк О. Реалізація між предметних зв'язків на уроках фізичної культури в початковій школі.// Початкова школа. №4 - 2008. - С.55 - 60.

19. Кондратюк С. І. Батькам про збереження здоров'я молодших школярів // Початкова школа. - № 4. - 2000. - С.36 - 39.

20. Каменцер М.Г. «Урок після уроку». - Москва 2000. - С.27 - 33.

21. Ковальчук Л., Попель С. «Концепція позакласної виховної роботи у ЗОШ». - К. - 1999. - С.39 - 56.

22. Леонов О.З., Цвек С.Ф. Школярам - фізичний гарт. - К. - 1998. - 88с.

23. Леськів А.Д., Андрощук Н.В. Форми і засоби фізичного виховання молодших школярів. -Тернопіль «Астон», - 1997. - С. 108.

24. Леськів А. Д. «Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку», Тернопіль, СМП «Астон». - 2000. - С.132.

25. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. - Львів: Штабар, 1997. - 207с.

26. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика. - Тернопіль: - 2000. - 335с.

27. Маланюк Т. А. Педагогічні аспекти туристично-краєзнавчої діяльності в школах та позашкільних закладах.// Вісник Прикарпатського університету. Фізична культура. - Івано-Франківськ. - 2006, № 85. - 89с.

28. Огнистий А.В. Теоретико-методичні основи фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку. Тернопіль: ТДПУ, 2001. - 76с.

29. Огнистий А.В. Зошит для практичних занять з методики фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку. Тернопіль: ТДПУ, 2001.

30. Остапенко О. Виховання в молодших школярів інтересу до фізичної культури // Початкова школа. - № 5 - 2003. - С.53 - 57.

31. Організація і методика проведення фізкультурних хвилинок у 1 - 4 класах. // Початкова освіта. - № 8. - 2002. - С.45 - 47.

32. Обухівська А. Нове у структурі і завданнях психолого-медико-педагогічних консультацій системи освіти України. // Початкова школа. № 2. - 2006. - С.5 - 8.

33. Огнистий А.В. Педагогічна практика з фізичного виховання (Методичні рекомендації для студентів факультету підготовки вчителів початкових класів) - Тернопіль: ТДПУ, 2001. - С. 20 - 21.

34. Папуша В.Г. Фізичне виховання школярів: Форми, зміст, організація. - Тернопіль: Збруч. - 2000 - 148с.

35. Педагогічна практика з фізичного виховання (Методичні рекомендації для студентів факультету підготовки вчителів початкових класів) за ред.. Огнистого А.В. - Тернопіль: ТДПУ, 2001. - С. 20 - 21.

36. Піаже Ж. Роль і мислення дитини М.; Л.,1982. - 412с.

37. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Фізична культура» 1 - 11 класи. - К.: «Перун», 1998. -С.63 - 64.

38. Петренко В.П. Основи валеології. - Олімпійська література, 1998. - 446с.

39. Семенуха А. Оздоровчі вправи у режимі дня школи. // Початкова школа. - № 11 - 2002. - 39 - 41.

40. Сєрчєв В. Спорт на уроках фізичної культури. // Фізична культура в школі. - 1996. - №4. - С.8 - 10.

41. Титаренко Н. Роль сім'ї і школи у фізичному вихованні дітей.// Початкова школа. № 3 - 2003. - С.53 - 56.

42. Ткаченко В.В. Національні традиції у фізичному вихованні молодших школярів. // Початкова школа. - № 4 - 2000. - 43 - 45.

43. Фіцула М.М. Педагогіка. - К., 2000. - 436с.

44. Цвелих Т.І. Ваккер Д.Л. Коваленко С.С. Методика морального виховання дітей молодшого і середнього шкільного віку. Метод .посібник для вчителів. К.: Рад. школа.1974.- 144с.

45. Чекіна О.І. Щось не хочеться сидіти, треба трішки відпочити. // Початкова освіта. № 36. - 2000. - С.21 - 25.

46. Шмаргун В. Чому рухи нашого тіла впливають на психіку та інтелект.// Початкова школа - № 10. - 2007. - 51 - 54.

47. Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.1. - 2004. -345с.

48. Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.2. - 2004. - С.126 - 157.

Додатки

Додаток А

Орієнтовний комплекс гімнастики до уроків для учнів 1класу. (проводиться на майданчику)

1. Вихідне положення - В.п. - основна стійка. 1 - руки в сторони; 2 - з силою згинаючи руки до плечей, стати навшпиньки і потягнутись; 3 - опуститися на обидві ступні, руки в сторони; 4 - руки вниз. Повторити 6 - 8 разів.

2. В.п. - ноги нарізно, напівнахил вперед, руки на поясі. Колові рухи тулубом вправо, потім вліво. Зробити по 5 разів кожен бік.

3. В.п. - широка стійка, руки в сторони долонями догори. 1 - нахил вправо, плескання в долоні над головою; 2 - вихідне положення; 3 - 4 - те саме в інший бік. Повторити 5 - 6 разів.

4. В.п. - руки до плечей. Колові рухи вперед, а потім назад. По 8 разів уперед і назад.

5. В.п. - основна стійка. 1 - нахил уперед, руками доторкнутись до пальців ніг; 2 - повернутись у вихідне положення. Повторити 6 - 8 разів.

6. В.п. - основна стійка. 1 - 2 - присідання; 3 - 4 - вихідне положення. Повторити 5 - 6 разів.

7. В.п. - руки на поясі. Стрибки на двох ногах (10 - 12) стрибків. Після стрибків ходьба на місці.

8. В.п. - ноги нарізно. 1 - 2 - руки в сторони - руки вгору, глибокий вдих; 3 - 4 - вихідне положення, видих. Повторити 4 - 5 разів.

Додаток Б

Орієнтовний комплекс гімнастики до уроків для учнів 2 класу. (проводиться в приміщенні)

1. В.п. - ноги нарізно , руки до плечей. 1 - 2 - руки вгору, пальці випрямити і розвести, стати навшпиньки і потягнутись; 3 - 4 - вихідне положення. Повторити 6 - 7 разів.

2. В.п. - ноги нарізно, руки на поясі. 1 - поворот вправо, праву руку в сторону; 2 - вихідне положення; 3 - 4 те саме в інший бік. Повторити 6 - 8 разів.

3. В.п. - основна стійка. Колові рухи головою вліво, а потім вправо. Виконувати по 6 колових рухів у кожен бік.

4. В.п. - руки на поясі. 1 - випад вправо ногою вперед, руки на коліно правої ноги; 2 - вихідне положення; 3 - 4 - те саме лівою ногою. Повторити 8 - 10 разів.

5. В.п. - ноги нарізно. 1 - 2 - присісти, руки вперед долонями донизу; 3 - 4 - вихідне положення. Повторити 6 - 7 разів.

6. В.п. - ноги нарізно, ліва рука вперед, права - біля грудей, кисті в кулак. Енергійна зміна положення рук. Повторити 10 - 12 разів.

7. В.п. - основна стійка. 1 - праву руку вперед; 2 - ліву руку вперед; 3 - праву руку в сторону; 4 - ліву руку в сторону; 5 - праву руку вгору; 6 - ліву руку вгору; 7 - праву руку вниз. Повторити 2 - 3 рази.

Додаток В

Орієнтовний комплекс гімнастики до уроків для учнів 3 - 4класу.

1. В.п. - основна стійка. 1 - крок лівою ногою вбік, з силою зігнути руки до плечей; 2 - розігнути руки, підняти їх вгору - долонями назовні, піднятися навшпиньки і потягнутися; 3 - опуститися на обидві ступні і зігнути руки до плечей; 4 - приставити ліву ногу, руки опустити вниз.1 - 4 - ті самі рухи проробити з правою ногою. Повторити 7 разів.

2. В.п. - ноги нарізно, руки перед грудьми.1 - поворот вліво, руки в сторони; 2 - вихідне положення; 3 - поворот вправо руки в сторони; 4 - вихідне положення. Повторити 8 - 10 разів.

3. В.п. - широка стійка, руки на поясі. 1 - 2 - 3 - ліву руку вгору і, згинаючи ліву ногу, три пружних нахили вправо; 4 - вихідне положення. 1 - 2 - 3 - те ж саме в інший бік. Повторити 6 - 8 разів.

4. В. п. - ноги нарізно, руки на поясі. Колові рухи тулубом уліво, а потім вправо. Виконати по 6 рухів у кожний бік.

5. В. п. - ноги нарізно, руки вперед, долонями всередину. Одночасний різнонаправлений рух руками вгору і вниз(права рухається вгору, а ліва в цей час - вниз і навпаки.). виконувати в швидкому темпі з великою амплітудою 12 - 15 разів.

6. В.п. - ноги нарізно. 1 - 2 - присісти, руки вгору; 3 - 4 - вихідне положення. Повторити 8 - 10 разів.

7. В.п. - руки на поясі. 1 - підстрибуючи, поставити ноги нарізно; 2 - підстрибуючи, поставити ноги разом. Виконати 15 - 20 стрибків. Після стрибків - ходьба на місці і глибоке дихання.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.